УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОННОСТІ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СОЛОВЙОВ Віктор Миколайович

УДК 35.01:35.072.2 (477): 351.9

УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОННОСТІ
В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ

25.00.01 теорія та історія державного управління
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник:
НИЖНИК Ніна Романівна
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України

КИЇВ - 2006

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАКОННОСТІ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ
1.1. Стан наукових досліджень, поняття та сутність законності в державному управлінні України..........................................................................13
1.2. Законність як принцип державного управління України........................39
1.3. Законність як режим та метод державного управління України............46
Висновки до першого розділу .............................................................................52
РОЗДІЛ 2
СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ
2.1. Поняття та види способів забезпечення законності в державному управлінні України................................................................................................56
2.2. Спеціальні правові способи забезпечення законності в державному управлінні України................................................................................................62
2.2.1. Контроль як спеціальний спосіб забезпечення законності в державному управлінні України (Президентський, парламентський, урядовий, відомчий, судовий)..............................................................................62
2.2.2. Нагляд як спеціальний спосіб забезпечення законності в державному управлінні України (прокурорський, адміністративний)..........103
2.2.3. Примус як спеціальний спосіб забезпечення законності в державному управлінні України........................................................................125
Висновки до другого розділу.............................................................................131
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОННОСТІ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ
3.1. Визначення гарантій законності в державному управлінні України та їх удосконалення......................................................................................................135
3.2. Шляхи забезпечення законності в державному управлінні України...146
Висновки до третього розділу ...........................................................................162
ВИСНОВКИ........................................................................................................166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................169

ВСТУП

Актуальність теми. До зовнішньополітичних пріоритетів розвитку української державності на сучасному етапі належать європейська та євроатлантична інтеграція, утвердження принципів рівноправного партнерства, взаємовигідне добросусідство і співробітництво в міжнародних відносинах.
Розширення економічної присутності України на ринках Європейського Союзу (ЄС) і сусідніх держав за умови забезпечення регіональної стабільності й посилення політичних та економічних позицій у світі є коротко- та середньостроковою перспективою розбудови України. Зовнішньополітичні аспекти стратегічного розвитку держави мають максимально сприяти внутрішнім процесам: становленню громадянського суспільства та правової держави; приведенню законодавства у відповідність з вимогами ЄС; розбудові власної незалежної правової системи; здійсненню ефективних адміністративної, політичної й економічних реформ.
Внутрішні та зовнішні проблеми державного та суспільного життя в Україні зумовлені кількома тенденціями: одні спрямовані на відокремлення та децентралізацію; інші на глобалізацію та регіоналізацію. Така ситуація перешкоджає формуванню стабільного політичного курсу, спрямованого на підвищення ефективності державного управління. Для виходу з неї в умовах децентралізації державної влади особливо важливо узгодити існуючі механізми з перетвореннями конституційного ладу України. Зовнішньо- та внутрішньополітичні аспекти розвитку держави вимагають від науки державного управління розробки нових підходів до визначення сутності, основних категорій та принципів державного управління. Одним із напрямів дослідження має бути невід’ємний атрибут існування і розвитку демократично організованого суспільства та державного управління в цілому законність.
Проблема законності не є новою, адже вперше ця ідея з’явилися ще за часів античності. Особливого змісту законність набула з виникненням держави та права завдяки перетворенню норм моралі у формально визначені загальнообов’язкові правила поведінки. Виходячи з історичних умов виникнення законності зазначимо, що вона нерозривно пов’язана з такими важливими інститутами й аспектами державно-правового життя суспільства, як правотворчість, реалізація норм права, верховенство права, демократія, закон, державна дисципліна, права, свободи й обов’язки особистості, правова держава. Законність це багатогранне явище, яке посідає центральне місце в юриспруденції, філософії, політології і, безперечно, в державному управлінні.
Досвід державотворення країн світу показує, що до цього часу людство не винайшло кращого способу здійснення державного управління, ніж за допомогою законів. Але, як підтверджує практика, навіть найдосконаліші та прогресивні закони нічого не варті й перетворюються на мертве право” без належного виконання. Саме за допомогою законності норми права набувають свого значення і переходять у площину реалізації прав та обов’язків. Визначені положення актуалізують нагальну потребу в дослідженні теми дисертаційної роботи, наповненні поняття законності новим науково-теоретичним змістом, що підтверджується необхідністю докладного вивчення й аналізу причин і умов, які протидіють забезпеченню і дотриманню законності в державному управлінні України.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки, практичні рекомендації та методологія дослідження ґрунтуються на працях українських і зарубіжних учених, а саме: В.Б.Авер’янова [1], О.Ф. Андрійко [2-4], Г.В.Атаманчука [5], Д.М.Бахраха [6-9], В.Т.Білоуса [10], А.Т.Боннера [11], Г.Брєбана [12], В.А.Власова [13], В.М.Гаращука [14, 15], С.Е.Жилінского [16], І.К.Залюбовської [17], А.П.Коренєва [18,19], Н.Крітца [20], Р.С.Мельника [21,22], В.І.Мельниченко [23], Н.Р.Нижник [24,25], С.В.Околітої [26], О.П.Полінця [27], В.В.Самохвалова [28,29], І.С.Самощенко [30-32], В.П.Таранухи [33], В.Д.Ткаченко [34], Е.А.Черенкова [35], О.М.Шевчука [36], В.С.Шестака [37], О.В.Шориної [38] та ін.
Аналіз наукових праць з цієї проблематики показав, що в основному законність в них досліджується з точки зору юриспруденції або в контексті аналізу контролю, нагляду чи примусу. Певну частину праць становлять дослідження російських науковців. Роботи, присвячені дослідженню законності в державному управлінні України, є поодинокими, в основному це наукові статті чи розділи підручників. Отже, необхідно зазначити, що в державному управлінні України комплексне дослідження законності з метою її удосконалення досі не проводилось. В основу процесів, пов’язаних зі зміною форми правління, формуванням громадянського суспільства, набуттям Україною статусу країни з ринковою економікою, реформуванням правової системи та проведенням адміністративної реформи, інтеграцією до ЄС, покладено фундаментальну категорію державно-управлінської науки законність. Ураховуючи перелічені чинники, в державному управлінні України необхідно провести нове науково обґрунтоване, комплексне дослідження законності з метою її удосконалення. Саме це, а також недостатня розробленість теоретичних положень, низка правових проблем та суперечливих питань щодо поняття законності в державному управлінні стали підставою для вибору теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України за науковим проектом Розроблення теоретичних засад деконцентрації і децентралізації в системі виконавчої влади та механізмів збалансування повноважень і відповідальності” відповідно до наукового проекту Академії Державне управління та місцеве самоврядування” (державна реєстрація № 0103U006819), у якому дисертант був співвиконавцем.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні на основі сучасного розвитку науки та практики державного управління теоретико-методологічних засад законності в державному управлінні України, способів і гарантій її забезпечення, розробці науково-обґрунтованих рекомендацій й пропозицій щодо удосконалення законності в державному управлінні України.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
проаналізувати наявні в зарубіжній та вітчизняній науковій літературі погляди на законність у державному управлінні і визначити напрями дослідження;
- охарактеризувати теоретико-методологічні засади законності в державному управлінні України;
- визначити історичні періоди розвитку законності в державному управлінні України;
- конкретизувати дефініції понять законність у державному управлінні України в широкому розумінні”, законність як принцип, метод і режим державного управління України”, способи забезпечення законності” та гарантії законності в державному управлінні України”;
- розкрити організаційні і нормативно-правові засади контролю, нагляду та примусу в державному управлінні України як способу забезпечення законності;
- провести порівняльний аналіз контролю та нагляду як способів забезпечення законності в державному управлінні України;
- запропонувати шляхи удосконалення законності в державному управлінні України.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що виникають у процесі удосконалення законності в державному управлінні України.
Предмет дослідження теоретико-методологічні засади удосконалення законності в державному управлінні України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що теоретичні засади удосконалення законності в державному управлінні України є основою підтримки цієї системи в стані стабільності та рівноваги, сприятимуть виробленню конструктивних шляхів покращання діяльності державно-управлінської системи.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс взаємодоповнюючих методів, що дало змогу систематизувати емпіричну інформацію, проаналізувати становлення та наявний стан законності в державному управлінні України. В дисертаційному дослідженні застосовувалися загальнотеоретичні й спеціально-наукові методи пізнання, зокрема діалектичний, хронологічний, історичний, метод екстраполяції, факторного аналізу, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, метод сходження від абстрактного до конкретного. Історичні аспекти формування поняття законності, наповнення його змістом досліджувалися за допомогою діалектичного, історико-генетичного методів, а також методів екстраполяції і факторного аналізу. За допомогою хронологічного методу досліджено динаміку змін, що відбулись у системі державного управління щодо поняття законності в часовій послідовності. Використання порівняльно-правового методу дало змогу виокремити особливості, притаманні поняттю законності на сучасному етапі розвитку України, здійснити її порівняльний аналіз із правом, законодавством та державною дисципліною, з’ясувати відмінність контролю від нагляду. Логіко-семантичний метод і метод сходження від абстрактного до конкретного дали змогу сформулювати окремі ключові категорії й поглибити понятійний апарат дослідження, визначити сутність, зміст, загальні та особливі риси законності, контролю, нагляду, примусу як основних способів забезпечення законності. Використання методів прогнозування дало змогу окреслити шляхи забезпечення законності.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуального науково-практичного завдання в галузі державного управління, що полягає в розробці шляхів удосконалення законності у державному управлінні України. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому, що
вперше:
- здійснено комплексне теоретико-методологічне дослідження удосконалення законності в державному управлінні як інтегрованого поняття і визначено наукові напрями дослідження;
- конкретизовано дефініції категорійно-понятійного апарату законності в державному управлінні та введено в науковий обіг удосконалені поняття законність у державному управлінні України у широкому розумінні”, законність як принцип, метод і режим державного управління України”, способи забезпечення законності” та гарантії законності”;
- проаналізовано поняття законності в державному управлінні України через співвідношення з принципом верховенства права, законом та державною дисципліною;
удосконалено:
- шляхи забезпечення законності в державному управлінні України;
- теоретичні підходи до уточнення дефініцій окремих понять, які утворюють категорійно-понятійний апарат забезпечення законності в державному управлінні України;
набули подальшого розвитку:
- дослідження відмінностей контролю та нагляду як способу забезпечення законності у державному управлінні України;
- пропозиції щодо стратегії удосконалення законності в державному управлінні України;
- концепції і погляди вчених щодо забезпечення законності в державному управлінні;
- класифікація основних гарантій забезпечення законності в державному управлінні, зокрема виділено загальні (економічні, політичні, ідеологічні, організаційні) та спеціальні юридичні гарантії законності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розв’язанні теоретичних проблем щодо законності в системі державного управління України, створенні основи для подальшого поглибленого наукового вивчення зазначеної тематики, що має сприяти підвищенню ефективності вітчизняної системи державного управління. Отримані в дослідженні результати можуть використовуватися в навчальному процесі при підготовці магістрів державного управління України, написанні монографій, підручників, навчальних посібників з теорії державного управління та дисципліни Законність в державному управлінні”. Результати дисертаційної роботи у формі теоретико-методичних розробок та рекомендацій упроваджені:
- Головною державно-правовою службою Секретаріату Президента України під час опрацювання законопроектів з питань внесення змін до Конституції України, про Кабінет Міністрів України, проектів указів Президента України стосовно здійснення адміністративної реформи, діяльності органів виконавчої влади, удосконалення контролю за виконанням актів Президента України, а також під час експертизи відповідних законів, прийнятих Верховною Радою України і внесених на підпис Президентові України (довідка № 8-7/784 від 27 грудня 2005 р.)
- Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України при підготовці концептуальних документів щодо трансформації державної влади та місцевого самоврядування в Україні (довідка № 315/01/6-05 від 12 жовтня 2005 р.)
- Економічною клінікою Український Менеджмент-Інтелект” в технології управління на підприємствах України та при розробці проектів санаційних програм з метою запобігання банкрутству підприємств (довідка № 01/081 від 7 листопада 2005 р.)
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри державного управління та менеджменту Національної Академії державного управління при Президентові України. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних та вітчизняних наукових, науково-практичних конференціях і семінарах, а саме: на міжнародній науково-практичній конференції Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми державної регіональної політики в умовах проведення адміністративної реформи в Україні” (Хмельницький, 2003); Всеукраїнській науковій конференції Управління в ХХІ столітті: погляд молодих вчених” (Хмельницький, 2004); міжнародній науково-практичній конференції Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); науково-практичному семінарі Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (Одеса, 2004) та на міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005).
Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено автором у 13 публікаціях, серед яких шість у наукових фахових виданнях за спеціальністю Державне управління”, затверджених ВАК України, п’ять у матеріалах науково-практичних конференцій, дві в інформаційно-аналітичному бюлетені та збірнику наукових праць.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки. Список використаних джерел, що включає 181 найменувань, розміщений на 15 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад законності у держаному управлінні України, розробці шляхів удосконалення законності відповідно до вимог державного управління. Отримані результати підтверджують гіпотезу, покладену в основу дисертації, а реалі­зована мета й завдання дають змогу сформулювати такі висновки.
1. На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел встановлено, що в сучасній Україні до цього часу домінували дослідження законності у юриспруденції. У державному управлінні України практично від­сутні розробки, присвячені теоретико-методологічним аспектам досліджуваної проблеми, не досить активно дискутуються питання про способи і гарантії забезпечення законності, що зумовило необхідність проведення комплексного дослідження з цієї теми.
2. Дослідження законності поділено на два періоди: радянський період, або період соціалістичної законності, та пострадянський період. Порівняльний аналіз радянського (класичного”) і сучасного розуміння законності з точки зору державного управління дав змогу більш глибоко вивчити розвиток законності в державному управлінні України.
3. Здійснено порівняльний аналіз поняття законність у державному управ­лінні України” з державною дисципліною, законом і принципом верховенства права та історичного методу дослідження. Охарактеризовано теоре­тико-методологічні засади законності в державному управлінні України, уточ­нено поняття законність у державному управлінні в широкому розумінні”, під яким у науковому обігу рекомендується розуміти наявність науково обґрунто­ваних, закріплених у нормативно-правових актах правових норм, що відобра­жають волю народу, відповідають Конституції, перебувають між собою в суво­рій ієрархічній супідрядності, враховують реалії сьогодення та спрямовані на май­бутнє та послідовне й неухильне виконання цих норм усіма державними орга­нами, посадовими особами, громадянами й об’єднаннями. На основі цього визначення уточнено поняття законність як принцип, режим і метод державного управління”, способи забезпечення законності” та гарантії законності”.
4. На основі аналізу лексичного складу слів спосіб” і засіб” та наукових джерел обґрунтовано погляди на способи забезпечення законності в державному управлінні України. Під способами (засобами) забезпечення законності в державному управлінні слід розуміти застосування компетентними державними органами правових та організаційних видів і методів діяльності, практичних прийомів, операцій, форм роботи з метою забезпечення точного і неухильного виконання вимог законності всіма суб’єктами державного управління, а також можливості громадян впливати на правомірність дій органів державного управління.
5. Зроблено висновок, що способи забезпечення законності поділяються на загальні та спеціальні правові. Загальні способи пов’язані і безпосередньо залежать від економічного, політичного, морально-ідеологічного, культурного розвитку суспільства. Спеціальні способи означають контроль, нагляд та примус, спрямовані на забезпечення законності. Аналіз спеціальних правових способів забезпечення законності в державному управлінні України дав змогу більш детально дослідити проблемні питання удосконалення законності в процесі здійснення президентського, парламентського, урядового, відомчого та судового контролю, прокурорського і адміністративного нагляду та державного примусу.
6. Серед основних шляхів удосконалення законності в державному управлінні України визначено підвищення якості законів та нормативно-правових актів; розробка і прийняття законів, що встановлюють підвищену відповідальність державних органів та посадових осіб за невиконання або неналежне виконання вимог чинного законодавства; існування та діяльність опозиції як важелю контролю за дотриманням принципу законності владою; довгострокове планування державної політики розвитку країни та контроль за дотриманням законності міжнародною спільнотою.
7. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного і світового досвіду дає підстави з метою удосконалення законності в державному управлінні України запропонувати такі практичні рекомендації:
- оскільки у процесі дослідження президентського контролю як способу забезпечення законності в державному управлінні України доведено, що необхідною умовою розвитку демократії в Україні є відкритість влади, контроль за виконанням актів і розпоряджень Президента України необхідно зробити доступним для громадськості. Як варіант рекомендується розмістити на офіційному сервері Президента України інформацію про перебіг виконання указів та розпоряджень Президента України;
- в умовах зміни форми правління необхідно підвищити ефективність контролю за законністю шляхом розробки та прийняття законів, які б нормативно закріпили контрольні повноваження Президента, парламенту, уряду та суду України;
- підвищити ефективність урядового контролю за законністю шляхом переходу від контролю за строками виконання до контролю за напрямками” (за секторами) та якістю виконання у встановлені строки;
- використання державного примусу як способу забезпечення законності має бути останнім, найбільш важливим за своєю силою, способом і вступати в дію на останньому етапі”, коли виявилися неефективними інші способи забезпечення законності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Авер’янов В.Б. Державне управління: теорія і практика. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б. Авер’янова К.: Юрінком Інтер, 1998. 423 с.
2. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01. К., 1999. 390 с.
3. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика. К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1999. 390 c.
4. Андрійко О.Ф. Проблеми державного контролю в Україні // Правова держава. 1994. Вип. 5. С. 104-115.
5. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
6. Бахpах Д.H. Административное право: Учебник для вузов. М.: БEК, 1996. XI. 355 с.
7. Бахрах Д.Н. Административная ответственность. М., 1999. 112 с.
8. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. М.: Издательская группа НОРМА ИНФРА, 2000. 640 с.
9. Бахрах Д.Н. Вопросы законности в государственном управлении // Правоведение. 1992. № 3. С. 3-12.
10. Білоус В.Т. Управління податковою службою в Україні: Автореф. дис. канд. наук держ. упр.: 25.00.05. К., 1998. 21 с.
11. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. М.: Рос. право, 1992. 320 с.
12. Брэбан Г. Французское административное право: Пер. с фр. М.: 1988. 487 с.
13. Власов В.А. Обеспечение социалистической законности в современном государственном управлении. М.: Юрид. лит., 1958. 242 с.
14. Гаращук В.М. Деякі питання характеристики способів забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні // Проблеми законності: Республіканський міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. 178 с.
15. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду в державному управлінні: Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.07. Х.: 2003. 412 с.
16. Жилинский С.Э. Деятельность государства по укреплению законности. М., 1983. 141 с.
17. Залюбовська І.К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного управління: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. / Одес. нац. юрид. акад. О., 2002. 24 с.
18. Коренев А.П. Административное право России: В 3 ч.: Учебник для образоват. учреждений высш. проф. образования по спец. 0211-юриспруденция / Моск. юрид. ин-т МВД России. 2-е изд., с изм. и доп. М.: Щит-М, 1998. Ч. 1. 1998. 279 с.
19. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. М.: Юрид. лит., 1978. 144 с.
20. Neil Kritz, The Rule of Law in the Postconflict Phase: Building a Stable Peace,” in Managing Global Chaos: Sources of and Responses to International Conflict (Chester A. Crocker et. al. eds., 1996); p 587, 588.
21. Мельник Р.С. Законність як принцип управління та його роль у діяльності органів державної виконавчої влади // Вісн. Запорізький юрид. ін-ту Запоріжжя, 1999. № 4 (9). С. 126132.
22. Мельник Р.С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. Х., 2002. 211 с.
23. Мельниченко В.І. Буква закону в державному управлінні. Чи увібрала вона дух суспільних реалій // Віче. 2002. № 8. С. 10-15.
24. Нижник Н.Р. Парламент та уряд в Україні: проблеми взаємовідносин // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. К., 2001. С. 274-281.
25. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.
26. Околіта С.В. Справедливість та законність як принципи державно-правового регулювання: Дис. канд. наук з держ. упр: 25.00.02. К., 2000. 184 с.
27. Полінець О.П. Контроль в державному управлінні України: теоретико-організаційні питання: Дис. канд. держ. упр.: 25.00.01. К., 2003. 248 с.
28. Самохвалов В.В. Законність: основні аспекти та сфери прояву // Держава і право: Зб. наук. пр. К., 2001. Вип. 11: Юридичні і політичні науки. С. 4450.
29. Самохвалов В.В. Поняття, аспекти та сфери прояву // Законність: теоретико-правові проблеми дослідження та впровадження. К., Вид. Юстиніан”, 2004. 216 с.
30. Самощенко И.С. Охрана режима законности Советским государством. М.: Госюриздат, 1960. 200 с.
31. Самощенко И.С. Основы незыблемости советской законности. М.: Знание, 1967. 104 с.
32. Самощенко И.С. Социалистическая демократия и советская законность // Правоведение. 1958. - № 4. С. 22-33.
33. Тарануха В.П. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. К.: НАВС України, 2003. 231 с.
34. Ткаченко В.Д. Функціональне призначення законності // Вісн. Акад. прав. наук України. 1996. № 6. С. 24-30.
35. Черенков Е.А. Обеспечение социалистической законности при применении мер воздействия за административные правонарушения: Дис. канд. юрид. наук. М.: МВШМ МВД СССР, 1987. 199 с.
36. Шевчук О.М. Засоби державного примусу у правовій системі України: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.01. О., 2003. 187 с.
37. Шестак В.С. Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання): Дис. канд. юрид. наук: 12.00.01. Х., 2002. 195 с.
38. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР / АН СССР. Ин-т государства и права / Отв. ред. Б.М.Лазарев. М.: Наука, 1981. 304 с.
39. Бурлай Є.В. Ще раз про законність // Правова держава. К., 1992. Вип. 1. С. 18-22.
40. Даев В.Г., Маршунов М.Н. Основы теории прокурорского надзора. Л., 1990. С. 42-43.
41. Григорьева Н.В. Прокурорский надзор: Учеб. пособие. М.: ИНФРА-М, 2003. 225 с.
42. Прокурорський нагляд в Україні: Курс лекцій для студентів юрид. вищ. навч. закл.; Кол. авторів: В.Т.Нор, Я.О.Береський, І.І.Когутич, З.Д.Котик, М.В.Гузела, А.А.Павлишан, Н.Н.Анікіна, С.І.Писарчук / За ред. проф. В.Т.Нора. Л.: Тріада плюс, 2002. 280 с.
43. Новиков С.Г., Рагинский М.Ю. Прокуратура в системе советского государственного апарата // Правоведение. 1974. № 3. С. 44-51.
44. Коваль Л.В. Державний примус — метод ґарантування суспільної безпеки: Наук. зап. / Нац. ун-т Києво-Могилянська Академія”. — К., 2000. Т.18: Правничі науки. С. 36.
45. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус в державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. Х.: Укр. юрид. акад., 1994. 34 с.
46. Рожнова В.В. Переконання і примус як форми взаємопорозуміння та взаємодії державних органів з населенням під час розслідування кримінальних справ // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. ст. Донецьк, 2000. № 2. Ч. 2. С. 205-210.
47. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учеб. пособие. Х.: ООО Одисей”, 1999. 224 с.
48. Витрук Н.В. Законность: понятие, защита, обеспечение // Общая теория права: Курс лекций / Под ред. проф. В.К.Бабаева. 1993. С. 526-527.
49. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права. Саратов, 1983. 184 с.
50. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. 3-є вид., стер. К.: Юрінком Інтер, 2001. 752 с.
51. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан Ред. В.С.Ковальский / Ин-т адвокатуры пpи Киев. нац. ун-те им. Т.Шевченко. К.: Юpинком Интеp, 1999. 448 с.
52. Михайленко А.Р. Правовое регулирование деятельности прокуратуры Украины по обеспечению законности // Государство и право. 1994. № 1. С. 87-93.
53. Законність: теоретико-правові проблеми дослідження та впровадження / В.В.Самохвалов, С.В.Бобровник, С.І.Аліас, О.Л.Бигич, Т.І.Тарахонич, О.Л.Богініч, Н.М.Оніщенко, В.І.Тимошенко, Є.Б.Кубко, Ю.Л.Власов, О.В.Фатхутдінова. К.: Вид-во Юстиніан”, 2004. 216 с.
54. Блинов В.М. Законность и правопорядок в советском государстве. М.: Юрид. лит., 1977. 231 с.
55. Лунев А.Е., Студеникин С.С., Ямпольська Ц.А. Социалистическая законность в Советском государственном управлении. М.: Юрид. изд-во Минюст. СССР, 1948. 135 с.
56. Невзоров И.Л. Принцип законности в правоприменительной деятельности: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.01. Харьков., 2002. 196 с.
57. Рабинович П.М. Упрочение законности закономерность социализма. Л., 1975. 259 с.
58. Ремнев В.А. Социалистическая законность в государственном управлении. М., 1979. 302 с.
59. Строгович М.С. Основные вопросы советской социалистической законности. М.: Изд-во Наука”, 1966. 190 с.
60. Строгович М.С. Проблемы общей теории права // Избранные труды / Отв. ред. С.Н.Братусь. М., 1990. - Т. 1. 302 с.
61. Соловйов В.М. Законність в державному управлінні // Управління у XXI столітті: погляд молодих вчених: Зб. тез доп. Всеукр. наук. конф. молодих науковців Управління у XXI столітті: погляд молодих вчених”. Хмельницький: Вид-во ХІУП, 2004. С. 100-102.
62. Осипова Н.П. Законність як загальний принцип захисту прав людини (соціологічний аспект) // Проблеми законності: Республіканський міжвід. наук. зб. Х., 1998. Вип. 36. С. 5867.
63. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. М., 1955. 168 с.
64. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. М.: Госюриздат, 1961. 271 с.
65. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2 т. Свердловск, 1972. Т.1. 396 с.
66. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. М., 1971. 223 с.
67. Алексеев С.С. О понятии права // Правоведение. 1970, № 1. С. 20-29.
68. Алексеев С.С. Теория права. Х.: Изд-во БЕК, 1994. 224 с.
69. Блинов В.М. Законность и правопорядок в советском государстве. М.: Юрид. лит., 1977. 231 с.
70. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). М., 1976. 248 с.
71. Братусь С.Н. Предмет и система гражданского права. М., 1963. 197 с.
72. Строгович М.С. Основные вопросы советской социалистической законности. М.: Наука, 1966. 252 с.
73. Ленин В.И. Победа кадетов и задачи рабочей партии // Полн. собр. соч. Б.м., б.г. Т.12. 352 с.
74. Маркс К. Капитал М.: Госполитиздат, 1953. Т. 1. С. 753-754.
75. Конференция международной ассоциации юридических наук // Правоведение. 1958. № 4. С. 134-135.
76. Петров Г.И. Вопросы социалистической законности на конференции международной ассоциации юридических наук в Варшаве // Правоведение. - 1959. № 1. С. 157-164.
77. Социалистическая законность и охрана прав граждан: Тезисы науч. конф. М.: Высш. школа МВД СССР, 1971. 342 с.
78. Степанов В.М. О социалистической законности // Правоведение. 1977. № 3. С.7-14.
79. XXIV съезд КПСС об укреплении Советского государства и развитии социалистической демократии. М., 1973. С. 177.
80. Кукушкин Ю.С., Чистяков О.И. Очерк истории Советской Конституции. М.: Политиздат, 1987. 365 с.
81. Конституція (Основний Закон) України. Остання редакція від 26.06.1996 р. // Відом. Верховної Ради УРСР вiд 11.07.1978 1978 р., № 18, с. 268.
82. Большая российская юридическая энциклопедия. СПб, ЗАО ВК-КОДЕКС”, М.:1(1), 1998. 897 с.
83. Ленинское учение о демократии и законности и его значение для современности / П.М.Лебедев, Х.Отто, Б.В.Мотовилов, С.Э.Жилинский, Г.В.Мальцев М.: Изд-во Мисль”, 1973. 207 с.
84. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. М.: Юрид. лит., 1973. 344 с.
85. Робеспьер М. Революционная законность и правосудие. М., 1959. 275 с.
86. Олейник П.А. Личность. Демократия. Законность. М.: Юрид. лит. 1981. 121 с.
87. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 40000 слів) / За ред. д-ра філол. наук, проф. В.С.Калашника. Х.: Прапор. 2002. 992 с.
88. Лазарев В.В. Теория государства и права. М., 1992. 255 с.
89. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М.: Юрайт, 2000. 432 с.
90. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К.Гіжевський, В.В.Головченко, Е.Ф.Демський, С.Е.Демський, В.А.Довбня, О.С.Захарова, Н.О.Киреєва, В.Г.Клочков, В.С.Ковальський, Д.В.Ковальський, А.М.Колодій, А.Ю.Олійник, О.П.Орляю, О.Л.Слісаренко, А.А.Стрижевська, С.І.Шимон. К., 2002. 528 с.
91. Conference on Security and Cooperation in Europe, Document of the Copenhagen Meeting of the Conference on the Human Dimension, reprinted in 29 International Law Materials 1305, 1307-09 (1990). - June 29, 1990. p. 2, 6, 10, 12.
92. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции и значение. Минск: Наука и техника, 1988. 328 с.
93. Соловйов В.М. Теоретико-методологічні засади законності в державному управлінні України // Вісн. Хмельниць. ін-ту регіон. упр. та права: Наук. часоп. 2004. № 3(11). С. 28-33.
94. Ківалов С.В. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В.Ківалова. О.: Юрид. л-ра, 2003. 896 с.
95. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко; За ред. А.Ф.Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
96. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. Х., 1998. 241 с.
97. Кудрявцев В.Н. Право как элемент культуры // Право и Власть. М., 1990. С. 241-252.
98. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
99. Алехин А.П. Административное право Российской Федерации: Учеб. для студ. вузов, обуч. по спец. Правоведение” / А.П.Алехин, А.А.Кармолицкий, Ю.М.Козлов; МГУ им. М.В.Ломоносова. М.: ЗЕРЦАЛО: ТЕИС, 1996. 639 с.
100. Соловйов В.М. До питання про законність в державному управлінні України // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіон. упр. та права; Зб. наук. пр. За матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. Актуальні проблеми державної регіональної політики в умовах проведення адміністративної реформи в Україні”. 2003. Спецвип. №2. С. 226-228.
101. Явич Л.С. Научно-техническая революция, право и юридическая наука. // Правоведение. 1973. № 5. С. 37-39.
102. Лукашева Б.А. Понятие и сущность социалистической законности // Социалистическая законность и способы ее обеспечения. М., 1968. С. 13-19.
103. Іншин М. Юридичні гарантії як фактор стабільності та підвищення ефективності службово-трудової діяльності державних службовців // Право України. 2004. № 5. С. 84-87.
104. Овсянко Д.М. Административное право: Учеб. пособие. М.: Юристъ, 2002. 468 с.
105. Советское административное право / Под. ред. Ю.М. Козлова. М., 1985. 542 с.
106. Керимов Д.А. Обеспечение законности в СССР. М.: Госюриздат, 1956. 167 с.
107. Коваленко А.А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія та практика: Монографія. К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. 512 с.
108. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навч. посіб. К., 2000. 240 с.
109. Ганич Д.И., Олейник И.С. Русско-украинский и украинско-русский словарь. К.: Изд-во Веселка”, 1990. 560 с.
110. Кубко Є.Б. Проблеми законності в державному управлінні // Законність: теоретико-правові проблеми дослідження та впровадження. К.: Вид-во Юстиніан”, 2004. С. 163-181.
111. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления. М.: Юрид. лит., 1974. 160 с.
112. Социалистическая законность и государственная дисциплина / Под ред. В.Н.Кудрявцева. М.: Наука, 1975. 222 с.
113. Соловйов В.М. Способи забезпечення законності в державному управлінні України // Статистика України. 2004. №4 (27). С. 35-38.
114. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копейчикова. К.: Юрінком, 1997. 320 с.
115. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: Актуальні проблеми реформування / За заг. ред. В.Б.Авер’янова, І.Б.Коліушко. К., 1999. 52 c.
116. Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 27 січ. 2005 р. № 111/2005 // Офіц. вісн. Укр. 2005. № 7 Ст. 390.
117. Закон України про внесення змін до Конституції України // Голос України 2004. 8 груд. № 233 (3483) 16 с.
118. Реформування державного управління в України: проблеми і перспективи / В.В.Цвєтков, О.Ф.Андрійко, С.Д.Дубенко, Є.Б.Кубко, П.Ф.Кулініч, В.П.Нагребельний, Н.Р.Нижник, В.М.Селіванов, В.І.Семчик. К.: Оріяни, 1998. 363 с.
119. Проблемы правовой ответственности государства, его органов и служащих // Государство и право. 2000. № 3. С. 20-36.
120. Соловйов В.М. Президентський контроль як спосіб забезпечення законності в державному управлінні України // Президентський контроль: Всеукр. інформ.-аналіт., наук.-метод. бюл. Адміністрації Президента України. 2004. № 4. С. 64-68.
121. Райт Г. Державне управління: Пер. з англ. К., 1994. 192 с.
122. Майданник О.О. Деякі проблеми здійснення парламентського контролю // Парламентаризм в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. К., 2001. С. 428-432.
123. Закон України про комітети Верховної Ради України // Відом. Верховної Ради України. 1995. № 19. Ст. 134 (з наступними змінами та доповненнями).
124. Закон України про Рахункову палату // Відом. Верховної Ради України. 1998. № 24. Ст. 135 (з наступними змінами та доповненнями).
125. Офіційний сайт уповноваженого з прав людини. http://www.ombudsman.kiev.ua/publ/dopov_2/d_02_2_2.htm
126. Закон України про статус народного депутата України // Відом. Верховної Ради України. 2001. № 42. Ст. 212.
127. Соловйов В.М. Парламентський контроль спеціальний спосіб забезпечення законності в державному управлінні України // Статистика України. 2005. № 1 (28). С. 77-80.
128. Кривенко Л. Парламент без парламентаризму? К.: Віче. 1997. № 4 С. 29-32.
129. Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 черв. 2000 р. № 915 // Офіц. вісн. України. 2000. № 24. Ст. 994. С. 51-92.
130. Розпорядження Президента України про порядок проведення експертизи і підготовк