ПУБЛІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ : ПУБЛИЧНЫЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ ОРГАНОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ: теоретико-методологический анализ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БУХАНЕВИЧ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 35 (477+100)

ПУБЛІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ
ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ:
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
РАЧИНСЬКИЙ Анатолій Петрович,
кандидат наук з державного управління, доцент

КИЇВ – 2010

ЗМІІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПУБЛІЧНОГО КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ 13
1.1. Публічний контроль: аналіз сучасних дослідницьких підходів 13
1.2. Основні принципи та види публічного контролю за діяльністю органів державної влади 28
1.3. Особливості реалізації публічного контролю у системі діяльності органів державної влади в умовах формування громадянського суспільства 39
Висновки до розділу 1 53
РОЗДІЛ 2 ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: СУТНІСТЬ, ФОРМИ, ЗАСОБИ, МОДЕЛІ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ 56
2.1. Громадський контроль: його сутність та вплив на діяльність органів державної влади 56
2.2. Громадська участь як форма реалізації громадського контролю за діяльністю органів державної влади 71
2.3. Громадський контроль як засіб розвитку громадянського суспільства 93
2.4. Основні моделі реалізації громадського контролю за діяльністю органів державної влади у громадянському суспільстві 110
Висновки до розділу 2 122
РОЗДІЛ 3 ОПТИМІЗАЦІЙНО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ПУБЛІЧНОГО КОНТРОЛЮ В ДІЯЛЬНІСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНІ 126
1.3. Публічна звітність органів державної влади як оптимізаційний засіб здійснення публічного контролю у розвитку громадянського суспільства 126
3.2. Публічна адміністрація як інститут оптимізації публічного контролю у громадянському суспільстві 143
3.3. Оптимізаційні форми публічної взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства 155
Висновки до розділу 3 169
ВИСНОВКИ 173
ДОДАТКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із ефективних засобів розвитку та функціонування сучасного постмодерного суспільства є налагодження діалогу між державою та громадянином, між відповідними гілками влади, політичними партнерами, культурами та цивілізаціями. У процесі такого діалогу досягається взаємна соціальна згода між людьми, виробляється новий контекст соціальних цінностей, вибудовується нова структура спільних дій суб’єктів суспільно-громадської практики, конкретизується модель їх партнерської взаємодії.
На сьогодні публічність стає одним із базових критеріїв організації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в умовах демократичного суспільства. Однією з вимог реалізації цього критерію є запровадження системи публічного контролю з боку громадськості за відповідними структурами влади. Зважаючи на те, що публічний контроль є засобом збереження довіри до органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом запровадження демократичних процедур гарантування відкритості та прозорості їх діяльності, доцільним є розроблення нових концептуально-методологічних схем вивчення досліджуваної проблематики.
У суспільствах перехідного періоду особливе значення має запровадження інституту публічного контролю, який виступає одним з ефективних механізмів активної участі громадськості у формуванні та розвитку правової держави. Завдяки публічному контролю за діяльністю органів державної влади оптимізується вплив громадськості на соціально-політичні та економічні процеси, прискорюються формування громадянського суспільства й утвердження принципів правової держави.
Через відсутність ефективних і дієвих механізмів публічного контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування України сьогодні актуалізується необхідність удосконалення інструментів практико-правового регулювання громадської участі. Тому розроблення вказаної проблематики сприятиме розвитку теорії державного управління, поглибленню уявлень про участь громадськості у творенні та реалізації державної політики в сучасних умовах суспільного розвитку.
Найбільш грунтовно проблема публічного контролю розроблена в західноєвропейській науці, тому більшість дослідницьких підходів, представлених у ній, становлять теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження. Серед розробників цієї проблеми, зокрема, такі вчені, як: Ю.Хабермас [197, 198, 235], М.Агарков [1], Г.Алмонд [5], Х.Аренд [7], Л.Бйорнланд [12], Н.Беляєва [16-18], Ж.-Л.Бержель [19], Д.Боуз [22], Е.Вепрякова [26], В.Вітюк [29], А.Гончаров [41], К.Жоффре-Спінозі [50], Р.Дарендорф [52], Д.Дьюі [56], Ю.Красін [87, 88], А.Кулінченко [91, 92], К.Лефор [95], Д.Ллойд [98], Л.Лукайдес [99], Ч.Моррісон [116-117], Дж.Меттерсон [119], Д.Метьюз [120], Ю.Нісневич [128, 129], М.Оакшотта [131], М.Прело [152], Р.Претто [153], Н.Ратічері [164], В.К.Рахуа [165], М.Ріттер [171], Ч.Тіллі [187], В.Туманов [192], Е.Філіппс [195], В.Халіппов [200], Р.Хомська [204], О.Шабров [209] та ін.
Аналіз певних аспектів публічного контролю в розвитку громадянського суспільства здійснений у працях таких авторів, як: Р.Апресин [6], Н.Баранов [10], А.Борд [11], Є.Белокурова [13-15], К.Гаджиєв [37], А.Герасимов [40], А.Дегтярьов [55], В.Затонський [62], З.Зотов [63], Дж.Кін [71, 73], І.Колотій [76], В.Комаровський [77, 78], Л.Дж.Коен [86], Л.Коновалова [79], Ю.Красін [87, 88], І.Левін [94], Г.Мальцев [106], В.Міхеєв [113, 114], Б.Модель [115], Т.Нешатаєва [124], С.Перегудов [139, 140], В.Петухов [142], А.Сангуров [184], Н.Симонов [175], А.Скогорєв [176], Л.Сморгунов [177], А.Соловйов [179], Ю.Тихомиров [189, 190], А.Фергюсен [194], М.Фоулі [196], Н.Хананашвілі [201], А.Хлопін [203], Г.Шведов [212], Ф.Шмитер [215], Є.Шоміна [216] та ін.
На особливу увагу заслуговують наукові розробки вітчизняних учених О.Андрійко [8], Е.Афоніна [9], М.Білинської [], Р.Войтович [9], Л.Гонюкової [9], В.Голубь [35], І.Грицяка [47], І.Ібрагімової [68], Ю.Кальниша [72], В.Кампо [70], А.Крупника [89], І.Надольного [120], Н.Нижник [130], О.Оболенського [133], О.Резніка [167], В.Рижих [172], С.Рябова [173], В.Селіванова [174], С.Сьоміна [183], О.Сушинського [185], С.Телешуна [186], В.Тертички [191], В.Трощинського [193] та ін.
