ДІАЛОГОВА ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ ЯК УМОВА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ : Диалоговое взаимодействие ОРГАНОВ ВЛАСТИ И ОБЩЕСТВЕННОСТИ КАК УСЛОВИЕ ДЕМОКРАТИЗАЦИИ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

КРУТІЙ Олена Миколаївна

УДК 351.073.533:321.7

ДІАЛОГОВА ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ
ЯК УМОВА ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
ЧАПЛИГІН Олександр Костянтинович,
доктор філософських наук,
професор

Харків – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1. ВЗАЄМОДІЯ ТА ДІАЛОГ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ……………………………………………
15
1.1. Сучасні концепції взаємодії органів влади та громадськості … 15
1.2. Понятійний апарат теорії механізмів державного управління в контексті діалогової взаємодії ……………………………………………….
48
1.3. Підходи до дослідження діалогової проблематики в теорії та практиці сучасного державного управління ……………………………..
68
Висновки до першого розділу ……………………………………….. 90
РОЗДІЛ 2. ДІАЛОГ ЯК УНІВЕРСАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ………………………………

94
2.1. Методологічне обґрунтування діалогу як механізму взаємодії суб’єктів суспільного життя …………………………………………………
94
2.2. Діалог у контексті сучасного соціально-гуманітарного знання … 111
2.3. Діалогічність суб’єктів взаємодії як умова підвищення ефективності механізмів державного управління ………………………….
123
Висновки до другого розділу ………………………………………... 143
РОЗДІЛ 3. ДІАЛОГОВА ВЗАЄМОДІЯ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ……………………………………………………………….

148
3.1. Історичні форми державної влади в контексті розвитку діалогічності ………………………………………………………………….
148
3.2. Демократія як діалогова форма державного управління ……… 161
3.3. Діалогова взаємодія суб’єктів сучасного громадянського суспільства …………………………………………………………………....
177
Висновки до третього розділу ………………………………………. 192
РОЗДІЛ 4. ДІАЛОГОВІ ФОРМИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ: ЗАРУБІЖНИЙ І ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД ……………...
195
4.1. Зарубіжний досвід діалогової взаємодії та можливості його використання в Україні ……………………………………………………...
195
4.2. Сучасний стан діалогової комунікації між органами державної влади та громадськістю в українському суспільстві ……………………...
217
4.3. Практика діалогу органів влади та громадськості в сучасній Україні ………………………………………………………………………..
229
4.4. Дослідження психологічної готовності державних службовців до діалогової взаємодії ……………………………………………………….
252
Висновки до четвертого розділу ……………………………………… 267
РОЗДІЛ 5. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДІАЛОГОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ …
270
5.1. Умови продуктивного діалогу органів влади з громадськістю … 270
5.2. Концептуальна модель діалогової взаємодії на соціально-інституційному та міжособистісному рівнях у державному управлінні ….
290
5.3. Організаційно-правовий механізм та його вплив на діалогову взаємодію органів влади та громадськості …………………………………
321
5.4. Соціально-психологічний механізм як умова активізації діалогової взаємодії органів влади та громадськості ……………………...
353
Висновки до п’ятого розділу ………………………………………… 377
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….. 384
ДОДАТКИ ……………………………………………………………. 390
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………… 426

ВСТУП

Актуальність теми. Стабільність і розвиток держави, яка спирається на засади демократії, неможливі без організації діалогу між органами державної влади, посадовцями, організаціями громадянського суспільства та громадянами. Саме участь останніх в управлінських процесах на всіх рівнях (від місцевого до загальнодержавного) і на всіх етапах (від підготовки рішень до їх виконання) дозволяє підвищити ефективність здійснення владних функцій у цілому.
В Україні вже створено умови для такої взаємодії, але вони потребують нових засобів впровадження для подальшого розвитку суспільства, спрямованого на досягнення високої якості життя громадян і реалізацію ними демократичних прав і свобод. З огляду на це формування державного управління на демократичних засадах стане незворотнім за наявності організаційно-правових механізмів для постійного обміну інформацією між усіма суб’єктами цього процесу, оволодіння ними психологічними навичками й вміннями вести ефективний діалог. Поки що на цьому шляху існують гострі суперечності, що виявляються між наявним усвідомленням необхідності вдосконалення взаємовідносин влади та громадськості, проявом чого є діалогова взаємодія, та ігноруванням владними структурами діалогового спілкування з громадянами. Не сформованість громадянського суспільства в Україні зумовлює беззахисність громадян перед тиском держави в плані відстоювання власних інтересів та криє в собі потенційні можливості реставрації авторитарних методів управління й загрозу створення відповідного їм політичного режиму.
Стан наукової розробки проблеми. На теоретико-методологічному рівні в таких галузях знання, як державне управління, філософія, політологія, соціологія, право та психологія детально опрацьовано категорію діалогу, здійснено його концептуалізацію та операціоналізацію. Аналізом суспільного діалогу в соціально-філософському аспекті займалися такі відомі науковці, як Л. Аверкієва, А. Ахієзер, М. Бахтін, В. Біблер, М. Бубер, М. Култаєва, А. Хараш, О. Чаплигін та ін., а на рівні методології пізнання суспільних процесів, взаємодії й обміну інформацією та теорії поліпарадігмального розвитку науки – М. Вебер, Г. Гадамер, Г. Лассуелл, Дж. Мілль, Дж. Рітцер.
Діалогова проблематика активно вивчається у межах теорії інтегративного розуміння соціальної структури суспільства, що розглядається у працях Дж. Александера, Е. Арато, Ю. Габермаса, Е. Геллнера, Е. Гідденса, Дж. Кіна, Дж. Когена, Дж. Макліна, Т. Парсонса, О. Тоффлера та ін. Аналіз соціальних та психологічних аспектів діалогової взаємодії залежно від форм державного управління представлено в роботах Ф. Боркенау, В. Бочелюка, Р. Даля, А. Інкелеса, Р. Левенталя, Дж. Талмона, Е. Фромма, С. Хантінгтона, Т. Хомуленко та ін. Проте ще недостатньо опрацьовано діалогічний аспект з урахуванням відповідності демократичної моделі державного управління конкретним параметрам діалогу. У новітніх теоріях управління (В. Лоуденс, Л. Лінн, О. Молодцов, Л. Сморгунов С. Хайнріх, С. Хілл, К. Худ та ін.) лише вказується на необхідність пошуку нових форм і засобів взаємодії влади з громадськістю.
Теоретичні напрацювання з державного управління, які слугують фундаментальною основою для розроблення механізмів діалогової взаємодії органів влади та громадськості, представлено у працях таких науковців, як В. Авер’янов, О. Амосов, Г. Атаманчук, В. Бакуменко, М. Головатий, А. Дєгтяр, В. Дзюндзюк, Н. Драгомирецька, Д. Карамишев, В. Князєв, В. Корженко, О. Коротич, О. Крюков, Ю. Куц, М. Латинін, Т. Лозинська, В. Малиновський, В. Мамонова, В. Мартиненко, Г. Одінцова, В. Олуйко, О. Поважний, С. Серьогін, Ю. Сурмін, В. Цвєтков, Ю. Чернецький, В. Якимець та ін.
