ВЛАДА В СИСТЕМІ СУБ’ЄКТНО-ОБ’ЄКТНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН В ДЕРЖАВІ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Солових Віталій Павлович

УДК 321.01:328.18

ВЛАДА В СИСТЕМІ СУБ’ЄКТНО-ОБ’ЄКТНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН В ДЕРЖАВІ

25.00.01 - теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Лісничий Василь Васильович,
кандидат філософських наук, доцент

Харків - 2002

ЗМІСТ
Вступ................................................................................................................ 4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади державного управління в контексті владних відносин.................................................................... 12
1.1.Поняття державного управління у вимірах сучасних соціальних практик 12
1.2.Теоретична змістовність влади в державному управлінні................. 22
1.3.Інституціональний рівень влади: структурно-функціональна організація 37
1.4.Особливості й переваги публічного врядування................................ 55
Висновки до першого розділу................................................................... 64
Розділ 2. Державне управління і загальні принципи організації влади в розвинених демократіях (на прикладі Франції і Канади)............ 69
2.1.Організація і функціонування системи влади Франції....................... 72
2.2.Специфіка організації влади федеративної держави канадська конфедерація..................................................................................................................... 91
2.3.Загальні тенденції публічного врядування демократичного суспільства 106
Висновки до другого розділу.................................................................. 117
Розділ 3. Влада і управління державою в Україні: структурно-функціональна організація і шляхи удосконалення.................... 122
3.1.Українське соціокультурне середовище і громадянська підсистема системи влади.......................................................................................................... 122
3.2.Структура і взаємодія інститутів виконавчої та законодавчої гілок влади як складових публічної підсистеми системи влади...................................... 129
3.3.Функціонування системи влади в Україні і принципи публічного врядування демократичного суспільства..................................................................... 144
3.4.Шляхи вдосконалення взаємозв’язків законодавчої і виконавчої гілок влади як складових публічного врядування........................................................... 151
Висновки до третього розділу................................................................. 156
Висновки..................................................................................................... 158
Список використаних джерел.............................................................. 165

Вступ
Актуальність теми. Подальший розвиток демократії, становлення правової держави, визрівання громадянського суспільства в Україні потребують наукового переосмислення місця влади в державному управлінні. Державне управління, як різновид соціального управління й об’єкт дослідження науки державне управління”, певним чином корелюється із владою і її механізмами. Проте органи державного управління часто ототожнюються з владою, що пов’язано і з традиційним сприйняттям суспільством цих органів як носіїв влади, і з їхнім функціональним навантаженням.
У той же час, влада в сучасному українському суспільстві набуває, по відношенню до недалекого минулого, нової структурної і функціональної змістовності в системі управління державою. Упровадження принципу розподілу державної влади, поступове формування дієвої системи органів місцевого самоврядування, докорінна зміна орієнтирів взаємовідносин влади і суспільства усе це певною мірою ускладнює процес державного управління, створюючи низку проблем. Йдеться, зокрема, про забезпечення балансу між політичною і адміністративною складовими державного управління, відтворення гармонії у взаємодії влади (механізмами впливу на суспільство) і суспільства, підвищення ефективності й продуктивності управлінської діяльності в умовах соціального, економічного і політичного стохастичних середовищ.
Характерним для окремих науковців є те, що при розв’язанні цих проблем часто пропонується спрощене (механічне) копіювання управлінських найдосконаліших структур сучасних демократичних держав. Однак це не може призвести до очікуваних позитивних результатів, оскільки не враховуються якісні особливості сучасного світу з існуючому в ньому комунікаціями мультикультурних суспільств. Постійні ж протистояння між складовими системи влади знижують ефективність її діяльності і гальмують трансформаційні процеси в суспільстві.
Стан наукової розробки проблеми. Можна виокремити декілька основних напрямків наукової думки щодо усвідомлення змісту влади в державному управлінні, які сприяли розробці теми. Перш за все мається на увазі дослідження історичних аспектів становлення влади і владних відносин (В.Бабкін, В.Дехтяр, В.Селіванов, О.Семків, С.Серьогін, А.Слюсаренко, М.Томенко та ін.), філософських проблем політики і влади (В.Андрущенко, А.Анікевич, М.Байшин, В.Бурлацький, І.Варзар, Б.Гаєвський, Г.Горак, Н.Корабльова, П.Кравченко, О.Кривуля, М.Култаєва, М.Михальченко, В.Мушинський, В.Мшвеніїрадзе, В.Лєдяєв, О.Осипова, С.Рябов, В.Халіпов, Л.Шкляр та ін.), влади в контексті її правового забезпечення (О.Бандурка, Ю.Битяк, М.Козюбра, Л.Кривенко, М.Озірх, О.Рябченко, В.Шаповал, П.Юзьков та ін), соціально-психологічних складових механізмів влади (Є.Бистрицький, О.Білий, А.Дегтярьов, А.Демидов, В.Желтов, В.Крамник, М.Кругов, В.Ладиченко, С.Сьомін, І.Тарапов, Т.Хомуленко, Г.Філіппов та ін.), влади і державного управління як об’єктів для дослідження науки державного управління (В.Авер’янов, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, О.Даніл’ян, А.Кім, В.Князєв, В.Корженко, Є.Кушнарьов, Н.Нижник, Г.Одінцова, В.Ребкало, В.Сіренко, С.Телешун, Ю.Тихомиров та ін.).
Окремі соціально-філософські ідеї Арістотеля, Платона, Т.Гоббса, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо, Ш.Монтеск’є, І.Бентама, Дж. Мілля, І. Канта і Г. Гегеля дозволили поглибити розуміння сутності державного управління і влади, а саме: виявити історичний зміст влади і владних відносин (зміну владних механізмів), з’ясувати роль окремої людини (громадянина) у функціонуванні влади, обґрунтувати існування правової держави і раціональної організації влади.
Суттєву допомогу в осмисленні наявних механізмів влади в сучасному державному управлінні надали праці відомих американських і західноєвропейських науковців (Б. Беррі, П. Блау, Р. Даля, К.Дейча, Р.Тауні, Д.Ронга, Д.Істона, Дж.Френча, А.Етціоні, Т.Парсонса, П.Моріса, Г.Лассуела, Е.Кеплена, Г.Саймона, Н.Полсбі й інших), в яких визначаються два концептуальних підходи: 1)влада як кінцевий результат соціальної взаємодії (влада як потенціал”), 2)влада як певна діяльність соціального суб’єкта (влада як дія”). Позитивні ідеї цих двох підходів дозволили з’ясувати основні елементи моделі влади в управлінні сучасною державою.
Таким чином, актуальність обраної теми визначається необхідністю розробки дієздатної моделі влади, що базується на узагальненні існуючих теоретико-методологічних наукових надбань і соціального досвіду й забезпечує високий рівень ефективності державного управління в українському соціокультурному просторі.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи Удосконалення регіональних владних структур та механізмів їх функціонування шляхом використання та адаптації досвіду провідних демократичних держав світу” (державний реєстраційний номер 0100U001206 від 06.04.2000 р.), яка є складовою комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (державний реєстраційний номер 0200U004103) Української Академії державного управління при Президентові України.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі системного аналізу влади і державного управління виявити потенційні можливості для вдосконалення системи державно-управлінських відносин в Україні, які б ґрунтувалися на сучасних принципах організації і функціонування влади в процесі управління демократичною державою.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки принципових задач:
виявити взаємозалежність управління сучасною державою і влади на основі базових соціальних складових: інтересів окремої людини і корпоративних інтересів великих соціальних груп;
з’ясувати зміст поняття державного управління й особливості застосування владних механізмів;
дослідити змістовність владної суб’єктності на двох онтологічних рівнях суспільного буття індивідуально-груповому і інституціональному;
виявити загальні тенденції організації і функціонування системи влади демократичного суспільства (на прикладі Франції і Канади), що сприяють суспільній стабільності і забезпечують високий рівень ефективності управління державою;
здійснити комплексний аналіз системи влади в Україні з визначенням можливих конкретних змін щодо її вдосконалення.
Об’єкт дослідження система суб’єктно-об’єктних управлінських відносин у державі.
Предмет дослідження владні відносини як складова системи суб’єктно-об’єктних управлінських відносин у державі.
Методи дослідження. У дисертації використані як загальнонаукові методи (аналіз і синтез, індукція і дедукція, єдність історичного і логічного), так й окремі методологічні принципи структурно-функціонального, системного і порівняльного підходів. Методологія системного підходу дозволила, зокрема, виділити складові системи влади й принципи їх взаємодії, а структурно-функціонального і порівняльного підходів спільні риси й відмінності функціонування влади розвинених демократичних країн світу. Певним чином запроваджені методологічні надбання українських і зарубіжних шкіл щодо теоретичних основ плюралістичної концепції влади, а саме: при поясненні зв’язку між розподілом влади і стабільністю, осмисленні рівня ефективності державно-управлінської діяльності в сучасному демократичному суспільстві, а також при інтерпретації змісту публічного адміністрування (public administration”).
Емпіричним джерелом дослідження стали офіційні урядові WEB-сайти України, Франції і Канади, матеріали, отримані дисертантом упродовж стажування в Канаді за програмою Канадського бюро міжнародної освіти (CBIE), статистичні і соціологічні матеріали із зарубіжних і вітчизняних публікацій.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена ціліснім аналізом структурної організації сучасної системи влади. Логіка аналізу владних механізмів, запропонована і впроваджена в дисертації, дозволила з’ясувати загальні тенденції в розвитку структури й особливостях функціонування системи влади в управлінні сучасним демократичним суспільством.
Новизна наукових результатів міститься в таких положеннях:
уперше запропоновано нове розуміння системи влади як взаємодії публічної і громадянської підсистем; виявлено й обґрунтовано структурну організацію цих підсистем відповідно до функціонального призначення (основні компоненти публічної підсистеми нормотворчий і виконавчий, громадянської асоціативний і ресурсний); з’ясовано механізми внутрішньої динаміки й взаємозалежності зазначених компонентів;
дістало подальшого розвитку:
обґрунтування доцільності впровадження в українському політико-адміністративному контексті поняття публічне врядування”, яке використовується в англомовних дослідженнях проблем управління державою (public administration”) і включає діяльність державних органів влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій і бізнесових структур;
з’ясування характерних ознак суб’єктів влади на індивідуальному і інституціональному рівнях прояву влади в суспільстві (можливість і здатність щодо управлінського впливу, автономність, інтенція); розширення типології об’єктів влади, зокрема, за сприйняттям ними владного впливу (що дозволило по-новому розкрити сутнісні ознаки владної суб’єктності й реальні тенденції застосування примусу, стимулювання і переконання);
виявлення сутнісних форм залежності динамічної структури системи влади від мультикультурного соціального середовища й територіального устрою держави, що пов’язані із специфікою організації публічної підсистеми системи влади, із стилем реалізації влади і механізмами прийняття нормативних рішень;
визначення загальних тенденцій організації і функціонування сучасної влади, що виявляються через принципи: 1)структурного об’єднання нормотворчого і виконавчого компонентів системи влади інститутом глави держави; 2)обов’язковості і реальності механізмів забезпечення сталої більшості у межах нормотворчого компонента; 3)соціокультурної специфічності щодо взаємодії складових публічної і громадянської підсистем; 4)компенсації стилю реалізації влади і методів прийняття нормативних рішень;
виявлення й обґрунтування основних напрямків структурного і функціонального реформування політико-адміністративних інститутів України, а саме перерозподіл повноважень урівноваження між нормотворчим і виконавчим компонентами системи влади (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України), і дієвих заходів щодо посилення ролі асоціативних компонентів політичної підсистеми (політичних партій, громадських організацій) у діяльності виконавчого компонента.
Практичне значення отриманих результатів полягає в реальній можливості їх застосування в процесі управління сучасною державою. Логіка аналізу системи влади, запропонована в дисертації, дозволяє виразніше сприймати джерела суперечностей, які виникають у взаємовідносинах законодавчої і виконавчої гілок влади, системи органів державної влади й інших складових суспільства як складної соціальної системи. Пропозиції щодо вдосконалення системи публічного врядування можуть використовуватися спеціалістами-практиками для подальшого реформування політико-адміністративних структур у напрямку демократизації діючої системи влади.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці магістрів державного управління, в перепідготовці й підвищенні кваліфікації державних службовців для поглиблення теоретичних знань стосовно генезису й сучасного стану влади і владних відносин у процесі управління державою, а також у педагогічній діяльності при читанні курсів загальної політології, державного управління й державної політики, при розробці спецкурсів з порівняльної політології, аналізу політики управлінських інститутів, влади та владних відносин в державі.
Апробація результатів дисертації. Основні результати й висновки дисертації доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: Формування соціальної держави в сучасних умовах трансформації українського суспільства” (м. Харків, 12 травня 1999р.), Стратегія розвитку України до 2010р.” (м.Харків, 17-18 листопада 1999р.), Етика в державному управлінні нові перспективи для місцевого управління” (Польща, м.Вігри, 4-7 травня 2000р.), Регіональна політика в Україні: стан та перспективи розвитку” (м.Харків, 24-25 травня 2000р.), на міжнародному семінарі Етичні стандарти в польському, німецькому і українському державному управлінні” (Польща, м.Білосток, 8-13 травня 2000р.) і на І-му Міжнародному науковому конгресі Державне управління та місцеве самоврядування (м.Харків, 26 лютого 2001 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 7 авторських публікаціях, 4 з яких надруковані у фахових виданнях ВАК України.

Список литературы

Висновки
У дисертації пропонується нове розв’язання наукової задачі, пов’язаної з виявленням місця і ролі влади в процесі управління державою, а саме: запропоновано логіку для аналізу структури і динаміки функціонування системи влади; виявлено загальні принципи публічного врядування як головного механізму управління сучасним демократичним суспільством (приклад Франції і Канади); з’ясовано напрямки вдосконалення владних механізмів України.
Підсумовуючи викладене в дисертації, можна запропонувати такі узагальнення:
1.Управління сучасним суспільством як складною соціальною системою, якій притаманні саморозвиток, самоуправління і самодостатність, передбачає зміну концептуальної парадигми визначення сутності державного управління. Відтворення принципу первинності людини над державою зумовлює переорієнтацію дослідницького зусилля від визначення механізмів впливу держави на суспільство до дуалістичної моделі, коли суспільство одночасно виступає як об’єктом, так і суб’єктом управління. У зв’язку з цим при управлінні суспільством відбувається зміщення акцентів від державного управління до публічного врядування, яке охоплює діяльність не тільки державних органів, а й структур громадянського суспільства. Відповідно, враховується зворотний зв’язок між громадянським суспільством й органами державної влади, за якого владні механізми трансформуються з примусово-командних у добровільні. Тим самим природа влади набуває іншого змісту.
2.У сучасних дослідженнях проблем влади, як правило, застосовується два підходи: (1)влада у зв’язку з термінами її отримання; (2)влада як інструмент для досягнення мети. Застосування цих підходів дозволяє обґрунтовано визначити:
джерела отримання влади можливості суб’єкта влади, які визначаються владнотворчими ресурсами (силові, утилітарні і нормативні);
механізм впливу або здатності суб’єкта, що базується на ефективному використанні наявних ресурсів.
3.Владні механізми відіграють домінуючу роль у процесі управління державою. Актори соціальних владних комунікацій (суб’єкт і об’єкт) закріплюють свій рольовий статус на інституційному рівні влади, де відбувається формування публічної мети діяльності і її реалізація. Механізм формування публічної мети передбачає узгодження приватних інтересів у єдиний публічний інтерес, а механізм реалізації публічної мети полягає у перерозподілі наявних ресурсів між соціальними групами таким чином, щоб забезпечити її реалізацію з найменшими витратами. Отже, у діяльності системи влади враховуються інтереси якомога більшої частини населення держави, а управління державою відбувається через механізми публічного врядування.
3.1.Виходячи із зазначеного, у межах системи влади виділяються дві підсистеми: публічна і громадянська, функціональним призначенням яких є:
інтегрування приватних інтересів у публічний і його трансформація у вплив (публічна підсистема);
артикуляція і агрегування приватних інтересів (громадянська підсистема).
Ці складові системи влади, з одного боку, є автономними структурами, кожна з яких має власні специфічні компоненти, а з іншого взаємозалежними елементами єдиної системи. Внутрішня організація, динаміка функціонування і їх взаємодія визначає структурно-функціональні механізм влади в державі.
3.2.Публічна підсистема складається з двох компонентів:
нормотворчого, який на основі об’єднання різноманітних приватних інтересів продукує рішення (нормативні рішення”), що стають правилами для діяльності соціального середовища;
виконавчого, або управлінського, який у межах визначених перед ним завдань здійснює раціональний вплив на навколишнє середовище.
Головною умовою ефективного функціонування публічної підсистеми системи влади є її цілісність. Вона забезпечується причинною залежністю між складовими завдяки розподілу владних повноважень урівноваження і трьома обов’язковими комунікативними каналами між нормотворчим і виконавчим компонентом: директивним, через який з нормотворчого до виконавчого компоненту надходять нормативні (політичні) рішення, що мають визначати напрямки діяльності останнього; контрольним, через який нормотворчий компонент здійснює нагляд за діяльністю виконавчого компоненту з метою визначення відповідності його діяльності поставленим цілям; коригування, через який виконавчий компонент надає інформацію про необхідність уточнення поставлених цілей щодо наявних ресурсів.
У взаємовідносинах з оточуючим середовищем публічна підсистема повинна задіяти п’ять видів здатностей: 1)регулюючу; 2)екстракційну; 3)дистрибутивну; 4)реагуючу, або адаптаційну; 5)контрольну.
3.3.Статичну структуру громадянської підсистеми системи влади становлять асоціативні і ресурсні компоненти. Головна відмінність цієї підсистеми від публічної полягає в обмеженості сфери її впливу й не обов’язковості щодо її цілісності (кожна складова є автономним центром влади). Рівень влади окремого елементу асоціативного і ресурсного компонентів залежить від значущості його ресурсів і пріоритетності інтересів, які він агрегує й артикулює.
4.Загальна організація і функціонування системи влади залежить від державного устрою, форми правління і політичного режиму. Перший (державний устрій) впливає на статичну організацію системи влади або на можливу кількісну визначеність автономних центрів публічної підсистеми системи влади. Останні два визначають динаміку функціонування системи влади: механізм взаємодії публічної і громадянської підсистем, найбільш сприятливий для навколишнього соціального середовища стиль реалізації влади.
Система влади за стилем її реалізації може бути ліберальною або авторитарною, а за процедурою прийняття нормативних рішень демократичною або монократичною. Реалізація одного з них зумовлена специфікою соціокультурного середовища. Від взаємовідносин державного устрою, форми правління і політичного режиму залежать механізми публічного врядування, які є реальним вираженням процесу управління суспільством. Саме публічне врядування”, а не державне управління” найбільш адекватно розкриває принципи управління сучасною державою.
Запропонована в дослідженні логіка аналізу системи влади, що дозволяє визначити механізми публічного врядування в державі. Ця логіка передбачає:
з’ясування специфіки соціокультурного середовища, яка визначає основу поведінки суб’єкта влади і сприйняття об’єктом владного впливу;
визначення інституційних складових публічної підсистеми системи влади;
виявлення значень складових громадянської підсистеми системи влади у механізмах агрегування та артикулювання інтересів;
простеження тенденцій у взаємодії складових публічної і громадянської підсистем системи влади.
5.Аналіз механізмів врядування у Франції і Канаді дозволяє з’ясувати соціальні передумови становлення, структуру й розподіл повноважень між складовими публічної підсистеми, а також динаміку функціонування системи влади як взаємодію публічної і громадянської підсистем. Незважаючи на відмінності структур і механізмів функціонування систем влади Франції і Канади, вони мають і спільні тенденції, що виявляються в принципах публічного врядування:
об’єднання нормотворчого і виконавчого компонентів відбувається через інститут глави держави;
взаємодія публічної підсистеми системи влади реально здійснюється через стимулювання сумісної діяльності її складових. Вона досягається шляхом розподілу владних повноважень між нормотворчим і виконавчим компонентами таким чином, щоб забезпечити утворення в нормотворчому компоненті сталої більшості, яка підтримує діяльність виконавчого компоненту;
домінуюча роль у взаємодії складових публічної і громадянської підсистем належить асоціативним компонентам громадянської підсистеми, які мають ефективні важелі впливу на нормотворчий і виконавчий компоненти, а сфера впливу ресурсних компонентів обмежується лише виконавчим компонентом публічної підсистеми;
наявність компенсаційної взаємодії між прийняттям нормативних рішень і реалізацією влади (олігархомонократична форма прийняття рішень компенсується ліберальною формою реалізації влади, і, навпаки, олігарходемократична форма прийняття рішень компенсується авторитарною формою влади).
Ці принципи відтворюють стабільність і високий рівень дієздатності системи влади й ефективність управління державою; порушення одного з них призводить до негативних наслідків.
6.Складовими системи влади України є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, що утворюють організаційну структуру публічної підсистеми системи влади. Політичні партії і економічні утворення відповідно асоціативні та ресурсні складові громадянської підсистеми системи влади.
До нормотворчого компонента належать Верховна Рада України та Президент України, а до виконавчого компонента Кабінет Міністрів України і відповідна вертикаль виконавчої влади.
Розподіл повноважень урівноваження між складовими публічної підсистеми обмежується лише складовими нормотворчого компонента, що зумовлює повну нейтралізацію стимулюючих механізмів спільної діяльності нормотворчої і виконавчої складових публічної підсистеми системи влади.
6.1.На відміну від Франції і Канади, в Україні мають місце інші механізми взаємодії складових публічної і громадянської підсистем. Зокрема, діяльність складових асоціативного компонента спрямовується на інститути нормотворчого і при цьому вони помітно не впливають на елементи виконавчого компонента. Ресурсний компонент визначає характер діяльності як нормотворчого (шляхом контролю асоціативних), так і виконавчого компонента, завдяки постачанню ресурсів, які є необхідними для діяльності останнього.
Можливим напрямком удосконалення найближчим часом системи публічного врядування в Україні може бути перерозподіл на користь інституту глави держави владних повноважень урівноваження в межах публічної підсистеми системи влади, який необхідно спрямувати на стимулювання утворення стабільної більшості в парламенті (для підтримки діяльності виконавчого компонента). Таким чином, реалізуються перший і другий принципи (п.5 щодо об’єднання” і взаємодії”) функціонування демократичної системи врядування.
6.2.На сучасному етапі розвитку української державності реалізація третього принципу (п. 5 щодо домінуючої ролі асоціативних компонентів громадянської підсистеми системи влади”) можна вважати малоймовірною. Для виявлення практичних шляхів його імплементації необхідне спеціальне наукове дослідження щодо з’ясування можливих найбільш впливових складових асоціативного компонента, здатних (за відповідної підтримки) змінити вектори співвідношення публічної і громадянської підсистем системи влади.

Список використаних джерел
1. Абетка української політики: Довідник. - К.: Смолоскип, 2001. -238 с.
2. Авер’яновВ.Б. Функції та організаційна структура органу державного управління. - К.: Наукова думка, 1979. - 180с.
3. Авторитаризм и демократия в развивающихся странах /В.Г.Хорос, Г.И. Мирский, К.Л. Майданников; Российский институт мировой экономики и международных отношений. - М.: Наука, 1996. -335с.
4. АвторхановА. Технология власти. - М.: СП Слово” - Центр Новый мир”, 1991. - 638с.
5. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гарущак та ін.]; За ред. Ю.П.Битяка. - Харків: Право, 2001. - 528 с.
6. АлексееваТ.А. Современные политические теории: [Курс лекций]. - М.: РОССПЭН, 2000. - 342 с.
7. АлтуховВ. Политика и видение будущего // Общественные науки и современность. - 1992. - № 3. - С.103-113.
8. Англійсько-український словник термінів та понять з державного управління / Уклали: Г.Райт та ін., пер. В.Івашко. - К.: Основи, 1996. - 128 с.
9. АндрущенкоВ.П., МихальченкоМ.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій: У 2 т. - К.: Генеза, 1993. - Т. 1. - 246 с.
10. АникевичА.Г. Политическая власть: Вопросы методологии исследования. - Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1986. - 176 с.
11. АнтоновичИ.И. Современный капитализм: Социодинамика власти. - М.: АОН, 1990. - 271 с.
12. Арістотель. Політика: Пер. з давньогрецьк. - К.: Основи, 2000. - 239 с.
13. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. - М.: Текст, 1993. - 253 с.
14. АртьомовО.Ю. Сучасна українська культура, її вплив на соціальне та політичне життя // Актуальні проблеми державного управління (спеціальний випуск). - 1999. - № 2(4). - С.8-12.
15. АтаманчукГ.В. Государственное управление: Орг.-функциональные вопросы: Учеб. пособие. - М.: ОАО Экономика”, 2000. - 302 с.
16. Атаманчук Г.В. Методологічні проблеми сучасного державного управління // Вісник УАДУ. - 2000. - № 3. - С. 44-49.
17. АтаманчукГ.В. Сущность советского государственного управления. - М.: Юрид. лит., 1980. - 256 с.
18. АтаманчукГ.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
19. АфанасьевВ.Г. Научное управление обществом. (Опыт системного исследования). - М.: Политиздат, 1968. - 384 с.
20. АфанасьевВ.Г. Системность и общество. - М.: Политиздат, 1980. - 368 с.
21. АфанасьевВ.Г. Социальная информация. - М.: Наука, 1994. - 200 с.
22. АфанасьевВ.Г. Человек в управлении обществом. - М.: Политиздат, 1977. - 382 с.
23. БабкинВ.Д., СеливановВ.Н. Народ и власть: опыт системного исследования воззрений М.Е.Салтыкова-Щедрина. - К.: Изд. фирма Манускрипт”, 1996. - 447 с.
24. Байшин М.И. Государство и политическая власть. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. - 239 с.
25. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: Моногр.-К.:Вид-воУАДУ,2000.-328с.
26. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні, її види // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць. - Х.: Право, 2000. - №3 (22). - С. 58-65
27. Битяк Ю.П. Оновлення змісту діяльності виконавчої влади головна мета адміністративної реформи України // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - № 4 (19). - С.10-19.
28. Битяк Ю.П. Правові засади управлінської політики на сучасному етапі. Зб. Наукових праць. - Х.: Право, 2001. - С. 162-163.
29. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К.: Основи, 1995. - 174 с.
30. Болл Т. Власть // Полис. Политические исследования. - 1993. - № 5. - С. 36-42.
31. БряхнинА.М. Сколько власти нужно власти? - М.: Знание, 1993. - 112 с.
32. БурлацкийФ.М., Мушинский В.О. Народ и власть: Научно-популярные очерки политической системы социализма. - М.: Политиздат, 1986. - 256 с.
33. ВасиленкоИ.А. Административно-государственное управление как наука // Социологические исследования. - 1994. - № 4. - С.98-107.
34. ВеберМ. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика. /Пер. з нім. О.Погорілого. - К.: Основи, 1998. - 534 с.
35. ВеймерД.Л., ВейнінгЕ.Р. Аналіз політики: концепції і практика. / Пер. з англ. І.Дзюб, А.Олійник; Наук. ред. О.Колієвич. - К.: Основи, 1998. - 654 с.
36. ВениславськийФ. Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої та виконавчої гілок влади // Нова політика. - 1998. - № 1. - С.7-12.
37. Влада і насильство: Зб. наук. статей / За ред. д.філос.н., проф. О.М.Кривулі - Х.: Ун-т Внутрішніх справ, 1997. - 197 с.
38. Власть силы, сила власти: Сб. науч. тр. / Моск. гос. юрид. акад. - М.: Юрист, 1996. - 136 с.
39. Власть: Очерки современной политической философии Запада / В.В.Мшвениерадзе, Н.Н.Кравченко, Е.В.Осипова и др. - М.: Наука, 1989. - 328 с.
40. Войтович Р.В. Взаємозв’язок ідеології, технології та стилю державного управління: Автореф. диск-та наук з держ. упр.: 25.00.01/ УАДУ. - К., 2000. - 19 с.
41. ВолковаВ.Н., ВоронковВ.А.,ДенисовА.А. Теория систем и методы анализа в управлении и связи. - М.: Радио и связь, 1983. - 248 с.
42. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки / СкибаВ., ГорбатенкоВ., ТуренкоВ. - К.: Основи, 1998. - 718 с.
43. ГаєвськийБ.А., РебкалоВ.А. Культура державного управління: Організаційний аспект: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 141 с.
44. ГвишианиД.М. Организация и управление. 3-е изд., перераб. - М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. - 332 с.
45. ГегельГ.В.Ф. Политические произведения. / Переводы; Вступительная статья С.6-48 и прим. В.С.Нерсесянца. - М.: Наука, 1978. - 438 с.
46. ГолубчикІ. Ситуаційний підхід як методологія аналізу соціально-політичних управлінських процесів // Вісник УАДУ. - 1998. - № 2. - С. 224-228.
47. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К.: Т-во Знання” України, 1991. - 240 с.
48. ДегтяревА.А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения // Полис. Политические исследования. - 1996. - № 3. - С.108-120.
49. ДемидовА.И. Ценностные измерения власти // Полис. Политические исследования. - 1996. - № 3. - С.121-128.
50. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. праць. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Ч. 1. - 224с.
51. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. праць. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Ч.2. - 312с.
52. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні. Навч. посібник / Кол. авт.: О.І.Валевський, В.А.Ребкало, М.М.Лагунова та ін.; За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 160 с.
53. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Моногр. кол. авт.; відп. ред. - проф. Н.Р.Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 432 с.
54. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник) / За заг. ред. проф. В.Б.Авер’янова. - К.: НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 1999. - 266 с.
55. Державне управління і менеджмент: Навч. Посібник у таблицях і схемах / Г.С. Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю. Амосов та ін.; За заг.ред. д-ра екон. наук, проф., Г.С. Одінцової. - Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. - 492 с.
56. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б.Авер’янова. - К.: Юрінком-Інтер, 1998. - 438 с.
57. ДехтярВ.М. Проблема влади у французькому постструктуралізмі: Автореф. дис. канд.філос.наук: 09.00.03 / Київ. ун-т ім.Т.Шевченко. - К., 1999. - 16 с.
58. ДмитриевЮ.А., ЗлатопольскийА.А. Гражданин и власть. - М.: Манускрипт, 1994. - 160 с.
59. ДрагоР. Административная наука / Пер. с фр. В.А.Энтина; Под. ред. и послесл. Б.М.Лазарева. - М.: Прогресс, 1982. - 245 с.
60. Дубенко С. Державна служба в Україні: Навч. посібн. для студентів та слухачів із спец. "Держ. управління". - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 168 с.
61. Ефимов В.И. Система государственной власти. - М.: Универсум, 1994. - 153 с.
62. Желтов В.В. Власть: Теории и интерпретации: Учебное пособие. - Кемерово: Кемеровский государственный университет, 1998. - 162с.
63. Жискард’ЭстенВ. Власть и жизнь / Пер. с фр. Н.Ю.Дубининой. - М.: Международные отношения, 1990. - 320 с.
64. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - Вип.2. - В 2.Ч. - Ч.1. - 352 с.
65. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - Вип.2. - В 2.Ч. - Ч.2. - 360 с.
66. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - Вип.1. - 456 с.
67. Звернення Президента України Л.Д. Кучми до українського народу // Урядовий Кур’єр. - 1998. - 20 черв.
68. ЗдравомысловА.Г. Потребности. Интересы. Ценности. - М.: Политиздат, 1986. - 221 с.
69. ИванчишинП.А. Общество, государство, власть: Учебное пособие по общественно-государственной подготовке офицеров Пограничных войск Российской Федерации. - М.: Граница, 1994. - 383 с.
70. Институты власти во Франции. 2-е изд. / Рос.-франц. сер. "Информ. и Учебн. материалы". - 1993. - 77 с.
71. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. В.С.Нерсесянца. - М: Юрид. лит., 1983. - 720 с.
72. Історія української конституції / А.Слюсаренко, М.Томенко та ін. - К.: Право, 1997. - 443 с.
73. КанеттиА. Масса и власть / Пер. с нем. и предисл. Л. Ионина. - М.: AdMarginem, 1997. - 527 с.
74. КейзеровН.М. Власть без будущего. Критика буржуазных теорий о будущем государства и права. - М.: Юрид. лит.”, 1967. - 167 с.
75. Кілер Д. Моделі демократичного устрою у Франції часів П’ятої республіки: еволюція інститутів, діячів та режимів // Розподіл повноважень між гілками влади в умовах суспільно-економічної кризи: Доповіді, презентації, дискусії. - К.: ПСП України, 1997. - С. 96-119.
76. Кизима В. Незалежність від” чи незалежність для” // Віче. - 1993. - № 9. - С. 111-117.
77. КимА.И. Государственная власть и народное представительство в СССР: (Гос.-правовое исследование). - Томск: Изд-во томского университета, 1975. - 216 с.
78. КомаровС.А. Общая теория государства и права в схемах и определениях. - М.: Юрайт, 1997. - 62 с.
79. Кононенко Н. Механізм стримування і противаг // Віче. - №11(68). - 1997. - С. 82-95.
80. Конституции зарубежных государств: [Учеб. пособие: Офиц. тексты основных законов (Конституций) США, Великобритании, Франции, Германии, Италии, Испании, Греции, Японии, Канады]. - М.: БЕК, 1997. - 561 с.
81. Конституції країн парламентської демократії / Під ред. канд. юрид. наук, доц. Кашло В.М. - К., 1994. - 93 с.
82. Конституція України основа реформування суспільства. - Х.: Право, 1996. - 96 с.
83. Концептуальні засади теорії політики. Навч. посібник / М.М.Лагунова, В.А. Шахов, М.Ф. Шевченко. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 160 с.
84. Концепція адміністративної реформи в Україні / Держ. комісія з проведення в Україні адміністрат. реформи. - К.: Центр політ.-правових реформ і Центр розвитку укр. законодавства, 1998. - 62 с.
85. Корженко В.В. Чутливість до соціального перетворення: реабілітація атакуючого Ratio // Актуальні проблеми державного управління. - 2001. - № 2 (10). - С. 78-88.
86. КрамникВ.В. Социально-психологический механизм политической власти. - Л.: Изд-во Ленингр. фин.-экон. ин-та, 1991. - 158с.
87. КрасновБ.И. Теория власти и властных отношений // Социально-политический журнал. - 1994. - № 6 - С. 76-82.
88. Краснов М.А. Ответственность в системе народного представительства. - М.: Наука, 1992. - 224 с.
89. КременьВ.Г., ТабачникД.В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). - К.: ARC-UCRAINE”, 1996. - 793 с.
90. Кривенко Л. Конституційна й фактична моделі системи розподілу влади: проблеми колізій // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України /За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во УАДУ. - 1999. - Вип. 1. - С.147-153.
91. КруговМ.Б. Технология власти: Мифы и реальность истории Росси. - М.: ИКК «ДеКа», 1997. - 223 с.
92. КрутоголовМ.А. Президент Французской Республики: Правовое положение. - М.: Наука, 1980. - 336 с.
93. Курс загального вчення про державу: В 2 ч. - К.: Вид-во УАДУ, 1995. - Ч.2: Конституційне право. - 30 с.
94. Ладиченко В. Механізми влади: світ і Україна // Нова політика. - 1997. - № 6. - С. 13-14.
95. Легитимность политической власти (методологические проблемы и российские реалии) / Под. общ. ред. Е.М. Харитонова. - М.: Высшая школа, 1996. - 252 с.
96. ЛедяевВ.Г. Власть: концептуальный анализ // Полис. Политические исследования. - 2000. - № 1. - С. 97-107.
97. ЛедяевВ.Г. Формы власти: типологический анализ // Полис. Политические исследования. - 2000. - № 2. - С. 6-18.
98. ЛісничийВ.В. Друга палата парламенту як засіб здійснення стратегії регіонального розвитку // Регіональна політика в Україні: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 травня 2000р. - Х.: УАДУ (ХФ), 2000. - С. 83-89.
99. Лісничий В.В. Моделі виконавчої влади // Збірник наукових праць УАДУ. - Х.: УАДУ (ХФ), 2001. - Ч. 3: Державне управління та місцеве самоврядування. - С.4-5.
100. Лісничий В.В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. - Х.: Торнадо, 2001. - 352 с.
101. ЛоккДж. Избранные философские произведения: В 2 т. - М.: Соцэкгиз, 1960. - Т.2. - 733 с.
102. ЛуговийВ.І., КнязєвВ.М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісник УАДУ. - 1997. - № 3-4. - С. 9-12.
103. Мадіссон В., ШаховВ. Демократія і народовладдя: тотожність чи складові // Людина і влада: Загальнонаціональний теоретичний і громадсько-політичний журнал. - 2001. - № 1/2. - С.10-13.
104. Мак’явелліН. Флорентійські хроніки; Державець / Пер. з іт. А.Перепадя. - К.: Основи, 1998. - 492 с.
105. МарченкоМ.Н. Очерки теории политической системы современного буржуазного общества. - М.: Изд-во МГУ, 1985. - 304 с.
106. МедведчукВ. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. - 1998. - № 4. - С. 5-9.
107. МеньшиковВ.В. Власть и самоуправление: Теорет.- методолог. анализ / Отв. ред. Ю.Г.Волков; Сев.-Кавк. научн. центр высш. шк. - Ростов Н/Д: изд-во Рост. ун-та, 1991. - 151 с.
108. МілДж.С. Про свободу / Пер. з англ. - К.: Видавництво Соломії Павличко Основи”, 2001. - 463 с.
109. МонтескьеШ. Избранные произведения. - М.: Госполитиздат, 1995. - 799 с.
110. Национальное собрание во Франции (его состав и роль в системе верховной власти) / Рос.-франц. сер. "Информац. и Учебные материалы. - 1993. - № 18. - 55 с.
111.