РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУЛЬЧІЙ Інна Олексіївна
УДК 354 (447)

РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ:
ТЕОРЕТИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Нижник Ніна Романівна,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України,
заслужений юрист України

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 10
1.1 Огляд наукової літератури за темою дисертаційного дослідження 10
1.2 Поняття реформування і принципи його реалізації
в системі органів виконавчої влади 19
1.3 Органи виконавчої влади як об’єкт реформування 42
Висновки до першого розділу 59
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ
ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 62
2.1 Становлення і розвиток органів виконавчої влади в умовах адміністративної реформи 62
2.2 Етапи реформування системи органів виконавчої влади в Україні 87
2.3 Зарубіжний досвід управління реформами органів виконавчої влади
та його адаптація в Україні 104
Висновки до другого розділу 127
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ
ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 131
3.1 Шляхи розробки і реалізації концепції реформування
системи органів виконавчої влади в Україні 131
3.2 Організаційна модель реформування органів
виконавчої влади в Україні 157
Висновки до третього розділу 173
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183
ДОДАТКИ 215

ВСТУП

Актуальність теми. Ефективна управлінська діяльність органів виконавчої влади є запорукою суспільно-економічного розвитку держави. Перетворення останніх двох десятиліть внесли істотні зміни у сферу виконавчої влади, взаємовідносини влади і народу, з’явилися нові форми управління, соціальні інститути і структури. Проте сучасний стан функціонування органів виконавчої влади змушує констатувати необхідність їх системного і комплексного реформування.
У рамках Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» створено спеціальну робочу групу для реформування державної служби і системи органів державної виконавчої влади як окрему структуру Комітету економічних реформ. Проте існує потреба у розробці теоретико-організаційних засад реформування системи органів виконавчої влади. Крім того, на фоні змін у інших суспільних сферах нагальною видається необхідність розробки чіткого організаційного базису реформування й у зв’язку з цим – подальшого визначення й оптимізації принципів і методів здійснення управлінської діяльності органами влади, які реалізуватимуть перетворення в цій системі.
Проблема реформування державних органів як складний багатоаспектний процес має перебувати в полі зору дослідників, оскільки обрана тема містить інноваційний компонент, що вимагає об’єктивного наукового висвітлення. Досвід європейських держав свідчить, що від результатів змін у системі державного управління залежить подальший розвиток політичних, економічних, соціальних та інших складників держави, а також професійне надання управлінських послуг громадянам.
Утім, багатий практичний досвід реформування органів виконавчої влади, постійні новації у цій сфері вимагають ґрунтовного теоретичного аналізу і з’ясування можливих шляхів реформування органів виконавчої влади з метою їх розвитку та адаптації до об’єктивних змін соціальної дійсності.
Питання реформування органів виконавчої влади розглядаються сучасними українськими науковцями у галузі державного управління у контексті здійснення адміністративної і тісно пов’язаної з нею адміністративно-територіальної реформи. Розв’язанню вказаної проблеми присвятили свої праці В. Авер’янов [1-3; 61-62], В. Бакуменко [18-20; 60], О. Валевський [30], Р. Войтович [40], Н. Гнидюк [45; 44], Я. Гонцяж [45], І. Грицяк [51], В. Князєв [63], О. Копиленко [72; 90-91], С. Кравченко [92-95], В. Мартиненко [117-118], Т. Мотренко [126-127], Н. Нижник [52; 56; 57; 130-136], Г. Одінцова [58; 140], В. Олуйко [144; 145], М. Ониськів [146], І. Радзієвський [204], В. Сіренко [217], В. Цвєтков [240-246], І. Черленяк [247] та ін. Рекомендації щодо реалізації окремих аспектів реформування органів влади знаходимо у публікаціях російських дослідників Г. Атаманчука [13-15], І. Василенка [32], Ю. Козлова [6], Б. Лазарєва [110], Г. Осипова [150], Ю. Тихомирова [227], В. Чиркіна [250] та інших. Їх роботи дають можливість простежити процес реалізації реформ у сфері виконавчої влади в Росії, визначити його позитивні і негативні риси, порівняти із станом справ в Україні.
Реформи державного управління у США, Франції, Великобританії та інших державах також викликають науковий інтерес. Найбільш успішний іноземний досвід був нами проаналізований з опертям на положення, відображені в працях М. Бевіра [260], С. Кельмана [263], С. Кеона [264], Дж. В. Кінгдона [265], А. Колє [261], А. Леві [267], Е. Онгаро [268], С. Ресодіхарджо [270], Ф. Селзніка [271], у яких розкривається процес організації реформ і акцентується на причинах, результатах і наслідках перетворень державних органів.
Незважаючи на усвідомлення науковцями необхідності розв’язання проблем реформування органів виконавчої влади, нині немає сталого визначення і розуміння сутності реформування, відсутня законодавчо затверджена концепція реформування системи державного управління, потребують подальшого вдосконалення інноваційні та ціннісні виміри безпосередньої реалізації перетворень, неповною мірою розкриті питання розробки та реалізації організаційної моделі реформ у системі виконавчої влади, існують суперечності щодо Координаційного центру, який утілюватиме перетворення на загальнодержавному та регіональному рівнях. Малодослідженим залишається коло проблемних питань стосовно вивчення взаємозв’язку між реформуванням системи виконавчої влади та суспільними й соціально-економічними змінами в державі. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність аналізу еволюції становлення і функціонування органів виконавчої влади в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковим дослідженням, яке здійснюється у межах науково-дослідної роботи відділу моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Організація моніторингу ефективності чинного законодавства та прогнозування наслідків його застосування» (реєстраційний № 0104U006941).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної дослідження є вивчення процесів реформування органів виконавчої влади України, організаційних аспектів втілення реформ в органах виконавчої влади та вироблення рекомендацій щодо подальших шляхів їх реформування.
