ВЗАЄМОДІЯ ІНСТИТУТУ ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Сичова Вікторія Вікторівна

УДК 351.96 : 328.123

ВЗАЄМОДІЯ ІНСТИТУТУ ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ
ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ:
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

Спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Корженко Володимир Васильович
доктор філософських наук, професор

Харків – 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………
Розділ 1. Теоретичні підходи у дослідженні взаємодії інституту політичної опозиції з системою державного управління………………
1.1. Філософсько-управлінські погляди на відносини політичної опозиції з органами державного управління…………………………….
1.2. Ставлення українських дослідників до характеру взаємодії політичної опозиції з органами державного управління………………..
1.3. Селективно-кумулятивний підхід як інструмент дослідження взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління.......…
Висновки до розділу 1………………………………………………….
Розділ 2. Методологія дослідження взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління…………………………
2.1. Інститут політичної опозиції як складова демократичного державного механізму …..………………………………………………….
2.2. Методологічне обґрунтування взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління………………………………..……….
2.3. Характер і особливості взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління………………………………………………….
Висновки до розділу 2…………………………………………………
Розділ 3. Формування та функціонування моделей взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління в провідних країнах Європи……………………………………………….
3.1. Генезис та еволюція функцій інституту політичної опозиції в контексті трансформації державного управління………………………….
3.2. Модель обмеженого рівномірного впливу інституту політичної опозиції на державне управління Великобританії……………………….
3.3. Модель поліваріантного імпульсного впливу інституту політичної опозиції на державне управління Франції……………………..
3.4. Модель стрибкоподібного впливу інституту політичної опозиції на державне управління Німеччини ………………………..….
Висновки до розділу 3…………………………………………………
Розділ 4. Особливості моделей відносин української політичної опозиції з органами державного управління в традиційному та індустріальному суспільствах …………………………………………….
4.1. Модель «руйнівного впливу» позасистемної української опозиції на державне управління у традиційному суспільстві …………...
4.2. Особливості інституційної взаємодії української парламентської опозиції з органами державного управління Австрії та Росії в умовах навздогінної модернізації …………………………………..
4.3. Специфіка відносин органів державного управління та політичної опозиції за радянської моделі державного управління в індустріальному суспільстві...……………………………………………………………………
Висновки до розділу 4…………………………………………………
Розділ 5. Напрямки удосконалення взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління в Україні ……………
5.1. Демократизація державного управління як умова становлення та організаційного оформлення інституту політичної опозиції…………
5.2. Інституалізація політичної опозиції як чинник оновлення системи державного управління в Україні………………………………..
5.3. Модель імпульсного ситуативного впливу інституту політичної опозиції на державне управління в Україні ……………………………..
5.4 Удосконалення взаємодії інституту політичної опозиції з органами місцевого самоврядування……………………………………….
Висновки до розділу 5………………………………………………….
Висновки………………………………………………………..……….
Додатки………………………………………………………………….
Список використаних джерел ……………………………………… 4

Вступ

Актуальність теми. В умовах трансформації українського суспільства, розбудови демократичної, соціальної, правової держави відбулися зміни у державному управлінні, що обумовили виникнення та структурне оформлення в Україні політичної опозиції. Яскравими наслідками визначених процесів стали часта ротація правлячої та опозиційної політичних еліт на національному й регіональному рівнях у 2004 – 2010 рр., нові для України явища – диспаритет (співіснування представників конкуруючих партій у центральних і регіональних державних органах) та коабітація (розділене правління за умов, коли президент спирається на парламентську меншість/опозицію, а прем’єр-міністр – на парламентську більшість). Одночасне виконання певною політичною силою функцій опозиції в законодавчому органі держави та функцій управління регіональним / місцевим розвитком змінює характер державного управління. Посилення конфронтації між політичною опозицією, президентом та урядом/парламентською більшістю в 2006–2007 рр., прем’єр міністром і главою держави в 2007–поч. 2010 р. актуалізує питання впливу інституту політичної опозиції на якісний склад і дієздатність уряду, кадрів державного управління, а особливо на спадкоємність і стабільність усього процесу державного управління. Наукова актуальність проблеми обумовлена необхідністю дослідження не лише горизонтальних зв’язків «інститут політичної опозиції – уряд», а й глибинних змін у системі державного управління під впливом розгортання процесів демократизації, виникнення та функціонування нових суспільних інститутів, а також нагальною потребою з’ясування умов, за яких взаємодія інституту політичної опозиції та державного управління (як інституту та системи органів влади) сприятиме підвищенню ефективності державного управління та забезпеченню стабільного суспільного розвитку.
Стан наукової розробки проблеми. Теоретико-методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження складають роботи, які аналізують співвідношення політичного керівництва та державного управління (В. Голубь, О. Крюков, А. Мельник, П. Надолішній, О. Оболенський, М. Обушний, М. Пірен, С. Саханенко, С. Серьогін, С. Телешун); систему стримувань і противаг (Е. Афонін, О. Радченко, В. Ребкало, В. Шахов); методи впливу уряду на політичну опозицію (Б. Рассел, В. Халіпов); характер взаємодії парламентської опозиції з урядом (З. Зотова, О. Кукуруз, С. Мейнуорінг, М. Михальченко, К. Пономарьов, А. Степан, Л. Тимофєєва, С. Хантінгтон, К. Ясперс), а також парламентської більшості та меншості (Л. Гонюкова, Ю. Древаль, В. Журавський, А. Лейпхарт, Н. Мосюкова, Р. Павленко, К. Ясперс); діяльність політичної опозиції (В. Баштанник, О. Воскресенський, А. Джунусов, Г. Зеленько, О. Петренко, І. Рейтерович); моделі політичної опозиції (Р. Даль, Г. Іонеску, О. Кіркхаймер, Є. Колінськи, Х. Лінц, І. Мадаріага, Р.Макрідіс, Г. Оберройтер та на пострадянському просторі – С. Бондар, І. Варзар, Н. Вінничук, Г. Гаврилов, В. Гельман, Г. Змановський, У. Кирієнко, Д. Ковриженко, Л. Кормич, Л. Маймескулов, Д. Макєєв, В. Пешков, І. Поліщук, С. Поршаков, Ю. Розенфельд, Ф. Рудич, С. Рябов, Г. Саєнко, А. Саприкін, С. Сергєєв, О. Совгиря, О. Циганков, Л. Червона, В. Якушик); передумови виникнення, проблеми формування та інституалізації української опозиції (І. Бойко, Г. Демиденко, А. Колодій, І. Курас, І. Павленко, К. Савицький, А. Тамм); засоби підвищення ефективності державного управління (В. Авер’янов, С. Андрєєв, Г. Атаманчук, В. Дзюндзюк, Н. Мельтюхова, Г. Одінцова) та забезпечення сталого суспільного розвитку (Ю. Габермас, Р. Дарендорф, Л. Козер, В. Корженко, С. Ліпсет, В. Мартиненко, Н. Нижник, В. Нікітін, В. Олуйко, Ю. Сурмін, А. Турен, І. Черленяк).
