ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО
УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

САВКОВ Анатолій Петрович

УДК 351:324](477)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

25.00. 01 – теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

Науковий консультант:
НИЖНИК Ніна Романівна,
доктор юридичних наку, профессор

Київ – 2010
ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 16
1.1. Державне управління виборчим процесом в сучасних наукових дослідженнях 16
1.2. Вибори – ключовий елемент державного управління та розвитку Української держави 38
Висновки до розділу 1 69

РОЗДІЛ 2 ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ І ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОИ 72
2.1. Права та обов’язки громадян України на вибори та їх участь у державному управлінні виборчим процесом 72
2.2. Гарантії громадян на участь у державному управлінні виборчим процесом. 101
Висновки до розділу 2 114

РОЗДІЛ 3 ВИДИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ В ХОДІ ВИБОРІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ. 118
3.1. Основні виборчі системи 118
3.2. Вибори Президента України 141
3.3. Особливості проведення місцевих виборів в Україні 164
3.4. Референдум – інститут безпосередньої демократії 178
Висновки до розділу 3 191

РОЗДІЛ 4 СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ 197
4.1. Виборча система в Україні: етапи становлення та перспективи розвитку 197
4.2. Субєкти виборів в Україні 210
4.3. Організаційно-функціональна структура системи державного управління виборчим процесом в Україні 235
4.4. Статус Центральної виборчої комісії та його вдосконалення 257
4.5. Виборчі комісії як елемент системи державного управління виборчим процесом 270
4.6. Соціальні технології як важливий механізм системи державного управління виборчим процесом в Україні 282
Висновки до розділу 4 296

РОЗДІЛ 5 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ УПРАВЛІННЯ ВИБОРЧИМ ПРОЦЕСОМ В УКРАЇНІ 303
5.1. Правове забезпечення державного управління виборчим процесом в Україні 303
5.2. Засоби масової інформації та їх роль у виборчому процесі 320
5.3. Соціальна інженерія як засіб забезпечення державного управління виборчим процесом 343
5.4. Професійна підготовка учасників виборчого процесу 352
Висновки до розділу 5 366

ВИСНОВКИ 371

ДОДАТКИ 378

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 388

ВСТУП
Актуальність теми. Демократія в Україні продовжує розвиватися, знаходячи свої шляхи удосконалення та модернізації, що базуються на національних та історичних традиціях. Важливою складовою структурування політичної системи Української держави є розвиток виборчого процесу. Успіх його розвитку значною мірою залежить від упровадження принципів партнерської взаємодії влади і народу у виборчому процесі, оскільки завдяки виборам формуються представницькі органи держави та артикулюється суспільне політичне замовлення на стратегічний курс державотворення.
Перебіг виборів, що відбулися у новітній період в Україні, висвітлив потребу заміни ієрархічного адміністрування новим змістом державного управління у забезпеченні виборчого процесу.
Вибори як інститут політичної демократії виступають дієвою системою засобів, що створені і використовуються державою для формування, організації своєї державної влади. Це, відповідно, потребує ефективної участі держави в особі її органів у формуванні, організації проведення та розвитку виборчих процесів.
Держава визначає та супроводжує всі виборчі процеси, сприяє та створює умови для проведення вільних і прозорих виборів, які є важливим фактором утвердження демократії, довіри до її інститутів та консолідації українського народу. На жаль, регулярні зміни у вітчизняному виборчому законодавстві перед і під час виборчого процесу, початковий розвиток інституту громадянського суспільства, вплив світової економічної кризи, конфлікти між політичними лідерами стримують розвиток демократичних принципів організації виборчого процесу, що впливає на соціальну, політичну, економічну та громадську сфери суспільства.
Враховуючи міжнародні стандарти, у виборчому процесі пріоритетними мають стати незалежність, професіоналізм, відкритість, неупередженість, політична нейтральність тощо. Результативне втілення цих принципів у життя посилить вплив виборчого процесу на якість політичної системи суспільства, зберігши при цьому цілісність держави та її демократичну природу.
Вибори відкривають єдиний можливий шлях демократичного усунення протиріч у суспільстві, сприяють формуванню політичної культури.
Українське виборче законодавство передбачає значний вплив органів держави, а саме Центральної виборчої комісії, територіальних та дільничних виборчих комісій на проведення та результати виборів. Відповідно, теоретичне осмислення державного управління виборчим процесом набуло гострої актуальності.
Проблемі державного управління виборчим процесом присвячено чимало праць як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Наукову літературу, що висвітлює управлінські, організаційні та інші проблеми виборчого процесу, можна розділити за критеріями напрямів наукових досліджень таким чином.
Базові роботи, що мають основоположне значення, присвячені окремим аспектам управління, організації та правовому забезпеченню виборчого процесу. Розробка зазначених проблем має місце в працях Е. Андрющенка [4; 5], М. Анохіна [6], В. Бакуменка [15; 16],
Ю. Бисаги [23], В. Бугера [32], Ю. Веденєєва [36; 37], А. Головка [64],
Н. Гончарук [66], В. Гошовської [72], А. Іванченка [138; 139], В. Куйбіди [192], П. Надолішнього [239], Н. Нижник [244; 245; 246], В. Олуйка [252],
Л. Пашко [262] , В. Рижих [326; 327], С. Серьогіна [391], В. Шаповала [457].
Поряд із науковими розробками вітчизняних авторів аналізувались праці відомих зарубіжних вчених та дослідників: Г. Лардэйрэ [197],
Дж. Маджоне [212], П. Мерло [229], Г. Райт [319], Д. Руссо [333],
Ж. Сегела [383], Ю. Штайнера [467] та ін.
Актуальними для вирішення завдань поставлених у дослідженні також є роботи Я. Давидовича [80; 81; 82; 83; 84], Н. Заяць [133], В. Кампо [145; 146; 147], Д. Ковриженка [161; 162], О. Лазора [196], В. Погорілка [267; 268; 269], М. Росенка [332], Т. Рябко [342], В. Селіванова [385; 386],
В. Скомарохи [393], М. Смокович [395] , М. Ставнійчук [406; 407; 408; 410; 411; 412; 413; 415; 416], В. Федоренка [442; 443], Л. Юзькова [469] та ін.
Ці вчені займались системами виборчого права, розробкою стандартів, принципів виборів та виборчого процесу та їх адаптації до умов України.
Проблеми вдосконалення виборчої системи досліджували
М. Баймуратов [13], Н. Богашева [27; 28], В. Ковтунець [165],
О. Марцеляк [222], А. Матвієнко [223; 224], О. Панкевич [258],
Г. Пономарьова [277], Б. Райковський [316; 317; 318], М. Рибачук [323; 325], М. Рябець [335], М. Савенко [343], Д. Табачник [423], І. Шкурат [465] та ін.
Особливості проведення місцевих виборів вивчали П. Ворона [55],
Е. Глухачов [63], В. Кравченко [190], Н. Мішина [234], В. Покотило [272], О. Чернецька [452] та ін.
