СІТЬОВА ПАРАДИГМА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ: СУТНІСТЬ, ЛОГІКА ВПРОВАДЖЕННЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МОЛОДЦОВ Олександр Володимирович

УДК 352.071(043.3)

СІТЬОВА ПАРАДИГМА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ:
СУТНІСТЬ, ЛОГІКА ВПРОВАДЖЕННЯ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
КНЯЗЄВ Володимир
Миколайович,
доктор філософських наук,
професор

КИЇВ - 2010
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………………….
ВСТУП …………..................................................................................................
РОЗДІЛ 1 4
5
ТЕОРЕТИЧНИЙ ФУНДАМЕНТ ДОСЛІДЖЕННЯ СІТЬОВОЇ ПАРАДИГМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ………………………...
22
1.1. Теоретичні засади перегляду парадигм територіального розвитку на шляху до постіндустріального суспільства ……………………..…..............
22
1.2. Сутність, основні ідеї та принципи сітьової парадигми територіального розвитку …………………………......................................................................
44
1.3. Сітьова парадигма у якості методологічної основи політичної сіті територіального розвитку ………….................................................................
68
Висновки до першого розділу .………...……………………………………... 88
РОЗДІЛ 2
СУСПІЛЬНІ СТИМУЛИ ТА РИЗИКИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СІТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ……………………..
91
2.1. Інституціональні ефекти використання соціального капіталу у процесах територіального розвитку ...................................................................
91
2.2. Синергізм політичної сіті: поєднання ресурсів організації та самоорганізації суб'єктів територіального розвитку .......................................
2.3. Політична сіть у якості моделі просторової ідентифікації державної стратегії регіональної політики ……………......................................................
114

137
Висновки до другого розділу .……………………………………………....... 157
РОЗДІЛ 3
КУЛЬТУРНО-ЕКОНОМІЧНА РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ТА ФОРМУВАННЯ СІТЬОВИХ РЕГІОНІВ ЯК ПРОВІДНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОСТІ: ПРИКЛАД УПРАВЛІННЯ ЄС ………………………………………………..

159
3.1. Сутність культурно-економічної регіоналізації та сітьовий принцип регіоноутворення ………….……………………….......................................
159
3.2. Новий регіоналізм у якості методологічної основи побудови моделі політико-адміністративних сітей управління ЄС ………………..…………
181
3.3. Інформаційно-когнітивний простір, його структура, роль та значення як інструмента територіального розвитку …………………..........................
203
Висновки до третього розділу ………………………………………………... 223
РОЗДІЛ 4
ФОРМУВАННЯ МІЖІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ДОВІРИ У ПРОЦЕСІ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СІТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ………………...

226
4.1. Проблема ціннісної сумісності формальних та неформальних практик у процесі інституціоналізації політичної сіті територіального розвитку ......
226
4.2. Міжінституціональна довіра – базова умова інституціоналізації політичної сіті територіального розвитку ………...........................................
243
4.3. Основні складові міжінституціональної довіри ………........................... 261
Висновки до четвертого розділу …………………………………………… 280
РОЗДІЛ 5
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ВПРОВАДЖЕННЯ СІТЬОВОЇ ПАРАДИГМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ …………...

283
5.1. Роль та значення електронного урядування у формуванні практики сітьової парадигми територіального розвитку ………………...................
283
5.2. Муніципальний консалтинг як засіб впровадження публічно-управлінських інновацій ………………………...................................................
305
5.3. Сітьова модель представництва регіональних інтересів: процес формування та перспективи розвитку .................................................................
330
Висновки до п'ятого розділу .………………………………………………… 353
ВИСНОВКИ ………........................................................................................... 356
ДОДАТКИ …………………………………………………………………….. 364
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..………….………......................... 376

ПРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ААРРУ – Асоціація агенцій регіонального розвитку України.
АМУ – Асоціація міст України.
ВМК – відкритий метод координації.
ВТО – Всесвітня торгівельна організація.
Е-уряд – електронний уряд.
Е-урядування – електронне урядування.
ЄС – Європейський Союз.
ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології.
МВФ – Міжнародний валютний фонд.
НГО – неурядові громадські організації.
НТП – науково-технічний прогрес.
ООН – Організація Об'єднаних Націй.
РЄ – Рада Європи.
СНД – Співдружність незалежних держав.
ЦОПШ – Центральне об'єднання профспілок Швеції.
CDT – The Center for Democracy and Technology (Центр демократії та технологій).
EBN – European Benchmarking Network (Європейська мережа
наслідування кращих зразків публічного управління).
EUREKA – European Research Coordination Agency (Агенція координації європейських досліджень).
EUROCITIES – Еhe network of major European cities (Асоціація європейських міст-мегаполісів).
IULA – International Union of Local Authorities (Міжнародний Союз місцевих влад).
LGI – Local Government and Public Service Reform Initiative (Ініціатива реформування місцевого самоврядування і державних послуг).
LOGIN – The Local Government information network (Інформаційна мережа місцевих влад).
USAID – The United States Agency for International Development (Агентство Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку).

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена необхідністю вдосконалення в Україні системи публічно-владних відносин, яка має бути сприятливою для реалізації правосуб'єктності суб'єктів територіального розвитку – органів центральної і місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування, господарюючих суб'єктів та громадських організацій. Їх оптимізація потребує нетрадиційних підходів, які ґрунтуються на сучасній методологічній базі, яка враховує потенціал самоорганізації соціально-територіальних систем, вплив глобалізації, інформатизації, регіоналізації суспільного життя на децентралізацію публічної влади, посилення ролі інформації, знання, гуманітарних цінностей, феноменів довіри та соціального капіталу, неформальних компонентів взаємодії суб'єктів влади та суспільства як нематеріальних ресурсів розвитку. Зазначені процеси не можна пояснити з погляду традиційних методологічних уявлень про лінійний регіональний розвиток, який здійснюється за законами функціонування моноцентричної влади та адміністративного впливу. Процеси організації та самоорганізації суспільства, поняття, які їх характеризують, загалом ще мало чи взагалі не досліджені як складові методології регіональної політики. Складний, багаторівневий характер досліджуваного феномена потребує комплексного аналізу та синтезу цих понять у контексті методології суспільствознавчих наук і державного управління [31].
Нова сітьова парадигма територіального розвитку акцентує увагу на вимогах, суть яких полягає в побудові такої системи публічно-владних відносин, яка б забезпечувала функціонування єдиного організаційно-динамічного соціального простору, у якому суб'єкти влади та суспільства діють на основі спільного корпоративного інтересу, на засадах партнерства, добровільності й автономності. Впровадження сітьового підходу у формуванні нової державної регіональної політики потребує розв'язання наукової проблеми – розробки сітьової парадигми територіального розвитку як цілісної системи знань, яка слугує теоретичним інструментом обґрунтування стратегії оновлення державної регіональної політики, що реалізується в умовах децентралізованих публічно-владних відносин на основі сітьових форм взаємодії суб'єктів влади та суспільства.
Загальні тенденції формування сітьових форм взаємодії та проблеми вдосконалення ієрархічних відносин в системах менеджменту та публічної влади досліджувались представниками сучасних зарубіжних соціально-філософських та соціологічних теорій постіндустріального суспільства. Ці питання розглядалися, зокрема, у працях Д.Белла [39], Е.Гіденса [74], Дж.Гелбрейта [91–94], М.Кастельса [139], Д.Нейсбіта [229], Д.Тапскотта [309], Е.Тоффлера [316], Ф.Капри [138], Ф.Фукуями [323], П.Штомпки [336; 370] та інших дослідників. У працях цих науковців показано, що нелінійні процеси, які посилюються у сучасному “сітьовому суспільстві”, зумовлюють необхідність переосмислення ролі, принципів, технологій публічного управління з погляду врахування соціально-гуманітарних та технологічних аспектів становлення інформаційного суспільства, оскільки інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) та культурно-економічні чинники стають глобальними інструментами перерозподілу ідей, капіталу та праці.
Сітьові підходи, які реалізуються на основі моделі політичної сіті (policy network), розроблялись у межах методології політичних досліджень в Англії та Німеччині. Теоретиками політичної сіті вважаються Д.А.Блом-Хансен [342], П.Богасон [343], Т.Берцель [344], В.П.Гай [350], П.Джон [353], Дж.Марш [358], Дж.Палмер [362] Д.Тоук [373], А.Тунен [372]. Об'єктом їх уваги є теоретико-прикладні аспекти політичної сіті як елемента децентралізації політико-адміністративного управління, який підсилює роль самоорганізаційного потенціалу суб'єктів влади та суспільства у системі публічно-владних відносин.
