МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАОЩАДЖЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ
стор.
Вступ _____________________________________________________ 4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади аналізу заощаджень
в економіці України _________________________________________ 14
1.1. Короткий історичний огляд __________________________ 14
1.2. Суть, мотиви та чинники заощаджень у національній
економіці __________________________________________________ 27
1.3. Категорія заощадження у моделях макроекономіки ______ 39
1.4. Основні етапи становлення сучасної теорії споживання / заощадження _______________________________________________ 53
1.5. Теорія споживання / заощадження сьогодні _____________ 67
1.6. Аналіз проблеми міжчасового вибору споживача
у межах бігевіористського підходу _____________________________ 82
1.7. Висновки до першого розділу _________________________ 98

Розділ 2. Заощадження в Україні у період занепаду адміністративно- командної системи ___ 101
2.1. Теоретико-методологічні засади аналізу процесу
заощадження у радянській економічній науці _____________________ 101
2.2. Проблеми у сфері нагромадження як один із ключових
чинників занепаду директивно-планової економіки ________________ 113
2.3. Макроекономічні аспекти процесу формування особистих заощаджень в останні роки адміністративно-командної системи _____ 129
2.4. Висновки до другого розділу __________________________ 149

Розділ 3. Заощадження домогосподарств в економіці України _______ 151
3.1. Роль особистих заощаджень у період ринкового реформування економіки України та методологічні проблеми їх вивчення __________ 151
3.2. Динаміка і структура заощаджень домогосподарств у 1992–2006 роках _____ 167
3.3. Чинники особистих заощаджень в економіці України
перехідного періоду __________________________________________ 192
3.4. Висновки до третього розділу __________________________ 212

Розділ 4. Заощадження інших економічних суб’єктів в економіці
України _____________________________________________________ 214
4.1. Динаміка, структура та чинники національних заощаджень у 1992–2004 роках ____ 214
4.2. Заощадження підприємств у період ринкового реформування економіки України ____________________________________________ 230
4.3. Державні заощадження в умовах ринкової трансформації економіки України ____________________________________________ 248
4.4. Висновки до четвертого розділу ________________________ 267

Розділ 5. Вплив макроекономічної політики на процес заощадження
в Україні ____________________________________________________ 270
5.1. Зв’язок між державними і приватними заощадженнями
в економіці України ___________________________________________ 270
5.2. Структура системи оподаткування як чинник заощаджень __ 286
5.3. Фіскальні аспекти стимулювання особистих заощаджень
і реформа системи пенсійного забезпечення _______________________ 305
5.4. Монетарна політика і процес заощадження в економіці
України _____________________________________________________ 324
5.5. Висновки до п’ятого розділу ___________________________ 342

Розділ 6. Національні заощадження як джерело зростання економіки
України _____________________________________________________ 345
6.1. Динаміка економічного розвитку в Україні у 1992–2006 роках
і процес заощадження _________________________________________ 345
6.2. Чинники підвищення рівня національних заощаджень та
ефективності їх використання в економіці України _________________ 368
6.3. Висновки до шостого розділу __________________________ 391

Висновки ____________________________________________________ 394
Додатки _____________________________________________________ 407
Список використаних джерел ___________________________________ 422

ВСТУП

Для збереження перспективи долучитися до кола розвинених країн Україна потребує підтримання високих темпів економічного зростання, що неможливо без помітного збільшення інвестицій. Обсяги залучення іноземного капіталу, незважаючи на сприятливі тенденції кількох останніх років, є недостатніми. Повне ж усунення перешкод для припливу капіталу може спричиняти у вітчизняній економіці серйозні збурення з неперед-бачуваними наслідками.
Водночас навіть за швидкого зростання мобільності капіталу в умовах глобалізації зв’язок між рівнями національних заощаджень та інвестицій, виражений відомим парадоксом Фельдштейна-Горіоки, є достатньо стійким. Причому цей зв’язок відчутно сильніший у країнах, що розвиваються, і у країнах з середнім рівнем доходу, що пояснюють вищими ризиками, пов’язаними з наданням позик цим країнам, нижчим рівнем розвитку фінансових ринків і використанням контролю за іноземним капіталом. Країни з перехідною економікою мають обмежений доступ до ринків капіталу через притаманні їм специфічні макроекономічні та інституційні ризики. Досягнення достатньо високого рівня національних заощаджень для забезпечення прискореного розвитку і майбутнього достатку було одним з важливих завдань країн Центрально-Східної Європи у процесі їхнього приєднання до Європейського Союзу.
За цих обставин спроможність мобілізувати достатні обсяги заощаджень у вітчизняній економіці є одним із ключових чинників успішного розвитку країни. Тому особливої ваги набуває всебічний аналіз процесу формування національних заощаджень, які постають основним джерелом інвестиційних коштів і покликані підтримувати високі темпи економічного зростання в Україні. Вивчення закономірностей формування заощаджень усіх інституційних секторів, дослідження взаємозв’язків між компонентами національних заощаджень в умовах перехідної економіки України, з’ясування впливу макроекономічної політики на заоща-джувальний процес є особливо актуальними і важливими завданнями.
Такий аналіз може бути результативним лише за умови, що він спиратиметься на найновіші досягнення економічної науки і водночас братиме до уваги специфіку перебігу трансформаційних процесів в економіці України. Фундамент багатьох сучасних підходів до вивчення широкого кола проблем, пов’язаних з заощадженням і нагромадженням, було закладено ще у працях класиків економічної науки, зокрема А.Сміта, Д.Рікардо, Т.Мальтуса, Н.Сеніора, Дж.Реі, Дж.-Ст.Міля, К.Маркса, Є.Бем-Баверка, А.Маршала, Дж.Гобсона, М.Туган-Барановського, Є.Слуцького, І.Фішера, Дж.М.Кейнса. На формування сучасної теорії споживання / заощадження у другій половині минулого століття визначальний вплив мали праці Ф.Модільяні, М.Фрідмана, Р.Гола. В останні десятиліття важливу роль у вивченні різних аспектів процесу заощадження відіграють дослідження відомих зарубіжних учених Р.Баро, Б.Бернхейма, М.Броунінга, С.Венті, Р.Габарда, В.Ґейла, П.-О.Ґурінчаса, А.Дітона, К.Керола, Д.Лейбсона, А.Лусарді, Ґ.Манківа, Т.О’Донах’ю, Дж.Паркера, Дж.Потерби, М.Рабіна, Р.Сейлера, Дж.Скінера, М.Фельдштейна, С.Чесарато та інших.
