ОСОБИСТІСНІ ВИМІРИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ : Личностное измерение ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ЭТИКИ ГОСУДАРСТВЕННОГО СЛУЖАЩЕГО

Краткое описание

Національна академія державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

ВАСИЛЕВСЬКА Тетяна Едуардівна

УДК 174:35.08

ОСОБИСТІСНІ ВИМІРИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

25.00.03 – державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

Науковий консультант
Князєв Володимир Миколайович,
доктор філософських наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

КИЇВ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. Історія становлення та сучасний стан розробки професійно-етичної проблематики державної служби.................................................................................... 17
1.1. Формування проблематики особистості державного службовця: професійно-етичні розвідки...................................................................................................................17
1.2. Сучасні розробки проблем етики державного службовця: особистісні ракурси................................................................................................................................43
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..….....64
РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні засади дослідження особистісних вимірів етики державного службовця......................................................................................................67
2.1. Етика державного службовця як предмет методологічного аналізу…...………..67
2.2. Етичні виміри проблеми “безособистісне-особистісне” в діяльності державного управлінця…..…………………………………………………………………….....…...87
2.3. Інституціональні впливи та особистісна саморегуляція як фактори підтримки етики державних службовців …………………………………………………………103
2.4. Етика державного службовця в умовах суспільної трансформації в Україні.....117
Висновки до розділу 2………………………………………………………………….133
РОЗДІЛ 3. Особистість державного службовця: вимоги до професійно-етичних якостей..............................................................................................................................136
3.1. Професійне призначення як сутнісне ядро етики державного службовця…….137
3.2. Особистісні зрізи служіння як місії державної служби.......................................149
3.3. Елітарність бюрократії у контексті професійної етики……….………………...157
3.4. Громадянська позиція державного управлінця: етичні ракурси………………..164
3.5. Професіоналізм як моральна якість державного службовця…………...………172
3.6. Професійно-етичні вимоги безпристрасності, лояльності, толерантності, дисциплінованості та дотримання етикету…………..…………………………….....181
Висновки до розділу 3.....................................................................................................199
РОЗДІЛ 4. Взаємоузгодження суспільних, групових та особистісних аспектів діяльності державного службовця: професійно-етичні пошуки…………….……....202
4.1. Відносини державного службовця з громадянами крізь призму суспільного, групового та особистісного вимірів ………………………..………………………...202
4.2. Групові та особистісні аспекти діяльності державних службовців та шляхи їх гармонізації…………………………………………………………………….…….....229
Висновки до розділу 4………………..………………………………………………...253
РОЗДІЛ 5. Особистісна реалізованість державного службовця в процесі трудової діяльності: етичні розвідки..…………………………………………………………...257
5.1. Професійна реалізованість та якість професійної діяльності як основні чинники самореалізації державного службовця………………………….………………….....257
5.2. Етичні засади творчості як фактору розвитку державної служби та способу самореалізації державного службовця......…………………………………………....272
5.3. Професійна відповідальність – основа особистісного морального статусу державного службовця………………………………………………………………....280
5.4. Етичні ракурси ґендерної самореалізації державного службовця....……...……291
Висновки до розділу 5……….………………….……………………………………...303
РОЗДІЛ 6. Управлінський потенціал етичної інфраструктури державної служби...305
6.1. Політична воля, законодавство та механізми звітності й нагляду як елементи етичної інфраструктури.......................................................…………………....……...306
6.2. Професійно-етичні кодекси в системі державної служби…………….………...317
6.3. Умови підтримки державної служби та координуючі органи як складові управління етичною роботою.....................………………...………………………….340
6.4. Роль професійної соціалізації у сприянні професійній етиці державного службовця...…………………………………………….……………………………….351
6.5. Громадянське суспільство як основа етичної інфраструктури державної служби…358
Висновки до розділу 6………...………………………………………………………..372
ВИСНОВКИ…………………………………….……………………………………....375
ДОДАТКИ…...……………………………………………………………………….…384
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……..……………………………………….391

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Головдержслужба України – Головне управління державної служби України
Держслужбовець – державний службовець
Держслужба – державна служба
ЕДС – етика державного службовця
ЕІ – етична інфраструктура
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗППДС – “Загальні правила поведінки державного службовця”
Національна академія – Національна академія державного управління при Президентові України
ОЕСР – Організація Економічного Співробітництва і Розвитку
ООН – Організація Об’єднаних Націй

ВСТУП

Актуальність теми. У процесі побудови правової, демократичної, соціальної держави зростає значимість моральної складової діяльності держслужбовців, яка стає важливим елементом формування довіри й партнерських відносин між громадою та владою, вагомим важелем запобігання корупції, ресурсом управління професійною діяльністю, чинником стимулювання високого професіоналізму бюрократії.
Пов’язаніcть професійної діяльності з владою та управлінням накладає на держслужбовців підвищену відповідальність перед суспільством. Етичну проблематику управлінської діяльності загострюють процеси швидких змін та ускладнення сучасного суспільства, інформатизації та глобалізації, які призводять до фрагментації особистості, втрати моральних орієнтирів, утруднюють сприйняття наслідків дій і відчуття відповідальності, провокують ставлення до громадян – споживачів управлінських послуг – як до абстрактної величини тощо. У ситуації руйнації традицій і вияву консервативної природи права моральні чинники стають особливо важливими регуляторами державно-управлінських відносин.
Залишки командно-адміністративної системи в державному управлінні України, надмірна централізація управління, ідеологічна заангажованість і недостатня компетентність частини чиновництва, непрозорість прийняття управлінських рішень, бюрократизм, поширення меркантильних цінностей, комерціалізація службових відносин у поєднанні з низькою культурою громадянськості призводять до нехтування етичними вимірами публічного адміністрування і, в остаточному підсумку, – до стагнації суспільного розвитку та відриву влади від народу. Вияв упередженості, нехтування інтересами громадян, неуважна та неввічлива поведінка, зволікання у вирішенні питань, свавільні дії бюрократів призводять до підриву легітимності та довіри до виконавчої влади. У цій ситуації утвердження ЕДС може стати не лише чинником гармонізації відносин влади та громадян, а й фактором, що сприяє розвитку суспільної моралі.
Сучасна ЕДС тісно пов’язана з увагою до проблеми особистісних вимірів як громадянина, так і службовця. Епоха перманентної трансформації суспільства, загострення глобальних проблем, деперсоналізації (у породженні якої часто звинувачують бюрократію), стандартизації суспільного життя та виробничих процесів (наслідком якої є редукція людини до функцій споживача й виробничого ресурсу) актуалізує проблему необхідності зміни ціннісної парадигми суспільства, “повернення до людини”.
Утруднення у встановленні поваги до людини в нашій країни пов’язані з певними “традиціями” нівеляції особистості, культом колективності та міфологізацією влади, що існували не лише за радянських часів. Процеси демократизації суспільства спонукають до подолання кризових явищ у професійній моралі та ЕДС (неповажливого ставлення до громадян, непрофесіоналізму, корупції, протекціонізму, непотизму тощо). В умо¬вах динамічних соціальних змін національна бюрократія може функціонувати адекватно суспільним викликам лише в разі орієнтації на ідеал творчої та відповідальної особистості. Сьогодні на порядку денному стоїть проблема вироблення оновленої моделі діяльності держслужбовця, яка б поєднувала принцип безособистісності з особистісними підходами на держслужбі, віднаходила баланс між індивідуальним та соціальним, залучала моральні та інституціональні засоби підтримки ЕДС.
В Україні розвідки Н.Гончарук [207], С.Дубенко [110], В.Князєва [136; 202; 235], В.Козловського [141; 142], В.Колтун [144; 145], Н.Липовської [172], А.Ліпенцева [174; 235], М.Логунової [315], Т.Мотренка [209], І.Надольного [213; 253], Н.Нижник [116; 215], М.Нинюк [217; 218], О.Оболенського [223], В.Олуйка [228; 229], Г.Опанасюк [232], Т.Пахомової [247], Л.Пашко [247; 248], М.Пірен [252; 253; 315], В.Ребкала [315], М.Рудакевич [283–285; 353], В.Саламатова [291; 292], Т.Сенюшкіної [296; 389], С.Серьогіна [207; 297; 298], А.Сіцінського [300], В.Цвєткова [341] та інших дослідників активізували обговорення професійно-етичної та етико-психологічної проблематики держслужби.
