Гуманітарна парадигма в системі державного управління

Краткое описание

Львівський регіональний інститут державного управління
Національна академія державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

УДК 321:308:303.433.2

Петровський Петро Михайлович

Гуманітарна парадигма в системі державного управління

25.00.01 – теорія та історія державного управління
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

Науковий консультант:
Кашуба Марія Василівна,
доктор філософських наук,
професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..… 4
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ
ПАРАДИГМИ ТА ЇЇ УПРАВЛІНСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ………...… 19
1.1. Особливості формування методології людинознавства в класичній традиції ………………………………………………………………………… 21
1.2. Становлення гуманітарної парадигми в посткласичній методології …... 46
1.2.1. Гуманітарно-управлінський аспект сучасної філософії ….. 46
1.2.2. Гуманітарна парадигма у психології ……………………… 57
1.3. Вплив гуманітарної парадигми на методологію менеджменту ………… 70
Висновки до розділу 1………………………………………………………..… 83
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ
ГУМАНІТАРНОЇ ПАРАДИГМИ В ДЕРЖАВНЕ
УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ ………………………………………… 87
2.1. Гуманітарна тенденція розвитку державної влади ……………………… 88
2.2. Формування гуманітарного розуміння держави в українській суспільно-політичній думці …………………………………………………… 102
2.3. Теоретико-методологічні аспекти подолання радянського тоталітаризму …………………………………………………………………… 116
2.4. Проблема визначення гуманітарної парадигми як цілісної моделі державного управління ………………………………………………………… 130
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………. 151
РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ВПЛИВ ГУМАНІТАРНОЇ
ПАРАДИГМИ НА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ………………... 154
3.1. Зміна основного призначення державного управління …………………. 155
3.2. Державне управління як система владно-суспільних відносин ………... 166
3.3. Трансформація державно-управлінського знання …………………...….. 179
3.4. Необхідність парадигмального структурування державного
управління ………………………………………………………………………. 193
Висновки до розділу 3………………………………………………………….. 205
РОЗДІЛ 4. ЗНАЧЕННЯ ГУМАНІТАРНОЇ ПАРАДИГМИ ДЛЯ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ ……..………………. 208
4.1. Концептуальна визначеність гуманітарної методології ………………… 209
4.2. Інституційно-правова заданість гуманітарної парадигми ………………. 224
4.3. Гуманітарні аспекти детермінації державно-управлінських процесів … 232
4.4. Наукова складова гуманітарної парадигми державного управління …... 249
4.5. Державно-управлінські засоби впровадження гуманітарної
парадигми ……………………………………………………………………….. 261
Висновки до розділу 4………………………………………………………….. 273
РОЗДІЛ 5. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПАРАДИГМИ
В УМОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ ……..………………………
277
5.1. Гуманітарна парадигма як модель розуміння державно-управлінського процесу ………………………………………………………………………….. 278
5.2. Забезпечення верховенства прав людини засобами держави …………... 290
5.3. Гуманітарний потенціал державної кадрової політики …………………. 302
5.4. Адміністративна культура як чинник здійснення гуманітарної
парадигми …...…………………………………………………………………... 313
5.5. Формування гуманітарно-іноваційного мислення посадових осіб державного управління та місцевого самоврядування ………………………. 325
5.6. Гуманітарний аудит державно-управлінської діяльності ......................... 336
Висновки до розділу 5………………………………………………………….. 349
ВИСНОВКИ ………………...…………………………………………………... 354
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………. 361
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………… 373

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний розвиток української державності, пошук оптимальних форм демократичного управління є складним процесом трансформування різних соціальних інститутів, проникненням у нові змістовні пласти розуміння соціальних цінностей і духовних основ людського життя. Зміна векторів розвитку вимагає як реформування структури управління, так і відповідної зміни способу мислення, ствердження нових ідей, концепцій та методологічних моделей. Їх усвідомлення і впровадження в життя досягається напруженою працею теоретиків, політиків, представників інтелігенції та всіх громадян України.
Державне управління – це соціально необхідний вид діяльності, основним завданням якого є спрямування різноманітних дій соціуму в русло потрібних змін, визначення стратегії перетворень та послідовності їх здійснення, а також організація їх виконання. Проте практика реалізації цього виду діяльності демонструє методику спроб і помилок, значні прояви стихійності, що свідчить про відcутність стратегії соціального розвитку та державного будівництва. Тому незаперечною особливістю сучасного стану українського суспільства є необхідність пошуку теоретико-методологічних основ розвитку держави і суспільства, визначення і впровадження оптимальних форм взаємодії владних інституцій та громадських об’єднань як важливої умови подальших демократичних змін. Завдання наукового переосмислення основоположних ідей розвитку суспільства повною мірою стосується сутності сучасної держави, від визначення якої залежать усі інші особливості державного управління. В умовах сучасного цивілізаційного розвитку останнє все більше набуває властивостей публічного врядування, із характерними для нього соціальними та гуманітарними цінностями, а держава стає інститутом гарантування соціальної справедливості та розвитку особистості.
У дисертації послідовно обґрунтовується думка, що теоретико-методологічною моделлю трансформування української держави і всього суспільства засобами управління має стати гуманітарна парадигма як сукупність когнітивних, аксіологічних та методологічних ідей, що встановлює пріоритет розвитку людини і спрямовує діяльність державного управління на його забезпечення.
У ході дисертаційного дослідження використовувалися фундаментальні праці, що є надбанням світової теоретичної думки з питань влади, методології пізнання і здійснення державного управління та застосування сучасних технологій владного впливу (Платон [292, 296], Аристотель [7 - 9], Св. Августин [340], Н. Мак’явеллі [211], Б. Спіноза [361], Т. Гоббс [62, 63], Дж. Лок [202], І. Кант [133 – 140], Ф. Гегель [53 – 55], К. Маркс [216, 217], Ф. Ніцше [245, 246], М. Вебер [31, 32], В. Дільтай [101], Е. Гуссерль[82],Ж-П. Сартр [337], Г. Кельзен [152] та інші).
Особливе значення для формування теоретико-методологічних основ цієї роботи мали філософські ідеї людинознавства та впровадження їх у практику соціальних та міжособистісних відносин. Передумову сучасних тенденцій розповсюдження гуманітарної методології на сферу державного управління становлять розробки провідних шкіл менеджменту та гуманістичної психології. Визначення теоретико-методологічних основ дисертаційного дослідження здійснене із використанням теоретичних і практичних ідей зарубіжних авторів (П. Друкер [105], Дж. Дьюі [106 – 108], Т. Йонас [125], Т. Кун [188], С. Леш [198], Ж. Мартен [215], К. Поппер [300], П. Рікер [324], Дж. Сорос [359, 360], Е. Тоффлер [384, 385] та інші).
Злободенність осмислення гуманітарної спрямованості сучасного розвитку як суспільства загалом, так і суспільно-владних відносин, спонукає зарубіжних дослідників приділяти проблемам людинознавства все більше уваги (К.-О. Апель [6], Ю. Габермас [45], А. Маслоу [222, 223], Дж. Най М. [443, 444], Е. Фромм [404], М. Фуко [405, 406], Ф. Фукуяма [407, 408] та інші).
Пропонована робота значною мірою відповідає вітчизняній традиції дослідження проблем побудови української державності, у ній систематизуються орієнтовані на пріоритет людських цінностей погляди видатних мислителів І. Франка [399 – 403] та Б. Кістяківського [154 – 159], які, на думку автора, становлять теоретичну основу гуманітарного розуміння сутності держави.
Орієнтація на гуманітарні цінності відтворена у широкому спектрі вітчизняних творів з філософії, психології, культури, педагогіки, соціології та публіцистики (В. Андрущенко [4], Б. Братусь [25], Є. Головаха [66, 67], І. Дзюба [99, 100], М. Жулинський [112, 113], О. Забужко [114, 115], В. Іванов [119], Л. Костенко [172], В. Кремень [179 – 181], С. Кримський [182 – 184], І. Курас [192], Є. Марчук [221], Д. Павличко [255], М. Попович [299], В. Роменець [332], Є. Сверстюк [338, 339 ], В. Шинкарук [426], О. Яценко [433] та інші).
Необхідність використання парадигмального (методологічно цілісного) підходу до висвітлення державно-управлінських процесів розглядала значна кількість зарубіжних (Г. Атаманчук [12, 13], К. Гаджиев [48], М. Говлет і М. Рамеш [64], А. Оболонский [249], А. Панарин [257], В. Парсонс [259], А. Пшеворский [314], Е. Тоффлер [384]) та вітчизняних авторів (Д. Видрін [44], В. Геєць [56; 241], В. Євдокименко [109], В. Князєв [17; 90], М. Кравченко [175, 176], Ю. Левенець [196], В. Мартиненко [218], П. Надолішній [239, 240], І. Розпутенко [330], М. Рудакевич [333, 334], С. Серьогін [344, 345], П. Ситник [348, 349], Ю. Сурмін [366 - 369], В. Тертичка [377 – 380]). Парадигму як засіб розкриття системи суспільно-політичної проблематики застосовують також представники філософії, політичної та юридичної науки (В. Воронкова [38, 39], А. Карась [142, 143], А. Колодій [163], О. Скрипник [352], В. Цвєтков [412]). Збільшується і кількість публікацій, де фіксується цінність гуманістичної і гуманітарної проблематики в державному управлінні (В. Бакуменко [16], А. Бандурка [18], І. Воронов [40], Б. Гаєвський [50, 51], В. Голуб [383], В. Горбатенко [69], В. Горбулін [70], В. Купрійчук [188 – 191], І. Курас [192], І. Луговий [204 – 206], І. Надольний [166], Н. Нижник [242, 243], О. Оболенський [247], В. Олуйко [251; 252], М. Рудакевич [333, 334], В. Трощинський [388]).
Конкретні напрями реалізації гуманітарної політики української держави є об’єктом постійної уваги дослідників і розглядалися у працях В. Воронова [40], О. Крюкова [185], Є. Лібанової [199, 210], М. Логунової [201], Я. Радиш [316], А. Рачинського [321], В. Скуратівського [354], С. Чукут [418], П. Шевчука [423] та інших.
У цьому контексті цілком природним видається інтерес до системного аналізу гуманітарної методології та поширення її потенціалу на теорію і практику державного управління. Актуальність цієї проблематики посилюється тим, що застосування гуманітарної методології в сучасному державному управління України не стало предметом цілісного наукового дослідження. Попри конституційне закріплення основних вимог гуманізму, у практиці врядування відсутні науково обґрунтовані положення про забезпечення їх предметної реалізації, а теоретико-методологічні напрацювання у цьому напрямку мають розрізнене, позасистемне спрямування.
Тому дослідження проблеми реалізації в державному управлінні орієнтованої на людину методологічної моделі набуває невідкладного наукового значення, а концентрація відповідних зусиль на її впровадженні стає вимогою часу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось згідно із планом комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування”. Проблематика роботи відповідає напрямам науково-дослідних робіт Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і пов’язана з темами, що досліджувались кафедрою державного управління та місцевого самоврядування і кафедрою політичних наук і філософії: “Механізми підвищення ефективності державного управління в регіоні” (ДР № 0100U002070), “Концептуальні засади трансформації владних інститутів, процесу вироблення і здійснення публічної політики” (ДР № 0107U001600), “Механізми професіоналізації органів місцевого самоврядування в контексті забезпечення сталого розвитку територіальної громади” (ДР № 0108U001506), одним із виконавців яких був автор.
Зміст роботи розкриває важливі аспекти методології пізнання і здійснення державного управління, що представлені у програмах таких навчальних курсів підготовки магістрів із державного управління, як “Теорія та історія держави”, “Аналіз державної політики”, “Державна кадрова політика”, “Методологія наукового дослідження у галузі державного управління”, “Психологія управління”, “Соціально-філософський аналіз суспільного розвитку” та “Управління соціальним і гуманітарним розвитком”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття теоретико-методологічних основ гуманітарної парадигми та обґрунтування необхідності її застосування у практиці державного управління України.
Для досягнення визначеної мети сформульовані такі завдання:
– дослідити процес становлення гуманітарної методології та обґрунтувати закономірність формування в ній цілісної моделі діяльності (парадигми), що поєднує у собі основні характеристики: цілі, мотиви, принципи, методи, способи дії тощо;
– визначити головні критерії реалізації гуманітарної парадигми в державному управлінні та ті якісні властивості, що відокремлюють її від інших методологічних підходів;
– здійснити аналіз процесу формування гуманітарного (орієнтованого на людину) розуміння держави в українській суспільно-політичній думці;
– розкрити трансформаційний вплив гуманітарної парадигми на державне управління, його призначення та функції;
– сформулювати й обґрунтувати концептуальні положення гуманітарної парадигми та їх детермінуючий вплив на управлінську діяльність;
– проаналізувати конституційно-правову основу гуманітарної методології та її роль у реалізації принципу верховенства прав людини засобами держави;
– визначити особливість державно-управлінського знання та місце в ньому гуманітарної складової як необхідної умови застосування гуманітарної парадигми до пізнання й розуміння суспільно-владних відносин;
– виділити основні напрями реалізації гуманітарної парадигми як засобу демократичного реформування державного управління;
– виявити необхідні умови й окреслити перспективи впровадження гуманітарної парадигми в державне управління та систему суспільних відносин України.
Об’єкт дослідження – теоретико-методологічні основи державно-управлінської діяльності та їх детермінуюча роль у формуванні й реалізації демократичного врядування.
Предмет дослідження – гуманітарна парадигма як цілісна теоретико-методологічна модель здійснення державного управління на принципах людиноцентризму.
Методи дослідження. Застосування методів дослідження зумовлене вирішенням загальної методологічної проблематики, що сприяло акцентуванню уваги на методах дослідження. Тому питання методології та методів мають не допоміжне, а першочергове значення, тобто відповіді на запитання “що?”, “заради чого?” та “як?” у контексті здійснення державного управління постійно перебувають у центрі уваги.
Методологічною основою дослідження є критичний раціоналізм І. Канта та сучасні досягнення методології постмодернізму. Основним методологічним підходом, що об’єднує різні аспекти розгляду державного управління, є діяльнісний, з його орієнтацією на органічну єдність ідеальних і матеріальних чинників, суб’єктивних і об’єктивних складових процесу управління. Його конкретним теоретико-методологічним аналогом є парадигмальний підхід, що забезпечує концептуальну і методичну цілісність практики управління, єдність стратегічних цілей (за можливої інваріантності засобів) всіх суб’єктів суспільних змін. Така загальна логічна канва роботи доповнюється використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, а саме: сходження від абстрактного до конкретного (розкрито процес становлення гуманітарної методології та набуття нею форми парадигми), ретроспекції (зафіксовано типові ознаки тоталітарної моделі державного управління радянського зразка), системного аналізу (визначено цілісність і взаємозалежність різних сфер державно-управлінської діяльності в контексті впровадження гуманітарної парадигми), структурно-функціонального (обґрунтовано необхідність функціонування різних гілок влади і управлінських структур за єдиною легітимною парадигмою), аксіоматично-дедуктивного висновку (встановлено первинність і пріоритетність конституційних прав людини щодо юридичних норм державно-управлінської діяльності), компаративного підходу (співставлено гуманітарну парадигму з її антиподами та редукованими формами), контент-аналізу (проаналізовано зміст проекту Концепції гуманітарного розвитку України, відстежено його позитивні і проблемні аспекти) комплексного підходу (досліджено основні напрями впровадження гуманітарної парадигми) тощо.
Завдяки використанню вказаної методології і методів дослідження вдалося цілісно визначити зміст гуманітарної парадигми та розкрити особливості її застосування в державному управлінні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні гуманітарної парадигми як методологічної моделі розуміння і здійснення державного управління, що дозволило по-новому висвітлити його соціальне призначення та запропонувати шляхи подальшої демократизації та гуманізації суспільно-владних відносин. Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням значення гуманітарної методології для оптимізації державно-управлінської діяльності.
У дисертаційній роботі
уперше:
– з’ясовано зміст та особливості гуманітарної методології як сукупності вимог до теоретичної та практичної діяльності та обґрунтовано твердження про те, що теоретико-методологічну основу сучасного демократичного управління державою має становити гуманітарна парадигма – цілісна, концептуально єдина і різноманітна у засобах здійснення методологічна модель, яка реалізується через прийняття людиноцентричної концепції, відповідних їй програм, принципів, методів і окремих дій суб’єктів управління. Гуманітарна парадигма – це методологічна модель, що адекватно відтворює основоположну роль людини в системі державного управління (людина – мета, пріоритетна цінність і основний ресурс) та формує систему відповідних методів управлінського спілкування. До них, зокрема, належать: індивідуальний підхід, ідентифікація, рефлексія, емпатія, актуалізація тощо. Таким чином гуманітарна парадигма якісно відрізняється від природничо-наукової та технократичної, а також від таких доктрин врядування, як тоталітаризм та авторитаризм;
– розкрито особливість детермінації діяльності суб’єктів державного управління шляхом акцентування уваги на діалектиці переходу від матеріальних (умова і причина) до науково обґрунтованих, раціональних (основа і підстава) та суб’єктивних (засада і мотив) детермінант. Характерною рисою свідомого застосування гуманітарної парадигми суб’єктами управління є наукове обґрунтування своїх дій досягненнями людинознавства, орієнтація на гуманні цінності та впровадження відповідних технологій соціальної взаємодії;
– розроблено систему показників дослідження реального стану державного управління та суспільно-владних відносин з огляду впровадження гуманітарної парадигми (тобто цілісного і несуперечного узгодження ідеальних і матеріальних чинників на основі людинознавства) та запропоновано проведення гуманітарного аудиту всіх етапів державно-управлінської діяльності як необхідної умови її оптимізації в сучасних умовах України;
удосконалено:
– трактування специфіки державно-управлінського знання, мета-теоретичний рівень якого є результатом раціональної рефлексії суб’єкта управління, спрямованої на послідовне визначення особистого ставлення до вихідної ситуації чи об’єктивно сформованих викликів. Таке ставлення з необхідністю включає знання про людину (гуманітаризм), розуміння суб’єктно-особистісних якостей, власної самодостатності та самовизначення, єдності гносеологічного, аксіологічного та прагматичного підходів. Стосовно державно-управлінського процесу це вимагає враховувати гаму мотиваційних чинників кожного його учасника;
– обґрунтування практики здійснення державного управління інституційно-правовими нормами, що досягається послідовним дотриманням принципу верховенства права, де останнє, на відміну від досить поширеного позитивістського трактування права як публічного, розглядається як приватне право особи;
– визначення основних напрямів упровадження гуманітарної моделі державного управління, а саме: дослідження суб’єктивних мотиваційних чинників управлінської діяльності, гарантування дотримання принципу верховенства приватних прав людини, здійснення орієнтованої на людський розвиток державної кадрової політики, формування пріоритету розвитку людини в адміністративній культурі установ публічного врядування та гуманітарно-інноваційної культури посадових осіб державного управління та місцевого самоврядування, запровадження процедури гуманітарного аудиту державно-управлінської діяльності;
дістало подальший розвиток:
– ідеї І. Франка (особа як пріоритетна цінність суспільного розвитку) та
Б. Кістяківського (людина – первинний суб’єкт права), які, на тлі пошуку національної ідентичності та державності, започаткували українську традицію орієнтації на людину як основну цінність і мету здійснення державної влади;
– категоріально-понятійний апарат державно-управлінської науки (зокрема, уточнено категорії “методологія державного управління”, “парадигма державного управління”, “гуманітарна парадигма державно-управлінської діяльності”, “гуманітарне знання науки державного управління”, “концепція гуманітарного розвитку”, “особистісні детермінанти управлінської діяльності”, “адміністративна культура”, “гуманітарний аудит”, тощо), який більш адекватно відтворює практику державного управління і який доцільно застосовувати у вирішенні теоретичних і практичних проблем демократичного врядування;
– розуміння адміністративної культури як особливого виду організаційної культури, що відрізняється своєю інституційно-правовою регламентацією, соціальною спрямованістю, домінуванням нематеріальних цінностей, орієнтацією на справедливі й толерантні відносини в установі публічного врядування. Парадигмальне значення адміністративної культури проявляється у домінуванні усталених цінностей, норм поведінки, звичок, переконань і ставлень до посадових обов’язків, колег тощо. Гуманітарна складова культури адміністрування має внутрішні й зовнішні прояви, стверджується у створенні оптимальних умов для праці державних службовців та цивілізаційних зразків ставлення до людини-громадянина.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних та методико-прикладних положень, які можуть бути реалізованими на практиці і сприяти оптимізації системи державного управління України.
Окремі наукові положення дисертаційного дослідження використані:
– у формуванні програм розвитку міста Львова, роботі міської ради з представництвами партійних і недержавних організацій в частині розкриття їх творчого потенціалу (акт про впровадження від 13.07.2009 р.);
– у практичній роботі управління з питань внутрішньої політики Львівської обласної державної адміністрації, зокрема в частині запровадження відкритої політики, вдосконалення зв’язків з громадськістю, навчання персоналу управління та формування програм соціально-економічного розвитку області (акт про впровадження від 17.06.2009 р.);
– під час обговорення і формування Концепції гуманітарного розвитку України в частині обґрунтування теоретико-методологічних основ її реалізації (довідка від 03.07.2008 р., № 5/18-4160/2-08/5-14);
– у процесі викладання тематичного циклу занять з тематики “Психологічна культура керівника” для слухачів Львівського Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій використані висновки роботи про формування сучасної адміністративної культури та застосування гуманітарних способів управлінського спілкування (довідка від 31. 08. 2006 р., № 31/01);
– під час формування ідеологічних і організаційних основ обласного осередку політичної партії “Фронт змін” і визначення змісту навчальних програм “школи влади” (акт про впровадження від 28. 01. 2010 р.);
– у практиці організаційної роботи Доброчинного фонду підтримки наукових і соціальних програм як теоретико-методологічна основа проведення просвітницьких та навчальних заходів (акт про впровадження від 05.02.2010 р.);
– в організаційну діяльність Львівської міської молодіжної громадської організації “Генерація-плюс” для розкриття необхідності паритетної взаємодії влади й громади та підвищення ролі простої людини в суспільно-політичному процесі (акт про впровадження від 2. 01. 2010 р.);
– у діяльності Громадської асамблеї Львівщини із залучення людей до громадських справ та формуванні якісних зразків суспільної довіри (довідка від 16.12. 2010 р., № 117);
– у навчальному процесі, зокрема при викладанні курсів “Теорія та історія держави та права”, “Методологія наукових досліджень”, “Менеджмент організацій” Львівського державного університету внутрішніх справ (акт про впровадження від 3. 02. 2010 р., № 27/3);
– у процесі викладання навчальних дисциплін, що читаються для студентам філософського факультету Львівського національного університету ім. І. Франка. Зокрема, положення про необхідність застосування парадигмального підходу до аналізу соціальних та політико-управлінських процесів, про важливість дотримання настанов гуманітарної парадигми (людиноцентризм, пріоритетність прав і свобод особи, гуманістичний зміст адміністративної культури та ін.) включені у зміст курсів “Політичні проблеми
соціального управління”, “Бюрократія в системі влади”, “Місцеве самоврядування”, “Теорія та історія держави” (довідка від 04. 02. 2010 р.,
№ 05/ф);
– при викладанні курсів “державна кадрова політика”, “психологія управління”, “теорія та історія держави”, “методологія сучасного наукового пізнання у галузі державного управління” та “управління соціальним і гуманітарним розвитком” для підготовки магістрів за спеціальностями “державне управління” та “менеджмент організацій” Львівського регіонального інституту державного управління з метою формування сучасної методології пізнання суспільно-владних відносин і гуманітарної культури управління (акт про впровадження від 24.04.2009 р.).
Розроблені теоретико-методологічні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані:
– у діяльності Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України як теоретико-методологічна основа оптимізації процесу демократичного врядування в Україні, формування стратегічних завдань соціального і гуманітарного розвитку суспільства;
– у роботі центральних, регіональних і місцевих органів державної влади в частині формування програм соціально-економічного та культурного розвитку суспільства і окремих громад, дотримання принципу верховенства прав людини, вдосконалення адміністративної культури та умов використання людського потенціалу;
– у наукових дослідженнях проблем державного управління, навчальних закладах та структурах підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування в частині посилення гуманітарного змісту державної політики України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, результати якої одержані і сформульовані автором особисто. У дисертації не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавторам.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних та національних науково-практичних конференціях з проблем державного управління, філософії, політології, психології і конфліктології та проблем права: “Ефективність державного управління (регіональний аспект)” (Львів, 2001); “Ефективність державного управління в контексті становлення громадянського суспільства” (Львів, 2002); “Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика” (Львів, 2003); “Глобалізація та управління проектами у XXI столітті” (Львів, 2003); “Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції” (Львів, 2004); “Менеджмент у XXI столітті: розвиток організацій та управління персоналом” (Львів, 2004); “Трансформація політичних систем України і Польщі в умовах європейської інтеграції” (Львів, 2004); Формування інтелектуально розвинутої і морально зрілої особистості у процесі викладання гуманітарних дисциплін” (Львів, 2004); “Людина – Світ – Культура: Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень. (До 170-річчя філософського факультету КНУ ім. Т. Шевченка)” (Київ, 2004); “Регіональне і місцеве самоврядування в нових умовах: партійна публічна адміністрація і безпосередня демократія” (Львів, 2006); “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006); “Конфліктологічна експертиза: теорія та методика” (Київ, 2006, 2007); “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007); “Демократичні стандарти врядування та публічного адміністрування” (Львів, 2008); “Демократичний транзит в Україні: підсумки електорального циклу 2004 – 2007рр.” (Острог, 2008); “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009).
Окремі положення дисертації обговорювалися на фахових науково-методичних семінарах і круглих столах, тематичних зустрічах і публічних виступах автора в органах державної влади і навчальних закладах національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадовитх осіб місцевого самоврядування.
Дисертацію обговорено і рекомендовано до захисту на міжкафедральному семінарі Львівського регіонального інституту державного управління та на розширеному засіданні кафедри соціальної і гуманітарної політики Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи висвітлені в індивідуальній монографії (загальний обсяг 14, 74 обл.-вид. арк.), 22 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, а також у 7 статтях, що були опубліковані в інших наукових виданнях, 14 тезах доповідей на наукових конференціях, 1 навчальному посібнику (у співавторстві).
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, трьох таблиць, висновків, додатку і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 417 сторінки, з яких 360 сторінок основного тексту (16.51 авторських аркушів). Список використаних джерел налічує 450 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розкритті основного змісту гуманітарної парадигми як цілісної теоретико-методологічної моделі дослідження та здійснення державного управління. Отримані результати підтвердили, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, поставлені завдання виконано, гіпотеза підтвердилася, а покладена в основу дослідження наукова позиція автора відповідає необхідній тенденції сучасного розвитку державного управління України. Здійснене дослідження логічно приводить до таких основних висновків і пропозицій.
1. Розкрито зміст гуманітарної парадигми – цілісної методологічної моделі утвердження розвитку людини відповідними її сутності методами, в тому числі і засобами державного управління. Гуманітарна парадигма ввібрала в себе сукупність знань про людину, сконцентрувала передовий досвід її пізнання та діяльності. Формування гуманітарної методології можливе лише на адекватній людській сутності основі, тому базовою ідеєю розуміння сутності людини є визначення І. Кантом свободи як атрибутивної її ознаки та обґрунтування ролі моралі і права як необхідних умов її життєдіяльності. До формування сучасної системи гуманітарних ідей долучилися видатні мислителі світової культури, її принципові положення розкриті низкою світоглядно-філософських шкіл (прагматизм, екзистенціалізм, персоналізм, герменевтика, філософія комунікації), вони становлять теоретико-методологічну основу сучасних практик психології, педагогіки та менеджменту. Гуманітарна парадигма впроваджується всупереч таким соціально-політичним доктринам як нацизм, марксизм, етатизм, авторитаризм, фундаменталізм і стає змістом різних форм демократичного врядування.
2. Визначено, що основний зміст гуманітарної парадигми як посткласичної методологічної моделі дослідження і здійснення державного управління можна класифікувати за такими критеріями та відповідними їх властивостями:
– сукупність основоположних знань – дані гуманітарних наук;
– пріоритетна цінність діяльності суб’єкта управління – людина та її розвиток;
– сутніснісна властивість людини – свобода та творчість;
– спосіб відносин держави і людини – суб’єкт – суб’єктна взаємодія;
– тип домінуючих прав у суспільстві – приватні права людини;
– критерій оцінки особи суспільством і державою – безумовне пошанування гідності кожної особи та професіоналізм;
– тип детермінації соціальної та управлінської активності – свідома, вільна та особистісна мотивація.
Всі вказані ознаки в сукупності формують якісну відмінність гуманітарної парадигми від інших методологічних моделей державно-управлінської діяльності.
3. Проаналізовано процес становлення гуманітарного розуміння держави в українській суспільно-політичній думці та встановлено, що орієнтовані на людину концепції державної влади зароджувалися на початку 20 століття і стверджувалися в контексті боротьби за національну ідентичність і державну самостійність. Обґрунтована думка, що особистісні, людиноцентричні основи державної політики сформовані насамперед у суспільно-політичних поглядах І. Я. Франка та правовій концепції Б. О. Кістяківського. Їхні ідеї про особу як пріоритетну цінність суспільного розвитку та первинний суб’єкт права цілком відповідають сучасному прогресивному розумінню держави. Проте, в силу тривалого домінування радянської практики тоталітарного правління вказані ідеї, як і загальноцивілізаційне впровадження гуманітарної методології, не дістали належного розвитку і не були втілені у практику суспільно-владних відносин. В умовах незалежної України відбувається вельми суперечливий процес переорієнтації державного управління на задоволення потреб людини, врахування її мотивів і бажань, запровадження сучасних гуманних методик соціальної взаємодії.
4. Досліджено, що існуюча в загальноцивілізаційному просторі гуманітарна парадигма здійснює значний трансформаційний вплив на державно-управлінську діяльність, змінює її сутність і основне соціальне призначення. Розвиток демократичного суспільства супроводжувався досягненням політичної відкритості, плюралізму, конкуренцією переконань і розширенням прав і свобод особи. З огляду на це обґрунтована думка, що теоретично сформована гуманітарна парадигма становить внутрішній зміст і спосіб ствердження сучасного цивілізаційного суспільства. Однією з його істотних ознак є рівень добробуту людини, що частково фіксується у запровадженому міжнародними організаціями індексі людського розвитку. Орієнтація на гуманітарні цінності простежується у сучасних концепціях державного управління, зокрема у таких, як новий публічний менеджмент (new public management), належне врядування (good governance), м’яка влада (soft power). У результаті впливу гуманітарної парадигми на державу змінюються її сутність і призначення, соціальна функція держави визначається як інструменталістська (за значенням для утвердження основної соціальної цінності – людини), чи комунікативна (за змістом призначення – встановлювати оптимальні форми взаємодії людей у суспільстві). Таким чином, поширення гуманітарної парадигми на державне управління зумовлює розгляд останнього як системи організацій, нормативно-правової бази, знання і діяльності, що покликані надавати інтегруючий імпульс суспільству і забезпечувати розвиток кожного його представника.
5. Обґрунтовано, що основоположною тезою розуміння сучасного державного управління є визнання його концептуальної заданості, тобто того незаперечного факту, що форми його здійснення залежать від визначення сутності держави, яке дістало конституційне закріплення і задає систему координат розвитку країни. Від вибору стратегічних цілей залежить використання певних методів здійснення управлінського впливу, прийняття та виконання конкретних програм розвитку. Методологічна цілісність державно-управлінської діяльності досягається дотриманням таких принципів як обґрунтованість, конкретність, легітимність, реалістичність, інваріантність тощо. Гуманітарна парадигма додає до названих принципів низку своїх, а саме: орієнтованість на пріоритетний розвиток людини та забезпечення її прав і свобод, свідоме і вільне визначення особою сфери своєї діяльності і мотивів праці. У дисертації аргументується думка, що чинна Конституція України у частині визначення прав людини цілком відповідає сучасному цивілізаційному ставленню до людини, а її основоположні принципи орієнтують на практичне утвердження гуманітаризму. Узагальнено досвід обговорення проекту Концепції гуманітарного розвитку України (2008 р.), проведено аналіз його позитивних і проблемних моментів.
6. Встановлено, що діяльність держави як інституту соціального порозуміння і гарантування необхідних умов для розвитку особи спирається на нормативно-правову основу і одним із суттєвих своїх завдань має утвердження принципу верховенства прав і свобод людини. На основі детального аналізу нормативно-правових положень Конституції обґрунтоване твердження про визначальну роль приватних прав людини для діяльності інститутів державного управління, його законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Теоретичним підґрунтям порушення прав людини є використання позитивістської концепції права, яка визнає публічне (делеговане) право уповноважених на виконання державних функцій первинним щодо невідчужуваних прав людини. Утвердженню прав і свобод людини не сприяє і визнання основоположного значення законів, що досить часто є “неправовими”. Особливістю гуманітарного розуміння цього взаємозв’язку є ствердження верховенства прав людини щодо законів, адже за Конституцією України, у законах “не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод“. Обґрунтована думка, що, серед множини інтерпретацій соціальної справедливості та рівності, змісту гуманітарної парадигми найбільше відповідає концепція “множинної справедливості” (П. Рікер), яка вказує на необхідність конкретного підходу до різних соціальних груп і гарантування індивідуальних приватних прав людини. Ствердження державою такої концепції може забезпечити плюралістичну рівність у суспільстві як умову легітимного розвитку особи.
7. Розкрито особливості державно-управлінського знання, яке розглядається як практично спрямоване розуміння суспільно-владних процесів, існуючих ресурсів розвитку та проблемних моментів взаємодії всіх учасників соціальних змін. Діяльність суб’єктів державного управління має відрізнятися її теоретико-методологічною осмисленістю, узгодженістю цілей і засобів, ідей і методів їх упровадження у життя, єдністю дій керівників і виконавців, що призводить до необхідності застосування спільної для них методологічної моделі, якою є парадигма. Гуманітарний зміст останньої орієнтує на постійне використання людинознавства як своєї теоретико-методологічної основи. Знання про людину розкривається у єдності таких його аспектів, як розуміння багатства її внутрішнього світу, ієрархічної будови мотивів і цінностей, багатоманітності її психологічних проявів, а також врахування рівня її професійних вмінь, типових форм поведінки тощо. Гуманітарний супровід державного управління означає постійне врахування суб’єктивних детермінант людської поведінки та діяльності, їх неоднозначності та інваріантності, а також використання в управлінській практиці тих особистісних спонук, що виявляють загальнолюдські цінності та доповнюють їх частковим змістом. Обґрунтовано, що гуманітарне знання становить необхідну складову теоретико-методологічної основи державного управління, вибору його методів і способів здійснення.
8. Доведено, що гуманітарний аспект розуміння сучасного врядування дозволяє розкрити не лише загальні тенденції розвитку та необхідні завдання управлінського впливу, а й індивідуально-особистісні виміри цих процесів, мотиваційні спонуки діяльності учасників та можливості їх залучення до спільної справи. У цьому контексті значний потенціал впровадження гуманітарної парадигми у суспільно-владні відносини має державна кадрова політика, що стосується не лише державної служби, а й значно ширшої сукупності суспільних відносин. Її застосування впливає на загально-соціальні процеси професійної мобільності і мотивації, визначає міру соціальної цінності праці тощо. Дотримання вимог гуманітарної парадигми у сфері здійснення державної кадрової політики – це забезпечення справедливої винагороди за працю, впровадження у трудові відносини принципів об’єктивності, відкритості, колегіальності та змагальності. Встановлено, що формування орієнтованих на людину загальносоціальних і суспільно-владних відносин можливе за умови їх дотримання в діяльності всіх органів урядування, управлінська культура яких має стати зразком для наслідування. Адміністративна культура діяльності установ державного управління розкрита через її співставлення із організаційною культурою управлінських структур бізнесу, а її особливість визначається через інституційно-правову регламентацію, соціальну спрямованість, усвідомленість високої державницької місії тощо. Гуманітарний зміст адміністративної культури реалізується такими засобами, як: колегіальний стиль управління, об’єктивний підхід до кар’єрного зростання працівників, забезпечення пріоритетної цінності творчого розвитку кожної особи, пошана професіоналізму і людяності. У зовнішньому, громадському вимірі адміністративна культура доповнюється відкритістю, обстоюванням інтересів людини, громади й суспільства. Розкрито, що гуманітарна парадигма проявляється на інтерсуб’єктивному, умоглядному та символічному рівні, а тому впливає на особистісні якості посадових осіб органів державного управління та місцевого самоврядування, формує її спосіб мислення. Гуманітарний зміст останніх, рівень його засвоєння і застосування у щоденній управлінській практиці є предметом прискіпливої уваги громадськості. Тому посадові особи державного управління та місцевого самоврядування мають відповідати сучасним високим вимогам високоцивілізованого суспільства і бути суб’єктами впровадження гуманітарної парадигми, її знань, цінностей і методів діяльності. Формування гуманітарно-інноваційної культури представників державного управління є завданням часу.
9. Обґрунтована пропозиція здійснювати гуманітарний аудит державного управління, сутність якого визначена через порівняння із іншими формами контролю: експертиза, соціальний аудит, HR аудит тощо. Співставлення із практикованим у країнах розвиненої демократії адміністративним аудитом дозволило класифікувати гуманітарний аудит як специфічну форму першого, що відрізняється своєю орієнтацією на врахування багатоманітної сутності людини, пошуком оптимальних шляхів її розвитку та забезпечує відповідність державного управління високим критеріям людяності. Проведення гуманітарного аудиту щодо більшості державно-управлінських рішень і дій незалежними від держави структурами, а також громадськими організаціями та об’єднаннями може служити необхідною умовою перетворення гуманітарної парадигми в домінуючу модель державного управління України.
У процесі дослідження виявлені проблеми, які потребують подальшого наукового вивчення. Це, зокрема, розробка й уточнення понятійного апарату державно-управлінської діяльності, виявлення особливостей взаємодії теорії державного управління та інших наук, розкриття сучасних загальних і специфічно українських способів досягнення ідентичності владних програм і суспільних прагнень, аналіз теоретико-методологічних основ забезпечення парадигмальної єдності функціонування всіх гілок влади й усіх управлінських структур, глибоке висвітлення правових, політичних і управлінських гарантій здійснення людиниценричного врядування, наукове обґрунтування і впровадження у практику державного управління гуманних і актуалізуючих способів адміністративного впливу тощо.
Загалом упровадження гуманітарної парадигми в систему державного управління та зміна всіх суспільно-владних відносин у цьому напрямку є вимогою часу і буде здійснюватися з невідворотністю утвердження кращих зразків людської культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аганов О. Д. Становление современной философско-гуманитарной парадигмы [Електронний ресурс] / О. Д. Аганов // Режим доступу : http://synergia-isa.ru/wp-content/uploads/2009/03/aganov.paradigma.doc.
2. Адлер А. Наука жить [Текст] / А. Адлер. — М.: Мысль, 1997.—276 с.
3. Альчук М. Категорії доконечності та справедливості у філософії права Б. Кістяківського [Текст] / М. Альчук // Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи): ст. учас. третього всеукр. “круглого столу” (23 – 24 листопада 2007 р. м. Львів). — Львів : СПОЛОМ, 2008. — С. 18 - 25
4. Андрущенко В. Гуманізм і гуманітаризм: спільне і специфічне [Текст] / В. Андрущенко, М. Михальченко // Вища освіта України. — № 4. — 2005. — С. 5—11.
5. Андрющенко В. Культура. Ідеологія. Особистість: Методологічно-світоглядний аналіз [Текст] / В. Андрющенко, Л. Губернський, М. Михальченко. — К. : Знання України, 2002 — 578 с.
6. Апель К.-О. Проблема етичної раціональності [Текст] / К.-О. Апель // Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної філософії [Текст] /
Л. А. Ситниченко. — К. : Либідь, 1996. — 171 с.
7. Аристотель. Никомахова Этика [Текст] / Аристотель // Аристотель. Сочинения [Текст] : в 4-х т. Т. 4 / Аристотель ; пер. с древнегр. ; общ. ред.
А. И. Даватура. — М. : Мысль, 1983. — 830 с.
8. Аристотель. О душе [Текст] / Аристотель // Аристотель. Сочинения [Текст] : в 4-х т. Т. 1 / Аристотель ; пер. с древнегр. ; ред. В. Ф. Асмус. —
М. : Мысль, 1976. — 550 с.
9. Аристотель. Политика [Текст] / Аристотель // Аристотель. Сочинения [Текст] : в 4-х т. Т. 4 / Аристотель ; пер. с древнегр. ; общ. ред.
А. И. Даватура. — М. : Мысль, 1983. — 830 с.
10. Асмус В. Метафізика Аристотеля / В. Асмус // Аристотель. Сочинения [Текст] : в 4-х т. Т. 1. / Аристотель ; ред. В. Ф. Асмус. —
М.: Мысль, 1976. — С. 5—62.
11. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) [Текст] : учеб. пособ. / Г. В. Атаманчук. —
М. : ОАО НПО “Экономика”, 2000. — 302 c.
12. Атаманчук Г. В. Методологічні проблеми сучасного державного управління [Текст] / Г. В. Атаманчук // Вісник УАДУ. — 2001. — № 3.
— C. 9—12.
13. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления [Текст] : курс лекц. / Г. В. Атаманчук. — М. : Юрид. лит., 1997. — 400 с.
14. Аудит адміністративної діяльності: Теорія та практика [Текст] / пер з англ. В. Шульга. — К. : Основи, 2000. — 190 с.
15. Бакуменко В. Д. Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень [Текст] : автореф. дис... д-ра з держ. упр.
— К. : НАДУ, 2001. — 36 с.
16. Бакуменко В. До питання розвитку конституційного правового поля в сучасних умовах його кардинальних змін [Текст] / В. Бакуменко, М. Кушнір // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 2 (26).
— К. : НАДУ, 2006. — С. 45—50.
17. Бакуменко В. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку [Текст]. / В. Бакуменко, В. Князєв, Ю. Сурмін // Вісник УАДУ— К.: 2003. — № 2. — С. 11—27.
18. Бандурка А. Психология управления [Текст] : монографія.
— Х. : Формула-прес, 1998. — 464 с.
19. Бахтин М. М. К методологи гуманитарных наук [Текст] /
М. М. Бахтин // Эстетика словесного творчества [Текст]. — М. : Искусство,
1979. — 424 с.
20. Береснєв А. А. Особистісно орієнтовані технології у контексті сучасної парадигми освіти // Гуманітарні науки, 2006, № 1 – С. 11 – 16.
21. Бех І. Д. Виховання особистості. Сходження до духовності [Текст] / І. Д. Бех. — К. : Либідь, 1996. — 271 с.
22. Білик О. В. В. О. Сухомлинський про формування особистості школяра [Текст] : навч.-метод. посіб. / О. В. Білик. — Миколаїв : Вид-во “Іліон”, 2007. — 160 с.
23. Бородкин Ф. М. Человеческое развитие и человеческие беды [Электронный ресурс] / Бородкин Ф. М., Кудрявцев А. С. // Режим доступа : http://hse.ru/journal/vrldross/vol03_1/borodkin.pdf
24. Боуз Д. Либертарианство: История, принципы, политика [Текст] / Д. Боуз ; пер. с англ. ; под ред. А. В. Куряева. — Челябинск : Соціум ; Саto Institute, 2004. — 392 с.
25. Братусь Б. С. От гуманитарной парадигмы в психологии к парадигме эсхатологической / Б. С. Братусь // Психология и новые идеалы научности [Текст] : матер. “круглого стола” Вопросы философии. — 1993. — №5. — С. 3—43.
26. Булатов М. О. Філософська антропологія в контексті сучасної епохи [Текст] / М. О. Булатов, В. П. Загороднюк, К. С. Малев, Л. А. Солонько. —
К. : Стилос, 2001. — 245 с.
27. Бутко М. Кадрова домінанта державного менеджменту в трансформаційний період [Текст] / М. Бутко // Вісник державної служби України. — 2006. — № 4. — С. 37—42.
28. Быстряков И. К. О национальной идее государства. Социальная политика государства / И. К. Быстряков // Проблемы регулирования социальной политики государства: состояние и перспективы [Текст] : матер. Всерос. конф. (14 апреля 1997 г., г. Москва). — М. : Луч, 1997. — 400 с.
29. Василенко А. И. Административное управление как наука / А. И. Василенко // Социс [Текст]. — 1993. — № 3. — С. 88—95.
30. Василенко А. И. Административное управление как наука / А. И. Василенко // Социс [Текст]. — 1994. — № 4. — С. 98—107.
31. Вебер М. Политика как призвание и профессия [Текст] / М. Вебер // Філософія політики [Текст] : хрестоматія : у 4-х т. Т. 3 / авт.-упоряд.:
В. П. Андущенко (кер.) та ін. — К. : Знання України, 2003. — 407 с.
32. Вебер М. Три чисті типи легітимного панування [Текст] / М. Вебер // Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика [Текст] / М. Вебер ; пер. з нім. О. Погорілий. — К. : Основи, 1998. — 534 с.
33. Видрін Д. Г., Табачник Д. В. Україна на порозі ХХІ століття: політичний аспект [Текст] / Д. Г. Видрін, Д. В. Табачник. — К. : Либідь, 1995. — 294 с.
34. Визначення і вимірювання демократії [Текст] / за ред. Д. Бітема ; пер. з англ. Г. Хомочко. — Львів : Літопис, 2005. — 318 с.
35. Вишневський О. Людиноцентризм як педагогічна проблема на тлі сучасних цивілізаційних процесів [Текст] / О. Вишневський // Педагогічна думка, 2008, № 4 – С. 3 – 13.
36. Вітер Д. Соціокультурна та ідеологічна трансформації суспільства в аспекті концепції гуманістичного розвитку [Текст] / Д. Вітер // Вісник НАДУ. — 2006. — № 2. — С. 369—376.
37. Власюк О. С., Пирожков С. І. Індекс людського розвитку [Текст] / О. С. Власюк, С. І. Пирожков. — К. : Проон, 1995. — 136 с.
38. Воронкова В. Г. Кадровий менеджмент [Текст] / В. Г. Воронкова. — К. : ВД “Професіонал”, 2004. — 192 с.
39. Воронкова В. Г. Формування антропологічної парадигми політичного менеджменту в умовах глобалізації [Електронний ресурс] /
В. Г. Воронкова // Режим доступу: http: // www.zgia.zp.ua /gazeta/ VISNIK_34_4.pdf.
40. Воронов І. О. Людина і політика: У пошуках гуманістичних альтернатив [Текст] / І. О. Воронов. — К. : Ґенеза, 2004. — 315 с.
41. Воронько О. А. Керівні кадри: політика і система управління [Текст] : навч. посіб. / О. А. Воронько. — К. : УАДУ, 2000. — 156 с.
42. Вступ до політичної аналітики [Текст] : навч. посіб. / авт. кол. :
С. О. Телешун, О. Р. Титаренко, І. В. Рейтерович, С. І. Вировий ; за заг. ред. С. О. Телешуна. — К. : Вид-во НАДУ, 2006. — 220 с.
43. Вудкок М. Раскрепощенный менеджер [Текст] / М. Вудкок, Д. Френсис. — М. : Дело ЛТД, 1994. — 320 с.
44. Выдрин Д. И. Политика: история, технология, экзистенция [Текст] / Д. И. Выдрин. — К. : Либідь, 1995 — 294 с.
45. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство [Текст] / Ю. Габермас ; пер. з нім. Анатолій Онишко. — Львів : Літопис, 2000. — 318 с.
46. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє [Текст] / Гаврилишин Б. Пер. з англ. Л. Л. Лещенко. – Київ: Основи, 1993. – 238 с.
47. Гадамер Г.-Г. Істина і метод [Текст] : у 2-х т. Т. 1: Герменевтика 1: Основи філософської герменевтики / Г.-Г. Гадамер; пер. з нім. — К. : Юніверс, 2000. — 464 с.
48. Гаджиев К. С. Политическая философия [Текст] / К. С. Гаджиєв. — М. : ОАО “Экономика”, 1999. — 606 с.
49. Гаєвська О. Б. Управління як соціальний феномен [Текст]: монографія / О. Б. Гаєвська. — К. : КНЕУ, 2000. — 168 с.
50. Гаєвський Б. А. Чи спроможна сучасна наука управління на становлення українського управлінського менталітету? / Б. А. Гаєвський // Вісник УАДУ [Текст]. — 1996. — № 3. — С. 44—57.
51. Гаєвський Б. Культура державного управління: Організаційний аспект [Текст] : монографія / Б. Гаєвський, В. Ребкало. — К. : Вид-во УАДУ, 1998. — 144 с.
52. Гайдар Є. Государство и эволюция. Как отделить собстьвенность от власти и повысить благосостояние россиян [Электронный ресурс] / Э. Гайдар // Режим доступа : http://wsyachina.narod.ru/economics/state 1 htmt 104.
53. Гегель Г. Философия Духа [Текст] / Г. Гегель // Энциклопедия философских наук [Текст] : у 3 т. Т. 3. — М. : Мысль, 1977. — 471 с.
54. Гегель Г. Философия права [Текст] / Г. Гегель. — М. : Мысль, 1990. — 524 с.
55. Гегель. Энциклопедия философских наук [Текст] : в т. Т. 1. Наука логіки / Гегель. — М. : Мисль, 1974. — 452 с.
56. Геєць В. М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку [Текст] / В. М. Геєць ; за ред. акад. НАН України В. М. Гейця. —
К. : Ін-т екон. прогнозування: Фенікс, 2003. — 1008 с.
57. Геєць В. М. Інституційні перетворення і суспільний розвиток / В М Геєць // Економіка прогнозування [Текст]. — 2005. — № 2. — С. 9—37.
58. Гійом Лан. Парадигматичний підхід до сучасних досліджень у державному управлінні [Текст] : Емпіричний тест / Гійом Лан, Кетлін Кю Андерс. — К. : [б. в.], 1998. — 251 с.
59. Глазунова Н. И. Система государственного управления [Текст] : учебн. для вузов / Н. И. Глазунова. — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — 551 с.
60. Глотов Б. Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу [Текст] : монографія / Б. Б. Глотов. — Дніпропетровськ : Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. УАДу при Президентові України, 2002. — 216 с.
61. Глушко О. HR-аудит в компанії “Атлант-М” / О. Глушко // Менеджер по персоналу [Текст]. — 2008. — № 12. — С. 20—25.
62. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского [Текст] / Т. Гоббс // Антология мировой философии [Текст] : в 4-х т. Т. 2. — М. : Мысль, 1969. — С. 309-341.
63. Гоббс Т. О гражданине [Текст] / Т. Гоббс // Антология мировой философии [Текст] : в 4-х т. Т. 2. — М. : Мысль, 1969. — С. 347—349.
64. Говлет М. Дослідження політики: цикли та підсистеми політики [Текст] / М. Говлет, М. Рамеш ; пер. з англ. О. Рябова. — Львів : Кальварія, 2004. — 264 с.
65. Гогвуд Б. Аналіз політики для реального світу [Текст] / Б. Гогвуд, Л. Ган ; пер. с англ. А. Олійник ; наук. ред. пер. В. Тертичка. — К. : Вид-во імені Соломії Павличко “Основи”, 2004. — 396 с.
66. Головаха Е. И. Демократизация общества и развитие личности. От тоталитаризма к демократии [Текст] / Е. И. Головаха, И. Э. Бекешкина, В. С. Небоженко. — К. : Наукова думка, 1992. — 126 с.
67. Головаха Е. И. Психология человеческого взаимопонимания [Текст] / Е И. Головаха, Н. В. Панина. — 2 изд. с изм. и доп. — К. : Інститут соціології НАН України, 2002. — 222 с.
68. Гончарук Н. Принципи та методи управління керівним персоналом державної служби [Текст] / Н. Гончарук // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 3 (27). — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. —
С. 170—176.
69. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть [Текст] : монографія / В. П. Горбатенко. — К. : Видав. центр “Академія”, 1999. — 240 с.
70. Горбулін В. П. Через роки, через відстані…Держава та особистість [Текст] / В. П. Горбулін. — К. : Саміт-Книга, 2006. — 306 с.
71. Горшкова В. В. Костецкий В. В. Образование взрослых: смена парадигмы на рубеже тысячелетий / В. В. Горшкова, В. В. Костецкий // Педагогика [Текст]. — 2009. — № 5. — С. 41—47.
72. Государственная кадровая политика: концептуальные основы, приоритеты, технологические реализации [Текст] / под общ. ред. С. В. Пирогова, В. А. Сулемова. — М. : Изд-во РАГС, 1996. — 253 с.
73. Государство в меняющемся мире [Текст] : Отчет о мировом развитии / Всемирный банк. — М. : Прайм — ТАСС, 1997. — 305 с.
74. Гречкосій І. Загальні типи організаційної культури державної служби України: проблеми та перспективи [Текст] / І. Гречкосій // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 4 (24). — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. — С. 180—186.
75. Грин Р. 48 законов власти [Текст] / Р. Грин ; пер. с англ. Е. Я. Мигуновой. — М. : РИПОЛ класик, 2005. — 768 с.
76. Гуманітарна експертиза: круглий стіл (частина друга) [Текст] // Філософська думка. — 2005. — № 1. — С. 137—153.
77. Гуманітарна експертиза: круглий стіл [Текст] // Філософська думка. — 2004. — № 6. — С. 134—159.
78. Гуманітарна педагогічна парадигма вищої освіти [Текст] : монографія / кол. авт. — К. : Педагогічна думка, 2007. — 333 с.
79. Гуманітарна політика Української Держави в новітній період [Текст] : Монографія / за ред. С. І. Здіорука. — К. : НІСД, 2006. — 403 с.
80. Гуменюк В. А. Становлення публічної служби в Україні [Текст] /
В. А. Гуменюк // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. : у 2 ч. Ч. 2. — Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр, 2006. — С. 227—233.
81. Гурне Б. Державне управління [Текст] / Б. Гурне ; пер. з франц. В. Шовкуна. — К. : Основи, 1993. — 165 с.
82. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философии [Текст] / Э. Гуссерль // Логические исследования. Картезианские размышления [Текст] / Э. Гуссерль. — Минск : Харвест ; М. : АСТ, 2000. — 752 с.
83. Давыдов Ю. Н. Этика любви и метафизика своеволия: Проблемы нравственной философии [Текст] / Ю. Н. Давыдов. — М. : Мол. гвардия, 1982. — 287 с.
84. Дарендорф Р. У пошуках нового устрою: Лекції на тему політики свободи у ХХІ ст. [Текст] / Р. Дарендорф ; пер. з нім. А. Орган. — К. : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. — 109 с.
85. Дашутін Г. П. Український експеримент на терезах гуманізму [Текст] / Г. П. Дашутін, М. І. Михальченко. — К. : Парламентське видавництво, 2001. – 335 с.
86. Дворкін Р. Серйозний погляд на права [Текст] / Р. Дворкін ; пер. з англ. А. Фролкін. — К. : Основи, 2000. — 519 с.
87. Делокаров К. Х. Системная парадигма современной науки и синергетика / К. Х. Делокаров // Общественные науки и современность [Текст]. — 2000. — № 6. — С. 110—118.
88. Депенчук Л. П. Передмова / Л. П. Депенчук // Кістяківський Б. О. Вибране [Текст] / Б. О. Кістяківський ; Бібліотека часопису “Філософська і соціологічна думка” ; пер. з рос. Л. Г. Малишевської ; упоряд., перед. і прим. Л. П. Депенчук. — К. : Абрис, 1996. — 474 с. — (Серія “Українські мислителі”).
89. Державна кадрова політика: теоретико-методологічне забезпечення [Текст] : монографія / авт. кол. : В. М. Олуйко, В. М. Рижих, І. Г. Сурай та ін. ; за заг. ред. д-ра наук з держ упр., проф. М. В. Олуйка. — К. : НАДУ, 2008. —
411 с.
90. Державне управління [Текст]: словн.-довідн. / уклад. : В. Д. Бакуменко (кер. творчого кол.), Д. О. Безносенко, І. М. Варзар, В. М. Князєв, С. О. Кравченко, Л. Г. Штика ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. — 228 с.
91. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник та В. М. Олуйка. — Львів : Вид-во нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2002. — 352 с.
92. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація [Текст] : монографія / відп. ред. проф. Н. Р. Нижник. — К. : Вид-во УАДУ, 1997. — 448 с.
93. Державне управління і політика [Текст] : монографія / В. В. Цвєтков, В. М. Селиванов, О. В. Скрипник. — К. : Видавництво “Абрис”, 2006. — 312 с.
94. Державне управління: теорія і практика [Текст] : монографія / За заг. ред.. проф.. В. Б. Авер’янова.— К. : Юрінком Інтер, 1998. — 432 с.
95. Дєєва Н. Соціальна функція держави: зміст, специфіка і механізм реалізації [Текст] / Н. Дєєва // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. — Вип. 3 (21) / ред. кол. : С. М. Серьогін (голова ред.) [та ін.]. — Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2005. — С. 3—11.
96. Дзоз В.О. Гуманітарна політика України: проблеми формування та реалізації (соціально-філософський аналіз) [Текст] / В.О. Дзоз – К.: Знання України, 2006. – 316 с.
97. Дзоз В.О. Гуманітарні відносини як предмет державного регулювання [Текст] / В.О. Дзоз // Мультиверсум. Філософський альманах. - Вип. 47. – К., 2005. – с. 159-165.
98. Дзоз В. О. Історичні передумови та особливості формування гуманітарної політики України [Текст] / В.О. Дзоз // Нова парадигма. Журнал наукових праць. Філософія. Соціологія. Політологія. – Вип. 49. – К., 2005. –
С. 3- 15.
99. Дзюба І. М. Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П’ятдесят років без Сталіна: Науково-публ. досл. [Текст] / І. М. Дзюба. — К. : Криниця, 2003. — 143 с.
100. Дзюба І. М. Україна у пошуках нової ідентичності [Текст] / І. М. Дзюба ; Вступ. сл. М. Поповича. — К. : Україна, 2006. — 846 с.
101. Дильтей В. Описательная психология [Текст] / В. Дильтей. — СПб.: Алетейя, 1996. — 160 с.
102. Донеллі Дж. Права людини у міжнародній практиці [Текст] / Дж. Донеллі ; пер. з англ. Т. Завалія. — Львів : Кальварія, 2004. — 280 с.
103. Донцов Д. Дух нашої давнини [Текст] / Д. Донцов. — Дрогобич : Вид-во “Відродження”, 1991. — 341 с.
104. Дробот І. О. Гарантування місцевого самоврядування: теоретико-методологічний аспект [Текст] : монографія / І. О. Дробот. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. — 252 с.
105. Друкер П. Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке [Текст] / Уч. пос. П. Ф. Друкер ; пер. с англ. — М. : Изд. дом “Вильямс”, 2000. — 272 с.
106. Дьюі Дж. Психология и педагогика мышления [Текст] / Дж. Дьюі. — Берлин : [б. и.], 1922. — 192 с.
107. Дьюі Дж. Школа будущего [Текст] / Дж. Дьюі. — М. : Госиздат. — 187с.
108. Дьюі Дж. Школа и общество [Текст] / Дж. Дьюі. — М. : Госиздат, 1915 — 164 с.
109. Євдокименко В. До нової парадигми регіонального управління соціально-економічним розвитком [Текст] / В. Євдокименко, Л. Мусурівська // зб. наук. пр. Економічні науки — Чернівці, 2006, ХХІ — С. 12 - 21.
110. Європейська соціальна хартія [Текст]. — К. : Фенікс, 2004. — 40 с.
111. Європейська Хартія про місцеве самоврядування [Текст] // Бюлетень Центру інформації та документації Ради Європи в Україні. — 1997. — № 2.
112. Жулинський М. Духовна ситуація в Україні. Формування нових ціннісних орієнтирів українського суспільства [Текст] / М. Жулинський // Урядовий кур’єр [Текст]. — 1996. — № 19. – 30 січ.
113. Жулинський М. Жити і творити в гармонії з національними інтересами [Текст] / М. Жулинський // Урядовий кур’єр. — 2008. — № 57. —
27 берез.
114. Забужко О. Let my people go: 15 текстів про українську революцію [Текст] / О. Забужко. — К. : Факт, 2005. — 232 с.
115. Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період [Текст] / О. С. Забужко. — К. : Основи, 1993. — 118 с.
116. Загальна Декларація прав людини // Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування [Текст] / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредні ; пер. з англ. — К. : [б. в.], 1997. — С. 568—573.
117. Зимбардо Ф. Социальное влияние [Текст] / Ф. Зимбардо, М. Ляйппе. — СПб. : Изд-во “Питер”, 2000. — 448 с.
118. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз [Текст] / Ж. Міллер ; пер. з фр. — К. : Основи, 1996 — 419 с.
119. Иванов В. П. Человеческая деятельность – познание – искусство [Текст] / В. П. Иванов. — К. : Наук. думка, 1977. — 251 с.
120. Ідея культури: виклики сучасної цивілізації [Текст] /
Є. К. Бистрицький, С. В. Пролеєв, Р. В. Зимовець – К.: “Альтерпрес”, 2003. – 192 с.
121. Інтегрування системи менеджменту людських ресурсів у процесі реформування державної служби [Текст]. — К. : Вид-во УАДУ, 1999. — 552 с.
122. Історико-політичні уроки української державності [Текст] : енциклоп. слов. / за ред. Ю. Римаренка. — К. : Донецьк [б. в.], 1998. — 544 с.
123. Іщенко Ю. А. Гуманітарна експертиза: засадничі принципи, мета, завдання [Текст] / Ю. А. Іщенко. — К. : ЦГО НАН України, 2002. — 180 с.
124. Іщенко Ю. Проблеми легітимації гуманітарної експертизи /
Ю. Іщенко // Філософська думка [Текст]. — 2004. — № 6. — С. 144.
125. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації [Текст] / Г. Йонас; пер. з нім. — К.: Лібра, 2001. — 400 с.
126. Кабачинська С. Раб волі [Текст] / С. Кабачинська // Дзеркало тижня. — 2007. — № 9 (638). — 8 берез.
127. Каганець І. Тиранія чи Гетьманат? Національно-визвольна війна за українську державність, розпочата Богданом Хмельницьким у 1648 році, триває донині [Текст] / І. Каганець // День. — 2008. — № 46 (2728). — 13 берез.
128. Кадрова політика і державна служба [Текст] : консп. лекц. : у 2 ч. Ч. 1 / укл. : С. М. Серьогін, Н. Т. Гончарук, І. Г. Батраченко. — Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2003. — 40 с.
129. Кадрова політика і державна служба [Текст] : консп. лекц. : у 2 ч. Ч. 2 / укл. : С. М. Серьогін, Н. Т. Гончарук, І. Г. Батраченко. — Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2004. — 65 с.
130. Кадрова політика і державна служба у сфері публічного управління (регіональний аспект) [Текст] : [монографія] / В. М. Мартиненко, С. М. Серьогін, В, О. Євдокимов та ін. ; за заг. ред. В. М. Мартиненка. —
К. : Магістр, 2008. — 304 с.
131. Казмиренко В. П. Социальная психология организаций [Текст] : монография / В. П. Казмиренко. — К. : МЗУУП, 1993. — 384 с.
132. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде [Текст] / А. Камю // Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство [Текст] / пер. с фр. — М. : Политиздат, 1990. — С. 23 - 92.
133. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения. 1798 [Текст] / И. Кант // Кант И. Сочинения [Текст] : в 6-ти т. Т. 6 / И. Кант ; под общ. ред.
В. Ф. Асмуса и др. — М. : Мысль, 1966. — 743 с.
134. Кант И. К вечному миру [Текст] / И. Кант // Кант И. Сочинения [Текст] : в 6-ти т. Т. 6 / И. Кант. — М. : Мысль, 1965. — С. 252—348.
135. Кант И. Критика практического разума [Текст] / И. Кант // Кант И. Сочинения [Текст] : в 6-ти т. Т. 4, Ч. 1 / И. Кант ; под общ. ред. В. Ф. Асмуса и др. — М. : Мысль, 1966. — С. 311 - 504.
136. Кант И. Логика. Пособие к лекциям 1800 [Текст] / И. Кант // Кант И. Трактаты и письма [Текст] / И. Кант. — М. : Изд-во “Наука”, 1980. — 709 с.
137. Кант И. Метафизика нравов в двух частях [Текст] / И. Кант // Кант И. Сочинения [Текст] : в 6-ти т. Т. 4, Ч. 2 / И. Кант. — М. : Мысль, 1965. — 478 с.
138. Кант И. Об изначально злом в человеческой природе [Текст] /
И. Кант // Сочинения [Текст] : в 6-ти т. Т. 4, Ч. 2 / И. Кант. — М. : Мысль, 1965. — 478 с.
139. Кант И. Основы метафизики нравственности 1785 [Текст] / И. Кант // Сочинения [Текст] : в 6-ти т. Т. 4, Ч. 1 / И. Кант ; под общ. ред. В. Ф. Асмуса и др. — М. : Мысль, 1966. — 544 с.
140. Кант И. Письмо Гарве от 21.09:1798 г. [Текст] / И. Кант // Кант И. Трактати и письма [Текст] / И. Кант. — М. : Наука, 1980. — 709 с.
141. Канюк С. С. Психологія мотивації [Текст] : навч. посіб. / С. С. Канюк. — К. : Либідь, 2002. — 304 с.
142. Карась А. Ф. Гуманітарні знання в аспекті комунікативної прагматики [Електронний ресурс] / А. Ф. Карась // Режим доступу : http: // www. filosof. com. ua / Jornel / m_ 63/%CA%EO%EO%FI%FC%.pdf.
143. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях [Текст]: Монографія / А. Карась. – Київ; Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 520 с.
144. Карнеги Д. Как выработать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. Как перестать беспокоится и начать жить [Текст] /
Д. Карнеги ; пер. с англ. ; сост. Хасхачих М. И. — М. : Прогресс, 1992. — 707 с.
145. Карнегі Д. Як здобувати друзів і впливати на людей [Текст] / Д. Карнегі ; пер. с англ. В. М. Грузина. — К. : Молодь, 1990. — 168 с.
146. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні [Текст] : доп. Уповноваженого Верховної Радиукраїни з прав людини / Н. І. Карпачова. — К. : Інтертехнологія, 2002. — 409 с.
147. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні [Текст] : спец. доп. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Н. І. Карпачова. — К. : Інтертехнологія, 2003. — 189 с.
148. Карпов А. В. Психология менеджмента [Текст] : учеб. пособ. /
А. В. Карпов. — М. : Гардарики, 1999. — 584 с.
149. Кашуба М. Методологія сучасного науковог