Різні грані проблеми національних заощаджень у період ринкової трансформації економіки України досліджували відомі вітчизняні вчені: О.Болховітінова, Т.Вахненко, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, Н.Дорофєєва, С.Злупко, Б.Кваснюк, С.Киреєв, О.Ковалюк, М.Крупка, І.Крючкова, І.Луніна, М.Меламед, А.Мороз, П.Орлов, М.Павлишенко, С.Панчишин, І.Радіонова, С.Реверчук, М.Савлук, А.Скрипник, А.Соколовська, В.Шевчук та інші. Заслуговують на увагу дослідження процесів заощадження у країнах з перехідною економікою зарубіжних науковців Н.Акіндінової, А.Булатова, Р.Ван Роодена, Х.Вольфа, П.Ґреґорі, С.Денізер, П.Конвея, Я.Корнаї, В.Лісіна, Д.Стребкова, Є.Ясіна та ін.
Водночас багато питань, пов’язаних з дослідженням особливостей формування заощаджень в економіці України у трансформаційний період, є недостатньо вивченими. Відчувається потреба у комплексному підході до розгляду процесу заощадження на етапі відновлення зростання вітчизняної економіки. Нагальним завданням постає ширше використання теоретичних напрацювань світової економічної науки для пояснення заощаджувальної поведінки домашніх господарств і фірм, що сприятиме підвищенню ефективності економічної політики уряду. Бракує досліджень впливу потенційних визначників заощаджень в умовах перехідної економіки України з застосуванням сучасного економетричного інструментарію. Актуальним залишається і поглиблення розуміння взаємозв’язків між заощадженням і економічним зростанням у неусталених господарських системах.
Важливість і злободенність згаданих проблем зумовили вибір теми і основні напрями дисертаційного дослідження.
Дисертаційна тема є складовою наукових досліджень, що проводяться кафедрою економічної теорії Львівського національного університету імені Івана Франка у межах виконання наукової теми “Дослідження закономірностей формування економічної системи в Україні”, затвердженої Міністерством освіти і науки України (№ державної реєстрації 0103U005947).
Метою дисертаційного дослідження є комплексний макроекономічний аналіз процесу заощадження у трансформаційній економіці України та теоретичне обґрунтування практичних заходів, спрямованих на підвищення рівня заощаджень у вітчизняній економіці. Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:
- проаналізувати теоретико-методологічні засади вивчення заощаджень у сучасній економічній науці;
- з’ясувати підходи до аналізу процесів заощадження і нагромадження у радянській економічній науці, виявити характерні риси трансформації заощаджень в інвестиції у директивно-плановій економіці;
- дослідити макроекономічні аспекти формування заощаджень домашніх господарств в останні роки адміністративно-командної системи;
- проаналізувати динаміку і структуру національних заощаджень та їхніх компонентів у роки ринкового реформування вітчизняної економіки;
- виявити вплив основних визначників особистих і національних заощаджень в умовах перехідної економіки України;
- розглянути роль компонентів національних заощаджень як джерел інвестування на різних етапах трансформаційного процесу в Україні;
- з’ясувати вплив амортизаційної політики держави на динаміку заощаджень корпоративних секторів національної економіки;
- дослідити зв’язок між приватними і державними заощадженнями в економіці України у контексті забезпечення ефективності фіскальної політики;
- вивчити зарубіжний досвід стимулювання заощаджень домашніх господарств і оцінити перспективи застосування подібних підходів в Україні;
- з’ясувати вплив монетарної політики на заощаджувальну поведінку домогосподарств у вітчизняній економіці;
- визначити перспективні напрямки використання інструментарію фіскальної і монетарної політики для підвищення рівня національних заощаджень;
- простежити зв’язки між заощадженням та економічним зростанням на різних етапах ринкового реформування економіки України;
- проаналізувати можливості підвищення ефективності використання національних заощаджень, зокрема удосконалення механізму трансформації заощаджень в інвестиції у вітчизняній економіці;
- виявити роль соціокультурних та інституційних чинників для підвищення рівня національних заощаджень.
Об’єктом дисертаційного дослідження є процес заощадження у трансформаційній економіці України. Предметом дослідження є закономірності формування компонентів національних заощаджень та взаємозв’язків між ними і теоретико-методологічні та прикладні засади посилення впливу економічної політики уряду на заощаджувальний процес у вітчизняній економіці.
Методологічною основою дисертаційної роботи стали загальнонаукові методи пізнання, концептуальні положення сучасних теорій ринкової економіки, методологічні засади комплексного і системного аналізу. Для виконання поставлених у роботі завдань використано широкий спектр методів. Передусім – системний підхід, згідно з яким усі явища вивчаються у взаємозалежності та розвитку. Дослідження процесу становлення сучасної теорії споживання / заощадження ґрунтувалось на єдності історичного й логічного підходів. Для пояснення особливостей динаміки національних заощаджень та їхніх компонентів використовувались методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, індукції та дедукції. Для з’ясування впливу визначників заощаджень у перехідній економіці України і встановлення зв’язків між заощадженням та економічним зростанням застосовано кореляційний аналіз, множинний регресійний аналіз, тест Ґрейнджера, моделювання поведінки економічних суб’єктів тощо. У роботі широко використано аналіз динамічних рядів, порівняння, графічні методи. Розрахунки проводились за допомогою сучасних програмних пакетів.
Інформаційною базою дослідження стали основні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, статистичні дані Державного комітету статистики та Національного банку України, ресурси мережі Інтернет.
До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта, належать такі.
