СИНЕРГЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ : Синергетические концепции И МОДЕЛИ ОПТИМИЗАЦИИ СИСТЕМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЧЕРЛЕНЯК ІВАН ІВАНОВИЧ

УДК 35.001.26

СИНЕРГЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ ОПТИМІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

25.00.01 - теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
НИЖНИК Ніна Романівна
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України,
Заслужений юрист України

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ПІДХОДІВ ДО ОПИСАННЯ СКЛАДНОСТІ ТА САМООРГАНІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

16
1.1. Аналіз розвитку етапів і підходів адміністративного менеджменту в призмі соціальної самоорганізації та державного управління
16
1.2. Складність та самоорганізація: системний та кібернетичний підхід 29
1.3. Складність та самоорганізація: синергетичний підхід. Еталонні задачі класичної синергетики
55
1.4. Співвідношення меж та змісту еволюційної теорії та синергетики. Синергетика 1-го порядку та межі її застосовності до соціального та державного управління

72
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 83
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА САМООРГАНІЗАЦІЯ В СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМАХ: СИНЕРГЕТИКО-СИСТЕМОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД

85
2.1. Синергетико-системологічний підхід до описання задач соціальної самоорганізації та державного управління: єдність семантичної бази стаціонарних станів та процесів становлення

85
2.2. Конструкційні концепти синергетико-системологічного підходу. Організація та самоорганізація в системах у призмі синергетико-системологічного підходу

102
2.3. Еволюція та самоорганізація в призмі синергетико-системологічного підходу. Алгоритм застосування синергетико-системологічного підходу

124
2.4. Синергетико-рефлексивна модель соціальної самоорганізації, соціального та державного управління
134
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 187
РОЗДІЛ 3. СКЛАДНІСТЬ ДИНАМІКИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
189
3.1. Механізми, техніка та технологія державного управління в умовах демократії та дії факторів соціальної самоорганізації
189
3.2. Модернізаційна парадигма та стратегічне управління державним розвитком 202
3.3. Ефективність державного менеджменту та стратегічне управління. Синергетичні особливості стратегічного управління
212
3.4. Смислові проекції проблеми складності державного управління: досяжність (недосяжність) стратегічних цілей, функціональна привідність (непривідність) алгоритмів управління до цілей

225
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 250
РОЗДІЛ 4. МЕТОДОЛОГІЯ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ОПТИМІЗАЦІЇ СКЛАДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СИСТЕМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

252
4.1. Співвідношення змісту категорій «ефективність» та «оптимальність» у сфері державного управління. Концепція системної оптимізації та концепція багатокритеріальної оптимізації

252
4.2. Класифікаційні ознаки оптимізаційних ситуацій. Операційно-функціональне представлення та технологія оптимізації складних організаційних систем державного управління

277
4.3. Автопоезис організаційних систем, організаційна культура та оптимізаційний процес
309
4.4. Проблема самоорганізації та автопоезису оптимізаційного процесу в суспільстві, економіці, країні, державі
335
ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО РОЗДІЛУ 346
РОЗДІЛ 5. ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ САМООРГАНІЗАЦІЇ
348
5.1. Системологічні характеристики державної влади і управління та розвиток модерних і постмодерних концепцій менеджменту
348
5.2. Постановка задачі про розробку технології оптимізації державної влади та управління
361
5.3. Проблема сумісної оптимізації систем державного управління і державної влади та концепт «владно-політична модель»
376
5.4. Алгоритми та альтернативи оптимізації системи державного управління та владно-політичної моделі. Особливості формування технології оптимізації державної влади та управління

