Зв’язки з громадськістю у формуванні іміджу органів державного управління

Краткое описание

Національна академія державного управління при Президентові України
Одеський регіональний інститут державного управління

На правах рукопису

КОЛОСОК Сергій Васильович

УДК 35.072.3:659.4(477)

Зв’язки з громадськістю у формуванні іміджу
органів державного управління

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Гансова Емма Августівна
доктор філософських наук, професор

ОДЕСА - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП........4
РОЗДІЛ 1
ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ (ЗВ’ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ)
У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ...13
1.1. Наукове осмислення категорії паблік рилейшнз” (зв’язки з громадськістю)...........13
1.2. Структура і функції паблік рилейшнз (зв’язки з громадськістю) у державному управлінні: теоретичний аспект....24
1.3. Паблік рилейшнз (зв’язки з громадськістю) як складова комунікативного процесу в державному управлінні.....45
ВИСНОВКИ до першого розділу ....65

РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАСОБАМИ ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ.67
2.1. Співвідношення понять: імідж, репутація, авторитет....67
2.2. Засоби масової комунікації як інструмент формування
позитивного іміджу органів державного управління...102
2.3. Технологія органів державного управління з формування
власного позитивного іміджу ...116
ВИСНОВКИ до другого розділу........124

РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ......126
3.1. Удосконалення функцій і організаційної структури служби паблік рилейшнз в органах державного управління....126
3.2. Паблік рилейшнз як засіб формування громадської думки щодо діяльності органів державного управління...149
ВИСНОВКИ до третього розділу......162
ВИСНОВКИ.....165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........174
ДОДАТКИ...190

ВСТУП

Актуальність теми. Нове демократичне українське суспільство потрeбує активної інформаційної політики з боку органів державної влади. Позитивний імідж останньої в демократичному суспільстві є одним з елементів довіри населення до неї. Розробка нових комунікативних форм і методів органами державного управління та наявність зворотного зв’язку з громадськістю повинні сприяти, з одного боку, формуванню позитивного іміджу влади, а з другого підтримці населенням демократичних перетворень у суспільстві.
Дисертаційне дослідження спрямоване на розв’язання важливих, але малодосліджених проблем паблік рилейшнз (зв’язки з громадськістю) як виду комунікативної діяльності органів державного управління, зокрема органів виконавчої влади, за умов формування демократичного суспільства, коли громадська думка стає одним з інститутів громадянського суспільства.
Метод паблік рилейшнз як один з видів зв’язків з громадськістю в українському суспільстві та за кордоном використовується сьогодні переважно як технологія. Застосування ПР необхідне, передовсім, для підвищення ефективності комунікативної діяльності органів державного управління, для створення принципово нових відносин між органами управління й громадськістю.
Наукове обґрунтування організаційно-функціональних, соціальних, економічних та інших заходів, спрямованих на формування корпоративного іміджу, репутації, авторитету органів державного управління за допомогою форм і методів паблік рилейшнз повинно спиратися на досягнення вітчизняної та світової науки.
Актуальність проблеми обумовлена тим, що використання паблік рилейшнз у державному управлінні сприяє реалізації Конституції України, законів та Указів Президента України: Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” від 1.08.2002 р.; Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення” від 13.08.2002 р. та завдань, поставлених Президентом України Л.Кучмою у посланні до Верховної Ради Україна: поступ у XXІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки”, а також підвищенню суспільних вимог до органів управління.
Без необхідного впливу на кожного громадянина держави діяльність інституту паблік рилейшнз втрачає будь-який сенс. Річ у тім, що зв’язки з громадськістю є складовим елементом засобів масової комунікації, яка у свою чергу виступає частиною політичної комунікації. Паблік рилейшнз як складова частина процесів власне політичних та процесів загальнокомунікативних вважається чутливим барометром настроїв, сподівань населення стосовно дій органів державного управління.
Дослідженню феномену зв’язків з громадськістю велику увагу приділено такими західними вченими, як А. Сентер, Г. Брум, С. Катліб, М.Менчер, Р. Харлоу, Ф. Буарі, Дж. Груніг, Р. Хіт, Д. Карб, Л. Матра, М.Кольєр М. Томас, С. Банкс, Р. Пенман, Н. Дензін, В. Ліідз, Л. Путман, В.Гудикунст, К. Спайсер.
Культурний аспект зв’язків з громадськістю вивчали М. Кольєр, М.Томас, Р.Хіт, Д. Карб. Вони доводять, що комунікації можуть долати культурні межі, виступати засобом поширення культурної практики.
До групи вчених, які вивчають ПР з точки зору соціального підходу, входять Н. Дензін, В. Ліідз, Р. Пенман, Л. Путман, С. Банкс. Вони висувають припущення, які відображають теоретичні напрацювання у сфері комунікації і є компактним узагальненням паблік рилейшнз на мікрорівні.
Дослідженням ефективності паблік рилейшнз в організації займалися К.Спайсер, В. Гудикунст, які обґрунтовують, що ефективність комунікації залежить від професіоналізму суб’єктів комунікативного процесу.
Отже, розглянуті концепції ПР ґрунтуються на теорії міжкультурної взаємодії та інтерпретаційному підході.
Активні дослідження категорії паблік рилейшнз” в Україні і Росії припадають на початок 90-х років ХХ ст. Особливий погляд на розуміння паблік рилейшнз запропонований російськими авторами М. Шишкіною та Л.Варустіною, які вважають, що теорія паблік рилейшнз може претендувати на статус особливого наукового знання.
Феномен ПР розглядається як засіб масової комунікації у дослідженнях І. Вікентьєва, В. Конецької та ін. Комерційний аспект паблік рилейшнз досліджується у роботах Т. Дорожкіної, Т. Лебедєвої.
Значний обсяг українських досліджень ПР ґрунтується на критиці зарубіжного досвіду ПР у сфері реклами (М. Блажнов, В. Бугрим, І.Альошина). Використанння ПР-технологій для формування політичного іміджу та технології проведення політичної кампанії висвітлюється у роботах В. Бебика, М. Головатого, В. Королька, Г. Почепцова, О.Феофанова. У системі правоохоронних органів влади дослідженням ПР займаються В.Серьогін, В. Годованець. У сфері державного управління є напрацювання В. Авер’янова, Н. Нижник, В. Мельниченка, Н. Плахотнюк, С. Рязанова, М.Свіріна, Р. Мендісабаль.
Проте у зазначених роботах паблік рилейшнз як невід’ємний елемент комунікативної діяльності органів державної влади, спрямований на формування власного іміджу, не розглядався. Тому наші дослідження становлять особливе теоретичне і практичне значення.
Актуальність вивчення місця і ролі комунікативних заходів органів державного управління, дослідження прямого і зворотного зв’язку між ними та громадянським суспільством, нових форм контактів обумовлюються як суто науково-теоретичними, так і політико-управлінськими аспектами проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з плановим комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК №0200U004103), який має орієнтиром наукове забезпечення проведення адміністративної реформи. Тема роботи є частиною загальної теми, яку розробляють і наукові підрозділи Одеського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України Пріоритетні напрямки ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект”, (ДР-ОК № 0101U006947). Практичний аналіз комунікативної діяльності органів державного управління проводився у Вінницькій та Одеській областях.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні методологічних засад та методів застосування паблік рилейшнз у діяльності органів державного управління як засобу формування іміджу державної виконавчої влади.
Відповідно до мети дослідження в межах дисертаційної роботи передбачається розглянути такі завдання:
· визначити співвідношення між категоріями паблік рилейшнз” та зв’язки з громадськістю”;
· проаналізувати феномен паблік рилейшнз” в контексті сучасної комунікативної теорії;
· охарактеризувати в теоретичному аспекті функції й структуру паблік рилейшнз у системі державного управління;
· розкрити механізм формування позитивного іміджу органів державного управління засобами паблік рилейшнз;
· розглянути співвідношення понять: імідж, репутація, авторитет у контексті теорії державного управління;
· охарактеризувати засоби масової комунікації як інструмент формування позитивного іміджу органів державного управління;
· дослідити напрями формування позитивного іміджу органів державного управління;
· виявити роль громадської думки як зворотного зв’язку в комунікативній діяльності органів державного управління;
· розробити рекомендації щодо створення управління комунікативної стратегії в органах державної адміністрації які сприятимуть ефективному застосуванню паблік рилейшнз органами державного управління.
Об’єктом дослідження - комунікативна діяльність органів державного управління; заходи, форми, методи, моделі цієї діяльності.
Предмет дослідження - зв’язки з громадськістю у формуванні позитивного іміджу органів державного управління.
Методи дослідження. Особлива увага приділялася системному та функціональному методам, які дозволили дослідити та визначити функції паблік рилейшнз у системі державного управління. Суттєвим доповненням до системно-функціонального методу став порівняльний метод, який передбачає зіставлення застосування ПР-технології в системах державного управління країн Заходу та в Україні. За допомогою соціологічних методів вивчалась експертна думка державних службовців з приводу використання ПР-технології в їх комунікативній діяльності. На цій підставі були розроблені рекомендації стосовно механізмів удосконалення зворотного зв’язку органів державного управління з населенням.
Гіпотезою дослідження є припущення, що комунікативна діяльність органів виконавчої влади всіх рівнів збагатиться одним з видів сучасної інформаційної технології, ПР-технологією, спрямованою на активне конструювання іміджу суб’єктів державного управління. Внаслідок цього має зрости рівень підтримки населенням соціальних реформ та інших дій з боку органів державного управління, а також рівень довіри до цих державних інститутів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є одним із небагатьох досліджень застосування сучасних форм і методів паблік рилейшнз у формуванні іміджу органів державного управління.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертації:
· вперше запропоновано новий підхід до концепції паблік рилейшнз як виду комунікативної діяльності, що сприяє реалізації принципу відкритості державного управління та формуванню його позитивного іміджу;
· удосконалено науково-теоретичну основу державного управління, що збагачує теорію і практику функціонування інформаційної системи в структурі державної влади;
· набула подальшого розвитку концепція державного управління, яка розглядається в аспекті комунікативної теорії, що дозволило з’ясувати механізми формування позитивного іміджу влади у громадській свідомості;
· уточнено категорії комунікативний контакт”, комунікативна діяльність у системі державного управління”, з’ясовано поняття ”комунікативний простір органів державного управління”, які є базовими для розкриття сутності ПР-технології та її функціонування в системі державного управління;
· сформульовано пропозиції щодо створення нових організаційних форм у системі державного управління, діяльність яких була б спрямована на формування власного позитивного іміджу;
· обґрунтовано Положення, розроблено та запропоновано структуру й функції управління комунікативної стратегії у складі обласної державної адміністрації;
· визначено цілі паблік рилейшнз стосовно виконавчих органів державної влади, які не обираються населенням і не передбачають цілеспрямованого формування власного іміджу;
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення даних дисертаційного дослідження визначається його орієнтацією на проблему створення інформаційного середовища за допомогою форм та засобів паблік рилейшнз для формування позитивного корпоративного іміджу органів державного управління, що може сприяти підвищенню ефективності управління за умов демократизації суспільства.
Результати дослідження знайшли певне практичне впровадження у науково-дослідницькій, освітянській сферах, зокрема при розробці програми та інструментарію дослідження, що проводиться в Одеському регіональному інституті НАДУ при Президентові України в межах комплексного наукового проекту Академії Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК №0200U004103).
Теоретичні положення та наукові результати запроваджено при викладанні модуля в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Теорія та історія державного управління”.
Висновки, концептуальні підходи, що містяться в дисертації, можуть бути використані у правотворчій роботі центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на місцях; при підготовці обласними державними адміністраціями щорічних програм соціально-економічного та культурного розвитку, взаємодії з громадськістю, громадськими організаціями, політичними партіями.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при розробці навчальних курсів, магістерських програм із державного управління, менеджменту організацій, проектного менеджменту, спецкурсів і окремих лекцій, а також підвищення кваліфікації державних службовців, навчанні активу політичних партій та громадських об’єднань, при утворенні відділів ПР в органах державного управління.
Теоретична цінність дисертаційної роботи полягає у можливості використання положень дослідження, узагальнень і висновків для подальшого висвітлення комунікативної діяльності органів державного управління, у навчальній літературі, лекційних курсах із державного управління. Окремі наукові положення, висновки, пропозиції можуть слугувати основою для подальших наукових пошуків стосовно вдосконалення контактів органів державного управління з метою конструювання свого позитивного іміджу, авторитету, репутації в очах громадськості.
Особистий внесок здобувача полягає в подальшому розвитку комунікативного аспекту теорії державного управління, а також у розробці механізму застосування ПР як нової комунікативної технології в діяльності органів державної влади.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі державного управління та менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України.
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в доповідях на науково-практичних конференціях, які було проведено на базі Національної академії державного управління при Президентові України, а саме: на міжнародній науково-практичній конференції "Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід", (Київ, 2000); на 3-й міжнародній щорічній науково-практичній конференції викладачів та слухачів Національної академії державного управління при Президентові України Державна регіональна політика: теоретичні засади формування й механізми реалізації” (Одеса, 2000); на міжнародній науково-практичній конференції Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” Національна академія державного управління при Президентові України (Київ, 2000); на міжнародній науково-практичній конференції: Пріоритетні напрямки ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект”, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (Одеса, 2001).
Публікації. Основні положення дисертації містяться в 12 публікаціях, із них 9 опубліковано у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Її обсяг становить 168 сторінок машинописного тексту.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків (20 стор.), списку використаних джерел (216 найменувань, 16 стор.). Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 205 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Згідно з метою та завданнями дисертаційного дослідження в роботі запропоновані методологічні засади та методи застосування паблік рилейшнз (зв’язків з громадськістю) в діяльності органів державного управління, як засобу формування іміджу державної виконавчої влади.
Вибір такого напряму дослідження зумовлений тим, що відкрите, демократичне, інформаційне суспільство потребує відповідних засобів державного управління, зміни форм взаємозв’язків держави з громадськістю. Імідж державної влади, органів управління в свідомості громадян впливає на рівень підтримки ними демократичних змін у суспільстві.
Для побудови концептуальних засад дослідження є необхідним добір та визначення категоріального апарату, до якого ми відносимо поняття паблік рилейшнз” і зв’язки з громадськістю.
Отже, паблік рилейшнз органів державного управління це усталена комунікаційно-психологічна взаємодія організаційних структур управління з населенням з метою формування та функціонування позитивного іміджу органів влади та формування сприятливого інформаційного середовища для суб’єктів взаємодії.
В результаті дослідження теоретичного аспекту зв’язків органів державного управління з громадськістю було встановлено основні їх функції: паблісіті”, (формування позитивного іміджу); інформування громадськості; маніпулятивну (переконання громадськості, вплив на її свідомість, що відповідає стратегічним цілям організації); підтримки балансу інтересів влади і громадянського суспільства.
Функції органів державного управління щодо формування комунікативного простору повинні включати діяльність із створення позитивного іміджу органів влади, ділового іміджу державних службовців, іміджу послуги, іміджу лідера.
Структурна конфігурація паблік рилейшнз, згідно теорії комунікації, складається з таких компонентів як комунікативний простір, різні за формою контакти, урядова комунікація, програмний процес, комунікативний контакт, корпоративні відносини.
Механізм формування позитивного іміджу органів державного управління діє як система певних стратегічних та тактичних кроків, яка включає розробку, обґрунтування та опрацювання стратегії; визначення та пошук головних і пріоритетних напрямів; дослідження електорального середовища, визначення образу” органу державного управління, соціологічне опитування (місцеве, регіональне), вибір ЗМІ.
Треба зазначити передусім, що існує велика кількість тлумачень термінів імідж”, репутація”, авторитет”. Ми не ототожнюємо ці категорії. Вони позначають різні сторони сприйняття громадськістю суб’єкта влади, різний рівень перцепції та оцінки його якісних характеристик. При цьому поняття імідж” є найбільш комплексним. Воно включає репутацію та авторитет як невід’ємні складові.
Рівень відчуження населення від держави може бути визначений за допомогою певного іміджу влади, який утворився в громадській свідомості. Таким чином, імідж виконує символічно-знакову функцію, впливаючи на ставлення громадян до управління, на міру їх довіри до суб’єктів управління, і як наслідок на підтримку їх дій. Імідж влади в громадській свідомості складається з соціально-психологічних феноменів авторитету та репутації. Всі вони являють собою ціннісний вимір владних відносин у суспільстві.
У даній дисертаційній роботі під вищезгаданими термінами слід розуміти категорії, зміст яких допомагає обґрунтувати цілі, функції ПР.
Складовим елементом механізму формування позитивного іміджу органів державного управління без сумніву виступають засоби масової комунікації.
Досліджуючи засоби масової комунікації як інструмент забезпечення ефективності у створенні позитивного іміджу органів державного управління, на якому лежить основне навантаження в діалозі органів влади із населенням, дисертант зупиняється на особливому способі управління, яким є маніпулювання масовою свідомістю.
Термін маніпулювання може мати позитивний і негативний зміст. Позитивним аспектом проблеми маніпулювання є його ототожнення з одним з видів соціальної технології.
Розширена мережа засобів інформаційного впливу на громадськість служить створенню соціальних міфів. Маніпулювання є однією із головних і важливих суспільно-політичних технологій не тільки в авторитарних і тоталітарних державах, але і в розвинутих західних демократіях. При цьому ефективність маніпулювання зростає при умові врахування особливостей національного характеру, культури, традицій, тощо.
Ефективність маніпулятивних технологій в умовах конкуренції інформаційних систем залежить від професіоналізму журналістів, від навичок користування ЗМІ з боку управлінців, а не від рівня монополізму і контролю за діяльністю ЗМІ.
Аналіз програмної політики телерадіомовних організацій свідчить про те, що одним із основних завдань у висвітленні діяльності органів державного управління має стати принцип відкритості і прозорості роботи органів влади.
Наявність доступу до урядової інформації для громадськості дає усі підстави говорити не лише про відкритість і прозорість при прийнятті рішень органами державного управління, а і водночас впливати на створення позитивного іміджу органів державної влади.
Необхідною умовою забезпечення високої ефективності процесів реформування державного управління має стати налагодження якісно нових контактів органів влади з громадськістю. Це дисертаційне дослідження є спробою наукового аналізу процесу формування іміджу, репутації, авторитету органів державного управління за допомогою такої сучасної комунікативної технології, якою є паблік рилейшнз.
Вивчення засобами конкретних соціологічних досліджень та статистики шляхів формування позитивного іміджу державного управління показало, що в сучасних умовах органи державного управління не приділяють належної уваги громадській думці, значенню цього фактору для підвищення результативності їх діяльності.
Аналіз результатів соціологічних досліджень у Вінницькій та Одеській областях, дозволив визначити стан справ у цій сфері. На їх основі стає можливою розробка форм і методів подальшого удосконалення та практичного застосування нових технологій для створення сприятливого інформаційного середовища взаємодії органів державного управління та населення.
На основі виконаного дослідження можна зробити наступні висновки, що по-перше: адміністрації не достатньо використовують сучасні інформаційно-комунікативні технології; по-друге, довіра до органів влади залишається низькою, а тому необхідні методи роботи з населенням, рекомендовані в даному дослідженні; по-третє, органи влади недостатньо зайняті формуванням власного іміджу в очах громадськості.
Отже, можна зробити висновок, що наукове дослідження зв’язків органів державного управління з громадськістю є актуальним в сучасних умовах. Йдеться про те, що завдяки реалізації схеми: державне управління - ПР імідж, репутація, авторитет громадськість, держава може сформувати громадську думку, яка буде не тільки поінформованою, але й позитивно налаштованою до демократичних змін.
Умовами втілення в практику управлінської діяльності зазначених вище висновків є розробка науково-методичних рекомендацій, створення спеціальних підрозділів з упровадження ПР-технології, підготовка фахівців у галузі комунікації.
Закритість державної установи або ж її неефективна взаємодія з громадськістю, непрозорість при ухваленні рішень призводить до збільшення відчуження громадян від влади, що може стати поштовхом до соціальної нестабільності.
Причини неефективної інформаційно-комунікативної діяльності органів влади можна класифікувати за наступними ознаками:
- організаційними, коли в державних установах відсутні структури й спеціалісти з сучасних комунікативних заходів, зокрема ПР;
- історичними, зміст яких полягає в тому, що в нашій країні суб’єкти влади традиційно сприймали себе як носії безумовного авторитету з огляду на свою владну позицію в суспільстві. Влада не формувалася в умовах демократичної конкуренції, тому не було особливої потреби в таких технологіях, як ПР;
- ресурсними, які тісно пов’язані з недостатнім фінансуванням сфери комунікативної діяльності, відсутністю необхідної матеріальної і технічної бази;
-професійними, які передбачають відсутність спеціальної попередньої підготовки державних службовців у сфері комунікації.
В умовах утворення політичного маркетингу в Україні стає природним використання маркетингових засобів, зокрема політичної реклами. Створення підрозділів з ПР у структурі органів державного управління, підготовка професіоналів має на меті вдосконалення та модернізацію комунікативного арсеналу державного управління. Проте на відміну від торговельної рекламної діяльності, для держави важливі популяризація кроків у напрямку реформування суспільних відносин в усіх сферах життя, досягнення розуміння цілей державної політики населенням та підтримки їх з боку громадськості.
Далі зосередимо увагу на висновках та пропозиціях щодо активного впровадження інформаційно-комунікативних заходів й запобігання негативним наслідкам.
Пропонується утворити у складі обласної державної адміністрації підрозділу Управління комунікативної стратегії” до складу якого б увійшли: сектор прес-служби, сектор зв’язків із пресою, сектор громадських зв’язків, сектор написання промов і фотослужба.
Рекомендації стосовно вдосконалення інформаційно-комунікативної діяльності органів державного управління повинні перш за все торкатися стану правової основи цієї діяльності.
Насамперед упровадженню сучасних технологій, зокрема ПР, має сприяти правова система держави в цілому. Оскільки норми права поширюються на інформаційну сферу, функції держави полягають у тому, щоб визначити основний вектор направленості усієї інформаційно-комунікативної системи.
Отже, саме після закріплення конституційних норм у розбудові української державності набули нового змісту такі кроки, як інформаційна підтримка адміністративної реформи, прийняття відповідних законів про пресу, інформацію, взаємодію державних органів управління з громадськістю. Цій меті, наприклад, відповідають укази Президента України Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” від 1.08.2002р. і Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення” від 13.08.2002 року.
Комунікативна діяльність органів державного управління повинна здійснюватися на основі інформаційно-роз’яснювальної політики держави, в ході якої інтереси держави ставали б більш зрозумілими для громадян.
Важливим чинником у цьому процесі має бути інформування населення, аналіз, вивчення громадської реакції на дії і вчинки посадових осіб та органів державного управління.
Одним із дійових засобів у формуванні позитивного образу органів державного управління має стати концептуально новий системний підхід, згідно з яким рішення органів державної влади стосовно важливих проблем повинні ґрунтуватися не тільки на особистих поглядах та власному досвіді управлінців, а також на науково зваженій думці науковців; аналізі громадської думки; моделюванні прогнозу соціальної поведінки населення; досягненні порозуміння між громадськістю та органами державної влади.
Застосування у процесі комунікативної діяльності форм і методів ПР має на меті спонукати населення до активного громадянського інтересу стосовно державних справ. Це повинно виявлятись у виконанні свого громадянського обов’язку на виборчій дільниці й у вимогах до органів державного управління звітувати перед своїми громадянами про наміри у використанні бюджетних коштів, реакції на події у світі, участі в громадських об’єднаннях, участі в розробці державних програм.
Таким чином, виникає не тільки нова комунікативна парадигма в теорії державному управлінні, а й нова дослідницька стратегія, яка передбачає теоретичні та емпіричні дослідження ефективності інформаційно-комунікативної діяльності органів державної влади.
В аспекті теорії комунікації державний службовець є носієм не тільки владних розпоряджень, а й головною фігурою в комунікативному процесі органів державного управління.
На основі викладених вище результатів дослідження та загальних пропозицій з метою їх реалізації доцільно, на нашу думку, надати рекомендації на адресу центральних та місцевих органів держаної влади:
1. Комітету з державного будівництва і місцевого самоврядування Верховної Ради України, Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України спиратися на науково розроблену і науково обґрунтовану концепцію комунікативної діяльності органів державного управління з населенням з метою формування позитивного іміджу органів влади в Україні.
Така концепція має ґрунтуватися на осмисленні, передусім, потреб громадянського суспільства, на вивчені законів комунікативного інформаційного процесу, на визначенні загальнонаціональних пріоритетів.
2. Започаткувати проведення у Верховні Раді України щорічних парламентських слухань Про стан довіри населення до органів державної влади”, підготовку Доповіді з цього питання Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України. Запровадження такого механізму зворотного інформування владних структур уможливлює здійснення об’єктивного аналізу стану зв’язків з громадськістю органів державного управління, визначенню тенденції та перспективи їх розвитку, розробленню необхідних заходів щодо формування власного позитивного корпоративного іміджу в очах громадян.
3. Створити в структурі Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України підрозділи з розробки та управління комунікативною стратегією, укомплектувавши їх висококваліфікованими кадрами, які мають позитивний досвід управління комунікативною сферою. Основними завданнями такого управління будуть: проведення ґрунтовного аналізу досліджень громадської думки, аналізу стану зв’язків з громадськістю, довіри до влади як основного елементу легітимності, прогноз соціальної поведінки населення і т.п. За одержаними результатами розробити рекомендації, виробити конкретні пропозиції щодо інформаційно-роз’яснювальної діяльності цих владних інститутів.
4. Закріпити відповідні положення у Законах України: Про інформацію”, Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”.
5. Ширше використовувати в комунікативній діяльності обласних державних адміністрацій сучасні інформаційні технології, якими є форми і методи паблік рилейшнз. Це уможливить процес створення позитивного іміджу органів місцевої влади, що особливо важливо в умовах нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів.
6. Запровадити європейську модель державного управління яка ґрунтується на принципах відкритості і прозорості, поєднує елементи децентралізації і централізації, забезпечує максимальне залучення громадськості в управлінні і сприяє оптимізації інформаційно-роз’яснювальної політики держави, створюючи при цьому позитивний імідж органів державної влади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. // Відом. Верховної Ради України. 1996. - № 30. С.141.
2. Закон України Про державну службу // Законодавство України про державну службу. Х.: Ксилон, 2001. 172 с.
3. Закон України про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні / Закони України. К.: Ін-т закон. Верховної Ради України, 1996. Т 4. 339с.
4. Закон України Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації // Відом. Верховної Ради України. 1997. - № 49. С.299.
5. Закон України про звернення громадян / Закони України. К.: Інт закон. Верховної Ради України, 1996. Т 11. 350 с.
6. Закон України про Національну програму інформатизації // Відом. Верховної Ради України. 1998. - № 27-28, ст.181.
7. Закон України про концепцію Національної програми інформатизації // Відом. Верховної Ради України. 1998. www.rada.kiev.ua
8. Закон України про інформацію / Закони України. К.: Ін-т закон. Верховної Ради України, 1996. Т4. 340 с.
9. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указ Президента України від 19.03.1997р / Офіц. вісн. України. К.: Право, 1997. - № 12 (кн.1). 193 с.
10. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 1.08.2002 р. // ОВУ. 2002. - № 31. С. 192-194.
11. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення: Указ Президента України від 13.08.2002. // ОВУ. 2002. - № 33. С.1-3.
12. Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні: Указ Президента України” від 9 грудня 2000р. № 1323/2000. // Уряд. кур’єр. 2000. 12 груд. С. 6.
13. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України від 31.07.2000 № 928/2000. www.president.gov.ua
14. Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади: Указ Президента України від 14 липня 2000р. №887/2000 // Зб. Указів Президента України. - 2000. -www.president.gov.ua
15. Про затвердження порядку формування та виконання регіональної програми і проекту інформатизації: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 644 // Зб. постанов Уряду України. 2000. -www.kmu.gov.ua
16. Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2000 2002 роки: Постанова Верховної Ради України від 6 липня 2000 р. № 1851-ІІІ // Відом. Верховної Ради України. 2000. www.rada.kiev.ua
17. Рекомендації щодо розробки системи інформаційноаналітичного забезпечення органів управління та типових проектних рішень в її складі / Національне агентство з питань інформатизації при Президентові України. К., 1997. www.president.gov.ua
18. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році: Послання Президента України до Верховної Ради України К.: Інформаційно видавничий центр Держкомстату України, 2001р. 404 с.
19. Абалкин Л. Проблема выбора стратегии на XXI век //Проблемы теории и практики управления. - 1998. - № 2.- С. 13-19.
20. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади: шляхи реформування. - Х.: Право, 1998. - 294 с.
21. Авер’янов В.Б. Організація і діяльність апарату державного управління в контексті адміністративної реформи/ Державне управління: теорія і практика // За заг.ред. В.Б.Авер’янова .-К.:Юрком. Інтер., 1998. - 432с.
22. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: Юрком.Інтер., 1997. - 48 с.
23. Алешина И. Корпоративный имидж // Маркетинг. - 1998. - № 1.- С. 50- 53.
24. Алешина И. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров.- М.: Гном Пресс, 1997. - 256 с.
25. Адміністративна реформа в Україні // Український правовий часопис. 1999. - Вип. 4. - 107 с.
26. Бебик В. Служби зв’язків з громадськістю // Командор. - 1999. №1. С. 29-32.
27. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: Моногр. - К.:МАУП, 2000. - 384с.
28. Бебик В. Коммуникативный подтекст цивилизации // Персонал. 2001. - №5 . - C.53.
29. Багаєва Т. Комунікативний аспект державного управління // Збірн. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во. - УАДУ, 2000. Вип. 1. С. 122-130.
30. Багаєва Т. До питання про комунiкативну парадигму органiв виконавчої влади // Збiрн. наук. пр. УАДУ 1999. - Вип.1. С. 253-257.
31. Богданов В., Руденко І. Проблема авторитету в соціальному управлінні (інституційний та особистісний чинники). // Збір. наук. пр. УАДУ. К.: Вид-во УАДУ, 2001. Вип.1. С. 391-400.
32. Блэк С. Введение в Паблик Рилейшнз. Ростов н Д.: Феникс, 1998. 320с.
33. Біла С. Адміністративна реформа і структурна переорієнтація економіки України // Командор. - 2000. - № 1. - С. 18-21.
34. Блэк С. ПР: международная практика. М.: Изд. дом Довгань”, 1997. 347 с.
35. Блажнов Е.А. Паблик рилейшнз. - М.: Маркетинг, 1994. - 152 с.
36. Буари Ф. Паблик рилейшнз, или стратегия доверия: Пер.с фр. М.: Консалтинговая группа Имидж контакт”: Инфра М, 2001. 178 с.
37. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. К.: Основи, 1998. 534 с.
38. Викентьев И. Приемы рекламы и Pиblic Relations. - СПб.: ТОО ТРИЗ ШАНС”, Изд. дом Бизнес- пресса”, 1998. - 238 с.
39. Василевська Т. Довіра населення до влади: Етичний вимір // Зб. наук. пр. УАДУ. К., 2000. Вип. 2.- Ч. ІІІ. С. 18-22.
40. Викентьев И. Приемы рекламы: методика для Рекламодателей и Рекламистов, 14 практических советов и 200 примеров. Новосибирск.: ЦЭРИС, 1993. - 144 с.
41. Винер Н. Кибернетика и общество.- Л., 1958. 195 с.
42. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Культура державного управління: організаційний аспект.: Монографія. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 144 с.
43. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Чи спроможна сучасна наука управління впливати на становлення українського управлінського менталітету? // Вісн. УАДУ.-1996. - № 3. - С. 44-57.
44. Грушин Б.А. Массовое сознание. М., 1997. С. 171-204.
45.Гуревич П.С. Приключение имиджа. Типология телевизионного образа и парадоксы его восприятия. - М.: Искусство. - 1991. - 221 с.
46. Гурне Б. Державне управління. - К.: Основи , 1993. - 165 с.
47. Державне управління: теорія і практика / Заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова. - К.: Юрінком,1998. - 432 с.
48. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація: Моногр. / Кол. Авт; відп. ред.проф. Н.Р.Нижник.-К.: Вид-воУАДУ, 1997. - 448 с.
49. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб. / Кол. авт.; Заг.ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички.- К.: Вид-во УАДУ, 2000. 232 с.
50. Дорожкина Т.Н. Речевой имидж политического лидера // Социс. 1997. - № 8. - С. 30-35.
51. Дридзе Т.М. Массовая коммуникация в формировании современного социокультурного пространства // Социс. 2000. № 7. С. 73-82.
52. Дридзе Т.М. Социальная коммуникация в управлении с обратной связью // Социс. 1998. - № 10. - С. 44-50.
53. Деян А. Реклама: Пер. с фр. / Общ.ред.В.С.Загашвили. - М.: Прогресс, 1993. - 176 с.
54. Дубенко С.Д. Державна служба в Україні: Навч. посіб.- К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 163 с.
55. Дмитренко О. Без мови - немає народу // Демократична Україна. - 2000. 13 квіт. - С. 3-4.
56. Дороти Доти. Паблисити и PR. - М.: Филинь, 1996. - 288 с.
57. Жаб Ж. Вивчення громадської думки як внесок до адміністративної реформи. К.: УАДУ, 2000. С. 22.
58. Журавський В., Кучеренко О., Михальченко М. Полiтична елiта України: теорiя i практика трансформацiї. - К: Логос, 1998. - 260 с.
59. Зарецкая Е.Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. - М: Дело, 1998. - 477с.
60. Зверинцев А. Коммуникационный менеджмент. Рабочая книга менеджера PR .- СПб.:Союз, 1997. - 280 с.
61. Зернецька О. Трансформація типів новинних передач політичної комунікації // Нова політика. 2000. № 1. С. 52-54.
62. Ібрагімова І. Забезпечення доступу до державної інформації // Вісн. УАДУ. 2000. - № 2. С. 27-34.
63. Ильин В. Творческий подход к рекламе // Эко. - 1995. - № 9. - С. 203 - 213.
64. Кашпур А. Внутренний ПР какой он есть // Персонал. 2000. - № 4. С. 96-101.
65. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. 528 с.
66. Королько В. К вопросу о социальной роли и этике паблик рилейшнз // Социология: теория, методы, маркетинг. 2000. - № 1. С. 62 76.
67. Королько В. Паблик рилейшнз и репутационный менеджмент // Социология: Теория, методы, маркетинг. 2001. № 2. С. 108-117.
68. Королько В.Г. Паблік рилейшнз. Наукові основи, методика, практика. - К.: Вид во Скарби”, 2001. 400 с.
69. Кретов Б.И. Средства массовой комуникации элемент политической системы // Социально гуманитарные знания. 2000. - № 1. 104-105.
70. Класифікація видів економічної діяльності. Державний класифікатор України. К.: Держстандарт України, 1996.
71. Кучма Л.Д. Націю звеличують великі цілі і діла: Виступ Президента України Л.Д.Кучми у Верховній Раді України 22 лютого 2000р. // Уряд. кур’єр. 2000. 23 лют.
72. Картер Г. Эффективная реклама. Путеводитель для мелких предприятий: Пер. с англ. / Общ. ред. Е.М. Пеньковой. - М: Прогресс,1992. - 279 с.
73. Каневский Е.М. Эффект рекламы. - М.: Экономика, 1980. - 175с.
74. Картер Г. Эффективная реклама // Приложение к журналу "Новости рекламы". - М. 1990. - Часть 1. и 2. 180 с.
75. Котлер Ф. Основы маркетинга // Приложение к журналу "Новости рекламы". - 1992.- 272 с.
76. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз.-М.: Рефл.бук.,К.: Ваклер, 2000.-526 с.
77. Кортленд Л. Бове, Уильям Ф. Аренс. Современная реклама: Пер. с англ.- Тольятти: Изд. Дом Довгань”, 1995. - 704 с.
78. Котлер Ф. Продвижение товаров: реклама, стимулирование сбыта и пропаганды // Основы маркетинга.-СПб.: Питер, 1994. - С. 471 - 508.
79. Краско Т.И. Реклама как социальная реальность // Маркетинг и реклама. - 1999.- № 3.- С. 29 - 33.
80. Лебедева Т. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режиссура. - М.: МГУ,1999. 350 с.
81. Лабунская В.А. Социальная психология личности в вопросах и ответах. М.: Гардарики, 1999. 397 с.
82. Лебедева Т. Паблик рилейшнз. М.: МГУ, 1999. 320 с.
83. Лукьянченко Н. PR по-украински // Персонал. 1999. - № 5. - С. 55-59.
84. Луговий В.І., Князєв В.М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісн. УАДУ.-1997. - № 3-4. - С. 9.
85. Лотман Ю.М. Культура как коллективный интелект и проблемы искусственного разума. М., 1997. 135 с.
86. Моисеев В.А. Паблик рилейшнз. Теория и практика.- К.: ВИРА - Р, 1999.- 376 с.
87. Мендісабаль Л. Феномен паблісіті як фактор розвитку сучасних методів та технологій прийняття управлінських рішень // Вісн. УАДУ. - 2000. - №4. 364 с.
88. Мельникова К.І., Рязанова С.Є. Паблік рілейшнз” як функція управління в органах державної влади // Актуальні проблеми державного управління. Х., 1998. С. 40-46.
89. Магдюк Л.Б., Рудік О.М. Ефективна комунікація між державною службою та засобами масової інформації. Д.: ДФ УАДУ, 2000. С. 47.
90. Нижник Н. Державне управління в Україні: Проблеми і перспективи // Вісн. УАДУ. 1996, № 1. С. 102-115.
91. Нижник Н. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. - К.: Ист.-т госуд. и права., 1995. - 208 с.
92. Нижник Н.Р. Проблеми змісту державно-управлінських відносин та фактори його соціальної обумовленості в Україні // Вісн. УАДУ.-1996. - № 2 - С. 103.
93. Нижник Н.Р., Машков О. Системний підхід в організації державного управління.: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р. Нижник.-К.: Вид.-во УАДУ, 1998. - 160 с.
94. Нижник Н.Р., Машков О., Мосов С. Системний підхід до керівництва організацією: функція планування // Вісн. УАДУ. - 1997. - № 3-4. - С. 23-25.
95. Овчинникова М.А. Паблик рилейшнз как инструмент политики в США // США и Канада. 2001. - № 4. С. 63.
96. Паблик рилейшнз. Связи с общественностью в сфере бизнеса.-М.:Ассоц. авторов и издателей ТАНДЕМ”. Изд. ЭКМОС, 1999. - 352 с.
97. Про концептуальні напрями діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку культури: Схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 28 черв. 1997 р. №-675 // Орієнтир: Документи, 31 липн. 1997 р. № 138-139. - С. 9-10.
98. Положення про Адміністрацію Президента України: Затв. Указом Президента України від 19.02.1997р. № 159/97 // Уряд. кур'єр. - 1997. - № 36-37. - 27 лют.
99. Про координацію роботи прес-служб та інформаційно-політичних підрозділів органів державної виконавчої влади: Розпорядження Президента України від 23.11.95 р. № 419/95 рп // Україна: інформація і свобода слова: Зб. законод. актів, нормат. документів та статей фахівців / Упоряд. А.М.Задворний. - К.: Молодь, 1997. - С. 524.
100. Положення про День Уряду України у Верховній Раді України: затв. Пост. Верховної Ради України від 01.02.1996р., із змінами. внес. пост. Верховної Ради України від 07.02.1997р. // Комітети - основа діяльності законодавчих органів влади: Посіб. - К.: Заповіт, 1997. - С. 92-93.
101. Погребняк А. Паблик рилейшнз в банках // Персонал. - 1999. - № 2. - С. 82-86.
102. Панасюк А.Ю. Вам нужен имиджмейкер? М.: Дело, 1998. 240 с.
103. Підпригорщук Я. Інформаційний простір України і проблема духовності суспільства // Духовність як основа консолідації суспільства: Міжвідомч. наук. зб. / А.І. Комарова, В.Г. Табачковський. К.: Наук.-дослідн. ін-т. Проблеми людини”, 1999. Т.15. С. 575, 581.
104. Почепцов Г. Теорія комунікації. - К.: Вид-во центр Київський університет”, 1999. 308с. [С. 240-245].
105. Почепцов Г.Г. Паблік рилейшнз. - К.: Т-во Знання”, 2000. 506 с.
106. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. М.: Рефл - бук, К.: Ваклер, 2000. 624 с.
107. Почепцов Г.Г. Имиджелогия: теория и практика. - К.: Изд. С. П. АРСФ Украина”, 1998. - 390 с.
108. Почепцов Г.Г. Имидж - мейкер. Паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов. - К.: РА Губерникова, 1995. 236 с.
109. Почепцов Г.Г. Международные проекты по воздействию на общественное мнение // Маркетинг и реклама. - 1999. - № 1. - С. 9-11.
110. Почепцов Г.Г. Имидж - мейкер. Паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов.-К.: РА Губерникова, 1995. 236 с.
111. Почепцов Г. Побудова іміджу як комунікативне програмування // Нова політика. № 5. 1998. С. 40-48.
112. Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1999. 352 с.
113. Погребняк А. Новая профессия финансовые паблик рилейшнз // Персонал. 1998. № 5. С. 92.
114. Пшизова С.Н. Два тела” президента (Модели репрезентации власти на пороге третьего тысячелетия) // Полис. 1999. - № 2. - С. 122-133.
115. Райт Г. Державне управління. - К.: Основи, 1994. 191 с.
116. Ребкало В.А., Бебик В.М., Пойченко А.М. Практична політологія: Навч. посіб. - К.: Вид.-во УАДУ, 1998. - 140 с.
117. Ребкало В.А. Динаміка та умови політико-реформаційного процесу в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ За заг. ред. В.І. Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид.-во УАДУ, 1999. - Вип.2. - Ч.1. - С. 32- 35.
118. Ребкало В.А. Державна політика і механізм її реалізації в Україні // Актуальні питання організації навчання і методики викладання в системі підвищення кваліфікації державних службовців: Матеріали Міжнар. конф.- К., 1998. - С. 47-54.
119. Реформування державного управління в Україні: Проблеми і перспективи / Наук. кер. Цвєтков В.В. - К.: Оріяни, 1998. - 364 с.
120. Розенфельд Ю.Н. Общественное мнение как социальный феномен // Проблеми розвитку соціології на сучасному етапі: Матеріали міжнар. наук. - практ. конф. - К., 1994. С. 206.
121. Ромат Е.В. Реклама в системе маркетинга: Учеб. пособ. Х.: Студцентр, 1995. - 229 с.
122. Ромат Е.В. Реклама и теория коммуникаций // Маркетинг и реклама. - 1999. - № 3. - С. 32-42.
123. Cерант А. Організація зв’язків з громадськістю в державних установах // Вісн. УАДУ. 2000. № 2. С. 428-434.
124. Cерант А. Зв’язки з громадськістю і місцеві органи влади // Вісн. УАДУ. 2000. № 3. С. 448-457.
125. Слісаренко І. Стратегія паблік рілейшнз // Політика і час. 1997. № 8. С. 56-60.
126. Саган К. Драконы Эдема. Рассуждения об эволюции человеческого мозга. - М., 1986. 327с.
127. Самохвалова В.И. Информационные войны