РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ : РАЗВИТИЕ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ УКРАИНЫ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

НЕСТЕРЕНКО Людмила Олексіївна

УДК 35.08:65.013

РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ

25.00.03 державна служба

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
МАЙБОРОДА Сергій Васильович,
доктор наук з державного
управління, професор

КИЇВ - 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1
РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ДЖЕРЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ І ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕННЯ .............................................................................................................................................12
1.1. Огляд науково-теоретичних досліджень вітчизняних науковців..........................12
1.2. Науково-теоретичні праці зарубіжних авторів за темою дослідження.................29
Висновки до розділу 1...............................................................................................47
РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ .............................................................................................................................................49
2.1. Програмно-цільова структура, методологія та етапи дослідження......................49
2.2.Аналіз наукових підходів щодо визначення компонентів, змісту та сутності психологічної культури державного службовця...........................................................58
2.3. Вплив особистості керівника на розвиток психологічної культури суб’єктів управлінської діяльності в системі державної служби.................................................69
Висновки до розділу 2..................................................................................................86
РОЗДІЛ 3
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ З РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ .............................................................................................................................................88
3.1. Стан, суперечності та перспективи розвитку психологічної культури державних службовців України ..........................................................................................................88
3.2. Теоретична модель та умови розвитку психологічної культури державних службовців........................................................................................................................108
3.2.1.Зміст основних детермінант моделі розвитку психологічної культури державного службовця....................................................................................................113
3.2.2.Визначення приорітетних умов розвитку психологічної культури державних службовців України.........................................................................................................131
3.3. Результати впровадження психолого-акмеологічних умов розвитку психологічної культури до процесу підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців України................................................................141
Висновки до розділу 3 ....................................................................................................159
ВИСНОВКИ ....................................................................................................................162
ДОДАТКИ........................................................................................................................167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................................172

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток демократичного суспільства в Україні пов’язаний з актуалізацією проблем державного управління. Пріоритетними стають наукові праці, в яких обґрунтовуються механізми професійного розвитку суб’єктів управлінської діяльності, шляхи підвищення управлінської компетентності, покращання психолого-педагогічних умов фахової підготовки як засобу самовдосконалення й самореалізації особистості державного службовця та організаційні перетворення як засіб управління якістю професійної діяльності державних службовців. Водночас пошук нових шляхів удосконалення професійної діяльності особистості управлінця стає необхідним не лише з огляду на розвиток окремого суб’єкта управлінської діяльності як найвищої цінності, а і як важлива передумова досягнення конкуренто­спроможності системою державної служби в цілому.
Від ефективного функціонування державної служби великою мірою залежить успішне проведення економічних, політичних та соціальних реформ. Практика сучасних інтеграційних процесів в Україні зумовлює потребу в конкурентоспроможних державних управлінцях світового рівня, актуалізуючи розвиток психологічної культури державних службовців. Особливого значення в управлінській діяльності набувають навички самовиховання, самопізнання, самоорганізації, самомотивації, самоосвіти, самоконтролю, самореалізації, психологічної готовності розвивати моральні якості, виявлення власного бачення способів вирішення проблем та усвідомлення ролі психологічної науки в професійній діяльності державного службовця.
Проблема розвитку психологічної культури державних службовців, що виступає важливим фактором підвищення ефективності державної служби в Україні та її адаптації до стандартів Європейського Союзу, є актуальною. Розвиток психологічної культури стає одним із засобів наповнення новим змістом професійної діяльності державних службовців, розв’язання професій­них проблем, конфліктів і усунення ускладнень у процесі управлін­ня в системі державної служби.