На науково-методичному рівні існує низка конструктивних розробок взаємодії суб’єктів діяльності у вирішенні окремих прикладних проблем у державному управлінні. Так, у працях Н. Нижник і В. Токовенко розглядається взаємодія гілок влади, В. Візхир і Н. Ковалішина вивчають взаємодію однієї з гілок влади з громадськими організаціями в окремих аспектах, у роботах І. Ібрагімової, В. Надраги, Н. Піроженко, А. Стойки О. Тинкован, О. Хуснутдінова та С. Хаджирадєвої аналізується взаємодія державних органів та інститутів громадянського суспільства у вирішенні окремих соціальних проблем, а Т. Бутирська та О. Якубовський розглядають процес взаємодії державної влади й громадянського суспільства з позицій системного підходу. Проте комплексний аналіз взаємодії учасників діалогу як рівноправних й автономних суб’єктів державного управління ще залишається поза увагою дослідників.
У роботах Н. Балабанової, Е. Гансової, В. Гошовської, В. Давиденко, Н. Діденко, І. Дубровського, В. Жукова, Г. Лопушняк, С. Мельника, В. Скуратівського, Н. Сокур, П. Шевчука, І. Ходжило представлено науковий дискурс розвитку соціального діалогу в Україні, розкрито його роль і місце у функціонуванні державних інституцій, а також розглядаються інструменти реалізації соціальної політики, проблеми та перспективи розвитку соціального партнерства. Однак і в цих працях проблема взаємодії розглядається в її вузькому значенні – як тристороння співпраця профспілок, роботодавців і влади. Залишаються малодослідженими можливості охоплення широкого кола громадськості діалогом з органами влади. Відсутня також цілісна концептуальна модель діалогової взаємодії, яка б об’єднала організаційно-правовий і соціально-психологічний механізми. Потребують також подальшого аналізу умови, що сприяють продуктивному діалогу між органами влади та суспільними організаціями й окремими громадянами, що представляють громадянське суспільство. Усе це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження, його спрямованість і завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з Комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» та його складовими – науково-дослідними роботами кафедри публічного адміністрування та кадрової політики Харківського регіонального інституту державного управління «Формування та механізми реалізації регіональної кадрової політики у сфері державного управління і місцевого самоврядування» (державний реєстраційний номер 0106U001260), «Психодіагностика як ефективний інструмент реалізації регіональної кадрової політики у сфері публічного управління» (державний реєстраційний номер 0106U012333), «Демократичне врядування: інституційні механізми формування та реалізації системи публічного управління» (державний реєстраційний номер 0109U002130), «Інноваційні механізми забезпечення професіоналізації функціональної діяльності кадрових служб у сфері публічного управління» (державний реєстраційний номер 0109U004867). Дисертантом запропоновано й обґрунтовано новітні теоретико-методологічні підходи до визначення шляхів і вдосконалення механізмів демократичного державотворення, налагодження діалогової взаємодії органів влади та громадськості в Україні як основи розв’язання суперечностей в державному управлінні та його демократизації.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад і розроблення дієвих засобів удосконалення механізмів діалогової взаємодії органів влади та громадськості задля посилення демократичних основ у державному управлінні.
Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:
– узагальнити сучасні теоретичні підходи та концепції щодо вирішення проблеми діалогової взаємодії органів влади і громадськості;
– з’ясувати сутність організаційно-правового механізму діалогової взаємодії органів влади та громадськості на різних рівнях державного управління;
– здійснити теоретико-методологічне обґрунтування засобів удосконалення механізму державного управління на основі урізноманітнення діалогових форм взаємодії влади і громадськості;
– визначити сутності характеристики суспільного діалогу у контексті сучасного соціально-гуманітарного знання;
– проаналізувати форми та типи державного устрою з точки зору використання діалогічності як принципу вдосконалення механізмів державного управління;
– розкрити сутність громадянського суспільства з урахуванням діалогової взаємодії суб’єктів державноуправлінської діяльності;
– проаналізувати сучасні управлінські практики використання діалогової взаємодії та можливості адаптації її загальних принципів для України;
– дослідити сучасний стан механізму взаємодії органів влади та громадськості в Україні та рівень психологічної готовності представників влади до діалогу;
– провести типологічний аналіз наявних соціальних та соціально-психологічних управлінських технологій з точки зору можливостей їх використання для підвищення ефективності діалогу між суб’єктами державного управління в Україні;
– розробити концептуальну модель механізму діалогової взаємодії в державному управлінні України, що охоплюють інституційний та міжособистісний рівні;
– визначити зміст соціально-психологічного механізму діалогової взаємодії між суб’єктами державноуправлінської діяльності в сучасній Українській державі;
– розробити структуру та визначити зміст програми формування і розвитку психологічної готовності до діалогу представників органів влади та громадськості.
Об’єкт дослідження – процес діалогової взаємодії владних структур різного рівня з громадськістю.
Предмет дослідження – вдосконалення механізмів діалогової взаємодії органів влади та громадськості в контексті демократизації державного управління.
Методологічна база і методи дослідження. Визначення методологічної бази дослідження зорієнтоване на комплексне розв’язання проблеми, що вимагає застосування міждисциплінарного підходу: узагальнення і використання здобутків у сфері науки державного управління, соціальної філософії, політології, соціології, психології та права. Це дозволило виявити існуючі проблеми, суперечності, альтернативи, реально існуючі форми взаємодії влади та громадськості, а також сформулювати концептуальні положення моделі механізмів діалогової взаємодії формалізованих і неформалізованих суб’єктів державного управління на засадах демократизації й консенсусу.
При розробці теоретичних аспектів проблеми дослідження широко використовувалися методи аналізу і синтезу, моделювання, абстрагування, узагальнення, єдності історичного і логічного.
Окрім того, в дисертації використано такі підходи: структурно-функціональний (при з’ясуванні структури і функцій діалогової взаємодії влади і громадськості, що охоплює інституційний та міжособистісний рівні з урахуванням конкретних технологій і засобів впливу на учасників діалогу), системно-ситуаційний (при оцінці впливу зовнішніх соціальних факторів на феномени дослідження з метою уточнення параметрів взаємодії суб’єктів), системно-інформаційний (для визначення ролі інформаційного простору у формуванні державної політики на основі діалогу).
Необхідність узагальнення конкретних досліджень соціально-філософського, соціологічного, психологічного характеру спонукала до використання таких методів і підходів, як діалектичний, дескриптивний, історичний, етнографічний, семантичний. Обробку та узагальнення результатів конкретно-соціологічних і соціально-психологічних досліджень було здійснено з використанням методів математичної статистики, факторного аналізу, психодіагностичних узагальнень, систематизації та прогностики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації розроблено методологічні засади функціонування механізмів державного управління шляхом застосування діалогових форм взаємодії органів влади та громадськості на різних рівнях здійснення повноважень суб’єктами державноуправлінської діяльності.
Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях:
уперше:
– розроблено концептуальну модель механізму діалогової взаємодії органів влади та громадськості як ефективного інструменту демократизації державного управління в Україні. Модель охоплює організаційно-правовий (зовнішньо притаманний, об’єктивний) та соціально-психологічний (внутрішньо необхідний, суб’єктивний) механізми діалогової взаємодії формалізованих і неформалізованих суб’єктів управління (органи влади та громадськості утворення), удосконалення яких потребує доопрацювання чинної нормативно-правової бази, використання ефективних методів адміністративного менеджменту, розробки та реалізації програм формування психологічної готовності учасників управлінського процесу до взаємодії й співпраці;
– виокремлено та проаналізовано головні параметри діалогової взаємодії: симетричність позицій партнерів, взаєморозуміння, творчий розвиток позицій сторін, конструктивна конфронтація, на основі чого здійснено порівняння еталонної і реальної діалогової взаємодії. Це дозволило конкретизувати напрямки вдосконалення механізмів державного управління на засадах використання діалогу як засобу передачі інформації, уточнення позицій партнерів, налагодження особистих контактів між учасниками комунікації тощо;
удосконалено:
– просторову модель суспільного діалогу як багаторівневу систему, що охоплює наявні об’єктивні та суб’єктивні, внутрішні та зовнішні, позитивні та негативні чинники реальної діалогової взаємодії, а також інституційний та міжособистісний рівні її здійснення з урахуванням можливостей конкретних технологій і засобів поширення впливу на учасників діалогової взаємодії з метою забезпечення її повної реалізації;
– функціональний підхід до виміру організаційної та психологічної готовності представників владних структур та громадських організацій до діалогу, виявлення негативних і позитивних характеристик взаємодії на інституційному та психологічному рівнях;
– засоби діагностики виявлення реальної здатності суб’єктів державноуправлінської діяльності до діалогової взаємодії та програму розвитку соціально-психологічної готовності до діалогу представників влади і громадськості;
– механізм розробки й впровадження стратегії організації дієвої діалогової взаємодії між органами влади та громадськістю на різних рівнях здійснення владних повноважень;
дістало подальший розвиток:
– уточнення змісту понять «діалог», «діалогова взаємодія», «механізм діалогової взаємодії», «соціально-психологічний механізм діалогової взаємодії» з позицій науки державного управління;
– характеристика громадянського суспільства як однієї з форм демократичного устрою з точки зору можливостей використання діалогу як конституційного регулятивного механізму, що дозволяє враховувати інтереси влади, громадських об’єднань та окремих громадян. Через діалог здійснюється самоідентифікація особистості, поєднання індивідуальної життєвої стратегії з загальними інтересами і можливостями суспільства, а також орієнтація на збереження базових цінностей, цілей та творчих принципів організації життя;
– виявлення діалогового потенціалу, притаманного новітнім моделям державного управління, як інструменту поглиблення демократичних засад владного процесу в Україні;
– визначення психологічних характеристик суб’єктів державного управління з точки зору їх готовності до діалогової взаємодії, що охоплюють два компоненти – регулятивний (мотивації та якості особистості, які спрямовують взаємодію у бік продуктивного діалогу) та операційний (компетенції та характеристики особистості, що забезпечують процесуальний бік діалогової взаємодії);
– з’ясування об’єктивних і суб’єктивних чинників здійснення діалогу на інституційному та міжособистісному рівнях взаємодії влади та громадськості, серед яких провідне місце належить досконалій законодавчо-правовій базі, організаційному забезпеченню діалогової взаємодії, психологічній готовності суб’єктів до діалогу заради досягнення суспільно значущих цілей;
– використання методів та методик сучасних моделей державного управління, соціального партнерства, психотехнік міжособистісної взаємодії, що сприяють зміцненню діалогової взаємодії між органами влади та громадськістю.
Практичне значення одержаних результатів полягає в поглибленні та розширенні знань щодо організації діалогової взаємодії суб’єктів державного управління, а також у визначенні напрямків підвищення її ефективності. Положення та висновки дослідження можуть бути використані при побудові нової моделі державного управління, спрямованої на розвиток діалогу між різними гілками і рівнями влади, окремими громадянами та організаціями громадянського суспільства, при розробці стратегічних заходів щодо поширення і зміцнення демократичних засад у державноуправлінській діяльності. Методичні напрацювання у сфері оцінки ефективності суспільного діалогу можуть використовуватися як інструмент самоаналізу діяльності всіх суб’єктів управління, а також для визначення ставлення населення, окремих його груп до конкретних органів влади і об’єднань громадянського суспільства. Розроблена авторська програма формування готовності суб’єктів соціального партнерства до діалогу може застосовуватися керівниками владних структур і громадянських організацій при виробленні та корекції програм діяльності на перспективу з урахуванням позицій та інтересів різних сторін. Методика формування діалогової взаємодії органів влади та громадськості впроваджена в діяльність Полтавської обласної ради (довідка про впровадження № 01-34/68 від 11.02.2010 р. – дод. А) та Полтавської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 1-67/1620 від 12.02.2010 р. – дод. Б), Головних управлінь державної служби України в Харківській (довідка про впровадження № 65/02-18/3/10 від 12.02.2010 р. – дод. В), Полтавській (довідка про впровадження № 01-27/136 від 11.02.2010 р. – дод. Г) областях.
Основні теоретичні положення та результати дослідження використовуються в навчальних курсах «Філософські проблеми державного управління», «Психологія та іміджелогія у сфері публічного управління», «Політична психологія та іміджелогія», «Мистецтво ділового спілкування», «Психологія у сфері публічного управління» при підготовці магістрів державного управління в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, що відображено в навчально-методичних посібниках «Політична психологія та іміджелогія», «Психологія та іміджелогія у сфері публічного управління»(у співавторстві) (акт від 05.02.2010 р. – дод. Д). Крім того, результати дисертаційного дослідження знайшли застосування у практичній діяльності кафедри педагогіки та психології управління соціальними системами Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (довідка про впровадження № 159/12 від 27.01.2010 р. – дод. Е).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею і містить отримані автором нові результати у галузі державного управління, що розв’язують важливу наукову проблему щодо теоретико-методологічного забезпечення діалогової взаємодії органів влади і громадськості. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать фахівцям, у співавторстві з якими були опубліковані наукові праці.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено на V – Х міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2005 – 2010 рр.), IV Російському філософському конгресі «Філософія і майбутнє» (м. Москва, 2005 р.), ІІІ Міжнародному науковому форумі «Державна влада і місцеве самоврядування в Росії» (м. Санкт-Петербург, 2005р.), а також на науково-практичних конференціях різного рівня: «Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку» (м. Одеса, 2005 р.), «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (м. Одеса, 2006 р.); «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2007 – 2009 рр.); «Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика» (м. Львів, 2007 р.); «Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування» (м. Львів, 2008 р.); «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (м. Київ, 2006 р.); VI Костюківських читаннях «Сучасна психологія в ціннісному вимірі» (м. Київ, 2003 р.); «Актуальні проблеми державного і муніципального управління: зміст і механізми трансформації» (м. Курськ, 2006 р.); «Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); «Когнітивні процеси та творчість» (м. Одеса, 2009 р.); «Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Теорія і практика» (м. Харків – м. Алупка, 2007 р.); «Проблеми психосоматики в сучасній науці та практиці» (м. Харків, 2007 р.); Соціально-психологічні технології управління персоналом» (м. Харків, 2007 р.); «Інноваційний потенціал прикладної психології» (м. Харків, 2006 р.); «Інноваційні технології формування та реалізації регіональної кадрової політики у сфері публічного управління (м. Харків, 2006 р); «Якісні управлінські послуги – головна умова підвищення довіри населення до органів влади» (м. Харків, 2005 р.); «Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства» (м. Харків, 2003 р.); «Впровадження системних підходів у професійну підготовку державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та узагальнення досвіду роботи регіональних та місцевих владних структур» (м. Харків, 2003 р); Сучасна державна кадрова політика України: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, 2005 р.) «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (м. Полтава, 2009 р.); «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (м. Суми, 2009 р.); «Соціально-психологічні технології управління персоналом» (м. Харків, 2010 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у 52 наукових працях, у т.ч. в одній одноосібній і трьох колективних монографіях, трьох навчальних посібниках, 24 статтях у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з державного управління.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Отримані наукові результати підтвердили залежність діалогової взаємодії органів влади та громадськості як умови демократизації державного управління від раціонального поєднання організаційно-правового та соціально-психологічного механізмів активізації діалогу. Розробка методологічних засад підвищення ефективності механізмів державного управління шляхом застосування діалогових форм взаємодії органів влади та громадськості на різних рівнях здійснення повноважень суб’єктами державноуправлінської діяльності дали змогу розв’язати важливу наукову проблему щодо обґрунтування теоретичних та методологічних засад концептуальної моделі діалогової взаємодії органів влади та громадськості й сформулювати такі положення, висновки та рекомендації:
1. Аналіз різних підходів щодо взаємодії суб’єктів управління (структуралізм, функціоналізм, теорія інтегративного розуміння соціальної структури та соціальної дії) дозволяють з’ясувати зміст понять «взаємодія» та «діалогова взаємодія» в державному управлінні. Взаємодію можна визначити як інтеракцію, що супроводжується комунікативними й перцептивними процесами, які в діалогічному варіанті обумовлюються автономністю суб’єктів з відносно рівними ресурсами та психологічною культурою діалогу. Діалогова взаємодія а priori передбачає співробітництво як найоптимальніший тип партнерства. Така взаємодія у площині державноуправлінських відносин (взаємодія влади та громадськості) включає як партнерство взагалі, так і соціальне партнерство. Поняття «партнерство», зазвичай, використовується в контексті характеристики суб’єктів взаємодії, тоді як «діалогова взаємодія» – переважно в процесуальному аспекті.