Вперше:
- на рівні дисертаційного дослідження здійснено комплексний макроекономічний аналіз процесу заощадження в умовах трансформаційної економіки України з використанням досягнень сучасної теорії споживання / заощадження і бігевіористської економічної теорії, що дає змогу з’ясувати закономірності динаміки національних заощаджень та їхніх компонентів, виявляє можливості впливу на процес формування заощаджень за допомогою засобів макроекономічної політики;
- на основі всебічного аналізу проблеми вимушених заощаджень населення в Україні напередодні розвалу адміністративно-командної системи обґрунтовано, що монетарний надлишок (показник частки вимушених заощаджень в економіці) в Українській РСР був приблизно на третину вищим, ніж у СРСР загалом, відтак існували об’єктивні передумови для того, щоб темпи інфляції в Україні після лібералізації цін були помітно вищими порівняно з іншими пострадянськими країнами;
- за допомогою регресійного аналізу з’ясовано вплив визначників заощаджень домогосподарств та національних заощаджень в економіці України у роки ринкової трансформації; зокрема, ключовими чинниками особистих заощаджень у цей період були реальний ВВП на одну особу, частка сумарних трансфертів (крім допомог у натурі) сектору домашніх господарств у ВВП, частка податкових надходжень у ВВП і державні заощадження; основними визначниками валових національних заощаджень стали рівень заощаджень попереднього року, рівень державних заощаджень, частка суми усіх соціальних допомог сектору домогосподарств у ВВП, рівень монетизації та політичні чинники (нестабільність, спричинена проведенням виборів);
- досліджено співвідношення між приватними і державними заощадженнями в економіці України з позицій рікардівського підходу; показано, що у роки трансформаційного спаду в Україні простежувалася майже повна взаємозамінність між цими компонентами національних заощаджень; з відновленням економічного зростання масштаб такого ефекту витіснення зменшився, що розширює можливості уряду для стимулювання підвищення рівня національних заощаджень;
- на основі ґрунтовного дослідження теоретичних і практичних аспектів зарубіжного досвіду стимулювання заощаджень домогосподарств з позицій основного потоку економічної теорії та бігевіористського підходу проаналізовано відповідні стимули у вітчизняній економіці і запропоновано перспективні напрямки їх удосконалення, передовсім, використання ідеї автоматичної реєстрації працівників для участі у пенсійних програмах.
Удосконалено:
- обґрунтування тези, що наслідки політики форсованого зростання і проблеми у сфері нагромадження – відчутне зниження рівня нагромадження, погіршення його структури і перманентне зниження ефективності, хибна інвестиційна стратегія – стали одними із ключових чинників занепаду директивно-планової економіки;
- методику аналізу заощаджень інституційних секторів у трансформаційній економіці України; зокрема, показано, що використання як показника державних заощаджень суми дефіциту бюджету та інвестиційних видатків уряду дає змогу адекватно описати основні тенденції зміни державних заощаджень у вітчизняній економіці;
- методику аналізу монетарної політики у перехідній економіці України; показано, що на початку періоду трансформаційного спаду в Україні здійснювалася політика фінансового стримування, спричинена адресним кредитуванням вибраних підприємств і галузей економіки; натомість, згідно з результатами кореляційного аналізу, у перші роки відновлення економічного зростання в Україні зростання реальної процентної ставки сприяло збільшенню організованих заощаджень домогосподарств;
- методику аналізу взаємозв’язків між економічним зростанням та заощадженням у трансформаційній економіці України; зокрема, за допомогою сучасного економетричного інструментарію виявлено існування двобічного зв’язку між динамікою реального ВВП та низкою показників заощаджень, що відображає можливість формування сприятливого “зачаро-ваного кола” між збільшенням заощаджень та економічним зростанням у вітчизняній економіці.
Набули подальшого розвитку:
- дослідження впливу амортизаційної політики держави на формування заощаджень корпоративних секторів економіки; зокрема, обґрунтовано перевагу лібералізованої моделі амортизаційної системи, за якої власники основного капіталу матимуть більшу свободу у виборі амортизаційного режиму;
- методика аналізу структури системи оподаткування як чинника формування заощаджень домашніх господарств; зокрема, показано, що нещодавні законодавчі зміни, які стосуються оподаткування доходів фізичних осіб, сприяли підвищенню рівня особистих заощаджень в економіці України;
- підхід до розуміння причин катастрофічного погіршення економічної ситуації в Україні у роки трансформаційного спаду: обґрунтовано тезу про те, що основною передумовою такого несприятливого розвитку подій стало тривале зволікання з проведенням реальних реформ;
- дослідження шляхів удосконалення трансформації заощаджень в інвестиції в умовах перехідної економіки України: проаналізовано напрями підвищення ефективності використання національних заощаджень, обґрунтовано важливість врахування впливу соціокультурних та інституційних чинників на процес заощадження.
Отримані у дисертаційній роботі теоретичні результати можуть бути враховані і використані органами державної влади та управління у процесі формування макроекономічної політики. Зокрема, висновки і рекомендації, зроблені дисертантом, можна використати для прогнозування впливу заходів фіскальної та монетарної політики на заощаджувальну поведінку домогосподарств і рівень національних заощаджень загалом; для обґрунтування оптимальної системи оподаткування в Україні; для удосконалення пенсійних схем, що пропонуються системою недержавного пенсійного забезпечення; для розроблення дієвих стимулів збільшення організованих заощаджень домашніх господарств.
