УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ДЛЯ УКРАЇНИ

Краткое описание

Національна академія державного управління при Президентові України
Львівський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

ОЛЕФІРЕНКО ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 351:504](4+477)

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ДЛЯ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Микієвич Михайло Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

ЛЬВІВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
3
1.1. Виникнення екологічних протиріч у процесі розвитку цивілізації 13
1.2. Екологічна проблема в сучасних теоріях управління
суспільним розвитком
29
1.3. Теоретичні основи державного екологічного управління 39
Висновки до розділу 1 62
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

64
2.1. Концептуальні основи формування екологічного управління в Європейському Союзі
64
2.2. Аналіз підходів щодо реалізації екологічного управління в Європейському Союзі
80
2.3. Особливості реалізації державного екологічного управління в України в умовах європейської інтеграції
105
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО
ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

127
3.1. Регіональні аспекти державного екологічного управління 127
3.2. Застосування підходів Європейського Союзу до формування та реалізації екологічних програм
143
3.3 Вдосконалення регіонального екологічного управління на прикладі Львівської області
162

Висновки до розділу 3 182
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 218

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток людства тісно пов’язаний з посиленням впливу людини на навколишнє природне середовище, що спричиняє зниження його здатності до самовідновлення. З прискоренням темпів науково-технічного прогресу спостерігаються явні ознаки екологічної кризи, що проявляються в деградації навколишнього природного середовища: збіднінні генетичного фонду, виснаженні природно-ресурсного потенціалу планети тощо. Кінцевим результатом негативного впливу людини на довкілля є погіршення якості життя населення. Тому, вагомого значення набуває пошук оптимальних взаємозв’язків між навколишнім природним середовищем та задоволенням потреб суспільства.
Специфіка сучасного етапу цивілізаційного розвитку полягає в тому, що накопичувані десятиліттями екологічні проблеми необхідно вирішувати у досить складних політичних і соціально-економічних умовах. У зв’язку з цим, актуальною є розробка наукових та теоретичних засад удосконалення державного екологічного управління шляхом узгодження інтересів суб’єктів управління і природокористувачів. При цьому, за мету ставиться досягнення ними такого рівня досконалості, який забезпечував би гармонійний розвиток виробничого та природоресурсного потенціалу, давав би змогу узгоджувати “цілі” діяльності людини з “цілями” саморегуляції природних екосистем, і уникати деградації навколишнього природного середовища. Активна економічна діяльність, повільні темпи модернізації технологічних процесів в Україні призводять до високого рівня забруднення та підтримки старих неефективних підходів до використання природних ресурсів, що вимагає суттєвого підвищення ефективності державної екологічного управління. Регіонам України значною мірою притаманна диверсифікація їх розвитку. Тому постає об’єктивна необхідність удосконалення екологічного управління та екологічної політики на регіональному рівні.
Країни Європейського Союзу перевели на новий рівень процес здійснення державного екологічного управління і переглянули співвідношення компетенції органів управління різного рівня. В ЄС ухвалюється значна кількість екологічних програм, які спонукають держави розвивати екологічне господарство, підтримуючи стабільне та гармонійне з навколишнім природним середовищем виробництво та споживання.
За період незалежності в Україні створено законодавчу базу у сфері охорони довкілля та раціонального природокористування, затверджено загальнодержавні та регіональні екологічні програми. Водночас, сучасні екологічні проблеми та пов’язані з ними загрози, суспільству і національній безпеці держави, актуалізують проблему удосконалення екологічного управління.
Роботи з екологічної тематики відрізняються широтою наукового пошуку, інтеграцією результатів різних галузей наукового знання.. Теоретичним основам в дослідженні екологічних проблем, пошуку адекватної моделі взаємодії людини і природи присвячені наукові дослідження провідних зарубіжних екологів-економістів Д. Медоуза, Д. Медоуз, Й. Рендерса, А. Печчеї, М. Мойсеєва, Н. Реймерса, Н. Пахомової, А. Ендреса, В. Лук’яніхіна, Я. Яндиганова та ін. Ключові питання реалізації державного екологічного управління та політики України в контексті євроінтеграції знайшли своє відображення в численних працях як вітчизняних так і зарубіжних учених. Це зокрема праці, Н. Андрусевич, Є. Вележагніної, В. Морозової, П. Калиниченко, А. Гусева, Л. Кремера. Основні питання реалізації екологічного управління, економічні та соціальні аспекти здійснення державної та регіональної екологічної політики, висвітлені в працях вітчизняних вчених та зарубіжних учених Т. Галушкіної, З. Герасимчук, М. Хилька, С. Дорогунцова, В. Сахаєва, Ю. Туниці , Ю. Шевчука , І. Синякевича , Б. Буркинського , Є. Борщука, Ю. Шемшученка, Є. Хлобистова, Л. Гриніва, О.Веклича , С. Боголюбова, А. Гетьмана, В. Кравціва, В. Андрейцева.
Разом з тим, питання ефективного вирішення екологічних проблем до цих пір залишається актуальним. Потребують подальшого наукового обґрунтування основні напрямки державного екологічного управління, для їх адаптації до реальних соціально-економічних умов. Незважаючи на набутий досвід екологічного управління та окремі теоретичні дослідження з цієї проблематики, необхідно зазначити, що в Україні не було сформовано єдиної концепції екологічного управління, термін державне екологічне управління ще не набув свого сталого значення й повсюдного визнання. Сьогодні ще не розроблена цілісна методична база формування, наукового, програмного та інституційного забезпечення державного екологічної управління.
Актуальність, гострота та недостатня розробленість вищезазначених проблем обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науковими проблемами, над якими працює кафедра європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України зокрема, в рамках науково-дослідної роботи за темою “Органи державного управління та місцевого самоврядування у реалізації європейської інтеграції України” (державний реєстраційний номер 0111U002137). Внесок дисертанта у її виконання полягає в обґрунтуванні необхідності передачі більшої кількості повноважень на регіональний та місцевий рівні управління та досягненні рівноваги між центральною і місцевою владою як обов’язкової передумови інтеграції України в Європейський Союз.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка науково-теоретичних засад державного екологічного управління та обґрунтування основних напрямків його удосконалення на основі досвіду Європейського Союзу.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- розкрити науково-теоретичні підходи до дослідження взаємозв’язків між соціальною, екологічною та економічною складовими сталого розвитку, як визначальними основами екологічного управління.
- визначити сутність екологічного управління у контексті еволюції концепції сталого розвитку;
- дослідити основні засади формування та реалізації екологічного управління в Європейському Союзі ;
- обґрунтувати шляхи вдосконалення державного екологічного управління в Україні в контексті досвіду Європейського Союзу;
- визначити місце та роль регіональної складової в державному екологічному управлінні;
- узагальнити науково-практичні підходи до розробки державних та регіональних екологічних програм.
- розробити рекомендації щодо вдосконалення державного екологічного управління на регіональному рівні в межах окремого регіону (на прикладі Львівської області).
Об’єкт дослідження – формування та розвиток державного екологічного управління.
Предмет дослідження – науково-теоретичні засади удосконалення державного екологічного управління на основі досвіду Європейського Союзу.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є загальнонаукові та конкретно наукові методи досліджень. Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети були використані такі методичні засоби і прийоми: системний аналіз – при аналізі теоретичних основ дослідження взаємодії суспільства і природи, прогнозування змін у властивостях основних компонентів екосистем під впливом антропогенної діяльності; метод термінологічного аналізу для розробки, визначення і уточнення змісту базових понять екологічного управління, встановлення взаємозв’язку між екологічною складовою та суспільними процесами; метод порівняльно-правового аналізу – при розгляді питань формування та реалізації державного екологічного управління України у відповідності з нормами європейського та міжнародного права; діалектичний метод при визначенні основних напрямків розвитку державного екологічного управління України та чинників, які впливають на цей розвиток.
Інформаційну базу становили результати наукових розробок вітчизняних і зарубіжних установ та вчених; монографії і науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем екологічного управління. В роботі використані нормативні матеріали, зокрема, Конституція України, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства екології і природних ресурсів України, міжнародні правові документи у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Наукова новизна одержаних результатів. В роботі обґрунтовано науково-теоретичні основи формування та реалізації державного екологічного управління як складової екологічного управління та державного управління загалом, розроблено пропозиції щодо його вдосконалення на основі досвіду Європейського Союзу. Основні результати дисертаційного дослідження, які становлять наукову новизну, полягають у тому, що:
вперше:
- на основі узагальнення досвіду Європейського Союзу визначено необхідні складові державного екологічного управління в Україні, що сприятимуть підвищенню рівня його нормативно-правового, фінансового та інституційного забезпечення;
- обґрунтовано доцільність введення в науковий обіг поняття “регіональне екологічне управління”, як складову екологічного управління, що функціонує згідно з чинним законодавством України і спрямована на реалізацію регіональної екологічної політики та гармонізацію взаємовідносин суспільства та природи на регіональному рівні, що дозволить підвищити пріоритетність регіонального рівня екологічного управління.

удосконалено:
- теоретичний підхід до аналізу екологічного законодавства України з точки зору його відповідності європейським стандартам, що дозволило зробити висновок про необхідність внесення суттєвих змін до відповідних нормативних документів, їх оновлення під кутом зору наближення до європейських стандартів;
- обґрунтування необхідності посилення місця і ролі регіонального рівня в державному екологічному управлінні, та їх взаємодії, що сприятиме децентралізації процесу ухвалення рішень і пристосуванню екологічних заходів до конкретних потреб відповідного регіону;
дістало подальший розвиток:
- класифікація основних етапів діяльності Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, виокремлено 5 етапів починаючи з становлення основоположних засад екологічної політики та управління в Європейському Союзі, і до прийняття Лісабонського договору;
- визначення пріоритетних напрямків формування та реалізації екологічного управління в Європейському Союзі, що дозволило зробити висновок про те, що найбільш ефективним екологічне управління буде тоді, коли воно буде ґрунтуватись на засадах сталого розвитку, активному застосуванні ринкових інструментів екологічного регулювання та передачі повноважень охорони навколишнього природного середовища на регіональний і місцевий рівень.
- значення і зміст екологічної політики як невід’ємної складової екологічного управління, що дозволило детально аргументувати пріоритетність застосування інструментів екологічної політики на всіх ієрархічних рівнях управління;
- питання розробки державних та регіональних екологічних програм як невід’ємної складової екологічного управління, що дозволяє визначити основні критерії ефективності екологічних програм;
- обґрунтування напрямів вдосконалення регіонального екологічного управління на прикладі Львівської області, що сприятиме забезпеченню комплексного розвитку території і досягненню оптимального балансу між соціально-економічними інтересами і збереженням екологічної рівноваги в регіоні.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові висновки й теоретичні розробки дисертаційного дослідження сприяють підвищенню ефективності державного екологічного управління та доведені до рівня конкретних пропозицій.
Підходи до розробки та реалізації екологічних програм на державному та регіональному рівні використані працівниками Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства для підготовки пропозицій Державному агентству лісових ресурсів України з удосконалення державного управління в сфері лісового господарства, проведення колегій та нарад управління (акт про впровадження від 11.04.2011).
Окремі результати дисертаційного дослідження, що стосуються питання активізації взаємодії органів державної влади з вітчизняними організаціями та підприємствами були використані відділом геології та сектору екологічної і техногенної безпеки Львівського відділення ГПУ “Полтавагазвидобування” для підготовки документів та проведення виробничих заходів (акт про впровадження від 20.05.2011).
Результати дослідження використані відділом екології, природних ресурсів та енергозбереження УМГ “Львівтрансгаз” для розробки плану організаційно-технічних заходів з економії та недопущення перевитрат ПЕР по УМГ “Львівтрансгаз” на 2012 р. при аналізі викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та рівня забруднення водних ресурсів (акт про впровадження від 5.09.2011).
Запропоноване автором обґрунтування концептуальних підходів до проблеми формування, правового закріплення та реалізації державного екологічного управління в Україні, що дозволить вирішити конкретні питання при підготовці нових і вдосконаленні чинних законодавчих актів, які регулюють питання природокористування в Україні.
Матеріал, який міститься в дисертації, положення і висновки можна використати як основу для подальших досліджень проблем екологічного управління науковими працівниками, викладачами вищих навчальних закладів у процесі викладання екологічних дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено науково-теоретичні основи формування та реалізації державного екологічного управління на основі досвіду Європейського Союзу. Концептуальні положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті аспекти, які є результатом особистих досліджень автора. У науковій статті у співавторстві з В. Загорським та Є. Борщуком [2] особистий внесок автора полягає у аналізі та узагальненні підходів до визначення поняття “екологічна політика”
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювалися на 6 наукових та науково-практичних конференціях, а саме: “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (м. Львів, 2009 р.); “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (м. Луганськ, 2010 р.); “Наука і вища освіта: XVIII Міжнародна наукова конференція студентів і молодих учених” (м. Запоріжжя, 2010 р.); “Реформування системи державного управління: теорія та практика” (м. Львів, 2010 р.); “Охорона навколишнього середовища промислових регіонів як умова сталого розвитку України” (м. Запоріжжя, 2010 р.); “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (м. Луганськ, 2011 р.).
Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені в 14 наукових працях з них: – 8 статей, в т.ч. 6 – у наукових фахових виданнях, 6 тез доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 251 сторінка. Обсяг основного тексту 189сторінок. Дисертація містить 6 таблиць, 2 рисунки, 20 додатків. Список використаних джерел налічує 264 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування основних засад формування державного екологічного управління в умовах європейської інтеграції і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці наукових засад формування державного екологічного управління, заснованого на європейських імперативах.
Результати, отримані в процесі дослідження дають змогу зробити такі висновки.
1. На основі аналізу науково-теоретичних підходів до дослідження взаємозв’язків між соціальною, екологічною та економічною складовими сталого розвитку, встановлено, що на фундаментальному рівні поняття “екологічна проблема” відображає суперечності, що виникають у системі зв’язків людини, суспільства та природи і є наслідком інтенсифікації їх взаємодії. Вирішення цієї проблеми, в значній мірі, залежить від того, яке місце займає екологічна складова в інструментах управління суспільним розвитком. І в цьому відношенні екологічне управління за своїм призначенням є системою стабілізації і гармонізації, що направлена на подолання розладу і досягнення узгодженості суспільства і природи. Важливим є висновок, що екосистема і соціум мають спільні риси і закономірності розвитку, на яких повинно ґрунтуватись екологічне управління. Воно має охоплювати всі взаємовідносини між навколишнім природним середовищем і людиною. Основою такого підходу є головні принципи сталого розвитку, які базуються на збалансованому співвідношенні суспільних, економічних і екологічних інтересів.
2. Проаналізовано підходи до визначення базових понять екологічного управління: “сталий розвиток”, “екологічне управління”, “державне екологічне управління”, “екологічний менеджмент”, “екологічна політика”, “регіональна екологічна політика”. Встановлено, що особливе значення має діяльність урядових структур під час реалізації загальнодержавних та регіональних екологічних програм (контроль над екологічними програмами; контроль за нераціональним використанням природних ресурсів; захист національних інтересів від шкідливих транскордонних впливів екологічного характеру). Для досягнення сталого розвитку необхідно створити більш дієву управлінську систему, яка б враховувала позитивний досвід Європейського Союзу.
Обґрунтовано, що екологічна політика, як система цілей і дій органів державної влади та управління, спрямована на охорону навколишнього природного середовища, оптимізацію природокористування, гармонізацію відносин з природою є невід’ємною складовою екологічного управління, оскільки здійснення екологічного управління починається саме з визначення державою основних цілей і пріоритетів своєї екологічної політики.
Вперше аргументовано доцільність застосування поняття “регіональне екологічне управління” яке визначено як складову екологічного управління, що функціонує згідно з чинним законодавством України і спрямована на реалізацію регіональної екологічної політики та гармонізацію взаємовідносин суспільства та природи на регіональному рівні, що дозволить підвищити пріоритетність регіонального рівня екологічного управління.
3. Визначено, що ключовим напрямком сучасного соціально-екологічного розвитку ЄС є: безперервний процес гармонізації екологічної політики країн-членів ЄС, постійне зміцнення довіри між суб‘єктами екологічного управління; прозорість і універсальність критеріїв відбору інструментів екологічної політики на всіх ієрархічних рівнях управління, активне застосування ринкових інструментів екологічного регулювання і стимулювання; передача повноважень охорони навколишнього природного середовища на регіональний і місцевий рівень, що сприяє підвищенню дієвості та ефективності екологічного управління на національному рівні держав. В країнах ЄС державна екологічна політика, є невід’ємною складовою державних та приватних планів розвитку, і її виконання забезпечується з боку як державних структур, так і приватних, а також численними екологічними бюро, постійними змішаними комісіями з представників державних урядовців та членів приватних організацій.
4. На основі узагальнення досвіду Європейського Союзу запропоновано перелік складових, які необхідно враховувати у процесі формування та здійснення державного екологічного управління, а саме: прогнозування і попередження, взаємодія суб’єктів екологічного управління, постійна державна підтримка екологічної діяльності, передача повноважень на регіональний рівень, якісне правове забезпечення, високий рівень управлінського персоналу. Аналіз базових принципів, на яких ґрунтується Європейська система екологічного управління і політики, довів, що в Україні ще не сформовано екологічне управління як цілісна система складових державного, громадського і корпоративного екологічного управління. Згідно чинного законодавства України державне управління орієнтовано на охорону навколишнього природного середовища, а це лише одна з складових екологічного управління, яке крім цього включає природокористування, оздоровлення природних об'єктів і ресурсів, екологічну безпеку, дотримання екологічного законодавства. Обґрунтовано, що головною функцією центральних органів управління в Україні повинно стати – планування і контроль за реалізацією національної екологічної політики, вдосконалення законодавчої бази, а домінуючою ж концепцією – має бути попередження забруднення екосистем, а не усунення завданої шкоди.
В країнах ЄС активно застосовуються ринкові інструменти ефективні для усіх пріоритетних галузей екологічної політики. Тому автором, пропонується запровадити в Україні таку систему економічних регуляторів природокористування, яка базується на комбінації інструментів, що, насамперед, економічно стимулюють господарюючих суб'єктів до реалізації природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів, наприклад через матеріальне заохочення екологізації виробничої діяльності, субсидування державних екологічних проектів, компенсації частини ризику підприємствам з експериментальних екопроектів.
5. Визначено, що в Україні склалася така економічна, політична та екологічна ситуація, яка вимагає перегляду пріоритетів розвитку держави, і починати цей процес слід саме з регіонів, оскільки саме тут найчастіше беруть початок проблеми, які згодом набирають національних масштабі. При цьому, регіональне екологічне управління повинно мати ґрунтовну підтримку на національному рівні через зміцнення та вдосконалення нормативної бази, розробку національних стратегій, програм і планів, залучення технічної допомоги та інвестицій. Екологічна політика має включати в себе скоординовані дії держави в цілому та кожного регіону окремо, що буде являти собою систему взаємопов’язаних і цілеспрямованих заходів. Аналіз чинного законодавства показує, що в Україні до теперішнього часу не розроблена нормативна база, яка б чітко визначала компетенцію державного і регіонального рівнів екологічного управління, не закріплені ключові питання правового регулювання співпраці регіонів не лише між собою, але й з регіонами Європейського Союзу. Тому, необхідним є прийняття нормативно-правового акту, в якому були б чітко закріплені положення стосовно здійснення екологічного управління на регіональному рівні, та питання співпраці регіонів саме в екологічній сфері.
