Взаємообумовленість принципів і закономірностей державного управління: теоретико-методологічний аспект

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВИНОГРАДОВА Наталія Леонідівна

УДК 35.08::167.6

Взаємообумовленість принципів і закономірностей державного управління:
теоретико-методологічний аспект

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
РЕШЕТНІЧЕНКО Андрій Володимирович,
доктор філософських наук, професор

Дніпропетровськ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ..

11

1.1. Стан розробки досліджуваної проблеми..........................................................

11

1.2. Методологія дисертаційного дослідження .....

46

Висновки до розділу 1................................................................................................

61

РОЗДІЛ 2
змістовний аналіз ЗАКОНІВ, ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ і принципІВ в ТЕОРІЇ Державного управління

65

2.1. Дослідження сутнісних ознак законів і закономірностей державного управління..

65

2.2. Аналіз змістовних характеристик принципів державного управління ........

88

2.3. Пізнання законів, закономірностей та принципів державного управління ..

114

Висновки до розділу 2 ..............................................................................................

135

РОЗДІЛ 3
Методологічні та праксеологічні аспекти законів, закономірностей і ПРИНЦИПів Державного управління

138

3.1. Методологічні функції законів та закономірностей державного управління...

143

3.2. Праксеологічний аспект реалізації принципів державного управління

157

Висновки до розділу 3...

181

ВИСНОВКИ................................................................................................................

184

ДОДАТКИ...................................................................................................................

189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................

271

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У період трансформації українського суспільства та прискореного реформування державних інституцій особливої актуальності набувають питання вдосконалення системи державного управління на принципово нових концептуальних засадах, які інтегрують нові пріоритети суспільного розвитку. Такі основні вектори трансформації, як зміна характеру взаємодії держави і суспільства в напрямі формування партнерських відносин між державним, приватним та громадським секторами, застосування ринкових механізмів у практиці роботи органів виконавчої влади, упровадження сервісного підходу й акцентування уваги на якості державних послуг знайшли відображення в новітніх концепціях, таких як «державний менеджмент», «публічне врядування», «дерегулювання та самоорганізація» тощо. Оновлення концептуальних контурів науки державного управління позначається не лише на зміні світоглядних, методологічних настанов і орієнтирів, але й на перегляді змісту понять та категорій, які є інструментом теорії науки.
Категорії «закон», «закономірність» і «принцип» посідають місце в найвищих щаблях ієрархії абстрактних теоретичних понять і відіграють важливу роль у сучасній науці і, зокрема, у науці державного управління. Однак зміст цих понять у теорії державного управління неусталений. Вони ототожнюються, уживаються як синоніми поза з’ясуванням їх специфіки та характеру зв’язку, іноді їх існування просто ігнорується. У зв’язку з цим актуалізується необхідність упорядкування цих базових категорій в теорії державного управління на основі проведення змістовно-функціонального аналізу зазначених понять, виявлення їх специфічних рис та особливостей, розкриття характеру їх взаємозв’язків та взаємообумовленості. Актуальність дослідження посилюється також потребою осмислення суперечності між формалізованими в нормативно-правових актах управлінськими принципами та принципами, згідно із якими діє в управлінській практиці державний службовець.
Сучасне розуміння принципів державного управління, законів і закономірностей управлінської діяльності значною мірою формувалося під впливом традиції, закладеної працями Платона, Аристотеля, Н.Маккіавелі, Ф.Бекона, Т.Гоббса, К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна, І.Ільїна, М.Вебера, А.Файоля, Т.Парсонса, Д.Істона, Ф.Тейлора, Г.Форда та ін.
Аналіз наукових праць із загальних теоретико-методологічних аспектів розвитку наукового знання, логіки пізнавального процесу, становлення й функціонування понятійно-категорійного апарату, місця і ролі принципів та законів у наукових теоріях таких авторів, як В.Афанасьєв, В.Голованов, Л.Друянов, В.Ільїн, В.Лекторський, В.Стьопін, М.Розов, Г.Рузавін, В.Швирьов, В.Штофф, Г.Щедровицький, Е.Юдін та інші, сприяли концептуальному осмисленню автором функціонального призначення принципів і законів державного управління.
Суттєвий внесок у дослідження теоретико-методологічних і загальнонаукових проблем галузі державного управління зробили такі відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Авер’янов, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, Р.Войтович, В.Голубь, І.Грицяк, Б.Гурне, Д.Зєркін, В.Ігнатов, Ю.Кальниш, С.Кіндзерський, В.Князєв, В.Козбаненко, В.Малиновський, В.Мамонова, В.Мартиненко, О.Машков, І.Надольний, Н.Нижник, О.Оболенський, Г.Райт, І.Розпутенко, Г.Саймон, С.Серьогін, Ю.Сурмін, О.Сушинський, В.Тертичка, В.Тронь, С.Фаренік, С.Хаджирадєва, В.Цвєтков, С.Чукут, Ю.Шаров, І.Шкурат та ін. Дослідженню окремих аспектів проблеми визначення принципів державного управління, аналізу специфіки законів і закономірностей державного управління присвячені праці Т.Бутирської, Н.Грицяк, В.Капітона, В.Князєва, С.Кравченка, В.Куйбіди, О.Оболенського, С.Околітої, Т.Пахомової, А.Решетніченка, М.Свіріна, Ю.Сурміна та ін.
Водночас, проведений аналіз джерел за темою дослідження дає підставу стверджувати, що проблема взаємообумовленості принципів і закономірностей державного управління є малодослідженою. У сучасній теорії державного управління відсутні фундаментальні наукові розробки, які були б спеціально присвячені вивченню природи та змісту понять «закон», «закономірність» і «принцип» у державному управлінні, а також аналізу процесу взаємного обумовлення принципів та закономірностей державного управління, що визначило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось згідно з п.2 та п.4 «Пріоритетних напрямів досліджень у галузі науки «Державне управління», схвалених рішенням Вченої ради Національної академії державного управління при Президентові України від 29.04.2004 р. № 96/4, та в межах тематики науково-дослідних робіт кафедри філософії, соціології державного управління і кафедри державного управління та місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Дослідження проводилося у межах таких тем науково-дослідних робіт: «Концептуально-методологічні основи управління соціальним розвитком українського суспільства» (державний реєстраційний номер 0104U006874) та «Морально-етичні засади розвитку державної служби України: європейський та вітчизняний досвід» (державний реєстраційний номер 0107U002397), в яких автор брала участь як молодший науковий співробітник. Автором розроблялися частини концептуально-методологічної основи дослідження з вивчення принципів управління соціальним розвитком та передумов формування морально-етичних принципів, за якими функціонує сучасна державна служба в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування взаємообумовленості принципів і закономірностей державного управління, визначення особливостей, що притаманні процесу їх взаємного обумовлення на сучасному етапі розвитку системи державного управління в Україні.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційній роботі послідовно вирішувалися такі завдання:
здійснити системний аналіз стану розробки проблеми дослідження в науковій літературі;
уточнити зміст основних понять теорії державного управління «закон державного управління» та «закономірність державного управління» на ґрунті дослідження їх сутнісних характеристик;
визначити характерні риси змістовного наповнення принципу в теорії державного управління, встановити особливості принципу стосовно закону державного управління та їх взаємозв’язок;
розкрити специфіку пізнання законів і закономірностей державного управління на різних рівнях і сферах здійснення державно-управлінської діяльності; висвітлити особливості у пізнанні принципів державного управління;
проаналізувати й охарактеризувати у контексті взаємообумовленості принципів і закономірностей державного управління методологічну роль і функції законів і закономірностей державного управління як у системі теоретичного знання наукової галузі державного управління, так і в управлінській практиці;
запропонувати модель процесу взаємного обумовлення принципів і закономірностей в державному управлінні, визначити особливості цього процесу, характерні для системи сучасного вітчизняного державного управління;
дослідити особливості процесу функціонування формальних принципів державного управління; проаналізувати основні чинники, що впливають на процес їх дотримання в системі державного управління.
Об’єкт дослідження процеси державного управління як форма прояву законів, закономірностей і принципів державного управління.
Предмет дослідження теоретико-методологічні засади взаємообумовленості принципів і закономірностей державного управління в умовах трансформації українського суспільства.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розкриття особливостей взаємообумовленості принципів і закономірностей державного управління на основі проведення змістовно-функціонального аналізу понять «закон державного управління», «закономірність» і «принцип державного управління» дозволить удосконалити теоретичні напрацювання та оновити підходи управлінської практики для більш ефективного державного управління в Україні на сучасному етапі розвитку.
Методи дослідження. Мета і характер визначених завдань дослідження зумовили застосування комплексу загальнонаукових методів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії) і спеціальних методів вивчення проблеми. На основі діалектичного методу пізнання розглянуто теоретичні підходи до розуміння природи принципів державного управління, законів і закономірностей у державному управлінні; за допомогою історико-порівняльного методу було проаналізовано еволюцію цих підходів. Логіко-семантичний метод дав можливість сформулювати визначення змістовних характеристик цих ключових понять і простежити специфіку використання досліджуваних термінів у різних мовних традиціях у контексті аналізу закордонних джерел з теорії державного управління. Методи класифікації були використані під час розгляду переваг і недоліків існуючих підходів до систематизації принципів державного управління і формулювання авторської позиції з цього питання. Методи формалізації та моделювання застосовувалися під час дослідження взаємного обумовлення принципів і закономірностей державного управління, що дозволило розробити модель цього процесу.
Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи і його використання сприяло вирішенню більшості завдань дослідження, оскільки він дозволив виявляти стійку сутнісну і невипадкову залежність, тобто закономірність у державно-управлінських процесах. Застосування структурно-функціонального методу дозволило дослідити особливості прояву законів і закономірностей у різних підсистемах державного управління. Метод аналізу ситуативних прикладів застосовано для верифікації запропонованого підходу до розуміння причин недієвості формальних принципів державного управління. Широкого застосування в роботі набули прийоми описування, пояснення й зіставлення, систематизації та узагальнення відповідних наукових і нормативно-правових джерел інформації.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукові положення, що найбільшою мірою розкривають новизну дослідження, полягають у тому, що в дисертаційній роботі
уперше:
- визначено домінантну роль принципів державного управління і похідний від них характер управлінських закономірностей як особливість, що притаманна взаємообумовленості принципів і закономірностей державного управління на сучасному етапі розвитку державного управління в Україні;
- запропоновано модель процесу взаємного обумовлення принципів і закономірностей у державному управлінні, яка розкриває процес формування взаємозв’язку і взаємовпливу закономірностей соціального розвитку, закономірностей, принципів і законів державного управління через механізми опредмечення та розпредмечення зв’язків і відношень у системі державного управління;
удосконалено:
- понятійно-категорійний апарат в аспекті уточнення змісту базових теоретичних понять науки державного управління, а саме «закономірність державного управління» та «закон державного управління» (науковий закон) шляхом аналізу змістовних та структурно-функціональних характеристик цих понять;
- підходи до розгляду взаємозв’язку методів і рівнів пізнання закономірностей державного управління з методами практичної управлінської діяльності, що дозволило встановити залежність форми опредмечення закономірностей від даних рівнів і методів пізнання та діяльності;
дістали подальшого розвитку:
теоретико-методологічні підходи до розкриття взаємозв’язку понять «закономірність державного управління» і «закон» як юридичного терміна, на основі чого встановлено, що закономірності державного управління набувають предметності, зокрема, у нормативно-правових актах, тобто юридичних законах;
теоретичне обґрунтування методологічної ролі і функцій законів державного управління, через їх розкриття як у системі теоретичного знання наукової галузі державного управління (функції узагальнення та систематизації емпіричного матеріалу, теоретизації, описування та пояснення, прогнозування та планування, отримання нового знання), так і в практиці державного управління (насамперед, роль законів у формуванні стратегії державного управління, у процесі прогнозування та планування управлінської діяльності, в унормуванні суспільної діяльності через закріплення законів як певних шаблонів, зразків, схем, що переважно набувають предметності в нормативно-правовому вираженні);
- експлікація принципів у теорії державного управління, підстави їх класифікації; запропоновано виділити дві групи принципів державного управління відповідно до двох основних форм осягнення світу індивідом: принципи пізнання державного управління та принципи практичного здійснення управлінської діяльності в органах державної влади та місцевого самоврядування;
- теоретичні аспекти розуміння основних суперечностей процесу реалізації формалізованих принципів державного управління шляхом з’ясування факторів, які впливають на процес їх дотримання суб’єктом управління.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає в тому, що її положення можуть бути застосовані як методологічні принципи під час аналізу проблематики загальнонаукових категорій, які застосовуються в теорії державного управління, що сприятиме розвиткові теоретичного підґрунтя сучасних державно-управлінських процесів. Теоретичні напрацювання також можуть застосовуватися в навчальному процесі, зокрема в розробці тематичних планів, програм, курсів лекцій з проблем формування теоретико-методологічної складової науки державного управління. Основні результати дослідження використані факультетом післядипломної освіти Дніпропетровського національного університету у навчальному процесі студентів програми підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба» (акт про впровадження від 07.04.2008 р.), Академією митної служби України під час розробки методичного забезпечення навчальних курсів з «Державного управління» під час ліцензування підготовки магістрів за спеціальністю 8.150101 «Державна служба» (довідка про впровадження від 10.07.2008 р. № 11/402) та у навчальному процесі ДРІДУ НАДУ при Президентові України під час удосконалення навчально-методичного забезпечення дисципліни «Вступ до публічного врядування» (довідка про впровадження від 07.07.2008 р. № 03/1-5-16/2-616).
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та положення дисертації були викладені в наукових доповідях та повідомленнях на науково-практичних конференціях у тому числі й за міжнародною участю «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції» (Київ, 2003), «Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління» (Київ, 2004), «Проблеми підготовки управлінських кадрів на регіональному рівні» (Дніпропетровськ, 2004), «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення» (Київ, 2005), «Управління соціальним розвитком: історія, теорія, методологія» (Дніпропетровськ, 2005), «Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування» (Київ, 2007), «Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування» (Львів, 2008). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри філософії, соціології державного управління, на міжкафедральних та науково-методичних семінарах Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових статей у фахових виданнях та 6 публікацій як тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі розв’язано актуальне наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні взаємообумовленості принципів і закономірностей державного управління, визначенні особливостей їх взаємозв’язку на сучасному етапі розвитку державного управління в Україні. Отримані в ході проведеного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити такі висновки:
1. Аналіз стану джерел з досліджуваної проблеми свідчить про відсутність спеціальних досліджень з даної теми, суперечність та розбіжність у розумінні й визначенні сутності понять «закон», «закономірність» і «принцип» у теорії державного управління. Виявлено, що характерною особливістю сучасного стану науки державного управління є методологічний та концептуальний плюралізм. Серед трьох виокремлених підходів до розуміння вказаних понять найбільшого поширення дістав аморфний, і тенденція щодо його поширення зберігається. Детерміністський підхід, з огляду на те, що в сучасній науці відбуваються значні парадигмальні зміни, втрачає актуальність. Водночас посилення динаміки розвитку науки підвищує вимоги до понятійно-категоріального апарату як інструменту наукових досліджень, що актуалізує інтерпретаційний підхід.
2. Дослідження основних змістовних та структурно-функціональних характеристик понять «закон державного управління» та «закономірність державного управління» із застосуванням класичного підходу до розуміння поняття наукового закону дозволило їх розрізнити й уточнити визначення. Запропоновано розглядати закономірності державного управління як суттєві, усталені, необхідні зв’язки та відношення, які об’єктивно існують в управлінських явищах та процесах і певним чином регулюють діяльність. Науковий закон у теорії державного управління являє собою певне судження, що спрямоване на умовне, обмежене в часі та просторі, відображення суттєвих, повторюваних, відносно стабільних відношень та зв’язків у галузі державного управління, які мають загальний і необхідний характер, виражене в загальноприйнятій для даного дискурсу знаковій формі. Безпосередній зв’язок закономірності державного управління та юридичного закону виявляється в тому, що останній виступає однією з основних форм опредмечення закономірних зв’язків у державному управлінні.
3. Установлено, що принцип державного управління є гносеологічною категорією, зміст якої сконструйовано людською свідомістю і яка виражає або провідну ідею (як ціль-місію, орієнтир розвитку), або поведінковий зразок. Містячи норму, керівне правило, принцип у державному управлінні, на відміну від закону, завжди має ціннісний вимір.
На основі аналізу існуючих підходів до класифікації принципів державного управління запропоновано розрізняти дві групи принципів, які відповідають двом основним формам осягнення людиною світу: принципи пізнання державного управління і принципи практичного здійснення державно-управлінської діяльності.
4. Вивчення методів пізнання законів державного управління дозволило встановити їх взаємозалежність із методами практичної управлінської діяльності та формами опредмечення закономірностей державного управління. У цьому контексті проаналізовано втілення конституційних норм у законах України та підзаконних актах, що продемонструвало не лише певну суперечливість у відображенні закономірних зв’язків державного управління залежно від рівня та методів пізнання, але й несформованість, незрілість цих зв’язків. При цьому об’єктивно виникає певна колізія з реалізації загального в конкретному (теоретичного на емпіричному рівні), що призводить до невідповідності й суперечливості в процесах правоутворення, правореалізації, правозастосування та процесуальності. Її вирішенню сприятиме розвиток нормативно-правової бази з позиції системності та в напрямі гармонізації підзаконних і, передусім, так званих «відомчих» актів з Основним Законом та правовими стандартами законодавства держав ЄС.
Пізнання принципів державного управління загалом не відрізняється від пізнання закономірностей державного управління. Разом з тим вони мають як особливість наявність яскраво вираженої аксіологічної складової та оцінювального аспекту судження.
5. З’ясування методологічної ролі законів державного управління дало можливість порівняти їх із управлінськими принципами в контексті функціонального призначення, що поглибило погляди на ці категорії не лише в аспекті їх розрізнення, але й у дослідженні їх пов’язаності та обумовленості. Методологічну роль законів державного управління було розкрито у двох площинах: у сфері пізнання та у сфері практичного здійснення управлінської діяльності. Установлено, що в науковій теорії державного управління закони, так само як і в будь-якій науці, виконують функцію формування цілісної картини предметної сфери через виокремлення в одиничних, унікальних явищах, процесах тощо структурно-типового, загального, універсального з тим, аби зрозуміти, пояснити та вписати їх у загальну картину дійсності. Також закони, як засіб пізнання, слугують для узагальнення та систематизації емпіричного матеріалу, побудови різноманітних класифікацій та типологізацій, зв’язування в теорії понять та категорій. Прогностична роль законів проявляється як в теорії, так і практиці державного управління: прогнозування, планування, виявлення тенденцій зміни й розвитку явищ та процесів в управлінській сфері відбувається завдяки застосуванню певної схеми, яка ґрунтується на відтворенні регулярних, постійних, суттєвих зв’язків та відношень, а отже, базується на законах.
Крім того, у практиці державного управління методологічна роль законів виявляється в тому, що в суспільному досвіді вони закріплюються як певні шаблони, зразки, схеми, що опредмечуються в нормативно-правових актах, а також, відображаючи систему взаємозв’язків та залежностей, закони державного управління дозволяють формувати цілі та стратегію державного управління, визначати адекватні засоби для їх досягнення.
6. На підставі проведеного аналізу змісту і функцій досліджуваних понять було розроблено модель, яка демонструє залежності між законами, закономірностями і принципами державного управління, їх взаємозв’язок та взаємообумовленість. У цьому контексті встановлено, що стосовно закономірностей і законів принцип може виступати похідним і бути їх відображенням. З іншого боку, принцип також може виступати «першоджерелом», відповідно до якого формуються зв’язки і відношення, тобто закономірності. У такому разі закони і закономірності будуть похідними від принципу.
Запропонована модель дозволяє визначити особливість, притаманну процесу взаємного обумовлення принципів і закономірностей державного управління на сучасному етапі розвитку України, яка полягає в провідній ролі принципів державного управління і похідному від них характері управлінських закономірностей. Указана особливість визначається тим, що Україна перебуває на перехідному етапі розвитку, і система державного управління зазнає суттєвих структурних змін, через що закономірні зв’язки і відношення перебувають у процесі становлення, не маючи внутрішньої стійкості й упорядкованості. Тому саме принципи виступають першоджерелом формування напрямів реалізації компетенції державних органів, їх завдань і функцій, орієнтиром розвитку та критерієм вирішення колізій у державно-управлінській практиці. Такими головними принципами є: принцип верховенства права, законності, прозорості та гласності, легітимності, відповідальності, субсидіарності та ін.
7. Процес реалізації принципів державного управління, які формалізовані в нормативно-правових актах, позначений значними суперечностями. Аналіз цього процесу дозволив виявити причини, які впливають на дотримання існуючих принципів, а саме: 1) об’єктивні фактори, що визначаються самою природою принципів державного управління, змінити які майже неможливо це природа загальних понять і категорій, проблема розуміння і тлумачення принципів, відсутність погодженості інтересів і принципів керуючої та керованої сторін в управлінському процесі; 2) фактори, що містять значну частину суб’єктивного чинника, і вплив на які, значною мірою може оптимізувати процес функціонування принципів державного управління це, по-перше, суб’єктивне ставлення особи, уповноваженої на здійснення функцій держави, до формалізованих принципів державного управління і мотивації їх дотримання, по-друге, відсутність оформленої загальноприйнятної парадигми націо- і державотворення, що супроводжується нормативною невизначеністю, ціннісним вакуумом, зіткненням різноспрямованих орієнтацій, а отже, і послідовності в запровадженні та дотриманні формалізованих принципів державного управління. Відповідно, найбільш дійовими шляхами оптимізації функціонування принципів державного управління є: інституційне і правове закріплення визначених принципів державного управління через стандартизацію й унормування управлінських процедур; формування організаційно-правової культури державної служби як фактору інтегрування суспільних, професійних та індивідуальних цінностей, що забезпечує засвоєння й реалізацію принципів та норм на рівні моральної свідомості; деполітизація державної служби; запобігання девальвації етичних цінностей у суспільстві; виховання, навчання і професіоналізація державних службовців.

Складна та багатоаспектна тема дисертації, вочевидь, не вичерпується питаннями, що в ній розглянуті. Провідними напрямами подальших розвідок мають стати дослідження нормативно-правового закріплення принципів державного управління, удосконалення організаційно-правового регулювання дотримання державними службовцями морально-етичних принципів; розробка теми впливу глобалізації на динаміку тенденцій, закономірностей і принципів у системі вітчизняного державного управління; перегляд принципів та їх інституційного забезпечення у зв’язку із розвитком соціального партнерства між державою, приватним і громадським секторами на засадах інноваційної концепції публічного врядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Вікар, 1997. 64 с.
2. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р., № 3723 [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Заголовок з екрану.
3. Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих хворих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 р. № 264 [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Заголовок з екрану.
4. Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 614 [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Заголовок з екрану.
5. Про затвердження рекомендаційних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2007 р. № 996 [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Заголовок з екрану
6. Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р., № 1922 [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Заголовок з екрану.
7. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21 травня 1997 р., № 28097 ВР [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Заголовок з екрану.

8. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р., № 586 ХІV [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Заголовок з екрану.
9. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України вiд 10.06.1997 № 503/97 [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon 1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Заголовок з екрану.
10. Авер’янов, В. Питання методології сучасної адміністративно-правової доктрини України (аналітичний огляд цікавого і корисного дослідження) [Текст] / В. Авер’янов // Право України. 2005. № 1. С. 26 29.
11. Авер’янов, В. Ще раз про зміст і співвідношення понять державне управління” і виконавча влада”: полемічні нотатки [Текст] / В. Авер’янов // Право України. 2004. № 5. С. 113 116.
12. Александрова, Л. М., Коростелев, Г. М. Законы народонаселения и их место в системе общественных законов [Текст] / Л. М. Александрова, Г. М. Коростелев // Проблема социальной закономерности: межвузов. сб. Горький: Горьковский госуниверситет, 1978. С. 36 42.
13. Андреев, И. Д. Проблемы логики и методологии познания [Текст] / И. Д. Андреев. М.: Наука, 1972. 320 с.
14. Андреева, Г. М. Закономерность общественная [Текст] // Большая Советская Энциклопедия: в 30-ти томах / глав. ред. А. М. Прохоров. Изд. 3-е. М.: Советская энциклопедия, 1972. Т. 9: Евклид Ибсен. С. 307 308.
15. Анисимов, О. С. Методология: функция, сущность, становление (динамика и связь времен) [Текст] / О. С. Анисимов М.: ЛМА, 1996. 380 с.
16. Антонова, О. Проблеми дотримання етичних принципів у професійній поведінці державних службовців [Текст] / Ольга Антонова // Актуальні проблеми державного управління. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. Вип. 2 (28). С. 196 200.

17. Аристотель. Метафизика [Текст] // Аристотель. Собр. соч.: в 4-х т. М.: Мысль, 1996. Т. 1. с. 63 367 (Серия «Философское наследие»).
18. Арнольд, В. И. Теория катастроф [Текст] / В. И. Арнольд. Изд. 3-е, доп. М.: Наука, 1990. 126 с.
19. Артемова, В. Г. Содержание и структура категории «закон» [Текст] / В. Г. Артемова // Проблема социальной закономерности: межвуз. сб. Горький: Изд-во Горьк. госуниверситета, 1978. С. 15 23.
20. Атаманчук, Г. В. Теория государственного управления: курс лекцій [Текст] / Г. В. Атаманчук. Изд. 2-е, доп. М.: Омега-Л, 2004. 584 с.
21. Атаманчук, Г. В. Теория государственного управления: курс лекций [Текст] / Г. В. Атаманчук. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
22. Атаманчук, Г. В. Управление: сущность, ценность, эффективность: уч. пособ. для вузов [Текст] / Г. В. Атаманчук. М.: Академический Проект; Культура, 2006. 544 с. («Gaudeamus»)
23. Афанасьев, В. Г. Общество: системность, познание и управление [Текст] / В. Г. Афанасьев. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
24. Байлук, В. В. О познании социальных законов, механизме их действия и использования [Текст] / В. В. Байлук // Проблема социальной закономерности: межвуз. сб. Горький: Изд-во Горьк. госуниверситета, 1978. С. 98 104.
25. Байлук, В. В. Типологическая характеристика законов общества [Текст] / В. В. Байлук // Категории диалектики: диалектика закономерной связи: межвуз. сб. Свердловск: Изд-во Уральск. гос. ун-та, 1982. С. 101 110.
26. Байлук, В. В., Ядыкина, Н. В. Механизм действия и механизм использования законов общества [Текст] / В. В. Байлук, Н. В. Ядыкина // Категории диалектики: диалектика закономерной связи: межвуз. сб. Свердловск: Изд-во Уральск. гос. ун-та, 1982. С. 93 100.

27. Бакуменко, В. Д. Методологічна база державно-управлінських рішень [Текст] / В. Д. Бакуменко // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України (далі Вісник УАДУ). 2000. № 1. С. 5 26.
28. Бакуменко, В. Д. Методологічний аналіз діяльності через системний зв’язок теорії та практики [Текст] / В. Д. Бакуменко // Вісник УАДУ. 1999. № 2. С. 256 268.
29. Бакуменко, В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики [Текст] / В. Д. Бакуменко. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
30. Бакуменко, В., Безносенко, Д., Кравченко, С., Штика, Л. До методології формування словника-довідника з державного управління [Текст] / В. Бакуменко, Д. Безносенко, С. Кравченко, Л. Штика // Вісник УАДУ. 2002. № 3. С. 6 15.
31. Бакуменко, В., Гогіна, Л., Руденко, О. Закономірності суспільної стабільності: сутність та рівні забезпечення [Текст] / В. Бакуменко, Л. Гогіна, О. Руденко // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, присвяченої 10-річчю Академії, Київ, 31 трав. 2005 р.: у 2-х т.; за заг. ред. В.І. Лугового В.М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2005. Т. 1. С. 41 43.
32. Бакуменко, В. Д., Князєв, В. М., Сурмін, Ю. П. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку [Текст] / В. Д. Бакуменко, В. М. Князєв, Ю. П. Сурмін // Вісник УАДУ. 2003. № 2. С.11 27.
33. Бакуменко, В. Д., Надолішній, П. І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: навч. посіб. [Текст] / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній К.: Міленіум, 2003. 256 с.
34. Барулин, В. С. Методологическое значение исторического материализма, его законов для общественных наук [Текст] / В. С. Барулин //

Проблема закона в общественных науках; под ред. П. А. Рачкова и В. С. Манешина. М.: Изд-во МГУ, 1989. С. 43 53.
35. Белл, Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования [Текст] / Д. Белл. М.: Academia, 1999. 956 с.
36. Битяк, Ю. П. Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства [Текст] / Ю. П. Битяк (ред.), І. В. Яковюк (ред.) / НДІ будівництва та місцевого самоврядування АПрН України. — Х. : Право, 2007. — 248c.
37. Блауберг, И. В., Юдин, Э. Г. Становление и сущность системного подхода [Текст] / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. М.: Наука, 1973. 270 с.
38. Бобровська, О. Корпоративний метод управління в муніципальному менеджменті [Текст] / Олена Бобровська // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 1 (23). С. 260 270.
39. Богданович, В., Семенченко, А. Методичний підхід до формалізації стратегічного планування у сфері державного управління забезпечення національної безпеки держави [Текст] / Володимир Богданович, Андрій Семенченко // Вісник НАДУ, 2006. № 4. С. 5 23.
40. Бодріяр, Ж. Симулякри і симуляція [Текст] / Ж. Бодріяр; пер. з фр. В. Ховхуна. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 230 с.
41. Бутирська, Т. Зміна принципів управління в державі як чинник функціонування державної системи в умовах демократії [Текст] / Тетяна Бутирська // Вісник НАДУ, 2005. № 1. С. 25 32.
42. Быков, В. В. Методы науки [Текст] / В. В. Быков. М.: Наука, 1974. 215 с.
43. Вайнштейн, О. Л. Очерки развития буржуазной философии и методологии истории в ХІХ ХХ вв. [Текст] / О. Л. Вайнштейн. Л.: Наука, 1979. 270 с.

44. Василевська, Т. Категорія «служіння» в контексті етики державного службовця [Текст] / Тетяна Василевська // Вісник НАДУ. 2004. № 3. C. 163 169.
45. Василевська Т. Етичні аспекти взаємовідносин між колегами у професійних колективах державних службовців [Текст] / Тетяна Василевська // Зб. наук. праць НАДУ, 2004. Вип. 2. С. 150 158.
46. Василенко, И. А. Государственное и муниципальное управление: учебник [Текст] / И. А. Василенко. М.: Гардарики, 2006. 320 с.
47. Вебер, М. «Объективность» социально-научного и социально-политического познания [Текст] / Макс Вебер // Вебер М. Избранные произведения: пер. с нем.; мост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; предисл. П.П. Гайденко. М.: Прогресс, 1990. С. 345 415.
48. Вебер, М. Принципи [Електронний ресурс]. Режим доступу http://pravo.biz.ua/content/052/0011.htm Заголовок з екрану.
49. Виноградов, В. Г., Гончарук, С. И. Роль прогностических функций законов общества в системе управления [Текст] / В. Г. Виноградов, С. И. Гончарук // Проблема социальной закономерности. межвузовский сборник. Горький: Горьковский госуниверситет, 1978. С. 43 52.
50. Виноградова, Н. Аналіз законів державного управління: онтологічний аспект [Текст] / Наталія Виноградова // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ, 2005. Вип. 3 (21). С. 97 110.
51. Виноградова, Н. Взаємозв’язок законів і принципів у теорії державного управління [Текст] / Наталія Виноградова // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 4 (18). С. 83 88.
52. Виноградова, Н. Гносеологічний аспект дослідження законів державного управління [Текст] / Наталія Виноградова // Ефективність держ. упр.: зб. наук. пр. Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2005, Вип. 8. с. 19 30.
53. Виноградова, Н. Еволюція науково-теоретичних підходів до визначення понять «закон», «закономірність» та «принцип» у теорії державного

управління [Текст] / Наталія Виноградова // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. Вип. 1 (31). С. 36 44.
54. Виноградова, Н. Методологічні аспекти аналізу законів державного управління [Текст] / Наталія Виноградова // Актуал. пробл. держ. упр.: зб. наук. пр. О.: ОРІДУ НАДУ, 2006. Вип. 3 (27). С. 4 11.
55. Виноградова, Н. Проблема визначення категорій «закон», «закономірність» та «принцип» у теорії та методології державного управління [Текст] / Наталія Виноградова // Актуальні пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. Д. : ДРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 1 (15). С. 55 68.
56. . Виноградова, Н. Л. Сучасні підходи до систематизації принципів у теорії державного управління в контексті змістовного аналізу поняття «принцип» // Державне будівництво. 2008. № 1 [Ел. ресурс] Режим доступу http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/n_1_2008/doc/1/03.pdf Назва з екрану.
57. Вітгенштайн, Л. Tractatus logico-philosophicus. Філософські дослідження [Текст] / Л. Вітгенштайн; пер. Є. Поповича. К.: Основи. 1995. 311 с.
58. Вишневський, В. Податкова політика та економічна теорія [Текст] / В. Вишневський // Економіка України. 2007. № 9. С. 4 20.
59. Войтович, Р. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз) [Текст] / Радмила Войтович. К.: Вид-во НАДУ, 2008. 278 с.
60. Войтович, Р. Основні принципи та критерії суспільним розвитком в умовах глобалізації [Текст] / Радмила Войтович // Зб. наук. праць НАДУ, 2006. № 1. С. 43 55.
61. Гаврилов, А. П. Проблема несовпадения целей и результатов в общественном развитии [Текст] / А. П. Гаврилов // Проблема социальной закономерности: межвуз. сб. Горький: Изд-во Горьк. Госун-та, 1978. С. 74 81.

62. Гаврилюк, Л. А., Бержанір, А. Л. Прогнозування соціально-економічних процесів: підручник для вищих навч. закл. [Текст] / Л. А. Гаврилюк, А. Л. Бержанір Умань: Уманське видавничо-поліграфічне підприємство, 2005. 280 с.
63. Гаєвський, Б. А., Ребкало, В. А. Культура державного управління: Організаційний аспект [Текст] / Б. А. Гаєвський, В. А. Ребкало. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
64. Гальчинський, А. Економічна наука: проблеми методологічного оновлення [Текст] / А. Гальчинський // Економіка України. 2007. № 3 (544). С. 4 13.
65. Гаман, М. Механізми державної підтримки інноваційного розвитку економіки [Текст] / Микола Гаман // Вісник УАДУ. 2003. № 2. С. 59 67.
66. Гартман, Н. К основоположению онтологии [Текст] / Н. Гартман. С.Пб.: Наука, 2003. 640 с.
67. Гегель, Г. В. Ф. Наука логики: в 3-х т. [Текст] / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем. М.: Мысль, 1970. Т.1. с. 28 (Серия «Философское наследие»).
68. Гегель, Г. В. Ф. Философия права [Текст] / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем.; ред. и сост. Д. А. Керимова и В. С. Нарсесянца; вст. ст. и примеч. В. С. Нарсесянца. М.: Мысль, 1990. 524 с. (Серия «Философское наследие»).
69. Гегель, Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук [Текст] / Г. В. Ф. Гегель; отв. ред. Е. П. Ситковский; пер. с нем. М.: Мысль, 1974. Т.1: Наука логики. 452 с.
70. Гладкий, О., Войтович, Р. Нормативізм як інструментарій управління суспільним розвитком в умовах глобалізації [Текст] / Олександр Гладкий, Радмила Войтович // Вісник НАДУ, 2006. № 2. С. 28 35.
71. Глезерман, Г. Е. Законы общественного развития: их характер и использование [Текст] / Г. Е. Глезерман. М.: Политиздат, 1979. 303 с. (Серия «Актуальные проблемы исторического материализма»).

72. Гоббс, Т. Левиафан, или материя, форма ив ласть государства церковного и гражданського [Текст] / Т. Гоббс // Гоббс Т. Избранные произведения в 2-х томах. М.: Мысль, 1965. Т. 2. С. 43 678. (Серия «Философское наследие»).
73. Голованов, В. Н. Гносеологическая природа законов науки [Текст] [Текст] / В. Н. Голованов. М.: Наука, 1967. 96 с.
74. Голованов, В. Н. Законы в системе научного знания [Текст] / В. Н. Голованов. М.: Мысль, 1970. 231 с.
75. Гончарук, С.