ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ РАДІАЦІЙНО БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

КРИНИЧНА Ірина Петрівна
351.77:614.876:001.8

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ РАДІАЦІЙНО БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ:
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

ДИСРЕТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

Науковий консультант:
РЕШЕТНІЧЕНКО
Андрій Володимирович,
доктор філософських наук, професор

КИЇВ − 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4

ВСТУП 7

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ РАДІАЦІЙНО БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ 21
1.1. Стан наукової розробки проблеми державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення 21
1.2. Цілі, завдання та принципи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення 38
1.3. Методологічні підходи до державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення 58
1.4. Вітчизняний та зарубіжний досвід державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення 67
Висновки до розділу 1 120

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ РАДІАЦІЙНО БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ 125
2.1. Нормативно-правові основи забезпечення радіаційної безпеки в Україні 125
2.2. Організаційна структура та функції системи державного управління процесами запобігання виникнення надзвичайних ситуацій 143
2.3. Форми та методи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення 154
2.4. Професійне навчання керівних кадрів та фахівців у сфері цивільного захисту 186
Висновки до розділу 2 190

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ РАДІАЦІЙНО БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ ТА
РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ 194
3.1. Оцінювання рівня соціального партнерства на уражених територіях після аварії на Чорнобильській АЕС 194
3.2. Державне управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення: гуманістичний підхід 209
3.3. Розвиток національних стратегій боротьби з наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції 224
3.4. Регіональне управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення 252
Висновки до розділу 3 273

РОЗДІЛ 4. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ РАДІАЦІЙНО БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 276
4.1. Праксиологічний досвід державного управління процесами запобігання та профілактики надзвичайних ситуацій 276
4.2. Взаємодія публічної влади з громадськими організаціями щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення радіаційно безпечної життєдіяльності населення 297
4.3. Концепція державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення 311
4.4. Пріоритетні напрями удосконалення державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення 352
Висновки до розділу 4 368

ВИСНОВКИ 372

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 380

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЕС – атомна електростанція
“АЙФЕКА” – міжнародна програма вивчення наслідків Чорнобильської аварії
АСУ БД ДЕМОС МОНІТОР НЦРМ – автоматизована система управління для моніторингу медико-демографічних наслідків Чорнобильської катастрофи Наукового центру радіаційної медицини АМН України
ВВРЕ-1000 – водо-водневий енергетичний реактор, який отримав широке розповсюдження у світі, перший радянський ВВЕР-1000
ВКДР – Всесвітня комісія з довкілля та розвитку
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ГПХ – гостра променева хвороба
ДВ – допустимий викид
ДІВ – джерела іонізуючого випромінювання (високо активні ядерні матеріали)
ДМСК – державні міжобласні спеціалізовані комбінати
ЄДС НС – єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру
ЄА ЦКРК – євроатлантичний центр координації реагування на катастрофи
ЗАЕС – Запорізька атомна електростанція
ICRIN – (An informative internetwork of researches of consequences of failure is on Chernobil'skiy AES) – міжнародна інформаційна мережа досліджень наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
INES – (An international scale of informing of public is about nuclear and radiation events) – міжнародна шкала інформування громадськості про ядерні та радіаційні події
КПОТЗ – комплексний план організаційно-технічних заходів
IAC/RNA – (Mizhustanovniy committee on liquidation of consequences of atomic failures) – міжустановчий комітет з ліквідації наслідків атомних аварій. LD50 (letal dose) – летальна доза – середня летальна доза токсичної речовини, необхідна для того, щоб померла половина піддослідних осіб. Один із найбільш широко –використовуємих показників небезпеки ядовитих та помірно-токсичних речовин. Указується в одиницях ваги –речовини на одиницю ваги досліджує мого суб’єкта за умов знаходження об’єкта в нормальних умовах без застосування мір застереження
МАГАТЕ – міжнародне агентство з ядерної енергетики
МНС – Міністерство надзвичайних ситуацій
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
МКК – Міжнародний консультативний комітет
МКРЗ – Міжнародна комісія з радіологічного захисту
МТЗР – мешканці територій, забруднених радіонуклідами
NATO – (North Atlantic Treaty Organization) – міжнародна організація “Північноатлантичного договору ”
НАЕК “Енергоатом” – Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом ”
НБК – новий безпечний конфаймент
НКДАР ООН – Національний комітет за демократию та розвиток Організації Об’єднаних Націй
НКРЗ – Національна комісія з питань регулювання зв’язку
НРБУ-97 – норми радіаційної безпеки
НС – надзвичайна ситуація
НЦРМ АМН України – Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України
ООН – Організація Об’єднаних Націй
Оргуська конвенція (Орхуська) – конвенція Європейської Економічної Комісії Організації Об’єднаних Націй про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля
Прк – природні кілери
ПРООН – програма розвитку Організації Об’єднаних Націй новим незалежним державам Східної Європи і Центральної Азії (колишні республіки Радянського Союзу, крім країн Балтії) в перехідний період. Сприяє передаванню знань і умінь; фінансує різноманітні проекти з надання консультативної –допомоги, професійної виучки, допомоги у створення правової та нормативної бази, налагодження партнерських стосунків, створення нових і реорганізації наявних інститутів.
ПуСО – пункт спеціальної обробки, оснащений технічними засобами, на яких спеціальні підрозділи ЦЗ проводять повну дезактивацію, дегазацію і дезінфекцію різних об’єктів, а також повну санітарну обробку людей, які зазнали впливу засобів масового ураження
ПХ – променева хвороба
РЄАП – Рада євроатлантичного партнерства
РАВ – рідкі радіоактивні викиди
RERF – (The Radiation Effects Research Foundation) − японсько-американський дослідницький центр
ТАСІS – (Tacis Programme) – демократична програма розроблена Європейською комісією у 1992 році з метою закріплення демократії у СНД та Монголії, фінансувала проекти в різних сферах, а саме: інституційній, правовій і адміністративній; розвиток приватного сектора і підтримку економічного розвитку; пом'якшення соціальних наслідків перехідного періоду; охорону довкілля та керування природними ресурсами; розвиток села та ядерну безпеку
ТРВ – тверді радіоактивні викиди
УЛНА – учасники ліквідації наслідків аварії
УкрДО “Радон” – Українське державне об’єднання “Радон”
ФАО – Продовольча і Сільськогосподарська організація ООН
ЦСВЯП – централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива
ЧАЕС – Чорнобильська атомна електростанція
ЮНІСЕФ ООН – (The United Nations Children's Fund – UNICEF) – Дитячий Фонд Організації Об’єднаних Націй
UNESCO – (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
ЕКОСОС – орган економічної і соціальної Ради ООН

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З огляду на ситуацію, що склалася у сфері енерговиробництва, сьогодні вже не можна обійтися без використання ядерної енергії. Загострення суперечностей між об’єктивною необхідністю суттєвого збільшення кількості об’єктів виробництва ядерної енергії та зростанням кількості загроз унаслідок діяльності радіаційно небезпечних об’єктів призвело до того, що низка країн відмовилась від розміщення на своїх територіях ядерних реакторів. Однак більшість індустріально розвинутих держав змушена розвивати атомну енергетику, постійно перебуваючи під загрозою її непрофесійного використання. Перед сучасною системою державного управління постала проблема якісно нової природи, для розв’язання якої недостатньо локальних та галузевих стратегій, програм і проектів.
В Україні ситуація щодо підтримання середовища проживання населення у радіаційно безпечному стані ускладнюється через наслідки великомасштабної техногенної катастрофи на ЧАЕС, які зумовили тривалий негативний вплив на екологічну, економічну, демографічну ситуацію, завдали значних втрат здоров’ю населення, яке проживає на уражених територіях, створивши передумови для формування соціально-психологічного напруження в суспільстві, що є надзвичайно актуальною проблемою для Європи та всієї світової спільноти.
В основу дисертаційного дослідження покладено ґрунтовні наукові праці з теорії та методології державного управління В.Авер’янова [6], Г.Атаманчука [15, 16], В.Бакуменка [17-20], М.Білинської [31], С.Бугайцова [36], В.Бодрова [35], Р.Войтович [46], С.Вовченка [41], М.Головатого [57], В.Голубь [60], І.Грицяка [66], Н.Грицяк [58], Б.Гурне [72], Н.Кризини [151], Ю.Кальниша [129], В.Князєва [134], В.Козакова [135], В.Лугового [192], М.Маркова [195], В.Мартиненка [196], В.Мельниченка [198], А.Михненка [193], П.Надолішнього [202], І.Надольного [203], Н.Нижник [210-212], О.Оболенського [220], В.Олуйка [324], Г.Райта [281], Я.Радиша [280], В.Ребкала [282], В.Рижих [284], І.Розпутенка [286], В.Романова [287], А.Решетніченка [295, 296], Ю.Скалецького [306], С.Серьогіна [296], Ю.Сурміна [322], Г.Ситника [323, 324, 325, 326], В.Сороко [220], В.Тертички [330], А.Терент’євої [279], С.Фареніка [339], С.Хаджирадєвої [351], В.Цвєткова [348], Г.Щедровицького [374] та інших дослідників.
Вагомий внесок у дослідження проблем природно-техногенної безпеки зробили відомі вітчизняні і зарубіжні науковці: В.Горбулін [63], В.Дурдинець [88], А.Качинський [132], Р.Фурітсу [385], Р.Гудман [387], Р.Ліфтон [390] та ін. Проблеми забезпечення державного управління у сфері обмеження наслідків Чорнобильської катастрофи висвітлюються в працях українських вчених Л.Амджадін [9], А.Борового [27], А.Бицького [32], В.Губарєва [75], А.Коваленко [139], А.Нягу [218], В.Піщикова [233], Ю.Рисованого [139], Ю.Саєнко [299-302], Д.Коллінз [382], M.Дeв [383] та ін.
Роботи М.Борисюка [380], А.Гуськової [74-75], Б.Данилишина [76-77], Р.Друтман [25], В.Кірюшкіна [136], М.Косенко [149], А.Новицького [214], М.Омел’янця [223, 224], Н.Омел’янця [224], В.Яценка [380], В.Яворівського [381] містять висновки про те, що управління процесами подолання наслідків Чорнобильської катастрофи неефективне, а діяльність органів державної влади занадто витратна.
Разом з тим системний аналіз сучасної наукової літератури з проблем державного управління свідчить про те, що проблема державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення на сьогодні залишається малодослідженою. Теоретико-методологічні засади управління забезпеченням радіаційно безпечної життєдіяльності населення розглядаються епізодично, без застосування системного підходу, урахування комплексного аналізу, науково обґрунтованих висновків, пропозицій і рекомендацій. З огляду на це вибір теми дослідження визначається об’єктивною необхідністю вдосконалення державного управління забезпеченням радіаційної безпеки населення в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темою: “Європеїзація та її вплив на публічне адміністрування в Україні” (ДР № 0109U000465), у межах якої були розглянуті питання державного управління системою енергетичної безпеки в умовах гармонізації євроінтеграційних процесів, а також за темою “Кадрова політика у сфері державної служби в умовах інтеграційних і глобалізаційних процесів” (ДР № 0109U000469). У процесі її розробки автор на основі аналізу професійного кадрового потенціалу системи цивільного захисту та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС, нині – Міністерство з надзвичайних ситуацій України) обґрунтувала пріоритетність удосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців керівного складу та запропонувала введення в програми професійного навчання підвищення кваліфікації державних службовців із забезпечення безпеки в надзвичайних ситуаціях. Крім того, в процесі виконання науково-дослідних робіт: “Базові засади соціального розвитку як сфери публічного адміністрування” (ДР № 0110U002237), “Публічна служба в умовах глобалізації: контент, науково-світоглядні та морально-етичні засади, критерії оцінки ефективності” (ДР № 0111U003434) дисертант обґрунтувала роль публічної влади в реалізації державної політики радіаційної безпеки України. За темами науково-дослідних робіт Наукового центру радіаційної медицини АМН України “Розробка методології прогнозування ризиків судинної патології і методів її профілактики для осіб, які постійно контактують з радіаційним чинником, на підставі аналізу стану мікроциркуляції сітківки і кон’юнктиви” (ДР № 0107U011474) та “Оцінка ризиків та покращення діагностики катаракт у опромінених внаслідок Чорнобильської катастрофи з дозами, більшими 250 мЗв” (ДР № 0108U009696) автором оцінені ризики дозового навантаження стосовно виникнення і перебігу цереброваскулярної патології у ліквідаторів аварії на ЧАЕС та визначена роль державного управління процесами медико-соціального захисту населення, постраждалого від аварії на ЧАЕС.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічних та практико-прикладних засад дослідження державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення як складової системи забезпечення радіаційної безпеки в Україні.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
− проаналізувати ступінь дослідженості в зарубіжній та вітчизняній науковій літературі проблеми державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення з метою визначення потреби в розробці та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо їх здійснення;
− сформулювати авторські дефініції термінів: “державне управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення”, “аудит енергетичної діяльності”;
− вивчити методологічні підходи до державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення;
− здійснити аналіз нормативно-правових основ забезпечення радіаційної безпеки в Україні;
− розкрити організаційну структуру та функції системи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення;
− визначити форми і методи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення;
− дослідити стан та особливості професійного навчання керівних кадрів та фахівців у сфері цивільного захисту;
− оцінити роль соціального партнерства на уражених територіях після аварії на ЧАЕС;
− з’ясувати основні тенденції розвитку національних стратегій боротьби з наслідками аварії на ЧАЕС;
− розкрити зміст регіонального управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення;
− установити рівень взаємодії публічної влади з громадськими організаціями щодо реалізації державної політики у забезпеченні радіаційно безпечної життєдіяльності населення;
− визначити основні напрями вдосконалення державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення та розробити Концепцію державного управління медико-соціального забезпечення радіаційної безпеки в Україні.
Об’єкт дослідження – державне управління радіаційною безпекою в Україні.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений особливостями об’єкта дослідження та поставленою метою. Для реалізації мети і завдань дисертаційного дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Методологічною основою дисертаційної роботи є системний підхід, який використовувався для вирішення більшості завдань на всіх етапах дослідження. Для вивчення нормативно-правових актів застосовувалися системно-аналітичний метод і метод контент-аналізу. Логіко-семантичний метод застосовувався під час дослідження понятійно-категорійного апарату державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення.
Метод структурно-функціонального аналізу дав змогу дослідити організаційну структуру і функції системи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення (далі – система), метод реєстру – вилучити попередню і поточну реєстрацію всіх випадків захворюваності чорнобильського контингенту, отримати точні відомості про наслідки впливу іонізуючого випромінювання та виявити основні фактори ризику їх виникнення, епідеміологічний метод – з’ясувати закономірності виникнення, поширення й перебігу хвороб чорнобильського контингенту та визначити кількісні критерії здоров’я, захворюваності і поширеності хвороб. З допомогою інформаційно-аналітичного методу здійснено аналіз даних медико-епідеміологічних реєстрів захворюваності населення, що зазнало впливу іонізуючого випромінювання, сформовано основні напрями удосконалення роботи Державного реєстру України, інформаційно-статистичного – розроблено на основі клініко-епідеміологічних досліджень рекомендації з перегляду нормативно-правової бази щодо встановлення зв’язку захворюваності опроміненого населення з впливом іонізуючого випромінювання.
Метод експертного оцінювання дав змогу оцінити рівень соціального партнерства на уражених територіях після аварії на Чорнобильській атомній електростанції. За допомогою хронологічного методу досліджено динаміку змін у здійсненні державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення, ретроспективного методу – установлено рівень впливу прийнятих управлінських рішень на економічні, екологічні, правові, соціально-політичні, медико-соціальні, соціально-психологічні, демографічні, валеологічні, соціокультурні наслідки, пов’язані з іонізуючим випромінюванням, та визначено їх непрогнозованість у випадку аварії на ЧАЕС.
Метод прогнозування дав змогу визначити явища суспільного життя після техногенних катастроф радіаційного походження і тенденції та перспективи розвитку процесів у галузі радіаційної безпеки населення. Метод узагальнення опрацьованих матеріалів застосовувався під час формулювання висновків, рекомендацій. Використання сукупності цих та інших методів і прийомів дало змогу забезпечити всебічність вивчення досліджуваної проблеми та достовірність висновків.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у розв’язання актуальної науково-практичної проблеми в галузі державного управління щодо розвитку теоретико-методологічних засад управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення як складової системи забезпечення радіаційної безпеки та розробки напрямів підвищення його ефективності для зменшення загроз безпеці життєдіяльності населення.
Зокрема, у дисертації:
уперше:
 розроблено теоретико-методологічні засади дослідження радіаційно безпечної життєдіяльності населення як складової системи радіаційної безпеки, в структурі якої можна виділити численні підсистеми, поєднані між собою, і яка перебуває в тісному взаємозв’язку з навколишнім природним середовищем, та окреслено теоретико-методологічні підходи до побудови системи державного управління медико-соціального забезпечення радіаційної безпеки в Україні;
 сформульовано авторське визначення терміна “державне управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення” як “цілеспрямованої діяльності суб’єктів управління зі збирання, переробки та аналізу інформації про обстановку в органі управління системи, а також вироблення керівних впливів на керовані підсистеми з метою досягнення максимальної ефективності дій за певних умов обстановки відповідно до отриманого завдання з вищого рівня управління процесом узгодження дій системи за місцем, часом, виконавцями, ресурсами”, а також терміна “аудит енергетичної діяльності” як “процедури документально оформленої незалежної оцінки діяльності організації, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності певних видів діяльності, заходів, умов, системи енергетичного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України”;
 розроблено авторську Концепцію державного управління медико-соціального забезпечення радіаційної безпеки в Україні в контексті взаємодії і взаємообумовленості розвитку Української держави та громадянського суспільства, у межах якої визначено її сутність, цілі і завдання, основні напрями, принципи та способи здійснення, інституційне, кадрове і ресурсне забезпечення, а також сформовано методологію взаємодії органів державної влади та інститутів громадянського суспільства в цьому процесі, в основу якої покладено відкритість, прозорість, експертне оцінювання, громадський контроль);
удосконалено:
 теоретико-методологічні підходи до аналізу радіаційно безпечної життєдіяльності населення як об’єкта державно-управлінської діяльності з огляду на забезпечення радіаційної безпеки, що полягають в ідентифікації основних загроз радіаційній безпеці та визначенні їх значущості (масштабу та вектору дії) як засад для окреслення можливостей, цілей та принципів державно-управлінських впливів в умовах надзвичайних ситуацій радіаційного походження;
 комплексну оцінку ефективності прийняття державно-управлінських рішень, яка передбачає об’єктивне експертне оцінювання соціального партнерства на уражених після аварії на ЧАЕС територіях та її особливої ролі у державному управлінні процесами забезпечення радіаційної безпеки в Україні;
 когортний метод епідеміологічного дослідження, за допомогою якого було визначено та проаналізовано репрезентативну генеральну сукупність постраждалих після аварії на ЧАЕС, на підставі чого підготовлено перелік уніфікованих пострадіаційних стандартів в управлінні надзвичайними ситуаціями радіаційного походження;
дістали подальшого розвитку:
− аргументація підстав втручання держави у нормативно-правове забезпечення радіаційної безпеки України та удосконалення нормативно-правових документів і законодавчо закріпленого медико-соціального забезпечення постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: нарахування пенсій інвалідам і забезпечення пільг щодо придбання автомобілів, виплати працюючим пенсіонерам пенсій за місцями їх одержання; надання пільгових кредитів тим, хто потребує поліпшення житлових умов, і переселенцям; механізм переведення населених пунктів з однієї зони радіоактивного забруднення до іншої, перегляд існуючих компенсацій громадянам за здане при переселенні житло; виплата компенсацій громадянам, що працюють на забруднених територіях; забезпечення оздоровлення дітей і фінансування їх харчування в школах і дошкільних установах, а також компенсації дітям, які не відвідують такі установи.
− систематизація стратегічних підходів до оптимізації структур органів державної влади в сучасних умовах подолання наслідків аварії на ЧАЕС (формування комплексного підходу до розв’язання нагальних гуманістичних потреб людей, які постраждали внаслідок цієї аварії, а також стратегічно орієнтованих заходів із профілактики, подолання цих наслідків та запобіганням їм, виявлення суперечностей між потребою держави і суспільства в цілісній гуманістичній концепції медико-соціальної спрямованості та її практичною відсутністю);
− конкретизація тенденцій розвитку регіонального управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення, які спрямовані на підвищення його ефективності (населення та територіях продовжує зазнавати суттєвого негативного впливу чинників, які можуть призводити до виникнення надзвичайних ситуацій і подій, загибелі людей, погіршення умов життєдіяльності населення, забруднення навколишнього природного середовища, значних економічних збитків);
− формування нового стратегічного підходу до оптимізації державної кадрової політики шляхом професійного навчання керівних кадрів та фахівців у сфері цивільного захисту;
− дослідження взаємодії публічної влади з громадськими організаціями стосовно реалізації державної політики у сфері забезпечення радіаційно безпечної життєдіяльності населення, в результаті чого визначено принцип досягнення консенсусу як усередині громади (між усіма її прошарками і групами), так і з зовнішніми владними структурами (політичними, адміністративними, фінансовими тощо), а також роль розвитку мереж соціальної підтримки у громаді (якість функціонування інституту сім`ї, дитинства, піклування про найуразливіших членів громади − старих, хворих, незаможних, інвалідів та ін., розвиток сусідських зв`язків, дружніх стосунків між мешканцями, співпраця різноманітних первинних груп активістів, позиція муніципальних соціальних працівників, державних і приватних працівників галузей охорони здоров`я, освіти, безпеки тощо);
− обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення, що включають, насамперед, визначення загального стану та основних загроз радіаційній безпеці України на сучасному етапі, ключових завдань державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення, покращення системи забезпечення радіаційної безпеки та ідентифікація очікуваних результатів реалізації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення переважно доведені до рівня практичних рекомендацій, які можуть застосовуватися з метою вдосконалення державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення. Основні наукові результати можуть бути використані в практичній діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх керівниками під час розробки державної радіаційно безпечної політики на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, у викладацькій, лекторській роботі, у процесі підготовки магістрів державного управління та перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, в системі цивільного захисту та МНС України.
Так, рекомендації щодо використання алгоритму управління процесами інформаційного впливу на постраждале населення внаслідок Чорнобильської катастрофи, застосовано для розроблення навчального модуля “Запобігання та профілактика дії радіаційного ефекту на людину та реабілітація сенсибілізованого населення до стресових ситуацій” і впроваджено Інститутом державного управління у сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України (акт про впровадження від 22 грудня 2009 р.).
Результати дисертаційного дослідження використано у процесі експертизи придатності до робіт з джерелами іонізуючої радіації з метою підвищення ефективності врахування питань евакуації та переселення, внаслідок чого були розроблені методичні рекомендації для лікарів “Методика виявлення променевих ушкоджень кришталика при проведенні оглядів осіб, які залучаються до робіт в зонах аварійного радіаційного забруднення” на базі відділу моніторингу стану здоров’я працівників атомної енергетики і промисловості ІКР ДУ “НЦРМ АМН України” (акт про впровадження від
20 січня 2010 р.).
Під час роботи міжобласних еспертних комісій були впроваджені рекомендації щодо підвищення ефективності урахування питань евакуації та переселення в процесі експертизи причинного зв’язку хвороб, внаслідок чого були конкретизовані та враховані експертні питання евакуації та переселення людей з радіоактивно забруднених територій (акт про впровадження від
14 грудня 2009 р.), та в процесі підвищення ефективності керування міжобласними експертними комісіями шляхом удосконалення медичних складових експертизи причинного зв’язку хвороб у п’яти комісіях: Київській, Львівській, Харківській, Дніпропетровській, Донецькій на базі Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників Чорнобильської катастрофи з метою підвищення ефективності урахування питань евакуації та переселення людей з радіоактивно забруднених територій (акт про впровадження від
14 грудня 2009 р.).
Результати дисертаційного дослідження використані в навчальному процесі та в процесі підготовки тематичних планів, програм, читання лекцій, проведення тренінгів у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема під час підготовки магістрів за спеціальністю 8.150000 “Державне управління” було запропоновано лекції з питань, що досліджуються в дисертації, за темами: “Професійний кадровий потенціал – основа системи управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення України”, “Надзвичайні ситуації як критерії ефективності управлінської діяльності (на прикладі аварії на ЧАЕС)”, “Інформаційна безпека України в умовах надзвичайних ситуацій: концептуальні аспекти” (довідка від
9 листопада 2010 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження стосовно підвищення ефективності управління в політиці держави щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій були використані Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської облдержадміністрації. У результаті цього розроблено і впроваджено курс лекцій та започатковано проведення круглих столів з представниками Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (акт про впровадження від 27 грудня 2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні ідеї і розробки, здійснені в рамках дисертаційного дослідження, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, методологічні засади та методичні підходи до розв’язання розглядуваних проблем, теоретичну цінність роботи та практичне значення одержаних результатів, отримані автором самостійно.
У наукових працях, підготовлених у співавторстві, здобувачем здійснено аналіз особливостей виникнення надзвичайних ситуацій як критеріїв ефективності управлінської діяльності (на прикладі аварії на ЧАЕС) [4]; досліджено управління процесами подолання наслідків Чорнобильської катастрофи [7], а також процесами диспансеризації населення, постраждалого від радіаційного опромінення [35]; розглянуто концептуальні аспекти інформаційної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій [11]; з’ясовано особливості регіонального управління процесами радіаційної безпеки [33]; проаналізовано державне управління процесами правового регулювання медико-соціального захисту населення, постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС [42]; визначено медико-соціальні чинники в управлінні процесами забезпечення радіаційної безпеки населення України [45]; розроблено методичні рекомендації для лікарів “Методика виявлення променевих ушкоджень кришталика” [54]; розроблено методичні рекомендації для магістрів за спеціальністю “державне управління” − формування та реалізація політики публічної влади” [55].
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення й результати дослідження оприлюднені автором на 20 міжнародних та вітчизняних наукових і науково-практичних конференціях і круглих столах: “Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (Дніпропетровськ, 2007, 2008); “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2007); “Теорія та практика державної служби” (Дніпропетровськ, 2008); “Матеріали ХІІ конгресу СФУЛТ” (Івано-Франківськ – Київ – Чикаго, 2008); “Управління процесами диспансеризації населення, постраждалого від радіаційного опромінення” (Київ, 2008); “Новітні проблеми офтальмології” (Київ, 2008); “Дні науки” (Запоріжжя, 2008); “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2008); “Проблеми формування та підготовки управлінської еліти в Україні” (матеріали “круглого столу”, Дніпропетровськ, 2008); “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2009); “Міжнародна науково-практична конференція з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Київ, 2008); “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (Дніпропетровськ, 2009); “Європеїзація публічного адміністрування в Україні в контексті європейської інтеграції” (Дніпропетровськ, 2009); “Система оцінювання кадрів: стан та перспективи розвитку” (матеріали “круглого столу”, Дніпропетровськ, 2009); “Теорія та практика державної служби: сучасні пріоритети регіональної кадрової політики” (Дніпропетровськ, 2010); “Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні: європейський контекст” (Дніпропетровськ, 2010); “Двадцять п’ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього” (стендова доповідь, Київ, 2011); “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (Львів, 2011).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано
55 наукових та науково-методичних праць. Основні положення та зміст дисертації відображено в одній монографії, 30 статтях, опублікованій у наукових фахових виданнях, а також у двох статтях в інших виданнях, 20 тезах доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій, у двох навчально-методичних публікаціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 634 сторінки, обсяг основного тексту – 379 сторінок. Робота містить 3 таблиці, 5 додатків. Список використаних джерел складається з 409 найменувань на 42 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження у дисертації запропоновано нове розв’язання наукової проблеми, яка полягає в недостатності традиційних наукових підходів в галузі державного управління щодо розвитку теоретико-методологічних засад державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення як складової системи забезпечення радіаційної безпеки та розробки напрямів підвищення його ефективності для зменшення загроз безпеці життєдіяльності населення. Узагальнення отриманих теоретичних і практичних результатів дало змогу сформулювати висновки та внести деякі пропозиції з удосконалення системи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення.
1. Аналітичний огляд наукової літератури засвідчив відсутність спеціальних досліджень проблеми державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення, а також те, що до цього часу вона розглядалась лише фрагментарно. Тому комплексне дослідження цієї проблеми дало змогу узагальнити отримані результати та визначити основні напрями подальшого вдосконалення державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення.
Аналіз вітчизняного досвіду державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення дав змогу визначити головні її складові – медичну і соціальну, необхідність узгодження дій відомств і установ, які реалізують закони й інші правові акти в цій сфері. Так, виплату компенсацій за шкоду, завдану здоров’ю, пенсій, допомоги та надання пільг відповідним категоріям населення організовують державні органи: Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України та ін. Дії зазначених установ часто неузгоджені, що перешкоджає своєчасному та адресному фінансуванню й не дає змоги ефективно контролювати витрату коштів і розв’язувати проблеми населення, постраждалого від іонізуючого випромінювання, а тому вони мають будуватися на принципах демократизації й гуманізації, з урахуванням теоретичних і практичних складових медико-соціального захисту.
Узагальнення зарубіжного досвіду державного управління сферою забезпечення радіаційної безпеки свідчить про те, що ліквідація наслідків міжнародних техногенних катастроф, атомних бомбардувань та ядерних випробувань залишається сьогодні актуальною проблемою, яка раніше ніколи не розглядалася як державно-управлінська, а тим більш як комплексна. Це має винятково важливе значення для успішного розв’язання “чорнобильських” проблем в Україні. Ініціатива ООН підтверджує те, що міжнародні організації зберігають за собою зобов’язання щодо мінімізації наслідків Чорнобильської великомасштабної радіоекологічної катастрофи. Витрати ресурсів на їх ліквідацію виходять за межі економічних та технологічних можливостей окремої країни і вимагають об’єднаних зусиль світового співтовариства.
2. За результатами аналізу особливостей сучасного стану державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення і тенденцій його розвитку, категорійного апарату стосовно досліджуваної проблеми з позицій державно-управлінського підходу були сформульовані дефініції окремих понять.
Поняття “державне управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності” трактується як цілеспрямована діяльність суб’єктів управління зі збирання, переробки та аналізу інформації про обстановку в органі управління системи, а також вироблення керівних впливів на керовані підсистеми з метою досягнення максимальної ефективності дій за певних умов обстановки відповідно до отриманого завдання з вищого рівня управління, а управління, в свою чергу, є процесом узгодження дій системи за місцем, часом, виконавцями та ресурсами.
Під поняттям “аудит енергетичної діяльності” розуміється процедура документально оформленої незалежної оцінки діяльності організації, системи, процесу, проекту або продукту аналітичної діяльності “енергетичного аудиту”, що включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності певних видів діяльності, заходів, умов, системи енергетичного управління та інформації з цих питань вимогам законодавства України; оцінювання “соціального аудиту”, який охоплює: аналіз поведінкових стереотипів, ставлення працівників до свого здоров’я, показників плинності кадрів, дослідження лояльності та побажань працівників підприємств; оцінювання “медичного аудиту”, який включає: аналіз показників захворюванності співробітників підприємств, розробку “картки здоров’я”; аналіз економічних втрат підприємств виходячи з “картки здоров’я”.
3. Визначено методологічні підходи до державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення. Державне управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення має бути спрямоване на вдосконалення системи медико-соціального забезпечення населення, яке зазнало (зазнає) впливу іонізуючого випромінювання, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та удосконалення управлінської діяльності з акцентуванням уваги на інтегральних складових національної безпеки: економічних, правових, екологічних, енергетичних, інформаційних, соціальних, медичних, радіаційних, психологічних, демографічних, гендерних.
Плани екологічних дій розробляються на базі застарілої методології, в рамках діяльності надмірно централізованих і негнучких механізмів адміністративної системи, які не можна вважати ефективними. Враховуючи це методологічні підходи до управління техногенними катастрофами та надзвичайними ситуаціями мають реалізуватися з допомогою юридичних, оперативно-рятувальних, функціональних та територіальних методів державного управління.
4. Аналіз нормативно-правового забезпечення радіаційної безпеки в Україні показав недосконалість, неузгодженість і суперечливість нормативно-правової бази у сфері цивільного захисту, відсутність належної, детально розробленої правової бази, що регулює норми ядерної безпеки, а також те, що відсутність контролю за її дотриманням спричинила в попередні роки багато недоліків у процесі реалізації Національних програм ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Накопичення нових наукових даних про наслідки Чорнобильської катастрофи, погіршення стану здоров’я ліквідаторів і постраждалого населення, багато інших факторів потребують подальшого опрацювання законодавства з питань захисту постраждалих. У зв’язку з цим “чорнобильське законодавство” необхідно удосконалити шляхом усунення існуючих недоліків, суперечностей та адаптувати його до сучасних умов на основі гуманістичного підходу до розв’язання проблем населення. Також у “чорнобильському законодавстві” відсутні дієві внутрішні механізми адаптації до змін радіаційної ситуації на забруднених територіях; розміри передбачених ним пільг і компенсацій недостатньо обґрунтовані з погляду протирадіаційного захисту; загальна вартість реалізації всіх його положень не відповідає економічним можливостям Української держави.
5. Проаналізовано організаційну структуру та функції системи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення. Системний аналіз організаційної структури та функцій системи управління процесами запобігання виникненню надзвичайних ситуацій радіаційного походження показав, що існування в Україні трьох державних органів цивільного захисту, які деякою мірою дублюють один одного, вимагає чіткого визначення їх функцій та більш чіткого розподілу повноважень. Обґрунтовано, що в ЄДСНС організаційно-методичне керівництво плануванням дій має здійснюватися МНС України.
Удосконалення організаційної структури та функцій системи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення забезпечить ефективну взаємодію всіх його компонентів, налагодження ефективних і раціональних управлінських зв’язків між органами з різним організаційно-правовим статусом на центральному, регіональному та місцевому рівнях.
6. Дослідження питань щодо форм і методів державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення дало змогу встановити, що за 25 років відбулася зміна пріоритетів їх застосування: від правового, економічного, адміністративного до переважно політичного, адміністративного, соціального, медичного, економічного та правового, проте комплексність, міжпредметність і багатофакторність управління подоланням медико-соціальних проблем, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, залишалась поза увагою органів влади. Розподіл методів управління подолання наслідками Чорнобильської катастрофи на загальні і спеціальні (специфічні) визначив їх особливу роль в управлінні процесами забезпечення радіаційної безпеки в Україні. За допомогою спеціальних методів дослідження системи державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення було з’ясовано, що серед постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи особливу групу становлять учасники ліквідації наслідків аварії – ліквідатори, а тенденції, які виявлені у динаміці спостережень захворювань, дають підставу вважати їх групою високого ризику за багатьма соматичними захворюваннями.
Установлено, що система методів запобігання надзвичайним ситуаціям і техногенним катастрофам має включати планування, аналіз і синтез, тоді ефективність форм і методів державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення об’єктивно визначатиметься відповідністю цілям, завданням, загальним закономірностям розвитку держави та її інститутів.
7. Аналіз професійного навчання керівних кадрів та фахівців у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру показав, що створена в Україні єдина система підготовки осіб керівного складу цивільної оборони діє здебільшого формально. Кадри, які підпорядковуються Міністерству з надзвичайних ситуацій України, мають недостатній рівень підготовки для того, щоб ефективно реалізовувати основні завдання державної політики щодо запобігання надзвичайним ситуаціям на центральному, регіональному й місцевому рівнях на найближчий період і перспективу.
Навчання у сфері цивільного захисту є однією з основних складових комплексних заходів щодо зменшення ризиків виникнення та пом’якшення наслідків катастроф і надзвичайних ситуацій. Розв’язати проблему вдосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівного складу у сфері цивільної оборони можливо шляхом введення в професійні програми підвищення кваліфікації державних службовців напряму із забезпечення безпеки у надзвичайних ситуаціях.
8. У процесі експертного оцінювання рівня соціального партнерства на уражених територіях після аварії на ЧАЕС визначено, що хоча соціальне партнерство як інститут існує на уражених територіях, воно відіграє не дуже значну роль. Формальний характер соціального партнерства не сприяє його легітимації у свідомості сторін партнерства, а отже, пов’язане з певними проблемами як для жителів, так і для органів державної влади й місцевого самоврядування. Установлено, що чим вищий рівень забруднення території, тим меншою є активність сторін соціального партнерства. Відповідно мінімальні показники активності спостерігаються в зоні відчуження.
9. Аналіз розвитку національних стратегій показав, що урядом практично не розроблена стратегія управління щодо впровадження певних заходів втручання, які базуються на концепції безпечної життєдіяльності населення на забруднених територіях. За час, який минув після Чорнобильської катастрофи, в державі виконано великий обсяг робіт щодо подолання та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, зокрема з визначення рівнів радіаційного забруднення навколишнього середовища та доз опромінення людей. Але в розроблених із цього питання планах, програмах, стратегіях, концепціях були відсутні компенсаторні та запобіжні чинники.
Непослідовність дій системи управління щодо захисту населення від опромінювання проявилася ще й у тому, що об’єктивне уявлення про характер радіонуклідного забруднення значної території склалося не відразу, формування цілісного уявлення про радіологічну ситуацію ускладнював “режим таємності”, що позначилося на ухваленні рішень про рівні втручання. В основному ці рішення стосувалися тимчасово допустимих рівнів радіонуклідного забруднення продуктів харчування і поверхонь, з якими могла стикатися людина.
10. Регіональне управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення, як свідчить аналіз, є недостатньо ефективним. Так, установлено, що в результаті діяльності екологічно небезпечних підприємств з видобутку та переробки уранової сировини у Дніпропетровській та Кіровоградській областях виникли великі радіаційно забруднені території, виведено із землекористування значні площі корисних земель регіону, високим є рівень забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, нагромаджено велику кількість відходів переробки уранових руд, що спричинило погіршення екологічного стану регіону видобування та переробки уранових руд. Однією з найбільших проблем на регіональному рівні є недооцінка органами державної влади екологічних та економічних проблем.
11. Визначено завдання публічної влади стосовно взаємозв’язку з громадськими організаціями щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення радіаційно безпечної життєдіяльності населення. Зокрема, обгрунтовано положення щодо розвитку громад − принцип досягнення консенсусу як усередині громади (між усіма її прошарками і групами), так і з зовнішніми владними структурами (політичними, адміністративними, фінансовими тощо).
Дослідження показало, що, незважаючи на складну політичну ситуацію, важке економічне становище, громадський рух розвивається. Об’єднує громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та учасників ядерних випробувань необхідність захисту своїх прав і свобод. Але на місцях фактично ліквідовано низові структури, які раніше вирішували проблеми “чорнобильців”, таким чином, держава сама позбавила себе механізму управління подоланням наслідків аварії на ЧАЕС.
12. Аналіз концепції державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення дав змогу з’ясувати, що недосконалі державно-управлінські рішення, які приймалися за часів радянського адміністрування, продовжують домінувати і сьогодні та негативно позначаються на іміджі системи державного управління, створюють перешкоди для впровадження прогресивних, ефективних управлінських заходів у сфері радіаційно безпечної життєдіяльності населення та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Сьогодні не існує державно-управлінських заходів щодо протирадіаційного, медико-соціального, соціально-психологічного, соціально-економічного захисту населення від впливу наслідків природно-техногенних катастроф взагалі та іонізуючого випромінювання зокрема, які б свідчили про успіхи у сфері державного управління процесами радіаційно безпечної життєдіяльності населення. Враховуючи це в дослідженні представлено розроблену автором Концепцію державного управління медико-соціального забезпечення радіаційної безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 10 лет после аварии на Чернобильской АЕС //Национальный доклад Украины. – Киев: Минчернобыль, 1996. – 99 с.
2. 15 років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання [Текст]: матеріали міжнар. конф. 18–20 квіт.2001 р. (м.Київ). – К.: Чорнобильінтерінформ, 2001. – 152 с.
3. 20 лет Чернобыльской катастрофы. Взгляд в будуще [Текст]: нац. доклад Украины. – К.: Атика, 2006. – 232 с.
4. 25 лет Чернобыльской катастрофе. Безопасность будущего. [Текст]: нац. доклад Украины. – К.: Атика, 2011. – 000 с.
5. Автоматизированная система управления базами данних для эпидемиологического анализа медицинских последствий Чернобыльской катастрофы на популяционном уровне [Текст] / Н. И. Омельянец [и др.] // Межд. журн. радиац. мед., 2001. – № 1 – 2. – С. 256.
6. Авер’янов В. Державне управління : європейські стандарти, досвід та адміністративне право / В. Авер’янов [та ін.]. – К. : Юстініан, 2007. – 288 с.
7. Амджадін, Л. Екологічна культура населення українського соціуму: ментальні моделі екологічного мислення [Текст] / Л. Амджадін // Чорнобиль і соціум. – Вип. 9. – К.: ПЦ «Фоліант», 2003. – С. 70 – 71.
8. Амджадін, Л. Екологічні інтереси та пріоритети у повсякденній свідомості «чорнобильських» потерпілих: колізії громадської думки [Текст] / Л. Амджадін // Чорнобиль і соціум. – Вип. 7. – К.: Стилос, 2001. – 241 с.
9. Амджадін, Л. Екологічні чинники в масовій свідомості населення після Чорнобильської катастрофи [Текст] / Л. Амджадін // Чорнобиль і соціум. – К.: Центр соц. експертиз і прогнозів Ін-ту соціол. НАНУ; Фоліант, 1999. – Вип. 5. – С. 196–202.
10. Андрєєв, Ю. Соціально-економічні аспекти відродження Чорнобильської зони [Текст] / Ю. Андрєєв // Міжнар. наук.-практ. конф. з питань соц. захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 24–25 квіт. 2008 р.: тези доп. (Київ, Україна) – К.: Соцінформ, 2008. – 220 с.
11. Антонець В. М. Основи державного управління у сфері цивільного захисту / Володимир А. // Надзвичайна ситуація. –2006. – № 12. – С. 10–17.
12. Астахова Л.Н. Щитовидная железа у дитей: последствия Чернобыля. – Минск, 1998. – 214 с.; //Тези доповідей 111 з’їзду з радіаційних досліджень (радіобіологія і радіоекологія), Київ, 21–25 травня 2003 р. – Київ: Вид. фітосоццентру. – 2003. – С. 204.
13. Акимов, В. А. Определение относительной опасности территории [Текст] / В. А. Акимов, Н. Н. Радаев, М. В. Сахаров // ВИНИТИ. Пробл. безопасности при чрезвычайных ситуациях. – 2000. – Вып. 6. – С. 129–141.
14. Акимов, В. А. Природные и техногенные чрезвычайные ситуации: опасности, угрозы, риски [Текст] / В. А. Акимов, В. Д. Новиков, Н. Н. Радаев. – М.: Деловой экспресс, 2001. – 304 с.
15. Атаманчук, Г. В. Система государственного и муниципального управления [Текст]: учебник / Г. В. Атаманчук; под общ. ред. Г.В. Атаманчука. – М.: Изд-во РАГС, 2005. – 488 с.
16. Атаманчук, Г. В. Теория государственного управления [Текст]:курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
17. Бакуменко, В. Д. Державне управління і державно-управлінські рішення: вступ до досліджень [Текст] / В. Бакуменко // Вісник Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – 1999. – № 4. – С. 68–79.
18. Бакуменко, В. Д. Сучасні підходи до вирішення проблем Чорнобильської Зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення [Текст]: монографія / В. Д. Бакуменко, М. І. Проскура, В. І. Холоша. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 152 с.
19. Бакуменко, В. Д. Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень [Текст]: автореф. дис… д-ра наук з держ. управ. / В. Д. Бакуменко. – К., 2001. – 35 с.
20. Бакуменко В. До питання методологічного обгрунтування процесу управління в соціальних системах / В. Бакуменко // Науковий вісник Академії муніципального управління : Державне управління та місцеве самоврядування. – К., 2010. – Вип. 1 (11). – С. 6-12. – (Серія “Управління”).
21. Баранов, А. Информационный суверенитет или информационная безопасность [Текст] / А. Баранов // Національна безпека і оборона. – 2001. – №1. – С. 71 – 76.
22. Барановська, Н. П. Об’єкт “Укриття: проблеми, події, люди” [Текст] /Н.П. Барановська; відп. ред. В. А. Смолій. – К., 2000. – 288 с.
23. Барановська, Н. П. Чорнобильська катастрофа в публікаціях [Текст] /Н.П. Барановська, Ін-т історії України НАН України. – К., 2004. – 207 с.
24. Барьяхтар, В. Г. Всесторонняя оценка рисков вследствие аварии на ЧАЭС [Текст] / В. Г. Барьяхтар. – К.: Укр. радіол. учеб. центр (УРУЦ), 1998. – 240 с.
25. Барьяхтар, В. Г. Чернобыльская катастрофа: проблемы и решения [Текст] / В. Г. Барьяхтар // Докл. АН Украины. – 1992. – № 4. – С. 151–164.
26. Бебешко, В. Медико-соціальні аспекти наслідків Чорнобильської катастрофи [Текст] / В. Бебешко // Міжнар. наук.-практ. конф. з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 24–25 квіт. 2008 р.: тези доп. (Київ, Україна). – К.: Соцінформ, 2008. – 220 с.
27. Боровой А.А. Оценки ядерной и радиационной опасности ядерного топлива радиоактивных материалив, сосредоточенных в объекте “Укрытие” // Чернобыльская катастрофа / под общей редакц. В. Г. Барьяхтар “Наукова думка”. – К.: – 1995. – С. 558, с. 162–166.
28. Безверха, З. А. Семантичне поле Чорнобильської катастрофи [Текст] /З. А. Безверха // Надзвичайна ситуація. – 1998. – № 9. – С. 26–27.
29. Безпека та розвиток чорнобильських спільнот: ситуаційний аналіз [Текст] / П. Замостьян [та ін.]; Ін-т соціології НАН України. – К.: Ін-т соціол. НАН України; Наш час, 2006. – 130 с.
30. Бек, У. Общество риска. На пути к другому модерну [Текст] / У. Бек. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
31. Білинська М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : [монографія] / Білинська М. – К. : НАДУ, 2004. – 246 с.
32. Бицький А.А., В.Г. Калинин, Б.А. Каратаев с соавт. Типы радиоактивного загрязнения и особенности проведения работ по улучшению радиационной обстановки в помещениях объекта “Укрытие”. // Чернобыльская катастрофа / под общей редакц. В. Г. Барьяхтар “Наукова думка”. К.: – 1995. – С. 558, с. 158 – 169.
33. Богуш, В. Інформаційна безпека держави [Текст] / В. Богуш, О. Юдін. – К.: МК – Прес, 2005. – С. 32–35.
34. Богданова Э.В., Максименко Л.С. Окружающая среда и человек в условиях чрезвычайных ситуаций: Учеб. пособие. – Красноярск: ГАЦМиЗ, 2000. – 64 с.
35. Бодров В. Державне регулювання трансформаційних процесів в економіці : інституціональний підхід / В. Бодров // Вісник УАДУ. – 2002. – № 3. – С. 55–69.
36. Бугайцов С.Г. Шляхи вирішення проблеми державного управління правовідносинами в галузі охорони здоров’я за допомогою прийняття Медичного кодексу // Економіка & держава. – 2007. - № 11. – С. 52–55.
37. Бузунов, В. Эпидемиология неопухолевых болезней участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС [Текст] / В. Бузунов // Наукові праці Наукового центру медицини АМН України: зб. наук. пр. – К., – 2004. – С. 187–206.
38. Буравльов Є.П., Друд І.П., Коваль Г.М. Класифікація і управління техногенними ризиками //Екологія і ресурси. – Київ: УІДНСіР РНБУ, 2003. – Вип. 7. – С. 17–25.
39. Бурдье, П. Социология политики [Текст]: [пер. с фр.] / П. Бурдье. – М.: Socio-Logos. 1993. – 336 c.
40. Велли, Дж. Кто виноват в Чернобыльской аварии? – зрелые размышления международной консультативной группы по ядерной безопасности [Текст] / Дж. Велли // Nuclear Engineering International. – 1993. – №5. – р. 56–69.
41. Вовченко С. Проблеми державного управління у сфері захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру / Діяльність Головдержслужби: Вісник державної служби України // Публікації. – №3, 2008.
42. Волкова Т.Н. Гражданская оборона Австрии на современно этапе // Чрезвычайные ситуации и гражданская оборона за рубежом. – 1992. – Вып. 1–2. – С. 7.
43. Вопросы Министерства Российской Федерации по делам гражданской обороны, чрезвычайным ситуациям и ликвидации последствий стихийных бедствий: Указ Президента Российской Федерации от 11 июля 2004 г. № 868 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mchs.gov.ru/article.html?id =8626. – Заголовок з екрана.
44. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2006 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) [Текст] // Стат. бюл. – К.: Держкомстат України, 2007. – 417 с.
45. Вишневський, І. Екологічно чиста атомна енергетика: технічні, економічні, соціальні, політичні аспекти [Текст] / І. Вишневський, А. Давидовський, А. Трофименко // Вісн. НАН України. – 2001. – №9. – С. 16–21.
46. Войтович Р. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз) : [монографія] / Р. Войтович ; за заг. ред. В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 640 с.
47. Воробьев, Ю. Л. Риски и гражданская защита [Текст] / Ю. Л. Воробьев, В. Д. Новиков, В. И. Измалков // Проблемы общественного развития. – М., 1988. – № 1–2. – с. 28.
48. Гайченко, В. А. Экологическая обстановка в 30-километровой зоне ЧАЭС и ее изменения за 3 послеаварийных года [Текст] / В. А. Гайченко, В. И. Крыжановский, В. Н. Стовбчатый // Биологические и радиоэкологические аспекты аварии на ЧАЭС: материалы I междунар. конф.: тез. докл. (Зеленый мыс, 1990) – М., 1990. – С. 57.
49.Гарнець, О. Система соціально-психологічної допомоги Чорнобильським постраждалим [Текст] / О. Гарнець // Чорнобиль і соціум. – К.: Ін-т соціол. НАН України, 2000.– Вип. 6. – С. 99–110.
50. «Гарячие частицы» – взгляд спустя семь лет после аварии на ЧАЭС / В.А. Кутьков, Ю.Б. Муравьев, З.С. Арефьева, О.И. Комарицкая // Пульмонология. – 1993. – Т. 3, № 4. – С. 10–19.
51. Гауни, П. Дж. Поддержка новаторства. Начинается первый этап международного проекта по инновационным ядерным реакторам и топливным циклам [Текст] / П. Дж. Гауни, Ю. Купитц // Вена: Бюл. МАГАТЭ. – 2001. – Т. 43. – № 357.
52. Генов, Ф. Психология управления [Текст]: учебник / Ф. Генов. – М.: Изд-во МВТУ им. Н. Э. Баумана, 1998. – 200 с.
53. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства [Текст]. – К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2003. – 129 с.
54. Герменчук, М. Радіоекологічна ситуація на території Республіки Білорусь після аварії на ЧАЕС. Спеціальний звіт для Чорнобильської Місії ООН. 2001 рік [Текст] / М. Герменчук. – Мн., 2001. – 156 с.
55. Глуханова, Г. Л. Соціальні та медико-демографічні аспекти екологічних катастроф та деякі напрями подолання їх наслідків [Текст] / Г. Л. Глуханова, І. О. Курило, О. П. Рудницький // II Міжнар. міждисциплінарна наук.-практ. конф. “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”, 4–11 листоп. 2001 р.: тези доп. – Х.: Нац. ун-т ім. В. Н. Карабіна; Харк. облдержадмін., 2001. – С. 68–69.
56.Головаха, Е. И. Интегральный индекс социального самочувствия (ИИСС): конструирование и применение социологического теста в массовых опросах [Текст] / Е. И. Головаха, Н. В. Панина. – К.: Ин-т социол. НАНУ, 1997. – 64 с.
57. Головатий М. Політико-правові аспекти взаємодії демократичної держави й громадянського суспільства / М. Головатий // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. – К.: УАДУ, 2001. – Т. 1. – С. 25–26.
58. Грицяк Н. Формування гендерної політики в Україні : проблеми теорії, методології, практики : [монографія] / Грицяк Н. – К. : НАДУ. – 2004. – 384 с.
59. Голиков, А. П. Вступ до економічної та соціальної географії [Текст] / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. – К.: Либідь, 1997. – С. 70–71.
60. Голубь В. Державно-управлінська взаємодія у контексті розвитку концепцій державного менеджменту / В. Голубь // Науковий вісник Академії муніципального управління : Державне управління та місцеве самоврядування. – К., 2009. – Вип. 2 (8). – С. 27–37.
61. Гончарук, О. Доходи та витрати різних категорій постраждалого населення [Текст] / О. Гончарук // Чорнобиль і соціум.– К.: Центр соц. експертиз і прогнозів Ін-ту соціол. НАНУ, 2002. – Вип. 8 / відп. ред. Ю. Наєнко, Ю. Привалов. – С. 62–72.
62. Гончарук, Н. Т. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток [Текст]: монографія / Н. Т. Гончарук. – Д.: ДРІДУ НАДУ. – 239 с.
63. Горбулін В.П. Методологічні засади розробки стратегії національної безпеки України / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський // Стратег. панорама. – 2004. – № 3. – Режим доступу: http://niisp.gov.ua/vydanna/panorama/2004_3.php.
64. Государственная кадровая политика: концептуальные основы, приоритеты, технологии реализаций [Текст] / под общ. ред. С. В. Пирогова; руководитель авт. кол. В. А. Сулемов. – М.: Изд-во РАГС, 1996. – 253 с.
65. Готовность к стихийным бедствиям. Работа ВОЗ в Европейском регионе. 1986 [Текст] / ВОЗ. – Копенгаген, 1987. – 114 с.
66. Грицяк І. Європейське управління : теоретико-методологічні засади / Грицяк І. – К. : К.І.С., 2006. – 398 с.
67. Гудков, І. Проблеми реалізації контрзаходів на забруднених радіонуклідами сільськогосподарських угіддях [Текст] / І. Гудков // Міжнар. наук.-практ. конф. з питань соц. захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, 24–25 квітня 2008 р.: тези доп. (Київ, Україна). – К.: Соцінформ, 2008. – 220 с.
68. Гудима, О. Реалії та перспективи ядерно-паливного циклу України [Текст] / О. Гудима // Національна безпека і оборона. – 2001. – №2. – С. 64–66.
69. Гуманітарні наслідки аварії на ЧАЕС. Стратегія відродження [Текст]: звіт ПРООН та ЮНІСЕФ за підтримки Управління ООН з гуманітарних питань і ВООЗ від 6 лют. 2002 р. – Б.м., 2002. – 82 с.
70. Гуманитарные операции во время чрезвычайных ситуаций и военных конфликтов: Тезисы научно-практ. конф., г. Москва, 29-30 мая 2002 г. / Под общ. ред. Ю.Л.Воробьева. – М.: Изд-во “КРУК-Престиж”, 2002. – 304 с.
71. Гунько, Н. В. Міграція жителів України у зв’язку з Чорнобильською катастрофою: історичний аспект [Текст] / Н. В. Гунько, Н. Ф. Дубова, М. І. Омельянець // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – 2004. – № 6. – С. 19–23.
72. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне ; [пер. з фр. В.Шовкун]. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
73. Гусєв, О. П. Атомний синдром Чорнобиля [Текст] / О. П. Гусєв; під заг. ред. В. В. Дурдинця. – К.: ВЦ “Друк”, 2001. – 272 с.
74. Гуськова, А. К. Очерк радиационных эффектов атомной бомбардировки [Текст]: рецензия / А. К. Гуськова, С. П. Ярмоненко //Мед. радиология и радиац. безопасность. – 1995. – Т. 40. – № 6. – С.67–69.
75. Губарев В.С. Зарево над Припятью: Записки журналиста. – М.: Мол. гвардия, 1987. – 240 с.
76. Данилишин, Б. М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління [Текст] / Б. М. Данилишин, НАН України. Рада по вивч. продукт. сил України– К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2001. – 260 с.
77. Данилишин Б.М., Ковтун В.В., Степаненко А.В. Наукові основи прогнозування природно-техногенної (екологічної) безпеки. – К.: Лекс Дім, 2004. – 552 с.
78. Дворський, Й. Земля, люди, катастрофи [Текст] / Й. Дворський. – К.: Вища шк., 1989.
79. Державна політика в соціогуманітарній сфері [Текст]: навч. посіб. / В. П. Трощинський [та ін.]; за заг. ред. О. Ю. Оболенського [та ін.]. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. – 96.
80. Державне управління: Теорія і практика [Текст] / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юринком – Інтер, 1998. – 432 с.
81. Державний комітет статистики України. Статистичний щорічник України за 2004 рік [Текст]. – К.: Консультант, 2005. – С. 381.
82. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч. посіб. / Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, В.І.Мельниченко та ін.; За заг. ред. проф. Н.Р.Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 164 с.
83. Державний стандарт України. Безпека у надзвичайних ситуаціях терміни і визначення основних понять. ДСТУ 3891-99 – Київ, 1999.
84. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2010. Видання офіційне. Держспоживстандарт України // Наказ № 457 – Київ, 2011.
85. ДСТУ 3994-2000. Безпека у надзвичайних ситуаціях. Надзвичайні ситуації природні. Чинники фізичного походження. Терміни і визначення. – Введ. 2001.07.01. – Офіц. вид. – К.: Вид-во Держстандарту України, 2001. – ІІІ, 21 с.
86. Десятилетие после Чернобыля: оценка последствий аварии [Текст] // Краткое изложение результатов Междунар. конф. 8 – 12 апр. 1996 г., организованной ЕК, МАГАТЭ и ВОЗ (Март 1997). – Женева, 1997. – 14 с.
87. Дрозд І.П. Радіоекологічна безпека населення, що зазнає тривалої дії радіаційного фактора. Дис. док. Біол.н. Київ. – 2004.
88. Дурдинець В. Біль Чорнобиля // Урядовий кур”єр. – 2000. – 22 квіт. – С. 4.
89. Дронжкевич, Ю. С. Социальный стресс, порожденный средствами массовой информации среди населения в связи с аварией на Чернобыльской АЭС [Текст] / Ю. С. Дронжкевич // Актуальные и прогнозируемые нарушения психического здоровья после ядерной катастрофы в Чернобыле: тез. докл. междунар. конф. (Киев, 24–28 мая 1995 г.). – К., 1995. – С. 187.
90. Екологія і закон: Екологічне законодавство України [Текст]. – К.: Юрінком – Інтер, 1997. – Кн. 1 / відп. ред. В. І. Андрейцев. – С. 41.
91. Енергетична безпека України. Стратегія та механізми забезпечення [Текст] / А. Шевцов [та ін.]. – Д.: НІСД, 2002.
92. Енергетична стратегія України на період до 2030 р. та подальшу перспективу [Текст]: проект – 2003. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
93. Енергетичні ресурси та потоки [Текст] / під заг. ред. А. К. Шидловського. – К.: УЕ 3, – 2003. – 472 с.
94. Енциклопедичний словник з державного управління / [уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, О. М. Руденко та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
95. Європейська база даних “Здоровье для всех” [Текст] // Європейське бюро ВООЗ. – 2004. – Черв. = [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.euro.who.int.
96. Європейські Комісії та інші. Атлас осідання ізотопів у Європі після аварії на ЧАЕС [Електронний ресурс]. – Люксембург: Офіс для офіційних публікацій Європейських комісій, 1998. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM).
97. Емельянов В. Гражданская оборона Великобритании // Зарубежное военное обозрение. – 1991. – № 5. – С. 72–76.
98. Емельянов В. Гражданская оборона Франции // Зарубежное военное обозрение. – 1991. – № 9. – С. 61–69.
99. Емельянов В. Гражданская оборона Швейцарии // Зарубежное военное обозрение. – 1992. – № 6. – С. 19–24.
100. Закон Республики Беларусь о гражданской обороне [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rescue01.gov.by/files/306.laws.pdf. – Заголовок з екрана.
101. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” [Текст]: № 39/95-ВР: від 8 лют. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – С. 81.
102. Закон України “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” [Електронний ресурс]: № 1370: від 11.01.2000 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
103. Закон України “Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006 – 2010 роки” [Електронний ресурс]: № 3522 – IV: від 14 берез. 2006 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
104. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання” [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 22 – С. 115.
105. Закон України Про правові засади цивільного захисту : Закон України : прийнятий 24 черв. 2004 р. : № 1859-ІV // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 29. – С. 9. – Зі змінами ; ост. ред. 1 січ. 2008 р.
106. Закон України “Про перелік міністерств та інших центральних органів державного управління УРСР” [Текст] // Урядовий кур’єр. – 1991. – № 1030.
107. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” [Текст] № 1809-III: від 8 чепвня 2000 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 19. – С. 259.
108. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” Постанова ВР [Текст]: № 1264 – ХІІ: від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – С. 546.
109. Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” [Електронний ресурс]: № 255: від 30.06.1995 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
110. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” [Електронний ресурс]: № 2017– I11: від 5 жовтня 2000 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
111. Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” [Текст]: № 791а-Х11: від 27 лютого 1991 р. // Ядерне законодавство: зб. нормативно-правових актів (станом на 1 січ. 1998 р.). – К., 1998. – С. 425–435.
112. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” [Електронний ресурс]: № 796-Х11: від 28 лютого 1991 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
113. Закон України “Про Цивльну оборону України” /Про Цивільну оборону України: від 3 лютого 1993 р.: № 2974 – XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. - № 14. – зі змінами ост.ред. 20 черв. 2007 р.
114. Защитные мероприятия по снижению доз облучения населения и их эффективность [Текст] / Г. М. Аветисов [и др.] // Медицинские аспекты аварии на Чернобыльской АЭС: Материалы научной конференции. – К.: Здоров’я, 1988. – С. 99–107.
115. Збірник нормативно-правових актів з питань надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру / за заг. ред. В. В. Дурдинця. – К. : Чорнобильінтерінформ, 2001. – Вип. 3. – 532 с.
116. Звіт про роботу галузі охорони здоров’я України за 2008 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: w.w.w.moz.gov.ua.
117. Звіт “Україна. Людський розвиток. 1996” [Текст] / ПРООН. – К.,1997 – 96 с.
118. Злобіна, О. Постчорнобиль: життєві версії потерпілих [Текст] / О. Злобіна // Чорнобиль і соціум. – К., 1999. – Вип. 5. – С. 90–106.
119. Іванюта, С. Самооцінка впливу радіаційної обстановки на здоров’я населення, постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС [Текст] / С. Іванюта, О. Рогожин // Чорнобиль і соціум. – К.: Фоліант, 2003. – Вип. 9.– С. 99.
120. Ильин, Л. А. Радиоэкологические последствия Чернобыльской аварии в Советском Союзе и меры, предпринятые с целью ее смягчения [Текст] / Л. А. Ильин, О. А. Павловський // Бюл. МАГАТЭ. – 1987. – № 4. – С. 20–28.
121. Ильин, Л. А. Реалии и мифы Чернобыля [Текст] / Л. А. Ильин. – М.: ALARA Ltd, 1994. – 448 c.
122.Ильин, Л.А. Руководство по организации медицинского обслуживания лиц, подвергшихся действию ионизирующего излучения [Текст] / Л. А. Ильин.