ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Краткое описание

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ І ПРАВА

На правах рукопису

УСАЧЕНКО Лариса Михайлівна

УДК 323.21

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
З НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант доктор наук з держаного управління, професор, Заслужений юрист України Олуйко Віталій Миколайович.

КИЇВ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ....................................................... 4
ВСТУП ........................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1
РОЗВИТОК ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ЯК НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНА ПРОБЛЕМА ........................................................................................................................ 15
1.1. Стан наукової розробки проблеми розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими ........................................................ 15
1.2. Поняття та сутність розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями ............................................................... 39
Висновки до першого розділу .................................................................. 73

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ .................................................... 78
2.1. Цілі та принципи системи взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями................................................................ 78
2.2. Організаційна структура системи взаємовідносин органів держав­ної влади з неурядовими організаціями ............................................................. 111
2.3. Функції системи взаємовідносин органів Державної влади з неурядовими організаціями..................................................................................... 152
2.4. Типологія неурядових організацій та методи їх співпраці з органами державної влади ................................................................................ 161
Висновки до другого розділу .................................................................. 201

РОЗДІЛ 3
ФОРМИ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ВАЖЛИВА СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ .................................................................................. 204
3.1. Форми взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями..................................................................................... 204
3.2. Центральні органи виконавчої влади та неурядові організації 216
3.3. Форми та методи співпраці місцевих органів влади з неурядовими організаціями .................................................................................... 230
Висновки до третього розділу ................................................................. 255

РОЗДІЛ 4
ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ З НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ....... 257
4.1. Нормативно-правове забезпечення співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями ............................................................. 257
4. 2. Розвиток форм взаємовідносин неурядових організацій з органами державної влади ................................................................................ 285
4.2.1. Місцевий та регіональний омбудсман .......................... 285
4.2.2. Громадська експертиза ................................................. 296
4.2.3. Громадські дорадчі ради............................................... 310
4. 3. Зарубіжний досвід взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями та його адаптація в Україні....................................... 323
Висновки до четвертого розділу ............................................................. 340

ВИСНОВКИ .............................................................................................. 343
ДОДАТКИ ................................................................................................. 350
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................... 414

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ОГС організації громадянського суспільства
НДО недержавні організації
НУО неурядові організації
ГО громадські організації
НГС неприбуткові громадські організації
ГС громадянське суспільство
ІКС Інститут конкурентного суспільства
ОДВ органи державної влади
ЦОДВ центральні органи державної влади
МОДВ місцеві органи державної влади
ОДА обласні державні адміністрації
РІД ресурсні центри
РДА районні державні адміністрації
ГДР громадські дорадчі ради
ГДК громадські дорадчі комітети

ВСТУП

Актуальність теми. Виклики сучасної епохи, що постають перед Україною, надзвичайно актуалізують завдання побудови реальної соціальної, правової, демократичної держави. Країни-лідери глобалізації вступили в інформаційну стадію цивілізаційного розвитку, коли всі основні характеристики держави й економіки змінюються радикально і якісно. Вони стрімко розвиваються, поступово збільшуючи розрив з рештою світу, не обмежуються в конструктивних засобах і не знижують темпів, через що бар’єр між ними і країнамиаутсайдерами стає практично нездоланним для останніх, принаймні, в найближчому майбутньому. Саме тому вітчизняна державна влада, заручившись допомогою науковців, має визначити загальні теоретико-методологічні аспекти наукового розуміння глобалізації як світоглядної основи: по-перше, усвідомлення та глибокого аналізу сучасних політичних, економічних, суспільних процесів, що відбуваються в українському суспільстві; по-друге, дослідження ролі та місця інститутів громадянського суспільства (ГО) у процесі гуманізації державного управління, покращення якості державних послуг, активної співпраці з неурядовими організаціям, підвищення іміджу держави як серед населення країни, так і за її межами.
Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз сучасного стану взаємовідносин органів державної влади (ОДВ) з неурядовими організаціями (НУО) в Україні свідчить про необхідність пошуку та вибору нових парадигм і алгоритмів таких відносин, які б відповідали і вимогам сьогодення, і новітнім завданням співпраці влади з громадянським суспільством.
Нинішньому етапу функціонування Української держави притаманна відсутність персональної відповідальності посадових осіб усіх рівнів та всіх гілок влади за конкретні результати своєї діяльності, економічні прорахунки і втрати, адміністративні помилки й зловживання. Така безвідповідальність є причиною того, що представники влади ігнорують суспільну думку, не реагують на звернення громадян та їх об’єднань, а отже не проводять роботу серед населення, не роз’яснюють суть та перспективи започаткованих реформ, програм чи конкретних дій держави, не залучають населення до постійної взаємодії з державною владою. Очевидно, що назріла необхідність усвідомлення Українською державою аксіоми, згідно з якою в інформаційному суспільстві саме людина як особистість стає головним ресурсом соціально-економічного розвитку, а її творчий та науково-освітній потенціал є основою розвитку не лише громадянського суспільства, а й держави та країни в цілому.
Йдеться про принципову переоцінку владою основоположних категорій, принципів, цінностей суспільного прогресу саме з метою розробки сучасних алгоритмів розвитку відносин у форматі держава громадянське суспільство”. Особливого значення ця проблема набуває в контексті посилення впливу громадян та їх об’єднань на проведення адміністративної, політичної, соціально-економічної реформи в країні, досягнення соціального консенсусу та розбудови сучасної правової соціальної держави.
