ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Краткое описание

Львівський регіональний інститут державного управління
Національної академії державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

МАКСИМ’ЯК Лідія Любомирівна

УДК 351.85: 008

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ:
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
МАЛИК Ярослав Йосипович,
доктор історичних наук, професор

Львів 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………...…..…………..…...……….........….3
ВСТУП………………………………………………....…………………..…......….........4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
1.1. Дослідження джерельної бази та літератури..….…..….…………………...….........11
1.2. Понятійно-категоріальний аналіз державного управління у сфері культури…......29
1.3. Методологія дослідження європейського досвіду державного управління у сфері культури………………………………………………………………………………..…….45
Висновки до розділу……………………………………………..………….…..……...58
РОЗДІЛ 2
ЄВРОПЕЙСЬКІ ПІДХОДИ ДО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
2.1. Особливості європейського управління та державної політики у сфері культури……………………………………………………………………………………...60
2.2. Державне забезпечення економічної підтримки сфери культури……………...….85
2.3. Європейська політика збереження національної ідентичності в умовах глобалізації та інтеграційних процесів.....………………………………………………………….……104
Висновки до розділу.…………………………………….……..…...…..……...............123
РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАСТОСУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ
3.1. Удосконалення організаційно-правового забезпечення державного управління у сфері культури з використанням європейського досвіду управління…………...…..........127
3.2. Перспективи залучення недержавного сектору до розвитку культури та вдосконалення державної політики економічної підтримки галузі.………..…………….149
3.3 Оптимізація інноваційної діяльності у сфері культури України в контексті глобального інформаційного простору........................................................................................167
Висновки до розділу ………………...…………………………….………...................186
ВИСНОВКИ …………………………………………………..……….……................189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ….……….……..…195
ДОДАТКИ ………………………………………….………………..….….…………231

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВП – Валовий внутрішній продукт
ВОІВ Всесвітня організація із захисту інтелектуальної власності
ВРУ – Верховна Рада України
ВТО Всесвітня туристична організація
ЗМІ – Засоби масової інформації
ЄС – Європейський Союз
ЄСп – Європейська спільнота
ЄЦБ Європейська цифрова бібліотека
ІКТ Інформаційно-комунікаційні технології
МКУ Міністерство культури України
МВФ – Міжнародний валютний фонд
НУО – Неурядові організації
ОБСЄ Організація з безпеки і співробітництва в Європі
ОММВ/UCLG Всесвітня асоціація міст “Об’єднані міста і місцеві влади”
РЄ Рада Європи
УЦКД Український центр культурних досліджень
УФБ Український форум благодійників
ЦСЄ – Центральна та Східна Європа
ЮНЕСКО Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
CEREC Європейський комітет співпраці бізнесу, культури і мистецтв
ECF (European Cultural Foundation) Європейський культурний фонд
EYID (European Year of Intercultural Dialogue) – Європейський рік міжкультурного діалогу
IST Технології Інформаційного Суспільства
ICOMOS Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць
МАТRА Малі проекти за сприяння Посольства Королівства Нідерландів
SIDA Шведське Агентство з міжнародного розвитку

ВСТУП
Актуальність теми. Соціально-економічні та політичні перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, потребують пошуку нових концептуальних підходів до зміни конфігурації державно-управлінських відносин, переорієнтації напрямів розвитку культурної сфери: напрацювання концепції державної підтримки галузей культури, модернізації культурної політики держави, секторального реформування сфери культури. Сучасні виклики обумовлюють процес оптимізації управлінської діяльності у царині культури, пошуку новітніх менеджерських підходів, удосконалення організаційно-правового забезпечення, а також розробки та ухвалення Національної стратегії розвитку культури в Україні. Дослідження та впровадження прогресивного європейського досвіду державного управління у вітчизняну сферу культури, налагодження та зміцнення культурних, комунікаційних зв’язків України з міжнародними інституціями повинні стати стратегічно важливими завданнями та головною умовою подальшої інтеграції у європейську спільноту. А питання утвердження національної ідентичності, збереження культурної спадщини та забезпечення міжкультурного діалогу мають набути першочергового значення в цивілізаційному розвитку.
Зарубіжні науковці І. Абанкіна, О. Беннет, А. Брандт-Ґрау, Л. Вербанова, Л. Востряков, Семюел П. Гантінґтон, Д. Гезмундгал, К. Гельмут, Б. Ґерат-Бєронь, Г. Гілмен-Чартренд, С. Ґоліновська, Д. Губнер, М. Дарем, К. Демке, Ф. Діташмайр, С. Драґоєвич, М. Драгичевич-Шешич, Е. Еверитт, Н. Елдрідж, Н. Енбар, М. Ечебаріа-Ечейта, Д. Ільчук, Н. Кан, В. Качмарек, З. Краснодембський, А. Лайдон, Д. Лідстоун, С. Ліндсі, Ч. Лендрі, К. Макові, Т. Маллой, С. Манді, Ф. Матарассо, Ф. Меріл, А. Міґноса, В. Місенг, А. Моль, Д. Мур, С. Ніколов, Н. Обулєн, А. Оганов, Ж. Паскуаль-і-Руїс, Б. Периль, А. Перотті, Л. Петрова, Д. Ратцен, М. Рей, Р. Родес, Ж. Рюс, Дж. Сторі, А. Узелач, Р. Флорида, І. Хангельдієва, М. Хелмінська, Б. Цвєтіянін, М. Шапюї, Шарлота де Кок розкривають сучасні тенденції розвитку сфери культури на наднаціональному, національному та регіональному рівнях та європейські підходи до державної підтримки сфери культури та її розвитку в сучасному європейському культурному просторі.
Зважаючи на те, що в українській науці державного управління у сфері культури практично не представлено фундаментальних праць у рамках предмета дослідження, в роботі ми послуговуємося працями вітчизняних науковців та культурних діячів, що стосуються певних загальних або конкретних аспектів дослідження проблем сфери культури. Зокрема, В. Авер’янов, В. Бакальчук, В. Бакуменко, О. Батіщева, Ю. Богуцький, О. Буценко, В. Вакуленко, Т. Возняк, В. Грибан, О. Гриценко, Л. Губерський, І. Дзюба, С. Дзюба, С. Дрожжина, М. Жулинський, О. Задихайло, С. Здіорук, І. Ігнатченко, В. Карлова, В. Кафарський, М. Кашуба, Р. Кісь, Т. Ковальчук, А. Колодій, А. Коновалова, С. Коротич, О. Кузьмук, М. Кушнарьова, З. Мазурик, В. Малімон, Я. Малик, О. Малишева, Н. Машина, Н. Медведчук, О. Пахльовська, Н. Пелагеша, П. Петровський, О. Різник, Ю. Рубан, М. Сазонова, Т. Семегинівська, О. Семеченко, М. Сенченко, В. Скуратівський, В. Солодовник, М. Стріха, І. Стрижова, В. Трощинський, Н. Фесенко, С. Чукут та інші в основному зосереджують свою увагу на культуроцентричному підході, за яким культура розглядається як фактор національної безпеки, виконує функцію консолідації держави та постає важливим чинником соціально-економічного розвитку суспільства.