Теоретичні розробки проблем ЕДС здійснюють зарубіжні науковці (У.Брюс [29; 372], Д.Васильєв [4], С.Васильєв [68], П.Доубель [376], П.Дробишев [4], А.Іонова [127], К.Кернахан [377], А.Конов [4; 363], С.Коновченко [176], Б.Кудрика [161], Т.Купер [373], Дж.С.Лей [170], К.Луганський [176], К.Л’юіс [180; 380], С.Малишев [68; 189], А.Оболонський [224-226; 274; 363], Н.Омельченко [231], Е.Охотський [239], Д.Плант [385], С.Д.Поттс [265], Г.Райт [273], В.Романов [3], Дж.Рор [387], В.Соколов [221], А.Соловйов [303], Д.Ф.Томпсон [330], П.Фінн [377], Р.Чепмен [377], Н.Шувалова [176; 356] та ін.).
Мислителями минулого активно розроблялися теми моральності правителів (Конфуцій [153], Сократ [160], Платон [249], Арістотель [12; 13], Марк Аврелій [275], Сенека [275], Пліній Молодший [250], Ціцерон [343], Августин [2], Т.Аквінський [5], Н.Макіавеллі [185], Д.Юм [368], Дж.Локк [175], П.А.Гольбах [81], Ж.-Ж.Руссо [286], І.Кант [129] та ін.) та морального потенціалу принципу безособистісності (Г.В.Ф.Гегель [76], К.Маркс [195], Дж.С.Мілль [205], М.Вебер [70], Л. фон Мізес [203] та ін.). Ряд дослідників виявляє дисфункціональний вплив безособистісності та наполягає на реабілітації значення людського фактора в сучасному управлінні (Ч.Барнард [19], Ф.Герцберг [379], Е.Гоулднер [84], М.Крозьє [159; 375], Д.Макгрегор [184], Е.Мейо [382], Р.Мертон [200], Дж.С.Одіорне [383], Г.Саймон [290], Ф.Селзнік [294] та ін.).
Започатковані І.Бентамом, Е.Дюркгеймом, О.Контом, Ш.Монтеск’є розробки з професійної етики на теренах пострадянського простору продовжують Т.Аболіна [1], Р.Апресян [10], В.Бакштановський [15-17], А.Гусейнов [94; 359; 361], І.Зеленкова [125], Л.Коновалова [150], О.Левицька [168], Т.Мішаткіна [204; 360], Ю.Согомонов [15-17], А.Чумак [347] та ін. Науковці шукають вирішення проблем прикладної етики; здійснюються студії з управлінської, ділової етики й етики бізнесу, культури спілкування та етикету. Значний потенціал для розвитку ЕДС мають розробки з політичної та парламентської етики К.-О.Апеля [9], Х.Арендт [11], П.Бурдьє [30], Ч.Вайза [133], М.Вебера [70], Дж.Глейзнер [363], Н.Грушанської [90], В.Гура [92], Є.Дубко [111], А.Єрмоленка [115; 188; 118], Б.Капустіна [131], П.Кислого [133], Н.Лумана [178], А.Любимова [179], В.Малахова [188], М.Поповича [261], А.Прокоф’єва [269], П.Рікера [276], Дж.Ролза [279], С.Рябова [288], Б.Сутора [314], Ю.Хабермаса [337], Я.Яскевич [370] та ін. Вагомим теоретичним джерелом для розробки проблем етики публічної влади стали дослідження витоків і засобів боротьби з корупцією А.Бистрової [31], А.Ванучі [264], Д.Гамбети [256], О.Ґределанд, Т.Кошечкіної, В.Мілера [206], Д. дела Порти [264], С.Роуз-Акерман [281], М.Сільвестроса [31] та ін.
Гуманітаризація державно-управлінської науки уможливлює використання теоретичних розробок для формування ціннісних підвалин орієнтованої на людину політики, для плідних державно-управлінських комунікацій і вироблення “людиноорієнтованих” державних кадрових стратегій. Свого теоретичного розгляду у вітчизняній науці державного управління потребують питання синтезування безособистісних та особистісних підходів на держслужбі, поєднання особистісних та інституціональних засобів підтримки ЕДС, пошуку можливостей морально обґрунтованого взаємоузгодження суспільних, групових та особистих інтересів держслужбовця.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося згідно з комплексним науковим проектом Національної академії “Державне управління та місцеве самоврядування” в межах науково-дослідних робіт, що проводились кафедрою філософії і методології державного управління за темами “Соціальна технологія у державному управлінні” (ДР № 0101U003343), “Розроблення філософсько-методологічних засад функціонування суб’єктів державного управління” (ДР № 0103U006813), “Розроблення методологічних засад філософії державного управління” (ДР № 0106U004375), “Методологічні засади діяльності вищих органів державної влади щодо вироблення та реалізації управлінських стратегій” (ДР № 0107U005894) та “Традиції демократичного врядування в історії українського державотворення” (ДР № 0108U002009), виконаних у 2000-2009 рр., в яких автором проаналізовані соціальні технології вдосконалення морального потенціалу держслужбовців; виявлені етичні виміри функціонування суб’єктів державного управління; узагальнені нові ціннісні та методологічні акценти в ЕДС; розглянуті професійно-етичні аспекти діяльності вищих органів державної влади щодо вироблення та реалізації управлінських стратегій; осмислені українські культурні особливості етики публічного адміністрування.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні концепції особистісних вимірів ЕДС, визначенні шляхів етизації держслужби.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
 узагальнити теоретичні розробки з аналізу ролі особистісних аспектів у функціонуванні держслужби та етичного регулювання діяльності держслужбовців;
 з’ясувати особливу роль ЕДС як засобу регуляції, предмет досліджень і місце ЕДС в системі наукового знання, здійснити подальшу розробку її категоріального апарату;
 продемонструвати необхідність пошуку нової моделі діяльності держслужбовця, яка б синтезувала безособистісні та особистісні підходи;
 довести потребу в упровадженні на держслужбі особистісних підходів до громадян як до тих, на кого спрямована професійна діяльність представників виконавчої влади, і до держслужбовців як до працівників;
 узагальнити основні демократичні тенденції розвитку ЕДС;
 виявити рівні, на яких може здійснюватися підтримка ЕДС суб’єктами суспільного життя;
 обґрунтувати систему основних вимог до професійно-етичних якостей особистості держслужбовця;
 здійснити етичний аналіз проблеми та пошук шляхів взаємоузгодження суспільних, групових і особистісних аспектів діяльності держслужбовця;
 виявити етично обґрунтовані фактори особистісної реалізованості держслужбовця в професії та роль відповідальності й творчості в цьому процесі;
 дослідити взаємозв’язок інституціональних та моральних чинників підтримки ЕДС.
Об’єкт дослідження – ЕДС як ціннісно-нормативний феномен.
Предмет дослідження – особистісні виміри ЕДС як характеристика етичних компонентів діяльності держслужбовця з точки зору виявлення цінності особистості.
Методи дослідження. Методологічним стрижнем дослідження є здійснення управлінського аналізу етичної системи держслужби із застосуванням системного підходу, що дав змогу вивчати процеси функціонування та розвитку ЕДС цілісно, у взаємозв’язку та взаємовпливах. Реалізується спроба гармонізувати різні підходи (безособистісні й особистісні) до ЕДС та механізми її підтримки (інституціональні та особистісні). Для етичного обґрунтування необхідності застосування особистісних підходів на держслужбі використаний принцип діалогу між громадянами та виконавчою владою. Суттєве значення для дослідження має міждисциплінарний підхід, що надав змогу здійснити інтегративний аналіз ЕДС, залучаючи праці з філософії, етики, соціології, політології, психології, менеджменту, правові документи. Застосування методологічного принципу єдності загального, особливого й одиничного дало можливість розглянути держслужбовців як уповноважених народу, представників держави, репрезентантів професійної групи й установи (організації) та своєрідних особистостей, а також здійснити пошук взаємоузгодження суспільних, державних, групових й особистих інтересів.
У процесі дослідження використано цілісний комплекс взаємопов’язаних наукових методів, а саме: структурно-функціональний (при розгляді рівнів підтримки ЕДС, причинно-наслідкових зв’язків і взаємодій між суспільством, держслужбою, окремими її установами та представниками бюрократії), аксіологічного аналізу (при виявленні основних вимог суспільства до чиновництва та розгляді ціннісної системи держслужбовців), соціокультурного аналізу (у процесі оцінки вітчизняних особливостей ЕДС), нормативний та моделювання (під час визначення виходячи з місії професії, моральних якостей “належного держслужбовця”), компаративного аналізу (при виявленні кращих світових етичних практик та обґрунтуванні можливості їх застосування на українській держслужбі), прогностичного та рекомендаційного аналізу (при формуванні рекомендацій), експертного опитування (для з’ясування факторів, що забезпечують неупередженість роботи етичних комісій), контент-аналізу (у процесі вивчення міжнародної й вітчизняної нормативно-правової бази ЕДС). Інституційний підхід дав змогу з’ясувати особливості функціонування ЕІ держслужби. Протягом дослідницьких розвідок застосовувалися філософські й загальнонаукові принципи та методи наукового пізнання (історизму, об’єктивності, плюралізму, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, єдності аналізу й синтезу, спостереження, типологізації та класифікації тощо).
Дисертаційне дослідження спирається на аналіз нормативних документів, зарубіжних і вітчизняних наукових джерел, у т. ч. Інтернет-ресурсів.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті комплексного наукового дослідження проблеми формування ЕДС розроблена цілісна концепція особистісних вимірів професійної ЕДС, в основу якої покладені ідеї служіння народу й кожному громадянинові, поваги до особистості, професійного покликання, творчості, моральної та професійної відповідальності і реалізованості представників держслужби, оптимального поєднання безособистісних та особистісних складових професійної діяльності, інституціональних і моральних чинників підтримки ЕДС.
У межах проведеного дисертаційного дослідження отримано результати, які мають наукову новизну. Зокрема:
уперше:
– на основі етичного аналізу доведено необхідність взаємного доповнення принципів безособистісності та особистісних підходів: установлено, що процеси персоніфікації держслужбовця (вияв поваги до працівника, створення сприятливих умов праці, перспектив для розкриття особистісного потенціалу тощо) мають проходити поряд з процесами, що орієнтовані на впровадження безособистісності на держслужбі (забезпечення прозорості, уніфікації та автоматизації процедур, створення організаційних умов, що унеможливлюють зловживання службовим становищем тощо);
– установлено, що публічне адміністрування нині потребує переважання у своєму складі наділених почуттям професійної гідності, орієнтованих на самовдосконалення морально зрілих особистостей, вищими формами самореалізації яких постають творчість та моральна й професійна відповідальність;
– виявлено, узагальнено й систематизовано основні сучасні демократичні тенденції становлення та розвитку ЕДС, що формуються під впливом суспільних перетворень у нашій країні (посилення впливу суспільної моралі на етику держслужбовця, поява нового розуміння соціального призначення професії в умовах демократії, становлення персоналістської культури в публічному адмініструванні, розширення кола суб’єктів формування ЕДС, поєднання бюрократичних і демократичних цінностей в аксіологічній системі держслужби, антикорупційна спрямованість ЕДС, демократизація та етичне унормування відносин “керівник - підлеглий”, поєднання інституціональних і моральних механізмів регуляції ЕДС);
удосконалено:
– підхід до розуміння місця ЕДС як регулятивної системи та галузі наукового знання серед прикладної, професійної, трудової, ділової, службової, управлінської етики;
– дефініції етики держслужби як інституціональної етики, що випливає з місії та філософії держслужби й презентує систему її взаємозалежних професійно-етичних цінностей, принципів, норм і механізмів їх підтримки та ЕДС як основаної на усвідомленні професійного призначення й ціннісних засад держслужби системи професійно-етичних принципів і норм, які відображаються у свідомості держслужбовців, орієнтують і регулюють їхні відносини та діяльність у сфері держслужби;
– визначення низки умов гармонізації групових та особистісних аспектів внутрішньопрофесійного життя держслужбовця та подолання обмеженості групового мислення (сприятливий моральний клімат та прозорість діяльності організацій, ефективні процедури прийняття рішень та розподілу обов’язків і ролей, практики лідерства й колективних (командних) взаємодій, що базуються на повазі та визнанні особистої гідності кожного службовця, культура підлеглості, здатність працівників виявляти етично коректну особисту позицію в груповому функціонуванні тощо);
дістали подальшого розвитку:
– ідея щодо латентної або яскраво вираженої присутності безособистісних та особистісних підходів, персоналістської та інституціоналістської тенденцій при розгляді етики правителів та представників бюрократії в класичних працях мислителів минулого;
– положення про необхідність у сучасних умовах персоніфікації держслужбовцями громадян, яка виявляється в задоволенні законних потреб кожного громадянина, повазі до його гідності, наближенні послуг до конкретних індивідів тощо, та впровадження особистісних підходів у роботі із персоналом держслужби;
– виявлення та уточнення смислоутворюючого для ЕДС значення місії професії, яку для демократичної держави пропонується формулювати як служіння народу і кожному його громадянинові, що здійснюється через державну організацію й використовує механізми надання послуг;
– обґрунтування системи основних вимог до професійно-етичних якостей особистості держслужбовця, яка включає орієнтованість на служіння народу та дотримання прав і свобод громадянина, повагу, професіоналізм, законослухняність, активну громадянську позицію, патріотизм, безпристрас¬ність, політичну неупередженість, лояльність, толерантність, дисциплі¬нованість, відповідальність, дотримання професійного етикету тощо;
– фіксація рівнів підтримки ЕДС, якими є: суспільство, зрілі громадянські інститути, активна громадськість; демократично орієнтована держава; раціонально вибудоване середовище держслужби та її конкретних установ (організацій); етично налаштовані трудові колективи; сформовані професійні співтовариства держслужбовців; морально зрілі особистості професіоналів-службовців;
– теза про те, що взаємоузгодження суспільних та особистісних аспектів діяльності держслужбовця, опосередкованих його груповими інтересами, відбувається шляхом посилення авторитету влади та довіри до неї, формування професійної честі, здорової корпоративності й репутаційного контролю бюрократії, а управління конфліктами інтересів через моральні, професійно-етичні регулятори допомагає більш ефективно вирішувати цю проблему;
– положення про обов’язкове гармонійне поєднання інституціональних впливів, змін в організаційному середовищі та особистісної моральнісної саморегуляції держслужбовців як шляхів формування та підтримки ЕДС;
– розробка категоріального апарату ЕДС (осмислення феноменів та уточнення понять “довіра до влади”, “корпоративність”, “групове мислення чиновництва”, “професійна відповідальність”, “творчість держслужбовця”).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для розробки ціннісних засад етики державного управління та вдосконалення законодавчої бази для її регулювання, діагностики й аналізу етико-психологічних проблем, створення стратегії етизації, етичних кодексів та механізмів контролю за їх дотриманням, процедур етичної експертизи державно-управлінських рішень, професійно-кваліфікаційних характеристик службовців, елементів ЕІ в органах державної влади та місцевого самоврядування; у просвітницькій діяльності для підвищення рівня громадянської культури; в системі підготовки та підвищення кваліфікації державних управлінців при розробці програм та змісту навчальних курсів з управлінської, службової етики, етики держслужбовця тощо.
Результати дисертаційного дослідження, зокрема побудована автором цілісна концепція особистісних вимірів професійної ЕДС, виявлені особливості побудови та функціонування ЕІ держслужби, зафіксовані новітні тенденції в розвитку ЕДС, розроблені пропозиції та рекомендації стосовно етизації держслужби, забезпечення етичності професійної поведінки, впроваджені в роботу:
– Державної податкової адміністрації України при розробці “Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України”, концепції ЕІ Державної податкової адміністрації України та рекомендацій науково-практичної конференції “Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України”, під час викладання в процесі підвищення професійної кваліфікації персоналу Державної податкової адміністрації України (акт від 25 січня 2007 р. № 24/33-3015);
– Національної академії державного управління при Президентові України при розробці навчально-методичного забезпечення та викладанні навчальних модулів: “ЕДС”, “Етика державного управлінця”, “Етика в державному управлінні”, “Культура та етика публічного адміністрування”, “Філософія та етика державного управлінця” (акт від 19 лютого 2009 р.);
– Вінницької міської Ради при створенні механізмів для забезпечення ефективних комунікацій з громадськістю, формуванні ЕІ Вінницької міської Ради, у професійно-етичному навчанні службовців міськвиконкому в процесі підвищення професійної кваліфікації персоналу (акт від 24 лютого 2009 р.);
– Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту у процесі підготовки Указу Президента України “Про основні напрями розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян України”, інформаційно-аналітичних матеріалів до Дня Уряду України з питання “Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання підростаючого покоління та забезпечення умов його розвитку”; при викладанні курсу лекцій “ЕДС” для працівників Міністерства (довідка від 30 серпня 2006 р. № 499);
– Інституту політичних наук при підготовці навчально-методичного забезпечення та викладанні курсу “Етика в системі управління” (довідка від 1 листопада 2006 р. № 32).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, яка містить одержані автором результати, що забезпечують розв’язання важливої теоретико-прикладної проблеми формування ЕДС шляхом розробки концепції особистісних вимірів професійної ЕДС. У надру¬кованих спільно з Н.Грицяк двох наукових статтях автором: проаналізовано етичні аспекти гендерних вимірів професійних відносин держслужбовців, обґрунтовано тезу про необхідність використання особистої своєрідності для найповнішої реалізації професійного покликання [46]; з метою пошуку шляхів подолання ґендерної нерівності в суспільному житті та державно-управлінській діяльності здійснено аналіз теоретичного підґрунтя патріархальної традиції, що міститься в роботах Платона, Арістотеля, Н.Макіавеллі, Ж.Бодена [53]. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавтору.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на 46 наукових конгресах, конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), “Гендерна політика в Україні: проблеми формування і реалізації” (Луцьк, 2001), “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський союз” (Київ, 2002), “Шляхи вдосконалення етики державних службовців” (Київ, 2002), “Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003), “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004), “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005), “Цінності громадянського суспільства і моральний вибір: український досвід” (Київ, 2005), “Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України” (Ірпінь, 2005), “Суспільна мораль: методологія дослідження, нормативно-етичні та етико-прикладні проблеми” (Київ, 2006), “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), “Освіта в багатокультурному суспільстві: традиції та новації” (Севастополь, 2006), “Влада і суспільство в сучасній Україні: механізми взаємодії” (Київ, 2007), “Удосконалення та стандарти у галузі публічної етики на місцевому рівні” (Київ, 2008), “Духовність. Культура. Цивілізація” (Львів, 2008), “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), “Соціальні та національні чинники революцій та реформ в Україні: проблеми взаємовпливів” (Запоріжжя, 2008) та ін.
Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 42 наукових працях, у т. ч.: в одній монографії, 4 розділах у колективних монографіях, 19 одноосібних та 2 написаних у співавторстві статтях у наукових фахових виданнях України з державного управління. Серед публікацій, які додатково відображають наукові результати дослідження, 6 одноосібних статей в інших наукових виданнях, 7 публікацій у матеріалах конференцій та семінарів, 3 навчально-методичні розробки. Загальний обсяг публікацій автора за темою дослідження – 42,8 обл.-вид. арк.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатка, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 427 сторінок, обсяг основного тексту – 383 сторінки. Робота містить 2 таблиці, 4 рисунки та додаток на семи сторінках. Список використаних джерел на 37 сторінках включає 390 найменувань, у тому числі 19 – іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми формування ЕДС шляхом розробки цілісної концепції особистісних вимірів професійної ЕДС, яка спрямована на виявлення шляхів етизації держслужби й формування ціннісно-нормативної системи держслужбовця і дасть змогу більш результативно, творчо та етично коректно розв’язувати суспільні проблеми, зміцнити довіру до державної влади, сприяти гуманізації управлінських процесів, утвердженню відносин соціального партнерства та демократизації суспільства.
На основі результатів дослідження сформульовано такі теоретичні висновки та практичні пропозиції:
1. У концепціях багатьох мислителів минулого під час розгляду етики правителів і представників бюрократії латентно або яскраво виражена ідея щодо необхідності впровадження в управлінській діяльності безособистісних або особистісних підходів, особистісної або інституціональної підтримки державно-управлінської етики. Аналіз сучасного стану розробки проблематики ЕДС показав, що серед дослідників стверджується розуміння необхідності застосування особистісних підходів на держслужбі. Дослідження підтвердило необхідність у професійно-етичних розробках, які б синтезували безособистісні та особистісні ракурси професійної діяльності та відносин, відшукували можливості взаємоузгодження суспільних, групових та особистих інтересів держслужбовця, пропонували шляхи поєднання моральнісних та інституціональних засобів підтримки ЕДС.
2. ЕДС постає як вид прикладної етики (акцент робиться на прагматичній і спеціалізованій спрямованості, технологічних ракурсах, існуванні відкритих дискусійних питань), трудової етики (наголошується на цінності трудової діяльності бюрократії), ділової етики (аналізується етичність технологій виконання справ), професійної та управлінської етики (виявляються етичні цінності та норми професійної, управлінської діяльності). У професійній моралі держслужбовців відображаються стихійно виниклі принципи, норми, правила поведінки професійної спільноти, у професійній ЕДС – свідомо сформована та інституціонально підтримана ціннісно-нормативна етична система професіонала.
3. Етика держслужби – це інституціональна етика, яка випливає з місії та філософії держслужби й презентує систему її взаємозалежних професійно-етичних цінностей, принципів, норм і механізмів їх підтримки. ЕДС – це заснована на усвідомленні професійного призначення та ціннісних засад держслужби система професійно-етичних принципів і норм, які відображаються у свідомості держслужбовців, орієнтують і регулюють їх відносини та діяльність у сфері держслужби.
4. Для плідних професійно-етичних студій набув подальшого розвитку категоріальний апарат ЕДС, зокрема осмислені феномени та уточнені такі поняття, як “довіра до влади”, “групове мислення чиновництва”, “корпоративність”, “професійна відповідальність”, “творчість держслужбовця” тощо.
5. Теоретичний аналіз виявив як позитивний потенціал принципу безособистісності (чітке, раціонально обґрунтоване окреслення поля компетенції та правил взаємодії), так і його “вузькі місця” (байдужість, відсутність гнучкості та творчих підходів у роботі, утруднення самореалізації, демотивація й деформація особистості держслужбовця тощо). Втілення в державно-управлінську діяльність особистісних підходів, крім позитивних впливів, містить у собі певні небезпеки, зокрема при цьому може порушуватися принцип справедливості у взаємодіях із громадянами або колегами, розмиватися єдині для держслужбовців стандарти поведінки, службові відносини підмінятися особистими, підбір і просування персоналу здійснюватися за особистою відданістю, практикуватися суб’єктивізм, непотизм, клановість, фаворитизм тощо. Тому слід відшукувати можливості для взаємного доповнення цих принципів та побудови нової моделі діяльності держслужбовця, яка б синтезувала безособистісні та особистісні підходи.
6. Персоніфікація на держслужбі має здійснюватися у двох напрямах: урахування потреб, запитів, інтересів, особистісних характеристик громадян, на яких спрямована професійна діяльність держслужбовців; упровадження особистісних підходів у роботі із персоналом держслужби.
Сучасне публічне адміністрування потребує адресної наближеності до громадянина, в іншому випадку організаційна діяльність неефективна, стагнаційна та нелегітимна з позицій громадськості. При цьому при здійсненні професійної діяльності передбачається врахування чиновниками як соціально-групових, так і особистісних “рис” громадянина-клієнта; зважання на його реальні характеристики, потреби, потенціал, можливості тощо. Персоніфікація громадянина виражається у співчутливому, доброзичливому, поважливому ставленні та вимагає від держслужбовця чутливості до запитів громадськості, толерантності, розвинутої комунікативної культури, вміння знаходити етично виправданий компроміс, здатності до самостійного вибору й здійснення етичної експертизи рішень.
Втілення безособистісних підходів у роботі з персоналом держслужби призводить до неефективного використання людського потенціалу, витіснення з професійного середовища яскравих особистостей, провокування морально-психологічного опору співробітників такій практиці, стагнації державного управління. Особистісні підходи до працівників надають можливості для ефективного використання їхнього потенціалу та особистісної самореалізації, оптимізації колективних взаємодій, комунікацій і покращання морально-психологічного клімату в колективах. Затребуваним при цьому стає держслужбовець ініціативний, із вираженою власною позицією, який виявляє повагу до інших, здатний гнучко реагувати на ситуації, приймати виважені рішення та нести особисту відповідальність за їх реалізацію.
7. Виявлено сучасні демократичні тенденції становлення та функціонування ЕДС, що формуються під впливом суспільних перетворень у нашій країні, такі як посилення впливу суспільної моралі на ЕДС, нове розуміння соціального призначення професії, становлення персоналістської культури, розширення кола суб’єктів формування ЕДС, поєднання в аксіологічній системі бюрократичних і демократичних цінностей, антикорупційна спрямованість, демократизація та унормування відносин “керівник - підлеглий”, поєднання інституціональних і моральних механізмів регуляції ЕДС.
8. Особистість і зовнішнє середовище справляють постійні взаємовпливи, зумовлюють взаємний розвиток, тому рівнями підтримки ЕДС є: суспільство, зрілі громадянські інститути, активна громадськість; демократично орієнтована держава; раціонально вибудоване середовище держслужби та її конкретних установ (організацій); етично налаштовані трудові колективи; сформовані професійні співтовариства держслужбовців; морально зрілі особистості професіоналів-службовців.
9. Для здійснення підбору та підтримки на держслужбі кращих працівників важливого значення набувають розробка та обґрунтування системи основних вимог до професійно-етичних якостей держслужбовця. Смисловим ядром, навколо якого вибудовується ця система, є принцип служіння народові. При цьому держслужбовець здійснює місію служіння через державну організацію. Сьогодні формується нова парадигма держслужби, яка об’єднує ідеї служіння й обслуговування суспільства, виходячи з якої призначення української держслужби може виражатися у формулі: “Державні службовці служать народу України та кожному його громадянинові, (у тому числі) задовольняючи його потреби в послугах держави”.
Чиновництво служить усім громадянам держави, тому воно має дослухатися та вирішувати проблеми кожної соціальної групи, кожного громадянина, при цьому не порушуючи прав та інтересів інших членів суспільства й забезпечуючи гармонійну цілісність державного організму. Це стає можливим при побудові відносин соціального партнерства, реалізації діалогових взаємодій між державними інститутами та громадськістю.
10. До основних вимог до професійно-етичних якостей держслужбовця належать, зокрема, орієнтованість на служіння народу та дотримання прав і свобод громадянина, повага, відповідальність, профе¬сіоналізм, законослухняність, наявність активної громадянської позиції, патріотизм, безпристрасність, політична неупередженість, лояльність, толерантність, дисциплінованість, дотримання професійного етикету тощо.
Конституювання бюрократії як еліти має суттєві небезпеки, які виражаються у нездатності чиновництва відображати та задовольняти соціальні запити громадян, у зниженні професіоналізму та вузькій корпоративності. Найбільш конструктивний пошук демократично орієнтованих та результативних взаємодій можливий на шляху взаємної поваги та залучення громадян до процесу публічного адміністрування.
При визначенні рівня професіоналізму держслужбовця мають обов’язково оцінюватися його особисті професійно необхідні моральні якості та дотримання ним професійно-етичного кодексу.
11. Для гуманістично налаштованого та результативного державного управління важливим стає пошук шляхів взаємоузгодження суспільних, групових та особистісних аспектів діяльності держслужбовця. Взаємодії суспільно значимих та особистісних ракурсів діяльності чиновництва, опосередкованих його груповими інтересами, яскраво виявляються в явищах довіри, професійної честі та корпоративності. Довіра громадян до влади відображає узгодженість інтересів професійної групи з інтересами суспільства та здатність влади презентувати й реалізувати потреби і цінності загалу, враховуючи при цьому інтереси окремих соціальних груп, громадян. Відносини довіри в Україні зміцнюватимуться, якщо відбуватиметься зміна цінностей і характеру взаємодії бюрократії з громадянами.
Корпоративність у крайніх своїх формах виявляється в абсолютизації групового інтересу, відірваності бюрократії від потреб народу, звуженому баченні фахових завдань, фрагментації професійної моралі, сповідуванні професійного егоїзму. Водночас вона здатна згуртовувати групу на вирішення професійних завдань, підтримати почуття професійної честі, запустити функціонування репутаційних механізмів підтримки ЕДС. Корпоративність на держслужбі справляє позитивні впливи на державно-управлінські процеси за умови поєднання інституціональних механізмів підтримки ЕДС, ефективного особистого самоконтролю представників бюрократії і самоконтролю професійної групи із зовнішнім суспільним контролем над владою.
Стратегія управління конфліктами інтересів, реалізація якої конче необхідна українській держслужбі, у професійно-етичній площині вимагає чіткої фіксації професійно-етичних принципів і норм, покладання відповідальності за здійснення професійно-етичних програм та управління конфліктами інтересів на певні структури або органи-координатори, наявності радників (омбудсменів), навчання службовців сценаріям належної поведінки в таких конфліктних ситуаціях тощо. Залучення моральних і професійно-етичних чинників до запобігання конфліктам та їх урегулювання допоможе більш ефективно вирішувати цю проблему.
12. Гармонізація групових та особистісних аспектів внутрішньо-професійного життя держслужбовця уможливлюється за умов: налагодження сприятливого морального клімату в установах (організаціях) та забезпечення морального комфорту співробітників, запровадження ефективних, морально коректних практик лідерства та командної діяльності, формування культури підлеглості й реалізації колективних взаємодій, що базуються на повазі та визнанні особистої гідності кожного працівника. Здатність держслужбовців виявляти особисту позицію в групових взаємодіях, спроможність групи враховувати цю позицію також є перспективним напрямом вибудовування етично обґрунтованих внутрішньопрофесійних відносин. Долати домінування групового мислення допомагають запровадження в державно-управлінську діяльність прозорості, етично обґрунтованих вимог до керівників, удосконалення процедур прийняття рішень та розподілу обов’язків і ролей, постійна увага до професійно-етичного боку діяльності держслужбовців.
13. Розгляд моральнісних смислів професійної діяльності в життєвому полі самої особистості службовця дозволяє побачити переломлення суспільних і групових інтересів крізь його особисті інтереси. Ефективне публічне адміністрування потребує переважання у своєму складі орієнтованих на самовдосконалення й самореалізацію та самореалізованих морально зрілих особистостей. Самоідентифікація з особистісним статусом, формування відчуття професійного покликання та професійної гідності держслужбовця пов’язані з його роллю активного суб’єкта професійних взаємодій. Вищими формами професійної самореалізації постають творчість у професії, професійна та моральна відповідальність. Ґендерна самореалізація надає можливість для більшої самореалізації кожного службовця та є одним із чинників, що гармонізують державне управління.
14. Лише гармонійне поєднання інституціональних впливів (через які держава та професійне співтовариство створюють гарантії належної поведінки чиновництва) та моральнісних чинників (моральнісної саморегуляції, особистих моральних принципів та чеснот, творчого етично ограненого самовираження держслужбовців) даватиме змогу ефективно формувати та підтримувати ЕДС.
Широке впровадження моральної регуляції у сфері виконавчої влади можливе за умов посилення уваги до особистісного компонента держслужби, культивування поваги до особистостей громадян, на яких спрямована діяльність держслужбовців, та особистостей працівників державних установ; підбору та просування кадрів з урахуванням не тільки професійно-етичної, а й моральної складової професіоналізму; акцентування уваги на моральних підставах кодексу поведінки в процесі його розробки й упровадження; входження в практику держслужби низки засобів, що активізують (через професійно-етичне навчання, розширення сфери свободи й особистої відповідальності держслужбовців і т.ін.) інтеріоризацію етичних настанов професії.
Інституціональні впливи мають значний управлінський потенціал для підтримки ЕДС. Побудова на держслужбі України ЕІ сприятиме створенню етичного режиму, здійсненню системного управління ЕДС (планування етичної роботи, мотивації чиновництва на вияв етичної чутливості, моніторингу етичного клімату в державних організаціях, етичного аудиту та оцінки діяльності держслужбовців, управління конфліктами та коригування поведінки, санкціонування неналежної поведінки та позбавлення недоліків).
15. Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати практичні рекомендації органам державної влади в Україні щодо підтримки етики державного службовця, а саме:
• Верховній Раді України – розглянути нові концептуальні підходи до реформування держслужби в напрямі наближення її до споживача державно-управлінських послуг та забезпечення стандартів належної поведінки бюрократії, вдосконалювати законодавчу базу для підтримки ЕДС; чітко оформити інституціональні основи парламентської етики;
• Кабінету Міністрів України – забезпечити розробку та реалізацію програми етизації держслужби з метою підтримки доброчесної поведінки бюрократії та сприяння становленню довіри громадськості до інститутів виконавчої влади, яка передбачатиме: розробку етичного кодексу держслужбовця та механізмів контролю за його дотриманням, формування елементів ЕІ, здійснення етичних ревізій державних програм, запровадження процедур етичної експертизи державно-управлінських рішень, уведення механізмів захисту честі та гідності держслужбовців від неправомірних та аморальних дій, несправедливих звинувачень;
• Головному управлінню державної служби України – здійснювати моніторинг морального клімату та професійно-етичних проблем на держслужбі, розробити мотиваційні програми, які спрямовані на професіоналізацію чиновництва, створення етично чутливої організаційної культури, підтримку професійно-етичної культури працівників, доповнення професійно-кваліфі¬каційних характеристик персоналу професійно-етичними вимогами, що орієнтовані на вияв моральної зрілості держслужбовців;
• центральним та місцевим органам державної виконавчої влади – для заохочення професійно-етичної поведінки працівників піддавати “етичній експертизі” та змінам інституціональне середовище організації: умови праці, структуру організацій, процедури підбору та кар’єрного просування кадрів, механізми контролю, систему стимулювання тощо; проводити неупереджене та морально коректне за процедурою системне оцінювання персоналу при відборі та під час проходження держслужби з обов’язковим урахуванням професійно-етичних критеріїв; створювати механізми для забезпечення соціального партнерства та громадського контролю над етичною складовою діяльності представників виконавчої влади;
• Міністерству освіти та науки України – посилити контроль за якісною розробкою та викладанням навчальних курсів з етики державного управління та етики публічного адміністрування, які є важливими складовими навчальних програм з підготовки бакалаврів та магістрів з державного управління, публічного адміністрування;
• асоціаціям держслужбовців – розробити програми підтримки ЕДС, які включатимуть розробку та забезпечення функціонування етичних кодексів, широку просвітницьку діяльність, механізм звернення до органів державної влади з рекомендаційними пропозиціями щодо окремих працівників.
Доцільним є створення при Кабінеті Міністрів України координаційного органу з питань етики на держслужбі з чітко визначеними статусом та повноваженнями для здійснення експертної, дослідницької, освітньої, методичної та консультаційної роботи в органах влади.
16. Позначено перспективи подальших наукових досліджень, що полягають у формуванні оновленої моделі бюрократії з чітко визначеною професійно-етичною складовою, яка поєднує принцип безособистісності із особистісними підходами, розробленні програм та механізмів стимулювання особистісного потенціалу для забезпечення етично чутливих державно-управлінських рішень, взаємовідносин та діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболіна Т. Г. Етичний кодекс у контексті проблеми сучасної нормотворчості / Т. Г. Аболіна // Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України : Матеріали наук.-практ. конф. – Ірпінь : Нац. акад. ДПС України, 2006. – С. 5–12.
2. Августин Блаженный. О граде божием / Августин Блаженный. – М. ; Минск : АСТ : Харвест, 2000. – 1296 с. – (Классическая философская мысль).
3. Административная этика / [под общ. ред. В. Л. Романова]. – М. : РАГС, 1999. – 303 с.
4. Административная этика как средство противодействия коррупции / [Д. В. Васильев, П. Ю. Дробышев, А. В. Конов]. – М. : Моск. Центр Карнеги, 2003. – 46 с.
5. Аквінський Тома. Коментарі до Арістотелевої “Політики” / Тома Аквінський; пер. з лат. О. Кислюка. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2003. – 794 с.
6. Акофф Р. Планирование будущего корпорации / Р. Акофф ; [пер. с англ. В. Бирюкова, М. Крейссберг]. – М. : Сирин, 2002. – 256 с.
7. Александров В. Б. Культура подчинения / В. Б. Александров // Управленческое консультирование. – 2005. – № 3. – С. 28–33.
8. Антология гендерной теории: сб. пер. / сост. и комментарии Е. И. Гаповой и А. Р. Усмановой. – Минск : Пропилеи, 2000. – 384 с.
9. Апель К.-О. Дискурсивна етика як політична етика відповідальності у ситуації сучасного світу / К.-О. Апель / Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 395–412.
10. Апресян Р. Г. Профессиональная, прикладная и практическая этики [Електронний ресурс] / Р. Г. Апресян. – Режим доступу : http://ethicscenter.ru/ed/kaunas/apr.html – Назва з екрану.
11. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт ; пер. з англ. – 2-е вид. – К.: Дух і Літера, 2005. – 584 с.
12. Арістотель. Нікомахова етика / Арістотель ; пер. з давньогрец. В. Ставнюк. – К. : Аквілон-Плюс, 2002. – 480 с.
13. Арістотель. Політика / Арістотель ; пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2005. – 239 с.
14. Бакштановский В. И. Этос среднего класса: нормативная модель и отечественные реалии / В. И. Бакштановский, Ю. В. Согомонов. – Тюмень : Центр приклад. этики ; НИИ приклад. этики ТюмГНГУ, 2000. – 273 с.
15. Бакштановский В. И. Профессиональная этика: социологические ракурсы / В. И. Бакштановский, Ю. В. Согомонов // Социс. – 2005. – № 8. – С. 3–12.
16. Бакштановский В. И. Медиа-этос как предмет гуманитарной экспертизы: первые выводы [Електронний ресурс] / В. И. Бакштановский, Ю. В. Согомонов. – Режим доступу : http://www.internews.ru/books/notepad2/index.html – Назва з екрану.
17. Бакштановский В. И. Этика профессии: миссия, кодекс, поступок / В. И. Бакштановский, Ю. В. Согомонов. – Тюмень : НИИ прикладной этики ТюмГНГУ, 2005. – 378 с.
18. Баразгова Е. С. Американская социология (традиции и современность): курс лекций / Е. С. Баразгова. – Екатеринбург : Деловая книга, Бишкек : Одиссей, 1997. – 176 с.
19. Барнард Ч. И. Неформальные организации и их отношения с формальными организациями / Ч. И. Барнард // Классики теории государственного управления: американская школа / [ред.] Д. Шафритц, А. Хайд ; [пер. с англ. Т. И. Борисенко и др.]. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – С. 125–131.
20. Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман ; пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. – М. : Логос, 2002. – 326 с.
21. Безносов С. П. Профессиональная деформация личности / С. П. Безносов. – СПб. : Речь, 2004. – 272 с. – (Психологический практикум).
22. Белова С. Демотивация – современная реальность [Електронний ресурс] / С. Белова. – Режим доступу : http://www.real-voice.info/modules/myarticles/ article.php?storyid=413 – Назва з екрану.
23. Бергер П. Л. Социология: Биографический подход / П. Л. Бергер, Б. Бергер ; пер. с англ. В. Ф. Анурина // Личностно-ориентированная социология. – М. : Академ. проект, 2004. – С. 23–396.
24. Бергсон А. Два источника морали и религии / А. Бергсон ; [пер. с фр., посл. и прим. А. Б. Гофмана]. – М. : Канон, 1994. – 384 с. – (История философии в памятниках).
25. Блюмкин В. А. Бюрократизм: социально-нравственные аспекты / В. А. Блюмкин. – М. : Знание, 1990. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. “Этика” ; № 2).
26. Бобро А.Ю. Конфліктний потенціал українського суспільства у дзеркалі звернень громадян до органів влади / А. Ю. Бобро // Конфліктологічна експертиза: теорія і методика. – К., 2006. – Вип. 5. Актуальні проблеми конфліктологічної експертизи. – С. 11–25.
27. Бойков В. Э. Государственная служба. Взгляд изнутри и извне / В. Э. Бойков // Социс. – 2003. – № 9. – С. 85–90.
28. Бондаренко Ю. Я. У истоков современной морали (Очерки этико-философских воззрений Эпиктета, Марка Аврелия и Конфуция) / Ю. Я. Бондаренко. – М. : Знание, 1991. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. “Этика” ; № 10).
29. Брюс У. М. Кодексы профессиональной этики [Електронний ресурс] / У. М. Брюс ; пер. Н. Ипатовой. – Режим доступу : http://dps.smrtlc.ru/ Int_Encycl/Codes_of_ethics.htm – Назва з екрану.
30. Бурдье П. Социология политики [Електронний ресурс] / П. Бурдье. – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Burd/index.php – Назва з екрану.
31. Быстрова А. С. Феномен коррупции: некоторые исследовательские подходы [Електронний ресурс] / А. С. Быстрова, М. В. Сильвестрос. – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Pravo/_Index_Pravo.php – Назва з екрану.
32. Василевська Т. Безособовість та особистісні підходи на державній службі (етичні розвідки) / Т. Василевська // Вісн. НАДУ. – 2006. – № 2. – С. 103–109.
33. Василевська Т. Е. Дисципліна як псевдо-цінність бюрократичного середовища / Т. Е. Василевська // Виклики української ідентичності: політико-економічні та соціокультурні проблеми : матеріали наук.-практ. конф. – К. : НАУ, 2008. – С. 250–252.
34. Василевська Т. Довіра населення до влади: етичний вимір / Т. Васи-левська // Зб. наук. пр. УАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2 : в 4 ч. – Ч. 3. – С. 18–22.
35. Василевська Т. Елітарність бюрократії у контексті професійної етики / Т. Василевська // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України : зб. наук. пр. – К. : [б. в.], 2006. – Вип. 32. – С. 379–390.
36. Василевська Т. Е. Етика в державному управлінні (опорний конспект дистанційного курсу навчальної дисципліни) : навч. посіб. / Т. Е. Василевська. - К. : Центр навч. л-ри, 2004. - 60 с.
37. Василевська Т. Етика державного службовця в умовах інформаційного суспільства / Т. Василевська // Духовність. Культура. Нація : зб. наук. ст. – Львів : Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – Вип. 4. – С. 67–74.
38. Василевська Т. Е. Етика державного службовця: нові виклики / Т. Е. Василевська // Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України : матеріали наук.-практ. конф. / Держ. податк. адмін. України, Нац. акад. ДПС України. – Ірпінь : Нац. акад. ДПС України, 2006. – С. 51–54.
39. Василевська Т. Етика та консультаційна діяльність в контексті розвитку місцевого самоврядування / Т. Е. Василевська // Проблеми формування доброчесного, належного місцевого врядування : зб. матеріалів та док. / заг. ред. М. Пухтинського. – К. : Атіка, 2008. – С. 430–436.
40. Василевська Т. Етикет на державній службі як умова особистої гідності / Т. Василевська // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 4. – С.106–112.
41. Василевська Т. Е. Етична освіта як складова процесу формування високопрофесійного державного службовця / Т. Е. Василевська // Шляхи вдосконалення етики державних службовців : матеріали наук.-практ. конф., (м. Київ, 30 листоп. 2002 р.) / за заг. ред. М. І. Рудакевич. – К. : УАДУ, Америк. Ради з міжнар. освіти : ACTR/ACCELS, 2002. – С. 26–32.
42. Василевська Т. Етичне підґрунтя становлення довіри суспільства до державних інститутів / Т. Василевська // Державне управління в Україні: реалії та перспективи : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – С. 47–53.
43. Василевська Т. Етичні аспекти взаємовідносин між колегами у професійних колективах державних службовців / Т. Василевська // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 2. – С. 150–158.
44. Василевська Т. Етичні виміри етнополітики: державно-управлінський аспект / Т. Василевська // Наукові записки Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України : зб. наук. пр. – К. : [б. в.], 2007. – Вип. 34. – С. 60–72.
45. Василевська Т. Етичні наслідки групового мислення державних службовців / Т. Василевська // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 3. – С.134–140.
46. Василевська Т. Е. Етичні чинники формування ґендерних відносин на державній службі / Т. Е. Василевська, Н. В. Грицяк // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ / за заг. ред. І. Р. Залуцького. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 11. – С. 307–316.
47. Василевська Т. Інституціональні впливи та моральнісна саморегуляція як фактори підтримки етики державних службовців / Т. Василевська // Наукові записки Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України : зб. наук. пр. – К. : Знання України, 2007. – Вип. 36. – С. 324–332.
48. Василевська Т. Категорія “служіння” в контексті етики державного службовця / Т. Василевська // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 163–169.
49. Василевська Т. Конфлікт інтересів як проблема етики державного службовця / Т. Василевська // Вісн. НАДУ. – 2007. – № 3. – С. 58–66.
50. Василевська Т. Місце етики державного службовця серед застосовуваних етик: огляд літератури / Т. Василевська // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 2. – С. 105–111.
51. Василевська Т. Особистісні акценти в професійно-етичній освіті державних службовців / Т. Василевська // Українознавство. – 2007. – № 1. – С. 153–157.
52. Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : монографія / Тетяна Едуардівна Василевська. – К. : НАДУ, 2008. – 336 с.
53. Василевська Т. Патріархальна традиція в політичній думці / Т. Васи-левська, Н. Грицяк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2003. - Вип. 3 (15). - С. 270–276.
54. Василевська Т. Е. Поцінування особистості як установка управлінської етики / Т. Е. Василевська // Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу : матеріали наук.-практ. конф. – К. : НАУ, 2006. – С. 252–254.
55. Василевська Т. Професійна етика як складова професіоналізму державного службовця / Т. Василевська // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 2. – С. 111–120.
56. Василевська Т. Професійна реалізованість як ключовий чинник самореалізації державного службовця: етичні аспекти / Т. Василевська // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. – К. : НАДУ, 2008. – Вип. 1 – С. 13–23.
57. Василевська Т. Професійно-етичні кодекси в системі державної служби / Т. Василевська // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 3 (23). – С. 211–221.
58. Василевська Т. Професійно-етичні ракурси відповідальності державних службовців / Т. Василевська // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – Вип. 2. – С. 27-36.
59. Василевська Т. Е. Репутаційний контроль як засіб підтримки етики державного службовця / Т. Е. Василевська // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ 30 трав. 2008 р. : у 3 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. – К. : НАДУ, 2008. – Т. 2. – С. 196–198.
60. Василевська Т. Рифи корпоративності / Т. Василевська // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – Вип. 1. – С. 10–17.
61. Василевська Т. Роль громадськості в підтримці етики публічного адміністрування / Т. Василевська // Релігія та громадянське суспільство: регіональні, національні і глобальні проекти : матеріали VIІІ міжнар. семінару, 20-22 листоп. 2008 р., м. Ялта / за ред. Т. О. Сенюшкіної. – Севастополь : ЕКОСІ-Гідрофізика, 2009. – С. 39–41.
62. Василевська Т. Суспільний нагляд як елемент етичної інфраструктури державної служби / Т. Василевська // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К. : [б.в.], 2007. – Вип. 10. – С. 352–361.
63. Василевська Т. Сучасні тенденції розвитку етики державного службовця в Україні / Т. Василевська // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. – К. : Вид-во НАДУ, 2006. – Вип. 2. – С. 16–27.
64. Василевська Т. Е. Українські культурні особливості етики державного службовця / Т. Е. Василевська // Українознавство. – 2008. – № 3. – С. 116–119.
65. Василевська Т. Управлінський потенціал етичної інфраструктури державної служби / Т. Е. Василевська // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) та ін. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 2 (28). – С. 217–227.
66. Василевська Т. Е. Чи можлива творчість на державній службі: етичні розвідки / Т. Е. Василевська // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ / за заг. ред. А. О. Чемериса. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 10. – С. 409–416.
67. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия : учеб. пособие / И. А. Василенко. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ИКД Логос ; ИНФРА-М, 2001. – 199 с.
68. Васильев С. Этика государственной службы: политико-философский аспект / С. Васильев, С. Малышев. – Великий Новгород, 2003. – 180 с.
69. Васильевене Н. Институализация деловой этики: от философии до менеджмента цінностей / Н. Васильевене, А. Васильев // Прикладная этика: метаэтические рефлексии. – 1 електрон. опт. диск (СD-ROM) : 12 см. – Систем. вимоги : Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000. – Назва з контейнера.
70. Вебер М. Избранные произведения / Макс Вебер [пер. с нем. М. И. Левиной, А. Ф. Филиппова, П. П. Гайденко] ; общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова ; предисл. П.П. Гайденко. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
71. Вілента І. В. Професійна етика податківця: проблеми формування / І. В. Вілента // Науковий вісник національної академії ДПС України. – 2004. – № 4 (26). – С.114–119.
72. Волков Ю. Г. Хомо хуманус. Личность и гуманизм (социологический аспект) [Електронний ресурс] / Ю. Г. Волков. – Режим доступу : http://www.vusnet.ru/ biblio/archive/volkov_lichnost – Назва з екрану.
73. Воронько Л. О. Теоретико-організаційні основи культури праці державних службовців України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.03 “Державна служба” / Л. О. Воронько. – К., 2004. – 20 с.
74. Впровадження ґендерних підходів у діяльність органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування : практикум / Н. В. Грицяк, О. І. Кулачек, Т. Е. Василевська, В. В. Близнюк; за заг. ред. І. В. Розпутенка. – К. : Вид-во “К.І.С.”, 2003. – С. 31–44, 84–89.
75. Вудкок М. Раскрепощенный менеджер : Для руководителя-практика / М. Вудкок, Д. Френсис ; пер. с англ. А. В. Верникова, А. Ф. Ковалева. – [2-е изд., перераб.]. – М. : Дело Лтд, 1994. – 319 с.
76. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель ; [пер. с нем. Б. Г. Столпнера, М. И. Левиной]. – М. : Мысль, 1990. – 524, [2] с. – (Филос. наследие).
77. Гендерные проблемы и развитие. Стимулирование развития через гендерное равенство в правах, в доступности ресурсов и возможности выражать свои интересы: [Науч. доклад о политике Всемирного банка] / [пер. с англ. Л. Я. Волкова, Н. А. Кудашевой, О. Б. Оскалковой, А. С. Первушина, Т. А. Тертышниковой]. – М. : Весь Мир, 2001. – 408 с.
78. Гендерні аспекти державної служби : монографія / М. Пірен, Н. Гри¬цяк, Т. Василевська, О. Іваницька ; заг. ред. Б. Кравченко. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. – 335 с.
79. Герет Т. М. Етика бізнесу / Т. М. Герет, Р. Дж. Клоноскі ; [пер. з англ. О. Ватаманюка]. – К. : Основи, 1997. – 214 с.
80. Герчикова И. Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики : учеб. пособие / И. Н. Герчикова. – М. : Консалтбанкир, 2002. – 576 с.
81. Гольбах П. А. Естественная политика, или беседы об истинных принципах управления / П. А. Гольбах // Гольбах П. А. Избранные произведения : В 2-х тт. – Т. 2. – М. : Соцэкгиз, 1963. – С. 85–534.
82. Государственное и муниципальное управление: Справочник / [под ред. Н. И. Глазуновой, Ю. М. Забродина, А. Г. Поршнева]. – М. : Магистр, 1997. – 496 с.
83. Государственное управление : словарь-справочник (по материалам “International Encyclopedia of Public Politic and Administration”) / пер. с англ., под ред. Л. Т. Волчковой, Л. Б. Кузнецовой, В. Н. Мининой, М. Хольцера, Дж. Шафрица. – CПб. : Петрополис, 2000. - 632 с.
84. Гоулднер А.У. Наступающий кризис западной социологии / А. У. Гоулднер ; пер. с англ., [вступ. ст. О. И. Иванова]. – СПб. : Наука, 2003. – 575 с. – (Классика социологии).
85. Грей Э. От государственного управления к государственному менеджменту: переоценка поворота? / Э. Грей, Б. Дженкинс // Государственная служба. Проблемы реформирования. Зарубежный опыт. - М. : [б. в.], 1995. - Вып. 8. – С. 5–15.
86. Гринстайн Ф. И. Личность и политика // Психология и психоанализ власти : Хрестоматия : В 2-х т. / Ф. И. Гринстайн. – Самара : БАРАХ, 1999. – Т. 2. – С. 69–82.
87. Громадянське суспільство в сучасній Україні : специфіка становлення, тенденції розвитку / [за заг. ред. Ф. М. Рудича]. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 412 с.
88. Громадянське суспільство в Україні : Аналітичний звіт. За результатами загальнонаціонального опитування недержавних організацій України / [Бачинський Я., Кучерів І., Бекешкіна І. та ін.]. – К. : Фонд “Демократ. ініціативи” ; СОЦІС, 2003. – 64 с.
89. Громов И. А. Западная социология / Громов И. А., Мацкевич А. Ю., Семенов В. А. – СПб. : Ольга, 1997. – 372 с.
90. Грушанська Н. І. Правові засади депутатської етики (на досвіді парламенту України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.12.00.02 / Н. І. Грушанська. – К., 1999. – 16 с.
91. Губа О. П. Удосконалення діяльності керівника в органах державної влади: теоретико-методологічний аналіз: дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.03 / Олександр Петрович Губа. – К., 2004. – 214 с.
92. Гур В. И. Этическая концепция германской социал-демократии (историко-философский анализ: Бад-Годесберг, 1959 – Берлин 1989) / В. И. Гур. – К. : Центр соц. дос-нь ім. В. Старосольського, 1997. – 256 с. – (Бібліотека “Основні цінності”).
93. Гусейнов А. А. Этика : учебник / А. А. Гусейнов, Р. Г. Апресян. – М. : Гардарика, 1998. – 472 с.
94. Гусейнов А. А. Мораль и цивилизация (От этики добродетелей к институциональной этике) / А. А. Гусейнов // Человек. Философия. Гуманизм : Тезисы докл. и выступл. Первого Российского философского конгресса. В 7 т. – СПб. : [б. в.], 1997. – Т. 6. – 1997. – С. 252–254.
95. Ґжеґорчик А. Життя як виклик: Вступ до раціоналістичної філософії / Анджей Ґжеґорчик ; [пер. з пол. Б. Домбровського, О. Гірного]. – Варшава, Львів : Scholar, 1997. - 264 с.
96. Де Джордж Р. Т. Деловая этика / Ричард Т. Де Джордж; [пер. с англ. Р. И. Столпера]. – М. : ИГ “Прогресс” ; ИД “РИПОЛ КЛАССИК”, 2003. –