ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ : ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ АДМИНИСТРАТИВНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ УКРАИНЫ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

КУЧАБСЬКИЙ Олександр Георгійович

УДК 35.075:352/354:001(477)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
ЛЕСЕЧКО Мирон Дмитрович,
доктор економічних наук, професор

Львів – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ СИСТЕМАМИ ….
15
1.1. Огляд літератури і вибір напрямів досліджень ………………… 15
1.2. Соціальна організація як управлінська система ……………….. 19
1.3. Соціально-територіальна система як об’єкт управління ……… 55
1.4. Територіальна організація влади в умовах демократизації …… 97
Висновки до першого розділу ……………………………………….. 120
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СТРУКТУР ………………...
126
2.1. Адміністративно-територіальна одиниця як соціально-територіальна система ……………………………………………………….
126
2.2. Державне управління адміністративно-територіальними структурами в умовах трансформації ………………………………………
147
2.3. Критерії формування адміністративно-територіальних структур………………………………………………………………………..
165
Висновки до другого розділу ………………………………………… 218
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТАНОВЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ...
222
3.1. Комплексна оцінка адміністративно-територіальної структури України ………………………………………………………………………..
222
3.2. Концептуальні підходи до реформування адміністративно-територіальної структури в сучасній Україні …………………...................
262
3.3. Методологічні підходи до удосконалення адміністративно-територіальної структури в Україні ……………………………...................
295
Висновки до третього розділу ……………………………………….. 334

РОЗДІЛ 4. МЕХАНІЗМИ СТАНОВЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ...
338
4.1. Суспільна трансформація як необхідна умова удосконалення адміністративно-територіальної структури України ………………………
338
4.2. Соціальні механізми реорганізації адміністративно-територіальної структури ……………………………………………………
376
4.3. Правовий механізм врегулювання проблем адміністративно-територіальної організації в Україні ………………………………………..
401
4.4. Алгоритм становлення адміністративно-територіальної організації в Україні ………………………………………………………….
427
Висновки до четвертого розділу …………………………………….. 441
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….. 446
ДОДАТКИ ……………………………………………………………. 453
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………… 460

ВСТУП

Актуальність теми. Адміністративно-територіальний устрій безпосередньо впливає на результативність та ефективність державного управління територіальними системами. Доцільність його реформування в Україні випливає з системних змін, які супроводжують суспільство на шляху від тоталітаризму до демократії. Однак, досі не вдалося досягти консенсусу не лише щодо концептуальних засад реформування, а й у питанні застосування механізмів його впровадження. Незважаючи на це, здійснення реформи є нагальною вимогою часу і потребує підготовки в науково-методологічному та організаційному аспектах. Зокрема, це стосується обґрунтування класифікації адміністративно-територіальних структур за еволюційними формами (поділ, устрій та організація), оскільки демократизація системи державного управління розглядається як чинник їх еволюції. Саме адміністративно-територіальна організація забезпечує гармонійну єдність форм управлінської складової суспільної життєдіяльності певної території. До неї слід віднести всю сукупність об’єктів системи територіального управління та її забезпечення: державні та муніципальні органи влади (з їх інтелектуально-кадровим наповненням), матеріально-технічну і фінансову основу управлінської діяльності; систему взаємозв’язків між ними та оточенням (включаючи транспортну інфраструктуру та зв’язок як канали реалізації контактної взаємодії); систему адміністративно-територіальних одиниць. Принциповою особливістю адміністративно-територіальної організації можна вважати її здатність до еволюції в напрямку саморегулювання та самовдосконалення.
У цьому контексті становлення адміністративно-територіальної організації в Україні постає у вигляді механізму підвищення ефективності територіального управління, за умов якого відкривається можливість реформування адміністративно-територіальної структури держави не зверху (директивними методами), а природним шляхом – знизу, ґрунтуючись на потенціалі місцевих громад та регіональних спільнот, що значно актуалізує тему дослідження.
Стан наукової розробки проблеми. Значний внесок у дослідження проблем адміністративно-територіального устрою за останні роки зробили вітчизняні фахівці в галузі державного управління та місцевого самоврядування (Т. Безверхнюк, В. Корженко, О. Коротич, Ю. Куц, О. Лазор, М. Лесечко, В. Мамонова, В. Олуйко, М. Пухтинський, В. Яцуба та ін.), соціально-економічної географії (М. Багров, М. Дністрянський, А. Доценко, О. Шаблій) та регіональної економіки (О. Амосов, А. Дєгтяр, М. Долішній, Л. Шевчук) і ін. У поле зору науковців потрапили проблеми невідповідності сучасного адміністративно-територіального устрою України демократичним принципам територіального управління.
Окремі аспекти досліджуваної проблематики знайшли висвітлення у працях з теорії систем (А. Авер’янов, Р. Акофф, В.Афанасьєв, Л. фон Берталанфі, І. Блауберг, Й. Міллер, Т. Парсонс, В. Садовський, Ю. Семенов, Б. Юдін, Е. Юдін), теорії державного управління (В. Бакуменко, Б. Ґай-Пітерс, Б. Гурне, Г. Іздебський, В. Князєв, Н. Нижник), теорії територіальної організації суспільства (Н. Агафонов, Е. Алаєв, Д. Вітлсі, З. Дзеніс, В. Ізард, А. Транін, Б. Хорєв). Однак, проведені наукові розвідки з проблематики територіального управління ще не призвели до бажаного результату стосовно обґрунтування та впровадження оптимальної адміністративно-територіальної організації України. У цілому бракує комплексного проблемно-управлінського дослідження, де б становлення ефективної адміністративно-територіальної організації розглядалось у контексті демократизації суспільних відносин.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами підтверджується її належністю до Комплексного наукового проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема, науково-дослідних робіт кафедри державного управління та місцевого самоврядування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України "Механізми формування соціального капіталу в Україні" (державний реєстраційний номер 0107U001602), в межах якої здобувачем обґрунтовано роль соціального капіталу у здійсненні реформи системи державного управління та місцевого самоврядування, зокрема, в адміністративно-територіальному реформуванні, та "Оцінювання роботи органів виконавчої влади" (державний реєстраційний номер 0110U001481) – здобувачем опрацьовано сучасні підходи до оцінки роботи органів виконавчої влади в умовах адміністративної та адміністративно-територіальної реформ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні сучасних механізмів державного управління у формуванні та функціонуванні адміністративно-територіальної організації як основного чинника забезпечення ефективності системи територіального управління, а також у визначенні шляхів, розробці методів та механізмів стимулювання її становлення в Україні. Для досягнення цієї мети визначено такі завдання:
– систематизувати теоретико-методологічні підходи та теоретичні концепції щодо удосконалення механізмів підвищення управлінської ефективності через цільову трансформацію системи територіального управління;
– обґрунтувати механізм впливу децентралізації управління на динаміку управлінської ефективності;
– запропонувати механізми підвищення функціональності територіального управління;
– здійснити класифікацію адміністративно-територіальних структур;
– проаналізувати критерії розмежування адміністративно-територіальних одиниць, виявити закономірності та особливості впливу адміністративно-територіальних особливостей на загальну ефективність територіального управління;
– оцінити сучасну адміністративно-територіальну структуру України та встановити її відповідність головним параметрам територіальної організації суспільства;
– виявити та проаналізувати фундаментальні принципи адміністративно-територіальної реорганізації в Україні;
– обґрунтувати основні проблеми існуючої адміністративно-територіальної структури України з метою вироблення раціональних підходів до їх розв’язання;
– з’ясувати проблему територіального управління в контексті пріоритетів та цілей демократичного розвитку українського суспільства, визначити місце адміністративно-територіальної реформи у широкомасштабній трансформації системи управління;
– обґрунтувати передумови ефективної реорганізації адміністративно-територіальної структури України;
– визначити роль та особливості правового механізму врегулювання питань адміністративно-територіального характеру в Україні та проаналізувати перспективи розвитку правової системи в умовах адміністративно-територіальної реорганізації;
– довести, що становлення ефективної адміністративно-територіальної організації в Україні є можливим виключно за умови успішної реалізації системних реформ загального характеру, та запропонувати перспективну та стратегічну моделі адміністративно-територіальної структури держави.
