ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО–ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРАСНЯКОВ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 354 : 37.014 (043.3)

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ:
ТЕОРЕТИКО–ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Протасова Наталія Георгіївна,
заслужений працівник освіти України,
доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ 14
1.1 Державна політика в галузі освіти як предмет наукового дослідження 14
1.2 Ретроспективний аналіз формування та реалізації державної політики в галузі освіти України (до 1991 р.) 29
1.3 Роль органів управління освітою в реалізації державної політики в галузі освіти (історичний аспект) 53
Висновки до розділу 1 72

РОЗДІЛ ІІ ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ 75
2.1 Етапи формування державної політики в галузі освіти України в сучасному процесі державотворення (1991–2011 рр.)…………………………………………………. 75
2.2 Міжнародні нормативно-правові акти про освіту та їх вплив на формування державної політики в галузі освіти України 92
2.3 Чинники впливу на процеси формування та здійснення державної політики в галузі освіти України 108
Висновки до розділу 2 124

РОЗДІЛ ІІІ ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 128
3.1 Особливості реалізації державної політики в галузі освіти на загальнонаціональному рівні 128
3.2 Особливості реалізації державної політики в галузі освіти на регіональному рівні 154
3.3 Перспективи розвитку державної освітньої політики України 177
Висновки до розділу 3 189
ВИСНОВКИ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199
ДОДАТКИ 231

ВСТУП

Розвиток сучасного суспільства характеризується швидкими і глибокими змінами. На ці зміни істотно впливають загальноцивілізаційні трансформації, зумовлені як глобалізаційними процесами, розпадом та утворенням нових держав, зіткненням нових цінностей, швидким розвитком науки і технологій, так і суттєвим розширенням можливостей і потреб людини в індивідуальному, особистому розвитку. Безумовно, динамічні трансформаційні процеси охопили і національні системи освіти. Більшість держав світу прийшли до висновку, що саме освіта є основою розвитку суспільства, нації та держави, запорукою гідного майбутнього. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства і водночас – стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.
Такі оцінки і висновки насамперед зумовлені прямою залежністю між розвитком суспільства і системою освіти. Тому статус держав у сучасному світі визначається не стільки військовим і економічним, скільки інтелектуальним потенціалом. У тих державах, де розуміють високе призначення на сучасному етапі освіти, формування та втілення державної політики в галузі освіти відбувається саме на засадах пріоритетного її розвитку. Тільки та країна, де забезпечується пріоритетний розвиток сфер освіти і науки, зможе претендувати на гідне місце у світовому співтоваристві, бути конкурентоспроможною. Втілення в життя саме таких стратегічних завдань є вкрай важливими для нашої молодої держави.
Докорінні зміни соціально-економічної і політичної ситуації в Україні, оновлення всіх сфер життєдіяльності суспільства, національного відродження країни вимагають формування нової, сучасної державної політики в галузі освіти. До того ж, освіта в Україні є однією з ключових галузей, в якій зайнято понад 1,7 млн. працівників, або 7 % усіх зайнятих в економіці, і на яку витрачається від 10 до 15 % бюджетних коштів. Безпосередніми учасниками освітнього процесу є майже 11 млн. осіб, що становить п’яту частину всього населення України [205, с. 510]. Тому від спрямованості та успішності модернізації галузі освіти залежить проведення системних реформ у цілому. Це ключове питання всієї внутрішньої політики держави, довгострокових перспектив її розвитку.
Доцільність та актуальність спеціального дослідження державної політики в галузі освіти в Україні обумовлена не тільки наявністю прогалин у висвітленні проблем формування державної політики у різні історичні періоди Української держави, зокрема за останні двадцять років, необхідністю втілення її в нормативно-правових актах про освіту, а також потребою об’єктивного та неупередженого теоретико-історичного аналізу ролі органів управління освітою в реалізації державної політики в галузі освіти, впливу внутрішніх та зовнішніх чинників та процесом її формування та впровадження.
Література за тематикою, зважаючи на її міждисциплінарний формат, є надзвичайно чисельною і різноманітною. Важливе значення для дослідження проблеми мають праці відомих зарубіжних та вітчизняних учених А.Адамського [2] , С.Баранової [19], С.Белякова [21], П.Брауна [26], Т.Брус [27, 28, 29], Б.Вульфсона [42, 43], Л.Гаєвської [44, 338], М.Генсона [47], Б.Гершунського [49], В.Голубь [51], І.Грицяка [52], Б.Гурне [55], В.Данна [56], Г.Дорохової [72], В.Карлової [122], М.Квієка [125], В.Козакова [131], О.Кучеренка [165, 166,167, 168], І.Лопушинського [171], С.Майбороди [177], В. Огаренка [138], Л.Пала [213], Л.Паращенко [216], В.Полонського [228], Я.Радиша [252], В.Ребкала [254, 255], В.Романова [257, 258], О.Рудіка [259, 260], Г.Сафаргалієва [267], Г.Ситника [297], О.Смоліна [276, 277, 278, 279], Д.Стоуна [285], С.Телешуна [297], В.Тертички [299-306], Р.Фернандо та Н.Мак-Гінна [314], В.Філіпова [317], В.Цветкова [321, 322], О.Шиян [331], В.Шкатулли [333, 334, 335] та ряду інших, присвячені проблемам загальної теорії і практики державного управління, аналізу державної політики в галузі освіти, розробці її концептуальних засад тощо.
Питання формування та реалізації державної політики в галузі освіти, модернізації системи державного управління висвітлюються в наукових працях вітчизняних вчених В.Андрущенка [7, 8], В.Гальперіної [45, 46], Д.Дзвінчука [65, 66], В.Журавського [85, 86, 87], І.Іванюк [116], В.Кременя [156, 157, 158, 159, 160, 161], С.Крисюка [162], В.Лугового [173, 174], Т.Лукіної [175], В.Огнев`юка [199], Л.Прокопенка [245, 246, 247, 248], Н.Протасової [250], С.Ніколаєнка [188, 189, 190. 191, 192, 193, 194, 195] та ін. У них розглядається сутність, методологічні засади та різноманітні аспекти формування державної політики в галузі освіти та механізми її впровадження, модернізації державного управління освітою, вплив нормативно-правових актів з питань освіти на процеси формування та реалізації державної політики в галузі освіти в Україні, її перспективи та суперечності.
Разом з цим системний аналіз наукової літератури з проблем формування та реалізації державної політики в галузі освіти свідчить, що незважаючи на велике коло досліджень, у науковому плані проблема формування та реалізації державної політики в галузі освіти в Україні на сьогодні залишається малодослідженою. Не сформовано єдиного категорійно-понятійного апарату, що зумовлює використання різноманітних підходів до тлумачення термінів “державна політика в галузі освіти України”, “цільові регіональні програми розвитку освіти”. У більшості праць висвітлюється історія розвитку освіти, стан сучасної освіти, визначення освітньої політики та її основні характеристики, основи аналізу освітньої політики і механізми її впровадження, при цьому залишається поза увагою аналіз тенденцій формування державної політики в галузі освіти, вплив внутрішніх на зовнішніх чинників, особливості запровадження державної освітньої політики в Україні на загальнодержавному та регіональному рівні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами.
Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України в межах наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U0028270), зокрема при розробці тем: “Науково-методичний супровід варіативної частини програми спеціальності “Державне управління у сфері освіти” (номер державної реєстрації 0110U000423), “Компетентнісний підхід до підготовки керівних кадрів освіти; навчально-методичне забезпечення нормативної частини магістерської програми підготовки фахівців за спеціальністю “Державне управління у сфері освіти” (номер державної реєстрації 0111U400143). Як науковий співробітник підготував аналітичні матеріали і пропозиції для навчальних дисциплін “Державна політика у сфері освіти”, “Державна політика в галузі освіти України в контексті реалізації освіти для демократичного громадянства і прав людини”, розробив конспекти лекцій до навчальної дисципліни “Державна політика і управління в галузі освіти” спеціальності “Державне управління у сфері освіти”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення та наукове обґрунтування тенденцій формування та реалізації державної політики в галузі освіти в Україні; виявлення основних чинників впливу на процеси розробки та впровадження державної політики в галузі освіти та розробка науково-практичних рекомендацій органам законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо її вдосконалення.
Реалізація поставленої мети зумовила потребу вирішення таких завдань:
– проаналізувати результати досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, нормативно-правові акти стосовно сутності, завдань і шляхів реалізації державної політики в галузі освіти для цілісного розгляду проблеми;
– здійснити теоретичний аналіз понятійно-категоріального апарату дослідження, зокрема термінів “державна політика в галузі освіти України” та “цільові регіональні програми розвитку освіти”;
– визначити і обґрунтувати основні етапи та напрями формування державної політики в галузі освіти в період сучасного українського державотворення;
– дослідити провідні тенденції формування та особливості реалізації державної політики в галузі освіти в Україні на сучасному етапі, виявити зовнішні та внутрішні чинники впливу на її формування та впровадження;
– сформулювати пропозиції та науково-практичні рекомендації органам законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо перспектив розвитку державної освітньої політики в Україні.
Об’єкт дослідження. Державна політика в галузі освіти як організаційно-нормативна система владних дій та управлінських рішень в сучасних умовах розвитку українського суспільства.
Предмет дослідження. Ґенеза і тенденції розвитку державної політики в галузі освіти України на сучасному етапі, її змістовні та структурно-функціональні характеристики.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використані загальнонаукові методи: історичний – для дослідження еволюції освітньої галузі в її історичній ретроспективі; порівняльно-правовий – при здійсненні аналізу основоположних нормативно-правових актів у сфері освіти та їх вплив на формування державної освітньої політики; діахронний (метод періодизації) – для дослідження якісних змін щодо формування державної політики в галузі освіти в сучасний період українського державотворення (1991–2011 рр.); діалектичний – при формулюванні конкретних рекомендацій та власної позиції щодо формування та реалізації ефективної державної політики в галузі освіти; статистичних спостережень – при з’ясуванні динамічних характеристик освітньої галузі; аналізу і синтезу – для конкретних факторів, які обумовлюють сучасний стан національної системи освіти; системного аналізу, що дає змогу визначити новий предмет дослідження – освітянське законодавство як основа реалізації державної політики в галузі освіти.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні наукових положень і отримання нових висновків у галузі державного управління, що мають теоретичне та практичне значення, сприяють оптимізації сучасної державної політики в галузі освіти, дозволяють виявити причини неефективних наслідків освітніх реформ. У дисертації:
уперше:
– здійснено ретроспективний логіко-системний аналіз становлення і розвитку державної політики в галузі освіти в Україні як цілісного феномену, в результаті цього визначено позитивні та негативні тенденції модернізації національної системи освіти ;
– з’ясовано генезис державної політики в галузі освіти в Україні, проаналізовано нормативно-правові акти та повноваження органів виконавчої влади в процесі формування та реалізації державної політики в галузі освіти різні часи історичного розвитку Української держави та розкрито загальносвітові тенденції формування та реалізації державної політики в галузі освіти;
– визначено та обґрунтовано періодизацію формування та реалізації державної політики в галузі освіти в процесі сучасного українського державотворення: І етап – початок формування власної законодавчої та нормативно-правової бази (травень 1991 р. – березень 1996 р.); ІІ етап – конституційне закріплення права громадян на освіту, визнання освіти пріоритетною галуззю (березень 1996 р. – грудень 1998 р.); ІІІ етап – прийняття законів прямої дії щодо функціонування усіх ланок системи національної системи освіти (грудень 1998 р. – січень 2002 р.); ІV етап – реалізація чинного законодавства про освіту, вдосконалення нормативно-правової бази (січень 2002 р. – жовтень 2002 р.); V етап – модернізація галузі освіти відповідно до вимог ХХІ століття (жовтень 2002 р. – липень 2010 р.); VI етап – забезпечення інноваційного розвитку освіти, корегування завдань та заходів відповідно до сучасних потреб (липень 2010 р. – жовтень 2011 р.); VII етап – ухвалення нової стратегії розвитку освіти (жовтень 2011 р. – дотепер); що дало змогу здійснити системний концептуальний аналіз становлення та еволюції державної політики, зокрема законодавства про освіту, розкрити сутність змін в управлінні освітою на кожному з виявлених етапів;
удосконалено:
– понятійно-категоріальний апарат державного управління, а саме: узагальнено та конкретизовано дефініції термінів “державна політика в галузі освіти”, як складова загальнодержавної політики, що відображає сукупність визначеної системи цілей, завдань, принципів, програм та основних напрямків діяльності органів управління освітою; “цільова регіональна програми розвитку освіти”, як організаційна основа здійснення державної політики в галузі освіти;
дістало подальшого розвитку:
– характеристика стану розробки проблем формування та реалізації державної політики в галузі освіти (дослідження проведено у пов’язаних між собою понятієво-категоріальних площинах: політики, освіти і державної політики в галузі освіти;
– підходи щодо реалізації цільових регіональних програм розвитку освіти, що мають на меті визначення перспективних, невідкладних заходів щодо основних напрямів модернізації національної системи освіти;
– шляхи оптимізації фінансових механізмів реалізації державної політики в галузі освіти (формування цілеспрямованої бюджетної політики з обов’язковим врахуванням норм і положень чинного законодавства про освіту, вироблення системи заходів щодо посилення контролю за використанням бюджетних коштів, удосконалення нормативно-правової бази щодо позабюджетного фінансування, фінансування закладів освіти в сільській місцевості з розрахунку не на одну дитину, а на утримання навчального закладу в цілому тощо).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані теоретичні положення, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані у законотворчій діяльності під час розробки та вдосконалення законодавства про освіту; в практичній діяльності органів державного управління в сфері освіти, зокрема в процесі формування та реалізації державної політики у зазначеній сфері; у науково-дослідницькій і викладацькій роботі при підготовці лекційних курсів і семінарських занять з відповідних питань державного управління.
Запропоновані автором підходи до формування та реалізації державної політики в галузі освіти враховані в Рекомендаціях Верховної Ради України за результатами парламентських слухань щодо регіональної політики, стану та перспектив розвитку загальної середньої освіти (довідка № 04–15/16-2622 від 07 жовтня 2011 р., довідка № 06–6/8–1185 від 21 жовтня 2011 р) (Додаток А).
Теоретичні положення й наукові результати дисертації упроваджено Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти при розробці законопроектів “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про дошкільну освіту” (2003 р.), “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про позашкільну освіту” (2007 р.), “Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу” (2010 р.), “Про внесення змін до статті 18 Закону України “Про загальну середню освіту” щодо запобігання дискримінації при вступі до початкової школи” (2011 р.) (довідка № 06–6/8–1185 від 21 жовтня 2011 р.) (Додаток А).
Науково-теоретичні положення і практичні результати дисертації використані управліннями освіти і науки Вінницької, Луганської та Сумської обласних державних адміністрацій під час виконання рішень Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти щодо розвитку освіти (довідки № 3833/01 від 04 жовтня 2011 р., № 2/01-4046 від 20 листопада 2011 р.; № 03-4696/01-01 від 06 жовтня 2011 р.) (Додаток А), упроваджені в навчальний процес Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на курсах підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів системи загальної середньої освіти та керівників позашкільних навчальних закладів (довідка № 397 від 20 жовтня 2011 р.) (Додаток А), а також знайшли застосування на науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, методологічних семінарах Інституту педагогіки дошкільної та шкільної освіти Педагогічного університету в Кракові (Польща) (довідка від 23 листопада 2011 р.) (Додаток А).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення й результати дослідження оприлюднені автором на 10 міжнародних та вітчизняних наукових і науково-практичних конференціях, круглих столах, наукових семінарах, зокрема: “Освітня політика національних меншин” (Київ 2004), “Інтелектуальний форум України – 2005” (Київ, 2005), “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2005), “Профільна школа та профільне навчання” (Київ, 2005), “Проблеми та перспективи розвитку обдарованої молоді України” (Київ, 2006), “Освітня політика щодо інклюзивного навчання: міжнародний досвід та українські перспективи” (Київ, 2006), “Історико-педагогічні дослідження: регіональний вимір” (Луганськ, 2006), “Науково-методичне забезпечення позашкільної освіти: теорія і практика” (Київ, 2008), “Університет – позашкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад” (Київ, 2010), “Проблеми модернізації та систематизації законодавства про освіту” (Київ, 2010); “Наукова еліта як соціально-економічний фактор розвитку держави в умовах глобалізації” (Київ, 2010); “Освіта для демократичного громадянства в Україні” (Київ, 2010); “Освіта для демократичного громадянства і прав людини в Україні: проблеми та перспективи” (Київ, 2011).
Публікації. Основні результати дослідження відображені в 18 наукових фахових та науково-методичних працях, а саме: п’яти одноосібних статтях у наукових фахових виданнях України з державного управління; трьох тезах у матеріалах конференцій; 10 публікаціях в інших наукових виданнях. Загальний доробок автора становить 5,3 авт. арк.
Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 330 сторінок, з них основного тексту 198 сторінок. Робота містить 1 таблицю, 2 рисунки, 8 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснене нами дисертаційне дослідження дає змогу зробити узагальнюючі висновки та запропонувати рекомендації, які мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналітичний огляд наукової літератури свідчить про важливість дослідження проблем формування та реалізації державної політики в галузі освіти в Україні. Це зумовлює необхідність ретельного вивчення тенденцій розвитку освітньої політики, впливу на неї внутрішніх і зовнішніх чинників, а також умов, в яких вона впроваджується.
2. Розвиток освіти в Україні обумовлений історією і розвитком української нації і держави. З проникненням на Русь християнства, оформленням Давньоруської держави, становленням феодального способу виробництва, зростанням міст як центрів економічного, культурного і політичного життя постала нагальна потреба формування державної освітньої політики. Для всіх періодів історичного розвитку системи освіти характерно те, що на формування державної освітньої політики, спрямованість реформ в освіти, окреслення її основних принципів, цілей та завдань суттєво впливала насамперед держава – через прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів – маніфестів, указів, положень, розпоряджень, статутів, постанов, законів тощо. Першим законодавчим актом, що регламентував відносини у сфері освіти, слід вважати “Повчання дітям” Володимира Мономаха.
3. Система управління є найбільш значущим чинником, що впливає на результати діяльності будь-якої системи, у тому числі й системи освіти. На шляху становлення та подальшого розвитку державної політики в галузі освіти визначальну роль у її формуванні та впровадженні відігравали державні інституції.
4. Синтезуючи узагальнені підходи до визначення понять “державна освітня політика”, “державна політика в галузі освіти” нами запропоновано комплексне визначення поняття “державна політика в галузі освіти в Україні”. Це – складова частина (підсистема) загальнодержавної політики, яка включає сукупність визначеної системи цілей, завдань, принципів, програм та основних напрямів діяльності органів управляння освітою за їх виконанням. Державна політика в галузі освіти і державне управління освітою взаємопов`язані. Державне управління є засобом (механізмом, інструментом) здійснення державної політики в галузі освіти.
Державна політика в галузі освіти в Україні визначається вищим законодавчим органом, здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на основі затвердженої органами влади і схваленої громадською думкою концепції розвитку освіти; ґрунтується на стратегічних документах розвитку освіти (програми, доктрини, концепції тощо); конституційних нормах, міжнародних, міждержавних договорах, ратифікованих вищим законодавчим органом; законодавчих актах; указах та розпорядженнях глави держави; постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; наказах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти; наказах та розпорядженнях регіональних (місцевих) органів виконавчої влади, прийнятих у межах їх компетенції.
Реалізація державної політики в галузі освіти в Україні покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковано заклади освіти, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
4. Важливою умовою успішності державної політики в галузі освіти є врахування тенденцій світового розвитку, що зумовлюють виникнення проблем, які неможливо вирішити без істотних змін в системі освіти, а саме: прискорення темпів розвитку суспільства, слідством чого є необхідність підготовки людей до життя в умовах швидкозмінного суспільства; перехід до індустріального, інформаційного суспільства, в умовах якого істотно розширюються масштаби міжкультурної взаємодії, у зв'язку з цим особливої важливості набуває чинник комунікативності і толерантності; висока мобільність капіталів і робочої сили, зростання конкурентоспроможності; скорочення сфери застосування некваліфікованої і малокваліфікованої праці, динамічні структурні зміни у сфері зайнятості, що визначають необхідність підвищення професійної кваліфікації працівників, зростання їх професійної мобільності; демократизація суспільства, розширення можливостей вибору у сфері політичного життя, що викликає необхідність підвищення рівня готовності громадян до свідомого політичного вибору; виникнення і зростання глобальних проблем, які можуть бути вирішені лише в результаті співпраці в рамках міжнародного співтовариства, що вимагає формування сучасного мислення у молодого покоління. Виходячи з цього, у дослідженні проведено аналіз міжнародно-правових актів про освіту та їх вплив на формування державної політики в галузі освіти в Україні. Це дозволило зробити висновок про те, що формування державної політики в галузі освіти, закріплення її на законодавчому рівні сприяє інтеграції національної освіти у європейський і світовий освітній простір.
5. Процес формування державної політики в галузі освіти української незалежної держави пройшов декілька етапів: І етап – початок формування власної законодавчої та нормативно-правової бази; ІІ етап – конституційне закріплення права громадян на освіту, визнання освіти пріоритетною галуззю, вдосконалення освітянського законодавства; ІІІ етап – ухвалення законів прямої дії, що регламентують відносини в усіх ланках галузі освіти, розробка, затвердження та вдосконалення її нормативно-правової бази; ІV етап – втілення в життя окремих положень законів прямої дії через розробку постанов, наказів, інструкцій та положень органів виконавчої бази, зокрема удосконалення системи управління освітою,стандартизація змісту освіти, ліцензування, атестація та акредитація навчальних закладів, гуманізація та демократизація, методологічна переорієнтація процесу навчання на розвиток особистості; V етап – модернізація галузі освіти відповідно до потреб і вимог ХХІ століття, запровадження нових стандартів та змісту освіти, інтеграції вітчизняної освіти у європейський і світовий освітній простір; VI етап - забезпечення поліпшення функціонування та інноваційного розвитку освіти, підвищення її якості та доступності, інтеграції до європейського освітнього простору, а також корегування завдань та заходів відповідно до сучасних потреб.
Аналіз досвіду формування та реалізації сучасної державної політики в галузі освіти дозволив виявити позитивними та негативні тенденції, які безпосередньо впливають на процес модернізації національної освіти, а саме: 1) позитивні тенденції: постійне вдосконалення законодавчої та іншої нормативно-правової бази відповідно до потреб суспільства, поступове (хоча й незначне) збільшення бюджетного фінансування галузі освіти інтеграція української освіти до європейського і світового освітнього простору, закріплення на конституційному та законодавчому рівні рівності прав громадян України на освіту, визнання освіти пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства, проголошення основних принципів освіти, які відповідають загальноцівілізаційним тенденціям, удосконалення системи управління освітою як на державному так і на регіональному та локальному рівнях; зростання кількості навчальних закладів недержавної форми власності, розширення типів загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі гімназій, ліцеїв, колегіумів, спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів; запровадження програм інформатизації та комп’ютеризації навчального процесу, створення першого покоління національних запровадження підручників та нових педагогічних технологій, постійне оновлення змісту освіти (залучення дітей до навчання з п`яти-шестирічного віку, що сприяє їх соціалізації; базова освіта закладає основи загальноосвітніх компетенцій, а профільна старша школа є кроком до професійного вибору); формування механізмів залучення і використання ресурсів держави на потреби освіти; розширення функціонування української мови в освітній галузі, тощо; 2) негативні тенденції: невиконання чинного освітянського законодавства, що зумовлює непослідовність державної політики в галузі освіти; зниження народжуваності, міграція, збільшення кількості знелюнених населених пунктів, що призводить до неконтрольованого скорочення мережі навчальних закладів; розбалансування кількісних і якісних показників професійно-технічної і вищої освіти із потребами економіки і ринку праці, нерегульований процес створення вищих навчальних закладів, особливо недержавної форми власності; закріплення на законодавчому рівні недостатньо науково та економічно обґрунтованих норм та положень (наприклад, запровадження нового змісту, структури і 12-річний термін здобуття повної загальної середньої освіти, а згодом перехід на 11-річний навчання); усунення органів виконавчої влади від процесів передачі в комунальну власність, приватизацію, перепрофілювання дошкільних навчальних закладів, що призвело до суттєвого їх скорочення; погіршення соціально-економічного становища педагогічних, науково-педагогічних працівників та інших категорій працівників навчальних закладів.
5. Обґрунтована періодизація еволюції формування та реалізації державної політики в галузі освіти в період українського державотворення дозволила виявити провідні тенденції і закономірності розвитку державної політики в галузі освіти: гуманізація та гуманітаризація освіти; національна спрямованість освіти; перенесення акценту з навчальної діяльності педагога на навчально-пізнавальну, трудову, художню та іншу діяльність учня; перехід від переважно інформативних форм до активних методів і форм навчання з використанням елементів проблемності, наукового пошуку, резервів самостійної роботи тих, хто навчається; створення умов для самоствердження, самореалізації і самовизначення особистості, що є результатом її самоорганізації; перетворення позиції педагога і позиції учня в особистісно-рівноправні, в позиції людей-співробітників; перехід від суворо регламентованих контрольованих способів організації педагогічного процесу до розвивальних, активізуючих, що передбачає стимулювання, організацію творчої, самостійної діяльності учнів; нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню цілісної та гармонійно розвиненої особистості.
На основі викладених вище результатів дослідження доцільно, на нашу думку, надати такі практичні рекомендації:
Верховній Раді України: 1) враховуючи те, що в Україні в основному сформульовані основні засади державної політики в галузі освіти, які закріплені в стратегічних документах, законодавчих та інших нормативно-правових актах, доцільно утриматися від прийняття нових засадничих документів стратегічної спрямованості. Більш доцільно розробляти та затверджувати цільові програми щодо розвитку окремих аспектів освіти. Така форма дозволить поступово та раціонально акцентувати увагу на вирішенні першочергових завдань, що загалом позитивно позначиться на системі освіти в цілому та унеможливить необґрунтовані зміни стратегічних документів у галузі освіти зі зміною політичного керівництва держави; потрібно категорично відмовитися від практики призупинення окремих статей законодавства про освіту, особливо в частині фінансування галузі. Основним джерелом фінансування освіти має стати державне фінансування, оскільки лише воно здатне забезпечити створення та реалізацію потужного наукового потенціалу та нових наукових ідей. Для цього необхідно домогтися виконання статті 61 Закону України “Про освіту”, що передбачає фінансування галузі освіти в розмірі не меншому 10 % національного доходу;
2) з метою забезпечення пріоритетного фінансування системи освіти, забезпечення її неперервності, імплементування до чинного законодавства України про освіту положень і норм Болонського процесу, збереження мережі загальноосвітніх навчальних закладів, підвищення соціального статусу педагогічних та науково-педагогічних прийняти наступні законодавчі акти: “Про освіту дорослих (післядипломну освіту)”, нову редакцію Закону України “Про вищу освіту”; внести зміни до чинних законів щодо запровадження “єдиного шкільного податку” на освіту, законодавчого закріплення незалежного оцінювання якості освіти, зниження наповнюваності класів загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, підвищення пенсійного забезпечення педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Кабінету Міністрів України: 1) розширити переліку видатків у Державному бюджеті, які включаються в поняття “захищених статей” – витратні статті на фінансування системи освіти; 2) розробити та впровадити державні цільові програми “Дорога з твердим покриттям до кожного навчального закладу в сільській місцевості”, “Розвиток професійно-технічної освіти”, нової редакції програми “Шкільний автобус на 2012-2015 рр”; 3) розглянути питання щодо можливості спрямування сум комунального податку та податку з реклами на фінансування вітчизняної освіти, або виділення в рамках існуючих податків певної частки податкових надходжень, які б цільовим чином спрямовувалися на фінансування майбутнього держави; 4) створення механізмів, які б дозволяли налагоджувати взаємодію закладів професійно-технічної світи з роботодавцями, та створення нормативної основу такої співпраці.
Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України: 1) з метою виконання вимог чинного законодавства щодо запровадження обов’язкової дошкільної освіти дітей п’ятирічного віку домогтися затвердження державної цільової програми “Впевнений старт”; запровадити різні форми охоплення дітей дошкільною освітою (організація груп повного або короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах; організація груп підготовки до школи при загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладах, відкриття корпоративних дошкільних навчальних закладів та дошкільних навчальних закладів сімейного типу); 2) запровадити у вищих навчальних закладах за напрямом “педагогічна освіта” обов’язкового навчального курсу “Нормативно-правове забезпечення освіти”; 3) прискорити запровадження державно-громадської моделі управління освітою, що дозволить посилити прозорість державної політики в галузі освіти, перешкодить приймати важливі рішення без консультацій з громадськістю, суттєво зменшить суб’єктивність впливу конкретних посадових осіб на реалізацію державної політики в галузі освіти.
Враховуючи те, що освіта в Україні визнана пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства, дослідження проблем формування та реалізації державної політики в галузі освіти набувають особливого значення. Важливим є зосередження уваги на експертно-аналітичному забезпеченні державної політики в галузі освіти, розроблення методології її аналізу, виробленні механізму моніторингу її впровадження та критеріїв оцінки її реалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агафонова Н. В. Становлення національної системи освіти в Україні: 1917–1920 рр. / Н. В. Агафонова. – Одеса : Принт Мастер, 2002. – 302 с.
2. Адамский А. Становление образовательной деятельности [Электронный ресурс] : доклад на VІІІ Всеук. Конф. “Педагогика развития” / А. Адамский. – Режим доступа : http: // www.cjc.ru
3. Акинфеева Н. В. Государственно-общественное управление образовательными системами : учеб.-метод. пособие. / Н. В. Акинфеева, А. П. Владимирова. – Саратов : Приволж. кн. изд-во, 2001. – 45 с.
4. Алексєєв Ю. М. Україна: освіта і держава (1987–1997) / Ю. М. Алексєєв. – К. : Експрес-об’ява, 1998. – 109 с.
5. Алферов Ю. С. Совет Европы и образование / Ю. С. Алферов // Педагогика. – 1998. – № 7. – С. 12–17.
6. Андиев М. Управление образованием в Российской Федерации: правовой аспект / М. Андиев // Право и образование. – 2002. – № 6. – С. 9-12
7. Андрющенко В. П. Наша освіта має бути на рівні цивілізованих країн / В. П. Андрющенко // Освіта України. – 1997. – № 34.
8. Андрющенко В. П. Освіта України в контексті суспільних проблем і суперечностей / Віктор Петрович Андрущенко // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992–2002 : зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України. – Ч. 2. – Харків : “ОВС”, АПН України, 2002. – 416 с.
9. Антология педагогической мысли Украинской ССР / [cост. Н. П. Калениченко]. – М. : Педагогика, 1988. – 640 c.
10. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV–XVII вв. / [cост. Бабашин C. Д., Митюров Б. Н.] – М. : Педагогіка, 1986. – 363 с.
11. Аркас М. М. Історія України-Руси / Микола Миколайович Аркас. – Факсим. вид. – К. : Вища шк., 1990. – 330 с.
12. Артюх Г. М. Управління і організація освіти в перехідний до ринкових відносин період (на прикладі м. Києва) : дис. ... канд. екон. наук : 08.10.03 / Галина Михайлівна Артюх. – К., 1996. – 158 с.
13. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – Изд. 2-е, доп. – М. : Омега-Л, 2004, – 525 с.
14. Атремчук Г. І. Вища школа України : реальність і тенденції розвитку : моногр. / Г. І. Артемчук, В. В. Попович, Г. Г. Січкаренко. – К. : Ленвіт, 2004. – 176 с.
15. Багачова О. В. Законотворчий процес в Україні / О. В. Багачова, В. О. Зайчук, О. Л. Копиленко – К. : Реферат, 2006. – 424 с.
16. Баггер Х. Реформы Петра Великого / Ханс Баггер. – М. : Прогресс. – 1985. – 199 с.
17. Балыхин Г. А. Система образования в Российской Федерации финансовое, организационное и нормативно-правовое обеспечение / Г. А. Балыхин // Экономика образования. – 2001. – № 2 (3). – С. 5–14.
18. Балыхин Г. А. Финансовое и нормативно-правовое обеспечение системы образования в России / Г. А. Балыхин // Экономика образования. – 2002. – № 2(9). – С. 7–16.
19. Баранова С. В. К вопросу о принятии кодекса Российской Федерации об образовании / С. В. Баранова // Право и образование. – 2002. – № 5. – С. 7–12.
20. Бачев Д. О. Освіта – пріоритетний напрям державної політики України / О. Д. Бачев // Бюлетень законодавства і юрид. практики України : законодавство України про загальну середню освіту. – 1999. – № 9. – С. 3–10.
21. Беляков С. А. Образовательная политика и управление образованием / А. С. Беляков // Унив. Упр. : практика и анализ. – 2008. – № 6. – С. 12–31.
22. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті / Л. Д. Березівська. – К. : Богданова А.М., 2008. – 406 с.
23. Березняк Є. Де корені кризи? Деякі міркування щодо необхідності вдосконалення управління в системі народної освіти / Є. Березняк, С. Гончаренко // Освіта. – 1995. – № 36. – С. 3.
24. Біла книга національної освіти України / Т. Ф. Алексєєнко, В. М. Аніщенко, Г. О. Балл [та ін. ] ; за заг. ред.. акад.. В. Г. Кременя НАПН України. – К. : Інформ. системи, 2000. – 342.
25. Большая советская энциклопедия : в 30 т. 3-е изд. М. : Сов. энцикл., 1974. Т. 20.
26. Браун П. Посібник з аналізу державної політики / Пол Браун : пер. з анг. – К. : Основи, 2000. – 243 с.
27. Брус Т. М. Аналіз державної політики : оцінка як важливий етап процесу / Т. М. Брус // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць Дніпропетр. філіалу УАДУ при Президентові України. – Дніпропетровськ, 2000. – Вип. 1(1). – С. 167–173.
28. Брус Т. М. Аналіз політики і стратегічне планування / Т.М. Брус // Актуальні проблеми держ. управління : зб. наук. праць Дніпропетр. філіалу УАДУ при Президентові України. – Дніпропетровськ, 2000. – Вип 2. – С. 83–91.
29. Брус Т. М. Роль оцінювання в політиці регіональних органів влади / Т. М. Брус // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць Дніпропетр. філіалу НАДУ при Президентові України. – Дніпропетровськ, 2000. – Вип. 1(1). – С. 167–173
30. Бюлетень бюро інформації Ради Європи в Україні. – 2002. – № 9.
– 27 с.
31. Вайнінґ Е. Р. Аналіз політики: концепції, практика / Е. Р. Вайнінґ, Д. Л. Веймер, Л. Девід, Р. Ейден : пер з анг. І. Дзюб, А. Олійник, наук. ред. О. Кілієвич. – К. : Основи, 1998. – 654 с.
32. Вайс К. Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / К. Г. Вайс : пер. з анг. Р. Ткачук, М. Корчинська, наук. ред. пер. О. Кілієвич. – К. : Основи, 2000. – 671 с.
33. Вакарчук І. О. Вища освіта України – європейський вимір : стан, проблеми, перспективи / І.О. Вакарчук // Освіта України. – 2008. – № 21/22 (905).
34. Валентик Н. Освітня політика на місцевому рівні / Н. Валентик // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 4. – С. 3–4.
35. Валентик Н. Освіта в контексті завдань розвитку країни / Н. Валентик // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 15. – С. 3–5.
36. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905–1920 рр.) / Григорій Васькович. – Мюнхен : Укр. Вільн. Ун-т, 1996. – 359 с.
37. Вітченко А. Модернізація освіти в Україні : стратегія прориву чи його імітація (критичний аналіз заходів щодо реалізації державної політики в освітній галузі / А. Вітченко // Університет. – 2010. №1. – С. 5–13.
38. Вища освіта: європейський вимір та українські перспективи. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – 632 с.
39. Від першої особи. Діалоги про освіту : Інтерв’ю опубліковані в газеті “Управління освітою” / Упорядкув. : Л. Галіцина, В. Гальперіна, Р. Шиян. – К. : Ред. газет з упр. освітою. – 2002. – 96 с.
40. Волохова Е. Д. Формирование законодательства об образовании России в условиях федерализма : становление, состояние, перспективы / Е. Д. Волохова. – М. : МГПУ, 2001. – 160 с.
41. Величко А. В. Питання бюджетного фінансування закладів освіти / А. В. Величко, І. В. Калько // Освіта Донбасу. – 2002. – № 5. – С. 75–83.
42. Вульфсон Б. Л. Мировое образовательное пространство на рубеже веков / Борис Львович Вульфсон. – М. : Изд-во Моск. психол.-соц. ин.-та, 2006. – С. 234.
43. Вульфсон Б. Л. Западноевропейское образование пространство ХХІ века : прогностические модели / Б.Л. Вульфсон // Педагогика. – 1994. – № 2.
44. Гаєвська Л. А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) : монографія / Л. А. Гаєвська. – Умань : ПП Жовтий, 2008. – 332 с.
45. Гальпєріна В. О. Освітня політика в трансформаційному суспільстві : соціально-філософський аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03. “Соціальна філософія та філософія історії” / Вікторія Олегівна Гальпєріна. – К., 2003. – 23 с.
46. Гальпєріна В. О. Дослідження та аналіз освітньої політики у вітчизняному суспільствознавстві : здобутки, проблеми, перспективи // Нова парадигма. – альм. наук. пр. – Запоріжжя, 2003. Вип. 31. – С. 95–107.
47. Генсон М. Керування освітою та організаційна поведінка / М. Генсон / Пер. з англ.. Х. Проців. – Львів : Літопис, 2002. – 384 с.
48. Герасіна Л. М. Вища школа : реформування в демократичному суспільстві / Л. М. Герасина, А. Д. Ятченко. – Харків : Акта, 1998. – 276 с.
49. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХI века : в поисках практико-ориентированных образовательных концепций / Б. С. Гершунский. – М. : ИнтерДиалект+, 1997. – 697 с.
50. Гончаренко С. У. Соціально-педагогічні проблеми розбудови української школи / С. У. Гончаренко, Ю. І. Мальований // Рідна шк. – 1993. – № 4. – С. 51–56.
51. Голуб В. В. Політико-адміністративне управління посттоталітарного суспільства : ревізія традиційних функцій держави / Валірія Володимирівна Голуб // Вісник НАДУ. – 2009. – №2. – С. 192–200.
52. Грицяк І. А. Форми державного устрою : зарубіжний досвід та перспективи України / І. А. Грицяк // Науковий вісник Академії муніципального управління. – 2010. – №3. – С. 50–56.
53. Гук А. И. Основные тенденции развития законодательства в образовательной сфере / А. И. Гук // Право и образование. – 2002. – № 5. – С. 4–9.
54. Гупан Н. М. Історіографія розвитку історико-педагогічної думки в Україні / Н. М. Гупан. – К. : Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2000. – 222 с.
55. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне ; пер. з фр. В. Шовкун. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
56. Данн В. Державна політика: вступ до аналізу / В. Данн. – Одеса : АО БАХВА, 2005.
57. Дарманський М. М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні / М. М. Дарманський. – Хмельницький : Поділля, 1997. – 384 с.
58. Дарманський М. М. Про завдання та функції органів управління освітою в регіонах щодо постатейного виконання положень Закону України “Про освіту” / М. М. Дарманський, В. І. Войтенко. – Хмельницький : Поділля, 1997. – 97 с.
59. Дарманський М. М. Аналітична робота у системі управління освітою регіону : практ. посіб. / М. М. Дарманський, В.І. Войтенко. – Хмельницький : Вид-во ХПУ, 1998. – 115 с.
60. Двадцять років Чорнобильської катастрофи : підсумки та перспективи : зб. матеріалів до парламентських слухань у Верховній Раді України, 26 квітня 2006 р. / М. М. Борисюк (упоряд.). – К . : Парламент. вид-во, 2006. – 640 с.
61. Дегтярев А. А. Основы политической теории: Учеб. пособие / А. А. Дегтярьов. – М. : Высш. шк., 1998. – 239 с.
62. Дем’янчук О. Державна політика незалежної України в галузі освіти / О. Дем’янчук // Нова політика. – № 4. – 2000. – С. 26–29.
63. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К. : “Райдуга”, 1994. – 61 с.
64. Державна політика : аналіз та механізми її впровадження в Україні / за заг. ред. В. А. Ребкала та В. В. Тертички. – К., 2000. – 302 с.
65. Дзвінчук Д. І. Державне управління освітою в Україні : тенденції і законодавство / Д. І. Дзвінчук. – К. : Нічлава, 2003. – 240 с.
66. Дзвінчук Д. Освітня політика України в умовах глобалізації / Д. Дзвінчук, М. Баран // Вісник держ. служби України. – 2010. – № 2. – С. 49–56.
67. Директивы ВКП(б) и постановления советского правительства о народном образовании за 1917–1947 гг. –– М. : Полииздат, 1947. Вып. 1. – 351 с.
68. Дмитренко В. А. Образование как социальный інститут / В. А. Дмитренко, Н. А. Люрья. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1989.
– 232 с.
69. Днепров Э. Д. Школьная реформа между “вчера” и “завтра” / Э. Д. Днепров. – М., 1996. – 24 с.
70. Днепров Э. Д. Четвёртая школьная реформа в России / Э. Д. Днепров. – М., 1994. – 124 с.
71. Доповідь Міністра освіти і науки України В. Г. Кременя на ІІ Всеукр. з’їзді працівників освіти 8 жовт. 2001 р. // Освіта. – 2001. – № 57–58. – С. 5–8.
72. Дорохова Г. А. Законодательство о народном образовании : теоретические проблемы совершенствования / Г. А. Дорохова. – М., 1985. – 337 с.
73. Дригус І. П. Закон працює на освіту : про зміни в Законі України про освіту) / І. П. Дригус // Світло. – 1996. – № 2. – С. 12–16.
74. Дробуш І. В. Функції органів місцевого самоврядування в Україні : моногр. / І. В. Дробуш. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 244 с.
75. Дудка Н И. Высшая школа Украины : стратегия управления и проблемы реформирования : моногр. / Н. И. Дудка. – Х. : Основа, 2002. – 176 с.
76. Євтух М. Б. Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні (кінець XVIII – перша пол. ХІХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 “Теорія та історія педагогіки” / Микола Борисович Євтух. – К. : – 1996. – 70 с.
77. Жарова Л. В. Школа Київської Русі : стратегія навчання / Л. В. Жарова // Рідна шк. – 1993. – № 4. – С. 60–61.
78. Жебровський Б. М. Європейська школа ХХІ століття / Б. М. Жебровський. – М. : April, 2001. – С. 28–34.
79. Живодьор В. Ф. З історії національного шкільництва : навч.-метод. посіб. / В. Ф. Живодьор, А. А. Сбруєва, М. Ю. Русіна. – К. : ІЗМН, 1998. – 164 с.
80. Живодьор В. Ф. Освіта сьогодні : здобутки і проблеми / В. Ф. Живодьор // Сумщина. – 1996. – № 1. – С. 4–7.
81. Жиляєв І. Б. Регіональні трансформаційні соціально-економічні системи в умовах платіжної кризи : дис. … доктора екон. наук : 08.00.05 / Ігор Борисович Жиляєв. – Х., 2007. – 422 с.
82. Жиляєв І. Б. Проблеми розвитку освіти України як ризики та загрози національній безпеці / Ігор Борисович Жиляєв // Проблеми та перспективи входження України в європейський інтелектуальний простір: зб. наук.-експ. матеріалів. – К. : НІСД, 2008. – С. 23–31; 87–88.
83. Жиляєв І. Б. Проблеми, ризики та загрози розвитку сфери освіти України / Ігор Борисович Жиляєв // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). – 2009. – № 1/2. – С. 116–133.
84. Жиляєв І. Особливості сучасного правового забезпечення модернізації освіти України / Ігор Борисович Жиляєв // Віче. – 2009. – № 2. – С. 26–28.
85. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В. С. Журавський. – К. : Видавн. дім “Ін Юре”, 2003. – 416 с.
86. Журавський В. С. Державна освітня політика : поняття, системність, політичні аспекти / В. С. Журавський // Прав. держава : щорічник наук. пр. – К., 2003. – Вип. 14. – С. 20–30.
87. Журавський В. С. Болонський процес : головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М.З. Згуровський. – К. : ІВЦ “Вид-во “Політехніка”, 2003. – 200 с.
88. Завадская Л. Н. Механизм реализации права / Л. Н. Завадская / РАН, Ин-т государства и права. – М. : Наука, 1992. – 78 с.
89. Загальна середня освіта : зб. норм.-прав. док. Ч. І. – К. : Нічлава, 2003. – 436 с.
90. Загальна середня освіта : зб. норм.-прав. док. Ч. ІІ. – К. : Нічлава, 2003. – 532 с.
91. Загальна середня та дошкільна освіта (інформаційні матеріали до підсумкової колегії “Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2009/2010 навчальному році та завдання на 2010/2011 навчальний рік”) / за заг. ред. Д. В. Табачника. – К. : М-во освіти і науки України, 2010. – 71 с.
92. Зайчук В. О. Нормативно-правове забезпечення освіти в Україні / В. О. Зайчук // Вища освіта. – 2002. – № 2/3. – С. 3–18.
93. Закон України “Про освіту” // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 34. – С. 451–476.
94. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 24. – С. 93.
95. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 20–21. – С. 241
96. Закон України “Про столицю – місто-герой Київ” // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 11. – С. 74
97. Закон УРСР “Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР” // Відомості Верховної Ради. – 1959. – № 14. – С. 235–252.
98. Закон УРСР “Про народну освіту” // Відомості Верховної Ради. – 1974. – № 17. – С. 371–390.
99. Закони України “Про Державний бюджет України” (на 2000; 2001; 2002; 2003; 2004 рр.) [Електронний ресурс]. – Режим доступа : http: // www rada.gov.ua (Офіційне Інтернет-представництво Верховної Ради України).
100. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 р. № 2222–IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 12. – С. 14.
101. Закон України “Про державні цільові програми” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – № 25. – С. 352.
102. Закон “Про освіту” : (модельний закон, прийнятий на 13-му засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД) [Електронний ресурс]. – Режим доступа : http: // www.lexed.ru
103. Законодавчі акти України з питань освіти / Верховна Рада України, Комітет з питань науки і освіти. – К. : Парламент. вид-во, 2004. – 404 с.
104. Законодавство України про загальну середню освіту : бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1999. – № 9. – 127 с.
105. Законодавство України про освіту : зб. законів. – К. : Парламент. вид-во, 2002. – 327 с.
106. Законодавчі акти України з питань освіти / Верховна Рада України. Комітет з питань науки і освіти. – К. : Парламент. вид-во, 2004. – 404 с.
107. Заклади освіти Київщини : минуле та сучасне / за ред. І. Л. Лікарчука. – К. : Вид-во О.М. Ешке, 2002. – 528 с.
108. Заседание Верховного Совета СССР пятого созыва (вторая сессия) : стенограф. отчёт. – М. : “Известия Совета народных депутатов”, 1959. – С. 237–484.
109. Затуренська В. О. Прогностичний підхід до забезпечення шкіл фінансовими ресурсами / В.О. Затуренська // Педагогіка і психологія. – № 2. – 2000. – С. 107–116.
110. Збірник законодавчих і нормативних актів про освіту. – К., 1994. – Вип. 1; 2. – 372 с.
111. Згуровський М. З. Реальний шлях збереження освіти – реформування : інтерв’ю / М. З. Згуровський // Освіта і управління. – 1997. – № 1. – С. 3-8.
112. Згуровський М. Проблеми і перспективи : розвиток системи освіти в Україні / М. З. Згуровський // Рідна шк. – 1997. – № 3–4. – С. 4–9.
113. Зиятдинова Ф. Г. Социальные проблемы образования / Ф.Г. Зиятдинова. – М. : Рос. гос. ун-т, 1999. – 130 с.
114. Зиятдинова Ф. Г. Российская образовательная політика в свете зарубіжного опыта / Ф. Г. Зиятдинова // Социол. исслед. – 2006. – № 5. – С. 51–58.
115. Зязюн І. А. Філософські засади освіти в Україні / І. А. Зязюн // Філософія освіти в Україні : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. “Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні” (1–3 лют. 1996 р.). – К., 1996. – 143 с.
116. Іванюк І. В. Освітня політика. Навч. Посіб. / І. В. Іванюк. – К. : Таксон, 2006. – 226 с.
117. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України: за 1990–2000 рр.: офіц. вид. (вид-во “Освіта”).
118. Історія педагогіки України : навч. посіб. – Кіровоград : Полігр.-вид. центр ТОВ «Імекс ЛТД», 2001. – 352 с.
119. История зарождения и формирования образовательной системы в России / Сост. Н. П. Калениченко. – М. : Педагогика, 1988. – 58 с.
120. Каленюк І. С. Освіта в економічному вимірі : потенціал та механізм розвитку / І. С. Каленюк. – К. : ТОВ “Кадри”, 2001. – 326 с.
121. Каленюк І. С. Система освіти в перехідній економіці / І. С. Каленюк // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 2. – С. 27–30.
122. Карлова В. В. Державна політика у сфері культури: сутність та особливості реалізації в сучасних умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01. “Теорія та історія державного управління” / Валентина Володимирівна Карлова. – К., 2003. – 21 с.
123. Карпюк О. А. Фактори формування та розвитку ринку освітніх послуг / А. О. Карпюк // Економіка. Управління. Інновації. Електрон. Наук. вид. Житомирського державного університету ім. І. Франка [Електронний ресурс] – Режим доступа : http//www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2009_1/09koarop.pdf
124. Кафарський В. Проблеми реалізації законодавства у сфері освіти / В. Кафарський // Голос України. – 2005. № 162. – С. 8-9.
125. Квієк М. Польське законодавство про вищу освіту : досвід та уроки / Марек Квієк, Тарас Фініков / Міжнар. фонд дослідж. освітньої політики ; пер. з польс. О.О. Чистяков. – К. : Таксон, 2001. – 220 с.
126. Кіктенко А .І. Демократизація освіти : досвід, проблеми / А. І. Кіктенко. – 2-е вид., доповн. – Миколаїв : Тов “Приват. Поліграфія”, 1998. – 157 с.
127. Київська обласна програма “Сільська школа” на 2002–2007 роки. – К., 2002.
128. Кілієвич О. Дилема перехідної економіки: неспроможність ринку і неспроможність державної влади / О. Кілієвич // Зб. наук. праць Укр. Акад. держ. управління при Призентові України / За заг. ред. В. І. Лугового, В.М. Князева. – К., 1998. – Вип. 1. – С. 356–362.
129. Кілієвіч О. Стосовно моделі держави у глобалізованому світі / О. Кілієвич, В. Юрчишин // Вісн. Укр. Академії держ. управління при Президентові України. – 2001. № 1. – С. 213–220.
130. Клепко С. Ф. Філософія освіти в європейському контексті / С. Ф. Клепко. – Полтава : ПОІППО, 2006. – 328 с.
131. Козаков В. М. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні / В. М. Козаков. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 284 с.
132. Корсак К. В. Перспективи успіху реформи середньої школи в Україні / К. В. Корсак // Освіта і управління. – 2000 (2001). – № 4. – С. 12–17.
133. Корсак К. В. Освіта, суспільство, людина в ХХІ столітті : інтегрально-філософський аналіз. – Київ – Ніжин, 2004, - 210 с.
134. Костикова М. Н. Формирование Российского образования как системы / М.Н. Костикова // Вестник образования России. – 2001. – № 8. – С. 12–19.
135. Красняков Є. В. Освіта: здобутки і втрати : про стан справ освіти в Україні / Є. В. Красняков // Голос України. – 1997. – 22 липня.
136. Красняков Є. В. Прес знищення / Є.В. Красняков // Голос України. – 2001. – 7 лют.
137. Красняков Є. В. Бюджетний процес пішов. Чи дійде до фінішу система освіти? / Є. В. Красняков // Голос України. – 1998. – 4 листоп.
138. Красняков Є. В. Історико-ретроспективний аналіз формування нормативно-правової бази в сфері освіти (з встановлення давньоруської державності до часів Директорії) / Є. В. Красняков // Духовність особистості : методологія, теорія і практика : зб. наук. пр. / голов. ред. : Г.П. Шевченко. – Вип. 4. – Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. – С. 138–151.
139. Красняков Є. Роль Колегії МОН України у формуванні та реалізації державної політики в галузі освіти (аналіз рішень колегії органу з 1991-го по 2002 роки) / Є. Красняков // Рідна шк. – 2007. – № 1. – С. 70–72.
140. Красняков Є. Державна освітня політика та її законодавче забезпечення / Є. Красняков // Рідна школа. – 2003. – № 7. – С. 3–7.
141. Красняков Є. Законодавство у сфері освіти – галузь самостійна / Є. Красняков // Віче. – 2003. – № 9. – С. 60–62.
142. Красняков Є. Цільові регіональні програми та їх ро