СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ :



  • Название:
  • СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  • Кол-во страниц:
  • 456
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
    «НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ»


    На правах рукопису

    Шаповал Валентина Михайлівна

    УДК 330.8:338.24:174.4

    СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


    Спеціальність 08.00.01 – Економічна теорія та історія економічної думки


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора економічних наук



    Науковий консультант:
    ЗАДОЯ АНАТОЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ,
    доктор економічних наук, професор




    Дніпропетровськ – 2012




    ЗМІСТ

    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ
    ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ
    СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ КАТЕГОРІЙ 19
    1.1. Підприємництво як суспільне явище і його соціальна
    складова 19
    1.2. Аналіз концептуальних підходів до проблеми соціальної
    відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності 47
    1.3. Ціннісні чинники як основа формування соціальної
    відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності 75
    1.4. Висновки до розділу 1 103
    РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ
    СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ
    ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 107
    2.1. Генезис соціально відповідальної діяльності суб’єктів
    підприємництва 107
    2.2. Мотиви та переваги соціально відповідальної поведінки
    суб’єктів підприємницької діяльності 119
    2.3. Державне стимулювання соціальної відповідальності
    суб’єктів підприємницької діяльності 135
    2.4. Висновки до розділу 2 151
    РОЗДІЛ 3. ФОРМИ ПРОЯВУ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЇ
    ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА 154
    3.1. Регіональні та суспільні форми прояву соціально
    відповідальної діяльності суб’єктів підприємництва 145
    3.2. Корпоративні форми прояву соціально відповідальної
    діяльності суб’єктів підприємництва 171
    3.3. Висновки до розділу 3 200
    РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА РІВНЯ СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЇ
    ПОВЕДІНКИ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 203
    4.1. Соціальна звітність як інструмент оцінювання та регулювання
    соціально відповідальної діяльності суб’єктів підприємництва 203
    4.2. Способи інтегральної оцінки соціально відповідальної
    поведінки суб’єктів підприємницької діяльності 228
    4.3. Висновки до розділу 4 246
    РОЗДІЛ 5. РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
    СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 248
    5.1. Корпоративне регулювання соціальної відповідальності у
    підприємницькій діяльності 248
    5.2. Регулювання соціально відповідальної діяльності суб’єктів
    підприємництва на національному рівні 257
    5.3. Міжнародне регулювання соціально відповідальної діяльності
    суб’єктів підприємництва 290
    5.4. Висновки до розділу 5 302
    РОЗДІЛ 6. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
    СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ 305
    6.1. Аналіз тенденцій соціально відповідальної поведінки
    українських суб’єктів підприємництва 305
    6.2. Обґрунтування чинників, що визначають перспективний стан
    соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємництва в Україні 340
    6.3. Оцінка перспективності соціально відповідальної поведінки в
    контексті основних параметрів базового рівня відповідальності 363
    6.4. Висновки до розділу 6 402
    ВИСНОВКИ 408
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 417
    ДОДАТКИ 456






    ВСТУП

    Актуальність теми. Одним із центральних інститутів і головною рушійною силою ринкової економіки є підприємництво. Без нього не може гармонійно розвиватися жодна держава. Адже саме підприємництво значною мірою визначає темпи економічного зростання, динаміку та структуру валового внутрішнього продукту, а підприємець, відповідно, є домуніючим суб’єктом, центральною фігурою функціонування і розвитку ринкового господарства. Разом з тим, посилення глобалізаційних процесів, які певною мірою типізують процеси підприємницької діяльності, обмеженість бюджетних джерел фінансування соціальної сфери, необхідність вирішення нагальних екологічних проблем, виникнення нового типу споживача, вибір якого ґрунтується не лише на якісних характеристиках товару, що пропонується, але і на етичній поведінці компанії, призвело до формування нових цільових настанов для сучасних бізнес-організацій, які повинні орієнтуватися не лише на потреби ринку у певних товарах і послугах, але і на загальнолюдські цінності. Зрештою, усе це сприяло посиленню соціальної спрямованості підприємництва, виникненню феномену соціальної відповідальності і свідчить про те, що для сталого розвитку суспільства сьогодні і, особливо, в майбутньому, однієї ефективності економіки замало, необхідно ураховувати інтереси широкого кола людей, яких торкається підприємницька діяльність.
    Підприємництво та його соціально-економічні функції завжди знаходилися в центрі уваги насамперед західних дослідників, серед яких необхідно перш за все назвати: М. Алле, Л. Вальраса, М. Вебера, Ф. Візера, Г. Гільдебранда, Е.Дж. Долана, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, В. Зомбарта, Р. Кантильона, Б. Карлоффа, Ф. Кене, І. Кірцнера, Ж.Б. Кольбера, Р. Коуза, А. Коула, Д.Е. Ліндсея, Х. Мангольда, А. Маршалла, Л. Мізеса, Дж.С. Мілля, К. Мінгера, А. Монкретьєна, Ф. Найта, М. Пітерса, Д. Рікардо, В. Рошера, Ж.-Б. Сея, А. Сміта, Дж. Тюнена, А. Тюрго, О. Уільямсона, Ф. Хайєка, Р. Хізрича, А. Хоскінга, Г. Шмоллера, Й. Шумпетера та ін.
    У сучасній вітчизняній економічній, філософській, соціологічній і політо-логічній літературі вивчення й аналіз підприємництва як особливого суспільного явища пов’язане з іменами З. Варналія, А. Гальчинського, А. Кредісова, І. Лукінова, М. Михальченка, С. Мочерного, Ю. Павленка, Ю. Пахомова, Ю. Пачковського, В. Пилипенка, В. Сизоненка, С. Соболя, Є. Суїменка, А. Філіпенка та ін.
    Питання ділової етики, соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності стали теж предметом досліджень насамперед західних фахівців. Серед зарубіжних досліджень, які безпосередньо присвячені розгляду проблем підприємницької етики, затвердження соціальної відповідальності у підприємницькому середовищі, тобто затвердження відповідної системи цінностей, слід виділити, насамперед, праці Г. Боуена, Т. Веблена, К. Девіса, П. Друкера, Е. Карнегі, А. Керолла, Дж. МакГуіра, Г. Мюрдаля, Р. Оуена, М. Портера, Дж. Поста, Л. Престона, С. Сакс, С. Сеті, М. Фрідмена, Р. Фрімена, П. Хейне та ін. Варто зазначити, що і у західній літературі до сьогодні відсутня єдина думка стосовно феномену соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності, його особливостей, сфер та рівнів прояву, критеріїв оцінки. Разом з тим, на Заході постійно ведуться серйозні наукові й практичні дослідження цього явища.
    Певні досягнення у дослідженні соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності має й російська економічна наука. Найбільш істотні результати отримали такі автори, як І. Беляєва, Ю. Благов, М. Ескіндаров, С. Івченко, М. Корсаков, О. Костін, С. Литовченко, М. Ліборакіна, С. Перегудов, Т. Сіваєва, І. Соболева, С. Туркін та ін.
    В той же час, категорія соціальної відповідальності підприємництва поки що не стала предметом спеціального вивчення з боку українських дослідників. Вітчизняні наукові публікації щодо проблем становлення соціальної відповідальності, хоч і почали з’являтися останнім часом (М. Бутко, В. Воробей, Н. Галан, З. Галушка, А. Гулевська-Черниш, Г. Задорожний, С. Мельник, В. Осецький, Ю. Петруня, М. Саприкіна, М. Царик, М. Широкова, М. Юрков та ін.), усе ж таки є нечисленними і розрізненими, відрізняються несистемністю і мають ряд особливостей. Зокрема, об’єктом дослідження насамперед стають великі компанії, які діють на міжнародних ринках та/або виходять на ринки капіталу; лише окремі аспекти соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності (наприклад, благодійність), які частіше за все розглядаються з філософського і соціологічного погляду, а, наприклад, питання взаємодії держави, підприємницьких кіл і громадянського співтовариства у сфері реалізації концепції соціальної відповідальності та її інституціональної підтримки лишаються поза увагою. По-друге, як теоретики, так і практики часто намагаються копіювати моделі, схеми і механізми соціальної відповідальності, які діють на Заході, недостатньо узгоджуючи їх з українськими реаліями, забуваючи про те, що соціальна відповідальність як добровільна ініціатива підприємництва існує у конкретному суспільстві, у межах певного національного середовища. Те, що в одній країні є добровільним, в іншій може бути законодавчо закріпленим обов’язком. Тому не можна один і той же підхід, вважаючи його найкращим прикладом, вилучати з одного контексту і поміщати в інший. По-третє, аналіз інформаційної бази свідчить про те, що в Україні практично відсутня інформація про кращі практики соціальної відповідальності (за виключенням окремих спеціалізованих видань, які є доступними лише фахівцям). Усе це обмежує рух досліджень, звужує масштаби вивчення досвіду, дослідження поведінки і сприйняття соціальної відповідальності, та підтверджує факт виникнення розриву між практичною потребою узагальнення наявного досвіду соціальних практик і відсутністю теоретичного обґрунтування подальшої активізації соціально відповідальної діяльності українських компаній. Це особливо очевидно на фоні тієї уваги, яка приділяється розвитку соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності в розвинених зарубіжних країнах.
