ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УНГУРЯН ПАВЛО ЯКИМОВИЧ

УДК 351:3.071–026.16:659.3/.4

ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА
СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Почепцов Георгій Георгійович,
доктор філологічних наук,
професор

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СТРАТЕГІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 13
1.1 Генеза ідеї сталого розвитку 13
1.2 Концептуальні засади державного управління сталим розвитком 24
1.3 Міжнародні підходи щодо формування національних стратегій сталого розвитку 32
1.4 Стратегічні орієнтири сталого розвитку України 46
Висновки до розділу 1 66

РОЗДІЛ 2 ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ 70
2.1 Інформація та її роль у процесі формування та реалізації стратегії сталого розвитку 70
2.2 Принципи інформаційного забезпечення державної політики щодо сталого розвитку 79
2.3 Міжнародні стандарти моніторингу сталого розвитку 89
2.4 Міжнародні підходи щодо розробки національних показників (індикаторів) сталого розвитку 98
Висновки до розділу 2 113

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУКАТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 117
3.1 Шляхи удосконалення моніторингу сталого розвитку України 117
3.2 Соціально-інституціональні чинники інформаційної складової стратегії сталого розвитку України 137
3.3 Напрями розвитку комунікативних процесів у державному управлінні сталим розвитком 148
Висновки до розділу 3 158

ВИСНОВКИ 161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167

ДОДАТКИ 189

ВСТУП

Актуальність теми. На початку ХХІ століття поглибились кризові явища в багатьох сферах світового розвитку. Така ситуація поставила людство перед необхідністю формування нового світогляду, обґрунтування нових цінностей та уточнення спільних цілей і пріоритетів. З цією метою у червні 2012 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відбудеться Конференція ООН зі сталого розвитку – одна з наймасштабніших міжнародних подій десятиріччя, в рамках якої світові лідери, представники бізнесу, міждержавних та неурядових організацій підбиватимуть підсумки міжнародних зусиль у напрямку сталого розвитку, здійснені з часу історичного “Саміту Землі” (Конференція в Ріо-де-Жанейро в 1992 році), а також спільно вироблятимуть концепцію подальших дій із сталого розвитку, що дозволили б скоротити бідність у світі, сприяти утвердженню соціальної справедливості і належному захисту навколишнього середовища з урахуванням стрімкого зростання чисельності населення планети, а також системних криз, з якими зіштовхується людство (екологічної, економічної, продовольчої тощо).
Концепція сталого розвитку передбачає новий підхід до вирішення проблем світового та державного устрою, який потребує суттєвих змін у всіх сферах суспільного життя і, насамперед, у сфері державного управління. Сталий розвиток висуває на порядок денний усіх країн, у тому числі й України, проблеми, пов’язані з віднайденням балансу між необхідністю глобального управління та збереженням державного суверенітету, пошуком ефективних методів вирішення глобальних і локальних питань, визначенням ефективного політичного ладу та системи державного управління. Особливе місце у процесі формування концепції сталого розвитку займає її інформаційна складова, яка впливає на якість управлінських рішень щодо забезпечення переходу території/регіону/країни до сталого розвитку.
Різним аспектам означеної проблеми приcвячено чимало наукових праць. Серед зарубіжних авторів, які досліджують політичні і міжнародні аспекти сталого розвитку, – Д.Медоуз [70, 71, 199], Л.Браун, Г.Гарднер, Н.Картер [182], Ш.Лиле та ін. Вплив глобалізації на сталий розвиток досліджується в розвідках Д.Кортена, К.Флавіна, Г.Френч, А.Урсула [166] та ін. Проблеми формування інформаційних систем щодо стану довкілля на макро- і мікрорівнях досліджувались у працях Х.Боссела [181], Дж.Рута, М.Дж.А.Лінстера, Дж.Діксона, Ж.Беккеса, Г.Гамільтона, А.Канта, Ж.Хі, Є.Лату, А.Маркандія, С.Педжіоли та інших.
В Україні забезпеченню макроекономічної рівноваги, стійкого економічного зростання, державного регулювання цих процесів в умовах глобалізації приділено значну увагу в працях В.Бодрова, Р.Войтович [10, 11, 12], В.Удовиченка, Ю.Ковбасюка [31, 32], А.Семенченка, М.Білопольського, Б.Буркинського, О.Веклич, О.Осауленка [81], Л.Мельника [63, 72, 74, 82, 141, 145, 151], М.Долішнього, С.Дорогунцова [27], В.Степанова, С.Харічкова та інших. Принципи публічного управління в реалізації ідей сталого розвитку досліджувались у працях Г.Атаманчука, В.Козбаненко, В.Князєва [46, 47, 154, 156], А.Мельника, Н.Мельтюхової, О.Оболенського та ін. Проблемам сталого розвитку та індикаторам його комплексного вимірювання присвячені наукові праці О.Білоруса, З.Герасимчук [13, 14], М.Згуровського [1, 36, 37], М.Долішнього, К.Лосєва, І.Лукінова, Л.Мельника [63, 72, 74, 82, 141, 145, 151], О.Осауленка [81] та ін. Питання інформаційно-аналітичного забезпечення сталого розвитку є предметом наукових досліджень С.Бандура, С.Бобильова, О.Веклич, В.Лебідя [65, 66], М.Шапочки, В.Андрущенка [169], О.Безуглого [32], О.Горбаня, В.Кременя, К.Лосєва, В.Трегобчука [157] та ін. Проблеми комунікації влади розглянуто в роботах Г.Почепцова [91, 92, 93, 94], Є.Макаренко, В.Голубь, Н.Грицяк, А.Зверинцева, Н.Алюшиної, Т.Джиги, А.Баровської, О.Попроцького, С.Соловйова та інших науковців.
Вітчизняні вчені досліджують переважно окремі аспекти проблеми. Водночас існуюча система інформаційного та інформаційно-аналітичного забезпечення сталого розвитку як на міжнародному, так і на національному рівнях усе ще не відповідає сучасним вимогам, що стримує практичну реалізацію концепції сталого розвитку на національному рівні. Тому на часі – вирішення теоретико-методологічних питань, пов’язаних із дослідженням змісту, ролі і місця інформаційної складової в процесі формування стратегії сталого розвитку України. Окремого дослідження потребують питання, що стосуються визначення змісту та цілей моніторингу стану екологічного, економічного та соціального розвитку України. Недостатньо вирішеними в теорії є питання щодо розроблення критеріальної основи і формування інформаційної бази для прийняття управлінських рішень у сфері сталого розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі інформаційної політики та технологій Національної академії державного управління при Президентові України у межах НДР “Проблеми та перспективи розвитку електронної демократії в умовах модернізації державного управління України” (номер державної реєстрації 0111U000139) на громадських засадах, в межах якої автором розроблено суспільно-політичні показники (індикатори) поширення демократії в Україні.