Теоретичні висновки, концептуальні положення і практичні результати дисертації використовуються у навчальному процесі на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка у процесі викладання курсів “Макроекономіка”, “Макроекономіка-2”, “Економіка України” (довідка № 2986–В від 2.07.2007 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються в аналітичній роботі Головного управління статистики у Львівській області (довідка № 08-11/83 від 22.06.2007 р.). Висновки і рекомендації, подані у дисертаційній роботі, використовуються Головним управлінням економіки Львівської облдержадміністрації при прогнозуванні динаміки економічних показників області, розробленні програм соціально-економічного розвитку та інших програмно-цільових документів (довідка № 40-40-1-1595 від 21.06.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Наукові результати і висновки, що виносяться на захист, отримані автором особисто. З-поміж статей, опублікованих у фахових виданнях, лише одну виконано у співавторстві; особистий внесок у ній вказано у переліку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях, серед яких: науково-практична конференція “Роль грошових заощаджень населення у розбудові економіки України” (Київ, 2002 р.); міжнародна науково-практична конференція “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Львів, 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Економіка України в євроінтеграційних процесах” (Львів, 2004 р.); міжнародна науково-практична конференція “Економічна система України. Минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 2005 р.); міжнародна науково-практична конференція “Наукова спадщина Є.Є.Слуцького: розвиток наукових ідей в економічній науці” (Київ, 2007 р.); міжнародна наукова конференція до 40-річчя економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Українська економічна наука: досягнення, проблеми, перспективи” (Львів, 2007 р.); щорічні конференції науково-педагогічних працівників Львівського національного університету імені Івана Франка у 2002–2007 роках.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано одноосібну наукову монографію “Заощадження в економіці України: макроекономічний аналіз” (обсягом 32,4 друк. арк.); дисертант є автором двох одноосібних навчальних посібників (обсягом 10,2 і 16,1 друк. арк.), співавтором двох колективних монографій (дисертанту належать 1,45 та 1,9 друк. арк.), співавтором трьох навчальних посібників (особистий внесок – 1,3, 1,05 та 0,9 друк. арк.), співавтором підручника з грифом Міністерства освіти і науки України (особистий внесок – 0,7 друк. арк.), автором 22 статей у наукових виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові. Загальний обсяг цих публікацій становить понад 77 друк. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 456 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 403 стор., у тому числі 22 таблиці і 45 рисунків на 33 стор. Список використаних джерел містить 411 найменувань на 35 стор. Робота має 5 додатків на 15 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Для збереження перспективи долучення до числа розвинених країн економіка України потребує підтримання стабільно високих темпів економічного зростання, що неможливо без істотного збільшення обсягів інвестицій. Масштаби залучення іноземного капіталу, незважаючи на позитивні зміни упродовж декількох останніх років, залишаються недостатніми. До того ж, є вагомі підстави вважати, що повне усунення перешкод для припливу капіталу може спричинити серйозні збурення в економіці. Водночас навіть за швидкого зростання мобільності капіталу в умовах глобалізації зв’язок між рівнями національних заощаджень та інвестицій залишається достатньо стійким. За таких обставин здатність мобілізувати достатні обсяги заощаджень у вітчизняній економіці є необхідною передумовою успішного розвитку країни.
2. Процес формування заощаджень починається з рішень багатьох домогосподарств відмовитися від споживання деякої частини свого поточного доходу. Тому розуміння мотивації заощаджень і механізмів дії чинників, які впливають на рішення індивідів відтермінувати споживання частини поточного доходу, є особливо важливим для прогнозування впливу заходів урядової політики на рівень особистих, а отже і національних, заощаджень.
Сучасна теорія споживання / заощадження, фундамент якої становлять теорія міжчасового вибору І.Фішера і кейнсіанська теорія функцій споживання та заощадження, сформувалася у другій половині двадцятого століття. Ключовими її елементами стали теорія життєвого циклу Ф.Модільяні, гіпотеза постійного доходу М.Фрідмана і гіпотеза випадкового блукання Р.Гола. Сьогодні теорію життєвого циклу / постійного доходу (інакше – далекоглядну теорію споживання, стандартну теорію споживання / заощадження) розглядають як широкий загальний підхід, у межах якого побудовано цілу низку різноманітних конкретних моделей. В основу сучасної теорії споживання / заощадження покладено принцип, що з перебігом часу індивіди намагаються зберігати граничну корисність своїх видатків постійною; це відображає їхнє прагнення до зрівнювання споживання як у короткостроковому, так і у довгостроковому періодах.
3. Упродовж останніх років увагу більшості дослідників проблем споживання і заощадження зосереджено на вивченні таких різновидів стандартної теорії, які враховують існування застережних заощаджень. Моделі застережних заощаджень допускають опис помітно ширшого спектру особливостей поведінки людей упродовж життєвого циклу. Водночас ця перевага обертається і суттєвим недоліком: передбачення на основі таких моделей є значно менш конкретними. З погляду багатьох науковців, сьогодні питання не в тому, чи емпіричні дані можна пояснити за допомогою деякої прийнятної моделі у межах загального підходу життєвого циклу / постійного доходу, а радше, яка саме з багатьох можливих моделей є правильною. Проте, низка серйозних питань і досі залишається без задовільної відповіді.
Перспективними напрямами подальшого розвитку сучасної теорії споживання / заощадження сьогодні вважають: моделювання рішень щодо міжчасового розподілу ресурсів індивідів паралельно з їхніми рішеннями щодо одержання освіти та розширення родини; врахування відмінностей різних видів товарів, які споживають домогосподарства; врахування відмінностей між різними видами активів, якими володіють індивіди; врахування гетерогенності домогосподарств. Загалом, поєднання теоретичного підходу життєвого циклу / постійного доходу, використання нових і повніших даних та відповідних економетричних методів їх опрацювання дає підстави сподіватися на подальший прогрес у розумінні процесів споживання та заощадження.
4. В останні роки активно розвивається бігевіористський підхід в економічній теорії, прихильники якого продовжують традиції І.Фішера та Дж.М.Кейнса і наголошують на важливості психологічних чинників при ухваленні людьми економічних рішень. У багатьох ситуаціях результати, отримані у межах бігевіористського підходу, гармонійно доповнюють висновки економічної теорії основного потоку і поглиблюють наше розуміння найрізноманітніших економічних процесів. Зокрема, визнання існування у людей проблем із самоконтролем і використання так званого гіперболічного дисконтування логічним чином пояснює надмірну чутливість споживання до змін поточного доходу, що є однією з найактуальніших проблем сучасної теорії споживання / заощадження. Загалом, врахування у моделях міжчасового вибору обмеженої раціональності індивідів і їх прагнення до взаємності у відносинах з іншими людьми дає змогу пояснити низку особливостей поведінки домогосподарств щодо міжчасового розподілу їхніх ресурсів.
Надзвичайно цікаве і складне завдання на перспективу – пов’язати гетерогенність домогосподарств з психологічними чинниками, тобто поєднати традиційний і бігевіористський підходи до аналізу міжчасових рішень індивідів. Це дало б змогу моделювати гетерогенність домогосподарств і комплексно аналізувати весь набір рішень, що їх приймають люди упродовж життєвого циклу стосовно освіти і кар’єри, одруження і кількості дітей у родині, заощадження і трансфертів іншим поколінням тощо.
