Побережний Володимир Володимирович. Становлення запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади України : Побережный Владимир Владимирович. Становление предотвращения и противодействия коррупции в органах исполнительной власти Украины

Краткое описание

Побережний Володимир Володимирович. Становлення запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади України.- Дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.03, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ, 2014.- 233 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПОБЕРЕЖНИЙ Володимир Володимирович

УДК 35.07:343.35:328.185(477)

СТАНОВЛЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ
В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.03 – державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник –
Олуйко Віталій Миколайович,
доктор наук з державного управління, професор,
Заслужений юрист України

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

13
1.1. Поняття та сутність державної антикорупційної політики 13
1.2. Сутність корупції в системі органів виконавчої влади 33
1.3. Світові тенденції запобігання та протидії корупції на державній службі
63
Висновки до розділу 1 79

РОЗДІЛ 2. НАПРЯМИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ
82
2.1. Поняття та значення напрямів запобігання і протидії корупції 82
2.2. Організаційні напрями запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади
102
2.3. Особистісні напрями запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади
121
2.4. Фінансові напрями запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади
133
Висновки до розділу 2 147

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСАД ЗАПОБІГАННЯ
І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

150
3.1. Законодавство України як правовий інструмент запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади
150
3.2. Шляхи удосконалення програм запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади
167
Висновки до розділу 3 187

ВИСНОВКИ 190

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195

ДОДАТКИ 220

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Корупція в Україні, яка на сьогодні перебуває в процесі реформування та становлення, є наслідком політичних, соціальних та економічних проблем. Корупція – визначальний чинник, який створює загрозу національній безпеці й демократичному розвитку держави, а також негативно впливає на всі сфери суспільного життя.
В Україні протидія корупції ускладнюється тим, що населення країни розглядає її як соціальний механізм, який спрощує розв’язання певних проблем і вважає, що корупційна поведінка в органах державної влади є цілком виправданою.
Корупція є скоріш не правовою, а соціально-політичною проблемою, оскільки здебільшого вона проявляється в органах державної влади. Ефективне запобігання і протидія корупції належать до найбільш складних проблем, що стоять перед Українською державою. Корупція вражає життєво важливі інститути суспільства, породжує глибоку недовіру громадян до органів державної влади.
Необхідність невідкладного всебічного подолання проявів корупції зумовлюється тим, що вона не тільки призводить до негативних наслідків економічного та політичного характеру для всієї держави, а й становить загрозу верховенству права, моралі суспільства, підриває основи державного управління, породжує у населення країни сумніви у прозорості й законності управлінських рішень. Усе це значно впливає на ефективність державної влади. Ці соціальні суперечності вимагають системного, комплексного вивчення корупції і науково обґрунтованих методів та механізмів боротьби з нею.
Складність дослідження проблеми корупції полягає в тому, що вона має до певного часу прихований характер, ознаками чого є: відносна закритість статистики; необхідність судового доказування наявності дій корупційного характеру, які потрапляють до розряду злочинних; уповільнене реагування громадськості на протиправні дії чиновників і т.ін. Крім того, з науково-практичного погляду актуальною є соціальна оцінка розмірів корупції та її наслідків, у тому числі і з використанням результатів масових та експертних соціологічних опитувань.
Для подолання негативних наслідків корупції на сучасному етапі розвитку України як демократичної, правової держави слід створити чіткий і прозорий механізм відповідальності державних службовців за невиконання та неналежне виконання своїх обов’язків. Назріла необхідність більш чіткого визначення процедури дисциплінарного провадження, порядку проведення службових розслідувань. Доцільно запровадити періодичну ротацію кадрів на окремих посадах, пов’язаних із підвищеним ризиком корупції та зловживань владою і службовим становищем.
Вимагає також удосконалення механізм декларування доходів та майнового становища державних службовців.
Сьогодні дослідження проблеми корупції в органах державної влади актуалізувалися і здійснюються в різних напрямах: інституційно-правових, організаційно-управлінських, аксіологічних, етико-культурних та ін.
Вагомий внесок у вивчення різноманітних питань державного управління зроблено такими науковцями, як: В.Б.Авер’янов [7], Н.Ф.Артеменко [12], М.М.Білинська [17], Т.Е.Василевська [20], Т.Ю.Витко [23], Р.В.Войтович [25], Л.О.Воронько [27], В.В.Голубь [35], Н.Т.Гончарук [36], В.М.Князєв [13], Ю.В.Ковбасюк [72], В.М.Козаков [75], Т.В.Мотренко [122],
О.Ю.Оболенський [128], В.М.Олуйко [131], Т.І.Пахомова [136],
Л.А.Пашко [137], О.С.Петренко [138], Н.І.Попадюк [158], Т.О.Проценко [183], А.П.Рачинський [185], М.І.Рудакевич [196], С.С.Серьогін [204],
А.С.Сіцінський [207] та ін.
У галузі державного управління проблему корупції здебільшого в контексті аналізу нормативно-правового регулювання механізмів функціонування органів виконавчої влади розглядають вітчизняні вчені І.А.Грицяк [38], Н.А.Липовська [99], Е.С.Молдован [119], Т.П.Попченко [159], О.Я.Прохоренко [182], Г.П.Ситник [206], В.М.Соловйов [210],
А.Л.Тіньков [222] та ін. Особливостям запобігання і протидії корупції з погляду визначення ефективності професійної діяльності посадовців присвячено праці С.М.Серьогіна.
Питання невідворотності покарань за вчинені корупційні правопорушення висвітлюються в працях О.Г.Кальмана [65; 66],
Б.В.Романюка [193; 194], Є.Д.Скулиша [208] та ін., впливу корупції на соціально-політичні процеси – в працях М.І.Камлика [67], О.Д.Маркеєвої [102], Є.В.Невмержицького [123; 124].
Дослідження проблем запобігання і протидії корупції завжди нерозривно пов’язане із особливостями правового регулювання у цій сфері, тому заслуговують також на увагу розробки у сфері юридичних наук, викладені в працях українських науковців: А.В.Гайдука [30], Д.І.Йосифовича [63; 64], М.І.Мельника [112; 113; 114; 115; 116], Р.М.Тучака [225; 226] та ін.
Позитивно оцінюючи здобутки вітчизняних і зарубіжних учених, якими опрацьовано значний масив наукового знання щодо питань протидії виникненню корупції в країні, загалом варто зазначити, що велика кількість висловлених та обґрунтованих вказаними науковцями зауважень і пропозицій було враховано законодавцем, унаслідок чого внесено зміни до законодавства, що регулює питання запобігання і протидії корупції. Разом з тим слід наголосити на тому, що рівень корумпованості державних службовців та інших посадових осіб не знизився. Тому розробка системи заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і подолання корупції, становить певний науковий інтерес та свідчить про актуальність наукового дослідження. Викладене зумовлює потребу в глибокому науково-теоретичному осмисленні особливостей запобігання проявам корупції в органах виконавчої влади.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено в рамках комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0199U002827) Національної академії державного управління при Президентові України (далі – НАДУ при Президентові України) в процесі виконання науково-дослідних робіт кафедри державного управління і менеджменту за темами: “Розробка системи оцінювання результативності та ефективності публічного управління соціальною та економічною сферою” (ДР № 0110U001492) в частині вдосконалення засобів боротьби з корупцією на державній службі; “Кадрова політика в системі державної служби на сучасному етапі державотворення України” (ДР № 0111U000145), у контексті якої запропоновано систему напрямів запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади; “Публічне управління: системність і інституціональність” (ДР № 0113U002449), у рамках якої обґрунтовано авторські підходи до визначення поняття корупції в системі органів виконавчої влади.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні засад запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади, вивченні сутності та особливостей її розвитку для виокремлення й наукового обґрунтування напрямів запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади.
