Сурай Інна Геннадіївна. Формування й розвиток еліти в державному управлінні України : Сурай Инна Геннадиевна. Формирование и развитие элиты в государственном управлении Украины

Краткое описание

Сурай Інна Геннадіївна. Формування й розвиток еліти в державному управлінні України.- Дис. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.03, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - Київ, 2013.- 553 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СУРАЙ ІННА ГЕННАДІЇВНА

УДК 35.08 : 323.39(477)

ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТОК ЕЛІТИ
В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

25.00.03 – державна служба

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
ГОНЧАРУК Наталія Трохимівна,
доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки
і техніки України

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТОК ЕЛІТИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА 19
1.1 Сучасний стан наукових досліджень проблем еліти в державному управлінні України 19
1.2 Розвиток уявлень про еліту, її місце, роль та способи формування: від стародавнього світу до ХІХ століття 41
1.3 Елітологічні вчення ХІХ – початку ХХІ століття 65
Висновки до розділу 1 94
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕЛІТИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ 97
2.1 Основні теоретичні підходи до розкриття сутності й визначення поняття “еліта в державному управлінні” 97
2.2 Методологічні основи дослідження еліти в державному управлінні 131
2.3 Теоретико-методологічні аспекти формування й розвитку еліти в державному управлінні як еволюційного процесу 147
Висновки до розділу 2 175
РОЗДІЛ 3 ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ЕЛІТИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ 181
3.1 Еліта в системі державного управління сучасної України (альтиметричний підхід) 181
3.2 Ціннісні характеристики еліти в державному управлінні (аксіологічний підхід) 214
3.3 Якісні характеристики еліти в державному управлінні (аксіологічний підхід) 231
3.4 Професіоналізм та професіоналізація еліти в державному управлінні 252
Висновки до розділу 3 277
РОЗДІЛ 4 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТКУ ЕЛІТИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ 284
4.1 Досвід формування й розвитку еліти в державному управлінні Франції 284
4.2 Особливості формування й розвитку еліти в державному управлінні Німеччини 305
4.3 Формування й розвиток еліти в державному управлінні Канади на засадах лідерства 321
Висновки до розділу 4 344
РОЗДІЛ 5 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТКУ ЕЛІТИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ 347
5.1 Доброчесність – сутнісна ознака еліти в державному управлінні 347
5.2 Лідерські позиції еліти в сучасному державному управлінні України 359
5.3 Селективні механізми формування й розвитку еліти в державному управлінні України 381
Висновки до розділу 5 395
ВИСНОВКИ 401
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 411
ДОДАТКИ 467

ВСТУП

Актуальність теми. Глибокі зміни в усіх сферах життєдіяльності сучасної України, європейський вектор її державної політики визначають зміну суспільних відносин та піднімають їх на новий рівень. У таких умовах зростає актуальність компетентного управління складноорганізованою, динамічною соціальною системою, якою є Україна як сучасне суспільство.
При цьому основним суб’єктом у державному управлінні виступає еліта, провідна роль якої полягає у здійсненні функції впливу на стратегічні для суспільства рішення та спроможності згуртування громадян для їх упровадження. Саме на еліту в державному управлінні покладаються ухвалення та координація стратегічно важливих рішень, від яких залежить доля як усієї країни, так і кожного громадянина. Від еліти, яка є найдієвішим фактором у здійсненні влади в державі, залежить рівень управління її розвитком, ефективність функціонування органів влади, консолідація суспільства навколо загальнодержавної ідеї, визначення шляхів виходу країни із кризового стану та стратегічних завдань її розвитку.
Демократичні засади врядування докорінно змінюють характер і структуру управління політичними, економічними, соціальними та іншими процесами у суспільстві. Демократичне державотворення в Україні буде успішним, якщо еліта в державному управлінні відповідатиме за своїми характеристиками потребам українського суспільства і викликам сьогодення.
З огляду на світові глобалізаційні процеси та необхідність повсякчасного відстоювання національних (загальнодержавних) інтересів особливої актуальності набувають питання формування й розвитку національно свідомої еліти в державному управлінні України в контексті її розвитку як демократичної, правової, соціальної держави з розвинутою ринковою економікою. Для реалізації в Україні “Стратегії державної кадрової політики на 2012–2020 роки”, якою визначено, що державна кадрова політика має бути спрямована на забезпечення всіх сфер життєдіяльності держави кваліфікованими кадрами, вкрай необхідними є науково обґрунтовані та практико-спрямовані розробки щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні України.
Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці з державного управління, політології, соціології, філософії, історії, економіки та інших галузей науки. Особливо велике значення мають розробки з державного управління українських науковців В.Авер’янова [104], В.Бакуменка [20; 21], В.Бодрова [119; 120], Р.Войтович [48; 49], В.Голубь [469], В.Князєва [157; 158], В.Козакова [165, 166], С.Кравченка [183; 184], Н.Нижник [245–249], Ю.Сурміна [462; 461], Г.Ситника [389, 390], С.Телешуна [119; 120], В.Троня [472, 473];
з державної кадрової політики і державної служби Т.Василевської [41; 42], Н.Гончарук [65–79], Ю.Ковбасюка [159–161], В.Лугового [209; 208], А.Михненка [231; 233], О.Мельникова [221; 222], В.Олуйка [97; 262], Т.Пахомової [282; 283], Л.Пашко [285], А.Рачинського [355–357], В.Рижих [97], М.Рудакевич [373; 372], А.Сіцінського [391–393], С.Серьогіна [383; 384] і, зокрема, присвячені еліті в системі державного управління В.Гошовської [89–87; 270–271], В.Кременя [117, 186], О.Крюкова [189–190], Б.Кухти [196], М.Пірен [290–294], Н.Селютіної [380; 381], В.Удовиченка [121] та ін.
У процесі дослідження використано наукові праці щодо еліти як явища, її місця в суспільстві, суспільних відносинах, окремих аспектів формування й розвитку еліти, які стали теоретичним надбанням світової наукової думки, таких видатних учених, як: М.Бердяєв [29], М.Вебер [45], Т.Гоббс [60], Н.Мак’явеллі [214; 213], Р.Михельс [230], Г.Моска [238], В.Парето [276; 277, З.Фрейд [488], Е.Фромм [489] та ін.
Велике значення для дослідження еліти в державному управлінні мають теоретичні та практичні розвідки сучасних зарубіжних авторів: Г.Ашина [11–17], О.Гаман-Голутвіної [56–58], М.Бауера [27], Ж.Блонделя [33], М.Восленського [51; 52], П.Карабущенка [152–155], Х.Классена [156; 515–517], М.Леотард [539], М.Нарти [240], Дж.Сарторі [377] та ін.
Проблема становлення в Україні сучасної еліти зумовлює необхідність осмислення наявних знань про еліту в державному управлінні та спонукає науковців до поглибленого вивчення окремих аспектів цієї проблеми. Але бракує наукових праць, присвячених безпосередньо еліті в державному управлінні України, існуючі дослідження ще не дають змоги отримати цілісну картину для наукового обґрунтування концептуальних засад формування й розвитку еліти в державному управлінні відповідно до сучасних потреб країни. Це зумовлює актуальність теми дисертації як у теоретичному, так і в практичному аспекті.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України (НАДУ при Президентові України) “Державне управління та місцеве самоврядування”
(ДР № 0199U002827) у процесі здійснення науково-дослідних робіт (НДР) кафедри управління суспільним розвитком за темами: “Концептуальні засади управління суспільним розвитком в умовах трансформацій” (ДР № 0110U002474), “Методологічні засади вироблення і реалізації стратегії суспільного розвитку” (ДР № 0112U002447); кафедри державного управління і менеджменту за темами: “Теорія та організація управління персоналом в державному апараті України” (ДР № 0106U006452), “Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення” (ДР № 0107U005903), “Розроблення єдиної системи управління персоналом в системі органів державної служби та служби в органах місцевого самоврядування” (ДР № 0108U002028), “Кадрова політика в системі державної служби на сучасному етапі державотворення України” (ДР № 0111U000145); Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування за темою “Концептуальні засади творчої самореалізації особистості державного службовця” (ДР № 0111U000136); кафедри парламентаризму та політичного менеджменту за темою “Розвиток політичної та адміністративно-управлінської еліти в Україні: теоретико-методологічні засади” (ДР № 0113U002447).
