ЛЕСИК Олена Василівна Вітчизняна система державного управління становлення та моделі розвитку

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЛЕСИК Олена Василівна
УДК: 35.075 : 342.5 (477)
ДИСЕРТАНТИ ВІТЧИЗНЯНА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: СТАНОВЛЕННЯ ТА МОДЕЛІ РОЗВИТКУ
25.0. 01 - теорія та історія державного управління державне управління
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело О.В.Лесик
Науковий керівник Приходченко Людмила Леонідівна,
д.держ.упр., професор
Одеса - 2018
АНОТАЦІЯ
Лесик О.В. Вітчизняна система державного управління: становлення та моделі розвитку. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління (281 - Публічне управління та адміністрування). - Одеський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України, Одеса, 2018.
У дисертаційному дослідженні запропоновано вирішення актуального наукового завдання щодо теоретико-методологічного обґрунтування моделей розвитку вітчизняної системи державного управління та розробки практичних рекомендацій для визначення оптимальної траєкторії трансформаційних перетворень в умовах глобалізаційних процесів.
Обґрунтовано методологічні засади дослідження, проаналізовано наукові підходи до застосування системного підходу в державному управлінні, визначено змістовні та сутнісні характеристики ключових дефініцій дослідження, узагальнено та структуровано зарубіжний досвід реформування систем державного управління. Окреслено актуальність застосування наукових положень параметричної загальної теорії систем та концепції універсального еволюціонізму, що формують поле наукових можливостей для визначення та обґрунтування сутнісних характеристик системи державного управління (СДУ), визначення ролі методу моделювання, як для проведення дослідження, так і для відображення його кінцевих результатів.
Зазначено, що для окреслення траєкторії трансформації СДУ слід використовувати діяльнісний підхід, оскільки він надає змогу оцінити наявні перетворення, внести оперативні корективи, прослідкувати відповідність управлінських впливів потребам та інтересам громадян.
Узагальнено та систематизовано теоретичні підходи у вітчизняній та зарубіжній науковій думці до досліджень системи державного управління в цілому та застосування методу моделювання зокрема. На підставі цього визначено, що дослідження опиратиметься на аналіз загальнофілософських вчень, якими обґрунтовано концептуальні підходи до дослідження систем загалом та використання методу моделювання для її дослідження. Визначальними при цьому будуть узагальнені напрацювання щодо функціонування системи державного управління та її складових вітчизняних та зарубіжних вчених. Окрему увагу приділено доробку науковців щодо удосконалення сучасних систем державного управління.
Обґрунтовано актуальність застосування методу моделювання у сфері державного управління, визначено його основні переваги, підкреслено наявні недоліки та шляхи уникнення їх проявів.
На основі побудови логічного ланцюга понять «державне управління - система державного управління - модель державного управління» виокремлено сутнісні ознаки ключової дефініції дослідження, надано її уточнене визначення.
Розмежовано поняття «модель державного управління», «моделі реформування державного управління», «моделі в державному управлінні», «моделі організаційних систем у державному управлінні», та підкреслено, що основна відмінність між ними лежить у площині співвідношення «модель- прототип».
Визначено структуру та складові моделі державного управління, з особливим акцентом на взаємозв’язки в ній. Запропоновано вважати складовими системи державного управління цільовий компонент, суб’єкт та об’єкт управління, складну систему взаємозв’язків між ними.
Загострюється увага на визначальному характері та ролі взаємозв’язків у життєдіяльності системи державного управління, охарактеризовано типи зв’язків, підкреслено зростаючу роль реординаційних та координаційних зв’язків.
Проаналізовано типи упорядкування елементів системи державного управління, підкреслено актуальність, що постійно зростає, гетерархічного упорядкування, так як саме гетерархічні мережі продукують цілі та завдання, тоді як ієрархічні структури утворюються для їх вирішення та передбачають наявність чітко визначених повноважень. Констатовано, що виконання рутинних функцій покладається на ієрархічні структури, тоді як інноваційні та креативні функції покладаються на гетерархічні мережі. Вказано, що гетерархічна форма державного управління забезпечує адаптивний потенціал держави, відкриває можливості для багатовекторного пошуку нових шляхів розвитку суспільства, а застосування при цьому партнерської моделі взаємодії влади та громадян, сприяє забезпеченню внутрішньої координації в процесі виконання державних функцій.
Ґрунтуючись на аналізі історії становлення вітчизняної системи державного управління, окреслено основні характерні риси кожного етапу. Розглянуто фактори спадковості вітчизняної системи державного управління із застосуванням архетипного підходу, на основі якого виокремлено ключові архетипи, ендогенний потенціал яких має бінарний характер, що зумовлює можливість прояву, як його конструктивної, так і деструктивної природи. Наголошено на необхідності врахування історичних особливостей та традицій.
Підкреслено, що Україна має давню традицію конституційної нормотворчості, ще в доконституційний період було напрацьовано акти законодавства, аналогів яким не існувало.
Структуровано та типологізовано вітчизняне законодавство щодо окреслення засад функціонування системи державного управління, виокремлено основні недоліки. Класифіковано нормативно-правові акти (НПА) за походженням на ендогенні (вітчизняні нормативно-правові акти) та екзогенні (акти міжнародного законодавства); визначено, що до екзогенних система пристосовується, тоді як ендогенні можуть бути скореговані. Співвіднесено нормативно-правові акти з відповідними компонентами системи та визначено, що компонент цілепокладання унормовується Конституцією України.
Підкреслено, що функціонування системи державного управління відбувається під дією ряду факторів зовнішнього середовища, до яких можна віднести, як ті, що зумовлені геополітичним станом, так і власними інтересами.
Проаналізовано сучасний стан системи державного управління крізь призму дослідження її структурних компонентів. Визначено проблемні аспекти кожного структурного компоненту та взаємозв’язків між ними. Доведено, що сучасний стан системи державного управління характеризується відсутністю чіткого співвідношення між цілями, функціональною структурою та змістом управлінських впливів суб’єкта управління, слабкістю зворотних зв’язків від об’єкта до суб’єкта, їх ігнорування. А в сукупності це призводить до зростання недовіри до влади та скептичного ставлення до можливостей державної влади вирішувати найсуттєвіші проблеми суспільства. У влади, навпаки, виникає ілюзія керованості.
Обґрунтовано модель державного управління, що може слугувати прообразом майбутніх перетворень; окреслено траєкторію трансформаційних перетворень системи державного управління, з визначенням вимог до забезпечення її оптимальності; виокремлено адитивні засоби забезпечення реалізації окреслених перетворень та впровадження наданих рекомендацій.
Зазначено, що сучасний етап функціонування системи державного управління обумовлює необхідність перегляду суті та процесу суб’єктно- об’єктних відносин, оскільки їх природа передбачає значну взаємопроникність, що, у свою чергу, унеможливлює чітке розмежування та віднесення того чи іншого актора виключно до одного з компонентів системи.
Акцентовано увагу на тому, що моделюючи наявний стан СДУ та окреслюючи її майбутню видозмінену форму, необхідно зосередити увагу на траєкторії перетворень, що можливо представити у вигляді певного алгоритму. Визначено, що при цьому гостро постає проблема досягнення оптимальності. Оскільки неоптимальна траєкторія трансформаційних перетворень може призвести до нівелювання кінцевої мети, видозміни моделі-прототипа, стохастичності та неефективності дій, а, отже, мати деструктивний характер.
Обґрунтовано застосування системно-діалектичного підходу до оптимізації СДУ, на основі якого окреслено узагальнений алгоритм трансформаційних перетворень.
Визначено, що окреслених у моделі трансформаційних перетворень можна досягти шляхом використання прихованого потенціалу українського суспільства, що розкривається через дослідження факторів спадковості, наявних неформальних інститутів та архетипів. Реалізація цього потенціалу для суб’єкта державного управління є джерелом додаткових ресурсів; сприятливими умовами для реалізації курсу на децентралізацію; можливістю уникнення корупційних проявів та розширення надання соціальних та інших суспільно значущих послуг за рахунок самого об’єкта.
Підкреслено актуальність застосування зарубіжного досвіду, однак аргументовано потребу його раціонального відбору та адаптації окремих положень до наявних потреб та реалій, тобто шляхом реалізації контекстуальної траєкторії, що надає змогу врахувати ситуативність, зорієнтуватися на наявну проблему або на кінцеву мету; наявні ресурси; об’єктивні особливості країни-адаптатора досвіду; суб’єктивні чинники. Запропоновано в цьому ключі враховувати положення концепції об’єднаного урядування, що вже апробована низкою європейських країн, серед яких Великобританія, Італія, Чехія, Нідерланди.
Ключові слова: державне управління, система державного управління, модель, моделювання, модель державного управління, ієрархія, гетерархія, архетипи, взаємозв’язки, розвиток.
ABSTRACT
Lesyk O.V. National system of public administration: it’s formation and development models. - Qualifying scientific work on the rights of manuscripts.
The Thesis for a Candidate Degree in Public Administration. Speciality
25.0. 01 - Theory and History of Public Administration. - Odessa Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Odessa, 2018.
In the dissertation research the solution of the actual scientific problem concerning the theoretical and methodological grounding of development models of the national system of public administration and the development of practical recommendations for determining the optimal path of transformational changes under the globalization processes conditions is proposed.
The methodological principles of the research are substantiated, scientific approaches to the application of the system approach in public administration are analyzed, meaningful and essential characteristics of key research definitions are determined, foreign experience in public administration systems reforming are generalized and structured. It is outlined the relevance of the application of the parametric general theory of systems and the concept of universal evolutionism. This conceptual basis form a field of scientific opportunities for determining and reasoning the essential characteristics of the public administration system (PAS), for determination of the modeling method role, as for researches providing, as also for displaying its final results.
It is noted, that for outlying the transformation trajectory of the PAS, an activity approach should be used, as it provides an opportunity to evaluate the existing transformations, make operational adjustments, and follow the correlation of managerial influences to the needs and interests of citizens.
Theoretical approaches in domestic and foreign scientific thought to researches of public administration system in general and application of the modeling method in particular are generalized and systematized. On the basis of this, it is determined that the research will be based on the analysis of general philosophical doctrines, which substantiate the conceptual approaches to the study of systems in general and the use of the modeling method for its study. Definitive during the research process were generalized works of domestic and foreign scientists about the functioning of the public administration system and its constituents. Special attention is given to scientists’ works on the improvement of public administration systems modernization.
The urgency of modeling method application in public administration sphere was grounded, its main advantages are determined, the existing disadvantages and ways of avoiding their manifestations are emphasized.
On the basis of constructing the logical chain of concepts state administration - the system of public administration - the model of public administration” the essential features of the key definition of the research are identified, its clarified definition is given.
The concepts of «public administration model», «public administration reform model», «models in public administration», «models of organizational systems in public administration» are delimited and that the main difference between them lies in the plane of the ratio «a model - a prototype».
The structure and components of public administration model with a special emphasis on interrelations in it are determined. It is proposed to consider a target component, a subject and an object, a complex system of interconnections between them to be the components of the system.
The attention is focused on the defining nature and role of interrelations in the public administration system functioning, the types of relationships are described, the role of reordination and coordination is emphasized.
Types of elements ordering of the public administration system are analyzed, it is emphasized the growing topicality of heterarchical ordering, as exactly heterarchical networks produce goals and objectives, and hierarchical structures are formed for it solution and provide for the existence of clearly defined powers. It is stated that the execution of routine functions is based on hierarchical structures, whereas innovative and creative functions are based on heterarchical networks. It is specified that the heterarchical form of public administration provides the adaptive potential of the state, opens up possibilities for multi-vector search of new ways of society development, and with application of the partnership model of cooperation between authorities and citizens, it helps to ensure internal coordination in the process of state functions fulfilling.
Based on the analysis of the history of the formation of the public administration national system the main features of each stage are outlined. The factors of the inheritance of the national public administration system are reviewed with the archetypical approach using, on the basis of which the key archetypes are identified, it endogenous potential has a binary character that predetermines the possibility of manifestation of both its constructive and destructive nature. The need of taking into account historical features and traditions is emphasized.
It is emphasized that Ukraine has a long tradition of constitutional rule-making, even in the pre-constitutional period were developed acts of legislation, which analogues did not exist.
It is structured and typified the national legislation for determining the bases of the public administration system functioning, the main shortcomings are outlined. It is classified normative legal acts (NLAs) by origin on endogenous (national normative legal acts) and exogenous (acts of international legislation); it is determined, that to the exogenous system adapts, while the endogenous can be adjusted. Normative legal acts are corresponded with the relevant system components and it is determined that the component of purpose-setting is regulated by the Constitution of Ukraine.
It is outlined, that public administration system functioning occurs under the influence of a number of external factors, which can be attributed to those that are predetermined by the geopolitical state, and their own interests.
The present state of public administration system through the prism of its structural components is analyzed. The problematic aspects of each structural component and interconnections between them are determined. It is proved that the current state of the public administration system is characterized by the absence of a clear correlation between goals, functional structure and the content of administrative influences of the administration subject, by the weakness of feedback links between the object and the subject, their ignoring. In general it leads to an increase in distrust in power and skepticism about the ability of state power to solve the most pressing society problems. The authorities, on the contrary, have an illusion of controllability.
Public administration model is grounded. This model can be the prototype for future transformations. The trajectory of future transformation of public administration system with definition of its optimality requirements ensuring is outlined; additive means for the implementation of the above-mentioned transformations ensuring and the implementation of the provided recommendations are singled out.
It is noted that the current stage of public administration system functioning necessitates a revision of the essence and process of subject-object relations, since their nature involves significant interpenetration, which, in turn, makes it impossible to clearly distinguish and assign one or another actor to only one of system components.
It is accented the attention on that when we model the present state of public administration system and outline its future transformed form we should concentrate on the transformations trajectory, which is possible to represent in the form of a certain algorithm. It is determined that at the same time the problem of achieving optimality is acute. As non-optimal trajectory of transformations can lead to leveling the ultimate goal, modification of the prototype model, stochastic and ineffective actions, and, consequently, have a destructive character.
It is grounded the application of the system-dialectic approach to the PAS optimization, on the basis of which generalized algorithm of transformations is outlined.
It is determined that the described in the model transformations can be achieved through the use of the hidden potential of Ukrainian society, which is revealed through the study of factors of heredity, existing informal institutions and archetypes. This potential realization for public administration subject is the source of additional resources; favorable conditions for the implementation of the decentralization course; the possibility of corruption avoiding and expanding the provision of social and other socially significant services at the expense of the object itself.
The relevance of the foreign experience use is underlined, but it is argued the need of its rational selection and adaptation of certain provisions to existing needs and realities, that is, by implementing a contextual trajectory, which allows to take into account the situation, focus on the problem or the ultimate goal; available resources; objective features of the adaptation country; subjective factors. It is suggested in this key to take into account the provisions of the concept of joined-up governance, which has already been tested by a number of European countries, including Britain, Italy, the Czech Republic, the Netherlands etc.
Key words: public administration, system of public administration, model, modeling, model of public administration, hierarchy, heterarchy, archetypes, interconnections, development.
Список публікацій здобувача
Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:
1. Лесик О. В., Приходченко Л. Л. Адаптація світових моделей
публічного управління до вітчизняних реалій. Актуальні проблеми державного управління. 2015. - № 2 (62). - С. 118-120.
2. Лесик О. Архетипи та їх роль у розвитку вітчизняної моделі
державного управління. Архетипіка і державне управління: виклики та ризики суспільної трансформації. - 2016 р. - С. 39-49.
3. Lesyk O. Factors of adaptability of foreign experience in Public
Administration Models reforming to Ukrainian reality. The scientific method. Warszawa, Poland. - 2016. - № 2 (2). - P. 58-63.
4. Лесик О. В. Модель державного управління: сутність поняття,
структура, складові. Держава та регіони. Сер. Державне управління. - 2017. - №2. - С. 4-11.
5. Лесик О. В. Траєкторія трансформаційних перетворень системи державного управління: визначення оптимальності та алгоритм реалізації. Теоретичні та прикладні питання державотворення. - 2017. - № 20. - С. 21-30.
6. Лесик О. В. Сучасний стан вітчизняної системи державного управління: переваги та недоліки. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». - 2017. - № 11 (33). - С. 27-29.
Опубліковані праці апробаційного характеру:
7. Лесик О. В. Digital-Era Governance - новітня модель реформування державного управління. Державне управління в Україні: історія державотворення, виклики та перспективи : матеріали VI Міжнар. наук. конф. аспірантів та докторантів із держ.упр. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2015. - С. 31-34.
8. Лесик О.В. Розмежування понять модель управління”, модель державного управління”, моделі в державному управлінні” в теорії державного управління. Реформування публічного управління: теорія, практика, міжнародний досвід : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, присвяченої 20-річчю утворення інституту. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2015. - С. 138-139.
9. Lesyk Olena. Development of Ukrainian public administration model: main issues. New Insights in Public Administration : materials of Scientific Seminar of PhD Students. Odessa : ORIPA NAPA, 2015. - P. 28.
10. Лесик О. В. Розвиток вітчизняної моделі державного управління: регіональний рівень. Пріоритети стратегії регіонального розвитку України : Зб. матеріалів міжрег. наук.-практ. семінару. Херсон, 2015 р. - С. 67-72.
11. Лесик О. В. Діалектика державності та недержавності в історії становлення вітчизняної моделі державного управління. Розвиток основних напрямів соціогуманітарних наук : проблеми та перспективи: зб. статей та тез доповідей за мат. ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. Участю. Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2016. - С. 98-99.
12. Лесик О. В. Інноваційна складова зарубіжного досвіду реформування публічного управління. Становлення публічного адміністрування в Україні : матеріали VII Всеукр. міжвуз. конф. студентів та молодих учених. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2016. - С. 152-155.
13. Лесик Е. Ключевые векторы реформирования отечественной модели государственного управления в свете евроинтеграционных процессов (системный подход). Украйна - България - Европейски Съюз: сьвременно сьстояние и перспективи: сборник с доклади от международна научна конференция. Том 2. Наука и икономика”. Варна, 2016. - С.204-209.
14. Лесик О. Упорядкування в системі державного управління: ієрархія та гетерархія. Державне управління в Україні: історія державотворення, виклики та перспективи: матеріали VII Міжнар. наук. трав. конф. аспірантів та докторантів із держ.упр. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2016. С. 32-35.
15. Лесик О. В. Типологія зв’язків у моделі державного управління. Становлення публічного адміністрування в Україні : матеріали VIII Всеукр. міжвуз. конф. студентів та молодих учених. Дніпропетровськ : ДРЩУ НАДУ, 2017. - С.114-117.
16. Лесик О. В. Фактори впливу зовнішнього середовища на систему державного управління України. Державне управління в Україні: історія державотворення, виклики та перспективи : матеріали VIII Міжнар. наук. конф. аспірантів та докторантів із

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання щодо теоретико-методологічного обґрунтування моделей розвитку вітчизняної системи державного управління та розробки практичних рекомендацій для визначення оптимальної траєкторії трансформаційних перетворень в умовах глобалізаційних процесів. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що поставлені завдання виконано, мета досягнута. Узагальнення результатів дослідження надає змогу сформулювати низку висновків і рекомендацій, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел за темою дослідження показав, що теоретичні і практичні проблеми оптимізації системи державного управління та її окремих параметрів є предметом розвідок фахівців різних галузей наукового знання. Водночас значний обсяг невирішених теоретичних завдань становлять питання, що знаходяться в площині історико- культурних, національних та багатьох інших проблемних аспектів у процесі реформування системи державного управління. Дослідження проблем перетворень системи державного управління як специфічного об’єкту наукового пізнання базується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних підходів, а саме: системного та системно-діалектичного, діяльнісного, інституціонального, архетипного, елементів концепції універсального еволюціонізму тощо.
2. Система державного управління як складна соціальна система наділена загальносистемними властивостями: переважання внутрішніх зв’язків над зовнішнім впливом; наявність інтегральних властивостей компонентів, органічний зв’язок між якими зумовлює єдність системи при взаємодії з навколишнім середовищем; нестатичність, пріоритетність організованості над дезорганізованістю. Поточний стан СДУ обумовлюють управлінські впливи, історичний досвід та стохастичні складові. Тому, можна вести мову про часткову керованість, що зумовлює необхідність спрямування розвитку шляхом: виокремлення елементів управління, регулювання, програмування яких є можливим; створення умов, за яких система не зможе розвиватися в іншому напрямі, окрім заданого.
3. При дослідженні системи державного управління визначальною є модель, як засіб пізнання, головною ознакою якого є відображення реальної дійсності. При здійсненні моделювання важливо враховувати: ступінь відповідності моделі оригіналу; здатність моделі заміняти об’єкт у процесі дослідження; можливість поширення отриманих результатів на реальний об’єкт.
Модель державного управління - це умовний образ (зображення, опис, схема тощо) системи державного управління, що відображає певні групи її властивостей та відповідає об’єкту моделювання. Вона може бути побудована: на основі наявної в країні СДУ; як результат дослідження історичного досвіду; як схематичне зображення теоретичної концепції, що лише планується впровадити в життя. Специфічною рисою застосування методу моделювання в державному управлінні є статичність отриманої моделі, оскільки система державного управління як складна соціальна система перебуває в постійному динамічному розвитку, що спричиняє необхідність постійного корегування моделі.
4. Складовими системи державного управління є цільовий компонент, складні взаємозв’язки, суб’єкт та об’єкт управління. Так, цільовий компонент - це сукупність першочергової постійної мети системи (самозбереження, прагнення до гомеостазу і саморозвиток) та цілей, що походять від окремих елементів системи і акумулюються системою під дією механізму узгодження інтересів. Причому загальносистемна мета досягається шляхом реалізації динамічних цілей, що продукують елементи системи. Складні взаємозв’язки проявляються в площині взаємовідносин: всередині суб’єкта управління (між управлінськими структурами, всередині органів влади тощо); між складовими об’єкта управління (починаючи від відносин між людьми, групами осіб, та закінчуючи взаємодією між інститутами громадянського суспільства); між суб’єктом та об’єктом управління (як у формі прямого впливу, так і у вигляді зворотного зв’язку).
Пріоритетними для розвитку системи є відносини координаційного та реординаційного виду, що передбачають ініціативність усіх учасників. Суб’єкт управління представлено всіма органами влади (у широкому розумінні, тобто в частині створення умов для здійснення управлінської діяльності), виконавчою гілкою (у вужчому розумінні, тобто в частині наявності формальних і реальних можливостей здійснювати управлінський вплив); керівниками і керівним складом (у вузькому розумінні, враховуючи системний зв’язок між системою та її складовими). Об’єктом управління є все суспільство, суспільні відносини, явища та процеси.
5. Реформування систем державного управління впродовж ХХ століття відбувалося за трьома пріоритетними концептуальними моделями: New Public Management (нове публічне управління), New Public Governance (нове публічне урядування), Neo-Weberian State (Нововеберівська держава). При цьому остання модель передбачає, як модернізацію державного апарату, так і застосування методів, характерних для бізнесу, що сприяє перетворенню держави в особливого актора зі своїми правилами, методами та культурою, де влада здійснюється шляхом дисциплінованої ієрархії справедливих (тобто раціональномислячих) чиновників.
Впровадження зарубіжного досвіду можливе через:
- «вестернізацію», що є традиційною траєкторією, відповідно до якої прозахідний вектор руху продовжуватиметься і на країни сходу;
- мультикультурну траєкторію, що є поєднанням західного досвіду з кращими напрацюваннями інших країн;
- контекстуальну траєкторію, згідно з якою рішення щодо складових елементів системи приймається з огляду на контекст: ситуацію та обставини, які утворюють її.
6. На різних історичних етапах сформувалися архетипи, які є факторами спадковості системи, що актуалізує необхідність їх врахування в процесі реформування: народовладдя, самоврядність, відсутність власної сталої
державності, місцева самоідентифікація, самоорганізація, олігархічність, державництво, формування національної еліти. Використання ендогенного потенціалу, наявного в архетипах, сприятиме створенню спроможної системи державного управління, рисами якої будуть: демократизм, сформоване
громадянське суспільство, високий рівень легітимності органів влади, відповідність національній традиції, сформованість національної управлінської еліти. Ігнорування наявних історичних традицій та архетипів може призвести до переростання демократичних тенденцій в анархічні; втрати власної державності або територіальної цілісності; загострення проблем забезпечення національної єдності; посилення диспропорцій у територіальному розвитку; стирання етнонаціональних особливостей у глобалізаційному процесі; зниження авторитету органів публічної влади, зумовлених послабленням їх ролі у вирішенні суспільно значущих проблем.
7. Попри унормування функціонування і подальшого розвитку України сучасні перетворення, що відбуваються в країні, не внесенні до Конституції. Це спричиняє наявність невідповідності курсу реформ з її нормами. Наявність значних відмінностей між хронологічними рамками, окремими положеннями в нормативно-правових актах, що регулюють функціонування суб’єкта державного управління, зумовлює об’єктивну потребу їх уніфікації та кодифікації. Ширшого унормування потребує закріплення обов’язковості координаційних та реординаційних зв’язків між суб’єктом та об’єктом. Недоліками стратегічних планових документів є: виключна орієнтація на зовнішнє середовище, а саме: на виконання умов, висунутих Угодою про асоціацію між Україною та ЄС; нівелювання власних здобутків; відсутність вихідних даних щодо поточного стану СДУ.
8. Ключовими факторами зовнішнього середовища, що впливають на сучасну систему державного управління є: євроінтеграційні процеси, (необхідність виконання вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС); вибір орієнтирів щодо подальшої співпраці на користь Балто-Чорноморського регіону; «буферним» станом в міжнародній геополітиці; перебування у стані гібридної війни.
Складний та суперечливий характер суб’єктно-об’єктних відносин проявляється в діалектичному зв’язку принципу достатності управлінських впливів із системним законом дивергенції та законом необхідного різноманіття. Останній обумовлює зростання складності та різноманітності управлінських структур, їх організаційних форм, відповідно до зростання кількості управлінських впливів. Це в сукупності призводить до збільшення ресурсних затрат, водночас їх скорочення є умовою підвищення ефективності. Також при включенні значної кількості акторів та додаткових факторів впливу ускладнюється процес узгодження інтересів. Тому, характеристиками суб’єкта державного управління мають бути: диверсифікованість (забезпечення
відповідності організаційної структури суб’єкта складності конструкту об’єкта); адаптивність (здатність відображати динамічні зміни, що перманентно відбуваються в суспільстві); ресурсна збалансованість (врахування обмеженості ресурсів та тенденції до скорочення їх використання); чутливість (або навіть надчутливість) до суспільних вимог.
9. Запропонована модель державного управління ґрунтується на системному і діяльнісному підходах, теорії універсального еволюціонізму, новій інституціональній теорії та архетипній парадигмі. Вона передбачає: опору на внутрішнє середовище; формування гнучкої, адаптивної структури суб’єкта, що здатна реагувати та відображати динамічні зміни об’єкта управління; кореляцію між наявними цілями системи, відповідно до них функціями та організаційною структурою керуючої підсистеми; чітке окреслення зони відповідальності відповідно до функціонального призначення; реалізацію зворотного зв’язку в процесі здійснення управлінських впливів; сприяння застосуванню інноваційних управлінських та поширення інформаційних технологій. Водночас розбудова активної взаємодії з суспільством забезпечить додатковими: ресурсами (як людськими, так і фінансовими та технічними); можливостями запобігання корупційним проявам; спроможністю надання соціальних та інших суспільно значущих послуг.
10. Забезпечення ефективності трансформації вітчизняної системи державного управління передбачає врахування особливостей (факторів спадковості, що можна співвідносити з неформальними інститутами суспільства та архетипами), що сформувалися історично та містять значний невикористаний потенціал:
- архетип не державності (відсутності власної сталої державності), що проявляється: у тяжінні до запозичення зарубіжного досвіду, залученні до процесу управління представників іноземних держав, схильності шукати зовнішні орієнтири при недовірі до власного потенціалу; у наявності значної територіальної диференціації, зумовленої факторами спадковості, сформованими державами, до складу яких ці території входили;
- архетип прямого народовладдя, що досить часто реалізується у формі протесту, і є наслідком загострення суспільного невдоволення. Має, як деструктивну природу (є верхньою межею загострення суспільного невдоволення), так і конструктивну природу (є формою взаємодії, яка відкриває додаткові можливості (інколи стимули).
Впровадження зарубіжного досвіду можливе за умови використання контекстуальної траєкторії (моделі), і передбачає врахування: ситуативності, (зорієнтованість на наявну проблему або на кінцеву мету); наявності ресурсів (кореляцію бажань із можливостями); об’єктивних особливостей країни- адаптатора досвіду (їх спорідненість або віддаленість з досвідом країн, в яких досвід запозичують); суб’єктивних чинників.
11. Дослідження трансформації запропонованої моделі в процесі деліберації, врахування ціннісної концепції при реалізації перетворень, формалізація прорахунку оптимальної траєкторії трансформаційних перетворень є предметом подальших наукових розвідок.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер'янов В. Б.Вибрані наукові праці / ред.: О.Ф. Андрійко. НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2011. 447 с.
2. Авер'янов В., Пухтецька А. Удосконалення побудови та діяльності вітчизняних органів державного управління з урахуванням європейських принципів і стандартів. Юридична Україна. 2010. № 11. С. 4-14.
3. Авер'янов В. Б. Державне управління теорія і практика / за заг. ред.
В. Б. Авер'янова. Київ: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
4. Адамецки К. О науке организации. Москва: Экономика, 1972. 191 с.
5. Атаманчук Г. Теория государственного управления: учебник. Москва: Издательство «Омега Л», 2010. 525 с.
6. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: курс лекцій. 2-е, узд. дополн. Москва: Омега-Л, 2004. 400 с.
7. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление. Москва: Политиздат, 1981. 432 с.
8. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом: опыт системного исследования. Москва: Политиздат. 1973. 392 с.
9. Альтшулер Г. С. Найти идею: введение в теорию решения изобретательских задач. Новосибирск: Наука, 1986. 209 с.
10. Амосов О., Гавкалова Н.Моделі публічного адміністрування (архетипова парадигма. Публічне управління: теорія та практика. 2013. Спец. вип.. С. 6-13. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pubupr_2013_spets (дата звернення:
22.02.2017)
11. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України
до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 році». Київ: НІСД, 2016. 688 с
12. Антонович В.Б. Моя сповідь: вибрані історичні та публіцистичні твори / упоряд.: О.Тодійчук, В. Ульяновський. К.: Либідь, 1995. 816 с.
13. Анохин П. К. Узловые вопросы теории функциональных систем. Москва: Наука, 1971. 195 с.
14. Андреас С. Шесть слепых слонов. Москва: Твои книги, 2010. 704 с.
15. Бакуменко В. Д., Кравченко C. О., Руденко О. М. Підходи та моделі креативного державного управління : монографія / за заг. ред. В. Д. Бакуменка. - К. : АМУ, 2014. 228 с.
16. Бакуменко В. Д., Усаченко Л. М., Червякова О. В. Теоретичні засади державного управління: навч. посіб. / за заг. ред. Л. М. Усаченко. Київ: ТОВ «НВП «Інтерсервіс», 2013. 174 с.
17. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І., Іжа М.М., Арабаджи Г.І. Державне управління: основи теорії, історії і практика: навч. посіб. / за заг. ред. Надолішнього П.І., Бакуменка В.Д. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. 394 с.
18. Белей Ірина. Зарубіжній досвід демократичного врядування та можливості його застосування в українській практиці. Державне управління та місцеве самоврядування. 2010. Вип.&nbs