СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ (теоретико-історичний аналіз)

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОЛТУН Вікторія Семенівна

УДК 35.086:172.2

СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
(теоретико-історичний аналіз)

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Надольний Іван Федотович,
доктор філософських наук,
професор

Київ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП______________________________________________________

3

РОЗДІЛ 1. Етичні виміри сучасної державної служби України
(аналіз стану досліджуваної проблеми)___________________________

18

1.1.Теоретико-методологічний аналіз соціально-етичного
потенціалу державної служби___________________________________

18

1.2.Особливості розвитку етичної парадигми державної
служби в контексті вітчизняного та світового досвіду_______________

38

1.3.Місце управлінської етики в системі державотворення
(на прикладі історичного досвіду Київської Русі
та давніх Греції і Китаю)_______________________________________

51

Висновки до розділу___________________________________________

92

РОЗДІЛ 2. Етичні чинники підвищення ефективності
функціонування державної служби в Україні______________________

96

2.1. Актуалізація соціально-етичного потенціалу державної
служби як засіб підвищення ефективності її функціонування_________

96

2.2. Професіоналізм та моральність державних службовців
як необхідні умови ефективного функціонування
державної служби_____________________________________________

134

2.3. Запобігання стресогенних ситуацій як чинник
підвищення ефективності функціонування державної служби________

142

Висновки до розділу___________________________________________

152

РОЗДІЛ 3. Вплив етичних аспектів державної служби
на стабільний розвиток економіки українського суспільства
(на прикладі підтримки малого підприємництва)___________________

154

Висновки до розділу __________________________________________

176

ВИСНОВКИ_________________________________________________

178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ___________________________