Незважаючи на певну розробленість окресленої проблематики в контексті різних дослідницьких підходів, представленої численними теоретико-методологічними та практико-прикладними працями, і досі поза увагою вчених залишаються актуальні аспекти вивчення публічного контролю за діяльністю органів державної влади стосовно розвитку громадянського суспільства. Виходячи із того, що вказана проблематика переважно вивчалася в межах юридичної, соціологічної, філософської та політологічної наук, а в науці державного управління вона і досі належно не розроблена, це й зумовило потребу в більш детальному аналізі розглядуваної проблеми у контексті вказаного дослідження та вплинуло на формулювання його завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України в рамках наукового комплексного проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0201U004833), зокрема під час виконання науково-дослідної роботи “Дослідження концептуальних основ публічного управління для професійної діяльності у сфері публічного управління” (номер державної реєстрації 0109U003025), у межах якої автором як науковим співробітником обґрунтовано концептуальні засади публічного контролю при забезпеченні розвитку та функціонування громадянського суспільства.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення теоретико-методологічного аналізу реалізації публічного контролю за діяльністю органів державної влади. Для досягнення мети поставлено такі завдання:
– розкрити сутність, основні принципи та види публічного контролю в державному управлінні;
– проаналізувати особливості реалізації публічного контролю в системі діяльності органів державної влади;
– дослідити сутність, форми, засоби та моделі громадського контролю і визначити їх вплив на діяльність органів державної влади;
– обґрунтувати оптимізаційно-інституціональні засоби здійснення публічного контролю за діяльністю органів державної влади;
– розробити оптимізаційні форми публічного контролю в системі діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування як засобу перспективного розвитку громадянського суспільства.
Об’єкт дослідження – діяльність органів державної влади в контексті формування громадянського суспільства.
Предмет дослідження – форми реалізації публічного контролю за діяльністю органів державної влади.
Методи дослідження. Методологічною основою реалізації дослідницької мети стало використання загально-, спеціально-наукових і філософських методів: історичного (систематизовано основні дослідницькі підходи до публічного контролю в межах сучасної західноєвропейської науки), логічного (розкрито сутність і структуру публічної діяльності в системі державного управління), опису (досліджено стан і проблеми публічного контролю у діяльності органів державної влади України), порівняння (зіставлено моделі публічного контролю в межах західноєвропейської та пострадянської систем державного управління), аналізу (проаналізовано теоретико-методологічні засади дослідження публічного контролю), синтезу (визначено практико-прикладні аспекти реалізації публічного контролю за діяльністю органів державної влади), дедукції (наведено шляхи залучення громадськості до творення та реалізації державної політики), узагальнення (досліджено особливості реалізації публічного контролю за діяльністю органів державної влади), моделювання (запропоновано засоби здійснення публічного контролю в розвитку громадянського суспільства), аналітичного (ідентифіковано форми громадської участі в процесі розроблення та реалізації державної політики), аксіоматизації (визначено шляхи активізації участі громадськості в процесі розвитку громадянського суспільства), аналогії (запропоновано механізми оптимізації публічного контролю за діяльністю органів державної влади).
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуального науково-практичного завдання в галузі державного управління, що полягає в розробці концептуальних засад розуміння публічного контролю за діяльністю органів державної влади як демократичного інструменту регулювання механізмів нагляду громадян за діяльністю суб’єктів державно-управлінської практики, що забезпечує розвиток громадянського суспільства.
Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:
уперше:
– визначено і теоретично обґрунтовано оптимізаційно-інституціональні засоби реалізації публічного контролю за діяльністю органів державної влади, завдяки яким конкретизовано зміст публічної звітності органів державної влади як політико-правового засобу здійснення публічного контролю в розвитку громадянського суспільства та функціонування публічної адміністрації, інституту оптимізації публічного контролю у громадянському суспільстві;
– виокремлено основні оптимізаційні форми публічного контролю в системі діяльності органів державної влади, що забезпечує розвиток громадянського суспільства (динамічна канонізація, жорстке адміністрування, технологія мережевого партнерства), на підставі чого розроблено модель публічного адміністрування – рецептивне публічне адміністрування, що визначено однією з форм оптимізації взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства;
удосконалено:
– теоретико-методологічні підходи до дослідження публічного контролю, що дало змогу автору конкретизувати зміст і запропонувати власне визначення публічного контролю як довільної форми громадської участі щодо нагляду за діями інститутів управління, яка регламентується правовими нормами, санкціонованими з боку держави, і виступає важливим інструментом розвитку громадянського суспільства, покликаного оптимізувати систему діяльності органів державної влади в сучасних умовах;
– концептуальні засади дослідження публічно-владної діяльності органів державної влади в умовах розвитку громадянського суспільства, яка, репрезентуючи інтереси громадськості, характеризується максимальним наближенням до потреб громадськості, а також рівнем її участі у здійсненні відповідних публічно-владних функцій та нагляду за їх реалізацією;
– теоретичні підходи щодо розуміння сутності та впливу громадського контролю на діяльність органів державної влади, у межах якого конкретизовано: оптимізаційно-функціональну роль громадського контролю, яка зводиться до інтеграції структур громадянського суспільства в напрямі творення та реалізації публічної політики держави і відповідно до інтересів громадськості; громадську участь як форму громадського контролю; громадську самоорганізацію як засіб громадського контролю та його моделі (громадсько-публічний аудит і громадсько-публічна експертиза) та визначено особливості їх впливу на діяльність органів державної влади;
набули подальшого розвитку:
– систематизація основних принципів (політичного плюралізму, інструменталізму, громадського контролю над силовими структурами, стратегічний принцип) та видів (адміністративний, парламентської демократії, політичний контроль) реалізації публічного контролю за діяльністю органів державної влади;
– обґрунтування особливостей реалізації публічного контролю в системі діяльності органів державної влади, що дало змогу ідентифікувати сутність деліберативного процесу, який розкриває відмінності в реалізації публічного контролю в діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування в умовах розвитку громадянського суспільства;
– наукове бачення сутності публічного документа як форми публічної звітності органів державної влади, який слугує оптимізаційною основою для інформування громадськості про діяльність органів державної влади, що дало змогу розробити механізм запровадження технології “єдиного інформаційного вікна” як одного з оптимізаційних засобів здійснення публічної звітності органів державної влади, що сприяє запровадженню централізованого громадського контролю за реалізацією відповідних державно-управлінських рішень;
– основні тенденції дослідження публічної адміністрації як оптимізаційного інституту публічно-владної діяльності, спрямованої на забезпечення інформаційно-експертного супроводу роботи органів державної влади з обґрунтуванням необхідності врахування відповідних оптимізаційних принципів реалізації публічного адміністрування (субсидіарності, партнерства, громадського діалогу, громадської активності).