Об’єкт дослідження – процес трансформації системи територіального управління в умовах демократизації суспільних відносин.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади становлення адміністративно-територіальної організації України в контексті підвищення ефективності системи територіального управління через удосконалення механізмів державного управління.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що основним чинником підвищення ефективності системи територіального управління є формування дієздатної адміністративно-територіальної організації завдяки зростанню ролі координаційних зв’язків у системі управління, посиленню самоорганізації, самоврядування, громадянської активності, демократичності формування влади, політичної відповідальності управлінських еліт тощо.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисерта-ційної роботи становлять фундаментальні положення теорій систем, державного управління, територіальної організації суспільства, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних науковців з питань адміністративно-територіального устрою, регіонального управління та місцевого розвитку, демократичного врядування, наукові принципи і засоби наукового пізнання, які забезпечують достовірність результатів, досягнення поставленої мети. Мета та завдання дослідження зумовили використання також низки загальнонаукових методів, властивих науці державного управління, серед яких особливе значення мають: системний підхід, моделювання, метод геосоціорного аналізу.
Серед загальнонаукових методів дослідження – аксіоматичний, аналізу та синтезу, абстрагування, узагальнення, індукції та дедукції, аналогії тощо, які дали змогу виявити сталі закономірності та тенденції, що складаються в системі територіального управління. Серед інших методів – структурно-функціональний аналіз, порівняльний аналіз, інституціональний, історичний, ситуативний методи, дискурсний підхід, що дозволило узагальнити значний матеріал та фактичні дані, які різносторонньо відображають особливості становлення адміністративно-територіальної організації України на сучасному етапі.
З метою врахування динамічного, нелінійного та суперечливого характеру розвитку територіальних систем використано теорію самоорганізації, яка в управлінському контексті ґрунтується на забезпеченні ефективності територіального управління через співробітництво, свідому спільну дію індивідів та соціальних груп щодо досягнення консенсусу, балансу позицій та інтересів тощо.
Повнота джерельної бази дослідження досягнута завдяки використанню законодавчих і нормативних актів (Конституція України, міжнародні документи, закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, рішення Конституційного суду України, законопроекти, концепції та стратегії тощо), результатів соціологічних досліджень, експертних опитувань та ін.
Полігоном дослідження є територія України в цілому та її складові – адміністративно-територіальні одиниці, а також територіальні системи різного ієрархічного рівня: від сублокальних – до макрорегіональних.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних засад становлення адміністративно-територіальної організації України в умовах демократизації суспільних відносин. Завдяки цьому, сформульовано наукові висновки та розроблено прикладні моделі для практичного використання одержаних наукових результатів в процесі адміністративно-територіальної реорганізації. На різних етапах розв’язання зазначеної проблеми в дисертації отримані такі основні наукові результати:
уперше:
– систематизовано теоретико-методологічні підходи та теоретичні концепції щодо удосконалення організаційного механізму державного управління територіальними системами. Зокрема, здійснено класифікацію управлінського процесу з використанням двох моделей державно-правового режиму: штучної (тоталітаризм, авторитаризм) та органічної (перехідні суспільства, демократії); обґрунтовано вплив трансформаційних процесів на циклічні коливання ефективності управління територіальними системами; охарактеризовано основні сценарії зміни ефективності державного управління територіальними системами в умовах реорганізації;
– обґрунтовано механізм впливу децентралізації управління на ефективність державного управління територіальними системами, виходячи із взаємоузгодженості між їх дієздатністю та управлінською автономією відповідних суб’єктів: доведено залежність ефективності локальних систем від двох основних чинників – соціального (синергетичного) та організаційного (системного); обґрунтовано природу формування регіонів як результату екстраполяції локальних інтересів спочатку на суперлокальний, надлокальний, а згодом і на регіональний рівні; встановлено ієрархічні взаємовідносини суб’єктів територіального управління з точки зору масштабів їх управлінської автономії, яку запропоновано класифікувати як політичну, організаційну, виконавчу та директивну; доведено залежність ефективності територіального управління від ступеня відповідності дієздатності територіальної субсистеми рівню її управлінської автономії;
– запропоновано механізм підвищення функціональності територіального управління з урахуванням природно-географічних, історично-географічних та соціально-економічних передумов розвитку територій, встановлено подібність функціонально-територіальних структур адміністративно-територіальних одиниць та реальних територіальних субсистем; обґрунтовано засади функціонального адміністративно-територіального розмежування на основі врахування соціально-економічного тяжіння або за принципом рівновіддаленості від центрів; запропоновано класифікацію адміністративно-територіальних одиниць за мірою відтворення конкретною адміністративно-територіальною одиницею конфігурації певної територіальної субсистеми;
– теоретично обґрунтовано поняття "адміністративно-територіальна організація" та визначено його співвідношення з поняттями "адміністративно-територіальний устрій", "територіальна організація влади", "територіальне управління" тощо;
– запропоновано систематизацію критеріїв адміністративно-територіального розмежування за трьома групами: цільової відповідності; організаційні; географічні, що сприяло виявленню залежності ефективності територіального управління від масштабів децентралізації у вітчизняному контексті;
– на прикладі України встановлено залежність трансформаційних процесів у суспільстві від становлення адміністративно-територіальної організації. Для оцінки адміністративно-територіальної структури України застосовано ієрархічну модель, сформовану за критеріями статистичної системи NUTS, яка загалом відповідає вітчизняній системі розселення;
удосконалено:
– класифікацію адміністративно-територіальних структур, що на сучасному етапі проявляється в урізноманітненні їх форм, а також у витісненні субординаційних управлінських зв’язків координаційними;
– методологічні підходи до визначення фундаментальних принципів майбутньої адміністративно-територіальної реорганізації в Україні, а саме: доведено, що основним резервом підвищення ефективності територіального управління в Україні є механізми самоорганізації, які передбачають формування потужного соціальноактивного прошарку населення, здатного генерувати загальносистемні колективні інтереси та контролювати діяльність наділених владою політичних еліт;
– систематизацію проблем адміністративно-територіального характеру, що дозволяє обґрунтувати висновок: розщеплення та ієрархізація локального рівня в системі великого міста України є передумовою формування в його межах дво-, або декількаярусного територіального самоврядування;
дістало подальший розвиток:
– дослідження проблем територіального управління в контексті пріоритетів та цілей демократичного розвитку: обґрунтовано положення про те, що реорганізація адміністративно-територіальної структури є дієвим чинником підвищення ефективності функціонування та розвитку українського суспільства на тривалий період;
