ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО–УПРАВЛІНСЬКИХ РЕФОРМ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРАВЧЕНКО СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 351:316.422

ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО–УПРАВЛІНСЬКИХ РЕФОРМ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................................ 5
ВСТУП............................................................................................................... 6
РОЗДІЛ 1
АНАЛІЗ СТАНУ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ...…. 17
1.1. Сутність та класифікація реформ як форми суспільних змін......... 17
1.2. Загальна теорія реформ як наукова основа перетворень дер¬жавно–управлін¬ської системи 29
1.3. Основні підходи до реформування державного управління 50
1.4. Реформи дер¬жавно–управлін¬ської галузі: співвідношення понять 60
1.5. Сучасні теоретико–методологічні напрацювання щодо реформування державного управління 71
Висновки до розділу 1 107
РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО–УПРАВЛІНСЬКИХ РЕФОРМ………. 115
2.1. Концепція та загальна методика проведення дослідження 115
2.2. Теоретичне розуміння державно–управлінських реформ та їх роль у процесах суспільного розвитку............... 121
2.3. Поняття здійснення державно–управлінських реформ 132
2.4. Принципи та концептуальна модель здійснення державно–управлінських реформ...................... 140
2.5. Основні світові тенденції перетворень державно–управлінських систем........ 164
2.6. Світові тен¬ден¬ції суспільного розвитку як передумови реформаційних процесів в державному управлінні...................... 176
Висновки до розділу 2 183

РОЗДІЛ 3
РОЗВИТОК МЕТОДОЛОГІЇ ПЛАНУВАННЯ ДЕРЖАВНО–УПРАВЛІНСЬКИХ РЕФОРМ………. 190
3.1. Моделювання процесу планування державно–управлінських реформ................... 190
3.2. Стан і потреби удосконалення методологічного забезпечення планування змін державно–управлінської системи................... 204
3.3. Мо¬делювання проблемного поля державно–управлінських реформ........ 209
3.4. Типізація шляхів державно–управлінського реформування на основі світового досвіду................... 227
3.5. Класи¬фікація чинни¬ків формування умов здійснення державно–управлінських реформ.................…… 240
Висновки до розділу 3 249
РОЗДІЛ 4
ЗАСАДИ ПОЛІТИЧНОГО ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНО–УПРАВЛІНСЬКИХ РЕФОРМ........... 255
4.1. Концептуальне бачення політичного забезпе¬чення держав¬но–управлінських перетворень............... 256
4.2. Методологічні засади органі¬зації реформаційних процесів у державному управ¬лін¬ні...................... 263
4.3. Організаційна структура забезпечення дер¬жавно–управлін¬ських реформ................ 278
4.4. Базові методологічні підходи до розвитку взаємодії орга¬нів влади з громадськістю у державно–управлінсь¬кому реформуванні...................... 298
Висновки до розділу 4 310
РОЗДІЛ 5
АНАЛІЗ ДОСВІДУ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНО–УПРАВЛІНСЬКИХ РЕФОРМ В УКРАЇНІ........... 317
5.1. Планування державно–управлінських реформ в Україні................ 317

5.2. Полі¬тичні чинники реалізації віт¬чизня¬них дер¬жав¬но–управлін¬ських перетворень.................…… 335
5.3. Організаційне забезпечення реформування дер¬жавно–управлін¬ської галузі в Україні.................…… 347
Висновки до розділу 5 365
ВИСНОВКИ............................................................................................... 371
ДОДАТКИ............................................................................................... 378
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 384

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Державна комісія з адмінреформи – Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи

ЄС – Євро¬пей¬сь¬кий Сою¬з

ІКТ – Інформаційно–комунікаційні технології

Концепція адмінреформи
– Концепція адміністративної реформи в Україні (1998 р.)

Країни ЦСЄ – Країни Центральної й Східної Європи

МДА – Місцева державна адміністрація

НДМ – Новий державний (публічний) менеджмент

НУО – Неурядові організації

ОВВ – Орган виконавчої влади

ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку

ОМС – Орган місцевого самоврядування

ООН – Організація Об’єднаних Націй

ПРООН – Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй

ЦОВВ – Центральний орган виконавчої влади

ЦРТ – Цілі розвитку тисячоліття

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному світі одним із ключових факторів прогресивного розвитку країни, досягнення високої якості життя її громадян є підпорядко¬ване суспільним потребам, дієве та ефективне управління державою. У зв’язку з цим в Україні на сьогодні гост¬ро постало завдання якіс¬ного онов¬лення існуючої управлінської системи з метою досягнення її спромож¬ності реалі¬зувати ідеологію служіння суспільству, забезпе¬чити прогресивний суспіль¬ний розвиток, прогно¬зувати глобальні процеси і адекват¬но реагувати на них. Для вирішення цього важливого державного завдання на сучасному етапі державо¬творення необхідно здійснити комплекс державно–управ¬лінських ре¬форм, що передбачає узгоджене реформування систем державного управ¬ління і місцевого самовря¬ду¬вання, механізмів взаємодії цих систем з громадсь¬кістю.
У науковій проблематиці державно–управ¬лінсь¬ких реформ можна виділити дві складові. Перша складова включає проблеми, що стосують¬ся змісту реформ. Їх дослідженню приділяли увагу як вітчизняні вче¬ні В.Авер’янов [67], О.Андрійко [40], В.Бакуменко [81], Р.Войтович [42], І.Голосні¬ченко [7], В.Голубь [47], Н.Гонча¬рук [50], І.Гри¬цяк [54], М.Долішній [72], Ю.Кальниш [81], В.Кампо [111], В.Князєв [357], В.Луговий [218], А.Михненко [171], Т.Мотренко [174], П.Надолішній [176], Н.Нижник [182], О.Оболенський [191], В.Олуй¬ко [195], М.Пухтин¬¬ський [317], В.Ребкало [320], Ю.Сурмін [353], В.Тер¬тич¬ка [99], В.Цвєтков [325] та ін., так і зарубіжні: Р.Агранофф [2], Г.Атаманчук [16], М.Бар¬зелі [402], М.Беблаві [440], П.Бернард [403], Т.Верхейн [440], Р.Вок [496], Д.Галліган [4], К.Дей¬ві [440], В.Зен¬таі [440], М.Кулєша [440], В.Лобанов [155], Ф.Лонго [437], Д.Немец [462], М.Нікос [448], Г.Пе¬тері [440], Г.Райт [319], Д.Шанд [470] та ін. Зазначені автори грунтовно розробили проблематику змісту державно–управлінських реформ, напрацю¬вали концепції, принципи, підходи, моделі, які роз¬кри¬вають бажані характе¬ристики систем державного управління та місцевого самовряду¬вання, що мають бути одержані в результаті їх реформ відповідно до сучасних умов, а також зміст і послідовність змін для досягнення цих характеристик.
Друга складова проблематики державно–управлінських реформ пов’язана з їх здійсненням – рефор¬ма¬торською діяльністю, спрямованою на форму¬вання і практичне втілення змістового компо¬нен¬та реформ. У роботах вітчиз¬няних авторів І.Коліушка [323], Л.Крав¬чука [146], П.Надоліш¬нього [175], Н.Ниж¬ник [182], М.Орел [198], А.Пав¬люк [202] та ін., а також зарубіжних науковців Г.Боука¬ерта [406], К.Вескот¬та [493], Я.Гонцяжа [48], Г.Драпера [420], Н.Меннінга [438], Н.Перісона [438], К.Поллітта [406], Є.Регульсь¬кого [465], А.Сундакова [350] та ін., розкриваються засади, підходи та меха¬нізми, що сто¬суються окремих аспектів здійснення державно–управлін¬ських ре¬форм, зокрема їх планування, політичного та організаційного забезпе¬чення, зв’язків із суспіль¬ними рефор¬мами тощо. При цьому комплекс¬ному вирішенню проблеми теоретико–мето¬длогіч¬ного обгрун¬ту¬вання і забез¬пе¬чення відповідної рефор¬мବторської діяль¬ності увага не приді¬ля¬лася. Актуальність цієї проблеми з погляду практики випливає з об’єктивної необ¬хід¬ності систем¬них реформ державного управ¬ління і місцевого самовря¬ду¬¬вання в Україні. Успіх очікуваних пере¬тво¬рень знач¬ною мірою зале¬жить від застосування дієвих механізмів і техно¬ло¬гій їх підго-товки та впровадження, а відповідною науковою основою мають стати теоре¬тико–методологічні засади здійс¬нення дер¬жавно–управлінських реформ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер¬тацію підготовлено в межах науково–дослідних робіт комплекс¬ного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України ‛‛Державне управління та місцеве самовряду¬ван¬ня”, що проводились Інститутом проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії за темами ‛‛Розроблення словника–довідника з методології дер¬жа⬬¬ного управ¬ління” (ДР № 0102U002538), ‛‛Розроблення словника–довідника з місцевого само¬врядування”
(ДР № 0104U003184), ‛‛Розроб¬лення короткого терміноло¬гіч¬ного словника з держав¬ного управління” (ДР № 0108U002014) та кафедрою управління суспільним розвитком за темою ‛‛Підходи, мо¬де¬лі, мето¬ди управ¬лін¬ня суспільним розвитком” (ДР № 0106U004366), проведених у 2002–2008 рр., у яких дисертант був старшим і провідним науковим співробіт¬ником та відпові¬дальним виконавцем, а також у межах науково–дослідної роботи на замовлення Міністерства економіки України за темою ‛‛Аналітично–інформаційне забезпе¬чен¬ня проблем рефор¬муван¬ня органів вико¬навчої влади та підвищення ефек¬тивності механізмів держав¬но¬го управ¬ління (світовий та вітчизняний досвід)” (ДР № 0103U007471), проведеної у 2003–2004 рр., в якій здобувач був відпо¬відальним виконавцем. У зазначених науково–дослідних роботах дисер¬тант розробляв питання формування і розвитку понятійно–категоріального апарату щодо державно–управлінських реформ, визначення їх ролі у процесах сус¬піль¬ного розвитку, розкриття основних світо¬вих тен¬денцій реформування держав¬ного управління та місцевого самоврядування, вироблення і обгрунту¬вання прин¬ципів, підходів і моделей здійснення державно–управлінських реформ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є роз¬роб¬лення та обгрунтування теоре¬тико–методологічних засад здійс¬нення дер¬жавно–управлінських реформ, визна¬чення шля¬хів застосу¬вання отриманих нау¬ко¬вих результатів для удосконалення підготовки і впровадження реформ державного управління та місцевого самовряду¬вання в Україні.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
– проаналізувати наукові праці з проб¬лем реформування держав¬ного управління та місцевого самоврядування з метою вироблення теоретич¬ного розуміння дер¬жавно–управлін¬ських реформ, визначення потреби в розробленні та обгрунтуванні теоре¬тико–методоло¬гічних засад їх здійс-нення;
– розробити концепцію здійснення дер¬жавно–управлін¬ських реформ, з’ясу¬вати їх роль у процесах суспільного розвитку;
– узагальнити основні світо¬ві тен¬денції і типізувати шляхи реформування держав¬ного управ¬ління та місцевого самовря¬дування;
– сформувати новий методологічний інструментарій планування змін у дер¬жавно–управлін¬ській галузі;
– запропонувати концептуальне бачення політичного забезпе¬чення держав¬но–управлін¬ських перетворень;
– удосконалити методологічні засади органі¬зації реформаторських процесів у дер¬жавному управ¬лін¬ні;
– систематизувати базові методологічні підходи до розвитку взаємодії орга¬нів влади з гро¬мадськістю у державно–управлінсь¬кому реформуванні;
– визначити напрями і запро¬пнувати рекомендації щодо удосконалення планування вітчизняних державно–управ¬лін¬ських ре¬форм, а також узагальнити основні полі¬тичні чинники їх успішної реалізації;
– розробити конкретно–прикладну модель і рекомен¬дації щодо організа¬цій¬ної структури забезпечення змін систем держав¬ного управ¬ління та місцевого самоврядування в Україні.
Об’єкт дослідження – реформаторські процеси розвитку державотворення.
Предмет дослідження – теоретико–методологічні засади здійснення державно–управлінських реформ.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційної роботи становив комплекс загальнонаукових і конкретнонаукових підходів, методів та інших методологічних засобів.
Порівняльний аналіз визначень реформ як форми суспільних змін, амери¬кан¬ського та європей¬ського підходів до розуміння державного управління, концепцій його зв’язків з місцевим самоврядуванням та взаємодії з громадсь¬кістю в сучасних умовах, а також абстрагування дали змогу вироби¬ти теоретичне розуміння дер¬жавно–управлін¬ських реформ. Логіко–семантич¬ний метод застосовувався під час дослідження співвідношення понять щодо реформування державного упра⬬ління. Узагальнення наукових розробок з проб¬лем реформування дер¬жав¬ного управління, структурно–функ¬ціо¬¬наль¬ний аналіз та діяльнісний підхід використано в процесі виділення основних складо¬вих та ета¬пів здійснення державно–управлінських реформ. За допо¬могою дедуктив¬ного методу з використанням універсальних по¬ло¬жень загаль¬ної тео¬рії реформ, загальних принципів дер¬жав¬ного управлін¬ня, вітчизняного та зарубіжного досвіду його реформування визначено і система¬тизовано комп¬лекс прин¬ципів здійснення державно–управ¬лін¬ських реформ.
Методи струк¬тур¬ного та структурно–функціонального моделювання, сис¬те쬬ний і процесний підходи за¬сто¬совано для побудови концептуальної моделі здійс¬нення дер¬жавно–управлінських реформ та інших моделей. Крім того, модель проблемного поля згаданих ре¬форм і підхід до її використання побу¬довано на основі морфоло¬гічного методу систе¬матичного покриття поля, закону необхід¬ної різноманітності та низки законо¬мірностей, під¬ходів, моделей теорії держав¬ного управління. При формуванні моделі про¬це¬су плану¬вання дер¬жавно–управлінських реформ вико¬ристано струк¬турно–логічні моделі функції плану¬вання і підходи стратегіч¬ного планування.
За допо¬могою методів узагальнення і класифі¬кації світо¬вого досвіду реформування державного управ¬ління, а також індуктивного методу класифіко¬вано чинни¬ки формування умов здійснення дер¬жавно–управлінських реформ, типізовано їх напрями, вироблено концептуальне бачення їх політичного забезпе¬чення. У процесі удосконалення методологічних засад органі¬зації дер¬жавно–уп¬рав¬лін¬сь¬¬ких реформ використано розроблені в теорії держав¬ного управління підходи та моделі реалізації функції організації. Історичний метод дав змогу дослідити основні світо¬ві тен¬денції дер¬жавно–управ¬лін¬ських ре¬форм та суспіль¬ного розвитку, еволюцію підходів і моделей, згідно з якими ці реформи здійснювалися в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблені наукові положення та отримані нові наукові результати, що в сукупності розв’язують важливу наукову проблему теоретико–методологічного обгрунту¬вання та забезпечення здійс¬нення державно–управ¬лін¬ських реформ.
У результаті проведених наукових досліджень у дисертації
уперше:
– запропоновано теоретичне розуміння дер¬жавно–управлін¬ських реформ як взаємоузгодженого реформування си¬сте¬м державного управ-ління та місце¬вого само¬вряду¬вання, а також механіз¬мів взаємодії цих систем з громадсь¬кістю в про¬це¬сах управ¬ління; визначено, що дер¬жавно–управлін-ські реформи за змістовно–функціо¬нальною спрямованістю вклю¬чають адміністра¬тивну, адмі¬ніст¬рବтивно–терито¬рі¬¬альну і муні¬ци¬пальну рефор¬ми та част¬ково перетина¬ються з політичною, судо¬вою і правовою реформами;
– розроблено і обгрунтовано концепцію здійснення дер¬жавно–управлін¬сь¬ких реформ, що представляє його як реформаторську діяльність, основними складо¬вими та ета¬пами якої є: ініціювання реформ; їх пла-нування; органі¬зація; контроль процесу реформу¬вання; взаємодія органів державної влади з громадсь¬кістю у цьому процесі; забезпечення мотивації та спроможності державних службов¬ців і посадових осіб місцевого самоврядування працювати в нових умо¬вах; відпо¬відно до основних складових та ета¬пів реформаторської діяльності визначено і система-тизовано комплекс принципів та побудовано концептуальну модель здійснення державно–управлін¬ських реформ;
– сформовано новий методологічний інструментарій плану¬ван¬ня держав¬но–управлін¬ських реформ, що включає: модель про¬це¬су їх планування, яка базується на принципах суспільної підпорядко¬ваності, стратегічності, випере䬬ження, відповідності умо¬вам, альтернативності та ін.; мдель проб¬лемного поля державно–управлінських ре¬форм, що відобра¬жає його різно¬маніт¬ність; підхід до класи¬фікації чинни¬ків формування умов рефор¬му¬вання шляхом їх поділу на внутрішні (політичні, економічні тощо) і зов¬нішні (умо¬ви вступу до над¬державних об’єд¬нань, глобальні економічні чин¬ни¬ки тощо);
удосконалено:
– методологічні засади органі¬зації дер¬жавно–уп¬рав¬лін¬сь¬¬ких реформ шля¬хом визна¬чення типових підходів до створення дієздатного координаційного цент¬ру змін, узагальнення основних способів узгодження рефор¬ма¬торських дій у системах органів держав¬ної влади та органів місцевого самовря¬ду¬вання на центральному і регіональному рівнях, а також виділення ключових завдань кадрового забезпе¬чення реформ;
– систематизацію базових методологічних підходів до розвитку взаємодії орга¬нів державної влади з гро¬мадськістю в процесі державно–управлінсь¬кого реформу¬вання, зокрема щодо інформу¬вання, оці¬ню¬¬¬вання ступе¬ня підтримки, проведення кон¬¬сультацій, активної участі та контролю громадськості в зазначеному процесі;
набули подальшого розвитку:
– концептуальне бачення політичного забезпе¬чення державно–управлін¬ських реформ, основними складовими якого є: врахування політичних перед¬умов успіш¬ного реформування; політичне лідерство вищих посадових осіб держави; наявність та лідерська спроможність політичного діяча, відпові¬даль¬но¬го за реформи; досягнення широкої політичної згоди щодо необхідності, цілей і шляхів реформ;
– узагальнення основних світо¬вих тен¬денцій державно–управ¬лін¬ських реформ через виокремлення універсалізації управ¬лін¬¬ських прин¬ци¬пів, децентра¬ліза¬ції управ¬ління державою, поширення нового державного менедж¬менту, адаптації державної політики до умов глобалі¬зації, розширення участі громадян в управлінні державою, розвитку елект¬ронного уряду, а у межах цих тенденцій – виявлення різноманітності і типізація шляхів рефор¬му¬вання держав¬ного управ¬ління та місцевого самовря¬дування на основі досвіду широкого кола країн Європи, Північної та Південної Америки, Азії тощо;
– обгрунтування провідної ролі державно–управ¬лінських реформ у забез¬п嬬ченні суспільного розвитку та взаємозв’язків світових суспіль¬них тенден¬цій з основними напрямами змін у системах державного управління і місцевого самоврядування;
– визначення і обгрунтування напрямів удоско¬на¬лення плану¬вання держав¬но–управлін¬ських реформ в Україні, що передбачають: розробку та законо¬давче за¬твердження національ¬ного плану розвитку з визначенням у ньому концепту¬аль¬них засад перетворень державно–управ¬лін¬ської сфери, а також стратегії дер¬жавно–управ¬лінських реформ; програмно–цільове забезпе¬чення реବлізації цієї стратегії з узго䬬женням щорічних планів реформа¬тор¬ських заходів органів державної влади та органів місце¬вого самовряду¬вання;
– узагальнення основних полі¬тичних чинників успішної реалізації вітчизняних державно–управлін¬ських ре¬форм, серед яких: збалансування повноважень і відповідальності між ви¬щи¬ми орга¬нами державної влади та посадовими особами; їх згода і співпраця у процесі реформування; стабільність діяль¬нос¬ті уряду; вироблення узгоджених підходів парламентських політичних партій щодо необхідності, цілей і шляхів державно–управлін¬ських перетворень;
– моделювання організа¬цій¬ної структури забезпечення дер¬жавно–управ¬лін¬¬сь¬ких ре¬форм в Україні на основі виокремлення та визначення функціо¬нального при¬значення, а також обгрунтування доцільності основних елементів організаційного забезпе¬чення координації діяльності та співпраці органів дер¬жав¬ної влади та органів місце¬вого самоврядування у процесі реформування вітчизняної управлінської системи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони впровадженні в роботу Управління адміністративної реформи Секре-таріату Кабінету Міністрів України при підготовці матеріалів до проекту Концепції реформування публічної адміністрації в Україні (довідка від 15.04.2009 р.
№ 40–11–09), а також Департаменту організаційної роботи Міні¬стерст¬ва економіки України при підготовці інфор¬ма¬ційно–аналітичних матеріалів та проектів нормативно–правових актів з пи¬тань адмініст¬ратив¬ного реформування в Україні (довідка від 12.09.2006 р. № 39–22/338).
Результати дисертаційного дослідження були використані відділом стра¬те¬гій розвитку громадянського суспільства та протидії коруп¬ції Національного інституту стратегічних досліджень при підготовці аналітичних доповідей ‛‛Гро¬ма¬дянське суспільство як основа демократичного розвит¬ку України” і ‛‛Стан і перспективи розширення участі громадськості у кон¬сти¬туційному процесі та формуванні й реалізації державної політики” (акт про впровадження від 4.09.2009 р.), а також Інститутом проблем державного управ¬ління та місце¬вого самоврядування Національної академії державного управлін¬ня при Прези¬ден¬тові України в процесі підготовки ‛‛Енциклопедії дер¬жавного управління Украї¬ни” і низки інших наукових видань (довідка про впровадження від 7.09.2006 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження автор використовував у навчаль¬¬ному процесі Національної академії державного управління при Президентові України, зокрема кафедри управління суспільним розвитком при підготовці навчальних програм, навчальних посібників і дистанційних курсів дисциплін ‛‛Інновації в управлінні суспільним розвитком” та ‛‛Управління якістю суспільних реформ” (акт про впровадження
від 25.02.2010 р.).
Запропоновані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть застосовуватися:
– у процесі розроблення стратегічних документів і планів реформування дер¬жавного управ¬ління та місцевого самоврядування, забезпечення їх практичної реалізації на всіх рівнях управління державою;
– у навчальному процесі вищих навчальних закладів за програмами підготовки магістрів державного управління, зокрема під час розробки або вдосконалення навчально–методичного забезпечення дисциплін, що включають вивчення проблем державно–управлінських реформ, інновацій та реформ у суспільному розвитку.
Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати дисертаційно¬го дослідження здобуті автором самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, дисертанту належать: систематизація понятійно–категорі¬аль¬ного апарату стосовно реформ державного управління та місцевого само¬вряду¬¬вання; визначення місця поняття ‛‛державно–управлінські ре¬форми” у відповідній понятійній системі; узагальнення положень загаль¬ної тео¬рії реформ як наукової основи реформування державного управління; по¬будова узагальненої моделі проблем¬ного поля державно–упра⬬лін¬сь¬ких ре¬форм; розкриття їх взаємозв’язків зі змінами у інших сферах суспільного життя; виділення елементів загальної структури проблем¬ного поля держав¬ного управ¬ління, що стосу¬ються реформу¬вання державно–управ¬лінської галузі; висвітлення прин¬ципів, підходів і моделей здійснення державно–управ¬лін¬ських реформ, їх ролі у суспільних змінах; типізація світового досвіду іннова¬ційних державно–упра⬬лін¬сь¬ких перетворень; оцінювання ста¬ну адмі¬¬¬ніст¬ративного ре¬формування в Україні у частині перетворень системи ви¬кнавчої влади, відпо¬відності засад вітчизняної адміністративної реформи кон¬ститу¬ційній моделі державного управління; виявлення актуальних проб¬лем здійснення реформ системи виконавчої влади в Україні та визначення шляхів їх вирішення з урахуванням досвіду країн Центральної та Східної Європи.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження опри¬люд¬нені автором на науково–практичних конференціях за міжнародною участю: ‛‛Актуальні теоретико–методологічні та організаційно–практичні проᬬлеми державного управління” (Київ, 2004); ‛‛Актуальні проблеми держа⬬¬ного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005); ‛‛Проблеми транс¬фор¬мації системи державного управління в умовах політич¬ної реформи в Ук¬раїні” (Київ, 2006); ‛‛Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); ‛‛Європейські орієнтири муніципального управління” (Київ, 2008); ‛‛Новітні тенден¬ції розвитку демокра¬тичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); ‛‛Удоскона¬лення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2009); ‛‛Демократичне врядування: наука, освіта, прак¬тика” (Київ, 2009); все¬українській науково–практичній конференції ‛‛Ак-ту¬¬альні проблеми муніци¬паль¬ного управління” (Київ, 2006); симпозіумі за міжнародною участю ‛‛Проблеми й тенденції розвитку галузі науки ‛‛Дер¬жав-не управління” в Україні: від теорії до практики” (Київ, 2007); науково–методологічних семінарах ‛‛Школа молодого науковця” (Київ, 2007, 2008); круглому столі з обговорення проекту Концепції реформування публічної адміністрації в Україні (Київ, 2008).
Публікації. Основні положення та зміст дисертації відображено у
41 публікації, зокрема у двох монографіях (індивідуальній та колективній),
23 статтях у наукових фахових виданнях, трьох навчальних посібниках, трьох словниках–довідниках, 10 тезах доповідей у збірниках матеріалів науково–практичних конференцій та симпо¬зіуму за міжнародною участю.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить¬¬ 436 сторінок, обсяг основного тексту – 364 сторінки. Робота містить 17 таблиць, 21 рисунок та додаток. Список використаних джерел складається з 497 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявля¬ється в теоретико–методологічному обгрунтуванні та забезпеченні здійс¬нення державно–управлінських реформ. Результати прове¬деного дослідження та їх узагальнення свідчать про досягнення мети, виконання поставлених завдань і дає підстави зробити такі висновки.
1. На основі аналізу наукових праць за темою дисертації виділено дві складові наукової проблемати¬ки держав¬но–управ¬лінських реформ та виявлено високий ступінь розробленості її першої складової, що стосуєть¬ся зміс¬ту таких реформ. Разом з тим малодослід¬¬женою є друга складова проблематики державно–управ¬лінських реформ, що стосується їх
здійс¬нення – рефор¬ма¬тор¬ської діяльності, покли¬каної забезпе¬чити формування і практичне втілення змістового компо¬нен¬та реформ. Наявні наукові розробки щодо такої діяльності розкри¬вають її окремі аспекти, проте роз¬роб¬ленню та обгрунтуванню тео¬ретико–методологічних засад здійс¬нення дер¬жавно–управ¬лін¬ських реформ увага не приділялася. Важливість такого розроб¬лення з прак¬тичного погляду зумовлю¬ється необхідністю здійснення комплексу реформаторських змін для якіс¬ного онов¬лення чинної державно–управлінської системи в Україні з метою забезпечення її спромож¬ності реалізувати ідеологію служіння суспільству, прогресивного суспільного розвитку, прогно¬зування глобальних про¬цесів і адекват¬ного реагування на них. Успіх очікуваних перетворень значною мі-рою зале¬жить від застосування дієвих механізмів і технологій їх здійснення, нау¬ковою основою яких мають стати відповідні теоретико–методологічні заса¬ди.
2. Запропоновано теоретичне розуміння дер¬жавно–управлін¬ських реформ як взаємоузгодженого реформування си¬сте¬м державного управ-ління та місце¬вого само¬вряду¬вання, а також механіз¬мів взаємодії цих систем з громадсь¬кістю в про¬це¬сах управ¬ління. При цьому обгрунтовано доцільність широкого підходу до реформування державного управ¬ління, який передбачає зміни: системи органів, що вклю¬чає інститут глави дер¬-жави, органи законодавчої і виконавчої вла¬ди, кон¬ститу¬цій¬ного та адмі¬ніст-ра¬тив¬ного су¬дчинства, про¬кура¬тури; управлінської діяльності зазначе¬ної системи орга¬нів як поєднання полі¬тич¬них, право¬вих та адміністра¬тивних функ¬цій. Визначено, що у співвідно¬шенні з усталеними у вітчизняній науці понят¬тями дер¬жавно–управлін¬ські реформи за змістовно–функціо¬нальною спрямованістю охоплюють адміністра¬тивну, адмініст¬ра¬тивно–терито¬рі¬¬альну і муні¬ци¬пальну рефор¬ми та част¬ково перетина¬ються з політичною, судо¬вою і правовою реформами.
3. Розроблено і обгрунтовано концепцію здійснення дер¬жавно–управлін¬сь¬ких реформ, що представляє його як реформаторську діяльність, основними складо¬вими та ета¬пами якої є: ініціювання реформ; їх пла-нування; органі¬зація; контроль процесу реформу¬вання; взаємодія органів державної влади з громадсь¬кістю у цьому процесі; забезпечення мотивації та спроможності державних службов¬ців і посадових осіб місцевого самоврядування працювати в нових умо¬вах. За¬значені складові та етапи поєднані у концептуальній моделі здійснення дер¬жав¬но–управлін¬ських реформ. Вона побудована на базі систематизованого комп¬лексу принципів, серед яких визначено найбільш важливі, що стосуються: ініцію¬вання реформ (своє¬час¬ності); їх планування (стратегічності, суспільної підпо¬ряд¬ква¬ності, відповід¬ності умовам, випе¬ред¬ження, альтер¬нବти⬬ності, офі¬цій¬ності); організації реформ (спро¬мо欬ності ко¬ор¬ди¬нବ¬ційного центру, ре¬форматор-ської управлінської еліти); конт¬ролю процесу рефор¬м󬬬вання (зво¬рот¬ного зв’язку, дієвості, коригування цілей); взаємо¬дії органів державної влади з громадськістю у процесі рефор¬мування (прозорості, суспіль¬ної підтримки, громадсь¬кої участі та контролю); забезпечення мотивації та спро¬мож¬нос¬ті державних службов¬ців і посадових осіб місцевого самовряду¬вання працювати в нових умо¬вах (готов¬ності апарату). Визначено також принципи, що сто¬су¬ються ре¬фор¬ма¬торської діяльності в цілому (вклю¬¬чення в систе¬му суспільних реформ, політи¬чного лідерства, політичної згоди тощо).
4. Обгрунтовано провідну роль державно–управ¬лінських ре¬форм у забез¬п嬬ченні суспільного розвитку в такій логічній послідовності: державно–управ¬лін¬ські реформи  суспільні реформи  суспільний розвиток  підвищен¬ня якості життя громадян країни. Виявлено комплекс світових суспіль¬них тен¬ден¬цій, що зумовлюють основні напрями змін у сис¬темах державного управління і місцевого самоврядування, та відповідні взаємозв’язки. До таких суспільних тенденцій віднесено: міждержавну інтеграцію; гло¬ба¬лізацію еконо¬міки; поширення інформа¬ційно–комунікаційних техно¬лгій; уніфікацію культури; зростання ролі на світовій арені наднаціональних і транснаціо¬наль¬них суб’єктів; демокра¬тизацію суспільного життя; інди¬ві¬дуаліза¬цію сус¬піль¬ст¬ва; його інформатизацію; прискорення суспільних змін.
5. Узагальнено основні світо¬ві тен¬денції державно–управ¬лін¬ських реформ через виокремлення універсалізації управ¬лін¬¬ських прин¬ци¬пів, децентра¬ліза¬ції управ¬ління державою, поширення нового державного менедж¬менту, адаптації державної політики до умов глобалі¬зації, розширення участі громадян в управлінні державою, розвитку елект¬ронного уряду. У межах цих тенденцій сформовано типологію шляхів реформу¬вання держав¬ного управ¬ління та місцевого самовря¬дування на основі досвіду численних країн Європи, Північної та Південної Америки, Азії тощо. Зокрема, виявлено різноманітність типових шляхів структурної, функціональної та фінансової децентралізації, впро¬вадження менеджерських підходів до планування й складання бюджетів органів влади, оцінки якості їх роботи, управління людськими ресурсами і т.ін., змін законодавчої бази, урядової політики, інсти¬ту¬ційних механізмів та засобів співпраці управлінських структур з громадськістю, розвитку елект¬рон¬¬них ко¬му¬нікацій між органами влади, електрон¬них по¬слуг та участі громадян тощо.
6. Сформовано новий методологічний інструментарій плану¬ван¬ня державно–управлін¬ських реформ. Зокрема, побудовано модель про¬це¬су їх плану¬вання, що передбачає: ви¬зна¬чен¬ня місії згідно з принципами суспільної підпо¬ря䬬ко¬ваності, стратегічності та виперед¬ження; виявлення проблем на під¬ставі аналізу ста¬ну і тенден¬цій розвитку суспільства та самої управлінської сис¬теми; визначення масштабу і базових підходів (підходу) реформ при поста¬новці цілей; ви¬бі¬р шляхів ре¬формування на основі оцінки їх відповідності сус¬¬піль¬ним і внутрішньо¬управ¬лін¬ським умовам; уніфікуючий і варіацій¬ний під¬хо¬ди до програ¬му¬вання; ти¬пі¬за¬цій¬ний, конку¬рентний і випробу¬валь¬ний підходи до про¬екту¬вання. Роз¬роᬬлено мо¬дель проблемного поля державно–управлінських ре¬форм, під яким розу¬мі¬єть¬ся повна структурована різноманітність можли¬вих проблем рефор¬му¬ван¬ня. Мо¬дель поєднує блоки проблем реформування за напрямами, що стосуються: структури систе¬м органів держав¬но¬го управ¬ління і органів місцевого самовряду¬ван¬ня; зв’язків між цими сис¬темами; м嬬ханіз¬мів вироб¬лення і узгод¬ження управ¬лінських ¬цілей, їх спрямування на реалізацію місії дер-жави; процесів управ¬лін¬ня; комשּׁлек¬су засо¬бів управлін¬сь¬кої діяль¬ності; механіз¬мів вза¬ємодії відповідних органів з гро¬мадсь¬кістю в процесах управ-ління. Запропоновано підхід до вияв¬лен¬ня проблем державно–упра⬬лінських реформ з використанням зазначеної мделі виходя¬чи з ідеї морфоло¬гічного ме¬тоду систе¬матичного покриття поля, а також підхід до класи¬фікації чинників формування умов рефор¬муван¬ня, згідно з яким визначено і деталізо¬вано групи внутрішніх чин¬ників (полі¬тичні, еконо¬міч¬ні, соціальні, адмініст¬ра¬тивні) та зовніш¬ніх чинни¬ків (умови вступу до над¬державних об’єд¬нань і участі в них, приєд¬нання до між¬народних договорів, угод, конвен¬цій, впливи міжнародних організацій світово¬го масштабу, глобальні еконо¬міч¬ні чин¬ни¬ки). Виокрем¬лено також групи чинників, що можуть бути як внутріш¬ні¬ми, так і зовнішніми (нові ідеї науки управління, інформаційно–технологічні ін¬новації).
7. Представлено концептуальне бачення політичного забезпе¬чення державно–управлін¬ських реформ, основними складовими якого є: врахування політичних перед¬умов успіш¬ного реформування (налаштованість основних політичних партій на зміни; стабіль¬ність діяль¬нос¬ті вищих органів державної влади; сприяння ре¬форм вирішенню невід¬клад¬них суспіль¬них проблем; спромож¬ність президента і уряду працю¬ва¬ти в ре¬фор¬мованій системі управ¬ління); політичне лідерство прези¬дента або глави уряду (залежно від форми державного правління) та усіх членів уряду; наявність та лідерська спроможність політичного діяча, відпові¬даль¬но¬го за реформи; досягнення згоди щодо необхідності, цілей і шляхів реформ між провладними і опозиційними полі¬тич¬ними пар¬тіями, все¬редині урядової коаліції та між пре¬зи¬дентом і парламентською більшістю.
8. Удосконалено методологічні засади органі¬зації дер¬жавно–управлінсь¬¬ких реформ. Зокрема, визначено типові підходи до створення дієздатного ко¬ор¬динବційного цент¬ру реформ (запровад¬ження посади уповнова¬женого (коміса¬ра) уряду, утворення спеціальної проект¬ної структури, покла¬дання відповідних обов’язків на керівника апарату уря¬ду або віце–прем’єр–міністра, доручення координації реформ існуючому міністерству, створення спеціаль¬ного ЦОВВ). Виділено умови і особливості, які необхідно врахову¬вати під час оцінки до¬ціль¬ності застосування таких підходів. Узагальнено основні способи узгодження рефор¬ма¬торських дій у системах органів держав¬ної влади та місцевого самовря¬ду¬вання, насамперед створен¬ня коорд謬на¬ційних та консульта¬тивно–дорадчих ор¬ганів на центральному і регіональному рівнях. Виділено ключові зав¬дан¬ня кад¬рового забезпе¬чення реформ, передусім відбір на керівні посади в органах державної влади осіб з якостями ‛‛лідерів змін”, підготовку і підвищення кваліфікації державних службовців з питань реформ, особливо вищих керівних кадрів.
9. Систематизовано базові методологічні підходи до розвитку взаємодії орга¬нів державної влади з гро¬мадськістю в процесі державно–управлінсь¬ких реформ, зокрема щодо: інформування громадськості (викорис¬тання спеціалізо¬ваних веб–сайтів, ЗМІ, спеціаль¬них захо¬дів, співпраці з неурядовими ор¬га¬¬ні¬заціями тощо); оці¬ню¬¬¬вання сту¬¬пе¬ня громадської підтримки (масові опи¬ту¬ван¬ня, спеці¬аль¬ні дослід¬ження тощо); проведення консультацій з гро¬мад¬сь¬кістю (інсти¬ту¬ційні механізми, публічні громадські обго¬ворен¬ня, грома䬬ські комі¬тети, веб–форуми то¬що); участі громадськості (громадські журі, про¬це¬си діалогів тощо); громад¬сь¬кого контролю (громадська експертиза, аудит тощо).
10. Визначено і обгрунтовано напрями удоско¬на¬лення плану¬вання держа⬬¬но–управлін¬ських реформ в Україні та розроблено відповідні практичні рекмендації. Вони передбачають розробку і закон¬давче затвердження: націо¬наль¬¬ного плану розвитку з визначенням у ньому концепту¬¬аль¬них засад перетво¬рень державно–управ¬лін¬ської сфери як компонента сис¬те쬬них сус¬піль¬них змін у нерозривному зв’язку з перетвореннями в інших сфе¬рах жит¬тя суспільства; стратегії дер¬жавно–управ¬лін¬ських реформ, що має містити нові конституційні засади управ¬ління державою, і відпо¬відно до них – систему цілей і шляхів взаємопов’я¬заних перетворень сис¬тем держав¬ного управління та місцевого самоврядування. Для реବлізації такої стра¬тегії доцільно виробити та затвердити за основ¬ними напря¬мами реформування державні програми, згідно з якими мають узгоджуватися щорічні плани заходів органів державної влади та органів місце¬вого самовряду¬вання.
11. Узагальнено основні полі¬тичні чинники успішної реалізації вітчизня¬них дер¬жав¬но–управлін¬ських ре¬форм, серед яких: збалансування повноважень і відповідальності між ви¬щи¬ми орга¬нами держав¬ної влади та посадовими особами; їх згода і співпраця у процесі рефор¬му¬вання, передусім узгоджена лідерська діяльність Прези¬дента України і Пре¬м’єр–міністра України; стабіль¬ність діяль¬нос¬ті уряду та бажання і здатність його членів стати лідерами змін у відповідних галузях державного управ¬ління; вироблення узгоджених підходів парламентських полі¬тич¬¬них партій щодо необхідності, цілей і шляхів державно–управлін¬ських перетворень.
12. Розроблено конкретно–прикладну модель і практичні рекомен¬дації щодо організа¬цій¬ної структури за¬без¬печення дер¬жавно–управ¬лін¬¬сь¬ких реформ в Україні. Зокрема, запропоновано побудувати коор¬дина¬ційний центр змін шляхом вве¬дення посади віце–прем'єр–міністра з відповідних питань, роботу якого забез¬печуватиме спе¬ціаль¬ний підрозділ Сеꬬре¬та¬ріату Кабі¬нету Мі¬ніст¬¬¬рів України. Важливо також утво¬рити урядовий комітет для забезпечення узгод¬женості реформа¬торсь¬ких дій орга¬нів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів норма¬тивно–правових актів тощо. Для організаційного забезпечення політич¬ного діа¬ло¬гу в процесі перетворень пропонується сформувати раду з питань стратегії рефор¬му¬вання. На територі¬аль¬ному рівні доцільно створити не¬за¬лежну від місцевих адміністрацій мережу об¬лас¬них агентст¬в з координації державно–управлінських реформ, а також раду для узгодження позицій та досягнення партнерської співпраці щодо зазначених реформ між централь¬ни¬ми і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Ще однією важливою організаційною складовою забезпечення ре¬форм мають стати спеціальні підрозділи для коорди¬нації змін у межах конкретних ЦОВВ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер'янов. – К. : Ін Юре, 1997. – 48 с.
2. Агранофф Р. Огляд європейських традицій місцевого самоврядування [Елект¬рон¬ний ресурс] / Р. Агранофф. – Режим доступу: http://www.pdp.org.ua/?id=soder&n=205
3. Административные реформы в России : история и современность / [под общ. ред. Р. Н. Байгузина]. – М. : Российская политическая энциклопедия, 2006. – 645 с.
4. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних ор¬ганів в Угорщині, Польщі, Болга¬рії, Естонії та Албанії / уклад.
Д. Галліган ; пер. з франц. Л. Пашко, Л. Хомічак. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – 236 с.
5. Адміністративна реформа – історія, очікування та перспективи / [упоряд.
В. П. Ти¬м¬щук]. – К. : Факт, 2002. – 100 с.
6. Адміністративна реформа : досвід Польщі для України / [авт. та редкол.: Л. Токар, Я. Гонцяж, Д. Новаківська та ін.]. – К. : Генеза, 2000. – 52 с.
7. Адміністративна реформа для людини (науково-практичний нарис) / [Авер'я¬нов В. Б., Голосніченко І. П., Коліушко І. Б. та ін.]. – К. : Факт, 2001. – 72 с.
8. Адміністративна реформа. Питання та відповіді / [уклад.: Н. Гнидюк,
Я. Гон¬цяж, О. Лещенко за консульт. В. Авер’янова, І. Коліушка]. – К. : [б. в.], 2000. – 25 с.
9. Адміністративна юстиція : європейський досвід і пропозиції для України / [авт.-упоряд. І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда]. – К. : Факт, 2003. – 536 с.
10. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т. / [редкол.: Авер'янов В. Б. (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2004– .– Т. 1 : Загальна частина. – 2004. – 584 с.
11. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т. / [редкол.: Авер'янов В. Б. (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2004– .– Т. 2 : Особлива частина. – 2005. – 624 с.
12. Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування : [моно¬гра¬фія] / [В. Г. Яцуба, В. А. Яцюк, О. Я. Матвіїшин та ін.]. – К. : [б. в.], 2007. – 366 с.
13. Амджадін Л. М. Розбудова системи адміністративного судочинства в Україні : проблеми та потреби розвитку (за даними соціологічного дослід¬ження) / Л. М. Амджадін, О. С. Гончарук, П. Г. Павличенко. – К. : Прецедент, 2006. – 262 с.
14. Аналітично-інформаційне за¬без¬пе¬чен¬ня проблем ре¬фор¬му¬вання органів виконав¬чої влади та підвищення ефектив¬нос¬ті механізмів дер¬жавного управ¬ління (світо¬вий та вітчизняний досвід) : звіт про другий етап НДР (заключний) : № ДО 0204U006019 / наук. кер. В. Д. Бакуменко ; відп. викон. С. О. Кравченко. – К., 2004. – 269 с.
15. Аналітично-інформаційне забезпе¬чен¬ня проблем ре¬фор¬мування органів ви¬конав¬чої влади та підвищення ефек¬тив¬ності механізмів дер¬жавного управління (cві¬то¬вий та вітчизняний досвід) : звіт про перший етап НДР (проміжний) : № ДО 0303U007755 / наук. кер. В. Д. Бакуменко ; відп. викон. С О. Кравченко. – К., 2003. – 183 с.
16. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : [курс лекций] / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
17. Бабінова О. О. Взаємодія органів державного управління і місцевого самоврядування з громадськістю : теоретико-методологічний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 "Теорія та історія державного управління" / О. О. Бабінова. – К., 2006. – 20 с.
18. Бабінова О. Розвиток місцевого самоврядування в Україні на сучасному етапі реформування : проблеми та пріоритети / О. Бабінова // Вісн.
НАДУ. – 2008. – № 4. – С. 132-138.
19. Бакуменко В. Д. Моделювання проблемного поля державно-управлін-ських ре¬форм / В. Д. Бакуменко, С. О. Кравченко // Вісн. НАДУ. – 2006. – № 2. – С. 13-21.
20. Бакуменко В. Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління : [навч. посіб.] / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
21. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень : проб¬ле¬ми тео¬рії, методології, практики / В. Д. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ,
2000. – 320 с.
22. Балабаєва З. Демократичне врядування : поняття та сутність / З. Бала-баєва // Актуальні проб¬леми дер¬жав¬ного управління : зб. наук. пр. Одеського регіонального інституту державного управління. – О. : ОРІДУ НАДУ, 2007. – Вип. 3(31). – С. 4-11.
23. Барчук Г. І. Реформування політичної системи в Україні : актуальні пи-тання : [науковий огляд] / Г. І. Барчук, A. M. Колодій, С. О. Халюк. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – 64 с.
24. Баштанник В. Конституювання наддержавного управління в системі міжнародно-правових відносин / В. Баштанник // Зб. наук. пр. НАДУ. – 2007. – Вип. 1. – С. 200-215.
25. Бек У. Что такое глобализация? / У. Бек ; [пер. с нем. А. Григорьева,
В. Седель¬ни¬ка ; общ. ред. и послесл. А. Филиппова]. – М. : Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.
26. Бідзюра І. П. Філософія системних реформ в Україні на рубежі століть : [моно¬графія] / І. П. Бідзюра. – К. : Навч. книга, 2004. – 189 с.
27. Біленчук П. Д. Місцеве само¬вря¬ду¬вання в Україні (муніципальне право) : [навч. посіб.] / П. Д. Біленчук, В. В. Кравченко, М. В. Підмогильний. – К. : Атіка, 2000. – 304 с.
28. Богомолов О. Т. Реформы в зеркале международных сравнений / О. Т. Богомолов. – М. : Экономика, 1998. – 159 с.
29. Бойко В. Ф. Судова реформа в Україні : стан і перспективи : [навч. посіб.] / В. Ф. Бой¬ко – К. : МАУП, 2004. – 176 с.
30. Бойко-Бойчук О. Реформа місцевого самоврядування в Україні з позицій розвитку міста як цілого : теоретико-методологічний аспект / О. Бойко-Бойчук // Вісн. НАДУ. – 2008. – № 3. – С. 131-140.
31. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування та державне управління : кон-ституційно-правові основи співвідношення та взаємодії : [монографія] /
В. І. Борденюк. – К. : Парлам. вид-во, 2007. – 576 с.
32. Борденюк В. І. Теоретико-методологічні засади реформування місцевого самоврядування в Україні / В. І. Борденюк // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, (Київ, 31 трав. 2007 p.) :
у 4 т. / [за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна]. – К. : Вид-во НАДУ, 2007– .– Т. 2. – 2007. – С. 3-5.
33. Брустінов В. В. Модернізація системи влади і управління: чинники змін та розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / В. В. Брустінов. – К., 2005. – 17 с.
34. Валевський О. Світовий досвід бікамералізму в контексті ідеї створення двопалатного парламенту в реалізації конституційної реформи /
О. Валевський // Вісн. НАДУ. – 2008. – № 3. – С. 190-200.
35. Василевич М. В. Напрями реформування судової системи України /
М. В. Василевич // Наук. вісн. КНУВС. – 2008. – № 3. – С. 63-69.
36. Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : [моно¬графія] / Т. Е. Василевська. – К. : НАДУ, 2008 – 336 с.
37. Васильев В. Ф. Политические аспекты экономического развития стран Юго-Восточной Азии / В. Ф. Васильев // Экономические реформы в Азии в переходный период : сб. трудов / [ред. Г. И. Чуфрин, С. И. Иоанесян]. – М. : Ин-т востоко¬ведения РАН, 1996. – С. 58-66.
38. Великий енциклопедичний юридичний словник / [ред. Ю. С. Шемшу-ченко]. – К. : Юрид. думка, 2007. – 992 с.
39. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Елект¬рон¬ний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovnyk.net/?s1=19&s2=0
40. Виконавча влада і адміністративне право / [за заг. ред. В. Б. Авер'янова]. – К. : Ін-Юре, 2002. – 668 с.
41. Виханский О. С. Стратегическое управление: [учебник] / О. С. Виханский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Гардарика, 1998. – 296 с.
42. Войтович Р. В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз) : [монографія] / Р. В. Войтович. – К. : НАДУ, 2007. – 680 с.
43. Волкова В. Н. Теория систем и методы системного анализа в управлении и связи / В. Н. Волкова, В. А. Воронков, А. А. Денисов. – М. : Радио и связь, 1983. – 248 с.
44. Встановлення критеріїв оцінювання, оцінювання і стратегічний менеджмент у державному секторі / пер. з англ. М. Коваль, Р. Федушинської. – Л. : Вид-во ЛФ УАДУ, 2000. – 137 с.
45. Гальченко В. Адміністративні реформи як тривалий процес / В. Гальченко // Фор¬мування демократичного та ефективного державного управління в Україні : ма¬теріали наук.-практ. семінару, (Київ, 11-12 берез. 2002 р.) / [за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва]. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. –
С. 104-108.
46. Гальчинський А. С. Суперечності реформ : у контексті цивілізаційного процесу / А. С. Гальчинський. – К. : Укр. пропілеї, 2001. – 320 с.
47. Голубь В. Модернізаційні реформи як реалізація нової управлінської па-ра¬дигми в контексті соціального розвитку / В. Голубь // Проблеми й тен-денції розвитку галузі науки "Державне управління" в Україні : від теорії до практики : зб. матеріалів симп. за міжнар. участю / [за заг. ред.
О. Ю. Обо¬ленського, С. В. Сьоміна, С. В. За¬городнюка]. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – С. 69-71.
48. Гонцяж Я. Адміністративна реформа : нездійснені мрії та втрачені можливості / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. – К. : Міленіум, 2002. – 136 с.
49. Гонцяж Я. Стандарти Європи щодо організації системи державного управ¬ління. Приклади успішного проведення адмініст¬ра¬тив¬ної реформи в контекс¬ті європейсь¬кої інтеграції / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. – К., 2003. –
31 с. – (Аналітична доповідь, представ¬лена на конференції "Адміністративна ре¬форма в Україні : шлях до європейської інтеграції", Київ, 14-15 лют. 2003 р.)
50. Гончарук Н. Т. Керівний персонал у сфері державної служби України : формування та розвиток : [моно¬графія] / Н. Т. Гончарук. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. – 239 с.
51. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства : Україна і світ на зламі тися¬чо¬літь : [монографія] / В. П. Горбатенко. – К.: Видавн. центр "Академія", 1999. – 240 с.
52. Государственное управление и развитие : Резолюция Экономического и Соци¬ального совета ООН 2003/60 от 25.07.2003 г. [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/russian/documen/ecosoc/2003/r2003-60.pdf
53. Грембергер М. Граждане как партнеры. Руководство ОЭСР по информиро¬ванию, консультациям и активному участию общества в разработке политичес¬кого курса / М. Грембергер ; пер. с англ. – М. : Весь мир, 2002. – 120 с.
54. Грицяк І. А. Європейське управління : теоретико-методологічні засади : [моно¬гра¬фія] / І. А. Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 398 с.
55. Грицяк І. А. Європейські та світові тенденції і напрями модернізації дер-жав¬ного управління / І. А. Грицяк // Новітні тенденції розвитку демо-кратич¬ного врядування : світовий та український досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, (Київ, 30 трав. 2008 р.) : у 3 т. / [за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна]. – К. : НАДУ, 2008– .– Т. 1. – 2008. – С. 12-17.
56. Гудима Н. В. Принципи відкритості та прозорості в діяльності органів державного управління України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 "Теорія та історія державного управління" / Н. В. Гудима. – К., 2008. – 20 с.
57. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне ; пер. з франц. В. Шовкуна. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
58. Дармограй Н. Культура влади трансформаційного періоду / Н. Дармограй // Вісн. НАДУ. – 2005. – № 1. – С. 39-50.
59. Декларация принципов. Построение информационного общества – глобаль¬¬ная задача в новом тысячелетии : документ WSIS-03/GENEVA/DOC/4-R [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Женева, 2003. – 9 с. – Режим доступа: http://www.stc.gov.ua/ukrainian/international/samit
60. Декларация тысячелетия ООН [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Нью-Йорк, 2000. – 11 с. – Режим доступа: http://www.un.org/russian/conferen/millennium/ summit.htm
61. Державна виконавча влада в Україні : формування та функціонування : [зб. наук. пр.] / [кол. авт.] ; наук. кер. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 2000– .– Ч. 1. – 2000. – 224 с.
62. Державна кадрова політика : теоретико-методологічне забезпечення : [моно¬графія] / [заг. ред. В. М. Олуйко]. – К. : НАДУ, 2008. – 420 с.
63. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В. Б. Авер'янова]. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
64. Державне управління : словн.-довід. / [уклад.: В. Д. Бакуменко (кер. твор-ч. кол.) та ін.] ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
65. Державне управління : теорія і практика / [за заг. ред. В. Б. Авер'янова]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
66. Державне управління в Україні : наукові, правові, кадрові та організаційні засади : [навч. посіб.] / [за заг. ред. H. P. Нижник, В. М. Олуйка]. – Л. : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2002. – 352 с.
67. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні : акту-альні проблеми реформування / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова,
І. Б. Коліушка]. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – 49 с.
68. Державне управління та державна служба : словник-довідник / [уклад.
О. Ю. Оболен¬ський]. – К. : КНЕУ, 2005. – 480 с.
69. Децентрализация : эксперименты и реформы. Органы местного самоупра⬬ления в Центральной и Восточной Европе / [под ред.
Т. М. Хорвата]. – Будапешт : OSI/LGI, 2000. – 484 с.
70. Деякі питання Міністерства регіонального розвитку та будівництва : постано¬ва Кабінету Міністрів України : від 16 трав. 2007 р. : № 750 // Уряд. кур'єр. – 2007. – 6 черв.
71. Додаткові матеріали до Програми стратегічного розвитку України "Україн¬сь¬кий прорив : до справедливої і конкурентоспроможної країни", 2007 р. [Елект¬рон¬ний ресурс] // Офіц. сайт Блоку Юлії Тимошенко. – Режим доступу: http://www.byut.com.ua/files/sm6_addition_proryv.ppt
72. Долішній М. Деякі підходи до розв'язання проблем удосконалення адмі-ністративно-територіального устрою України / М. Долішній, Л. Шевчук // Економіка України. – 2006. – № 11. – С. 4-11.
73. Доступ до інформації та електронне урядування / [авт.-упоряд. М. С. Дем¬кова, М. В. Фігель]. – К. : Факт, 2004. – 336 с.
74. Дубенко С. Д. Державна служба в Україні : [навч. посіб.] / С. Д. Дубенко. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 166 с.
75. Дудченко О. Є. Політична реформа як чинник трансформаційних процесів в українському суспільстві / О. Є. Дудченко // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 2(3). – С. 171-174.
76. Дьомін О. О. Роль адміністративної реформи у державотворенні на сучас¬ному етапі / О. О. Дьомін // Адміністративна реформа в Україні : шлях до Європейської інтеграції : зб. наук. пр. / [гол. редкол. О. Д. Крупчан]. – К. : АДЕФ-Україна, 2003. – С. 8-13.
77. Європейська хартія місцевого самоврядування // Хто є хто в місцевій владі України 1994-1998 : довідник. – К. : ВКП "Апельсин", 1998. – С. 6-13.
78. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр. : Послання Президента України до Верховної Ради України // Уряд. кур'єр. – 2002. – 4 черв.
79. Європейський досвід державного управління : [курс лекцій] / [уклад.: О. Ю. Ор¬жель, О. М. Палій, І. В. Кравчук та ін.] ; за заг. ред. О. Ю. Оболенсь¬кого, С. В. Сьо¬міна, А. О. Чемериса та ін. – К. : НАДУ, 2007. – 76 с.
80. Європейський Союз : основи політики, інституційного устрою та права : [навч. посіб.]. – К. : Заповіт, 1999. – 368 с.
81. Європейські орієнтири адміністративного реформування в Україні : [моно¬гра¬фія] / [В. Д. Бакуменко (кер. авт. кол.), Л. М. Го¬гі¬на, С. О. Кравченко та ін.] ; за заг. ред. В. Д. Бакуменка, В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ, 2005. – 172 с.
82. Європейські принципи державного управління / пер. з англ. О. Ю. Кулен-кової. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 52 с.
83. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного За¬кону) України" : вiд 14 лют. 1992 р. : № 2113-XII // Голос України. –
1992. – 7 квіт.
84. Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" : від 3 лип. 1991 р. : № 1286-XII // Голос України. – 1991. – 26 лип.
85. Закон України "Про державне прогнозування та розроблення програм економіч¬ного і соціального розвитку України" : вiд 23 берез. 2000 р. :
№ 1602-III // Уряд. кур'єр. – 2000. – 26 квіт.
86. Закон України "Про державні цільові програми" : вiд 18 берез. 2004 р. :
№ 1621-IV // Уряд. кур'єр. – 2004. – 21 квіт.
87. Закон України "Про Кабінет Міністрів України" : вiд 16 трав. 2008 р. :
№ 279-VI // Уряд. кур'єр. – 2008. – 21 трав.
88. Закон України "Про Конституційний Суд України" : вiд 16 жовт. 1996 р. :
№ 422/96-ВР // Уряд. кур'єр. – 1996. – 22 жовт.
89. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" : від 21 трав.
1997 р. : № 280/97-ВР // Уряд. кур'єр. – 1997. – 14 черв.
90. Закон України "Про основи національної безпеки України" : від 19 черв. 2003 р. : № 964-IV // Уряд. кур'єр. – 2003. – 30 лип.
91. Закон України "Про Представника Президента України" : вiд 5 лют. 1992 р. : № 2167-XII // Голос України. – 1992. – 20 берез.
92. Закон України "Про прокуратуру" : вiд 5 листоп. 1991 р. : № 1789-XII // Голос України. – 1991. – 11 груд.
93. Закон України "Про судоустрій України" : від 7 лют. 2002 р. : № 3018-III // Уряд. кур'єр. – 2002. – 27 берез.
94. Закон України "Про формування місцевих органів влади і самоврядуван¬-ня" : вiд 3 лют. 1994 р. : № 3917-XII // Голос України. – 1994. – 16 лют.
95. Закон Української РСР "Про зміни і доповнення Конституції (Основного За¬кону) Україн¬ської РСР у зв'язку з вдосконаленням системи державного управ¬ління" : від 21 трав. 1991 р. : № 1048-XII // Голос України. – 1991. –
22 трав.
96. Закон Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" : вiд 7 груд. 1990 р. : № 533-XII // Відом. Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 2. – С. 5.
97. Закон Української РСР "Про Президента Української РСР" : вiд 5 лип.
1991 р. : № 1295-XII // Голос України. – 1991. – 27 лип.
98. Закон Української РСР "Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР" : вiд 18 квіт. 1991 р. : № 980-XII // Голос України. – 1991. – 23 квіт.
99. Запровадження стратегічного планування в Україні : зб. док. і матеріалів / [уклад. В. В. Тертичка]. – К. : НАДУ : ЦДАР, 2004. – [437] с.
100. Зарубежные конституции [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
101. Зарубіжний і вітчизняний досвід реформування адміністративно-територіального устрою / [ред. Л. Т. Шевчук]. – Л. : Ін-т регіональних дослідж. НАН України, 2007. – 254 с.
102. Захарченко В. Ю. Організаційно-правові засади реформування системи державної служби в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.03 "Державна служба" / В. Ю. Захар-ченко. – Д., 2007. – 20 с.
103. Звернення Президента України до Верховної Ради України від 4 квіт.
1995 р. // Уряд. кур'єр. – 1995. – 6 квіт.
104. История стран мира [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://www.worldstory.ru
105. Ібрагімова І. М. Прозорість влади : основи забезпечення інформаційної взаємодії дер¬жавних органів з громадськістю (презентаційні схеми) /
І. М. Ібрагімова. – К. : ПРООН, 2002. – 30 с.
106. Ігольников А. Г. Управління економічними реформами в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.02.03 "Організація управління, планування і регулювання економіки" /
А. Г. Ігольников. – Д., 2002. – 19 с.
107. Інноваційна стратегія українських реформ / [А. С. Гальчинський, В. М. Геєць, А. К. Кінах, В. П. Семиноженко]. – К. : Знання України, 2002. –
336 с.
108. Інтернаціоналізація вироблення політики : інституційні та організа¬цій¬ні підходи до інтеграції внутрішньонаціональних та міжнародних аспектів ви¬роб¬лення полі¬тики / пер. з англ. М. Д. Полонського. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 104 с.
109. Інформаційне суспільство. Шлях України. – К. : Фонд "Інформ. сусп-во України", 2004. – 309 с.
110. Кампо В. М. Правові засади місцевого самоврядування в Україні /
В. М. Кампо, М. В. Оніщук. – К. : Освіта і культура, 1998. – 58 с.
111. Кампо В. М. Українські реформи : політика і право : [попул. нарис] /
В. М. Ка쬬по. – Вашингтон : ̳欬народна фундація виборчих систем,
1995. – 29 с.
112. Картавов С. С. Некоторые итоги и перспективы раз¬ви¬тия морфологичес¬ко¬го анализа систем / Картавов С. С., Одрин В. М. – К., 1973. – 83 с. – (Препринт / АН УССР, Ин-т кибернетики ; 73-62).
113. Категоренко О. І. Трансформаційні та модернізаційні аспекти політичної системи сучасної України : політологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / О. І. Категоренко. – К., 2004. – 17 с.
114. Кіндратець О. М. Формування суспільства сталого розвитку : проблеми і перспективи / О. М. Кіндратець. – Запоріжжя : Вид-во ЗДІА, 2003. – 383 с.
115. Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні : по¬лі¬тико-правові детермінанти / А. А. Коваленко, І. О. Кресіна,
В. В. Цвєтков. – К. : Ін Юре, 2003. – 496 с.
116. Кодекс адміністративного судочинства України : від 6.07.2005 р. :
№ 2747-IV // Уряд. кур'єр. – 2005. – 17 серп.
117. Колесніков Б. П. Реформування кадрових служб органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.03 "Державна служба" /
Б. П. Колесніков. – Д., 2005. – 20 с.
118. Коліушко І. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні : [монографія] / І. Б. Коліушко. – К. : Факт, 2002. – 260 с.
119. Коліушко І. Б. Реформа публічної адміністрації на місцевому та регіональ¬ному рівнях як один з напрямків адміністративної реформи /
І. Б. Коліушко, В. П. Тимо¬щук // Проблеми трансформації територіальної організації влади : зб. матеріалів та док. / [наук. ред. М. О. Пухтинський]. – К. : Атіка, 2005. – С. 254-261.
120. Конвенция о доступе к информации, участии общественности в процессе при¬нятия решений и доступе к правосудию по вопросам, касающимся окружаю¬щей среды : принята на Четвертой Конференции министров "Окру¬жаю¬щая среда для Европы" в г. Орхусе (Дания) 25 июня 1998 г. [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/russian/documen/convents/orhus.htm
121. Конотопцев О. С. Концептуальні основи реформування територіальної орга¬нізації державного управління : автореф. дис. на здобуття наук. сту-пеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 "Теорія та історія державного управління" / О. С. Конотопцев. – Х., 2003. – 18 с.
122. Конституции государств – участниц СНГ [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_4100.htm
123. Конституция Республики Болгарии от 12 июля 1991 г. [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_3864875.htm
124. Конституция Республики Польши от 2 апр. 1997 г. [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_3864857.htm
125. Конституция Французской Республики от 4 окт. 1958 г. [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_3864895.htm
126. Конституция Чешской Республики от 16 дек. 1992 г. [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_3864913.htm
127. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого са¬мо¬вря¬ду¬вання в Україні на період до прийняття нової Конституції України: від 8 черв. 1995 р. : № 1к/95-ВР // Відом Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
128. Конституція України / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2007. – 64 с.
129. Концепция административной реформы в Российской Федерации в 2006 – 2008 годах: распоряжение Правительства Российской Федерации : от 25 окт. 2005 г. : № 1789-р [Элект¬рон¬ный ресурс]. – Режим доступа: http://ar.economy.gov.ru/ru/about/documents/searching_document/index.php?id4=22
130. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К. : ДВПП Міннауки України, 1998. – 61 с.
131. Концепція реформування політичної системи України : проект. – К. : Товариство "Знання" України, 2001. – 36 с.
132. Концепція сучасної державної кадрової політики України : [наук. вид.] / [співкер. проекту В. І. Луговий, А. М. Михненко]. – К. : Вид-во НАДУ, 2006. – 56 с.
133. Кравченко Б. Адміністративна реформа в Україні : стан та перспективи /
Б. Крав¬ченко // Вісн. НАДУ. – 1997. – № 3-4. – С. 13-21.
134. Кравченко В. До питання щодо напрямів та пріоритетів трансформації сис