На сьогодні європейський досвід державної підтримки сфери культури в Україні ще не достатньо вивчений. Постає потреба в узагальненні європейських практик управління та виробленні на їх основі практичних кроків до застосування в Україні через адаптацію досвіду та напрацювання Концепції державної політики у сфері культури. Досвід європейських держав у сфері культури та його застосування в Україні, повинен змінити вітчизняні підходи до розуміння призначення культури та ролі держави у її розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах програми науково-дослідної роботи кафедри європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України “Розвиток системи управління в ЄС: досвід для України” (державний реєстраційний номер 0111U002137), в якій дисертант розкрила суть багаторівневої системи управління у сфері культури та визначила особливості державного управління у сфері культури в країнах Європи.
Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування необхідності удосконалення державного управління у сфері культури України на основі комплексного аналізу досвіду державної підтримки сфери культури в країнах Європи.
Відповідно до визначеної мети, було сформульовано такі завдання дослідження:
• розкрити зміст теоретичних та методологічних основ державного управління у сфері культури та побудувати теоретичну модель об’єкта дослідження;
• проаналізувати понятійно-категоріальний апарат державного управління у сфері культури;
• систематизувати відомі сучасні моделі державного управління та державної політики у сфері культури в країнах Європи;
• з’ясувати особливості державного забезпечення економічної підтримки сфери культури в європейських державах та європейської політики збереження національної ідентичності в умовах глобалізації та інтеграційних процесів;
• обґрунтувати основні напрями застосування сучасного європейського досвіду у державному управлінні у сфері культури в Україні;
• змоделювати процес упровадження інноваційних підходів до модернізації державної політики у сфері культури в Україні з метою включення української культури в європейський культурний простір;
• розробити практичні рекомендації органам державної влади і управління щодо удосконалення державного управління у сфері культури України на основі європейських практик залучення громадськості до процесу формування та реалізації культурної політики, державного стимулювання пошуку позабюджетних коштів на розвиток культури та запровадження децентралізованого управління у сфері культури.
Об’єктом дослідження є державне управління у сфері культури в країнах Європи та в Україні.
Предметом дослідження є державне управління у сфері культури України в контексті використання європейського досвіду.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження обумовлений метою та завданнями дисертаційного дослідження, його об’єктом та предметом.
У дисертації використано комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів. Застосування методів систематизації та узагальнення дозволило проаналізувати та систематизувати європейські підходи до державного управління у сфері культури, опрацювати законодавче забезпечення сфери культури, розглянути понятійно-категоріальний апарат та наукову літературу за темою дисертаційного дослідження.
На основі компаративного аналізу охарактеризовано основні європейські тенденції розвитку сфери культури, проаналізовано особливості державної політики у сфері культури в країнах Європи. На основі наявних теоретичних класифікацій моделей управління та фінансування галузі культури розкрито суть державної політики економічної підтримки сфери культури та практики залучення позабюджетних коштів на її розвиток.
Метод моделювання застосовано при формулюванні висновків та розробленні рекомендацій щодо можливостей запозичення європейського досвіду управління у сфері культури в Україні. За допомогою методів аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, єдності історичного та логічного здійснено дослідження системи європейського управління, концепції багаторівневого (мережевого) управління в межах ЄС, державного управління у сфері культури та сучасної культурної політики європейських держав.
Нормативну та емпіричну базу дослідження складають: Конституція України, національне законодавство, міжнародно-правові акти у сфері культури, що регулюють діяльність органів державного управління та органів місцевого самоврядування, закладів та установ культури, матеріали європейських та вітчизняних аналітичних розробок, дані статистичних звітів про діяльність органів управління у сфері культури.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у вітчизняній науці державного управління у сфері культури дисертаційне дослідження здійснене на основі комплексного аналізу теоретичних та методологічних підходів до вивчення та використання сучасного європейського досвіду державної підтримки розвитку сфери культури з метою реформування державного управління та вироблення пропозицій стосовно модернізації державної політики у сфері культури України.
На підставі проведення наукового дослідження в роботі сформульовано ряд нових науково-теоретичних положень, висновків, рекомендацій, які мають важливе значення для науки державного управління у сфері культури, а саме:
вперше:
запропоновано схему впровадження інноваційних підходів до модернізації державної політики у сфері культури України (рис. 3.1) та розроблено послідовність реформування державного управління у сфері культури в Україні (рис. 3.2) з використанням європейського досвіду децентралізованого управління, соціально-мережевого партнерства (партнерської взаємодії органів влади, державних установ, громадських організацій, бізнес-структур, митців та приватних осіб), залучення громадськості до процесу формування та реалізації культурної політики, державного протекціонізму сучасних культурних індустрій;
сформульовано пропозиції щодо впровадження та подальшого розвитку у вітчизняній царині культури таких сучасних форм культурної діяльності, як культурна дипломатія, культурний менеджмент, соціальне партнерство, мережеве партнерство, культурний туризм, цифрові технології, формування та реалізація культурних програм, проектів, започаткування акцій та форумів у цифровій мережі ЗМІ та Інтернеті з метою поширення національної культури в світі;
удосконалено:
методологічний підхід до розкриття значення змісту понятійно-категоріального апарату державного управління у сфері культури, зокрема понять “сфера культури”, “державне управління сферою культури”, “державне управління у сфері культури”, “державне управління у галузі культури”, “державна політика у сфері культури”;
теоретичний підхід до обґрунтування доцільності впровадження в Україні європейського досвіду державної підтримки сфери культури та практики залучення позабюджетних коштів на її розвиток, державної політики збереження національної ідентичності, забезпечення міжкультурного діалогу, що сприятиме популяризації вітчизняних культурних інституцій, сучасних форм культурного вираження теренами Європи та забезпечить позитивний міжнародний імідж Української держави;
набули подальшого розвитку:
теоретичні та методологічні аспекти вдосконалення державного управління розвитком сфери культури в Україні на основі використання досвіду європейських держав із забезпечення економічної підтримки сфери культури;
теоретичні та практичні рекомендації щодо модернізації державної політики у сфері культури, удосконалення нормативно-правових, організаційних, фінансово-економічних, інформаційних напрямів державного управління у сфері культури в контексті сучасного європейського досвіду.
Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні положення, висновки і рекомендації дослідження можуть бути використані у науково-дослідній та викладацькій роботі, при підготовці лекційних курсів і семінарських занять з актуальних питань державного управління у сфері культури, освіти, інформаційної та гуманітарної політики; при викладанні навчальних та спеціальних курсів з гуманітарної, культурної, інформаційної політики, етики державного службовця, культурного менеджменту для слухачів Національної академії державного управління при Президентові України, курсів підвищення кваліфікації; у практичній діяльності центральних та місцевих органів державного управління у сфері культури, у діяльності неурядових громадських організацій, при розробці нових та доповненні існуючих законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють внутрішні та зовнішні культурні відносини.
Результати дисертаційного дослідження використані: співробітниками кафедри соціокультурної діяльності та зовнішньо-культурних зв’язків Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури України при підготовці та викладанні курсу лекцій за проблемами: “Удосконалення механізмів фінансування культурно-мистецької діяльності в Україні”, “Проблеми реформування культурної сфери: шляхи їх вирішення”, “Державна політика збереження національної ідентичності в умовах глобалізації та інтеграційних процесів”, “Європейський досвід державної політики щодо залучення позабюджетних коштів у культурну сферу” (акт впровадження від 7 жовтня 2010 р.); управлінням культури Івано-Франківської облдержадміністрації при підготовці концепції розвитку та реформування культури Прикарпаття у контексті євроінтеграції (акт впровадження від 1 червня 2010 р.); виконавчим апаратом Долинської районної ради при розробці спільно з районною державною адміністрацією Стратегії соціально-економічного та культурного розвитку району на 2011-2015 рр., зокрема щодо залучення громадськості до процесу формування пріоритетних завдань у сфері розвитку культури та залучення позабюджетних коштів, в тому числі міжнародної технічної допомоги на їх реалізацію (акт впровадження від 21 вересня 2011 р.).
Особистий внесок аспіранта. Основні теоретичні положення та практичні розробки, які характеризуються новизною, отримані автором самостійно. Ідеї та розробки, що належать О. Киричук, разом з якою було підготовлено статтю [159], у дисертаційному дослідженні не використовувались. У цій статті внесок дисертанта полягає: в аналізі перспектив запозичення європейського досвіду державної політики залучення спонсорської допомоги в культурну сферу на основі порівняння сучасних європейських моделей державної підтримки розвитку культури в Австрії, Великобританії, Франції та у значенні європейського досвіду управління для України. Дисертаційне дослідження виконане автором самостійно.
Апробація результатів дослідження була здійснена на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009); “Історія релігій в Україні” (Львів, 2009, 2010); “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (Суми, 2009); “Галузь науки “Державне управління” історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010); “Національно-культурний простір України ХХІ ст.: стан і перспективи” (Київ, 2010); “Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби” (Одеса, 2010); “Реформування державного управління та державної служби: теорія і практика” (Львів, 2010, 2011); “Жовківські читання: музей в сучасному світі” (Жовква, 2011). Висновки та положення поданого до захисту наукового дослідження обговорювалися на кафедрі європейської інтеграції та права ЛРІДУ НАДУ при Президентові України.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у чотирнадцяти публікаціях, із них чотири статті (одна у співавторстві), опубліковано у наукових фахових виданнях, десять тез доповідей та наукових повідомлень на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях за міжнародною участю.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (363 позиції) та 19 додатків. Загальний обсяг дисертації 259 сторінок, з них 194 сторінки основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено загальне наукове завдання. Науково обґрунтовано необхідність удосконалення державного управління у сфері культури України. Здійснено комплексний аналіз теоретичних та методологічних підходів до державного управління у сфері культури, розглянуто європейський досвід державної підтримки та регулювання у сфері культури, зроблено висновки та розроблено рекомендації стосовно можливостей їх застосування в Україні з метою модернізації державної політики та реформування вітчизняної сфери культури.
1. Аналіз теоретичних та методологічних основ державного управління у сфері культури засвідчує, що в сучасному європейському суспільстві культура розглядається як першооснова будь-якого розвитку. Суть основних теоретичних підходів до розкриття змісту державного управління у сфері культури у нових умовах полягає у наступному: по-перше, державна політика у сфері культури є одним із ключових елементів стратегії соціально-економічного розвитку; по-друге, європейська політика сприяє зміцненню національної ідентичності, мовному та культурному розмаїттю в межах інформаційного суспільства, що забезпечує популяризацію культур в європейському культурному просторі; по-третє, особливу увагу приділено проблемам збереження культурної спадщини, розвитку індустрій культури; по-четверте, повсюдно заохочується творчість громадян та їх участь у культурному розвитку держави; по-п’яте, для розвитку культури залучаються значні людські та фінансові ресурси.
За допомогою культуроцентричного та синергетичного підходів розкрито зміст методологічної основи дослідження, який полягає у тому, що культура в сучасних умовах розглядається як фактор національної безпеки, виконує функцію консолідації держави, слугує підсиленням у взаємодії між складовими соціально-економічного розвитку суспільства. Для більш чіткого окреслення предмета дослідження нами було розроблено та побудовано теоретичну модель об’єкта дослідження, за допомогою якою вдалося обґрунтувати актуальність та важливість вибору напрямів наукового дослідження.
2. Проаналізовано понятійно-категоріальний апарат державного управління у сфері культури та удосконалено методологічний підхід до розкриття значення змісту понять “сфера культури”, “державне управління сферою культури”, “державне управління у сфері культури”, “державне управління в галузі культури” та доведено, що зазначені поняття є різнозначними.
З’ясовано, що поняття “державне управління сферою культури” є загальним (широким) поняттям, яке означає управління цілісною системою. Поняття “державне управління у сфері культури” є особливим (вужчим) поняттям, яке сфокусоване на управлінні структурними одиницями (компонентами) культури, наприклад, окремими галузями сфери культури. Крім того, вирізняють ще поняття “державна політика у сфері культури” як одиничне поняття, власне політика держави спрямовується на управління інституціями культури, наприклад, освіти, мистецтва та ін. У науковому дослідженні поняття “сфера культури” і “царина культури” вживаються як синоніми, а під поняттям “секторів культури” ми розуміємо складові сфери культури – мистецтва, культурної спадщини, музейництва та ін. З метою розкриття предмета дослідження сформульовано авторські визначення понять “сфера культури”, “державне управління у сфері культури” та “державне управління сферою культури”.
Узагальнено європейські тенденції розвитку сфери культури та з'ясовано відмінність між європейськими та вітчизняними підходами до розкриття значення та ролі культури у суспільному розвитку. Встановлено, що у сучасному світі культура набуває нового змісту, а європейські тенденції розвитку сфери культури відображають нове бачення культури, яка в сучасному європейському суспільстві є об’єктом державної підтримки, тісно взаємопов’язана з соціально-економічною діяльністю та займає ключову позицію у формуванні стратегій соціально-економічного розвитку, набуває нового змісту, який полягає в тому, що, по-перше, культура сприяє регіональному, місцевому розвитку, по-друге, культура викликає гордість за приналежність до нації – формує національну ідентичність, сприяє консолідації суспільства, по-третє, культура створює культурні цінності, а по-четверте, і найголовніше, культура є першоосновою будь-якого розвитку.
3. Систематизовано сучасні моделі державного управління та державної політики у сфері культури європейських держав. Доведено ключову роль та значний вплив концептуальних основ культурної політики ЮНЕСКО, Ради Європи у формуванні державної політики у сфері культури на міжнародному та державному рівнях у країнах Європи. Суть концепції багаторівневого (мережевого) управління в межах ЄС полягає у наявності різних рівнів інтеграційних зв’язків та взаємозалежностей розвитку, які передбачають співпрацю у сфері культури на офіційному (неофіційному рівнях) з міжнародними, наднаціональними, національними, регіональними та місцевими інституціями.
З’ясовано, що за формою державного устрою та ступенем системи централізації та децентралізації державного управління у сфері культури європейських держав вирізняють моделі централізованого та децентралізованого управління та ухвалення рішень, моделі культурної політики сильної централізації, сильної децентралізації та відносної рівноваги між централізацією та децентралізацією. Кожна із моделей відводить культурі ключову роль у суспільному сталому розвитку, збереженні її цінностей та надбань, толерантному співіснуванні різних культур і народностей.
Науковий аналіз та узагальнення напрацювань зарубіжних дослідників з погляду пошуку ефективних моделей державного управління та державної політики у сфері культури дав змогу дійти висновку, що в кожній країні існують історичні традиції вибору тієї чи іншої моделі управління. Кожна з розглянутих моделей сформована за певним критерієм і демонструє певні позитивні аргументи для України (управління – державна підтримка, управління – стратегічне координування, управління – новий державний менеджмент).
Систематизація та вивчення сучасного європейського досвіду державного управління у сфері культури, реалізації культурної політики на рівні ЮНЕСКО, Ради Європи, ЄС та національних держав дали можливість розробити послідовність реформування державного управління у сфері культури, яка передбачає вдосконалення основних принципів функціонування культурної галузі з метою забезпечення координації та ефективності дій держави у цій царині.
4. Досліджено особливості державного забезпечення економічної підтримки сфери культури в європейських державах, що відображають тенденції багатоканального бюджетного фінансування, державного стимулювання щодо залучення позабюджетних коштів на розвиток культури, а саме коштів від спонсорства (корпоративного, приватного), меценатства, фандрейзингу, співпраці бізнесу та культури, партнерської участі посередницьких організацій, функціонування культурних індустрій, податкових відрахувань, грантів НУО, фондів, асоціацій на реалізацію культурних проектів, коштів від продажу лотерей та ін.
Доведено, що через налагодження співпраці з комерційним сектором, посередницькими організаціями, фондами, асоціаціями урядам європейських держав удалося долучити та зацікавити неурядовий, комерційний і приватний сектор до фінансування культурних організацій.
Визначено, що культурна політика об’єднаної Європи забезпечує процес культурної інтеграції, відображає національні культурні інтереси держав-членів, сприяє поширенню культур народів теренами Європи, забезпечує міжкультурний діалог, акцентує увагу на культурному розмаїтті, збереженні культурної спадщини, захисті прав та інтересів меншин без утиску інтересів більшості. Пріоритетними завданнями національної культурної політики європейських держав є протекціонізм національної культури, ідентичності та сприяння культурному розмаїттю. Як у Європі, так і в Україні питання збереження культурної ідентичності, забезпечення міжкультурного діалогу сьогодні є на часі.
5. Обґрунтовано важливість застосування та впровадження сучасного європейського досвіду у державному управління у сфері культури за таким напрямами: 1) забезпечення усталеного функціонування сфери культури (державної підтримки, охорони, популяризації національно-культурних надбань); 2) визначення стратегічних напрямків розвитку галузей, пріоритетів та цілей державної політики для підтримки розвитку культури й мистецтв та охорони об’єктів культурної спадщини; 3) удосконалення державної політики економічної підтримки розвитку сфери культури в Україні (державного стимулювання залучення позабюджетних коштів на розвиток культури); 4) державного протекціонізму (популяризації культурної інтеграції, збереження національно-культурної самобутності та ідентичності, забезпечення міжкультурного діалогу); 5) впровадження сучасних форм культурної діяльності (культурна дипломатія, культурний менеджмент, соціальне партнерство, мережеве партнерство, культурний туризм, цифрові технології та ін).
З’ясовано, що державно-управлінська діяльність у сфері культури західних держав в основному спрямована на визначення стратегічних напрямків розвитку сфери культури, пріоритетів та цілей державної політики для підтримки розвитку культури й мистецтв та охорони об’єктів культурної спадщини.
Доведено, що в умовах глобальної трансформації важливим засобом протекціонізму національної культури має стати удосконалення правових та фінансових підходів до державного управління у сфері культури, що у свою чергу забезпечить комплексну підтримку виробника національно-культурного продукту (українських книжок, часописів, музики, фільмів та ін.), режим пільгового оподаткування, інформаційного патронату та підтримки участі вітчизняних митців у міжнародних проектах. Важливим для України повинен стати досвід європейських держав (Польщі, Франції) стосовно створення національних культурних інституцій за кордоном, завданням яких є популяризація національної культури у світі, що в майбутньому матиме позитивний соціально-економічний ефект для розвитку територій, культурного відродження міст, містечок, віддалених регіонів.
