УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ : УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ РУКОВОДИТЕЛЯ В ОРГАНАХ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ національної АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГУБА Олександр Петрович

УДК 35.085

УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА
В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ:
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

25.00.03 державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
Бакуменко Валерій Данилович,
доктор наук з державного управління, професор

ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1
Сутність та стан дослідженЬ діяль­ності керівника в органах державної влади..

11

1.1.

Керівник в органах державної влади в Україні...

11

1.1.1.

Проблемні завдання кадрового забезпечення державної служби керівним складом.

11

1.1.2.

Базові визначення та вимоги до керівника на основі професійно-кваліфікаційних характе­ристик...

18

1.1.3.

Керівник в ієрархічній взаємодії структур державного управління...

23

1.2.

Сучасна динаміка змін у структурі та складі керівників у системі державної служби України...

31

1.3.

Розробка проблеми вдосконалення діяльності керівника в наукових дослідженнях..

35

Висновки до розділу 1.

56

РОЗДІЛ 2
Теоретико-методологічне обґрунту­вання шляхів удосконалення діяль­ності керівника в органах державної влади..

59

2.1.

Визначення концептуальних моделей діяльності керівника.

59

2.2.

Підвищення професіоналізму як ключовий напрям удосконалення діяльності керівника

65

2.3.

Парадигмальний підхід до формування комплексних і професійних програм підготовки державних службовців...

73

2.3.1. Застосування системної парадигми при формуванні комплексних програм.

74

2.3.2. Застосування парадигмального підходу до формування освітньо-професійних програм.

76

2.3.3. Застосування предметно-орієнтовної парадигми для формування функціональних і спеціальних частин професійних програм.

78

2.4.

Роль і місце професійного навчання керівників у сфері державного управління..

81

Висновки до розділу 2.

93

РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ вдосконалення діяльності керівника в органах державного управління.

98

3.1.

Базові моделі експертного соціологічного дослід­ження діяльності керівника в органах державної влади

98

3.2.

Соціологічний аналіз проблем діяльності керівника в органах державної влади в Україні

106

3.2.1.

Адміністративна культура в органах державної влади в Україні.

108

3.2.2.

Сучасні уявлення про особистісно-професійні характеристики керівника в органах державної влади України

123

3.3.

Визначення шляхів удосконалення діяльності керівника в органах державної влади в Україні...

136

Висновки до розділу 3.

153

ВИСНОВКИ

158

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

163

ДОДАТКИ...

182

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні доленосні процеси розбудови державності все більше набувають ознак стабільності, ціннісно-орієнтованих дій, євроінтеграційної спрямованості, прагматичності, політичної вива­женості, стратегічності, прозорості, інноваційності. Відповідні суттєві зміни відбуваються й у свідомості людей, їх настроях, баченні власної перспективи. Ці зміни в суспільстві не залишають осторонь систему державного управління та її основу державну службу.
У зв’язку з цим у суспільстві, безумовно, очікується зміна ролі управлінця і, на­сам­перед, керівника. Загальна спрямованість таких змін відома це під­вищення професіоналізму, створення належних умов праці, що від­по­ві­да­ють вимогам часу, оснащення сучасними управлінськими техно­логіями, серед яких уже зараз особлива роль належить аналізу політики, стратегічному плануванню, функціональному аудиту, інформаційно-методичному забезпеченню управління тощо.
Проблемам управління персоналом, зокрема забезпечення профе­сіоналізму державних службовців, присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних учених В.Авер’янова [59], С.Дубенко [59], В.Іванова [72], С.Серьогіна [158], В.Сороко [163], О.Турчинова [173], В.Щокіна [190] та ін. Особливе місце в зазначеному аспекті дослідження займають роботи В.Князєва [26; 60], В.Куценка [102], А.Ліпенцева [182], В.Лугово- го [100-103], П.Назимка [140], О.Оболенського [124], В.Олуйка [129], В.Розпутенка [58], Д.Табачника [85], А.Чемериса [182], В.Яцуби [103; 194], В.Яцюка [195], спрямовані на розкриття проблем підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.
З позиції удосконалення професіоналізму в наукових роботах указаних авторів значна увага приділяється психологічним аспектам діяльності керівника, його діловим якостям, поєднанню психології особистості з етичними моментами діяльності керівника. Етичні моменти діяльності державних службовців та дотримання керівниками адміністративної етики є важливим чинником успішного розвитку організації. Цій проблематиці присвячені роботи Т.Василевської [153], О.Воронька [34], І.Надольного [118], М.Нинюк [121; 122], Е.Охот- ського [132], М.Пірен [38], В.Романова [188], В.Скуратівського [161] та ін.
Значна кількість робіт, зокрема Е.Афоніна [55], Г.Ашина [21;131], О.Валевського [55], М.Восленського [35], Н.Іванова [71], А.Кочеткова [84], Т.Крутякової [86], В.Матвієнка [108], Е.Охотського [132], В.Патрушева [71], В.Реб­кала [46; 55], Д.Табачника [85], присвячена новим управлінським технологіям, у тому числі політичним, адже державне управління є формою і засобом практичного втілення в життя державної політики. Також необхідно відзначити низку робіт безпосередньо у сфері теоретико-методологічного забезпечення наукової галузі «Державне управління», серед них відомі роботи Г.Атаманчука [17], В.Бакуменка [2226], В.Бодрова [28], В.Воротіна [112], П.Надолішнього [117], Н.Нижник [57; 119; 120], Г.Райта [150], В.Рижих [58], В.Троня [172], В.Цвєткова [59].
У той же час унаслідок швидких змін суспільства та управ­лінсь­ких технологій залишається актуальним вирішення важливого науково-прак­тич­ного завдання системного вдосконалення діяльності сучасного керівника органів дер­жав­ної влади, зокрема в контексті розвитку сфери державної служби.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, отримані ним при виконанні комплексного наукового проекту Національної ака­демії державного управ­ління при Прези­ден­тові України «Державне управління та місцеве самоврядування» за темою «Виявлення та діагностування проблемних ситуацій державного управління» (номер державної реєстрації ОК №0304U001670). Роль дисертанта полягала в дослідженні проблем удоско­налення діяльності керівника в органах державної влади.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є теоретико-методологічний аналіз діяльності керівника в органах державної влади і визначення шляхів її вдосконалення в практиці державного управління в Україні.
Для досягнення мети було визначено такі завдання дослідження:
- проаналізувати сутність і конкретизувати проблему вдосконалення діяльності ке­рів­ника в органах державної влади в Україні, узагальнити стан наукових досліджень з даної проблеми та виділити напрями подальшого дослідження за темою дисертаційної роботи;
- розробити інструментарій теоретико-методологічного аналізу, зокрема підходи та моделі дослідження проблеми вдосконалення діяльності керівника в органах державної влади;
- запропонувати нові концептуальні підходи до розробки освітньо-професійних програм підготовки державних службовців;
- виділити, проаналізувати та уточнити основні чинники, що впливають на вдосконалення діяльності керівника в органах державної влади в Україні, зокрема чинник підвищення його професіоналізму;
- розробити науково-практичні рекомендації щодо вирішення проблеми вдосконалення діяльності керівника в органах державної влади у взаємозв’язку з основними напрямами здійснення кадрової політики у сфері державної служби в Україні.
Об’єкт дослідження діяльність керівника в органах державної влади.
Предмет дослідження підходи і моделі теоретико-методологічного аналізу діяльності керівника в органах державної влади та рекомендації щодо її удосконалення.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розробка відповідних інноваційних концептуальних моделей і підходів, їх використання як інструментів теоретико-методологічного аналізу діяльності керівника, а також визначення шляхів її удосконалення в органах державної влади в Україні сприятимуть підвищенню результативності й ефективності цієї діяльності.
Методи дослідження. Комплексний аналіз наукової інформації за темою роботи та її узагальнення дозволили конкретизувати напрями, предмет дослідження та розробити методику його проведення. У дисертаційній роботі використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії тощо і спеціальні методи дослідження, зокрема експертні опитування.
Під час розробки нових концептуальних моделей аналізу діяльності керівника застосовані системний і ситуаційний підходи та структурне моделювання.
Шляхом використання вибіркового експертного опитування, методів соціологічного та системного аналізу виявлено основні складові проблеми вдосконалення діяльності керівника в органах державної влади в Україні та розроб­лені відповідні науково-практичні рекомендації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливого науково-практичного завдання розробки на основі теоретико-методологічного аналізу пропозицій щодо вдосконалення діяльності керівника в органах державної влади. У результаті наукових досліджень у дисертаційній роботі:
уперше:
- розроблено моделі теоретико-методологічного аналізу діяльності керівника, які розкривають її функціональні, інституційні та процесні складові; доведено перспективність їх використання як інструментів удосконалення зазначеної діяльності;
- конкретизовано парадигмальний підхід до формування освітньо-професійних програм підготовки державних службовців, зокрема керівників, що базується на використанні системної, діяльнісної та предметно-орієнтованої парадигм;
- удосконалено підходи до дослідження стану управлінської культури державних службовців, зокрема керівників органів державної влади, із застосуванням запропонованих морфологічних моделей адміністративної культури, адміністративних цінностей та методів їх досягнення;
дістали подальшого розвитку:
- ідея виділення основних напрямів та суттєвих вихідних умов, вимог, ознак та принципів професіоналізації діяльності керівника в органах державної влади як орієнтирів щодо її вдосконалення;
- методологія застосування експертного соціологічного аналізу основних чинників впливу на діяльність керівника у сфері державної служби через знаходження конкретних причин як інтенсифікації, так і гальмування процесу управління персоналом у сучасних умовах реалізації державної кадрової політики у сфері державної служби.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджен­ня були впровадженні як у роботі органів державної влади в Україні, так і в процесі становлення освітньої та наукової галузі «Державне управління».
Зокрема, вони використані:
- у практичній діяльності Головного управління кадрової роботи та зв’язків з регіонами Адміністрації Президента України (довідка № 9-9/372 від 11 жовтня 2004 р.);
- під час підготовки проекту Програми розвитку Національної академії державного управління при Президентові України, а також у наукових розробках за Комплексним науковим проектом «Державне управління та місцеве самоврядування» за темою «Виявлення та діагностування проблемних ситуацій державного управління» (довідка № 262 від 05 жовтня 2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить отримані автором нові результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання теоретико-методологічного забезпечення вдосконалення діяльності керівників органів державного управління. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опублі­ковані окремі наукові праці.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертацій- ного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях за міжнародною участю «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції» (м. Київ, травень 2003 р.), «Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління» (м. Київ, травень 2004 р.), а також на засіданнях науково-методичного семінару Інституту проблем державного управління при Президентові України (м. Київ, 2004 р.).
Окремі про­по­зиції автора використані під час підготовки рекомендацій науково-практичної конференції «Дисципліна і контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади» (м. Київ, 2004 р.), організаторами якої виступили Кабінет Міністрів України, Головне управління державної служби України, Національна академія державного управління при Президентові України.
Дисертаційна робота обговорена на науково-методичному семінарі Інституту проблем державного управління при Президентові України, де вона була виконана.
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи опуб­ліковані в 7 статтях у наукових фахових виданнях України та тезах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження 3,45 друк. аркушів, з них 2,7 авторських.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і трьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них 162 сторінки основного тексту, 3 додатки на 33 сторінках. Кількість рисунків 24, таблиць 2 у тексті дисертації. Список використаних джерел на 19 сторін­ках містить 207 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в дослідженні теоретико-методологічних засад діяльності керівника в органах державної влади та розробці відповідних практично-орієнтованих рекомендацій. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, та дозволяють зробити такі висновки.
1. Удосконалення діяльності керівника взагалі, у тому числі керівника в органах державної влади, є достатньо поширеним предметом наукових дослід­жень, що проводилися вітчизняними та зарубіжними вченими за різними аспектами. Водночас в умовах реформування державної служби в Україні недостатньо розкритими залишаються питання теоретико-методологічного забезпечення, насамперед розробки інноваційних концептуальних моделей діяльності керівника та її удосконалення, серед яких важливе місце займає модель формування професійних навчальних програм підготовки державних службовців, зокрема керівників.
2. Показано, що в сучасних умовах перебудови української держави велика увага приділяється становленню нової парадигми державного управління, що безпосередньо пов’язано з формуванням професійно підготовленого корпусу державних службовців і керівного складу органів державної влади. Визначено особливості діяльності керівника в системі державної служби порівняно з недержавною сферою і на цій підставі сформовано авторську позицію щодо розкриття сутності поняття «керівник органу державної влади». Здійснено розподіл керівних посад державних службовців і наведено особливості діяльності на кожному з рівнів. Наголошено, що з огляду на перспективу при­ведення системи державної служби у відповідність до європейських стандартів провідну роль матимуть керівники нової генерації, яким будуть притаманні якості сучасного менеджера.
3. На зазначених засадах побудовано концепцію роботи, суть якої полягає у формуванні моделей-підходів, що відображають зміст діяльності керівника в органах влади та сучасні вимоги до неї, на основі чого створено інструментарій теоретико-методологічного аналізу проблемних питань удосконалення діяльності керівника та їх практичного вирішення. Запропоновано структурно-функціональну модель діяльності керівника, що базується на виділенні її політичної, правової та адміністративної складових і дозволяє достатньо повно уявити функціональні особливості цієї діяльності.
Показано, що діяльність керівника нової генерації має відповідати ціннісним настановам сучасної парадигми державного управління, з чого випливає необхідність формування відповідного типу особистості керівника. З урахуванням цього запропоновано модель системних вимог до керівника, важливе місце в якій займають особистісні якості та здібності. У межах цих моделей виділено й охарактеризовано основні аспекти професійної діяльності керівника, зокрема управлінський, інноваційний, організаційно-технологічний, культурно-управлінський та ролевий, які мають обов'язково враховуватися під час формування професійно-кваліфікаційних характеристик керівних посад на державній службі.
Розкрито системний алгоритм діяльності керівника в ситуаційній інтерпретації як процесу, який має циклічний характер відповідно до частоти виникнення проблемних ситуацій і дозволяє, окрім системного, застосовувати ситуаційний підхід до вибору адекватного комплексу методів дій керівника залежно від проблемних цілей та завдань.
Запропонований автором комплекс моделей дозволив визначити орієнтири вдосконалення діяльності керівника, створив підстави для розробки цілеспрямованої програми розвідувального експертного соціологічного дослідження відповідної проблематики з урахуванням чинників впливу на діяльність керівника.
4. Реалізовано новий концептуальний підхід до розробки освітньо-професійних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівного складу державної служби. Насамперед, розкрито сутність парадигмального підходу та показано варіанти його запровадження до формування указаних програм на прикладах системної, діяльнісної та предметно-орієнтованої парадигм. Це дозволило розширити методологічний набір ефективних засобів їх розробки, забезпечити актуальність і достовірність систем знань, що покладені в їх основу, досягти уніфікації такого роду програм, надати цьому процесу характеру науково обґрунтованого. Ідея застосування парадигмального підходу до формування освітньо-професійних програм підготовки державних службовців, що використана в даній роботі, може бути поширена й на інші системи знань, що мають ознаки парадигм.
5. На підставі аналізу результатів експертних соціологічних досліджень показано, що важливим чинником ефективної діяльності керівника є сформована в організації адміністративна культура, яка, в свою чергу, впливає на стиль його управлінської діяльності і в цілому на загальну культуру державного управління в Україні. Виявлено, що динаміка позитивних зрушень у цій сфері поки що є недостатньою. Підтверджено, що серед явищ, які перешкоджають формуванню високої адміністративної культури в органах державної влади України, значне місце належить наслідкам адміністративно-командної системи й пов’язаній з цим відсутності уваги керівництва до питань формування адміністративної культури в організації.
6. Важливим висновком експертного аналізу є те, що відсутність відпрацьованої нормативно-правової бази діяльності державних службовців позбавляє її системного підґрунтя скоординованої роботи.
Відзначено незадовільний рівень реалізації мотиваційної функції управління в державній службі. Особливо акцентовано увагу на відсутності чітких критеріїв оцінки результатів роботи керівника в органах державної влади, на необхідності подолання впливу суб’єктивізму.
За результатами дослідження наголошено на необхідності радикального вдосконалення контрольної функції управління, а саме: перетворення державної служби на відкриту систему з перенесенням акцентів з адміністративного на громадський контроль.
7. Проведений у дисертаційній роботі теоретико-методологічний аналіз дозволяє сформулювати основоположні рекомендації й зробити пропозиції з основних напрямів удосконалення діяльності керівника в органах державної влади:
- ключову увагу під час формування та реалізації державної кадрової політики слід приділяти системним чинникам, що зумовлюють якість діяльності керівників, а саме: подоланню наслідків командно-адміністративної системи й становленню нової ментальності керівників на засадах цінностей сучасної парадигми публічного управління та стратегічного мислення; створенню належної нормативно-правової бази діяльності керівника в органах державної влади; досягненню становища, за якого призначення на керівну посаду відбувається лише за наявності фахової освіти в галузі державного управління; забезпеченню престижності статусу державного службовця; упровадженням механізмів громадського контролю результатів діяльності;
- для підвищення результативності діяльності керівників органів державної влади всіляко розвивати, зокрема через упровадження новітніх науково-обґрунтованих парадигмальними підходами освітньо-професійних програм, організаційно-технологічний аспект управлінської діяльності, пов’язаний з подальшою професіоналізацією, опануванням передових управлінських технологій, навичками аналітичної роботи, менеджерськими вміннями, демократичним стилем керівництва, ефективними підходами до оцінки результатів діяльності керівників і підлеглих у межах атестації та щорічної оцінки;
- активно впроваджувати передові кадрові технології із застосуванням дієвого конкурсного відбору на керівні посади, поступовості в проходженні кар’єри, науково-обґрунтованих професійно-кваліфікаційних характеристик керівних посад державної служби та системних вимог до осіб, що претендують на їх зайняття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Про державну службу: Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3723 // www.rada.gov.ua.
3. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07 черв. 2001р. № 2493 // www.rada.gov.ua.
4. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України: Указ Президента України від 05 берез. 2004 р. № 280 // www.rada.gov.ua.
5. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 01 серп. 2002 р. № 683 // www.rada.gov.ua.
6. Про надання Українській Академії державного управління при Президентові України статусу національної: Указ Президента України від 21 серп. 2003 р. № 869 // www.rada.gov.ua.
7. Про підвищення ефективності системи державної служби: Указ Президента України від 11 лют. 2000 р. № 208 // Уряд. кур’єр. 2000. 15 лют. С. 5.
8. Про стратегію реформування системи державної служби України: Указ Президента від 14 квіт. 2000 р. № 599 // www.rada.gov.ua.
9. Про внесення змін до Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серп. 2004 р. № 1031 // www.rada.gov.ua.
10. Про затвердження Концепції ротації кадрів на окремих посадах державних службовців: Розпорядження Кабінету Міністрів від 18 берез. 2002 р. № 144-р // www.rada.gov.ua.
11. Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лют. 2001 р. № 199 // www.rada.gov.ua.
12. Про затвердження наукової програми дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління: Постанова Кабінету Міністрів України від 08 серп. 2001 р. № 953 // www.rada.gov.ua.
13. Про затвердження загальних правил поведінки державного службовця: Наказ Головдержслужби України від 23 листоп. 2000 р. № 58 // www.rada.gov.ua.
14. Адміністративне право України: Підруч. для спец. вузів / За ред. Ю. Битяка. Х.: Право, 2001. 528 с.
15. Арістотель. Політика / Пер. з древньогр. та передм. О. Кислюка. К.: Основи, 2000. 239 с.
16. Асмолов А. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во МГУ, 1984. 104 с.
17. Атаманчук Г. Государственное управление (организационно-функ­циональные вопросы): Учеб. пособие. М.: ОАО «НПО «Экономика», 2000. 302 с.
18. Атаманчук Г. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
19. Афанасьев В. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
20. Ахмадова М. Современный лидер в государственном управлении // Государственная служба и кадровый потенциал России: история, современность, будущее: Материалы науч.-практ. конф. / РАГС при Президенте РФ. Курск: МУП «Курская городская типография», 2002. 213 с.
21. Ашин Г.К. Дискуссии о структуре власти и структуре элит в США // Общественные науки и современность. 2001. № 1. С. 90 103.
22. Бакуменко В. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
23. Бакуменко В., Губа О. Базові моделі дослідження проблем удоскона­лення діяльності керівника в органах державної влади // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 2 (16). С. 163 171.
24. Бакуменко В., Губа О. Парадигмальний підхід до формування комплексних та професійних програм підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування // Вісн. НАДУ. 2004. № 2. С. 133 141.
25. Бакуменко В., Кальниш Ю., Губа О. Проблемні аспекти становлення адміністративної культури в органах державної влади в Україні (за матеріалами експертного дослідження) // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. О.: ОРІДУ НАДУ, 2004. № 3 (19). С. 4 12.
26. Бакуменко В., Князев В., Сурмин Ю. Проблемы становления методологии государственного управления // Управление государственной службой Российской Федерации / Под ред. А. Турчинова. М.: РАГС, 2004. С. 189 226.
27. Бердыклычева Н. Женщины в управлении и бизнесе // Энергия. 2002. № 5. С. 66 70.
28. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 104 с.
29. Босак И. Гендерные аспекты управления // Теория и практика управления. 2003. № 4. С. 40 45.
30. Василенко И. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учеб. пособие. М.: Логос, 2000. 200 с.
31. Вебер М. Избранные произведения. Образ общества: Пер. с нем. М.: Юрист, 1994. 704 с.
32. Вілюнас В. Психологічні механізми мотивації людини. М.: Вид-во Московського ун-ту, 1990. 283 с.
33. Власенко Н., Виноградова Л., Калачова І. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків: Україна / Державний ко­мітет статистики України; Проект «Сприяння гендерній рівності» ПРООН. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. 54 с.
34. Воронько О. А. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навч. посіб. К: Вид-во УАДУ, 2000. 156 с.
35. Восленський М. С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза. М.: Сов. Россия, 1991. 624 с.
36. Гаєвський Б., Ребкало В. Культура державного управління: організаційний аспект: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
37. Гегель. Философия права. М.: Мысль, 1990. 336 с.
38. Гендерні аспекти державної служби: Монографія / М. Пірен, Н. Грицяк, Т. Василевська, О. Іваницька; За заг. ред. Б.Кравченка. К.: Основи, 2002. 335 с.
39. Геродот. История: В 9 кн. М.: Ладомир, 1999.
40. Гоббс Т. Сочинения: В 2 т.: Пер. с латин. и англ. / Сост. В.В. Соколов. М.: Мысль, 1989. Т. 1. 621 с.; 1991. Т. 2. 731 с.
41. Государственная служба в Украине и контроль за ее прохождением: Сб. нормат. актов о гос. службе / В.Н. Гаращук (авт.-сост.) Х.: Одиссей, 1999. 350 с. (Законы Украины).
42. Государственная служба России: анализ становления, развития и кадро­вого обеспечения: Материалы научно-исследовательских работ кафедры го­сударственной службы и кадровой политики Российской академии госу­дарственной службы при Президенте Российской Федерации. М.: Изд-во РАГС, 2002. 336 с.
43. Государственная служба Российской Федерации: современное состоя­ние, проблемы функционирования и первоочередные направления дальней­шего развития / Л. Вагина, Л. Калиниченко, Б. Лытов и др. М.: Изд-во РАГС, 2002. С. 205 215.
44. Государственное и муниципальное управление: Справочник. М.: Магистр, 1997. 497 с.
45. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник / Под ред. В. Козбаненко. М.: Статут, 2000. 912 с.
46. Грицяк Н. До проблеми моніторингу гендерної чутливості як основи гендерної культури державних службовців // Розвиток культурного потен­ціалу державних службовців в Україні: Наук. пр. / За заг. ред. В. Ребкала. К.; Житомир: Полісся, 2002. 244 с.
47. Губа О. Керівні кадри державної служби як рушійна сила адміністра­тивної реформи // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ «Магістр», 2003. № 3. С. 186 191.
48. Губа О. Концептуально-методологічні підходи до дослідження проблем формування і реалізації кадрової політики // Вісн. НАДУ. 2003. № 2. С. 284 293.
49. Губа О. Основні аспекти підвищення професіоналізму керівників органів державної влади // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 травня 2003 р., Київ): В 2 т. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князева. К.: Вид-во НАДУ, 2003. Т.1. С. 194 197.
50. Губа О. Особливості конституційного статусу юридичної форми інституту президентства у контексті реформи політичної системи України // Зб. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2003. Вип. 1. С. 306 313.
51. Губа О. Удосконалення кадрової політики в системі державної служби України // Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. Л.: Вид-во ЛРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 5 С. 191 199.
52. Гурне Б. Державне управління / Пер. з франц. В. Шовкуна. К.: Основи, 1993. 165 с.
53. Демидова Н.Ф. Служилая бюрократия в России ХVII в. и ее роль в формировании абсолютизма. М.: Наука, 1987. 228 с.
54. Демократія це дискусія: Громадська заангажованість у старих і нових демократіях / Під ред. С.Майєрс. Нью-Лондон, 1997. 125 с.
55. Державна політика: аналіз та механізми впровадження в Україні: Навч. посіб. / О. Валевський, В. Ребкало, М. Логунова та ін.; За заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 230 с.
56. Державна служба: Зб. навч. прогр. нормат. дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спец. «Державна служба» освітньої галузі «Державне управління» / За ред. О. Оболенського К., 2001. 128 с.
57. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та орга­нізаційні засади: Навч. посіб. / За заг. ред. Н. Нижник, В. Олуйка. Л.: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2002. 352 с.
58. Державне управління: Словник-довідник / Уклад.: В. Бакуменко (кер. творч. кол.), Д. Безносенко, І. Варвар та ін.; За заг. ред. В. Князєва, В. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
59. Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Авер’янова, В. Цветкова, В. Шаповал, В. Кампо, Н. Нижник, В. Стефанюк, С. Дубенко. К.: Юріком ІНТЕР, 1998. 431 с.
60. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Монографія / Кол. авт.; За ред. В. Князєва. К.: Вид-во НАДУ «Міленіум», 2003. 320 с.
61. Деркач А., Орбан Л. Акмелогические основы становления психологи­ческой и профессиональной зрелости личности / РАГС при Президенте Российской Федерации. М., 1995. 208 с.
62. Дес Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішення: Пер. з анг. К.: Всеувито : Наукова думка, 2001. 242 с.
63. Днепропетровск в зеркале общественного мнения: Монографія / Ю. Сурмин, С. Серегин, А. Решетниченко и др. Д.: Пороги, 2002. 244 с.
64. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців / С. Мельник (розроб.); Міністерство праці та соціальної служби України. Головне управління державної служби України. К.: Соцінформ, 2002. 111 с.
65. Друкер П.Ф. Новые реальности в правительстве и политике, в экономике и бизнесе, в обществе и мировоззрении. М., 1994. 378 с.
66. Журавель В., Вайнагій В., Рогач І. Керівник і підлеглі, або Про службово-посадові взаємини. Ужгород: Закарпаття, 1997. 224 с.
67. Завадський Й. Організація і психологія управління трудовими колективами. К.: Урожай, 1985. 160 с.
68. Загальні правила поведінки державного службовця. К.: Науковий світ, 2000. 121 с.
69. Звіт Головного управління державної служби України про основні підсумки діяльності у 2003 р. та пріоритетні напрями 2004 р. К.: Головдержслужба України, 2003.
70. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС: Порівняльний аналіз. К.: Основи, 1996. 420 с.
71. Иванов Н., Патрушев В. Инновационные социальные технологии государственного и муниципального управления. М.: Русская деловая литература, 2001. 326 с.
72. Іванова І. Менеджер професійний керівник: Навч. посіб. / Київський національний торговельно-економічний ун-т. К., 2001. 106 с.
73. Калицов И. Функции государственной службы // Государственная служба: организация, кадры, управление. М.: Изд-во РАГС, 2002. С. 103 112.
74. Кальниш В., Кальниш Ю. Роль деяких специфічних психолого-особистісних якостей в професійній кар’єрі державного службовця: мак’явелізм // Вісн. НАДУ. 2004. № 1. С. 77 85.
75. Кальниш Ю. Етика влади й розвиток культури державного управління в Україні // Розвиток культурного потенціалу державних службовців в Україні: Наук. пр. Київ; Житомир: Полісся, 2002. С. 190 205.
76. Карданская Н. Основы принятия управленческих решений: Учеб. пособие. М.: Русская деловая литература, 1998. 288 с.
77. Кілієвич О. Англоукраїнський глосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки. К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2003. 510 с.
78. Клімова Л. Роль і місце центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації у процесі відновлення кадрового потенціалу державної служби // Вісник державної служби України. 2004. № 1. С. 71 72.
79. Конфуций. Беседы и суждения. С.Пб.: Кристалл, 1999. 1120 с.
80. Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу від 05.03.2004 р. № 278 // www.rada.gov.ua.
81. Концепція адміністративної реформи в Україні. К.: Центр політико-правих реформ. Центр розвитку українського законодавства, 1998. 60 с.
82. Концепція боротьби з корупцією на 1998 2005 роки: Затверджена указом Президента України від 24 квіт.1998р. № 367 // www.rada.gov.ua.
83. Коргунюк Ю. Политическая элита современной России c точки зрения социального представительства // Партинформ. 2001. № 1, 2.
84. Кочетков А. Социальные инновации в государственном управлении // Государственная служба и кадровый потенциал России: история, современность, будущее: Материалы науч.-практ. конф. / РАГС при Президенте РФ. Курск : Городская типография, 2002. 213 с.
85. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу: Критика історичного досвіду. К.: Arc-Ukraine, 1996. 793 с.
86. Крутякова Т. К вопросу об управлении кадровыми процессами службы // Государственная служба: организация, кадры, управление. М.: Изд-во РАГС, 2002. С. 103 112.
87. Кузнєцов А. Сутність соціально-економічного розвитку: теоретико-методологічний аспект // Вісник державної служби України. 2004. № 1. С. 45 46.
88. Кучма Л. Д. Виступ Президента України на науковій конференції «Нові політичні реалії України на межі тисячоліть» (16 листоп. 2000 р.) // www.president.gov.ua.
89. Кучма Л. Д. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України від 30 квіт. 2002 р. // www.rada.gov.ua.
90. Кучма Л. Д. Націю звеличують великі цілі та діла: Виступ Президента України у Верховній Раді України 22 лют. 2000 р. // Уряд. кур’єр. 2000. 23 лют.
91. Кучма Л. Д. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік // Урядовий кур’єр. 2000. 23 лют.
92. Лабекин В. Социальная специфика развития системы профессиональ­ного образования кадров управления службы // Государственная служба: организация, кадры, управление. М.: Изд-во РАГС, 2002. С. 131.
93. Лазаревичуте Е. Политико-административные отношения: Практи­ческое руководство по государственной политике // Бюллетень LGI. 2001. Июнь. С. 20 28.
94. Леліков Г. Стратегія реформування державної служби // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 13 16.
95. Лемберт Т. Ключові проблеми керівника. 50 перевірених способів вирішення проблем: Пер. з анг. К.: Всеувото : Наукова думка, 2001. 303 с.
96. Ленин В. Полное собрание сочинений: В 55 т. 5-е изд. М.: Изд-во полит. лит-ры, 1974. Т. 45.
97. Леонтьев А. Потребности, мотивы, эмоции. М. Изд-во МГУ, 1994. 62 с.
98. Литвак Б. Управленческие решения. М.: Тандем: ЭКМОС, 1998. 248 с.
99. Лок Дж. Два трактати про врядування / Пер.