5. Ґрунтовний аналіз динаміки і структури національних заощаджень в Україні після початку ринкової трансформації її економіки неможливий без дослідження особливостей перебігу економічних процесів у період занепаду директивно-планової економіки. Поступове погіршення економічної динаміки розпочалося в СРСР ще після невдалої спроби застосування економічних методів управління при проведенні реформи 1965 року. Уповільнення економічного розвитку стало закономірним наслідком політики форсованого зростання, здійснюваної керівництвом СРСР. Такий тип економічного зростання підриває свою власну основу – після досягнення високих темпів зростання вони неминуче знижуються, а серйозні диспропорції і деформації у структурі економіки залишаються. Тому максимізація темпів зростання упродовж одного-двох десятиріч не лише призводить до скорочення поточного і майбутнього споживання, але і завдає непоправної шкоди для створення передумов розширеного відтворення у тривалій перспективі.
Згідно з результатами аналізу українських вчених, одним з ключових чинників негативних тенденцій у розвитку економіки у 1980-х роках стали серйозні недоліки у сфері нагромадження та інвестування. Відчутне зниження норми нагромадження, погіршення структури нагромадження і перманентне зменшення його ефективності, хибна інвестиційна стратегія зумовили різке загострення внутрішніх суперечностей директивно-планової економіки. Характерними її ознаками наприкінці 1980-х років були накопичення спрацьованих і застарілих основних виробничих фондів, гостра нестача високотехнологічного устаткування, величезні масштаби незавершеного будівництва і надвисокі витрати на капітальний ремонт. З погляду вітчизняних вчених, здійснення якісних перетворень в економіці було неможливим без ефективного стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності і потребувало дуже серйозних змін у процесі нагромадження. Саме розв’язання назрілих проблем у сфері нагромадження українські економісти вважали тією ключовою ланкою, за допомогою якої поступово вдасться досягти системних змін в економіці загалом.
6. Загострення проблеми дефіциту споживчих товарів і послуг у другій половині 1980-х років призвело до критичного розбалансування споживчого ринку і швидкого зростання вимушених заощаджень домогосподарств. Сформувався так званий монетарний, або грошовий, надлишок, який відображав надмір купівельної спроможності населення і становив вагому загрозу інфляційного вибуху. Як свідчать результати проведеного дослідження, в Україні такий грошовий надлишок був приблизно на третину вищим, ніж у СРСР загалом. Більшість фахівців вважала монетарний надлишок серйозною перешкодою на шляху ринкової трансформації директивно-планової економіки. Зарубіжні і радянські економісти пропонували низку різноманітних заходів, спрямованих на розв’язання цієї проблеми. Проте відсутність політичної волі, а згодом вже і часу, призвели до того, що практично жодного із цих заходів не було реалізовано.
Як з’ясувалося трохи згодом, на межі 1990-х років адміністративно-командна система СРСР вичерпала останні резерви свого розвитку і виявилася цілковито неспроможною вирішувати назріле завдання широкої структурної перебудови економіки з акцентом на інтенсивні чинники зростання.
7. У країнах з ринковою економікою заощадження домогосподарств є особливо важливим компонентом національних заощаджень. Особисті заощадження тут зазвичай вивчають за допомогою декількох агрегованих показників, які подають різнобічну інформацію стосовно розвитку економічних процесів і взаємодоповнюють один одного. В Україні макроекономічні аспекти заощаджень домогосподарств аналізують на основі даних Системи національних рахунків та Балансу грошових доходів і витрат населення (БГДВН). В умовах перехідної економіки використання підходів і категорійного апарату СНР дещо ускладнене; зокрема й через недостатню якість інформаційного забезпечення. Методологія БГДВН, за оцінками вітчизняних фахівців, також містить низку суттєвих недоліків. Загалом проблема одержання достовірних і надійних статистичних даних щодо заощаджень домогосподарств в економіці України досі залишається актуальною.
У 1992–1994 роках динаміка особистих заощаджень в Україні значною мірою визначалася чинниками, успадкованими від адміністративно-командної економіки. В умовах гіперінфляції, спричиненої вимушеною лібералізацією цін, і катастрофічного зниження реальних доходів, домогосподарства швидко витрачали заощадження. Урядова стратегія фінансування дефіциту бюджету через інфляційний податок стимулювала вилучення залишків цих заощаджень з банківського сектору і переведення їх у готівку в національній та іноземній валюті. Чисті заощадження домогосподарств знизилися у 1994 році до абсолютного мінімуму.
У період відносної стабілізації вітчизняної економіки у 1995–1999 роках після запровадження повноцінної національної грошової одиниці зародилися дві важливі тенденції – поступове зростання організованих заощаджень, передовсім вкладів у банківській системі, і підвищення схильності до заощадження у національній валюті. Ці тенденції ще чіткіше проявилися у перші роки після відновлення в Україні економічного зростання, відколи обсяги заощаджень домашніх господарств помітно збільшились. Водночас і досі частка неорганізованих заощаджень, зокрема в іноземній валюті, залишається значною.
8. Як свідчать результати емпіричних досліджень, вплив більшості чинників заощаджень домогосподарств у країнах з перехідною економікою є аналогічним їх дії у країнах з розвиненою економікою. Згідно з результатами регресійного аналізу на основі даних Системи національних рахунків за 1992–2004 роки, ключовими визначниками особистих заощаджень в Україні у цей період були реальний ВВП на одну особу, частка сумарних трансфертів (крім допомог у натурі) сектору домашніх господарств у ВВП, частка податкових надходжень у ВВП та державні заощадження. Високі значення скоригованого коефіцієнта детермінації та F-статистик свідчать про наявність тісного зв’язку між рівнем заощаджень домогосподарств і згаданими змінними та достовірність отриманих результатів. Оскільки друга зі згаданих змінних є важливою складовою доходу домогосподарств, а третя – вагомо впливає на нього, то видається обґрунтованим такий загальний висновок: динаміка особистих заощаджень за умов серйозних соціально-економічних збурень, притаманних періоду ринкової трансформації економі-ки, визначалася передовсім змінами реального доходу домашніх господарств.
9. Незважаючи на різке зниження у роки трансформаційного спаду, у 2004 році валові та чисті національні заощадження як частка ВВП в Україні повернулися до своїх рівнів початку 1990-х років. Водночас у реальних величинах ці показники не досягли ще й 60% рівня 1990 року. На різних етапах трансформаційного процесу роль тих чи інших компонентів валових внутрішніх заощаджень як джерел інвестування вітчизняної економіки помітно змінювалася. Після остаточної ліквідації у 1993 році монетарного надлишку, нагромадженого за останні роки директивно-планової економіки, приватних заощаджень стало недостатньо для нейтралізації від’ємних державних заощаджень і забезпечення процесу інвестування. У 1994–1998 роках окрім приватних заощаджень суттєву роль у фінансуванні інвестицій відігравали заощадження іноземців, а у 1999–2004 роках – державні заощадження.
Основними визначниками валових національних заощаджень в Україні у 1992–2004 роках були рівень заощаджень попереднього року, рівень державних заощаджень, частка суми усіх соціальних допомог сектору домогосподарств у ВВП, рівень монетизації (М2 / ВВП) та політичні чинники (нестабільність, спричинена проведенням виборів). На рівень чистих національних заощаджень вагомо впливали ще й реальний ВВП на одну особу і частка соціальних допомог та інших поточних трансфертів (окрім допомог в натурі) у валовому скоригованому доході сектору домашніх господарств. Така відмінність може відображати особливо вагоме значення особистих заощаджень у формуванні чистих національних заощаджень.
10. Серйозні негативні наслідки для процесу відтворення в Україні мало порушення у роки трансформаційного спаду гармонійності розподілу валового наявного доходу між інституційними секторами економіки. Податкова система країни у цей час була орієнтована на збільшення частки використовуваних доходів сектора загального державного управління за рахунок зниження часток підприємств і домашніх господарств. Як наслідок, упродовж декількох років чисті заощадження сектору нефінансових корпорацій залишалися від’ємними на рівні приблизно 10% ВВП. Ситуація помітно поліпшилася лише з відновленням в Україні економічного зростання.
Ще одним ключовим чинником динаміки заощаджень підприємств була амортизаційна політика держави, яка на всіх етапах характеризувалася низкою серйозних недоліків. У 1992–1994 роках унаслідок неповної індексації основних фондів амортизаційні відрахування підприємств були практично зведені до нуля. Натомість після індексації основних фондів у 1995–1996 роках зростання обсягів амортизації штучно стримувалося за допомогою використання знижувальних коефіцієнтів. Запроваджена у 1997 році нова амортизаційна модель також недостатньо повно враховує особливості економіки України на етапі її ринкової трансформації, зокрема проблематичність застосування методу прискореної амортизації для значної кількості підприємств. Оптимальною моделлю амортизаційної системи в Україні може стати лібералізована система, яка враховуватиме вільний вибір власниками основного капіталу амортизаційного режиму і право на його зміну відповідно до власних інтересів у межах державного регламенту.
11. Аналіз державних заощаджень в Україні пов’язаний з помітними методологічними труднощами. Як свідчать результати низки досліджень вітчизняних вчених, дані щодо валових заощаджень сектора загального державного управління, ймовірно, не виявляють навіть достовірної тенденції зміни заощаджень держави. Тому як показник державних заощаджень, згідно з достатньо поширеною зарубіжною практикою, запропоновано викорис-товувати суму дефіциту бюджету та інвестиційних видатків уряду. У межах такого підходу динаміка державних заощаджень в Україні безпосередньо визначається динамікою дефіциту бюджету.
У перші роки трансформаційного спаду бюджетні дефіцити були особливо значними, що обґрунтовувалося необхідністю підтримання виробництва і соціального захисту населення. Емісійне фінансування дефіциту у 1992–1994 роках стало ключовим чинником гіперінфляції в Україні. Перехід до боргового фінансування дефіциту бюджету у 1995–1999 роках розірвав зв’язок між генеруванням інфляційних очікувань і прискоренням темпів інфляції, проте спричинив зростання державного боргу. На початку 2000-х років основним джерелом фінансування дефіциту стали зовнішні позики, що посилює вразливість боргової позиції уряду до зовнішніх збурень. Після декількох років фактично бездефіцитного бюджету у 2004–2007 роках проблема дефіциту бюджету в Україні знову актуалізувалася.
12. Згідно з результатами емпіричних досліджень, за допомогою заходів фіскальної і, меншою мірою, монетарної політики, можна помітно впливати на динаміку національних заощаджень і їхніх компонентів. Визначення оптимального рівня втручання держави у функціонування економіки і забезпечення ефективності цього втручання є одним з ключових завдань сучасної економічної науки. З теоретичного погляду, ціла низка чинників може знижувати результативність впливу фіскальної політики на ситуацію в економіці країни загалом і на процес заощадження зокрема. Проте більшість науковців погоджується, що рівність Рікардо, яка заперечує дієвість фіскальної політики, може розглядатися лише як більш чи менш вдале наближення.
З позиції формування ефективної макроекономічної політики, ступінь взаємозамінності державних і приватних заощаджень має ключове значення. Обмежений характер ефекту витіснення приватних заощаджень державними забезпечує урядові певні засоби впливу на динаміку національних заощаджень. В Україні у 1992–1998 роках простежувалася майже повна взаємозамінність державних і приватних заощаджень. У наступні роки масштаб такого ефекту витіснення зменшився, що розширює можливості уряду сприяти зростанню рівня національних заощаджень.
13. Відсутність послідовної і виваженої політики у сфері оподаткування несприятливо впливає на перебіг економічних процесів в Україні, у тому числі і на формування національних заощаджень. Структура системи оподаткування, зокрема співвідношення оподаткування доходів та споживання індивідів, може впливати на їхні рішення щодо міжчасового розподілу своїх ресурсів. Як свідчать результати проведеного аналізу, нещодавні зміни законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб (перехід до плоскої шкали, продовження мораторію на оподаткування процентів за депозитами) сприяли підвищенню рівня заощаджень домогосподарств в Україні. Відображенням цих законодавчих змін на макроекономічному рівні стало зростання упродовж 2004–2005 років частки непрямих податків у податкових надходженнях на 10%.
Низький рівень заощаджень значної більшості домогосподарств становить серйозну проблему на мікроекономічному рівні. Один з шляхів її розв’язання передбачає застосування економічних, зокрема податкових, стимулів для збільшення особистих заощаджень, орієнтованих передовсім на групи населення з низькими доходами і з доходами, нижчими за середні. Згідно з результатами досліджень зарубіжних фахівців, за використання науково обґрунтованих підходів програми стимулювання пенсійних заощаджень можуть бути достатньо ефективними.
З початком пенсійної реформи і формуванням основ третього рівня системи пенсійного забезпечення в Україні також запроваджено елементи податкового стимулювання пенсійних заощаджень. Як свідчить порівняльний аналіз, пропоновані вітчизняним домогосподарствам стимули є достатньо вагомими. Ключовими передумовами успішності системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні є завоювання довіри населення і забезпечення широкого вибору надійних фінансових інструментів для інвестування пенсійних коштів.
14. На розвиток економічної ситуації в Україні у перші роки трансформаційного спаду несприятливо вплинуло проведення декількома урядами політики фінансового стримування, зумовлене збереженням строгого державного регулювання на кредитному ринку після лібералізації ринків благ і факторів виробництва. Адресне кредитування вибраних підприємств та галузей економіки унеможливлювало дію ринкового механізму досягнення рівноваги на ринку позичкових коштів і ускладнило діяльність фінансових посередників. Інфляційний податок став основним джерелом фінансування дефіциту бюджету, а фінансовий ринок розпався на два окремі ринки – у національній та іноземній валюті. Гостро відчувалася нестача інвестиційних ресурсів, що виявилося одним із ключових чинників високих темпів спаду виробництва. Водночас після відмови від адресного кредитування вже у 1996 році основні негативні наслідки політики фінансового стримування було здебільшого подолано.
Важливим показником, який відображає ступінь розвиненості фінансової системи і є одним із чинників заощаджень, вважають рівень монетизації. Згідно з результатами регресійного аналізу, в Україні рівень монетизації був значущим визначником національних заощаджень. Низка особливостей перехідної економіки не дає змоги вичерпно дослідити вплив реальної процентної ставки на міжчасовий вибір домогосподарств в Україні. Все ж кореляційний аналіз свідчить про позитивний зв’язок між реальною процентною ставкою і темпами зростання вкладів у національній валюті у перші роки відновлення економічного зростання. Навіть якщо значна частина приросту вкладів у банківській системі спричинена перетворенням неорганізованих заощаджень в організовані, зростання реальної процентної ставки відіграло тут вагому роль. Оскільки саме проблема залучення заощаджень домогосподарств для процесу інвестування є надзвичайно актуальною для України, такий висновок є важливим вже сам по собі.
15. З погляду автора, доволі поширена думка, що головною причиною катастрофічного погіршення ситуації в Україні у 1990-х роках став вибір хибного шляху реформ – шокової терапії, не має достатніх підстав. Автор обґрунтовує дві тези: 1) Україна не обирала шокову терапію; 2) шокової терапії в Україні не було.
Україна не обирала шокову терапію, оскільки лібералізація цін у січні 1992 року була вимушеною і єдино можливою, в умовах спільного тоді економічного простору, реакцією на лібералізацію цін у Росії. В Україні не було шокової терапії, оскільки остання передбачає цілісний набір заходів, які повинні строго узгоджуватися між собою не лише концептуально, а й у часі. Навпаки, якраз тривале зволікання з проведенням реформ і “пошуки власного шляху”, які стали яскравим прикладом “послідовності невдалих спроб”, спричинили особливо глибокий трансформаційний спад і невиправдано значне зниження рівня життя людей. Як наслідок, економічне зростання в Україні відновилося лише у 2000 році.
Згідно з результатами емпіричних досліджень, у довгостроковому періоді між економічним зростанням і національними заощадженнями простежується тісна кореляція. Усебічний аналіз причинно-наслідкових зв’язків між зростанням і заощадженням є сьогодні одним з найактуальніших завдань економічної теорії. З огляду на забезпечення передумов для усталеного зростання особливо важливим видається існування у вітчизняній економіці двобічного зв’язку між динамікою реального ВВП і кількома показниками заощаджень, виявлене за допомогою економетричних розрахунків. Це відображає можливість формування у національній економіці сприятливого “зачарованого кола”: економічне зростання збільшення реальних доходів населення підвищення рівня заощадження збільшення нагромадження капіталу економічне зростання.
16. Одним із ключових завдань нинішнього етапу реформування української економіки є удосконалення механізму трансформації заощаджень в інвестиції. Для формування інвестиційної моделі розвитку вітчизняна економіка потребує тривалих стабільних темпів приросту інвестицій в основний капітал, вищих за темпи зростання ВВП, що дасть змогу провести модернізацію виробництва і уможливить поступове збільшення випуску конкурентоспроможної продукції.
Важливим компонентом розв’язання цієї проблеми постає підвищення ефективності використання національних заощаджень, рівень яких упродовж останніх кількох років був достатньо високим. Досягти цього можна за допомогою політики активного і цілеспрямованого стимулювання інвестиційного процесу, координації для цього зусиль уряду і підприємницьких структур, досягнення реальних результатів у протидії незаконному вивезенню капіталу і тіньовій економічній діяльності. Лібералізація правил гри в одних сферах капіталоутворення поряд з підвищенням ролі держави в інших можуть помітно поліпшити інвестиційний клімат у країні і сприяти повнішому перетворенню наявних національних заощаджень в реальні інвестиції.
Неодмінною передумовою забезпечення в Україні усталеного економічного зростання є усвідомлення важливості соціокультурних та інституційних чинників. Як свідчить досвід останніх десятиріч, успіху досягають лише ті країни, яким вдається оптимально поєднати свою традиційну соціокультурну систему з новітніми науково-технологічними досягненнями. Роль інституційних чинників помітно зростає саме у періоди якісних змін господарської системи. Сьогодні фактично визнано, що однією з основних причин труднощів перехідного періоду стало недооцінювання інституційних аспектів у процесі ринкової трансформації директивно-планової економіки. Інституційні деформації, особливо у роки трансформаційного спаду, несприятливо вплинули як на формування національних заощаджень в Україні, так і на перетворення їх в інвестиції.
