Волошин Володимир Геннадійович Удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльностю органів публічної влади : Волошин Владимир Геннадьевич Совершенствование механизмов государственного управления информационно-коммуникационной деятельности органов публичной власти Voloshin Vladimir Gennad'yevich Sovershenstvovaniye mekhanizmov gosudarstvennogo upravleniya informatsionno-kommunikatsionnoy deyatel'nosti organov publichnoy vlasti

Краткое описание

Волошин Володимир Геннадійович, аспірант кафедри публічного управління та адміністрування Хмельницького університету управління та права: «Удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльностю органів публічної влади» (25.00.02 - механізми державного управління). Спецрада К 70.895.01 у Хмельницько­му університеті управління та права Хмельницької облради

ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСНА РАДА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

ВОЛОШИН ВОЛОДИМИР ГЕННАДІЙОВИЧ

УДК: 323.213:342.725.1(043.3)

ДИСЕРТАЦІЯ
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНОСТЮ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ

25.00.02 – механізми державного управління

Державне управління

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідеї, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

______________ В.Г.Волошин

Науковий керівник – Хаджирадєва Світлана Костянтинівна, доктор наук з державного управління, професор

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ – 2017

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ…………...18
ВСТУП.................................................................................................................... 19

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ………………………………………………………........28

1.1. Інформаційно-комунікаційна діяльність органів публічної влади як об’єкт наукових досліджень …………………………………………......................28

1.2. Сутність феномену “державне управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади” …………............................................42

1.3. Механізми державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади ……………………………..................49
Висновки до першого розділу ……………………………………......................80
Список використаних джерел до розділу 1.......................................................... 82

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ БАЗОВИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ …………...........94

2.1. Організаційно-правовий механізм …………………………………..........104

2.2. Фінансово-економічний механізм ………………………………..............122

2.3. Соціально-психологічний механізм ………………………………….......133

Висновки до другого розділу …………………………………………….........156

Список використаних джерел до розділу 2………………………...................159

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ……………………........................................164

3.1. Можливості імплементації в систему державного управління України досвіду провідних країн світу з електронного врядування ……..............164

3.2. Запровадження в органах публічної влади системи управління інформаційно-комунікаційною діяльністю на засадах ризик-менеджменту

……………………………………………………….....................................191

3.3. Кіберпрофесіоналізація публічних службовців …………………...........203

Висновки до третього розділу ………………………………………...............212

Список використаних джерел до розділу 3……………...................................213

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………........217

ДОДАТКИ ………………………………………………………………...........221

13

14

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ЄС – Європейський Союз
ІКТ – інформаційно-комунікативні технології ІС – інформаційне суспільство

НССІЗ – Національна система сільськогосподарської інформації і знань GIDC – Державний центр інтегрованих даних
IDA – Державне управління з розвитку інфокомунікацій
VWO – Волонтерська організація зі зростання добробуту

SOS – стандартна методологія управління проектами великих ІТ-проектів у сфері державного управління

GIDC – Державний цент інтегрованих даних Kraftfahrtbundesamt – Федеральний департамент автомобільного
транспорту
Citizen’s Charter – положення Хартії громадян
The National Authentication Framework – Національна система
аутентифікації

Risk Managment Standart – Стандарт з управління ризиками

15

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сьогоднішні перспективи розвитку
України, як демократичної і правової держави, залежать від забезпечення балансу між владою і громадянським суспільством. Необхідними інструментами дотримання цього балансу та забезпечення демократичних принципів відкритості й прозорості органів публічної влади та конституційних прав громадян на інформацію є формування та розвиток якісної інформаційно-комунікаційної інфраструктури. Для цього потрібен постійний та конструктивний діалог громадянського суспільства та влади, а також упровадження новітніх організаційних, правових, мотиваційних та інших механізмів, які сприятимуть підвищенню стандартів професійності й ефективності державного управління.