Теоретичне обгрунтування та дослідження принципів і стадій виборчого процессу було здійснено в роботах А. Георгіци [61],
А. Гриськової [75], О. Копиленко [428], І. Сенюти [387], В. Чиркіна [453], Ю. Шемшученка [461] та інших дослідників. Аспекти фунціонування виборчих комісій висвітлювались А. Іванченком [138], М. Мельником [227], В. Співаком [404], Л. Татарніковою [424], І. Холмською [448].
Організаційно-правові питання передвиборчої агітації та використання ЗМІ в процесі виборчої кампанії розкриті в роботах Д. Левчика [200], А. Мірошниченка [230], Н. Костенко [185], О. Нельги [243], Є. Ромат [331] та ін.
Незважаючи на досить значну кількість робіт, що мають відношення до даного дослідження, фактично відсутні наукові розробоки, що стосуються проблем управління виборчим процесом в Україні. Слід зазначити, що в науці державного управління до цього часу серед учених немає єдності в поглядах стосовно поняття, принципів, системи, напрямів удосконалення державного управління виборчим процесом, мають місце певні термінологічні розбіжності у визначенні одних і тих самих понять. Багато теоретико-управлінських аспектів залишаються малорозробленими або ж спірними.
Проблема науково обґрунтованого здійснення державного управління виборчим процесом в Україні та його розвитку робить актуальною розробку теоретико-методологічних засад державного управління цією сферою на принципах системності, застосування яких забезпечить комплексний розвиток Української держави.
Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проводилося протягом 2007–2010 рр. Робота виконувалась в рамках науково-дослідних тем Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України: “Розвиток транскордонного співробітництва з новими державами-членами ЄС” (№ держреєстрації 0107U004696), участь автора як відповідального виконавця полягала в обґрунтуванні необхідності транскордонного співробітництва з членами ЄС; “Обгрунтування напрямків підвищення ефективності державного управління складовими національної безпеки України – регіональний аспект” (№ держреєстрації 0109U002691), участь автора у виконанні теми полягала в науково-практичному обґрунтуванні механізмів державного управління складовими національної безпеки України на регіональному рівні.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі сучасного розвитку науки та практики державного управління розробити цілісну концепцію, яка включала б науково-теоретичне обґрунтування системи державного управління виборчим процесом в Україні та її розвиток.
Для досягнення мети дослідження поставлені такі завдання:
– визначити зміст та сутність державного управління виборчим процесом;
– з'ясувати зміст та уточнити дефініції “державне управління виборчим процесом”, концепції “політичні мережі”, “соціальна інженерія”, “розвиток творчого потенціалу особистості виборця”, “використання адміністративного ресурсу” тощо;
– узагальнити напрацювання з державного управління виборчим процесом в Україні, виявити недосліджені питання в даному напрямі;
– здійснити аналіз чинної нормативно-правової бази, вітчизняної та зарубіжної літератури за темою дослідження;
– виявити проблеми, що негативно впливають на державний розвиток виборчого процесу в Україні;
– проаналізувати зарубіжний досвід країн зі сталою розвиненою демократією у сфері державного управління виборчим процесом, виявити особливості та можливість його запровадження в умовах України;
– визначити і вдосконалити сучасні основні права, обов’язки та гарантії забезпечення виборчих прав громадян та їх забезпечення в умовах євроінтеграції;
– охарактеризувати діяльність елементів системи державного управління виборчим процесом в Україні та спрогнозувати підходи щодо вдосконалення організаційної структури;
– дослідити вплив засобів масової інформації на розвиток державного управління виборчим процесом в Україні;
– запропонувати шляхи розвитку державного управління виборчим процесом в Україні;
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що склалися та розвиваються в державному управлінні виборчим процесом в Україні.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади державного управління виборчим процесом в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що формування та становлення теоретико-методологічних засад системи державного управління виборчим процесом в Україні є необхідною складовою розвитку демократичної, правової, соціальної Української держави. Зазначена система є державно-управлінською за змістом, її прояви супроводжують процес розвитку держави та її державного управління, а тому її застосування сприятиме ефективності державного управління.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використано сукупність методів наукового пізнання. До них належать такі загальнонаукові методи: порівняльно-історичний, системний, діалектичний, структурний, функціональний, а також спеціальні: формально-правовий, порівняльний, спеціально-юридичний тощо.
Так, порівняльно-історичний метод дозволив поповнити світоглядне сприйняття та відтворення процесів в державному управлінні та міжнародних виборчих систем, а також становлення державного управління виборчим процесом в Україні як основи для розбудови демократичного громадянського суспільства.
Системний метод дав можливість розглянути систему органів державної влади, що організовує та забезпечує виборчі процеси в Україні.
Діалектичний метод забезпечив використання відповідних категорій діалектики, зокрема таких, як форма і зміст, можливість і дійсність. У діалектичній єдності прав, обов’язків і гарантій громадян.
Застосування структурного методу дозволило в процесі дослідження виявити стійкі взаємозв’язки між складовими елементами як невід’ємними частинами системи, зокрема між Центральною виборчою комісією і виборчими комісіями нижчого рівня.
Функціональний метод дав змогу виявити основні властивості та призначення виборчих систем, показати їх застосування в ході виборів органів державної влади в Україні.
Формально-правовий метод дозволив виявити роль формальної визначеності державного управління виборчим процесом та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування.
Метод порівняльний вплинув на розробку на основі порівняльного аналізу особливостей, зокрема, міжнародних та європейських виборчих систем, управління виборчих систем та формування на їх основі моделі вітчизняного державного управління виборчим процесом.
Спеціально-юридичний метод був використаний для встановлення зовнішніх ознак правових явищ у державному управлінні виборчим процесом в Україні та їх відмінностей одне від одного.
Законодавчу базу дослідження становлять: Конституція України, виборче законодавство України та зарубіжних країн, нормативно-правові акти, прийняті органами державної влади стосовно виборчого процесу, нормативні акти Конституційного Суду України та Центральної виборчої комісії, міжнародні правові акти, а також джерельний аналіз юридичної, філософської, політологічної та соціологічної літератури.
Інформаційну базу дослідження становили аналітичні документи Центральної виборчої комісії, висновки вітчизняних та іноземних спостерігачів, відомчі видання, збірники матеріалів конференцій, “круглих столів”, присвячених тематиці дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним теоретико-методологічним дослідженням державного управління виборчим процесом, що виконана на основі одночасного поєднання досягнень теорії державного управління, системи виборчого права та практики його застосування, концепції громадянського суспільства та основних засад демократичних виборів у зарубіжних країнах з розвинутою демократією, де обґрунтовано теоретичні та практичні підходи до подальшого розвитку системи державного управління виборчим процесом в Україні.