Предметом для аналізу більшості досліджень є питання моделей взаємодії політичної опозиції з урядом, характеристики політичної опозиції як феномена (тип, функції, політико-правовий статус) та інституту демократії, її впливу на державну владу. Проте проблеми специфіки функціонування інституту політичної опозиції, його відносин з державним управлінням (як інститутом та системою державних органів), моделей їхньої взаємодії залишаються поза увагою вчених. Зосередження сучасної суспільної думки на вирішенні зазначених проблем має не лише політичне, а й практичне значення. Передбачається, що результати дослідження сприятимуть удосконаленню взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління в Україні, а також прискоренню демократичних державотворчих процесів у країні.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідних робіт Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: «Соціальна політика Української держави та особливості її реалізації в регіоні» (державний реєстраційний номер 0105U002742); «Соціальна безпека Української держави та механізми її забезпечення на регіональному рівні» (державний реєстраційний номер 0106U012327); «Управління розвитком людського потенціалу територіальної громади в інноваційно-знаннєвому суспільстві» (державний реєстраційний номер 0110U000469), «Механізми подолання соціальних загроз на рівні територіальної громади» (державний реєстраційний номер 0109U004866), які виконувалися у 2005 – 2011 рр. в межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління «Державне управління та місцеве самоврядування». Роль автора полягає у визначенні місця інституту політичної опозиції в системі державного управління, дослідженні його впливу на принципи, структуру, функції державного управління, соціально-економічний розвиток держави/регіону, дієвість територіальної громади. Автором запропоновано теоретичний підхід до дослідження взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління, методику розрахунку рівня впливу інституту політичної опозиції на державне управління та напрямки вдосконалення зазначеної взаємодії з метою підвищення ефективності державного управління.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування характеру, особливостей і наслідків взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління; а також розробка пропозицій щодо напрямків її удосконалення для підвищення ефективності державного управління та забезпечення сталого суспільного розвитку.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
 обґрунтувати сучасну постановку проблеми взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління;
 узагальнити існуючі теорії демократії, соціального конфлікту, державного управління у контексті взаємодії інституту політичної опозиції та системи державного управління;
 з’ясувати зміст категорії «інститут політичної опозиції» в контексті теорії державного управління та визначити функції інституту політичної опозиції в системі державного управління;
 обґрунтувати методологію дослідження взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління, з’ясувати сутність, принципи, форми їх взаємодії і методи взаємовпливу;
 виявити рівень впливу інституту політичної опозиції на державне управління та залежність від нього результативності й можливих тенденцій розвитку державного управління;
 дослідити соціально-економічні та культурно-історичні умови становлення й еволюції політичної опозиції як суспільного інституту в системі державного управління, а також особливості формування та функціонування моделей взаємодії інституту політичної опозиції з органами державного управління Великобританії, Франції, Німеччини;
 виявити особливості виникнення й функціонування української політичної опозиції, узагальнити моделі її взаємодії з органами державного управління в традиційному та індустріальному суспільствах;
 дослідити основні етапи та напрямки інституалізації політичної опозиції в умовах демократизації державного управління в Україні;
 визначити моделі впливу інституту політичної опозиції на державне управління в провідних європейських країнах і в України.
Об’єкт дослідження: система державного управління як цілісний суспільний інститут з його суперечностями та засобами їх подолання.
Предмет дослідження: теоретико-методологічні засади взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління.
Методи дослідження. Методологічною й теоретичною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення теорій демократії, соціального конфлікту та державного управління, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з питань соціально-політичного розвитку, виникнення та функціонування політичної опозиції як суспільного інституту, підвищення ефективності державного управління, співвідношення політичного керівництва та державного управління.
Застосовування системного підходу дозволило розглядати не лише вертикальні, а й горизонтальні зв’язки у системі державного управління. За допомогою методів аналізу та синтезу, індукції та дедукції з’ясовано генезис, розвиток, місце, функції, особливості функціонування інституту політичної опозиції в системі державного управління, а також сутність, принципи, форми, характер, моделі взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління в контексті трансформації останнього в розвинених країн Європи та в Україні. Завдяки методу експертних оцінок, визначено моделі впливу інституту політичної опозиції на державне управління Великобританії, Франції, Німеччини, України. Застосування компаративного аналізу підтвердило положення, що розроблений та апробований досвід однієї країни не завжди може бути прийнятним для інших країн. Використання логіко-семантичного методу сприяло поглибленню понятійного апарату при визначенні категорії «інститут політичної опозиції» в контексті державного управління. Системно-аналітичний метод дозволяє здійснити аналіз законодавчих актів і нормативних документів, метод статистичних порівнянь – дослідити ступінь впливу інституту політичної позиції на державне управління; а абстрактно-логічний метод – зробити теоретичні узагальнення та сформулювати висновки.
Джерельну базу дослідження складають: (1) закони України, законодавчі та нормативно-правові акти провідних країн Європи; постанови, рішення, Регламент Верховної Ради України; (2) політичні програми, законопроекти, угоди, заяви політичних партій, парламентських фракцій, їхніх лідерів; (3) статистичні дані щодо соціально-економічного та політичного розвитку провідних країн Європи та України; (4) матеріали незалежних аналітичних центрів, інформаційних агентств, періодичних та Інтернет-видань, в яких міститься інформація, незалежний науковий аналіз суспільно-політичного та економічного розвитку сучасної України; (5) наукові праці, що містять фактичний матеріал та узагальнення з проблеми взаємодії політичного керівництва та державного управління, взаємодії інституту політичної опозиції та уряду в розвинутих соціальних практиках. Комплексне використання цих джерел дозволило оцінити стан досліджуваної проблеми та забезпечити достовірність отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні характеру, особливостей, наслідків взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління, а також напрямків її удосконалення з урахуванням історичних, соціокультурних чинників впливу, тенденцій сучасного розвитку системи державного управління з метою забезпечення політичної стабільності та сталого соціально-економічного розвитку суспільства.
У межах наукового дослідження:
вперше:
 обґрунтовано постановку нової для українського публічного урядування науково-прикладної проблеми взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління (як суспільного інституту й системи органів влади), що виходить за межі взаємодії політичної опозиції й уряду;
 розроблено селективно-кумулятивний підхід до дослідження взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління, який базується на комплексному поєднанні обґрунтовано відібраних і синтезованих сутнісних положень сучасних теорій демократії, управління, соціального конфлікту, а також низки теоретичних підходів окремих соціально-гуманітарних наук, що дозволяє цілеспрямовано посилити (кумулювати) акценти на дослідженні зв’язків і відносин між інститутом політичної опозиції та державним управлінням;
 сформульовано визначення «інституту політичної опозиції» як складової демократичного державного механізму, за допомогою якої забезпечуються ефективні дії держави щодо підвищення раціональності її управлінських рішень;
 розроблено методику розрахунку рівня впливу інституту політичної опозиції на державне управління, на підставі якої визначено моделі відповідного впливу й особливості їх функціонування в провідних країнах Європи та в Україні;
удосконалено:
 методологічне обґрунтування необхідності існування політичної опозиції як суспільного інституту, як суттєвої складової в системі стримувань і противаг у державно-владних відносинах у певних соціально-економічних та культурно-історичних умовах;
 теоретичне положення про залежність формування та функціонування інституту політичної опозиції, характеру його взаємодії з урядом, органами державного управління від форми правління, виборчої та партійної систем, адміністративно-територіального устрою держави, методів державного управління; доведено, що зміна принципів, структури, функцій, методів, характеру управлінських зв’язків і відносин, тенденцій розвитку державного управління залежить від структури, іманентних властивостей та ресурсів інституту політичної опозиції;
 характеристики функцій інституту політичної опозиції в системі державного управління у зв’язку з наповненістю їх управлінським змістом;
дістали подальший розвиток:
 узагальнення принципів і форм конструктивної взаємодії, методів взаємовпливу інституту опозиції та державного управління;
 періодизація змін у системі державного управління на українських землях з виявленням специфіки формування й функціонування моделей взаємодії української політичної опозиції та органів державного управління з XІV до початку ХХІ ст.;
 дослідження основних етапів та напрямків інституалізації політичної опозиції в Україні, а також законодавчого забезпечення функціонування політичної опозиції з конкретними пропозиціями його вдосконалення.