Відповідно до мети було поставлено такі завдання:
 узагальнити висвітлені у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі теоретичні засади запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади та сформулювати визначення державної антикорупційної політики України;
 конкретизувати формулювання поняття “корупція в системі органів виконавчої влади” на підставі аналізу юридично визначеного терміна та законодавчої бази;
 проаналізувати зарубіжний досвід запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади та розробити на їх основі рекомендації щодо запровадження кращого зарубіжного досвіду в систему протидії корупції в Україні;
 дослідити сучасний стан формування і реалізації заходів із запобігання і протидії корупції та розробити систему напрямів щодо забезпечення ефективного подолання корупційних проявів;
 охарактеризувати основні законодавчі інструменти запобігання та протидії корупційним проявам і розробити типовий план протидії корупції в органах виконавчої влади України (на прикладі області).
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що склалися в процесі запобігання і протидії корупції як негативного соціального, економічного, морально-психологічного явища в системі органів влади України.
Предмет дослідження – становлення запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади України.
Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема:
– історико-логічного аналізу для визначення основних аспектів проблеми проявів і запобігання корупції та напрямів протидії їй на території як України, так і інших держав, а також дослідження наукових праць провідних учених з метою накопичення, систематизації матеріалу та його теоретичного осмислення;
– системного аналізу для розроблення системи напрямів запобігання корупції;
– емпіричного методу в процесі вивчення нормативно-правових документів, практичної діяльності органів виконавчої влади у цій сфері, а також прогностичного, структурно-функціонального та ін.
Теоретико-методичною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення теорії державного управління, базові концепції українських і зарубіжних науковців та практиків щодо запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади. Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; джерелами статистичних даних – аналітичні й статистичні матеріали, звіти органів державного управління, міжнародних організацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні системи напрямів запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади та розробки на її основі системи заходів щодо запобігання і протидії корупції. Зокрема, в дисертації
уперше:
– науково обґрунтовано систему напрямів запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади, яка включає такі напрями: організаційні (що стосуються спеціальної перевірки осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави, обмежень стосовно осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави; щодо антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, прозорості інформації); особистісні (обмеження щодо роботи родичів і близьких осіб, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, використання службового становища, щодо врегулювання конфлікту інтересів, а також пов’язані з вихованням антикорупційної поведінки); фінансові (обмеження щодо одержання дарунків (пожертв), заборони на отримання послуг і майна органами виконавчої влади, фінансовий контроль, а також підвищення значення оплати праці);
– виявлено особливості участі громадськості у запобіганні і протидії корупції в органах виконавчої влади, які полягають у специфічних формах такої участі (громадський моніторинг діяльності органів влади, створення та організація профільних громадських організацій, застосування засобів масової інформації для повідомлення про виявлені факти проявів корупції, а також суб’єктів корупційних діянь та ін.), обґрунтовано систему напрямів запобігання та протидії корупції, що застосовуються не до державного службовця, а до громадянина чи представника юридичної особи, яка вступає у публічні відносини з органом виконавчої влади в особі державного службовця;
удосконалено:
– існуючі підходи до обґрунтування доцільності запровадження відповідальної особи або відповідного уповноваженого органу, що проводить спеціальну перевірку стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави, за порушення порядку та строку проведення такої перевірки;
– трактування поняття “корупція в органах виконавчої влади” як зловживання владою та/або службовим становищем державним службовцем органу виконавчої влади для одержання будь-яких незаконних вигод, пов’язаних із проходженням державної служби, для себе чи інших осіб;
