УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ В УКРАЇНІ

Краткое описание

Львівський регіональний інститут державного управління
Національної академії державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

Шандрук Сергій Миколайович

УДК 35.0752 :342.6 (477)

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ
В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.01 – теорія та історія державного управління

Робота на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Лазор Олег Ярославович
доктор наук з державного управління, професор

ЛЬВІВ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА СТАНОВЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ 13
1.1. Теоретико-методологічна основа управління державною виконавчою службою 13
1.2. Аналіз літературних джерел з проблематики дослідження 35
1.3. Генезис інституту примусового виконання рішень суду 49
Висновки до розділу 1 98
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЇЇ РОЗВИТКУ 101
2.1. Особливості організаційної структури державної виконавчої служби в Україні 101
2.2. Аналіз проблемних питань діяльності державної виконавчої служби України 112
2.3. Організаційно-правовий статус суб’єктів виконавчого провадження в Україні 123
Висновки до розділу 2 152
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ ВИКОНАВЧОЮ СЛУЖБОЮ В УКРАЇНІ 155
3.1. Актуалізація етичних аспектів професійної поведінки державних виконавців 155
3.2. Акцентуація чинників мотивації та стимулювання діяльності державних виконавців 169
3.3. Організаційно-правові форми примусового виконання рішень у зарубіжних країнах: досвід для України 185
Висновки до розділу 3 199
ВИСНОВКИ 202
ДОДАТКИ 207
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 228

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПУ Адміністрація Президента України
АРК Автономна Республіка Крим
БТІ Бюро технічної інвентаризації
ГПК Господарський процесуальний кодекс
ДАІ Державна автомобільна інспекція
ДВС Державна виконавча служба
КЗпП Кодекс Законів про Працю
КК Кримінальний кодекс
КМУ Кабінет Міністрів України
КпАП Кодекс про адміністративні правопорушення
КПК Кримінальний процесуальний кодекс
МЮУ Міністерство юстиції України
НКЮ Народний Комісаріат юстиції
ПСГ Псковська Судна грамота
РНК Рада народних комісарів
РФ Російська Федерація
СЦС Статут цивільного судочинства
ЦПК Цивільний процесуальний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми. Незадовільний стан виконавчої служби є актуальною проблемою державного управління в Україні. Неефективність її функціонування засвідчує офіційна статистика Міністерства юстиції України, відповідно до якої станом на 1 січня 2009 р. фактично виконано 34,7 % виконавчих документів від загальної їх кількості, що перебували на виконанні у Державній виконавчій службі (далі – ДВС), а станом на 1 грудня 2009 р. цей показник знизився до 28,4 %. Залишок виконавчих документів на кінець вказаного періоду становив понад 3 млн. на суму майже 71 млрд. грн., що на 380 тис. документів та на 29 млрд. грн. більше, порівняно з аналогічним періодом 2008 р.
Більше десяти років свого існування в незалежній Україні ДВС не змогла досягти тих показників виконання рішень, які мають розвинені країни Європи та США (майже 80 %). Такий стан справ є недопустимий, адже без належного виконання рішень діяльність суду позбавлена будь-якого сенсу. Це дискредитує владу, порушує основні засади законності, дезорганізує функціонування державного механізму, та найважливіше, нівелює довіру людей до органів влади, їх віру у справедливість. Адже якою б ефективною не була б діяльність судових органів влади, за умови недосконалості процесу виконавчого провадження – рішення залишаються декларативними.
Історико-правовий аспект проблематики виконання рішень суду, становлення інституту виконавчого провадження актуалізували у своїх працях вітчизняні та зарубіжні науковці: Н. Б. Безус, Р. Х. Валєєва, Е. В. Васьковський, В. М. Голубєв, Г. В. Гольстем, В. М. Гордон, І. Е. Енгельман, П. П. Заворотько, В. В. Захаров, С. Г. Ковальова, К. М. Малишев, В. П. Пастухов, О. О. Патяка, В. В. Поліщук, С. В. Самохвалов, Л. В. Скомороха, Н. І. Старченко, В. В. Степанюк, С. Я. Фурса, В. В. Шикеринець та інші дослідники.
Формування виваженої мотиваційної політики щодо праці державних службовців, що забезпечуватиме підвищення ефективності їх діяльності та функціонування ДВС в Україні, а також перейняття позитивного зарубіжного досвіду та формування національного – залишаються одними з найпріоритетніших завдань сучасної управлінської науки в означеній сфері дослідження. У контексті державного управління проблематику функціонування ДВС як органу виконавчої влади висвітлюють у своїх працях Б. В. Авер’янов, Б. Я. Бачук, Ю. В. Білоусов, І. Л. Бородін, О. П. Ботезат, В. С. Ківалов, О. Р. Кузь, О. В. Лавринович, С. Ю. Лобанцев, Є. І. Мєзєнцев, М. П. Омельченко, М. В. Оніщук, Д. П. Фіолевський, М. Й. Штефан, М. М. Шупеня й інші науковці та практики.
Упродовж останніх років різні аспекти теорії та практики функціонування ДВС у незалежній Україні, шляхи покращення діяльності державних виконавців як державних службовців студіювали А. М. Авторгов, Р. В. Ігонін, Л. В. Крупнова, А. І. Перепелиця, С. М. Серьогін, В. Ю. Солодкий, М. І. Рудакевич, Ю. А. Сульженко, А. М. Фоменко, О. З. Хотинська, С. В. Щербак та інші дослідники, праці яких стали теоретичною основою проведеного дослідження.
Узагальнення історичного досвіду становлення та розвитку інституту судових виконавців, виявлення його позитивних та негативних рис, систематизація у теоретико-методологічній та організаційно-правовій площинах у науці державного управління є недостатнім, а відтак потребує детальнішого вивчення з метою оптимізації сучасного виконавчого провадження. Пріоритетним напрямом розвитку державотворення є проведення наукових порівняльно-правових досліджень, що спонукало до вивчення інститутів примусового виконання рішень в окремо взятих країнах. Такий підхід сприятиме загалом покращенню управління ДВС та розробленню чітко визначених рекомендацій стосовно вдосконалення діючого законодавства України, що певною мірою і містить запропоноване дисертаційне дослідження. Виявлення резервів удосконалення управління ДВС в існуючому правовому полі, а також можливих напрямів її реформування, акцентуація морально-етичних норм поведінки державних виконавців та інші чинники визначають актуальність дисертаційного дослідження, тему обраної роботи, її наукову важливість для теорії та практики державного управління.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Визначена програмою “Європейський вибір” актуальність тематики дисертаційного дослідження пов’язана з виконанням Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України за № 810 / 98 від 22 липня 1998 р. та основних напрямів реформування судової системи. Тема дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри державного управління та місцевого самоврядування Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (далі – ЛРІДУ НАДУ) за темою “Публічна самоврядна влада в зарубіжних країнах” (2008 – 2009 рр., ДР № 0108U001509) у частині вивчення функціонування виконавчої служби зарубіжних держав.
Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень та напрацювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління державною виконавчою службою в Україні.
Для досягнення мети окреслено та вирішено такі завдання:
– розкрити теоретико-методологічну основу формування державної виконавчої служби в Україні;
– розглянути понятійно-категорійний апарат, розкриваючи та уточнюючи сутність основних понять;
– простежити генезис інституту примусового виконання рішень суду на українських землях та запропонувати періодизацію його становлення;
– проаналізувати організаційно-правове забезпечення управління державною виконавчою службою та розкрити його особливості на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду;
– виявити особливості адміністративно-правового статусу суб’єктів виконавчого провадження та визначити їх рольові позиції щодо здійснення функцій у цьому процесі;
– визначити напрями вдосконалення управління державною виконавчою службою в Україні, з огляду на зарубіжний досвід, та напрацювати рекомендації.
Об’єктом дисертаційного дослідження є процес державного управління виконавчою службою.
Предметом дисертаційного дослідження є генезис, проблеми та напрями вдосконалення управління державною виконавчою службою в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові та спеціальні методи. Системний та логічний методи використовувались у дослідженні структури ДВС та системи суб’єктів виконавчого провадження, їх класифікації; формально-логічний метод – для вивчення організаційно-правової основи діяльності; формально-юридичний – в аналізі норм чинного законодавства; структурно-функціональний – для дослідження організації та управління ДВС та її структурних підрозділів; порівняльно-правовий метод – у порівняльній площині при аналізі існуючих організаційно-правових форм інституту примусового виконання в зарубіжних країнах та в Україні; метод моделювання – для напрацювання практичних рекомендацій спрямованих на вдосконалення політики у сфері примусового виконання рішень, а також для побудови мотиваційного профілю державних виконавців. У цій частині використано сучасні тестові та аналітичні методики, зокрема опрацювання статистичного матеріалу з обчисленням основних характеристик та подальшою їх інтерпретацією.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації вперше:
– розроблено проект Кодексу професійної поведінки державних виконавців та аргументовано його впровадження;
– сформовано мотиваційний профіль державних виконавців на основі емпіричних даних, з огляду на 12 показників: високий заробіток та матеріальне заохочення, фізичні умови роботи, структуризація роботи, соціальні чинники, взаємовідносини, визнання, досягнення, влада і вплив, різноманітність, креативність, самовдосконалення, цікава робота;
удосконалено:
– класифікацію груп суб’єктів виконавчого провадження за функціональною ознакою: органи ДВС та державні виконавці; сторони та їх представники; особи, які сприяють виконанню судових рішень;
– процедуру примусового виконання скасуванням терміну для добровільного виконання рішень та уточненням умов надання відстрочки-розстрочки й заміни способу (порядку) виконання рішення суду;
– фінансовий механізм стимулювання праці державних виконавців, запроваджуючи оплату виконавчих дій;
набули подальшого розвитку:
– сутність терміну “виконавче провадження” як сукупність правових норм, що регулюють порядок виконання рішень та правовідносини між учасниками процесу з виконання рішень судів, інших уповноважених органів та їх посадових осіб;
– визначення основних періодів становлення інституту примусового виконання рішень та характеристика відповідних публічно-правових процедур;
– систематизація принципів виконавчого провадження в частині доповнення їх управлінськими;
– посилення правового статусу державних виконавців через зміну приналежності ДВС до системи правоохоронних інституцій;
– мотивація зміни статусу Департаменту ДВС в системі органів юстиції як урядового органу державного управління;
– напрями вдосконалення державної виконавчої служби на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду в частині акцентуації етичних аспектів професійної поведінки державних виконавців, мотивації та стимулювання їх діяльності, покращення організаційно-правової форми інституту примусового виконання рішень.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації, сформовані та викладені у дисертаційній роботі, можуть бути використані у законодавчій та нормотворчій діяльності для підготовки проектів законодавчих та нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення діяльності ДВС; у науково-дослідній сфері у процесі вивчення питань застосування ДВС державно-владного примусу; у навчальному процесі під час викладання курсів з теорії та історії державного управління, виконавчого провадження, а також для модернізації навчальних програм зазначеного напрямку.
Теоретичні напрацювання автора в частині викладення теоретико-методологічної основи формування та функціонування державної виконавчої служби, дослідження еволюції її організаційно-правових структур, вивченні зарубіжного досвіду у цій сфері – використано для методичного забезпечення навчального процесу та викладання нормативних дисциплін “Організаційно-правові засади державного управління”, “Теорія та практика державного управління”, “Кадрова політика та державна служба”, “Адміністративне право” для слухачів ЛРІДУ НАДУ за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів державного управління впродовж 2008 – 2010 рр. Наукові публікації отримали застосування у навчально-методичному забезпеченні дисциплін, у яких використано результати наукових досліджень автора з метою оптимізації підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів, а також аспірантів та здобувачів за спеціальностями “Теорія та історія державного управління”, “Механізми державного управління”, “Місцеве самоврядування” та “Державна служба” (акт впровадження від 18.05.2010 р.)
Частина одержаних наукових результатів дисертаційного дослідження використано у роботі Головного управління юстиції у Хмельницькій області, зокрема теоретико-методологічні підходи щодо вдосконалення системи державної служби, які дозволяють підвищити ефективність діяльності державних службовців, а також у практичній роботі в частині перегляду нормативно-правових актів на відповідність їх чинному законодавству та під час підготовки комунікативних заходів щодо правової освіти державних службовців (акт впровадження від 20.05.2010 р.).
Сформульовані на основі проведеного аналізу пропозиції, впроваджено в діяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо розробки практичних рекомендацій посадовим особам структурних підрозділів центрального апарату та територіальних управлінь міністерства стосовно оскарження дій та бездіяльності посадових осіб ДВС (акт впровадження від 28.07.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Науково-теоретичні положення, висновки та пропозиції, зокрема й ті, що становлять наукову новизну, отримані дисертантом особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати дисертації доповідались та обговорювались на багатьох міжнародних та національних науково-практичних конференціях, зокрема: “Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції” (Львів, 2004 р.); “Менеджмент у XXI столітті: розвиток організацій та управління персоналом” (Львів, 2004 р.); “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (Львів, 2005 р.); “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика” (Львів, 2007 р.); “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (Львів, 2008 р.); “Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку” (Київ, 2008 р.); “Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009 р.), а також на засіданнях кафедри “Управління персоналом та державної служби” ЛРІДУ НАДУ.
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладені в 11 наукових публікаціях, з яких 4 статті – у наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації визначається її предметом, метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел і літератури, додатків.
Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок, з них 206 – основний текст. Робота містить 12 додатків, до яких увійшло 3 акти впровадження (додаток А), 4 рисунки, 6 таблиць, та 1 текстовий документ. Перелік використаних джерел і літератури складається зі 184 позицій на 18 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дозволили вирішити конкретне завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування підходів та напрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення управління ДВС в Україні.
1. Розглянувши еволюцію наукової думки стосовно інституту примусового виконання рішень та виконавчого провадження, встановлено, що більшість вітчизняних і зарубіжних робіт науковців з означеної проблематики історико-правового спрямування та не мають управлінського аспекту. Запропоновано розглядати дослідження дореволюційного, радянського та новітнього часу. Встановлено, що наукові підходи дореволюційного періоду є фрагментарними; вперше основні етапи становлення служби виконання рішень та розвиток системи способів примусового виконання розглянули радянські дослідники; проте, найбільш обґрунтованими є теоретичні напрацювання сучасних українських та російських учених.
2. Аналізуючи та узагальнюючи підходи щодо понятійно-категорійного апарату, виявлено, що він потребує вдосконалення шляхом надання взаємоузгоджених визначень. Розкрито сутність поняття “виконавче провадження” та отримала подальший розвиток його дефініція. Систематизовано принципи виконавчого провадження в частині доповнення їх управлінськими.
Вважаємо, що виконавче провадження не є частиною цивільного процесу, а становить окрему від нього процесуальну галузь права – виконавче процесуальне право, що підтверджується наявністю у виконавчого провадження свого спеціального предмету, методу правового регулювання, принципів виконавчого провадження, законодавства про виконавче провадження. Правовою підставою примусового виконання рішень є правовий акт уповноваженого органу, який у разі добровільного невиконання боржником, за заявою стягувача або представника держави виконується державним виконавцем примусово. Виконавчі правовідносини виникають у разі добровільного невиконання боржником своїх обов’язків, тоді держава дозволяє застосувати до боржника примусові заходи, передбачені законом.
3. Визначено сім основних періодів розвитку інституту примусового виконання рішень на українських землях та охарактеризовано трансформаційні процеси, пов’язані з ним. Виявлено, що характерною особливістю діяльності вижів, діцьких та возних Литовсько-Руської держави, а пізніше – возних України-Гетьманщини, було поєднання виконавчих та освідчувальних функцій. Адміністративно-правовий статус виконавця змінився від слуги до урядовця (чиновника). На відміну від українського, виконавче провадження царської Росії було жорсткішим. Статус судового виконавця Росії ХV – початку ХХ ст. змінювався: чиновник – поліцейський – чиновник. Остаточно судові пристави як спеціальний інститут, що діяв при судах, сформувався лише після судової реформи 1864 р. Характерною рисою виконавчого процесу того часу було застосування майнових та особистих стягнень. Лише після реформи виконавче провадження почало діяти за принципом диспозитивності.
Період радянської доби характеризується “осоціалістичненням” органу виконання. Лише з набуттям Україною незалежності відбувається реформування судової системи та утворюється спеціальний орган виконавчої влади – Державна виконавча служба.
4. З’ясовано, що сучасна ДВС має подвійне підпорядкування, що не сприяє ефективній роботі державних виконавців. Функції організації діяльності органів ДВС, координації та контролю дублюються як Департаментом ДВС і регіональними відділами ДВС, так і відповідними управліннями юстиції. Поєднання організаційних, контрольних та виконавчих функцій в особі начальника відділу ДВС територіального рівня може призвести до виникнення різних порушень, що є невиправданим і потребує змін. Аргументовано, що для ефективнішої роботи статус Департаменту ДВС має бути посилений шляхом зміни його як урядового органу державного управління.
Аналіз чинного законодавства дозволив зробити висновок, що право боржника на добровільне виконання рішення суду або на отримання кредитування / відтермінування виконання чи заміну способу (порядку) виконання рішення, значно зволікає та ускладнює процес виконання. У цій частині запропоновано скасувати термін для добровільного виконання рішень і чіткіше визначити умови надання кредитування / відтермінування та заміни способу (порядку) виконання рішення суду.
Розкрито заборони на примусову реалізацію майна державних підприємств та підприємств паливно-енергетичного комплексу, суднобудівної промисловості, трубопровідного транспорту та ДАК “Укррудпром”, які унеможливлюють виконання значної частини рішень суду. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність скасування діючих заборон.
5. Запропоновано класифікацію груп суб’єктів виконавчого провадження за функціональною ознакою. Аргументовано, що систему суб’єктів виконавчого провадження необхідно розглядати з урахуванням особистої зацікавленості його учасників у результатах виконання.
Здійснено аналіз організаційно-правового статусу державних виконавців. Встановлено, що він потребує посилення, оскільки реальний механізм правового захисту працівників ДВС на сьогодні відсутній. Державні виконавці, представляючи орган виконавчої влади, здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції і за функціональним спрямуванням своєї діяльності належать до представників правоохоронних органів.
Виявлено, що існує надмірна регламентація процесуальної діяльності державного виконавця, тобто державний виконавець виносить завелику кількість постанов при виконанні рішень. Така ситуація може створювати можливості для зловживань правом на оскарження з боку боржника. Вважаємо, що предметом оскарження можуть бути лише дії чи бездіяльність державних виконавців, пов’язані з порушенням прав учасників виконавчого провадження.
6. На виконання рекомендацій Європейського Союзу щодо впорядкування професійної діяльності державних виконавців, її вдосконалення на основі етичних норм, якими повинні керуватись працівники ДВС у повсякденній практичній роботі, для забезпечення відповідного рівня фахової відповідальності та підвищення якості надання послуг і рівня довіри громадян до ДВС, пропонується запровадити Кодекс професійної поведінки державних виконавців, зміст якого розроблено.
Визначений у дослідженні мотиваційний профіль державних виконавців вказує, що найбільш мотивуючим чинником на сьогодні є високий заробіток та матеріальне заохочення. Зважаючи на попередній історичний досвід, запропоновано ввести оплату процесуальних дій державного виконавця, яку повинен здійснювати стягувач одразу після відкриття виконавчого провадження.
7. Розглянуто світовий досвід в окресленій площині, на підставі чого виявлено наявність двох основних форм організації інституцій примусового виконання рішень, де:
– перша – переважає у більшості країн континентальної Європи, де судові виконавці не перебувають на державній службі і працюють на підставі ліцензії; існує значний вплив та контроль за діяльністю судових виконавців з боку суду;
– друга – поширена в США, Німеччині, Російській Федерації, Україні – в країнах, де судові виконавці є державними службовцями.
Вагоме значення у виконанні рішень судів в Європі та США мають страхові компанії, що в Україні та Російській Федерації не запроваджено. Вважаємо, що нагальною потребою є також вступ України до Міжнародного союзу судових виконавців та утворення Служби приватних судових виконавців, що сприятиме розвитку конкурентного середовища та підвищенню ефективності функціонування виконавчої служби в Україні.
Задля покращення якості відбору кадрів для ДВС на основі аналізу міжнародного та національного історичного досвіду, запропоновано також перед призначенням особи на посаду державного виконавця ввести обов’язкове складання іспиту щодо перевірки спеціальних знань та проходження психологічних тестів.
8. Узагальнення та систематизація практики зарубіжних держав та порівняння із сучасним станом розвитку інституту ДВС уможливило напрацювання пропозицій у частині:
– посилення адміністративно-правового статусу державних виконавців через віднесення ДВС до системи правоохоронних інституцій, що надасть право на отримання зброї та засобів індивідуального захисту; на особисту охорону та охорону своїх сімей і майна;
– зміни статусу Департаменту ДВС в системі органів юстиції як урядового органу державного управління, що сприятиме збільшенню його самостійності та ліквідації подвійного підпорядкування;
– акцентуації на моральних якостях державних виконавців, що спонукатиме до запровадження Кодексу професійної поведінки державних виконавців, а також використання керівництвом мотиваційного профілю державних виконавців, досягаючи поєднання інтересів державних виконавців як працівників та ДВС як державної установи;
– запровадження зарубіжного досвіду, зокрема в частині утворення служби приватних судових виконавців та розширення категорій посад державних виконавців, що сприятиме зникненню монополії на виконання рішень з боку державних виконавців, зниженню навантаження на них та покращенню якості роботи, зменшенню бюджетних витрат на утримання ДВС.
Констатуємо, що запровадження напрацьованих рекомендацій на основі вивчення зарубіжного досвіду та сучасного стану управління ДВС в Україні сприятиме підвищенню ефективності її функціонування.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакян А. В. Общая характеристика исполнительного производства в зарубежных странах [Электронный ресурс] / А. В. Авакян. Режим доступа: http://соncourt.am/old/hr/cel/vestnik/422-20084
2. Авдюков М. Г. Исполнение судебных решений / М. Г. Авдюков. – М., 1960. – 121 с.
3. Авер’янов В. Б. Державне управління в Україні : навч. посіб. ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова – К., 1999 – 226 с.
4. Авер’янов В. Б. Науково-практичний коментар до Законів України “Про державну виконавчу службу”, “Про виконавче провадження” / В. Б. Авер’янов, Л. К. Горбунова, В. В. Комаров та ін. ; відп. ред. О. В. Лавринович. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 320 с.
5. Авер’янов В. Б. Принцип верховенства права – вирішальна засада реформування державної служби / Б. В. Авер’янов // Наукові засади реформування державної служби в Україні : наук. доповідь ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрнаукацентр, 2000. – С. 6 – 13.
6. Авторгов А. Приватний судовий виконавець. Естонський досвід [Електронний ресурс] / А. Авторгов. – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/oarticle/809
7. Аркелов Ю. С. Профессиональная этика юриста / Ю. С Аркелов, В. К. Джегутанов, В. С. Олейников. – СПБ. : Питер, 2006. – 128 с.
8. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) / Г. В. Атаманчук. – М.: ОАО “НПО “Экономика”, 2000. – 302 с. – (Энциклопедия управленческих знаний).
9. Барциц И. Н. Типология современных правовых систем / И. Н. Барциц // Отечественные записки. – 2003. – № 2. – С. 7 – 11.
10. Безус Н. Б. Судебные исполнители в Новгороде IX – XV в.в. (по материалам берестяных грамот) / Н. Б. Безус // Новгород и Новгородская земля. История и археология. – Новгород, 1998. – Вып. 12. – С. 171 – 174.
11. Білоусов Ю. В. Виконавче провадження / Ю. В . Білоусов. – К. : Прецедент, 2005. – 192 с.
12. Бобровник С. В. Кодекс / С. В. Бобровник // Юридична енциклопедія : в 6 т. Т. 3 : К – М. – К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. – С. 130, 131.
13. Большой юридический словарь. – М., 1999. – 751 с.
14. Бородін І. Л. Дослідження процесу правового регулювання виконавчого провадження від минулого до сьогодення / І. Л. Бородін // Юридичний вісник. – 2009. – № 1 (10). – С. 27 – 30.
15. Боряк Г. Володимирський гродський суд. Подокументні описи актових книг / Г. Боряк, Л. Демченко // Архівні зібрання України. Спеціальні довідники. – 2002. – Вип. 1. Справи 1 – 5. – 225 c.
16. Буяльський Б. А. Як ми спілкуємося: Мовленнєвий етикет українського народу / Б. А. Буяльський, А. В. Оверчук. – Вінниця : Велес, 2001. – 96 с.
17. Валеев Д. Х. Исполнительное производство / Д. Х. Валеев. – СПб. : Питер, 2008. – 400 с.
18. Валеев Д. Х. Исполнительное производство в системе права Российской Федерации / Д. Х. Валеев. // Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 169 – 178.
19. Валеева Р. Х. Гражданские взыскания в русском дореформенном процессе / Р. Х. Валеева // Правоведение. – 1961. – № 1. – С. 148 – 152
20. Валеева Р. Х. Исполнение судебных решений в первые годы Советской власти / Р. Х. Валеева // Правоведение. – 1959. – № 1. – С. 109 – 113.
21. Валеева Р. Х. Органы принудительного исполнения судебных решений по советскому гражданскому процессуальному праву : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.15 – Гражданский процесс; Арбитражный процесс / Р. Х. Валеева. – Л., 1961. – 19 с.
22. Васильева Г. А. Профессиональная этика юриста / Г. А. Васильева. – Челябинск : Прогресс, 2005. – 190 с.
23. Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – М., 1913. – Т. 1. – 691 с.
24. Васьковський Е.В. Гражданский процесс : учеб. гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – 1917. – [Електронный ресурс] – Режим доступа: Allpravo.Ru, 2005.
25. Ващук Д. П. Обласні привілеї Київщини та Волині: проблема походження, датування та характеру (друга половина XV – початок XVI ст.) / Д. П. Ващук // Український історичний журнал. – 2004. – №1. – С.90 – 99.
26. Вебер М. Политика как призвание и профессия / М. Вебер // Избранные произведения: пер. с нем. – М. : Прогресс, 1990. – С. 666, 682.
27. Виленский В. Г. Подготовка судебной реформы 20 ноября 1864 г. в России. / В. Г. Виленский. – Саратов, 1963. – 127 с.
28. Волков А. Усунення колізій у регулюванні процедур банкрутства та виконавчого провадження / А. Волков // Вісник Центру комерційного права. – 2009. – № 1. – С. 3 – 4.
29. Голубев В. М. Институт судебных исполнителей в России: историко-правовое исследование : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.01 – Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве / В. М. Голубев. – Владимир, 2008. – 22 с.
30. Гольстем А. Х. Учебник русского гражданского судопроизводства / А. Х. Гольстем. – Спб., 1913. – 411 с.
31. Гордон В. М. Система русского гражданского судопроизводства / В. М. Гордон. – Ярославль, 1902. –79 с.
32. Гордон В. М. Устав гражданского судопроизводства с разъяснениями / В. М. Гордон. – СПб., 1903. – 1433 с.
33. Грамоты Великого Новгорода и Пскова. – М.-Л., 1949. – 407 с.
34. Грицяк І. А. Законодавство про державну службу в Європейському Союзі / І. А. Грицяк // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ. – Львів : ЛРІДУ НАДУ. – 2004 / 2005. – Вип. 6 / 7. – С. 440 – 446.
35. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид. – М., 1996. – 42 с.
36. Давтян А. Гражданское процессуальное право Германии / А. Давтян. – М., 2000. – 320 с.
37. Доповіді правозахисних організацій [Електронний ресурс] / Офіційна сторінка УГС. – Режим доступу: http://www.helsinki.org.ua
38. Енгельман И. Е. Курс русского гражданского судопроизводства / И. Е. Енгельман. – Юрьев, 1912. –646 с.
39. Заворотько П. П. Процессуальные гарантии исполнения судебных решений / П. П. Заворотько. – М., 1974. – 67 с.
40. Загальні правила поведінки державного службовця : наказ Головдержслужби України № 58 від 23.10.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – Ст. 346.
41. Закон України від 23.06.2005 р. № 2716-IV “Про внесення змін до Закону України” від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” та до Закону України від 21.04. 1999 р. № 606-ХIV “Про виконавче провадження”. [Електронний ресурс] / Правові системи. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
42. Захаров В. В. Основные способы исполнения судебных решений по российскому законодательству первой половины XIX столетия / В. В. Захаров // Право и политика. – 2008. – № 6. – С. 1500 – 1509.
43. Захаров В. В. Основные этапы реформирования российского суда и института исполнения судебных решений в сфере частного права в 1832 –1917 г.г. (историко-правовое исследование) : автореф. дис. … д. ю. н. : спец. 12.00.01 – Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве / В. В. Захаров. – М., 2009. – 46 с.
44. Захаров В. В. Способы принудительного исполнения в русском праве XI – начала XX века: преемственность и инновации / В. В Захаров // Ученые записки. – 2007. – № 4. – С. 1 – 10.
45. Захаров В. В. Суд и исполнение судебных решений в дореволюционной России (1864 – 1917 г.г.) [Електронний ресурс] / В. В. Захаров // Известия Российского госпед. ун-та им. А. И. Герцена. – 2008. – № 11. – С. 186 – 192. – Режим доступа: lib.herzen.spd.ru/text/zakxarov_11_66_186-192.pdf
46. Захаров В. В. Судебные приставы мировых судов / В. В. Захаров В. В. // Право и политика. – 2008. – №4. – С. 979 – 983.
47. Игнатов В. Г. История государственного управления России / В. Г. Игнатов. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 608 с.
48. Ильин Е. Мотивация и мотивы / Е. Ильин. – Питер : Мастера психологии, 2003. – 276 с
49. Исаев И. А. История государства и права России / И. А. Исаев. – М. : Юность, 2004. – 797 с.
50. Ігонін Р. В. Організаційно-правові засади діяльності суб’єктів виконавчого провадження : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.07 – Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Р. В. Ігонін. – Ірпінь, 2007. – 20 с.
51. Казаков Р. Б. Судебник 1497 года / Казаков Р. Б. // Юридическая Россия. [Електронний ресурс] Федеральный правовой портал. – Режим доступа: http:www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1248333
52. Ківалов В. С. Закон України “Про державну службу” : наук.-практ. коментар / В. С. Ківалов, Л. Р. Біла. – О. : Фенікс, 2007. – 134 с.
53. Коваль Л. В. Адміністративне право / Л. В. Коваль. – К. : Вентурі, 1998. – 208 с.
54. Ковальова С. Г. Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського : автореф. дис. … к. ю. н. : спец.12.00.01 – Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень / С. Г. Ковальова. – Одеса, 2004. – 21 с.
55. Кодекс етики для державних службовців / ТАСІС – Програма Європейського Союзу для України : проект № EuropeAid/121495/C/SV/UA.
56. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу / А. М. Колот. – К. : КНЕУ, 1998. – 224 с.
57. Кони А. Ф. Избранные произведения / А. Ф. Кони. – М., 1959. – Т. 1. – 627 с.
58. Конституція України. – К. : Видавничий дім “Скіф”, 2009. – 48 с.
59. Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 г. в России / М. Г. Коротких. – Воронеж, 1989 – 223 с.
60. Котляр М. Ф. Мобільність княжого двору в південній Русі / М. Ф. Котляр // Україна в Центрально-Східній Європі. – 2008. – № 8. – С. 35 – 52.
61. Котляр М. Ф. Феномен княжого двору на Русі / Котляр М. Ф. // Український історичний журнал. – 2006. – № 4. – С. 51 – 64
62. Кравченко О. М. Вплив мотивації на ефективність державного управління / О. М. Кравченко [Електронний ресурс] / О. М. Кравченко. – Режим доступу: http: //www./rusnauka.com/ONG-2006/Gosupravlenie/17916.doc.htm
63. Криницька Н. Реформування Державної виконавчої служби – крок до становлення верховенства права в Україні / Н. Криницька, В. Хоруженко // Науково-практичний журнал Української нотаріальної палати “Нотаріат для вас” – № 9. – 2005. – С. 21.
64. Крупнова Л. В. Адміністративно-правовий статус працівника Державної виконавчої служби України : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.07 – Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Л. В. Крупнова. – Ірпінь, 2008. – 30 с.
65. Кузь О. Реформування ДВС: перші кроки / О. Кузь // Юридична газета. – № 17. – 2005. – 16 серпня.
66. Лавринович О. Судове рішення і його виконання / О. Лавринович // Урядовий кур’єр. – 2002. – 30 серпня.
67. Лазор О. Д. Кодекс етичної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій територіальної громади: концептуальні засади / О. Д. Лазор // Демократичні стандарти врядування та публічного адміністрування [Текст] : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Львів, 4 квітня 2008 р.) : у 2 ч. Ч. 1. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2008. – С. 132 – 135.
68. Лаппо И. И. Великое княжество Литовское за время от заключения Люблинской унии до смерти Ст. Батория (1569 – 1586) / И. И. Лаппо. – Спб. 1901. – 780 с.
69. Лоусер Д. Огляд режимів виконавчого провадження [Електронний ресурс] / Д. Лоусер, П. Кан // Центр комерційного права. 2000 – 2002. – Режим доступу: http:www.commerciallaw.com.ua/ukr/legislative/pub/ogluad
70. Луць Л. А. Сучасні правові системи світу / Л. А. Луць. – Львів, 2003. – 175 с.
71. Любимов А. Принципы правовой этики государственных служащих и других должностных лиц / А. Любимов // Представительная власть – XXI век: законодательство, комментарии, проблемы. – 2007. – № 6. – С. 25 – 28.
72. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства / К. Малышев. – СПб., 1879. – 364 с.
73. Малышев К. М. Курс гражданского процесса / К. М. Малышев. – Спб., 1874. – Т. 1. – 437 с.
74. Маркова А. Н . История государственного управления в России / А. Н. Маркова, Ю. К. Федулова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 319 с.
75. Матвіїшин Є. Мотиваційний моніторинг – засіб підвищення ефективності роботи державних службовців / Є. Матвіїшин, В. Максимишин // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ ; за заг. ред. А. Чемериса. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2004. – Вип. 5. – С. 449 – 455.
76. Мельниченко В. І. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні / В. І. Мельниченко // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1 / 2. – С. 302 – 307.
77. Морозова И. Б. Исполнительное производство / И. Б. Морозова, А. М. Треушников. – М. : Городец, 1999. – 328 с.
78. Музиченко П. П. Історія держави і права України / П. П. Музиченко. – К. : Знання, 2007. – 471 с.
79. Натахина Е. Г. Исполнение решений арбитражных судов об имущественных взысканиях : автореф. дис. … к. ю. н. / Е. Г. Натахина. – М., 1999. – 20 с.
80. Нинюк І. І. Додержання етичних норм – головна умова формування кадрової служби органів виконавчої влади та самоврядних структур у Республіці Польща / І. І. Нинюк // Вісник УАДУ. – 2000. – № 1. – С. 299 – 306.
81. Нинюк М. А. Моральна культура державних службовців : автореф. дис. … к. н. держ. упр. : спец. 25.00.01 – Теорія та історія державного управління / М. А. Нинюк. – К., 2000. – 20 с.
82. Новиков Б. В. Основи адміністративного менеджменту / Б. В. Новиков, Г. Ф. Сініок, П. В. Круш. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 560 с.
83. О внесении изменений в Указ президента Российской Федерации от 12 августа 2002 г. № 85 “Об утверждении общих принципов служебного поведения государственных служащих” : указ Президента Российской Федерации от 16 июля 2009 года № 814 // Российская газета. – Федеральный выпуск № 131 от 17 июля 2009 г.
84. Об исполнительном производстве : постатейный комментарий к Федеральному Закону от 2 октября 2007 г. 229-ФЗ / под. ред. О. В. Исаенковой. – Саратов : Ай Пи Эр Медиа, 2009. – 432 с.
85. Об утверждении общих принципов служебного поведения государственных служащих : указ Президента Российской Федерации от 12 августа 2002 г. За № 885 // Российская газета. – Федеральный выпуск № 152 от 15 августа 2002 г.
86. Омельченко Н. А. История государственного управления в России / Н. А. Омельченко. – М. : Проспект, 2008. – 464 с.
87. Оніщук М. Державна виконавча служба: на шляху до реформ та ефективності / М. Оніщук // Дзеркало тижня. – 2008. – № 9 (688).
88. Пастухов В. П. История законодательства об исполнении судебных решений в Украинской ССР : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.15 – Гражданский процесс; Арбитражный процесс / В. П. Пастухов. – К., 1970. – 21 с.
89. Патяка О. О. Гродський суд у системі владних структур Київського, Брацлавського та Волинського воєводств (друга половина 16 – перша половина 17 ст.) : автореф. дис. … к. і. н. : спец. 07.00.01 – Історія України / О. О. Патяка. – К., 2005. – 20 с.
90. Перепелиця А І. Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.07 – Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / А. І. Перепелиця ; Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2005. – 21 с.
91. Поліщук В. В. Врядове вижівство в структурі публічно-правових процедур (на матеріалі луцьких замкових книг 1558 – 1567 рр.) / В. В. Поліщук // Соціум. Альманах соціальної історії. – 2002. – Вип. 1. – С. 79 – 109.
92. Поліщук В. В. Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561 – 1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) / В. В. Поліщук // Соціум. Альманах соціальної історії. – 2005. – Вип. 5. – С. 13 – 39.
93. Поліщук В. В. Офіційні свідки в структурі Луцького замкового уряду до реформ 1564 – 1566 рр. : автореф. дис. … к. і. н. : спец. 07.00.01 – Історія України / В. В. Поліщук. – К., 2003. – 19 с.
94. Поліщук Н. Актуальні питання щодо діагностики факторів мотивації державних службовців / Н. Поліщук // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. – Одеса, 2006. – Вип. 3. – С. 248 – 253.
95. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, м. Києві та Севастополі : наказ Мін’юсту України від 14.02.2007 р. № 47/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:www.nau.kiev.ua
96. Положення про Головне управління юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, м. Києві та Севастополі : наказ Міністерства юстиції України від 14.02.2007 р. за № 47/5 [Електронний ресурс] / Законодавство України. – Режим доступу : http:www.nau.kiev.ua
97. Положення про Департамент державної виконавчої служби : Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 р. за № 711 [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
98. Положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України : наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 2003 р. № 1772 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.zakon.rada.gov.ua
99. Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби : наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2007 р. за № 83/5 [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
100. Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції : наказ Міністерства юстиції України від 14.02.2007р. за № 125/13392 [Електронний ресурс] // Правові системи. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
101. Порядок виплати винагороди державному виконавцю : наказ Міністерства юстиції України від 07.06.2004 р. за № 665/7 (із змінами). [Електронний ресурс] // Правові системи. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
102. Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби : наказ Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. за № 2274/5. [Електронний ресурс] // Правові системи. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
103. Преображенський М. И. Руководство для судебных приставов, чинов полиции и взыскателей по исполнению судебных решений / М. И. Преображенський. – Спб., 1911. [Электронный ресурс] // Юридическая библиотека. – Режим доступа: http:www.rusbibliofile.ru/book/Preobrazhenskiy-M
104. Примірне Положення про відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, м. Києві та Севастополі : наказ Міністерства юстиції України від 12.06.2007 р. за № 384/5 [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
105. Про боротьбу з корупцією : Закон України від 05.10.1995 р. № 356 / 95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 34 . – Ст. 266.
106. Про введення мораторію на примусову реалізацію майна : Закон України від 29.11.2001 р. № 2864-III // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 10. – Ст. 77.
107. Про виконавче провадження : Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XIV // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
108. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 : постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 663. [Електронний ресурс] // Правові системи. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
109. Про впорядкування умов оплати праці апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів : постанова Кабінету Міністрів України за № 268 від 09.03.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – Ст. 632; – 2007. – № 37. – Ст. 1455.
110. Про державну виконавчу службу : Закон України № 202/98-ВР від 24.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 36 / 37. – ст. 243.
111. Про державну службу : Закон України № 3723-XII від 16.12.1993 р. / Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
112. Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України : роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02 – 5 / 333 від 12.09.1996 р. [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
113. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень : Закон України № 1255-IV від 18.11.2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 11. – Ст. 140.
114. Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні : Закон України від 18.11.1999 р. № 1242-XIV // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 3. – Ст. 20.
115. Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу : Закон України від 23.06.2005 р. № 2711-IV // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 33. – Ст. 21.
116. Про особливості приватизації підприємств Державної акціонерної компанії “Укррудпром” : Закон України від 09.04.2004 р. № 1677-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 29. – Ст. 376.
117. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами : Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 10. – Cт. 44.
118. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження : постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. за № 14 [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
119. Про систему органів юстиції : Постанова Кабінету Міністрів України № 592 від 30 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 18. – Ст. 649.
120. Про статус народного депутата України : Закон України від 17.11.1992 р. № 2790-XII // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
121. Про судових виконавців : Закон Естонії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.just.ee
122. Про трубопровідний транспорт : Закон України від 15.05.1996 р. № 192/96-ВР // Відомості Верховної Ради. – 2007. – № 13. – Ст. 135.
123. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23.12.1997 р. № 776 / 97-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
124. Прохання представників Волинської землі на вальних сеймах Великого князівства Литовського1547 – 1568 рр. : матер. міжнар. наук. конф. [“Парламентська структура влади в системі державного управління Великого князівства Литовського і Речі Посполитої у 15-18 століттях”], (Мінськ, 23 – 24 листопада 2007 р.) / Поліщук В. В. // Білоруський інститут правознавства, Польський інститут у Мінську, Посольство Литовської республіки у республіці Білорусь. – Мінськ : БІП-С ПЛЮС, 2008. – С. 75.
125. Решетникова И. В. Гражданский процесс / И. В. Решетникова, В. В. Ярков. – М., 2003. – 703 с.
126. Риччи Ш. Управление мотивацией / Ш. Риччи, П. Мартин ; пер. с англ. Е. А. Климова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 339 с.
127. Рубцов В. П. Морально-етичні аспекти діяльності місцевих політиків і службовців як чинник розвитку територіальних громад / В. П. Рубцов // Управління сучасним містом. – 2002. – № 4 / 6. – С. 66 – 81
128. Рудакевич М. І. Етика державних службовців : моногр. / М. І. Рудакевич. – К., 2003. – 360 с.
129. Рудакевич М. І. Кодекс етики як засіб регулювання професійної підготовки державних службовців / М. І. Рудакевич // Вісник УАДУ. – 2002. – № 1. – С. 291 – 297.
130. Рудакевич М. І. Професійна етика державних службовців : теорія і практика формування в умовах демократизації державного управління : моногр. / М. І. Рудакевич. – Т., 2007. – 400 с.
131. Рудакевич М. І. Формування етики державних службовців в умовах демократизації і професіоналізації державного управління : автореф. дис. … д. н. держ. упр.: спец. 25.00.03 – Державна служба / М. І. Рудакевич. – К., 2007. – 34 с.
132. Самохвалов С. В. Судебные приставы допетровской Руси / С. В. Самохвалов // История службы. [Електронний ресурс]. Федеральный портал службы судебных приставов. – Режим доступа: http:www.moscow.fsspru/defcalt.asp?RID
133. Сергєєва Л. М. Службовий етикет та імідж як складові культури управління державного службовця. [Електронний ресурс] / Л. М. Сергєєва. – Режим доступу: www/kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-1/doc/3/08.pdf
134. Сергун А. К. Принудительное исполнение судебных решений в общем процессе реализации норм права / Сергун А. К. // Труды ВЮЗИ. – М., 1978. – Т. 61 – С. 70 – 74.
135. Сергун А. К. Проблемы исполнительного производства в советском гражданском процессе / А. К. Сергун. // Советское государство и право. – 1980. – № 3. – С. 24 – 29.
136. Сибылев Д. М. Закон Украины “Об исполнительном производстве” : научно-практ. комментарий / Д. М. Сибылев. – Х. : Легас, 2000. – 112 с.
137. Скомороха Л. В. Державна виконавча служба: історія і сучасність / Л. В. Скомороха // Право України. – 2002. – № 8. – С. 94 – 98.
138. Словарь-справочник менеджера [Под ред. М. Г. Лагусты]. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 608 с.
139. Словник української мови. – Т. 7. – К. : Наукова думка, 1976. – 724 с. Словник української мови. – Т. 9. – К. : Наукова думка, 1978. – 916 с.
140. Служба Маршалов США: организация, функции, деятельность: Совместный проект по оказанию содействия реформы уголовной юстиции / Американская ассоциация юристов, Министерство юстиции США. – М., 1998. – 72 c.
141. Смецкая А. М. Исполнение судебных постановлений путем обращения взысканий на имущество граждан и на заработную плату : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.15 – Гражданский процесс; Арбитражный процесс / А. М. Смецкая. – Харьков, 1968. – 20 с.
142. Солодкий В. Участь прокурора у виконавчому провадженні : суть, генезис і значення / В. Солодкий // Право України. – 2003. – № 7. – С. 56 – 60.
143. Старченко Н. Возні на Волині в останній третині XVI на початку XVII ст.: судові урядники чи слуги? / Н. Старченко // Соціум. Альманах соціальної історії. – 2008. – Вип. 8. – С. 134 – 162.
144. Статут Великого князівства Литовського [Електронний ресурс] // Історичний портал. – Режим доступу: htpp://litopys.org.ua/statut3/st1588.htm
145. Статут Великого князівства Литовського. [Електронний ресурс] / Історичний портал. – Режим доступу: htpp://litopys.org.ua/statut1/st1529.htm
146. Степанюк В. В. Административно-правовая деятельность судебных приставов : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.14 – Административное право, финансовое право, информационное право / В. В. Степанюк. – М., 2007. – 24 с.
147. Суд і судочинство на українських землях у XIV – XVI ст. / За заг. ред. П. Музиченка. – О., 2000. – 180 с.
148. Судебник Казимира 1468 р. [Електронний ресурс] // Історичний портал. – Режим доступу: htpp://litopys.org.ua/sudebnik/st1468.htm
149. Сульженко Ю. А. Статус державних виконавців та Державної виконавчої служби / Ю. А. Сульженко // Право України. – 2003. – № 10. – С. 111 – 117.
150. Тертышников В. И. Гражданский процесс / В. И. Тертышников. – Х. : Консум, 2000. – 240 с.
151. Типове Положення про урядовий орган державного управління : постанова Міністерства юстиції України від 22.02.2000 р. за № 386 [Електронний ресурс] / Законодавство України. – Режим доступу: http:www.nau.kiev.ua
152. Ткачева Г. Организация исполнительного производства за рубежом / Г. Ткачева // Юстиция Беларуси. – 2006. – № 9. – С. 16 – 19.
153. Устав гражданского судопроизводства с разъяснениями / составитель В. Гордон. – СПб., 1903. – 1433 с.
154. Федеральные Законы “О судебных приставах”, “Об исполнительном производстве” [Електронный ресурс]. Режим доступа: http://www.ukon.su/law/federal-law
155. Фіолевський Д. П. Державна виконавча служба України / Фіолевський Д. П., Лобанцев С. Ю., Мєзєнцев Є. І. – К. : Алеута, 2004. – 564 с.
156. Фоменко А. Правові аспекти та практичні проблеми оскарження дій або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби / А. Фоменко, В. Баранова // Трибуна. – 2008. – № 27. – С. 25 – 29.
157. Фроянов И. Я. Киевская Русь. Очерки социально-политической истории / И. Я. Фроянов. – Л., 1980. – 96 с.
158. Фурса С. Я. Виконавче провадження в Україні / С. Я. Фурса, С. В. Щербак. – К. : Атіка, 2002. – 480 с.
159. Фурса С. Я. Закони України “Про державну виконавчу службу”, “Про виконавче провадження”, “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” : наук.-практ. коментар / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, С. В. Щербак. – К. : Видавець Фурса С. Я. ; КНТ, 2008. – 1172 с.
160. Хмельницкий А. И. Исполнительное производство. Обращение взыскания на недвижимое имение : практ. руководство / А. И. Хмельницкий. – Одесса, 1916. – 303 с.
161. Хотинська О. З. Обов’язковість судових рішень як конституційна засада судочинства України : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.10 – Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / О. З. Хотинська. – К., 2006. – 21 с.
162. Хотинська О. З. Роль державного виконавця у виконавчому провадженні / О. З. Хотинська // Право України. – 2002. – № 8. – С. 91 – 93.
163. Худенко В. В. Участники исполнительного производства : автореф. дис. … к. ю. н. : спец. 12.00.15 – Гражданский процесс; Арбитражный процесс / В. В. Худенко. – Саратов, 1992. – 21 с.
164. Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 28, оп. 1, справи 1 – 5.
165. Цивільний кодекс України / Офіц. вид. – К. : Велес, 2005. – 278 с.
166. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 40 – 41, 42. – Ст. 492.
167. Чайковський А. С. Історія держави і права України / А. С. Чайковський, В. І. Батрименко, Л. О. Зайцев, О. Л. Копиленко та ін.; За ред. А. С. Чайковського. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
168. Чистяков О. И. Псковская судная грамота. Российское законодательство Х-ХХ веков. Т. 1 : Законодательство Древней Руси /