У ХХІ ст. в основі інтересу до явищ комунікації лежить зміна статусу комунікації та інформаційно-комунікаційних технологій у суспільстві. Розвиток інформаційного суспільства – як концепції постіндустріального суспільства, нової історичної фази розвитку цивілізації, де головними продуктами виробництва є інформація та знання – вимагає удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади. Рисами інформаційного суспільства є: збільшення ролі інформації, знань та інформаційних технологій у житті суспільства; зростання числа людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями та виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їхньої частки у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їхній доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб в інформаційних продуктах і послугах; розвиток електронної демократії, інформаційної економіки, електронної держави, електронного уряду, цифрових ринків, електронних соціальних і господарюючих мереж тощо.

Стратегічні підходи до процесу комплексного реформування системи державного управління в інформаційній сфері закладені в Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні від 15 травня 2013 р. № 386-р, завдання якої визначенні в перспективі до 2020 року і полягають у впровадженні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у державне управління, охорону здоров’я, культуру, освіту, науку, охорону навколишнього природного середовища, бізнес тощо; розвиток електронної економіки; забезпеченні комп’ютерної та інформаційної грамотності громадян насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій; розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція до світової інфраструктури; розвиток електронної демократії; захист інформаційних прав громадян та організацій, авторського права, підтримку демократичних інститутів та мінімізацію ризиків “інформаційної нерівності”; захист персональних даних; забезпечення відкритості інформації про діяльність

16

державних органів та органів місцевого самоврядування, розширення доступу до неї та надання можливості безпосередньої участі як інститутів громадянського суспільства, так і громадян у процесах підготовки і проведення експертизи проектів актів законодавства, здійснення контролю за результативністю і ефективністю діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування; удосконалення інформаційного законодавства; поліпшення стану інформаційної безпеки.

Актуальність дисертації зумовлена також уведенням у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року “Про Доктрину інформаційної безпеки України”, де пріоритетними напрямами для підвищення рівня відкритості та прозорості держави перед громадянами є: розвиток механізмів електронного урядування; сприяння розвитку можливостей доступу та використання публічної інформації у формі відкритих даних; інформування громадян України про діяльність органів державної влади, налагодження ефективної співпраці зазначених органів із засобами масової інформації та журналістами; проведення реформи урядових комунікацій; розвиток сервісів, спрямованих на більш масштабне та ефективне залучення громадськості до прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування; сприяння формуванню культури суспільної дискусії.

У процесі дослідження використовувалися роботи українських і зарубіжних учених, у яких були визначені основоположні засади державного управління та його механізмів, зокрема В.Б.Авер’янова, В.Д.Бакуменка, Н.І. Глазунової, І.Л.Гасюка, О.А.Долгого, В.С.Куйбіди, В.В.Корженка, О.Б. Коротич, М.І.Круглова, І.П.Лопушинського, Н.М.Мельтюхова, Н.Р.Нижник,

О.Ю.Оболенського, О.М.Омельчука, П.І.Надолішнього, І.В.Розпутенка, В.М.
Рижих, Р.М.Рудніцької, А.С.Сіцінського, М.В.Сіцінської, О.Г.Сидорчук, О.М
.Стельмаха, Ю.О.Тихомірова, О.В.Федорчак та ін.
Теоретичні та методологічні основи інформаційно-комунікаційної діяльності містяться в дослідженнях зарубіжних та українських науковців, зокрема, в останні десятиріччя значна увага приділяється таким напрямам наукових досліджень як: комунікація – Д.Джексон, Н.Луман та ін., інформаційно-комунікаційна діяльність – Г.Гербнер, А.Г.Мазко, В.В.Шрам та ін., проблеми комунікації в державному управлінні – Н.М.Драгомирецька, В.М.Дрешпак, Г.Г.Почепцов та ін., інформаційно-комунікаційні технології – Г.П.Захарова, Т.В.Федорів, С.К.Хаджирадєва та ін., інформаційно-комунікаційне забезпечення органів державної влади – О.Д.Брайченко, Т.В. Гаман та ін.