У сучасній науковій літературі, особливо зарубіжній, досліджується досить широке коло проблем, які стосуються взаємовідносин у форматі органи державної влади неурядові організації”.
Важливе значення для дослідження теоретичних проблем взаємодії ОДВ НУО як форми та прояву демократії мають праці таких зарубіжних фахівців, як: Ж.Александер [324], Є.Арато [138], Р.Арон [33], М.Аствацатурова [34], Г.Атаманчук [35, 36], С.Баяхчева [42], К.Давіша [327], Р.Дальє [89], А.Зеленцов [108], Л.Зідентоп [109], С.Уштван [112], Дж.Кін [117; 121; 333], Т.Клейтоп [325], Д.Коен [138], П.Козловські [128], Р.Кохен [177], А.Макаричев [157], О.Малінова [160], Найл-мол. Дж. [177], Г. Пав­ловський [198; 199], Р.Патнем [205; 206], С.Перегудов [208], Ю.Резнік [232], М.Ріттер [234], О.Соловйов [250], О.Сунгуров [263-267], А. де Токвіль [278], В.Хорос [303], П.Циганков [308], П.Штомпка [318; 345], Д.Штюдеман [319].
Зазначеній проблематиці присвячені праці таких сучасних вітчизняних науковців, як: Е. А. Афонін [37; 93; 238], В. Д. Бакуменко [41; 172; 238], М. М. Білинська [48], М. В. Гаман [62], Н. Т. Гончарук [68], А. М. Колодій [130; 131], С. Г. Конончук [132; 133], О. Л. Копиленко [135], М. М. Логунова [152; 153], Т.В. Мотренко [173], Н. Р. Ніжник [181-187], В. М. Олуйко [192-194], Л. А. Пашко [207], О. В. Петришин [209; 210], В. М. Рижих [235], В. В. Цвєтков [305], В. Ф. Цвих [306], В. К. Черняк [312], В. О. Шамрай [110], Ю. В. Якименко [321], О. П. Якубовський [323].
Більшість з названих авторів ґрунтовно вивчає питання формування та розвитку громадянського суспільства в Україні, механізми взаємодії громадськості та органів місцевої влади, зокрема органів місцевого самоврядування. Разом з тим сьогодні в Україні бракує наукових праць, в яких би розкривалися питання оптимізації взаємодії органів державної влади з громадськістю; методи, форми та механізми її реалізації. Більшість робіт, присвячених співпраці з неурядовими організаціями, окремими громадянами, стосуються діяльності тільки органів місцевого самоврядування, що, на думку здобувача, не є обґрунтованим. Цим і зумовлюється вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, що здобуті в процесі виконання науково-дослідної роботи в Хмельницькому інституті управління та права в межах Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (державний реєстраційний номер 0201U004833), зокрема наукового проекту кафедри державної політики та управління політичними процесами за темою Державне управління в умовах політичної реформи: шляхи формування дієвої системи стримувань і противаг”, в якій дисертант розробляла напрям Громадська експертиза як форма впливу громадськості на процес прийняття рішень органами державної влади в контексті реалізації системи стримувань і противаг”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування взаємовідносин органів державної влади та неурядових організацій як широкого соціального партнерства і визначення на цій основі найбільш ефективних форм та методів взаємодії як необхідної складової осучаснення вітчизняної системи державного управління та зміцнення громадянського суспільства в Україні.
Відповідно до мети було поставлено такі завдання:
- проаналізувати сучасні джерела вітчизняної й зарубіжної науки державного управління з проблематики взаємовідносин ОДВ і НУО для виявлення їх найсуттєвіших властивостей, складових та напрямів подальшого дослідження цієї проблематики;
- розкрити зміст взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями як широкого соціального партнерства та визначити пріоритети в розвитку цього виду суспільних відносин;
- уточнити основні поняття науково-категорійного апарату, пов’я­заного з проблематикою взаємодії ОДВ і НУО;
- провести системний аналіз нормативно-правової бази, що регла­ментує розвиток взаємовідносин органів державної влади з неуря­довими організаціями;
- сформулювати принципи й цілі сучасної системи демократизації взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями;
- вивчити та зіставити вітчизняний і зарубіжний досвід організації взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями з метою його адаптації до умов України;
- визначити основні тенденції формування взаємовідносин у форматі органи державної влади неурядові організації” та пріоритети розвитку широкого соціального партнерства в умовах сучасної України.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що виникають у процесі взаємодії органів державної влади з неурядовими організаціями.
Предмет дослідження теоретико-методологічні засади розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями в Україні.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розробка теоретико-методологічних засад розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями стане підґрунтям системно-комплексного підходу до цього процесу, а отримані в дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації сприятимуть подальшому вдосконаленню концептуальних основ соціальної взаємодії двох соціальних партнерів у форматі органи державної влади неурядові організації” в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові та спеціальні методи досліджень, що базуються на сучасних наукових засадах державного управління. Робота ґрунтується на діалектичному підході до пізнання державно-управлінських та суспільно-соціальних явищ, який дав змогу проаналізувати розвиток взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями крізь призму широкого соціального партнерства.
У дисертації також було використано методи: ідентифікації та порівняльного аналізу при опрацюванні наукової літератури за темою дослідження; абстрактно-логічний для теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця та ролі розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями і формулювання висновків; системно-аналітичний для аналізу результатів різноманітних соціологічних досліджень з проблематики взаємодії органів влади та організацій громадянського суспільства; моделювання для формулювання рекомен­дацій та пропозицій органам державної влади щодо вдосконалення взаємодії з неурядовими організаціями; соціальної діагностики для оцінки фактич­ного стану взаємодії органів державної влади з неурядовими організаціями за системою заданих показників.
Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало достовірність та об’єктивність дослідження розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями, а також реалізацію поставлених мети та завдань.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є першою в Україні роботою, в якій взаємовідносини органів державної влади з неурядовими організаціями піддано комплексному теоретико-методологічному аналізу з позиції широкого соціального партнерства. У результаті наукового аналізу в дисертаційній роботі
уперше:
- системно сформульовано та науково обґрунтовано теоретико-методологічні засади розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями в Україні, зокрема принципи формування системи широкого соціального партнерства в системі ОДВ-НУО: динаміч­ності, конструктивності, відкритості, прозорості, доцільності, ефективності, результативності тощо;
- доведено актуальність перетворення сучасної Української держави в соціально-відповідальний інститут громадянського суспільства шляхом надання взаємовідносинам органів державної влади з неурядовими організаціями реального статусу широкого соціального партнерства як взаємозалежного, взаємовигідного, прозорого чесного, співробітництва, спрямованого на збереження демократичного характеру вітчизняного державотворчого процесу, забезпечення неухильного дотримання прав і свобод громадян, поліпшення суспільного добробуту, оптимізацію системи державного управління, її дебюрократизацію та очищення” від корупції тощо;
- науково підтверджено необхідність активізації взаємодії органів влади з громадянським суспільством для демократизації суспільних відносин у форматі влада суспільство” в Україні та обґрунтовано доцільність запровадження щорічного комплексного моніторингу розвиненості грома­дянського суспільства як технології соціальної діагностики, соціального прогнозування й соціального проектування суспільних процесів і тенденцій;
- уточнено дефініції понять категорійно-понятійного апарату державного управління: соціальне партнерство”, соціальні партнери”, соціальна участь”, соціальне поле”, соціальна активність”, соціальна пасивність”, соціальне самопочуття”, соціальний ефект”, державно-громадська взаємодія”, демократія співучасті”, соціальний ресурс”, соціальний потенціал”, соціальний резерв”, соціальна енергія” як складові елементи цілісної структури взаємодії органів державної влади з неурядовими організаціями;
удосконалено:
- демократичну модель взаємовідносин у форматі органи державної влади неурядові організації” шляхом розкриття сутності соціального партнерства між ними як процесу об’єктивної, взаємовигідної, прозорої поступальної взаємодії;
- підходи до соціального партнерства органів державної влади з неурядовими організаціями як до визначального елемента дебюрократизації адміністрацій усіх рівнів та реальної активізації громадянського суспільства;
дістали подальшого розвитку:
- наукове обґрунтування використання взаємовигідної партнерської взаємодії ОДВ та НУО як основи ефективності соціального партнерства;
- виявлення закономірностей, концепцій, теорій, ідей, принципів, підходів, загальних і проблемно-орієнтованих методів, які доцільно покласти в основу розвитку сучасних взаємовідносин органів державної влади усіх рівнів та неурядових організацій у демократичному суспільстві;
- підтвердження органічного зв’язку соціального партнерства з іншими суспільними феноменами: соціальним самопочуттям, соціальною активністю та пасивністю тощо;
- адаптація зарубіжного досвіду організації та здійснення органами влади співробітництва з неурядовими організаціями до умов України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в доведенні необхідності активізації взаємодії у форматі органи державної влади - неурядові організації” та переведенні її у фазу широкого соціального партнерства; трактуванні цього процесу як державно-управлінської функції та підґрунтя для побудови в Україні соціально орієнтованої держави; обґрунтуванні доцільності проведення щорічного моніторингу актив­ності/пасивності діяльності неурядових організацій.
Результати, отримані в процесі виконання дисертаційного дослідження, впроваджено в діяльність:
- органів державної влади та місцевого самоврядування: Секретаріату Президента України (довідка від 05.02.08 р. № 41-02/34); Апарату Верховної Ради України (довідка від 22.02.08 р. № 07/8-66); Міністерства України у справах сім’ї молоді та спорту (довідка від 07.02.08 р. № 2/1250; акт від 07.02.08 р. № 2/1251); Київської обласної державної адміністрації (довідка від 06.02.08р. № 11-19-10804); Рівненської обласної ради (акт від 08.02.08 р. № 01/8-84р); Київської обласної ради (акт від 04.12.08 р. № 1217-19-57310).
- неурядових організацій: Міжнародної громадської організації Світ Родини” (довідка від 04.01.08 р. № 1/27); Асоціації фермерів та приватних землевласників України (довідка від 23.09.08 р. № 1024-87/16); Одеського обласного об’єднання асоціації фермерів та приватних землевласників України (довідка від 10.10.08 р. № 617/27); Федерації професійних спілок України (довідка від 12.02.08 р. № 51/01-22/313).
Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації також можуть бути використані в діяльності органів державної влади всіх рівнів (при підготовці, організації та здійсненні ефективної взаємодії з неурядовими організаціями), підготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самовряду­вання, науково-дослідницькій роботі (для подальших перспективних досліджень з проблематики соціального партнерства органів державної влади з неурядовими організаціями) тощо, а також при розробці та вдосконаленні навчальних курсів, написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій з теорії та методології підготовки, організації та здійснення ефективного і взаємовигідного соціального партнерства органів державної влади з неурядовими організаціями.
Особливий інтерес становлять напрями досліджень даної проблеми, спрямовані на аналіз: професійної готовності державних службовців до дієвої взаємодії з неурядовими організаціями; результатів щорічного моніторингу та соціальної діагностики стану партнерства й особливостей формування відносин між ОДВ і НУО; психологічних аспектів соціального партнерства; етичних проблем двостороннього діалогу державної влади і громадськості; негативних аспектів розвитку соціального партнерства, які обмежують можливість демократизації вітчизняної державної влади тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, у якій здійснено системне комплексне дослідження взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями як основи модернізації демократичних процесів на сучасному етапі розвитку Української держави. Усі результати дисертаційного дослідження отримані здобувачем особисто. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать науковцям Е. А. Афоніну, В. В. Кальнишу, Ю. Г. Кальнишу, П. В. Ко­гуту, В. М. Козакову, М. М. Лагуновій, М. П. Недюсі, у співавто­рстві з якими було опубліковано окремі наукові праці здобувача.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у низці наукових доповідей, виступів, повідомлень на науково-комунікативних заходах, зокрема: науково-практичних конференціях за міжнародною участю: Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005); Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006); Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); міжнародному форумі Європа Україна” (Київ, 2008); VIII між­народному науковому конгресі Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2008); Міжнародній конференції з питань регіональної політики за участю Української асоціації місцевих і регіо­нальних влад, Делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи, Швейцарського Бюро Співробітництва в Україні, Центру досліджень з питань регіонального і місцевого розвитку та сприяння адміністративній реформі (Ялта, 2008); міжнародному управлін­ському форумі Управління сьогодні та завтра” (Хмельницький, 2008); всеукраїнській науково-методичній конференції Громадянське суспільство у конституційному процесі: механізм участі” (Київ, 2008); всеукраїнських науково-практичних конференціях: Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні” (Хмельницький, 2008); Вітчизняний і зарубіжний досвід впровадження електронного урядування” (Київ, 2008); Взаємодія органів державної влади України з громадськими організаціями в формуванні громадянської культури населення” (Одеса, 2008); все­українських науково-теоретичних конференціях: Місцеві органи державної влади та недержавні організації: регіональний аспект соціального партнерства” (Хмельницький, 2008); Трансформаційні управлінські системи” (Харків, 2008); науково-практичній конференції Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (Харків, 2009) та ін.
Дисертацію в цілому обговорено і рекомендовано до захисту на спільному засіданні кафедр державного управління та місцевого самоврядування; конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького університету управління та права 21 листопада 2008 р.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано у 51 науковій праці, зокрема: в трьох монографіях (дві з яких одноосібні), 25 стат­тях у наукових фахових виданнях за спеціальністю Державне управ­ління”, затверджених ВАК України, двох статтях у виданнях країни СНД, 21 в інших виданнях, навчальних посібниках, довідковому виданні, матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг публікацій за темою дисертації становить 28,41 друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження підтвердило вихідну гіпотезу щодо необхідності виділення теоретико-методологічних засад розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями як підґрунтя для системно-комплексного підходу до цього процесу. Розроблені наукові положення та здобуті результати свідчать про досягнення мети, виконання поставлених завдань і дали змогу отримати висновки та рекомендації, що мають теоретичне, науково-прикладне і практичне значення та в комплексі вирішують важливу наукову проблему щодо розробки цілісної сучасної методології взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями.
На підставі здійсненого дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації:
1. Детальний аналіз сучасних джерел вітчизняної та зарубіжної науки з державного управління показав, що проблема теоретико-методологічних засад розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями ще не була предметом окремого комплексного дослідження, оскільки різні аспекти процесу розгортання взаємовідносин органів державної влади усіх рівнів з неурядовими організаціями у працях вітчизняних фахівців розглядаються лише фрагментарно. Разом з тим активізація співробітництва органів влади з громадянським суспільством є необхідною умовою реформування та дебюрократизації сфери державного управління. Саме тому актуальним є всебічне досліджені даної проблеми.
Результати аналізу наукових праць, нормативно-правових актів підтверджують, що у вітчизняній сфері державного управління та в системі державної служби все ще відсутня цілісна системна стратегія розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями, оскільки наявні лише окремі форми та зовнішні атрибути таких соціальних взаємовідносин.
Головною причиною цього є відсутність у вітчизняній науці державного управління концептуального бачення сучасної системи відносин влади з неурядовими організаціями, орієнтованої на: перетворення держави на соціально-відповідальний інститут громадянського суспільства; підви­щення рівня професійно-управлінської культури державних служ­бовців, необхідної для успішної співпраці з громадськими організаціями; удоско­налення та осучаснення системи громадського контролю за діяльністю органів державної влади, подолання формалізму у відносинах формату органи державної влади неурядова організація”.
2. У процесі з’ясування та розкриття змісту взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями як широкого соціального партнерства та визначення пріоритетів розвитку цього виду суспільних відносин у сучасних умовах функціонування Української держави доведено, що такий розвиток є полівалентним, багатогранним та багатоаспектним процесом, який актуалізує вирішення низки проблем, а саме: формування сучасних демократичних принципів взаємовідносин влади та громадян; переоцінки базових категорій, принципів, цінностей суспільного прогресу, що дасть змогу виробити сучасний, дієвий і результативний алгоритм соціальної взаємодії держави з громадянським суспільством; зміна нинішнього статусу громадян як споживачів державних послуг шляхом надання сучасного статусу їх відносинам з органами державної влади статусу соціальних партнерів з його законодавчим закріпленням.
Питання розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями мають стати предметом систематичного і всебічного моніторингу якісних показників такої соціальної взаємодії. Доцільно запровадити щорічний моніторинг активності/пасивності неурядових організацій як критерію визначення рівня розвиненості громадянського суспільства; ефективності/неефективності діяльності державного апарату щодо налагодження дієвого постійного соціального діалогу; подолання залежності від тиску бюрократичного апарату. Обов’язковими складовими циклу моніторингу розвиненості неурядових організацій мають стати не лише процедури та процеси, а і їх результати: діагностика (діагноз) → прогнозування (прогноз) → проектування (проект) → впровадження (управлінські рішення). Ці складові також мають стати основою соціоінженерної діяльності органів державної влади усіх рівнів, спрямованої на оптимізацію неурядових організацій, а отже і громадянського суспільства як системи.
З цією метою варто застосовувати формулу математичного представлення соціального поля діяльності для надання конструктивності підходу органів державної влади до організації та здійснення взаємодії з неурядовими організаціями, акцентування уваги на пріоритетності динамічних аспектів соціальної ситуації.
3. У процесі дослідження уточнено основні поняття науково-категорійного апарату, пов’язаного з проблематикою взаємодії ОДВ і НУО, зокрема: соціальне партнерство”, соціальні партнери”, соціальна участь”, соціальне поле”, соціальна активність”, соціальна пасивність”, соціальне самопочуття”, соціальний ефект”, державно-громадська взаємодія”, демократія співучасті”, соціальний ресурс”, соціальний потенціал”, соціальний резерв”, соціальна енергія”. При цьому доведено, що пріоритет слід віддати філософії визнання взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями соціальним партнерством, тобто безперервним процесом взаємовигідної, взаємозалежної конструктивної, прозорої, чесної взаємодії, співпраці та взаємовпливів двох рівноправних соціальних партнерів, якими мають стати органи державної влади усіх рівнів та неурядові організації.
Широке соціальне партнерство у форматі органи державного управління неурядові організації” є постійною духовно-практичною діяльністю, яка поєднує в собі і врівноважує обидва аспекти: матеріальний та духовний. Їх обов’язкове поєднання не лише сприяє реалізації соціальної сутності людини, а й створенню сприятливих умов як для обміну смислами та цінностями між двома соціальними партнерами, так і для прояву індивідуальних рис кожного з них. Таке соціальне партнерство органів державної влади з неурядовими організаціями є безперервним процесом активізації відповідальності, ефективності та результативності органів влади, від якісних характеристик яких залежить не лише дієвість процесу взаємовідносин з неурядовими організаціями державного управління, а й рівень кредиту довіри” громадян до Української держави, а отже і рівень її іміджу в українському суспільстві.
У сучасних умовах функціональної трансформації, спрямованої на оновлення державної машини та її апарату з метою максимального наближення до громадян, а не навпаки, ключовим поняттям для розуміння розвитку соціального партнерства органів державної влади з неурядовими організаціями має стати толерантність як мірило наявності/відсутності сутнісних змін у свідомості державних службовців, показник рівня державної культури кожного із цих соціальних партнерів.
4. Системний аналіз нормативно-правової бази, що регламентує розвиток взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями, показав, що вітчизняне чинне законодавство у цій сфері потребує суттєвого уточнення і вдосконалення, особливо в контексті співпраці центральних органів влади з неурядовими організаціями. У зв’язку з цим доцільно розробити та прийняти окремий закон, який би чітко регламентував нові форми, методи, механізми соціального партнерства органів державної влади усіх рівнів з громадськими організаціями. При цьому сучасним механізмом співпраці у форматі органи державної влади - неурядові організації” може стати запровадження посади місцевого омбудсмана при місцевих державних адміністраціях.
5. У процесі визначення принципів і цілей сучасної системи демо­кратичних взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями з’ясовано, що на сьогодні взаємовідносини у форматі органи державної влади - неурядові організації” характеризуються низьким рівнем упровадження соціально-ціннісних принципів, які виступають умовою підтримки та підвищення довіри громадських організацій до органів державної влади, формування демократичної суспільно-політичної культури, запровадження демократичної співучасті” та соціального діалогу органів державної влади з громадськими організаціями. При цьому для підвищення результативності широкого соціального партнерства як державно-громадської взаємодії необхідним є посилення принципів підзвітності та підконтрольності органам державної влади діяльності громадських організацій, особливо це стосується тих з них, які співпрацюють з міжнародними партнерами. Це потрібно не лише для подолання існуючої практики грантовикачування” і грантопроїдання”, а й для недопущення безконтрольного передавання національно-важливої інформації.
