ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З РАДОЮ ЄВРОПИ В ГАЛУЗІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ (2000-2005рр.)

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МЕЛЕХ Богдан Володимирович

УДК 327:342:35.07](477)

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ З РАДОЮ ЄВРОПИ В ГАЛУЗІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ (2000-2005рр.)

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Кашуба Марія Василівна
доктор філософських наук, професор

ЛЬВІВ - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1 Теоретична основа формування та реалізації державної політики у сфері захисту прав людини.........................................11
1.1 Джерела та історіографія проблеми.....11
1.2 Принципи і форми співробітництва України з інституціями Ради Європи щодо захисту прав людини ..23
1.3 Методологія співробітництва України з Радою Європи в галузі захисту прав людини....27
Висновки до першого розділу ..............................................................................33

РОЗДІЛ 2 Реалізація державної політики співробітництва з Радою Європи у сфері захисту прав людини.................................................................................35
2.1 Аналіз функцій та повноважень органів Ради Європи у сфері захисту прав людини........................................................................................................................35
2.2 Конституційні засади здійснення державної політики захисту прав людини....................................................................................................................... 44
2.3 Засоби реалізації зобов’язань України як члена Ради Європи........................61
2.4 Активізація зв’язків з громадськістю................................................................78
Висновки до другого розділу ...............................................................................86

РОЗДІЛ 3 Удосконалення державної політики співробітництва з Радою Європи в сфері захисту прав людини..................................................................89
3.1 Пріоритетні напрямки інтенсифікації діяльності органів державного управління України з виконання зобов’язань щодо забезпечення захисту прав і свобод людини...........................................................................................................89
3.2 Удосконалення системи правоохоронних органів.........................................121
3.3 Поглиблення професійної юридичної освіти та правової освіти громадян...................................................................................................................150
Висновки до третього розділу ...........................................................................168

ВИСНОВКИ ................................................................................. ........................171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................175

ВСТУП

Актуальність теми. Українська держава зі здобуттям незалежності у 1991 р. отримала не лише широкі можливості для свого розвитку і вдосконалення, а й певні моральні зобов’язання щодо утвердження та реалізації прав людини. Розпад СРСР кардинально змінив для України напрям міжнародних відносин. Оскільки Україна прагне бути повноцінним членом Європейського Співтовариства, вона насамперед зобов’язана стати демократичною, соціальною, правовою державою, в котрій дотриманню загальновизнаних прав і свобод людини належить вирішальне значення. З цією метою Україна повинна узгодити державну політику із вимо­гами міжнародних стандартів. Зважаючи на це, Україна приєдналась до низки міжнародних правових актів, а найважливіше вступила до Ради Європи, оскільки, співпрацюючи саме з нею, Україна дістала можливість вивчати підходи і запозичувати досвід щодо захисту прав людини, зокрема створити певні правові механізми, спрямовані на їх забезпечення. Головною подією у сфері дотримання прав людини було прийняття Верховною Радою України у 1996 р. Конституції України.
Тема захисту прав людини і громадянина як найбільш актуальне завдання державної політики є основою Концепції гуманітарного розвитку України. Одним із невідкладних завдань нашої держави в напрямку її реалізації визнана чітко артикульована політика поцінування життя людини, вияв поваги до гідності особи, належного дотримання і захисту її прав і свобод. Проте реалізація та захист прав людини в Україні нині ще не досягли того рівня, який передбачений міжнародно-правовими актами, про що свідчить велика кількість звернень громадян до Європейського суду з прав людини. Сприятиме виконанню цього завдання тісне співробітництво України з Радою Європи.
Праці українських та зарубіжних дослідників В. Андрущенка, А. Алехіна, В. Авер’янова, М. Анісімової, В. Бакуменка, Д. Безносенка, Л. Гіждівана, Б. Гаєвської, Л. Губерського, А. Дербака, С. Кравченка, О. Лазора, В. Мартиненка, М. Михальченка, І. Надольного, Н. Нижник, В. Олуйка, В. Огнев’юка, О. Оболенського, Т. Парпан, П. Петровського, М. Рудакевич, В. Скуратівського, П. Ситкіна, Ю. Сурміна, В. Тертички, О. Сушинського та інших заклали теоретичне підґрунтя для аналізу державної політики співробітництва України з Радою Європи у сфері захисту прав людини, гуманітарної політики держави, державної політики у сфері духовного розвитку суспільства. Однак комплексного дослідження державної політики у сфері захисту прав людини в контексті вимог Ради Європи не проводилося.
Обраний для аналізу період 2000 2005 рр. характеризується значною активізацією співробітництва України з Радою Європи у сфері захисту прав людини внаслідок активного пожвавлення процесів становлення громадянського суспільства, які суттєво вплинули на динаміку демократизації та гуманізації національного законодавства, зокрема у сфері захисту прав людини. Усе це зумовлює актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження пов’язане із науково-дослідними темами, які розробляються у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (далі ЛРІДУ НАДУ), а саме Програмно-цільове управління суспільним розвитком” (ДР № 01061U006388) та Концептуальні засади трансформації владних інститутів, процесу вироблення і здійснення публічної політики” (ДР № 01071U001600).
Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних положень державної політики у сфері захисту прав людини та практики її реалізації, а також в обґрунтуванні пріоритетних напрямків удосконалення діяльності органів державного управління на принципах та засадах співробітництва з Радою Європи у сфері захисту прав людини.
Для досягнення мети передбачено вирішення таких завдань:
узагальнити розроблені в українській та зарубіжній науці теоретичні підходи до проблеми державної політики співробітництва країн-членів Ради Європи у сфері захисту прав людини;
проаналізувати основні форми співробітництва України з Радою Європи у сфері захисту прав людини в Україні, а також охарактеризувати специфіку політики захисту прав людини в контексті співробітництва України і Ради Європи;
прослідкувати тенденції розвитку організаційно-правової бази діяльності органів державного управління у сфері захисту прав людини в контексті співробітництва з Радою Європи протягом 2000 2005 рр.;
з’ясувати стан і основні проблеми щодо виконання органами державного управління України рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи і визначити оптимальні напрямки й форми співробітництва стосовно захисту прав людини;
визначити пріоритетні напрямки державної політики, спрямованої на вдосконалення захисту прав людини відповідно до вимог Ради Європи.
Об’єктом дослідження є державна політика України у сфері захисту прав людини.
Предмет дослідження теоретичні засади державної політики співробітництва України з Радою Європи в сфері захисту прав людини.
Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є фундаментальні положення сучасної теорії державного управління, основоположні нормативно-правові акти України Конституція та закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші документи.
Для досягнення визначеної у роботі мети та вирішення основних завдань ми проаналізували та узагальнили доробки попередників, осмислили процес співробітництва України з Радою Європи, що дозволило окреслити тенденції розвитку державної політики захисту прав людини в Україні.
Історич­ний метод використано для дослідження змін, які відбулися внаслідок виконання Україною зобов’язань перед Радою Європи в період 2000 2005 рр.
Порівняльний метод використано для з’ясування динаміки та стану виконання зобов’язань, а також відповідності змісту міжнародно-правових актів Ради Європи у сфері захисту прав людини та актів органів державного управління України щодо реалізації зобов’язань, взятих перед Радою Європи.
Системно-структурний метод у взаємодії з порівняльним аналізом використано при класифікації наукових розробок у галузі захисту прав людини з метою з’ясування стану дослідження проблеми співробітництва України з Радою Європи.
Ці методи також дозволили здійснити класифікацію зобов’язань України, пов’язаних із набуттям членства в Раді Європи, та з’ясувати динаміку і стан їх виконання щодо захисту прав людини.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень державної політики у сфері захисту прав людини в контексті співробітництва України з Радою Європи, яке розкриває науково-теоретичні положення, що сприяють поглибленню співробітництва і вдосконаленню захисту прав людини в Україні.
У дисертації
вперше:
визначено сутність та принципи співробітництва з Радою Європи (верховенство права; поваги прав людини; універсальності прав людини; індивідуальної та політичної свободи; встановлення суворої відповідальності держав за невиконання ними своїх статутних та конвенційних зобов’язань; зміцнення основ громадянського суспільства і активна співробітництво органів влади з його інститутами, поглиблення правосвідомості громадян);
охарактеризовано пріоритетні напрямки і форми співробітництва України з Радою Європи у сфері захисту прав людини (участь представників органів державної влади України в роботі основних та спеціальних комітетів Ради Європи, прийняття Радою Європи резолюцій та рекомендацій щодо України, безпосередні рекомендації представників Ради Європи органам державного управління України, внесення змін до законодавства України на виконання резолюцій Ради Європи, ратифікація конвенцій Ради Європи, допомога в розробці законодавчих актів та оформленні громадських законодавчих ініціатив, фінансова допомога для реалізації певних проектів стосовно співробітництва органів влади та громадськості у сфері захисту прав людини), які становлять основу державної політики;
удосконалено:
теоретичні підходи до визначення завдань органів державного управління в контексті співробітництва з Радою Європи у сфері захисту прав людини, які полягають в удосконаленні нормативно-правової бази для поглиблення правосвідомості посадових осіб із метою ефективної реалізації державної політики у сфері захисту прав людини, забезпечення відкритості і прозорості владних рішень, активізації співробітництва з громадськими правозахисними організаціями;
визначення пріоритетних напрямків здійснення державної політики співробітництва з Радою Європи в галузі захисту прав людини, серед яких основними є: забезпечення свободи поглядів і переконань, створення рівних умов для засобів масової інформації, і їх державна підтримка, налагодження політичного діалогу, створення відкритої та підзвітної суспільству системи врядування, дотримання засад плюралістичної демократії та верховенства права;
підходи до реформування загальнодержавної системи юридичної освіти та системи підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, які полягають у створенні спеціальних програм із захисту прав і свобод людини, налагодженні видання відповідної літератури та організації наукових досліджень, співробітництва з Радою Європи з метою засвоєння прогресивного досвіду;
Одержало подальшого розвитку:
трактування сутності понять права людини”, ”охорона і захист прав людини”, правозахисна діяльність”, забезпечення захисту прав людини в Україні”, зокрема правами людини насамперед необхідно вважати природні можливості індивіда, які забезпечують його життя, людську гідність та свободу діяльності у всіх сферах суспільного жит­тя, задовольняють його різні фізичні, матеріальні та духовні потреби і зумовлюються економічним та духовним рівнем розвитку суспільства.
Практичне значення отриманих результатів. Висновки і рекомендації дослідження можуть бути використані у науково-дослідній та законотворчій роботі. Результати дослідження доцільно використовувати у практичній діяльності органів державного управління у сфері захисту прав людини і вдосконаленні нормативно-правової бази, при реалізації Концепції гуманітарного розвитку України.
Результати дослідження були використані на кафедрі Європейської інтеграції та права ЛРІДУ НАДУ при підготовці і викладанні навчальних дисциплін Політика європейської інтеграції”, Історія, теорія та стратегія європейської інтеграції”, Правова та інституційна система ЄС”, Процес прийняття рішень у ЄС” (акт від 18.12.2008 р.), при викладанні курсу Правознавство” для студентів біолого-технологічного факультету Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького (акт від 17.12.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора. Основні наукові положення, висновки та методичні підходи, зокрема ті, які характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, належать особисто автору.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації викладено у доповідях на науково-практичних конференціях: Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (Львів, 2006 р.), Гідність, солідарність, субсидіарність: до громадянського суспільства в Україні” (Львів, 2006 р.), Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (Львів, 2006 р.), Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (Луцьк, 2006 р.), Молодь у юридичній науці” (Хмельницький, 2006 р.), Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2007 р.), Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні” (Львів, 2008 р.), Приватні та публічні аспекти захисту прав громадян” (Львів, 2009 р.), Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009 р.), Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, 2009 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у п’ятнадцяти наукових публікаціях, три з яких є статтями, опублікованими у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з них 174 сторінки основного тексту. Список використаних джерел та літератури містить 229 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження державної політики співробітництва України з Радою Європи в галузі захисту прав людини протягом 2000 2005 рр., її членства у згаданій міжнародній організації та узагальнення результатів цього співробітництва підтверджують, що органи державного управління України правильно визначили вихідні теоретичні засади здійснення політики захисту прав людини, окреслені завдання поступово реалізовуються, хоча повною мірою мета ще не досягнута.
1. Історіографія проблеми засвідчує, що вивчалася й аналізувалася здебільшого нормативно-правова база захисту прав людини в Україні фахівцями правничої галузі науки. Виявлені ними проблеми, зокрема: нерозуміння суспільством і владою змісту принципу верховенство права; недосконалість юридичної освіти службовців і населення; недотримання органами державного управління принципів, що випливають з концепції правової держави і верховенства права; недосконалість регулювання адміністративних процедур, слабкий рівень незалежності судів та неефективність судоустрою в Україні; відсутність у державі законотворчої роботи, спрямованої на виконання рішень Європейського суду з прав людини; заполітизованість інституту омбудсмена; застарілі інституційні механізми захисту прав людини (прокуратура, адвокатура, Міністерство Внутрішніх Справ, Служба безпеки України); відсутність у громадян права на конституційну скаргу, перевантаженість Конституційного Суду України; відсутність системи безоплатної правової допомоги, можуть розглядатись як теоретичні рекомендації для розгортання досліджень діяльності органів державного управління України, державної політики співробітництва України з Радою Європи у сфері захисту прав людини.
2. Співробітництво України з Радою Європи у сфері захисту прав людини здійснюється на принципах верховенства права, поваги прав людини, універсальності прав людини, індивідуальної та політичної свободи, встановлення суворої відповідальності держав за невиконання ними своїх статутних та конвенційних зобов’язань, задекларованих у Статуті Ради Європи.
3. Формами співробітництва України з Радою Європи є: звернення Парламентської Асамблеї Ради Європи до органів державного управління; резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи; рекомендації органам державного управління і допомога у формуванні нових законів; фінансова допомога; інформування щодо стану захисту прав людини; вивчення законопроектів; моніторинг проблем.
4. Важливим результатом співробітництва України з Радою Європи в галузі захисту прав людини протягом 2000 2005 рр. був Указ Президента України Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи” від 20.01.2006 р. (далі План заходів), який був відповіддю на Резолюцію 1466 (2005), та Рекомендацію №1722 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи від 05.10.2005 р. Затверджений згаданим указом План заходів передбачає забезпечення функціонування демократичних інститутів та верховенство права. Перед Кабінетом Міністрів України, Міністерством юстиції, Національною комісією із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, Генеральною прокуратурою України, Міністерством закордонних справ України, Міністерством праці та соціальної політики поставлені конкретні завдання щодо реалізації зобов’язань України із забезпечення захисту прав і свобод людини.
5. Основними засобами виконання зобов’язань України як члена Ради Європи, зокрема здійснення співробітництва у сфері захисту прав і свобод людини, є прийняття нормативних актів, які визначають державну політику в цій галузі. Основою здійснення державної політики є Закон України Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод (1997 р.), Першого протоколу та Протоколів 2, 4, 7 та 11 Конвенції” від 17.07.1997 р., а також Закон України Про громадянство України” зі змінами і доповненнями (18.01.2001 р.). За звітний період прийнято важливі закони про ратифікацію міжнародних угод: Антидопінгової конвенції” (15.03.2001 р.), Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом” (17.01.2002 р.), Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків” (26.09.2002 р.), Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією” (16.03.2005 р.), ”Європейської ландшафтної конвенції” (07.09.2005 р.). Верховна Рада України вдосконалила Кримінально-процесуальний кодекс України, прийняла новий Кримінальний кодекс України (2001 р.), Кодекс адміністративного судочинства (2005 р.), ввела в дію Кримінально-виконавчий кодекс (2005 р.), також набув чинності Закон України Про державне фінансування політичних партій” (2005 р.).
6. Пріоритетними напрямками здійснення державної політики співробітництва України з Радою Європи в галузі захисту прав людини протягом 2000 2005 рр. були: забезпечення свободи вираження поглядів та переконань; сприяння свободі преси та засобам масової інформації; дотримання європейських стандартів щодо охорони здоров’я населення; вирішення соціальних та екологічних проблем; підтримка оптимальної безпеки на атомних електростанціях; відповідальне й ефективне використання коштів міжнародного співтовариства, спрямованих на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи; спроби реформування політичного процесу та зміцнення громадянського суспільства; забезпечення національних меншин в Україні необхідними умовами для розвитку їх особливої культури.
7. Для вдосконалення державної політики співробітництва з Радою Європи у сфері захисту прав людини вельми важливо: покращити доступ до правосуддя через запровадження безоплатної правової допомоги, відповідно до стандартів Ради Європи; встановити ефективний контроль за перехопленням комунікацій правоохоронними органами, відповідно до демократичних стандартів захисту приватності й національної безпеки; інтенсифікувати програми співробітництва з метою впровадження Європейської хартії місцевого самоврядування задля посилення розвитку місцевої демократії, її нормативного регулювання, навчання службовців місцевого самоврядування; активізувати співпрацю у сфері боротьби з корупцією, реформування прокуратури, незалежність судової влади, навчання суддів, працівників органів внутрішніх справ та прокурорів.
8. Здійснення державної політики захисту прав людини неможливе без реформування правозахисних та правоохоронних органів, зокрема судочинства, прокуратури та адвокатури. Державна політика співробітництва з Радою Європи в галузі захисту прав людини ґрунтується на розумінні правової сутності адвокатури та її діяльності, для чого необхідно вирішити важливі проблеми організаційно-правового забезпечення діяльності всієї адвокатури України, законодавчо визначивши основні поняття, а також проблеми фінансового забезпечення роботи адвокатів і адвокатських об’єднань та інституцій.
9. Важливим елементом здійснення державної політики співробітництва з Радою Європи в галузі захисту прав людини є організація юридичної освіти фахівців правоохоронних та правозахисних органів, а також підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та місцевого самоврядування. Доцільно створити Всеукраїнський координаційний центр правової освіти, який би організовував діяльність у цій сфері державних, громадських, релігійних, муніципальних та інших інституцій і виконував освітню, законопроектну, інформаційну, контрольну, профілактичну, прогностичну та інші функції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція (Основний Закон) України : прийнята Верховною Радою УРСР 20.04.1978р. // Відомості Верховної Ради УРСР [Текст]. — 1978. — №18. — Ст.268.
2. Конституція України : прийнята Верховною Радою України 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1996. — №30.— Ст.141.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України : Закон Української РСР вiд 28.12.1960р. // Відомості Верховної Ради УРСР [Текст]. — 1961. — №2. — Ст.15.
4. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України №2747IV вiд 06.07.2005р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2005. — №32. — Ст.1918.
5. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України №1618IV вiд 18.03.2004р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2004. — №16. — Ст.1088.
6. Про адвокатуру : Закон України № 2887XII вiд 19.12.1992р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1993. — №9. — Ст.62.
7. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України №3477IV вiд 23.02.2006р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 2006. — №30. — Ст.260.
8. Про Вищу раду юстиції : Закон України №22/98ВР від 15.01.1998р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1998. — №25.— Ст.146.
9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова : Закон України №676IV вiд 03.04.2003р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №28. — Ст.214.
10. Про громадянство України : Закон України №2235III від 18.01.2001р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 2001. — №13.— Ст.65
11. Про державний бюджет України на 1999 рік : Закон України №378XIV від 31.12.1998р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1999. — №8. — Ст.59.
12. Про Конституційний Суд України: Закон України №422/96ВР вiд 16.10.1996р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1996. — №49.— Ст.272.
13. Про правонаступництво України : Закон України № 1543XII вiд 12.09.1991р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1991. — №46.— Ст.617.
14. Про прокуратуру : Закон України №1789XII від 05.11.1991р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1991. — №53. — Ст.793.
15. Про свободу совісті та релігійні організації : Закон Української РСР №987XII від 23.04.1991р. // Відомості Верховної Ради УРСР [Текст].— 1991. — №25.— Ст.283.
16. Про статус суддів : Закон України №2862XII вiд 15.12.1992р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1993. — №8. — Ст.56.
17. Про судоустрій України : Закон України №3018III вiд 07.02.2002р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 2002. — №2728. — Ст.180.
18. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України №776/97ВР вiд 23.12.1997р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1998. — №20. — Ст.99.
19. Про додержання прав людини під час проведення оперативно-технічних заходів : Указ Президента України №1556/2005 вiд 07.11.2005р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2005. — №45. — Ст.2834.
20. Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи : Указ Президента України №39/2006 від 20.01.2006р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №4. — Ст.143.
21. Про Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України : Указ Президента України №581/2002 вiд 25.06.2002р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2002. — №26. — Ст.1231.
22. Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою : Указ Президента України №65/2000 від 15.01.2000р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2000. — №3. — Ст.68.
23. Про Засади державної політики України в галузі прав людини : Постанова Верховної Ради України № 757XIV вiд 17.06.1999р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1999. — №35. — Ст.303.
24. Про заходи щодо реалізації Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” : Постанова Кабінету Міністрів України №784 від 31.05.2006р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №22. — Ст.1655.
25. Про посилення судового захисту прав і свобод людини і громадянина : Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 вiд 30.05.1997р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України [Текст]. — 2004. — №11. — Ст.
26. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 вiд 01.11.1996р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України [Текст]. — 2004. — №11. — Ст.
27. Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів : Наказ Міністерства внутрішніх справ України №467 від 23.07.1997р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 1997. — Число35. — Ст.155.
28. Декларація про державний суверенітет України №55XII вiд 16.07.1990р. // Відомості Верховної Ради УРСР [Текст]. — 1990. — №31. — Ст.429.
29. Загальна декларація прав людини : прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2008.— №93. — Ст.3103.
30. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права Щодо дотримання конституційної процедури під час внесення змін до Конституції України 1996 року шляхом ухвалення Закону України Про внесення змін до Конституції України” №2222IV від 08.12.2004 р. та щодо відповідності його положень загальним засадам Конституції України 1996 року і європейським стандартам від 27.12.2005р. // Юридичний вісник України [Текст]. — 2006. — №2. — Ст.
31. Європейська соціальна хартія : прийнята Радою Європи у Туріні 18.10.1961р. // СССР и международное сотрудничество в области прав человека: Документы и материалы [Текст]. — М. : Международные отношения, 1989. — С.
32. Антидопінгова конвенція : прийнята Радою Європи 16.11.1989р., ратифікована Україною 15.03.2001р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №9. — Ст.590.
33. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом : прийнята Радою Європи 27.01.1977р., ратифікована Україною 17.01.2002р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №14. — Ст.1055.
34. Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків: прийнята Радою Європи 28.05.1970р., ратифікована Україною 26.09.2002р. (із заявами і застереженнями) // Офіційний вісник України [Текст]. — 2004. — №31. — Ст.2125.
35. Європейська конвенція про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів : прийнята Радою Європи 19.08.1985р., ратифікована Україною 15.11.2001р.// Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №9. — Ст.589.
36. Європейська ландшафтна конвенція : прийнята Радою Європи 20.10.2000р., ратифікована Україною 07.09.2005р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №37. — Ст.2566.
37. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. : ратифікована Україною із заявами та застереженнями 17.07.1997р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №32. — Ст.2371.
38. Конвенція про кіберзлочинність : прийнята Радою Європи 23.11.2001р., ратифікована Україною 07.09.2005р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2007. — №65. — Ст.2535.
39. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією : прийнята Радою Європи 04.11.1999р., ратифікована Україною 16.03.2005р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №9. — Ст.592.
40. Протокол №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари від 28.04.1983р. : ратифікований Україною 22.02.2000р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №32. — Ст.2374.
41. Протокол №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 22.11.1984р. : ратифікований Україною 17.07.1997р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №32. — Ст.2375.
42. Протокол №11 до Конвенції про захист прав і основоположих свобод людини, який передбачає перебудову контрольного механізму, від 11.05.1994р. : ратифікований Україною 17.07.1997р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2006. — №32. — Ст.2375.
43. Регламент Ради Європи №3955/92 вiд 21.12.1992р. [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_048.
44. Регламент Європейського суду з прав людини вiд 04.11.1998р. // Юридичний вісник України [Текст]. — 2003. — №3.
45. Виконання обов’язків і зобов’язань, взятих Україною при вступі до Організації [Електронний ресурс] : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи №1244(2001) вiд 26.04.2001р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_603.
46. Виконання обов’язків і зобов’язань, взятих Україною при вступі до Організації [Електронний ресурс] : Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи №1513(2001) вiд 26.04.2001р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_606.
47. Виконання обов’язків та зобов’язань Україною [Електронний ресурс] : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи №1262(2001) вiд 27.09.2001р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_607.
48. Виконання обов’язків та зобов’язань Україною [Електронний ресурс] : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи №1346(2003) вiд 29.09.2003р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_608.
49. Про дотримання Україною зобов’язання, взятого при вступі до Ради Європи, щодо введення мораторію на виконання смертних вироків [Електронний ресурс] : Резолюція Комітету з правових питань і прав людини Парламентської Асамблеї Ради Європи №1112(1997) // http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_593.
50. Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною [Електронний ресурс] : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи №1466(2005) вiд 05.10.2005р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_611.
51. Політична криза в Україні [Електронний ресурс] : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи №1364(2004) вiд 29.01.2004р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_610.
52. Про усунення обмежень на право голосу [Електронний ресурс] : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи №1459(2005) вiд 24.06.2005р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_715.
53. Свобода вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні [Електронний ресурс] : Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи №1239(2001) вiд 25.01.2001р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_601.
54. Виконання обов’язків та зобов’язань Україною [Електронний ресурс] : Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи №1622(2003) вiд 29.09.2003р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_609.
55. Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною [Електронний ресурс] : Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи №1722(2005) вiд 05.10.2005р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_612.
56. Про заходи щодо недопущення і скоро­чення надмірного робочого навантаження на суддів: рекомендація Комітету міністрів Ради Європи №R(86)12 від 16.09.1986р. // Права человека [Текст] : сб. междунар.правовых док. — Минск : Белфранс, 1999. — С.
57. Свобода вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні [Електронний ресурс] : Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи №1497(2001) вiд 25.01.2001р. // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_602.
58. Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи вiд 04.04.2000р. // Юридичний вісник України [Текст]. — 2000. — №15. — 13—19квіт.
59. Статут Ради Європи вiд 05.05.1949р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2004. — №26. — Ст.1733.
60. Алов С. Україна і Рада Європи: Розвиток взаємовідносин між Україною та Радою Європи / С. Алов // Історичні і політологічні дослідження [Текст]. — 2001. — №3. — С.55—58.
61. Андрейцев В. Проблеми реформування юридичної освіти в Україні/ В.Андрейцев // Право України [Текст]. — 1998. — №12. — С.15—20.
62. Анісімова М.Ф. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, необхідна складова реформування судової влади в межах виконання зобов’язань України перед Радою Європи / М.Ф.Анісімова // Вісник Запорізького юридичного інституту [Текст]. — Запоріжжя : [б. в.], 2002. — №2(19). — С.192—198.
63. Анісімова М. Ф. Зобов’язання України щодо прав людини у зв’язку з вступом до Ради Європи / М. Ф. Анісімова. — К. : [б. в.], 2001. — С. — (На правах рукопису).
64. Анісімова М. Ф. Реформування юридичної освіти необхідна складова виконання державних зобов’язань перед Радою Європи щодо забезпечення прав людини у процесі проведення судової реформи / М.Ф.Анісімова // Вісник Запорізького юридичного інституту [Текст]. — Запоріжжя : [б. в.], 2000. — С.252—262.
65. Антонович М. Права національних меншин в Україні: національне законодавство та міжнародно-правові стандарти / М. Антонович // Право України [Текст]. — 2004. — № 6. — С. 9—13.
66. Аракелян М. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом / М. Аракелян // Право України [Текст]. — 2006.— №3. — С.19—21.
67. Баймуратов М. Правовий статус людини і громадянина в конституціях держав Східної Європи: порівняльно-правовий аналіз конституцій та їхнє співвідношення з міжнародними стандартами / М.Баймуратов // Вісник Центральної виборчої комісії [Текст]. — 2006. — №1. — 28 лют. — С. 89—93.
68. Бакірова І. Зміст Конституційного права людини і громадянина на судовий захист / І.Барікова // Право України [Текст]. — 2006. — №12. — С.23—28.
69. Без подвійних стандартів : [за матер. прес-конф. голови постійної делегації Верховної Ради у ПАРЄ Б.Олійника щодо обговорення українського питання на жовтневій сесії ПАРЄ] // Голос України [Текст]. — 2005. — №192. — 12 жовт. — С. 5.
70. Белецкий М. В тисках мониторинга : [в повестке дня сессии Парламентской ассамблеи Совета Европы опять включен вопрос о выполнении Украиной обязательств, взятых при вступлении в Совет Европы еще в ноябре 1995 года] / М. Белецкий // Столичные новости [Текст]. — 2005.— 4 — 10 окт. — С. 5; 8.
71. Белецкий М. Европроцедуры: рецепт из Страсбурга: Украина под пристальным вниманием ПАРЕ / М. Белецкий // МИГ [Текст]. — К. : [б. в.], 2004. — № 4. — С. 16—19.
72. Бойко В. Проблема правосуддя в Україні та шляхи її вирішення / В. Бойко // Право України [Текст]. — 2002. — №3. — С. 3—7.
73. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства один з пріоритетних напрямів реформування правової системи України / І. Бондаренко // Право України [Текст]. — 2002. — №7. — С. 63—65.
74. Брижко В. Про приєднання України до Конвенції № 108 Ради Європи / В.Брижко // Право України [Текст]. — 2003. — № 1. — С. 34—37.
75. Бринь Т. Конституція України основа гарантування прав і свобод людини і громадянина / Т. Бринь // Право і безпека [Текст]. — 2005. — №5.— С. 10, 11.
76. Бритченко П. Имплементация международных стандартов защиты национальных меньшинств в Украине / П.Бритченко // Юридический вестник [Текст]. — 1998. — №4.— С. 100—102.
77. Буроменський М. Звернення до Європейського суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства [Текст] / М. Буроменський ; Харківська правозахисна група. — Х. : Фоліо, 2000. — 32 с. — (Серія Права людини”).
78. Бущенко А. Застосування статей 3 та 5 Європейської конвенції з прав людини в національній судовій практиці [Текст] / А. Бущенко ; Харківська правозахисна група. — Х. : Права людини, 2007. — 216 с.
79. Вересоцький М. Кодекс адміністративного судочинства: практика Європейського суду з прав людини на захист підрприємців? / М.Вересоцький // Юридичний радник [Текст]. — 2005. — № 6. — жовт. — С. 42, 43.
80. Виконання зобов’язань України перед Радою Європи // Політика і час [Текст]. — 2001. — №11. — С. 60—69.
81. Виконання обов’язків та зобов’язань України щодо Ради Європи: Як і коли? [Текст] : інформ.аналіт. матер. до Круглого столу парламентарів та експертів / Атлантична Рада України ; Центр стратегічних досліджень ; Фонд Фрідріха Еберта в Україні ; Бюро інформації Ради Європи в Україні. — К. : [б. в.], 2001. — 17 с.
82. Волинка К. Забезпечення прав і собод в Україні: теоретичні і практичні аспекти / К. Волинка // Право України [Текст]. — 2000. — №11. — С. 30—33.
83. Гайдош І. Співробітництво з Радою Європи у сфері прав національних меншин : [комент. нар. депутата України щодо підсумків засідання у Страсбурзі спільної робочої групи представників Ради Європи і України, на якій обговорювались висновки і рекомендації європ. експертів стосовно зареєстрованих у Верховній Раді двох законопроектів (нової редакції) Закону України Про національні меншини в Україні”, підготовані Т.Бук] / І.Гайдош // Наша газета [Текст]. — 2004. — 23 січ. — С. 3.
84. Гедеон Р. Рада Європи нічого в України не вимагає, окрім того, щоб дотримуватися власної Конституції / Р. Гедеон // Хрещатик [Текст]. — 2000. — 13квіт. — С.5.
85. Гіждіван Л. Про деякі питання адаптації законодавства України з громадянських прав людини до норм Ради Європи / Л.Гіждіван // Право України [Текст]. — 1999. — №11. — С. 27—29.
86. Гіждіван Л. Ю. Становлення та розвиток співробітництва України з Радою Європи у сфері прав людини / Л. Ю. Гіждіван. — К. : [б. в.], 2000. — С. 235 — (На правах рукопису).
87. Головатый С. Европейский Суд по правам человека: решение по делу прийнято — как его исполнить / С. Головатий // Юридическая практика [Текст]. — 2000. — 5 октяб. — С. 1; 3.
88. Головатий С. Політична ситуація в Україні і Рада Європи / С.Головатий // Універсум [Текст]. — 2003. — № 1/2. — С. 30—35.
89. Головченко В. Путівник Радою Європи / В. Головченко // Людина і політика [Текст]