Пахнін Микола Леонідович Взаємодія засобів масової комунікації з органами публічного управління як чинник державотво­рення в Україні

Краткое описание

Пахнін Микола Леонідович, аспірант Харківського регіонального інституту державного управління Націо­нальної академії державного управління при Президен­тові України: «Взаємодія засобів масової комунікації з органами публічного управління як чинник державотво­рення в Україні» (25.00.01 - теорія та історія державного управління). Спецрада Д 64.858.01 у Харківському регіо­нальному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові Украї­ни

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ПАХНІНА Миколи Леонідовича
(прізвище, ім’я, по батькові)
Гриф
Прим. №
УДК 351:316.77
(індекс)
ДИСЕРТАЦІЯ
ВЗАЄМОДІЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ З ОРГАНАМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ЧИННИК ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В
УКРАЇНІ
(назва дисертації)
25.00.01 - теорія та історія державного управління
(шифр і назва спеціальності) Державне управління
(галузь знань)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
М.Л. Пахнін
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник (консультант):
Крюков Олексій Ігорович, доктор наук з державного
управління , професор (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
Харків - 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ МІЖ ОРГАНАМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЗМК 15
1.1 Взаємодія інститутів інформаційного суспільства з органами публічного управління: категоріальний аналіз 15
1.2 ЗМК як чинник ресурсного забезпечення публічного управління 34
1.3 Форми взаємодії між органами публічного управління та ЗМК 53
Висновки до першого розділу 68
РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЗМК У СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН 72
2.1. Інституційне забезпечення державної комунікативної політики: міжнародний досвід 72
2.2. Організаційно-правові засади взаємодії органів публічного управління та ЗМК в Україні 89
2.3. Основні проблеми та суперечності взаємодії органів публічного управління та ЗМК в Україні 107
Висновки до другого розділу 128
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЗМК В УКРАЇНІ 132
3.1. Удосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії ЗМК та органів публічного управління 132
3.2. Організаційне забезпечення взаємодії між органами публічного управління та ЗМК 150
3.3. ЗМК як інструмент формування позитивного іміджу органів публічної влади 169
Висновки до третього розділу 186
ВИСНОВКИ 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195
ДОДАТКИ 218
ВСТУП
Актуальність теми. Початок нового тисячоліття стає часом глибоких змін у всіх сферах суспільного життя як для держав - лідерів світового співтовариства, так і для «молодих» незалежних держав, що виникли на постсоціалістичному просторі. Якісні зміни захопили не лише матеріальне виробництво, ринкові відносини, а й інформаційну сферу суспільства, що проявляється в подальшому зростанні інформаційних потреб у кожної людини. Однією з таких є потреба в інформації щодо процесів публічного управління та діяльності органів влади різних рівнів. Між тим сьогодні уявлення людей про світ і процеси, що відбуваються в ньому, значною мірою формуються засобами масової комунікації (далі - ЗМК). Інформатизація веде до створення єдиного інформаційного простору, у рамках якого здійснюється споживання інформації, її виробництво і зберігання, взаємообмін між різними акторами цього простору. Цілеспрямований інформаційний вплив, що реалізується за допомогою ЗМК, реалізує роль генератора єдиного знання, стандартизує соціальні практики і дозволяє орієнтуватися в світі, повному суперечностей і взаємовиключних інтересів. Саме тому інформаційна сфера стала в ХХІ ст. ареною численних інформаційних війн, які за масштабами та загрозами уявляються не менш значущими, ніж класичні військові протистояння.
Отже, у сучасних умовах украй важливим є визначення форм та методів впливу ЗМК на розвиток системи публічного управління, що дозволить, по-перше, розробити дієві засоби захисту національного інформаційного простору від зовнішніх впливів, по-друге, покращити систему комунікації між органами публічного управління та громадськістю та, по-третє, сприяти якомога повнішому задоволенню потреб людей в інформації про діяльність органів влади.
Стрімкий розвиток інформаційних технологій в останні два десятиріччя ХХ і на початку ХХІ ст. привів не тільки до появи та широкого розповсюдження нових електронних ЗМК, а й до суттєвого розширення функцій традиційних мас-медіа (друковані видання, аудіо- та відеопродукція, радіомовлення та традиційне телебачення) та їхньої здатності впливати на формування політичної культури й ідеології, а також трансформувати людську свідомість, спрямовуючи дію не лише на загальнолюдські ціннісні орієнтації, а й на специфічні прояви національних особливостей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми. Значним внеском у дослідження впливу ЗМК на розвиток суспільства є наукові праці провідних зарубіжних дослідників: Д. Белла [5], Е. Бредлі [36], П. Бурдьє [12], Н.Вінера [15], Р. Гакет [78], Д. Галліна [20], Б. Гурне [34], Е. Денніса [42], М. Дженіса [36], М. Кастельса [64], Р. Кея [36], Д. Корню [76], К. Кросса [78], Д. Лайона [82], Дж. Лалла [83], Г. Лассвелла [215], М. Мак-Люена [91], І. Масуди [94], М. Мая [86], К. Мея [95], Д. Мерілла [42], Дж. Мілля [101], Д. Мільтона [102], Т. Парсонса [115], Т. Пітерсон [330], Ф. Сіберта [181], Е. Тофлера [192], У. Шрамма [181] та ін.
Серйозну увагу аналізу принципів урегулювання відносин влади і ЗМК українські науковці почали приділяти лише з часу проголошення незалежності України. Дослідженню інформаційного законодавства країн розвинених демократій, принципів законів про ЗМК, механізмів саморегулювання ЗМК присвячено наукові праці таких вітчизняних вчених, як І. Арістова [1], А. Барановська [4], М. Бондаренко [7], В. Владимиров [17], І. Гаврада [19], В. Горбулін [28], Л. Городенко [29], Я. Гонцяж [26], O. Григор [31], O. Гриценко [33], С. Демченко [35], Д. Дубов [43, с. 59], Д. Дуцик [45],
Н. Заніздра [49], О. Зернецька [51], A. Ібрагімова [53], В. Іванов [55; 56], С. Квіт [65], А. Колодюк [71], Є. Макаренко [87], О. Крюков [81], А. Марущак [93], О. Мелещенко [96; 97], А. Москаленко [103], Г. Почепцов [138; 139; 140; 141; 142], Т. Приступенко [144], В. Різун [173; 174; 175],
А. Семенченко [180], С. Телешуна [186; 187; 188; 189], Є. Тихомирова [190],
І. Усенко [196], Ю.Фінклер [201], І. Чиж [58; 59; 60; 61], А. Чічановський [206], А.Шевченко [208], В. Шкляр [210] та ін.
Проте і сьогодні недостатньо дослідженими залишаються проблеми законодавчого врегулювання розвитку інформаційної сфери України, наближення українського законодавства в галузі інформації до європейських демократичних стандартів, переосмислення ролі мас-медіа в налагодженні зв’язків між владою і громадськістю, консолідації суспільства та збереження національної ідентичності у процесах європейської інтеграції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи, що реалізується кафедрою політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темою: «Публічне управління в умовах
глобалізації».
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково- теоретичному обґрунтуванні засад і методів взаємодії ЗМК з органами публічного управління та розробленні рекомендацій з удосконалення взаємодії між органами влади та ЗМК в Україні.
Реалізація визначеної мети зумовлює необхідність вирішення таких основних завдань:
- провести теоретичне дослідження поняття ЗМК з визначенням
його змісту та розмежувати поняття - ЗМК та «засоби масової інформації» (далі - ЗМІ);
- виразити сутність взаємодії ЗМК з органами публічного
управління з визначенням основних форм та моделей такої взаємодії;
- з’ясувати основні критерії оцінювання ефективності взаємодії
органів публічного управління із ЗМК та запропонувати інструменти для визначення зазначених критеріїв;
- провести аналіз основних проблем та суперечностей взаємодії
органів публічного управління та ЗМК в Україні;
- запропонувати концепцію оцінювання ефективності нормативно-правового забезпечення у сфері діяльності ЗМК в Україні;
- розробити загальні рекомендації з удосконалення взаємодії ЗМК та органів публічного управління в Україні за основними проблемними напрямами.
Об ’єктом дослідження є органи публічного управління в Україні.
Предметом дослідження є взаємодія ЗМК з органами публічного управління Україні.
Методи дослідження. У ході дослідження було використано:
- комплексний підхід - із метою забезпечення цілісності дослідження, що дало можливість здійснити комплексне дослідження органів публічного управління та ЗМК, з’ясувати особливості державного регулювання взаємодії відповідних компонентів;
- методи абстрагування й узагальнення, індукції й дедукції, метод моделювання, порівняльний аналіз - із метою визначення особливостей та відмінностей у різних трактуваннях понять ЗМК та ЗМІ;
- системний підхід, за допомогою якого було проведено аналіз наявних підходів до розмежування понять ЗМК та ЗМІ;
- метод аналізу та синтезу, за допомогою якого було зроблено аналіз нормативно-правового забезпечення взаємодії органів публічного управління та ЗМК в Україні;
- метод експертного оцінювання (шляхом проведення фокус-груп), на основі якого було сформовано критерії оцінювання взаємодії органів публічного управління та ЗМК;
- єдність історичного й логічного аналізу, за допомогою чого проводилося узагальнення підходів до визначення змісту понять «політико- адміністративний менеджмент» та «система політико-адміністративного менеджменту»;
- методи узагальнення, індукції та дедукції, за допомогою яких було комплексно препаровано державну інформаційну політику в Україні;
- структурно-функціональний метод, використання якого дозволило розглянути сферу ЗМК в єдності її основних компонентів - дослідити розвиток інформаційного суспільства провідних світових держав.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в комплексному обґрунтуванні теоретичних засад взаємодії ЗМК з органами публічного управління як чинника державотворення в Україні та визначенні основних напрямів удосконалення зазначеної взаємодії.
У дисертації вперше:
- розроблено методику оцінювання ефективності нормативно¬правового забезпечення у сфері діяльності ЗМК в Україні, що передбачає упровадження відповідного механізму оцінювання його ефективності. Визначено низку завдань з оцінювання ефективності нормативно-правових актів, визначено основні етапи оцінювання. Запропоновано застосування системи коефіцієнтів, які об’єднано в три групи;
удосконалено:
- підходи до визначення ознак та форм ЗМК в органах публічного управління. До основних ознак ЗМК пропонується віднести: публічність; наявність відповідних форм передачі інформації; присутність відповідної форми взаємодії комунікаційних партнерів; багатовекторність впливу комунікатора на реципієнта. До основних форм взаємодії ЗМК в органах публічного управління віднесено: громадські слухання, звернення громадян, громадські запити та запити на інформацію інших органів влади (внутрішня комунікація), форуми, конференції, збори, зустрічі з громадськістю, наради, робочі групи за участю представників громадськості, обговорення на сайті, консультації з громадськістю, діяльність прес-служб відповідних органів публічного управління, зв’язки з громадськістю або PR-менеджмент та ін.;
- понятійно-категоріальний апарат, який розширено шляхом подання авторської дефініції ЗМК як сукупності інформаційних потоків у визначеній формі, що мають здебільшого необмежений характер розповсюдження з метою всебічного інформування необмеженого кола осіб на різних рівнях управління;
набули подальшого розвитку:
- критерії оцінювання взаємодії органів публічного управління та ЗМК, а саме: прозорість органів публічного управління; відкритість органів публічного управління; доступність органів публічного управління; незалежність органів публічного управління. Зазначені критерії пропонується визначати за допомогою таких інформаційно-аналітичних інструментів, як анкетування й опитування з метою визначення коефіцієнтів або відсоткового співвідношення низки показників, відтворених у дисертаційному дослідженні;
- теоретичні розвідки щодо відмінностей у трактуванні понять ЗМІ та ЗМК, зокрема було виявлено відмінність зазначених понять, оскільки останнє поняття — комунікації — характеризує більш широкий спектр масових засобів. За допомогою використання системного підходу було розглянуто ЗМК як систему, у результаті чого ЗМІ виступають у даному відношенні до ЗМК як підсистема, інструменти якої (теле-, радіо- та текстові комунікації, преса) виступають уже елементами зазначеної підсистеми;
- теоретичне обґрунтування організаційно-правових заходів щодо визначення основних напрямів удосконалення взаємодії ЗМК та органів публічного управління в Україні шляхом упровадження системи обопільного контролю через утворення незалежних від органів публічного управління, неполітичних структурних одиниць (прес-служб), що мають окремий посадовий статус із залученням до їхнього складу представників громадськості.
Практична значущість роботи полягає в можливості використання її висновків і рекомендацій, по-перше, під час удосконалення нормативних документів у царині діяльності органів публічного управління, зокрема щодо діяльності в інформаційній сфері; по-друге - під час розроблення заходів з удосконалення державної інформаційної політики; по-третє - у межах підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів для студентів і слухачів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації з питань теорії комунікації та інформаційної політики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання висновків і рекомендацій, по-перше, під час удосконалення нормативних документів у царині діяльності органів публічного управління, зокрема щодо діяльності в інформаційній сфері; по-друге, під час розроблення заходів з удосконалення державної інформаційної політики; по- третє - у межах підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів для студентів і слухачів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації з питань теорії комунікації та інформаційної політики.
Теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження використано:
- в експертній та консультативній діяльності громадської організації «Харківський університетський консорціум», що виступає регіональним партнером проекту «Г олос громади у місцевому самоврядуванні» програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE) у Харківській області (довідка від 10 грудня 2017 р. №44);
- у практичній діяльності Верховної Ради України (довідка про упровадження від 9 жовтня 2017 р. № 364);
- у діяльності відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Харківської
обласної ради, а саме під час обґрунтування необхідності упровадження
провідних закордонних практик у діяльності зазначеного відділу (довідка від 12 грудня 2017 р. №45).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки, пропозиції та рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету й завдання, теоретичну цінність роботи та практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто в ході дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри політології та філософії, на щорічних науково-практичних конференціях Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2014-2017 рр.). Ідеї, положення та висновки дисертаційного дослідження було апробовано на міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, а саме: «Публічне управління: стратегія реформ 2020» (Харків, 2015 р.); «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва» (Харків, 2015 р.); «Сучасні тенденції розвитку світової економіки» (Харків, 2016 р.); «Публічне управління XXI ст.: традиції та інновації» (Харків, 2017 р.); «Сучасні тенденції розвитку світової економіки» (Харків, 2017 р.); «Інновації. Інвестиції. Харківські ініціативи» (Харків, 2017 р.); «Взаємозв’язок політики і управління: теоретичний і прикладний аспекти» (Дніпропетровськ, 2017 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення, результати, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження викладено в 14 наукових працях, 6 з яких опубліковано в наукових виданнях, включених Міністерством освіти і науки України до переліку фахових у галузі науки державного управління.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в комплексному обґрунтуванні теоретичних засад взаємодії ЗМК з органами публічного управління як чинника
державотворення в Україні та визначенні основних напрямів удосконалення зазначеної взаємодії.
Отримані у процесі проведеного дослідження результати дають можливість дійти таких висновків:
1. ЗМК визначено як сукупність інформаційних потоків у
визначеній формі, що мають здебільшого необмежений характер розповсюдження з метою всебічного інформування необмеженого кола осіб на різних рівнях управління. Основними змістовними ознаками ЗМК виступають: публічність; наявність відповідних форм передачі інформації; наявність відповідної форми взаємодії комунікаційних партнерів;
багатовекторність впливу комунікатора на реципієнта.
Порівняльний аналіз понять «засоби масової інформації» та «засоби масової комунікації» надає можливість наголошувати на необхідності розмежування їхніх змістів. Доводиться, що ЗМК характеризують більш широкий спектр масових засобів. До ЗМК належать кіно, театр, цирк, до ЗМК органів публічного управління відносять громадські слухання, звернення, форуми, публічні звіти, конференції, круглі столи та ін., а також такі технічні ЗМК, як телефон, телеграф, телетайп та ін. ЗМІ мають низку ідентичних ознак із ЗМК, що, проте, не робить ці поняття тотожними. Зазначені поняття мають схожі функціональні навантаження, проте ЗМК, використовуючи більш широкий спектр масових засобів, відповідно мають більш широкі функціональні навантаження.
2. Доведено, що до основних форм взаємодії ЗМК в органах публічного управління віднесено: громадські слухання, звернення громадян, громадські запити та запити на інформацію інших органів влади (внутрішня комунікація), форуми, конференції, збори, зустрічі з громадськістю, наради, робочі групи за участю представників громадськості, обговорення на сайті, консультації з громадськістю, діяльність прес-служб відповідних органів публічного управління, зв’язки з громадськістю, або PR-менеджмент, та ін.
Виокремлено три основні моделі взаємодії органів публічного управління та певних форм ЗМК. За першою моделлю, ЗМК незалежні від впливу органів публічного управління. За другою моделлю, ЗМК співпрацюють із представниками публічного управління, але при цьому залишають за собою право на критику відносно діяльності органів публічного управління. За третьою моделлю, ЗМК повністю працюють під контролем органів публічної влади та втілюють у життя державну політику.
3. Визначено основні критерії оцінювання ефективності взаємодії органів публічного управління та ЗМК, до яких віднесено: прозорість органів публічного управління; відкритість органів публічного управління; доступність органів публічного управління; незалежність органів публічного управління. Зазначені критерії можна визначати за допомогою таких показників: рівень ознайомлення з порядком здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації; відсоток опитуваних, які подавали запити на інформацію до органів публічного управління; основні канали надходження запитів на інформацію; рівень ознайомлення з порядком проведення консультацій із громадськістю з питань формування та реалізації державної політики; визначення найбільш активних органів публічного управління у проведенні публічних консультацій із громадськістю.
4. За результатами проведеного аналізу основних проблем взаємодії органів публічного управління та ЗМК в Україні зроблено висновки про те, що органам публічного управління варто вдосконалювати свою діяльність із питань надання інформаційних запитів та встановлення позитивного діалогу з громадськістю з метою ефективного виконання положень Закону України «Про доступ до публічної інформації». Особливо слід звернути увагу на організацію навчання посадових осіб органів публічного управління, які виконують роботу у відповідних структурних підрозділах, відповідальних за надання публічної інформації; надання організаційно-методичної допомоги стосовно правильного оформлення документів, посилення уваги до контролю своєчасності їхнього розгляду, забезпечення невідкладного розв’язання зазначених проблем та усунення формального підходу в питаннях їхнього вирішення.
5. Підвищення рівня ефективності нормативно-правового забезпечення взаємодії публічного управління та ЗМК потребує наявності належної методики оцінювання, яка б передбачала: визначення цілей і завдань законодавчих актів; систематизацію й аналіз суспільно значущих результатів дії законодавства; встановлення якісних характеристик законодавчих актів та аналіз їхньої відповідності до принципів ефективності законодавства; виявлення елементів, що погіршують ефективність законодавства; формування пропозицій щодо напрямів підвищення ефективності законодавства.
Проведення безпосереднього оцінювання має здійснюватися відповідно до визначених завдань у декілька етапів: підготовчий, збирання й оброблення інформації, формування висновків, презентація результатів. У межах зазначеної методики запропоновано застосування системи коефіцієнтів, які об’єднано у три групи: нормування, квантування і вагові коефіцієнти. Послуговуючись наведеною вище концепцією оцінювання ефективності нормативно-правового забезпечення законодавства в інформаційній сфері із застосуванням відповідних коефіцієнтів, можливо запропонувати використання технології штучних нейронних мереж з метою автоматизації оцінювання ефективності зазначеного законодавства, для його класифікації, кодифікації, та прогнозування. Застосування нейронних мереж надасть змогу миттєво знаходити прогалини в нормативно-правовому полі будь-якої спрямованості, зокрема і в напрямі інформаційного законодавства.
6. Вдосконалення взаємодії ЗМК та органів публічного управління в Україні має здійснюватись за основними проблемними напрямами:
- створення в обов’язковому порядку відповідних структурних одиниць (прес-служб) в органах публічного управління на місцевому, регіональному та державному рівні;
- відповідні відділи, що існують, а також майбутні створені структурні одиниці (прес-служби) у своїй діяльності повинні керуватися Конституцією України, Інформаційним кодексом України та положеннями відповідних структурних одиниць (прес-служб);
- положення про відповідні структурні одиниці (прес-служби), посадові інструкції працівників відповідних структурних одиниць (прес- служб), завдання, основні напрями діяльності та функції, права та обов’язки, організація роботи та відповідальність відповідних структурних одиниць (прес-служб) повинно бути чітко прописано та закріплено в єдиному нормативно-правовому акті, а саме Інформаційному кодексі України;
- працівники та керівники відповідних структурних одиниць (прес- служб) мають обіймати посаду та звільнятися з посади за конкурсною основою та мати окремий посадовий статус;
- до складу працівників та керівників відповідних структурних одиниць (прес-служб) можуть бути залучені представники організацій на громадських засадах;
- у зв’язку з низьким рівнем підготовки відповідних працівників та керівників, які нині обіймають посади у відповідних відділах прес-служб, необхідно створити належні умови для періодичного проведення навчань та проходження тренінгів з інформаційно-аналітичної діяльності та PR- менеджменту зазначених працівників та керівників, а також працівників та керівників новостворених структурних одиниць (прес-служб);
- органи публічного управління повинні створювати умови для роботи відповідних структурних одиниць (прес-служб), надавати усю необхідну інформацію та мати право на подання запиту про розгляд питання стосовно притягнення відповідних структурних одиниць, їхніх окремих працівників та/або керівників до відповідальності у зв’язку з фактом неналежного виконання своїх посадових обов’язків, визначених відповідним положенням або посадовою інструкцією.
З виконанням усіх окреслених напрямів удосконалення організаційно- правової взаємодії органів публічного управління та ЗМК будуть можливими ефективний обопільний контроль взаємодії органів публічного управління та ЗМК, а також створення відповідних умов для підвищення рівня об’єктивності ЗМІ та окремо відділів прес-служб усіх рівнів управління у висвітленні діяльності органів публічного управління.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно- правові аспекти: монографія / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О. М. Бандурки. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. - 368 с.
2. Ахмедова О. О., Халецький А. В. Основи організації
громадянського суспільства: навч.-метод. посіб. - Донецьк: Донбас; Ваш імідж, 2012. - 125 с.
3. Балакірева О. М. Рівень довіри населення України до владних структур та окремих соціальних інститутів // Маркетинг и реклама. - 1997. - № 78. - С. 8-13.
4. Барановська А. В. Інституційне забезпечення державної комунікативної політики Великої Британії // Стратегічні пріоритети. - 2013. - № 4 (29). - С. 85-90.
5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт
социального прогнозирования: пер. с англ. - Изд. 2-е, испр. и доп. - М.: Академия. - 940 с.
6. Белл Д. Постиндустриальное общество: пер. с англ. - М., 2003. -
378 с.
7. Бондаренко М. Ф., Маторін С. І., Соловйова Е. А. Підготовка професіоналів у галузі інформації для державної служби України. - Харків: Компанія СМІТ, 2004.
8. Бониссар Д. Privacy International = Свобода информации в мире. -
2006. - URL: http://www.privacyinternational.org/foi/survey.
9. Бортніков В. Особливості участі громадян в концептуальних моделях демократії // Політичний менеджмент: наук. журн. - 2007. - № 3. - С. 38-50.
10. Брайант Д., Томпсон С. Основы воздействия СМИ / пер. с англ. В. В. Кулеба, Я. А. Лебеденко. - М.; СПб.; Киев: Вильямс, 2004. — 425 с.