ПОЛІЕТНІЧНІСТЬ В УКРАЇНІ ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОВАЛЬ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

УДК 351:323.1:93(477)

ПОЛІЕТНІЧНІСТЬ В УКРАЇНІ ЯК ОБ’ЄКТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ТЕОРЕТИЧНИЙ
ТА ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТИ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Трощинський Володимир Павлович,
доктор історичних наук, професор

КИЇВ – 2013
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................... 4
ВСТУП............................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВ-
ЛІНСЬКОГО ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА РОЗВИТОК ПОЛІЕТНІЧНОСТІ
1.1 Понятійний апарат проблеми “поліетнічність–державне управління”.......................................................................................................
1.2 Мета, завдання та принципи державного управління в сфері
розвитку поліетнічності...................................................................................
1.3 Історіографія, джерельна база та методологічні особливості
аналізу поліетнічності в державно-управлінському вимірі.........................
Висновки до розділу 1......................................................................................
17

17

37

51
75
РОЗДІЛ 2 ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ ТА ПРАКТИК
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПОЛІЕТНІЧНОСТІ В
УКРАЇНІ (1917–1991 рр.)................................................................................
2.1 Проблеми та суперечності державно-управлінської діяльності
у сфері міжетнічних відносин в Україні в період національно-
визвольної боротьби 1917–1920 рр.................................................................
2.2 “Коренізація” як головний механізм державного управління
розвитком поліетнічності в Україні у 1920-ті – на початку 1930-х рр........
2.3 Зміни в державному управління розвитком поліетнічності в
Україні в період утвердження, розквіту та занепаду радянського тоталітаризму (1930–1980-ті рр.)....................................................................
Висновки до розділу 2. ....................................................................................

77

77

95

114
132
РОЗДІЛ 3 ДЕРЖАВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЕТНОНА-ЦІОНАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ.............................
3.1 Формування нормативно-правової бази з питань управління
поліетнічністю в Українській державі...........................................................
3.2 Особливості трансформації організаційно-функціональної
структури державного управління етнонаціональними процесами............
3.3 Вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління поліетнічністю в українському суспільстві..........
Висновки до розділу 3......................................................................................
134

134

148

163
178
ВИСНОВКИ...................................................................................................... 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 188
ДОДАТКИ......................................................................................................... 223

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АН України – Академія наук України (від 1991)
АН УРСР – Академія наук Української Радянської Соціалістичної
Республіки (від 1936)
АР Крим – Автономна Республіка Крим
АРСР – Автономна Радянська Соціалістична Республіка
БНТ – Бюро національних меншин
ВР – Верховна Рада
ВУАН – Всеукраїнська академія наук (від 1921)
ВУЦВК – Всеукраїнський центральний виконавчий комітет
ВУЧК – Всеукраїнська надзвичайна комісія (рос. – Всеукраинская чрезвычайная комиссия)
ГПУ – Державне політичне управління (рос. – Государственное
политическое управление)
ЗУ – Закон України
ЗУНР – Західно-Українська Народна Республіка
ІПіЕНД – Інститут політології і етнонаціональних досліджень
КГБ – Комітет державної безпеки (рос. – Комитет государственной
безопасности)
КК – Кримінальний кодекс
КМ – Кабінет Міністрів
КПРС – Комуністична партія Радянського Союзу
КП(б)У – Комуністична партія (більшовиків) України
КПУ – Комуністична партія України
МАУП – Міжрегіональна академія управління персоналом
МОМ – Міжнародна організація міграції
НАДУ – Національна академія державного управління
при Президентові України
НАН України – Національна академія наук України
НКВД – Народний комісаріат внутрішніх справ (рос. – Народный
комиссариат внутренних дел)
НКТ – національно-культурне товариство
НПУ – Національний педагогічний університет
ОБСЄ – Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ОДА – обласна державна адміністрація
ООН – Організація Об’єднаних Націй
РДА – районна державна адміністрація
РЄ – Рада Європи
РКП(б) – Російська комуністична партія (більшовиків)
РМ – Рада Міністрів
РНК – Рада народних комісарів
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УАДУ – Українська академія державного управління
при Президентові України
УНР – Українська Народна Республіка
УНЦПД – Український незалежний центр політичних досліджень
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УЦР (ЦР) – Українська Центральна Рада (Центральна Рада)
ЦАТК – Центральна адміністративно-територіальна комісія
ЦВК – Центральний виконавчий комітет
ЦК – Центральний комітет
ЦКНМ – Центральна Комісія у справах національних меншин
ЮНЕСКО – Комісія Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і
культури