У межах цих НДР автором: розкрито роль і місце еліти в управлінні суспільним розвитком в умовах трансформацій; визначено методологічні засади формування й розвитку еліти як частини процесу вироблення і реалізації стратегії суспільного розвитку; проаналізовано процес управління персоналом у державному апараті України; розглянуто професіоналізм та професійно-посадовий розвиток персоналу державної служби як складових державної кадрової політики; обґрунтовано організаційну систему управління персоналом у єдиній системі державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; виявлено особливості кадрової політики в системі державної служби на сучасному етапі державотворення України, зокрема її складову – формування й розвиток еліти в державному управлінні; розкрито актуальні питання проходження державної служби в Україні; досліджено розвиток лідера щодо управління персоналом у системі державного управління та розроблено тренінг для поліпшення професійної самореалізації державних службовців; доведено важливість цінностей у системі механізмів формування й розвитку еліти в державному управлінні; проаналізовано зарубіжний досвід формування й розвитку еліти в державному управлінні.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні концептуальних засад формування й розвитку еліти в державному управлінні України та визначенні шляхів їх реалізації як важливої складової підвищення ефективності державного управління в сучасних умовах.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
- виявити ступінь дослідженості аналізованої проблеми в науковій літературі та окреслити проблемне поле формування й розвитку еліти в державному управлінні України;
- розкрити теоретико-методологічні засади формування й розвитку еліти в державному управлінні;
- виокремити основні теоретичні підходи до розкриття сутності поняття “еліта в державному управлінні” та сформулювати авторські визначення термінів понятійно-категорійного апарату щодо досліджуваної проблеми;
- здійснити аналіз сучасної еліти в державному управлінні України за альтиметричним та аксіологічним підходами;
- розкрити особливості системи професіоналізації, спрямованої на формування й розвиток еліти в державному управлінні України;
- узагальнити зарубіжний досвід щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні та можливості його використання в Україні;
- визначити та обґрунтувати концептуальні засади формування й розвитку еліти в державному управлінні сучасної України і шляхи їх реалізації.
Об’єкт дослідження – еліта в державному управлінні.
Предмет дослідження – формування й розвиток еліти в державному управлінні України.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Методологічним базисом дослідження стало застосування системного підходу, що дало змогу вивчити процеси формування й розвитку еліти в державному управлінні у взаємозв’язку та взаємовпливах. При цьому реалізовано спробу узгодити різні підходи як до визначення сутності еліти як явища, його характеристик, так і до процесів формування й розвитку еліти в державному управлінні.
Суттєве значення для дослідження мав міждисциплінарний підхід, що дав змогу здійснити інтегративний аналіз еліти в державному управлінні із залученням праць з державного управління, філософії, історії, соціології політології, психології, педагогіки, а також нормативно-правових документів. Застосування методологічного принципу єдності загального, особливого й одиничного дало можливість розглянути еліту в державному управлінні як представників суспільства, професійної групи й установи (органу влади) та своєрідних особистостей, а також взаємоузгодити суспільно-державні, групові і особисті інтереси та цінності.
У процесі дослідження використано цілісний комплекс взаємопов’язаних наукових методів, а саме: історіографічний (у процесі дослідження еліти як явища в історичному контексті розвитку суспільства), структурно-функціональний (при визначенні еліти в державному управлінні за альтиметричним підходом), причинно-наслідкових зв’язків і взаємодій між суспільством, системою державного управління, державною службою та представниками еліти в державному управлінні, визначення ролі еліти в управлінні справами суспільства, аксіологічного аналізу (в процесі виявлення основних вимог до еліти в державному управлінні, розгляду цінностей, на основі яких слід формувати еліту в державному управлінні), нормативний та моделювання (під час дослідження сучасних характеристик еліти в державному управлінні України та моделювання процесів їх формування й розвитку на майбутнє), компаративного аналізу (при виявленні кращих світових практик формування й розвитку еліти в державному управлінні та обґрунтуванні можливості їх застосування в Україні), прогностичного та рекомендаційного аналізу (під час розроблення рекомендацій), контент-аналізу при вивченні зарубіжної й вітчизняної нормативно-правової бази щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні). У процесі дослідження застосовувалися філософські й загальнонаукові принципи та методи наукового пізнання (історизму, об’єктивності, плюралізму, узагальнення, сходження від абстрактного до конкретного, єдності аналізу й синтезу, спостереження, типологізації та класифікації тощо).
Дисертаційна робота базується на аналізі нормативно-правових актів, зарубіжних і вітчизняних наукових джерел, Інтернет-ресурсів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці на основі комплексного дослідження концептуальних засад формування й розвитку еліти в державному управлінні України та шляхів їх реалізації як важливої складової підвищення ефективності державного управління в сучасних умовах.
У результаті дослідження в дисертації:
уперше:
- обґрунтовано наукову концепцію формування й розвитку еліти в державному управлінні сучасної України, в основу якої покладено принципи доброчесності, лідерства та застосування селективних механізмів формування й розвитку еліти в державному управлінні;
- визначено основні теоретичні підходи до розкриття сутності й формулювання поняття “еліта в державному управлінні”, зокрема стратифікаційний, альтиметричний, аксіологічний, моністичний; обов’язкові складові характеристики еліти в державному управлінні за аксіологічним критерієм: цінності та якості особистості; доцільність застосування принципу доброчесності в державному управлінні як запоруки недопущення протекціонізму, непотизму, конфлікту інтересів, корупції; взаємопов’язаність та обов’язковість індивідуальних, професійних і національних (загальнодержавних) цінностей еліти в державному управлінні; потребу в професіоналізації еліти в державному управлінні на основі національних (загальнодержавних) цінностей;
- доведено необхідність уведення в науковий дискурс таких понять: “еліта в державному управлінні” як невід’ємна і важлива частина суспільства, яка виникає в результаті його соціально-політичної диференціації, наділена офіційними повноваженнями та має право і можливості приймати управлінські рішення щодо життєдіяльності суспільства, організовувати їх упровадження, координувати діяльність усіх ключових інститутів суспільства та відповідає аксіологічному критерію елітності; “професіоналізм еліти в державному управлінні” як володіння елітою комплексом знань, умінь, навичок (скоригованих відповідно до завдань та компетенцій, що відповідають займаній посаді) й найкращими якостями людини, які необхідні для ефективного здійснення державного управління, виявляються під час професійної діяльності та потребують постійного формування й розвитку (удосконалення); “механізми формування й розвитку еліти в державному управлінні” як сукупність методів, засобів, технологій цілеспрямованого впливу на людські ресурси системи державного управління, які зумовлюють відповідні процеси щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні і, як результат, її нові покращені стани;
- запропоновано класифікацію еліти в державному управлінні України за альтиметричним підходом на основі владних повноважень і функцій посади, зокрема еліту віднесено до загальнодержавного (підрівні: вищий, центральний) та територіального рівнів (підрівні: регіональний, місцевий);
удосконалено понятійно-категорійний апарат науки державного управління, що стосується еліти в державному управлінні, та запропоновано використовувати поняття:
- “альтиметричний критерій елітності”, що вказує на належність до еліти за фактом володіння індивідами реальною владою і впливом, без обов’язкового зв’язку з їх інтелектом і морально-етичними якостями, при цьому еліта в державному управлінні є складовою системи суб’єктів державного управління, її найвищою стратою за повноваженнями, можливістю впливів на суспільні процеси, свідомість, поведінку і діяльність людей; складна ієрархізована структура, яка забезпечує цілісне функціонування держави та її інститутів; “аксіологічний критерій елітності”, що передбачає наявність в осіб, які належать до еліти, вищого інтелекту, таланту, здібностей, компетентності, а також вищої моралі і моральності (включає компетенційно-меритократичний підхід);