Відповідно до мети дослідження було окреслено такі задачі:
– проаналізувати вітчизняну і зарубіжну наукову літературу, нормативно-правові джерела з теми дослідження й визначити на цій основі сутність реформування системи органів виконавчої влади;
– дослідити становлення і розвиток системи органів виконавчої влади в Україні;
– охарактеризувати сучасний стан реалізації реформ у системі органів виконавчої влади України;
– вивчити іноземний досвід утілення реформ в органах виконавчої влади та виокремити позитивні організаційні чинники для проведення реформ в Україні;
– розробити й обґрунтувати модель організації реформування органів виконавчої влади України;
– сформулювати пропозиції щодо застосування загальних і спеціальних методів організації реформування системи органів виконавчої влади.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються у процесі реформування органів виконавчої влади в Україні.
Предмет дослідження – теоретико-організаційні питання реформування органів виконавчої влади в Україні.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані такі загальнонаукові методи: аналіз і синтез – при обґрунтуванні теоретичних положень дисертації; порівняння – при визначенні принципів, особливостей реформування в Україні та зарубіжних країнах.
Основою дослідження став метод системного підходу, який дозволив через аналіз наявних у науковій літературі напрацювань дослідити ґенезу, з’ясувати сутність і особливості організації та реалізації реформ у системі органів виконавчої влади і на цій основі сформулювати рекомендації щодо вироблення шляхів їх оптимізації в Україні (підрозділи 2.1, 3.1).
Узагальнення тенденцій проведення реформ органів виконавчої влади здійснено за допомогою експертних оцінок і статистичних даних (підрозділ 2.2).
Методом індукції окреслено основні напрями реформування органів виконавчої влади (підрозділ 3.3).
Використано синергетичний метод для виявлення сутнісних системних елементів предмета дисертаційного дослідження (підрозділ 1.2).
З-поміж спеціальних методів були застосовані: історичний метод – при розгляді історичних передумов становлення і розвитку поняття «реформування»; пошуково-бібліографічний метод, який охоплює теоретичний аналіз, систематизацію і класифікацію бібліотечних каталогів і друкованих джерел з окреслених задач; метод прогнозу, що дозволяє передбачати розвиток реформованих управлінських систем для формулювання висновків, рекомендацій в умовах впровадження реформ у систему органів виконавчої влади в Україні (підрозділи 1.1, 2.3, 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є науковою роботою, в якій автором отримано нові результати і положення, що полягають в обґрунтуванні теоретико-організаційних засад реформування органів виконавчої влади в Україні. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому, що:
вперше:
– у результаті проведеного аналізу виявлені і сформульовані змістовні характеристики реформування як складної управлінської категорії та запропоновано авторське визначення поняття «реформування» як цілеспрямованої діяльності державного апарату щодо рішучих перетворень у системі виконавчої влади, результатом якого мають стати якісні, конструктивні та прогресивні зміни в системі органів виконавчої влади з урахуванням змін в об’єктах управління;
– науково обґрунтовано необхідність подальшої розробки і законодавчого закріплення організаційної моделі реформування органів виконавчої влади як чітко вираженого багаторівневого аналітичного процесу прогнозування, планування, організації та реалізації перетворень в органах виконавчої влади України;
удосконалено:
– підходи до періодизації реформ у системі органів виконавчої влади впродовж 1991-2011 рр. та запропоновано авторську періодизацію, яка включає чотири етапи реалізації перетворень у системі виконавчої влади в Україні: перший – 1991-1996 рр. – формування органів виконавчої влади; другий – 1996-2004 рр. – розвиток системи органів виконавчої влади; третій – 2004-2010 рр. – зміна принципів реформування органів виконавчої влади; четвертий – з 2010 р. – розробка і впровадження нових засад реформування органів виконавчої влади;
– положення щодо необхідності посилення координації і наступності у процесі планування та безпосереднього втілення реформ у системі органів виконавчої влади України;
– методи, які доцільно застосовувати у процесі реформування органів виконавчої влади різних рівнів, зокрема прогнозування, організації, координації та контролю;
дістали подальший розвиток:
– систематизація й адаптація європейського досвіду організації і реалізації реформування в органах виконавчої влади та його актуалізація у контексті задекларованого Україною євроінтеграційного курсу державної політики;
– формування організаційної моделі забезпечення змін у системі органів виконавчої влади, яка передбачає врахування і моніторинг реалізації реформування системи державного управління на сучасному етапі розвитку України;
– розробка спеціальних принципів організації реформування системи державного управління (системності, програмно-цільового управління та інноваційності), кожний із яких є невід’ємним елементом як на стадії організації реформування, так і в процесі його безпосередньої реалізації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки, сформульовані в дисертаційній роботі, мають теоретичне і практичне значення.
Матеріали дисертації застосовувалися у навчальному процесі Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка при підготовці навчальних програм, підручників, посібників для підвищення кваліфікації державних службовців (акт впровадження № 345-р від 20 березня 2011 р.).
Розроблені і науково обґрунтовані дисертантом положення та рекомендації були реалізовані у практичній управлінській діяльності Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області (акт впровадження № 1365-04 від 15 вересня 2011 р.) та Диканьської районної державної адміністрації Полтавської області (акт впровадження № 417 від 10 серпня 2011 р.).
Отримані результати можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення питань організаційно-теоретичного забезпечення реформування системи органів виконавчої влади в Україні;
– у навчальному процесі – при підготовці тематичних планів, методичних матеріалів для лекційних і семінарських занять з навчальних курсів «Правове забезпечення державного управління», «Конституційне право України», «Адміністративне право».
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювались на засіданнях відділу моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади» (Полтава, 2007, 2009), «Проблеми гармонізації суспільних відносин: правові, економічні і гуманітарні аспекти» (Полтава, 2008), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2008), «Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій» (Львів, 2009), «Спецпроект: аналіз наукових досліджень» (Дніпропетровськ, 2009), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2010), «На шляху до синтезу філософії, релігії і науки» (Львів, 2011).
Публікації. Матеріали дисертації відображено у 17 наукових працях, із них 8 наукових статей, які опубліковані у фахових виданнях, 9 – у матеріалах науково-практичних конференцій та інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел і трьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок, із них обсяг основного тексту – 182 сторінки. Список використаних джерел включає 274 найменування на 32 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні теоретико-організаційних питань реформування органів виконавчої влади в Україні. На цій основі зроблені пропозиції і рекомендації, які спрямовані на вдосконалення процесу реформування органів виконавчої влади.
Основні наукові і практичні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:
1. На основі аналізу наукових праць визначено зміст реформування як цілеспрямовану діяльність державного апарату щодо рішучого перетворення управлінської влади, результатом якої мають стати якісні, конструктивні і прогресивні зміни в системі органів виконавчої влади з урахуванням змін в об’єктах управління. Реформування органів влади слід здійснювати в єдності з перетвореннями в інших сферах, спираючись на принципи, що враховують причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності в системі державного управління. У процесі організації реформ доцільно орієнтуватися на загальні та спеціальні принципи державного управління, а особливу увагу спрямувати на застосування трьох базових принципів – системності, програмно-цільового управління, інноваційності.
2. Проаналізовано становлення і розвиток системи органів виконавчої влади в умовах реформ. У результаті з’ясовано, що становлення системи органів виконавчої влади відбувалося одночасно із формуванням української державності; перетворення проходили не завжди системно і послідовно; простежується поступове зниження позитивного потенціалу реформи виконавчої влади та розходження між очікуваннями від проведення та реальним її станом і результатами; органи виконавчої влади зазнавали суттєвих організаційних видозмін, але якість управлінської діяльності від цього не поліпшилася; відзначаємо також зволікання з прийняттям нормативно-правових актів, через що зміни не могли розпочатися і порушувалися принципи стадійності, послідовності та системності, і це, у свою чергу, негативно впливало на управлінську діяльність різних органів виконавчої влади. Реформування в структурах системи органів виконавчої влади здійснювалося суперечливо: перестановка і зміна керівників, перейменування органів, ліквідація одних і утворення інших – усе це відбувалося в умовах відсутності уваги до виконання стратегічних завдань та дотримання передбаченої законами відповідальності органів виконавчої влади за свою управлінську діяльність.
Доведено, що в системі органів виконавчої влади за останні двадцять років відбулися і позитивні зрушення, серед яких виокремлено: проведення функціонального обстеження органів виконавчої влади, що надалі сприятиме чіткому визначенню функцій і повноважень органів виконавчої влади; запровадження в органах влади інноваційних методів і способів управління соціальними процесами; напрацювання комплексних програм, концепцій, проектів нормативно-правових актів, які частково прийняті і впроваджуються.
У контексті розвитку системи органів виконавчої влади досліджено організаційні дії суб’єктів реформування та їх керівних центрів. Науковці звертають увагу на те, що з 90-х років і донині питання проведення та координації реформ залишається не вирішеним. Зміни центрів координації реформ не сприяли як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях якісному та ефективному розвиткові органів виконавчої влади. Відповідно, створення соціально ефективних органів виконавчої влади, наближених до потреб і запитів людей, побудованих на наукових принципах системності, послідовності, комплексності, законності тощо, вимагає пошуку оптимального керівного органу в процесі реформування державного управління, покликоного домагатисядосягнення визначеної мети: по-перше, здійснення моніторингу рівня функціонування системи органів виконавчої влади в умовах реформ; по-друге, продовження роботи щодо створення єдиного Координаційного центру і консультативно-дорадчого органу для узгодження позицій різних суб’єктів окресленого процесу; по-третє, забезпечення належного та вчасного прийняття нормативно-правових актів та їхньої за можливості органічності.
3. Окреслено проблеми реформування системи органів виконавчої влади на сучасному етапі розвитку української держави, серед яких – недотримання вимог щодо реалізації комплексного і системного підходів у процесі реформування; недостатній рівень теоретико-методологічного опрацювання вирішуваних проблем; відсутність необхідних умов і відпрацьованого дійового механізму самовдосконалення системи органів виконавчої влади та багато інших. Визначальну роль на нинішньому етапі реформування має відігравати усвідомлення цілей і завдань, сутності перетворень системи органів виконавчої влади та принципів їх утілення. Поступові, контрольовані і сплановані дії сприятимуть уникненню дестабілізації системи органів виконавчої влади, а успіх у реформуванні окремих елементів цієї системи допоможе підвищити ефективність і спрогнозувати перетворення в інших суспільних системах.
4. Вивчено досвід зарубіжних країн щодо організації реформи органів виконавчої влади, з’ясовано позитивні чинники впровадження перетворень на теренах нашої держави. У процесі аналізу визначено сприятливі фактори і бар’єри на шляху реалізації реформаційних планів у зарубіжних державах. До сприятливих факторів віднесено: появу новаторських ідей, усвідомлення органом виконавчої влади необхідності змін, наявність сильного лідера, який здатний розвивати нову реформаційну ідею, та інші. Серед основних бар’єрів, які протидіють напрацюванню, впровадженню та реалізації концепції реформи, – стабільність установ і державних органів та їх небажання змінювати існуючі умови життєдіяльності; складний процедурний механізм прийняття рішень, у тому числі щодо проекту реформи та подальших механізмів її втілення; значний спротив реформі посадових осіб, які втрачають стабільність і впевненість у своїй організації. З одного боку, ці обставини являють собою перешкоди, що унеможливлюють напрацювання та втілення реформ, а з другого, стимулюють розробку проектів перетворень, появу організаторів, які бажають підняти власний престиж і престиж своїх організацій і використовують цю ситуацію для проведення змін.