    Варто визнати, що, незважаючи на майже двадцятилітній період свого розвитку, українське підприємництво ще не стало на позиції соціальної відповідальності. Як показує практика, у сучасній Україні ще не сформовані традиції соціально відповідального ведення бізнесу. Й лише останнім часом деякі компанії почали заявляти про соціальну відповідальність як про свою бізнес-стратегію. До того ж уявлення про соціальну відповідальність серед українських підприємців до сьогодні лишаються розмитими, й це зумовлює значну варіативність форм соціальної діяльності на різних підприємствах (по-суті, кожне українське підприємство шукає власний баланс між економічною ефективністю і соціальною необхідністю).
    Отже, актуальність теми дисертаційної роботи пов’язана з необхідністю подальшого обґрунтування теоретичних засад та можливостей впровадження соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємництва в Україні з метою об’єднання зусиль держави, підприємницьких інститутів і громадянського співтовариства для вирішення ключових соціально-економічних проблем країни та сталого розвитку вітчизняних бізнес-організацій. Це й зумовило вибір теми дисертаційної роботи, постановку мети та відповідних наукових завдань.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в Державному ВНЗ «Національний гірничий університет» за темами «Становлення соціальної відповідальності бізнесу в Україні» (державний реєстраційний номер 0108U006516) та «Розробка еколого-економічної моделі оптимального розвитку вугільної галузі регіону» (державний реєстраційний номер 0108U000548). Безпосередньо автором проаналізовано проблеми становлення, розроблено мотиваційний механізм та окреслено тенденції розвитку соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності в Україні, а також на прикладі ПАТ «ДПЕК Павлоградвугілля» здійснено оцінку соціально відповідальної поведінки в контексті основних параметрів базового рівня відповідальності.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення існуючих методологічних підходів і теоретичних положень щодо формування соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності та визначення перспектив її розвитку в умовах України.
    Для досягнення цієї мети в роботі вирішені такі наукові завдання:
    – розроблено теоретико-методологічні засади підприємництва та виявлено на цій основі сутність і зміст його соціальних функцій;
    – визначено концептуальні підходи до проблеми соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності та уточнено зміст даної категорії;
    – виявлено ціннісні чинників та визначено їх роль у формуванні соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності;
    – досліджено генезис соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності, виявлено її основні етапи та особливості;
    – обґрунтовано мотиви соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності та виявлено її переваги;
    – обґрунтовано роль державного стимулювання соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності;
    – виявлено форми прояву соціальної відповідальності суб’єктів підприємництва на корпоративному, регіональному та суспільному рівнях;
    – виявлено особливості оцінки рівня соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності, її інструментів та способів;
    – обґрунтовано механізми корпоративного, державного та міжнародного регулювання соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності;
    – обґрунтовано чинники, що визначають перспективний стан соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємництва в Україні;
    – визначено перспективність соціально відповідальної поведінки суб’єктів українського підприємництва в контексті основних параметрів базового рівня відповідальності.
    Об’єктом дослідження виступають процеси становлення та розвитку соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності.
    Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних положень та практичних підходів до формування соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності.
    Методи дослідження. Дослідження, насамперед, ґрунтується на теоретичних положеннях провідних зарубіжних і вітчизняних учених-економістів, присвячених проблемам підприємницької діяльності. Крім того, теоретичну і методологічну основу дослідження склали фундаментальні положення сучасної економічної теорії, праці представників економічних шкіл і напрямків – прихильників синтезу етичних і економічних цінностей в методології економічної науки, які займаються розробкою концепцій сталого розвитку та соціальної відповідальності підприємництва.
    Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, було використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: історичний – для опису історичного розвитку соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності; аналізу та синтезу – при аналізі сутності поняття «соціальна відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності» та обґрунтуванні власного підходу до його визначення; порівняльного аналізу, метод узагальнення даних – для дослідження існуючих моделей соціальної відповідальності; абстрактно-логічний – при визначенні особливостей соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності в Україні та окресленні чинників впливу на її становлення і розвиток; статистичного аналізу – при дослідженні соціально відповідальної діяльності суб’єктів підприємництва в Україні; групування та класифікації – при систематизації форм прояву та удосконаленні класифікації рівнів соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності; економіко-математичного моделювання – для оцінки соціально відповідальної поведінки в контексті основних параметрів базового рівня відповідальності та інші.
    Інформаційну базу дослідження склали монографічна та інша наукова література за темою дисертації; періодичні видання; документи міжнародних організацій; аналітичні матеріали зарубіжних і вітчизняних організацій та установ, що займаються дослідженням проблем соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності, експертними розробками та оцінкою соціально відповідальної діяльності; матеріали науково-практичних конференцій і семінарів; інтернет-сайти міжнародних організацій, українських і зарубіжних компаній; нефінансові звіти бізнес-організацій; офіційні дані Державного комітету статистики України.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі застосування системного підходу розроблена авторська концепція соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності, де обґрунтовано нові методологічні підходи і теоретичні положення щодо формування та розвитку соціальної відповідальності суб’єктів підприємництва в сучасних умовах. При цьому:
    вперше:
    – визначено соціальну відповідальність суб’єктів підприємництва як багатоаспектне явище, що, по-перше, акумулює вплив різних суспільних інститутів (держави, політичних партій і рухів, релігії, профспілок, громадських організацій тощо), по-друге, виступає як інститут узгодження інтересів держави, суспільства і суб’єктів підприємництва в економічній, екологічній та соціальній сферах, по-третє, є суттєвою ознакою рівня розвитку соціально-економічних відносин у суспільстві і, по-четверте, є інструментом підвищення конкурентоспроможності та сталого розвитку бізнес-організації шляхом реалізації системи послідовних економічних, екологічних і соціальних заходів, які здійснюються на основі постійної взаємодії із стейкхолдерами і націлені на зменшення ризиків зовнішнього та внутрішнього середовища, довгострокове поліпшення іміджу та ділової репутації компанії. Визначено, що соціальна відповідальність як інструмент підвищення конкурентоспроможності є дійовим лише за умови взаємної зацікавленості (як бізнес-організації, так і усіх її стейкхолдерів) у його впровадженні: у такому разі всі суб’єкти зможуть отримувати свої переваги від соціальної відповідальності, які одночасно будуть виступати і у ролі стимулів для всіх учасників цього процесу;
    – виявлено чинники, які сприяють формуванню соціально відповідальної поведінки українських підприємців та які стримують цей процес. Доведено, що детермінанти стримування знаходяться в особливостях умов становлення суб’єктів підприємництва в Україні, специфіці політико-економічної ситуації в країні, відсутності єдиних орієнтирів соціальної політики, а звернення до соціальної відповідальності в Україні – це, з одного боку, реакція на загальносвітові тенденції та умови глобальної конкуренції, а, з іншого, це результат еволюції соціально-економічного мислення суб’єктів підприємницької діяльності, усвідомлення ними значимості соціального іміджу для сталого, збалансованого функціонування компаній;
    – обґрунтовано основні тенденції розвитку соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності в Україні. Визначено, що економічні кризи впливають на соціально відповідальну поведінку через вдосконалення проектування соціальних програм; відмову від неефективних програм і проектів; усвідомлення суб’єктами підприємництва важливості ведення бізнесу на принципах соціальної відповідальності, об’єднання своїх зусиль і ресурсів та запровадження креативних форм співпраці. Доведено, що перспективний стан соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності в Україні буде пов’язаний з певним переусвідомленням змісту та завдань щодо соціально відповідальної поведінки, а форми прояву будуть визначатися не лише реальними умовами функціонування бізнес-організацій, а й особливостями мислення та поведінки суб’єктів підприємницької діяльності;