Заслуговують на увагу дослідження, присвячені: електронному урядуванню (П.С.Клімушин, А.О.Серенок, Ю.Ю.Приймак, Л.П.Требик, А.І. Семенченко та ін.), інформаційній безпеці та інформаційним війнам (О.П. Дубас, Г.П.Ситник, С.В.Овчаренко, Л.О.Євдоченко та ін.), засадам інформаційного суспільства та інформаційної політики (Н.Ф.Пономарев, В.М

.Мартиненко та ін). Також слід відмітити питання взаємодії органів влади та громадськості (О.М.Крутій, С.В.Алексєєва, О.Г.Пухкал, С.В.Степаненко та ін

17

.), соціального діалогу та соціального партнерства (Ю.О.Куц, П.І.Надолішній

, Н.Г.Діденко, М.Д.Сичова та ін.), надання послуг органами державної влади (С.Б.Жарая, В.Б.Дзюндзюк, Н.В.Гудими та ін.).

Аналіз праць вказаних науковців показав розгалуженість проблеми інформаційно-комунікаційної діяльності органів публічної влади, неузгодженість висновків досліджень з окремих питань реалізації цієї діяльності, недостатню розробленість означеної проблеми і зумовив вибір теми дисертаційного дослідження “Удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу дисертації покладено результати досліджень і розробок, отримані автором за безпосередньої участі в науково-дослідній роботі Хмельницького університету управління та права на тему “Управлінські та правові засади

забезпечення сталого розвитку України як європейської держави” ( ДР № 0108U008927), де роль автора полягала в дослідженні питання інформаційно-комунікаційної діяльності органів публічної влади.

Крім того, в основу дисертації покладено результати досліджень, отриманих дисертантом за безпосередньої участі в науково-дослідній роботі Національної академії державного управління при Президентові України кафедри публічного управління та публічної служби за темою “Стратегічний менеджмент: стратегії публічного управління” (ДР № 0115U004068), що реалізується в рамках комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування”, де автором було визначено та науково обґрунтовано шляхи удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної

влади.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

– проаналізувати ступінь розробленості проблеми державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади у зарубіжному і вітчизняному науковому дискурсі, на основі чого уточнити сутність феномену “механізми державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади”.

– встановити основні детермінанти інформаційно-комунікаційної діяльності органів публічної влади та складові механізму державного управління цим процесом.

– провести експертне оцінювання ефективності організаційно-правового, фінансово-економічного та соціально-психологічного механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади;

18

– визначити чинники, що впливають на рівень ефективності механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади;

– розробити та обґрунтувати науково-методичні рекомендації з удосконалення інформаційно-комунікаційної діяльності органів публічної влади в контексті: а) визначення можливостей імплементації в систему державного управління України досвіду провідних країн світу з електронного врядування; б) поширення в органах публічної влади практики управління інформаційно-комунікаційними ризиками; в) кіберпрофесіоналізації публічних службовців.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що склалися в процесі інформаційно-комунікаційної діяльності органів публічної влади.

Предмет дослідження – механізми державного управління інформаційно-комунікаційною діяльностю органів публічної влади.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження складають праці вітчизняних і зарубіжних вчених, які охоплюють широкий спектр питань щодо діяльності органів публічної влади.

Для досягнення поставленої мети в роботі застосовано низку сучасних підходів та методів дослідження: аналізу, синтезу, узагальнення, абстрактно-логічний метод (для визначення сутності та співвідношення основних теоретичних понять і категорій в дослідженні механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади), системний підхід (для визначення умов та напрямів удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади), структурно-функціональний підхід (для визначення сутності та змісту діяльності органів публічної влади), порівняльний (для зіставлення процесів електронного врядування в провідних країнах світу та Україні) та інші.

Методи емпіричного дослідження: опитування (анкетування) з метою виявлення ефективності механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади. Методи математичної статистики з метою перевірки достовірності результатів дослідження.