6. Змодельовано процес упровадження інноваційних підходів до модернізації державної політики, спрямованої на державну підтримку розвитку сфери культури та діяльність вітчизняних інституцій культури в умовах нових викликів з метою розв’язання проблеми включення української культури в європейський культурний простір і передбачає виконання конкретних завдань:
1) визначити пріоритети розвитку культури, врахувавши принципи європейського управління та рекомендації Ради Європи щодо формування державної культурної політики: а) сприяння розвитку культурної ідентичності; б) сприяння культурному різноманіттю; в) сприяння творчості; г) сприяння участі у культурному житті;
2) зважити на положення Стратегії розвитку Європейського Союзу до 2020 року, які відводять культурі нову визначальну роль: а) у розвитку інтелектуальних ресурсів економіки (зайнятість населення у творчих секторах культури, розвиток креативності, новацій в економіці, забезпечення високоякісними та конкурентоспроможними послугами та товарами); б) у стійкому розвитку економіки (використання новітніх цифрових технологій, взаємозв’язок культура – економіка – екологія); в) у соціально спрямованому розвитку економіки (культура сприяє розвитку економіки шляхом заохочення до міжкультурного діалогу та поваги до культурного розмаїття, культурна діяльність зміцнює соціальну згуртованість, надає змогу громадськості бути причетною до соціального, культурного, економічного розвитку держави);
3) удосконалити законодавчу базу сфери культури: створити Кодекс Законів про культуру, Національну стратегію розвитку культури, ухвалити Закон про культурний Фонд, удосконалити систему ухвалення рішень, контролю за виконанням та дотриманням законодавства, застосовувати в управлінській діяльності ненормативні інституційні акти (кодекси поведінки, програми дій, зелені книги, білі книги);
4) трансформувати діяльність Міністерства культури України в державну інституцію, яка володіє ключовими повноваженнями стосовно розробки стратегічних напрямків розвитку галузі, державної політики у сфері культури та новими механізмами обстоювання інтересів зацікавлених сторін щодо підтримки сфери культури, а також оновити державний менеджмент міністерства;
6) запровадити для України дієву модель децентралізованого управління у сфері культури. Досвід окремих децентралізованих унітарних держав Франції, Фінляндії, Швеції засвідчує, що децентралізоване управління передбачає горизонтальне координування замість ієрархічного підпорядкування: регулювати, а не керувати.
7. Розроблено практичні рекомендації органам державної влади і управління щодо удосконалення державного управління у сфері культури з цією метою: 1) започаткувати реальні реформи організаційно-правового забезпечення сфери культури, застосувавши при цьому європейські підходи до управління; 2) на законодавчому рівні узгодити механізм партнерства держави, бізнесу та НУО у сфері культури; 3) врахувати досвід європейських держав із впровадження децентралізованого управління та розширити можливості участі громадськості у формуванні та реалізації регіональної культурної політики; 4) забезпечити державну підтримку, протекціонізм культурних індустрій, виробництво та розповсюдження конкурентноздатного національно-культурного продукту; 5) забезпечити надання високоякісних культурних послуг; 6) повсюдно сприяти популяризації української культури та мистецтв у світі; 7) активізувати процес впровадження в Україні сучасних форм культурної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, С. 141.
2. Бюджетний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 50-51, С. 572.
3. Податковий кодекс України (Закон № 2755-VI від 02.12.2010) Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, С. 112.
4. “Про авторське право та суміжні права”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 13, С. 64.
5. “Про бібліотеки і бібліотечну справу”: Закон України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 7, С. 45.
6. “Про благодійництво та благодійні організації”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 46, С. 292.
7. “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 48, С. 405.
8. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони культурної спадщини”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 4, С. 22.
9. “Про гастрольні заходи в Україні”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 7, С. 56.
10. “Про Державний бюджет України на 2010 рік”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 22-23, N 24-25, С. 263.
11. “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 50, С. 302.
12. “Про державні цільові програми”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 25, С. 352.
13. “Про інформацію”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 48, С. 650.
14. “Про кінематографію”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 22, С. 114.
15. “Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 16, С. 264.
16. “Про культуру”: Закон України від 14 грудня 2010 року № 2778–VI. Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/12852.html
17. “Про місцеве самоврядування в Україні”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 24, С. 170.
18. “Про музеї і музейну справу”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 25, С. 191.
19. “Про Національний архівний фонд та архівні установи”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 15, С. 86.
20. “Про національні меншини в Україні”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 36, С. 529.
21. “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 12, С. 102.
22. “Про охорону культурної спадщини”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 39, С. 333.
23. “Про перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2009, N 8, С. 105.
24. “Про професійних творчих працівників та творчі спілки”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, N 52, С. 312.
25. “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 24, С. 183.
26. “Про театри на театральну справу”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 26, С. 350.
27. “Про телебачення і радіомовлення”: Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 10, С. 43.
28. Абанкина И. Финансирование культуры в европейских странах: обзор подходов и методов [Электронный ресурс] / И. Абанкина // Режим доступа: http://www.strana-oz.ru/?article=1102&numid=25
29. Абрамов Л.К. Менеджмент у сфері культури. [Електронний ресурс] / Л.К. Абрамов, Т.В. Азарова // Кіровоград: ЦПТІ, 2000. – 88с. – Режим доступу: http://www.civicua.org/library/view.html?topic=1450062&folder=4087
30. Аллахвердиева Н. Модели и практики спонсорства и фандрейзинга в Великобританки [Электронный ресурс] / Л. Кузовникова, И. Лаврухина, В. Сорокин, Г. Фирсов, 2006. –– Режим доступа: http://www.cpolicy.ru/issledovania.html/fundrasing.html/gb.html
31. Арсеєнко А. Глобалізація чи поляризація: що чекає світ? [Текст] / А. Арсеєнко // Наука і суспільство, 2000. - № 5/6. - С. 5-7.
32. Бакальчук В. О. Етносоціальний вектор культурної політики України: стратегічні пріоритети: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук [Текст] / В. О. Бакальчук; Національний інститут стратегічних досліджень. - Київ: [б.в.], 2007. – С. 15.
33. Бакальчук В. Зарубіжний досвід залучення позабюджетних коштів на розвиток культури. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно–політичного та соціально–економічного розвитку [Текст] / В. Бакальчук, О. Кузьмук // К.: НІСД, 2008. – С. 262-268.
34. Бакальчук В.О. Культурна самобутність як фактор національної безпеки: гуманітарний аспект [Електронний ресурс] / В.О. Бакальчук // Режим доступу: http://www.niisp.org/vydanna/panorama/issue.php?s=gupr3&issue=2006_2
35. Баркова О.В. Електронні зображення та візуальні мистецтва: інтеграційне значення міжнародних конференцій серії EVA [Електронний ресурс] / О.В. Баркова // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія, 2004. - № 3. - С. 52-60. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/2004/04boveva.html]
36. Баркова О.В. Напрями розвитку технологій формування iнформацiйних ресурсів електронних бiблiотек в Україні [Електронний ресурс] / О.В. Баркова // Міжнар. конф. "Електронні зображення та візуальні мистецтва": Зб. пр. першої укр. конф. сер. EVA, 22-24 трав. 2002 р., - Київ, 2002. - С. 115-124. - Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/articles/2002/02bovelu.htm.
37. Батіщева О. Державне управління розвитком національної культури в умовах глобалізації [Текст] / О. Батіщева // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління. – Львів, 2007. – 20с.