6. Доведено, що формування основ державного і регіонального екологічного управління та екологічної політики повинно базуватись на розробці програм екологічного розвитку. Визначено, що на сьогоднішній день в Україні розроблено лише окремі методики таких програм. При цьому число їх весь час зростає. Тому, основні зусилля, необхідно направити не стільки на розробку нових державних та регіональних екологічних програм, скільки на реалізацію розроблених і прийнятих. У зв’язку з цим, найбільшого значення набуває вирішення практичних проблем здійснення екологічних програм. В роботі виокремлено основні критерії їх ефективності: чітко зазначена програмна мета, на досягнення якої спрямовуються всі управлінські дії; створено надійний механізм контролю за виконанням програмних завдань; вартість програми відповідає реальним можливостям фінансового забезпечення, відповідальності цільових організаційних ланок за ефективність заходів і робіт, які проводяться від початку до завершення виконання програми; регіональні і місцеві органи влади зацікавлені в їх розробці і реалізації; координація діяльності владних структур, наукових установ, підприємницького сектору, громадських організацій; чітке уявлення про результат, який необхідно досягти.
7. Встановлено, що центр тяжіння у реалізації екологічної політики на європейському просторі змістився на регіональний рівень управління, а пріоритетним напрямком її здійснення є гармонізація розвитку регіонів держав Європейського Союзу та інтеграція стратегій економічного, екологічного та соціального розвитку. Підтверджено, що економічна ситуація в регіоні безпосередньо впливає на рівень екологічної безпеки регіонів.
Проведений в роботі аналіз показав, що в західному регіоні держави, особливо у Львівській області, екологічна ситуація є значно кращою, ніж в південних і східних регіонах, за рахунок відсутності активного промислового виробництва. Водночас, Львівська область є прикордонною областю, що є одним з важливих аспектів у процесі здійснення екологічної політики та управління. Тому для вдосконалення державного екологічного управління на регіональному рівні в межах окремого регіону (Львівської області) на основі досвіду ЄС запропоновано такі рекомендації: стимулювати залучення бізнесу і підприємництва до вирішення екологічних проблем; використовувати модель створення союзів між суспільним управлінням та приватними фінансовими структурами, передати більше повноважень з прийняття рішень регіональним адміністраціям; налагодити конструктивну співпрацю державних і місцевих органів влади; на законодавчому рівні закріпити і спрямувати діяльність громадських екологічних організацій таким чином, щоб вони займались не лише здійсненням екологічного моніторингу і оприлюдненням екологічних проблем, а й брали безпосередню участь у їх усуненні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллин А. Р. Основы глобалистики: Учебное пособие / А. Р. Абдуллин. – Уфа, РИО БАГСУ, 1999. – 128 с.
2. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади України / В. Б. Авер’янов. – К.: ІнЮре, 1997. – 48 с.
3. Административное право зарубежных стран: Учебник / [А. Н. Козырин, М. А. Штатина и др. под ред. А. Н. Козырина и М. А. Штатиной]. – Москва: Спарк, 2003. – 464 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Загальна частина / [Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова)]. – К: Видавництво «Юридична думка», 2004. – Том 1 – 584 с.
5. Акимова Т. А. Экономика природы и человека / Т. А. Акимова, В. В. Хаскин. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2006. – 334 с
6. Актуальные проблемы устойчивого развития / [под общ. ред И. В. Недина, Е. И. Сухина]. – К.: Знание, 2003. – 430 с.
7. Андреева Н. Н. Экологически ориентированнье инвестиции: выбор решений и управление: Монография / Н. Н. Андреева. – Одесса: ИПРЗЗИ НАН Украины, 2006. – 536 с.
8. Андрієнко Т. Л. Рідкісні рослинні угруповання / Т. Л. Андрієнко // Розбудова екомережі України. Програма розвитку ООН (UNDP). Проект «Екомережі». – К., 1999. – С.61 – 64.
9. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: Навчальний та науково- практичнийпосібник / В. І.Андрейцев. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
10. Анучин В. А. Географический фактор в развитии общества / В. А. Анучин. – М.: Мысль, 1982. – 334 с.
11. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций Г. В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
12. Бакуменко В. Д. Державне управління: основи теорії, історія і практика: Навч. посібник / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній, М. М. Іжа, Г. І. Арабаджи; За заг. ред. Надолішнього П. І., Бакуменка В. Д. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.,
13. Бандурка О. О. Державне управління проблеми уточнення поняття та визначення меж його використання / О. О. Бандурка // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України України. – 2004. – № 3. – С. 26-32.
14. Бачинський Г. А. Социоэкология: теоретичиские и прикладные аспекты / Г. А. Бачинський. – К.: Наукова думка, 1991. – 153 с.
15. Білорус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток: (Системні маркетол. дослідж.) / О. Г. Білорус, Ю. М. Мацейко. – К. : МАУП, 2005. – 492с.
16. Быстряков И. К. Эколого-экономические проблемы развития производительних сил (теоретические и методологические аспекты) / И. К. Быстряков. – К.: ООО «Межденародное финансовое агенство», 1997. – 256 с.
17. Бобров А. Л. Устойчивое развитие и экономика природопользования / А. Л. Бобров, К. В. Папенов // Вестник Московського Университета. – 2004. – №4. – С. 3 – 16.
18. Боголюбов С. А. Экологическое право: конспект лекций / С.А. Боголюбов, Н.В. Кичигин, Д.О. Сиваков – М.: Проспект, 2010. – 224 с.
19. Борщук Є. М. Людина і природа в системі продуктивних сил суспільства : монографія / Є. М. Борщук. – Львів : Вид-во ЛКА, 2002. – 280 с.
20. Борщук Є. М. Основи теорії стійкого розвитку еколого-економічних систем : монографія / Є. М. Борщук. – Львів: Растр-7, 2007. – 438 с.
21. Борщук Є. М. Концепція стійкого розвитку у контексті цивілізаційного розвитку / Є. М. Борщук // Науковий вісник: зб. наук.-техн. пр. – Вип.16.3. – Львів: НЛТУ, 2006. – С. 231 – 220.
22. Боулдинг Б. Экономика будущего космического корабля / Б. Боулдинг // Новые идеи в географии. – Вып. 3: Экология и экономика. – М.: Прогресс, 1977. – С. 13 –28.
23. Букия Р.Д. Особенности эволюции экологического движения на Западе и проблема его категориального осмысления / Р.Д. Букия, А.И. Костин // Вестник Московского университета. – Сер. 12. Политические науки. – 1998. – № 6. – С. 51–65.
24. Буpкинский Б. В. Экономико-экологические основы регионального пpиpодопользования и развития / Б. В. Буpкинский, В. М. Степанов, С. К. Хаpичков // ИПРЭЭИ НАН Украины. – Одесса : Феникс, 2005. – 575 с.
25. В поисках равновесия: Экология в системе социальных и политических приоритетов: монография / [Б. М Маклярский, Б. И Дубсон, А. К Жирицкий и др.] ; Отв. ред. Маклярский Б. М. − М.: Междунар. отношения, 1992. − 296 с.
26. Вайцзеккер Э. Фактор четыре. Затрат. – половина, отдача. – двойная. Новый доклад Римскому клубу / Э фон Вайцзеккер, Э. Б. Ловинс, Л. Х. Ловинс, . – М. : Akademia, 2000. – 400 с.
27. Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навч. посіб. / В. А. Василенко – К.: ЦУЛ, 2003. – 420 с.
28. Васильенко В. А. Экология и экономика: проблемы и поиски путей устойчивого развития. Аналитический обзор / В. А. Васильенко. – СО РАН. ГПНТБ, ИЭиОПП Новосибирск, 1995. – 123 с.
29. Васюта О. А. Екологія і політика / О. А. Васюта, Є. І. Васюта, Г. Г. Філіпчук. У 2-х томах. Т. 1. – Чернівці: «Зелена Буковина», 1998. – С. 84.
30. Веклич О. А. Эколого-экономические противоречия / О. А. Веклич. – К. : Наук. думка, 1991. – 144 с.
31. Вернадський В. І. Декілька слів про ноосферу / В. І. Вернадський // Хроніка . – 2004. – Вип. 57/58. – С. 485 – 495
32. Вылегжанина Е. Е. Природопользование и сохранение окружающей среды в Европейском союзе : новые правовые подходы / Е. Е. Вылегжанина // Право и политика. – 2003. – № 2. – С. 97–105.
33. Волошин В. В. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України / В. В. Волошин, В. М. Трегобчук // Регіональна економіка. – 2002. – № 1. – С.7–21.
34. Воронин В. В. Региональная политика России: (географические. аспекты совершенствования) / В. В. Воронин, М.Д. Шарыгин; М-во образования Рос. Федерации, Самар. гос. экон. акад. – Самара: Изд-во Самар. гос. экон. акад., 2001. – 191 с.
35. Воронин В. В. Социально-экономическая география (современные категории науки) / А. М. Трофимов, М. Д Шарыгин. – Самара, 2001. – 216 с.
36. Воронцова А. А. Двусторонние международные договоры в области охраны окружающей природной среды / А. А. Воронцова // Экологическое право. – 2003. – С. 31–34.
37. Врублевська О. В. Принципи класифікації важелів екополітики / О. В. Врублевська // Регіональна економіка. – 2000. – №1 – С. 111 – 117.
38. Врублевська О. В. Проблеми формування теоретичних засад економічної оцінки природних благ / О. В. Врублевська // Регіональна економіка. – 2004. – №2 – С. 154– 166.
39. Гаврилишин Б. Д. Дороговкази в майбутнє / Б. Д. Гаврилишин; [пер. з англ.]. – К.: Основи , 1993. – 238 с.
40. Галиця І. О. Інновації у контексті економіко-екологічних процесів: у 2 ч. Ч. 1 / І. О. Галиця // Вісник НАН України. – 2004. – № 3. – С. 10 – 23.
41. Галиця І. О. Інновації у контексті економіко-екологічних процесів: у 2 ч. Ч. 2 / І. О. Галиця // Вісник НАН України. – 2004. – № 4. – С. 10 – 20.
42. Галушкина Т. П. Концептуальные основи и организационно-зкономический механизм экологического менеджмента в Украине. Диссертация на соискание научной степени доктора зкономических наук // НАН Украины Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований / Т. П. Галушкина. – Одесса, 2000. – 427 с.
43. Галушкіна Т. П. Екологічна політика як складова державної регіональної політики / Т. П. Галушкіна, Л. М. Качаровська // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, №2 (6) – Хмельницьк, 2003. – С.216 – 220.
44. Галушкина Т. П. Экономические инструменты экологического иенеджмента: (Теория и практика) / Т. П. Галушкина; НАН Украины, Ин-т пробл. рынка и экон.-экол. исследований. – Одесса :[б. и.], 2000. – 280 с.
45. Герасимчук З. В. Екологічна безпека регіону: діагностика та механізм забезпечення: Монографія. / З. В. Герасимчук, А. О. Олексюк – Луцьк: Надстир'я, 2007. – 280 с.
46. Герасимчук З. В. Комплексна оцінка сталого розвитку регіонів України / З. В. Герасимчук // Економіка України. – 2002. – №2. – С.34 – 43.
47. Герасимчук 3. В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації / З. В. Герасимчук. – Луцьк: Надстир'я, 2001. – 528 с.
48. Герасимчук 3. В. Теоретичні засади та прикладні засади прогнозування стійкого розвитку регіону: Монографія / 3. В. Герасимчук, І. С. Кондіус – Луцьк: Надстир'я, 2010. – 412 с.
49. Глазунова Н. И. Система государственного управления: Учебник для вузов / Н. И.Глазунова. – М.: Юнити-Дана, 2003 – 551 с
50. Голубець М. А. Вступ до геосоціосистемології / М. А. Голубець. – Львів : Поллі, 2005. – 199 с.
51. Гор А. Земля у рівновазі: Екологія і людський дух / А. Гор ; [пер. з англ.: ВГО “Україна. Порядок денний на ХІ століття” та інститут сталого розвитку]. – К. : Інтелсфера, 2001. – 393 с.
52. Гринів Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії / Л. С. Гринів. – Львів: НТШ, 1997. – 240 с.
53. Гринів Л. С. Економічна теорія природного капіталу: нові моделі, функції та оцінки / Л. С. Гринів // Науковий вісник: екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. – Вип.. 15.6. – Львів: НТШ, 1997. – 240 с.
54. Грубінко А. В. Від антропоцентризму – до біоцентризму / А. В. Грубінко, Н. А. Степанюк // Вісник НАН. – 2002. – № 4. – С. 39 – 49.
55. Гусев А. А. Этапы формирования экологической политики Европейского Союза [Електронний ресурс]. / А. А. Гусев // Современные проблемы экологической политики Европейского Союза. – М., ГУ-ВШЭ, вып. 3, 2006. – С.5 − 15. – Режим доступу до журналу: http://www.jurnal.org/articles/2008/polit19.html
56. Гусев А. А. Основные принципы, механизмы и инструменты формирования экологической политики Европейского Союза [Електронний ресурс]. // Журнал аспирантов и докторантов / А .А. Гусев .− М. , ГУ-ВШЭ, 2008. − С.48−51. . – Режим доступу до журналу: http://www.jurnal.org/articles/2008/polit19.html
57. Гусев А. А. Региональная политика. Европейская политика. // Учебник для вузов. т. 2. [Текст] / А. А. Гусев .− М.: ГУ-ВШЭ, 2004. – 260 с.
58. Данилишин Б. М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління / Б. М. Данилишин. – К.: ЗАТ «НІЧ ЛАВА», 2001. – 260 с.
59. Данилишин Б. М. Устойчивое развитие в системе природно-ресурсных ограничений / Б. М. Данилишин, Л. Б. Шостак. – К.: СОПС Украины, 1990. – 367 с.
60. Данилов-Данильян Ю. М. Устойчивое развитие (теоретико-методологический анализ) / Ю. М. Данилов-Данильян // Экономика и математические методы. – 2003. – № 2. – С. 123. – 135.
61. Дейлі Г. Поза зростанням. Економічна теорія сталого розвитку / Г. Дейлі; [пер. з англ.: ВГО «Україна. Порядок денний на XI століття» та інститут сталого розвитку]. – К.: Інтелсфера, 2002. – 312 с.
62. Дейлі Г. Сталий розвиток: визначення, принципи, політики / Г. Дейлі // Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища: наук. вісн. – Вип. 15.6. – 152 с.
63. Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию (14 июня 1992 года) Извлечение Действующее международное право в 3 т. / [сборник документов сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова] М.: Изд-во Моск. независ, ин-та междунар. права, 1997. – Т. 3. – С. 687 – 692. (Извлечение).
64. Декларація щодо регіоналізму в Європі: від 4 грудня 1996 р. / Асамблея Регіонів Європи [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.aer.eu.
65. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
66. Державне управління: теорія і практика: Монографія / За заг. ред. В. Б.Авер’янова; / [ кол. авт.: В. Б. Авер’янов, В. М. Шаповал, Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко та ін.] – К.: Юрінком – Інтер, 1998. – 432 с.
67. Договір про заснування Європейської Спільноти : консолідована версія станом на 1 січня 2005 року / ЄЕС. − Конституційні акти Європейського Союзу .Частина I / Упорядник Г. Друзенко, за загальною редакцією Т. Качки. – К.: Видавництво "Юстініан", 2005 р. – 512с.
68. Дорогунцов С. І. Техногенно-екологічна безпека урбанізованих територій України / С. І. Дорогунцов, А. Федорищева // Економіка України. – 2000. – № 5. – С. 4– 12.
69. Друкер П. Ф. Новые реальности: В правительстве и политике, в экономике и бизнесе, вобществе и мировоззрении / П. Ф. Друкер. – М. : Бук Чембэр Интернэшнл,1994. – 381 с
70. Екологія Львівщини 2009: екобюлетень / Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області. – Львів: ЗУКЦ, 2010. – 140 с.
71. Екологічне право України. Академічний курс : підручник. – Друге видання / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво Юридична думка», 2008. – 720 с.
72. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / [А. П. Гетьман, М. В. Шульга, В. К. Попов [та ін.] ; За ред. А.П. Гетьмана та М. В. Шульги. – X.: Право, 2005. –382 с.
73. Екологічне управління : підручник для студ. екологічних спец. вищих навч. закладів / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, Г. О. Білявський та ін. – К. : Либідь, 2004. – 432 с.
74. Енциклопедичний словник з державного управління: довідк. вид. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко [та ін.]; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 819 с.
75. Европа: вчера, сегодня, завтра // Институт Европы РАН. [Ред. колл. РАН: Н. П.Шмелёв (пред.) и др.] отв.ред. Н. П. Шмелев. − М.: ЗАО "Издательство "Экономика", 2002. — 823 с.
76. Экологические проблемы: что происходит, кто виноват и что делать? / [Ю. М. Арский, Ю. М. Данилов-Данильян, М. Ч. Залиханов и др.]. – М.: МНЭПУ, 1997. – 330 с.
77. Экология и экономика природопользования: Ученик / [Под. ред. Л. Хенса, Л.Мельника, Л. Буна и др.] – К.: Наук. думка, 1998. – 480 с.
78. Эндрес А. Єкономика окружающей среды / Пер. с нем./ А.Эндрес. – К.:Лыбидь, 1995. – 168 с.
79. Загорський В. С. Системний аналіз концепції сталого розвитку: монографія / В .С. Загорський, Є. М. Борщук – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2011 – 256 с.
80. Заржицький О. С. Правові аспекти регіональної екологічної безпеки / О. С. Заржицький // Право України. –2000, – № 5. –С.54–58.
81. Заставний Ф. Д. Економіко-географічний поділ України / Ф. Д. Заставний // Географія та основи економіки в школі : Науково-методичний журнал. – 2008. – N 1. – 58 с
82. Зуєв В. А. Правове регулювання реалізації екологічного управління в Україні та шляхи його вдосконалення / В. А. Зуєв // Управління у сфері охорони довкілля та природокористування в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: ВЕГО "МАМА 86", 2003. – С. 51-92.
83. Иванов А. Н. Некоторые философские проблемы охраны природы / А. Н. Іванов // Гуманитарный экологический журнал. Т. 4. Спецвыпуск. – 2002. – С. 51–53.
84. Игнатов В. Г. Регионоведение и управление / В. Г. Игнатов, В. И. Бутов – М. : Тесса, 2000. – 416 с.
85. Ільченко Ю. Б. Поняття регіональної екологічної політики держави / Ю. Б. Ільченко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – № 1. – С. 42–46.
86. Калиниченко П. А. Охрана окружающей среды в деятельности Европейского Сообщества (международно-правовой аспект) // Автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук.: Специальность 12.00.10. «Международное право. Европейское право» /.П. А.Калиниченко; Московская государственная юридическая академия – М., 2001.
87. Кампо В. М. Становлення нового адміністративного права України: Наук.-популярний нарис / В. М.Кампо, Н. Р. Нижник, Б. П. Шльоер. – К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2000. – 60 с.
88. Капица С. П. Синергетика и прогнозы будущого / С. П. Капица, С. П. Курдюмов, Г. Г. Малинецкий. – М. : Наука, 1997. – 286 с.
89. Кашенко О. Л. Фінанси природокористування / О.Л.Кашенко. – Суми.: «Університетська книга», 2000. – 317с.
90. Кисельов М. М. Національне буття серед екологічних реалій / М. М. Кисельов, Ф. М. Канак. – К.: Тандем, 2000. – 158 с.
91. Клименко М.О. Моніторинг довкілля. Підручник / М.О. Клименко, А.М. Прищепа, Н.М. Вознюк. У 2-х частинах. Ч. 1. – К.: Видавничий центр "Академія", 2006. – 360 с.
92. Коваленко В. И. Исследование рынка экологических услуг: Учебное пособие / В.И. Коваленко, Л. М. Кузнецов – СПб.: СПбГИЭУ, 2007. – 170 с.
93. Колодій А. Ф. Поняття і концепції демократичного врядування як напряму політичних та управлінських досліджень / А. ф. Колодій // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій. Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. З квітня 2009 р. Пленарне засідання. – Львів: ЛРІДУ НАДУ при Президентові України, 2009. – 48 с.
94. Коломійчук В. С. Стратегічні засади соціально-економічного розвитку регіону: методологія, методи, практика / В. С. Коломійчук, Л. Т. Шевчук, С. Л. Шульц. – Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002. – 277 с.
95. Коммонер Б. Замыкающийся круг. Природа, человек, технология / Б. Коммонер ; Пер с англ. – Л.: Гидрометеоиздат,1974. – 279с.
96. Кондратьев К. Я. Современное общество потребления и его экологические ограничения / К. Я. Кондратьев, В. Ф. Крапивин // Энергия. – 2005. – № 10. – С. 60 – 66.
97. Коптюг В. А. Конференция ООН по окружающей среде и развитию (Июнь, 1992 г., Рио-де-Жанейро) / В. А. Коптюг /. – Новосибирск: Изд-во СО РАН, 1992. – 62 с.
98. Костенко І. А. Мережа заповідних об’єктів на Заході України / І. А. Костенко, Л. М. Петрова, П. Р. Третяк // Праці Наукового товариства ім. Шевченка: – Екологічний збірник на пошану Андрія Созонтовича Лазаренка. – Львів: НТШ, 1999. – С.262 – 273.
99. Костин А. И. Экополитология и глобалистика / А. И. Костин. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 416 с.
100. Кофи Аннан: Мир для мудрих / Аннан Кофи [Електронний ресурс] : Перевод: Федотов Виктор. – Режим доступу: http://www.inosmi.ru/untitled/ 20020902/ 156989.html
101. Кравців В. С. Екологічна безпека як об’єкт регіональної політики / В. С. Кравців // Регіональна економіка. – 1999. – №. 1. – С. 124–135.
102. Кравців В.С. Поняття та зміст регіональної екологічної політики / В. С. Кравців // Регіональна політика: методологія, методи, практика / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. редактор академік НАН України М. І. Долішній. – Львів, 2001. – 700с.
103. Кравців В. С. Регіональна екологічна політика в Україні (теорія формування, методи реалізації) / В. С. Кравців ; НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2007. – 336 с.
104. Кравців В. С. Теоретичні засади формування регіональної політики в Україні / В. С. Кравців // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку (Щорічник наукових праць). Випуск XXIII / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. редактор академік НАН України М. І. Долішній. – Львів, 2001. – 556 с
105. Кравців В.С. Соціально-економічні передумови формування регіональної екологічної політики/ В. С. Кравців, З. В. Герасимчук // Регіональна політика: методологія, методика, практика / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. редактор академік НАН України М. І. Долішній. –Львів, 2001. – 700 с.
106. Кравців В. С. Регіональні екологічні програми: принципи формування, результати реалізації (досвід Львівської області) / В. С. Кравців, І. А. Колодійчук, Н. О. Гуляєва, М. Й. Коновалюк // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації (Зб. наук. праць). Вип.. 5 (36) / НАН України. ІРД. Редкол.: відп. ред.. М. І. Долішній. – Львів, 2002. – С. 76 – 89.
107. Кремер Л. В. Экологическая политика Европейского союза / Л. В. Кремер // Современное экологическое право в России и за рубежом / под ред. О.Л. Дубовика. – М., 2001. – С. 9–18.
108. Кузнецов О. Л. Система природа – общество – человек: Устойчивое развитие / О. Л. Кузнецов, П. Г. Кузнецов, Б. Б. Большаков. – Дубна: ВНИИ геосистем; Университет «Дубна», 2000. – 392 с.
109. Курикін С. І. До питання вдосконалення управління охороною довкілля та використанням природних ресурсів / С. І. Курикін // «Рідна природа». – 2001. – № 2. – С. 4.
110. Лебедев П. Н. Социальное управление / П. Н.Лебедев. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1982. – 255 c.
111. Лексин В. Н. Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития / В. Н. Лексин, А. Н. Швецов. – М.: Эдиториал УРСС, 2003. – 368 с.
112. Лексин В. Н. Региональная политика России: концепции, проблеми, решения / В. Лексин, Е. Андреева, А. Ситников, А. Швецов // Статья девятая. Программные методы регулирования территориального развития. – М.:РЭЖ, 1996. – N 2 –С. 62–69.
113. Лестер Р. Браун Виклики нового століття / Стан світу 2000 / Р. Браун Лестер – К.: Інтел-сфера, 2000. – С. 3–22
114. Лестер Р. Браун Экоэкономика. Как создать экономику оберегающую планету / Р. Браун Лестер [вступ. сл. В. И. Данилова-Данильяна; пер. с. англ. ]. – М.: Изд-во «Весь мир», 2003. – 392 с.
115. Лісабонський договір про внесення змін у Договір про Європейський Союз і договір про створення Європейської спільноти [Електронний ресурс], від 13.12.2007 – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu /Html=OJ:C:2007:306:SOM:EN:HTML.
116. Лісовський С. А. Економіко-географічні екологічні підходи до визначення передумов переходу до сталого розвитку / С. А. Лісовський // Український географічний журнал. – 2000. – №1. – С. 30 – 35.
117. Лісовський С. А. Проблеми сталого розвитку. До десятиріччя саміту «Планета Земля» / С. А. Лісовський // Український географічний журнал. – 2005. – №9. – С. 66 – 176.
118. Лукашевич В. М. Глобалістика: Навчальний посібник. 2-ге видання, доповнене та виправлене / В. М.Лукашевич. – Львів: «Новий Світ-2000», 2005. – 440 с.