Практичне значення одержаних результатів полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних та практико-прикладних положень, викладених у конкретних пропозиціях, які можуть бути реалізованими і становити основу здійснення публічного контролю як засобу оптимізації системи державного управління України. Запропоновані автором положення дисертаційного дослідження щодо:
– розуміння публічної адміністрації як інституту оптимізації публічного контролю у громадянському суспільстві, в основу якого покладено відповідні технології і техніки інтерактивної комунікації між органами державної влади та громадськістю, орієнтованого на забезпечення інформаційно-експертного супроводження діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, з урахуванням відповідних оптимізаційних принципів використано Управлінням адміністративної роботи Секретаріату Кабінету Міністрів України при підготовці Концепції реформування публічної адміністрації (довідка від 27 лютого 2010 р. № 40-18-10);
– утвердження на законодавчому рівні концептуальних засад публічного контролю в державному управлінні та доцільності формування законодавчих механізмів забезпечення реалізації принципу відкритості і прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування враховано і частково використано в роботі Міністерства юстиції України, зокрема Робочою групою з розробки проекту Закону України “Про основні засади державної комунікативної політики”, створеною наказом Міністерства юстиції України від 17 вересня 2009 р. № 805/7 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 17 вересня 2009 р. № 1037/7), під час розроблення відповідного законопроекту на виконання п. 77 орієнтовного плану законопроектних робіт на 2009 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 18 лютого 2009 р. № 185 (довідка від 25 грудня 2009 р. № 18-52/551);
– особливостей запровадження ефективних механізмів публічних процедур системного громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, формування публічних каналів зворотної взаємодії органів державної влади та інститутів громадянського суспільства щодо розробки стратегічних орієнтирів розвитку держави використано при підготовці професійних програм підвищення кваліфікації, тематичних короткотермінових семінарів та читанні лекційних курсів для проведення навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування столиці України – міста Києва (акт від 20 травня 2010 р.
№ 170);
– оптимізації конкретних механізмів публічної звітності районної ради як органу місцевого самоврядування, а саме: запровадження регіональних комплексних проектів модернізації публічної звітності органів державної влади на регіональному рівні, щорічних публічних звітів органів місцевого самоврядування перед громадськістю, що сприяло б налагодженню зворотного зв’язку між суб’єктами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства, створення муніципально-громадських рад, які б контролювали публічну звітність відповідних державно-управлінських структур, для участі громадськості в державному управлінні на регіональному рівні використано Дніпровською районною у місті Києві радою під час розроблення “Програми економічного і соціального розвитку Дніпровського району м. Києва на 2010 рік” (довідка від 19 квітня 2010 р. № 205/1-23 р).
Теоретико-практичні положення, висновки та рекомендації, отримані в процесі дисертаційного дослідження, можуть бути використані:
– у діяльності Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, на які покладено відповідні функції з організації громадської участі та здійснення публічного контролю за діяльністю органів державної влади;
– у дослідженнях, програмах та проектах відповідних органів державної влади, науково-дослідних інститутів, навчальних закладів та структур, що забезпечують підвищення кваліфікації з питань оптимізації публічно-владної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні.
Запропоновані теоретичні положення та практичні рекомендації можуть слугувати основою реалізації концепції публічного контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування як перспективного напряму розвитку громадянського суспільства в Україні.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження були репрезентовані та обговорені на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009), “Розвиток публічного адміністрування на засадах менеджменту: європейський контекст” (Дніпропетровськ, 2009), “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010).
Дисертація обговорювалася і була схвалена на розширеному засіданні кафедри державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у 13 наукових працях (з них 8 статей опубліковано у фахових наукових виданнях з державного управління), 4 тези доповідей – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 206 сторінок, з них 180 сторінок основного тексту. Робота містить 3 рисунки, 1 додаток. Список використаних джерел налічує
250 найменувань, з них 25 іноземних.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Представлений нами аналіз теоретико-методологічних та практичних засад здійснення публічного контролю за діяльністю органів державної влади, дозволив розробити новий парадигмальний підхід до її розуміння та запропонувати принципово нову методологію вирішення даної дослідницької проблеми. Отримані узагальнюючі положення дозволили сформувати відповідні висновки та розробити окремі пропозиції:
1. Здійснений аналіз сутності публічного контролю представленого у контексті сучасних дослідницьких підходів, дозволив конкретизувати його зміст в окремих наукових школах західноєвропейського простору і запропонувати власне визначення публічного контролю як довільної форми громадської участі щодо нагляду за діями інститутів управління, яка регламентується правовими нормами, санкціонованими з боку держави і виступає важливим інструментом розвитку громадянського суспільства, покликаного оптимізувати систему діяльності органів державної влади в сучасних умовах.
2. Систематизовано основні принципи реалізації публічного контролю за діяльністю органів державної влади: політичного плюралізму (забезпечує розвиток та збереження демократичної системи управління); інструменталізму (передбачає колегіальну взаємодію політичних інститутів та громадських організацій наділених функціями контролю за діяльністю органів державної влади); громадського контролю над силовими структурами, (які є складовим елементом системи органів державної влади); стратегічний (обумовлює формування нового типу влади – стратегічної влади, яка з одного боку є абсолютно підконтрольною громадськості, діє виключно до інтересів та потреб громадськості, а з іншого, стратегічно скеровує свою діяльність, аби вона відповідала формальним функціональним вимогам).
Конкретизовано основні види публічного контролю за діяльністю органів державної влади, відповідно до чого ідентифіковано: адміністративний контроль громадськості (передбачає згоду громадськості на призначення керівників державно-управлінських структур відповідних рівнів влади); парламентську демократію (передбачає чітку та прозору звітність уряду перед парламентом за реалізовану ним політику); політичний контроль (здійснюється суб’єктами реалізації представницьких інтересів, депутатами представницького органу).
3. Розкрито особливості реалізації публічного контролю у системі діяльності органів державної влади, що дозволило: ідентифікувати сутність деліберативного процесу взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування (забезпечує соціально-політичне структурування громадянського суспільства, шляхом утвердження нових форм взаємодії громадянськості та влади, які посилюють участь громадськості у творенні та реалізації публічної політики держави, забезпечують ефективний контроль за діяльність органів публічної влади), проаналізувати відмінності у реалізації публічного контролю у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в умовах розвитку громадянського суспільства.
Доведено, що публічно-владна діяльність органів місцевого самоврядування в умовах розвитку громадянського суспільства має свої особливості реалізації публічного контролю, забезпечуючи репрезентацію інтересів громадськості, характеризується максимальним наближенням до потреб громадськості, а відтак і рівнем участі громадськості у здійсненні відповідних публічно-владних функцій та нагляду за їх здійсненням.
4. Досліджено сутність, форми, засоби та моделі громадського контролю та визначено їх вплив на діяльність органів державної влади.
Запропоновано розуміння громадського контролю як оптимізаційної складової реалізації публічного управління, яка забезпечує громадсько-владний баланс у суспільстві, шляхом попередження та усунення перешкод, які провокують невідповідність діяльності органів державної влади чітко визначеним стандартам організаційної взаємодії з інститутами громадянського суспільства, що тим самим, приводить до посилення потенціалу останніх та впливу їх експертних позицій на діяльність органів державної влади.
Досліджено таку форму реалізації громадського контролю за діяльністю органів державної влади як громадська участь, яка являє собою один з демократичних засобів функціонування громадянського суспільства побудованого на засадах конституційної демократії, забезпечуючи здійснення організаційного впливу на органи державної влади вона сприяє динамізації розвитку громадянського суспільства, лібералізації суспільних відносин, приводить до децентралізації державної влади, змінюючи характер публізації її функціонування на центральному та місцевому рівнях.
Розроблено підхід до розуміння громадського контролю як інституціонального засобу розвитку громадянського суспільства, відповідно до чого ідентифіковано механізми налагодження діалогу влади з громадськістю (механізм зворотного зв’язку, формування інституту звернення громадян), принципи на яких має базуватись така взаємодія (співробітництво, партнерство), індикатори результативності та технологічні прийоми громадського контролю (створення громадських наглядових комітетів та дорадчих комітетів, регулятивних агентств), що дозволило розкрити його оптимізаційний вплив на діяльність органів державної влади.
Проаналізовано основні моделі реалізації громадського контролю за діяльністю органів державної влади, які забезпечують перспективний розвиток громадянського суспільства: модель громадсько-публічного аудиту (перевірка підзвітності органів державної влади, їх організаційно-функціональних зобов’язань, тактичної відповідності цілей державної політики стратегічним інтересам громадянського суспільства) та модель громадсько-публічної експертизи (процесуально-правова форма здійснення громадського контролю, яка забезпечує аналіз державно-управлінської практики, шляхом з’ясування її відповідності інтересам громадськості), відповідно до чого, розроблено інструментарій їх реалізації та обґрунтовано оптимізаційну роль щодо розвитку громадянського суспільства та ефективності функціонування систем державного управління загалом.
5. Обґрунтовано оптимізаційно-інституціональні засоби здійснення публічного контролю у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.
Конкретизовано розуміння публічної звітності органів державної влади та місцевого самоврядування як політико-правового засобу здійснення публічного контролю у розвитку громадянського суспільства, який забезпечує відкритість та доступність влади громадськості, ідентифіковано критеріальні засади її здійснення (квотовані прийоми у відкритті інформації), моделі (корпоративна публічна звітність) методи (експертно-аналітичний) прийоми (запровадження державно-громадського управління); обґрунтовано доцільність запровадження безшовного механізму взаємодії влади та громадськості, що забезпечує формування єдиного інформаційного простору, який би виступав у ролі певної інтеграційної основи для розвитку інститутів громадянського суспільства.
Запропоновано власний підхід до розуміння публічного документу як форми публічної звітності органів державної влади, яка слугує оптимізаційною основою для інформування громадськості про діяльність органів державної влади, відповідно до чого розроблено механізм запровадження технології “єдиного інформаційного вікна”, як одного із оптимізаційних засобів здійснення публічної звітності органів державної влади, який сприяє запровадженню централізованого громадського контролю за реалізацією відповідних державно-управлінських рішень.
Обґрунтовано розуміння публічної адміністрації як інституту оптимізації публічного контролю у громадянському суспільстві, в основі якого, лежать відповідні технології та техніки інтерактивної комунікації між органами державної влади та громадськістю, і який спрямований на забезпечення інформаційно-експертного супроводу діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, з урахуванням відповідних оптимізаційних принципів (субсидіарності, партнерства, громадського діалогу, громадської активності) повинен сприяти посиленню системи публічного адміністрування, ефективності держави, активізації участі громадськості у творенні та реалізації її політики.
6. Розроблено основні оптимізаційні форми публічного контролю у системі діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, як засобу перспективного розвитку громадянського суспільства, серед яких: динамічна каналізація (спрямована на подолання суперечностей між органами державної влади, місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства), жорстке адміністрування (здатне забезпечити дотримання централізованих принципів державного управління), технологія мережевого партнерства (забезпечує налагодженні інтерактивної взаємодії між органами державної влади та інститутами громадянського суспільства), на підставі чого, розроблено нову модель публічного адміністрування - рецептивне публічне адміністрування, яке є однією із оптимізаційних форм взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства і спрямована на підвищення рівня якості управлінських послуг, а також на якість розвитку громадянського суспільства.
Розкрито сутність, перспективи формування та специфіку функціонування публічної адміністрації в Україні, як одного із інститутів оптимізації форм публічного контролю у громадянському суспільстві, який забезпечує демократизацію державного управління, шляхом створення широких можливостей для налагодження взаємодії влади та громадськості, відповідно до чого, визначено основні технологічні напрями її діяльності (вивчення інтересів та потреб громадськості, розробка альтернативних рішень щодо вирішення суспільних проблем громадськості, реалізація публічної політики), розроблено принципи та механізми консультування органів державної влади з громадськістю, які сприятимуть запровадженню модернізаційних інструментів здійснення публічного контролю.
Отримані наукові результати в контексті даного дисертаційного дослідження дозволили запропонувати окремі практичні рекомендації для органів державної влади та місцевого самоврядування України:
1. З метою оптимізації основних форм публічної співпраці органів державної влади і місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства варто:
• розробити проект Закону України ”Про співпрацю органів державної влади з громадськими організаціями”, який передусім має забезпечувати громадсько-державну взаємодію на добровільних принципах, шляхом укладання відповідних договорів між міністерствами, відомствами та громадськими організаціями;
• створити Державно-громадські ради при органах державної влади, до складу яких би входили, як представники органів місцевого самоврядування, так і представники громадських організацій.
2. З метою вдосконалення публічного контролю за діяльністю органів державної влади інститутами громадянського суспільства, слід запровадити у державно-управлінську практику відповідні механізми, а саме:
• створити ефективні процедури реалізації громадського плюралізму при розробці та реалізації державно-управлінських рішень;
• запровадити публічні процедури системного громадського контролю за діяльністю органів державної влади з метою забезпечення їх публічності та інформаційної відкритості;
• стимулювати самоорганізаційну активність громадськості шляхом її безпосереднього залучення до участі у державному управлінні;
• сформувати публічні канали зворотної взаємодії органів державної влади та інститутів громадянського суспільства, щодо розробки стратегічних орієнтирів розвитку держави.
3. З метою забезпечення системної інтерактивності інфомаційно-комунікативної взаємодії органів державної влади з інститутами громадянського суспільства, слід створити постійні громадські консультативно-експертні ради (комісії), які мають функціонувати при органах державної влади. Такі експертні ради мають формуватись із незалежних фахівців, які володіють достатніми професійними знаннями та кваліфікаційними характеристиками, аби адекватно здійснювати експертний моніторинг діяльності органів державної влади.
4. З метою правового забезпечення публічної адміністрації доцільно підготувати Проект Закону України ”Про доступ громадськості до публічної інформації”, який би гарантував прозорість прийняття відповідних державно-управлінських рішень, за умови участі громадськості. Цей Закон повинен визначити види публічної інформації, режими оприлюднення публічної інформації та доступу до неї, відповідальність за порушення права на доступ до інформації тощо.