38. Батіщева О. Державне управління розвитком національної культури в умовах глобалізації [Текст] / О. Батіщева // Рукопис дис. канд. наук: 25.00.01. – Львів, 2007. – 237с.
39. Белей Л. Жити культурою. Вальдемар Домбровський про польський досвід організації культурного життя [Електронний ресурс] / Л. Белей // Журнал “Український тиждень”. – Режим доступу: http://www.ut.net.ua/art/166/0/3680/
40. Белей Л. Культивація культури [Електронний ресурс] / Л. Белей // Журнал “Український тиждень”, 2010. № 25-26 (138-139). Режим доступу: http://www.ut.net.ua/art/169/0/4046/
41. Білецький В. “Третій сектор” як основа громадянського суспільства [Електронний ресурс] / В. Білецький // Режим доступу: http://www.vesna.org.ua/txt/biletskv/trsec.html
42. Богуцький Ю. Президент приділяє системну увагу розвитку національних культурних проектів [Електронний ресурс] / Ю. Богуцький // Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/15411.html
43. Бурдьё П. Формы капитала: Культурный капитал [Электронный ресурс] / П. Бурдьё // Режим доступа: http://bourdieu.name/bourdieu-forms-of-capital
44. Буценко О. Ключові проблеми розвитку культури в Україні [Електронний ресурс] / О. Буценко, С. Ільїних // Інформ.- аналіт. центр “Демократія через культуру”. – К., 2002. – 40с. – Режим доступу: www.civicua.org/library/viev.html?topic=14522&tolder=4123
45. Буценко О. Культурна інновація України [Електронний ресурс] / О. Буценко // Інформаційно-аналітичний центр “Демократія через культуру”. – Режим доступу: www.eu.prostir.ua/data?t=1&q=1162
46. Буценко О. Профіль України. Компендіум культурних політик і тенденцій в Європі [Електронний ресурс] / О. Буценко К.: Центр розвитку “Демократія через культуру”, 2011. Вид. 12. 70с. – Режим доступу: http://www.culturalpolicies.net/down/ukraine_ol_022011.pdf
47. Выжлецов Г. П. Аксиология культуры [Текст] / Г. П. Выжлецов. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1996. – 152с.
48. Вовк Г.С. Меценатство во Франции. Инициативы Министерства культуры и коммуникаций. Новая хартия развития культурного меценатства [Электронный ресурс] / Г.С. Вовк // Культура в современном мире, 2010. № 5 6. Режим доступа:http://infoculture.rsl.ru/NIKLib/home/news/KVM_archive/articles/2010/05-06/2010-05-06_r_kvm-s4.pdf
49. Вовкун В. Національна культура - це і є національна ідея [Електронний ресурс] / В. Вовкун // Народний оглядач, 2008. – 2 серпня. – Режим доступу: http://sd.org.ua/prn_news.php?id=14927
50. Возняк Т. Глобалізація як виклик людству [Електронний ресурс] / Т. Возняк // Ї: незалежний культурологічний часопис. Глобалізація, Європейський Союз та Україна. – Львів: [б.в.], 2000. - № 19 – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Chasopys_Ji/N19_Globalizatsia_Evropeyskyy_Soyus_ta_Ukraina/
51. Волес В. Творення політики в Європейському Союзі / В. Волес, Г. Волес // Пер. з англ. Р.Ткачук. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2004. – 871с.
52. Востряков Л. Е. Культурная политика: концепции, понятия, модели [Электронный ресурс] / Л. Е. Востряков // Режим доступа: http://www.cpolicy.ru/analytics/80.html.
53. Востряков Л. Культурная политика: основные концепции и модели [Текст] / Л. Востряков // Экология культуры: Информационный бюлетень, 2004. - № 1 (32). - С. 79-108.
54. Востряков Л. Культурная политика как научная дисциплина и область практической деятельности [Текст] / Л. Востряков, Б. Периль // Личность. Культура. Общество, 2004. - Вып. 3 (23). – С. 240 – 253.
55. Ганжа Л. Найголовніше із мистецтв для українців є телевізор [Електронний ресурс] / Л. Ганжа // “Телекритика”, 2007. – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/culture/.../8956
56. Ганжа. Л. Привид української культури в Європі [Електронний ресурс] / Л. Ганжа // “Телекритика”, 2007. – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/culture/2007-11-22/35069
57. Гаращенко О. КАЛІМЕРА новий проект Європейської Комісії [Електронний ресурс] / О. Гаращенко // Режим доступу: http://library.kr.ua/calimera/omh1.html
58. Гілмен-Чартренд Геррі “Принцип на відстані витягнутої руки” і культура: міжнародна перспектива – минуле, сучасне і майбутнє [Текст] / Гілмен-Чартренд Геррі, Макофі Клер // Діалог. Інформаційно-аналітичний вісник. Рада Європи/ERICarts, “Культурна політика в Європі, головні факти та тенденції: Компендіум”, 2003. – Вип. 4. Творчі індустрії і нова економіка: британський шлях. – С. 59-60, С. 13-15.
59. Глобалізація і безпека розвитку [Текст]: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін. // Кер. авт. кол. О. Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. — С. 48.
60. Гнатковський Ю. Культурні індустрії [Електронний ресурс] / Ю. Гнатковський // Режим доступу: http://gnatkovskyi.com/program/culturalindustries/
61. Гордієнко М. Етнонаціональна політика у сучасному українському суспільстві [Електронний ресурс] / М. Гордієнко // Режим доступу: http://www.personal.in.ua/article.php?ida=284
62. Гриценко О.А. Дослідження проблем трансформації культурної сфери та шляхів реалізації ключової ролі культури в соціально-економічному розвитку сучасної України [Електронний ресурс] / В.В.Солодовник, М.Ю. Рябчук, І.С. Булкіна, Н.К. Гончаренко, О.В. Ірванець, І.А. Кулінкович // Аналітичний огляд і рекомендації. Актуалізація культурно-історичної спадщини. К.: УЦКД, 2009. – 106с. – Режим доступу: http://www.culturalstudies.in.ua/zv_2009-10.php
63. Гриценко О.А. Дослідження проблем узгодження законодавчої бази культури України із законодавством для сфери культури Європейського Союзу [Електронний ресурс] / В.В. Солодовник, Н.К. Гончаренко, Є.А М’ягка. К.: УЦКД, 2006. – Режим доступу:http://www.culturalstudies.in.ua/zv_2006_s4.php
64. Гриценко О. Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі [Електронний ресурс] / О. Гриценко К.: УЦДК, 2000, - 228с. – Режим доступу:http://www.culturalstudies.in.ua/knigi_1.php
65. Гриценко О. Культурна політика: Концепції й досвід [Текст] / О. Гриценко // Навчальний посібник. К.: Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1994. - 60с.
66. Гриценко О. Українська популярна культура як об’єкт дослідження [Текст] / О. Гриценко // Сучасність, 1997.- № 10.- С. 138-144.
67. Гриценко О.А. Правова база культури в Україні та вплив змін у законодавстві, що відбулися протягом 2001-2005 років на функціонування культурно-мистецької сфери [Електронний ресурс] / О.А. Гриценко, В.В. Солодовник // Державні цільові програми у галузі культури К.: УЦКД, 2005.– Режим доступу:http://www.culturalstudies.in.ua/zv_2005_3_14.php.
68. Гриценко О.А. Пророки, пірати, політики і публіка : культурні індустрії й державна політика в сучасній Україні [Текст] / О. А. Гриценко, В. В. Солодовник; Український центр культурних досліджень Київ: К. І. С., 2003. 168c.
69. Грицяк І.А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади [Текст] / І.А. Грицяк // Моногр. – К.: Вид-во “К.І.С.”, 2006. – 398с. С. 25-26
70. Грицяк І.А. Розвиток європейського управління в контексті впливу на державне управління в Україні [Текст] / І.А. Грицяк // Aвтореф. на здоб. наук. ступ. д. н. з держ. упр. – К.: [б.в.], 2006. - 25с.
71. Грицяк І.А. Особливості європейського управління на національному рівні: методичний аспект [Електронний ресурс] / І.А. Грицяк // Стратегічні пріоритети, 2007. № 1 (2). - С. 165-172.– Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/StrPryor/2/5-1-Hrytsiak.pdf
72. Губерський Л.В. Культура. Ідеологія. Особистість [Текст]: Методолого-світоглядний аналіз / Л.В.Губерський, В.П.Андрущенко, М.І.Михальченко. – К: Знання України, 2002. – 580с.
73. Губерський Л., Культура. Ідеологія. Особистість [Текст]: Методолого-світоглядний аналіз. / В. Андрущенко, М. Михальченко. - К.: Знання України, 2009.-578с.
74. Дацко О. Культура як чинник сталого розвитку регіонів: європейський досвід [Електронний ресурс] / О. Дацко // Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pips/2009_1/224.pdf
75. Дацюк С. В чому суть українства? [Електронний ресурс] / С. Дацюк, К. Матвієнко // Корпорація стратегічного консалтингу: “Українська правда”, 2009. – Режим доступу:http://www.pravda.com.ua/news/2009/5/25/95305.htm
76. Денисова Т. Глобальне і локальне: параметри культури. Україна в сучасному світі [Текст] / Т. Денисова // Матеріали конференції українських випускників програм наукового стажування у США Ялта, 12 – 15 вересня 2002. С. 41.
77. Дзюба І. Від марнгінальності до універсальності [Текст] / І. Дзюба // Сучасність: література, наука, мистецтво, суспільне життя, 2008. - № 1-2. – С. 53-65.
78. Дзюба І. Глобалізація й майбутнє культури [Електронний ресурс] / І. Дзюба // Газета “День”, 2006. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/165184
79. Дзюба І. Культура – це самовідтворення нації в часі та просторі [Текст] / І. Дзюба // “Літературна Україна”, 2000.- 13 квітня.
80. Дзюба І. Між культурою і політикою [Текст] / І. Дзюба. К.: Сфера, 1998. С. 32.
81. Дзюба І. Чи усвідомлюємо українську культуру як цiлiснiсть? [Текст] / І. Дзюба // “Наука і культура”, Вид.-во АН УРСР, 1988. Вип. 22. С. 309-325.
82. Дзюба С. Значення творчих індустрій для розвитку економіки міст [Електронний ресурс] / С. Дзюба, Н. Машина, М. Сазонова // Режим доступу: http://prev.donnasa.edu.ua/win/publish/issues/esigh/st07.pdf
83. Дзюба С. К вопросу о разработке экономической стратегии развития творческой индустрии в Украине [Электронный ресурс] / С. Дзюба, Н. Машина, М. Сазонова // Режим доступа: http://www.new-ans.com/St4.doc
84. Динаміка розвитку культури. Поняття культурно-історичний тип [Текст] / М.М. Закович // “Культурологія. Українська та зарубіжна культура” - К., 2007.
85. Дмитренко Н. Реформатор із Варшави [Електронний ресурс] / Н. Дмитренко // Газета "Україна молода", 2010. № 49. Режим доступу: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1616/164/56929/
86. Доповідь Міністра культури і туризму України Ю. Богуцького на Всеукраїнській нараді з питань розвитку культури [Електронний ресурс] / Ю. Богуцький Київ, 2007. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/87582;jsessionid=E75C8EC4975D03CE1BFD0BCDC896281B
87. Драгичевич-Шешич М. Культура: менеджмент, анимация, маркетинг [Текст] / М. Драгичевич-Шешич // Пер. с сербохорв, Новосибирск: Тигра, 2000. - 227с.
88. Духовність і художньо-естетична культура. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади / Керівники авторського колективу [Текст] / А.І. Комарова, Б.С. Ступка, О.С. Тимошенко, М.І. Чембержі, В.Г. Чернець // Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник. – Київ: Науково-дослідний інститут Проблеми людини, 2000. Том 17. – 634с.
89. Эверитт Энтони. Как управлять культурой: интегрированное культурное планирование и культурная политики [Текст] / Э. Эверитт // Культурная политика в Европе: выбор стратегии и ориентиры. Сборник материалов.- М.: ИКП, 2002.- С. 135-164.
90. Европейское культурное многообразие и самобытность. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.echr.ru/coe/activity/800_europeans_13.htm
91. “Євробюлетень” [Електронний ресурс] / Інформаційне видання Представництва Європейської Комісії в Україні та Білорусії, 2008. №1. С. 19.– Режим доступу: http://ec.europa.eu/delegations/ukraine/documents/eurobulletin/200801_uk.pdf
92. Європейська культурна конвенція 1954 р. Рада Європи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_213
93. Європейська хартія місцевого самоврядування. Рада Європи. Страсбург, 15 жовтня 1985 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_036
94. Європейський досвід державного управління [Текст]: Курс лекцій / Уклад.: О.Ю.Оржель, О.М.Палій, Ю.Д.Полянський, С.М.Гладкова, С.В.Соколик, П.І.Крайник, Т.О.Гусаченко // За заг. ред. О.Ю.Оболенського, С.В.Сьоміна, А.О.Чемериса, С.В.Загороднюка, О.Л.Приходько, Л.О.Воронько. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - 76 с., С. 21.
95. Європейський Союз: консолідовані договори [Текст] / Пер. Ю. Петруся; Наук. ред. В. Муравйов. – К.: Вид-во “Port-Royal”, 1999. – 206с.
96. Європейські стандарти для податкового кодексу. Оподаткування неприбуткових організацій [Електронний ресурс] / Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД), Київ, 2009, с.60. – Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/files/books/handouts_rt10Jun09.pdf
97. Жулинський М.Г. Заяви про себе культурою: тези трибунні, позатрибунні, а також роздуми й сповіді за парадною завісою [Текст] / М.Г. Жулинський // – К.: Ґенеза, 2001. – 680с.
98. Жулинський М. Ми ще не є політичною нацією й не готові до Євросоюзу [Електронний ресурс] / М. Жулинський // Радіо свобода, 07. 12. 2010. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2241571.html
99. Завдання на XXI століття для культури. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.model21.in.ua/analytics/66-persha-analytyka
100. Загальна декларація Організації Об’єднаних Націй з прав людини. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015
101. Загальна декларації ЮНЕСКО про культурне різноманіття, 2001. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unesdoc.unesco.org/images/0012/001271/127160m.pdf
102. Загальнодержавна програма збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 рр. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 32, ст.390.
103. Задихайло О.А. Організація управління культурою в Україні (адміністративно-правовий аспект) [Текст] / О.А. Задихайло // Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07: теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право – Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2006.
104. Згуровський А. Війни глобалізації [Електронний ресурс] / А. Згуровський // Газета “Дзеркало тижня”, 2006. – № 37 (616). Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1600/54652/
105. Золотова Л. Модели и практики спонсорства и фандрейзинга в Австрии [Электронный ресурс] / Л. Золотова, А. Дербенева, 2006. – Режим доступа:http://www.cpolicy.ru/issledovania.html/fundrasing.html/austria.html
106. Золотова Л. Модели и практики спонсорства и фандрейзинга во Франции [Электронный ресурс] / Л. Золотова, 2006. – Режим доступа:http://www.cpolicy.ru/issledovania.html/fundrasing.html/france.html
107. Ігнатченко І.Г. Форми та методи державного управління культурою в Україні: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук [Текст] / І.Г. Ігнатченко // Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого - Харків: [б.в.], 2009. - 20с.
108. Ильчук Д. Финансирование культуры в Европе в конце ХХ столетия [Текст] / Д. Ильчук, В. Мисенг // Россия и современный мир, 2004. № 4. С. 26-38.
109. Карлова В. Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах [Текст] / В. Карлова // Автореф. дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.01. К.: Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України, 2003. 20с.
110. Кафарський В. Нація і держава: Культура, Ідеологія, Духовність [Текст] / В. Кафарський // Івано-Франківськ: Плай, 1999. - 336с
111. Кафарський В. Україна - ЄС: нові перспективи націєтворення [Текст] / В. Кафарський // Політичний менеджмент, 2005. № 3 (12). С.7 19.
112. Кісь Р.М. Мова. Думка і культурна реальність [Текст] / Р.М. Кісь Львів: Літопис, 2002. – 304с.
113. Кіш Є. Регіональна політика Європейського Союзу: стратегічні імперативи для України [Електронний ресурс] / Є. Кіш // Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n23texts/kish.htm
114. Киричук О.С. Багаторівневе (“мережене”) управління в Європейському Союзі: нові виклики для України [Електронний ресурс] / О. С. Киричук // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2009_3/fail/+Kuruchuk.pdf
115. Киселева Т. Г. Глобализация культуры: тенденции и противоречия [Электронный ресурс] / Т. Г. Киселева // Режим доступа: http://www.gpntb.ru/win/inter-events/crimea2002/trud/sec1/Doc3.HTML
116. Ковальчук Т. Роль і місце культурної політики Європейського Союзу у процесі європейського будівництва [Текст] / Т. Ковальчук // Сучасність: література, наука, мистецтво, суспільство, 2008. - № 7 С. 51-53
117. Козловски П. Культура постмодерна [Текст] / П. Козловски // М., 1997.
118. Коліушко І. Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ [Електронний ресурс] / І. Коліушко, І. Бураковський, О. Сушко, Є. Захаров, Є. Бистрицький // Режим доступу: http://parlament.org.ua/upload/docs/Modernization.pdf
119. Колодій А. Радянська ідентичність та її носії в незалежній Україні [Текст] / А. Колодій // Матеріали конференції українських випускників програм наукового стажування у США – Ялта, 2002. – С. 18 30.
120. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського. [Електронний ресурс] // Режим доступу:: http://hutsul.museum/exposition/virtual/
121. Коновалова А. До питання модернізації української культури в умовах глобалізації [Електронний ресурс] / А. Коновалова // Режим доступу: http://www.mari.kiev.ua/2005_03_04.pdf
122. “Концепція Державної цільової програми інноваційного розвитку української культури на 2009-2013 роки”: Проект [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/129791
123. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року: Проект. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Table/23052008/Konc280508.htm
124. Концепція розвитку законодавства України про благодійну діяльність. Проект. К.: МКУ, УЦКД. – 2008. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.mincult.kmu.gov.ua/mincult/doccatalog/document?id=111716
125. Корженко В. Вплив національної культури на формування моделі управління: методика крос-культурного [Електронний ресурс] / В. Корженко, Ж. Писаренко // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2009_1/doc/1/02.pdf
126. Коротко про Швейцарію. Експорт у Швейцарію [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://sippo.ch/internet/osec/en/home/import/publications/sippo_and_partner.-ContentSlot-3610-ItemList-60500-File.File.pdf/pub_glance_rus.pdf
127. Костюк Б. Презентація проекту “Європейський досвід: Польща” у Києві [Електронний ресурс] / Б. Костюк // Радіо Свобода, 2010. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/1984398.html
128. Костюк Б. У малих міст велике майбутнє [Текст] / Б. Костюк // Сучасність: література, наука, мистецтво, суспільство, 2008. - № 7 С. 113-117.
129. Кочетков В.В. Психология междукультурных различий [Текст] / В.В. Кочетков // М.: ПЕР СЭ, 2002. С. 217.
130. Краснодембський З. На постмодерністських роздоріжжях культури [Текст] / З. Краснодембський // Пер. з польської Р. Харчук – К.: Основи, 2000. 196с.
131. Кузьмук О. Зарубіжний досвід взаємодії держави з підприємницькими структурами та громадськими інституціями у сфері підтримки та розвитку культури [Електронний ресурс] / О.Кузьмук // Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/December2009/17.htm
132. Кузьмук О. Культурний туризм як інст