Виокремлено заходи, які полегшують сприйняття реформ та адаптацію до них у межах будь-якої організації: зміна корпоративної свідомості, філософії, пріоритетів; зміни у цінностях і нормах функціонування організації; зміни в організаційних поглядах і стилях, створення здорового стимулюючого середовища для ефективної роботи; робота в команді; впровадження інновацій, їх закріплення та вдосконалення; використання сучасних технологій; навчання, перепідготовка, тренінги для підсилення якостей лідерства, виваженості у прийнятті управлінських рішень; зміни у стилях спілкування між членами певної організаційної структури; зміни в методах заохочення та нагородах; розвиток організаційного потенціалу.
Таким чином, нині в країнах західної Європи та США вже визначилися основні умови ефективності структурних реформ державного управління: комплексний характер, що враховує складність і взаємозв’язок різних ланок і рівнів управління; передача багатьох управлінських функцій децентралізованим установам, які більш ефективно працюють з конкретними клієнтами на правах агентів, що надають публічні послуги; перерозподіл управлінських функцій з урахуванням необхідності виділення рівня стратегічного керівництва галуззю або сферою управління. Звичайно, ці положення характеризують сучасний рівень розвитку даних країн і застосовані передусім до них, але й іншим державам, які, подібно до України, вирішують складні, часом унікальні завдання вдосконалення свого державного апарату, слід ураховувати їх досвід.
5. У результаті проведеного аналізу наявних в Україні концепції та програм реформ у сфері державного управління і виконавчої влади, основних концепцій реформ західноєвропейських держав виокремлено орієнтовні шляхи розробки та реалізації концепції реформування системи органів виконавчої влади. Серед них вслід виділити законодавче та інституційне забезпечення процесу планування перетворень у системі державного управління; налагодження конструктивного механізму співпраці різних гілок влади щодо розробки та виконання концепції реформування органів виконавчої влади; концепцію реформування органів виконавчої влади в сучасних умовах, яка може реалізуватися і приносити позитивні зрушення лише у системній єдності з іншими не менш важливими реформами; адаптацію і трансформацію, прийнятних для українських реалій концепцій і програм реформування, що пройшли випробування в інших державах світу; врахування необхідності підтримки реформ населенням України; залучення до даного процесу провідних науковців державного управління, працівників органів виконавчої влади, політиків, фахівців і дослідників інших галузевих наук та інші заходи.
Необхідною умовою реалізації концепції є створення Координаційного центру з реформ державного управління, на основі ґрунтовного дослідження практики реформування в Україні та зарубіжних державах, а також урахування фінансових, матеріально-технічних, інформаційно-аналітичних та кадрових засобів, орієнтація на принципи перетворень, що були проаналізовані у першому розділі дисертаційної роботи.
Координаційний центр з реформ державного управління покликаний здійснювати організаційне забезпечення; кадрове забезпечення (особливо керівних управлінських кадрів); інформаційно-аналітичне забезпечення; матеріально-технічне забезпечення реформ у системі державного управління. Структура центру має будуватися на основі програмно-цільового принципу, оскільки в його роботі буде узгоджуватися діяльність різних структурних підрозділів, у тому числі різних рівнів органів виконавчої влади. Склад даного органу повинен формуватися із досвідчених працівників, обізнаних у проблемах державного управління і здатних вирішувати їх. Запропонований центр, на нашу думку, сприятиме створення і розвитку національної системи координації в процесі реформ публічної адміністрації. Очевидно, що для створення такого Координаційного центру необхідно пройти етап формування, адаптації та пошуку можливих варіантів ефективної діяльності, в якому повинні взяти участь інститути громадянського суспільства.
6. Систематизовано організаційні методи реформування системи органів виконавчої влади, серед яких доцільно використовувати прогнозування, моніторинг, організацію, координацію, контроль та інші. Визначено, що при комплексному застосуванні методів прогнозування, організації, координації, контролю та інших можливе внесення коректив у процес реалізації реформ системи органів виконавчої влади. Крім того, вказані вище методи мають використовуватися одночасно та функціонально доповнювати один одного. Доведено, що проаналізовані організаційні методи сприятимуть формуванню у процесі реформ системи правил, підходів, з їх допомогою можливим буде введення процесу реформування в рамки законності і спрямування управлінських дії на досягнення мети. Вмотивовано, що успіх реформування органів виконавчої влади значною мірою залежить від ініціювання та управління інноваціями в процесі суспільних перетворень.
З огляду на вищезазначене запропоновано орієнтовні блоки реформування:
І. Напрацювання і затвердження стратегічних документів: 1) законодавче схвалення та реалізація загальної стратегії реформування державного управління; 2) реформування системи органів виконавчої влади загалом; 3) забезпечення чіткого системного співвідношення між різними елементами в системі державного управління та їх взаємодія; 4) обов’язковий моніторинг процесів і оцінка результатів реформування.
ІІ. Модернізація державного управління: 1) процес удосконалення нових інститутів і механізмів; 2) упровадження інновацій і перевірка їх необхідності та якості в системі державного управління; 3) застосування інформаційних та інших сучасних технологій у процесі реформування.
ІІІ. Забезпечення ефективного громадського контролю і відповідальності влади перед суспільством: 1) тісна взаємодія органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства; 2) створення дієвого механізму громадського контролю за органами державної влади, які втілюють реформи.