119. Лук’яніхін В. О. Екологічний менеджмент у системі управління збалансованим розвитком: Монографія / В.О. Лук’яніхін. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2002–314 с.
120. Медоуз Д. Х. / Пределы роста: (Доклад по проекту Римского клуба «Сложное положение человечества») / Д. Л. Медоуз, Й Рэндерс , В. Беренс .; Пер. с англ. – М. :МГУ, 1991.– 207с.
121. Мельянцев В. А. Мировая экономика XX веке: потрясающие достижения и серьйозные проблемы / В. А. Мельянцев // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – №1. – С. 3 – 15.
122. Методы решения экологических проблем: монография [О. Ф. Балацкий, В. Н. Кислий, А. А. Швиндина и др.] / Под ред. Л.Г Мельника, Е. В. Шкарупы. – Сумы: Изд-во СумГУ, 2010. – Вип. 3. – 663 с.
123. Микієвич М. М. Європейське право навколишнього середовища. Навчальний посібник. / Микієвич М. М., Андрусевич Н. І., Будякова Т.О. – Львів, 2004. – 256 с.
124. Морозова В. Н. Мировая экологическая политика и международное экологическое сотрудничество. Учебно-методическое пособие для вузов / В. Н. Морозова – Воронеж: ВГУ, 2007. – 127 c.
125. Моисеев Н. Н. Экология в современном мире / Н. Н. Моисеев // Наука и жизнь – 1998. – № 3. – С.2 – 10.
126. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку / [Ф. О'Доннел, В. Джарти, В. Шевчук та ін.]; М-во охорони навколишнього природного середовища України, Програма Розвитку ООН, Глобальний Екологічний Фонд. − К: ПРООН, 2007. − 184 с.
127. Олефіренко О. В. Актуальні проблеми регіонального управління у сфері охорони навколишнього середовища / О. В. Олефіренко // Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки: матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (м. Луганськ 23-25 березня 2011 р.) – Луганськ, 2011. – С. 364-366.
128. Олефіренко О. В. Головні етапи формування міжнародного екологічного права / О. В. Олефіренко // Наука і вища освіта: тези доповідей учасників XVIII Міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених (м. Запоріжжя, 22-23 квітня 2010) – Запоріжжя, 2010. – С.54-55.
129. Олефіренко О. В. Головні тенденції формування екологічного простору ЄС [Електронний ресурс] / О. В. Олефіренко // Демократичне врядування: Електронне наукове фахове видання. – Львів, 2010. – Вип. 6. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2010_6/fail/olefire.pdf.
130. Олефіренко О. В. Екологічна складова системи національної безпеки / О. В. Олефіренко// Охорона навколишнього середовища промислових регіонів як умова сталого розвитку України: Збірник статей VI Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Запоріжжя 9 – 10 грудня 2010 року ) – Запоріжжя: Видавництво ТОВ «Фінвей». – 2010. – С.239-241.
131. Олефіренко О. В. Концепція Екологічної Конституції Землі в контексті проблем стійкого розвитку / О. В. Олефіренко // Проблеми глобалазації та моделі стійкого розвитку економіки: Матеріали II-ої міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (24-26 березня, Луганськ 2010 р.). – Луганськ, 2010. – С. 827-831.
132. Олефіренко О. В. Міжнародні аспекти природоохоронної політики / О. В. Олефіренко // Науковий вісник НЛТУ України: Збірник науково-технічних праць. – Львів : НЛТУ, 2010. – Вип. 20.2. – С. 68-73.
133. Олефіренко О. В. Нормативно-правові засади державної політики України в сфері охорони навколишнього середовища / О. В. Олефіренко // Ефективність державного управління: збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 21. – С. 114-122.
134. Олефіренко О. В. .Основні механізми захисту екологічних прав в Європейському союзі / О. В. Олефіренко // Реформування системи державного управління: теорія та практика: матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (22 жовтня 2010 року, Львів). – Львів :ЛРІДУ НАДУ, 2010. – 344-348.
135. Олефіренко О. В. Основні підходи до формування і реалізації регіональних екологічних програм [Електронний ресурс] / О. В. Олефіренко // Теоретичні та прикладні питання державотворення: електронне наукове фахове видання. – Одеса, 2011. – Вип. 9. – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/tppd/2011_9/zmist/R_2/11Olefirenko.pdf
136. Олефіренко О. В. Правові засади державної політики України в сфері охорони навколишнього середовища / О. В. Олефіренко // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій: матер. наук.-пр. конф. за міжнар. участю (3 квітня 2009 р., м. Львів) : у 2 ч. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2009. – Ч. 1. – С. 115-119.
137. Олефіренко О. В. Регіональна екологічна політика і проблеми національного розвитку / О. В. Олефіренко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр.. – Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ «Магістр», 2011. – Вип. 2 (33). – 333-340.
138. Олефіренко О. В. Соціально-екологічні аспекти формування регіональної екологічної політики [Електронний ресурс] / О. В. Олефіренко // Демократичне врядування: Науковий вісник. – Львів, 2010. – Вип. 5. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeVr/2010_5/fail/Olefir.pdf.
139. Олефіренко О. В. Соціально-економічні механізми формування екологічної політки / О. В. Олефіренко, Є. М. Борщук, В. С. Загорський // Ефективність державного управління: збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2010. – Вип. 23. – С. 13-22.
140. Олефіренко О. В. Фундаментальні основи формування національної екологічної політики / О. В. Олефіренко // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: збірник наукових праць – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2011. – Вип. 23. – С.108-114.
141. Пахомова Н. В. Экологический менеджмент / Н. В. Пахомова, А. Эндерс, К. К. Рихтер. – СПб.: Питер, 2003. – 544 с.
142. Пахомова Н. В Экономика природопользования и екологический менеджмент: Учебник для вузов / Н. В Пахомова., К. К.Рихтер. – СПб.: Издательство С.- Петербурзкого ун-та, 1999. – 488с.
143. Печчеи А. Человеческие качества / А.Печчеи ; [пер. с англ. ; общ. ред., вступ.статья Д. М. Гвишиани]. – М. : Прогресс, 1990. – 312с.
144. Писарев В. Д. Экологизация международных отношений / В. Д.Писарев // США — экономика, политика, идиология – 1996. – №10. – С.23-26
145. Попович С. Ю. Фітоценофонд заповідників України / С. Ю. Попович, П. М. Устименко // Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття: Матер конф. м. Канів, 8 – 10 верес. 1998 р. – Канів, 1998. – С. 97 – 99.
146. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку Укра