Питання професійного розвитку фахівця, становлення його професіона­лізму в контексті сучасних гуманістичних підходів успішно розробляються науковцями, що досліджують проблеми професійної педагогіки (В.П.Андру­щенко [112, 136], В.Ю.Биков [190], І.А.Зязюн [112], В.І.Луговий [84, 85, 108], В.К.Майборода [88], Н.Г.Протасова [166, 167]), політології (В.А.Ребкало [145, 178], С.В.Сьомін [31, 64, 197], В.В.Токовенко [200], Л.Є.Шкляр [178]), філософії (В.Д.Бондаренко [12], В.М.Князєв [163], І.Ф.Надольний [55], Т.В.Мотренко [106, 168], В.А.Скуратів­ський [191]), соціології (М.І. Пірен [55, 144, 145], Ю.П.Сурмін [196]), психології управління (О.Ф.Бонда­ренко [13], Л.М.Карамушка [53], Л.Е.Орбан-Лембрик [135]), теорії та історії державного управління (В.Б.Авер’янов [2], В.Д.Бакуменко [163], В.Г.Бодров [108], Н.В.Грицяк [23, 163], С.В.Май­бо­рода [90], О.А.Машков [125], Н.Р.Нижник [122 125], О.Ю.Оболенський [127 130], Я.Ф.Радиш [174], І.В.Роз­пу­тенко [40, 108], В.М.Рижих [179], В.В.Цвєтков [30], В.О.Шамрай [52], В.В.Юрчишин [77] та ін.[18, 22, 25, 26, 30, 33, 36, 67, 72, 79 82, 141, 142, 152, 212]). Висвіт­ленню окремих питань професійної діяльності державних службовців присвя­тили дисертаційні дослідження Л.О.Воронько [16], Д.І.Дзвінчук [32], Н.П.Довгань [35], С.В.За­го­роднюк [46], В.В.Карлова [54], В.О.Козловський [59], В.С.Колтун [62], Ю.О.Молчанова [103], І.І.Нинюк [126], В.М.Олуйко [131], С.М.Опрятний [133], П.Т.Павленчик [139], С.М.Серьогін [188], Ж.В.Та­ла­нова [198], С.К.Хаджирадєва [209], В.О.Чмига [211], В.А.Яцюк [219] та ін. [24, 50, 76, 87, 183, 214].
Питання розвитку особистості управлінця відображені у працях зарубіж­них фахівців з державного управління С.О.Анисимова [101], Г.В.Атаманчука [6], Р.Джек­сона [232], А.О.Деркача [3, 78, 172], К.Доудінга [227], О.І.Жданова [201], Г.І.Мар­са­нова [96], Г.Райта [177], О.В.Селезньової [3, 186, 201], О.О.Суслової [176], М.Тоуві [250] та ін. [194, 221, 222, 224, 234, 235, 236, 246, 247, 248].
Разом з тим, незважаючи на активізацію зусиль, спрямованих на вивчення окремих складових розвитку психологічної культури державних службовців, комплексне дослідження теоретичних основ удосконалення механізмів її функціонування й формування ще не здійснено.
Системний джерельний аналіз наукових праць і дисертацій з досліджу­ва­ної теми свідчить, що не вистачає робіт узагальнюючого, теоретико-методо­ло­гічного характеру. Існуючі дослідження є фрагментарними, їм бракує ціліс­ності, системності. Як наслідок без достатнього наукового обґрунтування необхід­­ності розвитку психологічної культури державних службовців система про­­фесій­ної підготовки державних службовців й практика державного управ­лін­ня в Україні характеризуються прийняттям невиважених рішень, ігнору­ван­ням новітніх здобутків психологічної науки. Це зумовлено наявністю низки протиріч:
між об’єктивною потребою у високому професіоналізмі державних службовців й низьким рівнем його сформованості на практиці;
між широкою уживаністю терміна психологічна культура” в сучасній психолого-управлінській лексиці та слабким науково-теоретичним обґрунту­ванням сутності, змісту й структури цієї дефініції, недостатнім її розмежу­ванням з іншими близькими за змістом поняттями;
між значним посиленням уваги українського суспільства до ефективності функціонування державної служби й відсутністю належного теоретичного обґрунтування методології її вдосконалення.
Урахування соціальної й науково-прикладної значущості досліджуваного питання, недостатній рівень його розробленості в теоретичному й методичному аспектах, невизначеність категорійного апарату та нагальна потреба в практич­ному впровадженні і зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з науково-дослідною робо­тою Національної академії державного управління при Президентові України за темою: Реформування управління підготовкою фахівців з державного управ­ління в контексті Болонського процесу” (ДК-ОК 0105U005120). У межах цієї теми автор досліджувала стан та аспекти розвитку психологічної культури державних службовців України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування сутності психологічної культури державних службовців та виявлення умов її розвитку в системі професійної підготовки державних службовців України.
Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:
проаналізувати на основі системного й функціонально-структурного підходів стан висвітлення теми дисертації у вітчизняній та світовій літературі, виявити найбільш суттєві напрями її подальшого дослідження;
уточнити зміст поняття психологічна культура державного служ­бовця”, охарактеризувати його складові, детермінанти розвитку;
розкрити психологічні особливості впливу керівника на розвиток психологічної культури суб’єктів управлінської діяльності в системі державної служби;
теоретично обґрунтувати, експериментально дослідити модель, техно­логію та умови розвитку психологічної культури державних службовців;
сформулювати теоретичні висновки й практичні рекомендації щодо розвитку психологічної культури державних службовців України.
Об’єкт дослідження система професійної освіти та професійної діяль­ності державних службовців України.