– категорійно-понятійний апарат у сфері державного управління, зокрема визначено поняття “напрями запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади” як сукупність дій уповноважених органів, посадових осіб, громадськості щодо забезпечення дотримання норм та законів у сфері запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади;
– порядок вжиття примусових заходів до осіб, які вчиняють корупційні діяння, в основу якого покладено необхідність вжиття таких заходів, як виявлення, розслідування та розкриття корупційних діянь і притягнення винних осіб до відповідальності, а також повідомлення у засобах масової інформації про таких осіб;
набули подальшого розвитку:
– класифікація причин виникнення корупції в органах виконавчої влади, серед яких виокремлено політико-управлінські (відсутність на нормативному рівні цілісної системи засобів запобіжного впливу на умови, що призводять до виникнення корупції й корупційних діянь; низька ефективність заходів правоохоронних органів, органів прокуратури та судів щодо притягнення винних у вчиненні корупційних правопорушень до відповідальності; зрощування державного апарату й органів місцевого самоврядування з підприємницькими і комерційними структурами, формування їх ділових відносин поза межами правового поля; складність в урядових структурах бюрократичних процедур; недостатній рівень доброчесності окремих осіб, уповноважених на виконання функцій держави); економічні (непрозорість економічних процесів; несприятливий режим підприємницької діяльності; наявність економічних пільг для певних категорій підприємців); соціальні (поляризація суспільства; толерантність та відсутність критичного ставлення суспільства до проявів корупції; сприйняття населенням корупції як одного із засобів досягнення бажаного результату; невідповідність рівня оплати праці осіб, уповноважених на виконання функцій держави, обсягу їхніх повноважень; бажання покращити матеріальне та соціальне становище близьких і рідних для підтвердження власного значення як суб’єкта владних повноважень);
– наукові положення щодо результативності запобігання і протидії корупції серед державних службовців, зокрема обґрунтовано доцільність створення державного органу із спеціальними повноваженнями та особливим статусом у сфері запобігання і протидії корупції в системі органів виконавчої влади;
– теоретичне обґрунтування необхідності розроблення та прийняття Типової програми запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади, в основу якої має бути покладено визначення організаційних, особистісних та фінансових напрямів запобігання корупції у відповідному органі виконавчої влади.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові положення дисертації, які доведені до рівня розробки програми, пропозицій, методик, є підґрунтям для подальшого впровадження заходів щодо запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади України. Окремі результати і практичні рекомендації дисертаційного дослідження використані:
− Національним інститутом стратегічних досліджень у процесі розроблення правової експертизи законодавчих та нормативно-правових актів, а саме проекту Закону України “Про заходи державного фінансового контролю публічної служби” (реєстраційний № 4472 від 14 травня 2009 р.); проекту Закону України “Про конфлікт інтересів у діяльності публічних службовців” (реєстраційні № 4420 від 29 квітня 2009 р., № 4420-1 від 17 листопада 2011 р.). Зокрема, під час підготовки зазначених правових експертиз використано пропозиції автора щодо законодавчого врегулювання механізму запобігання виникненню конфлікту інтересів у сфері функціонування публічної служби України, а також щодо вдосконалення моделі юридичної відповідальності публічних службовців (акт про впровадження від 22 жовтня 2012 року
№ 293/1214);
− Національною академією внутрішніх справ у процесі розробки навчально-методичних матеріалів із дисципліни “Адміністративне право” для курсантів, студентів та слухачів магістратури, а також у рамках перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників міліції (акт про впровадження від
15 травня 2012 року);
− Управлінням державної служби Головного управління державної служби України в Хмельницькій області під час підготовки навчального курсу з нового законодавства про засади запобігання і протидії корупції для підвищення кваліфікації державних службовців у частині вдосконалення шляхів боротьби з корупцією на державній службі, а саме проекту Програми щодо запобігання та протидії корупції в органах державної влади на 2012–2020 роки (довідка про впровадження від 3 вересня 2012 року № 91).
Основні теоретичні положення і висновки дисертації доведено до рівня конкретних пропозицій, які сприятимуть удосконаленню діяльності органів виконавчої влади і можуть бути використані:
– у роботі органів виконавчої влади – в процесі аналізу державної політики у сфері запобігання і протидії корупції, розробки державних програм з питань боротьби з корупцією у сфері державної служби;
– у правотворчості – під час організації підготовки проектів законів, державних програм, заходів щодо вдосконалення антикорупційного законодавства;
– в науково-дослідній роботі – для подальшого узагальнення, аналізу, обґрунтування та розв’язання наукових і практичних проблем державного управління щодо запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади;
– під час підготовки навчально-методичних матеріалів, посібників, проведення семінарських і практичних занять з питань антикорупційної політики.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на науковій та науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних і за міжнародною участю, зокрема: “Восьмі осінні юридичні читання” (Хмельницький, 2009); “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010); “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (Львів, 2011); “Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2011); “Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики” (Київ, 2011); “Борьба с коррупцией в системе государственного и муниципального управления: уроки реформ” (Новосибірськ, 2011); “Наука як ресурс модернізаційної стратегії держави” (Київ, 2012); “Стратегія державної кадрової політики – основа модернізації країни” (Київ, 2012); “Технології забезпечення якості освіти в державному управлінні: виклики сьогодення” (Київ, 2012).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 16 наукових праць, у тому числі 6 статей надруковано у наукових фахових виданнях з державного управління, одну статтю – в науковому періодичному виданні іншої держави, 9 тез − у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них 194 сторінки основного тексту. Робота містить 1 рисунок, 3 таблиці, додатки, список використаних джерел, який включає 234 найменування, в тому числі 6 іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні засад запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади, вивченні сутності та особливостей її розвитку для виокремлення й наукового обґрунтування напрямів запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади.
Апробація одержаних результатів, їх використання в практичній діяльності підтверджують методологію, покладену в основу дослідження, що свідчить про досягнення мети і виконання поставлених завдань, а також дає можливість сформулювати такі висновки і рекомендації.
1. У результаті узагальнення теоретичних засад запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади доведено, що систему запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади необхідно визначити як сукупність взаємопов’язаних елементів, спрямованих на вжиття дієвих заходів щодо запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади, а також уповільнення темпів поширення такого явища, зменшення обсягів корупції, виявлення та припинення її проявів, захист і поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь у сфері державної служби.
Сформульовано дефініцію поняття “державна антикорупційна політика”: це діяльність держави з розробки і постійної реалізації різнобічних і послідовних заходів у межах прийнятих державою засад конституційного устрою з метою запобігання і протидії корупції.
2. На підставі аналізу юридично визначеного терміна та законодавчої бази конкретизовано зміст поняття “корупція в системі органів виконавчої влади”, яке відрізняється від юридично закріпленого в Законі України “Про засади запобігання і протидії корупції” в частині визначення її як “зловживання державною владою та/або посадовим становищем посадовою особою, а також керівником чи службовцем органу виконавчої влади для одержання будь-яких незаконних вигод, пов’язаних із проходження державної служби, для себе чи інших осіб”.
У процесі дослідження визначено такі причини виникнення корупції в органах виконавчої влади: політико-управлінські, економічні, соціальні.
3. Аналіз зарубіжного досвіду запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади дав змогу зробити висновок, що ефективними для України можуть стати дві успішні зарубіжні моделі запобігання і протидії корупції: “сінгапурська” та “шведська”. У першій, “сінгапурській”, моделі головним чинником є притягнення до виключно кримінальної відповідальності суб’єктів корупційних діянь (особливо стосовно державних службовців вищого рангу) та посилення контролю за діяльністю цих державних службовців. Друга модель, “шведська”, характеризується широким громадським тиском на корупціонерів і забезпеченням безпосередньо державою скасування обмежень, насамперед в економіці, максимальної можливості свободи слова та прозорості у публічних справах, утвердження високих етичних норм поведінки державних службовців.
Нагальною є потреба у створенні спеціалізованого органу запобігання і протидії корупції, незалежного від усіх гілок влади (крім судової), а також у постійному здійсненні моніторингу корупційних правопорушень у цілому та їх окремих видів, веденні відокремлених реєстрів державних службовців, які визнані винними у вчиненні корупційних діянь.
