ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШУБІН Сергій Петрович

УДК 32.01:35.07-027.21(477)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ
В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

Науковий консультант
КАЛЬНИШ Юрій Григорович, доктор наук з державного управління, старший науковий співробітник

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ВПРОВАДЖЕННЯ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ 14
1.1. Розвиток теорії і методології політичного маркетингу 15
1.2. Класичний менеджмент та маркетинг в державному управлінні як наукова основа політичного маркетингу 33
1.3. Проблеми і перспективи підвищення ефективності соціально-політичної складової системи державного управління України 55
Висновки до розділу 1 69
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА АНАЛІЗУ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ 71
2.1 Політичний маркетинг в державному управлінні: методологія дослідження 72
2.2. Теоретичні засади та методологія впровадження політичних маркетингових технологій дослідження в державному управлінні сучасної України 80
2.3 Методи та технології прикладного політичного маркетингового аналізу в державному управлінні 117
2.4 Стратегії політичного маркетингу в державному управлінні 151
Висновки до розділу 2 170
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГОВОГО ВПЛИВУ НА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ І ВІДНОСИНИ В ДЕРЖАВІ ТА У СУЧАСНОМУ ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ 173
3.1 Політична реклама та зв’язки з громадськістю як політичний маркетинговий інструмент впливу на соціально-політичні процеси в країні 173
3.2 Інтегровані політичні маркетингові комунікації та управління ними 219
3.3. Маркетингові технології регулювання соціально-політичних відносин
і процесів суспільного розвитку в державному управлінні України 237
Висновки до розділу 3 269
РОЗДІЛ 4. РОЗРОБКА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ 274
4.1 Структура моделі політичної маркетингової організації органу державного управління України 275
4.2 Функції моделі політичної маркетингової організації та її підрозділів в державному управлінні України 290
4.3 Контроль та аудит діяльності структурних підрозділів політичної маркетингової організації в державному управлінні 302
Висновки до розділу 4 309
РОЗДІЛ 5. ВЕРИФІКАЦІЯ НАУКОВИХ ДАНИХ, ПОЛОЖЕНЬ ТА ПРОПОЗИЦІЙ, ЩО ОТРИМАНІ В ХОДІ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 313
5.1 Методологія розробки умов отримання експертної оцінки та вихідної інформації 314
5.2 Використання результатів експертної оцінки та емпірична верифікація даних дисертаційного дослідження 328
Висновки до розділу 5 341
ВИСНОВКИ 345
ДОДАТКИ 356
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 392

ВСТУП

Актуальність теми. У добу радикальних соціальних перетворень, прискорення процесів глобалізації, зростання суспільних ризиків і небезпек, що загрожують людству, значно посилюються вимоги до якісної складової державноуправлінських практик, що значною мірою обумовлюється евристичним потенціалом політичної влади. Останнє у свою чергу залежить від стану та тенденцій розвитку науки державного управління, її здатності знаходити випереджаючі технології та рішення, можливості оволодіння теоретико-методологічними компонентами політичного маркетингу, які мають бути імплементованими в практику державного управління. Саме від цього залежатиме не тільки успішне вирішення актуальних та перспективних завдань держави, але й її авторитет та реальні досягнення.
Політичний маркетинг є інноваційною галуззю наукового знання, за допомогою якого з’являється можливість досліджувати, аналізувати соціально-політичні процеси в державі та ефективно на них впливати. Його завданням є регулювання політичних, економічних, соціальних та інших процесів, які розгортаються в державі, усунення протиріч між інститутами громадянського суспільства і державою. Аналіз за допомогою політичного маркетингу чинників негативного або позитивного характеру, які впливають на розгортання соціально-політичного процесу в державі, а також поза її межами, необхідний для більш точного складання прогнозів подальшої спрямованості вектору розвитку країни, що, у свою чергу, допоможе ефективніше діяти політичним менеджерам та державним управлінцям у політичній сфері, керувати політичним процесом, передбачати всі наслідки дії суб’єктів політики, які тим чи іншим чином можуть загрожувати або сприяти безпеці держави.
Витоки політичного маркетингу, його наукове коріння, ґрунтується на теоретико-методологічних засадах:
психології – А. Адлера [498], Л. Вигодського [111], К. Ізарда [187], Д. Макклелланда [277], Н. Міллера [498], В. Райха [363], С. Рубінштейна [379], Б. Скіннера [498], Е. Толмена [498], Д. Уотсона [498], З. Фрейда [475–478], Е. Фромма [479–483], К. Халла [498], К. Хорні [498], К. Юнга [554–559] та ін.;
соціології – П. Бергера і Л. Бергер [52], М. Вебера [93–96], Е. Гідденса [121, 122], Л. Гумпловича [136–138], Е. Дюркгейма [165, 166], Г. Зіммеля [182, 183], Р. Коллінза [220], Я. Морено [305, 306], Т. Парсонса [331, 332], П. Сорокіна [412–415], Г. Спенсера [419, 420] та ін.;
політології та політичної аналітики – Г. Алмонда [8], К. Вайса [88], Е. Вендунга [97], Р. Даля [141, 142], М. Дюверже [164], Д. Істона [195], Р. Міхельса [300], Г. Моски [307], Л. Пала [326], Д. Ростоу [366], Е. Тоффлера [448–452], Ф. Фукуями [484–489], С. Хантінгтона [493, 494] та ін.;
менеджменту – Р. Акофа, Ч. Барнарда, Т. Бойдела, Н. Діксона, Ф. Кросбі, Е. Мейо, М. Месаровича, Ф. Ротлісбергера, П. Сенге, Т. Скотта, П. Сенджа, М. Фолле, У. Хайлея, А. Фейгенбаума, С. Ціреля [всі – у додатку И] та ін.;
маркетингу – Т. Амблера [10], Г. Армстронга [231], Ф. Котлера [230, 231] , Ж.-Ж. Ламбена [254], Н. Малхотри [280], Дж.Сандерса, Г. Хулея й П.Найджела [501] та ін.;
рекламної діяльності – Д. Аакера [39], Р. Батри [39], Дж. Девіс [163], Дж. Майєрса [276], Є. Ромата [376], Дж. Россітера [377], І. Сендіджа й В. Фрайбургера [432], Дж. Хемілтона [502] та ін.;
паблік рилейшнз – Е. Арансона [21], Г. Брума [211], Ф. Зімбардо [180], С. Катліпа [211], М. Ляйпе й У. Ліппмана [266], Г. Почепцова [356, 357], А. Сентера , Х. Хекхаузена [496], Дж. Цаллера [503], Р. Чалдіні [510] та ін.
Творче опрацювання автором наукового доробку згаданих вище вчених сприяло формуванню концептуального бачення специфічного поля дослідження та виробленню системного підходу до можливості впровадження політичного маркетингу в державному управлінні.
В основу дисертаційної роботи покладено фундаментальні наукові дослідження з теорії та методології державного управління, обґрунтування теоретико-методологічних засад впровадження новітніх ідей в державно-управлінську діяльність. Зокрема, це наукові праці: В. Бакуменка [33–35], М. Білинської, Т. Брус [75–77], О. Валевського [89], Б. Гаєвського [116], Н. Гончарук, В. Горбуліна [129–131], В. Гошовської [132], А. Дегтяра, В. Дзюндзюка [156, 157], В. Дрешпака [160], М. Корецького, О. Коротич, О. Крюкова, Ю. Кальниша [199–202], В. Князєва [215], В. Мамонової , Н. Нижник [312–314], М. Пірен [340–342], Д. Плеханова, А. Пойченка [346], О. Радченка, В. Ребкала [155, 367–369], Ю. Сурміна [426–430], С. Телешуна [434, 435], В. Тертички [438–440], В. Токовенко (Голубь) [446], В. Трощинського, В. Цвєткова [504], І. Черляка [512], Ю. Шарова та ін.
Однак, у сучасній галузі науки “Державне управління“ не знайшли належного відображення комплекси необхідних досліджуваних праць, що пов’язані із формулюванням інноваційних теоретико-методологічних засад регулювання відносин в суспільстві, ефективним управлінням соціально-політичними та соціально-економічними процесами в державі з використанням політичного маркетингового інструментарію дослідження і технологій впливу, яка стала на шлях демократичних перетворень і знаходиться на перехідному, від свого авторитарно-тоталітарного минулого, етапі розвитку.
Саме тому, автор зосереджує увагу на визначенні теоретико-методологічних засад впровадження політичного маркетингу в державному управлінні України та виробленні на цій основі напрямів і підходів до використання його потенціалу в державно-управлінській практиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за тематикою комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування“ Національної академії державного управління при Президентові України (державний реєстраційний номер 0199U002827), де дисертант брав участь як науковий співробітник:
– у 2009 році – науково-дослідній роботі “Формування громадянського суспільства в Україні як передумова для реалізації державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції” (державний реєстраційний номер 0109U003007); доробок автора полягає у розробці методології формування базових основ громадянського суспільства;
– у 2010 та 2011 роках – науково-дослідній роботі “Методологічні засади аналізу та впровадження зарубіжного досвіду державного управління в умовах європейської інтеграції України” (державний реєстраційний номер 0110U000383); доробок автора полягає у розробці методології політичного маркетингового аналізу європейського досвіду державного управління.
Мета і основні завдання дослідження. Виходячи з актуальності теми, метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методологічних засад впровадження політичного маркетингу в державному управлінні України, обґрунтування шляхів застосування отриманих результатів у державно-управлінській практиці.
Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі визначено такі завдання дослідження:
 проаналізувати наявну джерельну базу, історичні етапи, еволюцію поглядів і сучасний стан наукової розробки теорії політичного маркетингу та виявити проблеми і перспективи його впровадження у вітчизняну державно-управлінську науку та практику;
 окреслити на теоретико-методологічному рівні сутність і зміст політичних маркетингових досліджень в державному управлінні;
 дослідити методи та технології прикладного політичного маркетингового аналізу, можливості їх використання та методологію впровадження в державно-управлінську діяльність;
 побудувати комплексну модель стратегії політичного маркетингу, адаптовану до потреб сучасної вітчизняної системи державного управління;
 розкрити сутність політичних маркетингових комунікацій і каналів, за допомогою яких держава здійснює вплив на соціально-політичні процеси;
 розробити методологічні рекомендації щодо застосування маркетингових технологій регулювання соціально-політичних відносин і процесів суспільного розвитку в системі державного управління України;
 внести практичні рекомендації щодо удосконалення системи державного управління України, зокрема розробити та запропонувати організаційну структурно-функціональну модель забезпечення використання механізмів політичного маркетингу в органах державної влади;
 - провести верифікацію наукових положень дисертаційного дослідження методом експертних оцінок та емпірично на предмет доцільності їх впровадження в державному управлінні України.
Об’єкт дослідження – суспільно-політичні відносини в системі державної влади.
Предмет дослідження – теоретичні обґрунтування й методологічні засади впровадження політичного маркетингу в систему державного управління в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися принципи та методи, що базуються на діалектичному підході із застосуванням наукового інструментарію історичної, філософської, психологічної, соціологічної, політологічної методології дослідження. Зокрема:
– принципів:
 сходження від абстрактного до конкретного (від визначення загального змісту “політичні маркетингові механізми“, “політичне маркетингове дослідження“, “прикладний політичний маркетинговий аналіз“, “політичний маркетинговий вплив“ до з’ясування особливостей формування теоретико-методологічних засад впровадження цих політичних маркетингових механізмів в систему державного управління сучасної України);
 єдності початку дослідження й початку розвитку об’єкта (визначає історичну відправну точку дисертаційного дослідження: з одного боку – виникнення політичного маркетингу як теоретико-прикладного напряму у світовій практиці політико-управлінської діяльності, з другого – початок змін у структурі та змісті політичних і державно-управлінських процесів після проголошення державної незалежності України);
 збігу логічного й історичного (характеризує етапність розгортання дослідження відповідно до історичних періодів у розвитку об’єкта, що досліджується);
 збіжності законів розвитку об’єкта й законів його пізнання (обумовлює необхідність аналізу етапів і сутності розвитку політичного маркетингу в державному управлінні, його впливу на формування й функціонування самої держави, політичної системи та громадянського суспільства із застосуванням тих наукових методів ,які найбільш відповідають факторам такого розвитку);
– методів:
 системного (дає змогу розглянути феномен політичного маркетингу як складно структуровану наукову дослідницько-аналітичну та контрольно-управлінську систему, що саморозвивається);
 дедуктивного (дедуктивний доказ підтвердження правильності формування методології дослідження, справедливість висновків й дозволив також висунути та верифікувати практичні рекомендації з удосконалення об’єкта, що досліджувався);
 абдуктивного (сформовані відповідно до його положень висновки базуються на істинності наслідків, які доступні для безпосереднього спостереження в системі політичного маркетингового супроводу державного управління);
 історичного (дав змогу визначити основні етапи розвитку як самих систем політичного маркетингу на різних історичних етапах, так і наукових досліджень у напрямі формування теоретичної бази та методологічних засад політичного маркетингу);
 порівняльного, соціологічного, політологічного, структурно-функціонального, статистичного, прогностичного, факторного та ін.
Наукова новизна дослідження. В дисертації вирішується важлива науково-практична проблема вироблення теоретико-методологічних засад впровадження політичного маркетингу в державному управлінні України. Зокрема автором:
вперше одержано:
 базові теоретико-методологічні засади впровадження політичного маркетингу в систему державного управління, що відрізняються мотиваційно-цільовими, операційно-діяльнісними, підсумково-результуючими компонентами, які спираються на загальні наукові принципи та методологію аналітичного дослідження;
 методологію політичного маркетингового дослідження в державному управлінні, що складається з розробки підходу до вирішення політичної маркетингової проблеми, формулювання плану політичного маркетингового дослідження, проведення польових робіт, підготовки даних до політичного маркетингового аналізу, подання звіту до органу державного управління;
 теоретичні обґрунтування інноваційної моделі політичної маркетингової стратегії конкурентного політичного позиціювання, зміст якої розкривається через створення переваг у внутрішньому і зовнішньому політичних маркетингових середовищах, зайняття вигідних управлінських позицій порівняно з опозиційними та недержавними структурами у середині країни (модель дозволяє задіяти інтелектуальні, політико-правові, соціально-економічні, культурно-духовні ресурси Українського суспільства);
 обґрунтування змісту, сутності та методології впровадження в практику державного управління України структурно-функціональної моделі політичної маркетингової організації, яка ґрунтується на політичних маркетингових технологіях, аналізі, прогнозі, компетенції органу державної влади та ін.;
удосконалено:
 методологію прикладного політичного маркетингового аналізу в державному управлінні з використанням ефективних методів статистичного аналізу даних, що отримані в ході проведення політичного маркетингового дослідження;
 теоретичні підходи до визначення сутнісних ознак технології політичного бенчмаркінгу в державному управлінні, яка розглядається як процес порівняння оцінки стратегій і дій державних органів влади відносно структур і організацій, які також ефективно діють на полі інтересів держави;
 підхід до визначення потенційних джерел помилок при проведенні політичного маркетингового дослідження в державному управлінні, до яких належать помилки вибірки та систематичні помилки – помилки дослідника-маркетолога, помилки інтерв’юєра, респондентів тощо;
дістали подальшого розвитку:
– обґрунтування політичного маркетингу як дослідницько-аналітичного напряму в державному управлінні, який характеризується єдиним комплексним підходом до прогностичної, контрольно-управлінської діяльності і ґрунтується на концепції багатофункціональності та універсальності;
 теоретико-методологічне обґрунтування особливостей політичних маркетингових технологій впливу на соціально-політичні процеси в державі, регулювання відносин в суспільстві, що полягають у формуванні позитивної громадської думки про органи державної влади та її керівників, соціально-політичних вподобань громадян країни, посиленні привабливості і цінності месседжів, що надходять з боку державної влади або органів місцевого самоврядування, виробленні ефективної соціальної політики на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях, попередженні виникнення соціально-політичних конфліктів в суспільстві;
 теоретичні обґрунтування морально-етичних норм політико-маркетингової діяльності в державному управлінні, що засуджують шахрайську практику дослідника, зневагу до респондентів, вторгнення до їхнього особистого життя, відхилення від попередньо затвердженого чи узгодженого плану дослідження, його методології або технології, проведення дослідження для підтримки заздалегідь зроблених висновків, немотивоване завищення вартості проекту.
Практичне значення роботи полягає в тому, що положення й висновки щодо теоретико-методологічних засад впровадження політичного маркетингу у державному управлінні України можуть бути використані для розробки специфічної теорії регулювання суспільно-політичних відносин в державі, створення стратегії суспільної стабільності на державному рівні, при розробці державних програм стратегічного спрямування, покладені в основу вироблення механізмів впливу на суспільний розвиток країни. Теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути застосовані в процесі розробки державно-управлінських рішень у галузі інформаційної політики, а також застосовуватися при виробленні практичних рекомендацій органам державної влади та органам місцевого самоврядування.
Запропонований підхід може бути використаний Адміністрацією Президента України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України при виробленні низки стратегічних документів, які визначатимуть загальний курс держави на підтримку стабільного розвитку найбільш важливих сфер суспільного життя, визначенні шляхів та механізмів збереження самобутності держави в геополітичному просторі, забезпечуючи створення її позитивного іміджу, створенні належних умов для розвитку громадянського суспільства і соціальної держави.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою розробкою здобувача. Положення, висновки і рекомендації, що запропоновані у дисертаційному дослідженні, є особистим здобутком автора. Результати, які одержані в ході проведення дослідження, відображені в публікаціях автора.
Апробація результатів дисертації. Апробація наукових результатів дослідження здійснена на 16 конференціях, 1 круглому столі, зокрема: Миколаївській обласній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю утворення Миколаївської області та Дню міста Миколаєва (м. Миколаїв, 2007 р.); міжнародних науково-практичних конференціях “Ольвійський форум: стратегії України в геополітичному просторі” (м. Ялта, 2007 – 2010 рр.); щорічних науково-методичних конференціях “Могилянські читання” (м. Миколаїв, 2007 – 2010 рр.); науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (м. Київ, 2009 р.), “Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (м. Київ, 2010 р.), “Реформування системи державного управління та державної служби: теорія і практика” (м. Львів, 2011 р.), “Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики” (м. Київ, 2011 р.); ХІ Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2011 р.); Міжнародній науковій конференції в Інституті політології Зеленогурського університету “Методологічні та теоретичні аспекти в політологічних дисциплінах” (м. Зелена Гура, 2011 р.); круглому столі “Формування громадянського суспільства в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2009 р.).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у 3 одноосібних монографіях; 26 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, з яких: 22 статті у наукових фахових виданнях з державного управління, 4 статті в інших наукових виданнях; 6 тез матеріалів науково-комунікативних заходів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У проведеному науковому дослідженні вирішено важливу науково-прикладну проблему вироблення теоретико-методологічних засад впровадження політичного маркетингу в державному управлінні України та на теоретико-методологічному рівні розкрита сутність впровадження політичного маркетингу в державному управлінні, особливості політичного маркетингового дослідження, можливості політичного маркетингового аналізу, сформульована та запропонована політична маркетингова стратегія для держави, що знаходиться на перехідному етапі свого розвитку, політичний маркетинговий інструментарій впливу та регулювання соціально-політичних відносин в суспільстві, розроблена структурно-функціональна модель організації політичного маркетингу та її впровадження в систему державного управління України.
Виконавши всі поставлені перед собою завдання дослідження, автор дисертації дійшов до таких висновків.
1. Проведений аналіз джерельної бази, історичних етапів і еволюції поглядів показує, що політичний маркетинг є похідним від синтезу двох наукових напрямів.
Перший напрям складають суспільно-політичні науки: психологія, соціологія, політологія, політична аналітика.
Другий напрям є блоком наук економічного плану: менеджменту, маркетингу, реклами, паблік рілейшнз. Такий підхід обумовлений тим, що в державному управлінні механізмами політичного маркетингу повинні виконувати не лише дослідницьку, аналітичну, прогностичну, але й також управлінську і контрольну функції.
Політична маркетингова діяльність в державному управлінні ґрунтується на аналізі інформації, що отримана і об’єднує велику кількість різновидів: за типом об’єкту аналізу; за типом науки, яка його створила; за типом методу; за рівнем пізнання та за місцем дослідження. Тому, у політичному маркетинговому аналізі застосовують одразу декілька типів аналізу об’єкта, використовуючи весь аналітичний науковий потенціал, з метою отримання найбільш повної картини певного соціально-політичного феномену. При цьому, отримують синергічний ефект.
У структурі політичного маркетингу, як дослідницько-управлінської діяльності в системі державного управління, автор виділив такі компоненти: мотиваційно-цільовий, що передбачає визначення перспективних і найближчих цілей, постановку завдань і забезпечення мотивації суб’єктів соціально-політичного процесу в їх реалізації; операційно-діяльнісний, що забезпечує вироблення адекватних і валідних методів, форм дій і засобів, за допомогою яких поставлені цілі можуть бути досягнуті оптимальним чином; підсумково-результуючий, за допомогою якого можна охарактеризувати міру успішності і повноти реалізації намічених соціально-політичних цілей.
Політичний маркетинг у державному управлінні, використовуючи свій мультиінструментальний науковий потенціал, механізми дослідження, аналізу, прогнозу та впливу на соціально-політичні процеси, що відбуваються у державі, здатний ефективно розв’язувати проблеми, які виникають як у внутрішньому, так і в зовнішньому його середовищі.
До внутрішнього операційного середовища політичного маркетингу віднесені проблемні питання: по-перше, що пов’язані зі структурою всього державного апарату та відповідності цієї структури сучасним вимогам державного управління; по-друге, що пов’язані з роллю державних службовців у процесі реформування управлінської діяльності та її наближення до кращих світових стандартів процесу управління, які висуваються до державних службовців у передових країнах світу.
До зовнішнього політичного маркетингового середовища, що являє собою проблемне поле дослідження, віднесені взаємовідносини між структурами державної влади на місцевому, регіональному і загальнодержавному рівнях та недержавними громадсько-політичними утвореннями – політичними партіями, громадсько-політичними об’єднаннями і рухами й інститутами громадського суспільства.
2. Окреслено на теоретико-методологічному рівні сутність і зміст політичних маркетингових досліджень в державному управлінні. Методологічно, процес політичних маркетингових досліджень в державному управлінні є комплексом дій із шести етапів, кожен із яких має своє завдання, вирішення якого необхідно для проведення цих досліджень. Вони містять у собі визначення проблеми політичного маркетингового дослідження, розробку підходу до вирішення проблеми політичного маркетингового дослідження, формулювання плану політичного маркетингового дослідження, проведення польових робіт, підготовку і аналіз даних, що отримані в ході політичного маркетингового дослідження, а також підготовку і подання звіту.
Політичні маркетингові дослідження, з точки зору інтересів державного управління, поділяються на політичні маркетингові дослідження для визначення проблеми та для вирішення проблеми.
Політичне маркетингове дослідження в державному управлінні для визначення проблеми – це дослідження, яке здійснюється для того, щоб надати допомогу в ідентифікації неочевидних проблем – теперішніх або майбутніх. Політичне маркетингове дослідження в державному управлінні для вирішення проблеми – це дослідження, яке здійснюється для того, щоб допомогти державним управлінцям вирішити конкретне завдання чи проблему.
3. Досліджено методи та технології прикладного політичного маркетингового аналізу, можливості їх використання та впровадження в державно-управлінській діяльності.
Зокрема, методи та технології механізму прикладного політичного маркетингового аналізу в державному управлінні являють собою комплекс заходів, метою якого є допомога у вирішенні певної державно-управлінської проблеми, що перетворена в політичну маркетингову проблему на підставі вибору відповідної стратегії аналізу. Особливу ефективність прикладний політичний маркетинговий аналіз набуває при застосуванні статистичних методів, які можуть істотно підвищити його якість. До них можна віднести одновимірні та багатовимірні методи.
Одновимірні методи в прикладному політичному маркетинговому аналізі використовують тоді, коли всі елементи вибірки будуть оцінюватися єдиним вимірником. або якщо цих вимірників буде декілька для кожного елемента, але кожна змінна аналізується при цьому окремо від решти. Багатовимірні методи статистичного аналізу в політичному маркетингу прийнятні для налізу даних, якщо для оцінки кожного елемента вибірки будуть використовуватися два чи більше вимірників, а ці змінні будуть аналізуватися між двома чи більше явищами.
Багатовимірні методи статистичного аналізу поділяються на методи залежності та методи взаємозалежності. Методи залежності необхідно застосовувати у випадках, коли одна чи більше змінних ідентифіковані як залежні, а решта – як незалежні. Якщо є тільки одна залежна змінна, слід застосувати такі методи аналізу: крос-табуляція, дисперсійний, коваріаційний, регресійний, двогруповий дискримінант ний та спільний. Якщо є більше однієї залежної змінної, слід скористатися дисперсійним і коваріаційним, множинним дискримінант ним аналізом. У разі застосування методів взаємозалежності – змінні не потрібно поділяти на залежні та незалежні, а, навпаки, необхідно досліджувати весь набір взаємозалежних взаємозв’язків. Методи цього типу спрямовані на виявлення взаємозалежності змінних або міжоб’єктної схожості. При дослідженні взаємозалежності змінних необхідно застосувати факторний аналіз. Крім того, при аналізі між об’єктної схожості можна використати методи кластерного аналізу й багатовимірного шкалювання.
При проведенні політичних маркетингових досліджень в державному управлінні треба дотримуватися пріоритету етичних норм – прав та обов’язків чотирьох зацікавлених сторін: громадськості, респондентів, замовника і дослідника-маркетолога. Етичні проблеми, що виникають в ході проведення політичних маркетингових заходів, оцінюються за допомогою телеологічного, деонтологічного, гібридного та об’єктивістського підходів.
4. Побудована комплексна модель стратегії політичного маркетингу, адаптована до потреб сучасної вітчизняної системи державного управління – стратегії конкурентного політичного позиціювання. Суть моделі політичної маркетингової стратегії конкурентного політичного позиціювання в державному управлінні України, яка пропонується, полягає в тому, що на базі створених конкурентних переваг у внутрішньому і зовнішньому політичних маркетингових середовищах, державні органи влади здобувають переваги, що ґрунтуються на сконцентрованих інтелектуальних, політико-правових, соціально-економічних та культурно-духових ресурсах.
Як наслідок, державні органи влади займають вигідні управлінські позиції порівняно з опозиційними та недержавними структурами в середині країни, та держава як цілісний інститут – на міжнародному рівні. Самим же політичним позиціюванням є дії державних інститутів із розробки своєї ексклюзивної соціально-політичної або соціально-економічної пропозиції у вигляді програм діяльності, планів реформ тощо громадянам країни, а також світовій спільноті, та з розробки привабливо-позитивного іміджу держави та її лідерів таким чином, щоб вони посіли значиме й особливе (по відношенню до конкурентів) місце в уявленні цільових клієнтів, тобто громадян своєї країни та світовою спільнотою.
Конкурентне політичне позиціювання розглядається в певному сенсі як результат дій державних органів влади з утворення ефективної, політично конкурентної диференціації своїх інтелектуальних, унікальних по суті, соціально-політичних або соціально-економічних інтелектуальних продуктів та послуг. Дії з утворення унікальності повинні відповідати таким критеріям: значимість, відмінність і перевага, вищість, можливість повідомлення.
5. Розкрита сутність політичних маркетингових комунікацій і каналів, за допомогою яких держава здійснює вплив на соціально-політичні процеси. Комплекс політичних маркетингових комунікацій в державному управлінні включає три інтегровані комунікативні інструменти: політичні рекламні комунікації, політичні PR-комунікації та прямий або інтерактивний політичний маркетинг.
Унікальність політичних рекламних комунікаційних процесів пов’язана з п’ятьма технічними властивостями: діахронністю, діатопністю, мультиплікуванням, симультанністю та реплікацією. Ці властивості політичних рекламних комунікацій забезпечуються каналами масової комунікації: радіо, телебачення, друкарська преса та Інтернет. Усі технічні засоби і канали масової комунікації для просування і розповсюдження політичної рекламної продукції на соціально-політичному полі мають як переваги, так і недоліки. Тому у політичному рекламному впливові ніколи не можна вибирати один-єдиний канал і обмежуватися виключно ним. Найбільший ефект досягається сукупним і комплексним використанням всіх або максимально можливим числом існуючих засобів комунікації, що дозволяє політичному рекламному впливові стати найбільш дієвим.
Перед політичними PR-комунікаціями в державному управлінні, як складовими інтегрованих політичних маркетингових комунікацій, стоять декілька завдань.
Перше завдання – привернути увагу цільової аудиторії до тієї проблеми, що цікавить державне управління в особі його інститутів і структурних підрозділів.
Друге завдання – стимулювати інтерес цільової аудиторії до змісту політичного PR-повідомлення.
Третє завдання – сформувати у цільової аудиторії потребу і намір діяти відповідно до цього політичного PR-повідомлення.
Четверте завдання – направляти дії тих, хто поводиться відповідно до цього політичного PR-повідомлення.
Політичні PR-комунікації є процесом обміну сигналами з метою інформування і переконання цільової аудиторії, який заснований на смислових значеннях, що однаково розуміються. Процес інформування в політичних PR-комунікаціях включає в себе: привертання уваги до даної комунікації; забезпечення прийому відповідного політичного PR-повідомлення; забезпечення запам’ятовування політичного PR-повідомлення в цілях його подальшого використання. Процес переконання припускає наявність сприйняття зміни, тобто готовності підкорятися бажанням або точці зору відправника політичного PR-повідомлення. Політичні PR-комунікації в державному управлінні повинні виконувати п’ять основних функцій: формування політичної масової свідомості; інтеграційно-комунікаційну; інформаційну; соціалізуючо-виховну; організації потрібної масової політичної поведінки. При цьому, на політичні PR-комунікації покладається місія стимулювання або, навпаки, припинення тих або інших соціально-політичних дій, а також структурування їх потрібним чином.
Прямий або інтерактивний політичний маркетинг в державному управлінні являє собою використання комунікаційних каналів, що безпосередньо пов’язують органи державного управління з громадськістю з метою охоплення всіх потенційних прихильників і нейтрально налаштованих індивідів по відношенню до діяльності державних управлінців і тих ініціатив, які виходять від них. До таких комунікаційних каналів відносяться: пряма адресна поштова розсилка інформаційних матеріалів; інтерактивне радіо і телебачення; контакти через Інтернет; безпосередні контакти представників органів державного управління з громадськістю та її довіреними представниками. Прямий або інтерактивний політичний маркетинг використовується як інструмент встановлення довгострокових, довірчих відносин, особливо на рівні місцевого самоврядування.
6. Розроблено методологічні рекомендації щодо застосування політичних маркетингових технологій регулювання соціально-політичних відносин і процесів суспільного розвитку в системі державного управління України. Так, проблема взаємовідносин держави з усіма соціально-політичними інститутами: політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, громадянським суспільством, в тому числі і опозицією, – повинна займати особливе місце в полі дій державних управлінців із використанням механізмів політичного маркетингу дослідження, аналізу ситуацій і впливу на хід розвитку подій в країні.
Тому, першочерговими для органів державного управління, виступають завдання оптимізації взаємозв’язку з опозиційними силами в державі і надання опозиції конструктивної спрямованості. Опозиція, по багатьох параметрах, є соціально-політичною багатовекторною і суперечливою силою. Її суть розкривається через з’ясування феномену опозиціонарності, що є цілеспрямованою активністю суб’єктів політики, яка спрямована на висловлення та досягнення мети і завдань, що обумовлені певним неприйняттям ними офіційного політичного або економічного курсу розвитку, порядку і устрою соціально-політичної та соціально-економічної системи життєдіяльності суспільства. Джерелом опозиціонарності є прагнення індивідів і мас служити не об’єктами, а суб’єктами соціально-політичних процесів у державі, бажання конкретних людей активно брати участь в реальному соціально-політичному житті країни. Політичним підґрунтям такого прагнення є отримання політичної або державної влади як інструмента змін у проведенні внутрішньої і зовнішньої політики.
Політична маркетингова стратегія конкурентного політичного позиціювання в державному управлінні корелює з тезою про неможливість безконфліктного шляху розвитку суспільства і держави. Політичні маркетингові дослідження сприяють виявленню вузлів напруженості в суспільстві, своєчасному визначенню політичних сил, які зацікавлені у розгортанні та посиленні конфліктних дій. За допомогою механізмів політичного маркетингу з’являється можливість регулювання конфліктних відносин в державі у тому випадку, якщо соціально-політичний конфлікт не вдалося попередити, на основі консенсусної моделі. Регулювання відносин у суспільстві між державною владою і опозицією на основі консенсусу повинно бути пріоритетним напрямком у діяльності державного управління України.
7. Внесені практичні рекомендації щодо удосконалення системи державного управління України, зокрема – розроблено та запропоновано організаційна структурно-функціональна модель забезпечення використання політичного маркетингу в органі державної влади. Найбільш адекватною моделлю структури політичної маркетингової організації, є модель структури інтегрованого типу, яка керується з одного координаційного центру. Найбільш прийнятна структурно-функціональна модель політичної маркетингової організації державного органу влади регіонального рівня для сучасної України, є модель із функціональною структурою її підрозділів. Для органів влади загальнодержавного рівня – є модель зі структурою її підрозділів матричного типу.
Політична маркетингова організація державного органу влади виконує свої функції одночасно на двох рівнях – стратегічному та тактичному. На стратегічному рівні структурні підрозділи політичної маркетингової організації органу державного управління виконують: систематичний і безперервний аналіз потреб та запитів громадян; генерування ідей зі створення нових, ексклюзивних пропозицій задля більш якісного обслуговування груп населення, що обрані. На тактичному рівні структурні підрозділи політичної маркетингової організації мають виконувати такі функції: організація комунікативної політики з метою інформування цільової аудиторії; просування ексклюзивних соціально-політичних, соціально-економічних інтелектуальних продуктів чи послуг на соціально-політичному полі країни; регулювання протиріч та конфліктів, що виникли або можуть виникнути в суспільстві.
Однією із важливіших функцій моделі політичної маркетингової організації в державному управлінні, що запропонована для впровадження, є здійснення контролю та аудиту діяльності структурних підрозділів державного органу влади або органу місцевого самоврядування. Контроль складається із оцінки результатів реалізації політичної маркетингової стратегії; повноти виконання завдань; проведення корегуючих дій задля досягнення поставлених цілей. Інноваційним методом контролю діяльності структурних підрозділів органу державного управління є політичний контролінг – система управління політичною маркетинговою діяльністю в державному органі влади, яке охоплює політичне маркетингове планування, політичну маркетингову інформаційну систему, контроль та процес політичного маркетингового менеджменту. Аудит діяльності являє собою метод самостійного аналізу та визначення політичних маркетингових ресурсів державного органу влади, що недостатньо використовуються. Аудит – це об’єднана методика власно аудиту з методом аналізу, який заснован на списках контрольних питань.
8. Проведено верифікацію наукових положень дисертаційного дослідження методом експертних оцінок на предмет доцільності їхнього впровадження в державне управління України за допомогою анонімного анкетування за чотирьохетапною моделлю: розробка умов отримання експертної оцінки; отримання вихідної інформації; отримання експертної оцінки дослідження; використання експертних оцінок, що отримані.
Розробка умов отримання експертної оцінки, з точки зору методології, складається із розробки процедури експертизи та розробки процедури відбору осіб до цільової фокус-групи. Розробка процедури експертизи здійснено за таких параметрів: актуальність теми дослідження; гіпотези та проблемні питання, що виходять із актуальності теми і предмету дослідження; сформульовані завдання, що були розв’язані у ході виконання дисертаційного дослідження; загальні висновки та пропозиції, які були зроблені. Процедура відбору осіб до цільової фокус-групи проведена за двома параметрами – кількісного та якісного складу учасників експертизи. За якісними параметрами всі члени цільової фокус-групи були діючими державними службовцями, які проходили підготовку у вищому навчальному закладі за програмою підготовки магістрів зі спеціальністю „державна служба” із спеціалізацією „адміністративний менеджмент”. Кількісний склад цільової фокус-групи було визначено із 26 осіб, яким попередньо, факультативно прочитали курс за темою: „Політичний маркетинг в державному управлінні: метод, теорія, практика”.
Опитувальна анкета являла собою структуровану форму збору даних, яка складалася із десяти питань закритого типу, що охоплювали основні параметри дисертаційного дослідження. Кожне питання анкети містило п’ять варіантів відповідей, які оцінювались за віртуальною п’ятипозиційною дискретною рейтинговою шкалою збалансованого типу, від 5 балів (відмінна оцінка) до 1 балу (дуже погана оцінка).
Експертна оцінка дисертаційного дослідження складалася із індивідуальної оцінки особи, яка входила до складу цільової фокус-групи із кожного питання анкети та остаточної групової оцінки з кожного із питань анкети, котра визначалася як середнє арифметичне значення оцінок всіх членів цільової фокус-групи. В результаті, була отримана групова оцінка дослідження з кожного із питань анкети, яка коливалася в межах оцінки “добре”, що мала точки екстремуму від мінімального значення 3,81 бали до максимального значення 4,62 бали. А загальний середній бал всього дисертаційного дослідження, як середньоарифметичне значення десяти питань анкети групової оцінки експертів, дорівнює 4,12 бали, що кваліфіковано як “добра” оцінка всієї наукової праці.
Емпірична верифікація наукових положень, даних, пропозицій за допомогою двох пілотних проектів в місті Миколаєві довела, що прийоми та методи політичного маркетингу доцільно використовувати у державно-управлінській практиці України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аберкрамби Н. Социологический словарь / Н.Аберкрамби, С.Хилл, Б. С. Тернер; [под ред. С.А. Ерофеева]; 2–е изд., перераб. и доп. – М.: ЗАО “Издательство “Экономика”, 2004. – 620 с.
2. Абизов В.Є. Політичне рішення: механізм прийняття / В.Є.Абизов. – К.: НІСД, 1995. – 63 с.
3. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: Методологические проблемы / А.Н.Аверьянов. – М.: Политиздат, 1985. – 263 с.
4. Авксентьев В.А. Этнические конфликты / В.А.Авксентьев // Социологические исследования. – 1996. – № 12. – С. 43–49.
5. Автономова Н.С. Философские проблемы структурного анализа в гуманитарных науках (Критический очерк концепций французской структурализма) / Н.С. Автономова. – М.: Наука, 1977. – 272 с.
6. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – С. 1063.
7. Алексеев П.В. Теория познания и диалектика / П.В. Алексеев, А.В.Панин. – М.: Высшая школа, 1991. – 984 с.
8. Алмонд Г.А. Гражданская культура и стабильность демократии / Г.А.Алмонд, С.Верба // Политические исследования. – 1992. – № 4. – С. 122–134.
9. Аль-Фараби. Метафизика или “Божественная наука” / Аль-Фараби // Філософія політики: [хрестоматія]; у 4–х т. / Авт. – упоряд. В.П. Андрущенко та ін. – К.: Знання України, 2003. – Т. 1. – С. 177–211.
10. Амблер Т. Практический маркетинг / Т.Амблер. – СПб: Питер, 1999. – 400 с.
11. Амелин В.Н. Опыт развития прикладной политологии в России / В.Н.Амелин, А.А. Дегтярев // Политические исследования. – 1998. – № 3. – С. 157–178.
12. Аналіз вигід і витрат: [практ. посіб.] / Секретаріат Ради Скарбниці Канади; [пер. з англ. С. Соколик]; [наук. ред. пер. О. Кілієвич]. – К.: Основи, 1999. – 175 с.
13. Аналітичні записки з розробки напрямів державної політики / Уклад. В.Романов, О.Кілієвич. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 236 с.
14. Андреев В.И. Конфликтология (Искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов) / В.И.Андреев. – М.: Народное образование, 1995. – 128 с.
15. Андреев И.Д. Методологические основы познания социальных явлений: [монография]. / И.Д.Андреев. – М.: Высшая школа, 1977. – 328 с.
16. Андреев И.Д. Диалектическая логика / И.Д.Андреев. – М.: Высшая школа, 1985. – 367 с.
17. Ансофф И. Стратегическое управление / И.Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
18. Аренд X. Начала тоталитаризма / Хана Аренд // Філософія політики: [хрестоматія]; у 4–х т. / Авт. – упоряд. В.П. Андрущенко (кер.) та ін. – К.: Знання України, 2003. – Т. 3. – С. 217–233.
19. Аристотель. Политика. Сочинения: в 3-х т. / Аристотель [пер. с древнегреч.]; [общ. ред. А.И.Доватура]. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – 830 с.
20. Арон Р. Эссе о свободах: “универсальной и единственной свободы не существует” / Раймаонд Арон // Политические исследования. – 1996. – № 1. – С. 128–138.
21. Аронсон Э. Современные технологии влияния и убеждения. Эпоха пропаганды / Элиот Аронсон, Энтони Пратканис. – СПб.: Прайм– ЕВРОЗНАК, 2008. – 543 с.
22. Артхашастра, или Наука политики. – М.: Полития, 1993. – 370 с.
23. Аслунд А. Розбудова капіталізму. Економічні перетворення в країнах колишнього радянського блоку / А.Аслунд; [пер. з англ.]. – К.: Дух і Літера, 2003. – 636 с.
24. Асмус В.Ф. Античная философия / В.Ф.Асмус. – М.: Высшая школа, 1976. – 543 с.
25. Атаманчук Г.В. Политический процесс и государственная политика / Г.В.Атаманчук // Свободная мысль. – 1991. – № 18. – С. 69–76.
26. Атамачук Г.В. Теория государственного управления / Г.В.Атамачук. – М.: Изд-во ОМЕГА–Л, 2005. – 584с.
27. Аудіт адміністративної діяльності: Теорія та практика; [пер. з англ.]. – К.: Основи, 2000. – 190 с.
28. Афанасьев В.Г. Системность и общество / В.Г.Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
29. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление / В.Г.Афанасьев. – М.: Политиздат, 1981. – 432 с.
30. Афонін Е. Соціетально–психологічний чинник трансформації і соціетальна структура кризового суспільства / Е.Афонін, А.Мартинов // Соціальна психологія. – 2007. – № 1. – С. 3–11.
31. Афонцев С.А. Интересы граждан и политические механизмы регулирования мировой экономики / С.А.Афонцев // Политические исследования. – 2006. – № 2. – С. 151–161.
32. Ахрименко А.С. Политическое прогнозирование на российском фоне / А.С.Ахрименко // Политические исследования. – 1999. – № 1. – С. 20– 32.
33. Бакуменко В.Д. Методологічні аспекти аналізу суб`єктів державного управління / В.Д.Бакуменко, О.М.Руденко // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр.: зб. наук. праць – 2009. - №1 (7). – С. 6 – 18.
34. Бакуменко В.Д. До питання методологічного обгрунтування процесу управління в соціальних системах / В.Д.Бакуменко // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр.: зб. наук. праць – 2010. - №1. – С. 7 – 11.
35. Бакуменко В.Д. До питання поширення державно-управлінських нововведень / В.Д.Бакуменко, С.А.Попов // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр.: зб. наук. праць – 2011. – Вип. 3. – С. 7 – 17.
36. Балабанова Л.В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємств: [навчальний посібник] / Л.В.Балабанова, В.В.Холод. – К.: ВД “Професіонал”, 2006. – 448с.
37. Баландьє Ж. Політична антропологія / Ж.Баландьє; [пер. з фр. О.Хоми]. – К.: “Альтерпрес”, 2002. – 252 с.
38. Бандурка А.М. Психология управления / А.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Е.В.Землянская. – Харьков: ООО “Фортуна-прес”, 1998. – 464 с.
39. Батра Р. Рекламный менеджмент / Раджив Батра, Джон Дж.Майерс, Девид А.Аакер; [пер. с англ.]; – 5–е изд. – М.; СПб.; К.: Издательский дом “Вильямс”, 2004. – 784 с.
40. Батыгин Г.С. Обоснование научного вывода в прикладной социологии / Г.С.Батыгин; [отв. ред. д-р философ, наук Г.В.Осипов]. – М.: Наука, 1986. – 272 с.
41. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика / В.М.Бебик. – К.: МАУП, 2000. – 384 с.
42. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: [навч.-метод, посіб.]./В.М.Бебик. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
43. Бебик В.М. Політичний маркетинг і менеджмент: [монографія]. / В.М.Бебик. – К.: МАУП, 1996. – 144 с.
44. Бевзенко Л. Самоорганизационная парадигма и проблемное поле социологии / Л.Бевзенко // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2001. – № 1. – С. 113–126.
45. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций / Л.Д.Бевзенко. – К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2002. – 437 с.
46. Бейме, фон К. Политическая теория: эмпирическая политическая теория / К. фон Бейме // Политическая наука: новые направления / Под ред. Р.Гудина и Х.-Д.Клингеманна. – М., 1999. – С. 34–73.
47. Бекешкина І. Громадська думка у суспільствах, що трансформуються / І. Бекешкина // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 4. – С. 218–222.
48. Беляев А.А. Системология / А. А. Беляев, Э. М. Коротков. – М.: ИНФРА–М, 2000. – 182 с.
49. Беляева Н.Ю. Гражданские ассоциации и государство / Н.Ю.Беляева // Социологические исследования. – 1995. – № 11. – С. 109–114.
50. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Ф.Бенетон; [пер. с фр.]. – М.: Издательство “Весь Мир”, 2002. – 368 с.
51. Бентам И. Введение в основание нравственности и законодательства / Иеремия Бентам. – М.: РОССПЭН, 1998. – 415 с.
52. Бергер П. Социология: Биографический подход / Петер JI.Бергер, Бриджит Бергер // Личностно-ориентированная социология. – М.: Академический Проект, 2004. – С. 23–396.
53. Бергер П. Социальное консультирование реальности. Трактат по социологии знания / П.Бергер, Т.Лукман. – М.: “Acadimia-Центр”, “Медиум”, 1995. – 323 с.
54. Бердяев Н.А. Философия свободы / Н.А. Бердяев; [сост., вступ. ст. и коммент. В.В.Шкоды]. – М.: ООО “Издательство ACT”; Харьков: “Фолио”, 2004. – 732 с.
55. Бердяев Н.А. Опыт парадоксальной этики / Н.А.Бердяев; [сост., вступ. ст. и коммент. В.Н.Калюжного]. – М.: ООО “Издательство ACT”; Харьков: “Фолио”, 2003. – 701 с.
56. Бердяев Н.А. О назначении человека. О работе и свободе человека / Николай Александрович Бердяев. – М.: ACT: ACT МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 637 с.
57. Бердяев Н.А. Русская идея / Н.А.Бердяев; [сост., вступ. ст. и коммент. М.А.Блюменкранца]. – М.: ООО “Издательство ACT”; Харьков: “Фолио”, 2004. – 615 с.
58. Бетяев С.К. Прогностика: первые шаги науки / С.К.Бетяев // Вопросы философии. – 2003. – № 4. – С. 3–13.
59. Бешелев С.Д. Экспертные оценки / С.Д.Бешелев, Ф.Г.Гурвич. – М.: Наука, 1973. – 160 с.
60. Берк Э. Правление, политика и общество. Сборник / Э.Берк; [пер. с англ., сост., вступит, ст. и коммент. Л.Полякова]. – М.: “Канон-прес-Ц”, “Кучково поле”, 2001. – 480 с.
61. Бжезинский З. Великая шахматная доска / Збигнев Бжезинский. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 256 с.
62. Бжезинский З. Выбор. Мировое господство или глобальное лидерство / Збигнев Бжезинский. – М.: Междунар. отношения, 2004. – 288 с.
63. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета / Библия. – М.: Российское Библейское Общество, 1995. – 1376 с.
64. Бідзюра I.П. Філософія системних реформ в Україні на рубежі століть (політологічний аналіз); [автореф. дис. на здобуття ступеня д-ра політ. наук]; спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси”]. / І. П. Бідзюра. – Львів, 2006. – 32 с.
65. Бідзюра І. Взаємозв’язок економічних та політичних трансформацій в українському суспільстві: теоретичні аспекти проблеми соціальних змін / І.Бідзюра // Людина і політика. – 2004. – № 1. – С. 33–41 с.
66. Бідзюра І. Етапи і перспективи системних реформ в Україні /І.Бідзюра // Політичний менеджмент. – 2004. – № 1. – С. 75–82 с.
67. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: [підручник]./ М.Т.Білуха. – М.: АБУ, 2002. – 480 с.
68. Блаженный Августин. Творения. О граде Божием. / Августин Блаженный; [сост. и подгот. текста к печати С. И. Еремеева]. – СПб.: Изд-во “Алетейя”; К.: УЦИММ-Пресс, 1998. – Т.3 – Кн. І–ХІІІ. – 596 с.
69. Блауберг И.В. Становление и сущность системного подхода / И.В.Блауберг, Э.Г.Юдин. – М, 1972. – 270 с.
70. Богатуров А. Очерки теории и методологии политического анализа международных отношений / А.Богатуров, Н.Косолапов, М.Хрусталев. – М.: Науч.-образоват. форум по междунар. отношениям, 2002. – 384 с.
71. Бойко-Бойчук Л. Методика синергетичного аналізу соціально-політичних систем (теоретичний аспект) / Л.Бойко-Бойчук // Людина і політика. – 2004. – № 4. – С. 92–105 с.
72. Боришполец К.П. Методы политических исследований / К.П.Боришполец. – М.: Аспект-Пресс, 2005. – 221 с.
73. Браун М.П. Посібник з аналізу державної політики / Пол М.Браун; [пер. з англ.]. – К.: Основи, 2000. – 243 с.
74. Брейс А. Анкетирование: разработка опросных листов, их роль и значение при проведении рыночных исследований / Айан Брейс; [пер. с англ.]. – Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005. – 336с.
75. Брус Т.М. Аналіз з державної політики: оцінка як важливий етап процесу / Т.М.Брус // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ДФ У АДУ. – Д.: ДФ УАДУ, 2000. – Вип. 1 (1). – С. 83–91.
76. Брус Т.М. Аналіз політики і стратегічне планування / Т.М.Брус // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ДФ УАДУ. – Д.: ДФ УАДУ, 2000. – Вип. 2. – С. 167–173.
77. Брус Т.М. Аналіз праць іноземних науковців з аналізу державної політики / Т.М.Брус // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ДФ УАДУ. – Д.: ДФ УАДУ, 2001. – Вип. 1 (4). – С. 115–122.
78. Булгаков С.Н. От марксизма к капитализму. Статьи и рецензии. 1895–1903 / С.Н.Булгаков; [сост., вст. статья и комментарии В.В. Сапова]. – М.: Астрель, 2006. – 1008 с.
79. Булгаков С.Н. История экономических и социальных учений / Сергей Николаевич Булгаков; [вступит, статья, сост. и примеч. В.В. Сапова]. – М.: Астрель, 2007. – 988 с.
80. Бурдье П. Социолог под вопросом. Интервью с P.Thuillien / П.Бурдье // Социологические исследования. – 2003. – №8. – С. 104–113.
81. Бьюкенен П.Дж. На краю гибели / Патрик Дж.Бьюкенен; [пер. с англ. М.Башкатова]. – М.: ACT: ACT Москва, 2008. – 349 с.
82. Бьюкенен П.Дж. Смерть Запада / Патрик Дж.Бьюкенен; [пер. с англ. А.Башкирова]. – М.: ООО “Издательство ACT”, 2004. – 444 с.
83. Бьюкенен П.Дж. Правые и не правые: Как неоконсерваторы заставили нас забыть о рейгановской революции и повлиять на президента Буша / Патрик Дж.Бьюкенен; [пер. с англ. К.Ковешникова]. – М.: ACT: ACT МОСКВА: Транзиткнига, 2006. – 348 с.
84. Бэкон Ф. Сочинения в двух томах / Френсис Бэкон; [сост., общ. ред. и вступит, статья A.Л.Субботина]; 2-е испр. и доп. изд. – М.: “Мысль”, 1977. – Т. 1. – 567 с.
85. Бэкон Ф. Сочинения в двух томах. / Френсис Бэкон; [сост., общ. ред. и вступит, статья A.JI.Субботина]; 2-е испр. и доп. изд.– М.: “Мысль”, 1978. – Т. 2. – 575 с.
86. Бэрон Р. Агрессия / Роберт Бэрон, Дебора Ричардсон. – СПб.: Питер, 2001. – 352 с.
87. Вавилов С.В. Методология и метастратегии процесса принятия политических решений / В.В.Вавилов // Социально-гуманитарные знания. – 2005,–№6. – С. 311–320.
88. Вайс К.Г. Оцінювання: методи дослідження программ та політики / Керол Г.Вайс; [пер. з англ. Р.Ткачука та М.Корчинської, наук. ред. пер. О.Кілієвич]. – К.: Основи, 2000. – 671 с.
89. Валевський О.JI. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження: [монографія]. / О.JI.Валевський. – К.:НІСД, 2001. – 242 с.
90. Вандам (Едрихин) А.Е. Геополитика и геостратегия / А.Е.Вандам (Едрихин); [сост., вступ, ст. и коммент. И.Образцова]; [заключ. ст. И.Даниленко, Жуковский]. – М.: Кучково поле, 2002. – 272 с.
91. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем (Синергетика и теория социальной самоорганизации) / В.В.Василькова. – СПб.: Изд-во “Лань”, 1999. – 480 с.
92. Васильчук В.А. Гражданское общество эпохи НТР / В.А.Васильчук // Политические исследования. – 1991. – № 4. – С. 4–20.
93. Вебер M. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер; [перекл. з німецької О.Погорілого]. – К.: Основи, 1994. – 216 с.
94. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Макс Вебер; [пер. з нім. О. Погорілий]. – К.: Основи, 1998. – 534 с.
95. Вебер М. Социология религии. Избранное. Образ общества / Макс Вебер; [пер. с нем.]. – M.: Юрист, 1994. – 704 с.
96. Вебер M. Основные понятия стратификации / Макс Вебер // Социологические исследования. – 1994. – № 5. – С. 147–156.
97. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм / Еверт Ведунг; [пер. з англ. В. Шульга]. – К.: Всесвіт, 2003. – 350 с.
98. Веймер Д.JI. Аналіз політики: Концепції і практика / Девід JI.Веймер, Ейден Р.Вайнінг; [пер. з англ. Іван Дзюб, Анатолій Олійник]; [наук, ред. О.Кілієвич]. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2000. – 654 с.
99. Вейс Л.Д. Информационная система поддержки принятия управленческих решений на основе ГИС и WEB-технологий / Л.Д.Вейс, В.П.Живоглядов // Геоинформационные системы. – 2001. - №2. – С. 50–57.
100. Винниченко В. Відродження нації. – Т. 1–3 / Володимир Винниченко. – К.; Відень: Дзвін, 1920.
101. Винниченко В. Політичні листи. Отвертий лист до т. комуністів і революційних соціалістів Західної Європи та Америки. Отвертий лист до класово-несвідомої української інтелігенції / Володимир Винниченко // Бібліотека “Нової Доби”. – Ч. 6. – К.; Відень: Нова Доба, 1920. – 24 с.
102. Винничук JI. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима / Л.Винничук. – М.: Высш. шк., 1988. – 496 с.
103. Вишняк О. Технологія та результата досліджень громадської думки / О.Вишняк // Політичний менеджмент. – 2003. – № 1. – С. 68–73.
104. Возженников А.В. Национальная безопасность: теория, практика, стратегия / А.В.Возженников. – М.: НПО “Модуль”, 2000. – 240 с.
105. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: [підручник]. / А.В.Войчак. – К.: КНЕУ, 1998. – 268с.
106. Воронов А.А. Методы анализа и оценки государственных программ в США / А.А.Воронков. – М.: Наука, 1986. – 190 с.
107. Воронцов В.П. Артель и община. Избранные сочинения / Василий Павлович Воронцов; [вступ, статья и составление А.И.Кравченко]. – М.: Астрель, 2008,