    удосконалено:
    – класифікацію рівнів соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності за сферами реалізації. Запропоновано виділення наступних рівнів соціальної відповідальності, що надає можливість більш повно відобразити сучасний стан розвитку цього явища: перший – сумлінне виконання своїх прямих зобов’язань перед суспільством і державою відповідно до встановлених норм; другий – підтримка і розвиток персоналу бізнес-організації; третій – підтримка і розвиток місцевих громад, території діяльності; четвертий – участь бізнес-організації у розвитку всього суспільства, адекватному вирішенні національних проблем і завдань;
    – систему завдань основних учасників процесу реалізації соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності в Україні, яка враховує не лише завдання держави та бізнес-організацій, але й окремих індивідів – суб’єктів підприємницької діяльності, як членів суспільства, оскільки лише комплексне вирішення сформульованих завдань сприятиме підвищенню рівня соціальної відповідальності вітчизняного підприємництва;
    – оцінку соціально відповідальної поведінки в контексті основних параметрів базового рівня відповідальності, зокрема доведено, що збільшення чисельності персоналу за певних умов зумовлює зростання виручки від реалізації продукції, збільшення середньої заробітної плати може позитивно впливати на рівень продуктивності праці в бізнес-організації, що у свою чергу, сприяє покращенню ринкових показників діяльності бізнес-організації, а своєчасна виплата заробітної плати, її поступове підвищення впливає на динаміку доходів місцевих бюджетів;
    дістало подальшого розвитку:
    – наукові уявлення щодо змісту соціальних функцій підприємництва, які запропоновано розглядати як особливий вид підприємницької ініціативи, яка породжує систему взаємовідносин і взаємодій, у центрі яких знаходиться людина, її добробут, життєзабезпечення, безпека, соціальний розвиток. Виявлено, що на розвиток соціальних функцій підприємництва домінуючий вплив справляють нематеріальні чинники, зокрема: зовнішні нормативно-ринкові (державний вплив на підприємництво, тиск суспільства на підприємництво, тиск ринку на підприємництво); зовнішні національно-історичні (національні особливості, культурні традиції); внутрішні (системи цінностей суб’єктів підприємництва);
    – теоретичні основи щодо впливу ціннісних чинників на формування соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності. Зокрема доведено, що соціально відповідальна поведінка містить в собі сукупність настанов, цінностей і етичних норм, набутих в процесі соціалізації підприємництва. Становлення соціально відповідального підприємництва є становленням особливої форми громадянської свідомості, носій якої оцінює себе і свою діяльність як з власне-індивідуальних інтересів, так і з точки зору інтересів суспільства;
    – наукові уявлення щодо змісту взаємодії підприємницького співтовариства і держави з точки зору реалізації принципів соціальної відповідальності. Зокрема виявлено, що соціальна відповідальність у результаті цієї взаємодії виступає як синергетичний ефект, оскільки дає змогу державі та бізнес-співтовариству задовольняти як власні інституціональні потреби, так і відповідні вимоги суспільства, а також активно впливати одне на одного у своїх цілях, що, зрештою, зумовлює взаємну відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності та держави перед суспільством, а також урахування інтересів підприємців не лише в економічній, але й у соціальній сферах;
    – теоретичні основи визначення форм прояву соціальної відповідальності, зокрема доведено, що компанії несуть соціальну відповідальність, ухвалюючи відповідні рішення, не стільки на основі домінуючих постулатів філософії ведення бізнесу, скільки зважаючи на наявні можливості та враховуючи специфіку конкурентного середовища і тенденції його розвитку. Форми прояву соціальної відповідальності найчастіше є позитивною реакцією на зовнішній запит і визначаються за принципом доцільності (наприклад, персонал) та актуальності (наприклад, дитячі та молодіжні проекти, програми з охорони довкілля). Таким чином, рівень соціальної відповідальності тієї чи іншої бізнес-організації залежить від умов функціонування та від того, на якому реальному рівні розвитку вона знаходиться і якими ресурсними можливостями володіє для відповідної поведінки у цій сфері;
    – теоретичні основи забезпечення відповідної адекватності змісту соціального (нефінансового) звіту як інструменту комунікації з внутрішніми і зовнішніми цільовими групами бізнес-організації. Зокрема визначено, що у соціальних звітах доцільно відображати не лише позитивні моменти соціальної діяльності, але й проблеми, які стоять перед бізнес-організацією, та які необхідно вирішувати, а також можливі ризики і загрози, з якими бізнес-організація може зіткнутися в процесі своєї діяльності, що особливо важливо для українського підприємництва. З одного боку, результати такого самоаналізу та самоконтролю дозволять виявити слабкі місця і відкоригувати діяльність бізнес-організації з урахуванням отриманої інформації, що, зрештою, дозволить досягти більшої економічної ефективності. З іншого боку, саме такий підхід буде сприяти підвищенню довіри до бізнес-організації з боку різних соціальних груп і свідчити про те, що її соціальна політика має послідовний і керований характер.
    Практичне значення одержаних результатів. Наукові положення, вис-новки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані як на науковому, так і на практичному рівні. Зокрема, на науковому рівні – науко-вими установами, аналітичними організаціями для подальшого поглиблення теоретичних уявлень щодо соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності як чинника сталого економічного розвитку. На практичному рівні – для формування державної політики розвитку соціально відповідальної діяльності в Україні й удосконалення партнерства підприємницьких кіл, держави і громадянського співтовариства; для коригування впливу держави та її органів на бізнес-організації, які інтегрують у свою діяльність принципи соціальної відповідальності; для формування й систематизації суспільних очікувань і т. д.
    Зокрема, основні положення дисертаційного дослідження були використанні:
    – Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва при підготовці законопроектів «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення дозвільної системи у сфері господарської діяльності та застосування норм адміністративного права» (довідка №04-31/12 – 156/51233 від 24.03.2011 р.);
    – Українським союзом промисловців і підприємців при формулюванні завдань Союзу та розробці відповідних заходів з метою поширення соціальної відповідальності серед суб’єктів підприємницької діяльності (довідка №02-4-324 від 28.03.2011 р.);
    – Управлінням розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації при формуванні програми розвитку підприємництва в регіоні та розробці напрямків підтримки впровадження соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності з боку регіональних владних структур та місцевих громад (довідка №330/9-1-11 від 04.03.2011 р.);
    – Головним управлінням економіки Запорізької обласної державної адміністрації під час розробки Стратегії регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року для визначення стратегічних шляхів розвитку підприємництва у Запорізькій області та формування завдань обласної державної адміністрації, як одного із секторів інституціональної підтримки, щодо поширення концепції соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності в регіоні (довідка №08-26/1253 від 04.05.2011 р.).
    Наукові результати автора знайшли практичне застосування і за кордоном. Зокрема, обґрунтовані автором найбільш імовірні варіанти розвитку соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності в післякризовий період заслужили належну увагу і були використані Західною торгово-промисловою палатою Польщі при розробці заходів, спрямованих на підтримку підприємницької діяльності та подолання кризових явищ в регіоні, удосконалення партнерства влади, підприємницьких кіл та громадянського співтовариства, у тому числі з метою подальшого поширення ідей соціальної відповідальності (довідка Західної торгово-промислової палати Польщі, м. Вроцлав).
    Положення і висновки дисертаційної роботи використовуються BARAR International Communication and Business Institute (Міжнародний інститут комунікацій і бізнесу) (Чеська Республіка) при викладанні курсу «Соціальна відповідальність бізнесу, як чинник сталого розвитку економіки» (довідка Міжнародного інституту комунікацій і бізнесу, Чеська Республіка, м. Прага).
    Крім того, теоретичні положення дисертації використовуються у Державному ВНЗ «Національний гірничий університет» при викладанні дисциплін «Основи економічної теорії», «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Основи підприємницької діяльності», «Корпоративна соціальна відповідальність» та ін. (довідка №03-19/192 від 27.12.2011 р.).
    Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій обґрунтовані нові методологічні підходи і теоретичні положення щодо подальшого розвитку концепції соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності.
    Особистий внесок у роботах, опублікованих у співавторстві, відображено у переліку праць.
    Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення, що містяться в дисертаційній роботі, були апробовані автором на міжнародних і вітчизняних наукових та науково-практичних конференціях, а саме: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (м. Алушта, 2006 р.); щорічній Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м. Дніпропетровськ, 2006–2010 рр.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інвестиційні та інноваційні процеси в промисловості» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми економічної освіти і науковий прогрес» (м. Кривий Ріг, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку» (м. Київ, 2007 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (м. Алушта, 2007 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність» (м. Мелітополь, 2007 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції учених і спеціалістів «Теорія і практика підприємницької діяльності» (м. Сімферополь, 2007 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 2007 р.); Міжнародній конференції «Корпоративна культура і ефективність» (м. Москва, Росія, 2007 р.); шостій Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів, докторантів «Менеджмент підприємницької діяльності» (м. Сімферополь, 2008 р.); V Ювілейній Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (м. Алушта, 2008 р.); 4-й Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка досліджень» (м. Софія, Болгарія, 2008 р.); Днях науки (м. Запоріжжя, 2008 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики України» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна – Польща – ЄС: сучасний стан та перспективи» (м. Вроцлав, Польща, 2009 р.); І Міжнародній науковій конференції «Польща – Україна: спільна Європа» (м. Дубєцко, Польща, 2009 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (м. Алушта, 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Наука: теорія і практика – 2009» (м. Пшемисль, Польща, 2009 р.); 5-й міжнародній науково-практичній конференції «Новини наукового прогресу – 2009» (м. Софія, Болгарія, 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Передові наукові розробки – 2009» (м. Прага, Чеська Республіка, 2009 р.); ІV міжнародній науково-методичній конференції «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність» (м. Мелітополь, 2009 р.); VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 2009 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва» (м. Харків, 2009 р.); ХVI Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна – Польща – ЄС: сучасний стан та перспективи» (м. Вроцлав, Польща, 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Єдина Європа» (м. Пустомити, 2010 р.); VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (м. Алушта, 2010 р.); третій міжнародній науково-практичній конференції «Післякризовий світ: глобалізація, багатополярність, модернізація, інститути» (м. Ростов-на-Дону, Росія, 2010 р.); V Міжнародній конференції «Роль людського капіталу у розвитку країн і регіонів Центральної і Східної Європи» (м. Торунь, Польща. 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Соціальні фактори сталого інноваційного розвитку економіки» (м. Мінськ, Білорусія, 2010 р.); Круглому столі «Впровадження курсу з корпоративної соціальної відповідальності в українських університетах: методологія, перші результати, перспективи» (м. Київ, 2010 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції розвитку наукової думки» (мм. Лондон–Київ, Великобританія–Україна, 2011 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Черкаси, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Європейська наука і технології» (м. Вісбаден, Німеччина, 2012 р.).
    Публікації. Найсуттєвіші теоретичні і практичні результати дослідження, методологічні розробки і пропозиції автора відображені у 78 публікаціях, виконаних автором самостійно та у співавторстві, у тому числі: індивідуальній монографії (24,0 ум. друк. арк.), 6 колективних монографіях, 25 статтях у фахових українських виданнях, 8 наукових працях у провідних зарубіжних виданнях та 38 публікаціях у матеріалах наукових та науково-практичних конференцій.
    Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Структура дисертації відбиває логіку дослідження та особливості характеру розробки наукової проблеми. Основний зміст дисертації викладено на 455 сторінках. Дисертація містить 50 таблиць та 47 рисунків. Список використаних джерел включає 380 найменувань. Додатки розміщені на 19 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертаційній роботі на основі застосування системного підходу розроблена авторська концепція соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності, де обґрунтовано нові методологічні підходи і теоретичні положення щодо формування та розвитку соціальної відповідальності суб’єктів підприємництва в сучасних умовах.
    1. Дослідження теоретико-методологічних засад підприємництва дозволило автору виявити сутність і зміст його соціальних функцій. Зокрема визначено, що соціальні функції підприємництва – це особливий вид підприємницької ініціати-ви, яка породжує систему взаємовідносин і взаємодій, у центрі яких знаходиться людина, її добробут, життєзабезпечення, безпека, соціальний розвиток. Виявлено, що на розвиток соціальних функцій підприємництва домінуючий вплив справ-ляють нематеріальні чинники, зокрема: зовнішні нормативно-ринкові (державний вплив на підприємництво, тиск суспільства на підприємництво, тиск ринку на підприємництво); зовнішні національно-історичні (національні особливості, культурні традиції); внутрішні (системи цінностей суб’єктів підприємництва).
    2. Визначення концептуальних підходів до проблеми соціальної відпо-відальності суб’єктів підприємницької діяльності дозволило автору встановити, що зміст соціальної відповідальності змінювався разом з еволюцією суспільної свідомості і переоцінкою західним суспільством тих цінностей, які раніше здава-лися непорушними. На сьогодні існує багато різних концепцій, зокрема: «соціа-льна відповідальність підприємництва», «соціальна відповідальність бізнесу», «соціальна відповідальність бізнесменів», «корпоративна соціальна відповідаль-ність», «корпоративна соціальна сприйнятливість», «корпоративна соціальна дія-льність», «корпоративне соціальне сумління», «корпоративне громадянство» то-що. Послідовно розвиваючись, зазначені концепції не стільки заміщали одна од-ну, скільки акумулювали у собі попередні досягнення. Проведене дослідження дало змогу запропонувати авторське визначення соціальної відповідальності су-б’єктів підприємництва як багатоаспектного явища, що акумулює вплив різних суспільних інститутів (держави, політичних партій і рухів, релігії, профспілок, громадських організацій тощо); виступає як інститут узгодження інтересів держа-ви, суспільства і суб’єктів підприємництва в економічній, екологічній та соціаль-ній сферах; є суттєвою ознакою рівня розвитку соціально-економічних відносин у суспільстві; є інструментом підвищення конкурентоспроможності та сталого розвитку бізнес-організації шляхом реалізації системи послідовних економічних, екологічних і соціальних заходів, які здійснюються на основі постійної взаємодії із стейкхолдерами і націлені на зменшення ризиків зовнішнього та внутрішнього середовища, довгострокове поліпшення іміджу та ділової репутації компанії. Доведено, що соціальна відповідальність як інструмент підвищення конкуренто-спроможності є дійовим лише за умови взаємної зацікавленості (як бізнес-організації, так і усіх її стейкхолдерів) у його впровадженні: у такому разі всі суб’єкти зможуть отримувати свої переваги від соціальної відповідальності, які одночасно будуть виступати і у ролі стимулів для всіх учасників цього процесу.
    3. Дослідження ціннісних чинників дозволило автору визначити, що в осно-ві формування етичної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності лежать універсальні цінності: чесність і правдивість; обов’язковість і вірність своєму сло-ву; незаплямованість репутації; повага до оточуючих; готовність прийти на допо-могу; справедливість; поміркованість; мудрість і розважливість. Основні релігійні закони і положення орієнтують особистість на дотримання трудової і підприєм-ницької етики, яка містить, зокрема, справедливу оплату праці, підтримання дис.-ципліни, виявлення відповідальності, чесності. Відповідно, соціально відпові-дальна поведінка містить в собі сукупність настанов, цінностей і етичних норм, набутих в процесі соціалізації підприємництва. Становлення соціально відпові-дального підприємництва є становленням, на наш погляд, особливої форми громадянської свідомості, носій якої оцінює себе і свою діяльність як з власне-індивідуальних інтересів, так і з точки зору інтересів суспільства.