ВСТУП

Актуальність теми. Співжиття в Україні понад ста етнічних спільнот, кожна з яких має свою історію розвитку в українському етносоціальному й етнополітичному організмі, свої особливості матеріальної та духовної культури, породжує в умовах сьогодення кілька тенденцій, які істотно впливають на стан і стабільність держави. Йдеться, по-перше, про непростий і суперечливий, але все ж поступальний процес формування української політичної нації, згуртування всіх етнічних спільнот у державотворенні; по-друге, набирає активності відродження етнічних спільнот та їхнє конституювання на політичному рівні; по-третє, спостерігається поглиблення взаємовпливу рівнів політичної та міжетнічної стабільності; по-четверте, має місце значне посилення впливу проблем етнічного розвитку на суспільно-політичне та економічне життя окремих регіонів і держави в цілому; по-п’яте, на зовнішній арені чинник поліетнічності зумовлює потребу розширення двосторонніх відносин з країнами – етнічними батьківщинами спільнот, що мешкають в Україні, насамперед з Росією, Румунією, Молдовою, Угорщиною, Польщею, Словаччиною, від чого також значною мірою залежить нормальний розвиток етнонаціональної сфери суспільства.
Значимість чинника поліетнічності в суспільному розвитку зумовила серйозну увагу до цієї проблематики з боку світової інтелектуальної думки. Серед західних дослідників значний внесок у розробку її різних аспектів зробили П.Альтер [211, с. 273–283], У.Альтерматт [5], Дж.А.Армстронг [211, с. 294–300], А.Валіцький [211, с. 537–550], Ю.Габермас [211, с. 343–359], Дж.Гатчінсон [290, с. 340], Ф.Гекманн [88, с. 31–37], Е.Гелнер [290, с. 341], К.Дойч [211, с. 317–332], Г.Зімон [88, с. 38–46], А.Зуппан [88, с. 5–13], В.Кимлічка [290, с. 343], Ф.Майнеке [211, с. 264–272], Е.Д.Сміт [211, с. 104–118; 290, с. 213–219], Б.Стефанеску [211, с. 551–565] та ін.
Слід назвати також російських вчених, широко відомих в міжнародному експертному і науковому співтоваристві, які плідно розробляють питання, пов’язані з впливом поліетнічності на становлення і розвиток молодих держав, що виникли внаслідок розпаду СРСР. Насамперед це: Ю.В.Арутюнян [9], Л.М.Дробіжева [9], О.О.Сусоколов [9] та В.О.Тішков [314; 290, с. 355–357].
Якщо йдеться про Україну, то за роки незалежності тут сформувалися, як мінімум, три наукові школи (етноісторична, етнополітологічна та етносоціологічна), представники яких постійно тримають в полі зору розвиток міжетнічних відносин в державі, не обходячи увагою й питань формування та реалізації державної етнополітики. З-поміж українських науковців, на основі праць яких склалися згадані вище наукові школи, варто, передовсім, виділити Л.О.Азу [105], М.М.Вівчарика [31; 32], В.Б.Євтуха [87; 88; 98–109], О.В.Картунова [126–128], В.О.Котигоренка [158–160], І.О.Кресіну [162], І.Ф.Кураса [88, с. 108–114; 166–168], А.О.Леонову [173], Л.І.Лойко [177], О.М.Майбороду [182–186], О.А.Малиновську [189; 190], Л.П.Нагорну [204], М.І.Обушного [226], М.І.Панчука [234–236], М.І.Пірен [240; 241], А.А.Попка [250], О.О.Рафальського [274; 275], Ю.І.Римаренка [93; 95; 198; 218; 281; 282; 348; 351], В.А.Скуратівського [71; 297], В.П.Трощинського [83; 89; 96; 100; 101; 105; 319–323], Л.Є.Шкляра [159; 281; 348–351], М.О.Шульгу [338; 352], Б.В.Чирка [108; 345; 346], Л.Д.Якубову [355; 356] та ін.
Окремо слід сказати про дослідників, які розробляють проблематику поліетнічності в галузі науки “Державне управління”. Основу цього наукового напряму склали роботи П.І.Надолішнього [205–207], Ю.О.Куца [169; 170] й Т.О.Сенюшкіної [290; 291]. Сюди ж належать також праці Т.В.Безверхої [17], І.І.Голоса [44], І.М.Попової [249], М.Д.Сичової [295] та І.М.Тохтарової [317].
Загалом аналіз наукової літератури, яка так чи інакше стосується теми дисертаційного дослідження, засвідчує недостатність, зокрема нерівномірність, розроблення управлінських аспектів розвитку поліетнічності в Україні. Як правило, з’ясування таких аспектів обмежується формулюванням науковцями основних засад державної етнополітики. При цьому залишаються в тіні управлінські технології, спрямовані на втілення державної етнополітики в життя. Скажімо, у фахових працях з етнополітичної й етнонаціональної проблематики фактично відсутні наукові розробки питань, пов’язаних з еволюцією організаційно-функціональної структури державного управління розвитком етнонаціональної сфери, співвідношенням понять “політика” та “державне управління” в контексті їх застосування для характеристики цієї сфери, дослідженням особливостей державно-управлінських впливів, державно-управлінських рішень, стилю державного управління, управлінської культури й інших управлінських засобів, методів та інструментів, які використовують органи державної влади для забезпечення безконфліктного розвитку поліетнічності.
У ході дослідження зазначених та інших питань, які складають зміст дисертаційної роботи, автор спирався на міцний теоретико-методологічний фундамент науки “Державне управління”, закладений працями В.Б.Авер’янова [2; 3], Г.В.Атаманчука [10], В.Д.Бакуменка [14; 15], М.М.Білинської [19], Н.І.Глазунової [43], Б.Гурне [57], В.М.Князєва [84; 309; 318], Ю.В.Ковбасюка [83; 84; 85; 140], В.І.Лугового [178; 290, с. 346], О.А.Машкова [220], Н.Р.Нижник [219; 220], О.Ю.Оболенського [223–225], О.С.Поважного [73], Я.Ф.Радиша [270], А.П.Рачинського [273], В.А.Ребкала [290, с. 350], В.М.Рижих [70], І.В.Розпутенка [286], А.І.Семенченка [289], С.М.Серьогіна [292], Г.П.Ситника [293; 294], Ю.П.Сурміна [290, с. 355, 356; 302–304], С.О.Телешуна [308], В.В.Тертички [312], В.В.Цвєткова [342] та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України в рамках науково-дослідних робіт “Інструменти і механізми вирішення суперечностей розвитку соціогуманітарної сфери” (номер державної реєстрації 010U002467), “Теоретико-методологічні засади реформування соціальної сфери в Україні” (номер державної реєстрації 0112U002467), “Соціогуманітарні пріоритети суспільного розвитку” (номер державної реєстрації 0113U002445) комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827). Як співвиконавець на громадських засадах вказаних тем автор обґрунтував єдність мети, завдань та принципів державного управління у сфері розвитку поліетнічності.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування основних засад та напрямів управлінського впливу держави на розвиток поліетнічності і розробка на цій основі практичних рекомендацій щодо гармонізації міжетнічних відносин та етнополітичних процесів, а відповідно – забезпечення суспільно-політичної стабільності як однієї з вирішальних умов поступального розвитку України.
