ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ДЕРЖАВНО-СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Краткое описание

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ХОХРЯКОВА Інна Володимирівна

УДК 351.83(477)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ДЕРЖАВНО-СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

25.00.01 – теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Бородін Євгеній Іванович,
доктор історичних наук, доцент

ДНІПРОПЕТРОВСЬК – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ МОЛОДІ: ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ПИТАННЯ 10
1.1. Державне управління зайнятістю молоді та державно-суспільні відносини як об’єкти наукових досліджень. 10
1.2. Концептуалізація понять у сфері державно-суспільних відносин і державного управління зайнятістю молоді. 29
1.3. Зайнятість молоді в умовах зміни державно-суспільних відносин: історико-теоретичний аспект. 50
Висновки до розділу 1. 62
РОЗДІЛ 2. ДОСВІД РОЗБУДОВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНО-СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН 66
2.1. Історія розбудови системи державного управління зайнятістю молоді в Україні (кін. ХІХ ст. – 1991 р.) 66
2.2. Форми і методи державного управління зайнятістю молоді в зарубіжних країнах та їх вплив на державно-суспільні відносини (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.). 81
2.3. Діяльність суб’єктів міждержавного управління зайнятістю молоді в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.) 98
Висновки до розділу 2. 117
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАЙНЯТІСТЮ МОЛОДІ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНО-СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ. 122
3.1. Нормативно-правове забезпечення державного управління зайнятістю молоді в умовах перехідного стану державно-суспільних відносин в Україні. 122
3.2. Інституалізація державного управління зайнятістю молоді в незалежній Україні. 144
3.3. Модель державного управління зайнятістю молоді в контексті розвитку державно-суспільних відносин в Україні. 161
Висновки до розділу 3. 178
ВИСНОВКИ 181
ДОДАТКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 205

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Одним із найбільш актуальних питань розвитку державотворення в Україні була й залишається проблема трансформації відносин держави та суспільства в напрямі формування їх нового типу на засадах гуманізму, партнерства, взаємодії. Адже стан інститутів сучасної держави та державного управління, розвиток демократії в значній мірі визначається наявністю й активним функціонуванням системи незалежних від державної влади об’єднань громадян і ступенем впливу цих об’єднань на державні органи.
Зазначене питання набуло особливого значення в умовах економічної кризи та політичної нестабільності в Україні, які призвели до збільшення рівня безробіття серед різних категорій населення і, як наслідок, до зміни їх світоглядних уявлень, соціальної дезорієнтації, критичного зростання недовіри до владних інституцій, особливо в молодіжному середовищі. Саме тому в контексті побудови нових державно-суспільних відносин в Україні важливого значення набуває питання посилення впливу держави на процес виховання соціально активної особистості, зокрема молодої людини як рушійної сили суспільного розвитку, і створення умов для її повної самореалізації. Ефективним засобом такого впливу є створення належних умов для працевлаштування молоді, забезпечення її гідним робочим місцем і надання реальних гарантій щодо реалізації права на працю, що є головною метою державного управління зайнятістю молоді в Україні.
На цей час для органів державної влади в Україні важливо створити національну модель системи державного управління зайнятістю молоді з урахуванням передового зарубіжного досвіду з урегулювання зайнятості молоді в контексті його поєднання з дієвими вітчизняними напрацюваннями. А в умовах існуючого невисокого рівня соціальної захищеності молоді та непередбачуваних сьогоднішніх політико-економічних трансформацій в українському соціумі нагальність науково-теоретичного забезпечення відповідних структурно-організаційних зрушень у контексті формування соціально-гуманістичного типу державно-суспільних відносин в Україні набуває не тільки концептуальної актуальності, а й особливої практичної значущості.
У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі простежується значна увага з боку представників різних наук до проблем зайнятості молоді. Останнім часом наукові розвідки, присвячені окремим аспектам державного управління зайнятістю молоді, з’явилися у науковій галузі державного управління. Зокрема, дане питання у своїх роботах розглядають В. Золотарьов [84], Л. Костровець [100-102], О. Кулик [108], О. Лазор [113-114], А. Мелащук [130], Н. Некрутенко [140-141], І. Парубчак [164], О. Рублюк [225] та інші. Вагомий внесок у теоретичне розроблення проблем зайнятості молоді зроблений представниками економічної науки О. Абашиною [1], І. Демченко [53-54], М Долішнім, С. Злупком [71], В. Кравченко [104], Е. Лібановою [119], В. Петюхом [170], М. Хмелярчук [250], О. Ягірською [280]; юридичної – О. Коваленко [91], Ю. Щотовою [278]; соціологічної – Н. Боряз [24], Н. Черниш [271] та іншими. Низка українських і російських фахівців з питань державної молодіжної політики, а саме: О. Балакірєва [236], Є. Бородін [20-21], М. Головатий [40-41], Я. Немирівський [142], В. Онікієнко [161-162], М. Перепелиця [168], Ю. Шайгородський [234], В. Чупров [273], О. Яременко [282] та інші, розглядають різні питання державного управління зайнятістю молоді крізь призму дослідження теорії та практики соціального становлення і розвитку молоді.
Фахівці у сфері державного управління в сучасній Україні звернули особливу увагу на питання розвитку державно-суспільних відносин. Так, розгляду різних аспектів відносин держави, влади і суспільства присвячені роботи В. Бебика [10], Н. Драгомирецької [73-75], А. Захарова [81], Л. Каменщикової [88], В. Петровського [169], А. Решетніченка [222] та інших авторів. У працях С. Серьогіна сформульована концепція державно-суспільних відносин у процесі державотворення [229-230]. Крім цього, важливу роль у формуванні теоретичної та методологічної бази даного дисертаційного дослідження саме в контексті вивчення діалектичного зв’язку державного управління та державної політики відіграли праці Г. Атаманчука [4-5], В. Бакуменка [7-8], Т. Брус [224], Н. Глазунової [37-38], В. Дрешпака [76], В. Князєва [66], М. Корецького [99], Н. Липовської [115-116], В. Малиновського [123], В. Мартиненка [124], П. Надолішнього [139], Ю. Оболенського [157], В. Ребкала [63], В. Романова, О. Рудіка [224], О. Скрипнюка [231], В. Тертички [242], В. Цвєткова [221; 268-269] та інших.
Разом з тим, незважаючи на інтерес науковців до питань формування нових державно-суспільних відносин в Україні та державного управління зайнятістю молоді, теоретичні та методологічні розробки в цій сфері присвячені лише окремим аспектам досліджуваної проблеми. Відсутнє комплексне дослідження проблеми державного управління зайнятістю молоді в Україні з точки зору його впливу на стан і характер державно-суспільних відносин, яке враховує процес його історичного розвитку та теоретичне осмислення сучасних тенденцій. Саме це і визначає необхідність здійснення запропонованого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах тематики науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України „Трансформація державної молодіжної політики в контексті європейської інтеграції України”(державний обліковий номер 0106U006530), „Підвищення ефективності органів державного управління з питань молодіжної політики: регіональний аспект” (державний обліковий номер 0108U003397), „Кадрова політика у сфері державної служби в умовах інтеграційних і глобалізаційних процесів” (державний обліковий номер 0109U000469). У цих дослідженнях автор брала участь як молодший науковий співробітник і здійснила комплексний аналіз правових засад вироблення загальноєвропейської молодіжної політики в країнах Європи та національних програм з питань працевлаштування молоді в країнах Європейського Союзу; визначила правові засади діяльності органів державного управління з питань молодіжної політики в Україні; дослідила сучасний стан і перспективи розвитку державного управління зайнятістю молоді в контексті посилення його впливу на процес виховання соціально активної молоді.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування концептуальних засад державного управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні та розробка рекомендацій щодо їх практичного втілення на сучасному етапі українського державотворення.
Досягнення зазначеної мети передбачає постановку та вирішення таких завдань:
 здійснити аналіз наукової літератури та джерельної бази з питань державного управління зайнятістю молоді та формування державно-суспільних відносин;
 уточнити понятійно-категоріальний апарат і сутнісні характеристики понять „державно-суспільні відносини”, „державне управління зайнятістю молоді”, „молодіжний сегмент ринку праці”, „зайнятість молоді”, „працевлаштування молоді”;
 удосконалити модель державно-суспільних відносин, визначити типи державно-суспільних відносин з позиції впливу на процес їх історичного розвитку ставлення держави до питання зайнятості молоді;
 проаналізувати вітчизняний досвід розбудови системи державного управління зайнятістю молоді в контексті трансформації державно-суспільних відносин в Україні;
 систематизувати суб’єкти міждержавного управління зайнятістю молоді, міжнародні рішення, форми і методи розв’язання проблеми зайнятості молоді у зарубіжних країнах з точки зору їх використання в Україні;
 розробити модель державного управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні;
 окреслити шляхи вдосконалення державного управління зайнятістю молоді в Україні та практичного втілення його нових концептуальних засад з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду.
Об’єктом дослідження є процеси формування державно-суспільних відносин в Україні.
Предметом дослідження є державне управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що теоретичне обґрунтування концептуальних засад державного управління зайнятістю молоді в Україні, а також практичне впровадження розроблених автором рекомендацій щодо шляхів його удосконалення сприятимуть формуванню соціально-гуманістичного типу державно-суспільних відносин в Україні на сучасному етапі українського державотворення, що забезпечить ефективне розв’язання проблеми зайнятості молоді.
Методи дослідження. Цілісне дослідження теми дисертаційної роботи передбачало використання ряду загальнонаукових і спеціальних підходів і методів. Так, застосування системного підходу сприяло вирішенню більшості завдань дослідження та дало можливість виявити основні тенденції, закономірності розвитку, взаємозв’язки державного управління зайнятістю молоді та державно-суспільних відносин. Структурно-функціональний підхід дозволив дослідити діалектику структури та функцій системи державного управління зайнятістю молоді в незалежній Україні. Використання соціокультурного підходу дозволило під час розробки моделі державно-суспільних відносин урахувати стратегічні соціальні цілі розвитку суспільства як системи з його культурною специфікою та відтворити процеси формування взаємозалежності та взаємовпливу ключових елементів – держави, суспільства й особистості.
Методи аналізу та синтезу, дедукції й індукції, порівняння, узагальнення, історичний і компаративний метод використовувалися під час дослідження сучасного стану державного управління зайнятістю молоді в Україні, вивчення основних форм і методів державного управління зайнятістю молоді в СРСР і зарубіжних країнах та їх впливу на державно-суспільні відносини. Під час опрацювання джерельної бази було використано метод контент-аналізу. Застосування методу моделювання дозволило вивчити структуру та систему внутрішніх і зовнішніх зв’язків у державно-суспільних відносинах і державному управлінні зайнятістю молоді, а також встановити їх взаємне обумовлення, що дало змогу розробити відповідні моделі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання з теоретичного обґрунтування концептуальних засад державного управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні та розробки рекомендацій щодо їх практичного втілення на сучасному етапі українського державотворення. Зокрема, у дисертаційній роботі:
уперше:
 розроблено модель державного управління зайнятістю молоді, яка базується на ідеї його переорієнтації на задоволення потреб молоді, що забезпечить рівномірний розвиток та збалансованість взаємних зобов’язань держави, суспільства і молодої людини в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні;
 обґрунтовано специфічний характер молодіжного сегмента ринку праці як соціальної, а не економічної категорії, що зумовлено особливостями державного управління молодіжною сферою, об’єктом якого він виступає;
удосконалено:
 визначення типів державно-суспільних відносин з позиції впливу на процес їх історичного розвитку ставлення держави до питання зайнятості молоді, що дозволило з’ясувати, що суспільний розвиток у світовому масштабі відбувався у рамках патріархально-патерналістського, буржуазно-прагматичного та соціально-гуманістичного типів державно-суспільних відносин, а вітчизняний досвід характеризується існуванням, окрім вищенаведених, ще й радянського прагматико-патерналістського типу;
 модель державно-суспільних відносин, яка розкриває взаємозворотній вплив державної, суспільної та особистісної складових системи „держава – суспільство” на процес формування та розвитку взаємовідносин держави і суспільства в контексті забезпечення зайнятості молоді;
 понятійно-категоріальний апарат дослідження державного управління зайнятістю молоді, зокрема, подано авторське визначення понять „державно-суспільні відносини”, „державне управління зайнятістю молоді”, „молодіжний сегмент ринку праці”, „зайнятість молоді”, „працевлаштування молоді”;
дістали подальшого розвитку:
 наукове осмислення підходів, на яких базується позитивний вітчизняний досвід державного управління зайнятістю молоді, з позиції їх впливу на процес трансформації державно-суспільних відносин в Україні;
 систематизація суб’єктів міждержавного управління зайнятістю молоді, міжнародних рішень, форм і методів розв’язання проблеми зайнятості молоді у зарубіжних країнах з точки зору їх використання в Україні;
 напрями удосконалення системи державного управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки, викладені в дисертації, є теоретичною та методологічною основою для розв’язання практичних проблем державного управління зайнятістю молоді. Запропоновані в дисертації висновки і рекомендації щодо підвищення ефективності процесу розбудови державного управління зайнятістю молоді в Україні були враховані у роботі Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту України (довідка про впровадження № 8/11706 від 15 вересня 2009 р.), а також використані в діяльності відділу по роботі з кадрами та з питань державної служби Державної служби зайнятості (довідка про впровадження № 27 від 6 жовтня 2009 р.). Крім цього, основні дисертаційні положення були впроваджені в навчальному процесі Академії митної служби України під час розробки навчальних програм підготовки магістрів за спеціальністю „Державна служба” у межах дисципліни „Демократичні традиції державотворення” (довідка про впровадження № 11/1812 від 14 вересня 2009 р.) та Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України під час підготовки магістрів за спеціальністю „Державне управління” у межах дисципліни „Теорія та історія державного управління” (довідка про впровадження № 03/1-6-16/2-800 від 30 жовтня 2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням. Наукові положення, висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, одержані автором самостійно. У роботі не використовувалися ідеї співавтора, з яким опубліковано дві наукові праці. У наукових статтях, опублікованих спільно з Є.І. Бородіним, автором досліджено основні завдання та функції щодо працевлаштування молоді профільних центральних органів виконавчої влади, відстежено основні тенденції зміни їх ставлення до питання зайнятості молоді, а також здійснено порівняльний аналіз заходів щодо працевлаштування молоді, закріплених у регіональних програмах у сфері державної молодіжної політики в Україні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на 3-й та 4-й регіональних науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України” (2006–2007 рр., м. Дніпропетровськ); на міжнародних наукових конгресах „Державне управління та місцеве самоврядування” (2007–2008 рр., м. Харків); міжнародній молодіжній науково-практичній конференції „Соціально-економічний розвиток України в умовах євроінтеграції” (2007 р., м. Луганськ); 9-й та 10-й міжнародних науково-практичних конференціях „Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (2007–2008 рр., м. Житомир); міжнародній науково-практичній конференції „Органи влади та молодіжні громадські організації. Інноваційні рішення в молодіжній політиці” (2006–2007 р., м. Харків); міжнародній молодіжній науково-практичній конференції „Впровадження принципів побудови молодіжної політики на основі співуправління” (2007 р., м. Київ); 5-й міжнародній науково-практичній конференції „Молодь і держава” (2007 р., сел. Юр’ївка, Донецька область), міжвузівському круглому столі „Участь молоді у діяльності місцевих спільнот: актуальні проблеми” (2008 р, м. Орел).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано у 15 наукових працях, серед них 6 – статті у фахових наукових виданнях, 7 – публікації в матеріалах науково-практичних конференцій, 2 – у науково-методичних збірниках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад державного управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні та розробці рекомендацій щодо їх практичного втілення на сучасному етапі українського державотворення. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, на якій воно ґрунтується, та дають можливість зробити певні узагальнюючі висновки, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Науковий аналіз праць вітчизняних і зарубіжних учених з питань державно-суспільних відносин і державного управління зайнятістю молоді показав, що, незважаючи на значний інтерес дослідників до означених проблем, розробки у цій сфері присвячені лише висвітленню їх окремих аспектів. Зокрема, в літературі розроблені питання державного регулювання зайнятості молоді в Україні, правового регламентування працевлаштування молодих людей, діяльності молодіжних установ у даній сфері тощо. У той же час поза увагою науковців залишається низка питань теоретичного і практичного характеру, пов’язаних із дослідженням взаємозв’язків державного управління зайнятістю молоді та державно-суспільних відносин. Саме ці аспекти й визначають необхідність проведення комплексного дослідження державного управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні.
2. Завдяки аналізу наукових досліджень та вітчизняної і зарубіжної практики уточнено визначення понять „державно-суспільні відносини”, „державне управління зайнятістю молоді”, „молодіжний сегмент ринку праці”, „зайнятість молоді” і „працевлаштування молоді”. Під державно-суспільними відносинами розуміються взаємозв’язки між державою як провідним суспільним інститутом і суспільством, що забезпечують державно-суспільну взаємодію певного типу і реалізуються через функціонування відповідної системи державного управління. Державне управління зайнятістю молоді визначено як цілеспрямований, організуючий і регулюючий вплив держави на соціальні процеси та суспільні відносини на молодіжному сегменті ринку праці з метою забезпечення зайнятості молоді. Розгляд молодіжного сегмента ринку праці як соціальної, а не економічної категорії дозволив визначити його як специфічну частину загальнонаціонального ринку праці як цілісної системи, що забезпечує ефективне відтворення та використання праці різних груп молоді, задоволення їх основних життєвих потреб, і сприяє вирішенню стратегічних завдань виховання соціально активної особистості на загальнодержавному рівні. Визначення понять „зайнятість молоді”, „працевлаштування молоді” ґрунтується не тільки на сучасному розумінні суті соціально-економічних категорій „зайнятість” і „працевлаштування”, а, головним чином, на врахуванні специфіки молоді як особливої суспільної категорії.
3. Розгляд питання функціонування системи „держава – суспільство” як розгорнутого у часі спіралеподібного процесу, що включає в себе декілька етапів, дозволив удосконалити модель державно-суспільних відносин. Зокрема, в моделі відтворено процеси формування взаємозв’язків, взаємозалежності та взаємовпливу ключових елементів цієї системи – особистості, суспільства і держави. Обґрунтовано, що, з одного боку, держава за допомогою державного управління як однієї з форм її діяльності, спрямованої на практичну реалізацію законів і організацію суспільних процесів, впливає та регулює ці процеси й сфери суспільної життєдіяльності людей. Проте, з іншого боку, суспільство та особистість у процесі свого розвитку можуть суттєво коригувати державно-суспільні відносини та привести до формування їх нового типу.
4. У результаті дослідження типів державно-суспільних відносин з позиції впливу на процес їх історичного розвитку ставлення держави до питання зайнятості молоді, яке знаходить своє вираження у відповідних формах і методах державного управління, виділено три типи відносин держави і суспільства, у межах яких відбувався суспільний розвиток у світовому масштабі: патріархально-патерналістський (питання працевлаштування молодих людей вирішувалося на рівні родини), буржуазно-прагматичний (сфера зайнятості молоді стає об’єктом державного управління, молодь розглядається як елемент технологічних процесів та споживач індустріально вироблених речей) та соціально-гуманістичний (основне спрямування на цінність людської особистості та її розвиток). Особливості історичного розвитку України визначили існування на певному етапі радянського прагматико-патерналістського типу державно-суспільних відносин (суцільне державне регулювання сфери зайнятості молоді, ставлення до молоді виключно як до об’єкту ідеологічного впливу держави), притаманного СРСР, який і зумовив перехідний стан державно-суспільних відносин до соціально-гуманістичного типу в незалежній Україні.
5. Вивчення вітчизняного досвіду розбудови державного управління зайнятістю молоді в контексті трансформації державно-суспільних відносин дало підстави зробити висновок, що в Україні процес актуалізації питання зайнятості молоді як об’єкта державного управління в умовах буржуазно-прагматичного типу відбувається значно пізніше, що зумовлено історичними особливостями українського державотворення. Дослідження ґенези розвитку основних форм і методів радянської моделі державного управління зайнятістю молоді, які, навіть за наявності вад, утримували низький рівень безробіття молоді, дозволило визначити особливості радянського прагматико-патерналістського типу державно-суспільних відносин в Україні.
Дослідження сучасного стану державного управління зайнятістю молоді в незалежній Україні в умовах перехідного стану державно-суспільних відносин свідчить, що воно характеризується декларативністю, непослідовністю, недостатньою ефективністю і неузгодженістю системи органів державної влади. Серед проблем державного управління зайнятістю молоді в незалежній Україні найбільш значущими можна визначити: недосконалість нормативно-правової бази; декларативність більшості форм і методів розв’язання проблем зайнятості молоді; не завжди вдале поєднання вітчизняних традицій та зарубіжних підходів до вирішення даного питання; відсутність чіткого розподілу повноважень і непродуктивна конкуренція через бюджетні кошти між суб’єктами державного управління; низький рівень співпраці та відсутність зворотних комунікативних зв’язків з молоддю, соціальними партнерами та молодіжними громадськими організаціями тощо.
6. На підставі проведеного аналізу зарубіжного досвіду державного управління зайнятості молоді систематизовано суб’єкти міждержавного управління зайнятості молоді, міжнародні рішення, а також форми і методи розв’язання проблеми зайнятості молоді, які застосовуються у зарубіжних країнах, з точки зору їх використання в Україні. Цими суб’єктами є Організація Об’єднаних Націй, Міжнародна організація праці, Міжнародна організація роботодавців, Міжнародна конфедерація вільних профспілок, Світовий молодіжний форум, Європейська комісія як один з керівних органів Європейського Союзу, Рада Європи, Європейський молодіжний форум. На сучасному етапі розвитку українського державотворення органами державної влади ратифіковано 21 з 29 конвенцій Міжнародної організації праці, проводяться заходи щодо участі України у реалізації європейських програм. Крім цього, на українському підґрунті впроваджуються такі зарубіжні форми та методи розв’язання проблеми зайнятості молоді: фінансове стимулювання підприємств у разі працевлаштування молоді, надання дотації роботодавцям на забезпечення випускників вищих та професійно-технічних закладів першим робочим місцем, впровадження системи безперервного навчання, організація громадських робіт. Проте багато позитивних здобутків зарубіжного досвіду і міжнародної практики державного управління зайнятістю молоді, які залишаються поза увагою органів державної влади в Україні, за умови їх адаптованого впровадження можуть сприяти покращенню ситуації з зайнятістю молоді в Україні.
7. Розроблено модель державного управління зайнятістю молоді, основні концептуальні положення якої ґрунтуються на ідеї перетворення державного управління зайнятістю молоді з засобу прямого державного регулятора суспільних процесів і відносин у даній сфері на засіб вираження потреб і запитів молоді, її залучення до процесу розв’язання власних проблем, що сприятиме підвищенню впливу держави на процес виховання соціально активної молодої особистості. Реалізація запропонованої моделі передбачає вивчення потреб молоді саме через ефективну комунікацію кваліфікованих державних службовців з представниками молодіжних громадських організацій і безпосередньо самою молоддю. На основі проаналізованої та обробленої інформації суб’єкти державного управління у даній сфері повинні визначати пріоритети, принципи і засади, на яких має здійснюватися державне управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні, що знаходять нормативно-правове забезпечення та втілюються у його відповідних формах і методах. Урахування таких підходів під час розбудови нової моделі державного управління зайнятістю молоді може стати однією з передумов створення нової соціальної дійсності в контексті формування партнерських державно-суспільних відносин в Україні на засадах гуманізму, розвитку людського капіталу, соціальності.
8. Основні результати дисертаційного дослідження дали підстави запропонувати ряд рекомендацій щодо практичного втілення нових концептуальних засад державного управління зайнятістю молоді в контексті формування нових державно-суспільних відносин в Україні для органів державної влади:
 беручи до уваги досвід ряду розвинутих європейських країн (ФРН, Італія, Іспанія, Польща), розробити та прийняти єдиний законодавчий акт і державну цільову програму сприяння зайнятості молоді, які визначатимуть правові, економічні, соціальні, організаційні чинники державного управління зайнятістю молоді в Україні;
 визначити чіткий розподіл повноважень і функцій центральних органів виконавчої влади та молодіжних структур у сфері зайнятості молоді;
 вирішити питання належного фінансування молодіжних центрів праці шляхом створення їх ефективної мережі зі статусом бюджетних установ за принципом мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, або шляхом використання можливостей місцевого самоврядування, а саме: шляхом надання регіональним молодіжним центрам праці статусу комунальних підприємств при обласних радах;
 розробити інноваційні механізми, форми і методи технологічно ефективної комунікації, консультування та двосторонньої взаємодії органів державної влади з громадськими організаціями і молоддю, що передбачають забезпечення підвищення прозорості процесів надання молоді державних послуг та усунення стримуючих адміністративних бар’єрів;
 запровадити грант Президента України щодо підтримки молодіжних ініціатив, спрямованих на вирішення проблеми зайнятості молоді.
Впровадження нових концептуальних засад державного управління зайнятістю молоді в Україні в межах запропонованої моделі та на основі означених напрямів його удосконалення дозволить досягти його якісно нового рівня в контексті формування соціально-гуманістичного типу державно-суспільних відносин, який у свою чергу забезпечить безперервний рух і постійне вдосконалення загальної системи державного управління в умовах рівномірного розвитку, взаємної обумовленості обов’язків усіх трьох складових системи „держава – суспільство” – держави, суспільства й особистості.