Предмет дослідження процес розвитку психологічної культури державних службовців України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що державна регуля­торна політика у сфері професійної діяльності державних службовців буде ефективною за умови забезпечення реалізації психолого-акмеологічних складових розвитку психологічної культури в системі професійного навчання, самоосвіти, самовиховання, що приводить до оволодіння її регулятивними, інтегративними, комунікативними та когнітивними компонентами.
Методи дослідження. Поліструктурний характер дисертаційного дослі­дження зумовив необхідність системного використання комплексу загально­наукових і спеціальних соціально-психологічних підходів та методів, що ґрун­туються на сучасних наукових засадах державного управління, андрагогіки, психо­лінгвістики й споріднених з ними наук. Стан досліджуваної в дисерта­ційній роботі теми вивчався на основі застосування теоретичних методів:
системно-аналітичного, історико-еволюційного, порівняльного аналізу, контент-аналізу культурологічної, психологічної, педагогічної літератури, джерел з теорії державного управління для узагальнення наукових підходів, розробок і пропозицій вітчизняних і зарубіжних учених, відбору й виявлення основних напрямів дослідження за темою дисертації;
системного аналізу і синтезу для визначення об’єкта і предмета дослі­джен­­ня, розкриття концептуальних підходів щодо сутності психологічної культу­ри;
компаративного, логіко-семантичного для дослідження понятійного апарату;
констатувального експерименту, формувального експерименту, соціо­логічних діагностичних методів для отримання репрезентативних даних про предмет дослідження;
моделювання для побудови моделі розвитку психологічної культури державних службовців і виявлення основних детермінант її розвитку;
експертного оцінювання та критерію Фрідмана для виявлення основ­них умов розвитку психологічної культури;
методів математичної й статистичної обробки даних, критерію Фішера для підтвердження гіпотези дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в науковому обґрунту­ванні теоретико-методологічних основ розвитку психологічної куль­тури державних службовців України. У дисертації
вперше:
розроблено й теоретично обґрунтовано модель розвитку психологічної культури державних службовців у системі професійної освіти й професійної діяльності, основними складовими якої є: компетенції, самоосвіта, психо­логічна наука та освіта, управлінське середовище й професійна діяльність, соціокультурне середовище, система професійної освіти державних служ­бовців, управлінський та соціокультурний досвід;
запропоновано на основі визначених показників високого рівня психологічної культури державних службовців (відповідальність за власні дії, самоконтроль, готовність до саморозвитку, комунікативна компетентність, позитивна самооцінка, творчий підхід до справи) й упроваджено технологію розвитку психологічної культури державних службовців України, важливою умовою якої є послідовна реалізація таких етапів: створення рефлексивного навчального середовища, використання різноманітних форм психолого-педагогічного впливу, практичне використання психологічних знань;
розкрито зміст психолого-акмеологічних умов розвитку психологічної культури (які реалізуються в рефлексивно-конструктивному, прогностичному, проекційному, інтеркомунікативному компонентах) та експериментально обґрунто­вано доцільність їх упровадження в систему професійного навчання держав­них службовців з урахуванням андрагогічних і акмеологічних прин­ципів, що дає можливість сформувати, актуалізувати, розвинути й скоригувати професійно важливі компетенції, які є основою високого рівня психологічної культури управлінця;
удосконалено:
методологію дослідження психологічної культури державних служ­бовців (її структурних і функціональних компонентів; факторів, що сприяють її розвитку й удосконаленню; пріоритетних напрямів її розвитку в системі професійної освіти та самоосвіти);
суть поняття психологічна культура державного службовця” шляхом встановлення зв’язків між детермінантами розвитку психологічної культури державного службовця (компетенції, управлінський та соціокультурний досвід, соціокультурне та управлінське середовище, система освіти та самоосвіта);
зміст структурних (психолого-комунікативна компетентність (низький рівень психологічної культури), психологічна грамотність (середній рівень психологічної культури), розвинена психологічна культура (високий рівень психологічної культури)) та функціональних (регулятивний, когнітивний, інтегративний, комунікативний) компонентів психологічної культури держав­ного службовця;
дістали подальшого розвитку:
конкретизація ролі керівника державного службовця в процесі роз­витку психологічної культури персоналу системи державної служби;
наукові підходи щодо розширення і поглиблення змісту професійного навчання державних службовців, розвитку їх психологічної культури як складової професійної культури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані теоретичні положення, висновки за результатами дослідження можуть бути застосовані для оцінювання стану та розвитку психологічної культури державних службовців, що є гарантією ефек­тив­ної професійно-управлінської діяльності. Висновки дисертаційного дослідження пройшли виробничу апробацію і схвалені при розробці пропозицій та практичних рекомендацій у Дніпровському районному центрі зайнятості в м. Києві щодо підвищення професійної компетентності державних службовців (довідка № 3169/24 від 11.12.2006 р.); в процесі наукового обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку кадрового потенціалу, встановлення потреб у розвитку знань, умінь і навичок державних службовців, їх психологічної готовності до розвитку психологічних компетенцій, що визначають якість управлінської діяльності у сфері надання професійно-орієнтаційних послуг у Дніпровському районному центрі зайнятості в м. Києві (довідка № 3211/16 від 9.04.2007 р.); основні положення, висновки й рекомен­дації дисертаційного дослідження використані у межах науково-дослідної роботи Психологічна та педагогічна експертиза конфліктів в системі держав­ного управління”, що виконується на кафедрі психології, педагогіки та конфліктології Національного університету Києво-Могилянська академія” (довідка №16/676 від 11.06.2007 р.).
Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором на підставі проведеного в роботі аналізу, а також виявлені й запропоновані в процесі дослідження теоретичні та методичні підходи можуть бути використані:
у діяльності Кабінету Міністрів України, Головного Управління держав­ної служби України та інших органів державної влади, спрямованої на покращання функціонування державної служби;
у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України та інших вищих навчальних закладів за програмами підготовки магістрів державного управління, зокрема при розробці і вдосконаленні навчальних курсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою пра­цею. Основні теоретичні положення і висновки, що характеризують наукову новизну дослідження, отримані й сформульовані автором самостійно. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в наукових доповідях, повідомленнях на науково-практичних конференціях, зокрема: Ефективність державного управ­лін­ня в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); Актуальні тео­ре­тико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управ­ління” (Київ, 2004); Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005); Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в дванадцяти наукових працях, з них вісім опубліковано у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 195 сторінок, з яких 164 сторінки основного тексту. Робота містить 9 таблиць, 19 рисунків. Список використаних джерел включає 251 назву.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення й нове вирішення актуального завдання, що виявляється в розробці та науковому обґрунтуванні основних етапів та умов підвищення й розвитку психологічної культури державних службовців України. Розроблено науково-прикладні підходи й технологію, що забезпечують використання здобутих результатів. Отримані у процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета і завдання дають змогу зробити такі висновки.
1. Усебічний логіко-системний аналіз вітчизняної та світової літератури, законодавчих актів, що слугували теоретико-методологічною основою дослі­дження, свідчить, що становлення психологічної культури в системі державної служби як наукової категорії, її формування і розвиток не були предметом спеціального комплексного дослідження. Опанування психологічної культури державними службовцями не розглядалося як цілісний процес оволодіння теоретико-практичними психологічними знаннями, що формує передумови до їх саморегуляції і забезпечує якісно новий рівень вирішення складних професійних завдань. Усе це дало підстави для висновку, що стан наукової розробки вказаної теми не може вважатися задовільним і потребує науково-практичного обґрунтування й всебічного дослідження.
2. Дефініція поняття психологічна культура”, її функції, рівні та компоненти були нечітко визначені, а більшість теоретико-методологічних положень, на які спирались автори наукових праць, дискусійними. Відсутність чіткої дефініції зумовлювала невизначеність у засадах, методах, підходах та інструментах розвитку психологічної культури державних службовців України. У процесі уточнення дефініції психологічна культура державного службовця” доведено, що поняття розвитку є ключовим. Під розвитком розуміється свідома цілеспрямована діяльність, спрямована на актуалізацію продуктивного вектора становлення особистості управлінця. Сутність поняття психологічна культура державного службовця” розкривається як складова підсистема професійної та загальної культури управлінця, основою якої є готовність державного службовця постійно й ґрунтовно оволодівати знаннями з психології (загальної, вікової, професійної, соціальної, особистості, розвитку, управління, криз) та психологічного консультування, психодіагностики, що в подальшому реалізується в уміннях та навичках застосовувати психологічні знання й особистий досвід для вирішення конкретних професійних завдань у процесі управлінської діяльності.
3. Визначено основні функціональні компоненти психологічної культури дер­жавного службовця: регулятивний, когнітивний, інтегративний, комуні­ка­тивний. Доведено, що вони мають стати основою її випереджального розвитку за рахунок залучення державних службовців до системи професійної освіти.