385
ВИСНОВКИ ДО П’ЯТОГО РОЗДІЛУ 398
ВИСНОВКИ 400
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 407
ДОДАТКИ 440

ВСТУП

Актуальність теми. Зростання складності технологічної основи економічного відтворення країни, суперечлива за цивілізаційним смислом глобалізація, нерівномірний світовий економічний розвиток, пришвидшені соціальні зміни створюють якісно нові умови для здійснення державної влади та управління в країнах соціально-економічного транзиту. Формування адекватної відповіді країни на виклики нового цивілізаційного етапу потребує оптимізації соціально-економічної організації країни та системи державного управління. Сьогодні економічні, політичні та соціальні умови, в яких потрібно здійснювати державне управління, вже з необхідністю тісно пов’язані з конструктивними або деструктивними обставинами процесів самоорганізації суб’єктів економічного, суспільного та політичного життя. Самоорганізація ж згаданих суб’єктів, у свою чергу, відбувається як на загальному "фоні" цивілізаційних змін, так і за рахунок ресурсів стрімкого світового технологічного та соціально-економічного розвитку, що формує нову якість складності цивілізації і, відповідно, управління. Це зумовлює актуальність теоретико-методологічних досліджень наукової проблеми оптимізації системи державної влади і управління в умовах інтенсивної самоорганізації у соціально-політичному та соціально-економічному середовищах країни.
Для розв’язання проблем складності державного розвитку актуальними сьогодні є дослідження спроможності системи державного управління виробляти зразки ефективних рішень та дій з урахуванням зміни конструктивних можливостей, що відбуваються у процесах самоорганізації. На сучасному етапі шляхи вирішення проблеми самоорганізації соціуму, що виникає як відповідь на виклики цивілізаційного розвитку, повинні бути безпосередньо пов’язані із завданням оптимізації системи державного управління. А шляхи вирішення цього завдання мають бути обґрунтовані застосуванням методів теорії складності та теорії самоорганізації, адже на основі оцінювання досвіду розвинутих країн сьогодні вже і для широкого загалу, і для еліт транзитних країн стало зрозумілим, що однією із найвагоміших складових успішного суспільно-економічного розвитку є фактор соціальної та соціально-економічної самоорганізації. Це свідчить про те, що залучення до розв’язання назрілих проблем удосконалення державного управління інноваційних методів дослідження та проектування зміни якості соціальної і державно-управлінської систем, розроблених на основі теорії самоорганізації, сьогодні постало як нове важливе теоретико-методологічне та технологічне завдання.
Проблема оптимізації системи державного управління є комплексною. Вона прямо або опосередковано охоплює зміст механізмів і методів державного управління, державної служби, кадрової політики, законопроектування, стратегічного управління, вибору державної політики. Вагомий внесок у дослідження проблем удосконалення загальних і спеціальних механізмів та методів державного управління зробили такі відомі вчені: В.Авер’янов, Г.Атаманчук, В.Бакуменко, В.Бодров, В.Борденюк, Р.Войтович, В.Голубь, М.Гаман, Н.Гончарук, Ю.Кальниш, В.Куйбіда, М.Корецький, О.Копиленко, Ю.Комар, Т.Мотренко С.Мосов, Н.Нижник, В.Олуйко, С.Серьогін, А.Пойченко, Л.Пашко, І.Розпутенко, В.Тимцуник, В.Цвєтков, М.Чечетов, В.Черняк, В.Шаповал, Л.Юзьков. Питання теорії та практики стратегічного управління досліджувалися, зокрема, в роботах О.Белова, М.Білинської, О.Власюка, В.Горбуліна, Я.Жаліло, О.Литвиненко, П.Почепцова. С.Соколенко.
Проблема оптимізації систем пов’язана з проблемою "підвищення складності". Дослідження складності як загального феномену природи, як організаційного та цивілізаційного феномену проведено у роботах Р.Будона, Д.Белла, С.Грінченко, Г.Гакена, У.Ешбі, Дж.Кліра, М.Месаровича, М.Моісеєва, І.Пригожина, Е.Тофлера, Б.Юдіна. Питання складності взаємодії політичної системи та системи влади розглянуті, зокрема, у працях Н.Лумана, Д.Норта, М.Михальченка, Г.Саймона, Ф.Рудича. Аспекти складності суспільних трансформацій вивчалися у дослідженнях А.Гідденса, С.Гантінгтона, В.Крисаченка, Г.Парсонса, М.Розумного, М.Степико, Г.Терборна, В.Цапфа.
Проблеми оптимізації систем управління та виробництва розглядалися в роботах відомих фахівців менеджменту, зокрема І.Ансофа, Р.Акофа, Ч.Бернарда, П.Друкера, А.Кампбела, М.Мескона, М.Портера, А.Файоля, Ч.Хенді, Е.Шейна, П.Чакленда. Удосконалення структурно-функціонального змісту та ресурсно-компетенційного забезпечення оптимального розвитку організації в рамках «теорії фірми» досліджувалися, зокрема, в роботах О.Вілямсона, Д.Колліса, К.Прахалада, Дж.Хамела.
Синергетика як фундаментальний розділ науки про самоорганізацію сформована, насамперед, працями вчених наукових шкіл Г.Гакена та І.Пригожина. У сфері дослідження процесів соціальної динаміки синергетику збагатили фундаментальні піонерні роботи В.Вайдліха. Великий внесок у розвиток синергетики як міждисциплінарного світоглядного підходу зробили російські дослідники, зокрема В.Василькова, С.Курдюмов, Е.Князева, С.Капіца, Г.Малинецький. У контексті соціології та політології синергетика збагачена доробком вітчизняних науковців, таких як Л.Бевзенко, Л.Горбунова, І.Добронравова, М.Ожеван.
Наукові розробки всіх указаних вище вчених автором було творчо переосмислено та використано при розробці теми дослідження.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню процесів оптимізації системи державного управління в умовах активної дії факторів соціальної самоорганізації. Одним із ефективних підходів до загальних проблем описання складності, характеристики феноменів самоорганізації вважається синергетика, що сформувалася як міждисциплінарний науковий підхід, який розробляє методи дослідження поведінки відкритих систем та складної поведінки їх компонент. Науку "синергетика" її фундатори та розробники (Г.Гакен, І.Пригожин, Г.Малинецький, С.Курдюмов та ін.) пропонують розглядати як певну об’єднавчу платформу для методів пізнання складності та самоорганізації в системах довільної природи. Вони стверджують, що синергетика створює нове підґрунтя для розробки методів пізнання, прогнозування тих елементів та компонент систем, які є найбільш важливими для проектування складності. Підставою для такого висновку є те, що ідеологія синергетичного підходу дозволяє більш повно як системна ідеологія враховувати характеристику "відкритість системи".
Разом з тим системний аналіз сучасної наукової літератури з державного управління свідчить про те, що в науковому плані проблема формування та деградації зв’язків процесів оптимізації державного управління та процесів соціальної самоорганізації на сьогодні залишається малодослідженою. Теоретико-методологічні проблеми оптимізації державного управління в умовах інтенсивної соціальної самоорганізації розглядаються лише епізодично, без застосування системного, комплексного підходу, науково обґрунтованих висновків, пропозицій і рекомендацій. З огляду на це вибір теми дослідження визначається об'єктивною потребою в розробці сучасних методів та моделей оптимізації, реформування, модернізації системи державного управління, дієвих в умовах активної дії факторів соціальної самоорганізації та факторів впливу динамічних викликів конкурентного середовища країни соціально-економічного транзиту.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні засади оптимізації системи державного управління досліджувались у рамках науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України за темою "Організація моніторингу ефективності законодавства та прогнозування наслідків його застосування" (ДР № 0104U006941), в розрізі якої автор здійснював розробку концепцій сумісної оптимізації моделі державного управління та владно-політичної моделі.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепцій і моделей оптимізації системи державного управління, дієвих в умовах інтенсивної соціально-політичної та соціально-економічної самоорганізації суспільного середовища країни.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
- проаналізувати науково-літературні джерела крізь призму проблеми оптимізації системи державного та соціального управління, а також змістове наповнення міждисциплінарних наукових розробок з питань соціальної самоорганізації, дослідити застосовність методів синергетики та системології до питань оптимізації державного управління;
- розробити евристичний синергетико-системологічний підхід щодо описання та проектування складних організаційних систем, здійснити класифікацію типів складності, уточнити зміст поняття "самоорганізація" в середовищах соціально-економічної, соціально-політичної природи, дослідити роль феномену "організована складність" для розвитку державного управління;
- уточнити та розвинути понятійно-категоріальний апарат науки "Державне управління" шляхом смислової адаптації змісту понять і категорій теорії самоорганізації, здійснити аналіз фундаментальних понять державного управління: "держава", "країна", "суспільство" в контексті проблеми самоорганізації;
- розробити на базі синергетико-системологічного підходу інноваційну синергетико-рефлексивну модель (СРМ) державного та соціального управління, яка діє в умовах самоорганізації, проаналізувати її креативний зміст крізь призму проблеми соціально-політичної та економічної модернізації країни;
- удосконалити методологію державного управління шляхом уточнення понять "інструменти", "засоби", "методи", "механізми", "технологія", "алгоритми" державного управління, розробити концепцію класифікації функціональних алгоритмів синергетичного стратегічного управління;
- розробити методологію оцінювання і формування локальних та інтегральних оптимальних станів складних організаційних систем в умовах самоорганізації, загальну теоретичну схему оптимізації складних організаційних систем, створити методи, інструменти та моделі їх оптимізації;
- сформувати концепцію системної оптимізації державної влади та державного управління;
- розробити модель оптимізації системи державного управління та державної влади, дієву в умовах самоорганізації;
- запропонувати концептуальну схему процесу модернізації транзитної держави, актуальну в умовах дії процесів самоорганізації економічного, політичного та соціального середовищ країни.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у процесі оптимізації системи державного управління.
Предмет дослідження – синергетичні концепції і моделі оптимізації системи державного управління.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що конструктивно-смислове сполучення концептів синергетики з концептами системології та з категоріями і концептами теорії державного управління дає змогу створювати результативні методи описання процесів соціальної самоорганізації та процесів оптимізації системи державного управління.
Методи дослідження. У роботі використані:
- загальнонаукові методи: логіка, аналіз, синтез, класифікація, ідентифікація, абстрагування, індукція, дедукція, діалектичний метод;
- спеціальні методи: системний, структурний, функціональний, компаративний, ситуаційний, сценарний аналіз, системологія, декомпозиція, моделювання, методи кібернетики, аксіологічний, інституційний, метод системних тріад Р.Баранцева, системної оптимізації В.Глушкова, еволюційних рядів.
Загальні методологічні підходи та спеціальні методи використовувалися в комплексі, у певних логічно обґрунтованих послідовностях та комбінаціях, залежно від характеру кожного із визначених планом дослідження завдань.
Так, системологія застосовувалась для ідентифікації системного змісту досліджуваної проблеми, класифікації їх складових, класифікації та ідентифікації змісту потенційно придатних розділів окремих наук для формування нового міждисциплінарного підходу до вирішення досліджуваної проблеми вдосконалення структури, функцій, процесів державного управління в умовах активної дії факторів соціальної самоорганізації.
Діалектичний метод використовувався при детермінуванні рушійних сил досліджуваних процесів, формулюванні структури змісту гіпотези, виокремленні проблемного поля та оцінюванні результатів дослідження.
Кібернетичні методи застосовувались для встановлення прямих та зворотних управлінських зв’язків у досліджуваних організаційних системах.
Системний аналіз, системологія, метод системних тріад Р.Баранцева, методи синергетики, метод синтезу та метод моделювання використані при розробці синергетико-системологічного підходу та синергетико-рефлексивної моделі державного та соціального управління.
Методи декомпозиції, структурного, функціонального та системного аналізу використовувалися при дослідженні змісту понять "інструменти", "засоби", "методи", "механізми"", "технологія" державного управління. Методи еволюційних рядів, аксіології, компаративного та системного аналізу – у процесі розробки змістового наповнення понять "еволюційна ефективність системи державного управління", "владно-політична модель", "модель державного управління".
Аксіологічний метод застосований для створення систем оцінювання рівня оптимальності державного управління у форматі цінностей та вартостей процесів соціального прогресу. Інституційний – для виявлення стійких форм взаємодії та інструментів впливу системи державного управління на процеси суспільного розвитку.
Структурний, функціональний, системний, порівняльний аналіз, декомпозиція, синтез, класифікація, методи системної оптимізації В.Глушкова, моделювання та проектування використані під час дослідження умов оптимальності процесів в організаційних системах та розробки операційно-функціонального, функціонально-діяльнісного представлення абстрактного змісту організації, у процесі створення загальної теоретичної схеми технології оптимізації складних організаційних системи, розробки концепцій та моделей оптимізації системи державного управління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням, в якому автором розроблені положення та отримані нові обґрунтовані результати, що в сукупності розв'язують важливу наукову проблему створення концепцій і моделей оптимізації державного управління в умовах дії інтенсивних процесів соціальної самоорганізації та зміни характеристик структурної, функціональної, динамічної та алгоритмічної складності держави, влади і суспільства.
У результаті проведених наукових досліджень у дисертації
вперше:
- сформульовано таку групу смислових проекцій поняття "самоорганізація", яка придатна для створення логічних схем розв’язування завдань оптимізації системи державного управління;
- розроблено синергетико-системологічний підхід (ССП) дослідження, описання та проектування складних систем, що включає можливість вивчення та врахування "складності самоорганізації";
- на базі методів та ідей ССП здійснено розробку схем, алгоритмів та моделей дослідження проблем еволюції якості та функціональних характеристик державної влади і державного управління;
- розроблено синергетико-рефлексивну модель державного та соціального управління, на базі СРМ запропоновано концепцію контурів "передачі підстав для самоорганізації" між організаційними системами різних рівнів цивілізаційного розвитку, розглянуто альтернативи конструктивної та деструктивної самоорганізації соціально-економічного середовища країни в контексті проблеми вибору органічної та наздоганяльної модернізації;
- розроблено концепцію функціонально-привідних та функціонально-непривідних алгоритмів стратегічного управління, досліджено синергетичні особливості стратегічного управління в державному вимірі;
- здійснено комплексний аналіз складності еволюційних якостей та характеристик організаційних систем, сформульовано постановку завдання створення технології сумісної оптимізації систем управління та систем суспільного відтворення;
- створено методи, інструменти та моделі оптимізації складних організаційних систем класифікаційного рівня "держава", "країна", "суспільство", актуальні для описання та проектування обставин різних функціонально-цільових ситуацій розвитку цих систем;
- створено концепцію системної оптимізації моделей державної влади та державного управління;
- сформульовано ключові ідеї, концепти та теоретичні схеми, актуальні для побудови результативних альтернатив технології оптимізації моделей державної влади та управління в сучасних умовах складності цивілізаційного розвитку;
удосконалено методологію державного управління шляхом уточнення змісту понять та категорій:
- держава, країна, суспільство;
- система державного управління;
- ефективність системи державного управління;
- загальний механізм державного управління;
- спеціальний механізм державного управління;
- профільний механізм державного управління;
дістали подальшого розвитку методологія та понятійно-категоріальний апарат науки "Державне управління":
а) шляхом розробки нового змістового наповнення категорій та понять:
- технологія державного управління;
- оптимальність системи державного управління;
- еволюційна ефективність системи державного управління;
- функціональність та синергетичність організаційних систем;
- чинна владно-політична модель;
- інститут політичної відповідальності в державному управлінні;
б) шляхом розробки методів:
- оптимізації складних організаційних систем;
- проектування інструментів та механізмів оптимізації системи державного управління;
- аналізу горизонту прогнозу стратегічного управління.
Практичне значення одержаних результатів полягає у:
- розробленні складових сучасної методичної та аналітичної бази, необхідної керівникам органів державної влади та управління для результативного вибору, формування і формулювання системних завдань та цілей розвитку державного управління;
- створенні інструментів та засобів оцінювання якості складових державно-управлінської системи, формулюванні методів і програм оптимізації окремих сегментів державного управління, методів і програм оптимізації системи державного управління в цілому;
- формуванні складових методологічної бази аналітичного супроводу розробки механізмів ефективної взаємодії та координації інститутів державного та соціального управління процесом модернізації транзитної країни;
- створенні компонент сучасної методології аналізу складності проблемних ситуацій державотворення, процесу соціально-економічних змін, проблемних питань модернізації держави та країни;
- формуванні компонент сучасного набору аналітичних інструментів та методів розробки альтернатив державної політики і стратегічного управління розвитком держави та суспільства.
Теоретичні розробки та аналітичні напрацювання дисертаційного дослідження, зокрема, використані:
1) при науково-аналітичному забезпеченні діяльності Президента України (довідка, видана Національним інститутом стратегічних досліджень № 293/504 від 27.09.2006 р.);
2) в матеріалах експертної доповіді – додатку до щорічного послання Президента України Верховній Раді «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2006 році» (довідка, видана Національним інститутом стратегічних досліджень № 293/253 від 04.03.2011 р.);
3) в матеріалах експертної доповіді – додатку до щорічного послання Президента України Верховній Раді: «Україна в 2007 році: внутрішнє та зовнішнє становище та перспективи розвитку» (довідка, видана Національним інститутом стратегічних досліджень № 293/255 від 09.03.2011 р.);
4) довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження, видана Закарпатським обласним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій № 56/01-09 від 22.09.2010 р.;
5) довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження, видана Закарпатським державним університетом № 1120/01-19 від 02.12.2010 р.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою автора. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки інших науковців, у співавторстві з якими були підготовлені окремі публікації. Сформульовані в дисертації висновки та рекомендації відповідають її змісту й випливають з основних результатів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засіданні відділу моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.
Основні теоретичні та практичні положення й результати дослідження оприлюднені автором на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема: "Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні" (Київ, 2001), "Ефективність державного управління в контексті формування громадянського суспільства" (Львів, 2002), "Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління" (Київ, 2004), "Регіональна політика ЄС після його розширення" (Ужгород, 2004), "Стратегии динамического развития России: единство самоорганизации и управления" (Москва, 2004), "Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення" (Київ, 2005), "Політичні партії України за рік до парламентських виборів: регіональний вимір" (Ужгород, 2005), "Шляхи і можливості консолідації українського суспільства" (Ужгород, 2006), "Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні" (Київ, 2006).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 66 наукових праць. Основні положення дисертації викладено в одній монографії, 43 статтях у наукових фахових виданнях, а також у 22 інших публікаціях у наукових журналах та збірниках, у тому числі 9 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та п’яти додатків. Загальний обсяг дисертації становить 446 сторінок, у тому числі 406 сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 312 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано актуальну наукову проблему щодо розробки синергетичних концепцій та моделей оптимізації системи державного управління. Автором визначено та уточнено низку наукових понять та категорій теорії державного управління. Проаналізовано можливі альтернативи формування нової якості управління державою та вдосконалення системи державного управління на сучасній базі загальної теорії самоорганізації.
Розроблено авторський синергетико-системологічний підхід та евристичну синергетико-рефлексивну модель соціального й державного управління, які дають змогу вивчати та моделювати розвиток, самоорганізацію та процеси адаптації складних організаційних систем соціальної природи, конструювати моделі таких змін у соціальних системах, що відбуваються з якісною зміною складності цих систем. На цій семантичній основі створено інноваційні концепції та моделі оптимізації складних організаційних систем державного управління. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі висновки та пропозиції.
1. Аналіз літературних джерел дає змогу стверджувати, що до сьогодні не було проведено логічно завершеного дослідження динамічної проблеми оптимізації державного управління транзитної країни з урахуванням інтенсивного впливу чинників соціальної самоорганізації. Спроби застосування методів синергетики до описання проблематики державного управління не були результативними.
Проведені в дисертаційній роботі аналітичні дослідження показали, що можливість переходу від розв’язання окремих типів "самоорганізаційних" задач у соціальних середовищах (демографія, міграція населення, гонка озброєнь, урбанізація) до розв’язання інтегральних "самоорганізаційних" задач соціального та державного управління на базі синергетики виникає лише, якщо її збагатити новими інструментами та концепціями.
2. Розроблені в процесі дисертаційного дослідження синергетико-системологічний підхід, синергетико-рефлексивна модель соціального та державного управління, концепція еволюційної ефективності, концепція системної оптимізації державної влади та управління складають логічно цілісну інформаційно-технологічну систему, орієнтовану на динамічне вирішення проблеми вдосконалення державного та соціального управління. Ця система дозволяє створити групу концептуально нових державно-управлінських тверджень, висновків та рекомендацій, що є актуальними для розробки концепцій і моделей практичної оптимізації державної влади та управління транзитної країни.
3. На основі аналізу взаємодії форми, змісту, цілей та смислів низки базових понять теорії державного управління крізь призму проблеми формування тих процесів соціальної самоорганізації, що здатні приводити до зростання якості державного управління, доведено, що доцільно уточнити та розвинути змістове наповнення складових її понятійно-категоріального апарату.
Держава – це складність відношень та взаємодії групи владних (владно-політичних) інститутів, компетенцій і ресурсів та субстрату відтворення владних інститутів, компетенцій і ресурсів, тобто це система владних відношень станової та соціально-групової ієрархії та система матеріального, ідеологічного, організаційного й інформаційного забезпечення відтворення та самоорганізації влади. Країна – це складність взаємодії та відношення географічних, природних, демографічних, ментальних, етнопсихологічних, історичних, ідеологічних, соціальних ресурсів та компетенцій і діяльнісних практик минулого, сучасного та майбутнього. Суспільство – це складність відношень та взаємодії персон, індивідів, особистостей та соціальних, професійних і майнових груп на певній основі колективних ідеологічних, соціопсихологічних та фінансово-майнових ресурсів, традицій та компетенцій.
Система державного управління – це конструкційна композиція системи цілей, систем процесів, систем функцій, систем структур та "екосистем" відтворення державного управління і державної влади. Ця конструкційна композиція самоорганізовується в системних оболонках феноменів держава та влада, на території та базі ресурсів певної країни, на базі якостей та ресурсів певного функціонально-часового стану суспільства. "Конструкційність" означає детерміністичність, закономірність, послідовність зв’язків, впливів і відгуків на впливи, існування автономних типів взаємодій та можливість прогнозу типу реакції на тип взаємодії в конструкціях. "Композиційність" означає вибір можливих нових сполучень як у детермінованому, так і у випадковому режимі.
Функціональність організаційної системи – здатність забезпечити такий розподіл функцій та зусиль її елементів, який приводить до виконання завдання організації. Синергетичність організаційної системи – здатність створити умови, за яких система-середовище організації на основі взаємодії внутрішньої інформації та ресурсів з вхідними потоками створює продуценти, які мають еволюційну новизну та значимість.
Еволюційна ефективність системи державного управління – відношення еволюційної результативності до затрат невідтворюваних ресурсів складових тріади "держава – країна – суспільство", які взаємодіють у процесах взаємного формування самоорганізації та передачі підстав для самоорганізації. Еволюційна результативність системи державного управління визначається такими взаємно рекурсивними ознаками: а) здатністю системи до досягнення визначеного ступеня успіху при пошуку широкої багатоманітності цілей у складному еволюційно-конкурентному середовищі; б) здатністю адаптуватися та нарощувати ступінь складності та ступінь організації системи; в) здатністю системи підпорядковувати свої якості, зокрема якість складності та якість організації, правильному вибору цілей, правильному вибору способів досягнення мети у зв’язку із зміною еволюційних запитів та викликів.
4. Синергетико-рефлексивна модель соціального та державного управління результативно описує динамічні проблеми соціального та державного управління в умовах конкуренції і самоорганізації компонент суспільного середовища. СРМ встановлює, що в сучасних умовах особлива складність державного управління визначається та формується рефлексивною взаємністю цілей, характеристик, параметрів, якостей управління та виробництва у формі складності відношень та складності взаємодії як якостей "частини та цілого", так і якості "цілого та частин" таких систем, як держава, влада та суспільство. СРМ вказує, що при формуванні програм державного розвитку на сучасному етапі цивілізаційного розвитку необхідно перманентно застосовувати концепцію формування організаційної складності та доктрину конкуренції організованих складностей держав партнерів-конкурентів. На сучасному етапі цивілізації "складністю-метою" розвитку системної тріади "країна – держава – суспільство" є сам інтегральний тип "організована складність". Організована складність, у свою чергу, виражається через групу таких диференціальних видів складності: складності відношення, складності взаємності, складності вкладеності, складності цілей, складності визначення та формування цілей. Для забезпечення своєчасних та адекватних відповідей держави на сучасні цивілізаційні виклики необхідно на парламентському та на урядовому рівні "управляти проблемою" розвитку організованої складності країни, постійно заново враховуючи те, що організована складність – це сполучення феномену організації та самоорганізації на певній цивілізаційній базі та на певному адекватному алгоритмі управління.
5. Проведений аналіз практики застосування категорій "інструменти", "засоби", "методи", "механізми" державного управління свідчить про те, що відповідно до еволюційної зміни змісту державно-управлінських ситуацій сьогодні існує потреба в модифікації та збагаченні змісту згаданих управлінських категорій. У фокусі концепції самоорганізації це доцільно здійснити шляхом подовження семантичного ряду "важелі – інструменти –засоби – методи – механізми" такою компонентою, як "технологія державного управління". Сучасна технологія державного управління повинна включати стратегічне управління як найбільш важливу складову. На основі стратегічного проектування параметрів розвитку країни можливо органічно погодити принципи та цілі стратегічного управління державою та "інструктивні коди" і цілі державного адміністрування.
6. При оптимізації відкритих систем відтворення та управління в умовах потенційної самоорганізації слід виходити з того, що задача оптимізації – це пошук або вибір таких станів, процесів, режимів перебігу процесу, в яких відображаються функціональні зв’язки, необхідні для розв’язання існуючої задачі "діяльності", що враховують наявні обмеження, і вишукуються нові можливі та необхідні ресурсні потоки "з боку" зовнішнього середовища, що створюють нові можливості. В призмі оптимізаційної задачі самоорганізацію потрібно розглядати: 1) як "внутрішньоорієнтований" процес локальної структурної або функціональної перебудови без залучення (врахування) рефлексивного впливу майбутніх, потенційно можливих функціональних станів кореспондованих із системою ніш зовнішнього середовища; 2) як "зовнішньоорієнтований" процес, який контингентно формує розширення операційної бази автопоезису організаційної системи шляхом взаємодії із функціональними нішами та потоками зовнішнього середовища.
7. Завдання системної оптимізації феномену "організація" – "відкрита система" доцільно ітеративно та рекурсивно послідовно вирішувати на таких смислових рівнях: 1) оптимізація змісту конструкції; 2) оптимізація структурної будови; 3) оптимізація функцій організації у цілому та оптимізація функцій її структур і підрозділів; 4) оптимізація змісту, структури, функцій процесів між організацією та зовнішнім середовищем; 5) оптимізація тріади "операційне представлення – функціональне представлення – діяльнісне представлення"; 6) оптимізація тріади "ресурси – цілі – результати"; 7) оптимізація тріади "організаційні відношення – зусилля – цілі".
8. Оптимізацію системи державної влади та управління доцільно проводити як: 1) пошук, формування та вибір такого стану структурної архітектури, розподілу цілей та функціональних областей між рівнями та структурами влади, управління, економіки, інших сфер суспільної діяльності, що збільшує можливості реалізації креативної спроможності державної влади та управління для досягнення суспільних цілей у діючих внутрішньо- організаційних умовах та зовнішньоорганізаційних обставинах; 2) пошук та формування станів кращої координації якостей суб’єкта влади та якостей об’єкта владної дії, якостей суб’єкта та об’єкта управління; 3) пошук можливості та оцінку необхідності зміни критеріїв-обмежень, зокрема часткових цілей акторів політичного, економічного, соціального процесів, потрібних для досягнення системних цілей держави та виконання її місії; 4) пошук та формування критеріїв-умов суміщення політичних цілей, управлінських цілей, економічних, технологічних, науково-виробничих завдань та суспільних цінностей соціальних груп і акторів різних рівнів суспільної ієрархії. Як інтегральний критерій оптимальності доцільно використовувати таку аксіологічну оцінку: оптимальною є організація держави, що забезпечує оптимальну поведінку структурних підрозділів держави, суспільних інститутів та суспільних акторів одне відносно одного та відносно суспільства як для підтримання якостей продуктивності, результативності, ефективності, так і для підтримання спроможності держави, країни та суспільства формулювати нові цілі та досягати їх.
9. Умовою утворення самокерованої органічної модернізації в сучасних умовах формування організованої складності є залучення та активне одночасне використання кількох масштабно-ієрархічних контурів самоорганізації процесу оптимізації та процесу підвищення ефективності систем управління й відтворення країни. Послідовність етапів обраного смислового та цільового циклу модернізації, здійснюваного керівництвом країни, потрібно розглядати як зовнішній мета-контур оптимізації якості країни. У внутрішньому функціонально-ресурсному просторі цього мета-контуру повинні "працювати" групи внутрішніх профільних контурів оптимізації. Їх місія – скеровувати, узгоджувати, постачати ресурси в сектори та інтегральні сфери активності країни, держави, суспільства: державне управління, економіку, технологічну систему, науку, культуру, демографічне відтворення. При цьому різнорівневі контури оптимізації потрібно постійно рекурсивно та кібернетично узгоджувати за змістовим наповненням між собою відповідно до логіки збагачення коеволюційного ланцюга "потреби – цілі – результати – засоби – модернізаційні результати – цивілізаційні потреби – еволюційні цілі".
Вибір керівництвом держави типу моделі соціальної модернізації та формування змісту моделі оптимізації системи економічного та технологічного відтворення потрібно здійснювати та періодично оновлювати на основі оперативних оцінок сили "глобалізаційного тиску" міжнародних партнерів-конкурентів, зіставлення обставин кооперації та конкуренції країн у боротьбі за ресурси, ринки та простір відтворення. Під час оцінки альтернатив змісту та доступних темпів модернізації необхідно враховувати "гру" факторів організації-самоорганізації, що одночасно та координовано відбуваються у трьох відкритих взаємних системах: "суспільство", "держава", "країна". Слід використовувати фактор взаємної відкритості цих трьох систем, що дає змогу розробляти різні конструктивні альтернативи вибору змісту моделі соціальної модернізації на кожний актуальний період державного розвитку. При цьому і суспільство, і еліти, і державні керівники повинні зважати на те, що саме вибір альтернативи активної модернізаційної моделі держави формує русло організаційно-ресурсних умов конструктивної самоорганізації компонент тріади "суспільство – держава – країна". І саме цей вибір поступово створює соціально ефективний тип еволюції країни – тип самокерованої органічної модернізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Нижник Н. Поняття публічної адміністрації / Н. Нижник, Н. Гончарук, М. Лахижа // Публічна адміністрація в Україні: становлення та розвиток / за заг. ред. : А. В. Толстоухова, Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук. – Дніпропетровськ : Моноліт, 2010. – 400 с.
2. Taylor F. W. The Principles of Scientific Management / F. W. Taylor. – New York : Dover Publications Inc. – 2003. – P. 44–46, 59.
3. Wilson W. The study of Administration / W. Wilson // Political science quarterly. – 1887. – Vol 2. – № 1 (June). – P. 197–222.
4. Goodnew F. Politics and Administration / F. Goodnew. – N.Y. : Macmillan, 1900. P. 7–11.
5. Weber M. Wirtschaft und Gesellschaft / M. Weber. – Tubingen, 1976. – S. 621–623.
6. Reid D. Fayol: from experience to theory / D. Reid // Journal of Management History (Archive)/ – 1995/ – Vol. 1/ – Iss: 3/ – P. 21–36.
7. Marini F. Public administration / F. Marini // International encyclopedia of public policy and administration / Editor in chief J. M. Shafritz. – Boulder (Colorado): Westview, 1998. – Vol. 3. – P. 1760–1796.
8. Arellano-Gault D. Maturation of public administration in a multicultural environment: lessons from the Anglo-Saxon, Latin, and Scandinavian political traditions / D. Arellano-Gault, A. Castillo-Vega // International Journal of Public Administration. – 2004. – Vol. 27. – № 7. – P. 519–528.
9. План дій для нового Міністра : практ. посіб. // Т. Мотренко, А. Виш¬невський, В. Баєв, А. Бондаренко ; за заг. ред. Т. Мотренка. – К. : Центр сприяння інституц. розв. держ. служби, 2006. – 352 с.
10. Кальниш Ю. Г. Політичне прогнозування в державному управлінні / Ю. Г. Кальниш // Зб. наук. пр. НАДУ. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1. – С. 390–400.
11. Куйбіда В. С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні / В. С. Куйбіда. – Л. : Літопис, 2001. – 326 с.
12. Давтян С. Г. Організаційно-правовий механізм державного управління на місцевому рівні / С. Г. Давтян, А. М. Пойченко, С. Є. Саханенко. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. – 252 с.
13. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії : монографія / В. І. Борденюк. – К. : Парлам. вид-во, 2007. – 576 с.
14. Гаман М. В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід / М. В. Гаман. – К. : Вікторія, 2004. – 312 с.
15. Чечетов М. Управління державними корпоративними правами у контексті економічної стратегії держави / М. Чечетов, І. Жадан // Економіка України. – 2003. – № 8. – С. 4–12.
16. Тимцуник В. І. Досвід і уроки економічних реформ 1953-1964 рр. (державно-управлінський аспект) / В. І. Тимцуник // Упр. сучас. містом. – 2004. – № 3/7-9(15). – С. 102–111.
17. Войтович Р. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз) : монографія / Р. Войтович ; за заг. ред. д-ра філос. наук, проф. В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 680 с.
18. Комар Ю. М. Наукові засади інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей : монографія / Ю. М. Комар. – Донецьк : СПД Купріянов, 2008. – 358 с.
19. Олуйко В. М. Кадрові процеси в державному управлінні України: стан і перспективи розвитку : монографія / В. М. Холуйко. – Хмельницький : Вид-во ХУУП, 2005. – 326 с.
20. Пашко Л. А. Людські ресурси у сфері державного управління: теоретико-методологічні засади оцінювання : монографія / Л. А. Пашко. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 236.
21. Серьогін С. М. Деякі особливості дослідження образу державного службовця / С. М. Серьогін // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Одеса : ОРІДУ УАДУ, 2002. – Вип. 9. – С. 181–195.
22. Гончарук Н. Т. Цілі, завдання, функції і структура управління керівним персоналом державної служби / Н. Т. Гончарук // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 2 (24). – С. 181–190.
23. Копиленко О. Л. Законотворчий процес: стан і шляхи вдосконалення : монографія : у 2 ч. / О. Л. Копиленко, О. В. Рогачова ; Ін-т законодавства ВР України. – К. : Реферат, 2010. – 696 с.
24. Економіко-правові проблеми державотворення в Україні (науково-експертні доповіді) / авт. кол. : О. Л. Копиленко, Т. Т. Ковальчук, В. К. Черняк та ін. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 2009. – 236 с.
25. Білинська М. М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : монографія / М. Білинська. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 248 с.
26. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація : монографія / кол. авт. ; відп. ред. проф. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 488 с.
27. Петросян А. Э. Эволюция моделей менеджмента (итоги ХХ века и прогноз на ХХI век) / А. Э. Петросян // Credo new. – 2007. – № 4. – С. 191–221.
28. Schumpeter Joseph A. Capitalism, Socialism and Democracy / Joseph A. Schumpeter. – New York : Harper, 1975. – P. 82–85.
29. Simon H. The architecture of complexity / H. Simon // Proceedings of the American Philosophical Society. – 1962. – V. 106. – Р. 467–482.
30. Hayek F. A. The Theory of Complex Phenomena / F. A. Hayek // Studies in Philosophy, Politics and Economics. – New York : Simon and Schuster, 1967. – Р. 22–42.
31. Laszlo E. The Systems View of the World / E. Laszlo. – New York : George Braziller, 1972. – 120 p.
32. Prigogine I. Science, Civilization and Democracy / I. Prigogine // Futures. – 1986. – August. – Р. 493–507.
33. Levy D. Chaos Theory and Strategy: Theory Application and Managerial Implication / D. Levy // Strategic Management Journal, Summer Special Issue. – 1994. – № 15. – Р. 167–178.
34. Allen P. M. Evolving complexity in social science / P. M. Allen // Systems: new paradigms for human sciences / red. G. Altmann and W. A. Koch. – Berlin : Walter de Gruyter GMBH & Co, 1998. – Р. 38.
35. Kooiman J. Self-governance as a mode of societal governance / J. Kooiman, M. M.Vliet // Public Management Review. – 2000. – N 2 (3). – Р. 359–378.
36. Ostrom V. The Meaning of American Federalism: Constituting a Self-Governing Society / V. Ostrom. – San Francisco : Institute for Contemporary Studies, 1991. – Р. 223–248.
37. Axelrod R. The Evolution of Cooperation, Basic Books / R. Axelrod. – New York : Penguin Books, Harmondsworth, Middlesex, 1984. – 222 p.
38. Mingers J. A Comparison of Maturana’s Autopoietic Social Theory and Giddens’ Theory of Structuration / J. Mingers // Systems Research. – 1996. – Vol. 13. – N 4. – Р. 469–482.
39. Черленяк І. Синергетичні моделі оптимізації системи державного управління : монографія / І. Черленяк. – Ужгород : Ліра, 2010. – 656 с.
40. Кант И. Критика практического разума / И. Кант // Кант И. Сочинения : в 8 т. / И. Кант. – М. : Чоро, 1994. – Т. 4. – С. 153–246.
41. Джордж Ф. Основы кибернетики / Ф. Джор¬дж ; пер. с англ. И. Б. Гуревича ; под ред. А. Л. Горелика. – М. : Радио и связь, 1984. – 272 с.
42. Easton D. A systems Analysis of Political Life / D. Easton. – 2-nd edition. – Chicago : University of Chicago Press, 1979. – P. 24.
43. Comparative Politics today. A World View / G. A. Almond, G. B. Powell, K. Jr. Strom, R. J. Dalton. – 7-th edition. – N-Y, 2004. – 832 p.
44. Easton D. The Analysis of Political Structure / D. Easton. – N-Y, 1990.
45. Комарова Ю. Деякі аспекти аналізу структурної самоорганізації політичної системи / Ю. Комарова // Політ. менеджмент. – 2005. – № 1 (10). – C. 97–112.
46. Серегина С. Ф. Роль государства в економике. Синергетический подход / С. Ф. Се¬регина. – М. : Изд-во “Дело и Сервис”, 2002. – 288 с.
47. Державне управління – основний різновид соціального управління / В. В. Цвєтков (кер. авт. кол.) та ін. // Реформування державного управління в Україні: проблеми та перспективи. – К. : Оріяни, 1998. – С. 18–37.
48. Mesarovic M. Theory of Hierarchical Multilevel System / M. Mesarovic, D. Macko, Y. Takahara. – N-Y. : Academic Press, 1970. – 342 p.
49. Пригожин И. От существующего к возникающему. Время и сложность в физических науках : пер. с англ. / И. Пригожин ; под ред. Ю. Л. Кли¬мон¬товича. – М. : Наука, 1985. – 338 с.
50. Катренко А. В. Системний аналіз об’єктів та процесів комп’ютеризації / А. В. Катренко. – Львів : Новий світ-2000, 2003. – С. 57–61.
51. Баранцев Р. Г. Принцип неопределённости – дополнительности –совместности в трини¬тар¬ной методологии / Р. Г. Баранцев // Науч. тр. РИМЭ. – Рига : [б.и.], 2001. – Вып. 5. – С. 91–95.
52. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогно¬зиро¬вания / Д. Белл. – М. : Academia, 1999. – С. 35–38.
53. Юдин Б. Методологический анализ представлений о самоорганизации : дис. … канд. философ. наук / Юдин Б. – М. : [б.и.], 1971. – 295 с.
54. Моисеев Н. Универсум. Информация. Общество / Н. Моисеев. – М. : Устойчивый мир, 2001. – С. 189.
55. Карпинская Р. С. Философия природы: коэволюционная стратегия / Р. С. Кар¬пинская, И. К. Лисеев, А. П. Огурцов. – М. : [б.и.], 1995. – С. 313.
56. Глинский Б. А. Методология науки: когнитивный анализ / Б. А. Глинский, О. Е. Бак¬санский. – М. : Альтекс, 2001. – 188 с.
57. Гринченко С. Н. Метаэволюция (систем неживой, живой и социально-техно¬ло¬гической природы) / С. Н. Гринченко. – М. : ИПИРАН, 2007. – 456 с.
58. Хакен Г. Информация и самоорганизация. Макропический подход к сложным сис¬темам : пер. с англ. / Г. Хакен ; предисл. Ю. Л. Кли¬монтовича. – Изд. 2-е, доп. – М. : Ком книга, 2005. – С. 29.
59. Назаретян А. П. Синергетика в гуманитарном знании: предварительные итоги / А. П. Назаретян // Обществ. науки и современность. – 1997. – № 2. – С. 91–98.
60. Князева Е. Н. Методы нелинейной динамики в когнитивной науке / Е. Н. Кня¬зева. – Синергетика : тр. семинара. – Т. 4. Естественно-научные, социальные и гуманитарные аспекты. – М. : Изд-во МГУ, 2001. – С. 155–173.
61. Суворов В. В. Эмерджентная экспликация – реальный феномен и принцип / В. В. Суворов // Синергетика : тр. семинара. – Т. 4. Естественно-научные, социальные и гуманитарные аспекты. – М. : Изд-во МГУ, 2001. – С. 226–246.
62. Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики / Н.Д. Конд¬ратьев. – М. : Экономика, 1989. – 526 с.
63. Пригожин И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой : пер. с англ. / И. Пригожин, И. Стенгерс ; общ ред. и послесл. В. И. Арши¬нова, Ю. Л. Кли¬монтовича, Ю. В. Сачкова. – Изд. 5-е. – М. : КомКнига, 2005. – 432 с.
64. Popper Karl. A Evolutionary Epistemology / Karl Popper // Evolutionary Theory: Paths into the Future / еd. by J. W. Pollard, John Wiley &. Sons. – Chichester and New York, 1984. – Ch. 10. – P. 239–255.
65. Андерсон Дж. Когнитивная психология / Дж. Андерсон. – СПб. : Питер, 2002. – 496 с.
66. Казанский А. Б. Биосфера, как автопоэтическая система: Биосферный бутстрап, биосферный иммунитет и человеческое общество / А. Б. Ка¬занский // Экогеософ. альм. – 2003. – № 3. – C. 5–50.
67. Степин В. С. Теоретическое знание / В. С. Степин. – М. : [б.и.], 2000. – 744 с.
68. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман ; пер. англ. Е. Буткевича. – М. : Медиум, 1995. – 323 с.
69. Малинецкий Г. Г. Математические основы синергетики. Хаос, структуры, вычислительный експеримент / Г. Г. Малинецкий. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – М. : Ком книга, 2005. – 312 с.
70. Lorenz E. N. Deterministic nonperiodic flow / E. N. Lorenz // J. Atmos. Sci. – 1963. – V. 20. – P. 130–141.
71. Гленсдорф П. Термодинамическая теория структуры устойчивости и флуктуаций / П. Гленсдорф, И. Пригожин. – М. : Мир, 1973. – 280 с.
72. Nicolis G. Self-organization in non-eguilibrium systems / G. Nicolis, I. Pri¬gogine. – N.-Y. : Wiley, 1977. – 456 p.
73. Haken H. Synergetics. An Introduction Noneguilibrium Phase Transitions and Self-Organization in Physics, Chemistry and Biology / H. Haken. – Berlin ; Heidelberg ; New York : Springer-Verlag, 1978. – P. 403.
74. Хакен Г. Синергетике – 30 лет / Г. Хакен // Вопр. филос. – 1999. – № 3. – С. 53–61.
75. Князева Е. Н. Основания синергетики. Синергетическое мировидение / Е. Н. Кня¬зева, С. П. Курдюмов. – Изд. 2-е. – [Б.м.] : [б.и.], 2005. – 240 с. – (Серия “Синергетика: от прошлого к бу¬ду¬ще-му”).
76. Нестационарные структуры и диффузный хаос / Т. С. Ахромеева, С. П. Кур¬дюмов, Г. Г. Малинецкий, А. А. Самарский. – М. : Наука, 1992. – 215 с.
77. Malinetskii G. Synergetics, predictability and deterministic chaos / G. Mali¬netskii // In Limits of predictability, Springer Series in Synergetics. – V 66, Berlin etc : Springer-Verlag, 1993. – P. 75–141.
78. Bak P. Self-organization criticality / P. Bak, C. Tang, K. Wiesenfeld // Phys. Rev. A. – 1988. – V. 38. – N 1. – P. 364–374.
79. Режимы с обострением в задачах для квазилинейных параболических уравнений / А. А. Самарский, И. А. Галактионов, С. П. Курдюмов, А. П. Ми¬хайлов. – М. : Наука, 1987. – 481 с.
80. Kurdyumov S. M. Evolution and Self-Organization Laws in Complex Systems / S. M. Kurdyumov // International Journal of Modern Physics. – 1990. – Vol. C1. – Р. 299–327.
81. Капица С. П. Синергетика и прогнозы будущого / С. П. Капица, С. П. Кур¬¬дюмов, Г. Г. Малинецкий. – Изд. 3-е. – М. : Эдиториал УРСС, 2003. – 288 с.
82. Forester, H. von (1990). Ethics and Second Order Cybernetics / Forester, H. von. – Режим доступу до ресурсу : http:// www.imprint.co.uk/C&HK/vol1/v1-. 1hvf .htm and http://www.stanford.edu
83. Болдачев А. Синергетика и эволюция / А. Болдачев. – Режим доступу : http://www.boldachev.com/novations_book/104-109/
84. Буданов В. Г. Синергетическая методология / В. Г. Буданов // Вопр. филос. – 2006. – № 5. – С. 45–61.
85. Brier S. From Second-order Cybernetics to Cybersemiotics: A Semiotic Re-entry into the Second-order Cybernetics of Heinz von Foerster/ S. Brier // Systems Research. – 1998. – Vol. 13. – N 3. – Р. 229–244.
86. Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун ; пер. англ. И. З. Налетова. – М. : Прогресс, 1977. – 300 с.
87. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. – 4-е изд. – М. : Политиздат, 1980. – 444 с.
88. Князева Е. Н. Основания синергетики: Режимы с обострением, самоор¬га¬ни¬зация, темпомиры / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. – СПб. : Алетейя, 2002. – 414 с.
89. Luhmann N. Soziologie als Theorie sozialer Systeme. Gesellschaft / N. Luhmann // Soziologishe Aufkеlrung. Aufsіtze zur Theorie sozialer Systeme / N. Luhmann. – Westdeutshеr Verlag, Оpladen, 1991. – S. 113–153.
90. Haken H. Die Selbstorganisationsgesellschaft / Haken H. // Was kommt nach der Informationsgesellschaft?. – 11 Antworten, Bertelsmann-Stiftung.Ed., Gьtersloh, Bertelsmann-Stiftung, 2003. – 453 р.
91. Horowitz J. The bootstrap, forthcoming in Handbook of Econometrics / J. Horowitz // Elseview Science: North Holland, 1999. – Vol. 5. – Р. 3159–3228.
92. Bertalanffy L. An Outline of General Sysnem Theory / L. Bertalanffy // British J. for Phil. of Sci. – 1950. – Vol. 1. – N 2. – P. 134–165.
93. Klir G. J. Arcitecture of Systems Problem Solving / G. J. Klir. – New-York and London : Plenum Press, 1987. – P. 535.
94. Урманцев Ю. Общая теория систем: состояние, приложения и перспективы развития / Ю. Урманцев // Система. Симметрия. Гармония. / под. ред. В. С. Тюхтина, Ю. А. Урманцева. – М. : Мысль, 1988. – 315 с.
95. Баранцев Р. Г. Системная триада – структурная ячейка синтеза / Р. Г. Ба¬ранцев // Системные исследования : ежегодник 1988. – М. : Наука, 1989. – С. 193–210.
96. Баранцев Р. Г. Универсальная семантика триадических структур в науке – искусстве – религии / Р. Г. Баранцев // Языки науки – языки искусства. – М. : [б.и.], 2000. – С. 61–65.
97. Баранцев Р. Г. Синергетика в современном естествознании / Р. Г. Баранцев. – М. : Эдиториал УРСС, 2003. – 144 с.
98. Баранцев Р. Г. Комплексирование целостности / Р. Г. Баранцев // Глобализация: Синергетический подход. – М. : РАГС, 2002. – С. 83–89.
99. Бургин М. С. Информационные триады / М. С. Бургин // Философ. и социолог. мысль. –1993. – № 7-8. – С. 243–246.
100. Раушенбах Б. В. Логика троичности / Б. В. Раушенбах // Вопр. филос. – 1993. – № 3. – С. 63–70.
101. Лотман Ю. Культура и взрыв / Ю. Лотман. – М. : [б.и.], 1992. – 272 с.
102. Лотман Ю. М. Об искусстве / Ю. М. Лотман. – СПб. : [б.и.], 1998. – 704 с.
103. Система. Симметрия. Гармония / под ред. В. С. Тюхтина, Ю. А. Урман¬цева. – М. : Изд-во Мысль, 1988. – 315 с.
104. Урманцев Ю. А. Симметрия природы и природа симметрии / Ю. А. Урманцев. – М. : [б.и.], 1974. – 229 с.
105. Акофф Р. О целеустремленных системах / Р. Акофф, Ф. Эмери ; пер. с англ. под ред. И. А. Ушакова. – М. : Сов. радио, 1974. – 272 с.
106. Mandelbrot B. Fractals: Form, Chance, and / B. Mandelbrot. – Еd.W. H. Freeman. – San Francisco, 1977. – 365 p.
107. Ashby W. R. Design for a Brain / W. R. Ashby. – New York : Wiley, 1952. – 259 p.
108. Руденко А. П. Саморазвивающиеся каталитические системы / А. П. Ру¬денко // ДАН СССР. – 1964. – Т. 159. – С. 1374–1377.
109. Руденко А. П. Теория саморазвития открытых каталитических систем / А. П. Р󬬬денко. – М. : Изд-во МГУ, 1969. – 276 с.
110. Руденко А. П. Физико-химические основания химической эволюции / А. П. Ру¬¬денко // ЖФХ. – 1983. – Т. 57. – С. 1597–1608, 2641–2658 ; 1987. – Т. 61. – С. 1457–1471.
111. Руденко А. П. Самоорганизация и прогрессивная эволюция в природных процессах в аспекте концепции эволюционного катализа / А. П. Ру¬денко // Рос. хим. журн. – 1995. – Т. 39. – № 2. – С. 55–71.
112. Гилберт С. Биология развития / С. Гилберт. – М. : Мир. – Т. 1. – 1993. – 228 с. ; Т. 2. – 1994. – 235 с. ; Т. 3. – 1995. – 359 с.
113. Елисеев А. А., Лукашин А. В. Функциональные наноматериалы / А. А. Елисеев, А. В. Лукашин ; под ред. Ю. Д. Третьякова. – М. : ФИЗМАТЛИТ, 2010. – 456 с.
114. Murtas G. Construction of a Semi-Synthetic Minimal Cell: A Model for Early Living Cells / G. Murtas // Origins of Life and Evolution of Biospheres. – 2007. – V. 37. –, № 4-5. – Oct. – P. 419–422.
115. Mainzer K. Thinking in Complexity: The Computational Dynamics of Matter, Mind, and Mankind / K. Mainzer. – 4th ed. Springer-Verlag, Berlin, Heidelberg, New-York, 2004. – P. 456.
116. Haken H. Information and self-organization. A Macroscopic Aproch to Complex Systems / H. Haken. – 2th ed. Springer-Verlag, Berlin, Heidelberg, New-York, 2004. – P. 248.
117. Дарвин Ч. Происхождение видов путем естественного отбора / Ч. Дарвин. – Изд. 2-е, доп. – М. : Наука, 2001. – 568 с.
118. Boyd R. Culture and the evolutionary process / R. Boyd, P. J. Richerson. – Chicago : University of Chicago Press, 1985. – P. 199–202.
119. Sober E. Unto Others: The Evolution and Psychology of Unselfish Behavior / E. So¬ber, D. S. Wilson. – Cambridge, MA : Harvard University Press, 1998. – 340 p.
120. Richerson P. J. The Cultural Evolution of Human Cooperation / P. J. Richerson, R. Boyd, J. Henrich // The Genetic and Cultural Evolution of Cooperation / P. Hammerstein ed. – Cambridge MA : MIT Press, 2003. – P. 357–388.
121. Марков А. В. Макроэволюция в живой природе и обществе / А. В. Марков. – М. : УРСС, 2008. – 248 с.
122. Классен Х. Дж. М. Проблемы, парадоксы и перспективы эволюционизма / Х. Дж. М. Классен // Альтернативные пути к цивилизации / ред. Н. Крадин, А. Ко¬ротаев, Д. Бондаренко, В. Лынша. – М. : Логос, 2000. – С. 6–23.
123. Боумен К. Стратегия на практике / К. Боумен ; пер. с англ. С. Иванова, И. Клю¬е¬ва, М. Маркова. – СПб. : Питер, 2003. – 251 с.
124. Исследование систем управления / Н. И. Архипова, В. В. Кульба, С. А. Ко¬сяченко, Ф. Ю. Чанхиева. – М. : Изд-во “ПРИОР”, 2002. – 384 с.
125. Ansoff H. I. Corporate strategy: An analytical approach to business policy for growth and expansion / H. I. Ansoff. – New York, 1965. – 241 p.
126. Porter M. E. Competitive strategy: Techniques for analyzing industries and competitors / M. E. Porter. – New York, 1980. – 432 p.
127. Ackoff R. L. Reflection on Sy stems and their Models / R. L. Ackoff, J. Gharajedadhi // Systems Research. – 1996. – Vol. 13. – N 1. – P. 13–23.
128. Латфуллин Г. Р. Теория организации / Г. Р. Латфуллин, А. В. Райченко. – СПб. : Питер, 2003. – 400 с.
129. Акимова Т. А. Теория организации / Т. А. Акимова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 367 с.
130. Checkland P.B. Soft Systems Methodology in Action / P. B. Checkland and J. Scholes. – Chichester, Wiley, 1990. – P. 302.
131. Пашкус В. Ю. Современные теории управления: Теория менеджмента на пороге 21 века / В. Ю. Пашкус, Н. А. Пашкус, З. А. Савельева. – СПб. : Бизнес-пресса, 2003. – 272 с.
132. Маркіна І. А. Методологія сучасного управління / І. А. Маркіна. – К. : Вища шк., 2001. – 311 с.
133. Campbell A. Strategic Synergy / A. Campbell, K. S. Luchs. – Thomson Business Press; 2 Sub. Edition, 1998. – 326 p.
134. Черленяк І. Функціональність, синергізм та синергетичність організаційних систем / І. Черленяк // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 3. – С. 64–72.
135. Giddens A. The Constitution of Society: Outline of the Theory of Structuration / A.Giddens. – University of California Press, 1986. – 417p.
136. Luhmann N. Die Politik der Gesellschaft / N. Luhmann. – Frankfurt, 2002. – 241 s.
137. Добронравова И. Синергетика: становление нелинейного мышления / И. Доб¬ро¬нравова. – К. : Лыбидь, 1990. – 152 с.
138. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: Синергетика и теория социальной самоорганизации / В. В. Василькова. – СПб. : [б.и.], 1999. – 480 с.
139. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций / Л. Д. Бевзенко. – К. : Ин-т социол. НАН Украины, 2002. – 437 с.
140. Ожеван М. А. Людський вимір науки та наукові “виміри” людини / М. А. Ожеван. – К. : Либідь, 1992. – 175 с.
141. Ожеван М. А. Соціально-реформаторська практика: синергетична перспектива / М. А. Ожеван // Українсько-російські відносини: гуманітарний вимір : наук. зб. / редкол. : С. І. Пирожков (голова) та ін. – К. : НІУРВ, 1998. – С. 108–130.
142. Ожеван М. А. Українська національна ідея та культурополітика наздоганяючої модернізації / М. А. Ожеван // Стратегічна панорама. – 2000. – № 1-2. – С. 162–182.
143. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу : монографія / В. П. Андрущенко. – К. : ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2005. – 498 с.
144. Розумний М. Ідея і нація в інформаційну епоху : монографія / М. Розумний. – Харків : Майдан, 2006. – 340 с.
145. Степико М. Українська політична нація: проблеми становлення / М. Степико // Політ. менеджмент. – 2004. – № 1. – С. 19–29.
146. Степико М. Розвиток української політичної нації у сучасних умовах / М. Степико // Європ. перспективи. – 2004. – № 1. – С. 80–96.
147. Українська політична нація: ґенеза, стан, перспективи / В. С. Криса¬ченко, М. Т. Степико, О. С. Власюк та ін. ; за ред. В. С. Крисаченка. – К. : НІСД, 2003. – 632 с.
148. Нижник Н. Синергетично-рефлексивна модель соціальної самоорганізації та управління / Н. Нижник, І. Черленяк // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 5–13.
149. Черленяк І. І. Синергетика та проблеми оптимізації державного та соціального управ¬ління / І. І. Черленяк // Стратег. панорама. – 2004. – № 1. – С. 91–99.
150. Нижник Н. Синергетико-рефлексивная модель государственного управления и социальной самоорганизации / Н. Нижник, И. Черленяк // Стратегии динамического развития России: единство самоорганизации и управления : материалы Первой междунар. науч.-практ. конф. – М. : [б.и.], 2004. – Т. 3. – С. 273–275.
151. Черленяк І. Синергетико-системологічний підхід та організація державного управління / І. Черленяк // Наук. вісн. Акад. муніцип. упр. – 2010. – Вип. 2 (2010) – С. 169–179. – (Серія "Управління").
152. Lerner D. The Passing of Traditional Society: Modernizing the Middle East / D. Ler¬ner. – New York ; London, 1965. – 352 p.
153. Black C. E. The Dynamics of Modernization: A Study in Comparative History / C. E. Black. – N.Y. : Harper Colophon Books, 1975. – P. 67–68.
154. Eisenstadt S. N. Modernization: Protest and Change / S. N. Eisenstadt. – Englewood Cliffs : Prentice-Hall, 1966.
155. Huntington S. P. The Change to Change: Modernization, Development, and Politics / S. P. Huntington // Comparative Modernization: A Reader / еd. by C. E. Black. – New York ; London, 1976. – P. 30–31.
156. Levy M. J. Modernization and the Structure of Societies / M. J. Levy. – Princeton, 1966. – 735 p.
157. Smith A. D. Nationalism and Modernism: A Critical Survey of Recent Theories of Nations and Nationalism / A. D. Smith. – London ; New York : Routledge, 1998. – 288 p.
158. Парсонс Т. П. Система современных обществ / Т. П. Парсонс ; пер. с англ. Л. А. С嬬¬дова и А. Д. Ковалева ; под ред. М. С. Ковалевой. – М. : Аспект Пресс, 1998. – 270 с.
159. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. – М. : АСТ, 2004. – 784 c.
160. Umpleby S. A. The Science of Cybernetics and the Cybernetics of Science / S. A. Umpleby // Cybernetics and Systems. – 1990. – Vol. 21. – N 1. – P. 109–121.
161. Тихонов В. И. Марковские процессы / В. И. Тихонов, В. А. Миронов. – М. : Сов. радио, 1977. – 488 с.
162. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: (Синер¬гетика и теория социальной самоорганизации). / В. В. Василькова. – СПб.: Издательство “Лань”, 1999. – 480 с. – (Серия: “Мир культуры, истории и философии”).
163. Boudon R. La Place du dйsordre: Critique des thйories du changement social / R. Boudon. – Paris : Presses Universitaires de France, 1984. – 256 p.
164. Бранский В. П. Социальная синергетика и акмеология / В. П. Бранский, С. Д. Пожарский. – СПб. : Политехника, 2001. – 159 с.
165. Лейбниц Г. В. Новые опыты о человеческом разуме / Г. В. Лейбниц. – М. : [б.и.], 1996. – 484 с.
166. Локк Дж. Опыт о человеческом разумении / Дж. Локк // Локк Дж. Сочинения : в 3 т. / Дж. Локк. – М. : [б.и.], 1985. – Т. 1. – 621 с.
167. Кант И. Критика способности суждения / И. Кант // Кант И. Сочинения : в 8 т. – М. : ЧОРО, 1994. – Т. 5. – С. 6–386.
168. Гегель Г. В. Ф. Наука логики / Г. В. Ф. Гегель. – СПб. : Наука, 1997. – 800 с.
169. Щедровицкий Г. П. Автоматизация проектирования и задачи развития проектировочной деятельности / Г. П. Щедровицкий // Разработка и внедрение автоматизированных систем в проектировании. – М. : Стройиздат, 1975. – С. 527.
170. Щедровицкий Г. П. Рефлексия и Лефевр : из докл. Г. П. Щедровицкого на семинаре ММК (1972 г.) и комментарий В. А. Лефевра / Г. П. Щедро¬вицкий // Рефлексивные процессы и управление. – М. : [б.и.], 2006. – Т. 6. – № 1. – С. 5–11.
171. Лефевр В. А. Рефлексия / В. А. Лефевр. – М. : Когито-Центр, 2003. – 496 с.
172. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму (Відкрите суспільство під загрозою) / Дж. Сорос ; пер. з англ. Р. Ткачук, А. Фролкін. – К. : Основи, 1999. – С. 109.
173. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли / Л. Н. Гумилев. – М. : Танаис ДИ-ДИК, 1994. – 544 с.
174. Луман Н. Понятие общества / Н. Луман // Проблемы теоретической социологии. – СПб. : ТОО ТК “Петрополис”, 1994. – С. 25–42.
175. Luhmann N. Das Erkenntnisprogramm des Konstruktivismus und die unbekannt bleibende Realitдt / N. Luhmann // Soziologische Aufklдrung, Bd.5, Konstruktivistische Perspektiven. – Westdeutscher Verlag, 1991. – S. 31–58.
176. Луман Никлас. Власть / Никлас Луман ; пер. с нем. А. Ю. Антоновского. – М. : Праксис, 2001. – 237 с.
177. Varela F. J. The organization of living systems, its’characterization and model / F. J. Varela, H. R. Maturana and R. Uribe. – Byosystems, 1974. – P. 187–196.
178. Maturana H. R. The tree of knowledge: The biological roots of human understanding / H. R. Maturana, F. J. Varela. – Boston : Shambhala Publications, 1987. – Р. 248.
179. Varela F. Principles of Biological Autonomy / F. Varela. – Elsevier/Noth-Holland ; New York, 1979. – 306 p.
180. Maturana H.