ДЕРЖАВНА ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШИЯН ОЛЕНА ІЛЛІВНА

УДК 321.013:008.12

ДЕРЖАВНА ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ

Спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
доктор педагогічних наук, професор,
КРИСЮК Степан Васильович

КИЇВ-2012

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 20
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ ЯК ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ 20
1.1. Аналіз стану дослідження проблеми освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя молоді в науковій літературі 20
1.2. Становище молоді в епоху глобалізації 49
1.2. Особливості прояву загроз здоров’ю молоді України у сучасних соціально-економічних умовах 57
Висновки до розділу 1 75

РОЗДІЛ 2 79
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 79
ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ 79
2.1. Програмно-цільова структура та методологія дослідження 79
2.2. Сутність державної освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя 83
2.3. Методологічні засади забезпечення здорового способу життя молоді 101
2.4. Молодь як цільова група державної освітньої політики України з питань здорового способу життя 120
2.3. Забезпечення здорового способу життя молоді – складова ефективної якісної освіти 126
2.5. Нормативно-правове забезпечення державної освітньої політики з питань ЗСЖ молоді: сучасні підходи 137
Висновки до розділу 2 144

РОЗДІЛ 3. 147
РОЗВИТОК ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ У СВІТОВОМУ КОНТЕКСТІ 147
3.1. Соціально-історичні витоки становлення освітньої політики держав із питань забезпечення здорового способу життя 147
3.2. Новітня історія освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя молоді 153
3.3. Сучасні підходи до впровадження освітньої політики забезпечення здорового способу життя у навчальних закладах Європи 187
Висновки до розділу 3 198

РОЗДІЛ 4 202
ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ 202
4.1. Передумови формування державної освітньої політики України з питань забезпечення здорового способу життя молоді 202
4.2. Становлення української державної освітньої політики щодо забезпечення здорового способу життя молоді 208
4.3. Особливості розвитку державної освітньої політики України з питань забезпечення здорового способу життя молоді 220
4.4. Характерні риси сучасної державної освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя української молоді 243
Висновки до розділу 4 274

РОЗДІЛ 5 276
УПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ 276
5.1. Узагальнений аналіз розбудови державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді в сучасних умовах 276
5.2. Міжсекторальна багатогалузева співпраця в державній освітній політиці з питань забезпечення здорового способу життя молоді України 289
5.3. Кадрове забезпечення як засіб реалізації державної освітньої політики України з питань здорового способу життя молоді 305
5.4. Формування єдиного освітнього простору забезпечення здорового способу життя молоді України з урахуванням міжнародного досвіду 317
5.5. Орієнтація освітньої політики змін на формування здорового способу життя молоді на шкільному рівні 328
5.6. Реалізація державної освітньої політики України з питань забезпечення здорового способу життя молоді з урахуванням регіональних особливостей 343
Висновки до розділу 5 374

ВИСНОВКИ 376
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 385
ДОДАТКИ 439

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

БС – багатогалузеве співробітництво
ВІЛ – вірус імунодефіциту людини
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ГА ООН – Генеральна Асамблея ООН
ЖН – життєві навички
ЗСЖ – здоровий спосіб життя
ЗНЗ – загальноосвітній навчальний заклад
ЗДВ – здоров’я для всіх
ЗКБНЗ – Загальнонаціональна комплексна програма боротьби з неінфекційними захворюваннями
ЄМШСЗ – Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю
МОН – Міністерство освіти і науки
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
Мінсім’ямолодьспорт – Міністерство сім’ї, молоді та спорту
НЗРЖН – навчання на засадах розвитку життєвих навичок
НКР – Національна координаційна рада
ОЗ – основи здоров’я
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОДА – обласна державна адміністрація
ОДВ – освіта для всіх
ІППО – Інститут післядипломної педагогічної освіти
ОТЖ – очікувана тривалість життя
ПТНЗ – професійно-технічний навчальний заклад
РЄ – Рада Європи
СНІД – синдром набутого імунодефіциту

ТЖЗЛ – тривалість життя з урахуванням здорового стану людини
ТЖСІ – тривалість життя скоригована на інвалідність
ШСЗ – Школа сприяння здоров’ю
ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
ЮНІСЕФ – Дитячий фонд Об’єднаних Націй
ЮНЕЙДС – Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІД

ВСТУП

Актуальність теми. Необхідність збереження людського капіталу в умовах глибоких суперечностей суспільного розвитку та глобальної економічної кризи ставить перед урядами країн завдання забезпечити розвиток молоді як здорової та освіченої частини суспільства. Мадридська конференція міністрів охорони здоров’я європейських країн (1981) визнала освітній напрям пріоритетним для збереження і зміцнення здоров’я населення. Згідно з Оттавською Хартією (ВООЗ, 1986), положеннями якої керується світове співтовариство, освіта з питань здоров’я і здорового способу життя (ЗСЖ) – інтегральна частина політики, яка покликана зменшити вплив соціальних, економічних та екологічних нерівностей. Освіту в сучасних умовах визнають одним з найвагоміших чинників зміцнення здоров’я та забезпечення ЗСЖ молоді поряд із розвитком громад, політикою, законодавством (VII Глобальна конференція із зміцнення здоров’я, 2009) [513].
За останні десятиліття в Україні відбулися значні зміни у сфері державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді. Стратегічні завдання, мета, пріоритетні напрями державної політики та управління освітою у цій сфері визначені Конституцією України (1997) [153], законами України “Про освіту” [123], “Про охорону праці” [118], “Про загальну середню освіту” [116], “Про професійно-технічну освіту” (1999) [119], “Про вищу освіту” (2002) [113] та іншими нормативними актами, які наголошують на необхідності забезпечення ЗСЖ молоді засобами освіти. У Національній доктрині розвитку освіти України (2002) серед пріоритетів державної політики розвитку освіти виокремлено пропаганду ЗСЖ через освіту, медико-санітарного просвітництва, активних форм і методів збереження, зміцнення поліпшення та відновлення індивідуального здоров’я, фізичного розвитку, стимулювання в молоді прагнення до нього [224].
Необхідність посилення заходів із формування ЗСЖ молоді підтверджується указами Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя” (1999; 2002; 2003), рекомендаціями парламентських слухань, що стосувалися питань формування здорового способу життя української молоді (1995; 2003; 2010), низкою державних програм, таких як “Міжгалузева комплексна програма “Здоров’я нації” на 2002–2011 роки” [275]; “Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004–2008 роки” [115]; “Державна програма розвитку фізичної культури і спорту на 2007–2011 роки” [273] тощо.
Проте становище у справі як формування, так і забезпечення ЗСЖ молоді залишається складним, а почасти стає навіть загрозливим для національної безпеки України. Незважаючи на вжиті заходи, серйозне занепокоєння викликає стан здоров’я і спосіб життя української молоді, зумовлений несприятливим навколишнім середовищем, погіршенням санітарно-гігієнічних умов навчання, якості медичного обслуговування та поширенням шкідливих звичок. Позитивний перебіг подій залежить від низки факторів, серед яких пріоритетним, зважаючи на визнану світовою спільнотою роль освіти у формуванні і забезпеченні ЗСЖ молоді, є цілеспрямована освітня політика та державне управління цим процесом.
Дослідження освітньої політики неможливе поза контекстом розвитку загальної теорії і практики державного управління та державної політики у сфері освіти. Проблемі державного управління присвячені праці багатьох вітчизняних дослідників, зокрема таких, як: М.Білинська [18], В.Бодров [1], Т.Василевська [28], Р.Войтович [46; 260], Л.Гаєвська [55], В.Голубь [64], І.Грицяк [73-74], В.Князєв [352], Ю.Ковбасюк [148], В.Козаков [149], С.Крисюк [170-171], О.Лазор [177], О.Лебединська [178], І.Лопушинський [183], В.Луговий [187], Т.Лукіна [188], С.Майборода [194], Т.Пахомова [252], Н.Протасова [293], Я.Радиш [297-299], А.Рачинський [302], В.Ребкало [345], В.Рижих [312], Н.Рингач [309-311], Є.Ромат [318], А.Семенченко [326], С.Серьогін [327], С.Ситник [328-329], А.Сіцінський [331], С.Телешун [345], В.Удовиченко [354] та ін. Названі автори обгрунтовують розвиток та механізми державного управління, визначають можливості використання позитивного потенціалу теорії і практики державного управління загалом та управління освітою зокрема.
Теоретико-методологічні засади державної освітньої політики, її аналіз, стан, перспективи і тенденції розвитку освіти у певних соціально-політичних умовах висвітлювали українські науковці В.Андрущенко [5], І.Бех [16], Д.Дзвінчук [88-90], С.Клепко [144], К.Корсак [165], Є.Красняков [167], В.Кремень [168], В.Майборода [193], Л.Прокопенко [292], Є.Стасюк [336], В.Тертичка [347] та ін.
Для створення науково обґрунтованої системи уявлень про загальні закономірності розвитку освітньої політики з питань ЗСЖ цінними є характеристика глобальних тенденцій, виявлення та аналіз найважливіших варіантів розвитку цієї складової державної політики у міжнародному контексті. Важливе значення для дисертаційної роботи мали праці зарубіжних дослідників державної освітньої політики Ф.Бухбергера [459], В.Вульфсона [53], Е.Генсона [58], Е.Днєпрова [94-95], П.Згаги [126], Т.Ковальського [146], Ф.Раймерза [300], С.Сарасона [325], Т.Серджовані [143], Т.Тімара [351], М.Фуллана [371-372] та ін., що вивчають і обґрунтовують спільні риси та відмінності в національних і міжнародних підходах до вивчення зазначеної проблеми.
Значний внесок у розробку історико-теоретичних засад формування ЗСЖ з допомогою засобів освіти зробили зарубіжні (А.Бедворс, Д.Бедворс [438], В.Дубровський [101], Д. Ендрюс [426], К.Ободинський [488], Д.Натбім [486], P.Пірсіг [495], P.Шнейдер [499], К.Тоунз [515] та ін.) та вітчизняні науковці (М.Амосов [3], Г.Апанасенко [7], Е.Булич, І.Муравов [24-25], Є.Приступа [267], Т.Бойченко [21], Н.Василенко [30], Г.Васянович [32], М.Гончаренко [65-66], В.Горащук [67-68], Л.Сущенко [343], О.Яременко, О.Балакірєва, Ю.Галустян [368-370], В.Оржеховська [239], В.Пономаренко [263] та ін.). Праці зазначених науковців стали методологічним підґрунтям для системного розгляду проблеми державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді.
Незважаючи на зростання кількості досліджень щодо проблем державної політики з питань здоров’я молоді та шляхів його забезпечення, їх переважна більшість стосується лише окремих аспектів проблеми формування ЗСЖ з допомогою охорони здоров’я, соціальної сфери та освіти. Однак фундаментальних цілісних досліджень державної освітньої політики з питань забезпечення здорового способу життя молоді не було виявлено. Методологічне, теоретичне та методичне обґрунтування зазначеної проблеми залишається відкритим для наукових досліджень.
З огляду на це очевидною є актуальність та доцільність дослідження державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді, що визначається кількома обставинами:
– належністю проблем державної освітньої політики та управління освітою до пріоритетних у сучасних умовах;
– актуалізацією історико-управлінського знання, потребою в дослідженні історичного минулого освітньої політики й державного управління освітою в Україні та за її межами, відсутністю фундаментальних історико-теоретичних досліджень з обраної проблеми;
– наявною освітньою політикою та системою державного управління освітою й реальними умовами забезпечення ЗСЖ молоді України через освіту, зумовленими змінами життя в нових соціально-економічних умовах;
– потребою в узагальненні процесу формування й розвитку досліджуваного феномену в ретроспективі залежно від світових тенденцій, соціального замовлення держави та регіональних особливостей з метою визначення ефективних шляхів забезпечення ЗСЖ через освіту та оптимізації державного управління освітою України в сучасних умовах.
Це свідчить про необхідність розв’язання суперечності між поставленим перед освітньою галуззю України завданням забезпечити ЗСЖ молоді й неможливістю ефективно його вирішити без урахування міжнародного та вітчизняного історичного досвіду, накопиченого в цій сфері. Виявлений рівень розробленості проблеми, її наукова та соціальна значущість дали авторові підстави для вибору теми, визначення мети і завдань дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) у межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0199U002827). Зокрема, за темою “Науково-методичний супровід спеціальності “Освітня політика та державне управління в освіті” (ДР № 0108U002027) автор як провідний науковий співробітник підготувала аналітичні матеріали і пропозиції для навчальної дисципліни “Державна політика і управління в галузі освіти” спеціальності “Державне управління у сфері освіти”, а за темою “Дослідження професійних компетенцій та змісту навчання магістрів за спеціальністю 8.150104 “Державне управління у сфері освіти” (ДР № 0109U003013) як виконавець на громадських засадах здійснила підготовку навчально-методичного посібника “Компетентнісний підхід до забезпечення здорового способу життя у сприятливому екосередовищі”, розробила конспекти лекцій до навчальної дисципліни “Державна політика і управління в галузі освіти” спеціальності “Державне управління у сфері освіти”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні особливостей генезису та тенденцій розвитку державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді, з’ясуванні напрямів і шляхів використання отриманих результатів для вдосконаленні сучасної практики державного управління.
Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:
– з’ясувати стан розробленості проблеми дослідження;
– здійснити теоретичний аналіз понятійно-категорійного апарату дослідження (тлумачення та сутність дефініції поняття “державна освітня політика з питань забезпечення ЗСЖ молоді”);
– обґрунтувати періодизацію та основні етапи генезису сучасної світової освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді (другої половини ХХ – початку ХХІ ст.);
– дослідити передумови становлення сучасної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді;
– виокремити етапи розвитку державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді в умовах побудови незалежної держави у світовому контексті;
– виявити спільні світові тенденції сучасної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді;
– охарактеризувати національні особливості впровадження української освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді;
– визначити перспективи використання набутого досвіду реалізації державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ для вдосконалення управління освітою в Україні.
Об’єкт дослідження – державна освітня політика.
Предмет дослідження – генезис і тенденції розвитку державної освітньої політики України з питань забезпечення здорового способу життя молоді.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети на різних етапах наукового пошуку використовувався комплекс взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих методів: аналізу нормативно-правових документів і літературних джерел, доповідей та звітів національних і міжнародних державних та громадських інституцій (для отримання документальних даних щодо суті, етапів розвитку освітньої політики з питань ЗСЖ молоді, особливостей дослідження в ретроспективі еволюції постановки проблеми і наступності в її розв’язанні у вітчизняній і світовій науковій літературі); аналізу і синтезу (для впорядкування сукупності термінів та понять у сфері державної освітньої політики, формування категорійного апарату, узагальнення основних положень дослідження і формулювання висновків); історичного і логічного функціонально-структурного аналізу (для вивчення причинно-наслідкової та історичної зумовленості виникнення розглядуваної проблеми, порівняльного і статистичного аналізу фактів і явищ, їх синтезу для дослідження еволюції державної освітньої політики, удосконалення нормативно-правової бази); системно-історичного аналізу (для вивчення історичних передумов розвитку державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді; індуктивний метод (для обґрунтування етапів розвитку державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді у світі та в Україні); метод періодизації (для визначення й розкриття теоретичних аспектів зазначеної проблеми, порівняння подій, явищ, відомостей і фактів, вивчення генези досліджуваного феномену); структурно-системного аналізу (для узагальнення практики реалізації державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді в Україні, окреслення можливостей творчого використання набутого досвіду).
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі комплексного наукового дослідження отримано науково обґрунтовані результати в галузі науки “Державне управління”, що в сукупності розв’язують актуальну проблему науково-теоретичного обґрунтування соціально-історичних джерел виникнення державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді, її особливостей та тенденцій розвитку у світі та в Україні в досліджуваний період. На основі цього визначені перспективи творчого використання історичного міжнародного і вітчизняного досвіду для вдосконалення сучасного державного управління освітою, що має на меті забезпечення ЗСЖ молоді.
У межах проведеного дослідження освітньої політики з питань ЗСЖ молоді отримано результати, що мають наукову новизну. Зокрема,
уперше:
– здійснено ретроспективний логіко-системний аналіз становлення і розвитку державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді як цілісного феномену, в результаті чого розкрито її генезис, визначено тенденції та здійснено періодизацію;
– з’ясовано генезис освітньої політики світової спільноти з питань забезпечення ЗСЖ молоді як цілісної моделі формування і впровадження стратегії збереження здоров’я молоді засобами освіти, що ґрунтується на єдності базових цінностей, стратегічних цілей та використанні відповідних їм ресурсів і методів діяльності всіх провідних суб’єктів її реалізації;
– розкрито сутність поняття “державна освітня політика з питань забезпечення здорового способу життя молоді” як складової частини політики держави, відображеної в урядових концепціях і стратегії, нормативно-правових документах, які спрямовують діяльність органів державного управління та органів місцевого самоврядування з метою створення умов, що сприяють формуванню ЗСЖ молоді в єдиному освітньому просторі, та введено його в науковий обіг;
– здійснено періодизацію розвитку сучасної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ світової спільноти другої половини ХХ – початку ХХІ ст.: період становлення освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді на державному рівні (1948–1973), період формування освітньої політики забезпечення ЗСЖ молоді на міжнародному рівні (1974–1998), період розвитку освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді на глобальному рівні (1999 р. – дотепер);
– досліджено суспільно-історичні передумови становлення сучасної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді, серед яких як основні визначено загострення наприкінці 80-х рр. ХХ ст. проблеми збереження здоров’я та формування ЗСЖ молоді на території колишнього Радянського Союзу; наявність табуйованих як для населення, так і для політиків проблем, що стосувалися здоров’я молоді, приховування та невизнання їх існування на офіційному рівні; відсутність чітких концепцій, механізмів формування та забезпечення ЗСЖ молоді; розбіжності у підходах до освіти з питань здоров’я у СРСР і країнах Заходу);
– виокремлено етапи розвитку державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді та визначено їх особливості в період побудови незалежної держави: етап становлення (1991–1998), етап концептуалізації (1999–2003), етап трансформації (2004 р. – дотепер);
– виявлено спільні провідні тенденції, характерні для сучасної світової та української освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді в умовах глобалізації (підвищення вагомості освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ у державній політиці країн, а також статусу і ролі профілактичної освіти; посилення міжсекторальної та багатогалузевої співпраці; обмін інформацією та досвідом реалізації програм забезпечення ЗСЖ молоді на міжнародному, державному, локальному рівнях та на рівні навчального закладу);
– визначено шляхи реалізації державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді, а саме: чітка законодавча регламентація забезпечення ЗСЖ молоді як обов’язкової умови якості освіти; розвиток мережі закладів сприяння здоров’ю як основи цілісного освітнього простору забезпечення ЗСЖ; удосконалення ефективної системи міжсекторальної, багатогалузевої взаємодії та забезпечення вертикалі запровадження державних цільових програм на всіх рівнях управління освітою; включення навчальних програм з державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ у плани професійного навчання державних службовців та посадових осіб, залучених до зазначеної діяльності, з метою формування відповідального ставлення та особистої відданості осіб, які приймають рішення на національному, регіональному і локальному рівнях;
удосконалено понятійно-категорійний апарат щодо забезпечення ЗСЖ молоді засобами освіти, зокрема конкретизовані його змістові характеристики, базові поняття (“політика”, “освіта”, “освітня політика”, “державна освітня політика”, “здоров’я”, “здоровий спосіб життя”, “забезпечення здорового способу життя”), які розглядаються як дійовий світоглядно-методологічний засіб пізнання;
дістали подальшого розвитку:
– характеристика стану розробки проблеми освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді (дослідження проведено у пов’язаних між собою поняттєво-категоріальних площинах: політики, освіти і охорони здоров’я);
 підходи щодо реалізації цільових освітніх програм, що мають на меті забезпечення ЗСЖ молоді на основі визнання рівня здоров’я молоді одним з основних критеріїв якості освіти;
 дослідження кращого світового досвіду щодо державного управління у сфері збереження здоров’я і формування ЗСЖ молоді та шляхів його реалізації через освіту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприятимуть удосконаленню практики державного управління та управління освітою; кращому розумінню сутності державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді; можуть бути застосовані в діяльності як органів державного управління, так і органів місцевого самоврядування різних рівнів під час розробки стратегії освітньої політики, програм стратегічної та практичної діяльності обласних і районних державних адміністрацій, освітніх закладів для забезпечення ЗСЖ учасників навчально-виховного процесу; при оновленні та удосконаленні змісту навчальних програм і курсів у системі підготовки та перепідготовки працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, адміністрації шкіл.
Запропоновані автором підходи до формування освітньої політики Львівщини за напрямом “Здоров’я учасників навчально-виховного процесу” сприятимуть реалізації освітньої політики України у цій сфері на регіональному рівні.
Результати дослідження державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді використано: Департаментом загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України (МОН України) для підготовки документів, планування міжгалузевої співпраці, здійснення організаційного та науково-методичного супроводу, координації роботи щодо залучення керівників місцевих органів влади до розробки сучасних моделей навчальних закладів та розвитку мережі шкіл сприяння здоров’ю (ШСЗ) (довідка від 14 січня 2011 р. № 2/1–13–113); Головним управлінням освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації в процесі розробки та реалізації програми “Пріоритети розвитку освіти Львівщини на 2009–2012 роки” за напрямом “Здоров’я учасників навчально-виховного процесу” (довідка від 31 травня 2010 р. № 1–11/1190); Головним управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту Івано-Франківської обласної державної адміністрації під час планування фізкультурно-оздоровчих заходів та здійснення організаційного та науково-методичного супроводу позашкільних навчальних закладів (акт впровадження від 5 листопада 2010 р.); Управлінням молоді, сім’ї та спорту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради при плануванні заходів та впровадженні інноваційних методів роботи щодо забезпечення ЗСЖ молоді (довідка від 22 жовтня 2010 р. № 2604–вик–139); Дніпропетровським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти в процесі підготовки і викладання курсу лекцій “Основи здоров’я”, здійсненні організаційного та науково-методичного супроводу навчальних закладів Дніпропетровської області мережі Шкіл сприяння здоров’ю та удосконаленні діяльності щодо забезпечення ЗСЖ школярів на обласному рівні (акт про впровадження від 8 листопада 2010 р. № 682).
Теоретичні розробки дисертаційного дослідження використовувались автором під час викладання протягом 2007–2010 рр. у Львівському державному університеті фізичної культури (акт про впровадження від 30 вересня 2010 р.); у Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти курсу (довідка про впровадження від 15 березня 2010 р. № 150); у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії курсу лекцій для слухачів денної та заочної форм навчання за спеціальністю “Державне управління” та курсів підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування (акт впровадження від 22 листопада 2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Висновки й результати отримано та сформульовано автором особисто. У дисертаційній роботі не використовувалися оригінальні ідеї або розробки, що належать співавторам окремих наукових праць та навчальних посібників. Авторові належить ідея, організація, методологія та методика написання таких навчальних посібників: [40], підготовленого спільно з І.Турчик, у якому авторськими є вступ, розд. 1, підрозд. 2.1, 2.2, 2.6.5, висновки; [44], підготовленого разом з О.Микитюк, у якому здобувачем написано вступ, розд. 1; [45], підготовленого колективом авторів, у якому дисертантом здійснено наукове редагування, написано вступ, розд. 1, підрозд. 2.1, 3.1; [34], підготовленого у співпраці із авторським колективом, у якому здобувачем у модулі 8 “Забезпечення якості діяльності школи” написано вступ, підрозд. 8.1. “Поняття про якість та основні підходи до її визначення” і підрозд. 8.3. “Поліпшення якості” та висновки, а також навчально-наукового видання [39], підготовленого спільно з О.Худобою, у якому здобувачем написано вступ, розд. 4, 5, 6.
У тезах [25], підготовлених спільно з І.Турчик, авторові належить ідея, обґрунтовання актуальності та здійснення аналізу особливостей становлення системи валеологічної освіти в Україні; у статтях [37], підготовленій спільно з І.Турчик, та [43], підготовленій спільно з Є.Сливкою, авторові належать ідея, постановка проблеми, аналіз досліджень, висновки.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження апробовані на наукових і науково-практичних комунікативних заходах, зокрема:
– міжнародних конференціях: “Освіта педагогів і освітня реформа” (Варшава, Польща, 2002); “Вимірювання навчальних досягнень школярів і студентів: методологічні, гуманістичні, методичні, технологічні аспекти” (Харків, 2003); “Здоровий спосіб життя – створення суспільних умов” (Гданськ, Польща, 2005); “Співпраця у освіті” (Любляна, Словенія, 2006); “Педагогічна освіта у міжкультурному діалозі” (Брюссель, Бельгія, 2008), “Відповідальність, виклики, і підтримка педагогів у професійному розвитку впродовж життя” (Будапешт, Угорщина, 2010) “Активність на все життя – контроль здоров’я студентів” (Кросно, Польща, 2010); “Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи” (Дрогобич, 2011), а також на IV Міжнародному конгресі валеологів “Здоров’я людини – 4” (Санкт-Петербург, 2005);
– науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); “Новітні тенденції демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); “Демократичне врядування у контексті глобальних викликів” (Львів, 2009);
– всеукраїнських конференціях: “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти” (Тернопіль, 2003); “Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи” (Івано-Франківськ, 2004, 2008); “Медико-біологічні та соціально-педагогічні аспекти збереження здоров’я людини” (Трускавець, 2008);
– регіональних науково-практичних конференціях: “Фактори соціального формування особистості: школа, сім’я, громадськість” (Львів, 2000); “Актуальні проблеми підготовки фахівців з фізичної культури і спорту” (Івано-Франківськ, 2000); “Здоровий спосіб життя” (Славута – Львів, 2002); “Здорова дитина – майбутнє нації” (Львів, 2007).
Публікації. Результати дисертації відображені в одній монографії,
20 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління. Серед публікацій, які додатково висвітлюють результати дослідження,
5 навчальних посібників та навчально-методичних розробок (з них
2 рекомендовані МОН України), одне науково-методичне видання, 6 статей в інших вітчизняних наукових виданнях, 3 статті у зарубіжних наукових виданнях, 11 тез доповідей у матеріалах науково-комунікативних заходів.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 456 сторінок, із них 384 сторінки основного тексту. Дисертація містить 17 рисунків, 9 таблиць. Список використаних джерел складається 527 найменувань, із них 97 – зарубіжних.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження спрямоване на розв’язання наукової проблеми розвитку державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді в сучасних умовах, яке полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні та системному викладі сутності державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді як цілісного феномену, і на основі цього – в послідовному розкритті генезису, тенденцій та особливостей її формування.
Використання потенціалу освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді в теорії і практиці державного управління в Україні як необхідної умови демократичного розвитку дасть змогу створити синергетичний ефект у формуванні людського капіталу держави.
Ретроспективний логіко-системний аналіз розвитку державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді України в міжнародному контексті на основі опублікованих джерел дає підстави сформулювати такі висновки.
1. З’ясовано, що державна освітня політика з питань забезпечення ЗСЖ молоді України як окрема наукова проблема комплексно і системно не досліджувалася. Численні джерела, присвячені досліджуваній проблемі, хоча і підтверджують її важливість, не забезпечують її комплексного бачення.
Сучасні вітчизняні та зарубіжні автори переважно розглядають тільки окремі аспекти зазначеної проблеми. Системний аналіз джерельної бази за темою дослідження показав, що сучасні зміни, які передбачає глобалізація, актуалізують проблему освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді, свідчать про необхідність аналізу формування вітчизняної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді у міжнародному контексті.
2. Аналіз теоретико-методологічних основ освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді у двох взаємопов’язаних поняттєво-категоріальних полях (політики і освіти) дав змогу розробити логічно завершену поняттєво-термінологічну конструкцію проблеми дослідження та удосконалити його категорійно-понятійний апарат.
Обґрунтовано та введено в науковий обіг термін “державна освітня політика з питань забезпечення ЗСЖ молоді” – складова частина політики держави, відображена в урядових концепціях і стратегії, нормативно-правових документах, які спрямовують діяльність органів державного управління та місцевого самоврядування з метою створення умов, що сприяють формуванню здорового способу життя молоді в єдиному освітньому просторі.
3. Здійснено аналіз генезису освітньої політики світової спільноти з питань забезпечення ЗСЖ молоді. Політика держав у сфері ЗСЖ формувалася з урахуванням геополітичних особливостей, національних традицій та віросповідань населення під впливом суспільно-політичних змін, технологічних відкриттів в оздоровчих та прикладних науках, усвідомлення важливості оздоровчих проблем.
Еволюція досліджуваного феномену відбувалася на різних рівнях (суспільства, різних соціальних груп і окремо взятої особистості). Зміст і механізми здійснення освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ залежали від організації і культури суспільства, типу політичного режиму, властивих йому способів ухвалення політичних рішень, рівня громадянської активності населення.
4. На основі аналізу процесів, що відбувалися в сучасній світовій освітній політиці, визначено та обґрунтовано три періоди розвитку сучасної світової освітньої політики.
Перший період (1947–1973) – становлення освітньої політики забезпечення ЗСЖ молоді на державному рівні в окремо взятих економічно розвинутих країнах світу: визнання здоров’я та освіти дітей країни найбільш вигідною національною інвестицією; обґрунтування ефективності і доцільності цілісної шкільної політики забезпечення ЗСЖ, що базувалася на новому підході до трактування поняття “здоров’я” (ВООЗ, 1947); підвищення відповідальності навчальних закладів за освіту дітей з питань здоров’я; оновлення змісту державних навчальних профілактичних програм; зміна кадрової політики щодо підготовки педагогів до збереження здоров’я молоді; започаткування міжгалузевої співпраці (спільна відповідальність закладів охорони здоров’я та освіти за поліпшення здоров’я дитини у школі).
Другий період (1974–1998) – формування освітньої політики забезпечення ЗСЖ молоді на міжнародному рівні: визнання ЗСЖ загальнонаціональною цінністю, започаткування нових підходів до державної політики в галузі охорони здоров’я та просування ідеї нової системної діяльності – формування та забезпечення ЗСЖ громадян (Канада, 1974). Характерна ознака цього періоду в Європі – вплив об’єднавчих процесів, на розвиток освітньої політики щодо просування здоров’я у регіоні з метою забезпечення рівних можливостей для зміцнення здоров’я у школах в різних частинах Європи, заснування Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю, послідовна політика впровадження освіти з питань ЗСЖ у країнах-членах Ради Європи тощо).
Третій період (1999 р. – дотепер) – вироблення освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді на глобальному рівні (розробка стратегічних підходів до освітньої політики формування і забезпечення ЗСЖ молоді світової спільноти; підвищення статусу і ролі оздоровчої освіти через інтеграцію ідей міжнародних програм “Здоров’я для всіх” і “Освіта для всіх”, поширення Мережі шкіл сприяння здоров’ю поза межі економічно розвинутих країн світу). Характерна ознака періоду – партнерство ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Світового банку, ВООЗ з метою допомоги урядам країн, що розвиваються, виконувати програми здоров’я для шкіл, закладення основи для поширення нової ідеології зміцнення здоров’я за межі економічно розвинених країн.
5. Виявлено особливості передумов становлення сучасної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді: загострення проблеми забезпечення ЗСЖ молоді в кінці 80-х рр. (техногенна катастрофа на Чорнобильській АЕС, початок широкого обговорення проблем здоров’я населення, зокрема молоді; приховування та невизнання на офіційному рівні існування таких негативних явищ серед молоді, як сексуальна злочинність, поява ВІЛ-інфікованих, виявлення хвороб безпритульних і недоглянутих дітей серед звичайних тощо; невизначеність державної освітньої політики із зазначених питань у колишньому Радянському Союзі (відсутність чітких концепцій, механізмів формування та забезпечення ЗСЖ молоді та велика кількість інструктивно-методичних листів і практичних рекомендацій щодо шляхів розв’язання існуючих проблем, наявність табуйованих як для населення, так і для політиків проблем, що стосувалися здоров’я громади).
В колишньому СРСР в умовах тоталітарного режиму накопичувалися проблеми з питань ЗСЖ молоді, які залишалися нерозв’язаними, спостерігалися розбіжності у державній політиці з питань формування і забезпечення ЗСЖ з розвинутими країнами Заходу.
6. Виокремлено етапи розвитку державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді України в період побудови незалежної держави з 1991 р. дотепер. Початок зазначеного процесу припав на середину другого періоду формування освітньої політики забезпечення ЗСЖ молоді на міжнародному рівні, що сприяло залученню України до міжнародної діяльності та використанню світового досвіду у згаданій сфері.
Перший етап (1991–1998) – концептуалізації, що характеризується реформуванням радянської освітньої системи, розробкою концептуальних засад державної освітньої політики України. На цьому етапі відбулося становлення державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді: формування нормативно-правової бази, а також кадрового потенціалу (бліц-підготовка через систему післядипломної освіти); зміна змісту державних навчальних планів (упровадження у школах нового предмета – валеології); становлення міжгалузевої взаємодії (МОЗ, МОН України), налагодження міжнародної співпраці, залучення до міжнародних проектів (ЄМШСЗ, 1995).
Другий етап (1999–2003) – трансформації, який ознаменувався істотними змінами в управлінні досліджуваним процесом (створення нової освітньої галузі “Здоров’я і фізична культура”), розвитком міжгалузевої взаємодії з питань ЗСЖ молоді (Мінмолодьспорт, МОЗ, МОН України), становленням Всеукраїнської мережі шкіл сприяння здоров’ю (ШСЗ). Проте на цьому етапі спостерігаються низький рівень забезпечення обов’язковості у виконанні чинного законодавства, невизначеність щодо змісту навчання (зміна статусу валеології); невідповідність методичного та кадрового забезпечення потребам галузі.
Третій етап (2004 р. – дотепер) – стабілізації державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді: удосконалення нормативно-правового, навчально-методичного, кадрового забезпечення, міжсекторальної багатогалузевої співпраці (залучення недержавних організацій); упровадження цільових національних, державних та обласних програм; розвиток Всеукраїнської мережі ШСЗ (формування єдиного освітнього простору забезпечення ЗСЖ); реалізація цілісної стратегії впровадження валеологічної освіти, формування кадрового потенціалу та моніторинг і оцінювання результатів. Невирішеними залишаються проблеми: забезпечення обов’язковості у виконанні чинного законодавства, належного фінансування, кадрового забезпечення (професійне вдосконалення фахівців, задіяних у процесі реалізації державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді) тощо.
Таким чином, досліджувана ланка державної освітньої політики України розвивалася з метою формування здорової нації, поліпшення процесів і результатів у сфері забезпечення ЗСЖ молоді через освіту, підвищення якості освіти (зменшення негативного впливу навчального процесу на здоров’я учасників навчально-виховного процесу) тощо.
7. Спільними сучасними тенденціями, характерними для світової та української освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді, є зростання її вагомості у державній політиці країн; удосконалення законодавства та механізму ухвалення рішень; збільшення недержавних ресурсів і розвиток відповідних цільових програм; інвестування наукових досліджень; активізація міжгалузевої співпраці; становлення державної та громадської інфраструктури формування ЗСЖ; підвищення статусу і ролі освіти з питань здоров’я, удосконалення умінь та навичок ЗСЖ в усіх суспільних ланках; розвиток Мережі шкіл сприяння здоров’ю як механізму реалізації глобальної політики з питань ЗСЖ молоді, узгодження пріоритетів, обміну інформацією на міжнародному, державному, регіональному, обласному та шкільному рівнях.
8. Вироблення сучасної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді потребує урахування і національної специфіки. Це складне екологічне та соціально-економічне становище; дезорієнтація молоді у нових умовах; епідеміологічний етап, на якому перебуває країна (підвищення рівня хронічних неінфекційних та інфекційних захворювань, а також соціально зумовлених); нормативно-правові особливості (широкі вікові рамки та гетерогенність цільової групи); негативний вплив на здоров’я українських школярів процесу здобуття освіти на відміну від позитивного досвіду світової спільноти; прискорення темпів поширення шкідливих звичок серед молоді та соціально небезпечних захворювань; погіршення умов життя, навчання і організації навчального процесу.
9. Визначено перспективи використання прогресивних надбань досвіду світової та вітчизняної спільноти щодо забезпечення здоров’я молоді через освіту з метою вдосконалення державної освітньої політики та управління освітою в Україні. Це передбачає:
– удосконалення нормативно-правової бази (чітке законодавче визначення забезпечення ЗСЖ молоді як обов’язкової умови якості освіти, а здоров’я молоді – як складової очікуваних результатів після здобуття якісної освіти; розробка та затвердження державної цільової соціальної програми забезпечення ЗСЖ молоді через освіту;
– належне фінансування (передбачення в проектах законів про Державний бюджет України видатків на забезпечення ЗСЖ у закладах освіти тощо);
– удосконалення координаційного механізму для запровадження стратегій та здійснення нагляду щодо політики впровадження змін, зорієнтованої на забезпечення ЗСЖ молоді (створення Всеукраїнського координаційного центру);
– обов’язковість виконання чинних законів, указів, постанов органами виконавчої влади усіх рівнів (посилення мотивації та особистої відповідальності за розв’язання проблеми забезпечення ЗСЖ молоді, точний розподіл повноважень і обов’язків осіб, що приймають рішення в державних і місцевих виконавчих органах);
– розвиток кадрового потенціалу, використання різних форм підготовки та професійного вдосконалення фахівців, задіяних у процесі реалізації державної освітньої політики (впровадження в навчальні програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, адміністрації шкіл навчальних модулів із сучасної державної політики щодо поліпшення стану суспільного здоров’я, політики та механізмів забезпечення ЗСЖ молоді через освіту);
– забезпечення вертикалі запровадження цільових програм на всіх рівнях державного управління освітою (національному, регіональному та місцевому);
– розширення мережі освітніх закладів сприяння здоров’ю в Україні як ефективного механізму реалізації державної політики на національному, регіональному і локальному рівнях та основи формування єдиного освітнього простору забезпечення ЗСЖ молоді;
– удосконалення системи багатогалузевої співпраці, що забезпечує прозорість відносин партнерів та спрямовує їхню діяльність, що базується на чітко окреслених етичних принципах взаєморозуміння та взаємоповаги у сфері освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді з урахуванням набутого вітчизняного та міжнародного досвіду.
У дослідженні запропоновано у рамках Цільової програми “Розвиток освіти Львівщини на 2009–2012” авторський розділ “Здоров’я учасників навчально-виховного процесу” з метою забезпечення здорового способу життя учасників навчально-виховного процесу на регіональному рівні. Реалізація напряму “Здоров’я учасників навчально-виховного процесу” як складової освітньої політики Львівщини передбачала розробку та вжиття комплексу заходів, спрямованих на формування єдиного освітнього простору забезпечення ЗСЖ молоді у межах області.
Цільові підпроекти готувалися відповідно до основних положень щодо їх розроблення (наказ Мінекономіки України від 4 грудня 2006 р. № 367) та впроваджуються після громадського обговорення і схвалення колегією Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації.
Результати впровадження цільових підпроектів полягають у забезпеченні наукових засад розвитку регіональної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді; розробленні механізмів фінансування закладів освіти з метою формування здорового освітнього середовища; розвитку регіональної мережі освітніх закладів сприяння здоров’ю; становленні опорних ШСЗ як суб’єктів освітньої політики в освітньому окрузі; удосконаленні багатогалузевої співпраці; модернізації навчальних програм курсів підвищення кваліфікації; підвищенні кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів та працівників державних органів управління освітою з питань управлінської діяльності у сфері забезпечення ЗСЖ засобами освіти; формуванні позитивної мотивації до реалізації державної освітньої політики із зазначених питань у працівників органів державного управління освітою, керівників освітніх установ, учасників навчально-виховного процесу).
Напрямами подальших наукових розвідок можна вважати кожен із визначених етапів розвитку державної освітньої політики України з питань забезпечення ЗСЖ молоді. На увагу науковців заслуговують такі аспекти досліджуваної проблеми: становлення освіти з питань здоров’я як складової державної політики; особливості розвитку міжгалузевої багатосекторальної

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми державного управління в умовах економічних і суспільних трансформацій : матеріали методологічних семінарів кафедри економічної теорії та історії економіки / За заг. наук. ред. В. Г. Бодрова. – К. : НАДУ, 2010. – 90 с.
2. Аллак Ж. Вклад в будущее: приоритет образования : монография / Ж. Аллак – М. : Педагогика-Пресс, 1993. / Пер. изд. – Париж : ЮНЕСКО, 1990. – 168 с.
3. Амосов H. М. Раздумья о здоpовье / H. М. Амосов. – К., 1992. – C. 21.
4. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю / В. П. Андрущенко. – К. : Знання, 2004. – 804 с.
5. Андрущенко Т. В. Соціокультурний вимір освіти / Т. В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 4 (14). – С. 47–48.
6. Апанасенко Г. Л. Фізична культура, спорт та здоров’я студентської молоді: проблеми, концепції та нові педагогічні технології / Апанасенко Геннадій Леонідович [та ін.]. – Д., 2000. – 152 с. – ISBN 577-6320-534.
7. Апанасенко Г. А. Валеология: имеет ли она право на самостоятельное существование? / Г. А. Апанасенко // Валеология. – 1996. – № 2. – С. 9–14.
8. Апанасенко Г. А. Охрана здоровья здоровых: некоторые проблемы теории и практики / Г. А. Апанасенко // Диагностика, средства и практика обеспечения здоровья : сб. науч. тр. – СПб., 1993. – С. 49–60.
9. Аршавский И. А. Физиологические механизмы и закономерности индивидуального развития / И. А. Аршавский. – М. : Наука, 1982. – 215 с.
10. Афонін А. П. Формування валеологічної культури майбутніх педагогів – невід’ємна частина професійної компетентності / А. П. Афонін, О. Я. Меліков // Основи здоров’я та фізична культура. – 2006. – № 6. – С. 26 – 27.
11. Бабенко О. Стан та перспективи вдосконалення фізичного виховання учнівської молоді в світлі новітніх концептуальних підходів / О. Бабенко // Директор школи. – 2002. – № 39/40 (231/232). – С. 47 – 49.
12. Бакуменко В. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. // Вісник Національної академії державного управління. – 2003. – № 2. – С. 11–27.
13. Бакуменко В. Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
14. Баранов В. Ф. Педологическая служба в советской школе в 20–30-е гг / В. Ф. Баранов // Советская педагогика. – 1990. – № 3. – С. 93–100.
15. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ ст. : монографія / Л. Д. Березівська. – К. : Богданова А. М., 2008. – 406 с.
16. Бех І. Д. Виховання особистості. Особисто-орієнтований підхід: теоретико-методологічні засади / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2003. – 278 с.
17. Бехтерев В. Н. Личность и условия развития ее здоровья / В. Н. Бехтерев. – М. : Медицина, 1965. – 468 с.
18. Билинская М. Н. Человекоцентристская парадигма в государственном управлении средним образованием Украины / М. Н. Билинская // Подготовка кадров для государственной и муниципальной службы в условиях реформ: диалог власти, науки и образования : материалы междунар.науч.-практ. конф. / отв. ред. А. З. Фахрутдинова. – Новосибирск : СибАГС, 2009. – С. 278 – 283.
19. Білоус В. І. Синергетика як методологічна основа сучасного державного управління / В. І. Білоус // Сучасні проблеми управління : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. – К. : Політехніка, 2001.
20. Богданова Г. Впровадження інтерактивних технологій в систему професійної підготовки вчителів предмета „Основи здоров’я” [Електронний ресурс] / Г. Богданова. – Режим доступу: http://www.cippe.edu.ua/
forum/viewtopic.php?p=717&sid=c2d32508432f243ffefba8eb58907b17.
21. Бойченко Т. Є. Освітні програми формування здорового способу життя молоді / Т. Є. Бойченко ; за заг. ред. О. О. Яременка. – К. : Український інститут соціальних досліджень, 2005. – Кн. 5. – 120 с. – ISBN 966-8435-26-5.
22. Большая медицинская энциклопедия. / гл. ред. Б. В. Петровский. – Изд. 3-е. – М., 1978. – Т. 8. – С.1047.
23. Брехман И. И. Валеология – наука о здоровье / И. И. Брехман. – М. : Физкультура и спорт, 1990. – 276 с.
24. Булич Е. Г. Здоровье человека: биологическая основа жизнедеятельности и двигательная активность в ее стимуляции / Е. Г. Булич, И. В. Муравов. – К. : Олимпийская литература, 2003. – 423 с.
25. Булич Е. Г. Валеологія. Теоретичні основи валеології : навч. посіб. / Е. Г. Булич, І. В. Муравов. – К. : ІЗМН, 1997. – 224 с.
26. Вайнер Е. Н. Формування здоров’язберігаючого середовища в системі загальної освіти / Е. Н. Вайнер // Валеологія. – 2004. – № 1. – С. 21 – 26.
27. Валеологія : інфоpм.-метод. зб. – К. : Знання, 1996. – 336 с.
28. Василевська Т.Е. Етика в державному управлінні: навч. посіб. / Т.Е.Василевська. - К.: Центр навч. літ-ри, 2004. - 60 с.
29. Василенко Н. В. Підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до інноваційної діяльності : автореф. дис. … канд. пед. наук : [спец.] 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” / Н. В. Василенко. – К., 2007. – 21 с.
30. Василенко Н. Проблема здорового способу життя в освіті європейських країн / Н. Василенко // Шлях освіти. – 2000. – № 1. – С. 19–23.
31. Васильева О.С. Исследование представлений о здоровом образе жизни / О. С. Васильева, Е. В. Журавлева // Психологический вестник РГУ. – 1997. – Вып. 3. – С. 420–429.
32. Васянович Г. Проблеми фізичного виховання молоді у педагогічній спадщині Г. Ващенка : навч. посіб. / Г. Васянович. – Л. : [б. в.], 2001. – 60 с.
33. Вашлаєва Л. П. Теорія і практика формування здоров’язберігаючої стратегії педагога в умовах підвищення кваліфікації / Л. П. Вашлаєва, Т. С. Паніна // Валеологія. – 2004. – № 4. – С. 93–98.
34. Ващенко Л. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону / Л. Ващенко. – К. : Тираж, 2005. – 380 с.
35. Ващенко Л. Шкільна валеологічна освіта: проблеми та шляхи їх розв’язання / Л. Ващенко // Біологія та хімія в школі. – 2000. – № 1. – С. 33–36.
36. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь ; Перун, 2003. 824 с. – ISBN 966-569-013-2.
37. Верхратський С. А. Історія медицини / С. А. Верхратський. – К. : Вища школа, 1983. – 384 с.
38. Виклики до профілактичних програм, спрямованих на зменшення уразливості молоді в умовах епідемії ВІЛ/СНІДу : аналітичний звіт / О. М. Балакірєва, Т. В. Боднар, Я. О. Сазонова, К. А. Саркісян. – К. : Інжиніринг, 2010. – 80 с.
39. Виленский М. Я. Социально-педагогические детерминанты формирования здорового образа жизни / М. Я. Виленский. // Теория и практика физической культуры. – 1994. – № 9. – С.9.
40. Виленский М. Я. Проблема оптимального соотношения умственной и физической деятельности студентов / М. Я. Виленский // Проблемы умственного труда : сб. науч. тр. – М., 1983. – Вып. 6.
41. Виноградов П. А. Основы физической культуры и здорового образа жизни / П. А. Виноградов, А. П. Душанин, В. И. Жолдак. – М. : Советский спорт, 1996. – С.463–473.
42. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : навч. посіб. / О. Вишенський. – 3-тє вид., доопрац. і доп. – К. : Знання, 2008. – 566 с. – ISBN 978-966-346-408-4.
43. Выготский Л. С. Психотехника и педология / Л. С. Выготский // Психотехника и психофизиология труда. – 1981. – № 2/3. – С. 173 – 184.
44. Вовкогон О. Розвиток життєвих навичок як фактор попередження ризикованої поведінки підлітків [Електронний ресурс] / О. Вовкогон, О. Лисенко – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/