Доведено доцільність запровадження активної антикорупційної пропаганди в суспільстві, заохочення, сприяння та підтримки міжнародного співробітництва й технічної допомоги в запобіганні корупції та боротьбі з нею, зокрема в поверненні коштів, одержаних шляхом корупційних діянь; підтримання чесності, відповідальності й належного управління громадськими справами та державним майном.
4. Дослідження сучасного стану визначення та реалізації напрямів запобігання і протидії корупції дало змогу сформулювати поняття “напрями запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади” як сукупність дій уповноважених органів, посадових осіб, громадськості щодо забезпечення зниження та ліквідації корупційних проявів в органах виконавчої влади.
Серед напрямів запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади виділено особистісні (обмеження щодо роботи родичів і близьких осіб посадової особи в органі, де вона працює, урегулювання питання щодо сумісництва та суміщення основної роботи з іншими видами діяльності, обмеження щодо використання службового становища, виховання антикорупційної поведінки, урегулювання конфлікту інтересів), фінансові (обмеження щодо одержання посадовою особою дарунків (пожертв), заборона на отримання послуг і майна органами державної влади, фінансовий контроль, підвищення ролі оплати праці) та організаційні (спеціальна перевірка стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави, обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів, забезпечення прозорості інформації).
У результаті розробки комплексу напрямів запобігання і протидії корупції з’ясовано роль правових напрямів, які входять до структури організаційних напрямів щодо антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів. Останні полягають не тільки в розробці ефективної системи нормативних актів у сфері запобігання і протидії корупції, а й у спостереженні за поведінкою, службовими контактами державних службовців, періодичному вивченні документів щодо діяльності державного службовця за певний період, призначенні відповідальних осіб, які контролюють проекти нормативних актів на відсутність у них порушень, пов’язаних з корупційним діянням.
У процесі визначення участі суб’єктів у діяльності щодо запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади проаналізовано особливості участі громадськості у формуванні та реалізації належної державної антикорупційної політики. Зокрема, встановлено напрями одержання та надання інформації про стан дотримання антикорупційного законодавства, а також про порядок та обсяг інформації стосовно діяльності органу виконавчої влади.
5. Охарактеризовано основні нормативно-правові інструменти запобігання і протидії корупційним проявам. У результаті виявлено, що поряд із прогресивністю та своєчасністю прийняття Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” та спеціальних нормативних актів на його основі існує потреба в його вдосконаленні в частині зниження рівня корупційних ризиків.
Обґрунтовано необхідність створення органу з особливим статусом, що матиме спеціальні повноваження примусового та запобіжного характеру стосовно осіб, які вчиняють корупційні діяння. У свою чергу, примусові заходи полягають у виявленні, розслідуванні та розкритті корупційних правопорушень і притягненні винних осіб до відповідальності; превентивні – у підвищенні прозорості, підзвітності та доброчесності державних структур, правової обізнаності громадян, їх правовому захисті та підвищенні етичних стандартів у діяльності публічних службовців, просвітницькій роботі з населенням та окремими цільовими групами, вихованні у молоді антикорупційної поведінки.
Установлено, що додаткового регулювання спеціальними нормативними актами потребують питання щодо професійної етики у сфері публічної служби та запобігання конфлікту інтересів. У зв’язку із цим обґрунтовано доцільність прийняття спеціального Типового плану запобігання і протидії корупції на 2014–2016 роки в органах виконавчої влади, складовими елементами якого є особистісні, фінансові та організаційні напрями запобігання і протидії корупції. Використання таких напрямів сприятиме встановленню і зміцненню зворотного зв’язку з громадянами та організаціями, формуванню нетерпимого ставлення до проявів корупції з боку державних службовців та усуненню причин, що призводять до корупційних порушень.