185

ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність дослідження. Здійснення соціально-економічних перетворень та формування громадянського суспільства є найважливішим чинником становлення і розвитку України як суверенної демократичної держави. Ключову роль в управлінні цими процесами відіграє державна служба, яка є основним їх суб’єктом.
У процесі своєї діяльності державні службовці здійснюють налагодження та підтримування постійних відносин між державою та її громадянами, а також представниками інших держав. Сучасний імідж ще значної кількості представників вітчизняної державної служби не відповідає політичним та економічним інтересам держави. Значною мірою цей імідж склався в результаті невідповідності діяльності таких службовців нормам етики. Це підтверджується результатами соціологічних досліджень, з яких видно, що не завжди державні службовці користуються необхідним авторитетом у населення. Подальша стабілізація багатьох сфер суспільного життя України полягає саме у етичній площині.
Враховуючи значення інституту державної служби в успішному розвитку цього процесу, розкрито основні етичні підходи щодо підвищення авторитетності державної служби, яка розглядається в дослідженні в якості соціально-етичного феномену.
Невипадково, що більшість наукових публікацій останнього десятиріччя фіксувала наявність глибокої кризи, що охо­пила всі сфери життя українського суспільства. В той же час слід зазна­чити, що на сьогодні в Україні відбувається широкий спектр процесів, які є виявом поступового подолання названого стану суспільства. Як зазначає Прези­дент України Л.Д.Кучма: " економіка України вийшла з кризи, за роки реформ сформовано достатньо вагомий потенціал зростання, спро­можний уже найближчим часом реально позначитися на економічній ситу­ації та умовах життя людей. Зрушення є, вони вагомі і незаперечні. Але тим рельєфніше виступають на їхньому фоні нерозв’язані проблеми та не­використані можливості" [6,4].
Одним з найнагальніших завдань, що стоїть перед системою державної служби України є підвищення ефективності її функціонування. Саме з цією метою була розроблена Концепція Адміністративної реформи в Україні, в якій, зокрема, наголошується: "Важливим чинником виходу із трансформаційної кризи українського суспільства є створення сучасної, ефективної системи державного управління" і далі: "Для досягнення мети адміністративної реформи в ході її проведення має бути розв’язано ряд завдань: формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління" [9,2]. Одним з найсут­тєвіших елементів цієї розбудови є формування нового для України суспі­льного інституту державної служби. Фактично, державна служба є креативною стороною процесу створення держави [3 і 9]. В зв'язку зі статусом активного суб'єкту існує необхідність аналізу етичних парадигм її функціонування. Саме від етично виваженого, адекватного виконання державною службою покладених на неї обов'язків, залежить досягнення Україною того рівня сучасної демократичної держави, що забезпечує поступове формування громадянського суспільства.
Одним з найактуальніших питань в цих складних поступальних процесах є формування етичної управлінської самосвідо­мості. Про це свідчить зростання наукового інтересу до проблем управлін­ської етики взагалі і етики державного управління, зокрема; розробка "Загальних правил поведінки державного службовця”, введення до навчальних планів відповідних вузів курсу Етика держаного службовця”, що протягом останніх років викладається в Українській Академії державного управління при Президентові України. Принагідно відзначимо, що Президент України Л.Д.Кучма неодноразово наголошує, що "державна служба має бути авторитетною, професійною, скромною, моральною та відкритою для громадського контролю" [7,7].
Слід зазначити, що у "Стратегії реформування системи держав­ної служби в Україні" наголошується на необхідності наукового забезпе­чення реформування державної служби. "Предметом наукових досліджень повинні бути система державного управління, забезпечення ефективності діяльності органів державної влади, розвиток системи державної служби" [11,16]. Дослідження принципово нового феномену, такого, як державна служба, вимагає наявності відповідної методології. Сучасна методологія, як відомо, повинна користуватися інтердисциплінарними підходами. Це дає змогу застосовувати кращі парадигмальні надбання різних наукових і прикладних концепцій, які, будучи сплавленими у цілісну єдність на основі центральної ідеї еволюційності, дають можливість, не втрачаючи цілісності, аналізувати їх багатогранні аспекти. Це положення є особливо виправданим стосовно проблем, які вирішуються у межах етики державного управління, яка сама синтезує в собі декілька наукових дисциплін: теорії та історії державного управління; соціальної філософії; психології, педагогіки. Обґрунтування кореляції між теорією управління, синергетикою і етикою є плідним спільним застосуванням як у фундаментальних, так і прикладних дослідженнях, що здійснюється за допомогою "системи еволюційних мір" - міра; домірність, помірність; доцільність, адекватність, толерантність.
У Конституції України записано, що "кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості" [1,ст.23]Аналіз понять вдосконалювання, довершеності та досконало­сті сприятиме більш точному потрактуванню основних на поточний мо­мент документів, що визначають перспективи реформування державної служби України. Це зумовить більш адекватне виконання їх основних по­ложень, що сприятиме загальному ходу реалізації Адміністративної ре­форми України. Крім того, в результаті проведеного аналізу доводиться, що унікальний в струк­турі держави статус системи державної служби дозволяє їй, вирішуючи внутрішньоорганізаційні аспекти проблеми морального вдосконалювання, впливати на аналогічні процеси у державі в цілому.
Державна служба як складний соціально-етичний феномен віддзер­калює всі сторони життя суспільства, відбиваючи їх у своїй структурі. Це дає їй змогу мати адекватні засоби для здійснення регулюючих впливів. Відомо, що визначальною стороною життя суспільства є матеріальна, економічна сфера активності, що створює необхідну базу для розвитку інших, не менш важливих сторін суспіль­ства. Тому вплив державної служби як специфічного соціального інституту на розвиток всіх сторін життєдіяльності держави є од­ним з найважливіших аспектів зростаючої ролі її діяльності.
Переконливим доказом великого значення етичних аспектів діяльності чиновництва”, які є актуальними і в сучасний період, є здійснений історичний аналіз впливу соціально-етичного феномену державної служби, користуючись сучасною термінологією, на процеси державотворення та забезпечення постійного розвитку та стабільності своїх держав. Аналіз проведено на прикладах окремих культур Сходу та Заходу, де вперше розроблювались своєрідні етичні кодекси чиновників і які відомі розквітом державності. Йдеться про Київську Русь періоду Володимира І - Красне Сонечко і Ярослава Мудрого, оскільки саме за часів їх князювання відбувся перший розквіт державності України; про Давню Грецію, яка відома як "колиска західної цивілізації" періоду розквіту полісної демократії; і Давньокитайську імперію Хань, як одну з перших централізованих держав давнього Сходу. Результаті аналізу переконливо доводять, що найбільшого розквіту досягали ті держави, де етичним аспектам суспільних утворень, які найбільш адекватно інтерпретуються сучасними термінами як "чиновництво", приділялась особлива увага. Так, правителі держав усвідомлювали значення потужного впливу соціально-етичного феномену "чиновництва" на процеси як державотворення, так і забезпечення постійного розвитку та стабільності своїх держав.
Таким чином, характеризуючи сучасну ситуацію українсь­кого суспільства, можемо назвати такі визначальні тенденції: формування в Україні принципово нової інституції - державної служби та необхідність наукового забезпечення її ефективної діяльності; подальша актуалізація проблем управлінської етики взагалі, і етики державної служби, зокрема; створення необхідних умов для забезпечення людині гідного їй місця та цілісного вдосконалювання.
Доцільним вбачається такий підхід до ситуації, що склалася: виходити з гуманістично орієнтованого еволюційного світогляду, враховуючи необхідність розвитку нових інтердисциплінарних методологічних підходів, зокрема, запропонованої методологічної моделі, що складається з системи еволюційних мір та використовує основні поняття синергетики, що обумовлюється потребою вироблення нових наукових пара­дигм. Необхідно враховувати особливий статус креативного суб’єкту державної служби як потужного соціально-етичного феномену.
Про уні­кальний статус державної служби та державних службовців як її носіїв у суспільстві зазначається у роботах вітчизняних вчених. С.Д.Дубенко підкреслює, що "державні службовці виконують головну функцію в суспільстві, оскільки саме вони забезпечують внутрі­шню і зовнішню безпеку, ефективне функціонування інфраструктури еко­номіки тощо. На них покладається значна доля відповідальності" [41,69].
Актуальність таких першочергових завдань як становлення демократичної, правової, соціальної держави, проведення Адміністративної реформи та здійснення багатоаспектних функцій і завдань, покладених на органи державної влади обумовлюють певні вимоги до кількісного і якісного складу державної служби. Відправною базою для аналізу існуючого стану в цій сфері можуть стати дані статистичного якісного і кількісного складу державних службовців, проведеного Держкомстатом України. Згідно з результатами цього обстеження, станом на 1 січня 2001 року в Україні налічувалось 255,782 тис. державних службовців, що складає в середньому 5 осіб на 1040 чоловік населення. Переважна частина державних службовців зайнята в місцевих державних адміністраціях та територіальних органах міністерств та відомств (71%), що забезпечує розповсюдження потужності соціально-етичного впливу державної служби на всю територію держави. Фактор переважно периферійного місця роботи державних службовців підкреслює взаємозв'язок між етичністю їх поведінки та ефективністю роботи органу державної влади, де вони працюють. Адже народний вислів "До Бога високо, а до царя далеко", на жаль, не втратив актуальності, і рішення, прийняте без урахування норм етики і тому недоцільне може мати негативні соціальні наслідки.
Якщо визнати одним з факторів, що забезпечують необхідний рівень етичної культури державних службовців, їх освітній рівень, то цей показник має тенденцію до зростання. Так, на 1 січня 2001 року кількість державних службовців, які мають вищу освіту, становить 236,9 тисяч осіб, або 97,7% загальної кількості. З них закінчили вищі заклади освіти 3-4 рівня акредитації 67,4% (168,5 тисячі осіб).
Незважаючи на високий освітній рівень державних службовців, ступінь їх знань з проблем етики потребує оновлення, що необхідно враховувати в роботі з підвищення кваліфікації державних службовців, особливо тих, що працюють в місцевих державних адміністраціях та територіальних органах міністерств та відомств.
Крім того, слід виходити з суттєвого характеру моральних вимірів державної служби. Так, підвищення рівня моральності державної служби сприятиме налаго­дженню стабільного розвитку України. У зв’язку з цим також актуальною і важливою проблемою є наукова розробка парадигм ефективної діяльності державної служби України.

Стан наукової розробленості теми.
У сучасних трансформаційних процесах, що відбуваються в українському суспільстві, дедалі зростаючого значення набуває інститут державної служби. Саме тому різноманітні аспекти її функціонування детально аналізують у своїх працях визначні вітчизняні фахівці В.П.Андрущенко, В.Ю.Барков, М.І.Горлач, С.Д.Дубенко, М.Є.Зелінський, В.М.Князєв, С.В.Коновченко, Б.І.Кухта, К.Ф.Луганський, В.І.Луговий, Я.В.Любивий, В.В.Лях, В.А.Малахов, Ю.М.Мальчин, І.Ф.Надольний, Н.Р.Нижник, П.Т.Павленчик, В.С.Пазенок, Т.С.Пархоменко, М.І.Пірен, О.В. Петришин Л.О.Попов, В.О.Селіванов, В.А.Скуратівський, О.М.Соболь, О.І.Соскін, А.В.Толстоухов, В.П.Тронь, М.І.Хілько, В.В.Цвєтков, Н.Н. Шувалова, М.О.Шульга, О.О.Якуба.
Деякі аспекти впливу етичних факторів на процеси менеджменту в установах розглянуті в працях вітчизняних дослідників Ю.В.Водерацького, А.А.Герасимчука, Ю.І.Палехи, З.І.Тимошенко, С.В.Шейка та інших. Одночасно слід підкреслити, що етичні параметри здійснення владних повноважень державною службою України в згаданих роботах майже не розглядаються.
Серед зарубіжних особливий інтерес представляють дослідження Г.В.Атаманчука, в яких аналізуються як процеси державотворення, державного управління, так і специфічні особливості етичного фактору функціонування державної служби, а також праці Д.Бойтіма (теоретика синергетики), І.А.Василенко, (аналіз соціокультурного етикоцентризму), В.Вічева (моральнісна культура керівника), В.С.Голубєва (соціальні аспекти екології), О.П. Двіведі, (етика державної служби), Ф.Досса (соціальна етика), К.Кларк (нові методологічні підходи до етики державної служби США), М.Кузнєцова (соціальний антропоцентризм), М.Є.Копосова (соціальна етика), І.Пригожина, (теорія синергетики), К.Льюіс, (етика державної служби у Канаді), Д.Ч.Розенблюма, (проблеми етики носіїв виконавчої влади у США), Дж.А.Рора, (етика бюрократів”), С.Хантінгтона і Р.Холтона, (суспільні аспекти сучасних глобальних, в тому числі етичних, проблем людства).
Історичні аспекти функціонування апарату виконавчої влади у різних типах держав проаналізовані у роботах М.С.Грушевського, М.В.Довнар-Запольского, Л.Л.Залізняка, В.Г.Іванова, В.О.Ключевського, Ю.Д. Колпинського, М.І. Костомарова, І.А.Линниченко, Д.С.Ліхачева, А.Є.Лукьянова, С.Я.Лурьє, В.С.Нерсесянца, В.В.Малявина, А.В.Оболонського, В.Т.Пашуто, Б.А.Рибакова, М.Г.Тараненка, М.Л.Титаренка, П.П.Толочка, Є.А.Торчинова, І.Я.Фроянова, В.П.Шевчука, Л.Є.Шкляра, О.М.Чанишева, С.П.Фицджеральда.
Проблеми, пов’язані з етичними параметрами функціонування державної служби, як бачимо, активно розробляються як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками. В той же час слід зазначити, що, на наш погляд, у вказаних роботах не досить повно проаналізовані закономірності впливу етичних аспектів функціонування державної служби на розбудову державності. Так, в цих наукових пошуках ще не доведено безпосередній характер залежності рівня ефективності функціонування державної служби від ступеню моральності державних службовців; не повністю виявлено вплив етичних аспектів діяльності державної служби на поступальний розвиток економічного і соціального зростання держави, що нині так важливо у зв’язку із входженням нашої країни у світове співтовариство. Дещо звужено проаналізовано специфічну потужність впливу гармонійного комплексу світоглядних орієнтирів на формування високої моральності апарату виконавчої влади.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалось в Українській Академії державного управління при Президентові України в межах комплексного проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" (РК 01103 U002870) за темою Основні напрями вдосконалення територіальної організації влади та управління в контексті проведення Адміністративної реформи в Україні” (0101U003347).

Мета й завдання дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є визначення впливу соціально-етичного потенціалу державної служби на сучасні процеси державотворення в умовах трансформації українського суспільства.
Для реалізації цієї мети було сформульовано й виконано такі завдання:
- розкрити роль і важливість морального самовдосконалення державних службовців (що виявляє себе як актуалізація соціально-етичного потенціалу державної служби) у процесах державотворення;
- проаналізувати соціально-етичні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби;
- виявити етичні засади здійснення державною службою України функції формування національної еліти;
- визначити вплив етичних аспектів функціонування державної служби України на розвиток стабільної економіки держави на прикладі підтримки малого підприємництва;
- здійснити історичний аналіз впливів соціально-етичного потенціалу "чиновництва" на процеси державотворення;
- удосконалити методологічну модель, що дозволяє найбільш адекватно аналізувати потенціал державної служби як соціально-етичного феномена й етичні аспекти її впливу на процеси державотворення.
Об'єктом дослідження є державна служба як соціально-етичний феномен.
Предметом дослідження є соціально-етичний потенціал державної служби та вплив його актуалізації на процеси державотворення.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на твердженні, що соціально-етичний потенціал державної служби є суттєвим фактором розбудови державності; розкриття й реалізація його етичних параметрів виявляє себе як етизація державної служби, що проявляється як моральне самовдосконалення державних службовців, як її носіїв.
Методи дисертаційного дослідження складають концепції визначних учених у галузі теорії та історії державного управління і світової філософії та цілісний комплекс загальнонаукових і соціально-філософських принципів і методів, що є усталеними в сучасній науці. Так, за допомогою комплексно-системного підходу проаналізовано значення соціально-етичного потенціалу державної служби в сучасному українському суспільстві (розд. 1). Визначення суспільства як процесу було використано при розробці методологічної моделі в п.1.1. Теоретико-методологічний аналіз соціально-етичного потенціалу державної служби”. Структурно-функціональний метод було застосовано при визначенні етичних факторів підвищення ефективності функціонування державної служби (розд. 2. "Етичні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби в Україні".). Такий принцип соціальної філософії, як визнання важливості ролі економічної сфери життя суспільства, було використано при побудові розділу 3 - Вплив етичних аспектів державної служби на стабільний розвиток економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва”. У роботі застосовується також комплекс методів загальнонаукового пізнання: сходження від абстрактного до конкретного; єдності аналізу й синтезу, історичного й логічного; спостереження; порівняння тощо. Крім того, застосовуються такі парадигми синергетики, як біфуркація, невизначеність, нестабільність (розд. 1 Етичні виміри сучасної державної служби України (аналіз стану досліджуваної проблеми)” і запропонований метод екстраполяції нейтральних соціальних явищ на площину етики за допомогою системи еволюційних мір”(розд. 2 Етичні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби в Україні” та розд. 3 Вплив етичних аспектів державної служби на стабільний розвиток економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва)”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше у вітчизняній науці здійснено теоретико-історичний аналіз соціально-етичного потенціалу державної служби з урахуванням зростаючого впливу її інституту на процес державотворення й визначено основні напрями дослідження:
- удосконалено методологічну модель етичних парадигм функціонування державної служби, що складається з таких компонентів: "системи еволюційних мір" (до якої входять міра; домірність, помірність; доцільність, адекватність, толерантність); основних положень синергетики (неврівноваженість, біфуркація, вибір) у якій значна роль належить моральному суб'єкту;
- дістало подальшого розвитку ви­значення державної служби як соціально-етичного феномену, що зумовлюється суспільно-історичними процесами, виконує функції дер­жавного управління, здійснює визначальний вплив на моральність громадян країни й виконує функції національної еліти за умови наявності морального авторитету;
- визначено соціально-етичний потенціал державної служби як такий, що характеризується через джерела, можливості й засоби. До джерел належать: суспільно-історичний професійний досвід, професійна підготовка, використання надбань національної культури, включеність у процеси розвитку суспільної моралі. Формальний бік можливостей зафіксований у нормативно-правовій базі, а їх змістовність виявляється в етичній площині як авторитетність і соціальна значущість. Через "можливості" описується спектр вірогідних впливів соціально-етичного потенціалу державної служби на суспільство. Засоби, в яких найбільш яскраво виявляється ступінь відповідності актуалізації соціально-етичного потенціалу державної служби нормам моралі є конкретизацією цих впливів;
- обгрунтовано значення етичних параметрів державної служби України в підвищенні ефективності її функціонування, серед яких уперше названо домірність ритмам поступального розвитку суспільства; доцільність функціонування державної служби з погляду забезпечення реалізації еволюційних завдань суспільства, рівень морального саморозвитку державного службовця як суб’єкта державної служби; професіоналізм, формування стратегії поведінки державних службовців; помірність як ознаку діяльності державних службовців; толерантність і як спосіб світосприйняття, і як засіб зняття стресогенних ситуацій і адекватність як спосіб запобігання їм; дотримання правил етикету як вторинної структури стосовно норм етики;
- встановлено, що проблеми стабільного розвитку економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва) знаходяться, крім економічної, в етичній площині і від­повідно мають розв’язуватись також засобами етичної кореляції суб’єктів малого підприємництва;
- удосконалено підхід до подолання негативного впливу і ролі корупції як складного соціального явища, що має вира­жену моральну забарвленість, шляхом утвердження як правових норм і методів, так і соціально-етичних норм, принципів, методів;
- доведено на історичних прикладах безпосередню залежність рівня розвитку державності від рівня етизації інституту професійних управлінців.
Практичне й теоретичне значення одержаних результатів визначається тим, що висновки й рекомендації, а також матеріали дисертаційного дослідження використані: в Кодексі етики посадової особи виконавчого органу місцевої Ради” і Кодексі етики виборної особи місцевої Ради”, розроблених особисто автором для Інституту місцевої демократії (Довідка № 11-Р від 05.02.02); при розробці автором навчального модуля Урбанізація як культурно-історичний феномен”, включеного до навчальної програми Української Академії державного управління при Президентові України (Довідка № 101 від 27.02.02); Головним управлінням промислової політики Київської міської державної Адміністрації при розробці Положення про зазначене управління (Довідка № 045-8 від 14.01.02); Державним комунальним підприємством Науково-дослідний інститут соціально-економічних проблем міста” Київської міської державної Адміністрації при розробці проекту Регіональної Програми розвитку малого підприємництва в м. Києві на 2001 2002 роки” (реєстраційний № 0101U002106) і враховуються при здійсненні моніторингу виконання зазначеної програми (Довідка № 11/219-32 від 14.01.02).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Інститут державної служби України набуває дедалі зростаючої ваги у суспільстві, враховуючи його сучасний трансформаційний стан. Особливого значення в даному суспільно-історичному контексті набуває державотворчий потенціал етичних аспектів функціонування державної служби України.
У дисертаційному дослідженні був проведений аналіз державотворчих впливів соціально-етичного потенціалу державної служби за декількома напрямками і було одержано наступні наукові результати.
Для аналізу етичних парадигм функціонування державної служби запропоновано комплексний методологічний підхід, що базується на принципі еволюції, центральною ідеєю якого є поєднання розробленої в дисертації "системи еволюційних мір", деяких парадигм синергетики, а особлива увага приділяється моральному суб’єкту.
Система еволюційних мір” складається з міри”, помірності”, домірності”, доцільності”, адекватності” і толерантності”. "Міра" є "стислою характеристикою" стану суспільства, у даному разі - етичних параметрів державної служби. Для аналізу етичних парадигм функціонування державної служби доцільно застосовувати поняття, що є субкатегоріальними відносно "міри" - домірність і помірність. "Домірність" є відповідністю явища певному еволюційному етапу. Вона характеризує зовнішній аспект зв’язків явища як результату активності суб’єкта. Друга, внутрішня сторона явища в системі еволюційних мір характеризується через поняття "помірності". Помірність характеризує врівноваженість явища навколо його власної етичної максими, яка є можливою на даному етапі й тому виступає як його етична міра. Для конкретного аналізу діяльності державних службовців доцільно застосовувати третій рівень запропонованої системи еволюційних мір. Ідеться про доцільність, адекватність і толерантність. Зазначені поняття є характеристикою повсякденної діяльності державних службовців, мають своїм змістовним стрижнем "міру" й висвітлюють етичні виміри державного управління. Доцільність характеризує вірність вибору конкретного кроку для досягнення певної мети. Позитивної етичної забарвленості "доцільності" надає те, наскільки дія, яку вона характеризує, відповідає меті, що стоїть на шляху еволюційного розвитку людської сутності. Суттєвим показником етичності діяльності державних службовців є її адекватність етичній мірі ситуації. Для запобігання конфліктним ситуаціям обов’язковою характеристикою діяльності державних службовців має бути їх толерантність.
Для побудови комплексної методології із синергетики залучено поняття біфуркації, невизначеності, неврівноваженості й нестабільності. Їх інтерпретовано в межах етики державної служби наступним чином: біфуркація характеризує таку точку еволюції, від якої з рівною долею вірогідності може продовжуватись розвиток за різними сценаріями. Обрання певного шляху в ситуації невизначеності й нерегламентованості характеризує етичну міру прийнятого управлінського рішення. Ситуації неврівноваженості й нестабільності, притаманні самоорганізованим системам у безперервному процесі розвитку, характеризуються необхідністю здійснення вибору, насамперед - морального. Запропоновано також погляд на моральний суб’єкт, згідно з яким існує необхідність переорієнтації із сприйняття людини як покладеного об’єкта на домірний часу, суспільству й творчості суб’єкт.
Соціально-етичний потенціал державної служби характеризується через джерела”, що фіксують вже набуту ним на попередніх етапах розвитку потужність, і до яких відносяться:
- суспільно-історичний професійний досвід;
- професійна підготовка;
- використання надбань національної культури;
- включеність у процеси розвитку суспільної моралі.
Близьким до джерел елементом характеристики потенціалу є можливості”, які формалізовано зафіксовані у нормативно-правовій базі, а їх змістовність виявляється у етичній площині як авторитетність і соціальна значущість.
Конкретизація впливів соціально-етичного потенціалу державної служби описується через поняття засоби”, в якому найбільш виразно відображено ступінь відповідності нормам моралі.
Запропоновано визначення соціально-етичного феномену державної служби: обумовле­ний суспільно-історичними процесами суспільний інститут, що складає­ться з осіб, які знаходяться на службі держави і, виконуючи функції дер­жавного управління, здійснює визначальний вплив на діяльність громадян країни у певному моральному векторі, виконує функції національної еліти за умови наявності морального авторитету.
Аналіз методологічних засад функціонування державної служби як соціально-етичного феномену дозволяє стверджувати можливість кореляції між теорією управління, синергетикою та етикою. Вбачається можливим їх плідне спільне застосування як у фундаментальних, так і прикладних дослідженнях в якості інструменту для аналізу і розв’язання сучасних проблем, що стоять перед потужним соціально-етичним феноменом державної служби.
Проведений у параграфі "Місце управлінської етики в системі державотворення (на прикладі історичного досвіду Київської Русі та давніх Греції та Китаю) аналіз дозволяє стверджувати, що розвиток державності безпосередньо залежить від ступеню розвиненості етичного потенціалу "чиновництва".
У теоретичних розробках, у моральних нормах, етичних кодексах розглянутих держав зафіксована необхідність морального самовдосконалювання "чиновництва" як фактору державотворення.
Існував взаємовплив теоретичної етики і етичної практики "чиновництва", які у взаємодії створюють необхідну потужність для розвитку державності.
На рівні теоретичної свідомості були сформовані моральні ідеали носіїв влади та сформульовані вимоги щодо етичних аспектів здійснення державотворчих функцій.
Теоретичні погляди на етичні аспекти функціонування інституту "чиновництва" та вимоги щодо етики здійснення ним владних повноважень формувались у суспільствах, світоглядні ситуації яких характеризувалась поліфонізмом світобачення та гармонійним поєднанням декількох філософських напрямків, які у своїй єдності створювали потужний потенціал. Запорукою як вдалого процесу державотворення, так і забезпечення стабільності держави вважалось знаходження при владі високо морально розвинутих носіїв влади. В цілому ж, у теоретичних побудовах були присутні елементи системи еволюційних мір, запропонованої у дисертаційному дослідженні, ("міра", "помірність", "домірність", "доцільність", "адекватність", "толерантність") у визначенні позитивних моральних рис чиновництва розглядуваних держав.
Таким чином, доведено на історичних прикладах безпосередню залежність рівня розвитку державності від рівня етизації інституту професійних управлінців.
У дослідженні доведено значення етичних параметрів державної служби України у підвищенні ефективності її функціонування. В дисертації наголошується важливість морального самовдосконалювання державних службовців як способу актуалізації соціально-етичного потенціалу державної служби, що сприяє підвищенню ефективності її функціонування. Зокрема, доведено, що самовдосконалення є необхідним елементом моральнісної структури особистості державного службовця, а основні риси, необхідні професійному управлінцю, передбачають постійне моральне самовдосконалювання як необхідну компоненту. Як випливає з результатів дослідження, авторитетність державної служби полягає у царині моралі і має дося­гатись засобами етики, головним чином - через процес морального са­мовдосконалювання державних службовців як її носіїв.
Показано, що моральне самовдос­коналювання державних службовців сприятиме також здійсненню державною службою функції еліти українського суспільства.
Доведено, що етичні виміри державної служби в цілому і державного службовця як її носія є наскрізними по відношенню до всіх інших їх параметрів як осо­бистісних, так і службових. Підвищення морального рівня соціального інституту, яким є державна служба, сприятиме не тільки більш повному використанню його потенціалу, а і подальшій стабілізації суспільного буття України.
Зазначається, що від активності духовного, культурно-освітнього та морального самовдосконалювання державних службовців залежить ефективність функціонування державної служби як інституту в цілому.
Крім того, названо основні чинники підвищення ефективності функціонування державної служби. До них належать: моральність та професійність державних службовців; формування стратегії поведінки державних службовців; запобігання стресогенним ситуаціям тощо. Також до них належать: домірність ритмам поступального розвитку суспільства; доцільність функціонування державної служби з точки зору забезпечення реалізації еволюційних задач суспільства; рівень морального саморозвитку державного службовця як носія державної служби; помірність як ознаку діяльності державних службовців; толерантність і як спосіб світосприйняття і як засіб зняття стресогенних ситуацій; дотримання правил етикету у діловому спілкуванні з суб’єктами суспільного виробництва.
У прикінцевому розділі - "Вплив етичних аспектів державної служби на стабільний розвиток економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва)", - зроблені висновки, що функціонування державної служби як цілісного соціально-етичного феномену справляє значний вплив на еко­номічну сталість держави.
Розглянуті у розділі проблеми стабільного розвитку економіки українського суспільства (на прикладі підтримки малого підприємництва) знаходяться, головним чином, у етичній площині і, від­повідно, мають розв’язуватись і засобами етичної кореляції суб’єктів малого підприємництва.
Підкреслюється негативний вплив і роль корупції як складного соціального явища, яке має яскраво вира­жену моральну забарвленість і може долатись як утвердженням правових норм, методів, так і соціально-етичних норм, принципів, методів.
Запропонована для аналізу економічних проблем сучасного розвитку нашого суспільства система еволюційних етичних мір дозволяє висловити ряд практичних рекомендацій, врахування яких, на наш погляд, сприятиме інтенсивному соціально-економічному, духовному і соціально-етичному розвитку, зокрема :
- забезпечити в повному обсязі виконання Указу Президента України Про дерегулювання підприємницької діяльності”;
- ввести до сфери повноважень координаційних рад з питань розвитку підприємництва, створених при органах місцевої влади, функції по забезпеченню етичної експертизи взаємодії носіїв виконавчої влади та суб’єктів малого підприємництва;
- при проведенні атестацій державних службовців, що займаються питаннями створення та діяльності суб’єктів малого підприємництва, акцентувати увагу на відповідності їх діяльності нормам етики;
- розширити обсяг викладання курсу Етика державного службовця” в учбових закладах, що готують відповідних фахівців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996. - К.: Юрінком, 1996. 80 с.
2. Закон України про державну службу К.: Парлам. вид-во, 2000. 24с. (Сер. Закони України”.).
3. Закон України Про державну підтримку малого підприємництва // Відом. Верховної Ради. 2000. - № 51-52. - С.447 .
4. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 лип. 1998 р. № 817/98 // Довід. Регулювання підприємницької діяльності на місцевому рівні / Держ.Ком. України з питань підприємництва. К., 1999. С.110.
5. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні: Затв. Законом України від 21.12.2000 № 2157-ІІІ.// Вісн. Верховної Ради. 2001. - № 7. - С. 35.
6. Кучма Л.Д. Закріпити і розвинути позитивні тенденції в економіці та соціальній сфері: З виступу Президента України Л.Д. Кучми на ІХ з’їзді Українського союзу промисловців та підприємців, 29 берез. 2001 р. // Уряд. кур’єр. - 2001. - 31 берез., - (№ 58).
7. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України //Уряд. кур’єр. - 2000. - 23 лют., - (№ 34).
8. Комплексна Програма підготовки державних службовців: Затв. Указом Президента України від 9 лист. 2000 р. № 1212/2000 //Офіційний Вісник України. 2000. - № 46.- С. 43-62.
9. Концепція Адміністративної реформи в Україні / Центр політико-правових реформ, Центр розвитку укр. Законодавства К., 1998. 62 с.

10. Загальні правила поведінки державного службовця: Зареєстр. у М-ві юстиції України 7 лист. 2000 р. № 783 /5004 // Людина і влада. - 2000. - С. 9-10.
11. Стратегія реформування системи державної служби в Україні // Уряд. кур’єр. - 2000. - 19 квіт. (№ 72).
12. Авер’янов В.Б. Виконавча влада: зміст і особливості організації // Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученка: Моногр. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. - С. 135-149.
13. Андрущенко В.П., Бабосов Є.М., Губерський Л.В. Духовне оновлення суспільства. - К.: Либідь, 1990. 200 с.
14. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій: У 2 т. Т. ІІ / Укр. акад. політ наук. К.: Генеза, 1993. 317 с.
15. Арістотель. Політика. - К.: Основи, 2000. 796 с.
16. Методология этических исследований / Л.М. Архангельський, Н.А. Головко, Н.В. Коновалова и др.; Отв. ред. Л.М. Архангельский. - М.: Наука, 1982. 382 с.
17. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
18. Барков В. Людська гідність та соціальний престиж // Філософська думка. - 1999. - № 1-2. С. 252-274.
19. Бевзенко Л., Очеретяний В. Еліта та соціальна зміна: Матеріали круглого столу” // Філософська і соціологічна думка. - 1996. - № 5-6. С. 201 251.
20. Белецкий А.В. Новая идеология для новой Украины // Вест. Международного славянского Ун-та. 1998. - Т. 1. - № 2. - С. 28-36.
21. Биченко А. Адміністративна реформа: соціологічне опитування населення / Центр Разумкова. - К., 2000. - 960 с.
22. Борзенков В.Г. Юдин Б.Г. О методологических основаниях комплексного изучения человека // Вестн. Росс. гуманитарного научного фонда. - 1997. - № 3. - С.17-24.
23. Будовниц И.У. Общественно-политическая мысль Древней Руси ХI-XIV вв. - М.: Изд-во АН СССР, 1960. 488 с.
24. Вичев В. Нравственная культура руководителя: Пер. с болг. - М.: Политиздат, 1988. 156 с.
25. Владимир Мономах. Завещано потомкам: Пер. с древнерусских текстов. - Ярославль: Изд-во ЯГПУ, 1999. 286 с.
26. Воротіна Л.І. Етика ведення бізнесу: міжнародні стандарти і українські реалії: Матеріали круглого столу”, 6 лип. 1999 р. / Укр. незалежний центр політичних дослідж., за підтримки Центру міжнар. приватного підприємництва. - К., 1999. 36 с.
27. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер: Для руководителяпрактика: Пер. с англ. - М.: Дело”, 1991. 320 с.
28. Гегель, Георг. Лекции по философии истории. - СПб.: Наука, 2000. 479 с.
29. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І., Шейко С.В. Філософські основи менедж. і бізнесу: Курс лекцій: [Навч. посіб.] / Укр.-фін. інт менедж. і бізнесу. - К., 1999. 111 с.
30. Гоббс Т. Сочинения: В 2-х т. Т. 1: Пер. с лат. и англ. / Сост. В.В. Соколов. - М.: Мысль”, 1989. 622 с.
31. Голубев В.С. Устойчивое развитие: новая парадигма // Вестн. РАН, 1997. - Т. 67. - № 12. - С. 1104-1107.
32. Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала: В 2-х т. Т. 1. Опыт лучших промышленных фирм США, Японии и стран Западной Европы. - М.: МНИИПУ, 1996. 752 с.
33. Государственная служба: теория и организация: Курс лекций: [Учеб. Пособие] / Рос. Акад. гос. службы при Президенте РФ; Северо-Кавказ. Акад. гос. службы. Ростов-н/Д: Феникс, 1998. 640 с.
34. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. - К.: Генеза, 1995. 607 с.
35. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. - М.: Искусство, 1984. 350 с.
36. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учеб. для студ. ВУЗов. - М.: Гардарикан, 1998. 472 с.
37. Державний службовець в Україні: Пошук моделі / За заг. ред. Н.Р.Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 272 с.
38. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи: [Моногр.] / За ред. Ю.С. Шемшученка: - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2001. 656 с.
39. Дробноход М. Яка управлінська еліта потрібна Україні? // Матеріали круглого столу” Хто і як формує в Україні національну управлінську еліту? // Економ. часопис. - 1997. - № 11-12. С. 35-38.
40. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. / Н.Р. Нижник (ред). - К.: Ін-Юре, 1999. 242 с.
41. Дубенко С.Д., Биков Л.Ф. Етика поведінки державних службовців // Норми етики в управлінні: Матеріали укр.-амер. симп., 24-24 трав. 1994р. К.: ІДУіС, 1994. - С.62-70.
42. Жуков В.О., Скуратівський В.А. Соціальне партнерство в Україні: Навч. посіб. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 200 с.
43. Залізняк Л.Л. Нариси стародавньої історії України. Т.: НДУ Проблеми людини”. К.: Абрис, 1994. 255 с.
44. Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Мыслители Киевской Руси. - 2-е изд., перераб. и доп. К.: Вища шк., 1987. 183 с.
45. Іванченко Р.П. Україна від Кия до Кравчука: Короткий нарис історії української державності. К.: Укр. письм., 1992. 47 с.
46. Історія світової культури. Культурні регіони: Навч.посіб. для студ. гуманіт. спец. вузів / Л.Т. Левчук, В.С. Гриценко, В.В. Єфименко та ін. К.: Либідь, 1997. 448 с.
47. Історія філософії України: Хрестоматія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Упоряд. М.Ф. Тарасенко та ін. К.: Либідь, 1993. 560с.
48. Иванов В.Г. История этики древнего мира: Учеб. пособие для студ. ВУЗов. СПб.: Лань, 1997. 254 с.
49. История китайской философии / Пер. с кит. В.С. Таскина; Общ. ред. и послесл. М.Л. Титаренко. М.: Прогресс, 1989. 552 с.
50. Кант И. Сочинения: В 6 т. М.Л.: Мысль, 1963-1966.
51. Кауфман Д. Анти-коррупция и скупка государства в странах с переходной экономикой: Материалы круглого стола” МЦПИ, 6 нояб. 2000 г. К., 2000. 120 с.
52. Китай: история, культура и историография. М., Наука, 1977. 248 с.
53. Клепіков О.І., Кучерявий І.Т. Основи творчості особи: Навч. посіб. для вищих навч. закл.). К.: Вища шк., 1996. 294 с.
54. Ключевский В.О. Сочинения: В 9-ти т. - Т. 1. Курс русской истории. Ч.1 / Под ред. В.Л. Янина; Предисл. В.Л. Янина, В.А. Александрова; Послесл. и коммент. сост.: В.А. Александров, В.Г. Зимина. М.: Мысль, 1987. 430 с.
55. Князєв В.М., Бакуменко В.Д. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень // Вісн. УАДУ. 2000. № 2. С.341-358.
56. Князєв В.М. Розвиток муніципального управління в Україні: Визначення завдань, практика роботи й форми організації // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Т. 2. С. 51- 63.

57. Конфуций. Лао-цзы. Мудрецы Поднебесной. Симферополь: Реноме, 1998. 384 с.
58. Копосов Н.Е. Кризис социальных наук во Франции // Вестн. РАН. 1998. № 12. Т. 68.
59. Костомаров Н.И. Начало единодержавия в Древней Руси // Вестн. Европы. 1870. № 11.
60. Котляр М.Ф. Утворення Давньоруської держави / АН України. Ін-т історії України. К., 1993. 43 с.
61. Котляр Н.Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах. К.: Наук. думка, 1986. 159 с.
62. Кощий С.С. Проверка качества услуг в организациях, оказывающих интеллектуальные услуги // Созвездие качества. 2000. К., 2000. С.73-90.
63. Кравченко А.И. Прикладная социология и менеджмент: Учеб. пособие. М.: Изд-во МГУ, 1995. 208 с.
64. Красовский Ю.Д. Управление: моральные основы делового поведения. М.: Знание, 1983. 63 с.
65. Кудіна А., Носов В. Консорціум Flemmings/SARS. Інтереси та потенціал прямих іноземних інвесторів в Україні // Персп. дослідж. 2000. № 11. С. 2-5.
66. Кузнецов А.М. Антропология и антропологический поворот современного социального и гуманитарного знания // Вестн. Дальневост. отд. РАН. 1999. № 4. С. 128-140.
67. Кукаркинъ В.В. Владимир Святой въ изображеніи писателей древняго періода русской истории: Юбилейная речь по поводу исполнившагося 900-летия со дня кончины кн. Вл. Святого. Нежин: Типо-Лит. Печатник” бывш. Мелинивеского, 1916. 14 с.
68. Культура средневековой Руси: Сб. ст. / Отв. ред. А.Н. Кирпичиков и П.А. Раппопорт. Л.: Наука”, Ленингр. отд-ние, 1974. 215 с.
69. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. Л.: Кальварія, 1997. 224 с.
70. Лао-цзи. Дао-де-цзін // Всесвіт. 1998. № 10. С. 118-133.
71. Линниченко И.А. Вече в Киевской области. К.: Унив. тип. (І. Завадского), 1881. 67 с.
72. Лихачев Д.С. Культура русского народа Х-ХVII вв. - М.Л.: Изд-во Акад. наук СССР, Ленингр. отд-ние, 1961. 120 с.
73. Лоскутов А.Ю., Михайлов А.С. Введение в синергетику. М.: Наука, 1990. 269 с.
74. Луговий В.І. Кадрове забезпечення регіонального розвитку // Вісн. УАДУ. 2001. № 2. Ч. І. С. 21-25.
75. Лукьянов А.Е. Становление философии на Востоке. Древний Китай и Индия / Рос. междунар. фонд культуры. 2-е изд. испр. и доп. М.: ИНСАН, РМФК, 1992. 208 с.
76. Лытов Б.В. Государственная служба как социальный институт // Гос. служба: теория и организация. Ростов н/Д.: Феникс, 1998. 640 с.
77. Майборода В.К., Майборода С.В. Державна стратегія розвитку вищої освіти в Україні // Зб. Наук. пр. Укр. Акад. держ. упр. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип. 1. С.264-269.
78. Макиавелли. Избранные сочинения. - М., 1982. 320 с.
79. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: [Навч. посіб. для студ. вузів] / Міжнар. фонд Відродження”. К.: Либідь, 1996. 304 с.
80. Мальчин Ю.М., Власенко О.В. Актуальні проблеми Адміністративної та муніципальної реформ. К.: Акад. муніцип. упр., 1999. 52 с.
81. Мальчин Ю.М. Концепція фахової підготовки та підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад і працівників органів місцевого самоврядування // Теорія мікро, макроекономіки: Зб. наук. пр. проф.-викл. складу і асп. К.: Акад. муніцип. упр., 2000. С. 3-9.
82. Малявин В.В. Китайская цивилизация. М.: Изд-во Астрель”, Фирма Изд-во АСТ”, Издат.-продюсер. центр Дизайн. Информация. Картография”, 2000. 632 с.
83. Маркс К., Энгельс Ф. Економічно-філософські рукописи 1844 року // З ранніх творів. Вид. 2-ге. К.: Політвидав України, 1984. 561 с.
84. Матеріали