Soc_Gum/Magisterium/2008_32/01_vovkogon_o.PDF
45. Войтенко В. П. Здоровье здоровых. Введение в санологию / В. П. Войтенко. – К. : Здоровья, 1991. – 246 с.
46. Войтович Р. В. Механізми реалізації зв’язків з громадськістю в державному управлінні : навч. посіб. / Р. В. Войтович ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Ін-т підвищ. кваліфікації керів. кадрів. - К. : НАДУ, 2007. - 70 с.
47. Волкова І. В. Технологія самооцінки діяльності закладу освіти щодо формування основ здорового способу життя / І. В. Волкова // Адаптивне управління в освіті : зб. наук. пр. – Х., 2007. – С. 52 – 65.
48. Волкова С. С. Методика використання валеологічних знань у самоорганізації здорового способу життя / С. С. Волкова // Формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління як обов’язковий компонент національної освіти : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. з валеології. – К., 1997. – С. 90 – 97.
49. Воронін Д. Є. Здоров’язберігаюча компетентність студента в соціально - педагогічному аспекті / Д. Є. Воронін // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2006. – № 2. – С. 25–26.
50. Воронцов И. М. К обоснованию некоторых методологических и частных подходов для формирования валеологических концепций в педиатрии и педологии / И. М. Воронцов // Сб. науч. тр. – СПб., 1991. – С. 8–27.
51. Воронцова Т. В. Основи здоров’я. 5 клас : посіб. для вчителя / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. – К. : Алатон, 2008. – 264 с. – ISBN 966-7107-24-8.
52. Вступ до стратегічного планування для навичок здорового способу життя : [ст. проект ЄС вдосконалення багатогалузевих підходів до профілактики ВІЛ/СНІДу серед молоді України у співпраці з МОН України]. – К. : Каравела, 2007. – 120 с.
53. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге XXI века / Б. Л. Вульфсон. – М. : Изд-во УРАО, 1999. – 208 с.
54. Гавенко В. Л. Психіатрія і наркологія / В. Л. Гавенко, Г. О. Самардакова, М. Є. Бачериков. – К. : Здоров’я, 1993. – С.88 – 107.
55. Гаєвська Л. А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) : монографія / Л. А. Гаєвська. – Умань : ПП Жовтий, 2008. – 248 с.
56. Гаркави Л. Х. Понятие здоровья с позиции теории неспецифических адаптационных реакций организма / Л. Х. Гаркави, Е. Б. Квакина // Валеология. – 1996. – № 2. – С. 15 – 20.
57. Гігієнічні проблеми збереження здоров’я дітей в сучасних умовах реформування освіти в Україні / А.М.Сердюк, Н. С. Полька, Г.М. Єременко // Гігієна населених місць. – К., 2004. – Вип..43 – С. 402 – 406.
58. Генсон М. Керування освітою та організаційна поведінка. – Л. : Літопис, 2002. – 380 с.
59. Гиппократ. О здоровом образе жизни / Гиппократ // Избранные книги. – М. : Государственное издательство биологической и медицинской литературы, 1936. – С.217.
60. Главник О. П. Як допомогти дітям і молоді у збереженні психічного здоров’я. – К. : Український інститут соціальних досліджень, 2005. – Кн. 8. – 116 с. – ISBN 966-8435-28-1.
61. Гладько Т. А. К вопросу оценки и отметки по предмету физическое воспитание / Т. А. Гладько, Р.И. Купчинов // Физическая культура, спорт, туризм. – 2006. – № 1. – С. 30–36.
62. Глоссарий терминов по вопросам укрепления здоровья. – Женева : Всемирная организация здоровья, 1998. – 48 с.
63. Головатий М. Ф. Соціологія політики / М. Ф. Головатий. – К. : МАУП, 2003. – 504 с.
64. Голубь В. В. Соціальна модернізація в контексті реформ перехідних суспільств. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2011-1/doc/1/08.pdf
65. Гончаренко М. С. Валеологія в схемах : навч. посіб. / М. С. Гончаренко. – Х. : Бурун Книга, 2005. – 208 с. ISBN 966-96265-8-7.
66. Гончаренко М. С. Освітянські проблеми валеології / М. С. Гончаренко // Формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління як обов’язковий компонент національної освіти : матеріали міжнар. наук. – практ. конф. з валеології. – К., 1997. – С. 28 – 35.
67. Горащук В. Основні поняття шкільного курсу „Валеологія” / В. Горащук // Фізичне виховання в школі. – 2000. – № 4. – С. 47 – 50.
68. Горащук В. Соціально-педагогічний статус валеологічної науки / В. Горащук // Рідна школа. – 1998. – № 1. – С. 70 – 71.
69. Горбатов В. М. Оцінка якості життя населення України та країн ЄС / В. М. Горбатов // Держава та регіони. – 2005. – № 4.
70. Горчак С. И. К вопросу о дефиниции здорового образа жизни / С. И. Горчак // Здоровый образ жизни : социально-философские и медико-биологические проблемы. – Кишинев, 1991. – С. 19–39.
71. Грабовський В. Модель державно-громадського управління районної системи загальної середньої освіти з моніторинговим супроводом / В. Грабовський // Вісник НАДУ. – 2004. – № 4. – С. 355–363.
72. Грабовський В. А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні : дис. … канд. наук з держ. управління : 25.00.02 / Грабовський В’ячеслав Альбертович. – К., 2006. – 239 с.
73. Грицяк І. А. Деконцентрація і децентралізація у державному управлінні / І. А. Грицяк // Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування : матеріали щорічної наук.-практ. конф. професорсько-викладацького складу та слухачів академії / за ред. В. А. Дона. – К. : УАДУ при Президентові України, 1996. – С. 88–89.
74. Грицяк І. А. Державне управління в Україні : централізація і децентралізація / І. А. Грицяк. – К. : [б. в.], 1997. – 185 с.
75. Грішнова О. А. Людський капітал : формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. – К. : Знання, 2001. – 254 с.
76. Гроот В. Інвестування в охорону здоров’я : інавгурац. лекція почес. професора Нац. ун-ту Києво-Могилянянської академії 1 вер. 2004 р. / В. Гроот. – К. : Києво-Могилянська академія, 2004. – 46 с.
77. Губенко О. В. Особливості пропагування психолого-гігієнічного виховання і здорового способу життя серед української молоді / О. В. Губенко // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – № 12. – С. 55 – 56.
78. Гуманітарна політика Української держави в новітній період: монографія / за ред. С. І. Здіорука. – К., 2006. – 403 с.
79. Давидович В. В. Здоровье как философская категория / В. В. Давидович, А. В. Чекалов // Валеология. – 1997. – № 1. – С. 15
80. Даниленко Г. М. Гігієнічні основи системної оптимізації формування здоров’я дітей в умовах загальноосвітнього навчального закладу : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.04 / Г. М. Даниленко. – К., 2007. – 423 с.
81. Джаккартская декларация о продолжении деятельности по укреплению здоровья в 21-ом столетии. – Женева : ВООЗ, 1997. – 46 с.
82. Дерев’яненко В. В. Особливості викладання інтегрованого курсу „Основи здоров’я” / В. В. Дерев’яненко // Основи здоров’я та фізична культура. – 2005. – № 10. – С. 5 – 7.
83. Державна національна програма „Освіта („Україна ХХІ століття”) : постанова Кабінету Міністрів України від 3 листоп. 1993 р. № 896 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
84. Державна політика з охорони громадського здоров’я в Україні : навч. посіб. / за ред. І. М. Солоненка, Л. І. Жаліло. – К., 2004. – 116 с. – ISBN 966-619-139-3.
85. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2004. – № 1/2. – С. 30–65.
