Гута Степан Степанович Державне управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками

Краткое описание

Гута Степан Степанович, заступник Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Назва дисертації «Державне управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками». Шифр та назва спеціальності 25.00.01 теорія та історія державного управління. Спецрада Д 26.142.04 ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ГУТА СТЕПАН СТЕПАНОВИЧ
УДК 351.851(477X100)
ДИСЕРТАЦІЯ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ, ЗУМОВЛЕНИХ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИМИ ЧИННИКАМИ
25.0. 01-теорія та історія державного управління
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело С. С. Гута
Науковий керівник - Клименко Наталія Григорівна, кандидат наук з державного управління, доцент
КИЇВ-2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,
СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ 12
ВСТУП 13
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ, ЗУМОВЛЕНИХ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИМИ ЧИННИКАМИ 22
1.1 Аналіз понятійно-категорійного апарату дослідження державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно- політичними чинниками 22
1.2 Підходи щодо оцінки кризових ситуацій з позиції державного управління в історичній ретроспективі 37
1.3 Організаційно-правові засади державного управління в умовах кризових ситуацій в Україні 47
Висновки до Розділу 1 60
РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ, ЗУМОВЛЕНИХ ВОЄННО- ПОЛІТИЧНИМИ ЧИННИКАМИ 62
2.1 Ідентифікація ознак та чинників, які призводять до виникнення кризових ситуацій 62
2.2 Моніторинг факторів, які є причинами кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками 78
2.3 Підходи до оцінювання ефективності державного реагування на кризові ситуації, зумовлені воєнно-політичними чинниками 95
Висновки до Розділу 2 110
РОЗДІЛ З ПРІОРІТЕТНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ, ЗУМОВЛЕНИХ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИМИ ЧИННИКАМИ 114

11
3.1 Зарубіжний досвід державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками, та його адаптація до використання в Україні 114
3.2 Структурно-функціональна модель системи державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками 129
Висновки до Розділу 3 152
ВИСНОВКИ 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 166
ДОДАТКИ 193

Список литературы

висновки
154
В дисертаційному дослідженні вирішено нове актуальне наукове завдання, яке полягає в обґрунтуванні базових теоретичних положень та розробленні практичних пропозицій щодо підвищення ефективності державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками в Україні. Отримані в процесі дослідження результати дають підстави сформулювати такі висновки.
1. У результаті системного аналізу сучасних наукових праць за обраною тематикою встановлено, що дослідження науковцями проблематики державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно- політичними чинниками, носить фрагментарний характер, однак сучасне, складне безпекове середовище довкола України, вимагає концептуального наукового обґрунтування зазначених засад державного управління, як фактору забезпечення національної безпеки держави.
Виявлено, що понятійно-категоріальний апарат у сфері державного управління в умовах кризових ситуацій, є неповним і суперечливим. Уточнено основні поняття дисертації, а саме:
“воєнно-політична криза ” - критичне загострення сукупності суперечностей, зумовлених воєнно-політичними чинниками, за якої вичерпуються можливості врегулювання спірних питань політичними засобами і наростає реальна загроза двостороннього застосування воєнної сили;
“кризова ситуація, зумовлена воєнно-політичними чинниками” - порушення (загострення) регіональної або міжнародної воєнно-політичної обстановки на певній території або в державі в цілому, що вимагає вжиття оперативних та ефективних механізмів державного управління.
Обґрунтовано та надано теоретичне визначення поняття “державне управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками ”, під яким запропоновано розуміти цілеспрямовану діяльність суб’єктів державного управління, які в рамках діючого законодавства та з

використанням існуючих сил та засобів здійснюють виявлення, запобігання, нейтралізацію тих умов, причин, воєнно-політичних чинників із загального спектру існуючих в суспільній системі, які призводять до порушення (загострення) регіональної або міжнародної воєнно-політичної обстановки на певній території або в державі в цілому до моменту трансформації в кризу, також запропоновано редакцію поняття кризова ситуація, зумовлена воєнно- політичними чинниками як порушення (загострення) регіональної або міжнародної воєнно-політичної обстановки на певній території або в державі в цілому, що вимагає вжиття оперативних та ефективних механізмів державного управління.
2. В ході дослідження підходів до оцінки кризових ситуацій з позиції державного управління в історичній ретроспективі встановлено, що зазначена тема належного наукового висвітлення у світовій та вітчизняній науці не отримала, а вивчалась в контексті різних сфер суспільного життя, економічних, гуманітарних та технічних наук, в рамках культурного, духовного і психологічного підходів у державно-політичній та військовій сферах, в теорії конфліктів та міжнародних відносин.
Виокремлено основні етапи становлення та розвитку державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками:
перший етап (від періоду античності, Стародавнього світу - до початку XIX століття) - період формування основ ідентифікації чинників виникнення кризової ситуації та встановлення характеру їх дії - як негативного явища, так і умови розвитку соціальної системи, протидію кризовим ситуаціям з одного боку вбачали як в досягненні гармонії, ствердженні думок у суспільства про переваги миру та братерства між людьми, так і за рахунок становлення системи представницьких органів, демонополізації влади за допомогою їх поділу, а також розширення інших демократичних процедур;
другиіі етап (початок XIX ст. - 50-70-ті pp. XX ст.) - для якого характерним є формування засад ідентифікації та моніторинг чинників (загроз)

виникнення кризових ситуацій, що характеризуються паралельним впливом на різні сфери життєдіяльності суспільства, їх складними взаємозв'язками, коли виникнення одного з них є причиною появи цілого спектра інших, встановлення їх наслідків та об’єктивність існування криз (кризових ситуацій), як умови розвитку соціальної системи;
третій етап (кінець 70-х pp. XX ст. - поч. XXI ст.) - період становлення процесу врегулювання кризових ситуацій шляхом миротворчості, налагодження співробітництва та побудови нових взаємовідносин між конфліктуючими сторонами, визначались такі інструменти з подолання кризових ситуацій, як: миротворчі операції та операції з підтримання миру; переговори та посередництво; втручання третьої сторони, що не наділена владою, володіє реальною ситуацією та діяльність якої спрямована на забезпечення миру та побудову нових взаємовідносин.
- проаналізувати організаційно-правові засади державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками в Україні, виокремити його суб’єкти, дослідити їх повноваження і функції та надати практичні рекомендації щодо удосконалення вітчизняного законодавства, у тому числі стосовно перерозподілу повноважень суб’єктів досліджуваного державного управління з метою підвищення його ефективності;
3. Проведено аналіз організаційно-правових засад державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками в Україні, виокремлено його суб’єкти, досліджено їх повноваження і функції та надано практичні рекомендації щодо удосконалення вітчизняного законодавства, у тому числі стосовно перерозподілу повноважень суб’єктів досліджуваного державного управління з метою підвищення його ефективності.