    4. Дослідження генезису соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності дозволило автору виявити її основні етапи та особливості. Зокрема встановлено, що соціальна відповідальність зазнала значних змін у часі, трансформувавшись від звичайної благодійності до сучасних форм інтеграції принципів соціальної відповідальності у стратегію бізнес-організації. Кожний наступний етап розвитку соціальної відповідальності передбачав появу нових методів і технологій, які робили стосунки між підприємництвом і цільовими групами більш ефективними. Визначено також, що не дивлячись на те, що до стогодні тривають дискусії і, відповідно, продовжується розвиток концепції «соціальної відповідальності підприємництва», досягнуто певного узгодження у питанні її принципових характеристик. Так, соціальна відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності добровільна, але разом з тим не дискреційна; вона нормативна, разом з тим, не припускає обов’язкового правового закріплення. «Добровільний» характер соціальної відповідальності підприємництва не слід розглядати як «вільний вибір менеджера чи власника» (як це дуже часто трапляється). Оскільки свобода вибору, тобто дискретність, припускає можливість взагалі не бути соціально відповідальним, напроти, добровільний характер відповідальності історично підкреслює її зміст, який виходить за межі правових зобов’язань. Нормативна основа соціальної відповідальності підпри-ємництва полягає у наявності у бізнес-організації моральних обов’язків перед зацікавленими сторонами, співвіднесених з теперішнім або майбутнім періодом. Відповідно до цього, відповідальність – моральна категорія. Крім того, виступаючи об’єктом зовнішнього контролю соціальна відповідальність передбачає відповідну відкритість і прозорість.
    5. Мотивація соціально відповідальної поведінки – це сукупність обставин, які змушують окрему особу чи компанію здійснювати відповідний акт. Вона обумовлена внутрішніми потребами індивіда чи бізнес-організації й сукупністю зовнішніх обставин, які справляють значний вплив на ухвалення рішень щодо соціально відповідальної поведінки. Оскільки соціально відповідальна діяльність досить суперечливо впливає на виробничий процес компаній: з одного боку, як підтверджує досвід, спричинює збільшення витрат, а, з іншого – стимулює його інвестиційну діяльність, знижує підприємницькі ризики, збільшує конкурентні переваги, підвищує ефективність персоналу і лояльність споживачів, поліпшує репутацію компаній, то можна стверджувати, що мотивацією підприємництва в соціально відповідальній діяльності слід вважати його зацікавленість чи незацікавленість у процесі й результатах цієї діяльності.
    6. Обґрунтування ролі державного стимулювання соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності дозволило визначити, що державі належить системотвірна роль у створенні формальних державних інститутів, які забезпечують розвиток ринкових відносин та зближення функцій держави і підприємництва з метою поширення ідей соціальної відповідальності як на основі постійного поглиблення й розширення їх партнерських відносин, так і в межах формальних інститутів приватно-державного партнерства. Підприємництво виступає головною сполучною ланкою, яка забезпечує повно цінну інтеграцію суспільства, існування та розвиток соціальної відповідальності. Це дало підстави зробити висновок, що соціальна відповідальність у результаті взаємодії підприємництва і держави виступає як синергетичний ефект, оскільки дає змогу державі й бізнес-співтовариству задовольняти як власні потреби, так і відповідні вимоги суспільства, а також активно впливати одне на одного у своїх цілях, що, зрештою, зумовлює взаємну відповідальність підприємництва і держави перед суспільством, а також урахування інтересів підприємців не лише в економічній, але й у соціальній сферах.
    7. Аналіз соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємництва дозволив виявити форми прояву соціальної відповідальності на корпоративному, регіональному та суспільному рівнях. Визначено, що соціальна відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності існує у конкретному суспільстві з його специфічними соціальними нормами, національними й історичними традиціями, політичною й економічною ситуацією, які тим чи іншим чином впли-вають на її формування і становлення; розвивається у часі і розрізняється у просторі, а тому і підходи до соціальної відповідальності змінюються відповідно до традицій і проблем конкретних держав. З огляду на це, соціальну відповідальність підприємництва не можна розглядати у відриві від особливостей державної політики у конкретних країнах і культурно обумовлених очікувань відповідних зацікавлених сторін, оскільки і розуміння, і форми соціальної відповідальності у різних господарських системах будуть різні. Проведені дослідження дали змогу зробити висновок про те, що компанії несуть соціальну відповідальність, ухвалюючи відповідні рішення, не стільки на основі домінуючих постулатів філософії ведення бізнесу, скільки зважаючи на наявні можливості та враховуючи специфіку конкурентного середовища і тенденції його розвитку. Форми прояву соціальної відповідальності найчастіше є позитивною реакцією на зовнішній запит і визначаються за принципом доцільності (наприклад, персонал) та актуальності (наприклад, дитячі та молодіжні проекти, програми з охорони довкілля). Таким чином, рівень соціальної відповідальності тієї чи іншої бізнес-організації залежить від умов функціонування та від того, на якому реальному рівні розвитку вона знаходиться і якими ресурсними можливостями володіє для відповідної поведінки у цій сфері.
    8. Реальне суспільне буття і сучасні відносини передбачають значне розширення рамок функціонування підприємницької діяльності. Громадськість очікує від сучасних підприємців не тільки економічних результатів, а й участі у вирішенні соціальних проблем у цілому. У зв’язку з цим особливої важливості набуває здатність підприємництва як окремої соціальної групи розуміти власну соціальну значимість, роль і місце у структурі суспільства, закономірність тих процесів, у які воно так чи інакше втягнуте і спрямування у відповідності з цим своєї діяльності. На цій основі і формується соціальна відповідальність як певний рівень добровільного відгуку на соціальні проблеми суспільства. Відповідно, соціальна відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності охоплює різні напрямки, починаючи з виконання законодавчо закріплених зобов’язань щодо сплати податків, виробництва якісної продукції і норм з підтримки належних умов праці і закінчуючи добровільними соціальними інвестиціями у власний персонал, продукцію, територію, де здійснюється бізнес, підтримкою соціальних інститутів і механізмів, формуванням «правильних» норм поведінки у суспільстві. Аналіз зазначених напрямків соціальної відповідальності дозволив удосконалити класифікацію рівнів соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності. Запропоновано виділення наступних рівнів соціальної відповідально-сті, що надає можливість більш повно відобразити сучасний стан розвитку цього явища: перший – сумлінне виконання своїх прямих зобов’язань перед суспільством і державою відповідно до встановлених норм; другий – підтримка і розвиток персоналу бізнес-організації; третій – підтримка і розвиток місцевих громад, території діяльності; четвертий – участь бізнес-організації у розвитку всього суспільства, адекватному вирішенні національних проблем і завдань.
    9. Дослідження особливостей оцінки рівня соціально відповідальної поведінки суб’єктів підприємницької діяльності, її інструментів та способів дозволило автору визначити, що соціальний звіт – це певна форма внутрішнього аудиту; інструмент комунікації з внутрішніми і зовнішніми цільовими групами; основа для подальшого розвитку соціальних ініціатив; інструмент підвищення рівня корпоративного управління та удосконалення діяльності компанії. Крім того, соціальний звіт дає можливість порівняти компанію з іншими бізнес-організаціями за певними параметрами. Разом з тим, практика соціальної звітності показує, що у соціальних звітах доцільно відображати не лише позитивні моменти соціальної діяльності, але й проблеми, які стоять перед бізнес-організацією, та які необхідно вирішувати, а також можливі ризики і загрози, з якими бізнес-організація може зіткнутися в процесі своєї діяльності, що особливо важливо для українського підприємництва. З одного боку, результати такого самоаналізу та самоконтролю дозволять виявити слабкі місця і відкоригувати діяльність бізнес-організації з урахуванням отриманої інформації, що, зрештою, дозволить досягти більшої економічної ефективності. З іншого боку, саме такий підхід буде сприяти підвищенню довіри до бізнес-організації з боку різних соціальних груп і свідчити про те, що її соціальна політика має послідовний і керований характер.
    10. Сьогодні в усьому світі відбувається процес інституціоналізації принципів, на яких ґрунтується соціальна відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності, шляхом розробки відповідних документів, які регламентують практичну реалізацію такої відповідальності. Кожний інститут, відповідно до сфери своєї компетенції, розробляє свою лінію поведінки стосовно соціальної відповідальності. Тобто, інституціональна підтримка соціальної відпо-відальності здійснюється на основі опрацювання процедур узгодження інтересів і загальних цілей держави і підприємницьких кіл, а також громадянського співто-вариства у межах правового поля, прийняття організаційно-правових і політичних норм, які сприяють гармонізації інтересів учасників цих відносин за чіткої само-ідентифікації ними спільності цілей і потреби в партнерстві для їх досягнення.