Для досягнення мети з урахуванням результатів вже проведених досліджень з тих чи інших аспектів державного управління етнонаціональним розвитком у дисертації було поставлено такі завдання:
 з’ясувати специфіку й визначити сутнісні риси української моделі поліетнічності;
 обґрунтувати методологічні особливості аналізу поліетнічності в державно-управлінському вимірі, охарактеризувати джерельну базу вивчення проблеми;
 розкрити мету, завдання та принципи державного управління розвитком поліетнічності;
 простежити еволюцію теоретичних підходів та практик державного управління розвитком поліетнічності в Україні у період до проголошення її незалежності в 1991 р.;
 розкрити зміст державного забезпечення розвитку поліетнічності в незалежній Україні, зокрема через аналіз питань, пов’язаних із формуванням та еволюцією нормативно-правової бази, й організаційно-функціональної структури державного управління етнонаціональним розвитком;
 визначити шляхи та сформулювати практичні рекомендації щодо підвищення результативності державного управління розвитком етнонаціональної сфери в Україні.
Об’єкт дослідження – сукупність державно-управлінських відносин у сфері розвитку поліетнічності в Україні.
Предмет дослідження – теоретичний та історичний аспекти державного управління розвитком поліетнічності в Україні.
Методи дослідження. При виборі методології наукового вивчення питань, що складають зміст дисертації, важливим було визначення комплексу методів, які дають можливість одержати максимально об’єктивне знання не лише про сучасні державно-управлінські проблеми в етнонаціональній сфері, але й орієнтують на подальше вдосконалення державного управління цією сферою з урахуванням тих динамічних процесів і явищ, що постійно супроводжують розвиток міжетнічних відносин.
З огляду на те, що поліетнічність в Україні як об’єкт державного управління досліджується не лише в теоретичному контексті, дотримано принципів історизму та об’єктивності, які передбачають з’ясування умов виникнення, розвитку та наслідків подій і явищ, їх причинно-наслідкового зв’язку. Цим же пояснюється використання низки власне історичних методів, насамперед, хронологічного та хронологічно-проблемного. Метод порівняльно-історичного аналізу дав змогу виявити особливості та основні етапи розвитку державного управління поліетнічністю в Україні у різні історичні періоди, а також простежити відмінності в теоретичних підходах та практиках державно-управлінської діяльності в цій сфері до і після здобуття Україною незалежності.
Крім зазначених, були використані й інші методи, підходи та принципи:
 принцип наукового плюралізму, який обґрунтовує засаду про рівноправність та рівноцінність усіх теорій і методів наукових досліджень аж поки їх природним шляхом не замінить новий, більш досконалий дослідницький інструментарій;
 системний підхід і метод структурно-функціонального аналізу, що, по-перше, дозволило розглянути державне управління поліетнічністю в Україні як систему; по-друге, з’ясувати ступінь відповідності існуючої в Україні організаційної структури державного управління поліетнічністю її дійсним функціональним потребам;
 метод логічного узагальнення – для забезпечення послідовності проведення наукового дослідження;
 метод контент-аналізу – для аналітичного визначення тематичних особливостей публікацій сучасної української преси з питань державного управління поліетнічністю;
 наукової ідентифікації та зіставно-порівняльний аналіз – у процесі оцінювання рівня висвітлення окремих аспектів досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі;
 прогностичні методи (моделювання, узагальнення незалежних характеристик) – з метою виявлення перспективних напрямів та розробки рекомендацій органам державної влади з питань вдосконалення управлінської діяльності в етнонаціональній, етнополітичній сфері;
 етнодержавологічний підхід (розроблений і запропонований Ю.І.Римаренком) – для обґрунтування нерозривного взаємозв’язку між етнічними спільнотами і державою, що, власне, і визначає потребу державно-управлінської діяльності на етнічному полі;
 біогеодетерміністський метод (розроблений і запропонований І.О.Кресіною) – під час аналізу впливу біологічних та географічних чинників на людину, етнонаціональні спільноти і суспільство.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим в науці державного управління комплексним дослідженням теоретичних та історичних аспектів розвитку поліетнічності в Україні упродовж ХХ – початку ХХІ століть, у якому простежено еволюцію форм і методів управлінської діяльності держави у сфері міжетнічних відносин, визначено шляхи вдосконалення такої діяльності на сучасному етапі українського державотворення. Зокрема, у дисертації:
уперше:
 теоретично обґрунтовано особливості української моделі поліетнічності, розкрито її сутнісні ознаки як самобутньої, обумовленої історично форми співжиття в одному етнополітичному та етносоціальному організмі осіб і груп осіб різного етнічного походження в умовах кількісної домінації українців, а відповідно – переважання української етнічної однорідності як на регіональному, так і на загальнонаціональному рівнях, суттєвого поширення російської етнічності, особливо в південних і східних регіонах держави, компактної автохтонної етнічності ряду спільнот поблизу західних і північних кордонів України, невизначеності політико-правового статусу окремих спільнот, які не мають за межами України своєї етнічної батьківщини, а також в умовах досить широкого застосування в процесі міжетнічної взаємодії українсько-російської двомовності, що стало важливим специфічним чинником інституціонального забезпечення розвитку поліетнічності в Українській державі;
 запропоновано управлінський підхід, відповідно до якого роль держави в багатонаціональній країні повинна виявлятися, по-перше, у врахуванні чинника поліетнічності при визначенні та здійсненні усіх її основних внутрішніх (економічної, політичної, соціальної, духовної) та зовнішніх (оборонної, дипломатичної, зовнішньоекономічної, зовнішньополітичної тощо) функцій; по-друге, має бути вироблена, з одного боку, спеціальна політика (етнополітика) держави, яка б визначала стратегію останньої щодо розвитку етнонаціональної сфери (поліетнічності), а з іншого боку – система науково обґрунтованих управлінських заходів, спрямованих на втілення такої стратегії в життя;

