НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ В СУСПІЛЬНОМУ ВІДТВОРЕННІ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЕКОНОМІК :

Краткое описание

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………...................................... 5
ВСТУП……………………………………………………………........…… 6
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ ТА МЕХАНІЗМІВ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ................................................ 19
1.1. Генезис та розвиток теорії нагромадження капіталу............…….. 19
1.2. Дослідження сутності категорії нагромадження капіталу…......... 50
1.3. Функціональна роль нагромадження капіталу у суспільному відтворенні…...……………………………………….............……. 68
Висновки до першого розділу.................................................................. 87
РОЗДІЛ ІІ. ПРОТИРІЧЧЯ ТА ТЕНДЕНЦІЇ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЕКОНОМІКАХ….....…….. 89
2.1. Особливості нагромадження капіталу в індустріальних економіках наздоганяючого типу………………………........……. 89
2.2. Вплив приватизації державної власності на зміну механізмів нагромадження капіталу в трансформаційній економіці……...… 101
2.3. Первісне нагромадження капіталу як передумова виникнення приватних інвесторів…………...……………........................…….. 117
2.4. Протиріччя та тенденції нагромадження капіталу в країнах системної трансформації ……......................................................… 132
Висновки до другого розділу.................................................................... 157
РОЗДІЛ IІІ. ІНТЕРЕСИ СУБ'ЄКТІВ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ І ПРОБЛЕМИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ................................................... 162
3.1. Пріоритети інтересів домашніх господарств при нагромадженні капіталу............................................................................................... 162
3.2. Суперечливість інтересів підприємств як безпосередніх учасників розширеного відтворення ........................................... 177
3.3. Місце держави в регулюванні інтересів суб’єктів нагромадження капіталу в трансформаційній економіці............... 204
Висновки до третього розділу.................................................................. 222
РОЗДІЛ ІV. ФІНАНСОВЕ ТА ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ....................................... 225
4.1. Диверсифікація основних джерел нагромадження капіталу.......... 225
4.2. Інституційне забезпечення процесу нагромадження капіталу....... 243
4.3. Конкуренція як інститут формування нової мотивації нагромадження капіталу в умовах глобалізації.............................. 257
Висновки до четвертого розділу.............................................................. 285
РОЗДІЛ V. НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ ЯК ОСНОВА ВІДТВОРЕННЯ ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ Й ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ............................................................. 288
5.1. Вплив нагромадження капіталу на структурні зрушення у суспільному виробництві.................................................................. 288
5.2. Нагромадження основного капіталу й темпи економічного зростання............................................................................................ 310
5.3. Модель зростання валового внутрішнього продукту на основі оптимізації структури валового нагромадження основного капіталу за інституційними секторами…………………………… 323
Висновки до п’ятого розділу……..........................………………….…. 332
РОЗДІЛ VІ. ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ.................................................................................................... 336
6.1. Тенденції нагромадження інтелектуального та людського капіталу............................................................................................... 336
6.2. Напрями нагромадження соціального та культурного капіталу ... 355
6.3. Нагромадження сучасних форм капіталу як основа формування постіндустріальної економіки.......................................................... 377
Висновки до шостого розділу................................................................... 388
ВИСНОВКИ.................................................................................................. 392
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. 399
ДОДАТКИ...................................................................................................... 440

ВСТУП
Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн потребує досягнення якості економічного розвитку та зростання. Досвід розвинених країн свідчить, що забезпечити вказані процеси неможливо без розширеного суспільного відтворення, основою безперервності якого є нагромадження капіталу.
Актуальність дослідження проблем нагромадження капіталу пов’язана з необхідністю поглибленого наукового осмислення сутності змін, що відбулися в механізмах його здійснення і державного регулювання цих процесів у трансформаційній економіці України та інших постсоціалістичних країн, визначення ролі і місця нагромадження капіталу у забезпеченні відновлювального та поступального зростання трансформаційних економік.
Соціально-економічна та політична нестабільність, складний морально-психологічний клімат у трансформаційних суспільствах, переоцінка соціальних цінностей у свідомості людей викликають загострення протиріч між споживанням і нагромадженням, «проїдання» нагромадженого раніше капіталу, надходжень до бюджету від приватизації. Економічні суб’єкти втрачають спонукальні мотиви до нагромадження, заміщаючи їх прагненням до споживання та індивідуального збагачення, що свідчить про недосконалість механізму нагромадження капіталу. Значну частину отриманих доходів вони вивозять за межі країни. Ці явища становлять загрозу економічній безпеці країни.
Нагромадження фізичного капіталу потребують практично всі галузі вітчизняної економіки, так як функціонують на морально і фізично застарілому устаткуванні і тому виробляють неконкурентоспроможну продукцію. Людський капітал недостатньо відтворюється і слабо нагромаджується, його носій – робітник морально деградує. Низький рівень довіри населення до реформ, органів влади, фінансових установ, нерозвиненість громадських інститутів є свідченням недостатнього рівня нагромадження соціального капіталу. Високі трансакційні витрати, порушення формальних і неформальних правил і норм ведення бізнесу означають, що процес нагромадження культурного капіталу не відповідає потребам ринкових перетворень.
Разом з тим досвід економічно розвинених країн і тих, що здійснили економічний прорив у ХХ ст.: Японії, Кореї, Китаю, Німеччини, Чехії, Словенії, Угорщини, свідчить про вирішальне значення в цих процесах людського, інтелектуального, соціального капіталу. Модерна (посттрадиційна) концепція економічного розвитку, котра надає переваги сучасним формам нагромадження капіталу, змінила традиційну (ортодоксальну), в якій рушійною силою визнавалось нагромадження матеріальних чинників виробництва. Це потребує теоретичного осмислення змін, виявлення напрямів реалізації зазначених тенденцій в господарському житті.
Актуальність дослідження проблем нагромадження капіталу визначається також сучасними тенденціями інвестиційних процесів у вітчизняній економіці, зростанням частки заощаджень, інвестицій в основний капітал, валового і чистого нагромадження у валовому внутрішньому продукті (ВВП), що не знаходить свого прояву у впровадженні інноваційних технологій, збільшенні обсягів виробництва нової продукції, помітному зростанні експорту продукції обробної промисловості тощо.
Сутність нагромадження капіталу, його місце в розширеному суспільному відтворенні досліджувались представниками класичного напряму економічної теорії А. Смітом, Д. Рікардо, Ж. - Б. Сеєм; К. Марксом; неокласиками - К. Вікселлем, А. Маршаллом, Р. Солоу; Дж. Кейнсом та його послідовниками – Е. Домаром, Р. Харродом, Е. Хансеном, Дж. Хіксом; вченими інституціонального напрямку – В. Мітчеллом, Дж. Гелбрейтом та іншими.
Значну увагу проблемам нагромадження капіталу у суспільному відтворенні адміністративно-планової економіки приділяли радянські вчені: О. Анчишкін, К. Вальтух, О. Ноткін, О. Пашков, С. Струмілін та інші. Аналізом сутності капітальних вкладень, розробкою методик розрахунку їх ефективності тощо займалися Я. Кваша, В. Красовський, Т. Хачатуров. Питання про структурні зрушення в економіці в процесі нагромадження капіталу розглядались в працях М. Бора, О. Корягіна, В. Черковця та інших. Проблеми утворення фонду виробничого нагромадження в промисловості досліджувались Ф. Боровиком, Н. Плащинським та іншими економістами.
Питання нагромадження капіталу є предметом наукового пошуку вітчизняних економістів: О. Болховітінової, В. Гейця, Б. Кваснюка, Ю. Ніколенка та інших. Вони з’ясовували категоріальну сутність нагромадження капіталу, досліджували натурально-речову і вартісну форми фонду нагромадження, співвідношення між споживанням і нагромадженням, проблеми встановлення оптимальної для народного господарства норми нагромадження, напрямки державного регулювання процесів нагромадження з метою інтенсифікації виробництва тощо. Вагомий внесок в дослідження проблем суспільного відтворення і нагромадження капіталу здійснили вчені Київського національного університету імені Тараса Шевченка: В. Базилевич, В. Бодров, П. Єщенко, О. Заруба, В. Литвицький, В. Мандибура, Ю. Ніколенко, В. Осецький, В. Сизоненко, С. Слухай, П. Солом'янюк, І. Ступницький, А. Чухно.
У пострадянський період з’ясуванню проблем нагромадження капіталу вітчизняна та зарубіжна економічна теорія надає недостатньо уваги. Рівень теоретичної розробки зазначених питань на даному етапі все ще не відповідає вимогам практики. Вони висвітлюються в працях А. Бикової, О. Болховітінова В. Гейця, В. Дементьєва, Л. Дмитриченко, Б. Кваснюка, І. Колесник, А. Куліша, І. Лукінова, А. Фукса, Л. Шинкарук, О. Ющенко, російських вчених С. Абрамова, Л. Макаревича, С. Меншикова, Є. Ясіна.
На сьогодні відсутні теоретичні дослідження, які б узагальнювали вітчизняний та зарубіжний досвід нагромадження капіталу, визначали його тенденції в трансформаційній економіці, вплив на забезпечення цивілізаційного економічного розвитку. Питання нагромадження капіталу зникли з програм курсів політичної економії, макро- і мікроекономіки, не знаходять місця в навчальній літературі
Разом з тим дослідження проблем нагромадження капіталу є актуальними для постсоціалістичних країн. Це пояснюється необхідністю з’ясування змін, що виникли в цих процесах в умовах системної трансформації, пошуками шляхів формування інтересів нових власників капіталу до продуктивного нагромадження капіталу з метою активізації зазначених процесів, необхідністю забезпечення випереджальної моделі розвитку вітчизняної економіки тощо. Виникла необхідність знаходження нових напрямів впливу держави на процеси нагромадження капіталу, так як ринкові механізми їх регулювання ще не сформувалися і не діють, що призвело до нагромадження капіталу в сфері обігу, тіньовому секторі економіки, вивезенню його в офшорні зони тощо.
Актуальність зазначених проблем як для економічної теорії, так і господарської практики, необхідність їх аналізу в умовах трансформаційної економіки обумовили вибір теми, мети і завдань дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими роботами, планами, темами. Дисертація виконувалась в рамках науково-дослідних держбюджетних тем економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень» (реєстраційний номер 0101U006977 № 01БФ040-10), кафедри економічної теорії «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя» (ТЗ НДР № 06БФ040 - 01). Особистий внесок автора у рамках проведення досліджень зазначених тем полягає в розробленні теоретико-методологічних засад нагромадження капіталу, аналізі впливу процесу нагромадження капіталу на відтворення валового внутрішнього продукту і соціально-економічний розвиток країни. Проведене дослідження й сформульовані висновки є певним внеском у теорію і практику нагромадження капіталу.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка сучасної концепції нагромадження капіталу, визначення його ролі і місця в процесі розширеного відтворення та розробки теоретико-методологічних засад підвищення плідних мотивів власників капіталу до його нагромадження на інноваційній основі, а також визначення шляхів та напрямів удосконалення дієвості системи стимулів, регуляторів та інструментів механізму нагромадження в умовах ринкової трансформації.
Відповідно до поставленої мети дисертантом були визначені завдання:
– поглибити змістовне розуміння реального процесу нагромадження капіталу та його сучасного гносеологічно-сутнісного узагальнення як категорії економічної теорії;
– проаналізувати особливості первісного нагромадження капіталу в умовах трансформації економіки, приватизаційних процесів і їх вплив на розвиток відносин власності, перерозподіл національного багатства, становлення приватних інвесторів;
– визначити відмінності спонукальних мотивів та характерні особливості існуючих суперечностей нагромадження капіталу підприємців в країнах розвиненої ринкової економіки і в тих, що перебувають в процесі ринкової трансформації; проаналізувати сучасний стан, чинники і джерела нагромадження капіталу в трансформаційній економіці;
– виявити специфіку впливу глобальних і регіональних чинників на нагромадження капіталу і напрямки їх ефективного використання;
– показати аномалії процесу нагромадження капіталу, зокрема його «проїдання», індивідуальне демонстративне збагачення нових власників капіталу, і механізми подолання цих небезпечних явищ в економіці України;
– визначити основні напрями нагромадження інтелектуального, людського, соціального, культурного капіталів як основи забезпечення цивілізаційного розвитку.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система соціально-економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарської діяльності в процесі нагромадження капіталу.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади нагромадження капіталу, організаційно-економічні та інституційні механізми забезпечення розширеного відтворення в умовах ринкової трансформації.
Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження становить творче осмислення робіт класиків економічної теорії, праць вітчизняних і зарубіжних учених-економістів з проблем відтворення, нагромадження капіталу, державного регулювання економіки тощо.
У досліджені застосовано метод системно-функціонального аналізу, в межах якого поєднуються загальнонаукові і спеціальні методи, що дають можливість розглядати нагромадження капіталу у взаємозв’язку, взаємозалежності та розвитку з процесами суспільного відтворення. Зокрема, нагромадження капіталу досліджується у взаємозв’язку з розвитком суспільного відтворення у трансформаційній економіці (розділи: 1, 5). При розгляді еволюції наукових поглядів на нагромадження капіталу використано єдність історичного і логічного, порівняльний аналіз (підрозділ 1.1). На основі використання методу єдності абстрактного і конкретного, порівнянь і узагальнень здійснено комплексний аналіз джерел, чинників і суб’єктів нагромадження в ринковій економіці у порівнянні з адміністративно-плановою (розділ 3, підрозділ 4.1). Для з’ясування ролі держави в процесах нагромадження капіталу в адміністративно-плановій і ринковій економіці, для міждержавних порівнянь основних показників розвитку економіки, структурних змін в економіці застосовувалися статистичні порівняння (підрозділ 3.3). Використано математичні моделі та статистичні методи аналізу для виявлення дії основних чинників на чисте нагромадження основного капіталу, з’ясування залежності між прямими іноземних інвестиціями, валовим нагромадженням основного капіталу та приростом валового внутрішнього продукту. Розроблена економетрична модель впливу оптимізації структури валового нагромадження основного капіталу за інституційними секторами в економіці України на зростання ВВП (розділ 5). Основні поняття і категорії сформульовано на основі методів узагальнення та наукової абстракції.
Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти з питань реалізації структурної, інвестиційної, інноваційної політики, політики нагромадження капіталу в Україні, Укази Президента України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів Україні, Національного банку України, Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України», офіційні публікації Світового банку та інших міжнародних організацій. У дослідженні використовувались монографії, дані інформаційних та аналітичних бюлетенів, ресурси Інтернету, первинні матеріали діяльності окремих підприємств України.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації проведене комплексне теоретико-методологічне дослідження нагромадження капіталу в суспільному відтворенні в умовах ринкової системної трансформації економіки постсоціалістичних країн. Найбільш вагомими результатами наукового дослідження є такі:
вперше:
– обґрунтовано сучасну концепцію нагромадження капіталу як процесу забезпечення кількісних та якісних змін в структурі капіталу: зростання обсягів капітальних активів, активізації еволюційних та революційних зрушень у відтворенні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів, що дозволяє подолати обмеженість теоретичних підходів до виявлення сучасних тенденцій нагромадження капіталу;
– здійснено змістовну характеристику нагромадження сучасних форм капіталу: інтелектуального, людського, соціального, культурного, яке закладає основи формування постіндустріального розвитку економіки України;
– розроблено економетричну модель впливу оптимізації структури валового нагромадження основного капіталу за інституційними секторами в економіці України на зростання ВВП, що доводить необхідність регулювання державою макропропорції нагромадження основного капіталу між інституційними секторами;

удосконалено:
– трактування нагромадження капіталу як процесу зростання ресурсного потенціалу підприємницької діяльності за рахунок доходів економічних суб’єктів (на мікрорівні) і як примноження національного багатства, досягнення соціально-економічного ефекту за рахунок отриманих результатів функціонування економіки (на макрорівні);
– характеристику первісного нагромадження капіталу як основи становлення нових виробничих відносин, що базуються на приватній власності на засоби виробництва. Це дало можливість з’ясувати його вплив на виникнення приватних інвесторів;
– визначення ролі та впливу валового нагромадження основного капіталу та прямих іноземних інвестицій на приріст валового внутрішнього продукту України, встановлення залежності валового нагромадження основного капіталу від змінних факторів: кінцевих споживчих витрат, прямих іноземних інвестицій, індексів цін тощо, виявлено тісний кореляційний зв’язок між вказаними величинами, що потребує їх регулювання з метою ефективного впливу на процеси валового нагромадження капіталу;
дістало подальший розвиток:
– визначення трансформаційної місії нагромадження капіталу в економіці, суть якої полягає у тому, що економіка завдяки йому досягає вищих технологічних укладів, упорядковує розвиток продуктивних сил у відповідність із змінами виробничих відносин;
– характеристика основних джерел, чинників і суб’єктів нагромадження капіталу в трансформаційній економіці. Тим самим виявлені зміни в інститутах нагромадження капіталу в трансформаційній економіці;
– дослідження механізмів гальмування процесів нагромадження капіталу в Україні, що виникають в економічній, соціальній, в політичній сферах і призводять до невідповідності темпів і тенденцій нагромадження капіталу потребам модернізації вітчизняної економіки і необхідності ринкових перетворень;
– поглиблення теоретичних засад дослідження відмінностей процесів нагромадження капіталу в економіках, що розвивались шляхом еволюційного розвитку та в економіках радикально трансформаційного типу;
– механізми впливу нагромадження основного капіталу на зміни структури і змісту суспільного виробництва та напрями залучення фінансових ресурсів в реальний сектор економіки через інститути фінансової системи. Теоретичні положення слугують основою розробки державної політики регулювання процесів нагромадження капіталу в умовах трансформаційної економіки;
– окреслення шляхів, напрямів та пріоритетів регуляторної політики держави щодо активізації процесів нагромадження капіталу, використання його відтворювального потенціалу для становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки;
– дослідження основних напрямів впливу глобалізації та регіоналізації на процеси нагромадження капіталу.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній зроблені теоретичні узагальнення і здійснено внесок у теорію і практику нагромадження капіталу трансформаційних економік.
Висновки і пропозиції, що викладені в дисертаційному дослідженні використовуються ВАТ «Дніпрошина» м. Дніпропетровськ при розробці наступних документів і практичних рекомендацій з управління ефективною діяльністю підприємства: «Методики про порядок надання даних при попередньому розрахунку податку на прибуток і податку на додану вартість», впровадження якої дає можливість планувати використання податкових векселів з метою оптимізації фінансових потоків підприємства; при розробці інвестиційних проектів «Автономне джерело електроенергії на основі котельні» (2004р.), «Виробництво вантажних шин з цільнометалокордовою конструкцією» (2005 р.) використані рекомендації по джерелам фінансування для ефективного і оптимального за часом впровадження; розглянуті в дисертаційному дослідженні питання амортизаційної політики і висновки по їх аналізу використані при підготовці наказів з облікової політики, котрі щорічно видаються на підприємстві і підготовці бізнес-планів розвитку підприємства на 2005, 2006 рр. ( довідка № 3148/ 011 від 30.11. 2005 р.)
Окремі положення і висновки дисертаційної роботи враховані управлінням промисловості Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці Програми соціально-економічного та культурного розвитку Дніпропетровської області на 2006 рік та «Програми інноваційного розвитку Дніпропетровської області на 2005-2010 роки» в частині: залучення інвестицій для розробки і впровадження інновацій в промисловість регіону; напрямів, способів формування інвестиційних проектів; проведення роботи по заохоченню оновлення технічної та технологічної бази промислових підприємств області, що виготовляють конкурентоспроможну продукцію, сприяють зростанню продуктивності праці і виробництву товарної продукції; пропозиції щодо участі навчальних закладів регіону у розвитку професійної підготовки робочої сили у відповідності із структурними змінами, розвитком інфраструктури (довідка № 151/2 від 31.05.2006 р.).
Науково-практичні висновки і рекомендації наукових досліджень, зокрема, методологічні засади бюджетної політики по активізації процесів інвестування і нагромадження капіталу, розробки критеріїв та пріоритетів інвестиційної політики були використані відділом бюджетної стратегії Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України при підготовці аналітичних матеріалів. Наукові розробки та пропозиції щодо застосування податково-бюджетних важелів по відношенню до суб’єктів підприємницької діяльності використовувались при підготовці бюджетних тем, а саме: «Розробка методики прогнозування обсягу валового внутрішнього продукту на середньострокову перспективу» (№ ДР 0106U009169), «Бюджетна стратегія та її вплив на економічну активність» (№ ДР 0106U009171) (довідка № 77000-12/0427 від 18.06.2007 р.).
Пропозиції щодо законодавчого вдосконалення основ соціально-економічної політики розглянуті у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці. Зазначені пропозиції були використані підкомітетом з питань соціального захисту та соціальних гарантій, рівня життя і повернення знецінених заощаджень для можливого їх врахування при доопрацюванні проектів відповідних законодавчих актів (довідка № 06-3/12-120013 від 21. 06. 2007 р.).
Нові теоретичні підходи, висновки та результати дисертації використовуються в навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін «Економічна теорія», «Актуальні проблеми економіки», «Макроекономіка», «Мікроекономіка» (довідка № 013/993 від 10.12.2007).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням, що містить авторський підхід щодо методології дослідження нагромадження капіталу в умовах трансформаційної економіки, науково-методологічні положення і практичні розробки, здійснені на основі досвіду трансформаційних перетворень постсоціалістичних країн. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та результати, які є підсумком роботи автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри економічної теорії, засіданнях Вченої ради економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2004-2007 рр. Основні теоретичні та методологічні положення, результати дисертаційної роботи доповідались автором на сімнадцятьох Міжнародних і п’ятьох Всеукраїнських конференціях. Зокрема, у наукових доповідях, виголошених на V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (26 жовтня 2004 р., м. Дніпропетровськ); VI Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених «Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі» (13-15 травня 2005 р., м. Донецьк); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України” (24-25 травня 2005р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичної конференції „Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців” (15-16 вересня 2005 р., м. Бердянськ); Міжнародній науково-практичній конференції „Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (22-23 вересня 2005 р., м. Львів); Всеукраїнській науково-практичній конференції (26-28 жовтня 2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «М.І. Туган-Барановський – видатний вчений-економіст: спадщина та новації» (20-21 січня 2005 р., м. Донецьк) ; VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта - 2005” (7-21 лютого 2005 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках” (3-4 лютого 2006 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі» (8-9 лютого, 2006 р., м. Київ); Третій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (23-24 лютого 2006 р., м. Тернопіль); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах” (23-24 березня 2006 р., м. Київ); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні» (14 – 15 квітня 2006 р., м. Київ); Підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОДЕУ, академічних та вищих навчальних закладів України (18-19 квітня 2006 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень» (15-26 квітня 2006 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (11-13 травня 2006 р., м. Львів); Другій Міжнародній науково-практичній конференції „Конкурентні стратегії: теорія, практика, перспективи” (3-5 вересня 2006 р., м. Одеса); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції в розвитку банківської системи та фінансових ринків” (30 листопада - 1 грудня, 2006 р., м. Дніпропетровськ); ІV Міжнародній науково-практичній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку банківництва в Україні” (17 – 19 травня 2006 р., м. Одеса); VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (23-24 березня 2007 р., м. Київ); Підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОДЕУ, академічних та вищих навчальних закладів України (17-18 квітня 2007 р. м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Творча спадщина Є.Є. Слуцького: розвиток наукових ідей в економічній науці» (26-27 квітня 2007 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичної конференції «Інноваційний розвиток менеджменту в сучасних умовах» (16-17 травня 2007 р., м. Київ); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (4-6 жовтня 2007 р., м. Київ).
Публікації. Основну проблематику дисертації, її теоретичні та практичні результати викладено у 57 наукових працях загальним обсягом 43,8 друк. арк., серед яких: індивідуальна монографія (24,9 обл. - вид. арк.), 30 одноосібних і 7 статей у співавторстві в наукових фахових журналах, збірниках наукових праць (особисто автору належить 15,1 друк. арк.), 2 статті у нефахових виданнях, 17 праць у наукових збірках, у вигляді опублікованих тез доповідей і виступів на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях (особисто автору належить 2,7 друк. арк. ).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження здійснено теоретичні узагальнення і вирішено нову наукову проблему, яка полягає у розробці теоретико-методологічних, організаційно-інституційних засад нагромадження капіталу, що збагачує економічну теорію новими знаннями, а господарську практику - пропозиціями та рекомендаціями щодо активізації процесів нагромадження капіталу, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети:
1. Аналіз виникнення та еволюції теорій нагромадження капіталу, вітчизняної і зарубіжної економічної літератури дає можливість зробити висновок, що увага економістів була зосереджена на висвітленні проблем нагромадження фізичного капіталу, їхнє дослідження відбувалось часто без системного узгодження із загальним станом економіки і суспільства в цілому. При цьому нагромадження капіталу розглядалося як чинник економічного зростання. Відповідно, практичні рекомендації для покращення економічної політики держави в трансформаційний період зводилися до рекомендацій нарощування внутрішніх інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату і максимального сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій тощо.
2. Обґрунтовано, що трансформаційний період в постсоціалістичних країнах характеризується становленням нової соціально-економічної системи. Це є міжсистемна трансформація економіки, котра пов’язана з переходом від планових до ринкових методів управління. Тривалість цього періоду визначатиметься, на думку дисертанта, двома основними параметрами. По-перше, необхідністю досягнення темпів зростання основних макроекономічних показників, які б перевершили їх докризовий (1990 р.) рівень. По-друге, нагромаджений у сфері обігу капітал через розвиток фондового ринку повинен залучатись у сектор реальної економіки, нагромаджуватись у ньому, сприяючи його розвитку, впровадженню інноваційних технологій. Залучити довгострокові кошти в економіку має фондовий ринок, тому що банки, як правило, є постачальниками короткострокових кредитів для поповнення обігових коштів підприємств.
3. Доведено, що висхідною проблемою активізації процесів нагромадження капіталу є необхідність створення умов для реалізації інтересів суб’єктів нагромадження. Це є комплексом державної політики на всіх рівнях економіки, яка розпочинається із втілення в економічне життя законодавчої бази і завершується ефективною соціальною політикою. Активізація процесів нагромадження визначається взаємоузгодженістю інтересів інвесторів, які прагнуть вигідно розмістити капітал, і власників засобів виробництва, що ставлять за мету розширити ресурсні можливості отримання прибутку. Економічна активність суб’єктів із забезпечення розширеного індивідуального та суспільного відтворювання виступає збудником інвестиційних процесів.
4. Встановлено, що нагромадження капіталу - це нагромадження фізичного, інтелектуального, людського, соціального, культурного, капіталу за рахунок створеного в країні валового внутрішнього продукту, валового національного доходу, валового наявного доходу. Економічна категорія «нагромадження капіталу» трактується як система відносин, що виникають з приводу використання доходу, отриманого економічними суб’єктами, на забезпечення розширеного відтворення економіки на всіх її рівнях. На макрорівні мова йде про перетворення частини національного доходу (валового наявного доходу) в додаткові елементи капіталу і забезпечення соціально-економічного ефекту, а на мікрорівні – про використання частини валового (чистого) прибутку підприємців для розширення ресурсного потенціалу їхньої діяльності, розвитку виробництва товарів і послуг. Нагромадження капіталу являє собою економічний процес перетворення заощадженого доходу суб’єктів у ресурси інвестування для забезпечення розширеного відтворення. Таким чином, нагромадження капіталу пов’язане з діяльністю, яку економічні суб’єкти здійснюють з метою розширення ресурсного потенціалу, примноження доходу чи економічної вигоди.
5. В умовах системної трансформації нагромадження капіталу приймає ознаки нової парадигми, яка проявляється в постійній плинності процесів, спорадичному, інверсійному характері їх розвитку, різкій зміні внутрішньої конфігурації явища, відсутності його чітких часових і просторових координат, взаємоузгодженості процесів, домінуючої ідеї, послабленій детермінованості. Це призводить до виникнення необхідності нагромадження сучасних форм капіталу (людського, інтелектуального, соціального, культурного), самозаперечення капіталу та процесу його нагромадження.
6. Індустріальний наздоганяючий тип розвитку, який існував в різних країнах в певні історичні періоди (при первісному нагромадженні капіталу, що сприяв становленню капіталізму в країнах Західної Європи ( у XVІ-XVIII ст.), під час індустріалізації економіки в Радянському Союзі у першій половині ХХ ст., у повоєнний час у Німеччині, Фінляндії, Японії та інших азійських країнах) має свої межі і не може повноцінно реалізувати стратегічні цілі країн, які обрали ринкові орієнтири. Пропонуємо наступні аргументи для підтвердження своїх думок. Перш за все, більшість постсоціалістичних країн є індустріальними, достатньо забезпеченими основними засобами виробництва. Вони досить спрацьовані, тому необхідне їх оновлення. По-друге, впровадження сучасних інформаційних, комп’ютерних технологій потребують інвестицій в активну частину основних засобів, проте можуть здійснюватись в існуючих спорудах. Це означає, що при їх впровадженні можна зекономити на постійних витратах. По-третє, за роки трансформаційних перетворень населення зубожіло, тому внутрішній ринок звужений. Економією на доходах домашніх господарств держава лише сприятиме утворенню „заклятого кола зубожіння”. По-четверте, за рахунок перерозподілу національного багатства на користь меншості сформований потужний приватний капітал, що потребує легітимізації, яку необхідно здійснити, проте слід розробити механізми обов’язкової реабілітації приватного капіталу перед населенням.
7. В умовах трансформаційної економіки України виникла невідповідність між темпами і тенденціями нагромадження капіталу і необхідністю капіталізації ринкової економіки. Відбулося первісне нагромадження капіталу за рахунок перерозподілу національного багатства на користь меншості. Приватний капітал не застосовується для забезпечення розширеного відтворення економіки в цілому, часто його власники не зацікавлені в розширеному відтворенні власного бізнесу, що пояснюється наявністю механізму гальмування економічних процесів у вітчизняній економіці.
8. Механізм гальмування процесів нагромадження капіталу сформувався під впливом суб’єктивних та об’єктивних причин. До останніх можна віднести трансформаційні процеси, кризові явища, відсутність легітимізації власності, проблему застарілих технологій та обладнання, недостатність власних грошових ресурсів для нагромадження, збитковість підприємств, наявність значної питомої ваги «тіньової» економіки, відсутність привабливого інвестиційного середовища для залучення іноземних інвестицій, самоусунення держави від управління процесами нагромадження капіталу. Суб’єктивними причинами є корумпованість економіки, поєднання бізнесу і влади, бюрократичні перепони розвитку вітчизняного підприємництва тощо.
9. Виявлено існування нагальної необхідності вирішення поряд з економічними і соціальних проблем. Дисертант робить висновок, що у трансформаційній економіці і в перші роки становлення ринкової не можна забезпечити достатнього їх вирішення. Проблема полягає у тому, що економічна стабілізація і зростання ВВП не відображаються на добробуті населення, а кошти, необхідні для нагромадження, „проїдаються”, використовуються для індивідуального збагачення незначної частки населення. Економічні і соціальні проблеми повинні вирішуватись у тісному взаємозв’язку. Саме соціальні та інноваційні пріоритети мають знаходитись в основі стратегічних цілей нагромадження капіталу. Реалізувати їх в трансформаційній економіці можна завдяки активній участі держави і приватного капіталу.
10. Процес нагромадження фізичного, людського, соціального, інтелектуального, культурного капіталу взаємопов’язаний в сучасному суспільстві, тому нагромадження одного з них сприяє нагромадженню іншого, навіть неможливе без нього. Нагромадження фізичного капіталу, безумовно, забезпечує зростання продуктивності праці, обсягів виробництва валового внутрішнього продукту, сприяє зростанню зайнятості населення і підвищенню його професійного рівня, нагромадженню соціального і культурного капіталів. У свою чергу, завдяки нагромадженню інтелектуального, людського, соціального, культурного капіталу здійснюється на інноваційній основі розширене відтворення фізичного, розв’язуються соціальні, природоохоронні проблеми. Тому ефективність нагромадження капіталу у підсумку проявляється у примноженні національного багатства країни в цілому і всебічному розвитку потенціалу людини.
11. Обґрунтовано, що нагромадження сучасних форм капіталу може здійснюватися інтенсивним і екстенсивним способами. Перший проявляється у позитивній зміні якісних показників, а другий – у кількісних. Нагромадження відбувається завдяки речовим і неречовим носіям сучасних форм капіталу. Виконання нагромадженням капіталу функції зміни структури капіталу модернізується, що проявляється у зростанні частки сучасних його форм: людського, інтелектуального, соціального, культурного тощо
12. Показниками екстенсивного нагромадження інтелектуального капіталу є збільшення кількості людей з вищою освітою в країні, зростання видатків бюджету на освіту та науку, зареєстровані патенти, ліцензії, авторські права і т. ін., інтенсивного – впровадження і застосування у виробництві наукових відкриттів (патентів, ліцензій, «ноу-хау»), виготовлення інноваційних продуктів чи послуг, трансфер науково-технічних розробок за кордон, величина одержаного прибутку від використання об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій тощо. Процес нагромадження інтелектуального капіталу видозмінюється: нагромадження знань відбувається не шляхом їх концентрації та акумуляції в руках винахідників, а шляхом використання, широкого застосування у сфері виробництва товарів та послуг. Іншими словами, нагромадження інтелектуального капіталу відбувається завдяки «розпорошенню» та розповсюдженню знань. Інтенсивний спосіб нагромадження людського капіталу передбачає поряд із збільшення кількості учнів, студентів, дипломів про вищу освіту (показники екстенсивного способу нагромадження), підвищення освітнього рівня людини, розширене відтворення її здібностей, зростання кваліфікаційного рівня, творчого потенціалу.
13. Рівень нагромадження соціального капіталу пропонується аналізувати по напрямах зміни економічних і соціальних індикаторів, зростанню рівня довіри до суспільства, влади, Президента, громадських та партійних організацій, активізації громадських організацій, рівню безпеки населення тощо. З метою підвищення ефективності нагромадження соціального капіталу дисертантом пропонується перейти до персоніфікації бюджетних послуг, яка створює альтернативні варіанти їх використання неконкурентоспроможними групами населення. Про нагромадження культурного капіталу екстенсивним способом можна стверджувати по зростанню кількості бібліотек, театрів, музеїв, виставок, видавництв, випуску газет, книг на тисячу чоловік населення тощо. Разом з тим культура є джерелом соціальних норм, що формують неформальні інститути ділової поведінки, під якими розуміють правила, домовленості та норми поведінки, створювані економічною системою опосередковано через формальні інститути (закони, нормативні акти, розпорядження, постанови, укази). Наявність таких норм поведінки є важливою в господарській практиці і, насамперед, при інвестуванні, нагромадженні капіталу, адже вказані процеси пов’язані з витратами часу між здійсненням інвестицій і отриманням від них доходів, із високим ризиком. Контрагенти повинні довіряти один одному, сподіватись на взаємну відповідальність і добропорядність. Це суттєво скорочує трансакційні витрати, оскільки не потребує страхування та перестрахування операцій інвестування, використання застави при отриманні кредиту, контролю за діями партнера і є свідченням інтенсивного способу нагромадження культурного капіталу.
14. Обгрунтовано, що капітал в постіндустріальному суспільстві самозаперечує себе як приватна власність окремої особи, перетворюється у суспільний капітал, що нагромаджується в інтересах соціуму. Домінуючою стає власність на знання, а не на засоби виробництва. Тому виробник інтелектуального капіталу не спіткається з проблемою відчуження власності на засоби виробництва, так як знання невіддільні від людини.
15. Країнам системної трансформації не слід обмежуватися наздоганяючим індустріальним розвитком економіки. Лише завдяки нагромадженню усіх форм капіталу, в тому числі новітніх, можна створити високоіндустріальну державу. Крім того, економічне зростання може стати самопідтримуючим, коли в його процесі відбувається нагромадження людського та інтелектуального капіталу, масово формується економічно активне населення, що досягає високого рівня життя. Нагромадження сучасних форм капіталу є основою формування постіндустріальної економіки, що базується на розвитку потенціалу людини, інтелектуальній власності, пануванні інформаційних технологій і є інноваційною стратегією нагромадження капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Выбор стратегии и рост российских предпринимателей // Проблемы экономики переходного общества / Отв. ред. В.М. Геец, Д.С. Львов. – Запорожье: ГУ «ЗИГМУ», 2004. – 386 с.
2. Абрамов С.И. Управление инвестициями в основной капитал / С.И. Абрамов. - М.: «Экзамен», 2002. - 544 с.
3. Аванесов О.Г. Трансформация сбережений населения в инвестиционный ресурс для инновационной деятельности. Научное исследование. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2005. – 64 с.
4. Авторитаризм развития: генезис, функции, перспективы: круглый стол // Мировая экономика и международные отношения. - 2005. - №5. – С. 41-53.
5. Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. - 464 с.
6. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. К.: КНЕУ, 2002. – 276 с.
7. Антонюк Л.Л, Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. Монографія. – К., 2003. – 351с.
8. Антонюк Л.Л., Поручник А.М. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні.. – К., 2000. – 387 с.
9. Анчишкин А.И. Прогнозирование роста социалистической экономики. – М.: Изд-во «Экономика», 1973. – 294 с.
10. Анчишкин А.И. Экономические проблемы развития науки // Известия АН СССР. Серия „Экономика”. – 1987. - №5. – С. 11-19.
11. Арестархов О. Вагончик тронется – перрон останется // Бизнес. – 2004. - №51. – С. 44 - 47.
12. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами / Пер. с англ. под ред. С.К.Мордовина. – СПб.: Питер, 2005. – 832 с.
13. Артеменко О. Клієнтоорієнтований банк: міфи і секрети успішного втілення стратегії // Дзеркало тижня. – 2006. - №11 (590) . – С.11.
14. Асоціація українських банків. – Режим доступу: www. //presa@aub.com.ua.
15. Ахметов подсчитал свои миллиарды // Дело. – 2006. - № 200. – с.1
16. Бабаков А. Говорити про національну приналежність капіталу – некоректно. Капітал не знає кордонів // Дзеркало тижня. – 2005. - № 19. – с.7.
17. Бабицкий А. Ф. Социал. Законы и теория экономических процессов настоящего и будущего: Монография. – К.: МАУП, 2005. – 496 с.
18. Базилевич В., Соколовська І. Докейнсіанські погляди на проблему нагромадження капіталу// Економіка України. – 1997. - № 11. – С. 7 – 9.
19. Базилевич В.Д. Бюджет залежить від протистояння // Дело. - №215 (267), 24 ноября 2006. – с. 1, 6.
20. Базилевич В.Д. Закон социалистического накопления и его использование на этапе развитого социализма. Автореф. дисс. … кандидата экон. наук. – К.: КГУ, 1980. - 24 с.
21. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 431с.
22. Базилевич В.Д. Посилення ролі фінансів у трансформаційній економіці // Фінанси України. - 2004. - №5. – с.5-9.
23. Базилевич В.Д., Филюк Г.М. Природні монополії – К.: Знання, 2006. – 367 с.
24. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, КОО, 1997. - 216 с.
25. Баланова С. Как развивать культуру инноваций в компании // Бизнес. – 2007. - №33(760), с. 50-51.
26. Бандурка О.М., Дзюба Н.В. Первісне нагромадження капіталу в економіці України. –Х.: НУВС, 2003. – 23 с.
27. Баронин Б.И., Внукова Н.Н., Еременко Л.В. Мир оценки и страхования недвижимости. - Х.: Форт Лтд,1996. - 64 с.
28. Бебело А.С., Бебело С.А., Коровский А.В. Соціалізація і гуманізація економічних відносин: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2007. – 240.
29. Безус С. Третий пошёл // Бизнес. - 2005. - №28. – с. 34-35.
30. Белл Дэниел Эпоха разобщённости // Свободная мысль. – 2006. - №6 (1568). – с. 5-16
31. Бикова А.Л. Нагромадження капіталу в системі розширеного відтворення в економіці України. Автореф. дис. … кандидата екон. наук. – Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. аграрн. ун-т , 2006. – 20 с.
32. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент.- К.:МП «ИТЕМ» ЛТД, «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 448 с.
33. Бланк И.А. Управление инвестициями предприятия. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 480 с.
34. Бланк И.А. Управление использованием капитала.– К: Эльга, 2002.– 656 с.
35. Блауг М. Методология экономической науки, или Как экономисты объясняют. Пер. с англ./ Науч. ред. и всуп. Ст. В.С.Автономова. – М.: НП «Журнал Вопросы экономики», 2004. – 416 с.
36. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. Академия народного хозяйства при правит-ве РФ. - 4-е изд. – М.: Дело ЛТД, 1994. – 687 с.
37. Боголіб Т.М. Фінансування наукових розробок // Фінанси України. – 2005. - №12. - С. 52-59.
38. Боди З., Мертон Р. Финансы: Пер с англ. – М.: Издат. дом «Вильямс», 2000. – 592 с.
39. Бодров В.Г. Регулювання міжбюджетних відносин України і Європейський досвід. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – 329 с.
40. Бодров В.Г., Знахар С.В., Мацойленко А.В. Промышленные предприятия Украины в постприватизационный период: механизмы государственного регулирования и финансовой поддержки. – Харьков: Капитал, 2006. - 318 с.
41. Болховитинова Е.Ю. Накопление основних фондов в Украине: итоги и перспективы. –К.: Наукова думка, 1997. - 151 с.
42. Бондаренко А. Створення фондів ризикового капіталу // Банківська справа. – 1999. - №4. – С. 21.
43. Бондаренко О.А. Теоретические вопросы накопления денежного капитала в рыночной экономики. – СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 1988. – 104 с.
44. Борецький М. Проблеми довгострокового кредитування // Банківська справа. – 2006. - №4 (70). – С. 85-93.
45. Борисов Е.Ф., Тихонов И.А. Закономерности роста эффективности производства в СССР. –М.:Экономика, 1968, с. 96.
46. Боровик В.Ф., Плащинский Н.А. Проблемы распределения и использования фонда накопления. - Минск: Вышейшая школа, 1981. - 367 с.
47. Босчаева З.Н. Управление экономическим ростом.- М.:ЗАО „ Издательство „Экономика”, 2004.- 316 с.
48. Бочаров В. В. Инвестиции.- СПб.: Питер, 2003. – 284 с.
49. Бровченко В.А., Заруба А.Д. Использование достижений науки и техники в условиях интенсификации производства. – Х.: Вища школа , Изд-во при ХГУ,1988. – 144 с.
50. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Пер. с англ. Под ред. Л.Н. Ковалик. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.
51. Бугаян И.Р. Социалистическое накопление и воспроизводство (проблемы взаимодействия в условиях НТП). - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. Ун-та, 1983. – 104 с.
52. Бугаян И.Р. Социалистическое производственное накопление. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. Ун-та, 1988. – 160 с.
53. Будавей В.Ю. Проблемы амортизации в промышленности. – М.: „Финансы”, 1970. – 176 с.
54. Бюлетень Національного банку України. - 2004. - №10. – С. 30-42.
55. Бюлетень Національного банку України. – 2006. - № 3 . – С. 34-38, 53-54.
56. Бюлетень Національного банку України. - 2005. - №12. – С. 24-32.
57. Бюлетень Національного банку України. – 2006. - №12. – С. 58-66.
58. Варга Е. Экономические кризисы. Избранные произведения – М.: Наука, 1974. – 432 с.
59. Варналій З.С., Павлюк А.П. Мале підприємництво України як чинник регіонального розвитку: стан і перспективи // Актуальні проблеми економіки. -2004. - №4. - С. 64-73.
60. Василенко А. Інвестиційна діяльність страхових компаній: стратегія та пріоритети // Страхова справа. – 2006. - №3(23). – С. 38-47.
61. Ватаманюк М.М. Споживча поведінка домогосподарств в умовах перехідної економіки // Фінанси України. -2004. – 312. – С.69-76.
62. Веклич О., Яхеєва Т. Урахування природного капіталу як базового компонента економічного розвитку України // Економіка України. - 2004. - №12. – С. 73-80.
63. Вельфе В. Среднесрочный прогноз для Польши // Економіка і прогнозування. – 2007. - №1. – с. 3-18
64. Визгин В.П. На пути к другому: От школы подозрения к философии доверия. – М.: Языки словянской культуры, 2004. – 800 с.
65. Виконання завдань програм та державного замовлення за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності у 2004 році //Економіст. 2005. №3. С. 17.
66. Вихляев А. В. Амортизационный фонд и накопление. - Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1970. - 151 с.
67. Вишневский Р. Анализ и прогноз развития экономики Украины. – Режим доступу: htth: // ua. mrezha. ru.
68. Вітлінський В.В., Гай О.М. Управління депозитним портфелем домогосподарства // Фінанси України. – 2004. - №10. – С. 131- 140.
69. Вожжов А.П. Процессы трансформации банковских ресурсов. – Севастополь: СевНТУ, 2006. – 339 с.
70. Гаврилишин О. Капіталізм для всіх чи капіталізм для обраних? Розбіжні шляхи посткомуністичних перетворень. – К.: Києво-Могилянська академія, 2007. – 384 с.
71. Гаврилов Е. Вексельберга объязали платить по счетам ЗАлКа// Дело. - № 57. – 31 марта 2006. –С.1.
72. Газман В. Рынок лизинговых услуг. – М.: Фонд «правовая культура», 1999. - 376 с.
73. Гайдар Е. Государство и эволюция. – М.:Экономика, 1995. – 374 с.
74. Галиця І.О. Потенціал інноваторів: механізми використання /За ред. Б.В.Буркинського. – Одеса: ІПРЕЕД НАНУ, 2005. – 298 с.
75. Галушка Я., Олекса М. Основные результаты макроэкономического прогноза экономики Словакии на период 2006-2011 годов // Економіка і прогнозування. – 2007. - №1. – с. 73-78.
76. Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти: Наук. вид. – К.: Либідь, 2006. – 312 с.
77. Гальчинський А. Україна: поступ у майбутнє. – К.: Основи, 1999. – 220 с.
78. Гвардин С., Чекун С. Слияния и поглощения: эффективная стратегия для России. – СПб.: Питер, 2007. - 192
79. Геец В Пропорция „накопление – потребление” и стратегия развития экономики Украинской ССР // Экономика Советской Украины. – 1990. - №1. – С.14-23.
80. Геец В. М. Уроки и перспективы рыночных реформ и долгосрочного экономического роста в Украине // Экономическая теория. – 2004. - № 3. – С. 13.
81. Геєць В. «Сенс у тому, щоб капітал виконував свою соціальну функцію» // Дзеркало тижня. №11 (590). – С.1, 7.
82. Геєць В.М. Взаємодія довіри і розвитку // Економічна теорія. – 2005. - № 2. – С. 3-16.
83. Геєць В.М. Деякі порівняльні ознаки трансформаційних моделей економіки України і Росії // Економіка України. - 2005.- №5. – С. 4-18.
84. Гелбрейт Д. Экономические теории и цели общества. – М.: Прогресс, 1979. – 406 с.
85. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Пер. с англ.; Общ. Ред.вступ. ст. акад. Н.Н.Иноземцева. – М.: Прогресс, 1969. – 480с.
86. Геретик Ш. Критика буржуазных теорий политэкономии. – М.: Прогресс, 1977. – 375 с.
87. Головаха Є., Горбачик А., Паніна Н. Україна та Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження. – К.: Ін-т соціології НАН України, 2006. – 142 с.
88. Головин В. В Украине граждане предпочитают вкладывать сбережения в недвижимость, собственный бизнес и ювелирные изделия. – Режим доступу: //www.bank-ua.com/index.php?page=publishing_news&id=500.
89. Гончарова Н.П.Наука и инновационный бизнес // Актуальні проблеми економіки. -2003.-№12 (30). – С.154-167.
90. Горожанкина М.Е. Социальный капитал: политэкономический аспект. – Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского, 2006. – 289 с.
91. Государство и экономика: Факторы роста/ А.Г.Зельднер, И.Ю.Ваславская, В.К.Южелевский и др.; Ин-т экономики. – М.: Наука, 2003. – 214 с.
92. Гохберг Л.М. Финансирование науки в странах с переходной экономикой: сопоставительный анализ. – М.: Центр исследований и статистики науки, 1998. – 421 с.
93. Григорьев Л.М. Циклическое накопление капитала: На примере нефинансовых корпораций США / Отв. ред.. Р.М.Энтов – М.: Наука, 1981. – 202 с.
94. Гринберг Р. Результаты экономических реформ в постсоциалистических странах // Проблемы теории и практики управления.- 2003. - №3. - Режим доступа: http://rusref.nm.ru/indexpub116.htm
95. Гринев Б.Г., Гусев В.А. Проблемы и перспективы инновационного развития стран с переходной экономикой // Наука та наукознавство. – 2002. - №1. – С. 28-32.
96. Гриценко А.А. Структура ринкової трансформації інверсійного типу // Економіка України. – 1997. - № 1. – С. 21-28.
97. Гриценко А.А., Кричевська Т.О. Середньострокова монетарна стратегія: зарубіжний досвід та основні засади формування в Україні. – К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2005. – 144 с.
98. Гриценко Е.А. Рынок недвижимости: закономерности становления и функционирования (Вопросы методологии и теории). – Х.: Бизнес информ, 2002. – 283 с.
99. Грищенко Р. Економічна безпека банківської системи України // Вісник НБУ. – 2003. - №4. – с. 27-28.
100. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. – 254 с.
101. Ґудзь П.В. Економічні проблеми розвитку курортно-рекреаційних територій. - Донецьк, ІЕПД НАН України, ТОВ „Юго-Восток”, Лтд”, 2001. - 270 с.
102. Гулич О. Чинники регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій // Економіка України. - 2005. №5. – с. 78-82.
103. Гурин В.Н. Социальные аспекты инновационной деятельности // Вчені записки. – 2007. – Вип.. №21. – Х.: ХНУ, 207. – 184 с.
104. Гусейнов А.И. Соционормативность культуры // Социальный мониторинг в системе управления российским обществом// Вестник Социологического центра РАГС. – 2006. - №3. – С. 173-179.
105. Даллаго Б. Вторая и неофициальная экономика в Восточной Европе: ее значение для экономического перехода / Экономическая статистика для стран, переходящих к рыночной экономике: Восточная Европа в 1990-х годах. - Вашингтон, 1991. – 189 с. - С.47-80.
106. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І, Міщенко В.С., Коваль Я.В, Наворотов О.С..Паламарчук М.М. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.: РВПС України - 589 с.
107. Дані Держкомстату України . – Режим доступу: // www. ukrstat. gov. ua.
108. Дані Світового банку. – Режим доступу: http // devdata. worlbank.org /guery.
109. Два подразделения общественного производства / Под ред. В.Н.Черковца. – М.: Изд –во „Мысль”, 1971. - 342 с.
110. Девис М. Думая о будущем Украины, я испытываю умеренный оптимизм // Бизнес. – 2006. - № 28(703). – С.24-27.
111. Дементьєв В. О характере российской «догоняющей модернизации» и её институциональном обеспечении // Российский экономической журнал. – 2005. - № 2. – С. 21-29.
112. Денисюк В. Міжнародний трансфер технологій: сучасний зміст, аналіз закордонної та національної статистики // Економіст. - 2005. - №2. – С.42-47.
113. Держава та економічне зростання / За ред. В.Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув. НАН України, 2001.
114. Дж. Р. Хикс Стоимость и капитал: Пер. С англ. / Общ. ред. и вступ. ст. Р.М. Этнова. – М.: Прогресс, 1993. – 488 с.
115. Джерела інвестицій та їх економічне регулювання / За ред. чл.-кор. НАН України М.С.Герасимчука. - К.:ІЕ НАНУ, 1999.
116. Дзюба Н.В. Первісне нагромадження капіталу в умовах постсоціалістичної економіки. Автореф. дис. … кандидата екон. наук. -Х.: ХНУ, 2002. - 20 с.
117. Динаміка фінансового стану банків України на 1 січня 2007 року // Вісник НБУ. – 2007. - №2. - с. 52.
118. Діяльність фінансових компаній та ломбардів у 2005 році. Загальний огляд. – Режим доступу: // www.dfp.gov.ua/files/fc2005.dpf.
119. Дмитренко М. Ощадно-кредитна система у контексті формування в Україні власної інвестиційно-інноваційної політики // Вісник НБУ. – 2005. - № 1. – С. 16-18.
120. Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теория. Монография. – Донецк: Изд-во «УкрНТЭК», 2001. - 329 с.
121. Дмитриченко Л.И. История экономических учений. Учебное пособие. – Донецк, „КИТИС”, Дон Гу, 1999. – 452 с.
122. Доклад о торговле и развитии, 2003 го. Накопление капитала, рост и структурные изменения. Доклад Секретариата ЮНКТАД. – Нью-Йорк, Женева, ООН, 2003. – 218с.
123. Докопалкин И. Адреналин для эмитента //Бизнес. 2005. - №15. – С. 48-51.
124. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика (пер. с англ. В.Лукашевича и др; под общ. ред. Б. Лисовика и др. – С Пб.: Питер, 1994. – 403 с.
125. Друзенко Г. Анатомія української невизначеності // Дзеркало тижня. – 2006. №32 (611). – С. 1, 7-8.
126. Друкер П. Новые реальности. – М.: «Экономика», 1994. – 270 с.
127. Дучинская Н.И. Современные тенденции накопления капитала в экономике Украине // Маркетинг: теорія і практика. Зб. наук. пр. Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля / Редкол. Т.С.Максимова (гол. ред.)). – Луганськ: Вид- во Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. – 2006. - № 12. – С. 86 – 92.– 292 с.
128. Дучинська Н. І. Нагромадження капіталу як основа відтворення рекреацій // Регіональні проблеми розвитку туризму та рекреації: Зб. наук. пр. / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2005. – 341 с.; с. 39 – 45.
129. Дучинська Н. І., Дучинський А.П. Кредитна політика банку і її вплив на нагромадження капіталу // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. - Випуск 202: В 4 т. Том IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. 252 с. – С. 1042 - 1048.
130. Дучинська Н., Писарєва М. Дослідження економічної природи венчурного капіталу // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 12. – С.179-182.
131. Дучинська Н.І. Особливості нагромадження інтелектуального капіталу в економіці знань // Вісник національного університету «Львівська політехніка».– 2007. - № 579. - 648 с. – С. 77-81.
132. Дучинська Н.І. Валове нагромадження основного капіталу і темпи суспільного відтворення // Економічний вісник НТУУ „Київський політехнічний інститут”. - 2007. - №4. – С. 6-10.
133. Дучинська Н.І. Вплив нагромадження капіталу на структурні зрушення суспільного виробництва //Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. пр. - 2007.- Вип.12. - К.: КНУ, 2007. – 419 с. – С.200-206.
134. Дучинська Н.І. Дослідження нерухомості як об’єкта нагромадження капіталу // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Випуск 209. : в 4 томах. Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 226 – 234.
135. Дучинська Н.І. Дослідження проблем нагромадження капіталу в економічній літературі радянського періоду // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. - Вип. 217. – Т.1. Д.: ДНУ, 2006. – 318 с. –С. 171-179.
136. Дучинська Н.І. Інституційне обслуговування процесу нагромадження капіталу в економіці України // Вісник соціально-економічних досліджень. – Вип.25 / Одес. держ. екон. ун-т. – Одеса: ОДЕУ, 2007.- 424с., - С.115-121.
137. Дучинська Н.І. Конкуренція як чинник формування нової мотивації нагромадження капіталу //Науковий вісник: Екологізація економіки та освіти як чинник сталого розвитку суспільства. – Вип. 15.6. – Львів, 2005.-540 с. – С.326-331.
138. Дучинська Н.І. Методологія дослідження нагромадження капіталу в економічних теоріях // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. -Випуск 218: В 4 т. Том.1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – 320 с. – С.147-157.
139. Дучинська Н.І. Місце банків у формуванні довіри інвесторів у ринковій економіці // Вісник соціально-економічних досліджень. – Вип.. 24 / Одес. держ. екон. ун-т. – Одеса: ОДЕУ, 2006.- 404 с., - С.68-74.
140. Дучинська Н.І. Місце держави в нагромадженні капіталу в ринковій економіці // Вісник Київського національного університету. – Серія „Економіка”.- 2006. -№86-87. – 118 с. – С.69-72.
141. Дучинська Н.І. Місце України у сучасному світовому економічному просторі // Світова цивілізація і міжнародні відносини. Науковий журнал. – 2002. - №2 (4). – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 12-14.
142. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу в умовах глобалізації інвестиційних процесів // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Випуск 207: В 5 т. – Т. V. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. – С.1294 - 1300.
143. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу в умовах трансформації економіки України: Монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 400с.
144. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу як основа інноваційного розвитку економіки // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.- Серія «Економіка» – 2007. - № 93. – с. 7 – 10.
145. Дучинська Н.І. Нагромадження культурного капіталу як складова конкурентних стратегій української економіки // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. пр. проф.-викл. скл. і асп. – Вип. 26. – К.: АМУ, 2007. - 407 с. – С.106-113.
146. Дучинська Н.І. Первинне нагромадження капіталу як основа становлення приватних інвесторів // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. - Випуск 206: В 4 т. – Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – 282 с.; с.872 – 877
147. Дучинська Н.І. Підприємства як основні суб’єкти нагромадження капіталу в трансформаційній економіці // Наукові праці Національного університету харчових технологій. - №19. – Ч.ІІ. –К.: НУХТ, 2006. – 138 с. – С. 20-22.
148. Дучинська Н.І. Про протиріччя нагромадження капіталу у вітчизняній економіці // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія «Економіка». -2007. – Вип. 3. – К.: АМУ, 2007. – 236 с. – С.113-120.
149. Дучинська Н.І. Проблеми і протиріччя нагромадження основного капіталу у промисловості України // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. пр. –Вип. 10. –К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. – 276 с. – С.28-34.
150. Дучинська Н.І. Проблеми нагромадження капіталу на регіональному рівні // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. пр. проф.-викл. складу і аспірантів. – Вип. 204. – К.: АМУ, 2006. -304 с. – С.146-153.
151. Дучинська Н.І. Проблеми нагромадження людського капіталу в Україні // „ Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие ( Сб. научн. тр.). - В 3 т. – Т. 1, НАН Украины. Ин - т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И.( отв. ред) и др. - Донецк, 2006. – 386 с. – С. 141 - 147.
152. Дучинська Н.І. Проблеми нагромадження соціального капіталу // Вісник соціально-економічних досліджень. – Вип. 22 / Одес. держ. екон. ун-т. – Одеса: ОДЕУ, 2006.- 416 с. - С.117-122.
153. Дучинська Н.І. Суспільне відтворення трансформаційної економіки: проблеми і протиріччя // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Серія „Економіка”, 2006. - №89. –С.14-16.
154. Дучинська Н.І. Трансформаційна місія нагромадження капіталу // Економічний вісник НТУУ „КПІ”. – 2006. - № 3. – 403 с. – С.22-25.
155. Дучинська Н.І. Фінансові важелі впливу держави на поведінку домашніх господарств як інвесторів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.- Серія « Економіка». – 2007. - № 91. – с. 37 – 39.
156. Дучинська Н.І. Фінансові інструменти нагромадження основного капіталу в трансформаційній економіці // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія « Економіка». – 2005. - № 79. – с. 31 – 33.
157. Дучинська Н.І. Характеристика сучасних джерел нагромадження капіталу на підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Випуск 210: В 4 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2005. – С.305 – 312.
158. Дучинська Н.І., Дучинський П.І. Іпотечне кредитування як фінансове джерело інновацій в регіоні //Науковий вісник національного гірничого університету. – 2004. - №8. – С. 96 – 98.
159. Дучинська Н.І., Носенко Г.С. Фінансова безпека банків: суть і проблеми забезпечення // Культура народов Причорномор’я.- 2006. - №74..- Т.2. – 148 с. – С. 143-146.
160. Дучинська Н.І. Проблемы активизации основных субъектов накопления капитала на уровне регионов // Інноваційні шляхи розвитку курортно-туристичних регіонів та ринків. Зб. наук. пр. – Донецьк: Юго-Восток, 2007. – 306 с. – С. 86-94.
161. Дырка С. Ценности человека и управление процессом их формирования в производстве // Социологический мониторинг в системе управления российским обществом. Вестник Социологического центра РАГС. – 2006. - №3. – 220 с.
162. Економіка України. Деякі підсумки та узагальнення. Економічний меморандум // Економіст. - 2005. - №2. - С. 25-31.
163. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку /за ред. В.Гейця, В.П. Александрова, Т.І. Артьомова та ін. - К.: Ін-т екон. прогнозув. НАН України. – К.: Фенікс, 2003. - 1008 с.
164. Економічна безпека України / за ред. В.В.Рогового. – К.: Апарат РНБОУ, 2006. – 272 с.
165. Економічна теорія: Підручник для вищих навчальних закладів / В.М. Тарасевич, В.В. Біло церківець, С.П. Горобець та ін.; В.М. Тарасевич (ред..). – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2005. – 784 с.
166. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 503 с.
167. Еременко А. Карликовая проблема // Бізнес. – 2007. - №11 (738). – С. 44 - 47.
168. Ермошенко Н.Н. Экономика: НТП, инвестиционная политика, управление / Отв. Ред. Н.Г.Чумаченко.- К.: Наукова думка, 1990. -184 с.
169. Єрохін