На підставі результатів дисертаційного дослідження сформульовано практичні рекомендації щодо запобігання і протидії корупції в органах виконавчої влади, якими передбачено:
 урахувати міжнародні стандарти у сфері відповідальності за корупційні діяння та інші пов’язані з корупцією правопорушення;
 створити на рівні місцевих органів виконавчої влади нові форми інформаційної взаємодії щодо ведення відокремлених реєстрів державних службовців, які визнані винними у вчиненні корупційних діянь;
 підвищити кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільно-правову відповідальність за корупційні діяння;
 розширити коло суб’єктів, у яких існує ймовірність корупційних проявів;
 запровадити відповідальність юридичних осіб за корупційні діяння;
 усунути недоліки в процедурі притягнення до відповідальності за корупційні діяння;
 запровадити систему антикорупційного виховання у навчальних закладах та підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Anechiarico F. The Pursuit of Absolute Integrity: How Corruption Control Makes Government Ineffective / F. Anechiarico, J. Jacobs. − Chicago : University Of Chicago Press, 1998. − 274 p.
2. Dininio Phyllis. USAID Handbook for Fighting Corruption / Dininio, Phyllis, Sahr John Kpundeh, and Robert Leiken. − Washington, DC: U.S. Agency for International Development, Center for Democracy and Governance. − 1998. − 96 p.
3. Gevart S. Les grandes questions de la formation publique / S. Gevart. − Paris : L’Etudiant, 2003. − 126 p.
4. Luigi Manzetty. Economic Reform and Corruption / Luigi Manzetty // North-South Center, University of Miami. − 1994. − № 3. − С. 50–54.
5. Michael B. Fighting Corruption on the Transdnistrian Border: Lessons from Failed and Successful Anti-Corruption Programmes [Електронний ресурс] /
B. Michael, M. Polner. − Режим доступу : http://papers.ssrn.com/sol3/ papers.cfm?abstract_id=989141
6. Transparency International про рівень корупції [Електронний ресурс] // Офіційний сайт ВГО Комітет по боротьбі з корупцією. − Режим доступу: http://www.komitet-k.org.ua/node/93
7. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность : моногр. / В. Ф. Сиренко, Н. В. Онищук, В. Б. Аверьянов [и др.]. − К. : Наук. думка, 1993. − 165 с.
8. Агеев В. Н. Противодействие «государственной коррупции : зарубежный опыт / В. Н. Агеев // Следователь. – 2008. – № 8. – С. 7–10.
9. Адміністративне право України : підруч. для юрид. вузів і ф-тів / за ред. Ю. П. Битяка. − Х. : Право, 2001. − 528 с.
10. Ананченко Ю. Г. Щодо проблеми боротьби з корупцією в системі державної служби / Ю. Г. Ананченко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Одеса, 30 жовт. 2009 р. : у 2 т. − Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. − Т. 1. − С. 5–12.
11. Антикорупційні обмеження щодо осіб, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування [Електронний ресурс] : Роз’яснення М-ва юстиції України від 25 січ. 2012 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. − Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0001323-12
12. Артеменко Н.Ф. Атестація та оцінка державних службовців як важливий чинник управління їх професійним удосконаленням / Н. Ф. Артеменко // Університетські наукові записки : Часопис Хмельниц. ун-ту упр-ня та права. – 2008. – № 2. – С. 315-321
13. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія / В. Д. Бакуменко ; редкол. : В. М. Князєв, П. І. Надолішній, М. І. Мельник [та ін.]. − К. : Вид-во УАДУ, 2000. − 328 с.
14. Бахрах Д. Н. Административная ответственность : учеб. пособие /
Д. Н. Бахрах. − М. : Юриспруденція. 1999. − 112 с.
15. Бачинська І. С. Причини формування корупції на державній службі [Електронний ресурс] / І. С. Бачинська // Держ. буд-во. − 2008. − № 1. − Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-1/doc/3/05.pdf
16. Бездольний М. Ю. Державно-правовий механізм протидії корупції [Електронний ресурс] / М. Ю. Бездольний // Форум права. − 2009. − № 2. −
С. 38–43. − Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09bmympk.pdf
17. Білинська М. М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : монографія /
М. М. Білинська. − К. : Вид-во НАДУ, 2004. − 248 с.
18. Боссарт Д. Державна служба у країнах-кандидатах до вступу до ЄС: нові тенденції та вплив інтеграційного процесу / Д. Боссарт, К. Деммке ; пер. з англ. О. М. Шаленко. − К. : Міленіум, 2004. – 128 с.
19. Бочарников И.В. Зарубежный опыт противодействия коррупции / И. В. Бочарников // Следователь. – 2008. – № 10. – С. 56–63
20. Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : монографія / Т. Е. Василевська. – К. : НАДУ, 2008. – 336 с.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / [уклад. і голова ред. В.Т. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
22. Вирішення проблеми корупції: від проголошення боротьби з корупцією до скорочення корупційних можливостей [Електронний ресурс] // Молодіжна альтернатива. − Режим доступу : www.ya.org.ua/brochure/ 2000/002/009.html
23. Витко Т. Організаційно-правові засади кадрового забезпечення органів державної влади / Т. Витко // Вісник державної служби України : наук.-практ. журн. – 2011. – № 4. – С. 25-32
24. Власенко Н. А. Теоретический анализ правовых средств и правовых моделей противодействия коррупции / Н. А. Власенко, С. А. Грачева, Е. Е. Рафалюк // Журнал российского права. – 2012. – № 11. – С. 69–75
25. Войтович Р. Система підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців органів місцевого самоврядування / Р. Войтович // Аспекти самоврядування. – 2002. – №2. – С. 3-7
26. Волженкин Б. В. Коррупция / Б. В. Волженкин. − СПб. : Санкт-Петерб. юрид. ин-т Генеральн. прокуратуры РФ, 1998. – 156 с.
27. Воронько Л. Урахування думки громадян як складова оцінювання ефективності роботи державних службовців / Л. Воронько, О. Шапран // Вісник державної служби України. – 2010. – № 2. – С. 63-67
28. Всемирный отчет о преступности и правосудии // Власть : криминологические и правовые проблемы. – М., 2000. – 496 с.
29. Гавриш С. Б. Стан та проблеми антикорупційної експертизи законодавства в Україні / С. Б. Гавриш // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журн. / Координац. ком. по боротьбі з корупцією і організов. злочинністю при Президентові України, Міжвідом. н.-д. центр. − [Б. м. : б. в.], 2008. − № 18. − С. 3–9.
30. Гайдук А. В. Заходи адміністративного примусу у боротьбі з корупцією в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Гайдук Андрій Валерійович. − К., 2006. – 194 с.
31. Гаухман Л. Коррупция и коррупционное преступление / Л. Гаухман // Законность. − 2000. − № 6. − C. 2–6.
32. Герасина Л. Н. Коррупция как аномальное социальное явление: в парадигме современной социологии права, политологии и глобалистики /
Л. Н. Герасина // Зб. наук. пр. Харків. центру по вивченню організов. злочинності. − Х. : [б. в.], 2004. − Вип. 9. – С. 5–44.
33. Голіна В. В. Єдність загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності / В. В. Голіна // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 15-16 груд. 1998 р.). – Х. : [б. в.], 1999. –
С. 124–130.
34. Голосніченко І. П. Подолання корупції як нівелювання прав і свобод людини і громадянина / І. П. Голосніченко // Міжнародне право і національне законодавство : зб. наук. пр. професор.-виклад. складу кафедр правов. дисц. − К. : Прав. джерела, 2001. − Вип. 1. − С. 39–48.
35. Голубь В. Політико-адміністративне управління посттоталітарного суспільства: ревізія традиційних функцій держави / В. Голубь // Вісник НАДУ. – 2009. – № 2. – С. 192-200