86. Державний стандарт освітньої галузі „Фізична культура і здоров’я” : проект / під кер. Е. Вільчковського // Фізичне виховання в школі. – 2007. – № 2. – С.3 – 12.
87. Державний стандарт початкової загальної освіти // Освіта України. – 2000. – № 50.– С. 1–32 (вкладка).
88. Дзвінчук Д. Розвиток суспільства та освіти: історико-філософський аналіз : [монографія] / Д. Дзвінчук. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2006. –156 с.
89. Дзвінчук Д. І. Освіта в історико-філософському вимірі: тенденції розвитку та управління : монографія / Д. І. Дзвінчук. – К. : Нічлава, 2006. – 378 с.
90. Дзвінчук Д. І. До стратегії організації безперервної освіти в Україні / Д. І. Дзвінчук // Прикарпатський вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Думка. – 2009. – № 3 (7). – С.74–85.
91. Дзвінчук Д. І. Національна стратегія розвитку людського потенціалу: механізми реалізації / Д. І. Дзвінчук // Кримський юридичний вісник. – Сімф., 2010. – Вип. 3 (10), ч.2. – С.35–41.
92. Дмитренко Г. А. Управління людськими ресурсами : навч. посіб. / Дмитренко Г. А., Протасова Н. Г. – К. ; Херсон : Олді-плюс, 2006. – 256 с.
93. Дмитренко Г. Культура здоровья в системе управления человеческими ресурсами / Г. Дмитренко, В. Пономаренко // Персонал. – 2003. – № 1. – С.78–83.
94. Днепров Э. Д. Образование и политика. Новейшая политическая история российского образования / Э. Д. Днепров. – М., 2006. – Т. 1. – 536 с. – ISBN 5-7897-0191-4.
95. Днепров Э. Д. Образование и политика. Новейшая политическая история российского образования / Э. Д. Днепров. – М., 2006. – Т. 2. – 520 с. – ISBN 5-7897-0191-4.
96. Доклад о мировом развитии 2007. Проблемы молодого поколения в контексте развития : обзор. – Вашингтон : Всемирный Банк, 2007. – 26 с.
97. Доклад о состоянии здравоохранения в мире 2002 г. : снижение рисков, содействие здоровому образу жизни. – Женева : ВООЗ, 2002. – 84 с.
98. Довідка про парламентські слухання про становище молоді в Україні „Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи” 26 листопада 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua/.
99. Довідка про парламентські слухання про становище молоді в Україні „Молодь за здоровий спосіб життя” 3 листопада 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua/.
100. Доповідна записка про розвиток Національної мережі Шкіл сприяння здоров’ю : Інститут інноваційних технологій і змісту навчання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.iitzo.gov.ua/.
101. Дубровский В. И. Валеология. Здоровый образ жизни / В. И. Дубровский. – М. : RETORIKA-A, 2001. – 560 c.
102. Дударенко Л. В. Здоров’я нації через шкільну освіту / Л. В. Дударенко, О. В. Васильєва // Основи здоров’я та фізична культура. – 2006. – № 4. – С. 21 – 22.
103. Дьюї Д. Моральні принципи в освіті / Джон Дьюї / [пер. з англ. М. Олійник]. – Л. : Літопис, 2005. – 148 с.
104. Екологічне громадське здоров’я : від теорії до практики / пер. з англ. О. В. Конгурцева [та ін.]. – Кам’янець-Подільський, 2002. – 289 с. – ISBN 966-7988-90-2.
105. Ена Л. М. Натурфилософская концепция восточной медицины рационального питания (обзор литературы) / Л. М. Ена // Врачебное дело. – 1992. – № 11. – С.69–74.
106. Єресько О. В. Основи здоров’я [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.mon.gov.ua/education/average/new_pr/0506/osnzd.doc.
107. Єресько О. Методичні рекомендації щодо вивчення предмета „Основи здоров’я” / О. Єресько // Здоров’я та фізична культура. – 2005. – № 6. – С. 13–15.
108. Єресько, О. Особливості змісту шкільного предмета „Основи здоров’я” / О. Єресько // Безпека життєдіяльності. – 2005. – № 2. – С. 56–59.
109. Жабокрицька О. В. Педагогічні умови виховання основ здорового способу життя підлітків у позакласній діяльності : дис... канд. пед. наук : 13.00.07 / О. В. Жабокрицька ; Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2004. – 205 с.
110. Жарова Л. Б. Физическое воспитание в зарубежных школах: пути формирования навыков здорового образа жизни / Л. Б. Жарова, А. Б. Столярж // Теория и практика физической культуры. – 1991. – № 1. – С. 62 – 63.
111. Жолдак В. И. Социология физической культуры и спорта : учеб. пособие / В. И. Жолдак, Н. В. Коротаев. – Малаховка : МоГИФК, 1994. –96 с.
112. Журавський В. С. Державна освітня політика: поняття, системність, політичні аспекти / В. С. Журавський // Правова держава : щоріч. наук. пр. – К., 2003. – Вип.14. – С. 20.
113. Закон України „Про вищу освіту” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
114. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР „Про освіту”. – К. : Ґенеза, 1996. – 36 с.
115. Закон України „Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки” від 18.11.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
116. Закон України „Про загальну середню освіту” // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 125/126. – С. 5–8.
117. Закон України „Про охорону дитинства” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
118. Закон України „Про охорону праці” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
119. Закон України „Про професійно технічну освіту ” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
120. Закон України „Про розвиток фізичної культури і спорту” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
121. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05.02.1993р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
122. Закон України про захист суспільної моралі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
123. Закон України про освіту [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
124. Закон України „Про фізичну культуру і спорт” // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 14. – С.80
125. Звєкова В. К. Підготовка майбутніх вчителів до організації здоров’язберігаючого дозвілля школярів : автореф. дис. … канд. пед. наук : [спец.] 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” / В. К. Звєкова. – О., 2009. – 22 с.
126. Згага П. Освітня політика і питання якості // Програма підтримки вироблення стратегії реформування освіти. – 2001. – № 1. – С.28 – 34.
127. Здорова школа: аспекти освітньої політики : навч. посіб. / авт. кол. : Шиян О. І., Павлова Ю. О., Іванова М. А. [та ін.] –– Л. : ЦПД Львівського національного університету ім. І. Франка, 2009. – 136 c. – Належать автору: С. 5–72; 113–116.
128. Здоровый образ жизни : сб. науч. тр. Ленингр. ун-та усовершенствования врачей / под ред. С. А. Симбирцева. – Л., 1988. – 131 с.
129. Здоров’я нації: міжгалузева комплексна програма на 2002-2011 рр. : постанова № 14 КМУ від 10.01.2002 р. – К., 2002. – С. 15 – 17.
130. Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді : монографія / [О. М. Балакірєва, Н. О. Рингач, Р. Я. Левін та ін. ; наук. ред. Балакірєва О. М.]. – К. : Укр.ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка, 2007. – 128 с.
131. Здоров’я народу коштує дорого // Урядовий курєр. – 2000. – 16 лист.
132. Здоровье – 21. Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ. – Копенгаген : Всемирная организация здравоохранения. Европейское региональное бюро, 1999. – 310 с.
133. Игна