Формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності: теоретико-методологічні аспекти : формирование стиля мышления субъекта государственно-управленческой деятельности: теоретико-методологические аспекты

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВІТЕР Дмитро Володимирович

УДК 35.001: 364.126

формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності: теоретико-методологічні аспекти

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
Решетніченко Андрій Володимирович,
доктор філософських наук, професор

ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1
Теоретико-методологічні засади дослідження стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності

11

1.1. Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблем дослідження стилю мислення

11

1.2. Концептуально-методологічний аналіз поняття стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”

45

Висновки до першого розділу

67

РОЗДІЛ 2
ҐЕНЕЗА стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності

69

2.1. Детермінанти формування, розвитку та зміни стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності

69

2.2. Концептуальна структурно-функціональна модель стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності

92

2.3. Класифікація стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності

107

Висновки до другого розділу

125

РОЗДІЛ 3
стиль мислення в державноМУ управліннІ

127

3.1. Функціонування стилю мислення в системі державного управління

127

3.2. Трансформація стилю мислення в системі державного управління

143

3.3. Визначення шляхів удосконалення системи державного управління на основі розвитку сучасних стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності

158

Висновки до третього розділу

177

висновки

180

Список використаних джерел

186

додатки

216

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток державного управління в умовах реформування українського суспільства супроводжується зміною світоглядних засад, соціальних норм і цінностей, змінами в суспільній свідомості, що відображається в стилі мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, обумовлюючи зміни принципів і методів державного управління. Нагальна потреба у формуванні та розвитку нових стилів мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності обумовлена тим, що соціокультурна, економічна й політична трансформація суспільства встановлює більш жорсткі вимоги до державного управління. Сучасні процеси децентралізації влади та підвищення відповідальності органів державної влади за наслідки рішень, що приймаються, обумовлюють необхідність зміни існуючих стилів мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності й відповідних змін принципів та методів державного управління.
Завдання всебічного сприяння розвитку творчих, інноваційних, конструктивних стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності і сьогодні залишається актуальним у силу домінування в суспільстві утилітарних, гіперконформних, аморфних та інших віджилих і деструктивних за своєю природою стилів мислення. Сталі стилі мислення впливають на формування соціальної позиції та соціальну активність суб’єкта державно-управлінської діяльності і, в залежності від соціальної ситуації в суспільстві, можуть носити як позитивний, конструктивний, так і негативний, деструктивний характер. Відсутність сучасних та використання сталих стилів мислення може призводити до відокремлення суб’єкта державно-управлінської діяльності від процесів суспільного розвитку, знижувати його значення як рушійної сили розвитку суспільства. Виступаючи головною причиною стримування суспільно-політичної, соціальної, громадської активності, редуковані стилі мислення призводять до викривлень у реалізації освітніх, правових, економічних, соціокультурних та інших основних функцій розвитку суспільства, деформуючи соціальну структуру суспільства. Процеси змін у сучасному суспільстві вимагають формування якісно нових стилів мислення, які б дозволяли повніше та ефективніше задіяти суб’єкта державно-управлінської діяльності у суспільному виробництві, формували б у нього активну соціальну позицію, давали б змогу творчо підходити до вирішення складних проблем державного управління.
Фундаментальні дослідження стилю мислення здійснювались переважно у філософії. Окремі аспекти проблеми стилю мислення досліджувались у політології, психології, педагогіці та інших науках вітчизняними та іноземними дослідниками Г.Андерсоном, А.Ахієзером, В.Барабановою, Х.Вільямсоном, Д.Брайєном, Д.Гальперн, К.Гєєрцом, Б.Глотовим, В.Горським, Е.Грегором, Дж. Грегорі, М.Гусановою, М.Денісом, Р.Дінцельбахером, Є.Ельканом, В.Капітоном, Т.Карніцеллі, А.Креминським, Б.Кримським, М.Кукушкіною, В.Лазаревою, Є.Леонтьєвою, В.Логуновою, М.Михальченком, М.Мустафаєвим, Б.Новаком, З.Оруджевим, С.Папертом, Б.Парахонським, А.Раннікмяе, А.Решетніченком, В.Сагатовським, Ш.Тарклом, С.Торпом, Л.Флеком, Дж.Хоули, Лі Цангом, Д.Циглером, Лі Чао, Е.Чимичем, Р.Штернбергом, Р.Штовером, М.Ялом та інших.
Значний внесок у розробку загальнотеоретичних та методологічних проблем державного управління зробили вітчизняні та зарубіжні науковці В.Авер’янов, К.Андерс, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, Ю.Бажал, Р.Войтович, Б.Гурне, Ю.Кальниш, О.Кілієвич, В.Князєв, З.Лан, Б.Літвак, В.Мартиненко, А.Мельник, П.Надолішній, Н.Нижник, О.Оболенський, Г.Опанасюк, Г. Райт, І.Розпутенко, С.Серьогін, В.Токовенко, Ю.Шаров, Г.Щедровицький та інші.
У державному управлінні стиль мислення переважно розглядався в аспекті формування та розвитку державної служби, реалізації державної соціальної політики та проблем підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, методології державного управління геополітичними процесами. Серед вітчизняних вчених, що звертались до зазначеної проблеми, слід вказати на праці Р.Аврамчука, Т.Василевської, Д.Диновського, А.Лаврентьєвої, І.Надольного, О.Пономарьова, А.Решетніченка, О.Романовського, С.Серьогіна, С.Фареніка та інших. Серед іноземних та російських дослідників до проблеми стилю мислення в державному управлінні звертались А.Агапонов, П.Айхорн, М.Дуглас, М.Кіртон, Д.Полшек, Г.Райт, М.Хармон, Х.Шмід та інші.
У той же час, враховуючи існуючі суперечності між сталими стилями мислення, які мають світоглядні та ментальні характеристики радянської доби, та нинішньою потребою у розвитку таких стилів мислення, які б сприяли творчому, конструктивному та інноваційному вирішенню проблем державного управління в умовах інтеграції України до світового співтовариства, залишається актуальним комплексне системне дослідження процесу формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексного науково-дослідного проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” за темами Методологія аналізу соціально-політичних проблем сучасного українського суспільства” (державний обліковий номер 0204U003988) та Систематизація та удосконалення наукового знання з методології, методів та механізмів державного управління” (державний обліковий номер 0106U004368).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні процесу формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності. Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань:
узагальнити вітчизняний і зарубіжний науковий доробок з тематики дисертаційного дослідження, виокремити питання, що потребують подальшого теоретико-методологічного розгляду;
уточнити понятійно-категоріальний апарат дослідження шляхом аналізу і узагальнення понять стиль мислення”, стиль мислення соціального суб’єкта”, суб’єкт державно-управлінської діяльності” та сформулювати дефініцію стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”;
виділити детермінанти формування, розвитку та змін стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності;
розкрити структурно-функціональні особливості стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності як теоретико-методологічної моделі;
розробити класифікацію стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності;
визначити вплив суспільства та держави на трансформацію стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності й особливості його функціонування в державному управлінні;
окреслити основні напрями вдосконалення державного управління в контексті змін стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.
Об’єктом дослідження є стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні аспекти формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.
Гіпотеза дисертаційного дослідження ґрунтується на припущенні, що стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності є невід’ємною її складовою, яка в процесі суспільних перетворень впливає на особливості державотворення та обумовлює зміни методів і принципів державного управління, визначаючи його ефективність та якість.
Методи дослідження базуються на концептуальному, системному та структурно-функціональному підходах, використання яких дозволяє визначити поняття, зміст і функції стилю мислення в суб’єкт-об’єктних відносинах у державному управлінні. На основі структурно-генетичного методу досліджено ґенезу стилів мислення. Діалектичний метод використано в дослідженні впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на формування стилю мислення. У процесі дослідження структурно-функціональних особливостей стилю мислення в державному управлінні та при розробці концептуальної моделі стилю мислення було застосовано методи системного, структурно-функціонального аналізу і метод моделювання. Дослідження суспільних процесів з точки зору національної самосвідомості та менталітету в аспекті процесів національної ідентифікації здійснювалися на основі конструктивістського підходу. При аналізі впливу соціальної дійсності на стиль мислення були використані діалектичні принципи детермінізму, системності, єдності мислення й діяльності. На основі ситуативного підходу були виявлені необхідні для класифікації й типологічної характеристики стилів мислення структуроутворюючі фактори й елементи. Також було застосовано соціологічний метод експертного оцінювання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні низки нових наукових положень, які обґрунтовують процес формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, зокрема:
уперше:
- визначено стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності як форму прояву стійкої сукупності засобів пізнання, що функціонує в конкретних суспільно-історичних умовах, обумовлена особливостями вихідних світоглядних, ментальних, ціннісних, нормативних, структурно-функціональних, методологічних установок і визначає єдність методів, принципів та підходів державного управління, що використовуються на практиці;
- розроблено класифікацію стилів мислення на основі їх кореляції з типами суспільних відносин, культури, мислення й управління з урахуванням системи індивідуальних і суспільних цінностей, норм і пріоритетів та систематизації детермінант формування стилю мислення;
- виявлено специфічні функції стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності з урахуванням кореляції основних функцій державного управління й громадянського суспільства, на основі чого розроблено структурно-функціональну модель стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності;
удосконалено:
- понятійно-категоріальний апарат дослідження шляхом уточнення поняття стиль мислення соціального суб’єкта”, сутність якого розкривається через сукупність засобів, методів і форм пізнавальної діяльності, що являє собою конкретний спосіб упорядкування спеціальних та загальних зв’язків між суспільством, державою та особистістю, спрямованих на відтворення цілісної системи засобів теоретичної та предметно-практичної діяльності;
дістали подальшого розвитку:
- теоретичні, гносеологічні та соціально-філософські підходи щодо дослідження проблеми формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, зокрема гуманістична концепція управління соціальним розвитком суспільства в аспекті визначення конструктивного й деструктивного потенціалу стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності та транзитивний підхід до управління в аспекті визначення транзитивних стилів мислення;
- методологія моделювання в аспекті розробки теоретичних моделей суб’єктів та об’єктів державного управління, зокрема розроблено модель поняття стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”, концептуальну модель стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності;
- науково-теоретичне обґрунтування шляхів удосконалення державного управління в контексті змін стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення й висновки теоретико-методологічного аналізу формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності можуть бути використані під час розробки нових та вдосконаленні існуючих методів, принципів та підходів державного управління.
Основні положення дисертаційного дослідження використовувалися Інститутом проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України в процесі розробки Словника системного аналізу проблем державного управління” на замовлення Міністерства освіти і науки України (довідка про впровадження №378 від 13.06.2006 р.); у розробці методології соціологічного та експертного моніторингу громадської думки та виявлення динаміки ставлення різних верств населення до процесів інтеграції України в ЄС та НАТО та проблем реалізації державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції України на замовлення Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України (довідка про впровадження №1-Д від 13.06.2006 р.); у роботі Київської обласної ради, зокрема в процесі експертно-аналітичного супроводу розробки Програми соціально-економічного розвитку Київської області на 2007 рік (довідка про впровадження №244/12 від 01.11.2006 р.).
Матеріали дослідження також можуть бути використані в процесі підготовки навчальних курсів із соціальної філософії, філософії, методології та соціології державного управління, у процесі підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації державних службовців, для розробки практичних технологій та методик оцінювання державних службовців.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід щодо формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності. Постановка і вирішення завдань дослідження здійснені здобувачем особисто.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри філософії, соціології державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Основні ідеї та теоретичні положення дисертації були апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях: Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2003); Методологія аналізу соціально-політичних проблем сучасного українського суспільства” (Дніпропетровськ, 2004); Європейська та євроатлантична інтеграція України” (Дніпропетровськ, 2004); Управління соціальним розвитком: історія, теорія, методологія” (Дніпропетровськ, 2005); Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції” (Дніпропетровськ, 2006); Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 5 наукових статей у фахових виданнях, 3 публікації тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 226 сторінки, з них 185 сторінок основного тексту. Робота містить 2 таблиці, 16 рисунків, 2 додатки і список використаних джерел із 337 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Однією з головних проблем для сучасного державного управління є недостатньо опрацьовані питання теорії та практики формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності.
Як виявили дослідження, використання суб’єктами державно-управлінської діяльності сталих, притаманних радянській добі, стилів мислення без врахування особливостей природи, змісту, сутності, якісних характеристик змін, що відбуваються у світовому співтоваристві на рівні суспільства, держави та особистості, не сприяли соціальному розвитку сучасного українського суспільства. Виникає необхідність вдосконалення принципів та підходів державного управління розвитком суспільства та оцінки змістовних, сутнісних та якісних характеристик стилю мислення як однієї з важливих складових державно-управлінської діяльності.
Одержані в ході дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання щодо теоретико-методологічного аналізу формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності і дали можливість зробити такі висновки:
1. Найбільшу увагу науковців привертали питання стилю наукового мислення та стилю мислення епохи, які розглядались у зв’язку з конкретною науковою галуззю, в контексті розвитку духовної культури суспільства, на рівні психолого-когнітивістських досліджень, або ж стосовно окремих питань державної служби. У той же час питанням визначення поняття стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності”, його сутності, місця, ролі та функцій в державному управлінні значної уваги не приділялося. Поза увагою дослідників також залишилися питання розробки дефініції стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, ґенези та класифікації стилів мислення, визначення соціокультурних детермінант формування, розвитку та змін стилів мислення в соціальному розвитку суспільства, визначення функцій стилю мислення в державному управлінні.
Проведений аналіз свідчить, що на сучасному етапі існує необхідність подальшого вдосконалення теоретико-методологічного обґрунтування формування стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності. Практичний аспект дослідження міститься у визначенні пріоритетів використання стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності відповідно до тенденцій розвитку сучасного українського суспільства та системи державного управління.
2. На основі авторського підходу показано, що стиль мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності це форма прояву стійкої сукупності засобів пізнання, що функціонує в конкретних суспільно-історичних умовах, обумовлена особливостями вихідних світоглядних, ментальних, ціннісних, нормативних, структурно-функціональних, методологічних встановлень і визначає єдність методів, принципів та підходів державного управління, що використовуються на практиці. При цьому стиль мислення соціального суб’єкта розглядається автором як іманентний особистості конкретний спосіб відображення дійсності, який відтворюється в процесі розгортання якісного переходу від індивідуального до суспільного, від особливого до загального, є методологічним принципом розуміння об’єктивної дійсності, що формується в конкретно-історичних суспільних умовах. Змістом стилю мислення є онто-, соціо- та гносеологічно взаємообумовлені засоби і форми сприйняття, усвідомлення та осмислення об’єктивної дійсності.
Доведено, що стиль мислення є невід’ємною складовою державно-управлінської діяльності, яка впливає на формування соціальної позиції її суб’єкта, його активності або пасивності щодо соціальної дії, набуваючи глибоких ментальних ознак та особливостей суб’єктивного світосприйняття. Трансформація ментальної та світоглядної складових стилю мислення відбувається під впливом динамічних процесів соціальних змін сучасного суспільства, під впливом якого стиль мислення, що сформувався на основі притаманних даному соціокультурному середовищу особливостях світогляду, менталітету, національної культури, може бути однією з причин загострення протиріч суспільного розвитку в процесі міжкультурних, міжетнічних, міжцивілізаційних взаємовідносин.
3. На основі аналізу ґенези стилів мислення з урахуванням взаємозв’язків між історичними типами суспільства, культури, управління та мислення розроблено класифікацію стилів мислення, в якій представлено індивідуалістичний, герменевтичний, героїчний, символічний, алегоричний, інтуїтивний, синкретичний, догматичний, аналітичний, категоріальний, формальний, прагматичний, персоналістичний, науковий, професійний, процесуальний, праксеологічний, консолідуючий, креативний стилі мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності.
4. Виявлено, що найважливішими детермінантами формування стилю мислення є соціокультурні умови розвитку особистостей; їх соціально-історичні типи; феномени духовно-матеріальної культури, їх національно-історичні особливості; рівень розвитку науково-технічної культури, її взаємозв’язок із соціумом, зміст проблем та завдань державного управління; складність об’єкта, що досліджується, або на який спрямовано управлінський вплив; індивідуальні потреби в ефективному вирішенні проблем, що виникають; необхідність прийняття рішень в конкретній ситуації та суспільно-політичні кризи. Показано, що стиль мислення розкривається в суб’єкт-об’єктних відносинах у процесі суспільного розвитку, обумовлюючи здатність суб’єкта державно-управлінської діяльності визначати загальні напрямки та пріоритети суспільного розвитку, враховуючи індивідуальні очікування інших соціальних суб’єктів, розробляти та ефективно реалізовувати державну політику. Зміни стилю мислення відбуваються під впливом таких факторів, як історично-сформоване соціокультурне середовище; рівень матеріального виробництва; загальні форми суспільної свідомості; характер, зміст, напрямок та інтенсивність соціальних змін у суспільстві; особливості суб’єкта державно-управлінської діяльності.
5. Доведено, що на основі структурно-функціональної моделі стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, що відображає особливості взаємозв’язків структури стилю мислення та специфічних функцій, які він виконує в державному управлінні, з урахуванням їх кореляції можливо визначити зміст ефективного державного управління в аспекті визначення взаємозв’язків між суспільством, державою та особистістю. Від того, який стиль мислення притаманний суб’єкту державно-управлінської діяльності, залежить процес реформування суспільства, впровадження та реалізація державної політики, зміни в системі державного управління тощо. Розвиток стилів мислення, що відображають сучасні суспільні потреби, має за мету підвищення ефективності та результативності державного управління, а також реалізацію індивідуального потенціалу суб’єктів державно-управлінської діяльності, створюючи сприятливі умови щодо реалізації державної кадрової політики, підвищення її ефективності тощо. Виявлено, що у процесі зміни існуючих і формування нових методів, принципів та підходів державного управління відбуваються відповідні якісні зміни в стилях мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності. Важливу роль відіграє стиль мислення у розв’язанні складних ситуацій, які потребують неординарних і результативних методів владного впливу на об’єкт державного управління, що безпосередньо пов’язане з проблемою якісного та ефективного державного управління.
6. Стверджується, що в перспективах розвитку системи державного управління необхідним є відмова в більшості проблемних ситуацій, що пов’язані із трансформацією суспільства та держави, від таких стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності як категоріальний, формальний, прагматичний та персоналістичний. Необхідно формувати та розвивати більш гнучкі, адекватні й ефективні стилі мислення, які сприятимуть підвищенню ефективності державного управління соціальним розвитком суспільства на основі більш адекватного відображенню суб’єктом державно-управлінської діяльності мінливої соціальної дійсності, а саме професійного, процесуального, праксеологічного, консолідуючого, креативного та гуманістичного стилів мислення. Такі стилі мислення визначають формування змістовної основи соціальної діяльності в сучасній державі й можуть сприяти більш глибокому сприйняттю та усвідомленню суспільних цілей на всіх рівнях системи державного управління, що є необхідною та найважливішою умовою побудови соціальної держави та розбудови громадянського суспільства. Запропоновано деякі транзитивні стилі мислення, як такі способи мислення, в яких реалізуються та синтезуються інтелектуальний потенціал особистості та ціннісний зміст її предметно-практичної та теоретико-пізнавальної діяльності. Вирішенню завдань реалізації індивідуальності, розвитку особистості, спрямованого впливу на людину в рамках гуманістично-особистісних підходів і концепцій, спрямованих на формування і розвиток творчих та інноваційних стилів мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, можуть сприяти загальний науковий потенціал, транзитивні стилі мислення, що впливають на розробку та впровадження в практику державного управління новітніх, інноваційних методів, принципів та підходів.
7. Визначено функції стилю мислення суб’єкта державно-управлінської діяльності, що обумовлені особливостями та специфікою державного управління та детерміновані суб’єкт-об’єктними відносинами, в яких суб’єкт державно-управлінської діяльності має владні повноваження щодо здійснення керованого впливу на процеси суспільного розвитку. Серед таких специфічних функцій автором виділяються комплексно-системна, раціонально-аналітична, упорядкування, вдосконалення, процесуальна, політичної самоідентифікації. Зазначені функції спрямовані не тільки на забезпечення ефективності та результативності державно-управлінської діяльності, але й є підґрунтям для зміни основних методів, принципів та підходів державного управління, вдосконалення експертно-аналітичної діяльності.
8. Розроблено практичні рекомендації щодо формування стилю мислення, які ґрунтуються на теоретичних та методологічних результатах дисертаційного дослідження. Зокрема пропонується: розробити методологію оцінки рівня й цілеорієнтованості мисленевої активності та здібностей суб’єкта розумової діяльності та системи оцінки ступеня розвитку в суб’єкта державно-управлінської діяльності конкретних стилів мислення; виробити механізми кореляції формування стилю мислення з формуванням методів прийняття державно-управлінських рішень, у тому числі й для неструктурованих проблем (метод координації за допомогою комісій, метод мозкового штурму, метод Дельфі тощо), що сприятиме підвищенню ефективності державного управління в аспекті сприйняття нових ідей та реалізації державної політики, реалізації функції контролю; спрямовувати систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на розвиток відповідних сучасним потребам стилів мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності.
9. Виявлено перспективність проведення досліджень за проблемою дисертації в аспекті приведення функцій та результатів державно-управлінської діяльності у відповідність потребам суспільства; розвитку індивідуальних здібностей особистості, спрямованих на ефективне вирішення проблем та завдань, що виникають; забезпечення об’єктивного та адекватного бачення сутності кризових явищ у суспільстві та шляхів їх вирішення; підвищення концептуального та практичного забезпечення процесів державного управління; підвищення рівня державно-управлінської культури.

Список використаних джерел:

1. Абрамова Н. Являются ли несловесные акты мышлением? // Вопросы философии. 2001. №6. С. 68-83.
2. Аврамчук Р. Структура держави-соціуму і державності: розширене тлумачення // Актуальні проблеми держ. управління: Зб. наук. пр. Д.: ДФ УАДУ. 2000. Вип. 1 (1). С. 125-133.
3. Агапонов А. Ответственность как фактор эффективности государственного управления / Проблемы повышения эффективности государственной власти и управления в современной России. Сб. тезисов докладов и сообщений научно-практической конференции. Ростов-на-Дону: СКАГС, 1998. Вып. 3. С. 40-47.
4. Айхорн П. Государственное управление на переломе // Вестник МГУ. Сер. 18 Социология и политология”. 2001. №18. С. 140-160.
5. Алексеев Н. Заметки к соотношению мыследеятельности и сознания // Вопросы методологии. 1991. №1. С. 3-8.
6. Алтухов В. Новое мышление мышление о многомерном мире // Дружба народов. 1994. №2. С. 140-158.
7. Андреев А. Место искусства в познании мира. М.: Политиздат, 1980. 225 с.
8. Андреев И. Связь пространственно-временных представлений с генезисом собственности и власти // Вопросы философии. 1999. №4. С. 54-77.
9. Андреева Т. Изменения ценностных ориентаций в переходные периоды истории человечества // Філософія. Культура. Життя: Міжвузівський зб. наук. пр. Вип. 9. Д.: Наука і освіта, 2002. С. 171-182.
10. Андрюхина Л. О соотношении методов и стилей научного мышления // Научное мышление и методология сознания. Свердловск: Свердловський ун-т, 1986. С. 75-82.
11. Анфилатов В., Емельянов А., Кукушкин А. Системный анализ в управлении М.: Финансы и статистика, 2003. 237 с.
12. Аронов Р. Об основах нового способа мышления о явлениях природы”: [понимание-непонимание предлагаемого квантовой механикой способа мышления] // Вопросы философии. 2001. №5. С. 149-158.
13. Арцишевский Р. Мировоззрение: сущность, специфика, развитие. Л.: Вища школа, Изд-во Львовского ун-та, 1986. 196 с.
14. Атаманчук Г. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учеб. пособие. М.: ОАО НПО Экономика, 2000. 302 с.
15. Атаманчук Г. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
16. Атаманчук Г. Теория государственного управления. Курс лекций. Изд. 2-е, допол. М.: Омега-Л, 2004. 584 с.
17. Аугустинавичюте А. Дуальная природа человека. Вильнюс: Вильма, 1983. 287с.
18. Ахиезер А. Россия: критика исторического опыта. В 3-х т. т. 1. От прошлого к будущему. М.: Наука, 2004. 432 с.
19. Ахиезер А. Культура и социальные отношения // Перестройка общественных отношений и противоречия в культуре. М.: 1989. С. 10-21.
20. Ахиезер А. Между циклами мышления и циклами истории // Обществ. науки и современность. 2002. №3. С. 122-133.
21. Бадан А. Соціально-історичні трансформації української ідентичності // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. 2004. № 1. С. 58-65.
22. Баксанский О., Кучер Е. Современный когнитивный подход к категории образ мира” // Вопросы философии. 2002. №8. С. 52-70.
23. Бакуменко В. Методологічні підходи щодо аналізу і формування нормативно-правових баз як інструменту державного управління // Вісн. УАДУ. 1999. № 1. С. 295-304.
24. Бакуменко В. Методологічні підходи до дослідження державно-управлінських рішень // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Мат. наук.-практич. конф. за міжнарод. участю (29 травня 2003 р., Київ). Т. 1. С. 212-214.
25. Бакуменко В. Удосконалення прийняття державно-управлінських рішень як один з найважливіших чинників розвитку державного управління // Зб. наук. пр. УАДУ. 2003. № 1. С. 72-86.
26. Бакуменко В. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
27. Бакуменко В., Князев В., Сурмин Ю. Проблемы становления методо­логии государственного управления // Управление государственной службой Российской федерации / Под ред. А.Турчинова. М.: РАГС, 2004. С. 189-226.
28. Бакуменко В., Надолішній П. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навчальний посібник. К.: Міленіум, 2003. 256 с.
29. Барабанова В. О технократизме и гуманизации в спорте: реалии и перспективы // Гуманитарные и социально-экономические науки. 2004. № 2 (14). С. 191-193.
30. Баткин Л. Итальянские гуманисты: стиль жизни, стиль мышления. М.: Искусство, 1978. 287 с.
31. Бахтияров К. Стиль мышления в логике // Вестник МГУ. Сер. 7. Философия”. 2000. №1. С. 56-67.
32. Белоусова А. Стиль мышления: функциональный аспект // Прикладная психология. 2002. №2. С. 1-11.
33. Беля В. Політична участь та метаморфози образу влади: український контекст // Філософська думка. 2002. №3. С. 108-120.
34. Береговий І., Береговий Г. Неоідеологія державного будівництва: адміністративна реформа як комплексна соціально-управлінська проблема // Вісник УАДУ. 2000. № 3. С. 102-109.
35. Библер В. Мышление как творчество. М.: Политическая литература, 1975. 399 с.
36. Бляхман Л.С. Перестройка экономического мышления. М.: Политиздат, 1990. 271 с.
37. Бойченко І. Міфологічний світогляд перший тип осягнення історії // Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. К.: Либідь, 2000. С. 17-37.
38. Борн М. Физика в жизни моего поколения. М.: Наука, 1963. 212 с.
39. Бродский А. Методологическое значение понятия стиль мышления” в историко-научном исследовании // Вестник МГУ. 1985. №6. История КПСС, научный коммунизм, философия, право. Вып. 1. С. 104-106.
40. Брюшинкин В. Логика, Мышление, Информация. Л.: Изд. ЛГУ, 1988. 152 с.
41. Бызов Л., Филатов С. Религия и политика в общественном сознании советского народа // Религия и демократия: На пути к свободе совести. / Сост. А.Р.Бессмертный, С.Б.Филатов; под. общ. ред. С.Б.Филатова и Д.Е.Фурмана. Вып. 2. М.: Изд. гр. Прогресс-Культура”, 1993. С. 9-43.
42. Бичко Б. Ментальні чинники національної самосвідомості // Філософські обрії. 2002. №8. С. 132-139.
43. Василевська Т. Етичні наслідки групового мислення державних службовців // Вісник НАДУ. 2005. №3. С. 134-140.
44. Василевська Т. Етико-методологічні підходи до аналізу ефективності людського ресурсу державного управління в епоху глобального розвитку // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Мат. наук.-практич. конф. за міжнарод. участю (29 травня 2003 р., Киів). Т. 1. С. 72-74.
45. Василенко И. Политическое время на рубеже культур // Вопросы философии. 1997. №9. С. 46-56.
46. Вітер Д. Стиль мислення в управлінні соціальним розвитком // Актуальні проблеми держ. управління. 2003. №3(13). С. 60-71.
47. Вітер Д. Принципи класифікації стилів мислення в управлінні соціальним розвитком // Актуальні проблеми держ. управління. 2004. №1(15). С. 77-88.
48. Вітер Д. Ґенеза стилів мислення в управлінні соціальним розвитком суспільства // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць Одеського регіонального інституту державного управління. Вип. 2 (18). 2004. С. 85-98.
49. Вітер Д. Соціокультурна та ідеологічна трансформації суспільства в аспекті концепції гуманістичного розвитку // Вісник НАДУ. 2006. №2. С. 369-376.
50. Вітер Д. Стилі мислення суб’єктів державно-управлінської діяльності: деструктивний та конструктивний потенціал // Зб. наук. праць НАДУ. 2006. Вип. 1. С. 320-331.
51. Вітер Д. Символизм в мистико-философском мышлении Апулея / Матеріали ІІ Міжнародної наук.-практич. конф. Дінамика наукових досліджень ‘2003. Д.: Наука і освіта, 2003. С. 28-30.
52. Вітер Д. Аналіз політичного дискурсу й соціальні аспекти депрагматизації / Методологія аналізу соціально-політичних проблем сучасного українського суспільства: Підсумк. мат. круглого столу, 17 червня 2004р. // Відп. ред. А. Решетніченко. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. С. 30-34.
53. Вітер Д. Стиль мислення як основа ефективної діяльності державної служби (аспекти євроінтеграції) / Акт. проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: Мат. регіон. наук.-практич. конф. // За заг. ред. Л.Л. Прокопенка. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. С. 89-92.
54. Виханский О., Наумов А. Основы менеджмента. М.: Принтима, 2002. 428 с.
55. Вишнякова С. Профессиональное образование. Словарь. М.: Принтима, 1999. 318 с.
56. Войтович Р. Ідеологія, технологія та стиль у державному управлінні. Навч. посіб. К.: НАДУ, 2003. 197 с.
57. Воронина Н. Диалектика рефлективного и нерефлективного в стиле научного мышления // Проблемы диалектики научного познания. Куйбышев: Изд. Куйбышевксого ун-та, 1986. С. 33-41.
58. Вотяков А. Логос: Русский стиль мышления / Логос и магия. М.: Б.и., 1994. 431 с.
59. Глотов Б. Держава як форма самовизначення народу // Актуальні проблеми держ. упр.: Зб. наук. пр. Д.: ДРІДУ УАДУ, 2001. Вип. 3 (6). С. 40-47.
60. Глотов Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу: Монографія. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2002. 216 с.
61. Гнатенко П., Бузський М. Национальная психология и бытие общества. Д.: Полиграфист”, 2002. 209 с.
62. Горский В. Историко-философское толкование текста. М.: Прогресс, 1981. 376 с.
63. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник / Под .ред. В.А.Кобзаненко. М.: Статут, 2000. 417 с.
64. Грехнев В. Феномен политического терроризма // Философия и общество. 1997. №2. С. 23-33.
65. Грешных В. Ранний немецкий романтизм: фрагментарный стиль мышления. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1991. 176 с.
66. Григоренко Е., Стенберг Р. Стиль мышления в школе // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология” 1997. №2. С. 33-42.
67. Гринин Л. Производительные силы и исторический процесс. М.: ТЕИС, 2000. 267 с.
68. Гринин Л. Соотношение развития государства и производительных сил (в рамках всемирно-исторического процесса) // Вестник МГУ. Сер. 12. Политические науки. 1999. №1. С. 32-38.
69. Грищенко В., Шушарина О. Взаимосвязь дискретного и континуального в стиле мышления // Соотношение частнонаучных методов и методологии в филологической науке. М.: МГПИ, 1986. С. 137-143.
70. Грушин Б. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования. М.: Политиздат, 1987. 368с .
71. Губарський Л. Культура, ідеологія, особистість. К.: Либідь, 2002. 248 с.
72. Губин В. О связи стиля математического мышления с природой задач математики // Вопросы философии. 1998. №11. С. 142-148.
73. Гурне Б. Державне управління: Пер. з франц. К.: Основи, 1993. 165 с.
74. Гусанов М., Мустафаева М., Мустафаев Ф. Приоритеты и сущность философии образования // Гуманитарные и социально-экономические науки. 2004. № 2 (14). С. 17-23.
75. Гуторович О. Стиль мышления в научном познании. Автореф. Дисканд. филос. наук. / Саратов: Саратовский Гос. Ун-т им. Н.Г. Чернышевского. 2002. 16 с.
76. Данилова В., Кожевников Н. Планетарное мышление и его основные характеристики // Вестник МГУ. Сер. 7. Философия. 2001. №3. С. 28-39.
77. Деникин А. Русский консерватизм XIX века как социально-философский стиль мышления: Автореф. дисд-ра филос. наук. М.: Военный ун-т, 2000. 24 с.
78. Державне управління, державна служба та місцеве самоврядування: Монграфія / Кол. авт.; За заг. ред. проф. О.Ю.Оболенського. Хмельницький: Поділля, 1999. 570 с.
79. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко; За ред. А.Ф.Мельник. К.: Знання-Прес, 2003. 343 с.
80. Державне управління: Словн.довід. // За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
81. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
82. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Моногр. / Кол. авт.; за ред. д-ра філос.н., проф. В.Князєва. К.: Вид-во НАДУ при Президентові України. Міленіум, 2003. 320 с.
83. Диновський Д. Деякі питання формування молодих кадрів управління // Виконавча влада і адміністративне право. К.: Вид-во УАДУ, 2002. С. 378-379.
84. Диновський Д. Формування нової генерації управлінських кадрів в ході адміністративної реформи шлях України до Європейської інтеграції // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції. Зб. наук. пр. К.: Вид-во НАДУ, 2003. С. 84-86.
85. Дмитриевская И. Особенности системного стиля мышления в современном научном познании // Сознание и диалектика познавательной деятельности. Иваново: Слово, 1984. С. 89-100.
86. Добронравова И. Нелинейное мышление // Философская и социологическая мысль. 1991. №6. С. 48-60.
87. Додонов Р. Этническая ментальность: опыт социально-философского исследования. Запорожье: РА Тандем-У”, 1998. 205 с.
88. Дроздов А. Агрессивное” телевидение: социально-психологический анализ феномена // Социс. 2001 №8. С. 62-67.
89. Європейські принципи державного управління / Пер. з англ. О.Ю. Куленкової. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 52 с.
90. Євтух В. Міжетнічний конфлікт у суспільному розвитку поліетнічних країн // Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві / О. Майборода, Р. Чілачава, Т. Пилипенко та ін. К.: Фонд Європа ХХІ”, 2002. С. 182-211.
91. Евтушенко В. Консалтинг в контексте американского стиля управления // Персонал. 2001. №2. С. 87-89.
92. Ерахтин А. Диалектика становления мышление и сознания, Свердловск: Изд-во Свердловского гос. ун., 1989. 150 с.
93. Еремеев Д. Ислам: образ жизни и стиль мышления. М.: Политиздат, 1990. 184 с.
94. Ерунов