5. З метою запровадження корпоративної публічної звітності органів державної влади в Україні, варто запровадити відповідні ініціативи:
• підготувати проект Постанови Верховної Ради України ”Про утвердження пріоритетних напрямів діяльності органів державної влади та їх звітності перед громадськістю”;
• підготувати проект Закону України про ”Інформування органами державної влади громадськості про законність та заходи її посилення”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Ценность частного права / М.М.Агарков // Избранные труды по гражданскому праву. – в 2 т. – Т. 1. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. –
С. 42–104 // http://www.lawportal.ru/article/article.asp?articleID=178208
2. Агарков М.М. Ценность частного права / М.М.Агарков // Правоведение. – 2002. – №2. – С. 80–111.
3. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк / С.С.Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 160 с.
4. Алексеева Т.А. Публичное и приватное в политике. Проблемы и суждения: голоса российской политологии / Т.А.Алексеева. – М., 2004. – 348 с.
5. Алмонд Г. Публичная власть в современном мире / Г.Алмонд. – М. : 2004. – 514 с.
6. Апресин Р.Г. Гражданское общество: участие и ответственность / Р.Г.Апресин // http://www.intime.uni.edu/model/Russian_Model/democracy/indi.html
7. Аренд Х. Теория тоталитаризма / Х.Аренд. – М. : 2003. – 624 с.
8. Андрійко О.Ф. Контроль у державному управлінні, шляхи подальшого його реформування / О.Ф. Андрійко // Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. – К.: Оріяни, 1998. – С. 212–222.
9. Афонін Е.А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Е.А.Афонін, Л.В.Гонюкова, Р.В.Войтович. – К. : Центр сприяння інституц. розв. держ. служби, 2006. – 160 с.
10. Баранов Н.А. Гражданские движения в России: проблемы взаимодействия / Н.А.Баранов // Россия и современный мир: проблемы политического развития: мат. III Международн. межвузовской научной конф. – Москва, 12-13 апреля 2007 г. – в 2 ч. – Ч.1. / Под ред. Д.В.Васильева. –М. : Институт бизнеса и политики, 2007. – С. 377–386.
11. Бард А. Netократия: Новая правящая элита и жизнь после капитализма / А. Бард, Зодерквист Я. – СПб., 2004. – 611 с.
12. Бйорнланд Л. Залучення громадян до участі в місцевому самоврядуванні на прикладі Угорщини та деяких інших країн Центральної та Східної Європи / Л.Бйорнланд // Аспекти самоврядування (Часопис українсько-американської програми “Партнерство Громад” – 1(3), 1999. – С. 3–17.
13. Белокурова Е. В. Концепция гражданского общества и современная российская политика // Политическая наука. 2003. №1. – С.21–38
14. Белокурова Е. Концепция гражданского общества в российском прочтении: Обзор публикаций последних лет / Е.Белокурова // Граждане и власть: Проблемы и подходы / Под ред. Г.М.Михалевой, С.И.Рыженкова. –СПб.: Летний сад, 2001. – С. 56–112.
15. Белокурова Е. Модели взаимодействия Третьего сектора с региональными органами власти в России / Е.Белокурова // Гражданское общество: Первые шаги / Под ред. А.Сунгурова. – СПб., 2009. – 389 с.
16. Беляева Н. Гражданские ассоциации и государство /Н.Беляева // Социологические исследования. – 1995. – № 11. – С. 21–39.
17. Беляева Н.Ю. Публичная политика в России: сопротивление среды / Н.Ю.Беляева // Полис. – 2007. – № 1. – С. 37–49.
18. Беляева Н.Ю. Правовые основы взаимодействия НГО с органами власти (по материалам федеральных законов, а также законов Москвы и Московской области) / Перспективы сотрудничества между некоммерческими организациями и бизнес- сектором / Н.Ю.Беляева. – М., 2000. – С. 127–142.
19. Бержель Ж.-Л. Общая теория права /пер с нем. / Ж.-Л.Бержель – М., 2000. – 367с.
20. Богучарский А.В. Публичная политика как репрезентация власти в культурно-историческом процессе / А.В.Богучарский. – Ростов н/Дону: РГБ, 2006 – 378 с.
21. Бойцова В.В. Правовые средства защиты в публичном праве Великобритании / В.В.Бойцова // Правоведение. – 1994. – № 3. – С. 64–65.
22. Білинська М.М. Державна політика з охорони громадського здоров'я в Україні [Текст] : навч. посіб / За ред. І.М. Солоненка, Л.І. Жаліло; Кол. авт.: М. Андрейко, М. Білинська, С. Бурлаєнко та ін. – К . : Вид-во НАДУ, 2004. – 116 с.
23. Бударина О.А. Коммуникативные технологии формирования и продвижения имиджа муниципальной власти (политологический анализ). РАГС при Президенте РФ / О. Бударина. – М., 2002. – 205 с.
24. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем / В.В.Василькова. – СПб., 1999. – 389 с.
25. Васькова Л.Г. Партийный императивный мандат – новая модель взаимоотношений депутата и избирателей / Л.Г. Васькова // Конституционное и муниципальное право. – 2006. – № 11. – С. 19–22.
26. Вепрякова Е.Б. Публичные (общественные) слушания механизм участия населения в принятии решений органами местного самоуправления / Е.Б.Вепрякова. – Хабаровск, 2004. – 417 с.
27. Взаимодействие государства и гражданского общества в современной России. Проблемы становления и развития / Под ред. Т.А.Алексеевой. – М.,
2006 – 451 с.
28. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права / Д.В.Винницкий. – М., 2001. – С. 67–72.
29. Витюк В.В. Состав и структура гражданского общества как особой сферы социума // Гражданское общество: теория, история, современность / Отв. ред. З.Т.Голенкова. – М., 1999. – С.61–87.
30. Вклад негосударственных некоммерческих организаций в решение социальных проблем в России. Развитие социальных услуг / под ред. О.Б.Казакова. – М., 2003. – 511 с.
31. Власть и общество в постсоветской России: новые практики и институты. – М.: МОНФ, 1999. – 376 с.
32. Власть. Политика. Технологии. / под общ. ред. Ю.И.Матвиенко, М.Ю.Мизулина. – М., 2002 – 627 с.
33. Ворожейкина Т.Е. Государство и общество в России: исчерпание государствоцентричной матрицы развития / Т.Е.Ворожейкина // Полис. – 2007. №4. – С. 24–39.
34. Выступление руководителя МОО ВПП ЮНЕСКО “Информация для всех” А.Демидова на Круглом столе “Обеспечение доступа к официальной информации в России” 3 сент/ 2007 г. // http://www.ifap.ru/pr/2007/070904a.htm.
35. Голубь В. Політико-адміністративні аспекти формування громадянського суспільства в транзитивних суспільствах [Текст] / В. Голубь // Вісник НАДУ. – 2010 . – № 1. – С . 183–192.
36. Гавра Д.П. Общественное мнение и власть: режимы и механизмы взаимодействия / Д.П.Гавра // Журнал социологии и антропологии. – 2008. – т.1. – выпуск 1. – С. 44–67.
37. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования / К.С.Гаджиев // Вопросы философии. – 1991. –№ 7. – С. 54–67.
38. Галкин А.А. О модели публичной сферы / А.А.Галкин // Россия в условиях трансформаций. – М.: ФРПЦ, 2002. – Вып. 25. – 278 с.
39. Гегель В.-Г. Философия права / В.-Г.Гегель. – М.: 1990. – 412 с.
40. Герасимов А. Гражданские инициативы. Нужны ли они России? / А.Герасимов, А.Скорик // Президент. Парламент. Правительство. – 1998. – № 1. – С. 14–32.
41. Гончаров А.А. Гражданский контроль как механизм самоорганизации общественной системы / А.А.Гончаров // Социс. – 2007. – № 3 – С. 67–83.
42. Государственная политика в области содействия гражданским инициативам: Позиция неправительственных организаций РФ: Доклады / Сост. и ред. А.Севортьян. – М .: Центр развития демократии и прав человека, 2000 –
523 с.
43. Гражданские инициативы и будущее России / Сборник статей под ред. М.И.Либоракиной, В.Н.Якимца. – М.: Изд-во “Школа культурной политики”, 1997 – 411 с.
44. Гражданское общество – в поисках пути / Под ред. А.Сунгурова. – СПб.: Центр “Стратегия”, 1997. – 464 с.
45. Гражданское общество и неправительственные неполитические организации: Учебно-методическое пособие / Сост. Л.Н.Коновалов, В.Н.Якимец., М.І.Горный. – М.: ГУУ, 2000. – 567 с.
46. Гражданское общество и политические процессы в Западной Європе / Н.Моргентау. – М. : 2005. – 458 с.
47. Грицяк І. Основні принципи права Європейського Союзу та їх застосування в державному управлінні [Текст] / І. Грицяк // Вісник НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 43–50.
48. Громов С.А. Соотношение частного и публичного права в российской системе права: тенденции дифференциации и интеграции / С.А.Громов. – СПб., 2004. – 324 с.
49. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р.Давид. – М., 1999. – 478 с.
50. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К.Жоффре-Спинози. – М., 1999. – 611 с.
51. Данилишин Б. Цели и принципы реформирования публичной администрации / Б.Данилишин // http://news.liga.net/news/N0828824.html.
52. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политической свободы / Пер. с нем. / Р.Дарендорф. – М., 2002. – 378 с.
53. Де Сальвиа, М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / Де Сальвиа, М. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 374 с.
54. Дегтярев А. Основы политической теории / А.Дегтярев. – М.: Высшая школа, 2008. – 423 с.
55. Дегтярев А.А. Процесс принятия и осуществления решений в публично-государственной политике: динамический цикл и его основные фазы / А.А.Дегтярев // Полис. – 2004. – № 2 – С. 23–37.
56. Дьюи Д. Публика и ее проблемы / Д.Дьюи. – М.: Мисль, 2008. – 369 с.
57. Европейский суд по правам человека. Избранные решения : в 2 т. – Т. 1. – М.: НОРМА, 2000. – 655 с.
58. Ермилова Т.В. Взаимодействие органов власти и общественных организаций как фактор публичной политики в современной России / Т.В.Ермилова. – М.: 2008. – 399 с.
59. Желтов В.В. Публичная політика/ В.В.Желтов. – Кемерово. 2004. –
567 с.
60. Заболотная Г.М. Социальный и политический капитал гражданского общества в условиях посткоммунистического перехода: региональный аспект // Публичное пространство, гражданское общество и власть: опыт развития и взаимодействия / Г.М.Заболотная. – М.: Российская ассоциация политической науки; РОССПЭН, 2008. – 611 с.
61. Закон України про звернення громадян // Відом. Верховної. Ради України. – 1996. – № 47. – С. 24–56.
62. Затонский В.А. Сильное государство и активная личность: актуальные проблемы взаимодействия / В.А.Затонский // Вестник Московского университета. – Серия 12. Политические науки. – М., 2004. – № 1 – С. 74–101.
63. Зотова З.М. Власть и общество: проблемы взаимодействия / З.М.Зотова. – М ., 2001 – 399 с.
64. Иванников И. Легитимность и эффективность государственной власти / И.Иванников // Власть. – 2005. – №11. – С. 17–22.
65. Ильин М.В., Коваль Б.И. К дискуссии о гражданском обществе / М.В.Ильин, Б.И.Коваль // Социс. – 2001. – № 4 – С. 27–41.
66. Иностранное конституционное право /авт. Ш.Арстайн, О.Тоффлер, В.Карпен / Под редакцией В.В.Маклакова. – М.: Издательство “Юристъ”, 1996. – 611 с.
67. Институциональная политология: Современный институционализм и политическая трансформация России / Под ред. С. В. Патрушева. – М.: ИСП РАН, 2006. – 436 с.
68. Ібрагімова І. Компакт, або суспільний договір між владою і громадою [Текст] / І. Ібрагімова // Громадянське суспільство. – 2009. – № 1. – С. 17–24.
69. Йервальт Ж. Публичня власть и ее альтернативы / Ж.Йервальт // Материалы Девятой международной научно-практической конфренции “Реформирование общественного сектора”. – М., 2007. – С. 87–94.
70. Кампо В. Актуальні проблеми впровадження в Україні адміністративної реформи / В.Кампо // Укр. прав. часопис. – 1999. – Вип. 5. – С. 9–14.
71. Кин Дж. Демократия и гражданское общество / Пер. с англ. / Кин Дж. – М., 2001. – 467 с.
72. Кальниш Ю. Зв'язки з громадськістю в державному управлінні: перспективи для України [Текст] / Ю. Кальниш, В. Мінаєва // Вісник НАДУ. – 2005. – №1. – С . 339–346
73. Кін Джон. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення / Кін Джон. – Київ: “АНОД”, 2000. – 615 с.
74. Козырин А.Н. Публичные финансы: взаимодействие государства и общества / А.Н.Козырин. – М, 2007. – 437 с.
75. Кокотов А.Н. Муниципальное право России: Учебник / А.Н.Кокотов, А.С.Саломаткин. – М.: Юристъ, 2005. – 430 с.
76. Колотий И.А. Становление служб по связям с общественностью органов федеральной власти в России: проблемы институционализации и повышения эффективности / И.А.Колотий. – М. РГБ, 2004 – 377 с.
77. Комаровский B.C. Административная реформа с позиции граждан // Государственное управление: новые технологи / B.C.Комаровский. – М., 2005 – 211 с.
78. Комаровский B.C. Ожидания и требования со стороны граждан к властным структурам, оценка качества предоставляемых административных услуг / Политические исследования в системе РАГС / B.C.Комаровский. – М., Ростов н/Дону, 2006 – 711 с.
79. Коновалова Л.Н. Гражданское общество в реформируемой России: проблемы, механизмы взаимодействия, международные аспекты / Л.Н.Коновалова, В.Н.Якимец. – М.: ГУУ, 2002. – 511 с.
80. Коновченко С.В. Социально-политическая эволюция взаимоотношений общества и власти (коммуникативный аспект) / С.В.Коновченко. – М. РГБ, 2004 – 478 с.
81. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
82. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть. Страны Европы / Под ред.. Б.А.Страшуна. – М.: Бек., 1998. –
478 с.
83. Козаков В. М. Основні напрями підвищення ефективності державно-управлінських відносин в Україні (ціннісний аспект) [Текст] / В. М. Козаков // Інвестиції: практика та досвід : наук.-практ. журн. – 2011 . – № 2. – С . 73–75.
84. Концепция развития гражданского общества Эстонии http://www.emy.ee/rus/ekak_rus.html.
85. Коркунов Н.М. Русское государственное право / Н.М.Коркунов. – М.: Просвещение, 2005. – Т 2. – 612 с.
86. Коэн Дж. Л. Гражданское общество и политическая теория / Пер. с англ. / Коэн Дж. Л., Арато Э. – М.: Весь мир, 2003. – 316 с.
87. Красин Ю.А. Публичная сфера и государственная публичная политика в современной России / Ю.А.Красин // Социс. – 2000. – № 10. – С. 34–55.
88. Красин Ю.А. Публичная сфера и государственная публичная политика в современной России (“круглый стол”) / Ю.А.Красин, Ю.М.Розанова // Социс – № 10. – 2002. – С. 77–91.
89. Крупник А.С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення / А.С.Крупник. – М., 1997. – 326 с.
90. Кудашкин В.В. Международные частные отношения – системне явления реальной действительности / В.В.Кудашкин // Журнал российского права. – 2004. – № 5. – 37–44.
91. Кулинченко А.В. Государственная власть и процессы общественной самоорганизации (К вопросу о государственном строительстве в современной России) / А.В.Кулинченко // Полис. – 2004. – № 6. – С. 74–89.
92. Кулинченко А.В. Гражданское общество, его генезис и взаимодействие с государством. Политология / А.В.Кулинченко. – М., 2002. – С. 108–111.
93. Кутафин О.Е. Источники конституционного права РФ. M. : Юристъ, 2002. С. 50–67.
94. Левин И.Б. Гражданское общество на Западе и в России / И.Б.Левин // Полис. – 1996. – № 5. – С. 56–71.
95. Лефор К. Предисловие: Ханна Арендт и вопрос о политическом. Политические очерки (XIX–XX века) / К.Лефор. – М.: РОССПЭН, 2000. – 411 с.
96. Лещев С.В. Коммуникативное, следовательно коммуникационное / С.В.Лещев . – М., 2002. – 567 с.
97. Либоракина М.И. Социальное партнерство: взаимодействие между государственными, коммерческими и общественными структурами / М.И.Либоракина, Л.С.Никонова. – М.: 2007. – 489 с.
98. Ллойд Д. Идея права: Идея права: Репрессивное Зло или социальная Необходимость? / Д.Ллойд. – 5-е изд. – М.: 2008. – 376 с.
99. Лукайдес Л.Г. Справедливое судебное разбирательство (комментарий к п. 1 ст. 6 Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод) / Л.Г.Лукайдес // Рос. юстиция. – 2004. – № 2. – С. 8–20.
100. Лукашук И.И. Глобализация, государство, право, XXI век / И.И.Лукашук. – М.: Спарк, 2000. – 400 с.
101. Лукашук И.И. Конституции государств и международное право / И.И.Лукашук. – M.: Спарк, 1998. – 411 с.
102. Магомедов К.О. Социальное партнерство в России / К.О.Магомедов, Чугрин С.И. – М., 2000 – 378 с.
103. Мазаев В.Д. Публичная собственность в России: конституционные основы / В.Д.Мазаев. – М., 2004. – 348 с.
104. Макаренко В.П. Главные идеологии современности / В.П.Макаренко. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 299 с.
105. Малый А.Ф. Государственная власть как правовая категорія / А.Ф.Малый // Государство и право. – 2001. – № 3. – С. 90–117.
106. Мальцев Г.В. Частные и публичные начала в общественной и правовой жизни: научная доктрина и практика / Г.В.Мальцев // Гражданское и торговое право зарубежных стран. – М., 2004. – С. 718–759.
107. Мартьянов В. Падение публичной политики в России / В.Мартьянов // Свободная мысль. – 2006. – № 5.
108. Масленникова С.В. Народное представительство и права граждан в РФ / С.В.Масленникова. – М.: Городец-издат, 2001. – 176 с.
109. Материалы Третьего Конгресса политологов “Выборы в России и российский выбор”, Секция 11 “Публичная политика как инструмент российского выбора”, 28-29 апр. 2003 г., Москва. – М.: Центр публ. политики, 2003 – 611 с.
110. Международный пакт о гражданских и политических правах // Права человека: сб. междунар.-правовых док. / сост. В.В.Щербов. – Минск: Белфранс, 1999. – С. 13–27.
111. Местное самоуправление в контексте социального партнерства: опит Италии / Отв ред. И.Н.Гаврилова. – М., 2003. – 453 с.
112. Местное самоуправление: контроль государства и доверие населения. Взгляд из региона // “Новая Россия”: проблема доверия в современном российском политическом сообществе: сборник научных статей. – Ч. 4. – М. : РГГУ, 2007. – С. 162–171.
113. Михеев В.А. Социальное партнерство и пути совершенствования публичной политики / В.А.Михеев // Власть. – № 7. – 2005 – С. 34–49.
114. Михеев В.А. Социальное партнерство: теория, политика, практика / В.А.Михеев, А.В.Михеев. – М., 2003 – 316 с.
115. Модель И.М. Власть и гражданское сообщество России: от социального взаимодействия – к социальному партнерству / И.М.Модель, Б.С.Модель. – Екатеринбург, 2008 – 378 с.
116. Моррисон Ч.У. Теории публичного взаимодействия / Ч.У.Моррисон. – М.: 2008. – 377 с.
117. Моррис Ч.У. Основания теории публичности / Ч.У.Моррис // Антология мировой политики. – 2-е изд., испр. и доп. – М.; Екатеринбург, 2001. – 711 с.
118. Мочалова Е.Г. Взаимоотношения органов региональной государственной власти с институтами гражданского общества: анализ, проблемы, перспективы / Е.Г.Мочалова. – М. РГБ, 2001 – 234 с.
119. Мэттерсон Дж. Проблема демократии в политической мысли ХХ столетия / Дж.Мэттерсон // Политическая наука. – 2009. – № 2. – С. 56–69.
120. Надольний І. На якому ми щаблі соціальної ієрархії [Текст] / І. Надольний // Віче. – 2001. – №10. – С. 100–106.
121. Невинский В.В. Централизация правового регулирования местного самоуправления в России: природа, значение / В.В.Невинский // Российский юридический журнал. – №1. – 2005. – С. 61–73.
122. Нестерова Э.Э. Историко-теоретические основания учения о разделении права на публичное и частное в западноевропейской и российской правовой науке / Э.Э.Нестерова. – Н.: Новгород, 2002. – 237 с.
123. Нечаев Д. ФРГ: принципы сотрудничества государства с неправительственными обьдинениями (90-е годы) / Д.Нечаев // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – №12. – С. 26–29.
124. Нешатаева Т.Н. О соотношении публичного и частного права // Публичное и частное право: проблемы развития и взаимодействия, законодательного выражения и юридической практики: Материалы конференции / Т.Н.Нешатаева. – Екатеринбург, 1999. – С. 3–17.
125. Никовская Л.И. Публичная политика в России: проблема выбора пути развития / Л.И.Никовская, В.Н.Якимец // Публ. політика. – СПб., 2005. – 456 с.
126. Нисневич Ю.А. Информационно-коммуникационная стабилизация политической системы / Ю.А.Нисневич // Вестник Российского университета дружбы народов. – Серия: Политология . – 2006. – № 1 (6) – С. 68–80.
127. Нисневич Ю.А. Информация и власть / Ю.А.Нисневич – М., 2000. –
576 с.
128. Нисневич Ю.А. Электронное правительство как постиндустриальная философия государственного управления / Ю.А.Нисневич // Политическая коммуникация в постсоветской России: проблемы формирования и парадигмы развития. – М.; Улан-Удэ, 2003. – 456 с.
129. Нисневич Ю.І. Проблемы взаимодействия общества и власти в России / Ю.А.Нисневич // Информационные ресурсы России. – 1997. – № 4 (35) –
С. 78–111.
130. Нижник Н. Соціальне партнерство як виклик сьогодення / Н.Нижник, С. Дубенко, Л. Пашко // Політичний менеджмент. – 2005. – №2. – С. 46–54.
131. Оакшотта М. Публичная политика в современном мире / М.Оакшотта. – М.: 2005. – 211 с.
132. Обеспечение открытости органов власти для граждан и юридических лиц / Под ред. А.В.Иванченко. – М., 2007. – 456 с.
133. Оболенський О. Демократизація відносин влади з економікою: закономірності, проблеми, шляхи розв’язання [Текст] / О. Оболенський // Актуальні проблеми державного управління (Харків. філ.). – 2000. – №2. – С. 5–12
134. Общественные объединения и органы власти: правовая основа и опыт взаимодействия / Соб. трудов Ж.Лачестаре, Ж.Галтунг / Под ред. Н.Ю.Беляевой. – М., 1997. – 678 с.
135. Общество и власть: механизмы взаимодействия. – М.: Общественный договор, 2002. – 376 с.
136. Основные принципы организации диалога с общественностью: Ш.Арстейн // http://www.citystrategy.leontief.ru/?u=material%2Fsem%2Fpublic.htm.
137. Панарин А.С. Философия политики. Учебное пособие для политологических факультетов и гуманитаррніх вузов / А.С.Панарин. – М.: Новая школа, 1996. – 522 с.
138. Перегудов С.П. Публичная политика, власть и общество / С.П.Перегудов // МЭ и МО. – 2006. – № 7. – С. 78–94.
139. Перегудов С.П. Гражданское общество как субъект публичной политики / С.П.Перегудов // Политические исследования. – 2006. – № 2. – С. 139–150.
140. Перегудов С.П. Новое социальное партнерство: трудное начало / С.П.Перегудов // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 6 – С. 37–55.
141. Петрова Н.А. Процедура отзыва в Российской Федерации: проблемы и решения // Конституционное и муниципальное право / Н.А.Петрова. – 2006. –
№ 3. – С. 32–37.
142. Петухов В.В. Политическая активность и гражданская самоорганизация россиян / В.В.Петухов // Общественные науки и современность. – 2002. №6. –
С. 7–24.
143. Пивоваров Ю.С. Русская Власть и публичная политика (Заметки историка о причинах неудачи демократического транзита) / Ю.С.Пивоваров // Полис.– 2006. – № 1. – С. 129–140.
144. Повышение эффективности деятельности органов государственной власти: подходы к проведению административной реформы в Российской Федерации. – М., 2005 – 377 с.
145. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А.Покровский. – М.: Статут, 1998. – 353 с. // http://civil.consultant.ru/elib/
books/23/page_4.html#4.
146. Политическая культура и власть в западных демократиях и в России. – М., 1997. – 432 с.
147. Политическая наука в России: интеллектуальный поиск и реальность: Хрестоматия / Отв. ред.-составитель А.Д.Вознесенский. – М.: МОНФ, 2000. –
567 с.
148. Политический анализ, прогноз, технологии / Б.И.Краснов, Г.И.Авцинова, И.А.Сосина. – М., 2002. – 623 с.
149. Политическое прогнозирование // Общая и прикладная политология / Под ред. В.И.Жукова., Б.И.Краснова. – М., 2007 – 458 с.
150. Попондопуло В.Ф. Частное и публичное право как отрасли права // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов / В.Ф.Попондопуло. – Вып. 2. – М.: Статут; Екатеринбург: Ин-т част. права, 2002. – С. 17–40.
151. Посібник з участі громадськості / Проект “Голос громадськості”, Міжнародний центр перспективних досліджень. – К., 2007. – 349 с.
152. Прело М. Конституционное право Франции / М.Прело. – М.: ИЛ,
1957. – 671 с.
153. Претто Р. Публичные синтенции современного парламентаризма / Пер. с. итал. С.Алексева. – М.: 2007. – 217 с.
154. Проблема демократии в политической мысли ХХ столетия // Политическая наука. – 1999. – № 2. – С. 14–27.
155. Публичная политика – 2005. Сборник статей Дж.Робертсона / Под ред. М.Б.Горного и А.Ю. Сунгурова. – СПб.: Норма, 2006. – 144 с.
156. Публичная политика в России: По итогам проекта “Университет Калгари-Горбачев-Фонд” / Под общ. ред. Ю.А.Красина. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 358 с.
157. Публичная политика в современной России: субъекты и институты / Ред.- сост. Н.Ю.Беляева. – М.: ГУ ВШЭ, 2006. – 411 с.
158. Публичная политика в социальной сфере: региональная модель. – М., 2003. – 277 с.
159. Публичная сфера и государственная публичная политика в современной России: состояние, проблемы, перспективы. – М., 2000. – 277 с.
160. Публичное и частное право: проблемы развития и взаимодействия, законодательного выражения и юридической практики: Материалы Всероссийской научно-практической конференции (23-24 апреля 1998 года) / Отв. ред. проф. В.Д.Перевалов. – Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 1999. – 336 с.
161. Публичное пространство, гражданское общество и власть: опыт развития и взаимодействия / Под ред. А.Сунгурова. – М.: Российская ассоциация политической науки; РОССПЭН. 2008. – 453 с.
162. Путеводитель по прецедентной практике Европейского суда по правам человека за 2003 год / науч. ред.-сост. Ю.Ю.Берестнев, М.В.Виноградов; пер. с англ. В.А.Власихина. – М.: