Інституційна взаємодія народовладдя та органів державної влади у виборах

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Харківський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

Радченко Олександр Віталійович

УДК 324.: 321.7: 342.84

інституційна взаємодія народовладдя
та органів державної влади
у виборах

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
кандидат філософських наук,
професор Лісничий В.В.

Харків 2004
ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................

4

Розділ1.Теоретико-методологічні засади інституційної взаємодії народовладдя та органів державної влади у виборах.............................

13

1.1.Соціальна природа держави та органів державної влади в контексті науки державного управління..................................................

13

1.2.Вибори як форма народовладдя та інструмент інституціоналізації органів державної влади..........................................

26

1.3.Ресурсне забезпечення державного управління та його використання у виборчому процесі..........................................................

41

1.4.Концепції народовладдя як теоретична основа розробки виборчих моделей демократичного державотворення...........................

56

Висновки до розділу 1...............................................................................

71

Розділ 2.Аналіз взаємодії органів державної влади та виборів в існуючій системі народовладдя в Україні...............................................

75

2.1.Форми взаємозв’язку органів державної влади та виборів у контексті реалізації народовладдя............................................................

75

2.2.Вплив виборчих систем на процеси державотворення та формування політичного режиму в державі............................................

91

2.3.Аналіз виборчого законодавства як організаційно-правових умов взаємодії виборів та органів державної влади...............................

108

2.4.Адміністративний ресурс як форма взаємодії органів державної влади з електоратом у виборчому процесі............................

125

Висновки до розділу 2...............................................................................

142

Розділ 3. Соціально-практичний досвід державотворення та шляхи його вдосконалення в Україні...................................................................

145

3.1.Програма підвищення політичної культури Діалог” як прообраз нової філософії взаємодії української влади з електоратом..

145

3.2.Суспільний договір як фундаментальна підвалина державотворення та її використання у практиці сучасних виборів......

161

3.3. Пропозиції щодо подальшого вдосконалення інституційної взаємодії народовладдя та органів державної влади..............................

174

Висновки до розділу 3...............................................................................

186

Висновки....................................................................................................

188

Список використаних джерел................................................................

192

Додатки.......................................................................................................

209

ВСТУП

Українська Конституція визнає народ єдиним джерелом влади в країні. Розвиток державотворення в Україні йде до розбудови системи органів державного управління, зорієнтованих на забезпечення політичних, економічних, соціальних та інших прав громадян. Розбудова демократичної держави передбачає зростання впливу громадян на прийняття політичних рішень, формування не тільки представницьких органів у процесі демократичних вільних виборів, але й стратегії розвитку країни.
Роль інститутів народовладдя, насамперед, виборів у державотворенні є надзвичайно важливою. В суспільних трансформаційних процесах широка участь громадян в політичних процесах та державному управлінні стає визначальною ознакою становлення реального народовладдя, демократичного політичного режиму, формування правової державності і громадянського суспільства. Всебічне залучення громадян до державотворення найбільшою мірою відбувається підчас виборів, коли громадянське суспільство формує й відстоює соціально-політичне замовлення на структуру, функції та завдання органів державної влади.
Актуальність теми. Проблема взаємодії інститутів народовладдя та органів державної влади у виборах ще не стала предметом спеціального наукового дослідження в рамках науки державного управління. Її актуальність обумовлюється вимогами осмислення принципово нових підходів владних інститутів Української держави щодо забезпечення реального народовладдя. Успіх її демократичного транзиту значною мірою залежить від упровадження принципів партнерської взаємодії влади та народу у виборчому процесі, оскільки завдяки виборам формуються представницькі органи державного управління та артикулюється суспільне політичне замовлення на стратегічний курс державотворення.
Загальновизнано, що за перебігом виборчого процесу можна судити про рівень демократизму будь-якої держави і суспільства. Саме в ході виборів люди найбільш концентровано відчувають свої громадянські права й обов’язки, причетність до процесу управління державою, відповідальність за її майбутнє, єдність та суспільну консолідацію. Інтеграція України у європейське співтовариство та утвердження громадянського суспільства значною мірою залежать від втілення у виборчий процес та політичну систему держави в цілому загальнолюдських цінностей, демократичних принципів, міжнародних виборчих стандартів. Проте вибори можуть виступати як каталізатором, так і гальмуючим фактором у демократичному транзиті.
Отже, виникає об’єктивна необхідність наукового аналізу інститутів народовладдя, виборчих відносин, характеру й спрямованості діяльності органів державної влади у виборах з метою їх подальшого вдосконалення в Україні, а також вивчення та адаптації світових надбань теорії державного управління, позитивного практичного досвіду демократії в інших країнах.
Стан наукової розробки даної проблеми визначається рівнем і обсягом дослідженості виборчого процесу, практикою його реалізації в Україні.
Слід зауважити, що питання організації та проведення виборів, компетенції органів, які забезпечують виборчий процес, участі громадян у виборах, розвитку виборчого законодавства під різними кутами зору були предметом розгляду в науковій і навчальній літературі з державного управління, філософії, політології, соціології, держави і права, психології, кратології тощо. Водночас, посттоталітарне становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, правової, соціальної держави зумовило необхідність формування принципово нової системи державного управління, нового виборчого законодавства, зорієнтованого на змагальність виборчого процесу та належне забезпечення виборчих прав громадян.
Значний масив наукової літератури, в якій певною мірою розглянуто державу, державні органи, вибори та виборчий процес, можна згрупувати за наступними напрямками:
Історичні аспекти виборів в Київській Русі та в Україні досліджували у своїх працях А.Арциховський, В.таА.Бєлоновські, М.Грушевський, В.Ключевський, М.Костомаров, В.Погорілко, С.Рябов, Л.Тихомиров, Б.Чичерін та ін.
Загальнофілософському розгляду народовладдя та державотворення присвячено роботи таких мислителів, як Д. Аптер, Х. Арендт, В. Богданор, Ж. Бодуен, Г. Гроцій, Т. Гоббс, Р. Даль, Р. Дарендорф, Х. Зіглер, Дж. Локк, А. Лейпхарт, Р. Мертон, Дж. С. Мілль, К. Пейтман, М. Рокар, Ж-Ж. Руссо, Й. Шумпетер та ін.та ін.
Науковий аналіз виборчого законодавства та виборчого процесу в Україні здійснили В.Авер’янов, В.Бакуменко, А.Колодій, Н.Нижник, В.Погорілко, М.Ставнійчук, В.Тодика, В.Цвєтков, Ю.Шемшученко та ін.
Розгляду виборів як механізму реалізації демократії через призму демократичних теорій присвятили свої праці Д. Аптер, В. Богданор, Р.Даль, Г.Екстайн, А.Лейпхарт, Р.Мертон, А.Пшеворський, М.Рокар, Й.Шумпетер.
Вплив виборчих систем на політичну організацію суспільства досліджували В.Богданор, Д.Бутлем, Т.Кіс, Д.Ламберт, В.Лісничий, П.Пульцер, Дж.Сарторі, Р.Таагепера, В.Уоллерстайн, М.Шугарт та ін.
Соціологічні аспекти виборчого процесу та особливості електоральної поведінки розглядали О.Вишняк, Г.Голосов, В.Гімпельсон, В.Князєв, О.Куценко, Д. Наріжний, В. Скуратівський, Ю. Сурмін, Л. Хижняк, Ю. Чернецький, Ю.Яковенко, та ін.
Політичну психологію, сучасну українську політичну міфологію та рекламу, закони конструювання та просування бажаного іміджу політиків та владних органів досліджують Б. Борисов, М. Варій, А. Деркач, В. Лісничий, Н. Малішевський, В. Маценко, В. Тараненко, Т. Хомуленко та ін.;
Політичний менеджмент та політичний консалтинг у виборчих кампаніях, питання методології виборчого процесу, його впливу на політичну систему суспільства, умови та механізми забезпечення перемоги у виборчих перегонах представляють В. Бебик, Б.Гаєвський, О. Валевський, Е. Єгорова-Гантман, В. Корженко, Д. Ольшанський, А.Мельвіль, І. Мінтусов, А. Ольшевський, Д. Перлматтер, Г.Почепцов, В.Ребкало, С.Рябов, В. Тертичка та ін.;
Аналізу умов та механізмів забезпечення перемоги у виборчих перегонах присвятили свої роботи К.Гаджиєв, С.Кара-Мурза, А.Ковлер, А. Лукашов, А.Максимов, Е. Малкін, Е.Сучков, А.Цуладзе та ін.
Однак переважна більшість науковців розглядала або теоретичні закономірності виборчого процесу, або ж суто прикладні політологічні, соціологічні та психологічні аспекти виборів. Інституційні ж аспекти взаємодії народовладдя та органів державної влади у виборах ще не були предметом наукового дослідження.
Усе це й зумовило необхідність об’єктивного наукового аналізу інститутів народовладдя, виборчих відносин, виборчого законодавства, характеру й спрямованості діяльності органів державної влади у виборах з метою їх подальшого вдосконалення у практиці державотворення в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування”, що реалізується в Національній академії державного управління при Президентові України як складова частина досліджень кафедри політології та філософії Харківського регіонального інституту Національної академії державного управлення при Президентові України за темами: Аналіз політики регіональних владних структур” (державний реєстраційний номер 0102U001592) (співавтор розділу Концепція політичної реформи в Україні”) та Удосконалення регіональних владних структур та механізмів їх функціонування шляхом використання та адаптації досвіду провідних демократичних країн світу (державний реєстраційний номер РК 0100U001206)” (виконавець розділу Генеза історичного розвитку адміністративно-територіальної побудови органів місцевої влади в Україні”).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні виборів як інституту народовладдя, дієвої форми безпосередньої демократії та їх інтегруючої ролі в системі державного управління; опрацюванні практичних рекомендацій щодо вдосконалення виборчого процесу задля забезпечення органічної єдності влади та її джерела. Мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких задач:
з’ясувати специфічні особливості політичної складової у природі” держави на засадах нової сфери науки державного управління;
класифікувати форми взаємодії суб’єктів та об’єктів влади у виборах;
визначити роль інституту виборів у реалізації політики соціального договору”;
узагальнити сучасні теорії демократії й на їх основі виокремити можливі виборчі моделі демократичного державотворення;
визначити ефективні засоби впливу виборчих систем на структуру владних і суспільних інститутів держави;
проаналізувати виборче законодавство в його історичному розвитку та можливості сучасного нормативно-правового регулювання виборів;
з’ясувати зміст поняття адміністративний ресурс” та дослідити практику використання адміністративних засобів на виборах в Україні;
визначити дієві напрямки вдосконалення технологій виборчого процесу в Україні.
Об’єктом дослідження є виборчий процес, як визначальна складова демократичного державотворчого процесу.
Предметом дослідження є взаємодія у виборах органів державної влади та інститутів народовладдя.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальнонауковий діалектичний, системний, історичний, структурно-функціональний, логічний, порівняльний та статистичний методи, методи аналізу і синтезу тощо. За допомогою цих методів досягається єдність гносеологічного, політико-філософського та державно-управлінського аналізу взаємодії інститутів народовладдя та органів державної влади, розуміння специфіки їх змісту та функціонального призначення, характеру інтегральних міжсистемних зв’язків, їх координації, субординації та взаємодії.
Наука державного управління використовує різні підходи, серед яких виділяється соціально-філософський, що включає в себе аналіз виникнення і вирішення суперечностей державотворчих процесів. У дисертації за його допомогою розглянуто акт первинного народовладдя та протовиборів як філософської основи виникнення держави та її органів. Використання історичного методу дозволило осягнути історичний досвід та ментальне сприйняття інституту виборів в Україні, динаміку соціально-політичного життя країни та впливу виборів на діяльність системи державних органів влади, виділити механізми функціонування органів державної влади у виборах.
Структурно-функціональний метод дозволив дослідити соціально-політичні явища в державі за їх структурованістю та функціональним призначенням, розкрити роль і місце окремих гілок влади та структурних одиниць державного апарату у виборчому процесі. За допомогою системного аналізу інститути народовладдя та органи державної влади розглянуті як центральні складові політичної системи країни взаємопов’язаної системи елементів і дій, в якій можна визначити роль і місце кожної ланки та стадії цього процесу. Порівняльний метод застосовано для пошуку оптимальних шляхів трансформації виборчого процесу в Україні на підставі урахування міжнародних стандартів та принципів демократичних виборів. За його допомогою досліджено позитивний досвід передових країн світу в соціально-політичній сфері, виявлено перспективні моделі сучасних виборчих технологій, практику ефективного регулювання виборчого процесу. Статистичний метод використано для виявлення тенденцій та динаміки виборчого процесу на підставі статистичних даних виборчих кампаній останнього десятиріччя. Метод моделювання дав можливість систематизувати та узагальнити існуючі концепції народовладдя та розробити на їх засадах теоретичні моделі організації виборчого процесу.
Міждисциплінарний характер роботи зумовив необхідність синтезу першоджерел філософської, юридичної, політологічної, соціологічної, психологічної, державно-управлінської та історичної галузей науки.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії та історії державного управління, політології, філософії політики, соціології, виборчого права.
Законодавчою базою дослідження є Конституція України, закони України, нормативні акти Конституційного Суду Україні та Центральної виборчої комісії, міжнародні правові акти.
Емпіричною базою дослідження є статистичні матеріали Центральної виборчої комісії України. Робота ґрунтується також на аналізі статистичних та соціологічних емпіричних даних, практичних результатах, отриманих за участю автора під час виборчих кампаній 1998, 1999 та 2002 рр.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших в Україні наукових досліджень, в якому комплексно й системно розглядаються теоретичні і практичні питання інституційної взаємодії народовладдя та органів державного управління у виборах. Новими найбільш суттєвими результатами дисертаційного дослідження є такі основні положення та висновки, що виносяться на захист.
У дисертації уперше:
на основі аналізу інституціонального, структурно-функціонального та поетапного підходів щодо співпраці інститутів народовладдя та органів державної влади визначено і класифіковано форми їх інституційної взаємодії (основні класифікаційні ознаки: діяльність політичних інститутів держави у виборчому процесі; виконання державними структурами функцій із забезпечення виборів; роль державних органів в ході реалізації кожного з етапів виборчого процесу тощо);
розкрито зміст поняття адміністративний ресурс” що характеризує форми і методи діяльності органів державної влади, пов’язані із застосуванням владного тиску на підлеглих та громадян задля задоволення певних політичних інтересів: виокремлено сутнісні ознаки адмінресурсу, здійснено класифікацію його форм у державному управлінні, проаналізовано технології застосування цього владного ресурсу у виборчому процесі, запропоновано методологічні орієнтири щодо подолання негативних наслідків його використання.
Удосконалено:
систему взаємозв’язків народовладдя органи державної влади” через вибори як форму народовладдя і державотворчу функція суспільства (народовладдя обумовлює характер виборів і за змістом є механізмом формування органів державної влади, а влада формулює та реалізує у практичній політичній діяльності науково обґрунтовану парадигму державного курсу, а також упорядковує й унормовує виборчий процес);
визначення політичного режиму сучасної України як демократії на шляху становлення” та шляхи розбудови повноправного демократичного суспільства (запропоновано широке залучення громадян до державотворчих процесів на засадах партіципаторної моделі);
теоретичні концепції народовладдя шляхом розробки на їх основі елітарної, партійно-плебісцитарної, партіципаторної й поліархічної моделей організації виборчого процесу;
змістовні характеристики політичної культури суспільства, що пов’язані з новою філософією демократичного державотворення та передбачають відкритий діалог і партнерство між органами державної влади та інститутами громадянського суспільства у державному управлінні.
Дістали подальший розвиток:
концепція суспільного договору”, що вбачає протовибори (форма протонародовладдя) відповідним механізмом реалізації суспільного договору та дієвим засобом суспільного узгодження загальновагомих суспільних інтересів;
форми і методи діяльності органів державної влади у виборчому процесі шляхом опрацювання розділу Політична структуризація та виборчі системи” проекту Концепції політичної реформи в Україні та розділу Покращення умов реалізації прав і свобод людини і громадянина на територіальному рівні” до проекту Національної стратегії реформування системи територіальної організації влади в Україні (прийнята до розгляду Адміністрацією Президента України).
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації поглиблюють положення історії, теорії та практики державотворення в Україні, ролі органів державного управління у виборах, дають підстави для подальшого вдосконалення виборчого процесу. Отримані результати можуть бути використані при викладанні курсів Державне управління”, Політологія”, Виборче право”, Виборчі технології”, Політичний менеджмент”, Політичне консультування” тощо.
Практична цінність дисертаційного дослідження підтверджується перебігом виборчої кампанії 2002 р. в Луганській області, де запропонована автором політична технологія „Соціальних договорів” продемонструвала свою високу ефективність. Дослідження питань політичної культури суспільства як фундаментальної основи демократичного державотворення було використано в підготовці та запровадженні цільової програми Луганської облдержадміністрації Діалог” (довідка впровадження результатів наукових досліджень № 1/5-665 від 31.08.2004 р.)
Теоретичні висновки щодо шляхів вдосконалення виборчого процесу були втілені в розділі Покращення умов реалізації прав і свобод людини і громадянина на територіальному рівні” проекту Національної стратегії реформування системи територіальної організації влади в Україні, яка прийнята до впровадження Адміністрацією Президента України (довідка впровадження результатів наукових досліджень № 03-01/596 від 29.04.2004 р.)
Особистий внесок здобувача. Основні методичні розробки та інші наукові результати одержані особисто автором. У дисертації не використовувалось наукових результатів та розробок співавторів В. В. Лісничого та В. О. Грищенка.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на Третьому та Четвертому міжнародних наукових конгресах Державне управління та місцеве самоврядування” (лютий 2003 та 2004 рр.), науково-практичних конференціях Вплив виборів 2002 року на формування стабілізуючого владного потенціалу Луганщини” (Луганськ, червень 2002 р.), Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства” (Харків, квітень 2003 р). та Нові механізми регіонального розвитку” (Харків, грудень 2003 р.)
Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження опубліковані в колективній монографії, навчальному посібнику (у співавторстві) та 14 публікаціях, з яких 6 опубліковано у збірниках наукових видань, визнаних ВАК України як фахові з науки Державне управління”.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 184 сторінки. Загальна кількість ілюстрацій 6, таблиць 8. Список використаних джерел налічує 222 найменування, 22 з яких англійською мовою.

Список литературы

Висновки

У суспільних трансформаційних процесах роль інститутів народовладдя, насамперед, виборів у державотворенні є надзвичайно важливою. По суті це один з найголовніших елементів політичної системи суспільства, який має визначальний вплив на формування стратегії державного розвитку, структури й персонального складу органів державної влади та місцевого самоврядування, стан політичної культури суспільства. Вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань виявлення сутності та характерних ознак взаємодії інститутів народовладдя та органів державної влади у виборах дає підстави для низки висновків та рекомендацій.
1. За умов докорінних суспільних трансформацій, розбудови демократичної, соціальної та правової держави значно зростає роль інститутів народовладдя та виборів у процесах державотворення. Саме вибори набувають значення одного з найголовніших атрибутів політичної системи суспільства, який суттєво впливає на формування стратегії державного розвитку, структури й персонального складу органів державної влади та місцевого самоврядування, стан політичної культури у суспільстві. Вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань щодо виявлення сутності та характерних ознак взаємодії інститутів народовладдя та органів державної влади дає підстави для низки висновків та рекомендацій.
2. Кожна сучасна демократична держава в особі органів влади постає перед складною соціальною суперечністю, коли єдиним носієм влади у державі конституційно визначається народ, а її реальним розпорядником і користувачем органи державного управління. Цивілізоване, унормовано-правове її вирішення цього діалектичного протиріччя відбувається в ході виборів (інститут народовладдя, дієва форма безпосередньої демократії). Оскільки змістом народовладдя є інституціювання органів державної влади, то вибори можна вважати головною його інституційною формою. При цьому, інституціювання органів державної влади є суспільно-установчою державотворчою функцією виборів.
3. В основі взаємозв’язку держави (суспільства) і влади як соціальних феноменів, слід визначити так званий «суспільний договір». Якщо формою реалізації суспільного договору вважати протовибори, то вибори у сучасній політичній практиці стають нічим іншим як найбільш легітимним способом передачі державної влади від народу (джерело влади) до органів державної влади. Таким чином вибори набувають сенсу державотворчої функції, інституту безпосередньої демократії та чинника легітимності влади, за допомогою чого відбувається інституціювання органів державної влади та місцевого самоврядування, реалізується механізм делегування владних повноважень від народу до обраних ним представників, здійснюється виявлення й формування політичних лідерів та закріплюються реальні важелі громадського контролю влади.
4. У взаємодії інститутів народовладдя та органів державної влади можна виділяти як вузьке, так і широке розуміння. Вузьке розуміння стосується системи відносин, що складаються між інститутами народовладдя та конкретними державними органами: законодавча влада (парламент), інститут Президентства, виконавча влада (державний апарат), судова влада, спеціальні органи державної влади (Центральна виборча комісія). Широке розуміння включає не стільки безпосередній вплив виборчої кампанії на формування і функціонування певних органів державної влади, скільки усі можливі форми опосередкованого впливу інституту виборів на державу: парадигмальні, юридично-правові, інституційні, організаційні, імперативні, методичні, політико-просвітницькі, інформаційні, процедурно-регулятивні тощо.
5. Взаємний вплив інститутів народовладдя та державних органів влади в демократичних країнах має паритетний відкритий характер. Разом з тим однією з головних ознак недемократичності (дефектності демократії”) країни є асиметрія взаємного впливу, коли держава суттєво впливає і на хід виборчого процесу, і на результати народного волевиявлення, а вибори не здійснюють істотного впливу на державну політику та формування персонального складу органів державної влади.
6. Однією з форм існування державної влади є адміністративний ресурс, за допомогою якого органи державної влади здійснюють вплив на громадян та суспільство в цілому з метою досягнення поставлених цілей і задач. Він може бути як легітимним (позитивним), так і нелегітимним, (негативним). Використання адміністративного ресурсу у позитивному сенсі (у широкому розумінні) передбачає формування іміджу демократичної влади як перед населенням країни, так і в світовому просторі, та, відповідно, ідеології державності, патріотизму, національної гідності. Адміністративний ресурс має перебувати під дієвим політичним контролем суспільства в чітко окреслених для номенклатурної бюрократії умовах його спрямування виключно на виконання безпосередніх функцій із надання державно-управлінських послуг населенню. Адміністративний же ресурс у вузькому розумінні (виборча технологія) слід вважати негативним явищем, що призводить до дискредитації в очах суспільства усяких форм здійснення демократії та будь-якого політичного курсу, а також спричиняє посилення соціальної та політичної індиферентності, відчуження народу від влади, сприяє посиленню авторитарних тенденцій у державному управлінні, відтак, має бути подоланим з реальним упровадженням принципів правової держави та з розвитком політичної культури суспільства.
7. В Україні існують певні елементи елітарної, партійно-плюралістичної, партіципаторної та поліархічної виборчих моделей демократичного державотворення, але в цілому за демократичними критеріями вона є державою з демократією на шляху становлення”. Отже, нагальним питанням державотворення має стати подолання існуючих елементів дефектності” через обрання державою партіципаторної виборчої моделі демократичного державотворення.
8. Вплив виборчих систем на утворення, структурування та функціонування центральних органів державної влади в Україні розвивається від президентсько-парламентської форми правління, із застосуванням мажоритарної (пізніше змішаної) виборчої системи (і можливим так званим «ручним» президентським управлінням) до проголошеної в ході політичної реформи парламентсько-президентської збалансованої і відповідальної форми правління з використанням виключно пропорційної виборчої системи на всіх щаблях територіальної організації влади.
9. У ході державотворення в Україні склалася політико-правова база виборів система комплексного інституту виборчого законодавства, яка в цілому відповідає міжнародним виборчим стандартам. Недосконалістю виборчого законодавства на сучасному етапі є певна невідповідність продекларованих демократичних принципів виборів їхньому реальному застосуванні під час виборчих кампаній, що обумовлено, зокрема, відсутністю суспільної згоди щодо напрямків державотворення та об’єднуючої суспільство привабливої ідеї, низьким рівнем політичної культури як виборців, так і представників політичної еліти, постійною плинністю норм виборчого законодавства тощо.
Основними напрямками вдосконалення виборчого процесу в Україні можна вважати: реформу політичної системи суспільства та реформу територіальної організації влади в Україні; створення сучасної системи місцевого самоврядування; запровадження реальних механізмів дієвого діалогу влади з населенням; створення ефективних важелів для реалізації законодавчих нормативно-правових актів щодо виборчих прав і свобод людини; залучення громадян (через партії та інші інститути громадянського суспільства) до процесів державного управління на принципах партіципаторності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // ВВР України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України (далі ВВР України). 1991. № 38. Ст. 502.
3. Декларація про державний суверенітет України // ВВР УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.
4. Закон України Про вибори Президента України” // ВВР України. 1999. № 14. Ст. 81.
5. Закон України Про внесення змін до Закону України Про вибори Президента України” // ВВР України. 1994. № 33. С. 298.
6. Закон України Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР Про вибори Президента Української РСР” // ВВР України. 1994. №8. Ст. 40.
7. Закон України Про всеукраїнський та місцеві референдуми” // ВВР України. 1991. № 33. Ст. 443.
8. Закон України Про вибори Президента України” // ВВР України. 1991. № 33. Ст. 448.
9. Закон України Про дострокові вибори Верховної Ради України”// ВВР України. 1993. № 40. Ст. 338.
10.Закон України Про вибори народних депутатів України” // ВВР України. 1993. № 48. Ст. 455.
11.Закон України Про вибори народних депутатів України” // ВВР України. 1997. № 5. Ст. 17.
12.Закон України Про Центральну Виборчу Комісію” // ВВР УРСР. 1998. № 5. Ст. 17.
13.Закон України Про вибори народних депутатів України” // ВВР України. 2001. № 51-52. Ст. 265.
14.Закон України Про вибори народних депутатів України” // Уряд. кур’єр. 2002. 2 листоп.
15.Закон України Про вибори народних депутатів України”. Наук.-практ. коментар / За заг. ред. М.М. Рябця. К.: Укр. інформ.-правовий центр, 2002. 362 с.
16.Закон України Про вибори Президента України” № 1630-IV // Уряд. кур’єр. 2004. 18 березня.
17.Закон України Про вибори народних депутатів України” // Уряд. кур’єр. 2004. 12 квітня.
18.Указ Президента України Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України” від 6 березня 2003 р. № 197/2003 // Офіц. вісн. України. 2003. №10. Ст. 28 29.
19.Указ Президента України Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні” від 8 груд. 2000 р. № 1322/2000 // Офіц. вісн. України. 2000. №50. Ст. 21 51.
20.Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. К.: Інформ.-вид. цент Держкомстату України, 2004. 472 с.
21.Постанова Центральної Виборчої Комісії від 24.03.1999 р. № 20 Про проект Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (нова редакція)” // Верховна Рада України: Управління комп’ютерних систем / Законотворчий процес та Законодавча база. На 2 CD. 2002.
22.Постанова Верховної Ради України Про проект Закону України про Всеукраїнський референдум” від 18 травня 2000 року № 1726-III // Верховна Рада України: Управління комп’ютерних систем / Законотворчий процес та Законодавча база. На 2 CD. 2002.
23.Постанова Верховної Ради України Про проект Закону України про референдуми Автономної Республіки Крим, місцеві референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлення територіальної громади” від 21 грудня 2000 року № 2166-III // Верховна Рада України: Управління комп’ютерних систем // Законотворчий процес та Законодавча база на 2 CD. 2002.
24.Постанова Верховної Ради України Про проект нової Конституції України” // ВВР України. 1992 № 37. Ст.550.
25.Постанова Верховної Ради України Про утворення Тимчасової спеціальної комісії по підготовці і попередньому розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою” // ВВР України. 2001. № 13. Ст.67.
26.Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні” від 31 січня 2001р. № 88 // Верховна Рада України: Управління комп’ютерних систем / Законотворчий процес та Законодавча база. На 2 CD. 2002.
27.Постанова Президії Верховної Ради України Про проекти Закону про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР, Закону про Президента Української РСР, Закону про вибори Президента Української РСР, Закону про громадянство Української РСР та постанови про призначення дня виборів Президента Української РСР / ВВР УРСР. 1991 № 31. Ст. 416.
28.Абетка української політики: Довідник. Вип. 5 / Авт.-упоряд.: М. Томенко та ін. К.: Смолоскип, 2002. 368 с.
29.Аверьянов В. Функции и организационная структура органа государственного управления. К.: Наук. думка, 1979. С. 61-62.
30.Алескеров Ф. Ордешук П. Выборы. Голосование. Партии. М.: Знание, 1999. 468 с.
31.Аристотель. Политика // Политология: Хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик. М.: Гардарики, 2000. С. 106 125.
32.Арістотель. Політика // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юрид. вузів і фак. / Уклад., заг. ред. проф., д-р іст. наук Г.Демиденко. 2-е вид., доп. і змін. Х.: Легас, 2002. С. 52 61.
33.Бакунин М. // Антология мировой философии. М., 1972. Т 4. С.358 361.
34.Барабашев Г., Старовойтов Н. Совершенствуя механизмы народовластья. М., 1992. 160 с.
35.Бебик В., Головатий М., Ребкало В. Політична культура сучасної молоді. К.: А.Л.Д., 1996. 112 с.
36.Бебик В. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі: Соціопсихологія і технологія політичної боротьби. К.: Абрис, 1993. 126 c.
37.Бегунов Ю., Лукашев А., Понидилко А. 13 теорий демократии. СПб. Изд. дом Бизнес-Пресс”, 2002. 240 с.
38.Безвладдя шлях до катастрофи. З виступу Президента України Л.М.Кравчука на сесії Верховної Ради України 15 червня 1993 року // Урядовий кур’єр. 1993. 17 червня.
39.Белоновский В., Белоновский А. Представительство и выборы в России. М.: Изд-во ПРИОР”, 1999. 272 с.
40.Бердяєв Н. О демократии // Философия неравенства. М., 1990.
41.Берч С. Система парламентських виборів в Україні: можливості для поліпшення. К.: 2001. 32 с. (Препр. / Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва і місцевого самоврядування).
42.Боден Жан. Шість книг про державу // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юрид. вузів і ф-тів. 2-е вид., доп. і змін. // Уклад., заг. ред. проф. Г.Г. Демиденка. Х.: Легас, 2002. С. 159 163.
43.Брокгауз и Эфрон. Энциклопедический словарь. Электронный вариант на 4-х лазерных дисках.
44.Вебер М. Основные социологические понятия // Вебер М. Избр. соч. М., 1990. С. 646-647.
45.Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избр. соч. М., 1990.
46.Вебер М. Социология права // Вебер М. Избр. соч. М., 1990.
47.Вешняков А. Международные избирательные стандарты // Избирательное право и избирательный процесс в Российской Федерации: Учебник для вузов. М.: Изд-во «НОРМА», 1999. С. 123-148.
48.Вибір за народом // Кролевецький вісник. 2002. березня.
49.Вибори 2002: соло для адміністративного ресурсу // Дзеркало тижня. 2001. 22 грудня.
50.Вибори шлях додемократичного суспільства:Метод.матеріализ виборчого процесу / За заг. ред. В. М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 78с.
51.Вибори до Верховної Ради України 2002 р.: Інформ.-аналіт. вид. / Редкол: М. Рябець (голова) та ін. К.: ЦВК, 2002. 676 с.
52.Вибори Президента України 1999: Інформ.-аналіт.вид. / Центр. Вибор. Коміс.; Редколл.: М. Рябець (голова) та ін. К.: ЦВК, 2000. 400 с.
53.Выборы: подлинные, свободные и справедливые / С.А.Альфер, И.И.Бугрова, А.Е.Вашкевич и др.; Отв. ред. С.А.Альфер, науч. ред. М.Ф.Чудаков. Минск: Тесей, 1999. 328 с.
54.Видрін Д. Пентаграма-2002. Формула особливостей парламентської виборчої кампанії // Дзеркало тижня. 2001. № 39 (363). 4-11 жовтня.
55.Видрін Д. Переміни, мій друже, переміни...” // Дзеркало тижня. 2004. № 11 (468). 20 березня.
56.Використання адміністративного ресурсу” під час виборчої кампанії 2002 року // УНЦПД. К., 2002. С. 3
57.Волдрон Джеремі. Теоретичні засади лібералізму // Лібералізм: Антологія/ Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. К.: Смолоскип, 2002. С. 64 83.
58.Всеобщая декларация прав человека // Международное публичное право: Сб. док. М., 1996. Т. 1. С. 460 464.
59.Гаджиев К. Политическая наука: Учеб. пособие для вузов. 2-е изд. М.: Междунар. отношения, 1995. 397 с.
60.Гаєвський Б., Ребкало В. Культура державного управління: організаційний аспект: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 144 с.
61.Високий замок. 2001. 19 жовтня.
62.День. 2001. 12 червня.
63.День. 2001. 9 серпня.
64. Комуніст. 2001. грудень. № 64.
65. Сумщина. 2002. 27 березня. № 35.
66. Україна молода. 2001. 24 липня.
67. Україна молода. 2001. 6 червня.
68.Гегель Г.В.Ф. Философия права. М.: Мысль, 1990. 924 с.
69.Гоббс. Т. Левіафан или материя, форма й Власть государства церковного и светского // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А.Василик. М.: Гардарики, 2000. С. 135 147.
70.Грищенко В., Радченко О., Селютіна Н. Суспільний діалог народ-влада”: досвід Луганщини / Філіал кафедри державної політики ХарРі УАДУ при Луганській облдержадміністрації. Луганськ: ВАТ ЛОД”, 2003. 60 с.
71.Громов И., Мацкевич А., Семенов В. Западная социология: Теории обмена. СПб., 1997. С. 266 272.
72.Гроцій Г. Про право війни та миру // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія ... С. 173 187.
73.Дай Т., Зиглер Х.. Ирония демократии. М., 2000.
74.Даль Р. Демократия и ее критики. М, 2002.
75.Даль Р. О демократии. М., 2000.
76.Даль Р. Полиархия: участие и оппозиция // Антология мировой политической мысли. М., 1997. Т. 2.
77.Державне управління і менеджмент: Навч. посіб. у таблицях і схемах / За заг.ред.проф. Г. С. Одінцової. Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. 492 с.
78.Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б.Авер’янова К.: Юрінком-Інтер, 1998. 432 с.
79.Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Моногр. / Кол. авт.; За ред. проф В. М. Князєва. К.: Вид-во НАДУ; Міленіум, 2003. 320 с.
80.Джефферсон Томас. Автобиография: Заметки о штате Виргиния / Сост. и общ. ред. А. А. Фурсенко. Л.: Наука, 1990. 316 с.
81.Документ Копенгагенского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ // Международное публичное право: Сб. док. М., 1996. Т. 1. С. 653-664.
82.Дюверже М. Идея политики. Применение власти в обществе // Антология мировой политической мысли: В 5 т. М., 1997. Т. ІІ. С. 644-655.
83.Єрмолш В. До питання про співвіднесеність понять виконавчої влади і державного управління // Право України 2002. № 9. С. 29 34.
84.Жданов І. Політичні партії напередодні виборів: стан і тенденції // Національна безпека і оборона. 2001 № 12.
85.Жданов І., Міщенко М. Що день прийдешній нам готує? // Дзеркало тижня 2004. № 14. 10 квітня.
86.Загальнонаціональні опитування exit pool: Парламентські вибори-1998. Президентські вибори-1999. Парламентські вибори-2002. К.: Заповіт, 2002. 120 с.
87.Ильин И. Путь духовного обновления: Собр.соч.: В 10 т. М., 1993. Т. 1. 480 с.
88.Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития / Отв. ред. И. Бачило. М., 1998. С. 26.
89. Ієрінг Р. фон. Мета в праві // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія ... С. 504 512.
90. Кант И. // Политология: Хрестоматия / Сост.проф. М.А. Василик. М.: Гардарики, 2000. С. 446 -449.
91. Кант Іммануїл. Філософський проект // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія ... С. 391 409.
92. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. 832 с.
93. Категории политической науки / Под ред. А.Ю Мельвиля М.: МГИМО (Университет); Рос. полит. энциклопедия (РОССПЭН), 2002. 656 с.
94. Кин Джон. Демократия и гражданскон общество: Пер. с англ.; Послесл. М. Абрамова. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 400 с.
95. Кіс Т. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика. 1993. № 4.
96. Ковлер А. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт. М.: Ин-т государства и права, 1995. 115 с.
97. Козельський Я. Філософічні пропозиції // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія ... С. 349 357.
98. Коментар Закону України Про вибори народних депутатів України” / За ред. М.І. Ставнійчук, М.І. Мельника. К.: Атіка, 2002. 384 с.
99. Конвенция о зазщите прав человека и основных свобод (Рим, 4.XI.1950) // Международное публичное право: Сб. док. М., 1996. Т. 1. С. 265-273.
100. Конвенция о стандартах демократических выборов, избирательных прав и свобод в государствах-участниках Содружества Независимых Государств. М.: РОССПЭН, 2003. 40 с.
101. Конституционное право. Словарь / Отв. ред. В.В. Маклаков. М.: Юристъ, 2001. 560 с.
102. Конституційний договір між Президентом України та Верховною Радою України Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України” // Конституція незалежної України: У 3-х кн. К.: Право, 1995. Кн. 1. С. 323 343.
103. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. К.: Ін-т. держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. 356 с.
104. Конституція України Основний Закон суспільства, держави, людини: Зб.К.: Вид-во УАДУ, 1998. 256 с.
105. Кропоткин П. // Политология: Хрестоматия / Сост. проф. М.А.Василик. М.: Гардарики, 2000. С. 215 217.
106. Кудинов О. Основы организации и проведения избирательных кампании в регионах России. Теории, методы, технологии, практика. Калининград, ГИПП «Янтарный сказ», 2000. 468 с.
107. Лавринович О. Реформа виборчої системи і Парламент України // Право України. 2001. № 1. С. 97 98.
108. Лассаль Ф. Соч. В 3-х т. М., 1925. Т. 2. С. 60 84.
109. Ледяев В. Власть: концептуальный анализ // Полис. Политические исследования. 2000. № 1. С. 97107.
110. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах. Сравнительное исследование. М., 1997.
111. Лейпхарт А., Рейнолдс Е., Рейллі Б. Посібник з виборчих систем / Інститут IDEA/ Stockholm. http://www.int-idea.se
112. Лейпхарт А. Конституционные альтернативы для новых демократий. // Политология: Хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С.Вершини. М.: Гардарики, 2000. 843 с.
113. Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т.4. с. 21.
114. Лисенков С. Конституція України: Матеріали для вивчання. К.: Либідь, 1997. 160 с.
115. Лисовский С., Евстафьев В. Избирательные технологи: история, теория, практика. М.: РАУ Университет, 2000. 320 с.
116. Литвин В. Україні: хроніка поступу (19912001). К.: Вид. дім Альтернативи”, 2001. 736 с.
117. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці. К.: Абрис, 1994. 495 с.
118. Локк Дж. Два трактата о правлении // Локк Дж. Соч.: В 3-х т. М.: Мир, 1998. Т.3. 656 с.
119. Малкин Е., Сучков Е. Основы избирательных технологий. 3-е изд., расш. и допол. М SPSL «Русская панорама», 2002. 464 с.
120. Марат Ж-.П. Проект Декларації прав людини й громадянина з наступним планом справедливої, мудрої та вільної Конституції // Історія вчень про право і державу: Хрестоматія ; Маркс К., Енгельс Ф. Соч. М.: Политиздат, 1978. Т. 3. С. 333; Т.7. С. 243.
121. Международная конвенция о ликвидации всех форм расовой дискриминации // Международное публичное право: Сб. док. М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА. М., 1998. С. 53-68.
122. Международный пакт о гражданских и политических правах // Международное публичное право: Сб. док. М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА. М., 1998. С. 138-148.
123. Мельвиль А. Демократические транзиты. Теоретико-методологические и прикладные аспекты. М., 1999.
124. Меркель В., Круассан А. Формальные и неформальные институты в дефектных демократіях // Полис. 2002. №1. С.6 17; №2. С.816.
125. Милиневский Н. Зависимость политического выбора от уровня политическої культуры избирателей // Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 26-27 лютого 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 102 104.
126. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? К.: Ин - т социологии НАНУ, 2001. 440 с.
127. Міль Джон. Про свободу //