КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ВАЛЕВСЬКИЙ Олексій Леонідович

УДК 35.01:32

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ
ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
РЕБКАЛО Валерій Андрійович
доктор філософських наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

КИЇВ - 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
4

ВСТУП ………………………………………………………….
5

РОЗДІЛ 1
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ТА ТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1. Методологічні засади політичного аналізу ……………..
17

1.2. Основні поняття творення політики …………………….
56

Висновки до розділу 1 ………………………………………..
94

РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ ТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

2.1. Макрополітичні вектори політики реформ: історичні та соціальні контексти ……………………………………………

98

2.2. Чинники та етапи становлення державної політики ……
139

Висновки до розділу 2 ………………………………………..
220

РОЗДІЛ 3
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У ВИБОРЧИХ ПРОЦЕСАХ: ДОСВІД, ЗДОБУТКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

3.1. Аналіз складових схвалення політичного рішення на прикладі прийняття мажоритарно–пропорційної виборчої системи ……………………………………………………….

226

3.2. Альтернативи схвалення політичного рішення на прикладі прийняття пропорційної виборчої моделі ………..

242

3.3. Умови неспроможності реалізовувати державну політику (на прикладі Всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 року) ………………………………………………

260

Висновки до розділу 3 …………………………………………
277

РОЗДІЛ 4
ВСТАНОВЛЕННЯ БАЛАНСУ ПОЛІТИЧНИХ І АДМІНІСТРАТИВНИХ СКЛАДОВИХ ЯК СТРАТЕГІЯ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

4.1. Теоретичні та інституційні складові розмежування політичних та адміністративних функцій у державному управлінні ……………………………………………………..

285

4.2. Політико–правові засади функціонування інституту державних секретарів, причин його запровадження та скасування ……………………………………………………

304
4.3. Розмежування політичних і адміністративних функцій у діяльності уряду – шлях до підвищення ефективності державного управління ………………………………………

328

Висновки до розділу 4 ……………………………………….
351

ВИСНОВКИ …………………………………………………..
357

ДОДАТКИ …………………………………………………….
364

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….
370

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗМІ засоби масової інформації
БЮТ Блок Юлії Тимошенко
КПУ Комуністична партія України
НРУ, Рух Народний Рух України
ООН Організація об'єднаних націй
PR паблік рілешинз
МЦПД Міжнародний центр перспективних досліджень
МВФ Міжнародний валютний фонд
РНБОУ Рада національної безпеки і оборони України
ВВП Валовий внутрішній продукт
СНД Співдружність незалежних держав
ТІ Transparency International
CPI corruption perceptions index
РФ Російська Федерація
Венеціанська комісія Європейська комісія “За демократію – через право”
ВДВ валова додана вартість
АЕГ адміністративно–еконо¬мічні групи
ЄЕП Єдиний економічний простір
СДПУ (о) Соціал-демократична партія України (об’єднана)
ПЗУ Партія зелених України
ПАРЄ Парламентська Асамблея Ради Європи
ЦВК Центральна виборча комісія України
СПУ Соціалістична партія України
ЄС Європейський Союз
СОТ Світова організація торгівлі
ВРУ Верховна Рада України
КС Конституційний Суд України
КМУ Кабінет Міністрів України
НДП Народно-демократична партія
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В українському суспільстві відбу¬ваються фундаментальні політичні та соціально–економічні трансформації, які потребують осмислення і врахування у творенні державної політики. На порядок денний постають завдання розуміння природи цих трансформацій у контексті загальноєвропейських тенденцій та побудови державних інсти¬туцій, які б були адекватні викликам часу. Зазначені процеси потребують ґрунтовного наукового дослідження, визначення системних концептуальних засад аналізу й творення державної політики в сучасних динамічних умовах розвитку українського суспільства.
Важливість та необхідність ґрунтовного дослідження концептуальних засад впровадження державної політики в умовах трансформації українського суспільства зумовлені ще й тим, що ця наукова проблема й дотепер не знайшла адекватного висвітлення у вітчизняній літературі, не стала об’єктом уваги з боку політиків та громадськості. Водночас очевидно, що якісний аналіз та дієве вироблення державної політики на підставі осмислення раціональних концептуальних засад здатні сприяти подальшій демократизації політичного процесу та підвищенню якості державного управління в Україні. Це дало б змогу унеможливити виникнення підстав для політичних криз, знизило б конфліктність політичного процесу та підвищило б легітимність влади.
Актуальність теми дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно присвячене розв’язанню складного і важливого наукового завдання, яке складається з низки проблем, що стоять на порядку денному управлінської науки. Зокрема, визначаються методологічні засади ситуативного та стратегічного видів політичного аналізу, напрями реалізації адміністративної реформи через розмежування політичних та адміністративних посад. Розв’язання зазначених проблем є актуальним у контексті порядку денного сучасного етапу трансформаційних процесів та впровадження інституціо-нальних перетворень для підвищення ефективності державного управління.
В Україні дослідженню теоретичних питань політичного процесу і впливу культурних, соціологічних та історичних чинників на творення державної політики присвячено багато публікацій. Серед них слід відзначити роботи В.Авер’янова [49], Е.Афоніна [61, 62], В.Бебика [67, 68], В.Бондаренка [212], А.Гальчинського [143], М.Головатого [149, 150], М.Михальченка [161], В.Кременя [212, 213], А.Матвієнка [249], Т.Мотренка [319], Г.Сит¬ни¬ка [349], Ю.Пахомова [300, 301], Л.Шкляра [424], Ю.Шемшученка [194], в яких розглядаються актуаль¬ні питання розвитку політичної системи і державного управління.
Серед джерельної бази дослідження є переклади робіт сучасних зарубіжних авторів з аналізу державної політики М.Брауна [74], Л.Пала [295], Д.Вей¬мера і Е.Вайнінга [124], К.Вайс [126], Д.Стоун [355], Е.Янга і Л.Куінна [432], в яких визначено мето¬дологічні основи формування та релізації політики, а також кон¬цептуальні засади політичного аналізу. Зазначені автори пропонують цілісну картину реалізації політики, досліджують функціональні й структурні характеристики державної стратегії.
Слід також назвати роботи російських учених, зокрема В.Амеліна [51], Г.Атаманчука [59], К.Гаджієва [141, 142], А.Дегтярьова [175, 176], К.Симонова [345], В.Козбаненко [156], О.Пана¬ріна [298], Ф.Шамхалова [418], де розглядаються теоретико–методологічні проблеми дер¬жавного управління, методологічні проблеми політичного прогнозування, концептуальні засади політичної теорії.
У роботах українських науковців досліджуються сучасні проблеми теорії та практики державного управління й аналізу державної політики. Зокрема, це наукові праці В.Бакуменка [70], В.Голубь [374], Н.Грицяк [159, 160], Ю.Кальниша [210, 211], Н.Нижник [279, 280, 281], В.Ребкала [294, 328, 329, 330], І.Розпутенка [352], М.Пірен [302], С.Серьогіна [344], В.Скуратівського [351, 353], С.Сьоміна [365], О.Сушинського [361], С.Телешуна [363, 365], В.Тертички [367, 370], В.Трощинського [379] та ін. У дослідженнях зазначених авторів запропоновано нові методологічні підходи до аналізу політичного процесу і, зокрема, державної політики.
Зазначені науковці багато зробили для напрацювання теоретичних засад аналізу державної політики та концептуальних підходів до розв’язання актуальних проблем державного управління. Водночас у вітчизняній науці зберігається актуальність дослідження понятійного апарату політичного аналізу та проблем застосування політичного аналізу до формування й реалізації державної політики, зокрема інформаційно–аналітичного супроводу діяльності органів державної влади. У науковій літературі залишаються недостатньо вивченими питання дослідження інституціональних перетворень для підвищення ефективності державного управління в умовах парламентсько–президентської моделі. Виходячи з цього в дисертаційній роботі предметом дослідження стали такі проблеми, як методологічні засади ситуаційного та стратегічного видів політичного аналізу, вивчення механізмів упровадження державної політики, здобутки та прорахунки реалізації державної політики у виборчому процесі, необхідність інституційного розмежування політичних та адміністративних функцій у державному управлінні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження репрезентує результати наукових розробок автора, що були отримані під час виконання комплексного наукового проекту Національ¬ної академії державного управління при Президентові України “Дер¬жав¬не управління та місцеве самоврядування” в межах науково–дослідних робіт кафедри державної політики та управління політичними процесами за темами: “Роз¬робка моделі і методики моніторингу взаємодії суб’єктів державного управління та впливу на їх діяльність політичного процесу” (ДР № 0103U008623), у рамках якої обґрунтовуються розроблені здобувачем засади політичного аналізу в реалізації завдань підвищення ефективності державного управління; “Державне управління в умовах політичної реформи: шляхи формування дієвої системи стримувань і противаг” (ДР № 0107U0055907), у процесі розробки якої були сформульовані теоретико–методологічні підходи та положення щодо встановлення та розвитку механізму стримувань і противаг у державно–управлінських відносинах.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення концептуальних засад упровадження державної політики; обґрунтування застосування отриманих результатів у функціонуванні державного управління в Україні, зокрема для побудови збалансованої системи державно–владних відносин, що стало б запорукою забезпечення ефективності системи державного управління.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено та виконано такі дослідницькі завдання:
− визначити методологічні засади та особливості аналізу політичної ситуації і стратегічного політичного аналізу;
− дослідити принципи розробки державної політики, зокрема специфіку інформаційно–аналітичного забезпечення роботи органів влади;
− проаналізувати механізм вироблення державної політики в Україні, зокрема визначити причини незадовільного стану реалізації державної політики;
− встановити особливості впрова¬дження державної політики у вибор-чому процесі, який має ключове значення у функціонуванні політичної системи, зокрема проаналізувати механізм реформування виборчої системи;
− розробити та обґрунтувати шляхи реформування системи державного управління через розмежування політичних та адміністративних функцій з ме-тою підвищення її інституційної здатності до впровадження державної політики.
Об’єкт дослідження – закономірності та особливості процесів державо-творення в умовах трансформації українського суспільства.
Предмет дослідження – концептуальні засади реалізації державної політики на етапі політичних змін у суспільстві.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що визначення концептуальних засад державної політики сприятиме розвитку державних інститутів в умовах трансформації українського суспільства та підвищенню ефективності державного управління. Гіпотеза дослідження пов’язується, по–перше, із необхідністю консолідації політичної еліти для реалізації національних інтересів, по–друге, із завданнями створення політико–правових засад механізму стримувань і противаг з метою забезпечення збалансованого функціонування державно–управлінських інститутів в умовах парламентсько–президентської моделі розвитку України.
Методи дослідження. Для реалізації мети й завдань дослідження автором використовувалася сучасна наукова методологія, яка базується на принципах єдності історичного та логічного (вказує на змістовний зв’язок історичних етапів розвитку об’єкта з його політичною та соціальною сутністю), єдності законів розвитку об’єкта та його пізнання (зумовлює необхідність пізнання державно–управлінських відносин у змістовному зв’язку з історичним розвитком суспільства), сходження від абстрактного до конкретного (від визначення методологічних засад політичного аналізу і механізмів творення державної політики до аналізу конкретних випадків її впровадження і визначення шляхів розвитку державного управління).
У процесі дослідження автором використовувалися такі наукові методи:
 системний метод, який дав можливість представити політичний аналіз як цілісну структуру, що розвивається, а також визначити змістовні зв’язки аналітичної діяльності із соціальними процесами та управлінською практикою (зокрема з’ясувати специфіку інформаційно–аналітичного забезпечення роботи органів влади);
 історичний метод, за допомогою якого досліджувався розвиток системи державного управління в сучасному суспільстві. Історичний метод дав змогу реконструювати змістовні зв’язки системи управління з історичним процесом розвитку українського суспільства;
 структурно–функціональний метод, який розкриває системні складові предмета дослідження. Використання цього методу дало можливість визначити базові складові (такі як рівень стратегічної культури, вплив груп інтересів, механізми впровадження державної політики), що визначають управлінську діяльність як систему соціальної взаємодії;
 компаративістський метод, за допомогою якого порівнювалися особливості впровадження державної політики у виборчому процесі й аналізувався зарубіжний досвід розмежування політичних та адміні¬ст¬ративних функцій. Використання компаративістського методу забезпечило визначення загальних тенденцій у формуванні системи управління в контексті трансформаційних процесів в українському суспільстві;
 статистичний метод, що дав можливість сформувати емпіричну базу дослідження та визначити динаміку економічного, соціального та політичного розвитку суспільства;
 прогностичний метод, який розкриває перспективи розвитку політичної сфери та системи управління. Використання цього методу дало змогу сформувати прогностичні оцінки стосовно подальшого розвитку державного управління в контексті трансформації українського суспільства;
 аналіз нормативно–правових актів та документальної інформації стосовно діяльності органів державної влади, що дозволив узагальнити чинну нормативну базу з метою визначення подальших шляхів розвитку конституційних та правових засад державного управління.
З метою підтвердження обґрунтованості та наукової новизни результатів дослідження застосовувалися їх емпірична перевірка та апробація в реальних умовах діяльності органів державної влади. Таким чином, у процесі верифікації результатів дисертаційного дослідження відбувалося їх впровадження в практику діяльності органів державної влади України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є цілісним дослідженням у науковій галузі державного управління, в процесі якого автором особисто отримано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розкривають визначну роль концептуальних засад впровадження державної політики в умовах трансформації українського суспільства.
У дисертаційній роботі вперше:
 запропоновано комплексну модель політичного аналізу як окремої сфери інструментального політологічного знання, яка складається із ситуаційного та стратегічного видів аналітичної практики. Визначено, що відмінності в предметі і методологічних засадах ситуаційного та стратегічного видів політичного аналізу полягають у способах отримання нового знання, процедурах збирання та узагальнення інформації, технологіях інтерпретації та систематизації, способах форму¬лювання прогностичних оцінок;
 визначено концепцію подальшого державного розвитку, яка полягає у необхідності формування стійкої національної ідентичності, що має стати відображенням консенсусу між громадянським суспільством та елітними групами стосовно ієрархії пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики держави. Показано, що трансформація українського суспільства базувалася на спрощених уявленнях про зміст ліберальних цінностей, згідно з якими лише формальні ознаки політичної демократії та послаблення впливу держави в економічній сфері визначалися метою реформування посттоталітарного суспільства. Доведено, що на сучасному етапі трансформації українського суспільства пріоритетними напрямами державної політики повинні бути завдання посилення ролі держави в регулюванні соціально–економічних процесів та формування структур суспільних (неекономічних) відносин, які б могли забезпечити соціаль¬ну ефективність ринку;
 започатковано новий науковий підхід у дослідженні причин деструктивних процесів у політичній сфері та системі управління, який дав можливість визначити руйнівну роль домінування корпоративних інтересів політичних угруповань. Зокрема, на прикладі реформування виборчої системи від мажоритарної до пропорційної показано, що у схваленні різних виборчих моделей політична еліта переслідувала переважно власні корпоративні цілі;
удосконалено:
 структуру середовища, в якому здійснюється політичний аналіз і яке впливає на результати аналітичної роботи. Зокрема, у дисертаційному дослідженні проаналізовано специфіку впливу на аналітичну роботу таких чинників, як рівень політичної культури; конфлікт інтересів та цінностей суб’єктів політичного¬ процесу; вплив міжнародної спільноти;
 обґрунтування необхідності забезпечення балансу між політичною й адміністративною складовими в державному управлінні. На прикладі запровадження та функціонування інституту державних секретарів доведено, що цей досвід має стати у пригоді в реформуванні політичної системи і побудові якісно нової системи державного управління. Визначена органі¬заційна потреба системи державного управління в необхідності підвищення інституційної спроможності уряду через розмежування політичних та адміністративних функцій, деполітизацію державної служби та розвиток коаліційного механізму формування уряду. Визначаються пропозиції, спрямовані на підвищення статусу Програми діяльності уряду як базового документа, що визначає стратегію державної політики;
набули подальшого розвитку:
 обґрунтування політичного аналізу як складової інформаційно–аналітичного супроводу діяльності органів державного управління та засобу ціле¬спрямованого впливу на соціально–економічні та політичні процеси. На підставі аналізу організаційних та методологічних проблем, з якими стикаються інформаційно–аналітичні підрозділи в державних інституціях, визначено, що серед пріоритетних напрямів є уточнення функціональних та методологічних стандартів інформаційно–аналітичної роботи в органах державної влади, які б дали змогу більш чітко визначати її ефективність;
 підходи до подальшого розвитку конституційної реформи в напрямі зміцнення парламентсько–президентської моделі. Показано, що конститу¬ційна реформа не повинна обмежуватися колом питань побудови збалансованих повноважень між центральними органами влади. Комплексне впровадження конституційної реформи має закладати політико–правові засади підвищення дієздатності державної влади, зміцнення інституційних основ демократії та конституційних прав і свобод громадян, реалізації адміністративної реформи для підвищення ефективності державного управління.
Практичне значення одержаних результатів. З метою підтвердження обґрунтованості та новизни результатів дослідження було застосовано їх верифікацію та впроваджено отримані результати у практику діяльності органів державної влади України.
Отримані наукові результати та практичні рекомендації дисертаційного дослідження використовуються в роботі кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії державного управління при Президентові України, Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України, а також у роботі:
 Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України в процесі планування та організації роботи інформаційно–аналітичних підрозділів. Зокрема, актуальними є сформульовані особливості інформа¬ційно–аналітичних процедур, пропозиції стосовно формування загальних стандартів функціо¬нування інформаційно–аналітичних підрозділів у дер¬жавних органах влади, а також пропозиції щодо підготовки типового (при¬мірного) регламенту функціонування інформаційно–аналітичних служб орга¬нів державного управління (довідка про впровадження від 4 липня 2008 р. № 18/10–84);
 Головного науково–експертного управління Апарату Верховної Ради України в процесі наукової експертизи законопроектів з питань внутрішньої політики України, адміністративної реформи та виборчого законодавства (довідка про впровадження від 1 вересня 2008 р. № 16/3–1126);
 Національного інституту стратегічних досліджень у підготовці аналітичних записок до Секретаріату Президента України “Механізми стримувань і противаг у політичних системах країн ЄС та в Україні” і “Право вето Глави держави як елемент системи стримувань і противаг” (акт про впровадження від 21 серпня 2008 р.);
 Міністерства юстиції України в процесі підготовки законопроектів з питань удосконалення конституційного і виборчого законодавства та адміністративної роботи. Зокрема, окремі висновки і пропозиції вико-ристовувались у Департаменті конституційного та адміністративного права в процесі підготовки законопроектів “Про громадські організації”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення” та “Про порядок організації і проведення мирних заходів” (довідка про впровадження від 4 грудня 2008 р. № 18–52/383);
 Головного управління державної служби України в роботі з підготовки законопроектів з питань реформування державної служби та розробки нормативних актів з розвитку державної служби, зокрема проекту Закону України “Про державну службу”. Практичну значущість мають висновки та пропозиції стосовно необхідності інституційного розмежування політичних та адміністративних функцій в державному управлінні, створення правових умов для забезпечення деполітизації та професіона¬лізації державної служби в Україні (довідка про впровадження від 1 червня 2009 р. № 3742/06–09).
Висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані в діяльності Президента України (у сприянні розвитку стра-тегічного планування державної політики, посиленні ролі держави в регулюванні соціально–економічних процесів, формуванні національної ідентичності), Верховної Ради України (у схваленні законопроектів з питань адміністративної реформи, виборчого законодавства, продовження консти-туційного процесу з метою встановлення збалансованої системи політико–управлінських відносин), Кабінету Міністрів України (у розробці зако-нопроектів, спрямованих на розвиток інституційної спроможності уряду, зокрема розмежування політичних та адміністративних функцій в управлінні, деполітизації та професіоналізації державної служби, підвищенні статусу Програми діяльності уряду), інших органів державної влади та органів місце-вого самоврядування України (у роботі інформаційно–аналітичних підрозділів, у розробці ефективної державної політики), а також у діяльності недержавних громадських об’єднань, наукових установ та навчальних закладів при підготовці політологів, фахівців із політичного аналізу, магістрів державного управління та центрів підвищення кваліфікації державних службовців.
Особистий внесок здобувача. Висновки та пропозиції, у тому числі й ті, що визначають наукову новизну, сформульовані автором особисто. У надрукованій спільно з В.А.Ребкалом статті автором здійснені обробка та узагальнення емпірічного матеріалу стосовно формування регіональної державної політики; у навчальному посібнику в співавторстві з В.А.Ребкалом та Ю.Г.Кальнишем автором досліджуються методологічні засади політичного аналізу, особливості ситуаційного та стратегічного видів аналітичної практики. У надрукованій спільно з С.Г.Конончук аналітичній доповіді автором досліджуються концептуальні та організаційні засади розмежування політичних та адміністративних засад в державному управлінні. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, які належать співавторам.
Апробація результатів дисертації. Наукові положення дисертаційного дослідження були викладені на наукових конференціях та науково–практичних семінарах, зокрема: “Стратегія національної безпеки України: проблеми розробки та імплементації” (Київ, 2000), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), “Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти” (Київ, 2001), “Шляхи формування громадянського суспільства в Україні. Забезпечення права людини на свободу слова та інформацію” (Харків, 2001), “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002), “Шляхи реалізації політичних та адміністративних функцій: порядок денний для коаліційного уряду” (Київ, 2003), “Демократичні шляхи формування відповідальної виконавчої влади в Україні” (Київ, 2003), “Парламентсько–президентська форма правління: Україна та німецький досвід” (Київ, 2003), “Ситуация после выборов в Украине: оценка и прогнозы” (Київ, 2005), “Політологічні і соціально–психологічні проблеми організації політичних виборів в Україні” (Київ, 2005), “Реформування політичної системи України: мотиви, наслідки, сценарії подолання кризи” (Київ, 2007), “Проблеми та перспективи входження України в європейський інтелектуальний простір”, (Київ, 2008), “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009).
Публікації. Основні наукові положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації дисертаційної роботи опубліковані у двох індивідуальних монографіях, 24 одноосібних і одній у співавторстві статтях у наукових фахових виданнях України з державного управління. Серед робіт, які додатково відображають наукові результати дисертації, 13 публікацій у колективних монографіях, препринтах, наукових доповідях, 12 – у наукових збірниках, п’ять – в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій автора за темою дослідження – 64,3 друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота повним обсягом 411 сторинок складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Обсяг основного тексту становить 363 сто¬-ринки, список використаних джерел на 41 сторінках включає 437 най-менувань, у тому числі 5 іноземними мовами та 85 Інтернет–джерело. Дисертація містить 7 таблиць, 12 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні викладені теоретичні висновки, які представлені в новій концепції концептуальних засад і впровадження державної політики в умовах трансформації українського суспільства. Практичне впровадження отриманих результатів сприятиме розвитку політичного аналізу як галузі політологічної науки, підвищенню ефективності державної політики. В дисертаційному дослідженні розроблено і використано методологічні підходи, які забезпечують практичне застосування результатів дослідження. Отримані результати підтверджують гіпотезу, яка була покладену в основу дослідження. Реалізація мети і дослідницьких завдань дозволяють сформулювати основні висновки дослідження та запропонувати наступні рекомендації.
1. Доведено, що політичний аналіз є інструментальним знанням, до компетенції якого належить вироблення оптимальних моделей розв’язання конкретних проблем, з якими стикаються у своїй діяльності органи державної влади і суб'єкти політики. Систематизація практики аналітичної роботи дозволяє визначити два види політичного аналізу – ситуаційний і стратегічний, які відрізняються між собою характером проблем, які належать до їхньої компетенції, аргументацією, що використовується аналітиком та дисциплінарною структурою. Перспективним напрямом дослідження політичного аналізу вважається подальша розробка його дисциплінарної структури, визначення методики аналітичної роботи.
2. Показано, що політичний аналіз здійснюється у середовищі, яке має структуру, складовими якої є соціокультурні чинники, до яких відносяться: рівень політичної культури; конфлікт інтересів та цінностей суб’єктів політичного процесу; вплив міжнародної спільноти. Кожна з цих складових, виходячи з конкретної ситуації, впливає на політичну експертизу, а відтак і на формування та впрова¬дження державної політики. В цьому плані перспективним є дослідження впливу соціо–культурних чинників на політичну експертизу, зокрема з’ясування критерії її об’єктивності.
3. На підставі узагальнення проблем, пов’язаних із організацією роботи інформаційно–аналітичних підрозділів по супроводу діяльності органів влади сформульовані пропозиції по оптимізації їхньої роботи. Зокрема, показано, що проблеми, з якими стикаються аналітичні підрозділи в органах влади, мають як суб’єктивний, так і об’єктивний характер. Для подолання цих проблем доцільно розробити і впровадити загальний регламент роботи інформаційно–аналітичних структур органів державної влади. В цьому регламенті доцільно унормовані відносини інформаційно–аналітичних підрозділів у центральних і територіальних органах влади; визначити засади єдиної методології збору, обробки, аналізу інформації і складання прогностичних оцінок та рекомендацій. Мета такого документу – максимально уніфікувати роботу інформаційно–аналітичних підрозділів як у центрі, так і в регіонах, підвищити рівень професіоналізму, забезпечити інформаційно–аналітичну продукцію від впливу корпоративних і лобістських інтересів.
4. На підставі аналізу політичного процесу доведено, що головними серед причин послаблення впливу держави на соціально–економічні процеси є відсутність консенсусу серед елітних груп щодо напрямків суспільного розвитку, деструктивний вплив корпоративних та особистих інтересів учасників політичного процесу на прийняття державно–управлінських рішень, слабка інституційна спроможність центральних органів влади до впровадження чіткої та раціональної державної політики. У сукупності це призводить до деструкції суб’єкт¬ності держави, тобто втрати можливості реалізовувати загальнонаціональні інтереси і підпорядкуванні державних органів влади корпоративним інтересам.
Обґрунтовано, що перші проекти вітчизняних ринкових та демократичних реформ базувалися на спрощених уявленнях елітних груп про зміст ліберальних цінностей, згідно з якими лише формальні ознаки політичної демократії та економічного успіху є метою реформування посттоталітарного суспільства. Виходячи з уявлення, що сутність ринкової економіки полягає в пануванні приватної власності, українські реформатори своєю метою бачили форсування процесу роздержавлення. Інституціональна революція в системі відносин власності в тому вигляді, як вона була проведена, виявилася протиприродною устрою перехідного суспільства. Поза увагою перших проектів державної політики реформ залишились задачі формування тих структур суспільних (неекономічних) відносин, які б могли забезпечити соціальну ефективність ринку.
5. Показано, що впровадження державної політики повинно базуватися на механізмі, якій би забезпечував її максимальну ефективність. У проведеному дослідженні доказано, що базовими складовими цього механізму є наявність належних організаційних умов вироблення і впровадження державної політики, професіоналізм і політична відповідальність вищих державних чиновників, гармонічні відносини між виконавчою та законодавчою гілками влади, оптимальні відносини між центральними і регіональними органами державної влади з органами місцевого самоврядування, консенсус серед елітних груп суспільства щодо цілей державної політики, її пріоритетів та спрямованості.
Доведено, що умовою ефектної державної політики має бути стійка національної ідентичність, яка вказує на існування у суспільній свідомості згоди відносно ієрархії пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики держави. На порядку денному постає завдання системного вдосконалення та підвищення дієздатності державної влади, зміцнення інституційних основ демократії та громадянського суспільства, вирішити яке можливо за допомогою конституційної реформи. Для досягнення стратегічної мети необхідно здійснити масштабні суспільні перетворення у напрямку зміцнення механізмів забезпечення конституційних прав і свобод громадян; здійснення системної адміністративної реформи, що передбачатиме підвищення ефективності системи державного управління і наближення системи державної служби до європейських стандартів; реформування чинної системи місцевого самоврядування і місцевої демократії; підвищення інституційної спроможності місцевих органів влади та посилення роли громадських інституцій у суспільному житті.
6. Результати аналізу формування та впрова¬дження державної політики у схваленні різних моделей виборчої системи впродовж 1997–2004 рр., тобто в сегменті політичного процесу, якій має ключове значення у формуванні політичної системи, показують, що пріоритетними для творців політики були корпоративні інтереси.
Конкуренція різних проектів виборчих моделей впродовж цього часу відбувалась в умовах конфлікту інтересів учасників політичного процесу. Як показав детальний аналіз середовища і конкретних умов, в яких були схвалені змішана пропорційно–мажоритарна, а згодом і пропорційна виборчі системи в загальному підсумку корпоративні інтереси домінуючих політичних гравців домінували над інтересами суспільства. В результаті чинна пропорційна виборча система, яка базується на т.зв. “закритих списків” загрожує корпоратизації політичного процесу, його корумпованості і закритості від впливу виборців. На порядку денному стоїть завдання відмови від чинної виборчої системи і повернення в рамках пропорційної моделі до елементів мажоритарної системи. Таке повернення забезпечить, з одного боку, обмеження безконтрольної влади партійних вождів, з другого – закладає умови наближення партій до потреб виборців. Реалізувати це можливо через впровадження моделі так званих територіальних (або “відкритих”) виборчих списків.
7. Проведене дослідження показало, що побудова балансу між політичною і адміністративною складовими є нагальною проблемою розвитку системи державного управління в Україні. Подальший розвиток демократичних інститутів вимагає інституціонального розмежування між політичними і адміністративними складовими у формуванні та провадженні державної політики. Доведено, що відсутність інституціонального та функціонального розмежування політичних і адміністративних складових у здійсненні державного управління призводить до зниження його якості.
8. В дослідженні проаналізовані здобутки та прорахунки запровадження інституту державних секретарів, яке стало експериментальним кроком у пошуку інституціонального збалансування політичних і адміністративних функцій у системі державного управління. Доведено, що запровадження інституту державних секретарів могло б дати набагато більший позитивний ефект у тому разі, якби було визначено статус та сферу компетенції політичних посад у державному управлінні. Як наслідок політичні функції у системі державного управління вимушені були виконувати державні службовці, що є неприпустимим з погляду Концепції адміністративної реформи. На фоні несприятливої політичної кон'юнктури, зазначені похибки стали приводом для скасування інституту державних секретарів. Доведено, що результати цього експерименту в найближчому майбутньому стануть у пригоді в реформуванні політичної системи, а відтак і в побудові якісно нової системи державного управління.
9. Обґрунтовано, що становленню повноцінного інституту політичних посад у системі державного управління мають передувати реформаторські кроки в законодавчому забезпеченні функціонування політичної системи суспільства. Доведено, що базовим з них є подальший розвиток коаліційного принципу формування Кабінету Міністрів України, зокрема ліквідації дуалізму, коли одна частина уряду призначається за поданням президента, а інша – прем’єр–міністра. Має бути внормована сфера відповідальності членів уряду як політичних державних діячів в системі виконавчої влади. Політичні державні діячі повинні мати належні ресурси для виконання покладених на них функцій.
У разі впровадження вищенаведених умов стає виправданим функціонування інституту, який би уособлював адміністративну складову. Зокрема, це міг би бути інститут державних секретарів, порядок формування, сферу діяльності, права та обов'язки, міру відповідальності якого слід було коригувати, а не скасовувати сам інститут загалом. До завдань такого інституту відносилося б збереження інституційної пам'яти, адміністративна підтримка зусиль міністра в реалізації державної політики.
Трансформація посадових функцій членів уряду з адмі¬ністративних на політичні можлива за умов, коли пріоритетними в їх діяльності будуть стратегічні питання розвитку підпорядкованих їм галузей. Реалізація цієї умови можлива в тому разі, якщо буде підвищено статус Програми діяльності уряду. Тому доцільно, щоб у Законі України “Про Кабінет Міністрів України” були присутні положення, які б визначали статус програми діяльності уряду, її функції та роль у системі державного управління. Потребує належного унормування форма урядових програм, конче потрібно врегулювати механізм правонаступності діяльності урядів з урахуванням, безперечно, програми переможців парламентських або президентських виборів.
Чинна система державної служби в Україні залишається не захищеною від політичного впливу, оскільки державні службовці вищих рівнів безпосередньо залучені до політичного процесу. Доведено, що важливим кроком у підвищенні ефективності державного управління є створення інституційних умов, які б забезпечили його деполітизацію. Реалізація принципу деполітизації означає створення механізму, який гарантує захист державних службовців від руйнівного впливу політичної кон’юнктури. Наступним напрямом підвищення ефективності системи державного управління є його професіоналізація, яка включає в себе створення висококваліфікованої, відповідальної та політично нейтральної адміністративної системи.
На підставі аналізу політичного процесу доведено, що необхідно вжити належних заходів для покращення стратегічного планування державної політики, з яким пов’язується розробка концепцій подальшого розвитку суспільства. Важливим чинником формування стратегічної культури суспільства є наявність розгалуженої інфраструктури професійної спільноти, яка займається виробленням стратегій для суб’єктів політики. В Україні така спільнота тільки–но починає формуватися. В неї ще відсутні сталі фахові цінності та традиції. У цьому плані особливу увагу слід приділити покращенню підготовки у вищих навчальних закладах фахівців з політичного аналізу.
10. Нинішня економічна криза виявила наявність серйозних проблем у організації державної влади. Фактично державна влада виявилася неспроможною як до більш–менш скоординованих дій в умовах кризи, так і до виробітки зрозумілої програми нейтралізації кризових явищ. Нинішня безпорадність уряду, неспроможність до консолідованих дій в екстремальних умовах та стратегічна нездатність сформувати пріоритети державної політики багато в чому стали наслідками того, що впродовж значного часу відкладалося реформування системи управління.
Фінансово–економічна криза, що розпочалася в 2008 році, яка відбувалася на фоні політичної кризи змусила поставити питання стосовно необхідності формування стратегії побудови «сильної держави». Це означає необхідність розширення і зміцнення політико–адміністративного регулювання та розвитку цільового планування державної політики. Відсутність системного бачення виходу держави із кризи показує необхідність зміцнення експертного і наукового забезпечення творення політики.
11. Поняття “сильної держави” в ХХІ ст. відрізняється від тих уявлень, які існували в ХІХ–ХХ ст. Очевидно, що зупинити поширення кризових тенденцій може тільки сильна та ефективна державна політика. Причому механізми формування та практика впровадження державної політики повинні відповідати сучасним умовам глобалізованого світу.
Необхідно критично переосмислити сучасні погляди на природу і функції держави, уточнити пріоритети державного регулювання як важливого інструменту нейтралізації кризових тенденцій. Зміцнення регуляторної та управлінської функцій держави, посилення її креативного потенціалу у створенні нових суспільних та економічних відношень є запорукою успішного виходу українського суспільства із стану стагнації. Отже без посилення ролі держави в соціальній, політичній та економічній сферах не можливо знайти вихід із нинішньої кризи. Створення сильної держави повинно стати пріоритетом для учасників політичного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2222–ІV від 8 груд. 2004 р. // Відом. Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96–%E2%F0
2. Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України: Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 черв. 1995 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/site/const/dohovir.html
3. Закон УРСР Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 45. – Ст. 606. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/ main.cgi?nreg =404–12
4. Закон УРСР Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1991. – Відомос. Верховної Ради УРСР – № 19. – Ст. 230. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=980–12
5. Закон УРСР Про перелік міністерств та інші органи державного управління УРСР // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 26. – Ст. 290. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/ main.cgi?nreg=1030%E1–12
6. Закон УРСР Про зміни і доповнення Конституції Української РСР у зв’язку із вдосконаленням системи державного управління // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 26. – Ст. 294. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1048–12
7. Закон УРСР Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 445. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi? nreg=1293–12
8. Закон УРСР Про Президента Української РСР // Відом. Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 447. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1295–12
9. Закон УРСР Про вибори Президента України // Відом. Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 449. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua /cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1297–12
10. Закон України Про Представника Президента України // Відом. Верховної Ради України. – 1992. – № 23. – Ст. 335. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=2167–12
11. Закон Ук¬раїни Про державну службу // Відом. Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – ст. 490. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=3723–12
12. Закон України Про боротьбу з корупцією // Відом. Верховної Ради. – 1995. – № 34. – ст. 226. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=356%2F95–%E2%F0
13. Про заходи щодо здійснення структурних змін та забезпечення керівництва у сфері державної виконавчої влади: Указ Президента України від 6 серп. 1994 р. № 429/94 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=429%2F94
14. Закон України Про формування місцевих органів влади і само-врядування // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 22. – Ст. 144. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/ main.cgi?nreg =3917–12
15. Закон України Про Кабінет Міністрів України від 21.12.2006 // Відомості Верховної Ради України, 2007, N 11, ст.94.
16. Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності // Відом. Верховної Ради – 2004. – № 9. – ст. 79 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg =1160–15
17. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 лип. 1998 р. № 810/98 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg= 810%2F98
18. Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 29 трав. 2001 р. № 345/2001 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/ main.cgi?nreg=345%2F2001
19. Про Примірне положення про державного секретаря міністерства: Указ Президента України від 14 лип. 2001 р. № 529/2001 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=529%2 F2001
20. Про внесення змін до деяких указів Президента України: Указ Президента України від 15 січ. 2002 р. № 22/2002 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=22%2F2002
21. Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Указ Президента України від 12 берез. 1996 р. № 179/96 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=179%2F96
22. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1572 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1572%2F99
23. Про Положення про міністерство культури і мистецтв України: Указ Президента України від 31 серп. 2000 р. // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1038%2F2000
24. Про внесення змін і доповнень до Положення про Міністерство транспорту України: Указ Президента України № 1144 від 26 листоп. 2001 р. // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1144%2F2001
25. Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі цент-ральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 26 трав. 2003 р. № 434 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=434%2F2003
26. Про заходи щодо вдосконалення взаємодії органів виконавчої влади з Верховною Радою України: Указ Президента України від 25 берез. 2003 р. № 267 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=267%2F2003
27. Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні: Указ Президента України від 30 серп. 2001 р. № 749 // Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=749%2F 2001
28. Про Концепцію державної регіональної політики: Указ Президента України від 25 трав. 2001 р. № 341/2001 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=341%2F2001
29. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 1 серп. 2002 р. № 683 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/ main.cgi?nreg=683%2F2002
30. Про заходи щодо реалізації Стратегії реформування системи державної служби в Україні на 2004 рік: Указ Президента України від 5 січ. 2004 р. № 4/2004 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=4%2F2004
31. Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності”: Указ Президента України від 11 верес. 2006 р. № 742 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg= 742%2F2006
32. Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України: Указ Президента України № 264/2007 від 2 квітня 2007 // http:// www.president.gov.ua /documents/ p_5961.html
33. Указ Президента України «Про призначення позачергових виборів до Верховної Ради України» № 497/2007 від 5 червня 2007 року // http:// www.president.gov.ua /documents/ p_6223.html
34. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році: Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: Інформ.–видавн. центр Держкомстату України, 2001. – 463 с.
35. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економіч¬ного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: Інформ.–видавн. центр Держкомстату України, 2001.
36. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році: Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: Інформ.–видавн. центр Держкомстату України, 2003. – 478 с.
37. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році: Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: Інформ.–видавн. центр Держкомстату України, 2003. – 483 с.
38. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році: Послання Президента України до Верховної Ради України // Режим доступу: www.niss.gov.ua/book/dopov_zm/index.htm
39. Послання Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України. 2008 рік // Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/9941.html?PrintVersion
40. Про утворення підрозділів місцевих органів виконавчої влади з питань внутрішньої політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовт. 1998 р. // Уряд. кур’єр. – 1998. – 1 листоп.
41. Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 // Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=8687 2906&cat_id
42. Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 серп. 2002 р. № 1302 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 950 (950–2007–п) від 18.07.2007) // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1302–2002–%EF
43. Проект Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 19 верес. 2003 р. № 4180 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/
44. Проект Закону України про внесення змін до Конституції України від 4 верес. 2003 р. № 4105, внесений 293 депутатами // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/
45. Проект Закону України про внесення змін до Конституції України від 1 лип. 2003 р. № 3207–1, підготовлений народними депутатами А.Матвієнком, В.Мусіякою, А.Мартинюком, О.Морозом // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/
46. Проект Закону України про внесення змін до Конституції України (винесений на всенародне обговорення 5 берез. 2003 р.) // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/
47. Проект Закону України про внесення змін до Конституції України від 5 берез. 2003 р. // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/
48. Закон України про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi–bin/laws/
49. Авер’янов В.Б. Система органів виконавчої влади України: проблеми реформування / В.Б.Авер’янов // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб. наук. пр. – К.: АДЕФ–Україна, 2003. – С. 42–45.
50. Аналіз вигід і витрат: Практ. посіб. / Секретаріат Ради Скарбниці Канади; Пер. з англ. С. Соколик; Наук. ред. пер. О.Кілієвич. – К.: Основи, 1999. – 175 с.
51. Амелин В.И., Дегтярев А.А. Опыт развития прикладной политологии в России / В.И.Амелин, А.А.Дегтярев // ПОЛИС. – 1998. – № 3. – С. 157–178.
52. Адміністративна реформа в Латвії: досвід для України // Вісн. Центру: Інформ. бюл. Міжнар. центру персп. дослідж. – 2001. – 24 груд. – № 135.
53. Адміністративна процедура та контроль за діяльніс¬тю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії. – К.: Вид–во УАДУ, 1999. – 236 с.
54. Украинская государственность в XX веке: Историко–политологический анализ / [Адамский В., Андресюк Б., Белый О., и др.]; рук. авт. кол. А.Дергачев. – К.: Політ. думка, 1996. – 436 с.
55. Оцінювання державних політики та програм: Методичні вка¬зівки до вступного курсу з оцінювання – теорія і практика: Посіб. для викл. з освітньо–проф. програми підготов. магістрів держ. упр. / [Англерид Т., Андерсен А., Артим І.О., та інш.]. – Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К.: Всесвіт, 2003. – 152 с.
56. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор: [учеб. Пособие] / Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р./; Под ред. М.Ильина, А.Мельвиля. – М.: Аспект–Пресс, 2002. – 537 с.
57. Аналітичні інституції України: Довідник недержав¬них дослідницьких організацій України / Ін–т посткомуніст. сусп–ва. – К.: АТ Вид–¬во “Політ. думка”, 1997. – 18 с.
58. Аналіз державної політики в Україні: навчальна дисципліна, сфера професійної діяльності, галузь прикладних досліджень: Зб. док. і матеріалів / Уклад. О.І.Кілієвич, В.В.Тертичка. – К.: К.І.С., 2004. – 210 с.
59. Атаманчук Г.В. Теория государственного управле¬ния: Курс лекций. / Г.В.Атаманчук / – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
60. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практи¬ка / Пер. з англ. В.Шульга. – К.: Основи, 2000. – 190 с.
61. Афонін Е.А., Мартинов А.Ю. Політичні системи України та Німеччини в контексті сучасних викликів. /Е.А.Афонін, А.Ю.Мартинов// Парламентсько–прези¬дентська форма правління: Україна та німецький досвід: Зб. наук. пр. / За наук. ред. І.В.Розпутенка. – К.: К.І.С., 2003. – С. 59–69.
62. Афонин Э.А., Бандурка А.М., Мартынов А.Ю. Великая коэволюция: Глобальные проблемы современности: историко–социологический анализ / Э.А.Афонин, А.М.Бандурка, А.Ю.Мартынов //; Укр. об–во содействия соц. инновациям: Отд. информ.–библиотеч. обеспечения информ. упр. Аппарата Верховной Рады Украины. – 2–е изд., перераб. и доп. – К.: Парлам. изд–тво, 2003. – 384 с.
63. Бабкін В.Д. Конституційні засади соціальної держа¬ви України / В.Д.Бабкін // Правова держава: Щорічник наук. пр. Ін–ту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 2000. – Вип. 11. – С. 126–134.
64. Бабкін В. Роль соціально–правової держави в цивілізаційному поступі / В.Бабкін // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї / Редкол.: І.Ф.Курас, М.І.Михальченко, Ф.М.Рудич та ін. – К:. Ін–т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 32–42.
65. Бабкіна О. Місце і роль держави у політичній системі, що трансформується / О.Бабкіна // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї / Редкол.: І.Ф.Курас, М.І.Михальченко, Ф.М.Рудич та ін. – К:. Ін–т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 42–49.
66. Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001) [Н.П.Барановська, В.Ф.Верстюк, С.В.Віднянський, та інш.] / відп. ред. В.М.Литвин. – К.: Видавн. дім “Альтернативи”, 2001. – 703 с.
67. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, тео¬рія, методологія, практика: Монографія / В.М.Бебик – К.: МАУП, 2000. – 384 с.
68. Бебик В.М. Політичний маркетинг і менеджмент: Монографія / В.М.Бебик – К.: МАУП, 1996. – 144 с.
69. Бережков А.Г. Принцип разделения властей в контексте теории и практики советской и современной российской государственности // Разделение властей: Учеб. пособие. / А.Г.Бережков //— 2–е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко — М.: Изд–во МГУ: Юрайт–Издат, 2004.
70. Бакуменко В.Д. Формування державно–управлінсь¬ких рішень: проблеми теорії, методології, практики: Монографія / В.Д.Бакуменко – К.: Вид–во УАДУ, 2000. – 328 с.
71. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и её геостратегические императивы / З.Бжезинский – М.: Междунар. отношения, 1999. – 256 с.
72. Бжезинский З. Геополитическое положение после распада СССР // Казахстан и мировое сообщество / З. Бжезинский – 1994. – № 1. – С. 35–40.
73. Білоус А.О. Політико–правові системи: світ і Украї¬на: Навч. посіб. / А.О.Білоус – К.: Асоціація молодих укр. політологів і політиків, 2000. – 200 с.
74. Браун П. Посібник з аналізу державної політики / П.Браун – К.: Основи, 2000. – 243 с.
75. Брус Т. Аналіз державної політики: оцінка як важливий етап процесу / Т.Брус // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / ДФ УАДУ. – Д., 2000. – Вип. 1(1). – С. 83–91.
76. Брус Т. Аналіз політики і стратегічне планування / Т.Брус // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / ДФ УАДУ. – Д., 2000. – Вип. 2. – С. 167–173.
77. Бурдье П. Социология политики / П.Бурдье; Сост., общ. ред. и предисл. Н.А.Шматко. – М.: Sосіо–Lоgоs, 1993. – 336 с.
78. Бодуен Ж. Вступ до політології / Ж.Бодуен; пер. з фр. О.Марштупенко. – К.: Основи, 1995. – 145 с.
79. Боришполец К.П. Методы политических исследований: учеб. пособие для студ. вузов / К.П.Боришполец. – М.: Аспект–Пресс, 2005. – 221 с.
80. Вебер М. Избранные произведения / М.Вебер. – М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
81. Валевський О. Л. Державна політика в Україні (методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження) / О. Л. Валевський; Національний інститут стратегічних досліджень – К. : Сатсанга, 2001. – 242 с. – (Серія “Стратегія полі-тики і полі¬тичний аналіз”).
82. Валевський О. Л. Держава і реформи в Україні: аналіз державної по-літики в умовах трансформації суспільства : монографія / О. Л. Валевський. – К. : Вид–во НАДУ, 2007. – 317 с.
83. Валевський О. Л. Порівняльний аналіз моделей державної полі¬тики у програмах основних учасників президентської виборчої кампанії–99 / О. Л. Ва¬левський // Вісн. УАДУ. – 2000. – № 1. – С. 123–129.
84. Валевський О. Л. Структура сучасних викликів політичній ста-більності / О. Л. Валевський // Актуальні проблеми державного управління : наук. зб. – Х. : ХФ УАДУ, 2000. – № 3 (8). – С. 7–13.
85. Валевський О. Л. Методологічні засади аналізу державної полі¬тики / О. Л. Валевський // Філософська думка. – 2000. – № 5. – С. 59–81.
86. Валевський О. Л. Визначення поняття політичного аналізу / О. Л. Ва¬левський // Вісн. УАДУ. – 2001. – № 3. – С. 271–277.
87. Валевський О. Л. Пріоритети державної політики у формуванні нової виборчої системи / О. Л. Валевський // Актуальні проблеми державного управління : наук. зб. – Одеса : ОФ УАДУ, 2001. – Вип. 6. – С. 68–75.
88. Валевський О. Л. Роль соціокультурної складової у реформуванні посттоталітарного суспільства / О. Л. Валевський // Зб. наук. пр. УАДУ. – К. : Вид–во УАДУ, 2001. – Вип. 2. – С. 287–293.
89. Валевський О. Л. Регіони як суб’єкт політичного процесу. Нотатки щодо одного міфу перехідного суспільства / О. Л. Валевський, В. А. Ребкало // Упр. сучас. містом. – 2002. – № 2. – С. 109–120.
90. Валевський О. Л. Умови формування державної політики: змістовні характеристики середовища та його функціональні аспекти / О. Л. Валевський // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 1. – С. 207–214.
91. Валевський О. Л. Стратегія європейської інтеграції України через призму проблем внутрішньополітичного розвитку / О. Л. Валевський // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 4. – С. 232–237.
92. Валевський О. Л. Запровадження інституту політичних посад у системі державного управління: порядок денний для політичної реформи / О. Л. Валевський // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 1. – С. 329–338.
93. Валевський О. Л. Інститут державних секретарів: зарубіжний досвід і Україна / О. Л. Валевський // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 2. – С. 54–63.
94. Валевський О. Л. Політична реформа – шлях для створення правових засад підвищення ефективності діяльності уряду / О. Л. Валевський // Зб. наук. пр. НАДУ. – К. : Вид–во НАДУ, 2004. – Вип. 1. – С. 364–375.
95. Валевський О. Л. Розмежування політичних та адміністративних функцій у системі державного управління як складова політичної реформи / О. Л. Валевський // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2003. – Вип. 4 (16). – С. 28–36.
96. Валевський О. Л. Концептуальні засади розроблення державної політики: світовий досвід та вітчизняна практика / О. Л. Валевський // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 33–43.
97. Валевський О. Л. Структура та функціональні особливості механізмів впровадження державної політики / О. Л. Валевський // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 4. – С. 364–372.
98. Валевський О. Л. Інформаційно–аналітичне забезпечення органів державної влади: актуальні питання методології та організації / О. Л. Ва-левський // Зб. наук. пр. НАДУ. – К. : Вид–во НАДУ, 2004. – Вип. 2. – С. 32–38.
99. Валевський О. Л. Методологічні засади аналізу та впровадження програм державної політики / О. Л. Валевський // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. – Вип. 1 (17). – С. 105–114.
100. Валевський О. Л. Європейський досвід взаємодії вищих та центральних органів державної влади: уроки для України / О. Л. Валевський // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 2. – С. 86–92.
101. Валевський О. Л. Ситуація історичного вибору (феномен пост¬то¬та-літарного суспільства) / О. Л. Валевський // Політологічні читання. – 1994. – № 2. – С. 27–43.
102. Валевський О. Л. Україна на шляху до ідеологічної ідентифікації / О. Л. Валевський. – К., 1994. – 36 с. – (Препринт / Національний інститут стратегічних досліджень). – (Серія “Наукові доповіді”, Вип. 19).
103. Валевський О. Л. Стратегічні аспекти національно–культурної політики України / О. Л. Валевський, С. І. Здіорук, Б. О. Парахонський. – К., 1995. – 75 с. – (Препринт / Рада нац. безпеки при Президентові України ; Національний інститут стратегічних досліджень) (Валевський О. Л. – розд. 3). – Авторських – 18 с. – (Серія “Наукові доповіді”, Вип. 48).
104. Валевський О. Л. Структура геополітичних інтересів України : монографія / О. Л. Валевський, М. М. Гончар. – К. : НІСД, 1995. – 94 с. – (Серія “Наукові доповіді”, Вип. 45).
105. Гуманітарна політика для України: стратегічний вибір / О. Л. Ва-левський, С. І. Здіорук, В. Г. Кремень, С. І. Пирожков // Віче. – 1996. – № 8. – С. 22–30.
106. Валевський О. Л. Політичний конфлікт в сучасній Україні: куль¬турні виміри, структура, принципи аналізу : монографія / О. Л. Валевський, А. Т. Ішмуратов. – К. : НІСД, 1997. – 101 с.
107. Валевський О. Л. Влада і населення: на шляху до порозуміння / О. Л. Валевський, В. М. Головатюк, С. С. Діброва // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1–2. – Ч. 1. – С. 59–63; Там само. – 1997. – № 3–4. – Ч. 2. – С. 52–62.
108. Валевський О. Л. Засоби масової інформації та вибори: сприйняття електоратом результатів соціологічних опитувань та політичної реклами / О. Л. Валевський, О. М. Балакірєва, О. О. Яременко // Вибори–98: громадська думка та перспективи політичного розвитку України. Політичний портрет України : бюл. Фонду “Демократ. ініціативи”. – 1998. – № 21. – С. 56–67.
109. Валевський О. Л. Вплив політичної реклами на електорат / О. Л. Ва-левський, О. М. Балакірєва // Маркетинг и реклама. – 1998. – № 4. – С. 7–12.
110. Валевський О. Л. Соціологічний вимір деяких макрополітичних тенденцій у громадській думці та аналіз їхнього впливу на політичну ситуацію / О. Л. Валевський // Стратегічна панорама. – 1999. – № 1–2. – С. 69–76.
111. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні : навч. посіб. / О. Л. Валевський, В. А. Реб¬кало ; кол. авт. ; за заг. ред. В. Ребкала, В. Тертички. – К. : Вид–во УАДУ, 2000. – Розд. VII. Державна стратегія . – С. 196–228
112. Валевський О. Л. Внутрішньополітичні виклики національній безпеці: висновки минулого десятиріччя та стратегічні завдання на майбутнє / О. Л. Валевський // Наук.–практ. семінар “Стратегія національної безпеки України: проблеми розробки та імплементації” / Національний інститут стратегічних досліджень; Рада нац. безпеки і оборони України. – К., 2000. – С. 47–58.
113. Валевський О. Л. Індикативні складові стратегічного планування // Підвищення ефективності державного управлін¬ня: стан, перспективи та світовий досвід : зб. наук. пр. / О. Л. Валевський, В. А. Ребкало ; за заг. ред. В. М. Князєва. – К. : Вид–во УАДУ, 2000. – С. 12–20.
114. Валевський О. Л. Деякі стратегічні напрями реформування полі-тичної системи українського суспільства / О. Л. Валевський // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали наук.–практ. конф. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид–во УАДУ, 2001. – С. 32–34.
115. Валевський О. Л. Внутрішньополітичні пріоритети національної безпеки / О. Л. Валевський // Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти : зб. ст. за матеріалами міжнар. конф. – К. : Сатсанга, 2001. – С. 153–156.
116. Валевський О. Л. Пріоритети державної політики у формуванні інфор¬маційної сфери та забезпечення свободи слова / О. Л. Валевський, В. А. Реб¬кало // Шляхи формування громадянського суспільства в Україні. Забезпечення права людини на свободу слова та інформацію : наук. зб. – Х. : ХФ УАДУ, 2001. – С. 9–14.
117. Валевський О. Л. Реформування політичної системи України / О. Л. Ва¬левський, В. А. Ребкало // Вибори – шлях до демократи