ГЕНДЕРНА ПАРИТЕТНІСТЬ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ: СТАНОВЛЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУЛАЧЕК Ольга Іванівна

УДК 35.01:305

ГЕНДЕРНА ПАРИТЕТНІСТЬ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ:
СТАНОВЛЕННЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
КРАВЧЕНКО Богдан Олександрович
доктор філософії (PhD), професор

КИЇВ 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ...

3

ВСТУП.

4

РОЗДІЛ І
Участь жінок у державотворчому процесі: джерельний аналіз ..

13

1.1. Формування теоретичних уявлень про суспільний статус жінки у західній політичній культурі..

13

1.2. Історичний аналіз ролі жінки в українському державотворенні.

29

Висновки до першого розділу ...

37

РОЗДІЛ 2
Теоретикометодологічні засади дослідження гендерної паритетності в державному управлінні.

40

2.1. Основні напрями та методологія гендерних досліджень..

41

2.2. Розвиток вітчизняної науковополітичної думки про гендерну паритетність у державному управлінні.....

65

2.3. Гендерний аналіз політики дієвий конструкт дослідження владних відносин

80

Висновки до другого розділу....

88

РОЗДІЛ 3
Світовий досвід реалізації політики рівних прав у системі владних відносин....

90

3.1. Організаційноправові аспекти здійснення політики рівних прав міжнародними організаціями та державами

91

3.2. Європейський досвід досягнення гендерної паритетності в державному управлінні...

112

3.3. Розвиток нової парадигми менеджменту з урахуванням гендерного компонента...

123

Висновки до третього розділу....

136

РОЗДІЛ 4
Гендерна паритетність у державному управлінні України: проблеми та перспективи...

139

4.1. Гендерні диспропорції у владних структурах України.

140

4.2. Проблеми та перешкоди кар’єрного зростання жінок на державній службі

159

4.3. Удосконалення механізму реалізації державної політики рівних прав та можливостей на сучасному етапі розвитку українського суспільства...

173

Висновки до четвертого розділу.....

193

ВИСНОВКИ

195

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

198

ДОДАТКИ...

225

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення України як розвиненої соціальноправової держави з високим рівнем життя й політичною стабільністю зумовлює необхідність комплексного аналізу однієї з важливих проблем теорії та історії державного управління оптимізації управління шляхом застосування демократичного принципу рівноправної участі всіх громадян у державотворчих процесах, теоретичного осмислення паритетності в державному управлінні як важливого компонента підвищення результативності й ефективності управління, а також розвитку громадянського суспільства в Україні.
Складні, суперечливі процеси ринкових реформ, формування нової соціальної структури суспільства з відповідними інтересами й цінностями передбачають зміни в структурі соціальнополітичних відносин між чоловіками і жінками. Якщо у західному суспільстві розвиток демократії пов’язується з розширенням участі жінок у процесі вироблення й прийняття управлінських рішень, руйнацією негативних стереотипів щодо повноправної участі жінок у державному управлінні, то в Україні спостерігається розвиток протилежних західній практиці тенденцій.
У політичній і адміністративній системі це виявилось у скороченні представництва жінок у Верховній Раді України 4го скликання (23 жінки 5,1%) і на рівні змін соціокультурного контексту подальшої політичної та управлінської діяльності за низької репрезентації жінок у вищих органах влади, що свідчить про усунення їх від процесу прийняття рішень. Обмеженість жінок у виборі, можливостях і участі в окремих сферах життєдіяльності суспільства, має прямі й пагубні наслідки для соціальноекономічного розвитку країни.
Аналіз цих явищ відбувається за умов практичної відсутності концептуальних розробок проблематики щодо участі жінок у державному управлінні. Реальна проблема полягає, з одного боку, у відсутності фундаментальних і прикладних досліджень, у центрі яких проблема гендерної паритетності у сфері владних відносин, з іншого в існуванні потенційного чи реального протиріччя, суть якого виявляється в усуненні жінок від реальної влади і процесу прийняття рішень.
Забезпечення реалізації конституційного права громадян на рівноправну участь у процесі прийняття рішень [1], створення сприятливого організаційноправового поля для досягнення гендерної паритетності в державноуправлінських відносинах зумовлюють необхідність визначення пріоритетів державної гендерної політики в усіх сферах життєдіяльності суспільства, зокрема, в адміністративній системі.
У контексті адміністративної реформи України актуальним є системне дослідження формування гендерно збалансованого державного кадрового апарату, особливо його керівного складу. Саме управлінський персонал сучасної адміністративної системи піддається різкій критиці, а помилки й прорахунки управлінців істотно впливають на рівень життєдіяльності країни, добробут її громадян, авторитет держави.
Актуальність теми дослідження зумовлена також світовими тенденціями запровадження паритетної участі жінок і чоловіків у всіх сферах суспільного життя, і зокрема, в державному управлінні. Україна підтвердила свій намір виконувати Рекомендації Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН "Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками і жінками, розвиток і мир у ХХІ столітті", а також Декларацію тисячоліття ООН, у якій глави держав і урядів визнали свою колективну відповідальність за підтримку принципів людської гідності, рівноправності й рівності на глобальному рівні. Ратифікація Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, зобов’язання уряду щодо виконання рекомендацій міжнародних організацій визначили суттєво нові принципи організації управління.
Особливості впровадження нової парадигми влади, відповідно до якої передбачається змінити моральні засади, оптимізувати використання людського ресурсу, зокрема його жіночої складової, висвітлено в публікаціях провідних вітчизняних учених: В.Авер’янова, В.Бакуменка, В.Гошовської, С.Дубенко, О.Воронька, В.Князєва, Б.Кравченка, В.Куценка, Г.Лелікова, Е.Лібанової, Г.Литвинова, М.Логунової, В.Лугового, Н.Нижник, В.Олуйка, М.Пірен, В.Ребкала, В.Скуратівського, В.Троня, В.Шахова, О.Яковенка [ ] та інших.
Окремі аспекти досліджуваної проблеми є предметом аналізу в працях українських дослідників: М.БогачевськоїХом’як, Т.Василевської, Л.Гонюкової, Н.Грицяк, Н.Дармограй, І.Жеребкіної, О.Іваницької, Л.Кобелянської, Н.Лавриненко, Е.Лібанової, О.Луценко, Т.Мельник, С.Оксамитної, С.Павличко, Л.Смоляр, В.Тертички, В.Фесенка, О.Ярош, хоча проблема формування гендерної паритетності висвітлюється ними фрагментарно, що засвідчує відсутність концептуальних ґрунтовних розробок теоретикометодологічних і організаційноправових аспектів її аналізу в контексті наукової галузі державне управління”.
Дане дослідження значною мірою спирається на теоретичне вивчення світового досвіду з’ясування гендерної паритетності в системі державноуправлінських відносин, узагальненого в працях зарубіжних фахівців Е.Сміта, Е.Гіденса, Л.Дугала (Великобританія), Ф.Хоувелінгена (Нідерланди), Г.Атаманчука, О.Вороніної, І.Ільїна, О.Мезенцевої, Є.Охотського, Н.Пушкарьової (Росія), М.Гінної, М.Девідсона, С.Купера, М.Лі, E.Остера, (Канада), Ю.Габермаса, Р.Хоф (Німеччина), Р.Брайдотти, К.Гіліган, К.Мілет, М.Рубін, Д.Скотт (США), М.Фуко (Франція) та інших.
Потреба у здійсненні комплексного дослідження особливостей становлення й тенденцій розвитку гендерної паритетності в державному управлінні, вироблення дієвої моделі збалансованої участі жінок і чоловіків в адміністративній системі сучасної Україні зумовила вибір теми дисертації. Формування гендерної паритетності є одним з основних чинників досягнення консенсусу в українському суспільстві, успішної реалізації демократичних реформ як необхідної умови для входження України до світового співтовариства повноправним партнером.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі політології Української Академії державного управління при Президентові України (далі УАДУ) в межах комплексного наукового плану Державне управління і місцеве самоврядування в Україні" (НДР № 0199U00282).
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розкритті сутності гендерної паритетності й обгрунтуванні закономірностей і тенденцій її розвитку в державному управлінні України.
Для реалізації цієї мети визначено наступні завдання:
здійснити історикотеоретичний аналіз суспільного статусу жінок, їх ролі в процесі державотворення в концепціях зарубіжних і вітчизняних досліджень;
охарактеризувати теоретикометодологічні засади та основні напрями сучасних гендерних досліджень;
узагальнити становлення нових підходів у формуванні системи державноуправлінських відносин з урахуванням гендерного компонента й охарактеризувати провідні тенденції розвитку гендерної паритетності в державному управлінні України;
розкрити зміст гендерного аналізу політики як дієвого конструкту дослідження владних відносин;
висвітлити зарубіжний досвід реалізації державної політики рівних прав жінок і чоловіків, з’ясувати основні закономірності його впровадження на державному та міжнародному рівні;
визначити роль гендерного підходу до розвитку нової парадигми менеджменту;
проаналізувати гендерні диспропорції у владних структурах України;
виявити існуючі перешкоди й бар’єри кар’єрного зростання жінок на різних рівнях виконавчої влади в Україні;
обґрунтувати необхідність активного й системного впровадження гендерної паритетності у сфері державноуправлінських відносин;
запропонувати ефективні механізми реалізації державної політики рівних прав і можливостей у сфері державного управління в Україні;
удосконалити понятійний апарат дослідження процесів державного управління, розширити документальноінформаційну базу.
Об’єктом дослідження є гендерний аспект державноуправлінських відносин в Україні.
Предметом дослідження є становлення й тенденції розвитку гендерної паритетності в системі державного управління України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що досягнення збалансованої участі чоловіків і жінок на всіх рівнях владних структур, оптимальне використання жіночого інтелектуального і морально-психологічного потенціалу в процесі вироблення політичних рішень сприятиме підвищенню ефективності державного управління, гуманізації управлінських рішень, покращанню морально-психологічного клімату в колективах державних службовців, підвищенню рівня загальної культури в державно-управлінській сфері та розбудові громадянського суспільства.
Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети в роботі використано комплекс методів, зокрема: теоретичний аналіз філософської, політологічної, соціологічної літератури, завдяки якому виявлено становлення нових підходів до системи державноуправлінських відносин з урахуванням гендерного компонента; порівняльноісторичний метод, що передбачає можливість вивчення різних концепцій формування державної політики рівних прав, теоретичного обґрунтування закономірностей і виявлення основних тенденцій розвитку гендерної паритетності у світовій практиці.
У другому й третьому розділах роботи використано методи класифікації й систематизації, що дозволило узагальнити основні науковотеоретичні напрями гендерних досліджень, проаналізувати законодавчонормативну базу національних систем регулювання гендерної паритетності в державному управлінні; такі загальнонаукові й спеціальні методи як діалектичний аналіз, синтез, класифікація, аналогія, індукція, дедукція. У межах четвертого розділу застосовуються різні тестові методи, а також метод польових досліджень, гендерний аналіз статистичних даних на рівні районів, областей.
Розробка даної проблематики має особливе значення для формування й розвитку нової галузі державного управління, сприяє виробленню в процесі наукових пошуків нового ставлення до об’єкта й предмета дослідження, з’ясуванню різних філософськосвітоглядних позицій і методологічних принципів у розробці певних аспектів теорії державного управління.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в системному дослідженні теоретикометодологічних і організаційноправових засад гендерної паритетності та розробці цілісної концепції формування зазначеної парадигми в системі державного управління. Зокрема:
уперше визначено й систематизовано основні дослідницькі підходи до розгляду проблеми участі жінок у державноуправлінських відносинах, що сформувались у вітчизняній і зарубіжній науці державного управління, на основі чого вироблено необхідні методологічні засади дослідження процесу формування гендерної паритетності на сучасному етапі розвитку українського суспільства;
розроблено оригінальну класифікацію науковотеоретичних напрямів, що містить визначення культурносимволічних і статеворольових функцій чоловіків і жінок у суспільстві й детермінованого ними соціального статусу;
розкрито основні закономірності становлення та тенденції розвитку гендерної паритетності в державному управлінні в країнах розвиненої демократії, формування організаційноправового забезпечення, спеціальних стратегій застосування принципу рівноправності жінок і чоловіків у питаннях управління й розвитку службової кар’єри; виявлено залежність ефективності державного управління від гендерно збалансованої кадрової політики;
удосконалено підходи до визначення основних напрямів і перспектив розвитку кадрової політики в органах державної влади та місцевого самоврядування в Україні з урахуванням гендерного фактора;
запропоновано авторське визначення гендерного аналізу політики як теоретичного та прикладного дослідження, експертних оцінок і альтернативних політичних рішень, спрямованих на дотримання принципу гендерної паритетності, на оптимізацію використання креативного потенціалу жінок і чоловіків; уперше розмежовано поняття гендерний аналіз політики” та аналіз гендерної політики”, що передбачає аналітику державних рішень та політичних дій, які безпосередньо і опосередковано впливають на соціальну ситуацію в суспільстві;
систематизовано провідний зарубіжний досвід реалізації політики рівних прав жінок і чоловіків, що включає нормативноправові й організаційні аспекти її здійснення на державному та міжнародному рівнях; визначено спеціальні стратегії та механізми формування гендерного балансу в органах державної влади, зокрема застосування на певний термін гендерних квот;
досліджено рівень впливу історичних, економічних, політичних і культурних умов на розвиток гендерної паритетності в державному управлінні. Запропоновано новий підхід до класифікації стилів управління з урахуванням гендерного компонента;
доведено, що гендерні диспропорції у владних структурах України зумовлені високим рівнем скорочення кількості жінок на вищих рівнях органів державної влади й відмовою від квот для жінок, а також відсутністю фундаментальної системи цінностей як одного з критеріїв розподілу владних повноважень;
визначено основні проблеми та перешкоди кар’єрного зростання жінок на державній службі, а саме: вплив традиційного оточення на робочому місці, значне навантаження, брак часу, відсутність належних умов для поєднання сімейних і професійних обов’язків, моральні чесноти, що стримують жінок у просуванні по службі;
дістало подальшого розвитку обґрунтування необхідного комплексу заходів щодо оптимізації державного управління шляхом застосування демократичного принципу рівноправної участі всіх громадян у державотворчих процесах, формування гендерної паритетності в державному управлінні на основі удосконалення організаційноправових засад і механізму реалізації політики рівних прав, через структурну реорганізацію, зміни функцій, компетенції і методів діяльності органів влади для забезпечення підтримки як на громадськополітичному рівні з боку населення й державних діячів високого рівня, так і на рівні персоналу державної служби;
розширено документальноінформаційну базу, що стосується формування гендерної паритетності на європейському й міжнародному рівнях, збагачено понятійний апарат дослідження управлінських процесів шляхом адаптації у вітчизняний науковий обіг значної кількості нових термінів, що зустрічаються в конвенціях, договорах, звітах ООН про людський розвиток, інших документах. Введено в науковий обіг поняття "гендерна паритетність в державному управлінні", що визначається як принцип рівноцінного представництва жінок і чоловіків у будьяких владних структурах і органах місцевого самоврядування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні формування й тенденцій розвитку гендерної паритетності в державному управлінні сучасної України, теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації якого можуть бути використані для викладання ряду відповідних дисциплін.
Метод гендерного аналізу застосовано при розробці та впровадженні методології аналізу державної політики на кафедрі політології УАДУ, а також на базі Дніпропетровського регіонального інституту державного управління УАДУ.
Базові висновки й пропозиції реалізовано в процесі практичної роботи в управлінні у справах сім’ї та молоді Херсонської облдержадміністрації (довідка про впровадження № 0113/145 від 11.03.03 р.), Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій Херсонської облдержадміністрації (довідка про впровадження № 52 від 18.03.02 р.). Основні положення дисертації використовуються в просвітницькій діяльності сучасних громадських об’єднань (довідка про впровадження № 25/7 від 25.07.03 р.).
Апробація основних результатів дослідження. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження викладені у наукових доповідях і виступах на науковопрактичних конференціях і семінарах. Зокрема, на науковопрактичній конференції Нові політичні реалії України на рубежі тисячоліть” (Київ, 2001 р.); методологічному семінарі "Гендерна політика та адміністративна реформа" (УАДУ, 2000), науковопрактичному семінарі "Розвиток гендерної політики: реалії та перспективи" і круглому столі "Суспільство і держава: діалог для розвитку гендерної рівності" (Херсон, 2001); на науковопрактичних конференціях: "Реформування державної служби в Україні: стан, проблеми та перспективи" (Київ, 1998), "Наукове забезпечення адміністративної реформи в Україні" (Київ, 1999), "Жінки України на порозі нового тисячоліття: проблеми та перспективи" (Крим, Судак, 1999), "Державна регіональна політика в Україні" (Київ, 2000), "Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні" (Київ, 2001), "Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз" (Київ, 2002); міжнародних наукових конференціях "Розвиток демократії в Україні" (Київ, 2000), "Державне управління: регіональний аспект" (Ужгород, 2000).
Апробація результатів дисертаційного дослідження проводилася на міжнародному семінарі "Гендер і культура" на базі Інституту Відкритого Суспільства (Угорщина, Будапешт, 2001); у літній школі для фахівців за напрямом "Аналіз політики" (Дніпропетровський регіональний інститут державного управління УАДУ, 2001); на щорічних науковопрактичних міжнародних конференціях NISPAcee "Удосконалення зв’язків між управлінням і державою" (Болгарія, Софія, 1999); "Десять років розвитку: перспективи та виклики на майбутнє для державного управління" (Угорщина, Будапешт, 2000).
Публікації. За теоретичною проблематикою, що знайшла своє відображення в дисертації, опубліковано 12 статей, у тому числі 5 у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Наукова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 8 додатків. Повний обсяг дисертації 225 сторінок, з них 197 сторінок основного тексту, 10 сторінок додатків. Список використаних джерел містить 318 найменувань (69 іноземною мовою).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації розкрито сутність гендерної паритетності в державному управлінні, запропоновано шляхи її впровадження в Україні на основі здійсненого теоретичного узагальнення закономірностей і тенденцій розвитку гендерної політики у світовій практиці, що відображено в наступних концептуальних положеннях:
1. Історикотеоретичний аналіз суспільного статусу жінок і їх ролі в процесі державотворення, а також базових засад концепцій владних відносин показав, що розглянуті підходи до оцінки принципу гендерної диференціації мають дещо однобокий характер, що свідчить про методологічну незавершеність окресленої проблематики у галузі науки державне управління” і створює необхідні передумови для її ґрунтовного дослідження.
2. Нова парадигма владних відносин з урахуванням гендерного компоненту почала формуватись у ХХ столітті. У той час, як традиційна політична наука розцінювала жінок тільки як об’єкт владних відносин, нові фундаментальні дослідження доводили необхідність подолання стереотипів меншовартості жінок, що, у свою чергу, стало імпульсом для розробки теоретикометодологічних і організаційноправових засад гендерної паритетності в державному управлінні, що має особливе значення для реалізації адміністративної реформи в Україні. У сучасних концепціях гендерних досліджень ставлення до влади є ключовим при визначенні нормативних репрезентацій суб’єкта. Якщо йдеться про патріархальну модель світу з фіксованим розподілом статусних функцій, то вважається за можливе припустити, що гендерний аналіз буде використаний при аналітиці державних структур, державної служби, які з погляду традиційної соціумної моделі порушують вже сформований у багатьох країнах світу принцип справедливого розподілу влади.
3. Проблема гендерної ідентичності в управлінській сфері визначається принциповою новизною, знаходиться на перетині пізнавальних інтересів наукової галузі "державне управління", політології, соціології, філософії, психології, інших дисциплін, що зумовлює потребу нетрадиційних підходів до її дослідження. Необхідним є визначення сутності гендерної паритетності в державному управлінні з позиції синергетики, біосоціальної концепції статі, створює теоретикометодологічну основу для з’ясування питань щодо співвідношення об’єктивного й суб’єктивного в процесі формування державної політики рівних прав і можливостей.
4. Узагальнення зарубіжного досвіду реалізації державної політики рівних прав жінок та чоловіків дає підстави стверджувати, що країни розвиненої демократії та міжнародні організації вживають послідовні заходи щодо подолання низької репрезентації жінок у прийнятті політичних, соціальноекономічних рішень на державному рівні та у приватному секторі. А саме, запроваджуються спеціальні стратегії щодо законодавчої підтримки гендерного балансу у владних структурах усіх рівнів: квотування та моніторинг реалізації рівних прав і можливостей. Створено спеціальні державні органи і структури, міжнародні інституцій, які забезпечують послідовність цих заходів і їхню інформаційну підтримку. Найбільш успішний досвід впровадження гендерної збалансованості в державному управлінні демонструють країни Скандинавії, Канада. Необхідним є продовження фундаментальних досліджень та моніторингу участі жінок у процесі прийняття рішень.
5. Демократичні перетворення в Україні стали добрим підгрунтям для підвищення статусу жінки в суспільстві, але якщо у західному суспільстві розвиток демократії пов’язується з розширенням участі жінок у процесі вироблення та прийняття управлінських рішень, руйнацією негативних стереотипів щодо повноправної участі жінок в державному управлінні, то в Україні спостерігається розвиток протилежних західній практиці тенденцій, незважаючи на те, що на рівні законодавчоправової бази декларується рівність можливостей для усіх соціальних і демографічних груп населення при участі у політичному житті, право обирати та бути обраними. Гендерні диспропорції в центральних та місцевих органах влади сучасної України є яскравим прикладом порушення гендерної паритетності у владних структурах. Отже доцільним є введення нової парадигми гендерної паритетності в державному управлінні. Потрібні цілеспрямовані заходи щодо конкретного застосування принципу гендерної паритетності в управлінській сфері.
6. Дисертаційне дослідження доводить, що значними перешкодами можна назвати традиційний характер роботи багатьох політичних партій і державних структур, їх організаційну культуру, неспроможність сприяти професійному розвитку жінок; дискримінаційні підходи й практику, подвіна завантаженність, значні витрати на здобуття посади в політиці та перебування в ній. Тому пропонуються заходи щодо їх подолання: надання можливісті підвищити свій професійний рівень на систематичній основі; необхідність розширення знань з правових питань; набуття необхідних умінь і навичок соціальноемоційного міжособистого спілкування; введення гнучких графіків роботи як чоловіків, так і жінок для поєднання професійних і сімейних, батьківських обов’язків.
7. Для забезпечення успіху адміністративної реформи необхідно більш активно реалізувати заходи, зазначені в Пекінській платформі дій стосовно досягнення рівного представництва чоловіків і жінок у державних і владних структурах. Потребує невідкладного опрацювання механізм суттєвого збільшення кількості жінок (за необхідності шляхом квотування) на всіх державних посадах. Необхідно створити координаційну раду з питань гендерної паритетності в українському суспільстві при Кабінеті Міністрів України, до якої б входили представники законодавчої, виконавчої, судової влади, громадських і політичних об’єднань, бізнесових структур, ЗМІ. Потребує реформування нинішня вертикаль виконавчої влади, стосовно забезпечення політики гендерної рівності в суспільстві, зокрема, в органах управління.
8. Проведене дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу. Рівень залучення жінок України до державного управління на сучасному етапі не відповідає їхньому місцю і ролі в економічному, соціальному, духовному розвитку суспільства. Зміст державноуправлінських відносин, організаційнофункціональна структура державного управління в країнах розвиненої демократії, значною мірою залежать від збалансованої участі чоловіків і жінок у процесі державного будівництва, максимального використання жіночого інтелектуального й моральнопсихологічного потенціалу в процесі вироблення рішень. Досягнення гендерної паритетності в державноуправлінській сфері матиме суттєвий вплив передусім на розвиток громадянського суспільства, а також на такі напрями адміністративної реформи як оптимізація державного управління, гуманізація управлінських рішень, удосконалення кадрової політики з урахуванням гендерної компоненти, підвищення професійної культури взаємовідносин в управлінській сфері покращанню моральнопсихологічного клімату в колективах державних службовців, підвищенню загальної культури в управлінській сфері.
Державна професійна служба в Україні знаходиться у стадії реформування. Щоб залучити до участі в процесі вироблення й прийняття управлінських і політичних рішень представників жіночої соціальної групи, потрібен час і ґрунтовна робота з розробки механізмів управління на всіх рівнях державної влади, здатної забезпечити ефективність управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Преса України, 1997. 80 с.
2. Вардимар Е. Женщина в древнем мире. М.: Наука, 1990. 335 с.
3. Теория и методология гендерних исследований: Курс лекций / Под общ. ред. О.А.Ворониной. М.: МЦГИ МВШСЕН МФФ, 2001. 416 с.
4. Краткий очерк истории философии / Под ред. М.Т. Иовчука и др. 4е изд. М.: Мысль, 1981. 927 с.
5. Рассел Б. Історія західної філософії / Пер. з англ. Ю.Лісняка, П.Таращука. К.: Основи, 1995. 759 с.
6. Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки: Пер. з англ. К.: Основи, 1997. 838 с.
7. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Пер. з фр. В.Шовкун. К.: Основи, 1998. 669 с.
8. Discovering Reality. Feminist Perspectives on Epistemology, Methaphysics, Methodology and Philosophy / Eds. S.Harding and M.Hintikka. Dordrecht, Boston, London, 1983.
9. Аристотель. Политика. Соч.: В 4 т. Т. 4 / Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А.И Доватура. М.: Мысль, 1983. 830 с.
10. Ціцерон М.Т. Про державу. Про закони. Про природу богів / Пер. з лат. В.Литвинов. К.: Основи, 1998. 476 с.
11. Послання до Галатів Святого Апостола Павла, 3:28 // Новий заповіт і псалтирь. The Bibl League. C. 326 334.
12. Philon. Question and Answers on Exodus, I, sec.8. In: Philo. Loeb Classical Library, №. 11. 54 р.
13. Фуко М. Історія сексуальності. Т. 1: Жага пізнання. Х.: ОКО, 1997. 240 с.; Т. 2: Інструмент насолоди. Х.: ОКО, 1998. 288 с.
14. Шпренгер Я. Инститорис Г. Молот ведьм. М.: Атеист, 1930. 248 с.
15. Міл Д.С. Про свободу. Роздуми про представницьке врядування. Поневолення жінок: Есе / Пер. з англ. К.: Видво Соломії Павличко Основи”, 2001. 463 с.
16. Merchant C. The Death of Nature: Women, Ecology and the Scientific Revolution. San Francisco, Harper and Row, 1980. 87 р.
17. Гоббс Т. Сочинения: В 2 т. Т. 1: Пер. с лат. и англ. / Сост., ред. изд., авт. вступ. ст. и примеч. В.В.Соколов. М.: Мысль, 1989. 622 с.
18. Воронина О. Традиционные философские, социологические и психологические теории пола // Теория и методология гендерных исследований: Курс лекций / Общ. ред. О.А.Ворониной. М.:МЦГИ МВШСЕН МФФ, 2001. C. 2949.
19. Кулачек О. Українська жінка на початку третього тисячоліття: від соціальних рухів до політики // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.практ. конф. за міжнар. участю (31 трав. 2001 р., Київ): У 2 т. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Видво УАДУ, 2001. Т.1. С. 7882.
20. Кулачек О. Роль та місце жінки в політиці та в державотворенні: проблеми й перспективи // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Видво УАДУ, 1999. Вип. 2. С. 114119.
21. Кулачек О.І. Проблеми гендерної рівності в державному будівництві: Україна і світовий досвід // Розвиток демократії в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 29 жовт. 1 листоп. 2000 р.). К.: Центр освітніх ініціатив, 2001. С. 551574.
22. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади / Пер. з нім. А.Онишка, П.Таращука. К.: Основи: Дніпро, 1993. 415 с.
23. Irigaray L. Marine Lover of Friedrich Nietzsche. New York, 1991. 87 р.
24. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Моногр. 2ге вид., перероб. і доп. К.: Либідь, 1999. 447 с.
25. Кулачек О.І. Жінки в державному управлінні: прихована сила й потенціал // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.М.Князєва. К.: Видво УАДУ, 2000. С. 220229.
26. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2е изд. Т. 21. 312 с.
27. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. Соч. 2е изд. Т. 3. С. 4789.
28. Дружинин Н.М. Избранные труды. Революционное движение в России в ХІХ веке. М., 1985. 286 с.
29. Гошовська В.А. Л.Українка ідеолог української соціалдемократії. Х.: Харківський держ. пед. унт, 1997. 97 с.
30. БогачевськаХомяк М. Білим по білому. Жінки в громадському житті України. 18841939 рр. К.: Либідь, 1995. 367 с.
31. Книш І. Іван Франко та рівноправність жінки. Вінніпег, 1956. 185 с.
32. БогачевськаХом’як М. Політична відповідальність жінки в історії України та США // Жінка і демократія: Матеріали міжнар. наук.практ. конф. К.: Видво Жіноча громада”, 1995. 181 с.
33. Cмоляр Л. Минуле заради майбутнього. Жіночий рух Наддніпрянської України ІІ пол. ХІХ поч. ХХ ст. Сторінки історії: Моногр. О.: Астропринт, 1998. 408 с.
34. Cмоляр Л. Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогоденні: Моногр./ За заг. ред. Л.О.Смоляр. O.: Астропринт, 1999. 440 с.
35. Храмова В. До проблеми української ментальності // Українська душа. К.: Фенікс, 1992. C. 335.
36. Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. К.: Фенікс, 1992. С. 6696.
37. Гримич М. До питання про статус жінки в традиційному українському суспільстві // Етнічна історія народів Європи: Зб. наук. пр. Вип. 7. К.: УНІСЕРВ, 2000. С. 1619.
38. Павличко С. Посттоталітарна культура як носій зневаги до жінок // Жінка в державотворенні: Матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 2931 трав. 1993 р.) / За ред. М.Драч та ін. К., 1993. C. 1534.
39. Руденко Д. Фуко: говорити про сексуальність // М.Фуко. Історія сексуальності. Т. 1: Жага пізнання. Х.: ОКО, 1997. С. 412.
40. Костомаров Н.И. Две русские народности. Х., 1991. 156 с.
41. Андрухович Ю. Перверзія // Сучасність. 1996. № 2. С. 1669.
42. Павличко С. Листи з Києва. К.: Видво Соломії Павличко Основи”, 2000. 239 с.
43. БогачевськаХом’як М. Супільство переосмислює ролі жінок і чоловіків в Україні // Очима жінок. 1998. № 3. С. 1926.
44. Хоф Р. Возникновение и развитие гендерных исследований. Пол, гендер, культура / Под ред. Э.Шоре, К.Хайдер. М., 1999. 214 с.
45. Янг Ай.М. Политическая теория: общие проблемы и направления // Политическая наука: новые направления / Под ред. Р.Гудина, Х.Д.Клингеманна. М., 1999. С. 462469.
46. Пушкарева Н. Трансформируя академию: проблемы и перспективы развития гендерных исследований в бывшем СССР // Гендерные исследования. 2000. № 2. С. 1227.
47. Mitchell J. Women’s Estate. Harmondsworth: Penguin, 1971. 156 p.
48. Аналіз, що базується на врахуванні гендерних питань: Довід. для вироблення напрямків політики. Оттава, 1998. 31 c.
49. Хрестоматия к курсу "Основы гендерных исследований". М.: МЦГИ МВШСЭН МФФ, 2001. 368 с.
50. Жеребкина И. Прочти мое желание. Постмодернизм. Психоанализ. Феминизм. М.: ИдеяПресс, 2000. 256 с.
51. Макєєв С. Про перспективи формування класового суспільства в Україні // Україна 2002. Моніторинг соціальних змін / За ред. В.Ворони, М.Шульги. К.: Інт соціології НАН України, 2002. С. 339343.
52. Лавріненко Н. Гендерні відмінності громадської думки в Україні // Україна 2002. Моніторинг соціальних змін / За ред. В.Ворони, М.Шульги. К.: Інт соціології НАН України, 2002. С. 176193.
53. Энциклопедический словарь. М.: Сов. энцикл., 1988. 1600 с.
54. Панарин А. Политология: Учеб. М.: ПБОЮЛ С.М.Грачев, 2001. 448 с.
55. Большой толковый социологический словарь. М.: "АСТ", 1999. Т. 2. 620 c.
56. Философский энциклопедический словарь. М., 1983. 740 c.
57. Лавриненко Н. Женщина: самореалиация в семье и обществе (Гендерний аспект). К.: ВИПОЛ, 1999. 172 с.
58. Cоціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад.: В.І.Волович, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченко та ін.; За заг. ред. В.І.Воловича. К.: Укр. центр духовн. культури, 1998. 736 с.
59. Aronoff J., Crano W.D. F ReExamination of the Crosscultural Principles of task Segregation and Sex Role Differentiation in the Family. American Sociol. Review. 1975, vol. 40, #1. P. 1220
60. Young A. Socialist Feminism and the Limits of Dual Systems Theory. Socialist Review, # 501, 1980.
61. Jaggar A. Feminist Politics and Human Nature. N.J.: Rowman & Allanheld, 1983. 89 р.
62. Benston M. The Political Economy of Women’s Liberation. Monthly Review, # 21, 1969.
63. Воронина О.А. Феминизм: либеральное, социалистическое и редикальное направления // Теория и методология гендерных исследований: Курс лекций / Под общ. ред. О.А.Ворониной. М.: МЦГИ МВШСЕН МФФ, 2001. C. 5073.
64. Кон И. Трансформируя академию: проблемы и перспективы развития гендерных исследований в бывшем СССР // Гендерные исследования. 2000. № 2. С. 2733.
65. Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. К.: Тандем, 1996. 271 с.
66. Firestone S. The Dialectic of Sex. N.Y.: Bantam Books, 1970. 127 р.
67. Бовуар С. Друга стать / Пер.з фр. Н.Воробйової та ін. В 2 т. К.: Основи, 1994. 390 с.
68. Friedan B. The Feminine Mystique. New York., 1963. 235 р.
69. Гиллиган К. Иным голосом // Этическая мысль. М.: Республика, 1992. 450 с.
70. Современная западная социология: Слов. М., 1990. С. 299.
71. Cупруненко А. Новые богатые и новые бедные. Динамика социальной структуры Украины // Персонал. 1999. № 2. С. 5459.
72. Захарова Л. Стереотипы в принятии решений как проблема менеджмента // Управление персоналом. 2001. № 6 (60). С. 2432.
73. Aronoff J., Crano W.D. F ReExamination of the Crosscultural Principles of task Segregation and Sex Role Differentiation in the Family. American Sociol. Review. 1975, vol. 40, #1. P. 122.
74. Tiger L., Fox R. The Imperial Animal. N.Y.: Holt, Rinebart and Winston, 1971. 333 р.
75. Геодакян В.А. Мужчина и женщина. Эволюционнобиологическое предназначение // Женщина в аспекте физической антропологии / Отв. ред. Г.А.Аксянова. М.: ИЭА РАН, 1994. С. 57 73.
76. Гіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник; Наук. ред. О.Іващенко. К.: Основи, 1999. 726 с.
77. Tavris C., Offir C. The Longest War: Sex Differences in Perspective. N.Y. etc., Harcourt, Brace, Jovanovich. 1977. 333 p.
78. Mac Kinnon C. Feminism, Marxism, Method and the State: An Agenda for Theory. Signs, 1982, #7.
79. Мілет К. Сексуальна політика: Пер. з англ. К.: Основи, 1998. 619 с.
80. Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 39. С. 1517.
81. Lyndon M. And Pateman C. Feminist Interpretation of Political Theory. State College: Pensilvania State University Press, 1991. 165 р.
82. Goldman E. The Traffic in Women and Other Essays on Feminism. Washington: Times Change Press. 1970. 214 р.
83. Cockburn C. Brothers: Male Dominance and Technological Change. London: Pluto, 1983. 276 р.
84. Evans M. Un Praise of Theory: the Case of Women’s Studies. Feminist Review, 1981, No 10.
85. Ильин И. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа. М.: Интрада, 1998. 238 с.
86. Сміт Е. Д. Національна ідентичність. К.: Основи, 1994. 223 с.
87. Лахова Е. Унижение позор для страны. Почему России необходим закон о равноправии // Диалог женщин. 2001. № 14/30. С. 1921.
88. Petina L. Women’s movement in Belarus formation, development, problems / www.cacedu.unibel.
89. Bartok I. Women’s participatio in the Hungarian Civil Service. Kiev, 1996. 27 p.
90. Гінна М. Жінки на державній службі історія розвитку за останні 30 років // Вісник УАДУ, 1999. № 1. С. 3845.
91. Ф.Хоувелінген. Об’єктивні досягнення, встановлення контактів, створення мереж // Рівність: проблеми гендерної дискримінації: Матеріали Всеукр. семінару Механізм забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні”. К., 1998. С. 1925.
92. Женские исследования и политики различия // Гендер. исследования. 2000. № 5 С. 7381.
93. Весткотт М. Женские исследования как стратегия изменений: между критицизмом и предвидением // Гендер. исследования. 2000. № 5 С. 8284.
94. Wood, N. Talking shop: sex and status as determinants of floor apportionment in a work setting // Women in Their Speech communities edited by Jennifer Coates and Deboran Cameron. New York, 1988. P. 141157.
95. Gutek, Barbara A. Some Implications of Legalistic Thinking about Sexual Harassment // Business & the Contemporary World. Summer 1993. P. 128139.
96. Davidson M.J. and Cooper C.L. Issues for the 1990s: Positive Approaches to Helping Women into Management // Business & the Contemporary World. Summer, 1993. P. 157169.
97. Lee M.D. Women’s Involvement in Professional Careers and Family Life: Theme and Variations // Business & the Contemporary World, 1993. P. 106127.
98. Auster E.R. Demystifying the Glass Celling: Organization and Interpersonal Dynamics of Gender Bias // Business & the Contemporary World, 1993. P. 4767.
99. Handley E.A. Women as Managers and Managing Women // The Bureacrat. The Journal for Public Managers. Fall, 1991. P. 15 35.
100. Мандель Р. Прошлое и будущее // Диалог женщин, 2001. № 14/30. С. 915.
101. Mc Dougall L. Westminster Women. Vintage, 1998. ISBN 0099274051. 45 p.
102. Derrida J. Psyche: Invention de L’autre. P., 1987. 652 p.
103. Хабермас Ю. В поисках национальной идентичности. Философские и политические статьи. Перевод с немецкого. Донецк, Донбасс, 1999. 23 с.
104. Kymlick W. Multicultural Citizenship. Oxf., 1995. P. 19.
105. Citizenship in Diverse Societies / Ed. by W.Kymlick & W.Norman. Oxf., 2000. 245 р.
106. Moor H. L. Feminism and Anthropology. Cambridge: Polity Press, 1988. 240 p.
107. Ardener E. Belif and the problem of Women / In S.Arden (ed.) Perceiving Women, London: Dent. 1975. P. 117.
108. Strathern. M. Culture in a netbag: the manufacture of a subdiscipline in anthropology. 1981. 655 p.
109. Lewis. D. Anthropology and colonialism / Current Anthropology, 1973. № 14 (5). 51 р.
110. Delmar R.‘What is feminism?’ / In J.Mitchell and A.Oakley (eds.) What is feminism? Oxford: Basil Blackwell. 1986. Р. 833.
111. A Companion to Feminist Philosophy / Ed. by A.M.Jaggar and I.M.Young Blackwell Publishers Ltd, 2000. 703 p.
112. Key Concepts in Cultural Theory / Ed. by A.Edgar & P.Sedgwick. L.: Routledge, 1999. P.158.
113. Кучма Л. Д. Звернення до учасників Міжнародної науковопрактичної конференції Жінка і демократія” // Матеріали міжнародної науковопрактичної конференції Жінка і демократія”. К.: Видво Жіноча громада”, 1995. С. 6.
114. Кучма Л.Д. Виступ Президента України // Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку: Зб. матеріалів Всеукр. конгресу жінок. К.: НВФ Студцентр, 1998. С. 1317.
115. Про підвищення соціального статусу жінок в Україні: Указ Президента України від 25 квіт. 2001 р. № 283/2001 // Офіц. вісн. України. 2001. № 34. С. 1215.
116. Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 20012005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 трав. 2001 р. № 479 // Офіц. вісн. України. 2001. № 34. С. 4155.
117. Пустовойтенко В.П. Виступ Прем’єрміністра України // Збірник матеріалів Всеукраїнського Конгресу жінок Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку”. К.: НВФ Студцентр”, 1998. С.1821.
118. Курас І. Звернення до учасників міжнародної науковопрактичної конференції // Жінка і демократія: Матеріали міжнар. наук.практ. конф. К.: Видво Жіноча громада”. 1995. С. 7.
119. Курас І. Вітання на ІV Всесвітній конференції зі становища жінок в Пекіні. // Пекінські стратегії: Програма дій в Україні: Матеріали Всеукр. конф. К.: Видво Жіноча Громада”, 1996. С. 57.
120. Жулинський М. Учасникам Міжнародної науковопрактичної конференції Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти”// Матеріали Міжнародної науковопрактичної конференції Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти”. К., 2001. С. 1213.
121. Смолій В. Слово до читача // Гендерний аналіз українського суспільства / ПРООН. К., 1999. С. 2.
122. Станік С. ХХІ століття: реалії і перспективи ролі жінки // Жінка в Україні: Міжвідом. наук. зб. / За ред. А.Комарової. К., 2001. Т. 23. С. 6468.
123. Карпачова Н. // Жінка в Україні: Міжвідом. наук. зб. / За ред. А.Комарової. К., 2001. Т. 23. С. 7477.
124. Коцина І. Народний депутат Валентина Гошовська: Жінка, щоби її помітили, має бути як мінімум вдвічі мудрішою за чоловіка” // Факти. 2000. 2 черв. С. 4.
125. Kuzhel Oleksandra. We are persevering // The Ukraine. 1999. № 1. Р. 7273.
126. Довженко В.Забезпечення рівності жінок та чоловіків // Матеріали Всеукраїнського семінару Механізм забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні”. К. 1998. С.811.
127. Довженко В. Виступ міністра України у справах сім’ї та молоді // Збірник матеріалів Всеукраїнського конгресу жінок Жінка на порозі ХХІ століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку”. К.: НВФ Студцентр”, 1998. С.2233.
128. Таран Л. Жінка в Парламенті: перевага? примха? закономірна справедливість? // Очима жінок. 1999. № 4. С. 811.
129. Костицький В. Жінка в політиці: Рівність чи рівноправність? // Пекінські стратегії: Програма дій в Україні: Матеріали Всеукр. конф. К.: Видво Жіноча Громада”, 1996. С. 1720.
130. Григорович Л. Основні напрямки утвердження рівності жінок та чоловіків і визначення національних механізмів їх забезпечення в Україні (реальність, перспективи) // Механізм забезпечення рівноправності жінок та чоловіків в Україні: Матеріали Всеукр. семінару. К.,1998. С. 1213.
131. Вітренко Н. Політична система України: оцінка крізь призму гендерної рівності // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти: Матеріали міжнар. наук.практ. конф. К., 2001. С. 89102.
132. Ковалко М. Законодавче забезпечення гендерної рівності в Україні // Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти: Матеріали міжнар. наук.практ. конф. К., 2001. С. 5155.
133. Концепція адміністративної реформи в Україні. К., 1998. 52 с.
134. Проблеми та пріоритети удосконалення добору, розтановки й підготовки к