Прихильники сітьового підходу продемонстрували приклади вживання поняття “політична сіть”, яке у загальному розумінні означає структуру управління публічними справами, що формується у різних сферах суспільної діяльності на основі формальних та неформальних зв'язків інституціональних структур, посадових осіб публічної влади з організаціями та лідерами недержавного сектора, функціонує на основі узгоджених правил співробітництва, процедур прийняття спільних рішень в єдиній системі цінностей, яка формує довіру між інституціональними суб'єктами (міжінституціональну довіру), корпоративний інтерес всіх учасників. У такому розумінні поняття “політична сіть” відіграє інструментальну роль у пізнанні нелінійних процесів, пов'язаних з відсутністю жорсткого детермінізму у децентралізованій системі публічно-владних відносин, високим рівнем нестабільності та непередбачуваності поведінки суб'єктів влади та суспільства, які функціонують на відносно самостійних засадах. Тому воно може бути використано для аналізу різнопланових економічних, соціологічних і політологічних проблем, пошуку нових методологічних основ моделювання публічно-владних відносин. До прикладів такого аналізу слід віднести, зокрема, праці зарубіжних дослідників С.Борсукової [35–36], С.Бирюкова [31], А.Макаричева [176], Л.Мамута [178], А.Олейника [242], В.Радаєва [262], В.Сергеєва, К.Сергеєва [281], Л.Сморгунова [291], М.Стрежнєвої [303–304]. У вітчизняній науці державного управління особливості багаторівневого самоврядування та його зв'язок із сітьовим управлінням було розглянуто О.Киричуком [142], методологічний потенціал сітьового підходу було застосовано Є.Марчуком для аналізу нової парадигми соціально-економічного розвитку через соціополіси [184], Т.Сенюшкіною для розширення методологічної бази управління етнічними конфліктами [280], Х.Хачатуряном для аналізу проблем впровадження інновацій у державному управлінні [327]. Автором не виявлено приклади використання сітьового підходу для комплексного дослідження проблем територіального розвитку та реалізації державної регіональної політики, ефективність якої більшість експертів та науковців пов'язують з децентралізацією публічно-владних відносин з одночасним збереженням політичної та економічної стабільності в регіонах.
У наукових дослідженнях, у яких застосовується сітьовий підхід, обґрунтовується: необхідність перегляду класичних принципів державної влади з погляду переваг інсталяції у ієрархічні відносини публічної влади сітьових форм взаємодії; наростання суспільної значущості гуманістичної, інформаційної та комунікаційної парадигм державної влади; революційна роль ІКТ в удосконаленні системи влади; функціональне призначення та принципи моделювання політичної сіті як елемента децентралізації політико-адміністративного управління. Результати цих досліджень задають смислові рамки сітьового підходу до аналізу проблем територіального розвитку. У методологічному плані він трансформує традиційну схему системного аналізу публічно-владних відносин у більш динамічні складові горизонтальної взаємодії, характер якої зумовлюється не тільки нормативним полем, але й їх комунікаційно-смисловим наповненням, яке визначає зміст і механізми поєднання формальних та неформальних практик у публічному управлінні.
З'ясування логіки впровадження сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку потребувало поєднання гуманістичної, інформаційної, комунікаційної та синергетичної парадигм. З цією метою автором було використано теоретичні джерела, в яких обстоюються ідеї поліцентризму влади, принципи полісуб'єктності та поліваріантності суспільного розвитку, акцентується увага на позитивному впливі на цей процес соціального капіталу, інституціональної довіри, цінностей соціального блага та справедливості, на значному впливі неформальних компонентів інституціональних практик на ефективність взаємодії суб'єктів влади та суспільства. До зарубіжних теоретичних джерел, які мають важливе значення для аналізу сітьових форм взаємодії, належать: соціологічні теорії соціального становлення П.Штомпки [366], структурації Е.Гідденса [74], концепція габітусу і соціального поля П.Бурдьє [345]; теорії довіри та соціального капіталу, видатними представниками якої є М.Вулкок [375], Р.Патнам [248, 364], А.Селігман [367], А.Токвіль [313], Ф.Фукуяма [324, 349]; концепція політичного поля та нової бюрократії М.Крозь'є [300]; політологічні концепції влади Д.Бьюкенена [57], Ф.А.Гаєка [71], Р.Даля [96], Ж.Марку [180], Ж.Мере [189], Ф.Шміттера [335], Дж.Реза [265], Дж.Ролза [270]; нова інституціональна теорія П.Бергера, Т.Лукмана [40], Р.Коуза [158], Д.Норта [237], О.И.Уильямсона [318]); теоретичні розробки Т.Ларссона, К.Номдена, Ф.Петітвіля, Б.Г.Пітерса щодо створення гнучкої системи державного управління на основі інтегрованого врядування та наскрізного управління [228; 250; 257]; концептуальні підходи щодо реалізації важливої ролі громадянського суспільства у державному управлінні Дж.Кіна [144], Р.Патнама [248], А.Токвіля [313].
Ідеї саморозвитку регіонів та пропозиції щодо впровадження механізму встановлення балансу організації та самоорганізації розглядаються також у наукових працях з методології дослідження процесів глобалізації, синергетики, проблем державного управління. У роботах Г.Атаманчука [23–25], В.Афанасьєва [27], М.Афанасьєва [28], В.Авер'янова [18–19], В.Бакуменка [31–33], Л.Бевзенко [37], О.Белоруса [76], А.Блінова [44], В.Борденюка [49–50], О.Валевського [60], Б.Гаєвського [70], В.Горбатенка [329], Н.Драгомирецької [112], Ю.Кальниша [134], В.Кампа [136–137], В.Князєва [32, 80, 146], В.Козакова [147], В.Кравченка [159; 192; 253], М.Корнієнка [154], В.Куйбіди [162], М.Лесечка [168–169], В.Лугового [173], С.Максимова [177], В.Матвієнка [185], Л.Мамута [178–179], В.Мартиненка [182], В.Нечаєва [231–232], Н.Нижник [233–234], О.Оболенського [239], М.Панова [177], М.Пухтинського [258–261], В.Ребкала [70, 103], І.Розпутенка [269], В.Саламатова [274], С.Саханенка [38, 275], С.Серьогіна [190], О.Скаленка [287], О.Сосніна [297], Ю.Сурміна [32], О.Сушка [171], О.Сушинського [308], В.Тертички [310], В.Токовенко [314], В.Троня [317], В.Туленкова [70], Х.Хачатуряна [327], В.Цвєткова [329], А.Чемериса [168], Ю.Шарова [331] та інших вчених здійснено науковий аналіз: співвідношення державної влади і державного управління; інституцій державної влади і місцевого самоврядування; муніципальної влади і муніципального менеджменту; впливу глобалізації та регіоналізації на державне управління та його децентралізацію; структури методології державного управління; методологічної ролі категорій, принципів, парадигм в аналізі суспільних процесів; механізму прийняття державних рішень; методів прогнозування соціально-економічних процесів, впливу нетрадиційних управлінських теорій на впровадження поліархічних засад у структурно-функціональну побудову системи державної влади тощо.
Проблематика дисертаційного дослідження передбачає розробку методологічних засад територіального розвитку в умовах децентралізованої системи публічно-владних відносин та реалій постіндустріального суспільства. Ця різнопланова проблематика стала предметом активного наукового дискурсу на терені пострадянських республік після започаткування ринкових та демократичних перетворень. У працях українських та зарубіжних вчених з регіональної проблематики С.Білої [253], І.Бодрової [46], М.Бочка [51], І.Бусигіної [54–55], М.Бутка [51], І.Грицяка [84–85], С.Іщука [132], Л.Зайцевої [190], М.Долішнього [106–110], С.Дорогунцова [111], С.Злупка [108], В.Керецмана [140–141], О.Коротич [155], Д.Котельникова [51], В.Лексина [165], М.Лендьел [166–167], О.Мельника [187], М.Пойченка [252], О.Ральчука [112], С.Романюка [271], Л.Семківа [279], В.Симоненка [110], Д.Стеченка [301], А.Швецова [165], В.Шемятенкова [332–333], П.Щедровицького [337] було запропоновано методологічні підходи до територіального розвитку, які враховують багатогранність, взаємозалежність економічних, політичних, соціальних, соціокультурних складових державної регіональної політики, що базується на використанні наукових знань щодо актуалізації соціального капіталу та самоорганізаційного потенціалу розвитку міст та регіонів.