Найсуттєвіші результати, що становлять наукову новизну й характеризують відмінність одержаних результатів від існуючих розробок, полягають у тому, що:
уперше:
– обґрунтовано сутнісну характеристику державного управління виборчим процесом в Україні та розкрито зміст виборів як ключового елемента державного управління та розвитку Української держави, а саме – виборчий процес розглянуто крізь призму соціальної складової як основи формування соціального простору, якiснi характеристики якого безпосередньо залежать вiд сутностi потенцiйних сценарiїв виборчих кампанiй;
– з’ясовано основні проблеми, які негативно впливають на демократичний розвиток вітчизняної виборчої системи, усунення яких забезпечить новий етап оновлення наявних суспiльних вiдносин, що є пiдгрунтям реального змiсту суспiльно-полiтичного iнституту виборiв;
– виявлено об’єктивні й суб’єктивні тенденції в державному управлінні виборчим процесом, що полягають у зворотному пропорцiйному зв’язку (спiвiснуванні) мiж громадським впливом і державною владою;
– запропоновано авторське розуміння змісту принципів виборчого процесу, зокрема перiодичної змiнюваностi виборчих органiв публiчної влади та обраних посадових осiб; альтернативностi виборiв; транспарентностi виборiв з необхідним дотриманням вимог відкритості та прозорості виборів; змiцнення організаційної структури органiв та установ, що спрямовують свою дiяльнiсть на забезпечення реалiзацiї вимог виборчого законодавства, тощо. Визначено вплив ринкових принципів на виборчий процес;
– обгрунтовано концептуальні підходи до вдосконалення та розвитку системи державного управління, зокрема запропоновано якісно нову оптимальну модель формування системи виборчих комісій як державних органів управління виборчим процесом та визначено критерії щодо їх формування;
удосконалено:
– методологію наукового пізнання державного управління виборчим процесом в Україні, зокрема теорію політичних мереж, теорію соціального простору, теорію соціальної інженерії тощо;
– понятійний апарат державного управління виборчим процесом стосовно поглибленого тлумачення змісту поняття “державне управління виборчим процесом”;
– визначення кола учасників державно-управлінського процесу у виборчій системі;
– встановлення специфічних рис нормативного регулювання референдумного процесу як інституту безпосередньої демократії;
– класифікацію моделей виборчого процесу зарубіжних країн з розвинутою демократією;
набули подальшого розвитку:
– теоретико-методологічні підходи до розуміння державного управління виборчим процесом як інноваційно-стратегічного, випереджального і мотивувального чинника суспільного розвитку;
– науковий аналіз узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду нормотворчої діяльності у сфері державного управління виборчим процесом, у результаті чого розроблено пропозиції з удосконалення процесу формування виборчих комісій як державних органів управління виборчим процесом.
Практичне значення одержаних результатів. Основні концептуальні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне спрямування та можуть бути враховані при визначенні державної політики при вдосконаленні виборчої системи, при прийнятті та вдосконаленні виборчого законодавства з метою створення умов та сприяння проведенню чесних і прозорих виборів, які є важливим фактором утвердження демократії. Висновки та рекомендації наукового дослідження використані:
Головним науково-екпертним управлінням апарату Верховної Ради Укрпїни (довідка № 16/3-841 від 08 жовтня 2010 року);
– Управлінням адміністративної реформи Секретаріату Кабінету Міністрів України (довідка № 40-15-09 від 12 жовтня 2009 року);
– Секретаріатом Центральної виборчої комісії (довідка № 21-43-2791 від 10 грудня 2009 року, довідка № 21-43-1573 від 22 лютого 2010 року);
– закладом післядипломної освіти “Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій при Київській облдержадміністрації” (довідка № 86 від 14 грудня 2009 року);
– закладом післядипломної освіти “Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій Вінницької області” (довідка № 145 від 11 грудня 2009 року);
– окружною виборчою комісією територіального виборчого округу
№ 219 у м. Києві (довідка № 10 від 18 лютого 2010 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою працею. Наукові результати, висновки та положення, винесені на захист, одержані автором самостійно. Вони відображають авторський підхід до вирішення проблеми вдосконалення державного управління виборчим процесом в Україні.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі державного управління і місцевого самоврядування Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові.
Результати дисертаційного дослідження було представлено та обговорено на 14 комунікативних заходах, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні” (м. Хмельницький, 2008 р.), Міжнародному управлінському форумі: “Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції: “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та Український досвід”
(м. Київ, 2008 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі “Управління навчальними закладами в контексті модернізації системи професійного навчання” (м. Одеса, 2008 р.), підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю (м. Одеса, 2008 р.),
IX Міжнародному науковому конгресі: “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2009 р.), науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (м. Львів, 2009 р.), науково-практичній конференції (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (м. Донецьк, 2009 р.), щорічній науково-практичній конференції за міжнародною участю “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2009 р.), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю (м. Полтава, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції: “Актуальні проблеми державного управління та державної служби в умовах постіндустріальної економіки” (м. Харків, 2010 р.), науково-практичній конференції за міжнародною участю “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (м, Київ, 2010 р.), I Міжнародній наукова інтернет-конференції аспірантів та докторантів з державного управління “Державне управління в Україні: історія державотворення, виклики та перспективи”
(м. Одеса, 2010), підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю “Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби” (м. Одеса, 2010).
Публікації. За темою дисертації висвітлено 40 наукових праць. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано у
3 монографіях (1 індивідуальна та 2 колективних), 23 статтях, із них 22 – у наукових фахових виданнях з державного управління та 14 тез доповідей, розміщених у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Член авторського колективу з підготовки інформаційно-довідкового видання Центральної виборчої комісії “Позачергові вибори до Верховної Ради України 2007 року” (2008 року видання) та “Вибори Президента України 2010 року” (2010 року виданн).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 439 сторінок, з них основного тексту – 377 сторінок. Список використаних джерел налічує 502 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та сформовано нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо державного управління виборчим процесом. Автором визначено низку наукових понять і категорій; проаналізовано діяльність елементів системи державного управління виборчим процесом в Україні та визначено наукові підходи щодо вдосконалення організаційної структури. Розкрито систему державного управління виборчим процесом та діяльність органів державної влади у виборчому процесі. Напрацьовані наукові підходи та обґрунтовані шляхи щодо вдосконалення державного управління виборчим процесом з метою забезпечення демократичних виборів в Україні.
На основі здійсненого дослідження сформульовано такі основі висновки та пропозиції:
1. Принципово важливим є розуміння того, що в державотворчому процесі українського суспільства державне управління виборчим процесом має виняткове значення для гарантування реалізації прав громадян на їх участь в управлінні державою. Виборчий процес є формою оновлення влади на сучасному етапі та фундаментальним інститутом конституційної легітимації існуючої політичної й державної системи і політичного режиму, виступає складовою соціальних технологій демократичного суспільства, що сприяє підвищенню ефективності державного управління й забезпеченню політичної безпеки держави.
2. Державне управління виборчим процесом базується на засадах національного виборчого законодавства та державно-управлінської практики і орієнтується на міжнародні стандарти у цій сфері. Рекомендується при визначенні поняття “виборчий процес” у контексті державного управління виходити з того, що це послідовність подій, сукупність різних форм взаємодії та послідовних дій з висунення, агітації та голосування за суб’єктів політичної і державної влади, самоврядування, персональний та структурний склад яких формується вираженням волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визнання результатів виборів легітимними. Тобто це процес, у результаті якого здійснюється відновлення політичних та державних інститутів, що забезпечує формування владних структур у ході реалізації виборчих демократичних процедур.
3. Фундаментом для всієї правової системи та правового забезпечення державного управління виборчим процесом в Україні має стати Конституція України (вища юридична сила).
Стабільність Основного Закону України має бути визнана безпосередньою умовою розвитку правового забезпечення державного управління виборчим процесом. Аналіз національного виборчого законодавства свідчить, що безсистемність у його прийнятті та практика подвійного процесу правового забезпечення призводять до погіршення виборчого законодавства і відповідного зниження якості виборчого процесу.
Важливим напрямом реформування системи державного управління виборчим процесом є розробка та прийняття Виборчого кодексу України, який був би базовим документом всього виборчого законодавства.
Подвійний процес правового забезпечення державного управління виборчим процесом в Україні полягає в тому, що, з одного боку, триває підготовка нових проектів законів, які регулюють виборче законодавство, а з другого – продовжується внесення змін та доповнень до чинних законів. У подальшому така ситуація є неможливою, оскільки для справжньої стабільності у соціальному та політичному житті суспільства потрібне стабільне сучасне правове забезпечення управління виборчим процесом. Таке управління сприятиме конструктивному розв’язанню державно-правових суперечностей та визначенню перспектив розвитку.
4. Встановлено, що в сучасній Україні все ще домінує вивчення політичних та частково юридичних проблем державного управління виборчим процесом і значно менше – теоретичних, управлінських та інституційних. Практично відсутні дослідження, присвячені теоретико-методологічним аспектам проблеми, недостатньо активно дискутується питання про зміст державного управління виборчим процесом та його систему, що гальмує розвиток законодавства у даній сфері та вдосконалення відповідного інституту.
5. Розбудова демократичної держави потребує такого державного управління виборчим процесом, яке б забезпечило довіру суспільства до результатів виборів. Взаємозв’язок та взаємовплив між такими важливими феноменами, як виборчі права та творчий потенціал громадян, мають стати мірилом оцінювання рівня демократичності, відкритості та незаангажованості державного управління виборчим процесом.
Відсутність реалізації громадянами свого творчого потенціалу під час виборів є небезпечним сигналом неефективності виборчої системи в цілому. Крім того, неможливість реалізації громадянами свого творчого потенціалу є свідченням відсталості та недорозвиненості виборчих кампаній та їх “зацикленості” на задоволенні виключно партійних амбіцій.
Відсутність соціального замовлення на творчість кожної особистості з боку суспільства й держави є небезпечною саме тому, що спричинює конфлікт особистості із соціальним середовищем, суспільну відчуженість, “внутрішню еміграцію” людини.
Рівень реалізації виборцем свого творчого потенціалу доцільно вважати мірилом оцінювання рівня реалізації його виборчих прав.
6. Аналіз зарубіжного досвіду дав змогу довести, що концепція “політичних мереж” є найоптимальнішою для визначення сучасного теоретичного підґрунтя активізації державного управління виборчим процесом. Основою цієї концепції є обов’язкове існування взаємної довіри та взаємних зобов’язань усіх учасників виборчого процесу.
Застосування цієї концепції у практиці перебігу виборчого процесу, по-перше, унеможливить існуючу до сьогодні негативну практику “роздавання” політичними діячами політичних обіцянок виборцям напередодні виборів; по-друге, змусить усіх претендентів не лише усвідомити, а й нести перед виборцями відповідальність за свої передвиборчі політичні обіцянки та програми; по-третє, наповнить змістом громадський контроль за перебігом виборів; по-четверте, перетворить органи державної влади із своєрідного “розпорядника-адміністратора” на рівноправного суб’єкта, зацікавленого у досягненні спільного, узгодженого з усіма іншими суб’єктами виборчого процесу, інтересу, основна суть якого полягає в забезпеченні належного соціального клімату в суспільстві.
7. Визначено, що визначальний вплив на побудову системи державного управління виборчим процесом, засад взаємодії між органами цієї системи, меж і характеру їх повноважень має ступінь розвитку демократичних традицій, у тому числі наявність досвіду проведення демократичних і чесних виборів. Отримані результати дисертаційного дослідження можуть стати підґрунтям для подальшого вдосконалення національного виборчого законодавства України, підвищення політико-правової культури учасників виборчого процесу та інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади.
8. Науково обґрунтовано дослідження визначального впливу на побудову системи державного управління виборчого процесу та демократичних традицій. Зміцнення організаційної структури органів та установ, покликаних забезпечити реалізацію вимог виборчого законодавства, – одна з найголовніших проблем сьогодення. Вибори як інститут політичної демократії мають розкриватись як система засобів, створених державою і використаних нею для організації своєї влади, що потребує діяльнішої участі держави (в особі її органів) в організації та проведенні виборів.
На підставі проведеного аналізу державного управління виборчим процесом доведено доцільність удосконалення системи державного управління виборчим процесом. Важливим аспектом тут виступають підпорядкування та повноваження державних органів з управління виборчим процесом.
Сучасні конституційно-правові, соціальні, політичні та економічні зміни, які стосуються перерозподілу повноважень учасників державного управління виборчим процесом у державній системі, а також підвищення ролі політичних партій, спричиняють необхідність створення надійної моделі державного управління виборчим процесом.
Проведений аналіз організації виборчого процесу показав, що ефективність та конструктивність діючої моделі безпосередньо залежить від рівня прозорості діяльності виборчих комісій. У зв’язку з тим, що безпосередньо на них покладаються реалізація і захист виборчих прав громадян України, в утворенні цих виборчих комісій повинні брати участь органи, які забезпечують на відповідній території виконання Конституції та законів України, додержання прав і свобод громадян. Відповідно до ст. 119 Конституції України такими органами є місцеві державні адміністрації.
9. Обґрунтовано, що в сучасній Україні участь ЗМІ у формуванні представницьких та інших виборчих форм є специфічною сферою діяльності засобів масової комунікації, оскільки вони одночасно виступають не лише джерелом інформування виборців та засобом передвиборної агітації, а й інструментом громадського контролю, відіграючи у виборчому процесі роль посередника між державою та суспільством.
На сьогодні в Україні на законодавчому рівні не вирішено належним чином проблему забезпечення демократизації виборчого процесу під впливом ЗМІ. Це пояснюється, по-перше, нерівними можливостями різних політичних сил щодо доступу до ЗМІ; по-друге, закріпленням сфери впливу певних політичних сил за окремими каналами телебачення; по-третє, відсутністю в Україні потужних незалежних ЗМІ, що унеможливлює забезпечення та справедливе висвітлення виборчого процесу та проведення його на високому організаційному рівні.
Доцільно визначити повноваження ЗМІ під час виборчого процесу щодо інформування виборців про діяльність організаторів виборів та проведення суб’єктами виборчого процесу передвиборної агітації. Актуальна, оперативна, широко доступна інформація про кандидатів, політичні партії, виборчі блоки партій та спірні питання політики дає громадському загалові підстави для усвідомлення, порівняння подій, нових ідей, для поглиблення громадсько-політичних знань і уявлень і, як результат, для формування не лише власної позиції, а й свідомої оцінки конкуруючих партій, кандидатів і політиків.
10. Основні наукові результати дослідження сутності й особливостей державного управління виборчим процесом в Україні та аналіз досвіду країн Європейського Союзу дало змогу сформулювати наступні рекомендації:
– прискорити прийняття Виборчого кодексу, який включав би загальні та специфічні аспекти організації виборчої кампанії;
– проводити вибори до вищого законодавчого органу за пропорційною системою, що потребує її вдосконалення й адаптації до українських реалій. Одним із шляхів досягнення цієї мети, на нашу думку, є формування “відкритих” партійних списків. У такому разі виборці матимуть можливість віддати одну чи більше переваг (преференцій) кандидату, позначивши прізвище у списку;
– запровадити обрання депутатів місцевих рад за мажоритарною системою;
– передбачити другий тур виборів міських (сільських та селищних) голів, якщо жоден з кандидатів не набирає більше ніж половину голосів із тих, що взяли участь у голосуванні. І як другий варіант – обрання їх безпосередньо радами, що забезпечить єдність депутатського корпусу та унеможливить протистояння ради і її виконавчих органів;
– передбачити на законодавчому рівні постійне проживання кандидатів у депутати до місцевих рад протягом останніх кількох років перед виборами на території виборчого округу, що стало б одним із цензів пасивного виборчого права;
– реформувати систему виборчих комісій, підвищивши рівень їх правового статусу.
– прийняти закони України “Про всеукраїнський референдум” та “Про місцеві референдуми”, в яких мають бути чітко виписані принципи та механізми, доктринальні питанням організації та проведення референдумів як форми народовладдя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамович А. Наш избирательный закон: концепция и практика реализации / А. Абрамович // Информ. бюл. Администрации Президента Республики Белорусь. – 2000. – № 9. – С. 26–31.
2. Альт Дж. Политическая экономия. Общие проблемы / Дж. Альт, А. Алезина // Политическая наука. Новые достижения. – М. : Наука, 1999. – С. 625–635.
3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев // Серия : психология. – Изд.-во “Питер”. – Л. : [б. в.], 1968. – 415 с.
4. Андрющенко Е. Избиркомы под прессом власти / Е. Андрющенко // Власть. – 1999. – № 7. – С. 16–18.
5. Андрющенко Е. О. О некоторых принципах избирательного процесса / Е. Андрющенко // Нар. депутат. – 1990. – № 3. – С. 15–24.
6. Анохин М. Г. Выборы как фактор демократического обновления политической системы / М. Анохин // Вестн. Моск. ун-та. – 1998. – С. 45–58.
7. Антонова Е. Г. Государство как целостная система социального управления / Е. Антонова. – М. : Изд-во “Луч”, 1996. – 209 с.
8. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран : учеб. для вузов / К. В. Арановский. – М. : [б. в.], 1999. – С. 306.
9. Атаманчук Г. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учебное пособие / Г. Атаманчук. – М. : ОАО “НПО Экономика”, 2000. – 302 с.
10. Аткинсон А. Б. Политэкономия: вчера и сегодня / А. Аткинсон // Политическая наука. Новые явления. – М. : Наука, 1999. – С. 689–695.
11. Афанасьєва М. В. Конституційно-правове забезпечення виборчих технологій в Україні : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституційне право, муніципальне право” / Афанасьєва М. – Одеса: [б. в.], 2004 – 20 с.
12. Баймуратов М. О. Правовий статус людини і громадянина в конституціях держав Східної Європи: порівняльно-правовий аналіз конституцій та їхнє співвідношення з міжнародними стандартами / М. О. Баймуратов // Вісн. ЦВК. – 2006. – № 1 (3). – С. 89–93.
13. Баймуратов М. О. Формування парламенту України: до пошуку оптимальної виборчої системи / М. О. Баймуратов, І. Д. Сліденко // Держава і право : зб. наук. пр.: – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2009. – Вип. 44. – С. 167–173.
14. Баймуратов Н. А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине / Баймуратов Н. А. – Одесса, 2000. – 80 с.
15. Бакуменко В. Д. Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні : матеріали наук.-практ. конф., Київ, 26-27 лют. 1998 р. / редкол. : М. М. Слюсаревський (голов. ред.) та ін. ; Ін-т соц. та політ. психології АПР України ; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : Гнозис, 1998. – 224 с.
16. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія / В. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
17. Барабаш О. Л. Проблеми забезпечення рівних прав кандидатів на пост Президента України у проведення передвиборної агітації / О. Л.Барабаш // Вибори Президента України – 2004 : Проблеми теорії та практики : зб. матеріал. міжнар. наук.-практ. конф., 9–10 червн. 2005 р. – К. : Вид-во ЦВК, 2005. – С. 505–508.
18. Барабаш О. Л. Проблеми реалізації конституційних виборчих прав громадян у виборах в Україні / О. Л. Барабаш // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: Міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовт. – 1 листоп. 2007 р. – К.: [б. в.], 2007. – С. 142–147.
19. Барабашев Г. В. Избирательная кампания: цели и средства / Г. Барабашев // Сов. государство и право. – 1987. – № 4. – С. 3–12.
20. Батченко Л.В. Регуляторна політика Європейського Союзу [текст]: навчальний посібник/ Л.В.Батченко, Є.І.Кулик, К.Є.Мойсеєнко; ДонДУУ. – Донецьк: ДонДУУ, 2008. – 187 с.
21. Бачинський Я. Я. Навчання членів виборчих комісій: практичний досвід / Я. Я. Бачинський // Вісн. ЦВК. – 2006. – № 3 (5). – С. 38–43.
22. Бекешкіна І. Функції українських громадських організацій невластиві громадському сектору в країнах розвинутої демократії / І. Бекешкіна // Часопис “ПАРЛАМЕНТ”. – 2007. – К. – № 2– С. 56.
23. Бисага Ю. М. Вибори Президента: український та зарубіжний досвід : навч. посіб. / Ю. М. Бисаг, М. М Палінчак, Д. М. Бєлов– Ужгород : Ліра, 2003. – С. 60.
24. Бистрицький Є. Громадянське суспільство – рушій демократичних перетворень / Є. Бистрицький // Громадян. сусп.-во. – 2010. – № 1 (12). – С. 3.
25. Бітем Д. Головні принципи й показники демократичного аудиту // Визначення і вимірювання демократії. – Львів : Літопис, 2005. – С. 29–31.
26. Богашева Н. В. Виборчі комісії як орган управління виборчим процесом: проблеми формування і забезпечення професійності та об’єктивності / Н. В. Богашева // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовт. – 1 листоп. 2007 р. – К. : Вид-во ЦВК, 2007. – С. 533–534.
27. Богашева Н. В. Еволюція виборчої системи / Н. В. Богашева, Ю. Б. Ключковський, Л. В. Колісецька // Еволюція виборчого законодавства України (1989-2006 роки) Ін-т вибор. права. – К. : Поліграф. центр “Фоліант”, 2006. – С. 15, 82, 90–91.
28. Богашева Н. В., Ключковський Ю. Б. Еволюція виборчої системи в Україні / Н. В. Богашева, Ю. Б. Ключковський // Виборче законодавство України: проблеми та шляхи вирішення : матеріали наук.-практ. конф. та кругл. столів / Ін-т виборч. права. – К.: [б. в.], 2005.
29. Богашов О. Функції системи виборчих комісій України / О. Богашов // Вибори та демократія. – 2008. – № 3. – С. 12–18.
30. Богданов А. А. Тектология. Всеобщая организационная наука / А. А. Богданов. – М. : Наука, 1989. – Т. 1. – 117 с.
31. Борисов И. Гамма демократии / И. Борисов // Современная пропорциональная избирательная система Российской Федерации. – М. : Изд-во “Европа”, 3007. – 31 с.
32. Бурега В.В. Соціологія управління [текст]: навчальний посібник/ В.В.Бурега, О.В.Мазурик, Н.Ф.Селютіна; ДонДУУ.-Донецьк: ДонДУУ, 2009. – 137 с.
33. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики / Дж. Бьюкенен. – М. : Таурс Альфа, 1997. – 250 с.
34. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : монографія / О. Валевський. – К. : НІСД, 2001. – 242 с.
35. Василевич Г. А. Конституция. Человек. Государство / Г. Василевич. – Минск : Право и экономика, 2000. – 312 с.
36. Веденеев Ю. А. Избирательный процесс в Российской Федерации: политико-правовые и технологические аспекты / Ю. Веденеев, В. Лысенко // Государство и право. – 1997. – № 8. – С. 3–13.
37. Веденеев Ю. А. Новое избирательное право / Ю. А. Вененеев // Очерки по истории выборов и избирательного права. – Калуга; – М. : Символ, 1997. – С. 308 – 309.
38. Веденеев Ю. А. Политические партии : между обществом и государством / Ю. А. Вененеев, Д. В. Чижов // Журнал о выборах. – 2002. – № 2. – С. 12–17.
39. Вешняков А. А. Международные избирательные стандарты / А. Вешняков // Междунар. жизнь. – 2001. – № 3. – С. 21–30.
40. Вешняков А. А. Свободные и демократические выборы как преграда политической коррупции / А. А. Вешняков // Организационная преступность, терроризм и коррупция. – 2003. – Вып. 1. – С. 73–77.
41. Вешняков А. Законы о выборах у нас и в мире / А. Вешняков // Рос. Федерация. – 1995. – № 8. – С. 14–16.
42. Вибори – шлях до демократичного суспільства: методичні матеріали з питань виборгого процесу // за заг. ред. В.М. Князєва. – К.: УАДУ, 2002. – 78 с.
43. Вибори в Європейському Союзі / за ред. Д. С. Ковриженка.– К. : ФАДА, ЛТД, 2006. – 156 с.
44. Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 13–15 листоп. 2002 р. – К. : Нора-друк, 2003. – 504 с.
45. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики : збірник / редкол. : М. М. Рябець (голова) та ін. – К. : ЦВК, 2001. – 360 с.
46. Вибори Президента України 1991 / – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org.
47. Вибори та дотримання прав людини в Україні : Кругл. стіл з пробл. виборів та дотримання прав людини в Україні, 6 лют. 2007 р. – Вісн. ЦВК. – 2007. – № 1 (7). – С. 13.
48. Виборче право України : навч. посіб. / за ред. В. Ф. Погорілка, М. І. Ставнійчук. – К. : Парлам. вид-во, 2003. – 383 с.
49. Виборчі комісії – організатори підготовки та проведення виборів народних депутатів України // Вибори до Верховної Ради України 2006 року: інформ.-аналіт. зб.-к. – К. : ЦВК, 2006. – Кн. 1. – С. 253–292.
50. Винограй Э. Г. Основы общей теории систем : науч. моногр. / Э. Г. Винограй. – Новосибирск : ВО “Наука”, 1993. – С. 173–174.
51. Висування та реєстрація кандидатів у народні депутати України / Вибори до Верховної Ради України 2006 року : інформ-аналіт. зб. – К. : [б. в.], 2006. – Кн. 1. – С. 258, 260, 318, 352–353.
52. Відомості про підрахунок голосів виборців в межах України на позачергових виборах народних депутатів України, 30 верес. 2007 р. – Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua.
53. Вісн. ЦВК / Офіц. веб-сервер. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua.
54. Ворона П. В. Дихтомія політичних уподобань як наслідок вдосконалення виборчої системи України / П. Ворона // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, –2005. – № 2 (11). – С. 56–60.
55. Ворона П. Особливості та суперечності проведення місцевих виборів на пропорційній основі в Україні / П. Ворона // Вісн. НАДУ. – 2009. – № 1. – С. 160–168.
56. Воротіна Н. В. Вибори Президента України як одна із форм безпосередньої демократії в Україні: проблеми фінансування / Н. В. Воротіна // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем : матеріали міжнар. наук. конф., 17-20 жовт. 2000 р. НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : [б. в.], 2000. – С. 162–163.
57. Всеобщая декларация прав человека : принята и провозглашена в резолюции 217 A (III) Генеральной Ассамблеи от 10 дек. 1948 г. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
58. Выборы в России: вчера, сегодня, завтра: сб. ст. / под общ. ред. С. В. Устименко. – М. : Изд-во РГСГ, 2007. – 96 с.
59. Выборы: Избирательное право и избирательный процесс: словарь-справочник / авт. проекта и составит. В. Ю. Арсентьев, С. Д. Баранов, Г. Н. Батырин. М. : Ком. по теллекоммуник. и средствам масс. информ. г. Москвы, 2003. – С. 67–68. – Режим доступа : http://www.mos.ru.
60. Гаєва Н. Багатопартійність та пропорційна виборча система в Україні / Н. Гаєва // Держава і право : зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : ІДП, 2005. – Вип. 28. – С. 183–189.
61. Георгіца А. З. Деякі теоретико-методологічні проблеми вдосконалення виборчого процесу в Україні в контексті світового досвіду / А. З. Георгіца // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : міжнар. наук. практ. конф., 31 жовт. – 1 листоп. 2006 р. – К. : Атіка, 2007. – С. 118–120.
62. Георгіца А. З. Конституційне право зарубіжних країн : Підручник / А. З. Георгіца. – Чернівці : [б. в.], 2001. – С. 268.
63. Глухачов Є. Ф. Система виборів до обласних, районних і місцевих рад України: зміна чи удосконалення? / Є. Ф. Глухачов // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : наук.-практ. конф., 31 жовт. 2008 р. / редкол. : М. М. Іжа та ін.: – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – С. 100–102.
64. Головко А. А. Понятие и взаимодействие избирательной системы и избирательного права в СССР / А. А. Головко // Проблемы правового статуса субъектов права. – Калининград: [б. в.], 1976. – С. 75–81.
65. Гомола А.И. Социальное управление[текст]: ученик / А. И. Гомола, И.А.Гомола. – М.: Академия, 2009. – 176 с.
66. Гончарук Н. Т. Шляхи удосконалення системи професійного розвитку державних службовців / Н. Т. Гончарук, Л. Л. Прокопенко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали щоріч. міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовт. 2007 : у 2 т. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. – Т. 2 – С. 374–376.
67. Горадський І. ЗМІ в Україні напередодні парламентських виборів 2006 р. / І. Горадський // Українське виборче законодавство: післявиборча оцінка і рекомендації. – К. : Вид-во ЦВК, 2006. – С. 40–41.
68. Государственная политика и управление : учебник: в 2 ч. / под ред. Л. В. Сморгунова. – М. : “Рос. полит. энцикл.” (РОССПЭН), 2006. – Ч. 1: Концепции и проблемы государственной политики и управления. – 384 с.
69. Государственное право Германии. Т. 1 / изд. Й. Изензее, П. Кирххоф. – М. : [б. в.], Ин-т государства и права РАН, 1994. – 161 с.
70. Государственное управление: основы теории и организации : учебник: в 2 т. – М. : [б. в.], Статут, 2002. – Т. 1. – 366 с.
71. Государственное управление: основы теории и организации : учебник: в 2 т. – М. : Статут, 2002. – Т. 2. – 592 с.
72. Гошовська В. А. Соціальна реальність у контексті розбудови демократичного суспільства : навч. посіб. / В. А. Гошовська. – К. : НАДУ, 2008. – 290 с.
73. Григорук Н. Г. Конституційно-правовий статус народного депутата України : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 “Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / Н. Г. Григорук. – К.: [б. в.], 2004. – 20 с.
74. Гриськова А. М. Досвід країн Євопейського Союзу у сфері державного регулювання виборчого процесу / А. М. Гриськова // Університетські наукові записки. – 2008. – № 4. – С. 352–354.
75. Гриськова А. Теоретико-методологічні основи вивчення виборчого процесу як механізму здійснення державного управління / А. Гриськова // Ефективність державного управлінн : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. С. Загорського, А. В. Ліпенцева. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 18/19. – С. 119–125.
76. Грищенко О. Політична комунікація. Скільки конструктивного, а скільки деструктивного? / О. Грищенко // Віче. – 2003. – № 9. – С. 76 –79.
77. Грозовський І. М. Місцеві референдуми в Україні: перший досвід та перспективи розвитку / І. Грозовський, О. Малютіна // Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення : міжнар. наук.-практ. конф., 3 трав. 2003 р.– К. : Нора-друк, 2003. – С. 428–429.
78. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємодії : колект. моногр. / за заг. ред. Н. Р Нижник, В. М. Олуйка. Хмельниц. ун-т упр. та права. – Черкаси : [б. в.], 2009. – 382 с. – Авт. : С. 229–240.
79. Грофман Б. Теория Даунса и перспективы развития политэкономии / Б. Грофман // Политическая наука. Новые направления. – М. : Наука, 1999. – С. 670–689.
80. Давидович Я. В. Вибори минули – робота триває / Я. В. Давидович // Вісн. ЦВК. – 2007. – № 1 (7). – С. 4, 6.
81. Давидович Я. В. Вибори Президента України 2004 року: досвід, проблеми, уроки на майбутнє // Вибори Президента України – 2004. Проблеми теорії та практики: зб. матерыалыв міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 9–10 черв. 2005 р. – К. : [б. в.], 2005. – С. 29, 33.
82. Давидович Я. В. Досвід застосування пропорційної виборчої системи в Україні / Я. Давидович // Вибори та демократія : наук.-просвіт. правн. журн. – 2007. – № 2 (12). – С. 121–124.
83. Давидович Я. В. Досвід застосування пропорційної виборчої системи в Україні / Я. В. Давидович // Шляхи оптимізації виборчої системи для парламентських та місцевих виборів в Україні : матеріали. кругл. Столу, Київ, 20 берез. 2007 р. – К. : [б. в.], 2007. – С. 31–39.
84. Давидович Я. В. Особливості проведення парламентських виборів / Я. В. Давидович // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовт. – 1 листоп. 2007 р. – К. : Вид-во ЦВК, 2007. – С. 22.
85. Даль Р. О демократии / Р. Даль; пер. с англ. А. С. Богдановского; под ред. О. А. Алякринского. – М. : Аспект Пресс, 2000. – С. 128.
86. Данилюк О. Обрання на посаду як правостворюючий фактичний склад / О. Данилюк // Право України. – 2007. – № 4. – С. 105–111.
87. Декларація “Про критерії вільних і чесних виборів”. – Режим доступу: – http://www.eli.org.ua.
88. Денисюк Н. Избирательная система республики Беларусь / Н. Денисюк. – Минск : Оракул, 1997. – 63 с.
89. Державне управління : словник-довідник / уклад. : В. Д. Бакуменко ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
90. Державне управління і менеджмент : навч. посіб. за заг. ред. Г. С. Одинцової. – Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.
91. Державне управління: основи теорії, історія і практика : навч. посіб. / В. Бакуменко, П. Надолішній, М. Іжа. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.
92. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми : монографія / кол. авт. ; за ред. В. М. Князєва. – К. : вид.-во НАДУ ; Міленіум, 2003. – 320 с.
93. Діденко Н.Г. Філософія права[текст]: навч.-метод.посібник/ Н.Г.Діденко; ДонДУУ. – Донецьк: ДонДУУ,2009. –169 с.
94. Дмитриев Ю. А. Избирательное право и процесс в РФ / Ю. А. Дмитриев, В. Б. Исраелян //– Ростов н Д : Изд-во “Феникс”, 2004. – 238 с.
95. Добронравова И. Динамический хаос в социуме как среда социальной самоорганизации / И. Добронравова, Л. Фингель // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2005. – № 1. – С. 168–180.
96. Довженко В. Досягнення рівноправ’я жінок і чоловіків у виборчому процесі через удосконалення виборчого законодавства / В.І. Довженко // Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 13–15 листоп. 2002 р – К. : Нора-друк, 2003. – С. 388.
97. Довженко О. Українські медіа сьогодні: з гарему в бордель / О. Довженко // Дзеркало тижня. – 24 трав. 2008 р. – № 19 (698). – С. 3.
98. Доровский А. И. Дидактические основы развития одаренности учащихся / А. И. Доровский. – М.: [б. в.], 1998. – 225 с.
99. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики // Суб’єкти та інститути: оцінювання спроможності держави в політиці / за ред. М. Говлет, М. Рамеш. – Львів : Кальварія, 2002. – 262 с.
100. Дуда А. Запровадження пропорційної системи на місцевих виборах в контексті комунікативних зв’язків влади і громади. – 2008. – № 4 (6). – Режим доступу: – http://www.ucipr.kiev.ua.
101. Дуравкіна Н. О. Феномен виборчої культури в ціннісно-політичному дискурсі державного управління / Н. О. Дуравкіна // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / голов. ред. В. В. Корженко. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ“Магістр”, 2009. – № 1 (35). – С. 81–87.
102. Енциклопедичний словник з державного управління / Уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко [та ін.] ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К : НАДУ, 2010. – C. 819.
103. Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права // Матеріали Венеціан. коміс., ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ. – К. : [б. в.], – 2008. – С. 87–88.
104. Жданов Ю. Н. Избирательное право и избирательные системы / Ю. Н Жданов // Конституционное право : учебник. – М., 1996. – С. 260.
105. Забезпечення представництва жінок та національних меншин у виборчих органах країн ЄС // Вибори в Європейському Союзі : лаборат. законодавч. ініціатив / за ред. Д. С. Ковриженка. – К. : [б. в.], 2006. – С. 80–81.
106. Завалевська В. О. Правове регулювання та проблеми участі політичних партій у виборчому процесі з виборів народних депутатів України 2006 року / В. О. Завалевська // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи : міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовт. – 1 листоп. 2007 р. : – К. : Вид-во ЦВК, 2007. – С. 314.
107. Завалевська В. О. Правове регулювання та проблеми участі політичних партій у виборчому процесі з виборів Президента України 2004 р. // Вибори Президента України – 2004. Проблеми теорії та практики : зб. матер. наук.-практ. конф., Київ, 9–10 черв. 2005 р. – К. : [б. в.], 2005. – С. 410.
108. Загальна теорія держави і права (основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції) : навч. посіб. / О. Л. Копиленко О. В Зайчук, А. П. Заєць та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
109. Загальна характеристика законів, які регулюють підготовку та проведення виборів // Вибори в Європейському Союзі : лаборат. законодавч. Ініціатив / за ред. Д. С. Ковриженка. – К. : [б. в.], 2006. – С. 16.
110. Заключний звіті Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за позачерговими парламентськими виборами 31.09.2007 р. – Режим доступу : http://docs.google.com.
111. Закон про вибори до Сейму Польської Республіки та до Сенату Польської Республіки // Збірник Виборчих Законів Країн Центральної та Східної Європи / Міжнар. Фундація Вибор. Систем (IFES). Вашингтон : Д.К., 2002. – С. 279.
112. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10.07.2010. – № 2487-VI. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
113. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 року, № 1667-IV – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
114. Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” № 14/98-ВР від 14 січ. 1998 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 3-4. – С.15.
115. Закон України “Про вибори народних депутатів України” № 1665-IV (в редакції Закону № 2777-IV від 7 лип. 2005 р.) // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35-36. – С. 446.
116. Закон України “Про вибори народних депутатів України” № 2766-III : за станом на 01 черв. 2007 р. / Верховна Рада України. – К. : Парлам. вид-во, 2007. – 173 с.
117. Закон України “Про вибори народних депутатів України”, : наук.-практ. комент. // за заг. ред. М. М. Рябця. – К. : Укр. інформ.-прав. Центр, 2002. – С. 12.
118. Закон України “Про вибори Президента України” № 474-XIV (в редакції Закону № 1630-IV від 18 берез. 2004 р.) // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.
119. Закон України “Про вибори Президента України” вiд 5 берез. 1999 р. № 474-XIV зі змінами – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
120. Закон України “Про вибори Президента України” від 21 серп. 2009 р. № 1616-VI // Центральна виборча комісія, 2009. – 129 с.
121. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про вибори Президента України” щодо організації роботи виборчих комісій” № 1849-IV від 3 лют. 2010 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – № 13. – С. 127.
122. Закон України “Про внесення змін до статті 14 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” щодо одночасності проведення виборів 1134-IV від 17 берез. 2009 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2009. – № 30. – С. 424.
123. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. № 1286-ХІІ – Режим доступу : htpp://www.rada.kiev.ua.
124. Закон України “Про Державний реєстр виборців” від 22 лют. 2007 р. № 698–V – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
125. Закон України “Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим № 350-XIV від 23 груд. 1998 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 5-6. – С. 43.
126. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовт. 1996 р. № 396/96-ВР. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
127. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 берез. 1997 р. № 280/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 24. – С. 379–429.
128. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 берез. 1999 р. №586-XIV // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 18. – С. 3–22.
129. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квіт. 2001 р. № 2365-III. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
130. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” вiд 17 груд. 1997 р. № 733/97-ВР. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua
131. Закон України “Про Центральну виборчу комісію”. № 1932–IV. – К.: [б. в.], 2004. –С. 1–31.
132. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки “Про вибори народних депутатів Української РСР” від 27 жовт. 1989 р. № 8304-XI. – Режим доступу: http://ua-info.biz.
133. Заяць Н. В. До питання про участь громадян у формуванні складу органів влади / Заяць Н. В. // Універс. наук. записки. – 2008. – № 3 (27). – С. 44.
134. Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи / Міжнар. фундація виборч. систем (IFES). – Вашингтон Д.К. : [б. в.], 2002. – 536 с.
135. Звіт Місії ОБСЄ/БДПІЛ зі спостереженням за виборами. – Режим доступу : http://www.parlament.org.ua.
136. Зеленько Г. Прогностичний ефект нового виборчого законодавства / Г. Зеленько // Віче. – 2005. – № 11 (164). – С. 62–65.
137. Иванов В. Н. Социальные технологии в современном мире / В. Н. Иванов. – М. : Знание, 1996. – 250 с.
138. Иванченко А. В. Деятельность избирательных комиссий субъектов РФ по реализации и защите избирательных прав граждан / А. Иванченко // Государство и право. – 1998. – № 9. – С. 9–15.
139. Иванченко А. В. Избирательные комисси в РФ: история, теория, практика / А. В. Иванченко. – М. : Весь мир, 1996. – 483 с.
140. Игнатенко В. Юридическая ответственность за нарушение избирательного законодательства / В. Игнатенко, Е. Ищенко. – М. : РЦОИТ, 1999. – 88 с.
141. Избирательная система : БСЭ. – Минск, 1971. – Т. 3. – С. 179–180.
142. История Советской Конституции / Г.С. Гурвич – М., 1923. – С. 46.
143. Інтерпретативна декларація про стабільність виборчого законодавства: ухвалена Радою з демократичних виборів на 15 сесії (Венеція, 15 груд. 2005 р.) та Веніціанською Комісією на 65 пленарній сесії (Венеція, 16–17 груд. 2005 р.) / CDL-AD (2005) 043 // Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права : матеріали Венеціан. Коміс. Парлам. Асамблеї, Конгр. регіон. і місц. влад Ради Європи / за ред. Ю. Ключковського. – К. : Логос, 2009. – С. 82.
144. Історія президентства. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua.
145. Кампо В. Муніципальна правова просвіта: творча програма для новообраних депутатів / В. Кампо // Аспекти самоврядування. – 2002. – № 2 (14). – С. 2–12.
146. Кампо В. Парламентські вибори 2002 року: яким їм бути? / В. Кампо // Людина і політика. – 2002. – № 1. – С. 9–16.
147. Кампо В. Українські реформи: політика і право / В. Кампо // Популярний нарис. – К. : Спілка юристів України, 1995. – 29 с.
148. Кафарський В. І. Фінансування виборчої кампанії політичної партії: політико-правовий аналіз / В. І. Кафарський // Держава і право : зб. наук. пр. / голов. ред. І. О. Кресіна. – К. : [б. в.], 2006. – Вип. 31. – С. 483–489.
149. Кисельов С. Логіка Закону України “Про вибори Президента України” як показник логіки Українського законодавства / С. Кисельов // Вибори та демократія. – 2005. – № 1. – С. 31–37.
150. Кіндзерський С. Правороз’яснювальна робота як елемент підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні / С. Кіндзерський // Вісн. Х