Акімов Олександр Олексійович Системогенез як парадигма державно-управлінської діяльності

Краткое описание

Акімов Олександр Олексійович, начальник відділу правового забезпечення Національної служби посередництва і примирення, професор кафедри публічного адміністрування Міжрегіональної академії управління персоналом (за сумісництвом). Назва дисертації: «Системогенез як парадигма державно-управлінської діяльності». Шифр та назва спеціальності 25.00.01 теорія та історія державного управління. Спецрада Д 26.142.04 Міжрегіональної Академії управління персоналом

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ»
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
АКІМОВ Олександр Олексійович
УДК 35.07/.08:005.74](477)(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
СИСТЕМОГЕНЕЗ ЯК ПАРАДИГМА ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
25.00.01 - теорія та історія державного управління
Подається на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. О.О. Акімов
Науковий консультант - Романенко Євген Олександрович, доктор наук з державного управління, професор
Заслужений юрист України
Київ - 2020

ЗМІСТ
ВСТУП 23
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМОГЕНЕЗУ ЯК ПАРАДИГМИ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 41
1.1. Загальні засади системогенезу як парадигми державно-управлінської діяльності 41
1.2. Тенденції розвитку публічно-службової діяльності у системогенезній еволюції державного управління 51
1.3. Соціально-психологічні передумови системогенезу державно- управлінської діяльності 60
1.4. Основні принципи державно-управлінської діяльності у системогенезній динаміці 80
Висновки до першого розділу 93
РОЗДІЛ 2.
РОЗВИТОК СКЛАДНИКІВ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗАСАДАХ СИСТЕМОГЕНЕЗНОЇ ПАРАДИГМИ 98
2.1. Функціонально-компетенційна складова державно-управлінської діяльності: зміст та джерела наповнення 98
2.2. Формування соціально-пхилогічної компетентності як передумови до здійснення державно-управлінської діяльності 108
2.3. Застосування парадигми системогенезу державно-управлінської діяльності до підготовки державних службовців та розвитку особистісних компетентностей 126
2.4. Системогенез комунікаційного складника державно-управлінської діяльності 145
Висновки до другого розділу 156
РОЗДІЛ 3 161
20

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМОГЕНЕЗНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ КРИЗИ
3.1. Вплив адитивних особливостей управління на розвиток системогенезу як парадигми державно-управлінської діяльності
3.2. Феномен робастності у здійсненні державно-управлінської діяльності: системогенезний аспект
3.3. Особистісно-компетентнісні характеристики як еволюційний складник системогенезної парадигми державно-управлінської діяльності
3.4. Особливості детермінації системогенезу як парадигми державно- управлінської діяльності: гносеологічний аспект
Висновки до третього розділу РОЗДІЛ 4.
ВПЛИВ СВІТОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ФОРМУВАННЯ СИСТЕМОГЕНЕЗУ ДЕРЖАВНО- УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
4.1. Процеси європеїзації публічного управління та їх вплив на системогенез державно-управлінської діяльності в Україні
4.2. Розвиток кадрового потенціалу публічного управління у системогенезі державно-управлінської діяльності: досвід зарубіжних країн
4.3. Соціально-психологічна складова системогенезу державно- управлінської діяльності: євроінтеграційний контекст
Висновки до четвертого розділу РОЗДІЛ 5.
ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМОГЕНЕЗУ ЯК ПАРАДИГМИ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
5.1. Особливості та тенденції використання психологічних складових компетентностей у системогенезі державно-управлінської діяльності
21
161
170
178
205
219
223
223
258
281
298
301
301

5.2. Тенденції розвитку оеобистісно-компетентнісних характеристик як результат системогенезу в державно-управлінської діяльності 326
5.3. Використання психології управління у здійсненні державно- управлінської діяльності: системогенезний вимір 343
5.4. Оцінювання компетентнісної складової як чинник розвитку системогенезу державно-управлінської діяльності 354
Висновки до п'ятого розділу 374

Список литературы

висновки
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у формуванні парадигми системогенезу державно- управлінської діяльності. Крім того, сформовано теоретико-методологічні основи системогенезу як парадигми державно-управлінської діяльності шляхом:
1) обгрунтування парадигми системогенезу державно-управлінської діяльності;
2) визначення принципів державно-управлінської діяльності у системогенезній динаміці; 3) розробку моделі системогенезу державно-управлінської діяльності.
Отримані у процесі дослідження результати дали змогу сформулювати основні теоретичні та практичні висновки, зокрема:
1. Системогенез як парадигму здійснення державно-управлінської діяльності застосовано для пошуку нових шляхів здійснення ефективної державно- управлінської діяльності, з можливістю розвитку усіх елементів системи державного управління та їх оптимізації. Встановлено, що базою системогенезу як парадигми державно-управлінської діяльності є загалом система державного управління, як один з основних видів діяльності держави, пов'язаної з регулюванням усіх аспектів державно-управлінської діяльності. Враховуючи суб’єктну-об’єктну складову державно-управлінської діяльності, з'ясовано, що це система у складі інших складніших системних утворень, а саме: системи державного управління, системи публічного управління. Системогенез як парадигма державного управління має на меті розкрити еволюційні зміни у розвитку сфери державного управління, виявити складні системи у сфері державного управління з позиції їх системогенезного впливу на систему державного управління загалом, розкрити можливості для формування нових підсистем та складових елементів державного управління, виявити критерії та їх впливи на розвиток державного управління.
Встановлено, що систематизація процесів державно-управлінської діяльності, передумов до її виникнення (правових, організаційних, функціональних,
380

психологічних та інших), забезпечення їх діяльності, принципів здійснення державно-управлінської діяльності, здійснення її оцінки, формування кадрової політики та інші елементи системи державно-управлінської діяльності становить теоретико-методологічну основу для формування системогенезу як парадигми державно-управлінської діяльності.
У контексті системогенезної парадигми державного управління принципи запропоновано розглядати як прояви закономірностей, відношення або взаємозв'язки суспільно-політичного характеру та інших груп елементів державного управління, які відображені у вигляді певного наукового положення та застосовуються в теоретичній і практичній діяльності системи державного управління. Принципи державного управління у системогенезній динаміці обгрунтовано на онтологічних, гносеологічних і методологічних аспектах державно-управлінської діяльності через відображення найсуттєвіших, основних, об'єктивно необхідних закономірностей, відносин та взаємозв'язків у державному управлінні.
2. Здійснено дослідження розвитку основних складників державно- управлінської діяльності на засадах системогенезної парадигми, серед яких виокремлено: функціонально-компетенційну складову державно-управлінської діяльності, соціально-психологічну компетентність, розвиток особистісних компетентностей, розвиток підготовки публічних службовців, комунікаційних складників державно-управлінської діяльності. Формування парадигми системогенезу державно-управлінської діяльності запропоновано здійснювати на основі систематизації складників державно-управлінської діяльності, вивчення їх особливостей, встановлення взаємозв'язків, виявлення чинників розвитку, які якісно впливають на ефективність державно-управлінської діяльності інституцій та службовців.
З'ясовано, що застосування системогенезного підходу визначає, що діяльність системи, її компонентів для досягнення мети, дії із застосуванням певних засобів є не що інше, як взаємодія функцій системи та її складових
381

елементів. Підсистеми виступають похідними від функцій системи, тобто, вони формують суть функції системи публічно-службової діяльності, спрямованої на досягнення цілей основної системи. Таким чином, орієнтуючись на головну мету, зазначені підсистеми виконують свої специфічні функції і, цим самим, забезпечують досягнення специфічної мети кожної підсистеми. У сукупності цілі кожної підсистеми формують систематизовану мету системи державно- управлінської діяльності. Наявність у загальносистемної мети цілей нижчого рангу, тобто, власних цілей елементів системи, обумовлює формування окремих функцій елементів або декомпозицію загальносистемних функцій. Доцільно зазначити, що реалізація цих функцій спрямована на досягнення мети системи. Таким чином, функції системи та функції елементів системи обумовлюють системно- функціональний аспект формування парадигми системогенезу.
3. Визначено впливи неадитивності на здійснення державно-управлінської діяльності через її теоретичне осмислення та актуалізацію необхідних методологічних розробок з метою використання у практиці для підвищення ефективності управлінської діяльності. Проаналізовано неадитивність - протилежне до адитивності, як неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей складових її компонентів. Наголошено на дискусійності питання щодо можливості проявлення адитивності чи неадитивності до системи загалом, як явища, і до виникнення чи розвитку системи, як процесу. У другому випадку неадитивність системогенезу як процес виникнення та розвитку державно- управлінської діяльності виявлена, як невідповідність узагальненого розвитку підсистем. Тобто, загальний результат розвитку системи державно-управлінської діяльності не завжди буде співпадати з результатами розвитку складових елементів системи державно-управлінської діяльності. Визначено, що неадитивність системогенезу державно-управлінської діяльності проявлятиметься у таких основних проблемних питаннях, які потребують наукового вивчення: неможливість постійного та однакового ефекту від дії елементів системи державно-управлінської діяльності; непрогнозовані зміни, як самих властивостей,