удосконалено:
 термінологічну систему досліджуваної проблеми, зокрема запропоновано авторське тлумачення: категорії “національна меншина” як чисельно меншої, відмінної за своїми етнокультурними ознаками від основної маси населення, групи громадян даної країни, глибоко інтегрованих в її суспільне життя, що мають тривалу традицію проживання на її території й прагнуть добровільно зберігати та розвивати свою етнічну, культурну, мовну і релігійну самобутність; поняття “державне забезпечення” як інтегрального терміна, який об’єднує за своїм змістом сутнісні значення категорій “державна політика” та “державне управління”, з урахуванням чого державне забезпечення розвитку поліетнічності передбачає розробку чіткої державної етнополітики та втілення її в життя через не менш чітку систему державного управління;
 наукове бачення шляхів вирішення суперечностей між сучасним станом державного управління розвитком поліетнічності та потребою щодо його вдосконалення за такими напрямами: нормативно-правова база, система органів державної влади та їхні функції, кадрове і фінансове забезпечення, використання державою чинника міжнародного співробітництва для реалізації цілей розвитку поліетнічності в Україні тощо;
набули подальшого розвитку:
 аналіз мети державного управління етнонаціональним розвитком з урахуванням основних методологічних вимог до мети будь-якої за змістом і напрямом державно-управлінської діяльності (об’єктивність, соціальна умотивованість, ресурсна забезпеченість, системна організованість);
 теоретичне з’ясування відмінностей між етнодержавознавством і державним управлінням розвитком поліетнічності як аналітико-дослідницькими підходами шляхом поглиблення аргументації про те, що, відштовхуючись від етнонаціональної сфери як важливого поля державотворення, етнодержавознавство все ж робить основний акцент на юридичних аспектах проблеми в той час, як в системі державного управління розвитком поліетнічності юриспруденція є лише підсистемою, яка займає своє місце поряд з іншими підсистемами – політичною, адміністративною, соціальною тощо;
 характеристика елементів організаційно-функціональної структури державного управління розвитком поліетнічності в Україні (Верховна Рада України, інститут Президентства в Україні, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади) як особливого різновиду управлінських систем, що забезпечує цілісний державно-управлінський вплив на функціонування етнонаціональної сфери.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення і висновки дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій і рекомендацій, які можуть бути використані в процесі визначення та здійснення як стратегічних, так і поточних завдань державного управління розвитком етнонаціональної сфери в Україні.
Наукові висновки, пропозиції та рекомендації, уміщені в дисертаційній роботі, враховані та використані:
 під час підготовки та проведення 11 січня 2012 р. парламентських слухань на тему “Етнонаціональна політика України: здобутки та перспективи” (довідка про впровадження від 21 листопада 2012 року № 04-28/15 – 1888 (219984));
 у процесі розробки Міністерством культури України проекту Закону України “Про концепцію державної етнонаціональної політики України”, внесеного в березні 2012 р. Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України – реєстраційний №10152-1 від 12 березня 2012 р. (довідка про впровадження від 12 лютого 2013 року № 319/67/13-13);
 у діяльності Київської обласної державної адміністрації щодо сприяння реалізації прав національних меншин на етнокультурний розвиток (довідка про впровадження від 18 березня 2013 року № 11-21/11823);
 у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні дисциплін “Управління соціальним і гуманітарним розвитком” та “Соціальний розвиток” (довідка про впровадження від 29 грудня 2012 року № 12/13).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, яке містить результати, отримані автором особисто. У роботі не використовувалися ідеї або розробки інших дослідників, спільно з якими були опубліковані окремі наукові праці. У публікаціях, підготовлених у співавторстві, автору належать: у статті [6] – аналіз окремих проектів Концепції державної етнополітики України та основних теоретичних понять, на яких побудовані ці проекти; у статті [7] – дослідження механізмів етнічної ідентифікації та основних способів формування етносу; у статті [8] – розкриття суперечності між темпами екстериторіальної самоорганізації етнічних спільнот України та законодавчим врегулюванням цих процесів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України та були апробовані на круглому столі за темою “Суспільство, в якому ми живемо: етнонаціональний та релігійний виміри” (Київ, 4 травня 2012 р.), на якому здобувач виступив співдоповідачем та співавтором інформаційно-аналітичних матеріалів.
Теоретичні положення та основні висновки дисертації оприлюднені на науковій та науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики” (Київ, 2011); “Наука як ресурс модернізаційної стратегії держави” (Київ, 2012); “Технології забезпечення якості освіти в державному управлінні: виклики сьогодення” (Київ, 2012).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлені автором у 12 наукових роботах, у тому числі: у п’яти одноосібних публікаціях у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць, у трьох тезах доповідей на науковій та науково-практичних конференціях, а також у чотирьох статтях в енциклопедичному виданні (три з яких у співавторстві).
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, у тому числі 187 сторінок основного тексту. Робота включає 2 додатки. Список використаних джерел налічує 360 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу отримати нові результати в галузі державного управління, які в сукупності розв’язують важливе наукове завдання щодо обґрунтування основних засад і напрямів управлінського впливу держави на розвиток поліетнічності. Це дозволяє сформулювати такі основні положення і висновки:
1. На підставі аналізу етнонаціональної структури українського суспільства, яка є відображенням спільності проживання та інтегральної взаємодії понад сотні різних за чисельністю етнічних груп – носіїв відмінних етнокультурних традицій і менталітету, з’ясовано специфіку й визначено сутнісні риси української моделі поліетнічності, що дає підстави вести
мову про її самобутність. Зокрема, на відміну від багатьох інших поліетнічних країн, у кожній з яких найчисельніша етнічна спільнота, як правило, не має явної переваги за цією ознакою над другою етнічною групою, в Україні доконаним фактом є абсолютне кількісне домінування найчисельнішої етнічної спільноти – українців в усіх регіонах держави, за винятком АРК та м. Севастополя.
У результаті дисертаційного дослідження установлено також інші специфічні риси української поліетнічності: досить високу частку етнічних росіян у складі населення України, особливо в її східних регіонах (загалом по Україні – 8,3 млн або понад 9 %), статус яких змінився з домінантної етнічної спільноти в колишньому СРСР на національну меншину в сучасній Українській державі; несистемне та нерівномірне виявлення поліетнічності, наявність компактних поселень національних меншин не по всій території держави, а здебільшого поруч з кордонами своїх етнічних батьківщин; певна зміна після здобуття незалежності конфігурації етнонаціональної структури, а відповідно – структури поліетнічності в Україні за рахунок масового повернення з місць депортації до Криму кримських татар, а також внаслідок прибуття в країну значних груп іноземних іммігрантів; значне поширення маргінальної (зрусифікованої) моделі акультурації серед етнічних спільнот, у тому числі серед українців, для якої характерною є втрата багатьма їх представниками власних символіко-культурних ознак; тощо.
Зазначені та деякі інші специфічні риси української поліетнічності, які склалися історично, іноді досить суперечливо впливали на міжетнічні відносини. Проте загалом для України характерною була толерантна спрямованість розвитку цих відносин, налаштованість українського етносу й національних меншин на відкритість та лояльність до культурних відмінностей.
2. Обґрунтовано методологічні особливості аналізу поліетнічності в державно-управлінському вимірі та охарактеризовано джерельну базу вивчення проблеми. Ураховуючи те, що поліетнічність в державно-управлінському вимірі становить надзвичайно складну конструкцію, яка складається з багатьох взаємопов’язаних елементів – етнічних, культурних, територіальних, регіональних, економічних, історичних, політико-правових, відповідно до цілей і структури дисертаційної роботи як методологічні основи дослідження були визначені, по-перше, фундаментальні засади філософської та загальнонаукової методології, що спираються на принципи діалектики і детермінізму, а також історичний, термінологічний, функціональний, когнітивний (пізнавальний), моделювання та ін.
Серед методологічних особливостей аналізу державного управління поліетнічністю виокремлено раціональність та практикоорієнтованість методології державного управління поліетнічністю, що передбачає застосування відповідного методологічного інструментарію не просто для вирішення певних академічних завдань, а для прийняття найефективніших управлінських рішень.
Встановлено, що, як і методологія державного управління в цілому, так і методологічний комплекс з питань державного управління поліетнічністю потребує подальшого вдосконалення за такими напрямами: модернізація шляхів і способів одержання нових знань, які відображають динамічні процеси та явища в розвитку міжетнічних стосунків; уточнення, розширення, систематизація та типологізація термінів і понять щодо державного управління поліетнічністю; формулювання мети, завдань та принципів державного управління поліетнічністю в контексті досягнення міжетнічної інтеграції українського суспільства; наукове обґрунтування найдоцільнішої моделі відносин в системі “органи державної влади – громадські організації етнічних спільнот”; дослідження ціннісних аспектів державного управління поліетнічністю; системне вивчення концептуальних напрацювань західної науки у сфері державного управління поліетнічністю; створення цілісної наукової теорії державного управління етнонаціональним, етнополітичним розвитком.
3. Розкрито мету, завдання та принципи державного управління розвитком поліетнічності. Установлено, що, як і в інших сферах розвитку суспільства, мета державного управління в етнонаціональній сфері виступає як певна суспільна потреба, що реалізується внаслідок раціонально спланованої державно-управлінської діяльності. Якщо конкретизувати цю тезу, ґрунтуючись на визначенні компонентів етнонаціональної структури українського суспільства, поданому в ст. 11 Основного Закону України, то мета державного управління у сфері розвитку поліетнічності полягає в досягненні максимального результату при виконанні конституційного обов’язку держави щодо сприяння: консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури; розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України; гармонійній співпраці та взаємодії усіх спільнот, розв’язанню міжетнічних суперечностей і конфліктів мирними засобами.
Доведено, що здійснення такої інтегральної триєдиної мети державного управління поліетнічністю передбачає виконання низки конкретних завдань, пов’язаних зі створенням державою відповідних політико-правових, фінансових, організаційних та інших умов, спрямованих на забезпечення прискорення процесу внутрішньоетнічної консолідації української етнонації, безумовного дотримання конституційної вимоги про державність української мови на всій території України у всіх сферах суспільного життя, всебічного захисту прав національних меншин, у тому числі шляхом створення системи особливих гарантій щодо реалізації їхніх прав у сфері збереження етнокультурної самобутності тощо.
4. Простежено еволюцію теоретичних підходів та практик державного управління розвитком поліетнічності в Україні у період з 1917 р. до 1991 р. При цьому виявлено чітку взаємозалежність і взаємообумовленість змін державного управління й трансформацій процесів етнонаціонального розвитку в Україні. Зокрема, архітехтоніка організаційно-функціональної структури державного управління поліетнічністю та основні засади й спрямованість її активності цілком визначалися тими політичними системами (режимами), які були носіями державної влади упродовж досліджуваного періоду.
Обґрунтовано принципове значення “Закону про національно-персональну автономію” УНР від 9 січня 1918 р. – найдемократичнішого на той час у світі законодавчого акта у сфері державного управління поліетнічністю.
Проаналізовано якісну відмінність політики “коренізації – українізації” як тимчасового засобу більшовиків для заспокоєння національних регіонів, що, незалежно від справжніх намірів її творців і провідників, все ж позитивно вплинула на розвиток поліетнічності в Україні.
Констатовано репресивно-злочинну спрямованість державно-управлінської діяльності в сфері поліетнічності в період з другої половини 1930-х рр. до 1953 р. – року смерті Й.Сталіна.
Окремо з’ясовано принципові вади державного управління поліетнічністю в Україні та загалом в СРСР у 1960–1980-ті рр., коли втілювався в життя курс на “зближення” та “злиття” націй в “новій історичній спільності – радянському народі” при повному ігноруванні їх прав на збереження етнічної самобутності та ідентичності.
5. Розкрито сутнісний зміст державного забезпечення розвитку поліетнічності в незалежній Україні. Підкреслено, що вирішальною в убезпеченні міжнаціональних відносин від загострень і потрясінь є саме роль держави, насамперед демократичної, яка прагне вирішити або пом’якшити суперечності етнонаціонального розвитку, спираючись на Конституцію та інші легітимні джерела права.
Запропоновано охоплювати сутнісні значення понять “державна політика” та “державне управління” інтегральним терміном “державне забезпечення”. При цьому державна політика стосується більше розробки стратегії, зокрема, щодо розвитку поліетнічності, а державне управління виступає переважно як технологія втілення цієї стратегії в соціальну практику.
Установлено, що нормативно-правова база державного управління поліетнічністю в Україні, яка загалом, за оцінками міжнародних експертів, хоч і є однією з найдемократичніших в Європі, все ж потребує вдосконалення як у частині забезпечення етнокультурних прав української нації, так і в частині збереження етнічної самобутності національних меншин України.
Те ж саме стосується й організаційно-функціональної структури державного управління поліетнічністю в Україні, яка, з нашого погляду, на сьогодні за своїм інституціональним, кадровим і ресурсним потенціалом не повною мірою відповідає статусу ефективного управлінського центру в цій царині суспільного життя.
6. Визначено шляхи та сформульовано практичні рекомендації щодо підвищення результативності державного управління розвитком етнонаціональної сфери в Україні, зокрема запропоновано вирішити три блоки завдань:
1) вдосконалити нормативно-правову базу державного управління поліетнічністю:
– в ході напрацювання пропозицій щодо змін до Конституції України, зокрема в процесі роботи Конституційної Асамблеї, утвореної відповідно до Указу Президента України №325/2012 від 17 травня 2012 р., поглибити зміст ст. 11 Основного Закону шляхом доповнення переліку компонентів етнонаціональної структури України (українська нація, корінні народи, національні меншини) визначенням їх юридичного змісту;
– інтелектуальними зусиллями міжфракційної депутатської групи із залученням фахівців-експертів розробити й ухвалити Закон України “Про засади державної етнонаціональної політики”;
– прискорити підготовку системних пропозицій стосовно удосконалення законодавства щодо порядку застосування мов в Україні та проекту Державної програми всебічного розвитку і функціонування української мови робочою групою, утвореною відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 671-р від 3 вересня 2012 року;
– Кабінету Міністрів України утворити робочу групу з напрацювання пропозицій щодо внесення змін до Закону України “Про національні меншини в Україні”, звернувши особливу увагу на саме юридичне визначення поняття “національна меншина” (в чинній редакції закону – ст. 3) та на конкретизацію права національних меншин на національно-культурну автономію (в чинній редакції закону – ст. 6);
2) повернутися до питання відновлення діяльності окремого центрального органу виконавчої влади у справах національностей і релігій, зокрема – як перший крок на цьому шляху – провести фахову наукову дискусію за участю представників органів державної влади, експертного середовища, міжнародних партнерів;
3) науковим установам та вищим навчальним закладам, зокрема Національній академії державного управління при Президентові України:
– налагодити конструктивну співпрацю та наукове забезпечення центральних і місцевих органів виконавчої влади, відповідальних за реалізацію управлінської діяльності в сфері розвитку поліетнічності;
– взяти участь (шляхом внесення відповідних пропозицій та рекомендацій) у розробленні та впровадженні в систему освіти програм виховання міжетнічної толерантності;
– забезпечити в процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців викладання навчальних курсів з питань державного управління поліетнічністю;
– продовжити наукові дослідження з питань етнополітики та державного управління поліетнічністю; ураховуючи досягнутий на сьогодні, загалом достатній, науковий потенціал з цих питань як в Національній академії державного управління при Президентові Україні, так і в її регіональних інститутах, заснувати у відповідних структурах закладу мережу дослідницьких центрів і груп зазначеної тематичної спрямованості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абетка етнополітолога : у 2-х т. / відп. ред. Ю. І. Римаренко. – К. : Школяр, 1996. – Т. 1. – 224 с. ; Т.2. – 235 с.
2. Авер’янов В. Б. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / В. Б. Авер’янов. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – 49 с.
3. Авер’янов В. Б. Державне управління: теорія і практика : монографія / В. Б. Авер’янов, В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал та ін. ; за ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком інтер, 1998. – 251 с.
4. Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду / під заг. ред. Ю. Тищенко. – К. : Укр. незалеж. центр політ. дослідж., 2004. – 312 с.
5. Альтермат У. Этнонационализм в Европе / У. Альтермат. – М. : Росс. гос. гум. ун-т, 2000. – 367 с.
6. Алексеева Г. Д. Историческая наука в России. Идеология. Политика (60–80-е годы ХХ века) / Г. Д. Алексеева. – М. : Ин-т Росс. истории ВАН, 2003. – 248 с.
7. Антонюк О. В. Основи етнополітики : навч. посіб. / О. В. Анто-нюк. – К. : МАУП, 2005. – 432 с.
8. Антонюк О. В. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади / О. В. Антонюк. – К., 1999. – 284 с.
9. Арутюнян Ю. В. Этносоциология / Ю. В. Арутюнян, Л. М. Дроби-жева, А. А. Сусоколов. – М. : Аспект-Пресс, 1999. – 271 с.
10. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит-ра, 1997. – 414 с.
11. Бабій Б. М. Возз’єднання Західної України з Українською РСР / Б. М. Бабій. – К. : АН УРСР, 1954. – 218 с.
12. Бабій Б. М. Місцеві органи державної влади УСРР в 1917–1920 рр. / Б. М. Бабій. – К. : АН УРСР, 1956. – 268 с.
13. Бабій Б. М. Українська Радянська держава в період відбудови народного господарства (1921–1925 рр.) / Б. М. Бабій. – К., 1961. – 217 с.
14. Бакуменко В. Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
15. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики / В. Д. Бакуменко ; редкол. : В. М. Князєв, П. І. Надолішній, М. І. Мельник та ін. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
16. Балушок В. С. Україна: поліетнічна чи моноетнічна? / В. С. Балу-шок // Сучасна етнічна структура українського суспільства: теоретичні та практичні аспекти : зб. доповідей / Держ. комітет у справах національностей та релігій ; упор. О. Н. Саган, Т. І. Пилипенко. – К. : Світ знань, 2008. – С. 101–102.
17. Безверха Т. В. Державне управління етнонаціональними відносинами в контексті формування української національної ідеї : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец 25.00.01 “Теорія та історія держ. упр.” / Т. В. Безверха ; Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Дніпропетровськ, 2008. – 20 с.
18. Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні : монографія / О. М. Биков. – К. : Ін-т держави і права
ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 354 с.
19. Білинська М. М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : монографія / М. М. Білинська. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 248 с.
20. Білинський А. Світ і ми / Андрій Білинський. – Мюнхен, 1963. –
78 с.
21. Білявський П. Робота серед нацменшостей на Дніпропетровщині / П. Білявський // Радянська Україна. – 1933. – № 12. – С. 35.
22. Бодров В. Г. Державне регулювання економіки та економічна політика : навч. посіб. / В. Г. Бодров, О. М. Сафронова, Н. І. Балдич ; за ред. В. Г. Бодрова. – К. : Академвидав, 2010. – 518 с.
23. Болбат Т. В. Этнокультурная специфика Донбасса: динамика изменений (20–80-е гг.) / Т. В. Болбат // Регіональна політика України: концептуальні засади, історія, перспективи. – К., 1995. – С. 311–315.
24. Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики / Пол М. Браун ; пер. з англ. – К. : Основи, 2000. – 243 с.
25. Бураковський О. Політичні фігаро / О. Бураковський // Вечірній Київ. – 1993. – 11 березня.
26. Бюллетень НКВД УССР. – 1923. – № 10. – С. 56.
27. В Міністерствах // Нова рада. – 1919. – 1 лютого.
28. Варзар І. Державна етнічна політика в політолого-етнічних аспектах: історіологічний аналіз / І. Варзар, О. Романюк // Наук. зап.
ІПіЕНД. – 2006. – Вип. 30 “Курасовські читання. – 2005” : у 2-х кн. Кн. 1. – С. 107–109. – (Серія “Політологія та етнологія”).
29. Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : монографія / Т. Е. Василевська ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2008. – 334 с.
30. Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції. марець 1917 р. – грудень 1919 р.) / В. Винниченко. – К. : Політвидав України, 1990. – Ч. ІІІ. – 542 с.
31. Вівчарик М. М. Українська нація: шлях до самовизначення /
М. М. Вівчарик, П. П. Панченко, В. І. Чмихова. – К. : Вища школа, 2001. – 288 с.
32. Вівчарик М. М. Україна: від етносу до нації : навч. посіб. /
М. М. Вівчарик. – К. : Вища школа, 2004. – 240 с.
33. Відділ роботи серед національних меншостей // Вісті ВУЦВК. – 1934. – 2 серпня.
34. Відозва до української радянської інтелігенції та всього радянського суспільства // Вісті ВУЦВК. – 1924. – 18 травня.
35. Возз’єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі (1939–1949 рр.) : зб. док. і матеріалів / за ред. П. Гудзен-ка. – К. : Держполітвидав УРСР, 1949. – 371 с.
36. Войтович Р. В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз) : монографія / Р. В.Войтович ; за заг. ред. В. М. Князєва ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2007. – 679 с.
37. Войтович Р. В. Глобалізація та її вплив на систему державного управління: аналіз, проблеми, перспективи : монографія / Р. В. Войтович ; Центр дослідж. пробл. публіч. упр. – Чернівці : Технодрук, 2011. – 368 с.
38. Второе Всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств (27–30 ноября 1930 г.) : стеногр. отчет и постановления. – М. ; Х. ; Минск : Центриздат, 1931. – 74 с.
39. Габриелян О. А. Крымские репатрианты: депортация, возвращение и обустройство / О. А. Габриелян, С. А. Ефимов, В. Г. Зарубин и др. – Симферополь : Амена, 1998. – 340 с.
40. Гаєвська Л. А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою в Україні (друга половина XIX – початок XX ст.) : монографія / Л. А. Гаєвська ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – Умань : Жовтий О. О., 2008. – 332 с.
41. Гелнер Е. Нації та націоналізм; Націоналізм / Е. Гелнер ; пер. з англ. та передмова Г. Касьянова. – К. : Таксон, 2003. – 301 с.
42. Гіденс Е. Соціологія / Е. Гіндес ; пер. з англ. Л. В. Шовкун, А. Олійник ; наук. ред. О. Іващенко. – К. : Основи, 1999. – 318 с.
43. Глазунова Н. И. Система государственного управления / Н. И. Гла-зунова. – М. : ЮНИТИ, 2005. – 551 с.
44. Голос І. І. Державний механізм етнонаціональної інтеграції суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 “Механізми держ. упр.” / І. І. Голос ; Донецький держ. ун-т упр. – Донецьк, 2006. – 23 с.
45. Гонюкова Л. В. Політичні партії як інститут державної політики та управління: теоретико-методологічний аналіз : монографія / Л. В.Гонюкова ; за наук. ред. Л. Є. Шкляра ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові
України. – К. : НАДУ, 2009. – 390 с.
46. Государственная политика и управление : учебник : в 2 ч. Ч. 1. Концепции и проблемы государственной политики и управления / под ред. Л. В. Сморгунова. – М. : РОССПЭМ, 2006. – 352 с.
47. Греки на українських теренах: нариси з етнічної історії. Документи, матеріали, карти / М. Дмитрієнко, В. Литвин, В. Томазов, Л. Яковлєва, О. Ясь ; вступ. стат. В. Смолія. – К. : Либідь, 2000. – 488 с.
48. Грицяк І. А. Європейське управління: теоретико-методологічні засади : монографія / І. А.Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 398 с.
49. Грицяк І. А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади : монографія / І. А. Грицяк. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 236 с.
50. Грицяк Н. В. Формування гендерної політики в Україні: проблеми теорії, методології, практики : монографія / Н. В. Грицяк. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 384 с.