Таким чином, доведено, що сучасним формам та методам, які використовуються в процесі взаємодії органів державної влади з неурядовими організаціями, мають бути притаманні такі характеристики, як: динамічність, конструктивність, відкритість, прозорість, доцільність, ефективність, результативність.
У свою чергу, цілями подальшого розвитку системи демократичної взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями в Україні є: збереження демократичного характеру вітчизняного державо­творчого процесу; забезпечення неухильного дотримання прав і свобод громадян; поліпшення суспільного добробуту; оптимізація системи державного управління, її дебюрократизація і очищення” від корупції тощо.
6. У результаті вивчення зарубіжного досвіду організації взаємо­відносин органів державної влади з неурядовими організаціями виявлено можливості його адаптації в Україні. Зокрема, в деяких країнах Європейського Союзу:
- загальним державним бюджетом, бюджетами окремих ОДВ, місцевими бюджетами передбачено надання НУО субсидій і грантів (практично всі країни нові члени ЄС);
- закони про державний бюджет установлюють субсидії для деяких провідних НУО, таких як Червоний Хрест або Національна асоціація інвалідів (Болгарія);
- майже всі міністерства у свої бюджетні розписи включають НУО, діяльність яких вони мають частково фінансувати (Угорщина);
- органи місцевого самоврядування самостійно визначають, які НУО і як їм фінансувати з місцевих бюджетів (Хорватія) тощо.
Позитивний досвід застосування в країнах ЄС різноманітних систем підтримки (передусім фінансової) державою та місцевими громадами соціально корисної діяльності НУО мав би бути розповсюджений в Україні за наявності взаємного прагнення вітчизняних ОДВ і НУО до формування системи широкого соціального партнерства.
7. Основною тенденцією формування взаємовідносин у форматі органи державної влади неурядові організації” в сучасній Україні стає налагодження дієвого механізму взаємодії соціальних партнерів у форматі ОДВ НУО”. На сучасному етапі вітчизняного державотворчого процесу така взаємодія є одним з ключових факторів удосконалення системи вітчизняного державного управління, що, у свою чергу, і є головним пріоритетом розвитку широкого соціального партнерства в умовах сучасної України. Однак формування цієї системи вимагає кардинальної зміни та осучаснення державною владою управлінської культури і самої філософії державного управління для встановлення ОДВ чітких, прозорих, зрозумілих правил участі НУО в управління державою.
Узагальнення сучасного зарубіжного досвіду у зіставленні з аналізом потреб сучасного розвитку вітчизняної сфери державного управління дає підстави запропонувати органам державної влади як центрального, так і місцевого рівня механізми розвитку ефективного для обох учасників широкого соціального партнерства органів влади та громадянського суспільства, зокрема:
- запровадження посади місцевого омбудсмена;
- розвиток системи громадських рад і дорадчих комітетів;
- залучення НУО до реалізації державних та місцевих програм;
- розширення контрольних повноважень та функцій НУО;
- формування технологій договірного співробітництва ОДВ і НУО в цивільно-правовому полі;
- визначення можливостей, механізмів та обсягів державної фінансової підтримки суспільно значимої діяльності НУО тощо.
8. Комплексне дослідження системи взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями в Україні підтвердило необхідність подальших наукових розробок окремих аспектів цієї проблематики. Пріоритетними серед них є дослідження, орієнтовані на розробку цілісної методології взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями з детальним аналізом відповідних процедур крізь призму взаємодії цих соціальних партнерів, всебічне вивчення особистісно-професійних проявів людського фактора та його впливу на активізацію/склад соціального співробітництва, уточнення природи і структурних елементів взаємозалежності органів державної влади та неурядових організацій як партнерів суб’єктів взаємодії, аналіз способів нейтралізації негативних проявів у соціальному партнерстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К. : Преса України, 1996. 80 с.
2. Закон України про всеукраїнський та місцеві референдуми від 3 лип. 1991 р. № 1286-ХІІ. Режим доступу : www.rada.gov.ua
3. Закон України про інформацію від 2 жовт. 1992 р. № 2657-ХІІ. Режим доступу : www.rada.gov.ua
4. Закон України про місцеве самоврядування в Україні від 21 трав. 1997 р. № 280/97-вр. Режим доступу : www.rada.gov.ua
5. Закон України про місцеві державні адміністрації від 9 квіт. 1999 р. № 586-ХІV. Режим доступу : www.rada.gov.ua
6. Закон України про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації від 23 верес. 1997 р. № 539/97-вр. Режим доступу : www.rada.gov.ua
7. Закон України про статус депутатів місцевих рад від 11 лип. 2002 р. № 93-ІV. Режим доступу : www.rada.gov.ua
8. Закон України про благодійництво та благодійні організації // Відом. Верховної Ради України. 1997. № 6. С. 879-889
9. Закон України про звернення громадян // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 47. С.256
10. Закон України про молодіжні та дитячі громадські організації // Відом. Верховної Ради України. 1999. № 1. С. 2
11. Закон України про об’єднання громадян // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 34. С. 504
12. Закон України про органи самоорганізації населення // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 48. С.254
13. Закон України про політичні партії в Україні // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 23. С.118
14. Закон України про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Вісн. Верховної Ради України. 1998. № 20. С.99
15. Законопроект про відкритість і прозорість діяльності органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування. Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua
16. Проект Закону України про інформаційну відкритість органів державної влади та вищих посадових осіб України. Режим доступу : www.rada.gov.ua
17. Проект Закону України про відкритість і прозорість діяльності органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування. Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua
18. Проект Закону України про участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення та її доступ до інформації, що знаходиться у володінні органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Режим доступу : www.kmu.gov.ua
19. Про механізм участі громадян у процесі формування та реалізації державної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади : Проект Постанови Кабінету Міністрів України Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua
20. Про сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, оцінки рівня взаємодії таких органів з громадянами та їх об’єднаннями : Проект Постанови Кабінету Міністрів України Режим доступу : www.kmu.gov.ua
21. Про деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовт. 2004 р. №1378. Режим доступу : www/kmu.gov.ua
22. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовт. 2004 р. № 1378 Режим доступу : www.kmu.gov.ua
23. Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 груд. 1997 р. № 13 // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0013700-97&p=1244830592304822
24. Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" від 31 лип. 2004 р. № 854 : Указ Президента України. Режим доступу : www.prezilent.gov.ua
25. Про Комісію зі сприяння розвитку громадянського суспільства" від 11 квіт. 2001 р. № 245/2001 : Указ Президента України. Режим доступу : www.prezilent.gov.ua
26. Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади : Указ Президента України // Уряд. кур’єр. 2001. 22 трав. № 88.
27. Абакумов С. А. Гражданское общество и власть: противники или партнери / С. А. Абакумов. М. : Галерея, 2005. 296 с. (Авторская серия "На пути к гражданському обществу" ; кн. V).
28. Аберкомби Н. Социологический словарь / пер. с англ. / Н. Аберкомби, С. Хилл, Б. С. Тернер; под ред. С. А. Ерофеева. Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1997. 420 с.
29. Абетка української політики : довідник / М. Томенко (кер. авт. кол.). К. : Смолоскип, 2001. 230 с.
30. Авер’янов В. Ще раз про зміст і співвідношення понять "державне управління", "виконавча влада" : політ. нотатки / В. Авер’янов // Право України. 2004. № 5. С.113-116.
31. Авуєва І. Соціальний портрет членів соціальних рухів, громадських організацій та політичних партій / І. Авуєва // Українське суспільство. 2003, Соціологічний моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги. К. : Ін-т соціол. НАН України, 2003. С. 283-291.
32. Аналітичні записки з розробки напрямків державної політики / уклад. В. Є. Романов, О. І. Кілієвич. К. : Вид-во УАДУ, 2001. 236 с.
33. Арон Р. Демократия и тоталитаризм : пер. с фр. / Р. Арон. М. : Текст, 1993. 303 с.
34. Аствацатурова М. А. Общественный диалог в системе институтов гражданского общества в политическом регионе / М. А. Аствацатурова // Проблемы становления гражданского общества на юге России : материалы всерос. науч.-практ. конф. (15-16 апр. 2005 г.) науч. ред. А. А. Вартумян. Ставрополь : ООО "Базис", 2005. 365 с.
35. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Г. В. Атаманчук. М. : Юрид. лит., 1990. 351 с.
36. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. М. : Юрид. лит., 1997. 398 с.
37. Афонін Е. А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Е. А. Афонін, Л. В. Гонюкова, Р. В. Войтович. К. : Вид-во НАДУ, 2006. 210 с.
38. Бабінова О. Взаємодія органів державного управління та місцевого самоврядування з громадськістю: теоретико-методологічний аспект : дис. канд. наук. з держ. упр.: 25.00.01 / Бабінова О. К. : Вид-во НАДУ, 2006. 180 с.
39. Бабкіна О. Україна: демократура чи демократія? / О. Бабкіна // Персонал. 2007. № 2. С. 19-24.
40. Баймуратов М. Шлях до громадянського суспільства / М. Баймуратов, О. Долженков // День. 2001. 31 серп.
41. Бакуменко В. Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішнній. К. : Міленіум, 2003 256 с.
42. Баяхчева С. Л. Идеология гражданского общества и опыт России : автореф. дис. канд. филос. наук / Баяхчева С. Л. М., 2006. 20 с.
43. Банчук М. Громадянське суспільство: світовий досвід і українська дійсність / М. Банчук // Сучасна українська політика : Політика і політологи про неї. К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. Вип. 4. С. 264-272.
44. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект) : монографія / Ю. Г. Барабаш. Харків, 2004. 192 с.
45. Бегунов Ю. К. 13 теорий демократии / Ю. К. Бегунов, А. В. Лукашев, А. В. Пониделко. СПб. : Бизнес Пресса, 2002. 240 с.
46. Бернард Ф. Філософія інституту омбудсмена / Ф. Бернард // Політика і час. 1999. № 2. С. 64-69.
47. Битяк Ю. П. Соціальна роль державної служби в Україні / Ю. П. Битяк // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. Харків, 1999. С. 51-57. Вип. 38
48. Білинська М.М. Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні: Автореф. дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / М.М. Білинська; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2004. 36 с
49. Бутирська Т. Взаємодія влади і громадянського суспільства : еволюція і сучасний стан / Т. Бутирська // Актуальні проблеми державного управління. Одеса : Вид-во ОРІДУ УАДУ, 2003. Вип. 1 (13). C. 52-62.
50. Бутирська Т. Проблемний підхід у структурі взаємодії влади і громадянського суспільства / Т. Бутирська // Актуальні проблеми державного управління. Одеса : Вид-во ОРІДУ УАДУ, 2003. Вип. 2 (14). С. 8-17.
51. Ващук О. М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України / О. М. Ващук // Держава і право. К., 2003. Вип. 22. С. 320-326.
52. Взаємодія органів державної влади і організацій громадянського суспільства. Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor/juli/23.htm
53. Виконавча влада в Україні : навч. посіб. / кол. авт. : Н. Р. Нижник, Н. Г. Плахотнюк, В. І. Мельниченко та ін. ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. К. : Вид-во УАДУ, 2002. 126 с.
54. Винников О. Правові засади соціального партнерства в територіальних громадах України : громадські організації та органи влади / О. Винников, Н. Софєянц. Севастополь ; Донецьк : Вебер, 2001. 95 с.
55. Відносини між державою та громадянським суспільством : аатеріали "круглого столу". К. : НІСД, 2003. 115 с.
56. Вінніков О. Українським організаціям європейське законодавство. Проект "Мережа громадянської дії в Україні" / О. Вінніков // Громад. сусп-во. 2007. № 1. С. 24-28.
57. Ткачук А. Влада і громада: співпраця влади і громадськості у вирішенні місцевих проблем / А. Ткачук, В. Артеменко, Р. Рукомеда. К. : Ін-т громад. сусп-ва, 2004. 88 с.
58. Вознюк П. Ф. Консенсус як принцип сучасної демократії : автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.01 / П.Ф. Вознюк; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 14 с.
59. Воронов І. Громадянське суспільство і влада : Теоретичні питання формування громадянського суспільства / І. Воронов // Людина і політика. 2003. № 1. С. 31-42.
60. Гаєвський Б. А. Основи науки управління : навч. посіб. / Б. А. Гаєвський. К. : МАУП, 1998. 112 с.
61. Галонна Е. В. Гражданские форумы как форма развития гражданского общества в современной России / Е. В. Галонна // Вест. Ставроп. гос. ун-та. 2006. Вып. 44. С. 212- 219.
62. ГаманМ. В. Державне регулювання інноваційного розвитку України: Монографія. / ГаманМикола Васильович К. : Вид-во НАДУ, 2005. 388 с.
63. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні : навч. посіб. / В. М. Гаращук. Харків : Нац. юрид. акад. України, 1999. 55 с.
64. Гегель Г. В. Ф. Работы разных лет : в 2 т. / Г. В. Ф. Гегель. М., 1971. Т. 2. С. 620.
65. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации / Э. Гидденс. М. : Академ. Проект, 2003. С.112-130.
66. Глобальные тенденции развития человечества до 2015 года / пер. с англ. М. Леоновича ; под ред. К. Жвакина. Екатеринбург : У-фактория, 2002. 295 с.
67. Гоббс Т. Избранные произведения : в 2 т. / Т. Гоббс. М., 1989. Т. 1. 560 с.
68. Гончарук Н.Т. Керівний персонал у сфері державної служби України: формування та розвиток: Монографія. Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. 239 с.
69. Гольцендорф Ф. Роль общественного мнения в государстве / Ф. Гольцендорф. СПб., 1981. 178 с.
70. Гонцяж Я. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. К. : Міленіум, 2002. 240 с.
71. Супільно-політичні реформи : навч. посіб. / Л. В. Гонюкова, М. М. Ло­гунова, М. І. Пірен та ін. К. : Центр навч. л-ри, 2004. 199 с.
72. Государственная гражданская служба : учебник. 2-е изд., доп. и перераб. / под ред. проф. В. Г. Игнатова. М. : ШСЦ "МарТ" ; Ростов н/Д : Издат. центр "МарТ", 2005. 512 с.
73. Государственная политика и управление : учебник : в 2 ч. Ч. І. Концепции и проблемы государственной политики и управления / под ред. Л. В. Сморгунова. М. : Рос. полит. энцикл. (РОССПЭН), 2006. 384 с.
74. Гражданин, закон и публичная власть / редкол. : А. Ф. Ноздрачев, А. Е. Постников, Ю. А. Тихомиров. М. : Норма, 2005. 368 с.
75. Гражданское общество: Истоки и современность. СПб.: Юрид. центр "Пресс", 2002. 215 с.
76. Гражданское общество, правовое государство и право ("круглый стол" журналов "Государство и право" и "Вопросы философии.") // Вопр. филос. 2002. №1. С. 18-23.
77. Грищенко Н. Н. Основные принципы и механизмы функционирования социвльного государства / Н. Н. Грищенко // Труд и соц. отношения. 2000. № 3. С. 28-36.
78. Громадські організації в Україні: Нормативно-правове регулювання / упоряд. О. М. Роїна. К. : Вид-во КНТ, 2007. 144 с.
79. Громадські ради в Україні : довідник / упоряд. М. Лациба. К. : Укр. незалеж. центр політ. дослідж., 2003. 232 с.
80. Громадянське суспільство в Україні : аналіт. звіт. Режим доступу : http://siteresources.worldbank.org
81. Громадянське суспільство в Україні : аналітичний звіт. Дослідження Світового банку. 52 с. Режим доступу : http://www.worldbank.org