IV. Оптимізація організації розробки, прийняття і реалізації рішень у системі державного управління: 1) правова регламентація в прийнятті управлінських рішень; 2) технологізація управління та організації реформування в системі органів виконавчої влади відповідно.
V. Створення спеціального органу-координатора в системі державного управління: 1) розробка дієвого механізму взаємодії органів виконавчої влади; 2) координація державної служби; 3) реалізація принципу співробітництва в управлінській діяльності різних рівнів.
Процес реформування системи органів виконавчої влади вимагає реалізації таких напрямів діяльності:
– затвердження на державному рівні концепції і плану реформування системи органів виконавчої влади України;
– забезпечення належної правової бази і підвищення відповідальності за стан проведення реформи як органів влади загалом, так і вищих посадових осіб зокрема;
– формування раціональної організаційної моделі забезпечення адміністративної реформи (і в її межах – модель реформи органів виконавчої влади) з єдиним Координаційним центром;
– розробки методики реалізації перетворень, контролю за виконанням та оцінюванням здобутків реформування в кожному окремо взятому сегменті і комплексно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції / В. Авер’янов // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11-17.
2. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117-123.
3. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер’янов ; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Ін Юре, 1997. – 48 с.
4. Административная реформа в России : научно-практическое пособие / под ред. С. Е. Нарышкина, Т. Я. Хабриевой ; Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской федерации. – М. : Юридическая фирма «КОНТРАКТ» : «Инфра-М», 2006. – 352 с.
5. Административная реформа в Российской Федерации: основные этапы реализации : аналитический вестник [Електронний ресурс] / [Аналитическое управление аппарата Совета Федерации Федерального Собрания РФ]. – М. : [Б. в.], 2006. – 62 с. – Режим доступу: http://www.budgetrf.ru/Publications/Magazines/VestnikSF/2006/VSF_NEW200701241749/VSF_NEW200701241749_000.htm. – Назва з екрана.
6. Административное право : учебник / [Под ред. Ю. М. Козлова, Л. П. Попова]. – М. : Юристъ, 1999. – 728 с.
7. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи : [кол. моногр.] / В. М. Алексєєв [та ін.] ; заг. ред. Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук ; Секретаріат Кабінету Міністрів України. – Д. : Вид-во «Монолит», 2009. – 384 с.
8. Адміністративна реформа в Україні: чи вдасться розірвати замкнене коло? [Електронний ресурс] : Аналітична доповідь / Український центр економічних і політичних досліджень // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 5. – С. 4-43. – Режим доступу: http://www.uceps.org/additional/
analytical_report_NSD5_ukr.pdf. – Назва з екрана.
9. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) : монографія / за заг. ред. В. В. Галунька. – Херсон : ВАТ «Херсонська міська друкарня», 2010. – 378 c.
10. Адміністративне право України : Академ. курс : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.]: у 2 т. – Т. 1 : Загальна частина / [В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін. ; відп. ред. В. Б. Авер’янов] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юрид. думка, 2007. – 591 с.
11. Алексєєв В. М. Реформування державно-управлінських відносин щодо потреби наукового обґрунтування [Електронний ресурс] / В. М. Алексєєв // Актуальні проблеми державного управління. – 2008. – № 2(34). – 7 с. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2008-2/doc/2/01.pdf. – Назва з екрана.
12. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління = English-Ukrainian Lexicon of Terms and Concepts in Public Administration / Уклад.: Глен Райт та ін. ; Пер. В. Івашко. – К. : Основи, 1996. – 128 с.
13. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1990. – 352 с.
14. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – 2 е изд., доп. – М. : Омега-Л, 2004. – 580 c.
15. Атаманчук Г. В. Управление: сущность, ценность, эффективность : Учебное пособие для вузов / Г. В. Атаманчук. – М. : Академический Проект : Культура, 2006. – 542 с.
16. Бабенко К. Адміністративна реформа як невід’ємна складова процесу реалізації Конституції України / К. Бабенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 1 (75). – С. 41-50.
17. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : Учебник / М. В. Баглай. – 9 е изд., изм. и доп. – М. : НОРМА : ИНФРА-М, 2011. – 768 с.
18. Бакуменко В. Моделювання проблемного поля державно-управлінських реформ / В. Бакуменко, С. Кравченко // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2006. – № 2. – С. 13-21.
19. Бакуменко В. Д. Європейські орієнтири адміністративного реформування в Україні : монографія / В. Д. Бакуменко, Л. М. Гогіна, С. О. Кравченко та ін. ; за заг. ред. В. Д. Бакуменка, В. М. Князєва. – К.: НАДУ, 2005. – 172 с.
20. Бакуменко В. Д. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В. Д. Бакуменко, В. М. Князєв, Ю. П. Сурмін // Вісник УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 18-20.
21. Баштанник В. В. Трансформація державного управління в контексті європейських інтеграційних процесів : монографія / В. В. Баштанник ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2010. – 389 с.
22. Беблава М. Реформа державного управління в Словаччині й інших країнах Центральної Європи та її значення для України / М. Беблава //Досвід країн Центральної Європи у здійсненні економічних реформ: ідеї та рекомендації для України. – К. : МЦПД, 2005. – С. 35-43.
23. Битяк Ю. Виконавча влада в Україні / Ю. Битяк, О. Святоцький // Право України. – 2009. – № 12. – С. 30-38.
24. Бідзюра І. П. Філософія системних реформ в Україні на рубежі століть : [монографія] / І. П. Бідзюра. – К. : Навч. книга, 2004. – 189 с.
25. Бойко-Бойчук Л. Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі / Л. Бойко-Бойчук // Наука та інновації. – 2009. – Т. 5. – № 4. – С. 92-98.