Результати наукових розвідок щодо зазначених вище проблем потребують додаткового аналізу та узагальнення стосовно парадигмального обґрунтування механізмів поєднання організації та самоорганізації в децентралізованій системі публічно-владних відносин, яка функціонує в умовах наростання сітьових процесів – тотальної інформатизації, інформаційної насиченості соціальних відносин, зростання ролі інформаційних ресурсів, прискорення світового темпоритму життєдіяльності соціально-територіальних систем, ускладнення та взаємовпливу суспільних відносин, посилення ролі елементів самоорганізації та неформальних компонентів взаємодії суб'єктів територіального розвитку.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертації висвітлюються результати наукових досліджень автора, здобуті в процесі виконання комплексного наукового проекту Національній академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР 0106U004375), за науково-дослідною роботою кафедри філософії та методології державного управління на тему “Розроблення методологічних засад філософії державного управління” (ДР 0207U004799), а саме: параграф 1 розділу 1 звіту про науково-дослідну роботу “Розроблення методологічних засад філософії державного управління”. У рамках цієї теми автором досліджено вплив сучасних соціально-філософських та соціологічних теорій на перегляд концепцій влади, формування нового парадигмального бачення взаємодії суб'єктів влади та суспільства, запропоновано та обґрунтовано нові теоретико-методологічні засади щодо організації діяльності публічного управління в системі децентралізованих публічно-владних відносин. У дисертації також враховано результати наукових досліджень проблем реформування територіальної організації влади та місцевого самоврядування, у яких взяв участь автор, проведених в рамках діяльності Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України згідно з Указом Президента України “Про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування” від 28 жовтня 2002 р. № 952/2002, й також на виконання доручення Прем'єр-Міністра України від 18 лютого 2003 р. № 9249 до Постанови Верховної Ради України “Про проведення парламентських слухань “Регіональна політика та місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекти”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є парадигмальне обґрунтування механізмів поєднання організації та самоорганізації суб'єктів територіального розвитку в децентралізованій системі публічно-владних відносин.
Для досягнення мети сформульовані такі дослідницькі завдання:
– виявити та розкрити методологічний потенціал поняття “сіть” як теоретичного інструмента побудови інституціональної конструкції, сприятливої для ефективної сітьової взаємодії суб'єктів територіального розвитку в умовах постіндустріального суспільства та децентралізації публічно-владних відносин;
– розробити сітьову парадигму територіального розвитку як цілісну систему знань, ідей, принципів та соціальних цінностей, встановити її органічний зв'язок з сучасними концепціями, які впливають на розвиток теорії та практики регіональної політики у країнах ЄС, визначають пріоритетні завдання адаптації державної регіональної політики в Україні до європейських стандартів;
– з'ясувати та описати інституціональну особливість функціонування організаційно-управлінської моделі державного управління територіями, застосовуваної в ЄС, яка забезпечує підтримку ефективного функціонування децентралізованої системи публічно-владних відносин суб'єктів територіального розвитку;
– окреслити основні культурно-інституціональні бар'єри формування інфраструктури міжінституціональної довіри та впровадження моделі політико-адміністративних сітей управління територіальним розвитком в Україні;
– обґрунтувати пріоритетні завдання інституціонального розвитку, які забезпечують децентралізацію публічно-владних відносин та інституціоналізацію сітьових форм взаємодії суб'єктів влади та суспільства в Україні;
– визначити комплекс основних інституціональних механізмів, упровадження яких забезпечить системне оновлення державної регіональної політики в Україні на основі сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку;
– здійснити практичну верифікацію концептуальних підходів щодо формування стратегії інституціональних перетворень, необхідних для упровадження сітьової парадигми територіального розвитку в інституціональному середовищі України;
– виробити науково-практичні рекомендації для центральних органів влади щодо інституціональних перетворень в Україні, необхідних для забезпечення ефективності функціонування децентралізованої системи публічно-владних відносин та сітьових форм взаємодії суб’єктів територіального розвитку, формування нової державної регіональної політики;
– позначити перспективи подальших наукових розвідок щодо інституціоналізації моделі політико-адміністративних сітей управління регіональними процесами.
Об'єктом дослідження є теоретико-методологічні засади удосконалення системи публічно-владних відносин на основі впровадження механізмів самоорганізації суб'єктів територіального розвитку.
Предметом дослідження є сітьова парадигма територіального розвитку.
Методи дослідження. Для реалізації мети й завдань дослідження було застосовано комплекс загальнонаукових принципів, підходів і методів. Основними пізнавальними інструментами виступили:
– діалектичний метод, застосування якого було зумовлено необхідністю аналізу та узагальнення окремих аспектів територіального розвитку як процесу, що ускладнюється в умовах переходу від індустріального до інформаційного типу суспільних відносин. У рамках цього методу використано: принцип сходження від абстрактного до конкретного, який дав змогу зробити логічний перехід від загального змісту конструкта “сіть” до з'ясування особливостей моделі політико-адміністративних сітей управління, яка діє в країнах ЄС; принцип збігу логічного й історичного, згідно з яким результати аналізу історичного процесу трансформації публічно-владних відносин у країнах ЄС були використані для з'ясування логіки впровадження сітьової парадигми територіального розвитку в інституціональному середовищі України;
– структурно-функціональний аналіз, відповідно до якого досліджено структуру політико-адміністративних сітей управління, генеральних (системоутворювальних) функцій та ролей їх потенційних учасників;
– аксіологічний та порівняльний аналіз, згідно з вимогами яких було проаналізовано концепцію нормативно-ціннісного забезпечення діяльності інституцій інформаційного суспільства, здійснено порівняння ступеня впливу демократичних цінностей на консолідацію зусиль та організацію партнерських відносин суб'єктів територіального розвитку в країнах ЄС та Україні.
– гіпотетико-дедуктивний метод, за допомогою якого емпіричний матеріал, що стосується практики європейського управління, було систематизовано та розтлумачено з погляду базових теоретико-методологічних положень сучасної теорії публічного управління, обґрунтовано практичні рекомендації щодо удосконалення інституціонального забезпечення взаємодії суб'єктів територіального розвитку в Україні;
– системно-аналітичний метод, згідно з яким на основі узагальнення наукових концепцій та розробок, присвячених стратегії інституціонального розвитку держави, проаналізовано наявну ситуацію функціонування інституціональної системи в Україні, побудовано гіпотетичну модель політико-адміністративних сітей управління регіональними процесами в Україні, запропоновано основні напрями удосконалення публічно-владних відносин.
Дисертаційне дослідження спирається на аналіз зарубіжних і вітчизняних наукових джерел, в тому числі Інтернет-ресурсів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням у науковій галузі державного управління, у процесі якого автором отримано нові наукові результати, які в сукупності парадигмально обґрунтовують стратегію інституціональних перетворень, спрямованих на впровадження сітьової парадигми територіального розвитку в Україні. У ній розкрито теоретико-методологічні засади сітьової взаємодії суб'єктів влади та суспільства, які є основою для розробки сітьової моделі публічного управління регіональними процесами та реалізації державної регіональної політики в умовах децентралізованої системи публічно-владних відносин.