4. Обґрунтовано, що психологічна культура керівника це важливий елемент становлення психологічної культури суб’єкта управлінської діяльності, інтегруючий фактор та стратегічний інструмент здійснення управління, що забезпечує прийняття й реалізацію рішень, розрахованих на перспективу. Психологічні особливості впливу керівника державного службовця на розвиток психологічної культури підлеглих пов’язані із розкриттям його психолого-управлінських функцій у системі державної служби, до яких віднесено: психодіагностичну, мотивувальну (стимулюючу) й фасилітативну функції, що відображені в усіх компонентах процесу управління. Таким чином, психологічна культура керівника державного службовця визначена як вагомий фактор ефективності управлінської діяльності, що детермінується наявністю лідерських рис у структурі його особистості, психолого-комунікативної компетентності, навичок ефективного стимулювання та мотивування під­леглих, спрямованих на мінімізацію опору змінам.
5. За результатами дослідження, проведеного в Національній академії державного управління, установлено існування беззаперечного зв’язку між рівнем розвиненості психологічної культури та якістю управлінської діяльності в системі державної служби; визначено, що наявний рівень психологічної культури управлінців лише мінімально забезпечує ефективність управлінської діяльності; засвідчено необхідність запровадження новітніх практичних методів та підходів до розвитку психологічної культури державних службовців на основі андрагогічної та акмеологічної методологій у системі їх професійної освіти.
6. Базуючись на емпіричних даних, обґрунтовано теоретичну модель розвитку психологічної культури державних службовців в системі професійної діяльності та професійної освіти. У процесі змістового аналізу детермінант психологічної культури управлінця (компетенції, самоосвіта, психологічна наука та освіта, управлінське середовище й професійна діяльність, соціо­культурне середовище, система професійної освіти державних службовців, управлінський та соціокультурний досвід), виявлених під час моделювання, встановлено наявність трьох складових психологічної культури державного службовця, що мають ієрархічний характер: психолого-комунікативної компетентності (низький рівень), психологічної грамотності (середній рівень), розвиненої психологічної культури (високий рівень).
7. У процесі експертного оцінювання психолого-акмеологічні компонен­ти розвитку психологічної культури визначено як пріоритетні. До них належать: рефлексивно-конструктивний; прогностичний; проекційний; кому­ніка­тив­ний та інтеркомунікативний компоненти. Вірогідність цього положення забезпечується методологічною коректністю, відповідністю використовуваних методик вимірюваним одиницям, високою статистичною точністю вибору одиниць, репрезентативною вибіркою. Установлено, що забезпечення реалізації психолого-акмеологічних умов розвитку психологічної культури державних службовців України передбачає запровадження в систему професійної освіти цілісної психолого-педагогічної технології, розробленої на основі моделі розвитку психологічної культури державних службовців України. Її сутність полягає в актуалізації управлінського досвіду особистості управлінця та формуванні навичок саморегуляції, самоконтролю, самовдосконалення й конструктивної комунікації.
8. Результати експерименту з упровадження технології розвитку психо­логічної культури державних службовців України показують, що забезпечення реалізації психолого-акмеологічних складових розвитку психологічної куль­тури в системі професійного навчання, самоосвіти та самовиховання сприяє оволодінню державними службовцями регулятивними, інтегративними, комунікативними та когнітивними компонентами психологічної культури. Це підтверджує основну гіпотезу дослідження. Критеріями ефективності забезпе­чення реалізації психолого-акмеологічних складових розвитку психологічної культури є показники, що характеризують розвинену психологічну культуру (високий рівень): актуалізація тенденцій до саморозвитку, активізація когнітивних процесів; суттєве зниження рівня конфліктних реакцій, відчуття незадоволення, агресії.
9. На основі отриманих у дисертації результатів для подальшого розвитку психологічної культури державних службовців можна запропонувати такі рекомендації:
внести до Комплексної програми підготовки державних службовців”, затвердженої Указом Президента України, питання розвитку психологічної культури державних службовців України в частині визначення вимог до високого рівня професійної культури. Це сприятиме запровадженню цілісної системи розвитку психологічної культури державних службовців України як важливої умови підвищення якості управлінської діяльності та забезпечення реалізації психолого-управлінського досвіду й потенціалу державних службовців;
навчальним закладам системи підготовки, перепідготовки та підви­щення кваліфікації державно-управлінських кадрів у процесі удосконалення й оновлення змісту і форм підготовки державних службовців віддавати перевагу прикладному аспекту навчання й враховувати психолого-акмеологічні умови розвитку психологічної культури державних службовців України. Це сприя­тиме розвитку професійної самосвідомості державних службовців з метою їх подальшого самоудосконалення й самореалізації, практичному оволодінню психодіагностичними й психоконсультативними методиками та навичками; дасть змогу виявити шляхи й способи ефективного використання управлінцем потенціалу власної індивідуальності, необхідні при вирішенні завдань професійно-особистісного розвитку;
запровадити практику, згідно з якою результати навчання державних службовців мають стати однією з найважливіших умов кар’єрного зростання на державній службі. Крім того, результати дослідження слід брати до уваги під час проведення конкурсів на заміщення вакантних посад, атестації, присвоєння чергового рангу, формування кадрового резерву.