- “формування еліти в державному управлінні” як цілеспрямований процес створення особистості за певними ознаками, що передбачає заходи, спрямовані на її розвиток, та обов’язково включає її свідомий саморозвиток; “розвиток еліти в державному управлінні” як специфічний, прогресивно спрямований, соціально обумовлений процес змін особи – представника еліти в державному управлінні, результатом якого є виникнення якісно нових аксіологічних характеристик особистості та формування нової особистості; при цьому поняття “формування” й “розвиток” щодо еліти в державному управлінні слід розглядати разом як взаємопов’язані процеси;
- “вища управлінська еліта” з уточненням посад державної служби, а саме: першої та другої категорій посад державної служби загальнодержавного рівня, названих у класифікації; “доброчесність еліти в державному управлінні” як моральну якість і чесноту людини, яка складається з низки ціннісних показників, з яких особливо важливими є: патріотизм, порядність, гідність та повага до інших;
дістали подальшого розвитку:
- аналіз теоретико-історіографічних засад формування й розвитку еліти в державному управлінні з виокремленням основних підходів у різні історичні періоди: міфологічного, нормативно-аксіологічного, аристократичного, релігійного, елітарно-егалітаристського, компромісного, елітарної свідомості, різноаспектного;
- систематизація сучасних наукових досліджень щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні України, зокрема групування їх за основними напрямами: теорії та концепції еліт; роль еліти у різних процесах життєдіяльності суспільства; аксіологічні підходи до характеристики еліти; характеристики сучасної політичної та державно-управлінської еліти; формування української політичної еліти; особливості становлення сучасної української політичної, політико-управлінської еліти; становлення регіональних еліт в Україні;
- методологічні основи державного управління, зокрема щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні, еволюційності цих процесів та розгляду еліти в державному управлінні як еволюційного ресурсу розвитку суспільства;
- узагальнення зарубіжного досвіду щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні та можливості його використання в Україні (зокрема, акцентовано увагу на фаховій підготовці і механізмах, пов’язаних з проходженням служби в системі державного управління);
- наукові підходи до осучаснення системи професіоналізації, що спрямовані на формування й розвиток еліти в державному управлінні; лідерства як вищого еволюційного рівня управління та обов’язкової якісної особистісно-інституційної характеристики еліти в державному управлінні;
- форми і методи добору та відбору як селективних механізмів формування й розвитку еліти в державному управлінні України на основі аксіологічного, в тому числі компетенційно-меритократичного, підходу та при дотриманні поєднання альтиметричного й аксіологічного критеріїв елітності.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження враховано та впроваджено в практику роботи:
- Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України в процесі наукової експертизи проектів законів України “Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування” (реєстраційний № 2362), “Про державну службу” (реєстраційний № 1400), зокрема щодо віднесення принципу доброчесності до основних принципів державної служби, застосування селективних та інших механізмів, що спрямовані на формування й розвиток еліти в державному управлінні (довідка від 2 червня 2011 р. № 16/3-601);
- Управління адміністративної реформи Секретаріату Кабінету Міністрів України при підготовці проекту Концепції реформування публічної адміністрації стосовно особистісно-інституційного аспекту лідерства в публічному управлінні (довідка від 19 травня 2010 р. № 40-25-10);
- Національного агентства України з питань державної служби при підготовці проекту Концепції Державної цільової програми розвитку державної служби на 2012–2016 роки (довідка від 13 лютого 2012 р. № 661/94-12); Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби; Типового положення про службу персоналу державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим (АР Крим) або їх апарату; Типового порядку оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (довідка від 11 червня 2012 р. № 2750/80-12); Порядку підвищення рівня професійної компетентності державних службовців (довідка від 22 лютого 2013 р. № 776/96-13); під час реалізації Школою Вищого корпусу державної служби Програми розвитку лідерства протягом 2011–2012 років, у межах якої автор виконувала функції тренера за темою “Особистий розвиток лідера” (довідка від 22 лютого 2013 р. № 775/96-13);
- Управління державної служби Головного управління державної служби України в Дніпропетровській області в процесі розробки плану Заходів щодо реалізації Закону України “Про державну службу” та Стратегії державної кадрової політики на 2012–2020 роки (довідка від 7 лютого 2012 р. № 53/ТО0414-12);
- Управління державної служби Головдержслужби України у м. Києві та Київській області під час розробки плану Заходів щодо реалізації Закону України “Про державну службу” та Стратегії державної кадрової політики на 2012–2020 роки, плану реалізації Рамкової Угоди про співробітництво між Національним агентством України з питань державної служби, Київською міською державною адміністрацією та Київською міською радою на 2012 рік та плану реалізації Рамкової Угоди про співробітництво між Національним агентством України з питань державної служби, Київською обласною державною адміністрацією та Київською обласною радою на 2012 рік; при формуванні Президентського кадрового резерву “Нова еліта нації” в 2012 році (довідка від 26 жовтня 2012 р. № 443/ ТО2501-12);
- Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі при підготовці доповнень до проекту Концепції захисту суспільної моралі, в якій запропоновано заходи щодо забезпечення ціннісно-орієнтованого спрямування навчальних програм при формуванні еліти системи державного управління, в тому числі за програмою “Президентський кадровий резерв “Нова еліта нації” та проекту закону “Про внесення змін до Закону України “Про захист суспільної моралі” щодо популяризації загальнолюдських цінностей, духовних і культурних надбань українського суспільства (довідка від 3 березня 2012 р. № 22-Д);
- Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ при Президентові України при підготовці теоретико-методологічних аспектів розробки Енциклопедії державного управління України (акт від 22 червня 2010 р.); інформаційно-аналітичного матеріалу для перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема для самостійного опрацювання навчального модуля “Державне управління і державна служба в умовах змін. Актуальні питання проходження служби” блоку “Загальнообов’язковий мінімум” професійної програми підвищення кваліфікації; навчального посібника “Державна служба в Україні: соціально-правовий та організаційний аспекти” і статей для “Енциклопедичного словника з державного управління”, а також “Енциклопедії державного управління” (акт від 1 грудня 2011 р.); збірника навчальних тренінгів “Концептуальні засади творчої самореалізації особистості державного службовця” (акт від 22 жовтня 2012 р.);
- Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ при Президентові України в процесі розробки програми тематичного короткотермінового семінару з підвищення кваліфікації керівних кадрів на тему “Управління персоналом в органах державної влади, органах місцевого самоврядування” та її впровадження в навчальний процес (довідка від 10 листопада 2010 р. № 300);
- НАДУ при Президентові України при підготовці варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики магістра державного управління та освітньо-професійної програми підготовки магістра державного управління за спеціалізацією “Кадрова та організаційно-контрольна діяльність” (довідка від 20 жовтня 2010 р. № 1/15-11-1079); навчально-методичних матеріалів заочно-дистанційної форми навчання для навчальної дисципліни “Службова кар’єра” та під час проведення занять зі слухачами заочно-дистанційної форми навчання спеціальності 1501 – державне управління (довідка від 28 січня 2011 р. № 01/11); при підготовці магістрів за спеціальністю 8.15010001 – “Державне управління” під час навчально-методичного забезпечення та організації навчального процесу з нормативної навчальної дисципліни Н.001.3. “Кадрова політика і державна служба” в частині “Державна служба”; з вибіркової навчальної дисципліни С.001.5.2 “Службова кар’єра”, що є частиною спеціалізації “Кадрова та організаційно-контрольна діяльність протягом 2006–2012 рр. (довідка від 23 квітня 2013 р. № 1/15-22-431); магістрів державного управління за спеціальністю “Публічне адміністрування” під час підготовки, навчально-методичного забезпечення та здійснення навчального процесу з нормативної навчальної дисципліни Н.2 “Організація та функціонування публічної адміністрації” в частині “публічна служба” протягом 2007–2012 рр. (довідка від 23 квітня 2013 р. № 1/15-22-432);
- проекту Twinning “Підтримка розвитку та вдосконалення системи підготовки державних службовців в Україні” в межах його компонента 3.2 “Підтримка розвитку та вдосконалення системи підготовки державних службовців в Україні”, зокрема розроблено проект базового навчального курсу “Управління персоналом в системі державного управління” для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників у системі державного управління” (довідка від 7 жовтня 2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати дисертаційного дослідження здобуті автором самостійно. У колективних монографіях автором висвітлено: [97] – питання професіоналізації державної служби, [480] – роль управлінської еліти в суспільному розвитку. У наукових працях, підготовлених у співавторстві з Н.Т.Гончарук, розкрито сутність поняття “еліта” з використанням альтиметричного та аксіологічного підходів [69], доведено, що вивчати відповідність претендента на керівну посаду слід з урахуванням його морально-етичних, професійно-ділових та особистісних характеристик, до особливостей кадрової політики на сучасному етапі розвитку України віднесено формування еліти в державному управлінні [77], висвітлено особистісно-інституційний аспект лідерства в державному управлінні [75; 352], окреслено основні напрями формування вищої управлінської еліти [70], серед основних чинників стримування та успіху адміністративної реформи в Україні названо формування вищої управлінської еліти [66], підкреслено важливість формування вищої управлінської еліти при здійсненні адміністративної реформи в Україні [76], запропоновано механізми забезпечення дієвості кадрового резерву для формування й розвитку еліти в державному управлінні [74]; з В.А.Гошовською – проаналізовано результати соціологічного дослідження щодо суспільно-демократичних цінностей еліти в державному управлінні України [88];
з Н.О.Васюк – розглянуто подібності і відмінності проходження служби в органах державної влади та органах місцевого самоврядування [424; 435];
з О.Є.Малишевою – обґрунтовано механізм залучення обдарованої молоді до системи державного управління з метою формування сучасної еліти в державному управлінні, омолодження вищої управлінської еліти, органічного поєднання в системі державного управління України кадрів старшої й нової (обдарованої) генерації [441].
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на наукових та науково-практичних конференціях, конгресах, форумах, семінарах, круглих столах, зокрема: “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); “Управління сьогодні та завтра” (Хмельницький, 2008); “Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні: європейський контекст” (Дніпропетровськ, 2010); “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2010); “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2010, 2011); “Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби” (Одеса, 2010); “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (Львів, 2011); “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (Минск, 2011); “Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики” (Київ, 2011); “Проблемы и перспективы государственного и муниципального управления в инновационной экономике посткризисного периода” (Орел, 2011); “Теорія та практика державної служби” (Дніпропетровськ, 2011); “Тренінг у професійній самореалізації державних службовців” (Київ, 2011); “Наука як ресурс модернізаційної стратегії держави” (Київ, 2012); “Модернізація державного управління та європейська інтеграція України” (Київ, 2013) та ін.
Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 60 наукових працях, зокрема в чотирьох монографіях (індивідуальній і трьох колективних), 28 статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях, п’яти публікаціях у періодичних наукових виданнях інших держав. Серед праць, які додатково відображають наукові результати дослідження, 11 тез у матеріалах конференцій та семінарів, статті в інших наукових виданнях, енциклопедіях та енциклопедичних словниках, 7 навчально-методичних розробок. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження – 60 обл.-вид. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 553 сторінки, з них 398 сторінок основного тексту. Дисертація містить 19 рисунків, 26 таблиць, 13 додатків. Список використаних джерел налічує 551 найменування, у тому числі 41 іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено наукові положення та отримано нові наукові результати, що в сукупності розв’язують проблему теоретико-методологічного обґрунтування концептуальних засад формування й розвитку еліти в державному управлінні України та визначення шляхів їх реалізації як важливої складової підвищення ефективності державного управління в сучасних умовах. Отримані узагальнюючі положення дали підстави сформулювати відповідні висновки та розробити окремі рекомендації.
1. Виявлено, що ступінь дослідженості проблеми формування й розвитку еліти в державному управлінні в науковій літературі є недостатнім для розробки концептуальних засад формування й розвитку еліти в державному управлінні України. Бракує наукових праць, безпосередньо присвячених еліті в державному управлінні України, лише окремі питання висвітлено в роботах з державного управління, політології, соціології, філософії, історії, економіки, інших галузей науки. Ці дослідження згруповано за такими напрямами: теорії та концепції еліт; роль еліти в різних процесах життєдіяльності суспільства; аксіологічні підходи до характеристики еліти; характеристики сучасної політичної та державно-управлінської еліти; формування української політичної еліти; особливості становлення сучасної української політичної, політико-управлінської еліти; становлення регіональних еліт в Україні.
Обґрунтовано, що в Україні гостро стоїть проблема формування власної національно зорієнтованої еліти в державному управлінні. Установлено, що неефективність державного управління безпосередньо пов’язана з невідповідністю еліти викликам сьогодення та відсутністю системи формування й розвитку еліти в державному управлінні України.
2. Визначено, що розвиток ідей стосовно місця, ролі та характеристик еліти в управлінні державою варто розглядати в історичному аспекті, починаючи з найдавніших джерел, відомих науковцям. Виокремлено такі основні підходи до дослідження еліти в державному управлінні: міфологічний (“доосьова епоха”), нормативно-аксіологічний (“осьова епоха”), аристократичний (Античність), релігійний (Середньовіччя), елітарно-егалітаристський (Відродження), компромісний (Просвітництво), елітарної свідомості (XIX ст.), різноаспектний (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.). Виявлено, що розвиток уявлень, вчень про еліту має непослідовний, спіралеподібний характер.
З’ясовано, що методологія дослідження еліти в державному управлінні поділяється на такі види: загальну методологію наукових досліджень; методологію дослідження управлінської науки і науки державного управління (спеціальну) та методологію наукових досліджень проблем еліти (специфічну). Обгрунтовано необхідність сучасних різноаспектних досліджень еліти в державному управлінні та виокремлення елітологічного блока досліджень у науці “Державне управління”.
Доведено, що процеси формування й розвитку еліти в державному управлінні слід вважати еволюційними; вони мають вивчатися в контексті досліджень еволюції суспільства. Разом з тим еліту в державному управлінні слід розглядати як ресурс для еволюції держави та суспільства в цілому.
Установлено, що: “формування еліти в державному управлінні” – це цілеспрямований процес створення особистості за певними ознаками, що передбачає заходи, спрямовані на її розвиток, та обов’язково включає її свідомий саморозвиток; “розвиток еліти в державному управлінні” – це специфічний, прогресивно спрямований, соціально обумовлений процес змін особи – представника еліти в державному управлінні, результатом якого є виникнення якісно нових аксіологічних характеристик особистості та формування нової особистості. Розвиток еліти в державному управлінні України має бути цілеспрямованим (насамперед орієнтованим на ефективність державного управління), що дасть змогу пришвидшити процес формування еліти за необхідними якостями та унеможливить прояви регресивних або кризових явищ. Формування та розвиток еліти в державному управлінні – взаємопов’язані процеси.
3. Виокремлено такі основні теоретичні підходи до розкриття сутності й визначення поняття “еліта в державному управлінні”: стратифікаційний, альтиметричний, аксіологічний, моністичний. Стратифікаційний підхід передбачає, що підставою для стратифікації (диференціації) суспільства на елітні та позаелітні групи є їх різне положення щодо влади, а також неоднакова міра участі в ухваленні стратегічно важливих для соціуму рішень. Альтиметричний підхід, що є основою альтиметричного критерію елітності, вказує на належність до еліти за фактом володіння реальною владою і впливом без прямого (обов’язкового) зв’язку з інтелектом і морально-етичними якостями особи. Аксіологічний підхід, що є основою аксіологічного критерію елітності, передбачає, що представники еліти володіють вищими інтелектом, талантом, здібностями, компетентністю, вищою мораллю і моральністю порівняно із середніми показниками конкретного соціуму, включає і компетенційно-меритократичний підхід. Моністичний підхід передбачає, що еліта в державному управлінні має бути єдиною правлячою владною групою, яка об’єднує лідерів різних сфер державного управління спільною метою держави, державного управління; національними інтересами, національною ідеєю; подібною ментальністю, психологічною спорідненістю, найкращою професійною підготовкою.
На підставі категорійного аналізу проблеми формування й розвитку еліти в державному управлінні, філософії, соціології, політології, психології та літературі сформульовано авторське визначення поняття “еліта в державному управлінні” як невід’ємна і важлива частини суспільства, яка виникає в результаті його соціально-політичної диференціації, наділена офіційними повноваженнями, має право і можливості приймати управлінські рішення щодо життєдіяльності суспільства, організовувати їх упровадження, координувати діяльність усіх ключових інститутів суспільства та відповідає аксіологічному критерію елітності. При цьому поняття “державне управління” використано в широкому розумінні.
4. Установлено, що за альтиметричним підходом еліта в державному управлінні є складовою системи суб’єктів державного управління, її найвищою стратою (за повноваженнями, можливістю впливів на суспільні процеси, свідомість, поведінку і діяльність людей); складною ієрархізованою структурою, яка забезпечує цілісне функціонування держави та її інститутів. До неї в Україні слід віднести осіб, які займають найвищі посади в державі, органах влади.
Запропоновано класифікувати еліту в державному управлінні за видами служби державі на цивільну та військову. За ієрархією посад у системі державного управління еліту віднесено до загальнодержавного (підрівні: вищий, центральний) та територіального рівнів (підрівні: регіональний (АР Крим, області), місцевий (район, місто, село, селище). У цивільній службі виокремлено такі типи державних посад: політичні (політичних діячів); судової системи; прокурорського нагляду; державної служби; дипломатичної служби та посад служби в органах місцевого самоврядування. У процесі класифікації посад державної цивільної служби виділено посади політичних службовців (посади, які зазнають безпосереднього впливу політичних діячів) та адміністративні (службові); посад в органах місцевого самоврядування – представницькі (виборні) та адміністративні (службові) посади.
Уточнено, що до вищої управлінської еліти в державному управлінні відносять осіб, які займають вищі керівні посади першої та другої категорій посад державної служби загальнодержавного рівня, включених до авторської класифікації.
Класифікацією на основі здійснення функцій підтверджено, що названі у класифікації посади слід віднести до однієї, найвищої категорії (групи) посад державної служби.
З’ясовано, що, розкриваючи аксіологічний критерій елітності в державному управлінні, слід аналізувати в тісному взаємозв’язку цінності та якості особистостей.
Доведено, що представникам еліти в державному управлінні як особистостям властиві індивідуальні цінності; вони мають дотримуватися професійних та національних (загальнодержавних) цінностей. Названі групи цінностей тісно взаємопов’язані, а деякі з них можуть входити до всіх названих груп, що свідчить про їх універсальність. Серед основних груп якостей еліти в державному управлінні названо: морально-етичні, професійно-ділові та особистісні, які певним чином взаємопов’язані.
5. Розкрито особливості системи професіоналізації, спрямованої на формування й розвиток еліти в державному управлінні України, доведено необхідність її осучаснення. Запропоновано авторський підхід до визначення поняття “професіоналізм еліти в державному управлінні”: володіння комплексом знань, умінь, навичок (скоригованих відповідно до завдань і компетенцій, що відповідають займаній посаді) та найкращими якостями людини, які необхідні для ефективного здійснення державного управління і виявляються під час професійної діяльності та потребують постійного формування й розвитку (удосконалення). Професіоналізм еліти в державному управлінні має такі складові: професіоналізм особистості, професіоналізм діяльності, професіоналізм самовдосконалення; ґрунтується на морально-етичних, професійно-ділових та особистісних якісних характеристиках особи, базою для яких виступають цінності: індивідуальні, професійні та національні (загальнодержавні).
Підтверджено, що забезпечення професіоналізму еліти в державному управлінні передбачає використання для призначення на посади еліти в державному управлінні професійно підготовлених службовців органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
6. Узагальнення зарубіжного досвіду формування й розвитку еліти в державному управлінні Франції, Німеччини і Канади дало змогу з’ясувати, що для формування й розвитку еліти в державному управлінні України важливими є найкраща фахова (професійна) освіта та проходження служби, що передбачає кар’єрне зростання в системі державного управління. Поступовість набуття знань і навичок у державно-управлінській діяльності значною мірою забезпечується кар’єрною системою державної служби.
На підставі вивчення досвіду згаданих країн доведено необхідність: чіткості принципів державної служби з поясненням їх сутності та визначеності механізмів їх упровадження; встановлення чітких і прозорих умов добору і відбору на державну службу; використання таких механізмів проходження державної служби, як підготовча й випробувальна служба, первинний і лонгований відбір претендентів на посади в системі державного управління, контроль та аудит дотримання законодавства у сфері державної служби, практичний зв’язок рівня посади, профілю компетенції посади, класифікаційного стандарту з усіма елементами системи державної служби; виокремлення “лідерства” (на основі цінностей) як складової частини професійної компетентності еліти в державному управлінні; запровадження відповідальності державних службовців за власний професійний розвиток, відповідності рівню професійної компетентності за посадою, розроблення та виконання індивідуального навчального плану.
Обґрунтовано важливість посиленого конкурсного відбору на посади еліти в державному управлінні; введення в процес професіоналізації безперервної освіти для здійснення успішної службової кар’єри з підтвердженням права на заміщення посади еліти в державному управлінні складанням екзаменів з обов’язкових та факультативних предметів, введення в систему безперервної освіти державних службовців “індивідуальних освітніх книжок”; запровадження “накопичувального” механізму підвищення рівня професійної компетентності; посилення зв’язку безперервної освіти державних службовців з оцінюванням їх службової діяльності та професійно-посадовим розвитком (кар’єрним зростанням).
Показано, що для формування сучасної еліти в державному управлінні України на особливу увагу заслуговують механізми дотримання ціннісних (етичних) засад у системі державної служби під час як професійної підготовки, так і практичної діяльності державних службовців.
7. Визначено та обґрунтовано концептуальні засади формування й розвитку еліти в державному управлінні сучасної України, зокрема виділено категорії: “доброчесність” і “принцип доброчесності”; “лідерство” еліти в державному управлінні, а також селективні механізми формування й розвитку еліти в державному управлінні, які були покладені в основу авторського проекту Концепції формування й розвитку еліти в державному управлінні України.
У процесі дослідження установлено, що “доброчесність” належить до багатогранних явищ; це моральна якість і чеснота людини, яка складається з низки ціннісних показників, серед яких особливо важливими для еліти в державному управлінні є патріотизм (означає: вірно служити народу України, суспільному благу, відданість справі, готовність відмовитись від родинних почуттів і особистих симпатій); порядність, яка включає чесність, справедливість, стриманість, дисциплінованість, сумлінність; відповідальність (на основі почуття обов’язку); гідність та повага до інших (означає честь, шанобливість). Доброчесність досягається насамперед завдяки освіті й вихованню, у тому числі самоосвіті й саморозвитку.
Водночас принцип доброчесності слід визначати як забезпечення доброчесності (моральної характеристики) осіб, уповноважених на виконання функцій держави, що, зокрема, включає патріотизм, порядність, відповідальність, гідність і повагу до інших і є основою для недопущення таких негативних явищ, як протекціонізм, непотизм, конфлікт інтересів, корупція тощо. Принцип доброчесності має бути одним з базових при здійсненні функцій управління державою, суспільством, і тому його необхідно закріпити в законодавстві України.
Доведено, що лідерство в сучасному державному управлінні слід розглядати як вищий еволюційний рівень управління і як обов’язкову якісну характеристику еліти в державному управлінні. У сучасному державному управлінні “лідерство” як якісна характеристика особи трансформується в якісні показники ефективності роботи органу державного управління, тобто набуває особистісно-інституційного виміру.
8. Установлено, що механізми формування й розвитку еліти в державному управлінні – це сукупність методів, засобів, технологій цілеспрямованого впливу на людські ресурси (управління людськими ресурсами) системи державного управління, що спрямовані на формування й розвиток еліти в державному управлінні та зумовлюють відповідні процеси щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні і, як їх результат, – її нові покращені стани. При цьому відповідно до коригування цілей, принципів періодично потребують коригування і механізми формування й розвитку еліти в державному управлінні.
З’ясовано, що особливості еліти в державному управлінні як феномена зумовлюють специфіку механізмів її формування й розвитку.
Механізми формування ціннісних ознак еліти в державному управлінні мають включати: законодавче забезпечення принципу доброчесності у системі державного управління; відбір особистостей за відповідними якостями, зокрема доброчесністю; ціннісний підхід до підготовки еліти в державному управлінні (зокрема формування доброчесності); проведення тренінгів під час проходження служби, спрямованих на формування навичок доброчесності.
Обґрунтовано селективні механізми формування й розвитку еліти в державному управлінні, які мають застосовуватися за умови дотримання аксіологічного, в тому числі компетенційно-меритократичного, підходу.
Акцентовано увагу на важливості установлення чітких вимог, які мають бути обов’язково дотримані при відборі як безпосередньо на найвищі посади, так і на попередні посади в системі державного управління, а також добору кадрів із системи державного управління, зокрема державної служби (при цьому має залишатися відкритим канал залучення перспективних осіб у систему державної служби, але на нижчі посади); застосування при відборі кадрів конкурсної процедури компетенційно-меритократичного підходу.
Доведено, що лонгований відбір безпосередньо пов’язаний з кадровим резервом та оцінюванням діяльності на посаді в системі державного управління. Одним із важливих механізмів формування та розвитку еліти в державному управлінні є створення та забезпечення дієвості Президентського кадрового резерву “Нова еліта нації” як частини більш широкої системи резерву керівних кадрів у державному управлінні.
9. Основні наукові результати дисертаційного дослідження дають підстави запропонувати окремі практичні рекомендації щодо формування й розвитку еліти в державному управлінні України, а саме:
- Верховній Раді України – внести зміни до законодавства щодо визначення принципу доброчесності в державному управлінні, затвердження реєстру державних посад та їх класифікації; класифікації посад державної служби з виокремленням посад, що зазнають політичного впливу, визначення системи державної служби як кар’єрної, чіткого визначення вимог до претендентів на посади еліти в державному управлінні, упровадження кадрового резерву на всі керівні посади державної служби, оцінювання діяльності органу державного управління з урахуванням оцінювання діяльності його керівників, відповідальності державних службовців за власний професійний розвиток, відповідності рівню професійної компетентності за посадою, виконання індивідуального навчального плану;
- Кабінету Міністрів України – забезпечити розробку і схвалити Концепцію формування й розвитку еліти в державному управлінні України та Державну цільову програму формування й розвитку еліти в державному управлінні України із зазначенням механізмів дотримання принципу доброчесності в державному управлінні, селективних та інших сучасних механізмів управління людськими ресурсами в системі державного управління, ввести у процес професіоналізації безперервну освіту, “індивідуальні освітні книжки”, вважаючи систему професійної підготовки службовців основою для формування еліти в державному управлінні; запровадити “накопичувальний” механізм підвищення рівня професійної компетентності; посилити зв’язок безперервної освіти державних службовців з оцінюванням їх службової діяльності та кар’єрним зростанням, врегулювати питання щодо періоду навчання слухачів НАДУ при Президентові України як повноцінного стажу державної служби та надати викладачам НАДУ при Президентові України статус державного службовця (за наявності попереднього стажу державної служби на керівних посадах);
- Національному агентству України з питань державної служби – закріпити відповідними нормативно-правовими актами прямий зв’язок рівня посади, профілю компетенції посади, класифікаційного стандарту з усіма елементами системи державної служби; виокремити “лідерство” (на основі цінностей) як складову частину професійної компетентності еліти в державному управлінні; розробити механізми дотримання ціннісних засад у системі державної служби; сприяти налагодженню зв’язків та обміну досвідом між вищою управлінською елітою України та інших держав шляхом запровадження інтернаціональних та міжнародних програм лідерства;
- НАДУ при Президентові України ініціювати зміни до Положення про НАДУ при Президентові України, додавши до її основних завдань формування й розвиток еліти в державному управлінні України; підвищити вимоги до вступників, зокрема щодо аксіологічних та лідерських якостей та формувати навчальні групи з урахуванням названих якостей і досвіду роботи на державній службі; передбачити набуття викладачами практики в системі державного управління та більш широке залучення до навчального процесу практиків – керівних працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування; ввести для усіх слухачів магістерської програми як обов’язкові навчальні курси: “Управління людськими ресурсами”, “Елітознавство”; посилити формування лідерських якостей на основі цінностей та передбачити орієнтованість програм лідерства на інструменти захисту національних (загальнодержавних) інтересів; створити інтерактивну систему інформування про курси підвищення кваліфікації, семінари, тренінги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаир Д. Психология лидерства / Д. Адаир. – М. : Эксмо, 2007. – 352 с.
2. Антология мировой философии : в 4 т. – т. 1 : Философия древности и средневековья – М. : Мысль, 1969. – ч. 1. – 576 с.
3. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность / Отв. ред. В.Ф. Сиренко. – К. : Наук. думка, 1993. – 165 с.
4. Ардишвили А. Стили лидерства менеджеров в странах СНГ / А. Ардишвили, А. Гаспаришвили // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 2. – С. 98–105.
5. Аристотель. Политика / Сочинения : В 4 т. Т. 4. – М. : Мысль, 1983. – С. 376–644.
6. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами. 8-е изд. / Пер. с англ. Под ред. С.К. Мордовина. – СПб. : Питер, 2008. – 832 с.
7. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : Курс лекций. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
8. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления – М. : Юрид. лит., 1990. – 289 с.
9. Атаманюк З. М. Соціально-філософські концепції української національної еліти : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 / Атаманюк Зоя Миколаївна. – Одеса, 2003. – 180 с.
10. Атаманюк З. М. Соціально-філософські концепції української національної еліти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 / З. М. Атаманюк. – Одеса, 2003. – 19 с.
11. Ашин Г. К. Основы политической элитологии / Ашин Г. К., Понеделков А. В., Игнатов В. Г., Старостин А. М. – М. : ПРИОР, 1999. – 304 с.
12. Ашин Г. Курс истории элитологии [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Aschin/
13. Ашин Г. Современные теории элиты: критический очерк. – М. : Междунар. отношения, 1985. – 256 с.
14. Ашин Г. К. Курс элитологии / Г. К. Ашин, Е. В. Охотский ; Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ ; МГИМО(У) МИД РФ. – М. : Спортакадемпресс, 1999. – 368 с.
15. Ашин Г. К. Мировое элитное образование / Г.К. Ашин – М. : Анкил, 2008. – 360 с.
16. Ашин Г. К. Основы элитологии : Курс лекций. – Вып. 1. – Алматы, 1996. – 213 с.
17. Ашин Г. К. Элитное образование // Общественные науки и современность. – 2001. – № 5. – С. 82–99.
18. Бабеф Г. Соч. – т.З. – М., 1962. – С.519.
19. Базаров Т. Ю. Управление персоналом / Т.Ю. Базаров, Б.Л. Еремин. – М : Банки и биржи; ЮНИТИ, 1998. – 422 с.
20. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні : Навч.посіб. [у 2 ч.] / В. Д. Бакуменко // Ч. 1. Теоретико-методологічні засади. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – 276 с.
21. Бакуменко В. Д. Методологічні аспекти аналізу суб’єктів державного управління / Бакуменко В. Д., Руденко О.М. // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр. – 2009. – № 1 (7). – С. 6–18.
22. Баранов Н. А. Правящая элита современной России // «Без темы». Научный общественно-политический журнал. Екатеринбург, 2006. – № 2. –
С.142–150.
23. Баранцева К. К. Еліта як духовно-інтелектуальний феномен (соціально-філософський аналіз) : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.03 / Баранцева Каріна Костянтинівна. – К., 2001. – 240 с.
24. Баранцева К. К. Еліта як духовно-інтелектуальний феномен (соціально-філософський аналіз): Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / К.К. Баранцева; Ін-т філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. – К., 2001. – 20 с.
25. Барвенко О.Ю. Господарча еліта як суб’єкт економічної модернізації: автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.01 / О. Ю. Барвенко; Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Х., 2010. – 16 с.
26. Баррадос М. Шляхи забезпечення професійної та політичної прозорості державної служби : Інформаційні матеріали до лекції для слухачів НАДУ при Президентові України 21 січня 2009 року. – К., 2009 – 13 с.
27. Бауэр М. Курс на лидерство: альтернатива иерархической системе управления компанией / М. Бауэр. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2008. –198 с.
28. Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент : монографія / В.М. Бебик; Ред. Є.М. Коденко. – К. : МАУП, 1996. – 144 с.
29. Бердяев Н. Философия творчества, культуры и искусства: в 2 т. / Н.Бердяев. – М. : Искусство; Лига, 1994. – Т. 2. – 510 с.
30. Бине А. Измерение умственных способностей : Сборник : пер. с фр. / Альфред Бине ; пер. М. Владимирский ; ред. пер. Густав Г. Шпет ; подгот. изд. В.А. Луков . – СПб. : Союз, 1998 . – 431 с.
31. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади : Монографія. – Харків : Право, 2005. – 304с.
32. Білорусов С. Розвиток професіоналізму та визначення ділових якостей державних службовців // Вісн. держ. служби України. – 2005. – № 1. – С. 32 – 36.
33. Блондель Ж. Политическое лидерство: Путь к всеобъемлющему анализу / пер. с англ. – М. : РАУ, 1992. – 135 с.
34. Богданов А.А. Тектология: Всеобщая организационная наука: В 2 т. – Т.2. – М., 2003. – 496 с.
35. Бондаренко Д. М. Социальная эволюция: альтернативы и варианты
(к постановке проблемы) / Бондаренко Д. М., Гринин Л. Е., Коротаев А. В. / Эволюция: Проблемы и дискуссии / Отв. ред. Л. Б Гринин, А. В. Марков, А. В. Коротаев. – М. : Книжный дом “ЛИБРОКОМ”, 2010. – 352 с.
36. Бондарук С. Д. Роль еліти як суб’єкта соціального поступу в історіософії Вячеслава Липинського : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.05 / Бондарук Світлана Дмитрівна. – К., 1997. – 176 с.
37. Боссарт Д. Державна служба у країнах-кандидатах до вступу до ЄС: нові тенденції та вплив інтеграційного процесу (Пер. з англ. О.М.Шаленко) / Боссарт Д., Деммке К. – К. : Міленіум, 2004. – 128 с.
38. Бэкон Р. Избранное / Под ред. И. В. Лупандина. – М. : Изд-во Францисканцев, 2005. – 480 с.
39. Бэкон Ф. Сочинения. В двух томах. – Том 2. – М. : Мысль. – 1972. – 584 с.
40. Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. – К. : ВАК України. – 1997. – № 1.
41. Василевська Т. Е. Особистісні виміри професійної етики державного службовця: автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.03 / Т. Е. Василевська; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2010. – 36 с.
42. Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : монографія. – К. : НАДУ, 2008. – 336 с.
43. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учебное пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Издательская корпорация “Логос”, 2001. – 200 с.
44. Васильева Л. Н. Теория элит: социология политики. – М. : Социум, 2011. – 208 с.
45. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990. – 804 с.
46. Везіан Жан-Поль. Початкова підготовка та безперервне навчання державних службовців у Франції / Презентація Посла Французької Республіки в Україні, 2008 р.
47. Вовканич С. Й. Національна еліта та інтелектуальний потенціал нації // Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення : Збірник наукових статей. – К. : НВФ “Студцентр” / НІКА-Центр, 1998. – 204 с.
48. Войтович Р. В. Керівник в органах державної влади та місцевого самоврядування / Р. В. Войтович, М. І. Пірен, І. Ф. Надольний. – К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. – 168 с.
49. Войтович Р. Концептуальні засади формування національної управлінської еліти в умовах глобалізації / Формування й оновлення політико-управлінської еліти в сучасній Україні : зб. наук. пр. / За заг. ред. М.І. Пірен. – К. : НАДУ, 2005. – С. 33–47.
50. Воронько О. А. Керівні кадри: державна політика та система управління: Навч. посіб. – К. : УАДУ, 2000. – 156 с.
51. Восленский М. Номенклатура. – М. : “Захаров”, 2005. – 640 с.
52. Восленский М. С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза / М.С. Восленский. – М. : Советская Россия ; Октябрь, 1991. – 624 с.
53. Всеукраїнська конференція “Національна система доброчесності в Україні: результати оцінювання” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://newcitizen.etsuffer.org.ua/content – назва з екрану.
54. Гаврилюк А. М. Природа резонансного лідерства та якісні ознаки сучасного лідера-управлінця. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej6/txts/07gamslu.htm
55. Галь Б. О. Інтеграція української еліти до політико-адміністративних структур Російської імперії в XVIII – першій третині ХІХ ст. : дис. ... канд.. іст. наук : 07.00.01 / Галь Богдан Олександрович. – Дніпропетровськ, 2001. – 172 с.
56. Гаман-Галутвина О. Определения основных понятий элитологии // Полис. – 2000. – № 3. – С. 97–103.
57. Гаман-Галутвина О. В. Политические элиты России: Вехи исторической еволюции. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2006. – 448 с.
58. Гаман-Голутвина О. В. Клиентелизм мешает модернизации // Актуальние комментарии 5 сент. 2010 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://actualcomment.ru/news/15214/
59. Глазунова Н. И. Государственное и муниципальное (административ-ное) управление: Учеб. пособ. – М. : ТЛ Велби: Проспект, 2006. – 560 с.
60. Гоббс Т. Сочинения. В 2-х томах – т. 2. – М. : Мысль. – 1989. – 731 с.
61. Головатий M. Кому служить політична еліта // Персонал. – 2006. – № 21 (172) – 24 – 30 трав.
62. Головатий М. Проблеми і біль становлення української еліти // Нова політика. – 1999. – № 2. – С. 45 – 49.
63. Головне управління державної служби в Україні : звіт про підсумки діяльності у 2009 році / за заг. ред. Т. Мотренка – К. : Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, 2010. – 119 с.
64. Голота В. Регіональні еліти: сутність, особливості формування, тенденції розвитку // Схід. – 1996. – №4. – С. 35–38
65. Гончарук Н. T. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток : Монографія. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. – 239 с.
66. Гончарук Н. Т. Адміністративна реформа в Україні: чинники стримування та успіху / Наталія Гончарук, Інна Сурай // Державне управління та місцеве самоврядування – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2011. – № 4(11). – С. 3–11.
67. Гончарук Н. Т. Аксіологічний критерій елітності / Гончарук Н.Т., Сурай І. Г. // Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-peд. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011. Т. 6 : Державна служба / наук.-ред. колегія : С. М. Серьогін (спів-голова). В. М. Сороко (співголова) та ін. – 2011. – С. 31–33.
68. Гончарук Н. Т. Альтиметричний критерій елітності / Гончарук Н.Т., Сурай І. Г. // Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-peд. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011. Т. 6 : Державна служба / наук.-ред. колегія : С. М. Серьогін (спів-голова). В. М. Сороко (співголова) та ін. – 2011. – С. 33–35.
69. Гончарук Н. Т. Визначення сутності поняття “еліта” в контексті управління суспільством / Н. Т. Гончарук, І. Г. Сурай // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – № 4 (27). – С. 3–13.
70. Гончарук Н. Т. Вища управлінська еліта на сучасному етапі державотворення / Наталія Гончарук, Інна Сурай // Вісн. НАДУ. – 2011. – № 2. – С. 5–10.
71. Гончарук Н. Т. Вплив розвитку громадянського суспільства на публічне управління / Н.Т. Гончарук, І.Г. Сурай / Галузь науки “Державне управління” : історія, теорія, впровадження : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 28 трав. 2010 р. : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2010. – Т. 1. – С. 145–146.
72. Гончарук Н. Т. Добір як кадрова технологія формування управлінської еліти: досвід Франції / Наталія Гончарук, Інна Сурай / Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 8-ї регіон. наук.-практ. конф. 19 трав. 2011 р., м. Дніпропетровськ / за заг. ред. Л.Л. Прокопенка. – Д : ДРІДУ НАДУ, 2011. – С. 159–161.
73. Гончарук Н. Т. Запобігання конфлікту інтересів як складова антикорупційних заходів / Гончарук Н. Т., Сурай І. Г. / Проблеми реалізації державної антикорупційної політики в Україні : зб. наук. пр. / за заг. ред. Михненка А. М. – К. : НАДУ, 2011. – С. 38–42.
74. Гончарук Н. Т. Кадровий резерв як один з механізмів формування та розвитку еліти в державному управлінні / Наталія Гончарук, Інна Сурай // Державне управління та місцеве самоврядування – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2012. – № 3(14). – С. 162–171.
75. Гончарук Н. Т. Лідерство як якісна характеристика особистості чи інституції / Наталія Гончарук, Інна Сурай // Вісн. НАДУ. – 2010. – № 3. – С. 5–13.
76. Гончарук Н. Т. Осуществление административной реформы в Украине на местном и региональном уровне: проблемы и перспективы / Гончарук Н.Т., Сурай И.Г. / Проблемы и перспективы государственного и муниципального управления в инновационной экономике посткризисного периода : материалы II Славянского форума. В 2-х т. T.1 / Под общ. ред. О.П. Овчинниковой. – Орел : ОРАГС, 2011. – С. 155–161.
77. Гончарук Н. Т. Портрет керівника в державному управлінні: соціально-психологічний аспект / Наталія Гончарук, Інна Сурай // Вісн. НАДУ. – 2010. – № 2 – С. 57–65.
78. Гончарук Н. Т. Роль та функції вищої управлінської еліти на сучасному етапі реформування державного управління / Н.Т. Гончарук, І.Г. Сурай / Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 27 трав. 2011 р. : у 2 т. / за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, С.В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 69–70.
79. Гончарук Н. Т. Соціально-психологічний портрет керівника в публічному адмініструванні / Н.Т. Гончарук, І.Г. Сурай / Культура й етика в публічному адмініструванні : навчальний посібник / С. М. Серьогін, О. В. Антонова, І. І. Хожило [та ін.] ; за заг.ред. проф. С. М. Серьогіна. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. – C. 67–74
80. Гончарук Н. Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України : теорія та практика : монографія / Н. Т. Гончарук. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2012. – 342 с.
81. Гончарук Н. Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України : автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.03 / Н.Т. Гончарук; Ін-т законодавства Верх. Ради України. – К., 2008. – 36 с.
82. Гончарук Н. Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби : дис. ... доктора наук з держ. упр. : 25.00.03 / Гончарук Наталія Трохимівна. – К., 2007. – 487 с.
83. Гонюкова Л. Методологія дослідження політичних партій у державно-управлінській науці / Лілія Гонюкова // Вісн. НАДУ. – 2010. – № 2. – С. 179–184.
84. Горобець В. М. Проблема легітимації еліти козацької України в зовнішньополітичній діяльності Гетьманату: стосунки з Росією та Річчю Посполитою (1654–1665 рр.) : дис. ... доктора іст. наук : 07.00.02 / Горобець Віктор Миколайович. – К., 2002. – 454 с.
85. Государственная служба (комплексний подход) : учеб пособ. – 2-е изд. – М. : Дело, 2000. – 440 с.
86. Гошко А .А. Опорная концепция формирования управленческой элиты в Украине (и других восточнославянских государствах) / Гошко А.А., Дмитренко Г. А. – К., 2001. – 76 с.
87. Гошовська В .А. Суспільно-демократичні цінності – основа формування еліти в державному управлінні / В.А. Гошовська, І.Г.Сурай : навч.-метод. матеріали – К. : НАДУ, 2013. – 74 с.
88. Гошовська В. А. Осмислення державно-управлінською елітою суспільно-демократичних цінностей (за матеріалами соціологічного дослідження) / В. А. Гошовська, І. Г. Сурай // Науковий вісник Академії муніципального управління : зб. наук. пр. – К. : АМУ, 2013. – Вип. 3. – С. 34–41. – (Серія “Управління”).
89. Гошовська В. А. Становлення української соціал-демократичної думки кінця ХІХ – початку ХХ століття (проблема світогляду, національних особливостей, теоретичного осмислення на сторінках преси). – Х. : Основа, 1997. – 422 с.
90. Гринин Л. Е. 2009. Введение. Эволюционная мегапарадигма: возможности, проблемы, перспективы. / Эволюция: космическая, биологическая, социальная / Ред. Л. Е. Гринин, А. В. Марков, А. В. Коротаев., Панов А. Д. – М. : Книжный дом “ЛИБРОКОМ”, 2009. – 368 с.
91. Гришковец А. А. Правовое регулирование государственной службы // Журнал российского права. – 1998. – № 5 – С. 24–36.
92. Дармограй Н. Елітизація культурно-владних відносин / Н. Дармограй // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 368–375.
93. Дармограй Н. М. Культура влади – легітимність влади / Н. М Дармограй // Державне управління: теорія та практика. – 2005. – № 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kbuapa.kharkov.ua…www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-2/doc/4/05.pdf
94. Дафт P. Л. Уроки лидерства / Р. Л. Дафт; при участии П. Лейн – М. : Эксмо, 2008. – 480 с.
95. Дащаківська О. Ю. Політична еліта України: проблема легітимації : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Дащаківська Оксана Юріївна. – Львів, 2007. – 200 с.
96. Демони миру та боги вiйни: Соцiальнi конфлiкти посткомунicтичноï доби / С. Макеев – кер. авт. кол., E. Бистрицький, О. Бiлий та iн. / К. : Полiт. думка. – 1997. – 494 с.
97. Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення : монографія / авт. кол. : В. М. Олуйко, В. М. Рижих, І. Г.Сурай та ін. ; за заг. ред. В. М. Олуйка. – К. : НАДУ, 2008. – 420 с.
98. Державна служба : підручник : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; редкол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), О. Ю. Оболенський (заст. голови), С.М. Серьогін (заст. голови) [та ін.]. – К.; Одеса : НАДУ, 2012. – Т. 1. – 372 с. – Авторські с. 29–38, 147–150.
99. Державна служба : підручник : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; редкол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), О. Ю. Обо