Інформаційно-фактологічною базою дисертаційного дослідження є нормативно-правові акти України та ЄС, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених, статистичні та соціологічні дані, актуальна інформація періодичних та інформаційних видань, ресурси мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові положення, які
найбільшою мірою розкривають новизну дослідження, полягають у тому, що:
уперше:
– розроблено зміст показників та методики їх застосовування щодо визначення ефективності організаційно-правового, фінансово-економічного та соціально-психологічного механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади;

удосконалено:

19

– методику оцінювання ефективності механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади за рахунок розробленої анкети і підібраного математико-статистичного комплексу;

– зміст, форми і методи кіберпрофесіоналізації публічних службовців у сфері інформаційно-комунікаційної діяльності, що знайшло відображення в навчальній програмі “Управління комунікаціями в публічній сфері”;

–концептуальні положення ризик-менеджменту, зокрема, що
стосується проведення ранжирування інформаційно-комунікаційних ризиків; складання переліку пріоритетних інформаційно-комунікаційних ризиків; визначення переліку інформаційно-комунікаційних ризиків, які вимагають додаткового аналізу і оцінки в органах публічної влади;

дістали подальшого розвитку:
– напрями і засоби удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційної діяльності органів публічної влади, основними

з яких є: імплементація кращого зарубіжного досвіду щодо розвитку системи електронного врядування в Україні; кіберпрофесіоналізація публічних службовців; поширення в органах публічної влади практики управління інформаційно-комунікаційними ризиками;

– понятійний апарат теорії державного управління, зокрема, уточнено сутність термінів “інформаційно-комунікаційна діяльність органів публічної влади” – це процес обміну інформацією між суб’єктами і об’єктами державного управління за допомогою спеціальної системи засобів та організаційних форм, завдяки чому і суб’єкти, і об’єкти досягають свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи інформаційної потреби або інформаційних послуг; а також “механізм державного управління інформаційно-комунікаційною діяльність органів публічної влади” трактується як складова частина системи державного управління, що забезпечує діяльність органів публічної влади в частині реалізації ними цілей і завдань інформаційно-комунікаційної діяльності.

Практична значущість дослідження визначається тим, що основні теоретичні положення та висновки дисертації доведено до рівня конкретних пропозицій, які сприятимуть удосконаленню механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади: у правотворчій діяльності для вдосконалення та подальшої розробки нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення інформаційно-комунікаційної безпеки органів публічної влади; як методологічна основа оцінювання рівня ефективності механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади; у науково -дослідній діяльності для подальшого узагальнення, аналізу, обґрунтування та розв’язання наукових і практичних проблем державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади тощо.

Зокрема, результати дослідження були використані в практичній діяльності Національною академією державного управління при Президентові України при розробці навчальних дисциплін: “Стратегічне

20

управління”; “Публічне управління на засадах проектного менеджменту”; “Управління змінами та впровадження інновацій в публічну сферу” (довідка про впровадження від 05 вересня 2017 р. № 1/15-15-877); Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості України (Міністерство соціальної політики України) було включено модульно-тематичну розробку “Соціально-психологічний механізм управління інформаційно-комунікаційною діяльністю в органах публічної влади” до навчальних програм з підвищення кваліфікації (довідка про впровадження від 07 червня 2017 р. № 479/03/17); Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби України у м. Київ при визначенні напрямів удосконалення інформаційно-комунікаційної діяльності апарату, зокрема були враховані рекомендації щодо запровадження системи оцінювання інформаційно-комунікаційних ризиків ( довідка про впровадження від 14 липня 2017 р. № 0113/1588); Департаментом освіти Запорізької міської ради при розробці програми навчання учасників проекту “Управлінська сотня кадрового резерву працівників освіти м. Запоріжжя” (довідка про впровадження від 04 жовтня 2017 р. № 0101-21/2898); Ізмаїльською районною державною адміністрацією при розробці “Стратегії економічного та соціального розвитку Ізмаїльського району на період до 2020 року”, зокрема в процесі визначення ефективності організаційно-правового, фінансово-економічного та соціально-психологічного механізмів інформаційно-комунікаційної діяльності районної державної адміністрації (довідка про впровадження від 06 жовтня 2017 р.

№ 01/01-29/1713).
Апробація результатів дисертації. Одержані результати й висновки

щодо розроблених у дисертаційному дослідженні проблем загалом та окремих їх аспектів були оприлюднені автором на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Європейські студії в Україні в підготовці магістрів державного управління : підвищення популярності та привабливості” (Київ, 30 вересня 2015 р.), “Державне управління в Україні: історія державотворення, виклики та перспективи” ( Одеса, 27 травня 2016 р.), “Розвиток професійних компетентностей державних службовців : комунікативний аспект” (Київ, 3–4 листопада 2016 р

.), “Публічне управління та адміністрування : розвиток і впровадження” (Київ , 17 листопада 2016 р.).

Публікації. На тему дисертаційного дослідження опубліковано
10 наукових праць, з них 4 статті у наукових фахових виданнях України з
державного управління, 2 статті – в зарубіжному виданні і 4 тези – у матеріалах

науково-практичних конференцій.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із анотації, вступу, трьох розділів зі списком використаних джерел до кожного, висновків та додатків. Повний обсяг дисертації становить 246 сторінок, з них 220 − основного тексту. Робота містить 11 рисунків та 6 таблиць, які не займають окремі сторінки. Список використаних джерел налічує 158

найменувань, у тому числі 16 іноземною мовою.

Список литературы

Висновки до третього розділу

Акцентовано увагу на позицію, що головною перевагою розвитку
електронного урядування в Україні є докорінні зміни в інформаційно-комунікаційному середовищі органів публічної влади.

Така ієрархія дозволяє створити наскрізну систему стратегічного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю в органах публічної влади, яка дозволяє контролювати позитивні зміни в цій сфері з можливістю їх деталізації.

Описано третій напрям інтенсифікації – поширення в органах публічної влади практики управління інформаційно-комунікаційними ризиками. Визначено шість типових процесів управління інформаційно-комунікаційними ризиками: планування управління інформаційно-комунікаційними ризиками, ідентифікація інформаційно-комунікаційними ризиків, якісний та кількісний аналіз інформаційно-комунікаційними ризиків, планування реагування на інформаційно-комунікаційними ризики, моніторинг та управління інформаційно-комунікаційними ризиками. Всі ці процедури взаємодіють одна з одною, а також з іншими процедурами державного управління.

Доведено важливість запровадження концепту кіберпрофесіоналізації публічних службовців, суть якого полягає в створенні універсальної та надійної сервісної інфраструктуру з використанням засобів телекомунікацій і мережевих технологій для професійного розвитку та підвищення рівня компетентності публічних службовців.

Продемонстровано, що інформаційне суспільство диктує необхідність переходу від технології управління шляхом постійних перевірок і вказівок до технологій, що стимулюють навчально-пізнавальну діяльність державних службовців. Потрібний перехід від формально дисциплінарного до проблемно-активного типу навчання, що є можливим завдяки віртуальним спільнотам практик та масовим відкритим дистанційним курсам, навчання в яких більшою мірою хоча і має характер стихійної взаємодії в процесі спільного осмислення досвіду учасників, проте актуалізує схожі інтереси, створюючи синергетичний ефект у виробленні нових підходів і знань.

137

Запропоновано авторський курс “Управління комунікаціями в публічній сфері”, в якому окремо виділено модуль “Соціальні комунікації”.

Отже, зазначені шляхи удосконалення механізмів державного управління інформаційно-комунікаційною діяльністю органів публічної влади дозволили сформулювати рекомендації, які обмежені параметрами: “цілі”, “ресурси”, “час”.

Список використаних джерел до розділу 3

1. Ветлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком / В. В. Ветлінський, П. І. Верченко. – К. : КНЕУ, 2000.

– 292 с.
2. Вишняков Я. Д. Общая теория рисков / Я. Д. Вишняков, Н. Н. Радаев. – М. : Издательский центр “Академия”, 2007. – 368 с.

3. Гончаренко Л. П. Риск-менеджмент / Под ред. Е. А. Олейникова, Л. П. Гончаренко, С. А. Филин. – М. : КНОРУС, 2006. – 216 с

4. Івченко І. Ю. Моделювання економічних ризиків і ризикових ситуацій / І. Ю. Івченко. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 344 с.

5. Клименко С. М. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків / С. М. Клименко, О. С. Дуброва – К. : КНЕУ, 2006. – 188 с.

6. Руководство к Своду знаний по управлению проектами. Project Management Institute. – Четвертое издание. – PMI, USA, 2008. – 463 с.

7. Управління проектами / О. В. Пономаренко, В. Г. Гамаюнов, Т. К. Гречко, Т. М. Гладченко та ін.; за заг.ред. О. В. Пономаренко. – Донецьк : Донбас-ДонДУУ, 2010. – 912 с.

8. Управління ризиками державних програм та проектів : [наук. вид
.] / Т. К. Гречко, Ю. В. Ковбасюк, С. М. Коник [та ін.] ; за заг. ред. Ю. В.
Ковбасюка. – Київ : Освіта України, 2014. - 165 с.

9. Управління комунікаціями в публічній сфері: прогр. навч. дисципл. [спеціальність 281 “Публічне управління та адміністрування” – другий освітній рівень вищої освіти “магістр”.] / Розробн. В. Г. Волошин. – Київ : НАДУ при Президентові України, 2017. – 28 с.

10. Усанова Л. А. Ризики інформаційної комунікації [Електронний ресурс]. / Л. А. Усанова // Філософські обрії. – 2012. – Вип. 28. – С. 42-50. –

Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FiloFilo_2012_28_7. Заголовок з екрану.

11. Уэбстер Ф. Теории информационного общества. / Ф. Уэбстер. – М. : Аспект Пресс, 2004. – 432 с.

12. Чернова Г. В. Управление рисками / Г. В. Чернова, А. А. Кудрявцев. – М. : К Велби, 2006. – 160 с.

13. Aktionsplan des IT-Planungsrats für das Jahr 2014. Stand: 02.10.2013
- beschlossen in der 12. Sitzung des IT-Planungsrats. [Electronic resourse]. Mode of access: World Wide Web: http://docplayer.org/8716299-Aktionsplan-des-it-planungsrats-fuer-das-jahr-2014-stand-02-10-2013-beschlossen-in-der-12-sitzung-des-it-planungsrats.html.

138

14. Chim Zechner (Ed.) E-Government Guide Germany Strategies, solutions and efficiency – B: Fraunhofer, e Government Zentrum, Stuttgart, 2008, 470 p.

15. E-government in Asia: Enabling Public Service Innovation in the 21st Century. Front Cover.James S. L. Yong. Times Media Pte Limited, 2003 – Administrative agencies – 421 p.

16. Ministry of Security and public Administration. [Electronic resourse]. Mode of access: World Wide Web: http://www.mospa.go. kr/gpms/view/english/about/about04.jsp.

17. OECD and Network for Science and Technology Indicators (RICYT); analysis: Thomson Reuters. [Electronic resourse]. Mode of access: World Wide Web: https://translate.google.com.ua/translate?hl=ru&sl=en&u=https://www. slideshare.net/Prasenjit1988/brick-nations-rd&prev=search.

18. SAGA, Standards und Architekturen für E-Government-
Anwendungen(Version 4.0). [Electronic resourse] AG, Berlin, 2008,161 p. Mode of access: World Wide Web: http://www.kbst.bund.de/saga.

19. Waltraut R. An Overview of Open Data Policies and Practices in

13 Countries. [Electronic resourse] Knowledge Dialogues. August 2014. 28 p. Mode of access: World Wide Web: http://www.futuregov.asia/articles/2013 sep/09/south-korea-develop-e-government-standard-framewor/.

20. Zukang S. United Nations E-Government Survey 2012 E-Government for the People. [Electronic resourse] United Nations New York, 2012. p. 160. Mode of access: World Wide Web: http://www.slideshare.net/undesa/united – nations – egovernment – survey – 2012 – 12023033.