    11. Український варіант соціальної відповідальності суб’єктів підприємни-цької діяльності поєднує у собі американську модель (добровільні ініціативи біз-несу) і європейську схему (бажання вітчизняних підприємств одержати від держа-ви чіткі законодавчі межі соціальної відповідальності). У силу початкової стадії розвитку соціальної відповідальності в країні має місце недостатнє розуміння її цілісної концепції, апробованих практик і корисності. А існуючі розвинуті моделі соціальної відповідальності не завжди можуть автоматично використовуватися і бути корисними для усіх без виключення вітчизняних підприємств. Це зумовлює значну складність і тривалість цього процесу. Тому, без створення належних умов як з боку держави, так і з боку громадянського співтовариства, без урахування на-ціональних особливостей, без налагодження повноцінного діалогу між владою і підприємницькими колами, без розробки оптимальних підходів для тих чи інших бізнес-організацій втілення соціальної відповідальності буде і надалі стикатися з труднощами і перепонами. В результаті проведеного дослідження було удоскона-лено систему завдань основних учасників процесу реалізації соціальної відпові-дальності суб’єктів підприємницької діяльності в Україні, яка враховує не лише завдання держави та бізнес-організацій, але й окремих індивідів – суб’єктів підприємницької діяльності, як членів суспільства, оскільки лише комплексне вирішення сформульованих завдань сприятиме підвищенню рівня соціальної відповідальності вітчизняного підприємництва.
    12. Оцінюючи рівень розвитку соціальної відповідальності в Україні, було виявлено чинники, які сприяють формуванню соціально відповідальної поведінки українських підприємців та які стримують цей процес. Зокрема доведено, що детермінанти стримування знаходяться в особливостях умов становлення суб’єк-тів підприємництва в Україні, специфіці політико-економічної ситуації в країні, відсутності єдиних орієнтирів соціальної політики, а звернення до соціальної відповідальності в Україні – це, з одного боку, реакція на загальносвітові тенден-ції та умови глобальної конкуренції, а, з іншого, це результат еволюції соціально-економічного мислення суб’єктів підприємницької діяльності, усвідомлення ними значимості соціального іміджу для сталого, збалансованого функціонування компаній.
    13. Світова економічна криза загострила питання відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності у суспільстві. Вибір інструментів і засобів, які вико-ристовувалися задля виходу із кризового стану, мали особливе значення, торкаю-чись життєво важливих інтересів підприємництва, держави і громадян, підвищу-ючи ціну економічних і соціальних наслідків рішень і дій, що ухвалювалися для їх реалізації. Зокрема, економічна криза зумовила вдосконалення проекттування соціальних програм; відмову від неефективних програм і проектів; усвідомлення суб’єктами підприємництва важливості ведення бізнесу на принципах соціальної відповідальності, об’єднання своїх зусиль і ресурсів та запровадження креативних форм співпраці. Адже підприємництво несе свою частину відповідальності за те, щоб у міру наявних можливостей не допускати соціальної напруги у суспільстві. Саме тому перспективний стан соціальної відповідальності суб’єктів підприєм-ницької діяльності в Україні буде пов’язаний з певним переусвідомленням змісту та завдань щодо соціально відповідальної поведінки, а форми прояву будуть визначатися не лише реальними умовами функціонування бізнес-організацій, а й особливостями мислення та поведінки суб’єктів підприємницької діяльності.
    14. Україна проголошена державою із соціально орієнтованою економікою, в якій найбільшою цінністю є людина. Відповідно, основною метою соціально орієнтованої економіки є забезпечення гідного рівня якості життя й добробуту людей. Індикатором рівня якості життя є рівень матеріального добробуту, який визначається, насамперед, величиною заробітної плати. Водночас діяльність вітчизняних бізнес-організацій зводиться до отримання максимального прибутку, тобто різниці між отриманим доходом і витратами. Іншими словами, українські підприємці усіляко намагаються продавати свою продукцію за максимальними цінами, а ресурси, у тому числі й робочу силу, купувати за мінімальними. Це призвело до того, що заробітна плата в Україні не виконує властивих їй функцій, не забезпечує працездатне населення необхідними коштами для відтворення робочої сили. Низький рівень заробітної плати, як основного доходу більшості громадян України, зумовлює відповідний – надзвичайно низький – рівень купівельної спроможності, що, у свою чергу, негативно позначається на ринку. Адже зменшується попит на товари й послуги, відповідно згортається виробництво, скорочуються робочі місця, зростає безробіття. Бідність перетворюється на потужний чинник соціальної напруги, зниження народжуваності, зростання еміграції, погіршення стану здоров’я, зростання смертності. Таким чином відбувається деградація трудового потенціалу. Крім того, низький рівень заробітної плати є гальмівним чинником ефективної організації виробництва і діяльності в самій бізнес-організації. Це підтверджує той факт, що питання, пов’язані із заробітною платою, однаково актуальні як для найманих працівників, так і для підприємців, і є основою соціальної відповідальності укра-їнського підприємництва. Проведені дослідження довели, що в умовах, які скла-лися в Україні, недоцільно скорочувати персонал і зменшувати рівень заробітної плати, як це відбувається в більшості бізнес-організацій. На прикладі ПАТ «ДПЕК Павлоградвугілля» доведено, що збільшення чисельності персоналу за певних умов зумовлює зростання виручки від реалізації продукції, збільшення середньої заробітної плати може позитивно впливати на рівень продуктивності праці в бізнес-організації, що у свою чергу, сприяє покращенню ринкових показників діяльності бізнес-організації, а своєчасна виплата заробітної плати, її поступове підвищення позитивно впливає на динаміку доходів місцевих бюджетів.





    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. №3356-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №36. – Ст.361.
    2. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91 №698-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №14. – Ст.168.
    3. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. №889-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №37. – Ст.308.
    4. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. №1045-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №45. – Ст.397.
    5. Абрамов Р.Н. Корпоративная социальная ответственность как пример организационного изоморфизма в условиях глобализации / Р.Н. Абрамов // Журнал исследований социальной политики. Том 3. – 2005. – №3. – С.327–347.
    6. Автономов В.С. Человек в зеркале экономической теории (Очерк истории западной экономической мысли) / В.С. Автономов. – М., 1993. – 176 с.
    7. Агеев А. Предпринимательство: стратегия нового поколения / А. Агеев, М. Грачев, Д. Кузин // Мировая экономика и международные отношения. – 1991. – №3. – С.120–123.
    8. Аристотель. Никомахова этика. Собрание сочинений в 4-х томах: Пер. с древнегреч. / Аристотель. – М.: Мысль, 1984. Т.4. – С.96, 105.
    9. Аристотель. Собрание сочинений в 4-х томах: Пер. с древнегреч. / Аристотель. – М.: Мысль, 1967. Т.4. – С.85, 95.
    10. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций / Г.В. Атаманчук. – 2-е изд., доп. – М.: Омега-Л, 2004. – 584 с.
    11. Бадокина Е.А., Кучерина Н.В. Формирование корпоративной социа-льной ответственности и рост рыночной капитализации компаний [Электронный ресурс] / Е.А. Бадокина, Н.В. Кучерина // Корпоративное управление и инновационное развитие экономики Севера: Вестник Научно-исследовательского центра корпоративного права, управления и венчурного инвестирования Сыктывкарского государственного универси-тета. №ГР 0420700054. – 2007. – №3. – Режим доступа: http://koet.syktsu.ru/vestnik/2007/ 2007-3/2007-3.htm.
    12. Барр Р. Политическая экономия: В 2-х тт.: Т. 1: Пер. с фр. / Р. Барр. – М.: Международные отношения, 1995. – 680 с.
    13. Белявська К.С. Соціальна відповідальність бізнесу: еволюція поглядів на проблему / К.С. Белявська // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – №1. – С.228–234.
    14. Бизнес и общество: выгодное партнерство / Под общ. ред. А.А. Нещадина. – Москва: Вершина, 2006. – 256 с.
    15. Благов Ю.Е. Бизнес и общество: новая парадигма исследований. Рецен-зия на книгу: Post J.E., Preston L.E., Sachs S. Redefining the Corporation: Stakeholder Management and Organizational Wealth. Stanford University Press: Stanford, 2002 / Ю.Е. Благов // Российский журнал менеджмента. – 2003. – №2. – С.151–159.
