ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ КУЛЬТУРИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВОРОНЬКО Людмила Олександрівна

УДК 35.08:17.023.36

ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ
КУЛЬТУРИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ УКРАЇНИ

25.00.03 державна служба

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Логунова Марія Миколаївна
кандидат філософських наук, доцент

КИЇВ 2004

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................ 4

Розділ 1
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ............................................................. 13
1.1. Теоретичний аналіз наукових засад понятійного визначення культури праці державного службовця ............................................................................ 13
1.2. Особливості роботи кадрів державної служби транслятор сутності їхньої культури праці .......................................................................................... 44
1.3. Визначення культури праці державного службовця як управлінської категорії та з’ясування її ролі у сфері державного управління............................. 55
1.4. Методологія дослідження культури праці державних службовців 65
Висновки до першого розділу....................................................... 74

РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СОЦІОЛОГІЧНИЙ ВИМІР СУЧАС­НОГО СТАНУ КУЛЬТУРИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ........... 77
2.1. Головна мета, цілі та функції культури праці державних службовців 77
2.2. Структура культури праці державних службовців.............. 99
2.3. Аналіз сучасного стану культури праці державних службовців органів вико­нав­чої влади і посадових осіб місцевого самоврядування.................... 118
Висновки до другого розділу..................................................... 125

РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЙНІ засади ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ... 128
3.1. Організаційно-правова база формування й розвитку культури праці державних служ­бов­ців............................................................................ 128
3.2. Роль керівника у формуванні й розвитку культури праці кадрів державної служби....138
3.3. Культура праці державних службовців у системі професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів як фактор оновлення управлінської еліти.......................................................................................................... 145
Висновки до третього розділу.................................................... 158

ВИСНОВКИ........................................................................................... 160

Список використаних джерел............................................ 165

ДОДАТКИ...187

ВСТУП

Актуальність теми. Майбутнє кожного суспільства значною мірою пов’язане зі становленням і розвитком держави, що, у свою чергу, залежить від корпусу державних службовців компетентних, дієздатних, відповідальних професіоналів. Однак сьогодні частині кадрів державного управління та місцевого самоврядування України бракує професійної постановки й відповідального вирішення стратегічних і тактичних завдань; державним службовцям поки що притаманні: низький професіоналізм, байдужість і бюрократизм у роботі, недостатня координація дій, неякісність та несвоєчасність надання державних послуг, орієнтація скоріше на державу, ніж на громадян. Небезпечного характеру набуває зрощення державних управлінських кадрів із напівтіньовими та тіньовими бізнесовими колами [107, с. 135; 67, с. 6; 86, с. 1314, 20; 43, с. 289].
Становлення України як соціальної, демократичної, правової держави, її стратегічний курс в Європейський Союз вимагають створення ефективної системи державного управління, удосконалення підходів до формування професійної державної служби і нового типу державного службовця, оновлення змісту діяльності органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання, гармонізації взаємовідносин між державою і громадянами. За цих умов важливим фактором удосконалення системи державного управління взагалі й державної служби зокрема є формування та розвиток культури праці державних службовців як суттєвого компонента їхньої професійної діяльності.
Культура як система засобів і механізмів діяльності виражає здатність людини ставити мету своєї діяльності. Виходячи з цього, культура управління виражає здатність особи впливати на цю мету, а культура праці виступає як неодмінна умова її здійснення. Отже, культура праці має виступати засобом проектування діяльності державних службовців у напрямі забезпечення ефективності державної служби.
Слід зазначити, що донедавна культура праці державних службовців не виступала предметом спеціальних досліджень і відповідно не було визначено її проблемне поле. Більшість дослідників розглядають культуру праці державних службовців як складову управлінської або організаційної культури.
Важливе значення для з’ясування наукових засад змісту культури праці державних службовців і теоретичного осмислення її функціонування мають дослідження вітчизняних та зарубіжних учених Г.Атаманчука [8, 9], В.Баку­менка [11, 12], Б.Єрасова [54], М.Жулинського [55], Л.Кар­по­вої [71], В.Кня­зє­ва [76, 77], А.Комарової [82], Т.Лемберта [93], В.Малахова [106], М.Мельника [110], А.Моля [112], В.О.Моляка [113], Л.Нагорної [117], І.Надольного [119], Н.Нижник [124, 125, 126], Б.Нові­кова [130], Г.Райта [172], В.Скуратівського [182], В.Слободчікова [183], В.Троня [204], Н.Фрейжер [214], В.Цвєткова [215], С.Чукут [221] та інших.
Особливий інтерес у контексті дисертаційного дослідження становлять наукові розробки Р.Войтович [24, 25], Б.Гаєвського [34], Ю.Кальниша [69], В.Ребкала [34, 174], В.Тертички [201, 202], В.Шахова [233] та інших, в яких аналізуються організаційно-методологічні чинники культури державних службовців, визначаються основні підходи до розвитку культурного потенціалу державного управління, шляхи й механізми формування управлінської культури.
Варто відзначити також праці О.Амосова [3], О.Воронька [33], М.Головатого [36, 38], С.Дубенко [52], І.Крав­ченко [51], О.Кулачек [88], А.Ліпенцева [217], М.Логунової [95], В.Лугового [99, 100, 102], О.Ля­шен­ка [122], В.Майбороди [105], О.Оболенського [132, 133], М.Пірен [142], Л.Плаксій [146], В.Яцуби [229] та інших, які присвячені проблемам організації державної служби, питанням підготовки керівних кадрів і управлінської еліти.
Окремі аспекти досліджуваної проблеми стали предметом аналізу в наукових публікаціях Л.Гонюкової [40], В.Дубицького [53], М.Логунової [97], М.Пірен [141, 143], І.Плот­ницької [149], В.Цвєткова [215] та інших, проте культура праці дер­жав­них службовців висвітлюється ними фрагментарно, що засвідчує відсут­ність концептуальних розробок теоретико-методологічних і організа­ційно-правових аспектів її аналізу.
Потреба у здійсненні концептуального дослідження теоретико-організа­цій­них основ культури праці державних службовців і зумовила вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” і пов’язане з темою Розвиток культурного потенціалу державного управління в Україні” (ДР № 0101U002903), у розробці якої дисертант взяла участь як молодший науковий співробітник. Роль автора у виконанні цієї науково-дослідної роботи полягала в обгрунтуванні розуміння культури праці державних службовців як багатокомпонентного, багатовимірного явища, що є умовою розвитку культурного потенціалу державного управління.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення концептуального аналізу теоретичних основ культури праці державних службовців і виявлення організаційних засад її функціонування й розвитку в контексті впровадження адміністративної реформи в Україні.
Для досягнення даної мети передбачено вирішення таких завдань:
проаналізувати ступінь розробленості проблеми культури праці дер­жавних службовців у вітчизняній науковій літературі;
визначити поняття і розкрити сутність, головну мету, цілі та функції культури праці державних службовців;
з’ясувати складові елементи культури праці державних службовців і запропонувати її структуру;
дослідити зв’язок між культурою праці державних службовців і культурою державного управління;
висвітлити організаційні засади формування й розвитку культури праці державних службовців;
розробити модель формування в державних службовців творчо-аналітичного підходу до справи.
Об’єкт дослідження діяльність державних службовців України в умовах реформування системи державної служби.
Предмет дослідження теоретико-організаційні основи культури праці державних службовців України.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань автором було застосовано комплекс методів як емпіричного, так і теоретичного дослідження. За допомогою аналізу з’ясовані складові елементи культури праці державних службовців, при застосуванні синтезу отримано цілісне уявлення про її структуру. Анкетування як метод опитування дало можливість одержати інформацію про рівень культури праці державних службовців і фактори, що сприяють його підвищенню. Завдяки методу моделювання досліджувалася модель формування в державних службовців творчо-аналітичного підходу до справи. З метою складання висновків і розроблення пропозицій щодо формування й розвитку культури праці державних службовців застосовувалися методи індукції і дедукції та формалізації. Крім того, використовувалися візуальні методи (схеми, діаграми), а також ідеалізація, опис, порівняння, узагальнення.
Реалізація зазначених методів забезпечила дослідження теоретико-організаційних основ культури праці з позиції системного підходу, який дає змогу дістати системне уявлення про культуру праці державних службовців.
Гіпотеза дисертаційного дослідження ґрунтується на припущенні, що визначення теоретико-організаційних основ культури праці державних службовців у контексті реформування системи державної служби, розкриття її сутності та ролі у сфері державного управління дасть можливість розробити практичні рекомендації стосовно розвитку культури праці державних службовців України, що сприятиме успіху в розбудові держави, підвищенню престижу державної служби.
Наукова новизна одержаних результатів визначається внеском автора у вирішення актуального наукового завдання в галузі державного управління розроблення теоретико-організаційних засад формування й розвитку культури праці державних службовців України в умовах реформування державної служби і полягає в тому, що:
уперше:
визначено поняття культура праці державного службовця” як ціннісно-нормативний комплекс принципів, знань, умінь та навичок, що виражає ступінь самоорганізації особи і рівень організації її діяльності, забезпечує робочу комфортність та формує творчо-аналітичний підхід до справи, який виявляється в процесі й результатах роботи та сприяє розвиткові особистості державного службовця;
обгрунтовано, що культура праці державних службовців є фактором державотворення;
запропоновано структуру культури праці державних службовців, основними скла­до­вими елементами якої є: 1) культура самоменеджменту; 2) культура умов праці культура виробничого середовища, культура вико­ристання знарядь праці, культура робочого місця; 3) культура процесу діяльності культура ділового спілкування (комунікативна, сприйняття партнерів, їхньої взаємодії), культура ведення документації;
розроблено модель формування в державних службовців творчо-ана­літичного підходу до справи, яка включає чотири послідовних етапи: пізнання проблеми, інформаційний пошук, вибір варіанта, розв’язання проблеми;
удосконалено підходи до:
розвитку культурного потенціалу державного управління з урахуван­ням такого його компонента, як культура праці державних службовців;
аналізу політичної культури як інтегратора видів культури інфор­маційної, праці, педагогічної, психологічної, естетичної, морально-етичної, соціальної, економічної, правової, управлінської;
формування гендерної культури у сфері державного управління як системи ціннісно-рольових відносин шляхом подолання гендерних стереотипів через розвиток у державних службовців інноваційного мислення й креативності;
набули подальшого розвитку:
питання про зв’язок між культурою праці державних службовців і культурою державного управління, який полягає в тому, що культура праці виступає основою культури державного управління;
конкретизація ролі керівника в процесі формування й розвитку куль­тури праці персоналу державної служби (виявлення векторів формування й розвитку культури праці державних службовців);
категоріально-понятійна база, зокрема запропоновано авторське визна­чення культури як сукупності стилів життєтворчості особистості; уточнено зміст категорій діяльність”, робота”, праця”; окреслено поняття моральної норми державного службовця.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані дисертантом теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути застосовані у викладацькій та науково-дослідній роботі, у практичній діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.
Зокрема, матеріали дисертації використовуються при проведенні лекцій та практичних занять викладачами Національної академії державного управління при Президентові України в рамках таких дисциплін, як Кадрова політика і державна служба”, Керівник у державному управлінні”, Політична психологія” (довідка № 118 від 15.12.2003) і є основою для викладання дисципліни Культура праці державних службовців України” в системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.
Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть слугувати підгрунтям для розробки концепції формування й розвитку культури праці державних службовців України. Результати соціологічного дослідження й висновки дисертанта становлять інтерес для науковців у контексті подальших розробок у галузі державного управління з метою реалізації адміністративної реформи в Україні. Так, окремі пропозиції автора включені в проект Програми розвитку людського ресурсу адміністративної реформи в Україні (довідка № 13403н від 27.05.2003).
Запропоновані дисертантом практичні рекомендації можуть бути корисними для фахівців державного управління в процесі формування нового типу державного службовця, підготовки управлінської еліти, що, зокрема, знайшло відображення в одному з розділів колективної монографії Сучасна управлінська еліта в Україні: якісні характеристики, шляхи та методи підготовки” (за договором № 9168/2002 з Головним управлінням державної служби України).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у низці наукових доповідей, виступів і повідомлень: на Всеукраїнській науково-практичній конференції Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя” (Київ-Чернівці, жовтень 1998 р.), науково-практичних конференціях за міжнародною участю Реформу­вання державної служби в Україні: стан, проблеми та перспективи” (Київ, травень 1998 р.), Проблеми наукового забезпечення адміністративної реформи в Україні” (Київ, травень 1999 р.), Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, травень 2000 р.), Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, травень 2001 р.), Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, травень 2002 р.), Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, травень 2003 р.). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри політології Національної академії державного управління при Президентові України.
Розроблена дисертантом модель формування творчо-аналітичного підходу до справи апробована в діяльності державних службовців Міністерства праці та соціальної політики України (довідка № 033/24280157 від 25.04.2003) і визнана доцільною для використання як базової моделі формування в державних службовців творчо-аналітичного підходу до справи.
Публікації. Ключові положення, ідеї та результати дисертаційного дослідження висвітлені автором у десяти одноосібних наукових працях, у тому числі в п’яти статтях у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 192 сторінки, з них 164 основного тексту. Робота містить два рисунки і три таблиці в основному тексті, шість додатків і список джерел із 233 назв.

Список литературы

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні теоретико-організаційних основ культури праці державних службовців України з метою розвитку культурного потенціалу державного управління, що сприятиме досягненню успіху в розбудові української державності. Результати дослі­дження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, характеризуються науковою новизною та дають можливість зробити низку узагальнюючих висновків і рекомендацій, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Аналіз вітчизняної наукової літератури з проблем державного управ­ління свідчить, що культура праці державних службовців не виступала предметом спеціальних досліджень і відповідно не було визначено її сутність. Більшість дослідників розглядають культуру праці державних службовців у контексті управлінської або організаційної культури. Це зумовило необхідність вивчення насамперед теоретико-організаційних основ культури праці державних службовців.
2. Виходячи з аналізу особливостей роботи кадрів державної служби, автором розкрито сутність культури праці державних службовців, ключовими словами якої є: особиста відповідаль­ність, висока організованість, мистецтво спілкування з людьми, робоча комфортність, здатність і готовність працювати творчо, відчуття у членів колективу спільної мети, гармонія між внутрішньою потребою особистості державного службовця в самореалізації і виконанням ним службових обов’язків.
За результатами аналізу категорій державний службовець”, культура”, праця”, культура праці” в дисертації визначено поняття культура праці державного службовця” як ціннісно-нормативний комплекс принципів, знань, умінь та навичок, що виражає ступінь самоорганізації особи і рівень організації її діяльності, забезпечує робочу комфортність та формує творчо-аналітичний підхід до справи, який виявляється в процесі й результатах роботи та сприяє розвиткові особистості державного службовця.
Відповідно до цього головною метою культури праці державних службовців є формування в них творчо-аналітичного підходу до справи, що спрямований на розвиток державного службовця як особистості й професіонала, здатного до креативного розв’язання проблем.
З огляду на головну мету культури праці виділено основні її цілі: формування стилю життєтворчості особистості та позитивного іміджу державного службовця; гармонізація взаємовідносин влади і соціуму, що має сприяти розвитку як особистості державного службовця, так і громадянина; підвищення престижу державної служби і піднесення авторитету державної влади; подолання гендерних стереотипів та утвердження гендерної культури у сфері державного управління.
Функціями культури праці державних службовців визначено такі: моральна, смислоутворююча, адаптивна, інформаційно-пізнавальна, утилітар­на, комунікативна, регулятивна, інструментальна, профілактична, самореа­лізації, символічна, які розкривають призначення культури праці в системі державної служби.
3. На підставі поліфункціональності культури праці державних службовців запропоновано її структуру, основними складовими елементами якої є: 1) культура само­менеджменту; 2) куль­тура умов праці культура виробничого середовища, культура вико­ристання знарядь праці, культура робочого місця; 3) культура процесу діяльності культура ділового спілкування (комуніка­тивна, сприйняття партнерів, їхньої взаємодії), культура ведення документації.
4. У процесі дослідження обгрунтовано, що культура праці державних службовців є гармонізатором внутрішньоорганізаційних відносин і взаємо­відносин державних службовців із громадянами, що зумовлює збагачення культурного потенціалу громадян і державних службовців, а отже, забезпечує розвиток культурного потенціалу державного управління, тобто культура праці державних службовців є умовою розвитку культурного потенціалу державного управління, який, у свою чергу, розглядається як джерело культури державного управління. Таким чином виявлено зв’язок між культурою праці державних службовців і культурою державного управління, який полягає в тому, що культура праці державних службовців виступає фундаментом культури державного управління, тобто є її основою.
5. Організаційними засадами формування й розвитку культури праці державних службовців визначені: організаційно-правове забезпечення культури праці державних службовців; викладання основ культури праці в системі професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, систематична робота керівника щодо формування й розвитку культури праці підлеглих.
6. Розроблена автором модель формування в державних службовців творчо-аналітичного підходу до справи включає чотири етапи:
пізнання проблеми: з’ясування сутності проблеми, аналіз набутого досвіду з метою її вивчення, розроблення робочих варіантів щодо розв’язання проблеми;
інформаційний пошук: систематизація та відбір інформації, розширення знань з питань, що мають розглядатися, перевірка накопиченого матеріалу;
вибір варіанта: формулювання аргументації щодо вибору того чи іншого варіанта, ознайомлення з варіантами розв’язання проблеми зацікавлених осіб і вивчення мотивів їх заперечень, утвердження оптимального варіанта як програми дії, його коригування в разі потреби;
розв’язання проблеми: створення сприятливої робочої атмосфери, стимулювання партнерів до співпраці, розроблення персонального алгоритму, аналіз процесу досягнення мети.
На основі викладених вище теоретичних результатів вважаємо за доцільне запропонувати такі практичні рекомендації:
· внести до нової редакції Закону України Про державну службу” доповнення щодо дотримання державними службовцями культури праці;
· з метою заінтересованості державних службовців у продуктивній та ефективній роботі підвищити стимулюючу роль посадових окладів, зокрема ввести надбавку за високу культуру праці;
· Головному управлінню державної служби України розробити концепцію формування й розвитку культури праці державних службовців України. Виходячи з цього, доцільно провести цикл круглих столів, наукових семінарів і конференцій; створити базу пропозицій на веб-сайті Голов­дер­ж­служби України в мережі Internet;
· у Програму підготовки магістрів державного управління ввести нову дисципліну, яка була б конкретно зорієнтована на вивчення проблем культури праці державних службовців. Навчальний матеріал повинен будуватися за лакунним” принципом з огляду на індивідуалізацію навчально-виховного процесу;
· поставити перед Головдержслужбою України питання про введення (під час проведення періодичної атестації кадрів державної служби) в систему оцінок досягнень державних службовців та виконання ними своїх обов’язків і завдань такий показник, як культура праці;
· Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України розробити методику оцінювання рівня культури праці державних службовців України;
· передбачити у звітах про стажування слухачів Академії здійснення аналізу культури праці в державних установах з метою вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду;
· започаткувати у фаховому журналі Вісник Національної академії державного управління при Президентові України” постійну рубрику Культурний потенціал державного управління”;
· здійснити на базі видавництва Академії випуск серійних видань, присвячених формуванню й розвитку в державних службовців культури праці, управління, моральної, політичної, соціальної, педагогічної, естетичної, психологічної, економічної, правової, інформаційної тощо.
Узагальнюючи викладене вище, зазначимо, що дисертаційна робота певною мірою розв’язує важливу проблему теоретико-організаційних основ культури праці державних службовців України, а поставлені в межах наукового розгляду питання сприятимуть підвищенню інтересу до цієї теми та подальшому дослідженню культури праці державних службовців у майбутньому.
З урахуванням багатогранності розглянутої проблематики перспек­тивними напрямами подальшого дослідження мають стати: розроблення механізму співпраці державних службовців і громадян, вплив культури праці державних службовців на стиль управління, розвиток креативності в керівних кадрів державного управління, порівняльний аналіз функціонування культури праці державних службовців України і Росії тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні питання організації навчання і методики викладання в системі підвищення кваліфікації державних службовців: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 45 груд. 1997 р. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 349 с.
2. Алюшина Н. Впровадження психолого-акмеологічної служби в систему органів виконавчої влади як передумова успішної інтеграції України в Європу // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та європейської інтеграції: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2003 р., Київ): У 2 т. К.: Вид-во НАДУ, 2003. Т. 1. С. 221223.
3. Амосов О., Амосова Л. Концептуальні положення щодо філософії реформи підготовки сучасного управлінця // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч. 3. С. 39.
4. Андреев Д.Л. Роза мира. М.: Товарищество КлышниковКомаров и К0”, 1992. 284 с.
5. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. Львів: Світ, 1995. 268 с.
6. Андрущенко В., Губерський Л., Михальченко М. К.: Знання України, 2002. 578 с.
7. Астафьева О. Синергетика, философия, культура // Гос. служба. 2001. № 2. С. 3243.
8. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособие. М.: ОАО НПО Экономика”, 2000. 304 с. (Энцикл. управленч. знаний).
9. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
10. Баева О.А. Ораторское искусство и деловое общение: Учеб. пособие. Минск: ООО Новое знание”, 2000 . 328 с.
11. Бакуменко В.Д. Роль державно-управлінських рішень у становленні громадянського суспільства // Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи: [Зб. наук. пр.]. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 234247.
12. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
13. Баллер Э., Злобин Н. Народ и культура // Культура, творчество, человек. М.: Мол. гвардия, 1979. 263 с.
14. Берн Ш. Гендерная психология. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. 318 с. (Секреты психологии).
15. Бестужев-Лада И.В. Педагогический потенциал культурологии // Вопр. философии. 1972. № 2. С. 4955.
16. Боголюбова Е.В. Культура и общество: Вопросы истории и теории. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 232 с.
17. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Учеб. пособие. М.: ИНФРА-М, 1999. 224 с.
18. Варзар І.М. Ідейно-теоретичні засади державотворчої політики Л.Д.Кучми = Идейно-теоретические основы государственно-созидаю­щей политики Л.Д.Кучмы. К.: Укр. пропілеї, 1999. 148 с.
19. Василевська Т.Е. Соціально-психологічні й морально-етичні джерела невдоволення державних службовців // Розвиток людського ресурсу адміністративної реформи в Україні: стан і перспективи: Монографія. К.: Нора-прінт, 2002. С. 5362.
20. Васильченко Ю.Л. Механизмы времени. Тайм-менеджмент: теория, практикум. К.: Наша культура і наука, 2001. 220 с.
21. Власова А.М., Савчук Л.М., Савінова В.Б. Організаційна поведінка: Навч. посіб. К., 1998. 96 с.
22. Войтович Р. Аспекти ідеології реформування державної служби: сутність управлінського стилю // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 1998. Вип. 2. С. 1014.
23. Войтович Р.В. Взаємозв’язок ідеології, технології та стилю у державному управлінні: Автореф. дис. канд. н. держ. упр.: 25.00.01 / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2000. 20 с.
24. Войтович Р.В. Ідеолоґія, технологія та стиль у державному управлінні: Навч.-метод. посіб. К.: Вид-во НАДУ, 2003. 192 с.
25. Войтович Р. Культура та стиль діяльності державно-управлінського персоналу в перехідний період // Вісн. УАДУ. 1999. № 1. С. 194201.
26. Воронько Л. Культура праці державних службовців як управлінська проблема // Розвиток культурного потенціалу державних службовців в Україні: Наук. пр. / За заг. ред. В.А.Ребкала. К.; Житомир: Полісся, 2002. С. 97122.
27. Воронько Л. Культура праці державного службовця: спроба понятійного визначення // Вісн. УАДУ. 2001. № 3. С. 306316.
28. Воронько Л. Культура праці державного службовця у світлі футурологічного бачення виходу з глобальної кризи суспільства // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2002 р., Київ). К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т. 2. С. 3134.
29. Воронько Л. Роль керівника у формуванні культури праці державних службовців: постановка проблеми // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. Ч. 3. С. 2229.
30. Воронько Л. Соціологічний вимір культури праці державних службовців // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (30 трав. 2001 р., Київ): У 3 т. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Т. 3. С. 8588.
31. Воронько Л. Формування високої культури праці державних службовців як фактор сучасного державотворення // Зб. наук. пр. УАДУ / За ред. В.І.Луго­вого, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. Вип. 2. Ч. 2. С. 107111.
32. Воронько Л. Формування моральних відносин у середовищі управлін­ської еліти // Сучасна управлінська еліта в Україні: якісні характе­ристи­ки, шляхи та методи підготовки: Монографія. К., 2003. С. 88110.
33. Воронько О.А. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навч. посіб. для студ., слухачів із спец. Держ. упр.”, Держ. служба”. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 156 с.
34. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Культура державного управління: організаційний аспект: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
35. Гальчинський А.С. Україна: поступ у майбутнє. К.: Основи, 1999. 223 с.
36. Головатий М. До проблеми професіоналізації державної служби в сучасній Україні // Зб. наук. пр. УАДУ / За ред. В.І.Лугового, В.М.Кня­зєва. 2000. Вип. 2. Ч. 3. К.: Вид-во УАДУ, 2000. С. 213217.
37. Головатий М.Ф. Професія політик. К.: Парлам. вид-во, 2000. 88 с.
38. Головатий М.Ф. Соціологія політики: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.: МАУП, 2003. 504 с.
39. Гончаренко Н.В. Духовная культура: Источники и движущие силы прогресса. К.: Наук. думка, 1980. 379 с.
40. Гонюкова Л. Культура державного управління: гендерний аспект // Розвиток культурного потенціалу державних службовців в Україні: Наук. пр. / За заг. ред. В.А. Ребкала. К.; Житомир: Полісся, 2002. С. 206-224.
41. Государственная служба: теория и организация: Курс лекций. Ростов н/Д: Феникс, 1998. 640 с.
42. Грицяк Н. До проблеми моніторингу гендерної чутливості як основи гендерної культури державних службовців // Розвиток культурного потен­ціалу державних службовців в Україні: Наук. пр. / За заг. ред. В.А.Ребкала. К.; Житомир: Полісся, 2002. С. 225240.
43. Губа О. Концептуально-методологічні підходи до дослідження проблем формування і реалізації кадрової політики // Вісн. УАДУ. 2003. № 2. С. 284293.
44. Давидович В.Е., Жданов Ю.А. Сущность культуры. Ростов н/Д: Изд-во Ростов. ун-та, 1979. 263 с.
45. Дармограй Н. Гендерна культура державновладних відносин як чинник європейської інтеграції України // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2002 р., Київ). К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т. 2. С. 4144.
46. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: У 2 ч. / Кол. авт.; Наук. кер. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Ч. 1. 224 с.
47. Державне управління: Словник-довідник / Уклад.: В.Д.Бакуменко та ін.; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
48. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Н.Р.Нижник, В.В.Цвєтков, Г.І.Леліков та ін. К.: Ін Юре, 1998. 272 с.
49. Дзюба І.М. Між культурою і політикою. К.: Сфера, 1998. 254 с.
50. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: [Навч. посіб.]. К.: КМ Akademia, 1997. 192 с.
51. Дослідження ефективності підвищення кваліфікації керівних кадрів: Звіт про НДР (заключ.) / НАДУ при Президентові України; Кер. І.С.Кравченко. № ДР 0101U003344. К., 2003. 223 с.
52. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. Н.Р.Нижник. К.: Ін Юре, 1999. 244 с.
53. Дубицький В. Роль керівника організації, установи у вихованні культури праці державних службовців // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч. 1. С. 365371.
54. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Пособие для студ. высш. учеб. завед. М.: Аспект-Пресс, 1996. 169 с.
55. Жулинський М.Г. Який дефіцит загрозливіший: енергоносіїв чи духовної енергії? // Сучасність. 1999. № 3. С. 7989.
56. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / За ред. В.В.Копєйчи-кова. К.: Юрінком, 1977. 319 с.
57. Загальні правила поведінки державного службовця. Коментар до Загальних правил поведінки державного службовця / Головдержслужба України. К., 2000. 24 с.
58. Зайверт Л. Ваше время в Ваших руках: (Советы руководителям, как эффективно использовать рабочее время): Пер. с нем. М.: Экономика, 1990. 232 с.
59. Закон України про боротьбу з корупцією // Закони України. К., 1997. Т. 9. С. 209­215.
60. Закон України про державну службу. К.: Парлам. вид-во, 2000. 24 с. (Сер. Закони України”).
61. Закон України про державну таємницю // Закони України. К., 1997. Т. 7. С. 3850.
62. Закон України про інформацію // Закони України. К., 1996. Т. 4. С.7288.
63. Закон України про службу в органах місцевого самоврядування. К.: Парлам. вид-во, 2003. 20 с. (Сер. Закони України”).
64. Иовчук М.Т., Коган Л.Н. Советская социалистическая культура. Исторический опыт и современные проблемы. М., 1979. 217 с.
65. Івашов М. Деякі назрілі організаційно-економічні проблеми зарубіжних систем освіти та шляхи їх розв`язання // Вісн. УАДУ. 1996. № 3. С. 5872.
66. Ільченко І. Стиль управління персоналом, оптимізація праці керівника // Зб. наук. пр. УАДУ / За ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. 2000. Вип. 2. Ч. 3. К.: Вид-во УАДУ, 2000. С. 230235.
67. Іщенко О. Актуальні питання кадрової політики на сучасному етапі // Вісн. УАДУ. 2003. № 1. С. 511.
68. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание: Избр. ст. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1991. 384 с.
69. Кальниш Ю. Етика влади й розвиток культури державного управління в Україні // Розвиток культурного потенціалу державних службовців в Україні: Наук. пр. / За заг. ред. В.А.Ребкала. К.; Житомир: Полісся, 2002. С. 190205.
70. Карлова В.В. Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах: Дис. канд. н. держ. упр.: 25.00.01. К., 2003. 222 с.
71. Карпова Л.О. Духовний зміст української традиційної культури в умовах сучасних соціальних перетворень // Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура: Аналіт. розробки, пропозиції наук. та практ. працівників: [Міжвідом. наук. зб.] / НДІ Проблеми людини”. К., 1999. Т. 14. С. 177182.
72. Кертман Л.Е. К методологии изучения культуры и кризисе ее идеалистических концепций // Новая и новейшая история. 1973. С. 3952.
73. Ким М.П. Проблемы развития социалистической культуры // Культура развитого социализма: Некоторые вопросы теории и истории. М., 1978. С. 7379.
74. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Державна служба в Україні: Підручник. - О.: Юрид. л-ра, 2003. 368 с.
75. Класифікація видів економічної діяльності. ДК 009-96. К.: Держстандарт, 1998. 224 с.
76. Князєв В. Сучасні суперечності в науці про державотворення // Державне управління перехідних суспільств в умовах глобалізації: Матеріали засідання міжнар. круглого столу. К.: Укр. пропілеї, 2001. С. 2325.
77. Князев В.Н. Человек и технология (социально-философский аспект). К.: Либідь, 1990. 175 с.
78. Ковальзон М.Я. Место понятия культура” в системе категорий исторического материализма // Методологические проблемы историчес­кого материализма. Барнаул, 1976. 92 с.
79. Кови С. Семь навыков лидера: Пер. с англ. Минск: ВЕГАПРИНТ, 1996. 448 с.
80. Коган Л.Н. Совершенствование управления развитием культуры. Свердловск, 1981. 172 с.
81. Колпаков В.М. Методы управления: Учеб. пособие. К.: МАУП, 1997. 160 с.
82. Комарова А.І. Україна: духовність культура естетичний розвиток особистості (методологія, теорія і практика) // Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура: Аналіт. розробки, пропозиції наук. та практ. працівників: [Міжвідом. наук. зб.] / НДІ Проблеми людини”. К., 1999. Т. 14. С. 1548.
83. Конституція України: Прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996. К.: Преса України, 1997. 80 с.
84. Концепція адміністративної реформи в Україні / Держ. коміс. з прове­дення в Україні адм. реформи. К., 1998. 62 с.
85. Кохановский В.П. Философия и методология науки. Ростов н/Д: Феникс, 1999. 576 с.
86. Кравчук Л. Адміністративна реформа в Україні: стан і перспективи // Вісн. УАДУ. 1998. № 1. 1323.
87. Краткая философская энциклопедия. М.: Изд. группа Прогресс”, 1994. 576 с.
88. Кулачек О. Жінки в державному управлінні: європейський досвід та реалії України // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (29 трав. 2002 р., Київ). К.: Вид-во УАДУ, 2002. Т. 2. С. 5861.
89. Кулачек О. Розвиток гендерної політики в Україні: реалії та перспективи // Вісн. УАДУ. № 4. С. 297303.
90. Культурология. История мировой культуры: Учеб. для вузов / Под. ред. А.Н.Марковой. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Культура и спорт: ЮНИТИ, 1998. 600 с.
91. Куценко Г.В. Норма і нормативний підхід у психологічному дослідженні // Духовність і художньо-естетична культура: Аналіт. розробки, пропоз. наук. та практ. працівників: [Міжвідом. наук. зб.] / НДІ Проблеми людини”. К., 2000. Т. 17. С. 177181.
92. Леві-Стросс К. Структурна антропологія: Пер. з фр. К.: Основи, 1997. 387 с.
93. Лемберт Т. Ключові проблеми керівника. 50 перевірених способів вирішення проблем: Пер. з англ. К.: Всеувито: Наук. думка, 2001. 304 с. (Сер. Усе про менеджмент”).
94. Ліпенцев А., Фокшей У. Організаційна культура органів державного управління та місцевого самоврядування: проблеми діагностики // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 7579.
95. Логунова М. Культурно-гуманітарна підготовка державних службовців як чинник підвищення ефективності управлінської діяльності // Вісн. УАДУ. 1997. № 1. С. 2127.
96. Логунова М. Соціально-психологічні чинники державно-управлінської культури // Розвиток культурного потенціалу державних службовців в Україні: Наук. пр. / За заг. ред. В.А. Ребкала. К.; Житомир: Полісся, 2002. С. 7196.
97. Логунова М. Соціально-психологічні чинники культури державного управління // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 295303.
98. Лотман Ю.М. Семисфера. Культура и взрыв. Внутри мыслящих миров: Статьи. Исследо