2. Механізм діалогової взаємодії органів влади та громадськості в управлінні державою є комплексом методів та заходів забезпечення співдіяльності суб’єктів владних відносин, які ґрунтуються на діалогових принципах управління і спрямовані на подолання суперечливостей між інтересами держави та громадськості. Це передбачає, що її учасники (маючи як власні, так і спільні цілі) готові до діалогу лише тоді, коли відбувається збіг цілей, що складає базу партнерства й обумовлює його результативність. Таким чином, виникає потреба у визначенні пріоритетних спільних цілей та послідовності відповідних дій щодо їх досягнення. Кінцевою метою такої взаємодії є розробка стратегії співробітництва між учасниками діалогу, що в державному управлінні виявляється на інституційному та міжособистісному рівнях. Тому в даному дослідженні механізм діалогової взаємодії представлений двома узагальненими типами – організаційно-правовим та соціально-психологічним.
3. Виокремлення онтологічного, гносеологічного та соціального аспектів діалогу та їх аналіз на історико-філософському матеріалі дозволяє стверджувати, що в теорії і практиці ігнорується роль суб’єктів діалогу як носіїв мотивів, настанов, потреб, здібностей та досвіду. Обмеження розуміння діалогу і діалогічності долаються за рахунок виходу на більш широкий контекст соціально-гуманітарного знання (соціологія, політологія, психологія). Зокрема, продуктивним виглядає урахування можливостей психологічного аналізу, в межах якого діалог розглядається як соціально-психологічне явище, що виявляє себе на мотиваційному, емоційному, раціонально-вербальному, рефлексивному та творчому рівнях. Комплексний міждисциплінарний аналіз діалогу сприяє виявленню дійсної ролі його механізмів на різних рівнях з урахуванням головних параметрів: симетричності, автономності, взаєморозуміння, творчого розвитку та конструктивної конфронтації за наявності розбіжності позицій. Усе зазначене може бути покладено в основу теоретико-описової моделі діалогової взаємодії безвідносно до характеристик її суб’єктів.
4. Параметри суспільного діалогу у розвинених країнах світу збігаються з критеріями демократичності державноуправлінського процесу. Для їхніх моделей державного управління є характерним перехід від традиційної бюрократії до більш гнучких форм задоволення потреб споживача послуг та розширення можливостей місцевих органів влади у вирішенні соціально-економічних проблем. Ці моделі є носіями певного діалогічного потенціалу, що реалізує принцип симетричності та автономності суб’єктів взаємодії в державному управлінні. Комплексна реалізація нових форм забезпечує таке функціонування механізмів державного управління на всіх рівнях, що відповідає засадам успішної розбудови громадянського суспільства та демократизації державного управління.
5. Демократичний процес має істотні переваги перед іншими формами правління, оскільки надає суб`єктам найбільшу свободу дій, є надійною формою захисту інтересів громадян та їх уявлень про благо. Різні види організації влади – від елітарної (де визначальним суб’єктом державотворчого процесу є політична еліта) до плюралістичної та поліархії (коли головним суб’єктом є народ) визначаються різноманітністю політичних та громадських організацій. Діалогові форми їх взаємодії передбачають участь громадськості у виборчому процесі, прийнятті державних рішень на засадах соціального партнерства та лобіювання інтересів, сприяння підвищенню соціальної просвіти та активності населення. Подальша демократизація державного управління пов’язана з розширенням механізму зворотних зв’язків, в основі яких є інтеграція міжособистісної та міжінституційної самоврядності, більш повне врахування владою інтересів громадськості. Усе це є необхідною умовою для розвитку суспільства й особистості, що складає основу прогресивного державного режиму.
6. Наявність громадянського суспільства є сутнісною ознакою демократичного державного устрою. Серед системних його характеристик можна виокремити діалог влади та громадськості. У наукових працях громадянське суспільство (соціологічний, нормативно-політологічний, філософський аспекти) визначається як особистісно-зорієнтоване суспільство, суспільство рівних прав та шансів, інформаційне відкрите та правове суспільство, в основі якого запроваджено принцип суспільного договору та творче самовідтворення. Перелічені характеристики громадянського суспільства безпосередньо чи побічно можуть бути пов’язані зі змістовними характеристиками діалогової взаємодії органів влади і громадськості (суб’єктів державноуправлінської діяльності.
7. Діалогові форми державного управління реалізуються через впровадження нових моделей управлінської діяльності, запровадження адекватних форм соціального партнерства, а також безпосередню взаємодію органів державної влади, громадськості та органів місцевого самоврядування. Характерними тут є конкуренція, розширення повноважень громадян, пріоритет кінцевих результатів над витратами, децентралізація влади, домінування цільового керівництва над нормативним, переважання ринкових механізмів над бюрократичними, об’єднання зусиль усіх структур для вирішення нагальних суспільних проблем. Аналіз зарубіжного досвіду свідчить, що взаємодію органів влади та громадськості можна розвивати у декількох напрямках, у тому числі шляхом упровадження нових моделей державного управління, розгалуженої мережі громадських організацій та варіативної багаторівневості соціального діалогу. Реалізація цих форм партнерства забезпечує функціонування механізмів державного управління на засадах діалогу, що відповідає вимогам розбудови громадянського суспільства.
8. Сьогодні в Україні спостерігається низька зацікавленість діяльністю громадських організацій з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємців, бізнесових та комерційних структур, слабка координація їх діяльності з громадськістю. Разом із тим громадські організації, на відміну від органів державної влади, демонструють більшу готовність до партнерства. Оптимістично виглядає висока оцінка державними службовцями діалогу та його ролі в державному управлінні, що свідчить про доцільність більш широкого використання зарубіжного та вітчизняного досвіду діалогової взаємодії, розширення сфер його застосування і розробки загальнодержавного механізму реалізації.
9. Виникає необхідність запровадження комплексного підходу до діагностики та формування конструктивних моделей взаємодії суб’єктів державного управління. Він може бути реалізованим завдяки створенню психологічних оціночних центрів (ассессмент-центрів), що сприяло б підвищенню готовності суб’єктів державноуправлінської діяльності до діалогу, реальному вирішенню завдань розвитку здатностей до діалогової взаємодії, творчому поєднанню традиційної психодіагностики і методів, побудованих на принципах нетрадиційного оцінювання та трансситуаційного навчання, тобто упровадження засад соціально-психологічного механізму діалогової взаємодії.
10. Запропонована в дисертації концептуальна модель передбачає підвищення ефективності механізму взаємодії органів влади та громадськості шляхом узгодження функціонування організаційно-правового та соціально-психологічного механізмів, що потребує вдосконалення існуючої організаційної та нормативно-законодавчої бази, яка забезпечувала б структурні, функціональні та інші ресурсні компоненти взаємодії. Зокрема необхідною умовою ефективності діалогової взаємодії є розробка і втілення в практику програм формування психологічної готовності суб’єктів до діалогу. Використання об’єктивних (організаційно-правових) і суб’єктивних (соціально-психологічних) параметрів підвищення ефективності діалогової взаємодії органів влади та громадськості має сприяти подальшому вдосконаленню партнерських відносин між суб’єктами через створення гнучкої системи управління замість звичних бюрократичних процедур.
11. Удосконалення організаційно-правового механізму діалогової взаємодії органів влади та громадськості, перш за все, стосується модернізації структури діяльності органів влади України, оскільки існуючі структури не забезпечують участі всіх сторін у соціальному діалозі.
12. Соціально-психологічний механізм як засіб активізації діалогової взаємодії органів влади та громадськості в контексті запропонованої концептуальної моделі є системно утворюючим. На підставі цього в дисертації розроблено та запропоновано програму формування психологічної готовності суб’єктів до діалогу, основою якої є використання психологічних можливостей особистості, що охоплює регулятивні та операційні компоненти, які спрямовують діяльність суб’єктів та забезпечують успішне здійснення діалогової взаємодії. Регулятивна компонента охоплює систему мотивації та якостей особистості, що разом забезпечують спрямування взаємодії в бік діалогічного сценарію її здійснення, а операційна – компетенції, які забезпечують повноту реалізації діалогового сценарію взаємодії, та систему якостей особистості, що пов’язані з успішним засвоєнням необхідної компетенції.
13. Запропоновано розвиваючу програму діалогової взаємодії влади та громадськості, що складається з чотирьох блоків – мотиваційного, інформаційного, інструментального та діяльнісного, кожен з яких має власну мету, завдання та систему інструментарію для досягнення мети. Важливим є те, що в кожному з них мета передбачає досягнення високого управлінського ефекту діалогової взаємодії. Комплексне оволодіння технологією та інструментарієм розвитку навичок діалогової взаємодії в межах запропонованої програми є необхідною умовою корекції і формування особистісних настанов, мотивів і компетенцій, що є дієвим фактором успішності діалогу між органами влади і громадськістю на всіх рівнях державного управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверкиева Л. Установление диалогических отношений как основная проблема философии диалога / Л. В. Аверкиева // Наукове пізнання: методологія та технологія : наук. журн. / Південноукраїнський держ. пед.. ун-т ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2004. – № 2 (14).– С. 3–7. – (Серія «Філософія, соціологія, політологія»).
2. Андреева Г. М. Психология социального познания / Г. М. Андреева. – М. : Аспект-Пресс, 1997. – 375 с.
3. Аристотель. Топика / Аристотель // Аристотель. Соч. : в 4 т. – М. : Мысль, 1978. – Т. 2. – С. 359.
4. Арон Р. Демократия и тоталітаризм /Р. Аарон. – М. : Текст, 1993. – 256 с.
5. Арсеньев А. С. Философские основания понимания личности / А. С. Арсеньев. – М. : Academia, 2001. – 592 с.
6. Атаманчук Г. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 3. – С. 44–46.
7. Атаманчук Г. Теория государственного управления : [курс лекций] / Г. В. Атаманчук. – 3-е изд., доп. – М. : ОМЕГА. – Л, 2005. – 584 с.
8. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособие / Г. В. Атаманчук. – М. : Экономика, 2000. – 302 с.
9. Ахиезер А. С. Диалог как основа современного философствования / А. С. Ахиезер // Социокультурное пространство диалога : сб. – М. : Наука, 1999. – 221 с.
10. Ахиезер А. С. От диалога к диалогизации (в свете концепции В. Библера) / А. С. Ахиезер, М. А. Шуровский // Вопросы философии. – 2005. – № 3. – С. 58–71.
11. Бабінова О. О. Взаємодія органів державного управління і місцевого самоврядування з громадськістю: теоретико-методологічний аспект : автореф. дис. … канд. держ. упр. : 25.00.01 – теорія та історія державного управління / О. О. Бабінова. – К., 2006. – 20 с.
12. Бабкіна О. В. Держава і громадянське суспільство: комунікаційні аспекти і протиріччя третього тисячоліття / О. В. Бабкіна // PR в органах державної влади та місцевого самоврядування : монографія. – К. ; Сімферополь : МАУП, 2003. – С. 8–24.
13. Бакуменко В. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В. Бакуменко, В. Князєв, Ю. Сурмін // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 2. – С. 11–27.
14. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія / В. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
15. Балабанова Н. В. Социальный диалог. Социальное партнерство. Социальное государство : монография / Н. В. Балабанова, В. И. Жуков, В. Е. Пилипенко ; [отв. ред. В. Е. Пилипенко] ; Академия труда и социальных отношений ФПУ. – К. : Пресса, 2002. – 189 с.
16. Балаян А. Р. Основные коммуникативные характеристики диалога: автореф. дис. … канд. филол. наук / А. Р. Балян ; Моск. гос. ун-т. – М., 1971. – 19 с.
17. Балік С. Перехід до демократії – чеський досвід / С. Балік, П. Пшея ; [пер. з чеської Л. Брзобогата ; відп. ред. К. Глоушкова]. – Brno, Česká republika : CDK, 2006. – 316 с.
18. Барт Р. Война языков / Р. Барт // Избранные работы: Семиотика. Поэтика : [пер. с фр. ]. – М. : Прогресс, 1994. – С. 536–537.
19. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского / М. М. Бахтин. – М. : Сов. Россия, 1979. – 318 с.
20. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. – М. : Искусство, 1979. – 424 с.
21. Бегунов Ю. К. 13 теорий демократии / Ю. К. Бегунов, А. В. Лукашев, А. В. Пониделко – СПб. : Изд. дом «Бизнес-Пресса», 2000. – 240 с.
22. Безпалько О. В. Соціальна робота в громаді : навч. посіб. / О. В. Безпалько. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
23. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек ; [пер. с нем. В. Седельника и Н. Федоровой] – М. : Прогресс-традиция, 2000. – 381 с.
24. Белова Е. С. Диалогическое взаимодействие в процессе решения школьниками мысленных задач : дисс. ... канд. психол. наук / Е. С. Белова. – М., 1990. – 189 с.
25. Белокурова Е. В. Государство и «третий сектор» в Германии : от неокорпоратизма к смешанной модели / Е. В. Белокурова // Общественные науки и современность. – 1999. – № 2. – С. 45 – 54.
26. Бєлашко С. Франція: Досвід діяльності НДО в країнах розвиненої демократії / С. Бєлашко // Діалог. – 2000. – № 2. – С. 8–9.
27. Библер В. С. Мышление как творчество / В. С. Библер. – М. : Политиздат, 1975. – 400 с.
28. Биргеу М. М. Деякі аспекти організації взаємодії в діяльності поліції Республіки Молдова щодо профілактики злочинів / М. М. Биргеу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 26. – С. 7–13.
29. Білецький В. «Мозкові центри» в США / В. Білецький. – Режим доступу : http:// www.intellect.org.ua
30. Білецький В. «Третій сектор» як основа громадянського суспільства / В. Білецький. – Режим доступу : http://vesna.org.ua
31. Бляхер Л. Е. Негражданское общество / Л. Е. Бляхер // В поисках гражданского общества. – Великий Новгород. – НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2008. – Вып. 5. – С. 47–57. – (Серия «Научные доклады»).
32. Богданов Е. Н., Зазыкин В. Г. Психологические основы «Паблик рилейншз» / [сост. Е. Богданов, В. Зазыкин]. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2004. – 204 с.
33. Бодрияр Ж. Система вещей / Ж. Бодрияр. – М. : Родомино, 2001. – 224 с.
34. Бойетт Д. Г. Путеводитель по царству мудрости: лучшие идеи мастеров управления / Д. Г. Бойетт, Д. Т. Бойетт. – М. : Олимп-Бизнес, 2002. – 416 с.
35. Большая советская знциклопедия / [гл. ред. А. М. Прохоров]. – М. : Сов. энцикл., 1972. – Т. 9. – 624 с.
36. Большой словарь иностранных слов в русаком языке / [ред. С. М. Локшина]. – М. : ЮНВЕС, 1998. – 784 с.
37. Боркенау Ф. Тоталитарный враг / Ф. Боркенау // Тоталитаризм: что это такое? – М. : ИНИОН, 1993. – Ч. 1. – С. 14.
38. Боуз Д. Либертариантсво: История, принципы и политика / Д. Боуз ; [пер. с англ. ; под ред. А. В. Куряєва]. – Челябинск : Социум, Cato Institute, 2004. – 392 с.
39. Бочелюк В. Й. Психолого-акмеологічний аспект формування управлінської команди / В. Й. Бочелюк // Междунар. меж вуз. сб. научн. работ. – Киев ; Москва ; Одесса ; Запорожье, 2006. – Вып. 32. – С. 150–153.
40. Бочелюк В. Й Психологические особенности управления социально-экономическими системами / В. Й. Бочелюк // Uniwersytet Rzeszowski Katedra Teorii Ekonomii I Stosunkow Miedzynarodowych. – Zeszyt, № 15, Nierownosci spoleczne a wzrost gospodarczy: Uwarunkowania anstytucjonalne. – Rzeszow, 2009. – A. 113–120.
41. Братченко С. Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение в условиях групповой формы обучения : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.07 / С. Л. Братченко ; Лен. гос. пед. ин-т. – Л., 1987. – 16 с.
42. Бубер М. Я и ты / М. Бубер. – М. : Республика, 1995. – 464 с.
43. Будз В. П. Проблема побудови та взаємовідносин держави і громадянського суспільства в філософсько-історичній концепції М. Грушевського / В. П. Будз // Вісник ЛНУ. – Львів, 2000. – Вип. 2. – С. 63–73. – (Серія «Філософські науки»).
44. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье. – М. : Socio-Logos, 1993. – 336 с.
45. Бутирська Т. О. Державне будівництво : стан, суперечності, перспективи розвитку в Україні : монографія / Т. О. Бутирська. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 484 с.
46. Буш Г. Диалогика и творчество / Г. Буш. – Рига : Авотс, 1984. – 318 с.
47. Бьюдженталь Дж. Искусство психотерапевта / Дж Бьюдженталь. – СПб. : Питер, 2001. – 304 с. ; ил. – (Серия «Золотой фонд психотерапии»).
48. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізм впровадження. / О. Л. Валевський – К. : НІСД, 2001. – 242 с.
49. Васильева И. И. Психологические особенности диалога : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.01 / И. И. Васильева. – М., 1984. – 181 с.
50. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер ; [пер. с нем.]. – М. : Прогресс, 1990. – 880 с.
51. Вебер М. Основные социологические понятия / М. Вебер // Вебер М. Избр. призв. – М. : Прогресс, 1990. – С. 603.
52. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / М. Вебер ; [пер. з нім. О. Погорілого]. – К. : Основи, 1998. – 534 с.
53. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
54. Ветошкин А. В. Диалог как социокультурная основа гражданского общества : автореф. дисс. ... канд. психол. наук / А. В. Ветошкин. – М., 1990. – 430 с.
55. Взаємодія громадських організацій, місцевої влади та підприємців / Л. В. Беззубко, О. В. Долгальова, О. В. Балабенко [та ін.]. – Донецьк : Нордкомп’ютер, 2007. – 300 с.
56. Виноградова Н. Л. Диалогическая сущность социального взаимодействия : автореф. дисс. … д-ра філос. н. / Н. Л. Виноградова. – М. 2007. – 41 с.
57. Виноградова Н. Диалогическое взаимодействие и социальное пространство / Н. Л. Виноградова. – Волгоград : Политехник, 2006. – 215 с.
58. Вінніков О. Фінансування організацій громадянського суспільства (ОГС) в Україні / О. Вінніков // Пріоритети розвитку громадянського суспільства України / М. Лациба, О. Вінніков, Л. Сідєльнік, Д. Український ; Укр. незалежний центр політ. досліджень. – К. : Вид-во Укр. незалежного центру політ. досліджень, 2008. – С. 46.
59. Власть и общественность. Социальные аспекти взаимодействия. – Н. Новгород : ГИПП «Нижнолеграф», 1997. – 148 с.
60. Выготский Л. С. Собр. соч. : в 6 т. / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1962 – 1984. – Т. 1–4.
61. Габриелян О. А. Теория и практика формирования гражданского общества в Украине / О. А. Габриэлян // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. – Сімферополь : Таврический нац. ун-т им. В. И. Вернадского, 2004. – Т. 17 (56). – № 2. – С. 3–15. – (Серия «Политические науки»).
62. Галасанов С. Г. Современная западная политическая теория: основные парадигмы исследования (на примере англо-американской и французской политических школ) : учеб. пособие по курсу политологии / С. Г. Галасанов, М. А. Фролова. – М. : МГТУ, 1993.
63. Гансова Е. Експертно-аналітичний супровід модернізації професійного навчання державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування / Е. Гансова, С. Попов, К. Житецька // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Одеса : ОРІДУ НАДУ. – 2007. – Вип. 3 (31). – C. 164–174.
64. Гансова Е. А. Методика экспертной оценки программ социального развития / Е. А. Гансова // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали підсумкової наук.-практ. конфер. за міжнар. участю, 31 жовтня 2008 р. – Одеса : ОРІДУ НАДУ. – 2008. – C. 220–224.
65. Гегель Г. В. Ф. Наука логики / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1972. – Т. 3. – 374 с.
66. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990. – 430 с.
67. Гембергер М. Граждане как партнеры / М. Гембергер. – М. : Весь мир, 2002. – 120 с.
68. Гибсон Дж. Л. Организации: поведение, структура, процессы / Дж. Л. Гибсон, Д. М. Иванцевич, Д. Х. Донелли. – М. : Инфра-М, 2000. – 662 с.
69. Гідденс Е. Нестримний світ, як глобалізація перетворює наше життя / Е. Гідденс – К. : Альтерпрес, 2004. – 100 с.
70. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т. Гоббс // Гоббс Т. Соч. : в 2 т. – М. : Мысль, 1991. – Т. 2. – С. 149–161.
71. Гоббс Т. О гражданине / Т. Гоббс // Гоббс Т. Соч. : в 2 т. – М. : Мысль, 1989. – Т. 1. – С. 270–506.
72. Гольбах П. А. Естественная политика или беседы об истинных принципах управления. Основы всеобщей морали / П. А. Гольбах // Гольбах П. А. Избр. произв. : в 2 т. – М. : Соцэкгиз, 1963. – Т. 2. – 563 с.
73. Государственное управление и государственная служба за рубежом : курс лекций / [под общ. ред. проф. В. В. Чубинского]. – СПб. : Образование-Культура, 1998. – 272 с.
74. Государственное управление и политика : учеб. пособие / под ред. Л. В. Сморгунова. – СПб. : Изд-во СПб. ун-та, 2002. – 564 с.
75. Гошко А. Грані соціального діалогу / А. О. Гошко // Профспілки України. – 2005. – № 3. – С. 20–24.
76. Гошовська В. Від кваліфікаційного рівня управлінців залежить майбутнє країни / В. Гошовська // ВІЧЕ : громадсько-політичне і теоретичне видання / Верховна Рада України. – К. : Київська правда . – 2009. – № 11. – C. 34–36.
77. Гошовська В. Соціальна держава: типи, сутність, зміст / В. Гошовська // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України : наук. журн. – К. : НАДУ. – 2007. – № 3. – C. 259–266.
78. Громадські ради в Україні : [довід.] / упоряд. М. Лациба. – К. : Укр. незалеж. центр політ. дослідж., 2003. – 232 с.
79. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / за заг. ред. Ф. М. Рудича. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 412 с.
80. Громадянське суспільство в Україні : аналітичний : звіт за результатами опитування недержавних організацій України / [упор. Я. Бачинський]. – К. : Козаки, 2006. – 64 с.
81. Давиденко В. Соціальний діалог: від конфронтації до партнерства (політологічний аналіз у контексті взаємодії держави і громадянського суспільства) / В. В. Давиденко // Нова парадигма : журн. наук. пр. / [гол. ред. В. П. Бех]. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. – Вип. 60. – С. 131–144.
82. Давиденко В. Соціальний діалог: проблема досягнення стандартів Євросоюзу / В. В. Давиденко // Політичний менеджмент. – 2006. – № 2 (17). – С. 67–78.
83. Давиденко В. В. Соціальний діалог в контексті взаємодії громадянського суспільства і держав : автореф. дис. … д-ра політ. наук : 23.00. 02 – політичні інститути та процеси / В. В. Давиденко. – К, 2008. – 35 с.
84. Давиденко В. В. Соціальний діалог у громадянському суспільстві : монограія / В. В. Давиденко. – Вінниця : ДП «Державна картографічна фабрика», 2007. – 358 с.
85. Дай Томас Р. Основи державної політики / Р. Дай Томас ; [пер. з англ. Г. Є. Краснокутського ; наук. ред. пер. З. В. Балабаєва]. – Одеса : АО Бахва, 2005. – 468 с.
86. Даль Р. Демократия и ее критики / Р. Даль ; [пер. с англ. ; под ред. М. В. Ильина]. – М. : Росс. Полит. энцикл. (РОССПЭН), 2003. – 576 с.
87. Данн В. Н. Державна політика: вступ до аналізу / В. Н. Данн ; [пер. з англ. Г. Є. Краснокутського ; наук. ред. М. О. Баймуратов]. – Одеса : АО «Бахва», 2005. – 504 с.
88. Дегтяр А. О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення : моногр. / А. О. Дегтяр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – 224 с.
89. Дейк Ван Т. А. Язык, познание, коммуникация / Т. А. Дейк Ван. – М. : Прогресс, 2000. – 312 с.
90. Дембицька Н. Демократизація суспільства як становлення партнерських відносин між політичною владою і особистістю / Н. М. Дембицька // ХХI століття: Альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія : матеріали другої міжнар. наук.-теор. конф., м. Київ, 28-29 травня 2003 р. / [за ред. Г. П. Балабанова]. – К. : Фенікс, 2004. – 125 с.
91. Демократическое правовое государство и гражданское общество в странах Центрально-Восточной Европы. – М. : Наука, 2005. – 184 с.
92. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні : навч. посіб. / О. І. Валевський, В. А. Ребкало, М. М. Лагунова [та ін. ] : за заг. ред. В. А. Ребкала ; Укр. акад. держ. упр. при Президенові України. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 228 с.
93. Державне управління в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. В. Б. Авер'янова. – К. : ТОВ «СОМИ», 1999. – 266 с.
94. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади : навч. посіб. / за ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Львів : Вид-во нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2002. – 352 с.
95. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади : навч. посіб / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 164 с.
96. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація : монографія / [кол. авт.; за ред. Н. Р. Нижник]. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 448 с.
97. Державне управління і менеджмент : навч. посіб. у табл. і схемах / Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовий, О. Ю. Амосов [та ін.; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г. С. Одінцової]. – X. : Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.
98. Державне управління та державна служба : слов.-довід. / [укл. О. Ю.Оболенський]. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
99. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування : монографія / [кол. авт.] ; за заг. ред. О. Ю. Оболенського. – Хмельницький : Поділля, 1999. – 570 с.
100. Державне управління. Філософські, світоглядні та методологічні проблеми : монографія / [кол. авт.] ; за заг. ред. В. М. Князева. – К. : Вид-во НАДУ ; Міленіум, 2003. – 320 с.
101. Державне управління : слов.-довід. / за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
102. Дабровська Дж., Гумковська М. Волонтери і філантропія в Польщі / Дж. Дабровська, М. Гумковська. – Варшава, 2002. – 89 с.
103. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378. – Режим доступу : www. zakon. rada. gov. ua
104. Дзюндзюк В. Б. Високоефективні органи влади / В. Б Дзюндзюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – № 1. – С. 244–250.
105. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій : моногр. – Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
106. Дзюндзюк В. Б. Модель системи «держава» з точки зору суб’єкта політики / В. Б Дзюндзюк // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007, № 2. – С. 13–20.
107. Дзюндзюк В. Б. Модернізація органів влади: перехід від публічного адміністрування до публічного менеджменту / В. Б Дзюндзюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – № 2. – С. 9–14.
108. Дзюндзюк В. Б. Україна – ЄС: Розвиток відносин та основні напрями співробітництва : навч. посіб. / В. Б. Дзюндзюк, А. Є. Тамм, В. Ю. Стрельцов. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – 142 с.
109. Діденко Н. Г. Громадські об’єднання в Україні : навч.-метод. посіб. / Н. Г. Діденко. – Донецьк : ДонДУУ, 2005. – 115 с.
110. Діденко Н. Г. Теоретико-методологічні засади розробки та функціонування механізмів державного управління в системі соціального партнерства : автореф. дис. … д-ра наук з держ. упр. : 25.00.02 – механізми державного управління / Н. Г. Діденко. – Донецк, 2008. – 40 с.
111. Діденко Н. Г. Управління, влада, держава: філософські аспекти взаємодії: монографія / Н. Г. Діденко-Донецьк : ДонДУУ, 2005. – 128 с.
112. Довідник соціально орієнтованих організацій та установ Сумщини / за ред. Н. В. Белюкіної. – Суми : Центр соціального партнерства, 2006 – 207 с.
113. Долгих А. Н. Структура диалога в комедии Н. В. Гоголя «Ревізор» / А. Н. Довгих // Вопросы языка и стиля художественного произведения. – Воронеж, 1966. – С. 5–22.
114. Драгомирецька Н. М. Комунікативна діяльність в державному управлінні : теоретико-методологічний : автореф. дис... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 – теорія та історія державного управління / Н. М Драгомирецька. – К., 2007. – 36 с.
115. Дункан У. Д. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики : [пер.с англ.] / У. Д. Дунган. – М. : Дело, 1996. – 271 с.
116. Европейская конвенция о защите прав человека и дополнительные протоколы : научн. комент. – М. : НОРМА, 1996. – 78 с.
117. Елохина Т. П. Психология политического сотрудничества в России / Т. П. Елохина. – СПб. : Изд-во СПб. ун-та, 2004. – 260 с.
118. Емельянов Ю. Н. Обучение паритетному диалогу : учеб. пособ. / Ю. Н. Емельянов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1991. – 107 с.
119. Європейський Союз. Консолідовані договори. – К. : PORT-Royal, 1999. – 208 с.
120. Єлагін В. П. Взаємодія місцевих владних структур з організаціями третього сектора / В. П. Єлагін // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – X. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2002. – № 2 (13) : у 2 ч. – Ч. II. – С. 46–52.
121. Жданенко С. Б. Партнерское взаимодействие в процессе становления гражданского общества : монографія / С. Б. Жаданенко. – Х. : Издатель СПД Ф. Л. Вапнярчук Н. Н., 2006. – 168 с.
122. Жуков В. Соціальне партнерство в Україні : навч. посіб. / В. Жуков, В. Скуратівський. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 200 с.
123. Загальна декларація прав людини : міжнар. документи з прав людини. – X. : Парус, 2000. – 216 с.
124. Задоволення соціальних потреб населення як умова підвищення його довіри до влади : монографія / Є. Ф. Глухачов, Т. Б. Хомуленко, С. М. Клімова та ін. ; за заг. ред. доц. Є. Ф. Глухачова. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. – 208 с.
125. Задорожний Г. В. Соціальне партнерство – реальний шлях до відкритого суспільства / Г. В. Задорожний, О. В. Коврига, В. В. Смоловик. – Х. : ХІБМ, 2000. – 192 с.
126. Зародження громадянського суспільства – чеський приклад / О. Цисарж, Ф. Мікш, І. Навратіл, К. Врабликова : [пер. з чеськ. Л. Брзобогата ; відп. ред. К. Глоушкова]. – Brno, Česká republika : CDK, 2008. – 81 с.
127. Зарубежная политическая наука: история и современность. – М. : ЮНИОН, 1990. – Вып. 1. – П.
128. Захаров В. П. Социально-психологический тренинг : учебн. пособие / В. П. Захаров, Н. Ю. Хрящева. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1989. – 56 с.
129. Збігнєв В. Надання соціальних послуг / В. Збігнєв. – Варшава, 2000. – 65 с.
130. Збігнєв В. Співробітництво між НУО та органами самоврядування / В. Збігнєв. – Варшава, 1997. – 117 с.
131. Звіт за даними дослідження «Стан розвитку неурядових організацій України у 2005 році» / [кол.авт. Л. Єгорова. П. Несторенко та ін.] ; Творчий центр Каунтерпарт. – К. : Кит, 2006. – 130 с.
132. Здравомыслов А. Г. Проблема власти в современной социологии / А. Г. Здравомыслов // Проблемы теоретической социологии. – СПб. : Петрополис, 1994. – 300 с.
133. Зеркин Д. П. Политический конфликт и оппозиция / Д. П. Зеркин // Социально-политический журн. – 1998. – № 5. – С. 14.
134. Зиммель Г. Избранное / Г. Зиммель : в 2 т. – М. : Юрист, 1996. – Т. 2. – 328 с.
135. Ильенков Э. В. Диалектическая логика: Очерки истории и теории / Э. В. Ильенков. – М. : Политиздат, 1984. – 320 с.
136. История философии : энциклопедия. – Минск : Интерпрессервис ; Книжный Дом. 2002. – 1376 с.
137. Ібрагімова І. Зв'язки з громадськістю як індикатор ефективності державного управління та показник стану громадянського суспільства / І. Ібрагімова // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України, 2003. – № 2. – С. 27–33.
138. Ібрагімова І. М. Інформаційне суспільство та взаємодія влади з громадськістю: вимоги ефективності / І. М. Ібрагімова // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – № 1.– С. 36–41.
139. Ібрагімова І. М. Компакт, або суспільний договір між владою і громадою / І. М. Ібрагімова // Громадянське суспільство. – 2009. – № 1 (8). – С. 17–24.
140. Ібрагімова І. М. Прозорість влади. Основи забезпечення інформаційної взаємодії державних органів з громадськістю / І. М. Ібрагімова. – К. : [б. в.], 2002. – 32 с.
141. Іванов І. Важкі кроки консолідації / І. Іванов// Віче. – 1999. – № 8. – С. 90–95.
142. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні / В. М. Кампо. – К. : ІнЮре, 1997. – С. 4.
143. Кант И. Метафизика нравов : в двух частях / И. Кант // Кант И. Соч. : в 6 т. – М. : Мысль, 1964. – Т. 4. – 534 с.
144. Карамишев Д. В. Концепція інноваційних перетворень: міжгалузевий підхід до реформування системи охорони здоров’я (державно управлінські аспекти) / Д. В. Карамишев. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – 304 с.
145. Карамишев Д. Економіко-правові механізми державного регулювання інноваційних процесів у системі охорони здоров'я / Д. Карамишев // Вісник державної служби України. – 2005. – № 4. – С. 40–44.
146. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і неокласичних інтеракціях : монографія / А. Карась. – Київ ; Львів : Вид. Центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 520 с.
147. Карась А. Ф. Філософія громадянського суспільства як інтерпретація свободи і соціальності : автореф. дис. … д-ра филос. наук / Львів. нац. ун-т / А. Карась. – Львів, 2005. – 42 с.
148. Карелина М. В. Региональные профсоюзы в социальном диалоге / М. В. Карелина // Социс. – 2005, № 3. – С.62–70.
149. Кастельс М. Інтернет – галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства / М.Кастельс ; [пер. з англ.]. – К. : Ваклер, 2007. – 304 с.
150. Кастельс М. Могущество самобытности // Новая постиндустриальная волна на Западе / М. Кастельс. – М. : Academia, 1999. – 397 с.
151. Кастельс М., Хіманен П. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Фінська модель / М. Кастельс, П. Хіманен ; [пер. з англ.]. – К. : Ваклер, 2006. – 256 с.
152. Кибрик Е. Л. Лингвистические предпосылки моделирования языковой деятельности / Е. Л. Кибрик // Моделирование языковой деятельности. – М. : Наука, 1987. – С. 29–47.
153. Кин Дж. Демократия и гражданское общество / Дж. Кин пер. с англ., послесл. М. А. Абрамова – М. : Прогресс-Традиция, 2001. – 400 с.
154. Кирилюк Ф. М. Новітня політологія : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ф. М. Кирилюк. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 564 с.
155. Кін Дж. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення / Дж. Кін. – К. : К. І. С., Анод., 2000. – 187 с.
156. Кіндратець О. Н. Нові форми взаємодії держави і громадянського суспільства / О. Н. Кіндратець // Людина і політика. – 2004, № 1. – C. 42–48.
157. Кляйманн М. Ассессмент-центр / М. Кляйманн ; [пер. с нем.]. – Х. : Изд-во «Гуманитарный центр», 2004. – 128 с.
158. Ковалішина Н. П. Паритетна взаємодія органів державної влади й громадських організацій – запорука розвитку гендерної демократії в Україні / Н. П. Ковалішина // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – 2001. – Вип. 2. – С. 214–222.
159. Козаков В. М. Становлення та розвиток соціально-ціннісних засад державного управління в Україні : дис. … д-ра наук з держ. упр. : 25.00.01 – теорія та історія державного управління / В. Козаков. – К., 2008. – 446 с.
160. Козаков В. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні : [монографія] / В. М. Козаков. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 284 с.
161. Козлов К. І. Державна політика соціальної безпеки: взаємодія органів влади і громадських організацій : автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.01 – теорія та історія державного управління / К. І. Козлов. – Х., 2008. – 20 с.
162. Козлов К. І. Соціальна взаємодія органів влади і громадських організацій / К. І. Козлов // Теорія та практика державного управління: зб.наук.пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – Вип. 2 (21). – С. 323–328.
163. Колодій А. Перешкоди на шляху інституціаліазіції громадянського суспільства в Україні / А. Колодій // Суспільні реформи