51. Гроут Г. Фольксрат немцев Украины как высшая форма общественной самоорганизации немецкой диаспоры в Украине. Опыт первых четырёх лет существования / Г. Гроут // Наук. записки Ін-ту політ. і етнонац. досліджень: зб. – 2001. – Вип. 15. – С. 214–218.
52. Грушевський М. На порозі Нової України: Гадки і мрії / М. Гру-шевський. – К. : Наук. думка, 1991. – 128 с.
53. Грушевський М. Спомини / Михайло Грушевський // Київ. –
1989. – № 8. – С. 139–147.
54. Грушевський М. Якої ми хочемо автономії і федерації? / М. Гру-шевський. – К., 1917. – 26 с.
55. Гунчак Т. Симон Петлюра та євреї / Т. Гунчак. – К. : Либідь,
1993. – 74 с.
56. Гуржій А. М. Про роль прогнозно-аналітичного забезпечення при прийнятті управлінських рішень / А. М. Гуржій // Информация, анализ, прогноз-стратегические рычаги эффективного государственного управления : мат-лы ІІІ Междунар. науч.-практ. конф. – К., 2002. – С. 6.
57. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне ; пер. з франц. В. Шов-куна. – К. : Основа, 1993. – 165 с.
58. Гусєв В. І. Національні меншини в контексті соборності України (1917–1921) / В. І. Гусєв // Проблеми соборності України в ХХ столітті : зб. – Ін-т нац. відносин і політології НАН України. – 1994. – 230 с.
59. Даниленко В. М. Сталінізм на Україні: 20–30-ті роки / В. М. Дани-ленко, Г. В. Касьянов, С. В. Кульчицький. – К. : Либідь, 1991. – 344 с.
60. Данильченко О. П. Етнічні групи півдня України: економічне та соціально-політичне становище на початку 20-х рр. ХХ ст. / О. П. Даниль-ченко – К. : Наук. думка, 1993. – 181 с.
61. Дегтяр А. О. Організаційне забезпечення інформаційно-аналітичного обслуговування органів державної влади в процесі прийняття і реалізації державно-управлінських рішень / А. О. Дегтяр // Статистика України. – 2003. – № 2 (21). – С. 35–38.
62. Декларація прав національностей України : прийнята 1 листопада 1991 року // Відомості Верх. Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 799.
63. Декларація прав осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин // Права людини в Україні. – 1998. – Вип. 21. – С. 79–82.
64. Декларація Українських Народних Зборів України від 27 жовтня 1939 року // Вільна Україна. – 1939. – 29 жовтня.
65. День. – 2010. – 19 жовтня ; 2011. – 8 лютого ; Дзеркало тижня. – 2010. – 23–29 жовтня.
66. Депортация: Берия докладывает Сталину // Коммунист. – 1991. – № 3. – С. 107–108.
67. Депортації поляків та українців: кінець 1939 – початок 50-х років. До 50-річчя операції “Вісла” / упор. Ю. Сливка. – Львів, 1998.
68. Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України : зб. наук. праць Всеукр. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 4–5 жовт. 2001 р.). – Запоріжжя, 2001. – 164 с.
69. Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України : зб. наук. праць V Всеукр. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 2–3 жовт. 2003 р.). – Сімферополь, 2003. – 244 с.
70. Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення : монографія / В. М. Олуйко, В. М. Рижих, І. Г. Сурай та ін. ; за заг. ред. В. М. Олуйка ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. –
К. : НАДУ, 2008. – 418 с.
71. Державна політика в соціогуманітарній сфері : підручник / авт. кол. : В. А. Скуратівський, В. П. Трощинський, П. К. Ситнік та ін. ; за заг. ред. В. А. Скуратівського, В. П. Трощинського. – К. : НАДУ, 2010. – 284 с.
72. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 487 с.
73. Державне управління: курс лекцій : навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, Д. І. Дзвінчук, О. С. Поважний ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. агентство України з питань держ. служби, Івано-Франків. нац. техн. ун-т нафти і газу. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 536 с.
74. Державотворчий процес в Україні. 1991–2006 / відп. ред. В. А. Смолій. – К. : Наук. думка, 2007. – 324 с.
75. Десятый съезд РКП(б). Март 1921 г. : стеногр. отчет. – М. : Госполитиздат, 1963. – 915 с.
76. До історії міжнаціональних процесів на Україні : док. та мат-ли // Укр. істор. журнал. – 1990. – № 6. – С. 110.
77. До історії першого періоду радянської влади на Україні. Архівні матеріали. – Х. : Пролетарій, 1927. – 136 с.
78. Документ Копенгагенської наради Конференції з питань людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року // Права людини в
Україні. – 1998. – Вип. 21. – С. 235–251.
79. Документи трагічної історії України (1917–1927 рр.) / ред.-упоряд. П. П. Бачинський. – К., 1999. – 208 с.
80. Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923 : у 2 т. / Д. Дорошен-
ко. – Т. 1. Доба Центральної Ради. – Нью-Йорк, 1954. – 251 с.
81. Друга Всеукраїнська організаційна нарада (9–13 липня 1922 ро-ку). – Х. : Оргінстр. ВУЦВК, 1928. – С. 12.
82. Евсеев И. Ф. Народные комитеты Закарпатской Украины – органы государственной власти (1944–1945) / И. Ф. Евсеев. – М. : Гос. изд. юрид. лит., 1954. – 187 с.
83. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
84. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (гол.) та ін. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. Теорія державного управління / наук.-ред. колегія : В. М. Князєв (співгол.), І. В. Розпутенко (співгол.) та ін. – 2011. – 748 с.
85. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (гол.) та ін. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 2. Методологія державного управління / наук.-ред. колегія : Ю. П. Сурмін (співгол.), П. І. Надолішній (співгол.) та ін. – 2011. – 692 с.
86. Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (гол.). – Т. 5. – К. : Наук. думка, 2008. – 563 с.
87. Етнічний довідник : у 3-х ч. / ред. колегія : В. Євтух (гол.) та ін. – К. : УАННП “Фенікс”, 1996–1997. – Ч. 1. Поняття та терміни. – 140 с. ;
Ч. 2. Етнічні меншини в Україні. – 172 с. ; Ч. 3. Етнополітика в Україні. –
85 с.
88. Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: компаративний аналіз становища та перспектив розвитку. – К. : ІНТЕЛ, 1994. – 207 с.
89. Етнонаціональна структура українського суспільства : довідник / В. Б. Євтух, В. П. Трощинський, К. Ю. Галушко, К. О. Чернова. – К. : Наук. думка, 2004. – 344 с.
90. Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії / відп. ред. Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. – К. : Основи, 1993. –
800 с.
91. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність. – К. : Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001. – 424 с.
92. Етнополітика в Україні. Документи та матеріали. – К. : Вид-во УАННП “Фенікс”, 1998. – 353 с.
93. Етнополітичні конфлікти у посттоталітарному просторі / за ред. Ю. І. Римаренка. – К. : Вид-во Укр. фін. ін-ту менеджменту і бізнесу, 1999. – 279 с.
94. Етнополітологія в Україні: здобутки, проблеми, перспективи : мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 27–28 вересня 2003 року). – К. : Світогляд, 2004. – 256 с.
95. Етнос. Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду / за заг. ред. Ю. І. Римаренка. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2000. – 51 с.
96. Етносоціологія. Етнічна динаміка українського суспільства : навч. посіб. / за ред. В. Б. Євтуха, В. П. Трощинського, К. Ю. Галушка (та ін.). –
К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – 431 с.
97. Етносоціологія. Терміни та поняття. – К. : Вид-во УАДУ, 2003. – 211 с.
98. Євтух В. Б. Етнічність : глосарій / В. Б. Євтух. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. – 118 с.
99. Євтух В. Б. Етнічність : енциклопед. довідник / В. Б. Євтух. – К. : Фенікс, 2012. – 396 с.
100. Євтух В. Б. Етносоціологія: терміни та поняття : навч. посібник / В. Б. Євтух, В. П. Трощинський, К. Ю. Галушко та ін. – К. : Вид-во УАННП “Фенікс”, 2003. – 312 с.
101. Євтух В. Б. Етнонаціональна структура українського суспільства : довідник / В. Б. Євтух, В. П. Трощинський, К. Ю. Галушко, К. О. Чернова. – К. : Стилос, 2004. – 342 с.
102. Євтух В. Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспект / В. Б. Євтух. – К. : Фенікс, 1997. – 216 с.
103. Євтух В. Б. Етносуспільні процеси в Україні: можливості наукових інтерпретацій / В. Б. Євтух. – К. : Стилос, 2004. – 242 с.
104. Євтух В. Б. Концептуальні конструкти етносоціальних реалій: досвід трьохлітніх досліджень (три роки в НПУ ім. М. П. Драгоманова) : монографія / В. Б. Євтух. – Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – 284 с.
105. Євтух В. Б. Міжетнічна інтеграція: постановка проблеми в українському контексті : навч. посіб. / В. Б. Євтух, В. П. Трощинський, Л. О. Аза. – К. : Вид.-поліграф. центр “Київ. ун-т”, 2003. – 58 с.
106. Євтух В. Б. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції… / В. Б. Євтух. – К. : Стилос, 2000. – 236 с.
107. Євтух В. Б. Проблеми етнонаціонального розвитку: український і світовий контексти / В. Б. Євтух. – К. : Стилос, 2001. – 206 с.
108. Євтух В. Б. Німці в Україні (1920-і – 1990-і роки) / В. Б. Євтух, Б. В. Чирко. – К. : ІНТЕЛ. – 1994. – 183 с.
109. Євтух В. Якою має бути етнонаціональна політика Української держави? / В. Євтух // Віче. – 1992. – № 8. – С. 111–114.
110. Желєзняк М. Г. Дзюба Іван Михайлович / М. Г. Желєзняк // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (гол.) та ін. – Т. 2. Г–Д. – К. : Наук. думка, 2004. – С. 378–379.
111. “Жити в мирі і дружбі”. Перебування Голови РМ СРСР М. С. Хрущова в США. – К. : Держполітвидав УРСР, 1959. – 76 с.
112. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року // Відомості Верх. Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
113. Закон України “Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 року // Відомості Верх. Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 530.
114. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року // Відомості Верх. Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
115. Затонский В. П. Национально-культурное строительство и борьба против национализма / В. П. Затонский. – М., 1934. – 72 с.
116. Затонський В. П. Національна проблема на Україні (Доповідь на Пленумі ЦК ЛКСМУ, червень 1926 року) / В. П. Затонський. – Х., 1926. –
58 с.
117. Захист прав національних меншин в Україні : зб. норм.-прав.
актів. – К. : Держкомнацміграції ; АН КОУ, 2003. – 288 с.
118. Збірник матеріалів за підсумками слухань “Про сучасне становище ромів в Україні” / Ком. Верх. Ради України з питань прав людини, нац. меншин і міжнац. відносин. Асоц. нац.-культ. об’єднань України ; ред. кол. : А. Т. Лата, Л. І. Лойко, П. Д. Овчаренко. – К. : Етнос, 2005. – 128 с.
119. Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського Уряду України // ЗУ України. – 1924. – № 50, Вип. 1. – С. 928–931.
120. Итоги работы среди национальных меньшинств на Украине: к 10-й годовщине Октябрьской революции. – Х., ВУЦВК, 1927. – 131 с.
121. Інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань на тему: “Етнонаціональна політика України: Здобутки та перспективи” (Київ, січень 2012 року). – К. : Ком. Верх. Ради України з питань прав людини, нац. меншин і міжнац. відносин. – 31 с.
122. Історія української Конституції / упоряд. А. Слюсаренко. – К. : Право, 1997. – 328 с.
123. Калакура О. Я. Німецькі поселення в Україні: повернення до Храму? / О. Я. Калакура, О. О. Рафальський // Діалог. Історія, політика, економіка. – 2000. – № 1. – С. 101–105.
124. Калакура О. Я. Польська етнічна група в процесі становлення громадянського суспільства в Україні / О. Я. Калакура // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. досліджень НАН України. – 2001. – Вип. 14. – С. 175–185.
125. Караимы Мелитополя / Ассоц. крым. караимов “Крымкарайлар”, Мелитопольское городское караимское общество. – Мелитополь : Доля, 2004. – 198 с.
126. Картунов О. В. Вступ до етнополітології: науково-навч. посіб. / О. В. Картунов. – К., 1999. – 300 с.
127. Картунов О. В. Західні теорії етнічності, нації та націоналізму : навч. посіб. / О. В. Картунов. – К. : Ун-т економіки та права “КРОК”, 2007. – 192 с.
128. Картунов О. В. Основи етнополітології : навч. посіб. / О. В. Карту-нов. – К. : Ун-т економіки та права “КРОК”, 2008. – 500 с.
129. Кімлічка В. Лібералізм і права меншин / В. Кімлічка ; пер. з англ. Р. Ткачук ; гол. ред. і автор передмови Дж. Перлін ; наук. ред. І. Лизогуб. –
Х. : Центр Освітніх ініціатив, 2001. – 176 с.
130. Кіссе А. І. Етнічний конфлікт: теорія і практика управління. Політологічний аналіз : монографія / А. І. Кіссе. – К. : Логос, 2006. – 380 с.
131. Коваль В. Єдність мети, завдань та принципів державного управління у сфері розвитку поліетнічності / В. Коваль // Вісн. НАДУ. –
2012. – № 1. – С. 288–295.
132. Коваль В. І. “Етнодержавознавство” та “Державне управління етнонаціональною сферою”: до з’ясування спільного і відмінного між цими поняттями в навчальному процесі / В. І. Коваль // Технології забезпечення якості освіти в державному управлінні: виклики сьогодення : мат-ли другої Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 30 листопада 2012 року) / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, К. О. Ващенка, М. М. Білинської. – К. : НАДУ, 2012. – С. 338–340.
133. Коваль В. І. Основні тенденції державного управління поліетнічним соціумом України у післясталінський період до горбачовської перебудови (1953–1985 роки) / В. І. Коваль // Аналітика і влада. – 2011. –
№ 3. – С. 78–84.
134. Коваль В. І. Особливості “коренізації–українізації” як державного управління розвитком поліетнічності в Україні (1920-ті – початок 1930-х рр.) [Електронний ресурс] / В. І. Коваль // Державне управління: теорія та практика : електрон. наук. фах. вид. – 2011. – № 1. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2011_1/tfts/Koval.pdf/. – Назва з екрана.
135. Коваль В. І. Поліетнічність в Україні у контексті функцій
держави / В. І. Коваль // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : мат-ли наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 27 травня 2011 року) : у 2 т. / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 298–299.
136. Коваль В. І. Принципи державного управління розвитком поліетнічності в Україні / В. І. Коваль // Наука як ресурс модернізаційної стратегії держави : мат-ли наук. конф. (Київ, 16 травня 2012 року) : у 2 т. / редкол. : Ю. В. Ковбасюк (гол.), К. О. Ващенко (заст. гол.) та ін. – К. : НАДУ, 2012. – Т. 1. – С. 237–238.
137. Коваль В. І. Поліетнічність / В. І. Коваль // Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (гол.) та ін. – К. : НАДУ,
2011. – Т. 1. – С. 442–444.
138. Коваль В. “Поліетнічність” і “державне управління”: спроба теоретичного обґрунтування взаємозв’язку понять / В. Коваль // Вісн.
НАДУ. – 2011. – № 1. – С. 271–279.
139. Коваль В. Трансформації державного управління поліетнічністю в Україні у період панування радянсько-більшовицького тоталітаризму (1930–1950 рр.) / В. Коваль // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. Одес. регіон. ін-ту держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України / [голов. ред. М. М. Іжа]. – 2012. – Вип. 1 (49). – С. 17–21.
140. Ковбасюк Ю. В. Європейський банк реконструкції і розвитку: аспекти діяльності : монографія / Ю. В. Ковбасюк. – К. : Вид-во УАДУ,
2002. – 268 с.
141. Козаков В. М. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні : монографія / В. М. Козаков ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2007. – 284 с.
142. Козерод О. Деникинский режим и еврейское население Украины. 1919 – 1920 гг. / О. Козерод, С. Бриман. – Х. : Курсор, 1996. – 174 с.
143. Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. – изд. 9-е. – Т. 14. 1981–1984. – М. : Политиздат, 1987. – С. 247–252.
144. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК : в 2-х т. Т.1. 1918–1940 рр. – К. : Політвидав України, 1976. – 1007 с.
145. Комуністична партія України: з’їзди і конференції / кер. авт. кол. В. Ф. Солдатенко. – К. : Україна, 1991. – 528 с.
146. Конвенция о защите и интеграции коренного и другого населения, ведущего племенной и полуплеменной образ жизни [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.un.–123–unulb/.int. – Назва з екрана.
147. Конвенция о защите и интеграции коренного и другого населения, ведущего племенной и полуплеменной образ жизни, в независимых
странах // Altin Besik : спец. выпуск к слушаниям в Верх. Раде Украины. – 2000. – № 6/1. – С. 166–167.
148. Кононов И. Донбасс: Этнические характеристики региона [Електронний ресурс] / И. Кононов. – Режим доступу : http://coppg.iatp.org.ua/ stady/unsarednewpage3htm.htm. – Назва з екрана.
149. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верх. Ради України 28 червня 1996 року : офіц. вид. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
150. Концепція державної етнополітики України (проект) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ucipr.hiev.ua/modules.php?op=modl_// ad&name==News&file==article&-sid==4488. – Назва з екрана.
151. Концепція державної регіональної політики // Офіц. вісник України. – 2001. – № 22. – 15 липня.
152. Концепція розвитку культур національних меншин : постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 року // Інформ. бюл. Мін-ва України у справах національностей, міграції та культів. – 1995. – № 2. –
С. 35–37.
153. Коростелина К. В. Исследование социальной идентичности: на пути к примирению в Крыму / К. В. Коростелина. – Симферополь : Доля, 2002. – Вып. 1. – 255 с.
154. Косиор С. В. За ленинскую национальную политику (Из политического