У дисертаційному дослідженні не вирішуються усі питання розвитку психологічної культури державних службовців України. З урахуванням його складності й багатогранності перспективу подальших наукових досліджень вбачаємо у визначенні кваліфікаційних вимог до науково-педагогічних працівників системи професійного навчання державних службовців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова К.А. Психология и сознание личности (проблемы методологии, теории и исследования реальной личности): Избранные психол. труды / Академия педагогических и социальных наук; Московский психолого- социальный ин-т. — М., 1999. — 224с.
2. Авер'янов В. Система органів виконавчої влади: уточнення концептуальних засад реформування // Вісник держ. служби України. 2003. № 2. С.25 31.
3. Акмеологическая культура будущего магистра: методология и технология развития: (Монография) / А.А. Деркач, О.В. Москаленко, Е.В. Селезнева; Российская академия государственной службы при Президенте Российской Федерации. - М.: Изд. - во РАГС, 2004. - 196 с. Бібліограф.: с. 193 195.
4. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. — 2. изд. — СПб. и др. : Издательский дом "Питер", 2001. — 263с. — Бібліогр.: с.257-261.
5. Андреева Г.М. Социальная психология в современном мире: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению и спец. "Психология".— М.: Аспект Пресс, 2002. — 334с.
6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. - М., 1997.- 400с.
7. Бабенко Н. Етичні норми спілкування та їх утвердження серед державних службовців // Вісн. УАДУ. 1999. № 2. С. 185-188.
8. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество; опыт социального прогнозирования. М.; Академия, 1999. 956с.
9. Беспалов П.В. Акмеологическая концепция формирования информационно-технологической компетентности государственных служащих / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. -М.: ИКФ Каталог, 2002. -236с.
10. Бодалев А.А. Личность и общение. - М., 1983. - 120с.
11. Бодди Д.Основы менеджмента: Пер. с англ. СПб: Питер, 1999. 816 с.
12. Бондаренко В.Д. Інституалізована православна релігійність в контексті сучасної суспільно-політичної ситуації в Україні: Автореф. дис. д-ра філософ. наук / АН України; Інститут філософії. — К., 1993. — 40с.
13. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Учб. посібник. - Харків: Фоліо, 1996. - 198с.
14. Введение в акмеологию.: Учебное пособие / Е.Н.Богданов, В.Г.Зазыкин, - Калуга.: КГПУ. 2000. 96с.
15. Виханский О.С. Менеджмент / О.С.Виханский, А.И.Наумов - М.:ГАРДАРИКИ, 1998. 528с.
16. Воронько Л.О. Теоретико-організаційні-основи культури праці державних службовців України: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління / Національна академія держ. управління при Президентові України. К., 2004. 20 с.
17. Вудкок М. Раскрепощенный менеджер / М.Вудкок, Д.Френсис М.: Дело ЛТД, 1991. 319 с.
18. Гончарук Н., Серьогін С. Формування якостей керівника у державному управлінні // Вісн. НАДУ. 2003. № 3. С. 137-147.
19. Гордеева Т.П. Формирование мотивационной сферы учебной деятельности государственных служащих: Учебное пособие. М.: Изд-во РАГС, 2004. 36с.
20. Государственная служба в современной России: Сб. ст. - М.: ИНИОН, 2003. -193с.
21. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1985. Вып.16. С.87.
22. Гранюк Л. Розвиток професіоналізму державних службовців складова частина кадрової політики в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ. К., 1998. Вип. 2. С.59-68.
23. Грицяк Н.В. Формування гендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики: (Монографія). К.: Вид-во НАДУ, 2004. -384 с. -Бібліогр.: с. 344-379.
24. Грінівецька Н. Нові підходи до типології державних службовців // Вісн. УАДУ. 1999. № 3. С. 220-225.
25. Денщик О. Формування професійної свідомості державного службовця // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч.1. С. 342-349.
26. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб / Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, В.І.Мельниченко та ін.; За заг. ред. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
27. Державне управління: Навч. посібник / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко; За заг. ред. А.Ф.Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
28. Державне управління: нормативні акти. К.: Укр. видавничий центр, 2002. 672 с.
29. Державне управління: Слов.-довід. / Уклад.: В.Д.Бакуменко, Д.О.Безносенко, І.М.Вазар; За заг.ред В.М.Князєва, В.Д.Бакуменко. К.: Видво УАДУ, 2002. 228 с.
30. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Н.Р.Нижник, В.В. Цвєтков, Г.І. Леліков та ін. Київ, Ін-Юре, 1998. 272с.
31. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз): (Монографія) / С.В.Сьомін, Ю.Г.Кальниш, В.М.Петрик та ін.; За ред. І.І.Тимошенка. - К.: Вид-во Європ. ун-ту , 2002. -135 с.
32. Дзвінчук Д. Підвищення кваліфікації державного службовця як процес і результат розвитку компетентності // Вісн. УАДУ. 1999. № 1. С. 190-194.
33. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління: Навч. посібник. К.: ЗА НІЧЛАВА”. 2000. 280 с.
34. Дніпренко Н. Комунікативна політика в органах місцевого самоврядування та державного управління в Україні: реалії, нові підходи, вихідні тенденції // Зб. наук. пр. УАДУ. К., 2000. Вип. 2. Ч.3. С. 217-223.
35. Довгань Н.П. Конфлікти в державному управлінні та шляхи їх вирішення: Автореф. канд. дис. ... з держ. упр. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2006. 20с.
36. Драгомирецька Н. Комунікативна діяльність в контексті професійної діяльності державних службовців // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОРІДУ. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2003. Вип.4 (16). С. 4-15.
37. Драгомирецька Н., Хаджирадєва С. Маніпуляція як суб’єктивний фактор комунікативної діяльності державних службовців // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Одеського регіонального інституту державного управління. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. Вип.1 (17). С. 4-16.
38. Дробот І.О. Формування професійно-компетентної моделі державних службовців у розбудові громадянського суспільства в Україні. // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. - Т.3.-К: Вид-во УАДУ , 2002.- С.358.
39. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посібник / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.Р.Нижник. К.: Ін-Юре, 1999. 244 с.
40. Ефективність державного управління: (Монографія) / За заг. ред. І.В. Розпутенка; Кол. авт.: Ю.М.Бажал, О.І Кілієвич, О.В.Мертенс та ін; Укр. Акад. держ. упр.; Ін-т підвищ. кваліфікації керів. кадрів. -К.: К.І.С., 2002. 420 с.
41. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України// Уряд. кур’єр. 2002. №100. С. 5-12.
42. Жилкин Д.С., Щедрина Г.Н. [Електронний ресурс]: Психическая устойчивость как условие поддержания максимальной эффективности деятельности госслужащих // Режим доступу: http://psi.lib.ru. Заголовок з екрану.
43. Жилюк Т.Л. Державна служба: Навч. посібник. К.: ВД Професіонал”, 2005. 576 с.
44. Загороднюк C. Соціально-психологічні аспекти управлінського спілкування в державній службі // Зб. наук. пр. УАДУ. К., 2002. Вип. 2. С. 297-304.
45. Загороднюк С. Управлінське спілкування як засіб оптимізації професійної діяльності державних службовців // Зб. наук. пр. УАДУ. К., 2000. Вип. 2. Ч.4. С.346-352.
46. Загороднюк С.В. Розвиток управлінського спілкування в системі підготовки державних службовців: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління/ Національна академія держ. управління при Президентові України. К., 2003. 20 с.
47. Закон України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18 березня 2004р. №1629IV// Урядовий кур'єр.- 2004. - №74. 20 квітня.
48. Закон України про державну службу// Вісн. держ. служби України. 1995. №1. С.9-28.
49. Зимняя И. А. Педагогическая психология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. — Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. — 480с.
50. Золіна О., Торган Н., Хаджирадєва С. Удосконалення професійної мовленнєвої діяльності в умовах вищої школи // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. № 2 (13). С.331-336.
51. Ібрагімова І. Питання іміджу в державному управлінні // Вісн. НАДУ. 2003. Вип.3. С. 99-106.
52. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики / Академія держ. податкової служби України; Р.А.Калюжний, В.О.Шамрай, М.Я.Швець та ін.— К., 2002. — 296с. — Бібліогр.: с. 249-292.
53. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: (Монографія). - Київ: Ніка-Центр, 2000. 332 с.
54. Карлова В.В. Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах: Автореф. канд. ... дисертації з держ. упр. К.: Укр. Академія держ. упр. при Президентові України, 2003. 20с.
55. Керівник в органах державного управління та місцевого самоврядування: опорний конспект дистанційного курсу: Навч. посіб. / М.І.Пірен, І.Ф.Надольний, Р.В.Войтович. -К.: Центр навч. л-ри, 2004. 68 с.
56. Коваленко С., Харченко І. Ефективні методи управління колективом важлива складова державної влади // Зб. наук. пр. УАДУ. К., 1999. Вип. 1. С.237-241.
57. Козієвська О. Про необхідність підвищення загальної культури мовлення державного службовця // Вісн. УАДУ. 2001. №1. С. 347-352.
58. Козієвська О.І. Особливості формування культури мовлення у професійній діяльності державних службовців: Автореф. дис... канд. наук з держ. управління / Національна академія держ. управління при Президентові України. К., 2003. 20 с.
59. Козловський В.О. Морально-психологічний потенціал державних службовців (організаційно-управлінській аспект): Автореф. дис... канд. наук з держ. управління / Національна академія держ. управління при Президентові України. Д., 2005. 20 с.
60. КолмогороваЛ.С. Повышение психологической культуры учащихся как проблема современного среднего образования // Формирование психологической культуры личности в системе дополнительного образования детей / Под ред. А.В.Егоровой, И.М.Каманова, М.В.Поповой. М.: Просвещение”, 2002. С.12-31.
61. Колосок С.В. Зв’язки з громадськістю у формуванні іміджу органів державного управління: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління / Національна академія .держ. управління при Президентові України. К., 2003. 20 с.
62. Колтун В.С. Соціально-етичний потенціал державної служби (теоретико-історичний аналіз): Автореф. канд. дис. ... з державного управління / К.: УАДУ при Президентові України, 2002. 20с.
63. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К.: Преса України, 1997. 80 с.
64. Конфлікти у сумісній діяльності / АПН України; Інститут психології; Г.В.Ложкін, С.В.Сьомін, Т.В.Петровська та ін. — К.: Сфера, 1997. — 95с.
65. Коростылева Л.А. Психология самореализации личности: затруднения в профессиональной сфере. СПб.: Изд-во «Речь», 2005. 222с.
66. Кот В., Чернецький Ю. Думка державних службовців про актуальні проблеми державної служби та підвищення кваліфікації // Вісн. УАДУ. 1997. № 2. С. 38-43.
67. Кошова Т.В. Професійний розвиток державних службовців на засадах психотренінгу: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. управління / Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління Національної академії держ. управління при Президентові України. Д., 2004. 20 с.
68. Краснікова Я. Зв’язки з громадськістю як спосіб реалізації управлінського потенціалу // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М.Серьогін (голов. ред.) та ін. Д.: ДРІДУ УАДУ, 2002. Вип.4 (10). С.59-69.
69. Кредісов А.І. Історія вчень з менеджменту: Підр. для вузів. Київ: Знання України, 2001. 300 с.
70. КрупникЕ.П. Психологическая устойчивость личности как методологическая категорія // Научные труды МПГУ. М., 1999. С.24 36.
71. Кузьмина Н.В. Профессионализм преподавательской деятельности. СПб., 1993. С. 45 79.
72. Леліков Г. Стратегія реформування державної служби // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 13-16.
73. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: Смысл; СПб.: Лань, 2003. 287 с.
74. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
75. Либин В. [Електронний ресурс]: Почерк личности (психологические особенности распознавания почерка). // Режим доступу: http://www.graphology.boom.ru Заголовок з екрану.
76. Липовська Н. Особливості управління комунікаційним простором у Державній митній службі України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М.Серьогін (голов. ред.) та ін. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2003. Вип.2 (12). С.154-172.
77. Лицемерное притворное сострадание : Аналит. обозрение о социал. политике / Науч. ред. В.Юрчишин. К.: Агентство гуманіт. технологій, 2000. -35 с.
78. Личностно-профессиональное развитие государственных служащих как объект психолого-акмеологического мониторинга / Под общ. ред. А.А.Деркача. М.: Изд-во РАГС, 2004. 232 с.
79. Логунова М. Культурно-гуманітарна підготовка державних службовців як чинник підвищення ефективності управлінської діяльності // Вісн. УАДУ. 1997. № 1. С. 21-28.
80. Логунова М. Соціально-психологічні передумови здійснення державної служби // Зб. наук. пр. УАДУ. К., 1999. Вип. 2. С.57-61.
81. Логунова М.М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності: Навч. вид. / -К.: Центр сприяння інституц. розв. держ. служби, 2006. -196 с.
82. ЛогуноваМ. Соціально-психологічні чинники культури державного управління // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 295-303.
83. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 443 с.
84. Луговий В. Реформування системи підготовки управлінських кадрів // Вісн. УАДУ. 1998. № 1. С. 25-36.
85. Луговий В.І. Професіоналізм вищих керівних кадрів у політико-адміністративному контексті. Сучасні стандарти та та кращий світовий досвід підготовки і професійного розвитку//Вісн. НАДУ. 2005. С.7- 9.
86. Лукашевич М.П. Теорія і практика самоменджменту: Навч. посі