– обґрунтування доцільності реорганізації адміністративно-територіальної структури України в комплексі з адміністративною, муніципальною та фінансовою реформами;
– обґрунтування правового механізму регулювання питань адміністративно-територіального характеру в Україні із розробкою пропозицій щодо розвитку правової системи з точки зору завдань адміністративно-територіальної реорганізації;
– обґрунтування організаційного механізму реалізації ефективної адміністративно-територіальної реформи, зокрема, доведено доцільність формування перспективної моделі адміністративно-територіальної структури з акцентом на ефективну децентралізацію локального рівня. Натомість, у стратегічному майбутньому запропоновано орієнтуватися на регіоналізацію, а за певних умов – навіть федералізацію системи територіального управління.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення роботи у формі конкретних пропозицій, прикладних моделей, методик і рекомендацій були впроваджені в практичній діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Частина результатів дослідження використовується в навчальному процесі при підготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців та посадовців органів місцевого самоврядування. Одержані у дисертації результати використані при опрацюванні проекту “Стратегія розвитку Львівщини до 2015 року” (довідка про впровадження Львівської обласної ради № 745/6 від 30 серпня 2006 р.) – дод. А; при розробці Стратегії розвитку Львівщини (довідка про впровадження Львівської облдержадміністрації № 5/13-4152/4-14 від 1 вересня 2006 р.) – дод. Б; при прогнозуванні соціально-економічного розвитку Львівської області в умовах очікуваної реорганізації адміністративно-територіального устрою з точки зору забезпечення ефективного територіального управління (акт про впровадження Львівської облдержадміністрації від 2 лютого 2010 р.) – дод. В; при розробці пропозицій Управління державної служби Головдержслужби України у Львівській області щодо формування державної політики у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в контексті очікуваної адміністративно-територіальної реформи в Україні (акт про впровадження від 4 березня 2010 р.) – дод. Г; для методологічної оцінки Львівською обласною радою програми соціально-економічного та культурного розвитку області та рішень з питань адміністративно-територіального устрою (акт про впровадження від 16 березня 2010 р.) – дод. Д; при викладанні курсу "Територіальне управління в Україні в умовах реформ" для слухачів спеціальності "Публічне адміністрування" у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження від 12 квітня 2010 р.) – дод. Е; при опрацюванні нормативно-правових документів з питань адміністративно-територіального устрою України, спеціального статусу столиці України та інших міст, організації та діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (акт про впровадження від 14 квітня 2010 р.) – дод. Ж.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею здобувача. Усі одержані результати знайшли відображення в опублікованих роботах. У дисертації не використовувалися матеріали, що належать співвиконавцям науково-дослідних робіт та співавторам опублікованих наукових праць. Особистий внесок у монографії, статті та тези конференцій, опубліковані у співавторстві, наведено у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації оприлюднені на науково-комунікативних заходах, зокрема, на міжнародних, національних, регіональних та вузівських науково-практичних конференціях, конгресах та семінарах: "Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія, та практика" (м. Львів, 2003 р.), "Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції" (м. Львів, 2004 р.), "Регіональний розвиток прикордонних територій" (Польща, м. Гданськ, 2004 р.), "Проблеми адміністративно-територіального устрою України" (Польща, м. Варшава, 2005 р.), "Актуальні проблеми публічного адміністрування" (Польща, м. Варшава, 2005 р.), "Проблеми регіонального розвитку в Україні та Польщі" (м. Львів, 2005 р.), "Суспільні і економічні наслідки трансформаційних процесів у Польщі та Україні" (Польща, м. Гданськ, 2006 р.), "Україна і Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці" (м. Львів, 2006 р.), "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика" (м. Львів, 2007 р.), "Проблеми суспільно-економічної трансформації в посттоталітарних державах (на прикладі України та Польщі)" (м. Львів, 2007 р.), "Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування" (м. Львів, 2008 р.), "Економічні та адміністративні перетворення в геопросторовому вимірі в державах Центрально-Східної Європи" (м. Львів, 2008 р.), "Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій" (м. Львів, 2009 р.), "Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій" (м. Київ, 2009 р.), "Проблеми управління територією міста і його оточенням" (Польща, м. Бидгощ, 2009 р.), "Актуальні питання публічного управління в нових суспільно-політичних умовах" (м. Феодосія, 2009 р.), "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2010 р.), "Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку" (м. Київ, 2010 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 46 наукових праць, у тому числі дві монографії, 26 статей у наукових фахових виданнях з державного управління, 9 статей в інших виданнях, навчальний посібник, 8 публікацій у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано розв’язання актуальної для державного управління проблеми щодо науково-теоретичного обґрунтування становлення та формування адміністративно-територіальної організації України, а також розроблено науково-прикладні механізми, моделі й технології практичного використання отриманих результатів. Проведені дослідження у цілому підтверджують правильність та дієвість вихідної методології, оскільки вона дозволяє вирішити поставлені в дисертації завдання, досягти мети дослідження та підтвердити гіпотезу. На основі дисертаційного дослідження сформульовано такі основні положення, висновки та рекомендації:
1. Ефективною є соціальна система, яка вчасно, з оптимальними витратами ресурсів реалізує поставлені цілі. Ефективність соціальних систем зростає внаслідок мінімізації організаційних витрат та посилення їх структурованості шляхом підвищення дієздатності їх складових, повного використання потенціалу емансипації, самоорганізації та самоврядування. Конкурентоздатність соціальних систем залежить, насамперед, від здатності генерувати синергетичний ресурс. Суттєве підвищення системної ефективності забезпечується реорганізацією структур як засобом цільової трансформації системи та реформуванням – комплексом конкретних заходів, скерованих на впровадження реорганізації. Адміністративна трансформація є постійним та цілеспрямованим процесом удосконалення організаційного механізму державного управління територіальними системами.
2. Раціональне делегування владних повноважень забезпечує підвищення ефективності системи державного управління. Рівень дієздатності територіальних систем визначається її узгодженістю з управлінською автономією відповідних суб’єктів територіального управління. Максимізувати системну ефективність шляхом вибору оптимальної моделі взаємовідносин центру та територій дозволяє децентралізація управління, масштаби якої мають кореспондуватися з рівнем дієздатності територіальних субсистем. Місцеве самоврядування є однією з моделей децентралізації, за якої дієздатні у реалізації локального інтересу територіальні системи представлені автономними в організаційному відношенні органами управління і виступають партнерами органів влади вищого рівня. За сучасних умов трансформацію територіального управління доцільно здійснювати у суворій послідовності: децентралізація, регіоналізація та, можливо, федералізація.
3. Адміністративно-територіальні одиниці є формальними утвореннями об’єктивно існуючих всередині кожної держави територіальних систем. Функціональність територіального управління залежить від ступеня відповідності адміністративно-територіальних структур реальній територіальній організації суспільства. Адміністративно-територіальні одиниці утворюються внаслідок адміністративно-територіального розмежування, яке здійснюється з урахуванням природно-географічних, історично-географічних та соціально-економічних критеріїв. Пріоритет соціально-економічних факторів дозволяє зробити адміністративно-територіальне розмежування функціональнішим. Продуктивними методами функціонального розмежування на локальному рівні є застосування принципу рівновіддаленості від адміністративних центрів, а на регіональному – врахування соціально-економічного тяжіння. Системну дієздатність адміністративно-територіальних одиниць доцільно виявляти з точки зору повноти відтворення нею конкретної конфігурації відповідної територіальної субсистеми.
4. Задля забезпечення відповідності рівня управлінської автономії адміністративно-територіальних одиниць рівню дієздатності відповідних територіальних субсистем пропонується класифікувати адміністративно-територіальні структури за такими еволюційними формами: поділ, устрій та організація. Найвищою формою еволюції адміністративно-територіальних структур пропонується вважати адміністративно-територіальну організацію як гармонійну єдність територіальних форм управлінської складової життєдіяльності та як продукт еволюції суспільства в напрямку саморегулювання та самовдосконалення. Ознакою повноцінної адміністративно-територіальної організації є здатність суспільства до формування ефективних управлінських структур як на локальному, так і на регіональному рівнях. Суспільна еволюція зумовлює урізноманітнення форм змістовного наповнення та якісних характеристик адміністративно-територіальних структур, відбувається розщеплення адміністративно-територіального поділу держави на основну, спеціальну та допоміжну форми, які є складовими єдиної адміністративно-територіальної системи і покликані взаємодоповнювати одна одну. Феноменом урізноманітнення адміністративно-територіальних структур є багатоярусність, що виявляється у еволюційному збільшенні управлінських щаблів. Посилення структурованості адміністративно-територіальних систем у сучасних умовах кореспондує з втратою їх ієрархічної стрункості та упорядкованості.
5. Критерії формування адміністративно-територіальних структур є історичними і випливають з конкретних цілей системи територіального управління. Адміністративно-територіальні критерії доцільно систематизувати як: цільові, організаційні та географічні. Цільові критерії співвідносять адміністративно-територіальну структуру з загальносистемними цілями, політико-правовою системою та завданнями економічного характеру. Організаційні критерії характеризують функціональну дієздатність управлінської системи в контексті ресурсного забезпечення, структурної цілісності та ієрархії. Ресурсний критерій пропонується класифікувати за компонентно-функціональним підходом: людський та територіальний на структурному рівні розвитку системи, управлінський та фінансово-економічний на власне системному рівні, соціальний та інноваційний на рівні синергетичному. Основним критерієм структурної цілісності територіальних систем є показник управлінської доступності як співвідношення між видатками на контакт з органами управління і користю від наданих та отриманих управлінських послуг. Раціональність ієрархічної структури адміністративно-територіальної системи оцінюється за критерієм кратності, значення якого мінімізується з впровадженням сучасних методів територіального управління. Географічні критерії характеризують територіальні системи у природно-географічному, геосоціальному та соціально-економічному аспектах.
6. Наявна адміністративно-територіальна структура України ще не відповідає основним параметрам загальної територіальної організації суспільства. Модель територіальної організації влади в Україні з концентрацією управлінських повноважень на обласному, районному та місцевому рівнях у загальних рисах сформувалася ще за радянських часів. Спроби розширити управлінську автономію окремих територіальних рівнів, не призвели до якісних змін у системі територіального управління. За цільовим критерієм українське суспільство визначається як транзитивне у напрямку демократії. Мають місце суттєві проблеми щодо генерування загальнонаціональних інтересів, що послаблює територіальну цілісність держави та супроводжується значними внутрішньотериторіальними диспропорціями, розбіжностями та протистояннями. Правові гарантії у сфері територіального управління не забезпечені конкретними механізмами їх практичного втілення. Ключовою проблемою становлення повноцінної адміністративно-територіальної організації в Україні є недостатній рівень самоорганізації громадян, слабке структурування територіальних систем, їх низька дієздатність, внаслідок чого інститут територіального самоврядування залишається слабким та декларативним.
7. Адміністративно-територіальна реорганізація в Україні може бути реалізована лише за умови утвердження єдиної чіткої та загальноприйнятної національної ідеї. Вихідними положеннями очікуваних змін в адміністративно-територіальній системі можна вважати принципи законності, народовладдя, самоврядування, ринкової економіки та соціальної справедливості. Дискусійними залишаються окремі питання перспективного територіального устрою, зокрема, щодо доцільності еволюції унітарної моделі у федеративну. Основними аргументами на користь федералізації України вважаються світоглядні, етнокультурні та соціально-економічні розбіжності між окремими регіонами. Досі мають місце концептуальні розходження щодо доцільності наділення ознаками політичної автономії Автономної Республіки Крим. Висуваються навіть пропозиції стосовно наділення етнонаціональних меншин правом на територіальну автономію.
8. Принциповою проблемою удосконалення адміністративно-територіальної структури України є нераціональна система територіального управління. Формально існує трирівнева ієрархічна система адміністративно-територіального устрою, яка фактично визначається як неупорядкована та багаторівнева. Враховуючи п’ятиярусність вітчизняної системи розселення та керуючись апробованою в Європейському Союзі методологією виділення статистичних одиниць NUTS, пропонується упорядкувати існуючу систему адміністративно-територіального устрою України за п’ятирівневим принципом, зберігаючи на даному етапі концентрацію управлінських повноважень на рівнях NUTS-2, NUTS-3 та NUTS-4. Натомість, на рівнях NUTS-1 та NUTS-5 пропонуємо створити адміністративно-територіальні структури допоміжного характеру з мінімальним рівнем управлінської автономії. Окремого підходу заслуговує проблема раціонального управління великими містами та агломераціями. Насамперед, доцільно, щоб столичне адміністративно-територіальне утворення територіально співпадало з зоною інтенсивного соціально-економічного впливу м. Києва. Важливо впровадити специфічну систему управління агломерованими зонами, яка б ґрунтувалася на засадах багатоярусного самоврядування та гнучкого механізму делегування управлінських повноважень між його ієрархічними рівнями.
9. Адміністративно-територіальну структуру України слід удосконалювати згідно з пріоритетами та цілями демократичного розвитку українського суспільства, забезпечуючи дієздатність громадянського суспільства на основі формування соціально та економічно активного та чисельного середнього класу. У руслі основних цільових пріоритетів повинні здійснюватися адміністративна, муніципальна та регіональна реформи. Завершальним етапом широкомасштабної трансформації системи управління в державі має стати адміністративно-територіальна реформа. Конкретні заходи щодо реформування адміністративно-територіальної структури України мають визначатися в залежності від динаміки соціально-економічних процесів і узгоджуватися з реформуванням різних сфер суспільної життєдіяльності: освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, судової системи, бюджетного механізму, земельних відносин тощо.
10. Ефективна реорганізація адміністративно-територіальної структури України передбачає досягнення кількох результатів: по-перше, виходячи з реальних суспільних очікувань, правляча еліта повинна застосувати відповідну політичну волю до реорганізації; по-друге, розробити та представити на розсуд громадськості такий проект реорганізації, який би отримав належну суспільну підтримку; по-третє, важливо сформувати якісне наукове забезпечення та супровід реорганізації системи територіального управління; по-четверте, слід вирішити кадрову проблему, пов’язану з втіленням у життя адміністративно-територіальної реформи, насамперед, забезпечення кількісного та якісного кадрового наповнення управлінських структурних рівнів, які підлягатимуть першочерговій реорганізації.
11. Правове врегулювання питань адміністративно-територіального характеру в Україні повинне, з одного боку, відповідати цільовому критерію демократичного розвитку держави, а з іншого, – підкріплюватися дієвими механізмами втілення у життя задекларованих правових положень. Першочерговим завданням є підготовка та ухвалення спеціального закону та інших нормативно-правових актів щодо становлення в Україні ефективної адміністративно-територіальної організації. У формуванні нової законодавчо-нормативної бази доцільно керуватися пріоритетом гарантування належної управлінської автономності самоврядних утворень з метою підвищення дієздатності відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Слід також законодавчо врегулювати проблеми розмежування компетенції державних виконавчих органів та муніципалітетів, організації системи багатоярусного самоврядування, забезпечити відповідну гнучкість адміністративно-територіальних структур. Принциповим є впровадження дієвого правового механізму врегулювання територіального розмежування суб’єктів влади, встановлення адміністративних меж територіальних утворень.
12. Становлення ефективної адміністративно-територіальної організації в Україні є можливим виключно за умови успішної реалізації політичної, адміністративної, економічної, соціальної, бюджетної, муніципальної, регіональної та адміністративно-територіальної реформ, передбачається формування перспективної моделі адміністративно-територіальної структури з акцентом на децентралізацію локального рівня. На локальному рівні доцільно сформувати базовий рівень адміністративно-територіальної структури (NUTS-4), який би репрезентували оптимальні щодо ресурсного забезпечення та з точки зору управлінської доступності їх адміністративних центрів утворення. При цьому на поселенському рівні (NUTS-5) слід зберегти наявні та впровадити нові форми самоорганізації та самоврядування. Розподіл управлінських повноважень між рівнями NUTS-4 та NUTS-5 здійснювати виключно на засадах субсидіарності. На макрорегіональному рівні (NUTS-1), керуючись економічною доцільністю, пропонується створити шість допоміжних адміністративних утворень з центрами у містах Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Донецьку та Львові. Підвищення ефективності територіального управління за рахунок ефективної децентралізації локального рівня може стати у стратегічному майбутньому стимулом для подальшого удосконалення адміністративно-територіальної організації України на засадах регіоналізації чи федералізації.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверьянов А. Н. Система: философская категория и реальность [Текст] / А. Н. Аверьянов. – М. : Мысль, 1976. – 188 с.
2. Агафонов Н. Т. Территориальная организация общества: Состояние и пути обновления [Текст] / Н. Т. Агафонов, М. Н. Межевич. – Л. : ИСЭП, 1990. – 47 с.
3. Адізес І. Ідеальний керівник: Чому ви не можете стати ним, і що робити з цього приводу: Нова парадигма менеджменту [Текст] / І. Адізес. – К. : Вид. дім "Києво–Могилянська академія", 2006. – 266 c.
4. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи [Текст] / [упор. В. П. Тимощук]. – К. : Факт, 2002. – 100 с.
5. Адміністративна реформа для людини: наук.-практ. нарис [Текст] / [Коліушко І. Б., Авер’янов В. Б., Тимощук В. П. та ін.] ; за заг. ред. І. Коліушка ; Центр політико-прав. реформ. – К. : Факт, 2001. – 71 с.
6. Адміністративно-територіальна реформа: завдання, шляхи реалізації, критерії ефективності [Текст] : матер. "круглого столу" / [за ред. З. С. Варналія]. – К. : НІСД, 2005. – 73 с.
7. Адміністративно-територіальний устрій України. Проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення [Текст] / [С. О. Сивоконь, В. А. Яцюк, А. П. Заєць та ін.] ; за заг. ред. В. Г. Яцуби. — К. : Ви-дво Поліграфічного центру Українського ДАГП Мінекоресурсів України, 2003. – 321 с.
8. Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування [Текст] / [В. Г. Яцуба, В. А. Яцюк, О. Я. Матвіїшин та ін.]. – К. , 2008. – 366 с.
9. Азовкин И. А. Местные Советы в системе органов власти [Текст] / И. А. Азовкин. – М. : Юридическая литература, 1971. – 271 с.
10. Акофф Р. О целеустремленных системах [Текст] / Р. Акофф, Ф. Эмери. – М. : Советское радио, 1974. – 271 с.
11. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география [Текст] : понят.-терминолог. слов. / Э. Б. Алаев. – М. : Мысль, 1983. – 350 с.
12. Алаев Э. Б. Экономико-географическая терминология [Текст] / Э. Б. Алаев. – М. : Мысль, 1977. – 199 с.
13. Андресюк Б. Самоврядування. Чого ми від нього очікуємо? [Текст] / Б. Андресюк // Віче. – 2000. – №1. – С. 40-47.
14. Ант А. Чи буде самоврядування в Україні європейським? [Текст] / А. Ант // Віче. – 1998. – №10. – С. 48-60.
15. Араб-оглы Э. А. Свобода / Э. А. Араб-оглы // Большая Советская Энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://bse.chemport.ru/svoboda_(sotsialn.).shtml
16. Асанов А. Місцеве самоврядування в концепції адміністративної реформи в Україні / А. Асанов // Вісник УАДУ [Текст]. – 2000. – №4. – С. 240-243.
17. Афанасьев В. Г. Системность и общество [Текст] / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 368 с.
18. Афонін А. Закони слабкі без звичаїв. Недержавні неприбуткові організації в системі місцевого самоврядування / А. Афонін // Місцеве самоврядування [Текст]. – 1998. – №1-2. – С. 39-43.
19. Бабенков Є. П. Деякі аспекти трансформації адміністративно-територіального устрою / Є. П. Бабенков // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр.: у 2-х ч. Ч 1. – №3 (13). – Х. : Хар РІ УАДУ, 2002. – С. 155-158.
20. Багров Н. В. Региональная геополитика устойчивого развития [Текст] / Н. В. Багров. – К. : Лыбидь, 2002. – 256 с.
21. Базір А. Сучасні тенденції реформування місцевого самоврядування в Україні / А. Базір // Нова політика [Текст]. – 2000. – №6. – С. 44-50.
22. Баймуратов М. А. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов / М. А. Баймуратов // Юридический вест ник [Текст]. – 1996. – №1. – С. 97-100.
23. Баранчук В. Роль місцевого самоврядування в становленні та реформуванні системи територіальної організації державної влади в Україні / В. Баранчук // Вісник державної служби України [Текст]. – 1998. – №4. – С. 66-77.
24. Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні [Текст] / О. В. Батанов ; Національна академія наук України : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : "Ін Юре", 2003. – 512 с.
25. Батанов О. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади / О. Батанов // Право України [Текст]. – 1999. – №5. – С. 25-29.
26. Батанов О. Місцеві вибори та муніципальні виборчі системи в зарубіжних країнах: досвід для України / О. Батанов // Управління сучасним містом [Текст]. – 2001. – №7-9. – С. 89-95.
27. Батанов О. Функції територіальних громад як специфічних суб’єктів конституційного права / О. Батанов // Право України [Текст]. – 1998. – №8. – С. 21-24.
28. Баштанник В. Державна регіональна політика в контексті європейської інтеграції : політичний аспект / В. Баштанник // Збірник наукових праць УАДУ [Текст]: матер. наук.-практ. конф., (30 трав. 2000 р., м. Київ). – Вип. 2. – Ч. I : Державна регіональна політика та місцеве самоврядування [за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва]. – К. : УАДУ, 2000. – С. 9-15.
29. Безверхнюк Т. М. Ресурсне забезпечення регіонального управління : теоретико-методологічні засади : монографія [Текст] / Т. М. Безверхнюк ; Національна академія державного управління при Президентові України, Одеський регіональний інститут державного управління. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 318 с.
30. Безсмертний Р. П. Основні засади адміністративно-територіальної реформи в Україні / Р. П. Безсмертний // Реформа для людини [Текст] : зб. матер. про шляхи реалізації адміністративно-територіальної реформи в Україні. – К. : Вид-во "Геопринт", 2005. – С. 76-129.
31. Безсмертний Р. П. Проблеми трансформації адміністративно-територіального устрою України / Р. П. Безсмертний // Муніципальний рух: новий етап розвитку [Текст] : матер. VII Всеукр. муніцип. слух. „Муніципальний рух в Україні – 10 років розвитку" (6-8 вересня 2001 р., м. Бердянськ) / [заг. ред. М. Пухтинського]. – К. : Логос, 2002. – С. 210-215.
32. Бєлий Д. Передмова / Д. Бєлий // Лиховид О. Що потрібно знати про місцеве самоврядування [Текст] / О. Лиховид; [упор. Д. Бєлий]. – Херсон : Штрих, 2002. – С. 3.
33. Біленчук П. Д. Місцеве самоврядування в Україні: Муніципальне право [Текст] / П. Д. Біленчук, В. В. Кравченко, М. В. Підмогильний. – К. : Атіка, 2000. – 304 с.
34. Білик П. П. Проблеми дефініції територіальної громади як ознаки правової сутності "регіону" / П. П. Білик // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ [Текст]. – 2001. – №1. – С. 145-149.
35. Білик П. Поняття та правова сутність управлінської категорії "регіон" / П. Білик // Право України [Текст]. – 2001. – №11. – С. 32-35.
36. Блауберг И. В. Становление и сущность системного похода [Текст] / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Наука, 1973. – 270 с.
37. Богданова О. Конфіденційність по-дніпропетровськи / О. Богданова // Український регіональний вісник [Текст]. – 2001. – 1 груд. – №28. – С. 9.
38. Богорад О. Д. До питання про адміністративне районування великих міст / О. Д. Богорад // Роль столиці у процесах державотворення: історичний та сучасний аспекти [Текст]: матер. наук.-практ. конф., 28 лют. 1996 р., м. Київ / [відп. ред. Ю. П. Лебединський]. – К. , 1996. – С. 112-113.
39. Боєчко В. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан [Текст] / В. Боєчко, О. Ганжа, Б. Захарчук. – К. : Основи, 1994. – 167 с.
40. Бойцов В. Я. Система субъектов советского государственного права [Текст] / В. Я. Бойцов. – Уфа : Башкир. кн. узд-во, 1972. – 159 с.
41. Борденюк В. Деякі проблеми законодавчого визначення компетенції органів місцевого самоврядування в Україні / В. Борденюк // Вісник УАДУ [Текст]. – 1997. – №1. – С. 118-129.
42. Борденюк В. І. Деякі проблеми реформування інститутів публічної влади на місцях у контексті державної регіональної політики / В. І. Борденюк // Збірник наукових праць УАДУ [Текст]: матер. наук.-практ. конф., (30 трав. 2000 р., м. Київ). – Вип. 2. – Ч. I : Державна регіональна політика та місцеве самоврядування [за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва]. – К. : УАДУ, 2000. – С. 21-31.
43. Борденюк В. Деякі проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування у містах з районним поділом / В. Борденюк // Право України [Текст]. – 2001. – №2. – С. 53-57.
44. Борденюк В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні / В. Борденюк // Вісник УАДУ [Текст]. – 1996. – №3. – С. 117-129.
45. Борденюк В. Співвідношення органів державної влади та органів місцевого самоврядування: організаційно-управлінський аспект / В. Борденюк // Вісник УАДУ [Текст]. – 2001. – №4. – С. 312-320.
46. Бортун М. І. Регіони без Федерації / М. І. Бортун // Віче [Текст]. – 1993. – №7 – С. 112-113.
47. Брэбан Г. Французское административное право [Текст] / Г. Брэбан. – М. : Прогресс, 1988. – 488 с.
48. Бурчак Ф. Г. Адміністративно-територіальний устрій / Ф. Г. Бурчак // Географічна енциклопедія України [Текст]: в 3-х т. Т. 1. / редкол. : О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : "Українська Радянська Енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 1989. – С. 21.
49. Бутко І. Деякі проблеми становлення і розвитку територіального самоврядування в Україні / І. Бутко // Місцеве та регіональне самоврядування України [Текст]. – 1992. – №3. – С. 8.
50. Вдовенко С. Вдосконалення управління регіоном (район-область) в умовах ринкових перетворень / С. Вдовенко // Вісник УАДУ [Текст]. – 1998. – №1. – С. 89-98.
51. Відкрита громадська угода про об'єднання заради місцевого і регіонального розвитку та процвітання України // Людина і влада [Текст]. – 2000. – №5/6. – С. 42-44.
52. Вінніков О. Питання економічного розвитку самоврядних громад в Україні / О. Вінніков, Г. Морозова // Аспекти самоврядування [Текст]. – 1998. – Ч. 2. – С. 2-5.
53. Волощук В. Політика органів місцевого самоврядування щодо соціально-економічного розвитку територій / В. Волощук // Вісник УАДУ [Текст]. – 2001. – №2. – Ч. 1. – С. 71-74.
54. Воронов М. П. Децентралізація влади як основа взаємовідносин державних виконавчих органів і місцевого самоврядування / М. П. Воронов, В. М. Скрипничук // Державне будівництво та місцеве самоврядування [Текст]: зб. наук. пр. – Вип. 1. – X. : Право, 2001. – С. 34-44.
55. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні [Текст]. – 1994. – Вип. 1-2/6-7. – С. 65-69.
56. Выдрин И. В. Территориальный коллектив как субъект местного самоуправления (государственно-правовые аспекты) / И. В. Выдрин // Правоведение. Известия высших учебных заведений [Текст]. – 1992. – №4. – С. 84-91.
57. Гаєвський Б. А. Політичне управління [Текст]: [навч. посіб.]. / Б. А. Гаєвський, В. А. Ребкало, М. В. Туленков. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 160 с.
58. Газарян А. Некоторые теоретические предпосылки и проблемы местного самоуправления в пост-тоталитарном обществе [Текст] / А. Газарян. – Клайпеда : Центр исследования проблем самоуправления, 1992. – С. 42-65.
59. Гелей С. Основи політології [Текст] / С. Гелей, С. Рутар. – Львів : Інститут українознавства НАН України, 1996. – 232 с.
60. Генеральна схема планування території України: Затверджена Законом України від 07.02.2002 р. №3059–III // Відомості Верховної Ради України [Текст]. – 2002. – №30. – Ст. 204.
61. География Украинской ССР [Текст] / [под ред. Н. Д. Пистуна и Е. И. Шиповича]. – К. : Высшая школа, 1982. – 303 с.
62. Гірняк М. Європейська хартія місцевого самоврядування в правовому полі України: аналіз ситуації / М. Гірняк // Людина і політика [Текст]. – 2001. – №3. – С. 139-143.
63. Гладун З. Поняття і зміст державного управління: Адміністративно-правовий аналіз [Текст] / З. Гладун. – Львів : Львівський філіал УАДУ, 1996. – 21 с.
64. Глухачов Є. Ф. Правові проблеми формування системи влади та управління на рівні районів у містах України / Є. Ф. Глухачов // Актуальні проблеми державного управління [Текст]: зб. наук. пр. – Вип. 1 (12). – Х. : Хар. РІДУ НАДУ. – 2002. – С. 106-110.
65. Глухов В. Реформа равнодушия [Електронний ресурс] / В. Глухов // Діалог. – 2005. – 11 июля. – Режим доступу : http://dialogs.org.ua/ru/material/full/2/3604
66. Гнилорибов В. Проблеми правового статусу територіальних утворень в Україні / В. Гнилорибов // Вісник державної служби України [Текст]. – 2005. – №4. – С. 36-39.
67. Голиков А. П. Сучасний стан і перспективи регіональної політики в Україні / А. П. Голиков, Ю. Г. Прав // Формування механізму регіонального управління в Україні [Текст]: матер. наук.-практ. конф., (29 листоп. 2001 р., м. Харків). / [редкол. : Г. І. Мостовий, О. Ю. Амосов, Л. М. Бєсов та ін.]. – Х. , 2002. – С. 22-24.
68. Голікова Т. Регіональне самоврядування – шлях до демократизації суспільства / Т. Голікова // Регіональна економіка [Текст]. – 1998. – №3. – С. 144-148.
69. Головченко В. Конституційні принципи місцевого самоврядування / В. Головченко, О. Корпань // Право України [Текст]. – 1998. – №3. – С. 14-17; 30.
70. Гонцяж Я. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та втрачені можливості. Як знайти конструктивний шлях для реалізації основних компонентів адміністративної реформи? [Текст] / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. – Київ : Міленіум, 2002. – 136 с.
71. Грабовський С. Місцеві вибори: а може це можливість політичного затінку? / С. Грабовський // Український регіональний вісник [Текст]. – 2001. – 1 груд. – №28. – С. 6.
72. Григорович А. В. Реформування адміністративно-територіального устрою України та його кадрове забезпечення / А. В. Григорович // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Спецвип. 2. [Текст]. – Хмельницький , 2003. – С. 46-48.
73. Григорьев В. Пути становления и конституционного закрепления принципа разделения государственной власти и местного самоуправления в Украине / В. Григорьев // Юридический вестник [Текст]. – 2001. – №1. – С. 84-88.
74. Гриньов В. Б. Нова Україна: якою я її бачу [Текст] / В. Б. Гриньов. – К. : Абрис, 1994. – 92 с.
75. Гурне Б. Державне управління [Текст] / Б. Гурне. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
76. Гурней Б. Введение в науку управления / Бернар Гурней. – М. : Прогресс, 1969. – 430 с.
77. Давидов Р. Політико-правові засади децентралізації влади і розвитку місцевого самоврядування в Україні / Р. Давидов // Вісник УАДУ [Текст]. – 1996. – №1. – С. 90-101.
78. Данилевський В. Малі міста вирішують великі проблеми / В. Данилевський // Аспекти самоврядування [Текст]. – 2001. – Ч. 3 (11). – С. 52-55.
79. Дацюк С. Чи стане Україна цивілізацією, або Кінець національної ідеї / С. Дацюк // Незалежний Культурологічний Часопис "Ї" [Електронний ресурс]. – 2005. – Ч. 39. – Режим доступу : http://www.ji.lviv.ua/n39texts/dacyuk.htm
80. Дейч В. Б. Региональная целостность Украинского государства на современном этапе развития / В. Б. Дейч // Менеджер. Вісник Донецької державної академії управління [Текст]. – 2005. – №4. – С. 17-23.
81. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради Української РСР [Текст]. – 1990. – №31. – Ст. 429.
82. Декларація про об'єднання заради місцевого і регіонального розвитку та процвітання України // Людина і влада [Текст]. – 2000. – №5/6. – С. 42.
83. Демків О. В Україні буде вісім областей? / О. Демків // Високий Замок. – 2002. – 15 трав. – №107.
84. Дергачев В. А. Геополитика [Текст] / В. А. Дергачев. – Киев : Вира-Р, 2000. – 448 c.
85. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року : Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №1001 від 21.07.2006 р. // Офіційний вісник України [Текст]. – 2006. – №30. – С. 36. – Ст. 2132.
86. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація [Текст] / [відпов. ред. Н. Р. Нижник]. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 448 с.
87. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування [Текст] / [за ред. О. Ю. Оболенського]. – Хмельницький : Поділля, 1999. – 570 с.
88. Державні будівельні норми України: Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92. Видання офіційне [Текст]. – К. : Мінінвестбуд України, 1992. – 62 с.
89. Дзенис З. Е. Методология и методика социально-экономгеографических исследований [Текст] / З. Е. Дзенис. – Рига : Зинатне, 1980. – 262 с.
90. Дідик В. В. Планування міст [Текст]: навч. посібник / В. В. Дідик, А. П. Павлів. – Львів : Вид-во Нац. Ун-ту "Львівська політехніка", 2003. – 412 с.
91. Дністрянський М. Адміністративно-територіальний устрій України крізь призму геополітики / М. Дністрянський // Дзвін [Текст]. – 1996. – №8. – С. 93-104.
92. Дністрянський М. В Україні потрібно створити ще 3-4 області / М. Дністрянський // Поступ [Текст]. – 2005. – 9 квітня.
93. Дністрянський М. С. Україна в політико-географічному вимірі [Текст] / М. С. Дністрянський. – Львів : Видавн. центр ЛНУ імені І. Франка, 2000. – 310 с.
94. Дністрянський М. Чи потрібно реформувати адміністративно-територіальний устрій України? (політико-географічний погляд) / М. Дністрянський // Політична думка [Текст]. – 2001. – №1/2. – С. 28-38.
95. Дністрянський М. С. Політико-адміністративний устрій України [Текст]: автореф. диc. к-та геогр. наук : 11.00.02 / М. С. Дністрянський. – Львів , 1995. – 26 с.
96. Долішній М. Деякі підходи до розв’язання проблем удосконалення адміністративно-територіального устрою України / М. Долішній, Л. Шевчук // Економіка України [Текст]. – 2006. – №11. – С. 4-11.
97. Долішній М. Нові підходи до територіального управління / М. Долішній // Урядовий кур'єр [Текст]. – 2002. – 26 лют. – №38.
98. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ – ХХІ століть: нові пріоритети [Текст] / М. І. Долішній. – К. : Наукова думка, 2006. – 511 с.
99. Долішній М. І. Територіальна суспільна система як об'єкт дослідження регіональної економіки України / М. І. Долішній, Л. Т. Шевчук, Я. В. Шевчук // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні суспільні системи [Текст] : зб. наук. пр. – Вип. 3 (ХLVІІ). – Ч. 1. / НАН України, Інститут регіональних досліджень; відп. ред. М. І. Долішній. – Львів , 2004. – С. 3-12.
100. Доценко А. І. Адміністративно-територіальний устрій та розселення в Україні [Текст] / А. І. Доценко. – К. : РВПС України, 2003. – 76 с.
101. Драго Р. Административная наука [Текст] / Р. Драго. – М. : Прогресс, 1982. – 245 с.
102. Дружбинський В. Чи стане Україна державою самоврядних громад? / В. Дружбинський // Дзеркало тижня [Текст]. – 2005. – 8-14 жовт. – №39 (567).
103. Друзюк С. Громада – велика сила. Та можливості обмежені : [Погляди М. Грушевського на самоврядування] / С. Друзюк // Віче [Текст]. – 1998. – №5. – С. 41-46.
104. Друзюк С. Проблеми інституту місцевого самоврядування в аспекті конституційних поглядів М. С. Грушевського / С. Друзюк // Право України [Текст]. – 1998. – №3. – С. 87-88.
105. Дубінін Е. Регіональні реформи. Як скористатися демократією / Е. Дубінін // Голос України [Текст]. – 2001. – 27 жовт.
106. Дуда А. Особливості реалізації регіональної та кадрової політики органами державної влади в регіонах компактного розселення національних меншин / А. Дуда // Регіональна політика України: формування соціогуманітарних пріоритетів розвитку [Текст] / за заг. ред. Ю. Тищенко; Український незалежний центр політичних досліджень. – К. , 2006. – С. 211–230.
107. Дьомін О. Роль адміністративно реформи у державотворенні на сучасному етапі / О. Дьомін // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції [Текст] : зб. наук. пр. – К. , 2003. – С. 8-13.
108. Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 р. [Текст]. – К. , 1992. – 13 с.
109. Європейська хартія місцевого самоврядування: прийнята в Страсбурзі 15 жовтня 1985 р. // Місцеве самоврядування [Текст]. – 1997. – №1/2. – С. 90-94.
110. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин [Електронний ресурс] : прийнята в Страсбурзі 5 листопада 1992 р. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_014
111. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр [Текст]. – 2002.– 4 черв. – №100.
112. Євтух В. Досвід вирішення етнонаціональних проблем: концептуальні засади і практичні заходи / В. Євтух // Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду [Текст]. – К. : УНЦПД, 2004. – С. 34.
113. Жовнірчик Я. Ф. Розвиток територіальної організації місцевого самоврядування в Україні [Текст]: автореф. диc. к-та наук з держ. упр.: 25.00.02 / Я. Ф. Жовнірчик. – К. , 2005. – 20 с.
114. Жовнірчик Я. Формування дієздатних і самодостатніх територіальних громад / Я. Жовнірчик // Управління сучасним містом [Текст]. – 2004. – №10-12 (16). – С. 230-236.
115. Жук П. До розробки нового адміністративно-територіального поділу України / П. Жук // Перехід–ІV [Текст]. – 2001. – Ч. 1 (6). – C. 1-9.
116. Жук П. Пропозиції до розробки нового адміністративно-територіального поділу України [Текст] / П. Жук. – К. , 1992. – 5 с.
117. Журавський В. Щодо реформи адміністративно-територіального устрою України / В. Журавський // Право України [Текст]. – 2005. – №8. – С. 16-19.
118. Журек Л. Доходи територіальних одиниць самоврядування та система податків / Л. Журек // Узагальнення польського досвіду місцевого самоврядування та перспективні напрямки розвитку самоврядування в Україні [Текст]. – К. : Агентство "Україна", 2001. – С. 29-40.
119. Завадский С. Основы регионального планирования [Текст] / С. Завадский. – М. : Прогресс, 1973. – 213 с.
120. Заєць А. П. Коротка історична довідка про адміністративно-територіальний устрій та місцеве самоврядування в Україні / А. П. Заєць // Реформа для людини [Текст] : зб. матер. про шляхи реалізації адмін.-тер. реформи в Україні. – К. : Вид-во "Геопринт", 2005. – С. 12-16.
121. Заєць А. П. Мета реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування / А. П. Заєць // Реформа для людини [Текст] : зб. матер. про шляхи реалізації адмін.-тер. реформи в Україні. – К. : Вид-во "Геопринт", 2005. – С. 16-17.
122. Заєць А. П. Принципи реформування адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування / А. П. Заєць // Реформа для людини [Текст] : зб. матер. про шляхи реалізації адмін.-тер. реформи в Україні. – К. : Вид-во "Геопринт", 2005. – С. 17-18.
123. Заєць А. П. Суть пропозицій з реформування адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування / А. П. Заєць // Реформа для людини [Текст] : зб. матер. про шляхи реалізації адмін.-тер. реформи в Україні. – К. : Вид-во "Геопринт", 2005. – С. 18-23.
124. Зайченко М. Організаційні механізми врегулювання спільних інтересів територіальних громад агломерованих зон / М. Зайченко // Управління сучасним містом [Текст]. – 2004. – №10-12 (16). – С. 236-246.
125. Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" [Текст] : [наук.-практич. комент. / гол. ред. кол. В. Ф. Опришко]. – К., 1999. – 397 с.
126. Засідання Українського клубу „Адміністративно-територіальна реформа: проблеми та перспективи" (19 травня 2005 р., м. Київ) // Діалог [Електронний ресурс]. – 2005. – Режим доступу : http://dialogs.org.ua/ru/material/full/6/3030
127. Заставний Ф. Д. Географія України [Текст] / Ф. Д. Заставний. – Львів : Світ, 1994. – 472 с.
128. Захарченко А. Прорблеми законодавчого забезпечення адміністративно-територіальної реформи в Україні / А. Захарченко // Лабораторія законодавчих ініціатив [Електронний ресурс]. – 2005. – Режим доступу : http://www.laboratory.kiev.ua/index.php?action=publication&as=0&ar_id=1328#ar1328
129. Заяць І. Область: становлення сучасної регіональної політики в Україні / І. Заяць // Право України [Текст]. – 1997. – №6. – С. 20-24; 35.
130. Здравомыслов А. Г. Интерес / А. Г. Здравомыслов // Философский энциклопедический словарь [Текст]. – М. : Советская энциклопедия, 1983. – С. 213-214.
131. Иванов С. Н. Территориальные коллективы в системе социалистического