Практична значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно створює теоретико-методологічну та технологічну основу для удосконалення взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління на національному й регіональному рівнях, може сприяти забезпеченню політичної стабільності та сталого соціально-економічного розвитку суспільства.
Теоретичні висновки та практичні пропозиції щодо удосконалення нормативної бази прийняті до використання Харківською обласною радою (довідка про впровадження № 01-38/35 від 11.01.2011 р.) (дод. А). Низка пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення взаємодії органів державного управління та політичної опозиції у виборних органах місцевого самоврядування на демократичних засадах використовується у практичній діяльності Управління у справах преси та інформації Харківської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 18 від 10.01. 2011 р.), Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області (довідка про впровадження № 49 від 14.01.2011р.) (дод. А). Пропозиції щодо застосовування інноваційних механізмів залучення представників меншості (опозиції) до розробки й прийняття державноуправлінських рішень у представницьких органах влади використовуються в практичній роботі Харківської районної ради Харківської області (довідка про впровадження № 399 від 31.12.2010 р.) (дод. А). Запропоновані підходи щодо залучення представників меншості (опозиції) до розробки й прийняття міського бюджету, альтернативних програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку території, а також щодо напрямків удосконалення Статуту територіальної громади м. Харкова з метою використання інституту політичної опозиції як механізму підвищення дієвості територіальної громади впроваджені у діяльність Харківської міської ради Харківської області (довідка про впровадження № 436/0/1-11 від 17.0І.2011 р.) (дод. А). Результати дисертаційного дослідження використано в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці програм та викладанні дисциплін «Історія України» та «Історія української культури» за програмою підготовки спеціалістів за спеціальністю «Менеджмент організацій», а також «Культурологія» за програмою підготовки спеціалістів за спеціальністю «Управління персоналом і економіка праці» (акт про впровадження від 07.02.2011 р.) (дод. А).
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальних модулях «Партії в політичній системі: світовий досвід та Україна» за програмою підготовки магістрів державного управління; у програмах з підвищення кваліфікації державних службовців та посадовців місцевого самоврядування; для проведення спільних комунікативних заходів з керівниками державних органів, практичними працівниками, лідерами політичної опозиції, науковцями; для удосконалення вітчизняного виборчого законодавства, а також законопроекту «Про політичну опозицію» із урахуванням культурно-історичних і соціально-економічних особливостей розвитку України та її регіонів; державними службовцями для моделювання та прогнозування тенденцій у зміні характеру й рівня впливу української політичної опозиції на реалізацію окремих напрямків внутрішньої політики в Україні.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить одержані автором нові результати в галузі науки державного управління, що сприяють розвитку методології цієї науки й підвищенню ефективності державного управління через взаємодію його з інститутом політичної опозиції в Україні. Конкретний особистий внесок здобувача у наукових працях, які опубліковані у співавторстві, відображено у списку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на VI – ХІ міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2006 – 2011 рр.); на IV міжнародному науковому форумі «Державна влада та місцеве самоврядування в Росії: історія й сучасність. До 100-ліття Державної Думи» (м. Санкт-Петербург, 2006 р.), на підсумкових науково-практичних конференціях за міжнародною участю «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» та «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2006 р.; м. Одеса, 2009 р.), на ІІІ міжнародній науковій конференції «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту» (м. Донецьк, 2006 р.); на міжнародних науково-практичних конференціях «Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика» (м. Львів, 2007 р.), «Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення» (м. Суми, 2007 р.), «Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування» (м. Львів, 2008 р.); на VI міжнародному семінарі «Етнічність і влада» (м. Ялта, смт. Алупка, 2007 р.); на науково-практичній конференції за міжнародною участю «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування» (м. Київ, 2007 р.); на ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Гендерна політика міст: історія та сучасність” (м. Харків, 2007 р.); на ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Органи влади та молодіжні громадські організації. Інноваційні рішення у молодіжній політиці» (м. Харків, 2007 р.); на VI щорічній міжнародній науковій конференції «Державне управління в ХХІ столітті: традиції та інновації» (м. Москва, 2008 р.), на науково-практичних конференціях «Голодомор в Україні 1932–1933 рр. – злочин проти людства» та «Сторінки пам’яті: трагедія українського народу 1932–1933 років» (м. Харків, 2008 р.; м. Харків, 2009 р.), на I міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку електронної освіти в галузі економіки» (м. Севастополь, 2011 р.).
Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено у 40 наукових працях, з яких: одноосібна монографія, колективна монографія, 22 статті, опубліковані у фахових виданнях з державного управління, 2 статті та 14 тез доповідей – у збірниках матеріалів конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 450 сторінок, у тому числі 15 рисунків на 6 сторінках, 8 додатків на 29 сторінках. Список використаних джерел містить 482 найменування, у тому числі 56 – іноземними мовами на 53 сторінках.

Список литературы

Висновки

У дисертації запропоновано новий напрям досліджень, що стосується взаємодії інституту політичної опозиції не лише з урядом, а й з державним управлінням у цілому як суспільним інститутом та системою органів влади. Розробка теоретико-методологічних засад щодо обґрунтування характеру, особливостей, наслідків взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління дозволяє розв’язати важливу наукову проблему забезпечення політичної стабільності та сталого соціально-економічного розвитку суспільства, вирішити завдання щодо підвищення ефективності державного управління у транзитивних суспільствах через коригування рівня впливу інституту політичної опозиції на державне управління. На основі дисертаційного дослідження сформульовано такі основні положення, висновки та рекомендації:
1. Розвинуті соціальні практики вимагають нового селективно-кумулятивного теоретичного підходу як методології дослідження взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління. Цей підхід пов’язаний із комплексним поєднанням обґрунтовано відібраних суттєвих положень сучасних теорій демократії, управління, соціального конфлікту тощо з метою цілеспрямованого кумулювання акцентів на зв’язках і відносинах між інститутом політичної опозиції та державним управлінням. Він докорінно відрізняється від мультидисциплінарного та міжпредметного підходів, які сприяють накопиченню та узагальненню знань, не виявляючи динаміки зазначеної взаємодії, її загальних тенденцій і механізмів.
2. Інститут політичної опозиції можна вважати суттєвою складовою демократичного державного механізму, за допомогою якої забезпечуються ефективні дії держави (системи органів влади) щодо підвищення раціональності управлінських рішень останньої. У даному контексті він виступає одним із результатів об’єктних зворотних зв’язків, що відображають реакції керованих об’єктів на управлінські впливи компонентів суб’єкта державного управління. Будучи одним із інформаційних ресурсів державного управління, інститут політичної опозиції сприяє стабілізації суспільного розвитку, демократизації державного управління, зумовлюючи нові тенденції його розвитку.
3. Взаємодія інституту політичної опозиції та державного управління у сучасному суспільстві розглядається у «широкому» сенсі, а не у традиційно «вузькому» розумінні взаємодії політичної опозиції та уряду. Йдеться про відносини двох суспільних інститутів, що представляють, з одного боку, певні організаційні структури, набір функцій, процедур і правил, а з іншого, – стосуються взаємовпливів опозиційних парламентських фракцій, фракцій меншості у представницьких органах місцевого самоврядування на відповідну більшість та органи виконавчої влади, а також останніх – на відповідні фракції меншості.
Управлінська змістовність іманентних функцій інституту політичної опозиції на сучасному етапі обумовлена тим, що здійснюючи функції конструктивної критики та альтернативи, політична опозиція має виконувати таку державноуправлінську функцію, як планування (прогнозування). Збільшення ролі інституту політичної опозиції у суспільному житті та часткове перебирання ним функції контролю сприяє переходу державного управління від суб’єкт-об’єктних до суб’єкт-суб’єктних управлінських відносин. В умовах диспаритету одна й та сама політична сила може виконувати функції опозиції в законодавчому органі та управлінські функції на місцях, конкуруючи із центральною владою, що свідчить про ускладнення характеру державного управління та нелінійність структури інституту політичної опозиції.
4. На підставі методу експертних оцінок розроблено методику розрахунку рівня впливу інституту політичної опозиції на державне управління. Підтверджено залежність цього рівня впливу від характеру партійної системи, форми державного правління, адміністративно-територіального устрою держави та складових інституту політичної опозиції. Доведено, що за будь-яких умов/чинників рівень впливу інституту політичної опозиції на державне управління в цілому, а також на кожну з основних функцій державного управління не має від’ємного/негативного значення (незважаючи на характер взаємодії з владою, даний інститут лише позитивно впливає на систему державного управління). На підставі комбінацій чинників впливу виявлено різні варіанти рівнів впливу інституту політичної опозиції на державне управління в провідних країнах Європи, що свідчить про можливість коригування відносин між ними в напрямку забезпечення сутнісних принципів публічного управління.
5. Аналіз соціально-економічних та культурно-історичних умов становлення й еволюції політичної опозиції як суспільного інституту дозволив з’ясувати залежність його формування та функціонування від специфічних особливостей системи державного управління та умовно виділити три етапи розвитку взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління в європейських країнах:
– легалізація владою політичної опозиції в державних органах у традиційній системі державного управління (ХІІІ – серед. ХVІІІ ст.);
– набуття політичною опозицією усіх ознак суспільного інституту в умовах раціоналізації системи державного управління індустріального суспільства (друга пол. ХVІІІ – серед. ХХ ст.);
– вплив інституту політичної опозиції на зміну моделі державного управління в умовах демократизації останнього в інформаційному суспільстві (друга пол. ХХ – поч. ХХІ ст.).
Проведене дослідження дозволяє простежити залежність зміни принципів, структури, функцій, методів, тенденцій розвитку державного управління, характеру управлінських зв’язків і відносин від структури, іманентних властивостей та ресурсів інституту політичної опозиції і на цій основі визначити у провідних європейських країнах:
- модель взаємодії інституту політичної опозиції й уряду у Великобританії як конкурентну; а з органами державного управління за методами впливу – як м’якого («оксамитового») впливу;
- французьку модель взаємодії інституту політичної опозиції й уряду як конфронтаційну; за методами впливу – як «жорсткого впливу»;
- німецьку модель взаємодії інституту політичної опозиції й уряду як консенсусну; за методами впливу – як неформалізованого впливу;
Можливі варіанти рівнів впливу інституту політичної опозиції на державне управління в розвинутих соціальних практиках, частота та амплітуда їх змін дозволили визначити відповідні моделі впливу інституту політичної опозиції на державне управління:
- обмеженого рівномірного впливу (Великобританія);
- поліваріантного імпульсного впливу (Франція);
- стрибкоподібного впливу (Німеччина).
Урахування рівня впливу інституту політичної опозиції на державне управління сприяє з’ясуванню можливих тенденцій суспільного розвитку.
6. Виявлено зв’язок між зміною рівня впливу інституту політичної опозиції на державне управління з результативністю державного управління, де в якості індикатора запропоновано темпи зростання ВВП. Враховується існування «зовнішнього лагу опозиційного впливу», під яким розуміється проміжок часу з моменту зміни рівня впливу інституту політичної опозиції на державне управління до отримання результатів. Проведені розрахунки свідчать, що для Великобританії він складає 2–4 роки, для Німеччині – 1–2 роки, для Франції – 1–1,5 роки.
7. Формування й функціонування моделей взаємодії інституту політичної опозиції й уряду/органів державного управління в традиційному, індустріальному та постіндустріальному суспільствах в Україні (XV – поч. ХХІ ст.) характеризується суттєвими відмінностями від провідних європейських країн. Українська опозиція виникла за межами парламенту й носила позасистемний характер, виконуючи управлінські функції на території Запорозької Січі. У подальшому взаємодія політичної опозиції з органами державного управління еволюціонувала як чергування двох типів моделей – консенсусної та конфронтаційної. Сучасна взаємодія з урядом визначається як конфронтаційна, а з органами державного управління за методами впливу – як “деструктивного впливу”.
8. Специфіка української моделі впливу інституту політичної опозиції на державне управління обумовлюється тривалими, докорінними трансформаційними змінами. Як наслідок, політичній опозиції в сучасній Україні притаманна часткова інституалізація, вона характеризується організаційним оформленням в парламенті та наявністю певних формалізованих демократичних процедур, правил, форм, методів діяльності. Між тим взаємодія інституту політичної позиції та державного управління потребує законодавчого врегулювання, що сприятиме стабілізації суспільного розвитку.
9. Соціально-економічний розвиток України ускладнювався у зв’язку з відсутністю науково обґрунтованої й чітко визначеної соціальної та економічної політики, через політизацію бюджетних процесів, часту зміну рівнів впливу інституту політичної опозиції на державне управління тощо. Модель впливу інституту політичної опозиції на державне управління в Україні можна визначити як імпульсного (мінливого) ситуативного впливу. Простежуються певні збіги української моделі з французькою, проте не слід стверджувати про їхню тотожність. Проведені розрахунки свідчать, що для України зовнішній лаг опозиційного впливу складає півроку–один рік, тобто суспільний розвиток більше обумовлений характером взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління, ніж у розвинених демократичних країнах.
10. Інститут політичної опозиції є суттєвим чинником підвищення дієвості територіальної громади, залучення її до управлінського процесу, а також механізмом спонукання органів місцевої влади до прийняття актуальних рішень щодо управління місцевим розвитком, коригування урядових/регіональних/місцевих програм. Даний інститут в українському суспільстві на національному/регіональному/місцевому рівнях може мати нелінійну структури за умов диспаритету, що потребує удосконалення законодавства щодо забезпечення його функціонування та розвитку.
11. Законодавче врегулювання взаємодії інституту політичної опозиції та державного управління здатне змінювати їх структуру, принципи та методи впливу, ускладнюючи характер, обумовлюючи тенденції розвитку один одного. На сучасному етапі під впливом функціонування інституту політичної опозиції переважаючою тенденцією розвитку системи державного управління в Європі стає її децентралізація, перехід від моделі суб’єкт-об’єктних до суб’єкт-суб’єктних відносин (діалогічної моделі державного управління), лібералізація управлінської функції контролю, утвердження єдиних принципів адміністративного простору (відкритість, прозорість, ефективність влади) тощо.

Список використаних джерел

1. Авер’янов В. Державне управління і виконавча влада: зміст і співвідношення [Електронний ресурс] / В. Авер’янов // Вісник державної служби України. – 2004. – № 1. – Режим доступу : http://www.guds.gov.ua
2. Авер’янов В. Ще раз про зміст і співвідношення понять “державне управління” і “виконавча влада”: полемічні нотатки / В. Авер’янов // Право України. – 2004. – № 5. – С. 1–27.
3. Азаров: ВР никогда не примет правительственный проект бюджета-2010 [Електронний ресурс]. – Сайт УНІАН. – 2009. – 17 верес. – Режим доступу: http://economics.unian.net/rus/detail/21309
4. Аналіз законотворчої роботи партій, що прийшли до влади внаслідок виборів 2006 р: відповідність законотворчої діяльності передвиборчим обіцянкам та її вплив на економічний розвиток і добробут населення України: зб. аналіт. висновків дослідження / за заг. ред. О. В. Носової. – К. : ЛАТ & К, 2006 – . –
Ч. 1 : Період аналізу: травень-листопад 2006 р. (перші півроку роботи нового парламенту). – 2006. – 248 с.
5. Аналіз законотворчої роботи партій, що прийшли до влади внаслідок виборів 2006 р: відповідність законотворчої діяльності передвиборчим обіцянкам та її вплив на економічний розвиток і добробут населення України: зб. аналіт. висновків дослідження / за заг. ред. О. В. Носової. – К. : ЛАТ & К, 2006 – . –
Ч. 2 : Період аналізу: листопад 2006 р. – березень 2007 р. (друге півріччя роботи нового парламенту). – 2007. – 276 с.
6. Арендт Х. Джерела тоталітаризму : [пер. с англ.] / Ханна Арендт. – К. : Дух і літера, 2002. – 539 с.
7. Арендт Х. Начала тоталитаризма / Хана Арендт // Антология мировой политической мысли : в 5 т. / Нац. обществ.-науч. фонд. Академия полит. наук. [рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин]. – М. : Мысль, 1997. – Т. 2. Зарубежная политическая мысль ХХ в. / [редкол. : Т. А. Алексеева (отв. ред.) и др. ; сост. Г. К. Ашин, Е. Г. Морозова]. – М. : Мысль, 1997. – С. 525–543.
8. Аристотель. Политика / Аристотель // Сочинения : в 4 т. : [пер. с древнегр.] / Аристотель ; [общ. ред. А. И. Доватура] ; АН СССР. Ин-т философии. – М. : Мысль, 1983. – Т. 4. – С. 375–644. – (Серия «Философское наследие» ; т. 90).
9. Аристотель. Политика. Афинская полития / Аристотель. – М., 1997. – С. 458.
10. Арон Р. Демократия и тоталитаризм [Електронний ресурс] / Р. Арон. – М., 1993. – (Сайт Библиотеки Гумер : політологія). – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Aron/
11. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – 3-е изд., доп. – М. : Изд-во ОМЕГА-Л, 2005. – 584 с.
12. Бабкін В. Д. Опозиція / В. Д. Бабкін // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін.]. – К. : Укр. енцикл., 1998 – .–
Т. 4 : Н – П. – 2002. – С. 282.
13. Бадзьо Ю. Влада – опозиція – держава в Україні сьогодні. Думки проти течії / Ю. Бадзьо ; [вступ. слово О. Зінкевича]. – К. : Смолоскип, 1994. – 28 с.
14. Базів В. Виклики 2007 року: управління кризою чи криза управління / В. Базів // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., 2008. – Вип. 12. – С. 33–48.
15. Балабаєва З. Демократичне врядування: поняття та сутність / З. В. Балабаєва // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 3 (31). – С. 4–11.
16. Балабан Р. Перспективи розвитку сучасних політичних сил в Україні / Р. Балабан // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., 2007. – Вип. 10. – С. 257–270.
17. Балабан Р. Позиція чи опозиція? Пошук політичної парадигми / Р. Балабан // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї / [редкол. : І. Ф. Курас, М. І. Михальченко, Ф. М. Рудич та ін.]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – Вип. 4. – С. 290–298.
18. Балинова B.C. Статистика в вопросах и ответах : учеб. пособие / B.C.Балинова. – М. : ТК. Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 344 с.
19. Балуев Д. Г. Управление демократическим обществом: американский вариант : учеб. пособ. / Д. Г. Балуев, О. А. Колобов. – Н. Новгород : Фонд стратегической инициативы, 1994. – 164 с.
20. Бандурка О. М. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток : монографія / О. М. Бандурка, Ю. Д. Древаль. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1999. – 288 с.
21. Барка В. Правда Кобзаря / Василь Барка. – Н.-Й., 1961. – 289 с.
22. Батанов О. Питання розробки та прийняття статуту територіальної громади / О. Батанов // Юридичний журнал. – 2004. – № 3. – Режим доступу до журн. : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1066.
23. Баубліс В. Опозиція у сеймі Литовської республіки: права та гарантії діяльності / В. Баубліс // Національна безпека і оборона. – 2002. – № 7. – С. 61–62.
24. Бачинський Ю. Україна irredenta / Ю. Бачинський. – Берлін, 1924. – 237 с.
25. Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник / І. Бегей. – К. : Основні цінності, 2001. – 256 с. – (Серія: Спадщина ; кн. 12).
26. Берк Э. Размышления о революции во Франции и заседаниях некоторых обществ в Лондоне, относящихся к этому событию / Э. Берк. – М. : Рудомино, 1993. – 144 с.
27. Бех В. Морфогенетичний аспект формування та контури потенційного поля функціонування опозиції в Україні / В. Бех, М. Лукашевич // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї / [редкол. : І. Ф. Курас, М. І. Михальченко, Ф. М. Рудич та ін.]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 48–56.
28. Біляков Г. В. Опозиція в постсоціалістичній Україні / Г. В. Біляков, В. Є. Слушаєнко // Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика: матеріали наук.-практ. конф. / Навч.-метод. кабінет вищ. освіти М-ва освіти України. – К., 1996. – С. 63–69.
29. Блок “Наша Україна” планує створити тiньовий Кабiнет Мiнiстрiв [Електронний ресурс] // Національна радіокомпанія України. – 12–10–2006. – Режим доступу : http://nrcu.gov.ua/index.php?id=4&listid=35074
30. Блок Литвина і комуністи відмовились ввійти в “тіньовий кабінет” Януковича [Електронний ресурс] // Українська правда. – 2007. – 20 груд. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/news/2007/12/20/3340680/
31. Бойко О. Д. Історія України : посіб. / О. Д. Бойко. – К. : Академія, 2001. – 568 с.
32. Бойко О. Політичне протистояння офіційної влади та опозиції в Україні: основні прояви, характерні риси та особливості (літо 1989 – лютий 1990 р.) / О. Бойко // Людина і політика. – 2003. – № 2. – С. 28–61.
33. Болдижар М. Деякі принципи формування та діяльності опозиції / М. Болдижар, М. Блецкан // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї / редкол. : І. Ф. Курас, М. І. Михальченко, Ф. М. Рудич [та ін.]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 57–60.
34. Бондар С. С. Політична опозиція в системі владних відносин України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / С. С. Бондар. – Дніпропетровськ, 2008. – 18 с.
35. Боплан Г. Л. де. Опис України / Г. Л. де Боплан, П. Меріме // Меріме П. Українські козаки та їхні останні гетьмани. Богдан Хмельницький / П. Меріме ; [пер. з фр., приміт. та передм. Я. І. Кравця]. – Львів : Каменяр, 1990. – 301 с.
36. Борисова Т. Сумна ознака диктатури [Електронний ресурс] / Т. Борисова // Україна молода: [Газ.]. – 2003. – 29 листоп. – № 223. – Режим доступу : http://www.umoloda.kiev.ua/number/71/113/1890/
37. Бромхед П. Эволюция Британской Конституции : [пер. с англ.] / П. Бромхед. – М.: Юрид. лит., 1978. – 336 с.
38. Бундестаг и Федеральное правительство Германии (с 1949) [Електронний ресурс]. – (Сайт Политический атлас 2009 [Яковлев И.]). – Режим доступу: http://www.pe-a.ru/De/De-ru.php
39. Бэкон Ф. Сочинения : в 2 т. / Френсис Бэкон ; [сост. А. Л. Субботина]. – 2-е изд, испр., доп. – М. : Мысль, 1977. – Т. 2. – 575 с.
40. Бюджет Украины – 2008 принят [Електронний ресурс] // Лига.новости. [Информ. агентство]. – Режим доступу : http://news.liga.net/news/N0759765.html
41. БЮТ і НУ висунули Януковичу ультиматум. Ющенко схвалив. [Електронний ресурс] // Politicians.com.ua [незалежний інформ. ресурс]. – 2007. – 13 берез. – Режим доступу : http://www.politicians.com.ua/?lang=ua&page=news&id=6649
42. БЮТ і НУ-НС проголосували за створення парламентської коаліції [Електронний ресурс] // Новини NEWSru.ua. Україна. – 2007. – 29 листоп. – Режим доступу : http://www.newsru.ua/ukraine/29nov2007/sozdana.html
43. В Україні створять тіньовий уряд, обіцяє лідерка БЮТ Юлія Тимошенко [Електронний ресурс] // Національна радіокомпанія України. –2006. – 25 верес. – Режим доступу : http://www.nrcu.gov.ua/index.php?id=4&listid=34236
44. Варзар І. М. Політологічні і історіологічні засади феномена “політична опозиція” / І. М. Варзар // Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика : матеріали наук.-практ. конф. / Навч.-метод. кабінет вищ. освіти М-ва освіти України. – К., 1996. – С. 94–102.
45. ВВП Німеччини виріс на 3,6% і встановив рекорд [Електронний ресурс] // Інвестиції.орг: портал про інвестиції. – 2001. – 13 січ. – Режим доступу: http://investycii.org/news/svitova-ekonomika/vp-nimechyny-vyris-na-3-6-i-vstanovyv-rekord.html
46. Вебер М. Политика как призвание и профессия / М. Вебер // Избранные произведения : [пер. с нем.] / М. Вебер ; [сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдовой ; предисл. П. П. Гайденко ; коммент. А. Ф. Филиппова]. – М. : Прогресс, 1990. – С. 644–706. – (Социол. мысль Запада).
47. Верховна Рада прийняла державний бюджет на 2007 рік [Електронний ресурс] // ТелеКритика : [інтернет-видання про ЗМІ в Україні]. – 2006. – 6 груд. - Режим доступу : http://www.telekritika.ua/news/2006-12-06/30891
48. Верховная Рада приняла госбюджет на 2009 год [Електронний ресурс] // Новини NEWSru.ua. Україна. – 2008. – 26 дек. – Режим доступу : http://rus.newsru.ua/finance/26dec2008/budjet.html
49. Веселова О. Голод 1946-1947 рр. в Україні й експорт сільгосппродукції в країни Центрально-Східної Європи / О. Веселова // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К. : Інститут історії України НАН України, 2007. – Вип. 17. – С. 64 – 71.
50. Вибір зроблено, панове! Рада регіонів відроджується [Електронний ресурс] // Воля-регіон [Газ.]. – 2006. – 18 квiт. – № 59 (4). – Режим доступу : http://www.alau.org.ua/volya.php
51. Винниченко В. Из истории украинской революции / В. Винниченко // Революція на Украине: по мемуарам белах / [сост. С. А. Алексеев ; под ред. Н. Н. Попова]. – М. ; Л. : Госиздат, 1930. – С. 277–358.
52. Вишенський І. Вибрані твори / І. Вишенський / [упоряд., авт. вступ. статті А. І. Скоць]. – Львів : Каменяр, 1980. – 141 с. – (Серія “Шкільна бібліотека”).
53. Вінничук Н. Типологія політичної опозиції [Електронний ресурс] / Н. Вінничук // Політичний менеджмент. – 2007 – № 3. – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=70&c=1622
54. Вінничук Н. Ю. Політична опозиція як інститут сучасної демократії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / Н. Ю. Вінничук. – К., 2007. – 18 с.
55. Воинствующий солидаризм. Политика [Електронний ресурс] : интервью Ю. В. Тимошенко / подготов. Н. и А. Зайцевы // Эксперт [журн.]. – 2005. – 25 апр. – Режим доступу до журн. : http://expert.ua/articles/8/0/272/
56. Волкогонов Д. А. Ленин. Политический портрет : в 2 кн. Кн. 2 / Д. Волкогонов. – М. : Новости, 1994. – 512 с.
57. Воскресенский А. Е. Политическая оппозиция в современном российском обществе: состав и тенденции развития : дис. … кандидата полит. наук : 23.00.02 / Александр Евгеньевич Воскресенский. – М., 2005. – 126 с.
58. Воскресенский А. Е. Политическая оппозиция после выборов 2003 – 2004 гг. Новые вызовы / А. Е. Воскресенский. – М. : РИЦ ИСПИ РАН, 2004. – 56 с.
59. Гаврилов Г. А. Модели политической оппозиции: теоретико-методологический анализ / Г. А. Гаврилов ; РАН, Урал. отд-ние. Ин-т философии и права. – Екатеринбург : УрОРАН, 2003. – 154 с.
60. Газін В.П. Новітня історія країн Європи та Америки 1945 – 2002 роки : навч. посіб. / В.П. Газін, С.А. Копилов. – К.: Либідь, 2004. – 624 с.
61. Гальчинський А. Три кроки бюджетної політики / Анатолій Гальчинський // Дзеркало тижня. Україна [інформ.-аналіт. щотижневик]. – 2006. – № 37. – 30 верес.
62. Гегель Г. В. Ф. Философия права : [пер. с нем.] / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; [ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц ; авт. вступ. статьи и примеч. В. С. Нерсесянц]. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.
63. Гельвеций К. А. Сочинения : в 2 т. / К. А. Гельвеций ; сост. и отв. ред. Х. Н. Момджян ; АН СССР. Ин-т философии. – М. : Мысль, 1973– . – (Серия «Философское наследие»).
Т. 1. – 1973. – 578 с.
64. Гельвеций К. А. Сочинения : в 2 т. / К. А. Гельвеций ; сост. и отв. ред. Х. Н. Момджян ; АН СССР. Ин-т философии. – М. : Мысль, 1973– . – (Серия «Философское наследие»).
Т. 2. – 1974. – 687 с.
65. Гизо Ф. О средствах правления и оппозиции в современной Франции // Классический французский либерализм : сборник / Ф. Гизо ; [пер. с фр. М. М. Федоровой]. – М. : РОССПЭН, 2000. – С. 263–506.
66. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т. Гоббс // Сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс. – М. : Мысль, 1991. – Т. 2. – С. 5–285.
67. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. : [пер. с лат. и англ.] / Т. Гоббс ; [сост., авт. вступ. статьи и примеч. В. В. Соколов]. – М. : Мысль, 1989. – Т. 1. – 622 с. – (Серія: Философское наследие ; т. 107).
68. Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді : док. історії української діаспори / упоряд. Р. Сербин. – Торонто ; К. : Українсько-Канадський дослідно-документальний центр Ін-ту укр. археографії АНУ, 1992. – 700 с.
69. Голод 1921–1923 років в Україні : зб. док. і матеріалів / [укл. О. М. Мовчан, А. П. Огінська, Л. В. Яковлєва ; відп. ред. С. В. Кульчицький]. – К. : Наук. думка, 1993. – 237 с.
70. Голодомор 1932–1933 років в Україні : документи і матеріали / [упоряд. Р. Я. Пиріг ; НАН України. Ін-т історії України]. – К. : ВД “Києво-Могилянська академія”, 2007. – 1128 с.
71. Голубь В.В. Державно-управлінська взаємодія у контексті розвитку концепцій державного менеджменту / В.В. Голубь // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – Вип. 2(8). Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 27–37. – Сер. : Управління.
72. Голубь В. В. Політико-адміністративна взаємодія у контексті процесів децентралізації / В.В. Голубь // Демократичне врядування: наука, освіта, практика : матеріали наук-практ. конф. за міжнар. участю, (Київ, 29 трав. 2009 р.) : у 4 т. / за заг. ред.. В.П. Приходька, С.В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2009. – Т. 2. – С. 168–171.
73. Голубь В. В. Соціальна модернізація в контексті реформ перехідних суспільств / В.В. Голубь // Державне будівництво : [електр. наук. фах. вид.]. – 2011. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
74. Гольбах П. А. Естественная политика, или Беседы об истинных принципах управления / П. А. Гольбах // Избранные произведения : в 2 т. / Поль Анри Гольбах. – М. : Соцэкгиз, 1963. – Т. 2. – С. 85–536.
75. Гонюкова Л.В. Демократія та політичні партії України: шляхи реалізації / Л.В. Гонюкова // Державне управління: теорія та практика : [електр. наук. фах. вид.]. – 2009 / 1(9). – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2009-1/
76. Гонюкова Л.В. Політичні партії як інститут державної політики та управління: теоретико-методологічний аналіз : [монографія] / Л.В. Гонюкова ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : [НАДУ], 2009. – 392 с.
77. Гонюкова Л.В. Політичні партії як суб’єкти творення коаліційного уряду / Л.В. Гонюкова // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. – Вип. 1/2008. – С. 154–165.
78. Горбуров К. Є. Голод 1946–1947 років на території півдня УРСР : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / К. Є. Горбуров. – Запоріжжя, 2007. – 20 с.
79. Горський В. С. Історія української філософії : курс лекц. / В. С. Горський. – К. : Наук. думка, 1997. – 286 с.
80. Государственное управление: основы теории и организации : [учебник] / под. ред. В. А. Козбаненко. – М. : Статут, 2000. – 912 с.
81. Гредескул Н. А. Национальный вопрос в Первой думе / Н. Гредескул // К десятилетию первой Государственной думы. 27 апреля 1906 г. – 27 апреля 1916 г. : сб. статей перводумцев. – СПб. : Огни, 1916. – С. 76–87.
82. Гроші та кредит [Електронний ресурс] : навч. посіб. / за ред. д.е.н. М. І. Савлука. К., 2001. – Розд. 5.5 : Особливості інфляції в Україні. – Режим доступу : http://enbv.narod.ru/text/Econom/savluk/str/33.html.
83. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; [редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін.]. – К. : Наук. думка, 1991– .– (Пам’ятки історичної думки України).
Т. VII : Козацькі часи – до р. 1625. – 1995. – 624 с.
84. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; [редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін.]. – К. : Наук. думка, 1991– .– (Пам’ятки історичної думки України).
Т. VIIІ : Роки 1626 – 1650. – 1995. – 856 с.
85. Грушевський М. С. Конституційне питання і українство в Росії // Твори : у 50 т. / М. С. Грушевський ; [редкол. : П. Сохань, Я. Шашкевич, І. Гирич та ін. ; голов. ред. П. Сохань]. – Львів : Світ, 2002. – Т. 1. – С. 301–312. – (Серія: Суспільно-політичні твори (1894 – 1907)).
86. Грушевський М. С. Наша політика : зб. статей // Твори : у 50 т. / М. С. Грушевський ; [редкол. : П. Сохань, Я. Шашкевич, І. Гирич та ін. ; голов. ред. П. Сохань]. – Львів : Світ, 2002 – Т. 2. – Розд. ІІ. – С. 251–324. – (Серія: Суспільно-політичні твори (1907 – 1914)).
87. Гузенкова Т. С. Партии и лидеры в Верховной Раде Украины (1998 – 2000) / Т. С. Гузенкова.– М. : Рос. ин-т стратег. исследований, 2001. – 231 с.
88. Гумбольдт В. Опыт установления пределов государственной деятельности / В. Гумбольдт // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / [рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин] ; Нац. обществ.-науч. фонд. – М. : Мысль, 1999. – Т. 3. Европа. Америка: XVII – XX вв. – С. 347–351.
89. Даль Р. А. Полиархия, плюрализм и пространство / Роберт Алан Даль // Антология мировой политической мысли : в 5 т. / Нац. обществ.-науч. фонд. Академия полит. наук. [рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин]. – М. : Мысль, 1997. – Т. 2. Зарубежная политическая мысль ХХ в. / [редкол. : Т. А. Алексеева (отв. ред.) и др. ; сост. Г. К. Ашин, Е. Г. Морозова]. – С. 612–628.
90. Даль Р. А. Поліархія. Участь у політичному житті та опозиція / Роберт Алан Даль ; [пер. з англ. О. Д. Білогорського]. – Х. : Каравела, 2002. – 216 с.
91. Даль Р. Предпосылки возникновения и утверждения полиархий / Р. А. Даль // Полис. – 2002. – № 6. – С. 34–56.
92. Даниленко В. М. Сталінізм на Україні: 20-30-ті рр. / В. М. Даниленко, Г. В. Касьянов, С. Кульчицький. – К. : Либідь, 1991.
93. Дарендорф Р. Общество и свобода / Ральф Дарендорф // Антология мировой политической мысли : в 5 т. / Нац. обществ.-науч. фонд. Академия полит. наук. [рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин]. – М. : Мысль, 1997. – Т. 2. Зарубежная политическая мысль ХХ в. / [редкол. : Т. А. Алексеева (отв. ред.) и др. ; сост. Г. К. Ашин, Е. Г. Морозова]. – С. 782–790.
94. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы : [пер. с нем.] / Р. Дарендорф. – М. : РОССПЭН, 2002. – 288 с.
95. Дарендорф Р. У пошуках нового устрою. Лекції на тему політики свободи у ХХІ ст. / Р. Дарендорф ; [пер. з нім. А. Орган]. – К. : ВД “Києво-Могилянська академія”, 2006. – 109 с.
96. Декларация независимости. Принята единогласно тринадцатью соединенными Штатами Америки // Соединенные Штаты Америки. Конституция и законодательство / под ред. О. А. Жидкова ; [пер. с англ. О. А. Жидкова]. – М. : Прогресс : Универс, 1993. – С. 25–28.
97. Дементьева В. В. Государственно-правовое устройство античного Рима: ранняя монархия и республика : учеб. пособ. / В. В. Дементьева. – Ярославль : Яросл. гос. ун-т, 2004. – 248 с.
98. Демиденко Г. Г. Про особливості та історичну динаміку становлення політичної опозиції в Україні / Г. Г. Демиденко // Політична опозиція: теорія та історія, світовий досвід та українська практика / Навч.-метод. кабінет вищ. освіти М-ва освіти України. – К., 1996. – С. 214–219.
99. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування : [зб. наук. праць] / [наук. кер. Н. Р. Нижник]. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – Ч. 1. – 224 с.
100. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні заходи : [навч. посіб.] / за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Львів : Вид-во НУ “Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
101. Державне управління і менеджмент : навч. посіб. у табл. і схемах / [Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовий, О. Ю. Амосов та ін.] ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г. С. Одінцової. – Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.
102. Державний бюджет-2006. Прес-служба Президента України Віктора Ющенка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/2046.html
103. Динамика мирового внутреннего валового продукта (ВВП) и ВВП ведущих промышленно развитых стран по годам, % к предыдущему году [Електронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.globfin.ru/stat.htm
104. Джунусов А. М. Оппозиция как фактор развития транзитных обществ: политологический анализ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. полит. наук : спец. 23.00.01 «Теория политики, история и методология политической науки» / А. М. Джунусов. – Алмата, 1999. – 50 с.
105. Долинянська Т.В. Голод в СРСР 1946 – 1946 рр.: ретроспективний соціально-політичний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / Т. В. Долинянська. – Чернівці, 2006. – 20 с.
106. Дорошенко Д. І. Нарис історії України / Д. І. Дорошенко ; передм. І. О. Денисюка. – Львів : Світ, 1991. – 576 с. – (Пам’ятки історичної думки України).
107. Дорошко М. Голодомори в радянській Україні: організатори та виконавці [Електронний ресурс] / М. Дорошко // Народний оглядач [Газ.]. – 2007. – 23. 11. – Режим доступу : http://observer.sd.org.ua/news.php?id=13015
108. Драгоманов М. П. Историческая Польша и Великорусская демократия / М. П. Драгоманов. – К. : Типо-литография М. Э. Заездного [Б.-Васильковская, 38], 1917. – 145 с.
109. Драгоманов М. П. Проект основаній устава украинского общества “Вольный Союз” – “Вільна Спілка” / М. П. Драгоманов // Слюсаренко А. Г. Історія української конституції / А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. – К. : Т-во “Знання України”, 1993. – С. 52–60.
110. Древаль Ю. Д. Інституалізація парламентської опозиції / Ю. Д. Древаль // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – № 1 (35). – С. 35–42.
111. Древаль Ю. Д. Організація і діяльність парламентів: теоретико-методологічні засади : [монографія] / Ю. Д. Древаль. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – 184 с.
112. Древаль Ю. Д. Парламентаризм у політичній системі України (політико-правовий аналіз) : монографія / Ю. Д. Древаль. – Х. : Вид-во НУВС, 2003. – 280 с.
113. Дюверже М. Политические институты и конституционное право / Морис Дюверже // Антология мировой политической мысли : в 5 т. / Нац. обществ.-науч. фонд. Академия полит. наук. [рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин]. – М. : Мысль, 1997. – Т. 2. Зарубежная политическая мысль ХХ в. / [редкол. : Т. А. Алексеева (отв. ред.) и др. ; сост. Г. К. Ашин, Е. Г. Морозова]. – С. 644–661.
114. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже ; [пер. с фр. Л. А. Зимина]. – М. : Академ. проект, 2000. – 558 с. – (Серия “Концепции”).
115. Економічний розвиток // «Орієнтири виборців» – моніторинг реалізації передвиборчих обіцянок народних депутатів у законотворчому процесі (підсумки 4-ї сесії Верховної Ради України IV скликання). – К. : Лабораторія законодавчих ініціатив ; Міленіум, 2004. – 106 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.parlament.org.ua/index.php?action=draft_art&dtopic=2&ar_id=418&iar_id=534&as=2
116. Еллинек Г. Общее учение о государстве : [пер. с нем.] / Г. Еллинек ; [вступ. статья И. Ю. Козлихин ; Ассоц. юрид. центр]. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 750 с. – (Теория и история государства и права).
117. Еллинек Г. Право меньшинства / [пер. с нем. Е. Троповского ; под ред. М. О. Гершензона]. – М. : Тип. М. и С. Сабашниковых, 1906. – 56 с.
118. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю.П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
119. Ерошкин Н. П. История государственных учреждений дореволюционной России : учеб. для студентов вузов по спец. “Историко-архивоведение”. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Высш. шк., 1983. – 352 с.
120. Жадан О. В. Механізм державного управління як об’єкт удосконалення / О. В. Жадан, А. В. Кретова // Актуальні проблеми державного управління : зб наук. праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – № 3 (26). – С. 112–116.
121. Жаліло Я. А. Економічна стратегія держави у нестабільних ринкових економічних системах : [монографія] / Я. А. Жаліло. – К. : НІСД, 1998. – 144 с. – (Сер. «Економічні стратегії»; Вип. 6).
122. Жиляєв І. Критичний аналіз досвіду програмування діяльності уряду України [Електронний ресурс] / І. Жиляєв // Економічний часопис – XXI : наук. журн./ Ін-т суспіл. трансформації, Ін-т світової економіки і міжнар. відносин НАН України. – 2005. – № 3/4. – С. 7–11.
123. Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) / В. С. Журавський. – К. : Парлам. вид-во, 2002. – 343 с.
124. Закон України “Про об’єднання громадян” // ВВР України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
125. Закон України “Про політичні партії в Україні” // ВВР України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
126. Закон України “Про статус народного депутата України” // ВВР України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
127. Зеленько Г. Владна модель Україні як фактор нестабільності / Г. Зеленько // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї / [редкол. : І. Ф. Курас, М. І. Михальченко, Ф. М. Рудич та ін.]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 68–73.
128. Зеркин Д. П. Политический конфликт и оппозиция / Д. П. Зеркин // Социс. – 1998. – № 5. – С. 89–107.
129. Змановский Г. Р. Политическая оппозиция в современной России: теоретический анализ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. полит. наук : спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Г. Р. Змановский. – Екатеринбург, 2003. – 20 с.
130. Зотова З. М. Власть и общество: проблемы взаимодействия / З. М. Зотова ; под общ. ред. С. А. Попова. – М. : ИКФ “Омега – Л”, 2001. – 252 с.
131. Имперская реформа // Советская историческая энциклопедия: [В 16 т.] / Академия наук СССР ; Гл. ред. Е. М. Жуков. – М. : Советская энциклопедия, 1961–1976 – . –
Т. 5: Двинск-Индонезия. – 1964. – Стб. 824.
132. Исаков А. И. Политическая оппозиция в современной России : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. социол. наук : спец. 22.00.05 «Политическая социология» / А. И. Исаков. – Кострома, 2000. – 20 с.
133. Истон Д. Категории системного анализа политики права / Дэвид Истон // Антология мировой политической мысли : в 5 т. / Нац. обществ.-науч. фонд. Академия полит. наук. [рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин]. – М. : Мысль, 1997. – Т. 2. Зарубежная политическая мысль ХХ в. / [редкол. : Т. А. Алексеева (отв. ред.) и др. ; сост. Г. К. Ашин, Е. Г. Морозова]. – С. 630–642.
134. История средних веков : учеб. для студентов ист. фак. пед. ин-тов / М. Л. Абрамсон, А. А. Кириллова, Н. Ф. Колесницкий [и др.] ; под ред. Н. Ф. Колесницкого. – 2-е изд. испр. и доп. – М. : Просвещение, 1986. – 575 с.
135. Итоги местных выборов в Украине [Коваленко К.] [Электронный ресурс] // Комсомольская правда в Украине. – 2010. – 9 нояб. – Режим доступа: http://kp.ua/online/news/252253/
136. Іваницька О.П. Новітня історія кра