У дисертації
уперше:
– розроблено сітьову парадигму територіального розвитку як цілісну систему знань, ідей, принципів та соціальних цінностей. Установлено, що вона будується на сучасних знаннях про постіндустріальне суспільство, в яких формулюються принципи поліцентризму, діалогічності влади; субсидіарності прийняття рішень; організаційного плюралізму; інституціонального партнерства; раціонального вибору та корпоративної соціальної відповідальності суб'єктів влади і суспільства, які інстальовано в діяльність публічно-управлінських структур на соціально-ціннісній основі – концептуально та законодавчо оформлених ідеях відкритого суспільства, суспільного блага, злагоди, соціальної рівності, справедливості, законності, правопорядку, свободи особистості та її автономності;
– установлено зв'язок сітьової парадигми територіального розвитку з сучасними концепціями доброго врядування, багаторівневого та інтегрованого врядування, вертикальної та горизонтальної координації, наскрізного управління, соціального капіталу, соціальної та інституціональної довіри, нового регіоналізму, які вплинули на системний перегляд методології регіональної політики в країнах ЄС;
– показано, що сучасна методологія державного управління визначає пріоритетні завдання розвитку теорії та практики державної регіональної політики в Україні, які мають бути спрямовані на децентралізацію публічно-владних відносин та формування горизонтальної політики (horizontal policy) на основі розробки та впровадження нової правової доктрини з погляду поняття “правове суспільство”, принципів представницької демократії, інструментів і механізмів поліцентричного прийняття рішень, деліберативної моделі суспільного розвитку, сітьової моделі просторової ідентифікації стратегії державної регіональної політики, створення спеціалізованих інформаційних ресурсів територіального розвитку;
– виявлено та обґрунтовано, що процес децентралізації публічно-владних відносин та інституціоналізації сітьової парадигми територіального розвитку в Україні, має супроводжуватися одночасним впровадженням таких інституціональних механізмів, як електронне урядування, муніципальний консалтинг та сітьова модель представництва регіональних інтересів;
удосконалено:
– методологічний підхід щодо прогнозування інституціональних ефектів, суспільних стимулів та ризиків активізації потенціалу самоорганізації у регіональних процесах на основі застосування понять “інституціональне середовище”, “інституціональна угода”, “інституціональна практика”, “інституціональна пастка” як теоретичних інструментів, які дають змогу: виявити зони стратегічної відповідальності суб'єктів влади та суспільства за виконання завдань територіального розвитку, які не зумовлені зобов'язальними нормами та директивами; з'ясувати соціально-ціннісну сумісність/несумісність формальних та неформальних інституціональних практик у взаємодії учасників політико-адміністративних сітей управління;
– концептуально-правовий підхід щодо розроблення норм законодавства, необхідних для створення сприятливого режиму кооперації влад всіх рівнів на основі переходу від концепції адміністративного регулювання публічно-владних відносин до концепції автономних повноважень, тривимірного принципу субсидіарності, законодавчого визначення балансу повноважень держави, місцевого самоврядування, громадянського суспільства та просторової ідентифікації стратегії державної регіональної політики;
– набули подальшого розвитку:
– сфера методологічного застосування поняття “сіть” в якості теоретичного інструмента аналізу інституціональних аспектів проблем територіального розвитку, пов'язаного із формуванням у структурі публічної влади гнучких автономних організаційно-управлінських систем із власними імперативами та самостійністю, розвитком реординаційних та координаційних відносин, удосконалення яких дає змогу здійснити інституціоналізацію сітьових форм взаємодії суб'єктів влади та суспільства, активізувати процес самоорганізації на регіональному і місцевому рівнях влади;
– концептуальний підхід щодо використання механізмів соціального партнерства та самоорганізаційного потенціалу територіальних громад, недержавних суб'єктів територіального розвитку на основі поєднання формальних та неформальних інституціональних практик з питань ідентифікації стратегії державної регіональної політики, спільного розроблення і реалізації програм та проектів регіонального і місцевого розвитку;
– обґрунтування шляхів посилення менеджеріальної функції системи виконавчих органів місцевого самоврядування на основі впровадження в Україні організаційно-управлінської моделі “рада-менеджер” як оптимальної публічно-управлінської структури для сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку;
– категорійно-понятійний апарат науки державно-управлінської науки, що стосується методології регіональної політики. Зокрема, розкрито методологічне значення таких понять: “політична сіть територіального розвитку”, “модель політико-адміністративних сітей управління”, “інформаційно-когнітивний простір територіального розвитку”, “культурно-економічна регіоналізація”, “інфраструктура міжінституціональної довіри”, які можуть бути застосовані як конструкти сучасної теорії та практики формування і реалізації нової концепції державної регіональної політики в умовах постіндустріального суспільства.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного впроваджені в діяльність органів державної влади, використані в прикладних дослідженнях державних і недержавних структур, у підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів і у викладацькій практиці. Зокрема, в результаті реалізації теоретичних положень дисертації розроблено:
– завдання Програми державної підтримки розвитку місцевого самоврядування, затвердженої Указом Президента України “Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні” від 30 серпня 2001 р. № 749/2001, яка виконувалась Фондом сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України спільно з центральними органами виконавчої влади та асоціаціями органів місцевого самоврядування України (акт про впровадження від 4 липня 2006 р. № 243/05/5-06-1);
– нормативно-правову база та методичні матеріали Всеукраїнського конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування, який проводиться Фондом сприяння місцевого самоврядування України при Президентові України з 2003 р. по цей час згідно з Указом Президента України “Про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування” від 28 жовтня 2002 р. № 952/2002) (акт про впровадження
від 4 липня 2006 р. № 243/05/5-06-2);
– рекомендації парламентських слухань на виконання доручення Прем'єр-Міністра України від 18 лютого 2003 р. № 9249 до Постанови Верховної Ради України “Про проведення парламентських слухань “Регіональна політика та місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекти” від 6 лютого 2003 р. N 476-IV, та які увійшли до Постанови Верховної Ради України “Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування” від 5 червня 2003 року № 939-IV (акт про впровадження від 4 липня 2006 р. № 243/05/5-06-3);
– рекомендації до проекту “Стратегія захисту прав та представлення інтересів органів місцевого самоврядування”, що реалізується Асоціацією міст України та громад у рамках проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) “Розширення навчальних послуг та дорадчої допомоги” (довідка про впровадження від 17 червня 2009 р. № 3-94);
– рекомендації щодо реалізації проекту “Електронне місто” виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області в частині визначення структури веб-порталу м. Українка, яка забезпечує відкриту та прозору діяльність органів місцевого самоврядування на основі використання ІКТ (довідка від 19 лютого 2009 р. № 31);
– навчальний курс “Муніципальне право зарубіжних країн” (довідка
від 19 лютого 2009 р. № 03-35 ) та збірник навчально-методичних матеріалів з курсу “Муніципальне право зарубіжних країн” (довідка від 19 лютого 2009 р.
№ 03-36) для студентів Академії муніципального управління; навчальний курс “Місцеве самоврядування в Україні” (довідка від 24 лютого 2009 р. № 16/363) і “Програма та методичні рекомендації до семінарських занять з курсу “Місцеве самоврядування в Україні” (довідка від 24 лютого 2009 р. № 16/363) для студентів Національної академії “Києво-Могилянська академія”.
Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження оприлюднені автором на численних міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових і науково-практичних заходах. Серед них найбільш важливими з точки зору проблематики дослідження були такі: Міжнародна конференція з питань презентації Європейської стратегії інновацій та доброго врядування на місцевому рівні (Київ, 2009); Науково-практична конференція за міжнародною участю “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006); Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми муніципального управління” (Київ, 2006); круглі столи: “Соціально-економічне становище сіл, селищ, міст: проблеми та перспективи” (Київ, 2003); “Розвиток громад через формування міжрегіональної муніципальної консультативної мережі” (Київ, 2007 р.); XІ Всеукраїнські муніципальні слухання “Інноваційні шляхи муніципального розвитку: сучасний стан, прогнози, проекти і програми” (Бердянськ, 2006); ХІІ Всеукраїнські муніципальні слухання “Формування системи належного, доброчесного місцевого врядування в Україні” (Київ, 2007); міжнародний форум “Європейські орієнтири місцевого та регіонального розвитку” (Київ, 2008); XIV Всеукраїнські муніципальні слухання “Реформа публічної влади як інструмент подолання фінансово-економічної кризи в Україні” (Київ, 2009).
Окремі положення дисертації обговорювались на фахових науково-методичних семінарах, експертних круглих столах та під час засідань організаційно-методологічних груп з підготовки щорічних Всеукраїнських муніципальних слухань, концепції нової державної регіональної політики та проекту Закону України “Про засади державної регіональної політ

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в розробці сітьової парадигми територіального розвитку як теоретичного інструменту обґрунтування стратегії розвитку інституціональної системи суспільства, яка забезпечує децентралізацію публічно-владних відносин та інституціоналізацію сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку, підготовлено пропозиції щодо практичного використання отриманих наукових результатів для розвитку концептуально-правової основи впровадження інституціональних механізмів суспільства, які підтримують ефективне функціонування сітьової моделі політико-адміністративного управління регіональними процесами.
На основі результатів дослідження сформульовано такі теоретичні висновки та пропозиції.
1. Розкрито методологічний потенціал поняття “сіть”. Воно застосовується в зарубіжних та вітчизняних дослідженнях як інструмент концептуалізації горизонтальної взаємодії в масштабах суспільства (“сітьове суспільство”); горизонтальної взаємодії держав та інституцій держав (“глобальний сітьовий світ”); горизонтальної взаємодії інституцій влади та суспільства (“політична сіть”); горизонтальної взаємодії в межах певної соціальної спільноти (“соціальна сіть”); удосконалення організаційно-управлінської сфери окремих підприємств, фірм, компаній, структур публічного управління на основі горизонтальних відносин (“сітьова організація”); організації певних сегментів економічної діяльності, що базуються на горизонтальних відносинах (сітьова економіка); сітьової взаємодії людей як способу когнітивного розвитку особистості, підвищення ефективності колективної дії (“когнітивна сіть”). Шляхом реалізації методологічного потенціалу поняття “сіть” теоретично обґрунтовано коректність трактування політичної сіті як елемента моделі політико-адміністративного управління процесами територіального розвитку, яка відображає комплекс поліструктурних взаємовідносин між окремими інститутами публічної влади і структурами суспільства на місцевому, регіональному, центральному рівнях його організації, що взаємодіють, керуючись спільним корпоративним інтересом, на засадах добровільності та автономності. Показано, що сфера методологічного застосування поняття “сіть” пов'язана із формуванням у структурі публічної влади гнучких автономних організаційно-управлінських систем на основі розвитку реординаційних та координаційних відносин, які дають змогу формувати множину узгоджених ієрархій політичних сітей центрального, регіонального, місцевого рівнів різної галузевої спрямованості. Виявлено, що сітьовий підхід є найбільш адекватним для реалізації принципу субсидіарності, оперативного узгодження та прийняття поліцентричних рішень з комплексу економічних, культурних та інших питань територіального розвитку.
2. Розроблено сітьову парадигму територіального розвитку як цілісну систему знань, ідей, принципів та соціальних цінностей, з'ясовано й досліджено теоретичні джерела, ідеї та концепції, які стали основою процесу її формування. Показано її вплив на децентралізацію державної влади у країнах ЄС, удосконалення державної регіональної політики в напрямі впровадження інструментів і механізмів горизонтальної політики та поліцентричного прийняття рішень. Установлено, що трансформація парадигм територіального розвитку пов'язана із системним переглядом інституціональних засад публічного управління з погляду принципів та концептуальних положень сучасних концепцій поліархічної влади, теорій постіндустріалізму, громадянського суспільства, довіри, соціального капіталу, неоінституціоналізму, методологічний апарат яких застосовується для інституціоналізації та моделювання сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку. Результатом такого перегляду є впровадження в практику публічного управління концепцій нового регіоналізму, доброго врядування, багаторівневого та інтегрованого врядування, вертикальної та горизонтальної координації, наскрізного управління.
Указані теорії та концепції визначають пріоритетні завдання системного перегляду державної регіональної політики в Україні з урахуванням міжнародно-правових документів Ради Європи: Додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування; Європейської хартії міст ІІ; Маніфесту нового урбанізму; Європейської хартії регіональної демократії (проект). У цих документах зафіксовані норми, спрямовані на децентралізацію влади, підвищення ролі регіонів у територіальному розвитку, посилення між¬територіального співробітництва міст та регіонів, фінансове і правове забезпечення місцевого самоврядування, поширення принципів демократії участі, вдосконалення систем контролю, прозорості та відповідальності органів місцевого самоврядування.
3. З'ясовано та описано інституціональну особливість (архітектуру) функціонування організаційно-управлінської моделі державного управління територіями, застосовуваної в ЄС. Вона полягає в тому, що в систему адміністративної організаційно-управлінської вертикалі вмонтовуються політико-адміністративні сіті управління регіональ¬ними процесами, які забезпечують просторову ідентифікацію стратегії регіональної політики та “горизонтальний консенсус” між суб'єктами територіального розвитку. Архітектура такої моделі формується на основі інституціо¬налізації концепцій колективних інтересів та контрактної культури, створення мережі спеціальних інститутів – агентств місцевого та регіональ¬ного розвитку, бізнесових та інноваційних центрів, місцевих коаліцій та регіональних партнерств розвитку тощо. Показано, що політико-адміністративні сіті управління складаються з вузлових інформаційних центрів (економічних, громадсько-політичних, експертних), навколо яких об'єднуються (групуються) бізнес-¬структури, громадські, професійні асоціації (їх об'єднання), які утворю¬ють простір сітьової взаємодії з питань територіального розвитку. Вони стають компонен¬тами більш складних соціально-управлінських систем (сітей), утворю¬ючи політичні сіті локального, регіонального, національного та транснаціональ¬ного рівнів. Множинність узгоджених ієрархій дає змогу на місцевому рівні приймати самостійні рішення, які укладаються в загальну стратегічну лінію політик адміністративно-територіальних одиниць і держави в цілому. Обґрунто¬вано, що подібна організаційно-управлінська модель може ефективно функ¬ціону-вати тільки за умови формування інституціональної довіри між терито-ріальними центрами прийняття рішень, єдиного інформаційно-когнітив¬ного простору, публічно-управлінських практик доброго врядування.
4. Окреслено основні культурно-інституціональні бар'єри, що перешко¬джають формуванню міжінституціональної довіри та впровадженню моделі політико-адміністративних сітей управління територіальним розвитком. Вони полягають у ментальній схильності значної частини суб'єктів політико-адміністративної діяльності центрального та регіонального рівнів до жорсткого контролю за органами місцевого самоврядування, недержавними суб'єктами економічної і громадської діяльності; авторитарних методах керівництва та опортуністичній поведінці посадових осіб публічної влади; ігноруванні етичних стандартів публічно-управлінської діяльності, принципів соціальної та економічної справедливості; низькій політичній діалоговій культурі. Зазначені культурно-інституціональні бар'єри значною мірою негативно впливають на розв'язання проблем інституціоналізації політико-адміністративних сітей управління, формування та реалізацію ефективної державної регіональної політики в Україні. Вони підтримуються: розбалансованістю та дублюванням повноважень органів публічної влади різних рівнів; залежністю інституціонально-політичної системи від вузькокорпоративних інтересів; наявністю інституціональних пасток; подвійною інституціоналізацією публічно-владних відносин; несприятливим режимом кооперації публічної влади різних рівнів; відсутністю чітко визначених зон стратегічної відповідальності суб'єктів територіального розвитку; їх низькою готовністю до міжінституціонального спів-робітництва. Вихо¬дячи з цього, концептуальні підходи і стратегія політичного та економічного реформування в Україні мають враховувати певні культурно-інституціональні характеристики існуючих публічно-владних відносин, які неможливо реформувати без утвердження нормативно-ціннісної системи відкритого демократичного суспільства.
5. Обґрунтовано пріоритетні завдання інституціонального розвитку, які забезпечують децентралізацію публічно-владних відносин та інституціоналіза¬цію сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку. Вони полягають у встановленні сприятливого режиму кооперації публічної влади всіх рівнів шляхом упровадження моделі автономних повноважень влад; забезпеченні реального функціонування моделі деліберативного суспільного розвитку, інститутів відповідальності та соціального контролю, механізмів правозастосування. З'ясовано, що невід'ємним елементом реалізації цих завдань є створення нової системної якості публічно-владних відносин шляхом формування інфраструктури міжінституціональної довіри. Це передбачає розробку нових законодавчих норм, які відображають суспільну цінність громадянського суспільства, механізми корпоративної соціальної відповідальності суб'єктів територіального розвитку, цінності права, справедливості, рівності, загального блага. Наведено аргументи на користь того, що концепт “правове суспільство” має відігравати більш важливу наукову та прикладну роль методологічного ядра побудови системи права, орієнтованої на запобігання загрозі подвійної (асиметричної) інституціоналізації демократичних цінностей. Показано, що концепт “правове суспільство” дає змогу впровадити принципи глибокої (тривимірної) субсидіарності, балансу організації та самоорганізації, багатовимірності, діалогічності та поліцентризму влади.
6. Визначено комплекс основних інституціональних механізмів, які мають забезпечити системне оновлення державної регіональної політики в Україні з використанням сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку. До нього входять електронне урядування, муніципальний консалтинг та сітьова модель представництва регіональних інтересів. Суспільно важлива роль електронного урядування полягає: в активізації прозорої горизонтальної взаємодії суб'єктів територіального розвитку на основі застосування ІКТ, формуванні інформаційно-когнітивного простору територіального розвитку, розширенні владного поля публічних органів управління через використання методів інформаційного впливу; муніципального консалтингу ¬– у впровадженні інноваційних публічно-управлінських практик у діяльність органів місцевого самоврядування, активізації їх самоорганізаційної діяльності з різних питань соціально-економічного та культурного розвитку; сітьової моделі представництва регіональних інтересів – у забезпеченні прозорих способів і методів представ¬лення та реалізації регіональних і місцевих інтересів, підвищенні переговорного статусу недержавних організацій, що функціонують у сфері місцевого та регіонального розвитку. Показано, що впровадження інституціональних меха¬нізмів електронного урядування, муніципального консалтингу та сітьової моделі представництва регіональних інтересів актуалізує реалізацію завдань підвищення рівня компетентності органів місцевого самоврядування, їх менеджеріалізації в рамках організаційно-управлінської моделі “рада-менеджер”.
7. Здійснено практичну верифікацію концептуальних підходів щодо впровадження принципу поєднання організації та самоорганізації в системі публічно-владних відносин через інституціоналізацію електронного урядування, муніципального консалтингу та сітьової моделі представництва регіональних інтересів. Верифікація підтвердила їх теоретико¬-методологічну важливість як теоретичного засобу переосмислення ролі, місця та значення публічної влади в системі децентралізованих публічно-владних відносин з погляду системного покращання практики державної регіональної політики та оновлення правових норм, які забезпечують інституціональну єдність системи публічної влади, організаційно-управлінську спроможність органів місцевого самоврядування актуалізувати самоорганізаційний потенціал територіальних громад. Результати верифікації засвідчили про низьку готовність переважної більшості територіальних громад реалізувати свій самоорганізаційний потенціал через різноманітні форми виявлення місцевої ініціативи, наявність психологічного спротиву суб'єктів публічної влади впровадженню інноваційних практик та забезпеченню прозорої інтерактивної взаємодії з населенням, у тому числі на основі застосування новітніх ІКТ. Зазначені фактори зумовлюють потребу у створенні єдиного інформаційно-когнітивного простору територіального розвитку, конкурентного середовища для органів місцевого самоврядування через здійснення механізмів муніципального консалтингу та сітьової моделі представництва регіональних інтересів, контрактних засад реалізації державної регіональної політики. У такому середовищі стимулюються самоорганізаційні процеси на основі розроблення самоврядними структурами проектів та програм місцевого і регіонального розвитку, створюється мотивація для розвитку партнерських відносин, сприятлива атмосфера для формування міжінституціональної довіри.
8. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо інституціональних перетворень в Україні, які мають забезпечити ефективність децентралі¬зованої системи публічно-владних відносин та сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку. Згідно з ними рекомендовано:
– Верховній Раді України розглянути концептуально-правові документи та законопроекти, які спрямовані на децентралізацію публічно-владних відносин, підвищення ролі організацій громадянського суспільства. Основними з них є такі: концептуально-правові документи системного оновлення конституційного регулювання територіальної організації влади в Україні; реформи місцевого самоврядування; реформи публічної адміністрації в Україні; законопроекти: “Про місцеве самоврядування в Україні” (нова редакція); “Про місцеві державні адміні-страції” (нова редакція); “Про службу в органах місцевого самовряду-вання”; “Про засади державної регіональної політики”;
– Кабінету Міністрів України розробити план заходів, який має передбачити: створення на урядовому Інтернет-порталі спеціалізованого веб-ресурсу, призначеного для розвитку та ефективного функціонування системи муніципаль¬ного консалтингу та сітьової моделі представництва регіональних інтересів; удосконалення Регламенту Кабінету Міністрів України в частині забезпечення справжнього функціонування інституту політичних консультацій, результативності етапу проведення дискусій, конкуренції концепцій та різних варіантів проектів рішень стосовно стратегії державної регіональної політики.
9. Визначено перспективи подальших наукових досліджень щодо вдосконалення інституціонально-політичної системи України, сприятливої для впровадження сітьової парадигми територіального розвитку. Вони полягають у висуванні пропо¬зицій щодо: розроблення механізмів упровадження стратегії державної регіональної політики, орієнтованої на виконання державою сервісних та координуючих функцій з використанням сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку; оптимізації системи розподілу повноважень за рівнями влади на основі збалансування централізації і децентралізації владних функцій; розробки нових законодавчих норм, які регулюють питання взаємодії органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого само¬врядування, організацій громадянського суспільства; удосконалення діючої в Україні моделі місцевого самоврядування з погляду реалізації вимог менеджеріалізації органів публічного управління регіонального та місцевого рівнів.
Таким чином, дисертаційна робота є першим завершеним комплексним дослідженням сітьової парадигми територіального розвитку, в якому розроблено теоретико-методологічні засади інституціонального забезпечення державної регіональної політики, що реалізується в умовах децентралізованої системи публічно-владних відносин на основі сітьових форм взаємодії суб'єктів територіального розвитку в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верхової Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Парлам. вид-во, 1997. – 99 с.
2. Закон України “Про науково-технічну інформацію” від 25.06.93 // Закони України / Верховна Рада України, Ін-т законодав. – К., 1996. – Т. 5. – С. 191–200.
3. Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” // Офіційний вісник України. – 2005. – № 40, ст. 2529.
4. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо помічників-консультантів депутата місцевої ради” // Офіційний вісник України. – 2006. – № 1–2, ст. 14.
5. Закон о местном самоуправлении Швеции (1991:900) // Матеріали міжнародної конференції “Розвиток місцевого самоврядування в Україні у контексті євроінтеграції”. – К., 2004.
6. Закон України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 27–28, ст. 182.
7. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні : Указ Президента України від 31 лип. 2000 р. № 928/2000 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 31, ст. 1261.
8. Про концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні : Указ Президента України від 20 лют. 2006 р. № 140/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 8, ст. 421.
9. Про Положення про Національну Раду з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування : Указ Президента України від 25 січ. 2001 р. № 50/2001 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5, ст. 173.
10. Про Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування : Указ Президента України від 28 жовт. 2002 р. № 952/2002 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 44, ст. 2003.
11. Про концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу : Указ Президента України від 5 берез. 2004 р. № 278/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10, ст. 578.
12. Про деякі питання впорядкування діяльності консультативно-дорадчих органів при Президентові України : Указ Президента України від 3 трав. 2006 р. № 340/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 18, ст. 1321.
13. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : Указ Президента України від 10 трав. 2006 р. № 361 / 2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 19, ст. 1376.
14. Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 трав. 2003 р. № 259-р // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18–19, ст. 864.
15. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005–2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 черв. 2004 р. № 746 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 23, ст. 1554.
16. Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні : Постанова Верховної Ради України від 1 груд. 2005 р. № 3175–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 15, ст. 131.
17. Про доступ громадськості до документів Європейського парламенту, Ради та Комісії: Постанова ЄК № 1049/2001 Європейського парламенту та Ради від 30 трав. 2001 р. // Свобода інформації, прозорість, електронне врядування: погляд громадянського суспільства / за ред. А. В. Празюка. – К., 2004. – 206 с.
18. Авер'янов В. Б. Місце категорії “державне управління” в теорії адміністративного права / В. Б. Авер'янов // Часопис Київського університетуту права. – 2004. – № 2. – С. 3–8.
19. Авер'янов В. Б. Адміністративна реформа та правова наука / В. Авер'янов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20–23.
20. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: зарубіжний досвід і пропозиції для України / авт.-упоряд. В. П. Тимощук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
21. Аналітика, експертиза, прогнозування : монографія / [Є. А. Макаренко, М. М. Рижков, М. А. Ожеван та ін.]. – К. : Наша культура, 2003. – 614 с. – (Наукова серія “Інформаційне суспільство, політика, право”).
22. Андерсон В. Регіоналістика: регіональний вимір глобалізації // Агора. Україна – нові перспективи. – К., 2005. – Вип. 1. – С. 109–116.
23. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекцій / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
24. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособие / Г. В. Атаманчук. – М. : Экономика, 2000. – 302 с. – (Энциклопедия управленческих знаний).
25. Атаманчук Г. В. Некоторые проблемы познания государственного управления / Г. В. Атаманчук // Збірник наукових праць Української академії державного управління / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К., 2003. – Вип. 1. – С. 5–18.
26. Аудит адміністративної діяльності : навч. посіб. / А. О. Чемерис, М. Д. Лесечко, Р. М. Рудницька, О. М. Чемерис. – Львів : ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 207 c. – (Бібліотека магістра).
27. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с.
28. Афанасьев М. Н. Клиентелизм и российская государственность: исследование клиентарных отношений, их роли в эволюции и упадке прошлых форм российской государственности, их влияния на политические институты и деятельность властвующих групп в современной России / М. Н. Афанасьєв. – 2-е изд., доп. – М. : МОНФ, 2000. – 317 с.
29. Баймуратов М. А. Публичная самоуправленческая (муниципальная власть) власть и гражданское общество: проблемы взаимосвязи и взаимозависимости / М. А. Баймуратов // Право и политика. – 2004. – № 3. – С. 82–87.
30. Баймуратов М. О. Деякі питання співвідношення громадянського суспільства та місцевого самоврядування // Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої та регіональної демократії в Україні / [упоряд. О. В. Бейко та ін.]. – К., 2003. – С. 198–212.
31. Бакуменко В. Д. Становление методологии государственного управления / Бакуменко В., Князев В., Сурмин Ю // Государственная служба. – 2004. – № 5 (31). – C. 11–19.
32. Бакуменко В. Д. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого пошуку / Бакуменко В., Князєв В., Сурмін Ю. // Вісник Української академії державного управління. – 2003. – № 2. – С. 11–27.
33. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія / В. Д. Бакуменко. – К. : УАДУ, 2000. – 326 с.
34. Баррозо Х. М. Виступ перед слухачами Лісабонської Ради 14 березня 2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dialogs.org.ua/. — Назва з екрану.
35. Барсукова С. Ю. Вынужденное доверие сетевого мира / С. Ю. Борсукова // Полис: Политические исследования. – 2001. – № 1. – С. 52–60.
36. Барсукова С. Ю. Нерыночные обмены между российскими домохозяйствами: теория и практика реципрокности / С. Ю. Борсукова. – М. : ГУ ВШЭ, 2004. – 52 с. — (Препринт / ГУ-ВШЭ ; WP4/2004/02).
37. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций / Л. Д. Бевзенко. – К. : Ин-т социологии, 2002. – 436 с.
38. Безверхнюк Т. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні : монографія / Т. М. Безверхнюк, С. Є. Саханенко, Е. Х. Топалова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – 560 с.
39. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Белл Д. // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К., 1996. – С. 194–251. – (Трансформація гуманітарної освіти в Україні / Міжнар. фонд “Відродження”).
40. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. – М. : Медиум, 1995. – 323 с.
41. Бирюков С. В. Модели систем управления регионами и специфика положения институтов региональной власти / С. В. Бирюков // Вестник Московского университета. Сер. 18. Социология и политология. – 2005. – С. 61–78.
42. Бирюков С. В. Основные модели представительства региональных интересов в современной политике (Зарубежный опыт) / С. В. Бирюков // Общественные науки и современность. – 2009. – № 4. – С. 82–90.
43. Білоскурська О. В. Організаційно-правовий механізм забезпечення виконання конституційного обов’язку додержуватися Конституції України та Законів України / Білоскурська О. В. // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 3. – С. 84–89.
44. Блинов А. Национальное государство в условиях глобализации: контуры построения политико-правовой модели формирующегося глобального порядка / А. Блинов. – М. : МАКС Пресс, 2003. – 149 с.
45. Бляхман В. Я. Гражданское общество: теоретическая конструкция или практическая реальность / В. Я. Бляхма // Вестник Московского университета. Сер. 18. Социология и политология. – 2005. – № 4. – С. 32–49.
46. Бодрова І. І. Західноєвропейський досвід регіонального реформування / І. І. Бодрова // Правові проблеми реформування регіональної влади : матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 12 квіт. 2002 р. / І. І. Бодрова. – Х., 2002. – С. 133–136.
47. Бойко-Бойчук О. В. Залучення громадськості як публічна політика органів місцевого самоврядування (на прикладі діяльності органів самоорганізації населення) / Л. Бойко-Бойчук. – К. : Міленіум, 2005. – 108 с.
48. Бойко-Бойчук О. В. Практикум ефективної влади: (Стратегії впровадження амін. реформи на місцевому рівні) / Бойко-Бойчук О., Хорунжий А. – Миколаїв : Атол, 2002. – 187 с.
49. Борденюк В. І. Децентралізація державної влади як явище державно-правового життя: поняття, суть та форми (види) / В. Борденюк // Збірник наукових праць Національної академії державного управління. – К., 2004. – Вип. 2. – С. 387–398.
50. Борденюк В. І. Деякі проблеми реформування інститутів публічної влади на місцях у контексті державної регіональної політики / В. Борденюк // Збірник наукових праць Української академії державного управління. – К., 2000. – Вип. 2, ч. 1. – С. 21–31.
51. Бочок М. П. Управління регіоном : навч. посіб. до практ. та самост. занять / Бочок М. П., Бутко М. П., Котельников Д. І. – Чернігів : Сіверян. думка, 2001. – 279 с.
52. Бугай С. Стан та перспективи розвитку регіональної політики в Україні (з огляду на досвід зарубіжних країн) / С. Бугай // Агентства регіонального розвитку в Україні: становлення та перспективи. – К., 2003. – С. 25–33.
53. Бураковский И. Экономические преобразования в Украине / И. Бураковский, В. Новицкий // Политические и экономические преобразования в России и Украине. – М., 2003. – C. 73–114.
54. Бусыгина А. Г. Региональное развитие на территории Европейского Союза / А. Г. Бусыгина // Политические и экономические преобразования в России и Украине. – М., 2000. – C. 6–17.
55. Бусыгина И. Региональная политика: новые тенденции и вызовы / И. Бусыгина // Европейский Союз на пороге XXI века. – М., 2001. – C. 95–104.
56. Бэннермэн Э. Лиссабонский табель успеваемости. Как продвигаются экономические преобразования в Европе / Э. Бэннермэн. – М. : Пробел, 2000. – 50 с.
57. Бьюкенен Д. Конституция экономической политики [Электронный ресурс] / Д. Бьюкенен // Вопросы экономики. – 1994. – № 6. – Режим доступа: http://institutional.boom.ru/TPC/Bujukenen.htm. — Загл. с экрана.
58. Вавилов С. Политические решения – объект методологического анализа / С. Вавилов // Государственная служба. – 2004. – № 3 (29). – С. 81–86.
59. Вайнерфельд В. Новое лицо Европы [Электронный ресурс] / В. Вайнерфельд // Россия в глобальной политике. – 2004. – № 4. – Режим доступа: http://www.globalaffairs.ru/numbers/9/2911.html. — Загл. с экрана.
60. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : монографія / О. Л. Валевський. – К. : НІСД, 2001. –240 c.
61. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия : учеб. пособие / И. А. Василенко. – М. : Логос, 2000. – 200 с.
62. Василенко И. А. Информационные ресурсы власти и формирование новой посткоммунистической картины политического мира XXI века / И. А. Василенко // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. – 2005. – № 2. – C. 26–37.
63. Василюк С. Ф. Розвиток доктрини поділу державної влади на сучасному етапі / С. Ф. Василюк // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 2. – С. 27–32.
64. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Брусел]. – К. : [б. в.] ; Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
65. Винарик Л. С. Информационная культура в современном обществе : учеб. пособие / Л. С. Винарик, Я. Г. Берсуцкий, А. Н. Щадрин. – Донецк : ИЭП : ДИЭХП, 2003. – 371 с.
66. Вобленко С. В. Культура городского самоуправления : учеб. пособие / Вобленко С. В., Вобленко Н. А., Говоренкова Т. М. – Николаев : Тетра, 1997. – 367 с.
67. Вовканич С. Й. Генерирование ценной информации – путь построения конкурентоспособного инновационного общества / С. Вовканич // Экономика Украины. – 2005. – № 3. – С. 42–48.
68. Всесвітній Саміт з питань Інформаційного Суспільства, (10–12 груд. 2003 р., м. Женева, Швейцарія) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e–ukraine.com.ua/viewnews/press/31. – Назва з екрану.
69. Всеукраїнський конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування 2003 року : зб. нормат.-прав. актів, док., інформ. та метод. матеріалів / наук. ред. О. Власенко. – К. : Атіка-Н, 2004. – 216 с.
70. Гаєвський Б. А. Політичне управління : навч. посіб. / Б. А. Гаєвський, В. А. Ребкало, В. М. Туленков. – К. : УАДУ, 2001. – 158 с.
71. Гаєк Ф. А. Конституція свободи / Ф. А. Гаєк ; пер. з англ. М. Олійник, А. Каролишинак. – Львів : Літопис, 2002. – 556 с.
72. Гарань А. Политико-государственные преобразования в Украине / А. Гарань, С. Макеев // Политические и экономические преобразования в России и Украине / отв. ред. В. Смирнов. – М., 2003. – С. 185–223.
73. Гидденс Э. Устроение общества: очерк теории структурации. – М. : Акад. проект, 2003. – 528 с. – (Концепции).
74. Гіденс Е. Соціологія / Е. Гіденс. – К. : Основи, 1999. – 726 с.
75. Глобализация и Россия: Проблемы демократического развития. – М. : ТИД Русское слово – РС, 2004. – 496 с.
76. Глобальные трансформации и стратегии развития / [О. Г. Белорус, Д. Г. Лукьяненко, О. М. Гончаренко и др.]. – К. : Орияне, 2000. – 422 с.
77. Удосконалення адміністративно-територіального устрою України з урахуванням відповідного досвіду країн Центральної та Східної Європи // Європейські орієнтири адміністративного реформування в Україні : монографія / [Л. М. Гогіна, І. В. Козюра, С. О. Кравченко та ін.]. – К., 2005. – С. 93–126.
78. Голобуцький О. П. Електронний уряд / О. П. Голобуцький, О. Б. Шевчук. – К. : Атлант UMS, 2002. – 173 с.
79. Головаха Е. И. Постсоветская деинституционализация и становление новых социальных институтов в украинском обществе / Е. Головаха, Н. Панина // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2001. – № 4. – С. 5–22.
80. Гошко А. О. Контури нового управлінського курсу трансформації України / А. О. Гошко, Г. А. Дмитренко, В. М. Князєв. – К. : НАДУ, 2004. – 176 с.
81. Грачев М. Н. Демократия: методология исследования, анализ перспектив / М. Н. Грачев, А. С. Мадатов. – М. : Алкигамма, 2004. – 128 с.
82. Григорьян Э. Р. Глобализация и моделирование социальной динамики : сб. ст. / Григорьян Э. Р., Мунтян М. А., Сафонова М. А. – М. : Ин-т соц. наук, 2001. – 146 с.
83. Гринюк Р. Ф. Ідея правової держави: теорем.-прав. модель і практ. реалізація / Р. Ф. Гринюк. – К. : Ін Юре, 2004. – 388 с.
84. Грицяк І. А. Право та інституції Європейського Союзу : навч. посіб. / І. А. Грицяк. – К. : К.І.С., 2004. – 258 с.
85. Грицяк І. А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади : монографія / І. А. Грицяк. – К. : НАДУ, 2005. – 236 с.
86. Гришин И. Шведская модель общественного развития: дихотомия рынок – политика / И. Гришин // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – № 10. – С. 76–87.
87. Гришин И. Шведская модель общественного развития: дихотомия рынок – политика / И. Гришин // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – № 11. – С. 86–95.
88. Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії : матеріали методол. семінару (м. Київ, 27 січ. 2004 р.) / [упоряд. Є. В. Перегуда]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2004. – 83 с.
89. Громогласова Е. Признаки нового этапа в институциональной эволюции ЕС (открытый метод координации) / Е. Громогласова, М. Стрежнева // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – № 9. – С. 55–66.
90. Гуцель В. Принцип субсидіарності та його роль у реалізації функцій держави (на прикладі країн Європейського Союзу) / В. Гицель // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3 (42). – С. 234–242.
91. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество : пер. англ. / Дж. Гэлбрейт. – М. : АСТ : Транзит кн. ; СПб : Terra Fantastica, 2004. – 602 с.
92. Гэлбрейт Дж. Экономические теории и цели общества / Дж. Гэлбрейт. – М. : Прогресс, 1976. – 406 с.
93. Гэлбрейт Дж. Какова американская экономика на самом деле? Мягкие бюджеты и кейсианская деволюция / Дж. Гэлбрейт // Логос. – 2003. – № 2 (27). – С. 13–30.
94. Гэлбрейт Дж. Справедливое общество. Гуманистический вигляд / Дж. Гэлбрейт. – Режим доступа: http://iir–mp.narod.ru/books/inozemcev/page_1223.html. – Загл. с экрана.
95. Давыдов А. А. О компьютационной теории социальных агентов / А. А. Давыдов // Социологические исследования. – 2006. – № 2 – С. 19–28.
96. Даль Р. О демократии [пер. с англ.] / Р. Даль. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 208 с.
97. Дармограй Н. Культура влади – неокорпоративизм (за Ф. Шмиттером) / Н. Дармограй // Збірник наукових праць Національної академії державного управління / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К., 2005. – Вип. 1. – С. 286–296.
98. Дегтярев А. А. Методологические подходы и концептуальные модели в интерпретации политических решений (II) / А. А. Дегтярев. – Режим доступа: http://www.politanaliz.ru/articles_56.html. – Загл. с экрана.
99. Дегтярев А. А. Методологические подходы и концептуальные модели в интерпретации политических решений (III) / А. А. Дегтярев // Полис: Политичесике исследования. – 2003. – № 3. – С. 152–163.
100. Декларація щодо регіоналізму в Європі, прийнята Асамблеєю європейських регіонів 4 грудня 1996 р. // Управління сучасним містом. – 2001. – № 7–9. – С. 152–170.
101. Дементьев В. В. Экономика как система власти : монографія / В. В. Дементьєв. – Донецк : Каштан, 2003. – 403 с.
102. Демпси Дж. Электронное правительство и его выгоды для широких масс / Демпси Джеймс // Государственное управление в переходных экономиках. – 2003. – Зима. – С. 24–27.
103. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні : навч. посіб. / О. І Валевський, В. А. Ребкало, М. М. Логунова [та ін.]. – К. : УАДУ, 2000. – 230 с.
104. Добролюбов А. И. Государственная власть как техническая система: О трех великих социальных изобретениях человечества / А. И. Добролюбов. – 2-е изд., стер. – М. : Эдиториал УРСС, 2003. – 237 с.
105. Довгий О. Трансформація соціально-економічних систем через впровадження інформаційно–комунікаційних технологій / О. Довгий // Економічний часопис — XXI. – 2005. – № 5–6. – Режим доступу: http://www.soskin.info/ea.php?pokazold=20050508&n=5–6&y=2005. – Назва з екрану.
106. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети / М. І. Долішній. – К. : Наук. думка, 2006. – 511 с.
107. Долішній М. І. Генетико-еволюційна парадигма механізму регіональної політики / М. І. Долішній // Регіональна політика та механізми її реалізації / ред. М. І. Долішній. – К., 2003. – С. 14–17.
108. Долішній М. І. Базові економічні теорії – методологічна основа механізму регіональної політики / М. І. Долішній, С. М. Злупко // Регіональна політика та механізми її реалізації / ред. М. І. Долішній. – К., 2003. – С. 9–14.
109. Долішній М. І. Втілення національної ідеї у процес реалізації механізму регіональної політики / М. І. Долішній, С. М. Злупко // Регіональна політика та механізми реалізації / ред. М. І. Долішній. – К., 2003. – С. 35–40.
110. Долішній М. І. Макрорегіоналізація України як основа здійснення регіональної політики / М. І. Долішній, В. К. Симоненко // Регіональна політика: методологія, методи, практика / [редкол.: М. І. Долішній (відп. ред.) [та ін]. – Львів, 2001. – С. 24–36.
111. Дорогунцов С. И. Хозяйствование – синергетический инвариант / С. И. Дорогунцов, А. Н. Ральчук. – К. : Орияне, 2006. – 227 с.
112. Драгомирецька Н. М. Комунікативна діяльність в державному управлінні: теоретико-методологічний аспект дис. … д. держ. упр. : 25.00.01 / Драгомирецька Наталія Михайлівна. – К., 2007. – 453 с.
113. Дрешпак В. М. Структура інформаційного простору регіону в контексті державної політики у сфері засобів масової інформації / В. Дрешпак // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2003. – Вип. 3 (13). – С. 117