    16. Благов Ю.Е. Концепция корпоративной социальной ответственности и стратегическое управление / Ю.Е. Благов // Российский журнал менеджмента. – 2004. – №3. – С.17–34.
    17. Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку (за результатами соціологічного дослідження) / Автори: [О.В. Безпалько, Ю.М. Галустян, А.В. Гулевська-Черниш, Г.М. Лактіонова, Л.Б. Магдюк, Д.В. Непочатова, Л.М. Паливода, Г.О. Притиск]; за заг. ред. А.В. Гулевської-Черниш. – К.: Книга плюс, 2008. – 120 с.
    18. Блинов А.О., Шапкин И.Н. Предпринимательство на пороге третьего тысячелетия / А.О. Блинов, И.Н. Шапкин. – М.: МАЭП, ИИК «Калита», 2000. – 152 с.
    19. Брэдгард Т. Социальная ответственность бизнеса между государственной политикой и политикой предприятий / Т. Брэдгард // SPERO. – 2005. – №2. – С.50–70.
    20. Бунич А. Российское правительство должно вернуться в российскую экономику [Электронный ресурс] / А. Бунич // Политком. Ру. Информационный сайт политических комментариев. – Режим доступа: http://www.politcom.ru/print. php?id=3874.
    21. Бутко М. Генезис соціальної відповідальності бізнесу та її становлення в Україні / М. Бутко, М. Мурашко // Економіка України. – 2009. – №7(572). – С.74–85.
    22. Бутова Т.В., Ерхов М.В. Власть и бизнес в современном обществе: монография / Т.В. Бутова, М.В. Ерхова. – М.: Маросейка, 2007. – 192 с.
    23. Варнавский В.Г. Партнерство государства и частного сектора. Формы, проекты, риски: Монография / В.Г. Варнавский. – М.: Наука, 2005 (СПб.). – 315 с.
    24. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 277 с.
    25. Василенко А.Б. Социальная ответственность бизнеса: взгляд из России / А.Б. Василенко // Социальная ответственность бизнеса. Корпоративная отчетность – новый фактор взаимодействия бизнеса и общества. – М.: Деловой экспресс, 2004. – С.75–83.
    26. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер; пер. з нім. О. Погорілого. – К.: Основи, 1994. – 261 с.
    27. Векслер А.Ф., Тульчинский Г.Л. Зачем бизнесу спонсорство и благотворительность / А.Ф. Векслер, Г.Л. Тульчинский. – Н. Новгород: Издательский центр Агентства «PR-Эксперт», 2002. – 310 с.
    28. Визер Ф. Теория общественного хозяйства (избр. гл.) - В кн.: Австрийская школа в политической экономии: К. Менгер, Е. Бём-Баверк, Ф. Визер: Пер. с нем. / Предисл., коммент., сост. В.С.Автономова. - М.: Экономика, 1992. - (Экон. наследие.).
    29. Винников В.С. Управление социальным инвестированием в корпорациях: теоретико-методологический аспект: дисс. … кандидата эконом. наук: 08.00.05 / Винников Виталий Сергеевич. – М., 2007. – 171 с.
    30. Витковская Л.К. О предмете исследования социальной ответственности корпорации / Л.К. Витковская // Экономические проблемы и решения: Научный журнал Красноярского государственного университета. – Красноярск, 2004. – №2. – С.104–112.
    31. Власов Ф.Б. Социально-экономические отношения: нравственные основы и институты / Ф.Б. Власов. – М.: Машиностроение-1, 2005. – 188 с.
    32. Воробей В. Корпоративна соціальна відповідальність чи вигода? / В. Воробей // Києво-Могилянська Бізнес Студія. – 2005. – №10. – С.19–29.
    33. Выгнаньски К., Гумковска М. Неправительственный сектор и бизнес [Электронный ресурс] / К. Выгнаньски, М. Гумковска. – Режим доступа: http://rus. ngo.pl/x/302374.
    34. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: до ефективніших суспільств. Доповідь римському клубові: Пер. з англ. / Б. Гаврилишин. – К.: Основи, 1993. – 238 с.
    35. Галушка З.І. Соціальна відповідальність як функція держави у сучасній економіці: необхідність, межі, завдання / З.І. Галушка // Вісник НБУ. – 2008. – №3. – С.31–36.
    36. Гиг Джон ван. Прикладная общая теория систем: в 2-х кн. / Пер. с англ. / Джон ван Гиг. – М.: Мир, 1981. – Кн. 1. – 336 с., Кн. 2. – 731 с.
    37. Гизатулин А.В. Корпоративное управление, социальная ответственность и финансовая эффективность компании / А.В. Гизатулин // Российский журнал менеджмента. – 2007. – Том 5, № 1. – С.35–66.
    38. Город и бизнес: формирование социальной ответственности российских компаний / Авт.: С.В. Ивченко, М.И. Либоракина, Т.С. Сиваева; Под ред.: М.И. Либоракиной. – М.: Фонд «Институт экономики города», 2003. – 136 с.
    39. Государство и экономика: основы взаимодействия; учебник для вузов. – М.: ОАО «НПО «Издательство «Экономика»»», 2000. – 382 с.
    40. Гранина В. Пропуск в приличное общество / В. Гранина // ГVардия. – 2010, март. – С.64–66.
    41. Грицина Л.А. Вибір системи оцінки стану корпоративної соціальної відповідальності для машинобудівних підприємств Хмельницької області / Л.А. Грицина // Наука й економіка. – 2009. – № 1 (13). – С.93–97.
    42. Гэлэгер Р. Душа организации: пер. с англ. / Ричард Гэлэгер. – М.: Издательство «Добрая книга», 2006. – 352 с.
    43. Де Джордж Р.Т. Деловая этика: в 2 т. / Р.Т. Де Джордж; пер. с англ. Р.И. Столпера. – СПб.: «Экономическая школа», М.: Издательская группа «Прогресс», 2001. Т.1. – 496 с.
    44. Дмитриева Е. Корпоративная социальная отчетность [Электронный ресурс] / Е. Дмитриева. – Режим доступа: http://www.dv-reclama.ru/?p_id=2836.
    45. Добрые дела немецких предпринимателей [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://emigration.russie.ru /news/6/7065_1. html.
    46. Доклад о социальных инвестициях в России за 2004 год. Роль бизнеса в общественном развитии / Под общ. ред. С.Е. Литовченко. – М.: Ассоциация Менеджеров, 2004. – 80 с.
    47. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель: Пер. с англ. / Э.Дж. Долан, Д. Линдсей. – СПб.: Печатный двор, 1992. – 496 с.
    48. Друкер П. Труд и управление в современном мире / П. Друкер // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – №5. – С.106–115.
    49. Друкер П. Эффективное управление. Экономические задачи и оптимальные решения: Пер. с англ. М. Котельниковой / Питер Друкер. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2003. – 288 с.
    50. Друкер П.Ф. Рынок: как выйти в лидеры. Практика и принципы: Пер. с англ. / П.Ф. Друкер. – М.: Book Сhamber Іnternational, 1992. – 352 с.
    51. Думки та погляди населення України щодо соціальних інвестицій бізнесу в українську громаду [Електронний ресурс]: за даними Всеукраїнської конференції «Фонди громад в Україні: стан та перспективи розвитку» 14 березня 2008 року / підготовила Любов Паливода. – Режим доступу: http://www.ufb.org.ua/ library/321.html.
    52. Дучинська Н.І. Нагромадження капіталу в умовах трансформації економіки України / Н.І. Дучинська: Монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 400 с.
    53. Журавлев А. Религиозная этика и бизнес [Электронный ресурс] / А. Журавлев. – Режим доступа: http://www.ruspred.ru/arh/18/ 1rr.html.
    54. Задорожный Г.В. О методологических основаниях познания и становления социальной экономики / Г.В. Задорожный // Соціоекономіка: Зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки пром-сті; редкол.: Амоша А.І. та ін. – Донецьк, 2010. –С.48–70.
    55. Звіт про корпоративну соціальну відповідальність фармацевтичної корпорації «Артеріум» за 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.arte-rium.ua/about/social_responsibility/report/.
    56. Звіт соціальної відповідальності 2007–2009 «Кока-Кола Беверіджиз Ук-раїна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.coca-cola-job.com.ua.
    57. Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека / В. Зомбарт. – М.: Наука, 1994. – 443 с.
    58. Зубов В.О. Морально-релігійна регуляція підприємницького інтересу: кросскультурний аналіз / В.О. Зубов // Грані. – 2005. – №4(42).– С.78–83.
    59. Исследование «Социальная ответственность бизнеса – опыт России и Запада» / Деловая России. Комитет по укреплению социально ответственности бизнеса. – Москва, 2004. – 95 с.
    60. История философии в кратком изложении. – М.: Мысль, 1991. – 590 с.
    61. История экономических учений / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой: Учеб. пособие. – М.: ИНФА, 2000. – 784 с.
    62. Ініціативи соціальної відповідальності 2007 «Майкрософт Україна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.microsoft.com/ukraine.
    63. Йонас X. Принцип ответственности. Опыт этики для технологической цивилизации / X. Йонас. – М.: Айрис-пресс, 2004. – 480 с.
    64. Кант И. Соч. в 6-ти тт. – М., 1963–1966. – Т.4. – Ч. 1. – С.276.
    65. Кантильон Р. Эссе о природе торговли вообще / Р. Кантильон // Предпринимательство в конце XX в. – М., 1992. – С.19-70.
    66. Каптерев А. Смысл и выгоды социальной ответственности [Электрон-ный ресурс] / А. Каптерев. – Режим доступа: http://www.prompolit.ru/159672.
    67. Карагод В.С. Основные способы стандартизации корпоративной социальной отчетности [Электронный ресурс] / В.С. Карагод. – Режим доступа: http://alldocs.ru/download/index.pxp?id =625.
    68. Карлофф Б. Деловая стратегия / Б. Карлофф. – М.: Экономика, 1991. – 239 с.
    69. Катанаев С.Ю. Роль социальной ответственности в системе менеджмента предприятий лесопромышленного комплекса [Электронный ресурс] / С.Ю. Катанаев. – Режим доступа: http://science-bsea.narod.ru/2006/leskomp_2006/ katanaev_rol.htm.
    70. Кер Дж. Р. Канадский поход к корпоративной социальной ответственно-сти (КСО) / Джон Р. Кер // Бизнес и общество. – 2004. – №4–5(23–24). – С.28–30.
    71. Кисель Т. Экологическая безопасность в Европе и расширение Европейского Союза [Электронный ресурс] / Т. Кисель. – Режим доступа: http://review.w-europe.org/1/4.html.
    72. Китчин Т. Корпоративная социальная ответственность: в фокусе бренд / Т. Китчин // Менеджмент сегодня. – 2003. – №5. – С.21–30.
    73. Колот В.М., Щербина О.В. Підприємництво: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / В.М. Колот, О.В. Щербина. – К.: КНЕУ, 2003. – 160 с.
    74. Коник Д.Л., Олійник М.В., Привалов Ю.О. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні: Матеріали експертного дослідження / НАН України; Інститут соціології; Фонд «Інтелектуальна перспектива»; Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) / Ю. Саєнко (відп. ред.). – К.: Батискаф, 2002. – 72 с.
    75. Корпоративная социальная ответственность (Обзор опыта международных металлургических компаний) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pacc.ru/analytics/analytics/Obzor_kso_metallurg.html.
    76. Корпоративная социальная ответственность бизнеса. Экспертная оценка и практика в Украине (коллектив авторов). – К.: ТЭФ ОЛБИ, 2008. – 160 с.
    77. Корпоративная социальная ответственность. Общие понятия. [Электрон-ный ресурс]. – Режим доступа: http://un.by/print/ru/undp/gcompact/ res/csr.html.
    78. Корпоративная социальная ответственность: общественные ожидания. Потребители, менеджеры, лидеры общественного мнения и эксперты оценивают социальную роль бизнеса в России. / Под ред.: С.Е. Литовченко, М.И. Корсакова – М.: Ассоциация менеджеров, 2003. – 100 с.
    79. Корпоративная социальная ответственность: управленческий аспект: монография / Под общ. ред. д.э.н. проф. И.Ю. Беляевой, д.э.н. проф. М.А. Эскиндарова. – М.: КНОРУС, 2008. – 504 с.
    80. Корчагин А.В. Корпоративные социальные программы российских пред-приятий как форма социальной ответственности бизнеса: автореф. дис. на соис-кание учен. степени канд. эконом. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством (экономика труда)» / А.В. Корчагин. – Москва, 2008. – 30 с.
    81. Костин А. В русле мировой тенденции – от благотворительности к соци-альной ответственности / А.В. Костин // Большой бизнес. – 2005. – №3. – С.43–48.
    82. Костин А. Зачем российским компаниям корпоративная социальная ответственность? / А. Костин // Социальная ответственность бизнеса. Корпоративная отчетность – новый фактор взаимодействия бизнеса и общества. М.: Деловой экспресс, 2004. – С.115–127.
    83. Костин А. КСО и устойчивое развитие бизнеса в России [Электронный ресурс] / А. Костин. – Режим доступа: // http://www.soc-eco.ru/docs/Kostin_ st1.doc.
    84. Костин А.Е. Корпоративная социальная ответственность и устойчивое развитие: мировой опит и концепция для РФ / А. Костин // Менеджмент в России и за рубежом. – 2005. – №3. – С.112–121.
    85. Котлубинский А. Социальная ответственность бизнеса как форма социального партнерства [Электронный ресурс] / А. Котлубинский. – Режим доступа: http://www.ossp.ru/social/prijects.
    86. Краткий энциклопедический словарь, т. 1 / Сост. А.П. Горкин. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. – 687 с.
    87. Краткий энциклопедический словарь, т. 2 / Сост. А.П. Горкин. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. – 671 с.
    88. Кричевский Н.А. Корпоративная социальная ответственность / Н.А. Кричевский, С.Ф. Гончаров. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2007. – 216 с.
    89. Кузьменко Д. В ответе за всех? [Электронный ресурс] / Д. Кузьменко. – Режим доступа: http://negotiant.donetsk.dn.ua/news/news_1837.html.
    90. Куліш А. Соціальна відповідальність бізнесу в банківській сфері у запитаннях та відповідях / А. Куліш. – К.: Поліграфсервіс, 2007. – 80 с.
    91. Курбан А. Теория и практика социальной корпоративной ответственности [Электронный ресурс] / А. Курбан. – Режим доступа: http://www.profil-ua.com/tomorrow/67/1446/.
    92. Курбатова М.В., Левин С.Н. Преобладание иерархического типа взаимо-действия власти и бизнеса как проявление зависимости от предшествующего развития [Электронный ресурс] / М.В. Курбатова, С.Н. Левин // Интернет-конференция «20 лет исследования QWERTY-эффектов и зависимости от предшествующего развития». – Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru/db/ msg/211519/ print.htlm.
    93. Куринько Р.Н. Содействие корпоративной социальной ответственности [Электронный ресурс] / Р.Н. Куринько. – Режим доступа: http://www.csrjournal. com/csr-worldwide/1792-polsha.html.
    94. Лапаев А.П. Становление и развитие предпринимательства в России [Электронный ресурс] / А.П. Лапаев. – Режим доступа: http://l-service.narod.ru /files/soder.htm.
    95. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее / Р.З. Лившиц. – М.: Наука, 1989. – 192 с.
    96. Любинин Д.А. Партнерство государства и бизнеса: необходимость, содержание и формы реализации: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. эконом. наук: спец. 08.00.01 «Экономическая теория» / Д.А. Любинин. – Москва, 2008. – 23 с. : ил.
    97. Ляховецкая Е. Социально-ответственный бизнес: за и против [Электрон-ный ресурс] / Е. Ляховецкая. – Режим доступа: http://consultant.berator.ru/article/71.
    98. Майстренко С.В. Православні моральні цінності та їх вплив на культуру економічних взаємовідносин / С.В. Майстренко // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків / Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 25–26 вересня 2008 р. – Черкаси: ЧІБС УБС НБУ, 2008. – С.187–190.
    99. Макинтайр А. После добродетели: Исследование теории морали / А. Макинтайр: Пер. с англ. – М.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины