ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ПАСЕМКО Галина Павлівна

УДК 351.078.5:[332.21:631]

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

Спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Амосов Олег Юрійович,
доктор економічних наук, професор

Харків-2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН 15
1.1. Концепції державного регулювання аграрних відносин у конкретно-історичних умовах 15
1.2. Синергетично-інформаційні засади регулятивного впливу держави на аграрні відносини 38
1.3. Феноменологія аграрних відносин як об’єкта державного регулювання 56
Висновки до розділу 1 75
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН 79
2.1. Генеза і еволюція інституту власності на землю та його вплив на аграрні відносини 79
2.2. Економічна структура власності на землю в контексті державного регулювання аграрних відносин 99
2.3. Теоретико-методологічна проблема розподілу земельної ренти в сучасній парадигмі державного регулювання аграрних відносин 118
Висновки до розділу 2………………………………………………….. 139
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ АГРАРНИХ РЕФОРМ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН 144
3.1. Соціально-історичний дискурс змісту та наслідків аграрних
реформ 144
3.2. Аграрна реформа кінця ХХ – початку ХХІ ст. в Україні: загальне та особливе 165
3.3. Роль держави у становленні ринку земель сільськогосподарського призначення 184
Висновки до розділу 3 205
РОЗДІЛ 4. ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ВПЛИВ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПАРАДИГМИ НА СИСТЕМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН 210
4.1. Формування моделі державного регулювання аграрних відносин у межах еколого-економічної парадигми 210
4.2. Деонтологічні принципи державного регулювання аграрних відносин 232
4.3. Напрями трансформації системи державного регулювання аграрних відносин 252
Висновки до розділу 4 271
РОЗДІЛ 5. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН 275
5.1. Результативність державного регулювання аграрних відносин: питання методології 275
5.2. Оцінювання результативності державного регулювання аграрних відносин 294
5.3. Подолання корупції як засіб підвищення результативності державного регулювання аграрних відносин 313
Висновки до розділу 5 334
ВИСНОВКИ 338
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 344
ДОДАТКИ 383

ВСТУП

Актуальність теми. Кожний конкретно-історичний спосіб виробництва сільськогосподарської продукції формується як особлива система аграрних відносин, внутрішній зміст яких визначається перш за все тим, у якій формі поєднуються засоби виробництва з безпосереднім виробником. У зв’язку із цим тип власності на засоби виробництва, передусім землю, не забезпечуючи вичерпної характеристики аграрних відносин, складає їх головну умову. Таким чином, заміна одного типу власності іншим і навіть диференціація правомочностей власності в межах одного і того ж її типу неминуче має своїм наслідком трансформацію аграрних відносин.
Оскільки характер аграрних відносин значною мірою обумовлюється відносинами власності на землю, набуває актуальності наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування форми земельних відносин, яка б сприяла збереженню та відтворенню землі як загального блага, а також опрацювання теоретичних проблем державного регулювання аграрних відносин у контексті визначення міри економічної свободи людини, особливо у світлі подальшого обмеження права власності на землю, характерного для більшості європейських держав. Досвід державотворення в європейських країнах показує, що в регулюванні аграрних відносин все відчутнішою є тенденція до ідентифікації земельної власності як об’єкта господарювання, а не як об’єкта обміну. Така принципова зміна сприйняття власності на ресурс, з приводу використання якого складаються аграрні відносини, поки що не набула належного місця ні в теорії, ні в практиці державноуправлінської діяльності в Україні, що потребує удосконалення її методологічного забезпечення.
Основою нової методології державного регулювання аграрних відносин має стати еколого-економічна парадигма їх розвитку, що дозволяє здійснювати регуляторну діяльність держави в аграрній сфері з врахуванням економічної, соціальної та екологічної складових суспільних відносин.
Вивченню процесу формоутворення аграрних відносин, обґрунтуванню функцій держави щодо їх регулювання, розробленню моделей регулювання тощо у різні часи присвячувалися дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Особливої ваги питання регулювання аграрних відносин починають набувати у ХХ ст. у зв’язку з індустріалізацією сільського господарства і загостренням економічних проблем, які знаходять висвітлення у працях К. Барра, Дж. Б’юкенена, М. Вебера, К. Ерроу, Р. Коуза, А. Маршалла, П. Самуельсона, Дж. Стіглиця, Я. Тінбергена, Ф. Форрестера та ін. Змістовно проаналізовано аграрні відносини у Росії та Україні періоду ХVІІІ – ХІХ ст. у працях таких учених, як: М. Грушевський, В. Докучаєв, О. Скворцов, С. Струмилін, М. Туган-Барановський, А. Чаянов та ін. Принципове значення у контексті теми дослідження мають наукові здобутки різних учених – представників філософії, соціології, синергетики, а саме: вчення про ноосферу В. Вернадського; феноменологія Г.В.Ф. Гегеля; системно-управлінській підхід В. Глущенка; науково-філософські рефлексії Т. Куна, Ш. Монтеск’є, Т. Парсона; синергетична парадигма І. Пригожина, Г. Хакена та ін.
Сучасний період становлення Української державності обумовив появу низки наукових робіт, присвячених загальнометодологічним проблемам державного управління, а саме: О. Амосова, Т. Бутирської, В. Дзюндзюка, С. Кравченка, М. Лахижі, С. Майстра, Н. Нижник та ін. Окремі питання регулювання аграрних відносин в Україні розглядаються у контексті обґрунтування можливостей поєднання ринкового саморегулювання та державних важелів впливу. Зокрема, на посиленні державної підтримки аграрного сектора через існування низки соціально-економічних і екологічних проблем наполягають В. Амбросов, В. Бородіна, М. Дем’яненко; питання врегулювання аграрних відносин викладені у працях В. Другак, С. Кваші, В. Семчика, А. Третяка, Г. Шарого; методологічні основи державного регулювання аграрних відносин складають предмет дослідження таких учених, як А. Діброва, М. Латинін, Т. Лозинська, П. Макаренко, О. Могильний, П. Саблук та ін.
Незважаючи на значний науковий інтерес до окресленої предметної галузі, в Україні поки що не сформовано цілісної концепції державного регулювання аграрних відносин, яка б відповідала еколого-економічній парадигмі розвитку. У сучасній теорії державного управління остання представлена лише у вигляді окремих ідей, положень, засадничих принципів, що актуалізує необхідність проведення наукових досліджень у цьому напрямі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України відповідно до тематики науково-дослідних робіт: «Механізми державної підтримки розвитку і підвищення ефективності функціонування агропромислового виробництва та пріоритетності соціального розвитку села» (державний реєстраційний номер 0106U012328) і «Механізми державного регулювання економічних відносин в умовах глобалізації» (державний реєстраційний номер 0109U004871), які виконувалися у 2008–2012 рр. у межах комплексного наукового проекту «Державне управління та місцеве самоврядування». Внесок автора полягає у розробленні методологічних засад типізації аграрних відносин, виявленні основних причин виникнення негативних наслідків здійснення аграрних реформ, систематизації загальних принципів функціонування системи державного регулювання аграрних відносин.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в розробленні теоретико-методологічних засад державного регулювання аграрних відносин в умовах розвитку інституту власності на землю. Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:
– розкрити на основі застосування феноменологічного підходу сутність аграрних відносин як складової суспільних відносин, які виступають об’єктом регуляторного впливу держави;
– удосконалити методологічний підхід до типізації аграрних відносин;
– систематизувати принципи функціонування системи аграрних відносин;
– з’ясувати зміни організаційно-функціональної структури системи державного регулювання аграрних відносин в Україні;
– обґрунтувати загальні цілі державного регулювання земельної власності, відповідно до теорії земельної ренти;
– поглибити теоретичні засади аналізу функціональної основи системи державного регулювання аграрних відносин;
– виявити особливості аграрних реформ і причини недостатньої результативності новітньої аграрної реформи в Україні;
– розробити концептуальний підхід щодо формування моделі державного регулювання аграрних відносин у рамках еколого-економічної парадигми суспільного розвитку;
– розробити деонтологічні принципи державного регулювання аграрних відносин;
– уточнити модель трансформації системи державного регулювання аграрних відносин відповідно до різних онтологічних рівнів;
– запропонувати теоретико-методичний підхід щодо оцінки результативності державного регулювання аграрних відносин;
– визначити основні напрями зменшення корупційних ризиків в земельній сфері як одного із шляхів підвищення результативності державного регулювання аграрних відносин.
Об’єкт дослідження – система державного регулювання аграрних відносин.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні основи державного регулювання аграрних відносин в умовах розвитку інституту власності на землю.
Методи дослідження. Основу методології дослідження державного регулювання аграрних відносин склав системний підхід, який забезпечує концептуальну та методичну цілісність дослідження практики державного регулювання, узгодження цілей суб’єктів аграрних відносин у контексті розроблення та обґрунтування засобів впливу держави на їх зміст і характер. У межах зазначеного підходу використано сукупність теоретичних і емпіричних методів. Зокрема, з метою визначення особливостей процесу державного регулювання аграрних відносин застосовано методи абстрагування, аналізу та синтезу, індукції та дедукції. Метод ретроспекції дозволив виявити загальне та особливе у характері аграрних реформ ХІХ – ХХІ ст.; системного аналізу – дослідити структуру аграрних відносин як систему взаємопов’язаних впливів і наслідків. Для обґрунтування напрямів трансформації системи державного регулювання аграрних відносин використано метод структурно-функціонального аналізу; для порівняння державного регулювання відносин власності на землю в різних країнах – компаративний аналіз. Контент-аналіз дозволив виявити зміст основних концепцій регулювання аграрних відносин. Для визначення чинників, які впливають на характер аграрних відносин використано метод факторного аналізу; для розкриття змісту окремих категорій понятійного апарату – семантичний; для виявлення зміни окремих параметрів розвитку аграрної сфери – індексний. Під час формування висновків використано методи аналогій та узагальнень.
Проблема державного регулювання аграрних відносин, що склала предмет дослідження, зумовила також доцільність використання феноменологічного підходу з метою показу унікальності цього явища.
Інформаційно-аналітичну базу дослідження становили: закони України, укази Президента України та інші нормативно-правові акти; статистичні дані щодо використання земельних ресурсів в Україні та провідних країнах світу; матеріали аналітичних центрів, незалежних інформаційних видань стосовно діяльності органів влади та місцевого самоврядування в земельній сфері України; наукові праці, що містять теоретичні узагальнення, висвітлення закономірностей розвитку аграрних відносин, практики державного регулювання аграрних відносин в історичному контексті, аналіз сучасного стану аграрних відносин і прогноз їх розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні теоретико-методологічних засад державного регулювання аграрних відносин в умовах розвитку інституту власності на землю.
Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях.
Уперше:
– розкрито сутність аграрних відносин із застосуванням феноменологічного підходу, основу якого складає інтенціональність (спрямованість на предмет), що дозволило описати аграрні відносини через систему феноменів: економічного, соціального, правового, морального і, на відміну від існуючих, забезпечило визнання нерозривності й одночасно нередуційованості окремих конструктів системи аграрних відносин (людської діяльності, духовності, предметного світу, природи, культури тощо) як об’єкта державного регулювання;
– розроблено концептуальний підхід щодо формування моделі державного регулювання аграрних відносин у рамках еколого-економічної парадигми суспільного розвитку та її змістовного наповнення, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на: врахуванні неспроможнестей як ринку, так і держави; використанні таких критеріїв оптимальності господарського використання землі, як економічна ефективність виробництва, продуктивність екосистеми та природомісткість виробництва;
– запропоновано ввести в практику державного регулювання аграрних відносин, як методологічну основу діяльності, деонтологічні принципи і розроблені на їх основі професіограми суб’єктів державного регулювання аграрних відносин, що відповідає основним положенням еколого-економічної парадигми управління та концепції Good Governance;
удосконалено:
– методологічний підхід до типізації аграрних відносин на основі використання такого критерію, як спосіб залучення до економічного процесу в аграрній сфері факторів виробництва, який являє собою форму поєднання засобів виробництва з безпосереднім виробником, і головним чином детермінує характер аграрних відносин;
– теоретичні засади аналізу функціональної основи державноуправлінської діяльності під час проведення аграрної реформи, відмінністю яких є зміщення акцентів з вивчення розподілу функцій між суб’єктами державного управління на виявлення функціональної взаємодії між ринком та державою, що дозволило встановити залежність між ефективністю виконання останньою функції інституалізації власності і ступенем розвитку громадянського суспільства;
– обґрунтування загальних цілей державної регуляторної політики щодо земельної власності (збереження і поліпшення родючості землі; недопущення її переобтяження; задоволення суспільних інтересів щодо використання землі тощо), базуючись на концептуальному положенні, що формування диференційної ренти в сучасних умовах забезпечується переважно відмінностями у якості землі, а не у вкладеннях капіталу;
– теоретико-методологічні положення щодо оцінки результативності державного регулювання аграрних відносин, які полягають у врахуванні передбачуваних прямих та опосередкованих позитивних і негативних результатів регуляторної діяльності, ймовірності прояву непередбачуваних наслідків впливу держави на об’єкт регулювання на основі покрокової реалізації процесу оцінювання;
дістали подальший розвиток:
– систематизація та визначення змісту основних принципів функціонування системи державного регулювання аграрних відносин, а саме: доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість, що дозволяє стверджувати про можливість еволюціонування її ієрархічної організаційно-функціональної структури у напрямі створення управлінських мереж та передбачає використання переважно непрямих методів управління;
– характеристика особливостей аграрних реформ на основі застосування методу ретроспекції та наукова трактовка причин незадовільних наслідків сучасної аграрної реформи в Україні, яка, на відміну від існуючих, пояснює «провали» реформи порушенням економічних законів і закономірностей, зокрема неврахуванням відповідності між рівнем розвитку продуктивних сил і характером виробничих відносин в аграрній сфері та виникненням унаслідок цього «інституційних пасток»;
– модель трансформації системи державного регулювання аграрних відносин, у частині поєднання існуючих елементів і таких, що зароджуються, стосовно різних онтологічних рівнів: практичного, методичного, методологічного й теоретичного. Це дозволяє долати невідповідність між методологією та практикою регулювання аграрних відносин;
– обґрунтування основних причин поширення корупції в земельній сфері, головною з яких є зрощування бюрократичної та земельної ренти, обумовлене викривленням аграрних відносин під впливом трансформації структури власності, та розроблення пропозицій щодо форм практичної реалізації державної регуляторної політики в аграрній сфері, які відповідають конкретному типу комбінації основних елементів власності (володіння, користування та розпорядження) і зменшують корупційні ризики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні ідеї та висновки доведено до конкретних прикладних положень, які можуть бути застосовані у процесі державного регулювання аграрних відносин, сприяючи досягненню економічних, соціальних і екологічних цілей аграрної політики.
Виявлені закономірності трансформації аграрних відносин і практичні рекомендації щодо державної регуляторної діяльності в аграрній сфері знайшли застосування в роботі державних органів влади та вищих навчальних закладів України. Зокрема, запропоновані деонтологічні принципи та розроблені на їх основі професіограми діяльності державних службовців у сфері земельних відносин були враховані Міністерством аграрної політики та продовольства України під час розроблення заходів, спрямованих на виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 р. у частині охорони та підвищення родючості ґрунтів (довідка про впровадження №11-3/92 від 21.03.2012 р.). Методолого-методичне обґрунтування заходів щодо здійснення моніторингу використання земель і зменшення корупції у сфері земельних відносин схвалено Головним управлінням Держкомзему у Полтавській області і рекомендовано до подальшого їх урахування під час розроблення нормативних актів і програмних документів, що стосуються розвитку інституту власності на землю (акт про впровадження № 01-01/736 від 23.05.2012 р.).
Концептуальні підходи щодо формування моделі державного регулювання аграрних відносин у межах еколого-економічної парадигми суспільного розвитку та критерії оптимальності господарського використання землі враховані Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації під час формування стратегії сталого розвитку Харківської області до 2020 р. в частині оцінки використання сільськогосподарських земель регіону (довідка про впровадження №05–20/93 від 22.03.2012 р.).
Теоретичні здобутки дослідження стосовно типізації аграрних відносин, узагальнення історичного досвіду проведення аграрних реформ, виявлення причин поширення корупції в земельній сфері використані в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України під час викладання дисциплін «Макроекономічна політика та аналіз її ефективності» та «Сучасна економічна теорія і проблеми її застосування» за програмою підготовки магістрів державного управління (акт про впровадження від 26.03.2012 р.) та у Харківському національному аграрному університеті ім. В. В. Докучаєва під час викладання дисциплін «Аграрна політика», «Національна економіка», «Історія економіки та економічної думки» і «Політична економія» студентам факультету «Облік і фінанси» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр», а також при підготовці навчального посібника «Політична економія» у співавторстві (автору належить 6,0 обл.-вид. арк.) (довідка про впровадження №382 від 15.03.2012 р.) (Додаток А).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, теоретичні та прикладні результати якої отримано особисто здобувачем. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки співавторів. Конкретний особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві наукових працях вказано у списку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2005-2012); на міжнародних науково-практичних конференціях «Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования» (Мінськ, 2005, 2009), «Міжнародна науково-практична конференція Луганського національного аграрного університету» (Луганськ, 2004), «Ринкова трансформація економіки АПК» (Харків, 2004), «Ринкова трансформація та розвиток продуктивних сил аграрного сектора» (Харків, 2004), «Сталий розвиток аграрного сектора економіки» (Харків, 2004), «Соціально-економічні проблеми села в пореформений період» (Миколаїв, 2004), «Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні» (Харків, 2006), «Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва» (Харків, 2006), «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (Харків, 2007), «Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора» (Харків, 2009), «Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения» (Белгород, 2009-2010), «Ринкові трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва» (Мелітополь, 2010), «Інноваційні аспекти управління підприємствами аграрної сфери» (Полтава, 2010); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій» (Вінниця, 2004), «Аграрна наука – виробництву» (Біла Церква, 2006), «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (Полтава, 2011); на всеукраїнській науково-методичній конференції «Проблеми підготовки фахівців-аграріїв у навчальних закладах вищої та професійної освіти» (Кам’янець-Подільский, 2009); на других та третіх регіональних річних зборах Північно-Східного відділення Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (Харків, 2009-2010); на науково-практичних конференціях: «Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні» (Харків, 2004), «Інвестиційна складова сталого розвитку регіону» (Харків, 2008), «Державне регулювання економічних процесів в умовах глобалізації» (Харків, 2011).
Публікації. Основні положення і результати дослідження оприлюднено в 55 публікаціях (27 статей у фахових виданнях, з яких 24 – одноосібні), серед них: 1 особиста і 2 колективні монографії; 2 статті у наукових журналах, 34 – у збірниках наукових праць, 16 – у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій, що належить особисто автору, становить 42 друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано нове розв’язання наукової проблеми формування теоретико-методологічних засад державного регулювання аграрних відносин в умовах розвитку інституту власності на землю. Отримані результати свідчать про досягнення мети дисертаційної роботи, виконання поставлених завдань та відповідність наукової позиції автора принциповим положенням еколого-економічної парадигми суспільного розвитку. Виконане дослідження дозволило сформулювати такі висновки:
1. Аграрні відносини як об’єкт державного регулювання являють собою досить складне і широке явище, що виникає у зв’язку з використанням в сільському господарстві землі як специфічного засобу виробництва, уособлюючи відносини власності, земельні, рентні, виробничі, організаційні, маркетингові та інші відносини, пов’язані з виробництвом і збутом виробленої продукції, внутрішньогалузеві та міжгалузеві відносини, а також відносини, що виникають між державою і суб’єктами господарювання у процесі подолання протиріч між суспільним характером аграрного виробництва і приватним характером привласнення результатів праці. Застосування феноменологічного підходу до пояснення сутності аграрних відносин у контексті «людина в природі» дозволило встановити, що в антропологічному вимірі аграрних відносин людина, звільнившись від ієрархії командно-адміністративної системи, яка ґрунтується на виконанні низхідними структурами розпоряджень висхідних структур, ще не повністю усвідомила, що в біологічній системі також існує ієрархія, але у вигляді підпорядкованості, яка означає, що нижній рівень системи є ланкою верхнього, тому розвиток аграрної економіки має узгоджуватися з можливостями природної системи. Тому доцільно вести мову про міру свободи людини, яка може визначатися як моральними установками, так і діяльністю держави.
2. Еволюція відносин власності на землю вплинула на зміну характеру аграрних відносин, який обумовлюється способом залучення до економічного процесу основних факторів виробництва, що можуть перебувати у власності різних суб’єктів цих відносин. Можна виділити сім типів аграрних відносин: дрібнобуржуазний і два його різновиди (залежно від того, власник яких факторів виробництва прикладає працю, власність на землю – приватна); капіталістичний (працю прикладає найманий працівник, власність на землю – приватна); соціалістичний (працю прикладає найманий працівник, власність на землю – державна); розвинутий капіталістичний (капітал власний, земля орендована, праця наймана); капіталістичний соціально зорієнтований (працю прикладає співвласник факторів виробництва, власність на землю – перетворена приватна).
3. Неспроможність механістичного підходу в державному управлінні (згідно з яким встановлювалася мета функціонування системи, а потім розроблялися методи управління) врахувати всю складність взаємозв’язків, процесів і впливів у соціально-економічних системах послужила поштовхом до обґрунтування інформаційно-синергетичних засад державного регулювання в аграрній сфері, що унеможливлює пряму участь держави в управлінні поведінкою системи, а лише передбачає «запуск» за допомогою регуляторних інструментів внутрішнього механізму її самоорганізації. Дослідження еволюції організаційно-функціональної структури галузевого органу виконавчої влади в Україні свідчить, що кількісні та якісні зміни процесу державного регулювання аграрних відносин останнім часом набувають ознак системності, на що вказує: а) визнання у ролі об’єкта не окремої галузі, а процесу якісної зміни суспільних відносин, що виникають з приводу господарського використання землі; б) заміна функцій прямого управління функціями координації; в) поява формальних ознак дерегулювання; г) врахування міжнародних правил регуляторної діяльності; д) делегування повноважень; ж) зростання ролі функції інформування.
4. Кількісні та якісні зміни процесу державного управління в аграрній сфері економіки хоча і мають характер реакції на поточні виклики, все більше відповідають принципам системності (організованості, мінливості, нелінійності, нерівномірності), що дозволяє стверджувати про можливість еволюціонування організаційно-функціональної структури цієї системи у напрямку створення управлінських мереж. Проявом такої мережевої структури управління, яка формується разом з розвитком інформаційно-комунікативних технологій, є збільшення кількості партнерських угод між приватним і державним секторами аграрної економіки; створення підприємств на основі державно-приватної власності; поширення консультаційних послуг; «розмивання» ієрархії управління унаслідок передачі частини управлінських функцій органам місцевого самоврядування та приватному сектору; поява неявних видів неформальної співпраці на основі інформаційного обміну.
5. Одним з аспектів державної політики в аграрній сфері є регулювання умов формування та розподілу земельної ренти. Господарська діяльність землекористувачів, умотивована лише прагненням до вилучення диференціальної ренти ІІ у дедалі більших розмірах, прискорює виснаження сільськогосподарських земель, а отже, підвищує ймовірність утрати корисних властивостей земельної ділянки на певний час або назавжди. Останній варіант означає, що будь-які додаткові вкладення у відновлення якісних характеристик землі будуть неефективними і такі ділянки втрачають значення сільськогосподарських земель.
Крім того, додаткове вкладення капіталу у підвищення родючості гірших за якістю земель останнім часом уже не компенсується вартістю додатково виробленої продукції через подорожчання енергоносіїв, що підвищує увагу до якості землі. Тому цілями державної політики щодо земельної власності мають бути: збереження та поліпшення родючості землі; недопущення її переобтяження і задоволення суспільних інтересів стосовно використання землі. Тому доцільним є включення до державної регуляторної політики заходів, які стосуються: а) встановлення правил оренди землі і нормативного визначення обов’язковості їх конкретизації для кожної земельної ділянки; б) визначення способів виведення деградованих земель з обробітку і подальшого їх використання.
6. З метою об’єктивізації аналізу функціональної основи державного регулювання аграрних відносин доцільно застосовувати підхід, який ґрунтується на акцентації вивчення взаємодії між ринком і державою. Використання цього підходу дозволило встановити, що в Україні держава залишила за собою не лише ті функції, виконання яких не здатна забезпечити дія ринкового механізму, а й ті, що пов’язані з перерозподілом власності на особливих умовах. Це привело до формування відносин власності у земельній сфері, які ґрунтуються на правах-привілеях, а отже, обумовлюють поєднання економічних і політичних явищ. Наявність залежності між ефективністю розподілу права власності і ступенем розвитку громадянського суспільства вказує на необхідність формування такої аграрної політики, яка б забезпечила інтеграцію політичної та економічної влади, а не їх злиття.
7. Необхідність будь-якої реформи завжди обумовлена потребою подолання невідповідності між рівнем розвитку продуктивних сил і характером виробничих відносин. Це концептуальне положення, покладене в основу вивчення особливостей аграрних реформ, дозволяє пояснити загальну причину невдачі сучасної аграрної реформи в Україні існуванням невідповідності дрібнобуржуазного характеру аграрних відносин, що насаджувався в ході реформи, індустріальному типу розвитку продуктивних сил. Тому беззастережне запозичення досить ефективних практик державного регулювання аграрних відносин у зарубіжних країнах не може бути рекомендовано для використання в Україні, оскільки їх перенесення в інші умови сприяє появі неочікуваних результатів («інституційних пасток»).
8. Принципово нові процеси у розвитку аграрних відносин, пов’язані з видозміною форм власності, поглибленням процесу усуспільнення праці і зростанням цінності якості довкілля вимагають формування такої моделі державного регулювання аграрних відносин, яка б забезпечувала більш об’єктивну оцінку стану аграрної системи і враховувала не лише внутрішні та зовнішні впливи на неї, але й майбутні наслідки цих впливів. Запропонована модель дозволяє зорієнтувати господарське використання землі на дотримання таких критеріїв оптимальності, як: максимальна економічна ефективність виробництва; стабільна продуктивність екосистеми; мінімальна природомісткість виробництва, що відповідають сучасній еколого-економічній парадигмі суспільного розвитку.
9. У міру вичерпності природних ресурсів зростає потреба у формалізації та інституалізації нових принципів побудови аграрних відносин. Зловживання щодо землекористування, характерні для аграрних відносин України, змушують наполягати на необхідності розроблення деонтологічних принципів поведінки не лише суб’єктів господарювання, а й суб’єктів державного регулювання аграрних відносин та органів місцевого самоврядування. Вихідні деонтологічні принципи доцільно викласти у такому вигляді: представник органу влади не може своєю діяльністю заподіяти шкоду землі або своєю бездіяльністю обумовити заподіяння такої шкоди іншими; він повинен критично ставитися до вимог власника землі у тому випадку, якщо їх реалізація може заподіяти шкоду суспільству; рішення мають ухвалюватися із врахуванням доцільності сприятливого для суспільства використання землі.
10. Аналіз еволюції аграрних відносин дав змогу синтезувати основні завдання та конкретизувати напрями трансформації системи державного регулювання згідно з онтологічними рівнями: практичним, методичним, методологічним і теоретичним. Такий підхід до побудови моделі трансформації системи державного регулювання аграрних відносин обумовлений не лише системним характером самих відносин, а й застосуванням у дослідженні принципів системного аналізу, що спонукало до простеження зміни практики державного регулювання залежно від еволюції наукових парадигм, опрацювання нових принципів і методів державного регулювання. Можна стверджувати, що загалом трансформація системи державного регулювання аграрних відносин має відбуватися у напрямі забезпечення її відповідності парадигмі гармонійного розвитку, створення мережевих моделей державного регулювання, використання методів державно-приватної взаємодії, сприяння міжнародному контролю за використанням землі.
11. Неможливість застосування під час оцінювання наслідків державного регулювання аграрних відносин якогось одного універсального показника унаслідок поліаспектності даного явища спонукає до створення такої системи показників, яка б дозволила виявити не лише передбачувані, але й непередбачувані позитивні та негативні безпосередні й опосередковані наслідки, що мають первинний і вторинний характер. Запропонована система показників дозволить підвищити об’єктивність аналізу державної політики в аграрній сфері і може бути використана в межах формалізованого покрокового процесу реалізації оцінної діяльності: 1) встановлення критеріїв результативності; 2) побудова «дерева цілей»; 3) відбір показників оцінювання; 4) отримання інформації; 5) виконання розрахунків і виявлення на їх підставі характеру наслідків.
12. Поширення корупції в земельній сфері спонукало до виявлення її глибинних причин з метою розроблення більш дієвих методів запобігання корупційним ризикам. Результати дослідження свідчать, що загальноекономічною причиною виникнення корупції щодо розпорядження земельною власністю є зрощування бюрократичної та земельної рент, яке детермінується недосконалою податковою системою, наявністю вузькогрупових інтересів і монополією держави. Змодельований процес зрощування бюрократичної та земельної ренти дозволяє наполягати на доцільності застосування таких засобів зменшення корупційних ризиків, які б унеможливлювали таємні змови та сприяли підвищенню транспарентності процесу державного регулювання аграрних відносин.
Розроблені в дисертації нові теоретико-методологічні положення створюють підґрунтя для окреслення нових напрямів подальших досліджень у сфері державного регулювання аграрних відносин, найважливішими з яких, зважаючи на подальший розвиток інституту власності на землю, можуть стати вивчення впливу держави на економічні взаємини між виробниками та переробниками сільськогосподарської сировини, розроблення механізмів стимулювання землевласників щодо збереження родючості ґрунтів, формування моделі державної підтримки розвитку сільських територій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврех А. Я. П. А. Столыпин и судьбы реформ в России /
А. Я. Аврех. – М. : Политиздат, 1991. – 286 с.
2. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / [М. В. Присяжнюк., М. В. Зубець, П. Т. Саблук та ін.]; за ред. М. В. Присяжнюка, М. В. Зубця, П. Т. Саблука та ін. – К. : ННЦ ІАЕ, 2011. – 1008 с.
3. Адо А. В. Крестьяне и Великая французская революция /
А. В. Адо. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 447 с.
4. Акимова Т. А. Экономика устойчивого развития: учеб. пособ. / Т. А. Акимова, Ю. Н. Мосейкин. – М. : ЗАО «Издательство Экономика», 2009. – 430 с.
5. Альпидовская М. Л. Теория бюрократии: экономический аспект: монография / М. Л. Альпидовская. – М. : «Красная звезда», 2008. – 176 с.
6. Амбросов В. Я. Забезпечення державної підтримки сільськогосподарського виробництва в умовах членства України у СОТ / В. Я. Амбросов, В. М. Онегіна // Економіка АПК. – 2009. – № 2. – С. 15 – 24.
7. Амбросов В. Я. Поглиблення суспільного поділу праці та трансформація виробничих структур / В. Я. Амбросов // Економіка АПК. – 2011. – № 5. – С. 17 – 25.
8. Амбросов В. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону / В. Амбросов // Економіка України. – 2003. – № 8. – С. 66 – 70.
9. Антология экономической классики : [в 2 т.]. – М. : Мысль, 1993. – Т. 1. – 691 с.
10. Антоненко Л. «Мягкая» составляющая мировой экономики / Л. Антоненко // Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 1. – С. 34 – 41.
11. Арістотель. Політика / Арістотель [пер. з давньогрец. та передмова О. Кислюка]. – К. : Основи, 2000. – 239 с.
12. Архангельский Ю. Про вибір форм власності в контексті в економічної ефективності приватизації в України / Ю. Архангельський, А. Алексєєв, О. Родзієвський // Економіка України. – 2005. – № 1. – С. 94 – 100.
13. Атаманченко Е. Г. Аграрная реформа в Украине: эволюция форм собственности и хозяйствования / Е. Г. Атаманченко, А. С. Филоненко // «Проблемы и перспективы формирования цивилизованного общества в Украине»: Материалы междунар. конф. (19-21 ноября). – Х., 1996. – С. 77 – 80.
14. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : [курс лекций]. – Изд. 2-е, доп. / Г. В. Атаманчук. – М. : Омега, 2004. – 584 с.
15. Атаманчук Г. В. Управление: сущность, ценность, еффективность : [учеб. пособ. для вузов] / Г. В. Атаманчук. – М. : Академический Проект; Культура, 2006. – 529 с.
16. Афонін Е. А. Громадська участь у сторенні та здійсненні державної політики / Е. А. Афонін, Л. В. Гонюкова, Р. В. Войтович. – К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. – 160 c.
17. Бабміндра Д. Цивілізований ринок земель чи шахрайський дерибан? / Д. Бабміндра, Т. Єлефтеріаді // Землевпорядний вісник. – 2009. – № 2. – С. 28 – 32.
18. Бабміндра Д. Ринок землі: видимі й приховані ризики / Д. Бабміндра, А. Мартин // Землевпорядний вісник. – 2008. – № 1. – С. 9 – 15.
19. Барр Р. Политическая экономия: в 2-х т. / Р. Барр. – М. : Междунар. отн., 1995. – Т. 1 :[пер. с фр.]. – 608 с.
20. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М. : Akademia, 1999. – 956 c.
21. Бетелл Т. Собственность и процветание: [пер. с англ. Б. Пинскера] / Т. Бетелл – М. : ИРИСЭН, 2008. – 480 с.
22. Бласко Г. Економічне диво чи економічна загадка? Соціальне ринкове господарство та його застосування: теорія А. Мюллер-Армака / Г. Бласко. – К. : Світовид, 1992. – 413 с.
23. Бородіна О. Аграрна політика України: витоки, сучасний стан і нові можливості в контексті інституціоналізму та викликів глобалізації / О. Бородіна // Економіка України. – 2008. – № 10. – С. 94 – 111.
24. Бреннам Дж. Причина правил. Конституционная политическая экономия : [пер. с англ.] / Дж. Бреннам, Дж. Бьюкенен. – С. Пб. : Экон. шк. – 2005. – 272 с.
25. Буданов В. Г. Принципы синергетики и управление риском /
В. Г. Буданов // Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. – М. : Прогресс – Традиция, 2003. – С. 86 – 98.
26. Будзяк В. М. Формування ринку землі сільськогосподарського призначення / В. М. Будзяк // Экономика АПК. – 2008. – № 8. – С. 118 – 122.
27. Буздалов И. Н. Аграрные отношения: теория, историческая практика, перспективы развития / И. Н. Буздалов. – М. : Наука, 1993. – 270 с.
28. Буздалов И. Н. Аграрная теория: концептуальные основы, исторические тенденции, современные представления / И. Н. Буздалов. – М. : Akademia, 2005. – 344 с.
29. Булатов А. Е. Аграрные отношения социализма / А. Е. Булатов. – М. : Мысль, 1987. − 256 с.
30. Бутирська Т. О. Державне будівництво : стан, суперечності, перспективи розвитку в Україні : [монографія] / Т. О. Бутирська. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 484 с.
31. Бутирська Т. О. Зміст і спрямованість парадигми державного регулювання земельних відносин / Т. О. Бутирська // Публічне управління: теорія та практика: зб. наук. праць Асоціації докторів з державного управління. – Х. : Вид-во «ДокНаукДержУпр», 2012. – № 1 (9). – С. 145-149.
32. Бутко М. Генезис соціальної відповідальності бізнесу та її становлення в Україні / М. Бутко, К. Мурашко // Економіка України. – 2009. – № 7. – С. 74 – 85.
33. Бюджетний кодекс України // Голос України. – 2010. – № 143 (4893). – С . 5 – 19. – (4 серп.).
34. Вайс К. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / К. Вайс [пер. з англ. Р. Ткачук, М. Корчинська; наук. ред. . пер. О. Кілієвич]. – К. : Основи, 2006. – 671 с.
35. Вармалов А. А. Формирование правовой базы земельных отношений в условиях аграрной реформы России / А. А. Варламов // Економіка АПК. – 2009. – № 3. – С. 65 – 70.
36. Васильєв О. Синергетичні підходи в економічній теорії / О. Васильєв // Економіка України. – 2007. – № 5. – С. 75 – 78.
37. Васильчак С. В. Кооперація як складова розвитку українського села / С. В. Васильчак, О. Р. Жидяк // Економіка АПК. – 2009. – № 9. – С. 34 – 39.
38. Вебер М. Аграрная история древнего мира : [пер. с нем.] / М. Вебер. – С. Пб. : Изд-во Сабашниковых, 1909. – 384 с.
39. Вебер М. Избранные произведения : [пер. с нем.] / М. Вебер. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
40. Вебер М. Протестанская этика и дух капитализма / М. Вебер // Избранные произведения. – М. : Прогрес, 1990. – С. 61 – 272.
41. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм / Еверт Ведунг ; [пер. з англ. В. Шульга]. – К. : Всеувито, 2003. – 350 с.
42. Веймер Д. Л. Аналіз політики: концепції і практика / Д. Л. Веймер, Е. Р. Вайнінг: [пер. з англ. І. Дзюб, А. Олійник; наук. ред. О. Кілієвич]. – К. : Вид-во Р. Соломії, С. Павличко «Основи», 2000. – 654 с.
43. Вергунов В. А. Розвиток сільського господарства Полтавщини в період скасування кріпацтва / В. А. Вергунов, Н. П. Коваленко, О. В. Сайко / під. ред. В. А. Вергунова. – К. : Нора-прінт, 1998. – 144 с.
44. Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление /
В. И. Вернадский. – М. : Наука, 1991. – 271 с.
45. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК (теоретичні та прикладні аспекти) / відп. ред. В. М. Трегобчук, – К. : Ін-т економіки НАН України, 2003. – 259 с.
46. Вільсон В. Наука государственного управления / В. Вільсон // Классики теории государственного управления: американская школа / под ред. Дж. Шафритца, А. Хайда. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – С. 24 – 43.
47. Віскузі В. К. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика : [пер. з англ.] / В. К. Віскузі, Д. М. Вернон, Д. Е. Тарингтон; наук. ред. пер. та авт. передм. О. Колієвич. – К. : Вид-во Р. Соломії, С. Павличко «Основи», 2004. – 1047 с.
48. Витте С. Ю. Записки по крестьянскому делу / С. Ю. Витте. – С. Пб, 1905. – 139 с.
49. Власність у сільському господарстві / за ред. П. Т. Саблука,
В. В. Юрчишина – К. : Урожай, 1993. – 348 с.
50. Войцехович В. Е. Синергетическая концепция фракталов (социальные и философские основания) / В. Е. Войцехович // Синергетическая парадигма. Человек и общество в условиях нестабильности. – М. : Прогресс – Традиция, 2003. – С. 141 – 156.
51. Волченко Н. В. Передбачувані наслідки членства у СОТ для сільськогосподарських товаровиробників України / Н. В. Волченко // Економіка АПК. – 2009. – №6. – С. 122 – 128.
52. Гайдуцький П. І. Формування та розвиток аграрного ринку /
П. І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2004. – № 3. – С. 4 – 15.
53. Галанець В. Г. Реформування земельних відносин та формування ринку землі : [монографія] / В. Г. Галанець, І. Я. Люта. – Львів, 2006. – 259 с.
54. Галушко В. П. Формування ринку землі в Україні /
В. П. Галушко, А. С. Даниленко, Ю. Д. Білик та ін. – К. : Урожай, 2002. – 280 с.
55. Гальчинський А. Лібералізм – еволюційні трансформації / А. Гальчинський // Економіка України. – 2010. – № 6. – С. 23 – 34.
56. Гегель Г. В. Ф. Наука логики / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Соцэкгиз, 1937. – 385 с.
57. Гегель В. Ф. Феноменология духа // Введение в философию (философская пропедевтика) / В. Ф. Гегель ; [пер. С. Васильева]. – М. : Изд-во госуд. Тимирязев. НИИ, 1992. – 259 с.
58. Гегель . В. Ф. Философия права / В. Ф. Гегель ; [пер. с нем. : Ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц]. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.
59. Георгиевский П. И. Политическая экономия / П. Георгиевский. – С. Пб. : Тип. Морск. мин-ва, 1904. – Т. 1. – 321 с.
60. Гіденс Е. Нестримний світ: як глобалізація перетворює наше життя / Е. Гіденс : [пер. з англ. Н. П. Поліщук.] – К. : Альтерпрес, 2004. – 100 с.
61. Глаголев А. Формирование экономической концепции
П. А. Столыпина (1885 – 1905 гг.) / А. Глаголев // Вопросы экономики. – 1990. – № 10. – С. 56 – 62.
62. Гладій І. Й. Регіоналізація світового ринку: Євроінтеграційний аспект: монографія / І. Й. Гладій. – Тернопіль : Екон. думка, 2006. – 544 с.
63. Глобализация рост и бедность. Построение всеобщей мировой экономики : [пер. с англ.]. – М. : Весь мир, 2004. – 216 с.
64. Глущенко В. В. Исследование систем управления: социологические, экономические, прогнозные, плановые, экспериментальные исследования / В. В. Глущенко, И. И. Глущенко. – М. : ООО НПЦ «Крылья», 2000. – 416 с.
65. Глущенко В. В. Теория государства и права: системно-управленческий поход / В. В. Глущенко. – – М. : ООО НПЦ «Крылья», 2000. – 396 с.
66. Гоббс Т. Избранные сочинения / Т. Гоббс ; [пер. А. Гутермана]. – М. ; Л. : Госиздат, 1926. – 276 с.
67. Говлет М. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики / М. Говлет, М. Рамеш ; [пер. з англ. О. Рябова]. – Львів : Кальварія, 2004. – 264 с.
68. Господарский кодекс України. – ТОВ «Одиссей», 2003. – 248 с.
69. Гражданский кодекс Украины: Комментарий : [у 2-х т.]. – Т. 1. – 2-е изд. – Х. : ООО «Одиссей», 2004. – 1024 с.
70. Григорук В. В. Тенденции и проблемы развития сельского хозяйства Казахстана / В. В. Григорук // Економіка АПК. – 2008. – № 7. – С. 38 – 41.
71. Гришко В. В. Енергозбереження в сільському господарстві: економіка, організація, управління / В. В. Гришко, В. І. Перебийніс,
В. М. Рабштина. – Полтава : «Полтава», 1996. – 280 с.
72. Гроций Г. Энциклопедический словарь : [в 43-х т.] / Изд. Ф. Брокгауза, И. Е. Ефрона. – С. Пб., 1898. – Т. 18. – С. 779 – 780.
73. Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа / М. С. Грушевский. – К. : Лыбидь, 1990. – 400 с.
74. Губин Е. П. Государственное регулирование рыночной экономики и предпринимательства: правовые проблемы : [монография] / Е. П. Губин – М. : Юристъ, 2005. – 314 с.
75. Гусаков В. Г. Уроки аграрных реформ и перспективы развития сельского хазяйства Беларуси / В. Г. Гусаков // Економіка АПК. – 2008. – № 8. – С. 37 – 42.
76. Гуторов А. О. Агрохолдинги як ефективна форма концентрації сільськогосподарського виробництва / А. О. Гуторов // Економіка АПК. – 2011. – № 3. – С. 102 – 107.
77. Данилов Ю. В. Герман Хакен о синергетике / Ю. В. Данилов // Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве – М. : Прогресс – Традиция, 2002. – С. 22. – 27.
78. Данкевич А. Є. Передумови та основні принципи розвитку агрохолдингів / А. Є. Данкевич // Економіка АПК. – 2011. – № 5. – С. 139 – 147.
79. Данкевич А. Є. Розвиток земельних відносин у сільському господарстві / А. Є. Данкевич // Економіка АПК. – 2007. – № 7. – С. 47 – 50.
80. Дементьєв В. Структура економічної влади і поведінка власника підприємства / В. Дементьєв // Економічна теорія. – 2008. – № 2. – С. 29 – 36.
81. Дем’яненко М. Я. Державна підтримка як фактор забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва / М. Я. Дем’яненко,
Ф. В. Іванін // Економіка АПК. – 2009. – № 9. – С. 3 – 9.
82. Державне регулювання економіки : [підруч. для вищ. навч. закл.] / І. Р. Михасюк, А. Ф. Мельник, М. І. Крупка, З. М. Залога. – Львів. нац. ун-т. ім. І. Франка ; [2-е вид.]. – К. : Атака; Ельга – Н, 2000. – 592 с.
83. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій : [моногр.] / В. Б. Дзюндзюк. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
84. Діброва А. Д. Удосконалення державного регулювання сільсько-господарського виробництва в Україні / А. Д. Діброва // Економіка АПК. – 2009. – № 7. – С. 42 – 46.
85. Дієсперов В. С. Наслідки утворення підприємств великих землеволодільців / В. С. Дієсперов // Економіка АПК. – 2011. – № 3. – С. 83 – 89.
86. Дієсперов В. С. Сільськогосподарські підприємства із столичними власниками / В. С. Дієсперов // Економіка АПК. – 2011. – № 6. – С. 94 – 99.
87. Довбенко В. М. Концепція спонтанного характеру ринкового порядку / М. В. Довбенко // Сучасна економічна теорія (Економічна нобелеологія). – К. : Академія, 2005. – С. 119 – 125.
88. Довбенко М. Нобелівська нагорода за розробку теорії асиметричної інформації // Економіка України. – 2003. – № 10 (503). – С. 86 – 90.
89. Довбенко М. В. Нова інституційна економічна теорія (НІЕТ) / М. В. Довбенко // Сучасна економічна теорія (Економічна нобелеологія). – К. : Академія, 2005. – С. 162 – 167. – [Розд. 4.2].
90. Довбенко М. Теорія перспектив / М. Довбенко // Економіка України. – 2004. – № 6 (511). – С. 87 – 91.
91. Довбенко М. Стігліц Джозеф Юджин (США) / М. Довбенко // Економіка України. – 2003. – № 5 (498). – С. 82 – 85.
92. Довбенко М. В. Сучасна економічна теорія (Економічна нобелелогія) : [навч. посібн.] – К. : Академія, 2005. – 336 с.
93. Докучаев В. В. Первозданные и вековечные условия жизни человека и его культуры / Докучаев В. В. // Сочинения. – Т. VI. – М. ; Л. : АН СССР, 1951. – С. 375 – 379.
94. Домашенко М. В. Власність і право власності: нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні /
М. В. Домашенко, В. Є. Рубаник. – Х. : Факт, 2002. – 551 с.
95. Драпіковський О. І. Оцінка земельних ділянок / О. І. Драпіковський, І. Б. Іванова. – К. : ПРІНТ-ЕКС-ПРЕС. – 2004. – 296 с.
96. Другак В. Економічне походження власності на землю / В. Другак // Землевпорядний вісник. – 2008. – № 5. – С. 28 – 30.
97. Другак В. Основи економічної теорії прав власності на землю та перспективи їх розвитку в Україні / В. Другак // Землевпорядний вісник. – 2010. – № 9. – С. 30 – 38.
98. Дудар Т. Г. Оцінка потенціалу і ринкових позицій аграрних холдингів / Т. Г. Дудар, В. В. Галущак // Економіка АПК. – 2011. – № 6. – С. 84 – 90.
99. Економічна енциклопедія : [у 3-х т.]. – Т. 1. / редкол. :
С. В. Мочерний (відпов. ред. ) та ін. – К. : Академія, 2000. – 864 с.
100. Економічна енциклопедія : [у 3-х т.]. – Т. 2 / редкол. :
С. В. Мочерний (відпов. ред. ) та ін. – К. : Академія, 2002. – 848 с.
101. Економічна енциклопедія : [у 3-х т.]. – Т. 3 / редкол. :
С. В. Мочерний (відпов. ред. ) та ін. – К. : Академія, 2003. – 952 с.
102. Ерве Ж.-Ж. Найкраще для України сьогодні – продовжувати мораторій, допомогати фермерам / Ж.-Ж. Ерве // Землевпорядний вісник. – 2009. – № 1. – С. 26 – 27.
103. Ерроу К. Дж. Коллективный выбор и индивидуальные ценности / К. Дж. Ерроу [пер. с англ.] – М. : Узд. Дом ГУ ВШЭ. – 2004. – 204 с.
104. Емерсон Г. Двенадцать принципов эффективности (Файоль А. и др.: Управление это наука и искусство) / Г. Емерсон. – М. : Экономика, 1993. – С. 96 – 220.
105. Ершова И. И. Наследие классиков и уроки истории /
И. И. Ершова // Сельскохозяйственная практика: противоречия перестройки. – М. : Агропромиздат, 1989. – С. 134 – 155.
106. Європейські принципи державного управління / [пер. з англ. О. Ю. Куленкової]. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 52 с.
107. Жид Ш. Основы политической экономии / Ш. Жид ; [пер.
Л. И. Шейниса]. – С. Пб. : Изд. Ф. Павленкова, 1896. – 318 с.
108. Задорожний Г. В. Собственность и экономическая власть /
Г. В. Задорожний – Х. : Основа, 1996. – 141 с.
109. Звіт Робочої групи з питань вступу України до Світової організації торгівлі. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. kmu. gov. ua/control/uk/publish/article.
110. Зелигман Эд. Основы политической экономии / Эд. Зелигман ; [пер. В. Твердохлебова, М. Булатова]. – С. Пб. : Тип. т-ва «Общественная польза», 1908. – 579 с.
111. Земельний кодекс України: наук. -практ. коментар / за заг. ред. В. І. Семчика. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Ін Юре, 2003. – 676 с.
112. Зіновчук В. В. Забута реформа або Столипінський ренесанс /
В. В. Зіновчук // Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США. – К. : Логос, 1996. – С. 13 – 22.
113. Зюзюков В. А. Проблемы управления земельными отношениями в РФ : [моногр.] / В. А. Зюзюков, А. В. Зюзюков. – Воронеж: ВГАУ, 1999. − 298 с.
114. Історія економіки та економічної думки : [навч. посіб.] /
О. Ю. Амосов, В. В. Калюжний, В. Л. Миненко та ін. / за заг. ред. д. е. н. проф. О. Ю. Амосова. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – 408 с.
115. Історія економічних учень: підручник / за ред. В. Д. Базидевича. – К. : Знання, 2004. – 1301 с.
116. Канцуров О. Інституціоналізм як теоретико–методологічні засади сучасних реформ / О. Канцуров // Економіка України. – 2011. № 5. –
С. 15 – 22.
117. Кара-Мурза С. Г. Кризисное обществоведение. Ч. І: курс лекций / С. Г. Кара-Мурза. – М. : Научный эксперимент, 2011. – 464 с.
118. Кваша С. М. Земельні відносини в контексті моделей розвитку сільського господарства України / С. М. Кваша // Економіка АПК. – 2009. – № 3. – С. 54 – 57.
119. Кириленко І. Т. Трансформація соціально-економічних перетворень у сільському господарстві України: проблеми, перспективи / І. Т. Кириленко. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 452 с.
120. Коваленко Ю. С. Аграрний ринок України: організація та управління / Ю. С. Коваленко. – К. : ІАЕ УААН, 1998. – 108 с.
121. Ковалів О. І. Національна регуляторна політика на новій рентній основі / О. І. Ковалів, С. М. Кваша // Економіка АПК. – 2009. –№ 3. – С. 94 – 97.
122. Кондратьев Н. Д. К вопросу об особенностях условий развития сельского хозяйства СССР и их значении. 8 октября 1927 г. /
Н. Д. Кондратьев // Известия ЦК КПСС, 1989. – С. 187 – 210.
123. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року /. – К. : Вид-во Верховної Ради України, 1996. – 52 с.
124. Концепція розвитку земельних відносин в Україні: проект // Землевпорядний вісник. – 2008. – № 2. – С. 63 – 66.
125. Копцик В. А. От редактора / В. А. Копцик // Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. – М. : Прогресс – Традиция, 2002. – С. 7 – 14.
126. Котарбинський Т. Трактат о хорошей работе / Т. Котарбинський. – М. : Экономика, 1975. – 270 с.
127. Коуз Р. Инстуциональная структура производства / Р. Коуз // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : [в 5-ти т.]. – Т. 5, кн. 1. – М. : Мысль, 2005. – С. 676 – 687.
128. Кравченко С. О. Класифікація корупціогенних чинників /
С. О. Кравченко // Проблеми реалізації державної антикорупційної політики : зб. наук. пр. ; [за ред. А. М. Михника]. – К. : НАДУ, 2011. – С. 29 – 37.
129. Кручок Н. Еквівалентність обміну, земельна рента та ціна землі / Н. Кручок // Землевпорядний вісник. – 2009. – № 11. – С. 42 – 45.
130. Курдюмов С. П. Структуры будущего: синергетика как методологическая основа футурологии / С. П. Курдюмов, Е. Н. Князева // Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. – М. : Прогресс – Традиция, 2002. – С. 109 – 125.
131. Кухтин П. В. Управление земельными ресурсами: учеб. пособие. – 2 изд. / П. В. Кухтин, А. А. Левов, В. Ю. Морозов и др. – С.-Пб : Питер, 2006. – 448 с.
132. Кухтин П. В. Управление земельными ресурсами : [учеб. пособие] / П. В. Кухтин. А. А. Левов, В. В. Лобанов, О. С. Семкина. – С.-Пб. : Питер, 2005. – 384 с.
133. Лактионова Г. П. Вклад в развитие экономической науки Скворцова Александра Ивановича / Г. П. Лактионова, О. М. Карликова // Вісник ХНАУ. Серія «Економіка АПК і природокористування». − 2004. − №4. − С. 81 − 84.
134. Лактіонова Г. П. Дотримання принципу обов’язковості сплати податків / Г. П. Лактіонова, І. В. Карайон // «Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні» : матеріали наук.-практ конф. 30 листопада. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. – С. 92 − 94.
135. Лактіонова Г. П. Ефективність використання землі в умовах реформування / Г. П. Лактіонова // Вісник ХНТУСГ. − Вип. 32. – 2004. – С. 65 − 68. – Серія «Економічні науки».
136. Лактіонова Г. П. Напрями удосконалення податкової системи України / Г. П. Лактіонова, І. В. Карайон // Матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників (14-15 жовтня) «Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій». – Вінниця: Ландо ЛТД, 2004. – С. 76 – 82.
137. Лактіонова Г. П. Проблема оцінки та визначення ціни землі в умовах ринку / Г. П. Лактіонова // Зб. наук. праць ЛНАУ. − 2004. − № 37 (49). − С. 9 − 14.
138. Лактіонова Г. П. Реформування відносин власності на землю / Г. П. Лактіонова, Лозинська Т. М. // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. − Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. − № 3 (22). – С. 115 − 122.
139. Лактіонова Г. П. Розвиток відносин власності на землю /
Г. П. Лактіонова // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр»,. − 2005. – Вип. 1 (10). − С. 175 − 179.
140. Лактіонова Г. П. Теорія земельної ренти та необхідність регулювання земельних відносин / Г. П. Лактіонова // Вісник ХНАУ. – 2004. − № 7. − С. 305 − 309. – Серія «Економіка АПК і природокористування».
141. Лактіонова Г. П. Удосконалення галузевої структури з урахуванням відтворення родючості ґрунтів / Г. П. Лактіонова, Т. М. Лозинська // Зб. наук. праць Подільської держ. аграр. -техн. акад. − 2004. – С. 61 − 63.
142. Латинін М. А. Аграрний сектор економіки України: механізм державного регулювання: монографія. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – 320 с.
143. Лахижа М. І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та практичні аспекти: [моногр.] / М. І. Лахижа. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – 289 с.
144. Лахижа М. І. Вивчення іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади / М. І. Лахижа, О. І. Черчатий // Вісник державної служби України. – 2010. – №2. – С. 36 – 39.
145. Ленин В. И. Новые хозяйственные движения в крестьянской жизни / В. И. Ленин // Полное собрание сочинений : изд. 5-е. – Т. 1. – М. : Политиздат, 1979. – 662 с.
146. Ленин В. И. Развитие капитализма в России. Собр. соч. /
В. И. Ленин – 4-е. изд. – М. : Политиздат, 1967. – Т. 3. – 591 с.
147. Лібанова Е. Ринок праці та соціальний захист : [навч. посіб. із соц. політики] / Е. Лібанова, О. Палій. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. – 491 с.
148. Лозинська Т. М. Державне регулювання інтеграційних процесів в аграрно-промисловому комплексі України / Т. М. Лозинська, В. М. Анікеєнко // Державне регулювання економічних відносин в умовах глобалізації : [моногр.] / [М. А. Латинін, Т. М. Лозинська, С. В. Майстро та ін.]; за заг. ред. проф. М. А. Латиніна. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. – С. 19 – 35.
149. Лозинська Т. М. Інтенсивні фактори економічного зростання в аграрній сфері України: питання методології / Т. М. Лозинська // наукові праці Полт. держ. аграр. акад. – Вип. 2. – Т. 2. Економічні науки. – Полтава : ПДАА, 2011. – С. 130 – 136.
150. Лозинська Т. М. Національний продовольчий ринок в умовах глобалізації: монографія / Т. М. Лозинська. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – 272 с.
151. Лозинська Т. М Чинники впливу на поширення кооперації в сільському господарстві / Т. М. Лозинська // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту с. г. – Вип. 92. – Харків : ХНТУСТ. – 2009. – С. 12 – 16. – Економічні науки.
152. Локк Дж. Избранные философские произведения: в 2-х т. / Дж. Локк – М. : Соцэкгиз. – 1960. – 532 с.
153. Лойко П. Ф. Земельна власність: історія, еволюція, сучасні реалії в світі, в Росії / П. Ф. Лойко // Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. – 2009. – № 3. – С. 16 – 24.
154. Лоуи Т. Конец либерализма: обвинительный акт / Т. Лоуи // Классики теории государственного управления: американская школа : [пер. с англ.] / под ред. Дж. Шафритца, А. Хайда. – М. : МГУ, 2003. – С. 396 – 401.
155. Лукинов И. И. Воспроизводство и цены / И. И. Лукинов. – М. : Экономика, 1977. – 431 с.
156. Мазур Г. Ф. Бюджетні важелі фінансово-економічного механізму розвитку агропромислового виробництва / Г. Ф. Мазур // Економіка АПК. – 2012. – №3. – С. 59 – 63.
157. Майстро С. В. Національний аграрний ринок в умовах глобалізації: механізм державного регулювання : [монографія] /
С. В. Майстро. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – 240 с.
158. Макаренко П. М. Моделі аграрної економіки / П. М. Макаренко. – К. : ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2005. – 682 с.
159. Макгрегор Д. Человеческий фактор на предприятии /
Д. М. Макгрегор // Классики теории государственного управления: американская школа ; [пер. с англ.] / под. ред. Дж. Шафритца, А. Хайда. – М. : МГУ, 2003. – С. 245 – 253.
160. Макконел К. Р. Экономикс: Принципы, проблемы и политикам / К. Р. Макконел, С. Л. Брю. – [в 2-х т. : пер. с англ. 11-е изд.]. – Т. 2. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 972 с.
161. Малієнко А. М. Досвід аграрних реформ в Україні / А. М. Маліє