Мета дисертаційного дослідження полягає у вдосконаленні теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій для органів державної влади щодо формування інформаційної складової стратегії сталого розвитку України.
Відповідно до поставленої мети у дисертації були поставлені такі основні завдання:
 дослідити ґенезу ідеї сталого розвитку, концептуальні засади сталого розвитку та міжнародні підходи до формування національних стратегій сталого розвитку;
 удосконалити категоріальний апарат з теми дослідження, визначити сутність та особливості інформаційної складової стратегії сталого розвитку, принципи інформаційного забезпечення державного управління сталим розвитком;
 визначити передумови та стратегічні орієнтири сталого розвитку України; дослідити стан та особливості формування і реалізації державної політики щодо сталого розвитку в Україні;
 дослідити міжнародні стандарти моніторингу сталого розвитку, підходи до розробки національних показників (індикаторів) сталого розвитку та на їх основі визначити індикатори (показники) моніторингу сталого розвитку в Україні;
 проаналізувати роль соціально-інституціональних чинників інформаційної складової стратегії сталого розвитку України;
 дослідити особливості комунікативних процесів у державному управлінні сталим розвитком.
Об’єкт дослідження – концептуальні засади міжнародних та національних стратегій сталого розвитку.
Предмет дослідження – інформаційна складова стратегії сталого розвитку України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою реалізації дослідницької мети слугувало використання таких загальнонаукових, спеціально наукових і філософських підходів та методів: системний підхід (досліджено основні концепції, міжнародні підходи щодо стратегії сталого розвитку); методи: історичний (досліджено ґенезу ідеї сталого розвитку), логічний (розкрито сутність і структуру інформаційної складової стратегії сталого розвитку), порівняння (досліджено моделі моніторингу сталого розвитку, що застосовуються у міжнародній практиці), аналіз (вивчено теоретико-методологічні засади дослідження стратегій сталого розвитку), синтез (визначено організаційно-правові засади формування державної політики сталого розвитку), дедукція (запропоновано систему національних індикаторів сталого розвитку на основі міжнародних стандартів та національних особливостей), узагальнення (досліджено особливості комунікативних процесів у державному управлінні сталим розвитком), моделювання (запропоновано модель інформаційного забезпечення державної політики сталого розвитку), аналітичний (ідентифіковано інструментарій оптимізації інформаційної складової стратегії сталого розвитку України), аналогії (запропоновано шляхи оптимізації використання джерел інформації в процесі моніторингу сталого розвитку).
Інформаційну базу дослідження склали міжнародні і національні законодавчі та нормативні акти, офіційні дані Державної служби статистики України, міністерств та відомств України, наукові та літературні джерела, інтернет-ресурси.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретичних основ та науково-методичних положень, що визначають сутнісні особливості формування інформаційної складової стратегії сталого розвитку України. Найбільш суттєві результати дослідження, що мають наукову новизну, полягають у наступному:
вперше:
 сформульовано концептуальний підхід до сутності інформаційної складової стратегії сталого розвитку, який полягає в теоретичному обґрунтуванні положення про те, що інформаційна складова стратегії сталого розвитку як система соціальних, економічних, екологічних, інституціональних показників-індикаторів, відповідних інститутів (суб’єктів інформаційного процесу) та механізмів їх взаємодії (інформаційних комунікацій), спрямована на матеріалізацію досягнень науки, освіти, культури, широку інформатизацію суспільства, масове застосування електронних засобів зв’язку й обміну інформацією та розвиток громадянського суспільства за умови збереження сприятливого стану навколишнього середовища і природно-ресурсного потенціалу країни з метою задоволення життєвих потреб нинішнього і майбутніх поколінь;
 обґрунтовано положення про те, що інформаційно-аналітична діяльність у сфері сталого розвитку спрямована на забезпечення прийняття управлінських рішень в економічній, екологічній та соціальній сферах в умовах відповідного рівня (еталонного, сприятливого, задовільного, загрозливого, критичного та надзвичайного) стану сталості розвитку території/регіону/країни;
удосконалено:
 категоріальний апарат дослідження, а саме: 1) поняття “інформація про сталість розвитку” – це інформація про стан навколишнього середовища, економічний розвиток, суспільно-політичне та соціально-економічне становище країни, підготовлена на основі даних основних джерел інформації (перепис населення, державна статистика та соціологічні опитування) за допомогою індикаторів сталого розвитку, яка є основою прийняття управлінських рішень та розробки стратегічних документів щодо сталого розвитку; 2) сутнісні характеристики поняття “моніторинг сталого розвитку” як інформаційно-аналітичного процесу, що включає добір із джерел інформації за допомогою відповідних індикаторів інформації про сталість розвитку, її аналітичну обробку та визначення рівня сталості території/регіону/країни. Моніторинг здійснюється з метою дослідження реальних змін у соціально-економічній сфері, стані навколишнього природного середовища для коригування управлінських рішень щодо забезпечення сталого розвитку;
 особливості комунікації в державному управлінні сталим розвитком як базової складової управлінської діяльності, яка служить засобом взаємодії органів державної влади із внутрішнім та зовнішнім середовищем і виступає інтегруючим механізмом, який об’єднує функції і методи управління, сприяє формуванню і прийняттю обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на досягнення цілей сталого розвитку. Однією з її головних функцій є забезпечення легітимності політичного курсу на досягнення сталого розвитку, ефективності формування та реалізації стратегії сталого розвитку та отримання підтримки і схвалення громадськістю управлінських рішень;
 принципи інформаційного забезпечення державної політики щодо сталого розвитку на основі системного врахування їх взаємообумовленості та комплексності;
набули подальшого розвитку:
 науково-методичні підходи до розроблення системи показників-індикаторів сталого розвитку України, які базуються на принципі збалансованості функціонування економічної, екологічної, соціальної та інституціональної систем, та повинні забезпечувати основу для оцінки ходу реалізації стратегій на різних рівнях; використовуватися для забезпечення інформаційної підтримки процесів планування і прийняття рішень; інформування громадськості про хід реалізації стратегій, про темпи руху до сталого розвитку;
 напрям удосконалення інституційного забезпечення державної політики щодо сталого розвитку України шляхом формування скоординованих дій органів влади та інститутів громадянського суспільства, державного регулювання задля посилення зацікавленості громадян, юридичних осіб і соціальних груп у досягненні цілей сталого розвитку.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки і пропозиції автора можуть бути використані для забезпечення ефективного функціонування системи інформаційно-аналітичного забезпечення державної політики щодо сталого розвитку. Результати дослідження можуть використовуватися державними органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування при формуванні стратегічних планів державного та регіонального розвитку. Основні теоретичні положення дисертації доведені до рівня конкретних пропозицій у формі, придатній для використання органами державної влади всіх рівнів. Зокрема, результати дисертаційного дослідження були використані:
 Одеською міською радою при формуванні основних напрямків та завдань Програми соціально-економічного розвитку м. Одеси на 2012 рік у частині запропонованих автором екологічних, економічних, соціальних та інституціональних показників-індикаторів сталості розвитку регіонів (акт про впровадження від 17.02.2012 № 299/01-14/1);
 Міністерством екології та природних ресурсів України при підготовці проекту закону України “Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року”, постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 “Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003–2015 роки”, постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 № 771 “Про затвердження Порядку залучення громадськості до обговорення питань щодо прийняття рішень, які можуть впливати на стан довкілля”, матеріалів Міжнародного семінару з розробки проекту Концепції сталого розвитку України в частині аналізу міжнародних стандартів моніторингу сталого розвитку та розробки на їх основі змісту моніторингу сталого розвитку України, а також особливостей комунікативних процесів у державному управлінні сталим розвитком (акт про впровадження від 06.03.2012);
 Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці при підготовці Закону України “Про соціальний діалог в Україні” від 23.12.2010 № 2862-VI, проекту Трудового кодексу України від 04.12.2007
№ 1108 в частині визначення ролі та місця соціально-інституціональних чинників інформаційної складової стратегії сталого розвитку та особливостей комунікативних процесів у державному управлінні сталим розвитком (акт про впровадження від 16.03.2012 № 04-35/12-47003).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладений авторський підхід до вирішення наукового завдання щодо розробки теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо змісту інформаційної складової стратегії сталого розвитку України. Всі ідеї та положення дисертації розроблені особисто автором.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і результати дисертаційної роботи доповідалися на вітчизняних та міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, а саме: науково-практичних конференціях за міжнародною участю “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005), “Проблеми трансформації системи державного управління а умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006) та “Модернізація системи державного управління: теорія та практика” (Львів, 2012), міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених і студентів “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2012), парламентських слуханнях у Верховній Раді України “Про становище молоді в Україні” (Київ, 2010).
Публікації. За результатами дисертації опубліковано 10 наукових праць, у тому числі: 4 статті в наукових фахових виданнях з державного управління, 5 публікацій у матеріалах конференцій та парламентських слухань, 1 стаття – в іншому виданні.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатка. Повний обсяг дисертації складає 195 сторінок, з них 165 сторінок основного тексту. Робота містить три таблиці, список використаних джерел налічує 214 найменувань, у тому числі 37 – іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та в розробці практичних рекомендацій щодо сутнісних особливостей формування інформаційної складової стратегії сталого розвитку України. Результати дослідження дали змогу сформулювати висновки, розробити пропозиції та рекомендації, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Досліджено ґенезу ідеї сталого розвитку. Формуванню концепції сталого розвитку передувало більше двох десятиліть дискусій і пошуків, в яких брали участь представники світової політичної та наукової еліти. Дискусія навколо проблем сталості пройшла кілька етапів:
 у 1970-ті рр. увагу привернули проблеми ресурсних обмежень економічного зростання;
 у 1980-тих рр. актуальними стали проблеми забруднення навколишнього середовища і глобальні екологічні загрози;
 у 1990-тих рр. дедалі більше усвідомлюється, що сталий розвиток має не менш значущий соціальний вимір.
Згодом стало очевидним, що концепція сталого розвитку без наповнення її культурологічним і етичним сенсом є неповною і недосконалою.
2. Визначено, що перспектива розв’язання проблем, викликаних глобалізацією, полягає в перетворенні цього процесу на справедливо регульований, спрямований на забезпечення сталого розвитку. Глобалізацію слід підкорити цілям сталого розвитку, а не розглядати її як альтернативний шлях. Це потребує суттєвої зміни структур економічної і політичної влади, системи прийняття рішень як на рівні окремих країн, так і на міждержавному рівні. Метою міжнародного співробітництва в інтересах сталого розвитку є організація і координація переходу до сталого розвитку всієї цивілізації, що вимагає створення сприятливих для впровадження концепції сталого розвитку умов як на міжнародному, так і на національному рівнях. Йдеться насамперед про необхідність забезпечення динамічного економічного зростання в усіх країнах, подолання бідності, створення атмосфери відкритості, довіри між країнами з різними рівнями економічного розвитку.
3. Доведено, що в Україні є певні, але недостатні передумови для сталого розвитку. Проблемою є недосконалість методів управління та відсутність необхідної інформаційної бази. Також в Україні спостерігається низька інформованість суспільства про державну політику сталого розвитку. Розробка стратегії сталого розвитку, довгострокових програм соціально-економічного розвитку та охорони навколишнього природного середовища країни, інших програм, регіональних і місцевих планів дій мають базуватися на таких основних загальних принципах сталого розвитку: природні ресурси, які належать її народові й становлять матеріальну основу його існування незалежно від форм власності, є обмеженими і мають використовуватися з урахуванням потреб нинішнього та майбутніх поколінь; використання природних ресурсів повинно базуватись на інтенсивному та наукоємному підходах; будь-яка антропогенна діяльність має підпорядковуватись законам природи і обмеженням, які ними визначаються; екологічно орієнтоване виробництво має бути економічно ефективним; одержаний від господарської діяльності результат не може бути меншим від шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу; усі соціально-економічні перетворення повинні спрямовуватись на утвердження засад гуманізму, демократії та цінностей громадянського суспільства.
4. Доведено, що перехід України до сталого розвитку вимагає певних трансформацій політики в соціальній сфері, основними пріоритетами якої мають бути: збереження здоров’я людини, сприяння покращенню демографічної ситуації, забезпечення соціальних гарантій людям, які потребують захищеності, досягнення стандартів якості життя, які прийняті у розвинених країнах, досягнення орієнтирів сучасного рівня раціонального споживання для всіх верств населення, гуманізація суспільних відносин за рахунок реформування систем управління, освіти, науки, культури, охорони здоров’я, а також демократизація державних інститутів.
5. Обґрунтовано, що в умовах динамічної трансформації світового політичного та економічного простору, суперечливості процесів і наслідків глобалізації розширюється спектр загроз сталому розвиткові. Це потребує ефективного управління інформацією, створення (розвитку) системи інформаційно-аналітичного забезпечення політики сталого розвитку на всіх рівнях. Забезпечення аналітичною інформацією дає змогу суб’єктам формування політики щодо сталого розвитку вирішувати значний комплекс завдань: одержувати інформацію, необхідну для обґрунтування цілей і формування завдань сталого розвитку, забезпечувати аналітичну підтримку управлінських рішень, виявляти наявні та можливі ризики та загрози сталому розвитку, запобігати надзвичайним ситуаціям та підвищувати рівень безпеки, обґрунтовано підходити до розробки нормативно-правових документів щодо сталого розвитку, удосконалювати організацію і систему управління сталим розвитком.
6. Визначено, що основними напрямами удосконалення (створення) системи інформаційно-аналітичного забезпечення політики сталого розвитку є: узгодження (формалізація) підходів щодо збирання, оцінки і документування інформації, організація системного обміну інформацією (інформаційної взаємодії), надання доступу державним органам до баз даних (інформаційних масивів), пошук та запровадження механізмів спільної аналітичної діяльності, аналізу ризиків і загроз, завчасного запобігання загрозам сталого розвитку, забезпечення аналітичної підтримки стратегічних рішень, прогнозування у сфері управління сталим розвитком, розвиток співпраці у сфері підготовки аналітиків, нормативно-правове регулювання інформаційних відносин, застосування новітніх технологій у сфері оброблення інформації, її зберігання та передачі, забезпечення захисту інформації, зокрема персональних даних тощо. Одним із перших кроків у здійсненні стратегічного аналізу ризиків у сфері сталого розвитку має бути ідентифікація основних загроз сталому розвитку, розроблення паспортів загроз та опису пов’язаних з ними ключових ризиків. Механізм обміну інформацією має поширюватися на всі рівні управління згідно з повноваженнями, визначеними для кожного рівня. Для місцевого рівня необхідно чітко визначити всі процедури збирання інформації, її локального аналізу, обміну по горизонталі та передачі по вертикалі управління на центральний рівень для подальшого оброблення. Мають бути чітко врегулюванні всі процедури стосовно документування, оброблення інформації, яка потребує оперативного реагування, її надання іншим суб’єктам. На центральному рівні необхідно визначити порядок оброблення інформації, яка має надаватися іншим суб’єктам, та направлення узагальненої інформації (власної та отриманої від інших суб’єктів) на місцевий рівень для використання в процесі аналізу ризиків тощо.
7. Доведено, що здійснення обґрунтованої політики сталого розвитку в Україні можливе за умови функціонування сучасної інформаційної бази з використанням комплексної системи показників сталого розвитку. З метою забезпечення методологічної та інституційної порівнянності на міжнародному рівні формування системи показників сталого розвитку в Україні повинно реалізовуватися в методологічних і робочих рамках, запропонованих Комісією з питань сталого розвитку ООН, а також з урахуванням внутрішньої специфіки. Індикатори мають бути достатньо стандартизованими. Цьому, зокрема, сприятиме виділення напрямків, які можна розподілити за такими групами: соціальна група, що інтегрує проблеми рівності, справедливості, охорони здоров’я, освіти, житла, безпеки, народонаселення; група навколишнього середовища, яка об’єднує проблематику захисту повітря, землі, морів, океанів, води, біорізноманітності; економічна група – охоплює економічну, фінансову проблематику, споживання, виробництво, розвиток, менеджмент; інституційна група – інтегрує інституційні рамки та інституційні можливості.
8. Обґрунтовано, що актуальною залишається проблема розробки універсальних статистичних показників економічної, соціальної, екологічної та інституційної стійкості, яка повинна базуватися на реалізації таких принципів: контексту міжнародної взаємозалежності та рівності, безперервності інформаційного процесу, відкритості підготовки інформації, участі зацікавлених сторін, верифікації інформації, контексту сталого розвитку, комплексності, значимості, репрезентативності, точності, об’єктивності, порівнянності, однозначності, актуальності.
9. Доведено, що необхідною соціально-політичною умовою переходу на шлях сталого розвитку є відкрите громадянське суспільство та правова держава. Актуальним питанням комунікативної політики органів державної влади України є створення системи інформування громадськості про ідеї сталого розвитку та їх актуальність. Основними напрямами діяльності у цій сфері є: удосконалення механізмів партнерства держави і громадськості, встановлення ефективного контролю громадян над діяльністю владних структур, створення можливостей для активної участі населення в обговоренні проектів законів України щодо збереження довкілля та соціально-економічного розвитку, здійсненні громадського контролю за станом довкілля, діалог між громадами і органами державної влади з екологічних та соціально-економічних питань, рівноправна участь у прийнятті рішень у сфері розвитку територіальних одиниць, додержання міжнародних вимог сталого розвитку.
Результати дослідження дали змогу сформулювати такі практичні рекомендації:
1. Створити Національну раду зі сталого розвитку України при Президентові України, у положенні про яку передбачити: чітко визначені цілі та завдання ради, паритетне формування її персонального складу (рівного представництва) від органів влади, бізнесу та неурядових організацій, відповідне бюджетне та адміністративне забезпечення її функціонування, механізм забезпечення прозорості прийняття рішень, гласності її роботи та доступу до її засідань всіх зацікавлених сторін.
2. З метою вирішення конкретних питань щодо впровадження засад сталого розвитку в секторальну політику, що належить до сфери відповідальності органів виконавчої влади і має міжгалузевий характер, створити відповідні міжгалузеві робочі групи експертів, діяльність яких координуватиметься Національною радою зі сталого розвитку України при Президентові України.
3. Розробити систему програмних і прогнозних документів сталого розвитку, таких як Національна стратегія сталого розвитку, Програма дій з переходу до сталого розвитку, Національна система індикаторів сталого розвитку, комплексні коротко-, середньо- та довгострокові прогнози, основним компонентом яких мають стати прогнози зміни природно-ресурсного потенціалу, стану довкілля та рівня життя населення.
4. Привести у відповідність із політичними та економічними умовами інформаційну складову державного управління щодо сталого розвитку, що, зокрема, передбачає першочергове формування державної системи моніторингу сталого розвитку, в тому числі створення мережі моніторингу довкілля, аналіз та оцінку моніторингової інформації, моделювання і прогнозування екологічних, соціально-економічних та демографічних процесів, формування національних структур та експертних груп за участю кращих фахівців різних секторів суспільства: депутатів різних рівнів, державних службовців, представників науки, бізнесу, основних політичних сил та громадських організацій, в програмах яких передбачені цілі щодо проблем сталого розвитку.
5. Продовжити проведення наукових досліджень з питань інформаційно-аналітичного забезпечення політики сталого розвитку, зокрема щодо впровадження новітніх інформаційних технологій аналітичної обробки інформації, створення спільних аналітичних центрів, створення спільних баз даних, інформаційних ресурсів, провадження спільного аналізу ризиків і загроз, створення і функціонування систем завчасного запобігання загрозам, розвитку методології аналітичної діяльності у сфері сталого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аналіз сталого розвитку – глобальний і регіональний контексти / Міжнар. рада з науки (ICSU) [та ін.] ; наук. кер. М. З. Згуровський : у 2 ч. – К. : НТУУ “КПІ”, 2010. – Ч. 2. Україна в індикаторах сталого розвитку. – 216 с.
2. Артеменко В. Б. Індикатори стійкого соціально-економічного розвитку регіонів / В. Б. Артеменко // Регіональна економіка. – 2006. – № 2. –
С. 90–97.
3. Бабаєв В. М. Адміністративно-територіальний устрій та сталий розвиток регіону : концептуальні основи та методологія : [монографія] /
В. М. Бабаєв [та ін.]. – Харків : НТУ “ХПІ”, 2006. – 316 с.
4. Бакалова Л. Сталий розвиток міст: участь громадськості /
Л. Бакалова // Вісник НАДУ. – 2008. – № 2. – С. 223–230.
5. Балашов А. М. Концептуальні засади формування моделі сталого розвитку на муніципальному рівні / А. М. Балашов // Економіка та держава : міжнар. наук.-практ. журн. / Ін-т підготов. кадрів держ. служби зайнятості України [та ін.]. – 2009. – № 7. – С. 89–91.
6. Бібік Н. В. Індикатори сталого розвитку – міжнародна практика та українські реалії / Н. В. Бібік // Економіка і регіон. – 2009. – № 2 (21). –
С. 44–48.
7. Білоус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток / О. Г. Білоус, Ю. М. Мацейко. – К. : МАУП, 2006. – 492 с.
8. Вернадский В. И. Размышления натуралиста / В. И. Вернадский. –
М. : Наука, 1977. – 243 с.
9. Вернадский В. И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения / В. И. Вернадский. – М. : Наука, 1965. – 270 с.
10. Войтович Р. В. Глобальна демократія / Р. В. Войтович // Енциклопедія державного управління / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. : у 8 т. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 7. Державне управління в умовах глобальної та європейської інтеграції / наук.-ред. колегія : І. А. Грицяк (співголова), Ю. П. Сурмін (співголова) та ін. – 2011. – 764 с.
11. Войтович Р. В. Глобальна політична реструктуризація /
Р. В. Войтович // Енциклопедія державного управління / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. : у 8 т. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 7. Державне управління в умовах глобальної та європейської інтеграції / наук.-ред. колегія : І. А. Грицяк (співголова),
Ю. П. Сурмін (співголова) та ін. – 2011. – 764 с.
12. Войтович Р. В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз) : монографія / Р. В. Войтович ; за заг. ред.
В. М. Князєва ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2007. – 679 с.
13. Герасимчук З. В. Концептуальні засади стимулювання сталого розвитку регіону / З. В. Герасимчук, В. Г. Поліщук // Економіка і регіон. –
2010. – № 1 (24). – С. 8–15.
14. Герасимчук З. В. Теоретичні основи інституційного забезпечення стимулювання сталого розвитку регіону / З. В. Герасимчук, В. Г. Поліщук // Регіональна економіка : наук.-практ. журн. / НАН України, М-во економіки України [та ін.]. – 2011. – № 4 – С. 30–47.
15. Гирусов Э. В. Экология и экономика природопользования : учебник для вузов / Э. В. Гирусов, С. Н. Бобылев, А. Л. Новоселов, Н. В. Чепурных ; под ред. Э. В. Гирусова, В. Н. Лопатина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ-ДАНА ; Единство, 2003. – 519 с.
16. Гонюкова Л. В. Політичні партії як інститут державної політики та управління: теоретико-методологічний аналіз : [монографія] / Л. В. Гонюкова. – К. : НАДУ, 2009. − 392 с.
17. Грицяк І. А. Глобальне врядування. Теоретико-практичні аспекти /
І. А. Грицяк // Збірник наукових праць № 1 / Науково-дослідний інститут Державної прикордонної служби України. – Хмельницький : Вид-во НАДПСУ, 2011. – С. 24–32. – (Серія “Державне управління та військові науки”).
18. Данилко В. Д. Методологические подходы к формированию экологической статистики в Украине / В. Д. Данилко // Статистика Украины. – 2004. – №1. – C. 10–14.
19. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку /
Г. Дейлі. – К. : Інтелсфера, 2001. – 312 с.
20. Дергачова К. О. Концепція сталого розвитку у науково-практичному вимірі / К. О.Дергачова // Політичний менеджмент. – 2004. – № 4. – С. 118–125.
21. Дергачова К. О. Проблеми сталого розвитку в умовах глобалізації /
К. О. Дергачова // Дослідження світової політики : зб. наук. пр. / ІСЕМВ НАН України. – 2004. – Вип. 29. – С. 119–129.
22. Державний департамент iнтелектуальної власностi. Рiчний звiт за 2009 рiк [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.sdip.gov.ua/. – Назва з екрану.
23. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/. – Назва з екрану.
24. Державний комітет України у справах національностей та релігій [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //www.scnm.gov.ua/. – Назва з екрану.
25. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища : навч. посіб. / В. С. Джигирей. – 5-те вид., випр. і доп. – К. : Т-во “Знання” ; КОО, 2007. – 422 с.
26. Долятовский В. А. Зарубежный опыт комплексного развития
регионов / В. А. Долятовский // Регионология. – 1994. – № 2–3. – С. 149–156.
27. Дорогунцов С. Сталий розвиток – цивілізаційний діалог природи і культури / С. Дорогунцов, О. Ральчук // Вісн. НАН України. – 2001. – № 10. –
С. 15–21.
28. Дрейер О. Н. Экология и устойчивое развитие : учебное пособие /
О. Н. Дрейер, В. А. Лось. – М., 1997. – 224 с.
29. Еко У. Про деякі функції літератури / У. Еко // Ї. – 2004. – № 35. –
С. 220–233.
30. Економічна теорія технологічних змін : навчальний посібник /
Ю. М. Бажал. – К. : Заповіт, 1996. – 240 с.
31. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. :
Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред.
Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. –
820 с.
32. Енциклопедія державного управління / наук.-ред. кол.:
Ю. В. Ковбасюк (голова) [та ін.] ; Національна академія державного управління при Президентові України : у 8 т. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 8. Публічне врядування / наук.-ред. кол. : В. С. Загорський (голова),
С. О. Телешун (співголова) [та ін.] ; Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління
при Президентові України. – К. : НАДУ, 2011. – 712 с.
33. Єльчанінов Д. Б. Системний підхід до аналізу сталого розвитку держави / Д. Б. Єльчанінов // Стратегічні пріоритети : наук.-аналіт. щокв. зб. / Нац. ін-т стратегічних дослідж. – К. : НІСД, 2010. – № 1. – С .70–75.
34. Забута Н. В. Формування суспільства знань у контексті соціальної безпеки країни [Електронний ресурс] / Н. В. Забута // Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку : п’ята Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф. (20–22 травня 2009 року). – Режим доступу : http://intkonf.org/ zabuta_nv_formuvannya_suspilstva_znan_u_konteksti_sotsialnoyi_bezpeki_krayini/. – Назва з екрану.
35. Заєць І. О. Про інституційне забезпечення сталого розвитку України [Електронний ресурс] / І. О. Заєць. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/vide/2010_2/ve2_statti/ve2_zayets.pdf. – Назва з екрану.
36. Згуровский М. З. Глобальное моделирование процессов устойчивого развития в контексте качества и безопасности жизни людей (2005–2007/
2008 годы) / М. З. Згуровский, А. Д. Гвишиани. – К. : Изд-во “Политехника”, 2008. – 331 с.
37. Згуровський М. З. Сталий розвиток у глобальному і регіональному вимірах: аналіз за даними 2005 р. / М. З. Згуровський. – К. : НТУУ “КПІ” ; ВПІ ВПК “Політехніка”, 2006. – 84 с.
38. Знание против информации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zhalevich.com/content/view/80/59/. – Назва з екрану.
39. Інформаційно-аналітичні матеріали про підсумки діяльності Національної комісії регулювання електроенергетики України у 2009 році: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nerc.gov.ua/document/ 50485/IAM_dijalnist_HKPE_2009.zip. – Назва з екрану.
40. Кавуненко Л. Оценка организационных аспектов экологического и информационного управления / Л. Кавуненко // Экономика природо-пользования. – К. : Наукова думка, 1998. – С. 414 – 420.
41. Капица С. Призыв к переменам / С. Капица, М. Хеллман // Прорыв: становление нового мышления. Советские и западные ученые призывают к миру без войн. – М. : Прогресс, 1988. – С. 17–30.
42. Кармазіна М. “Інститут” та “інституція”: проблема розрізнення понять [Електронний ресурс] / М. Кармазіна. – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=59&c=1308. – Назва з екрану.
43. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и
культура / М. Кастельс. – М., 2000. – 608 с.
44. Кинг А. Первая глобальная революция: докл. Римского клуба /
А. Кинг, Р. Шнайдер. – М. : Прогресс, 1991. – 340 с.
45. Кірєєва О. Б. Тенденції розвитку теорії “соціального капіталу” /
О. Б. Кірєєва // Публічне адміністрування: теорія та практика : ел. зб. наук. пр. – 2009. – Вип. 1 (1). – Режим доступу до журн. : www.dbuapa.dp.ua/ zbirnik/2009-01/KireevaStat.pdf. – Назва з екрану.
46. Кірєєва О. Б. Особливості державного управління розвитком інтелектуальних ресурсів в Україні / О. Б. Кірєєва // Акт. проблеми держ. упр. : зб. наук. пр. ДРІДУ НАДУ. – 2008. – Вип. 3 (33). – С. 88–97.
47. Князєв В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень / В. Князєв, В. Бакуменко // Вісник УАДУ : наук. журн. – 2000. – № 2. – С. 341–358.
48. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) : конвенція ООН від 25.06.1998 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.108.2&nobreak=1.__. – Назва з екрану.
49. Концепція Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки : розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.06.2003 № 351-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/351-2003-%D1%80. – Назва з екрану.
50. Концепція Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи “Бібліотека – XXI” : постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 № 956 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/law/11_bib21.html. – Назва з екрану.
51. Концепція реалізації державної політики з нормативного забезпечення будівництва в Україні на період до 2015 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.07.2010 № 1436-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1436-2010-%D1%80. – Назва з екрану.
52. Костенко Л. Й. Бібліотека суспільства знань: концептуальна модель / Л. Й. Костенко // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. –
2006. – № 1. – С. 23–28.
53. Кравченко С. А. Концептуальні засади визначення екологічної політики / С. А. Кравченко // Альманах. Філософські проблеми гуманітраних наук. – 2010. – № 16. – С. 3–12.
54. Кравченко С. А. Социология: парадигмы через призму социологического воображения : учебник для ВУЗов / С. А. Кравченко. – 2-е издание, переработанное и дополненное. – М. : “Экзамен”, 2004. – 624 с.
55. Кравченко С. А. Социология и вызовы современной социокультур-ной динамики / С. А. Кравченко, В. Л. Романов // Социс. – 2004. – № 8. –
С. 24–37.
56. Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика : навч. посібник / В. С. Крисаченко. – К. : Заповіт, 1996. – 352 с.
57. Лакуша Н. М. Гуманітарна та екологічна експертизи: проблеми взаємозв’язку / Н. М. Лакуша // Філософська думка. – 2005. – № 1. – С. 151–152.
58. Лакуша Н. М. Концепція сталого розвитку та проблеми функцій сучасних держав / Н. М. Лакуша // Схід. – 2004. – № 1(59). – С. 15–18.
59. Лакуша Н. М. Природа і культура в контексті ідеї інформаційного суспільства / Н. М. Лакуша // Перспективи. – 2004. – № 1(25). – С. 16–20.
60. Лакуша Н. М. Роль екологічного виховання у становленні особистості / Н. М. Лакуша // Формування національних, загальнолюдських ціннісних орієнтацій студентської молоді : матеріали та тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 11–12 грудня 2002 р.). –
К. : Київський національний торговельно-економічний університет, 2002. – С. 164–166.
61. Лакуша Н. М. Сучасні екологічні проблеми: про космічну
експансію / Н. М. Лакуша // Наукові і освітянські методології та практики. – К. : ЦГО НАН України, 2004. – Вип. 2. – С. 83–93.
62. Лебедь В. Н. Информационно-аналитическое обеспечение мирового устойчивого развития / В. Н. Лебедь // Вісник Сумського державного університету. – 2004. – № 5 (64). – С. 51–56. – (Серія “Економіка”).
63. Лебедь В. Н. Информационное обеспечение систем управления окружающей средой предприятия / В. Н. Лебедь // Методы решения экологических проблем / под ред. Л. Г. Мельника. – Сумы : ИТД “Университетская книга”, 2001. – С. 397–409.
64. Лебедь В. Н. Организационно-экономические основы информацион-но-аналитического обеспечения экологически устойчивого развития : дисс. на соиск. уч. степени канд. экон. наук : спец. 08.08.01 “Экономика природопользования и охраны окружающей среды” / В. Н. Лебедь ; Сумской гос. ун-т. – Суммы, 2006. – 213 с.
65. Лебідь В. М. Комунікативні процеси в системі керування / В. Н. Лебідь // Інформаційні системи в менеджменті : навчальний посібник. – Суми : ВТД “Університетська книга”, 2005. – С. 72–95.
66. Лебідь В. М. Принципи інформаційного забезпечення суспільства на макроекономічному рівні / В. Н. Лебідь // Вісник Сумського державного університету. – 2004. – № 6 (65). – С. 52–56. – (Серія “Економіка”).
67. Людський розвиток в Україні: 2004 рік : щорічна науково-аналітична доповідь / Е. М. Лібанова (голов. ред.) ; НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень, Державна служба статистики України. – К., 2004. –
264 с.
68. Мамонов І. Концепція сталого розвитку як принцип цілепокладання в публічному управлінні / І. Мамонов // Вісник НАДУ,
2011. – № 3. – С. 123–131.
69. Мариненко В. Сталий розвиток – об’єктивна необхідність для України / В. Мариненко // Управління сучасним містом : щомісяч. наук.-практ. журн. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2006. –
№ 7/12. – С. 54–62.
70. Медоуз Д. Х. Пределы роста / Д. Х. Медоуз, Д. Л. Медоуз,
Й. Рэндерс, В. В. Беренс. – М. : Изд-во МГУ, 1991. – 207 с.
71. Медоуз Д. Х. За пределами роста / Д. Х. Медоуз, Д. Л. Медоуз,
Й. Рандерс. – М. : Прогресс ; “Пангея”, 1994. – 304 с.
72. Мельник Л. Г. Економіка природних ресурсів : навчальний посібник / Л. Г. Мельник, І. М. Сотник, О. Ю. Чигрин. – Суми : Університетська книга, 2010. – 348 с.
73. Месарович М. Общая теория систем : математические основы / М. Месарович, Я. Такахара. – пер. с англ. – М. : “Мир”, 1978. – 311 с.
74. Методи вирішення екологічних проблем : монографія / під. ред.
Л. Г. Мельника, О. В. Шкарупи. – Суми : Вид-во СумДУ, 2010. – 663 с.
75. Моисеев Н. Н. Человек и ноосфера / Н. Н. Моисеев. – М., 1990. –
352 с.
76. Надолішній П. І. Концепція демократичного урядування: сутність і проблеми формування та реалізації / П. Надолішній // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. –
Вип. 2 (30). – С. 46–55.
77. Наше общее будущее : доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию / под ред. и с послесл. С. А. Евтеева,
Р. А. Перелета. – пер. с англ. – М. : Прогресс, 1989. – 376 с.
78. Нивен П. Сбалансированная система показателей для государственных и неприбыльных организаций / Пол Нивен. – М. : Изд-во “Баланс бизнес букс”, 2003. – 322 с.
79. Одум Ю. Экология / Ю. Одум : в 2-х т. – пер. с англ. – М. : Мир,
1986. – Т. 1. – 328 с. ; Т. 2. – 376 с.
80. Орловська Ю. В. Проблеми та перспективи формування системних індикаторів сталого розвитку / Ю. В. Орловська, О. О. Зайченко. – К., 2009. –
С. 41–45.
81. Осауленко О. Г. Інформаційне забезпечення державного управління сталим розвитком / О. Г. Осауленко. – К., 2001. – 72 с.
82. Основи стійкого розвитку : навч. посібник / за заг. ред. Л. Г. Мельника. – Суми : ВТД “Університетська книга”, 2005. – 654 с.
83. Павлюк І. Діагностика і погностика брехні. Екскурси в теорію комунікації / І. Павлюк. – Львів, 2003. – 167 с.
84. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи. – М. : “Прогресс”, 1985. – 312 с.
85. Писарев В. Д. Глобальная стратегия устойчивого развития: опасные тенденции и превентивные меры России / В. Д. Писарев. – М. : РАН ; Ин-т США и Канады, 1999. – 51 с.
86. Поліщук В. Г. Закордонний досвід використання інструментів стимулювання для забезпечення сталого розвитку регіону / В. Г. Поліщук // Формування ринкових відносин в Україні : збірник наукових праць / наук. ред. І. Г. Манцуров. – К., 2010. – Вип. 2 (105). – С. 188–192.
87. Поліщук В. Г. Методика оцінки стимулювання сталого розвитку регіону / В. Г. Поліщук // Економічний простір : збірник наукових праць. – Дніпропетровськ : ПДАБА, 2009. – № 31. – С. 135–146.
88. Поліщук В. Г. Понятійно-категоріальний апарат політики стимулювання сталого розвитку регіону / В. Г. Поліщук // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 11. – С. 168–173.
89. Поліщук В. Г. Сучасні реалії стимулювання сталого розвитку регіонів України / В. Г. Поліщук // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії : збірник наукових праць. – Чернівці : Технодрук, 2009. –Вип. 3 (16). – С. 516–534. – (Серія “Економічні науки”).
90. Поліщук В. Г. Теоретичні аспекти стимулювання сталого розвитку регіонів з позицій мотиваційного механізму [Електронний ресурс] /
В. Г. Поліщук // Ефективна економіка. – 2009. – № 3. – Режим доступу до
журн. : http://www.economy.nayka.com.ua. – Назва з екрану.
91. Почепцов Г. Г. Информация и дезинформация / Г. Г. Почепцов. – М. : Ника-Центр, 2001. – 256 с.
92. Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века / Г. Г. Почепцов. – Москва ; Киев : Рефл-бук, 2001. – 352 с.
93. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації / Г. Г. Почепцов. – 2-ге вид., доп. – К. : Видав. центр. “Київський університет”, 1999. – 308 с.
94. Почепцов Г. Г. Інформаційна політика : навч. посіб. / Г. Г. Почепцов, С. А. Чукут. – К. : Вид-во “Знання”, 2006. – 665 с.
95. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості в діяльності органів державної влади : указ Президента України від 01.08.2002 № 683/2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/ 93.html. – Назва з екрану.
96. Про доступ до публічної інформації : закон України від 13.01.2011
№ 2939-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – С. 314.
97. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010
№ 996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/996-2010-%D0%BF. – Назва з екрану.
98. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : закон України від 18.03.2004
№ 1629-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – С. 367.
99. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : закон України від 11.09.2003 № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – С. 79.
100. Про засади запобігання і протидії корупції : закон України від 07.10.2011 № 40 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – С. 404.
101. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року : постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2006
№ 1001 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 30. – C. 36.
102. Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики : постанова Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/10-2010-%D0%BF. – Назва з екрану.
103. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 976 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/976-2008-%D0%BF. – Назва з екрану.
104. Про захист персональних даних : закон України від 01.06.2010
№ 2297-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – С. 481.
105. Про звернення Верховної Ради України до парламентів, урядів та громадськості держав Європи : постанова Верховної Ради України від 22.05.2003 № 844-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. –
С. 297.
106. Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів : постанова Верховної Ради України від 24.12.1999 № 1359-XIV // Офіційний вісник України. – 2000. – № 1. – С. 6.
107. Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів : указ Президента України від 09.06.2008 № 525/2008 // Офіційний вісник Президента України. – 2008. – № 23. – С. 39.
108. Про ліквідацію Національної комісії сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України : постанова Кабінету Міністрів України від 04.09.2003 № 1414 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 37. – С. 35.
109. Про Національну комісію сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України : постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.1997
№ 1491 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/1491-97-%D0%BF. – Назва з екрану.
110. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : закон України від 09.01.2007 № 537-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – С. 511.
111. Про Положення про Національну раду зі сталого розвитку України та її персональний склад : указ Президента України від 03.05.2003 № 388/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18. – С. 20.
112. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації : закон України від 15.12.2005 № 3199-IV // Відомості Верховної Ради –1997. –
№ 49. – С. 299.
113. Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/3-2002-%D0%BF. – Назва з екрану.
114. Про прийняття за основу проекту Містобудівного кодексу України : постанова Верховної Ради України від 30.06.2010 № 2376-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2376-vi. – Назва з екрану.
115. Про ратифікацію Угоди про відновлення Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво : закон України від 01.07.2004 № 1964-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 1. – С. 3.
116. Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом : постанова Верховної Ради України від 28.11.2002 № 299-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – С. 22.
117. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від
11 листопада 2002 року “Про стан техногенної та природної безпеки в
Україні” : указ Президента України від 04.02.2003 № 76/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 6. – С. 38.
118. Про схвалення Концепції Державної цільової науково-технічної програми використання в органах державної влади програмного забезпечення з відкритим кодом : розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2009
№ 1588-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/kmu/ control/uk/cardnpd?docid=243224321. – Назва з екрану.
119. Про схвалення Концепції проекту Закону України “Про основні засади державної комунікативної політики” : розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 85-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85-2010-%D1%80. – Назва з екрану.
120. Про схвалення Концепції реформування системи соціальних послуг : розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 № 178-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 178-2007-%D1%80. – Назва з екрану.
121. Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства : розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1035-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1035-2007-%D1%80. – Назва з екрану.
122. Про телебачення і радіомовлення : закон України від 21.12.1993
№ 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – С. 43.
123. Про участь України в Європейській культурній конвенції 1954 р. : постанова Верховної Ради України від 24.11.1994 № 4030-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – С. 230.
124. Проблеми сталого розвитку України. – К. : “БМТ”, 2001. – 423 с.
125. Програма дій “Порядок денний на 21 століття” / ВГО “Україна. Порядок денний на 21 століття”. – пер. з англ. – К. : Інтелсфера, 2000. – 360 с.
126. Програма дій з подальшого впровадження Порядку денного на
21 століття / ВГО “Україна. Порядок денний на 21 століття”. – пер. з англ. – К. : Інтелсфера, 2000. – 58 с.
127. Программа действий / ООН. – Женева, 1993. – 24 с.
128. Программа развития ООН (ПРООН) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.un.org/russian/ga/undp/. – Назва з екрану.
129. Програмні засади розбудови суспільства знань: світовий досвід для України [Електронний ресурс] // Офіц. веб-сайт Нац. ін-ту стратег.
досліджень. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor/may/9.htm. – Назва з екрану.
130. Регіональний людський розвиток : статистичний бюлетень / Державний комітет статистики України. – К. : Держкомстат, 2009. – 42 с.
131. Реймерс Н. Ф. Надежды на выживание человечества. Концептуаль-ная екология / Н. Ф. Реймерс. – М. : Россия молодая, 1992. – 365 с.
132. Реймерс Н. Ф. Охрана природы и окружающей человека среды : словарь-справочник / Н. Ф. Реймерс. – М. : Просвещение, 1992. – 319 с.
133. Реймерс Н. Ф. Экологизация. Введение в экологическую проблематику / Н. Ф. Реймерс. – М. : Изд-во РОУ, 1994. – 99 с.
134. Реймерс Н. Ф. Экология. Теории, законы, правила, принципы и гипотезы / Н. Ф. Реймерс. – М. : Россия молодая, 1994. – 366 с.
135. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 110-р “Концепція Закону України “Про території перспективного розвитку” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 110-2010-%D1%80. – Назва з екрану.
136. Семків О. І. Політологія / О. І. Семків. – Львів : Світ, 1994. – 284 с.
137. Системний аналіз та і