26. Бойко-Бойчук О. Тези до виступу: «Проблеми впровадження, ризики та управління змінами» (адміністративна, муніципальна та інші реформи) / О. Бойко-Бойчук // Проблеми трансформації територіальної організації влади. Збірник матеріалів та документів / Науковий редактор: М. Пухтинський. – К. : Атіка, 2005. – С. 334-340.
27. Большой Российский энциклопедический словарь / [Шеф-ред. : А. Е. Махов и др.]. – М. : Большая Рос. энцикл., 2006. – 1887 с.
28. Борденюк В. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі в контексті законодавчих ініціатив / В. Борденюк // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2010. – № 3. – С. 5-12.
29. Бунецький Л. Л. Трансформація інституційних процесів в Україні: пострадянська деінституціоналізація та особливості становлення політичних інститутів [Електронний ресурс] / Л. Л. Бунецький // Актуальні проблеми державного управління. – 2008. – № 2 (34). – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2008_2/doc/1/03.pdf. – Назва з екрана.
30. Валевський О. Л. Концептуальні засади впровадження державної політики в умовах трансформації українського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / Валевський Олексій Леонідович ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2010. – 36 с.
31. Валовий внутрішній продукт : Підсумки 2010 року [Електронний ресурс] / [Міністерство економіки України ; Держкомстат]. – К. : [Б. в.], 2010. – Режим доступу: me.kmu.gov.ua/file/link/162415/file/GDP_2010Z.doc. – Назва з екрана.
32. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия : Учебное пособие / И. А. Василенко. – Изд. 2 е, перераб. и доп. – М. : Издательская корпорация «Логос», 2001. – 200 с.
33. Васильєва О. І. Трансформація регіонального управління в умовах реформування владних відносин в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Васильєва Олександра Іллівна ; НАН України, Рада по вивч. продуктив. сил України. – К., 2010. – 38 с.
34. Ватуля Ю. Сучасні теорії та моделі державного управління у західній науці і практиці та Україна [Електронний ресурс] / Ю. Ватуля // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології : Збірник наукових праць. – 2010. – № 1 (2). – С. 90-99. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdup/2010_1/2_90-99.pdf. – Назва з екрана.
35. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укладач і головний ред. В. Г. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
36. Великий тлумачний словник української мови (з дод. і доповн) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
37. Виконавча влада в Україні : Навч. посіб. / [Н. Р. Нижник, Н. Г. Плахотнюк, В. І. Мельниченко та ін.] ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України ; За заг. ред. Н. Р. Нижник. – К. : Видавництво УАДУ, 2002. – 126 с.
38. Виноградова Н. Л. Сучасні підходи до систематизації принципів у теорії державного управління в контексті змістовного аналізу поняття «принцип» [Електронний ресурс] / Н. Л. Виноградова // Державне будівництво. – 2008. – № 1. – 13 с. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-1/doc/1/19.pdf. – Назва з екрана.
39. Віктор Янукович доручив Уряду забезпечити створення в Україні єдиного державного Інтернет-порталу адмінпослуг [Електронний ресурс] / Прес-служба Президента України Віктора Януковича. – 06.09.2011 р. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/21117.html. – Назва з екрана.
40. Войтович Р. Глобальна контракція як засіб здійснення глобальної інтеграції та її вплив на державне управління / Р. Войтович // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2011. – № 1. – С. 5-14.
41. Гаман М. Нормативно-правове регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності / М. Гаман // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія «Управління». – 2010. – Вип. 3. – С. 39-49.
42. Гладун З. Адміністративне право України : Навчальний посібник – довідник для підготовки до іспиту / З. С. Гладун. – Тернопіль : ТНЕУ, 2008. – 172 с.
43. Гнидюк Н. Засади функціонування системи державного управління : Уроки з досвіду країн Центральної та Східної Європи, що готуються до вступу в ЄС / Н. Гнидюк. – Тернопіль : Лілея, 2001. – 40 с.
44. Гомес П. Прозрачность начинается с работы над бюджетом [Электронный ресурс] / П. Гомес // Государственное управление в переходных экономиках. – 2006. – № 2 (Лето). – С. 7-10. – Режим доступу: www.icps.com.ua/files/articles/44/90/lg_rus_200602.pdf. – Назва з екрана.
45. Гонцяж Я. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та втрачені можливості : Як знайти конструктивний шлях для реалізації основних компонентів адміністративної реформи? / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. – К. : Міленіум, 2002. – 136 с.
46. Гончарук Н. Вітчизняний досвід здійснення адміністративної реформи в Україні / Н. Гончарук // Публічне управління теорія та практика. – 2010. – № 1. – С. 11-16.
47. Гончарук Н. Реформа публічної адміністрації в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи [Електронний ресурс] / Н. Гончарук. – К., 2010. – 39 слайдів. – Режим доступу: www.center.gov.ua/docman/download-document.html?gid=1100. – [Виступ 21 січня 2010 р. у ході Міжнародного форуму «На шляху до сервісної держави»] ; Назва з екрана.
48. Горбатенко В. Характеристика сучасного етапу політичної модернізації України / В. Горбатенко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К. ; Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. – Вип. 7. – С. 40-46.
49. Государственная политика и управление : Учебник : В 2 ч. – Ч. II. : Уровни, технологии, зарубежный опыт государственной политики и управления / Под ред. Л. В. Сморгунова. – М. : РОССПЭН, 2007. – 495 с.
50. Гошовська В. Реформування Української держави як виклик сьогодення / В. Гошовська, Л. Пашко // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2011. – № 1. – С. 14-23.
51. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади : Монографія / І. А. Грицяк. – К. : Вид-во «К.І.С.», 2006. – 398 с.
52. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин : Монографія / За заг. ред. Н. Р. Нижник та В. М. Олуйка. – Видання 2-ге, розширене та доповнене. – Черкаси : Видав во Чабаненко Ю., 2009. – 382 с.
53. Дем’янчук О. Проблеми реформування виконавчої влади в Україні: завдання, підходи і процедури / О. Дем’янчук // Вибори та демократія. – 2005. – № 3. – С. 34-40.
54. Демократичні засади державного управління та адміністративне право : монографія / [Ю. С. Шемшученко та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юридична думка, 2010. – 495 с.
55. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні : підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / І. І. Бодрова [та ін.] ; ред. С. Г. Серьогіна ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х. : Право, 2005. – 255 с.
56. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади : Навч. посіб. / Н. Р. Нижник, [та ін.] ; за ред. Н. Р. Нижник / Українська Академія держ. управління при Президентові України. – К. : Вид во УАДУ, 2002. – 164 с.
57. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація : Монографія / Кол. авт.; відп. ред. проф. Н. Р. Нижник ; УАДУ при Президентові України. – К. : Вид во УАДУ, 1997. – 448 с.
58. Державне управління і менеджмент : Навч. посібник у таблицях і схемах / [Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовий, О. Ю. Амосов та ін.] ; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г. С. Одінцової. – Х. : ХарРі УАДУ, 2002. – 492 с.
59. Державне управління : Навчальний посібник. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко ; За ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання-прес, 2003. – 343 с.
60. Державне управління : Словник-довідник / Уклад.: В. Д. Бакуменко (кер. творч. кол.), Д. О. Безносенко, І. М. Варзар та ін. ; За заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України ; Ін-т пробл. держ. упр. та місцевого самоврядування. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
61. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / заг. ред. В. Б. Авер’янов ; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
62. Державне управління: теорія і практика / [В. Б. Авер’янов, В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал, та ін.] ; за ред. В. Б. Авер’янова / НАН України ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
63. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми : моногр. / В. М. Князєв, І. Ф. Надольний, М. І. Мельник, Ю. В. Бакаєв та ін. ; За заг. ред. В. М. Князєва. – К. : Вид во НАДУ : Міленіум, 2003. – 320 с.
64. Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади : Указ Президента від 24 грудня 2010 року № 1199 // Офіційний вісник Президента України. – 2010. – № 34. – Ст. 1087.
65. Деякі питання організації роботи щодо реалізації заходів з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади : Розпорядження Президента України від 23 грудня 2010 р., № 1203/2010-рп // Офіційний вісник України. – 2010. – № 100. – Ст. 3546.
66. Друк Ю. Зміст та основні складові модернізації політичної системи України [Електронний ресурс] / Ю. Друк // Актуальні проблеми державного управління. – 2008. – № 2 (34). – 10 с. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2008-2/doc/1/06.pdf. – Назва з екрана.
67. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
68. Етимологічний словник української мови : У 7 т. / [Уклад. : Р. В. Болдирєв та ін.; Редкол. : О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. ; НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні]. – К. : Наукова думка, 2006. – (Словники України). – Т. 5: Р-Т. – 2006. – 702 c.
69. Євченко В. О. Органи виконавчої влади в Україні : Навч. посіб. / В. О. Євченко, О. О. Євченко ; Нац. ун-т кораблебудування ім. Макарова. – Миколаїв : НУК, 2006. – 51 с.
70. Жеребецький Є. Адміністративна реформа в Україні нарешті почалася / Є. Жеребецький // Економічні реформи сьогодні. – 2000. – № 29. – С. 16-20.
71. Жук Н. А. Стримування і противаги в системі поділу влади в Україні (загальнотеоретичні проблеми) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави та права; історія політичних і правових вчень» / Жук Наталія Анатоліївна ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2006. – 20 с.
72. Загальна теорія держави і права : (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції) : навч. посіб. / [О. Л. Копиленко та ін. ; відп. ред. О. В. Зайчук]; М-во освіти і науки України. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 397 с.
73. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава : Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки [Електронний ресурс] / Комітет з економічних реформ при Президентові України. – [К.], 2010. – 85 с. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf. – Назва з екрана.
74. Западинчук О. Оптимізація центральних органів виконавчої влади в контексті проведення адміністративної реформи [Електронний ресурс] / О. Западинчук // Теорія та практика державного управління. – 2011. – № 1. – Режим доступу: nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2011_1/index.htm. – Назва з екрана.
75. Зеркин Д. П. Основы теории государственного управления : учеб. пособие для студ. вузов / Д. П. Зеркин, В. Г. Игнатов. – 3-е изд., доп. и перераб. – М. ; Ростов н/Д : МарТ, 2007. – 544 с.
76. Иллюстрированный энциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Эфрона : [Соврем. версия]. – М. : Эксмо, 2006. – 959 с.
77. Кампо В. Правові позиції Конституційного Суду України як необхідний елемент забезпечення судово-правової реформи / В. Кампо // Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 2. – С. 112-122.
78. Кампо В. М. Українські реформи: політика і право : [попул. нарис] / В. М. Кампо. – Вашингтон : Міжнародна фундація виборчих систем, 1995. – 29 с.
79. Киричук В. В. Історія державного управління в Україні : Навчальний посібник / В. В. Киричук, В. І. Тимцуник. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 244 с.
80. Клименко І. Інновації державного управління як стратегічні напрямки подолання системної кризи / І. Клименко // Публічне управління: теорія та практика. – 2010. – № 3-4. – С. 44-51.
81. Князева Е. Н. Основания синергетики / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. – СПб. : Алетейя, 2002. – 414 с.
82. Коваленко А. У чому сила виконавчої влади / А. Коваленко // Віче. – 2004. – № 7. – С. 46-49.
83. Коваленко А. А. Становлення і розвиток виконавчої влади в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Коваленко Анатолій Андрійович ; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – К., 2003. – 36 с.
84. Козаков В. Про деякі суперечності державно-владних відносин в Україні [Електронний ресурс] / В. Козаков // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2011. – № 1. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=252. – Назва з екрана.
85. Коник С. Теорія реформ та проблеми адміністративно-територіального устрою України / С. Коник // Економічний Часопис. – XXI. – 2006. – № 5 6. – С. 44-48.
86. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
87. Концептуальні засади трансформації державної влади та місцевого самоврядування [проект], затверджені учасниками семінару «Децентралізація державного управління в Україні: пріоритети на 2006 рік» // Проблеми децентралізації: національний та міжнародний досвід : Збірник матеріалів та документів / Науковий редактор: М. Пухтинський. – К. : Атіка-Н, 2006. – С. 532-544.
88. Концепція адміністративної реформи в Україні / Держ. коміс. з проведення в Україні адм. реформи. – К. : [Б. в.], 1998. – 59 с.
89. Концепція Державної цільової програми реформування державного управління та державної служби на 2011 – 2015 роки : Проект [Електронний ресурс] / Департамент модернізації державної служби ; Відділ аналізу політики і стратегічного планування. – К. : [Б. в.], 2010. – 14 с. – Режим доступу: www.guds.gov.ua/document/284913/koncept_ds.doc. – Назва з екрана.
90. Копиленко О. Л. По лінії всеукраїнських інтересів: (корені і досвід української державності) / О. Л. Копиленко. – К. : Українське агентство інформації та друку «Рада», 2010. – 229 с.
91. Копиленко О. Л. Правове моделювання як ефективний засіб нормативно-правової уніфікації у нормотворчості / О. Л. Копиленко, Г. О. Мурашин // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1-2 (13-14). – С. 24-31.
92. Кравченко С. Засади планування реформи державного управління / С. Кравченко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 79-91.
93. Кравченко С. Систематизація принципів підготовки та проведення державно-управлінських реформ [Електронний ресурс] / С. Кравченко // Державне управління: теорія та практика. – 2007. – № 1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2007-1/txts/07ksopdr.htm. – Назва з екрана.
94. Кравченко С. О. Державно-управлінські реформи: теоретико-методологічне обґрунтування та напрями впровадження : [монографія] / С. О. Кравченко. – К.: НАДУ, 2008. – 296 с.
95. Кравченко С. О. Теоретико-методологічні засади здійснення державно-управлінських реформ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / Кравченко Сергій Олександрович ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2010. – 36 с.
96. Кремень В. Г. Філософія управління : Підручник / В. Г. Кремень, С. М. Пазинич, О. С. Пономарьов. – К. : Знання України, 2007. – 360 с.
97. Крусян А. Публічна влада у системі сучасного українського конституціоналізму / А. Крусян // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – № 3. – С. 52-61.
98. Кузнецов О. В. Основы социального управления : учебное пособие для государственных служащих : [в 2 ч.] / О. В. Кузнецов, А. В. Иванов ; под ред. Е. Д. Богатырева ; ФГОУ ВПО «Финансовая акад. при Правительстве Российской Федерации», Каф. гос. службы. – Ч. 1. – Москва : [Финакадемия], 2008. – 77 с.
99. Кульчій І. О. Еволюція реформ системи органів виконавчої влади України: особливості та перспективи / І. О. Кульчій // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРі НАДУ «Магістр» – 2010. – № 3 (30). – С. 88-96.
100. Кульчій І. О. Методи організації реформування системи органів виконавчої влади України / І. О. Кульчій // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2011. – № 2. – С. 150-155.
101. Кульчій І. О. Організаційна модель реформування системи органів виконавчої влади України / І. О. Кульчій // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 15. – С. 104-108.
102. Кульчій І. О. Поняття та особливості органів виконавчої влади України в умовах їх реформування / І. О. Кульчій // Ефективність державного управління: науковий вісник ЛРІДУ НАДУ. – 2009. – № 2 (18/19). – С. 155-161.
103. Кульчій І. О. Принципи організації реформування системи органів виконавчої влади України / І. О. Кульчій // Вісник державної служби України. – 2009. – № 3. – С. 16-20.
104. Кульчій І. О. Розробка та реалізація концепції реформування системи органів виконавчої влади України / І. О. Кульчій // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2010. – № 36 (4). – С. 260-266.
105. Кульчій І. О. Сутність та проблеми реформування системи державного управління / І. О. Кульчій // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2008. – № 4. – С. 314-320.
106. Кульчій І. О. Шляхи реформування органів виконавчої влади: досвід Європейських держав [Електронний ресурс] / І. О. Кульчій // Публічне адміністрування: теорія та практика. Електронний збірник наукових праць. – 2010. – № 1 (3). – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2010_1/10kioded.pdf. – Назва з екрана.
107. Кульчій І.О. Теоретичні основи процесу реформування органів виконавчої влади в Україні / І. О. Кульчій // Статистика України. – 2008. – № 4. – С. 86-90.
108. Лавренюк С. Адмінреформа: ліквідація, реорганізація, об’єднання / С. Лавренюк // Голос України. – 2010. – 11 грудня. – С. 4.
109. Ладиченко В. В. Теоретико-правові засади поділу влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави та права; історія політичних і правових вчень» / Ладиченко Віктор Валерійович ; НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1998. – 18 с.
110. Лазарев Б. М. Управленческие процедуры / Б. М. Лазарев. – М. : Наука, 1988. – 271 с.
111. Лахижа М. Модернізація публічної адміністрації:теоретичні та практичні аспекти : Монографія / М. Лахижа. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – 289 с.
112. Лахижа М. Теоретичні основи та реалії реформування вла