17. Водночас підвищення рівнів заощаджень та інвестицій у вітчизняній економіці не є універсальним і безумовним рецептом успіху. Вони радше можуть відіграти роль двигуна зростання за умов формування належного макроекономічного та інституційного середовища і проведення послідовної економічної політики. Лише за таких обставин підвищення рівня національних заощаджень трансформується у сталі високі темпи еконо-мічного зростання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Акиндинова Н. Склонность населения России к сбережению: тенденции 1990-х годов // Вопросы экономики. – 2001. – № 10. – С. 80– 96.
2.Андреев С.Ю. Наше прошлое, настоящее, будущее: структура власти и задачи общества // Постижение: Социология. Социальная политика. Экономическая реформа / Ред.-сост. Ф.М.Бородкин, Л.Я.Косалс, Р.В.Рывкина. – М.: Прогресс, 1989. – С. 481–587.
3.Аристотель. Сочинения: В 4-х т. Т.4 / Пер. с древнегреч.– М.: Мысль, 1983. – 830 с.
4.Аслунд А. Розбудова капіталізму / Пер. з англ. – К.: Дух і літера, 2003. – 636 с.
5.Бакун О. Оподаткування доходів фізичних осіб від їх депозитних вкладів // Вісник НБУ. – 2003. – № 5. – С. 10–13.
6.Безуглий А. Про вилучення амортизаційних відрахувань підприємств // Економіка України. – 1999. – № 5. – С. 36–43.
7.Біленко Ю. Теорії економічного зростання ендогенного типу: нова парадигма чи доповнення неокласичної моделі // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2001. – Спецвип. 8. – С. 171–176.
8.Блауґ М. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ. – К.: Основи, 2001. – 670 с.
9.Богачев В. Увековечить стагфляцию? // Вопросы экономики. – 1991. – № 1. – С. 3–17.
10.Богдановська Т. Оподаткування депозитів: джерело наповнення держбюджету чи гальмо на шляху внутрішнього інвестування // Вісник НБУ. – 2003. – № 8. – С. 14–16.
11.Болховітінова О.Ю. Амортизація як елемент розрахунку зведеного балансу фінансових ресурсів (методологія прогнозних обчислень) // Економіка і прогнозування. – 2005. – № 1. – С. 77–91.
12.Болховітінова О.Ю. Валове нагромадження основного капіталу в перехідній економіці України // Національні заощадження та економічне зростання / Інститут екон. Прогнозув.; за ред. д.е.н. Б.Є.Кваснюка. – К.: “МП Леся”, 2000. – С. 189–213.
13.Болховітінова О.Ю. Інвестиційний потенціал амортизаційної політики // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Інститут екон.прогнозув.; Фенікс, 2003. – С. 668–684.
14.Болховітінова О.Ю., Мар’єнко А.В. Реноваційні пріоритети інвестиційної політики України // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця. – К.: Інститут екон.прогнозув.; Фенікс, 2003. – С. 659–668.
15.Борисенко З. Амортизаційна політика в умовах самофінансування // Економіка Радянської України. – 1989. – № 6. – С. 48–54.
16.Борисенко З. Використання амортизаційних відрахувань // Економіка Радянської України. – 1987. – № 1. – С. 11–19.
17.Булатов А. Капиталообразование в России // Вопросы экономики. – 2001. – № 3. – С. 54–68.
18.Булатов А. Россия в мировом инвестиционном процессе // Вопросы экономики. – 2004. – № 1. – С. 74–84.
19.Буняк В. Моделювання інфляційного процесу в перехідній економіці України // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 1999. – Вип. 5. – С. 265–274.
20.Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 682 с.
21.Бюлетень НБУ. – 2007. – № 1. – 192 с.
22.Ванчурова А. Зміни в податкових системах // Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – С. 263–296.
23.Ватаманюк М. Особливості поведінки споживача в умовах ринкової трансформації економіки України // Вісник Львівського Університету. Сер. економічна. – 1999. – Вип. 29. – С. 59–66.
24.Ватаманюк М. Особливості споживанння домогосподарств в командно-адміністративній економіці // Вісник Львівського Університету. Сер. економічна. – 2004. – Вип. 33. – С. 96–103.
25.Ватаманюк О. До питання про динаміку заощаджень в умовах ринкової трансформації економіки України // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2000. – Вип. 6. – С. 87–91.
26.Ватаманюк О. Категорія заощадження в класичній економічній теорії // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2001. – Спецвип. 8. – С. 145–149.
27.Ватаманюк О. Монетарний надлишок та його економічні наслідки // Фінанси України. – 2002. – № 7. – С. 14–24.
28.Ватаманюк О. Особливості заощаджень домогосподарств у країнах з перехідною економікою // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2002. – Спецвип. 10. – С. 57–61.
29.Ватаманюк О. Заощадження домогосподарств в умовах перехідної економіки України та деякі проблеми їх вивчення // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2003. – Вип. 32. – С. 195–203.
30.Ватаманюк О. Застережний мотив заощаджень домогосподарств у сучасній теорії споживання та заощадження // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2003. – Вип. 12. – С. 117–123.
31.Ватаманюк О. Процентна ставка як чинник особистих заощаджень // Фінанси України. – 2003. – № 8. – С.109 – 115.
32.Ватаманюк О. Сподівання домогосподарств як чинник особистих заощаджень // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2004. – Спецвип. 13. – С. 69–74.
33.Ватаманюк О., Орловська А. Вихідні умови трансформаційного процесу в Україні з погляду моделі Сехея–Веґа // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2004. – Вип. 33. – С. 539–545.
34.Ватаманюк О. Роль часових уподобань індивідів у теорії споживання / заощадження // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. збірник ЛНУ імені Івана Франка. – 2005. – Спецвип. 14. – С. 208–214.
35.Ватаманюк О. Фіскальна політика і приватні заощадження в Україні // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. – Сер. економічна. – 2005. – Вип. 668. – С. 156–160.
36.Ватаманюк О. Чинники заощаджень домогосподарств у ринковій економіці // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2005. – Вип. 34. – С. 239–247.
37.Ватаманюк О.З. Біхевіористський підхід у сучасній економічній теорії // Економічна теорія. – 2006. – № 1. – С. 40–51.
38.Ватаманюк О. Заощадження підприємств у період ринкового реформування економіки України // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. – Сер. економічна. – 2006. – Вип. 743. – С. 3–8.
39.Ватаманюк О. Значення особистих заощаджень у період ринкового реформування економіки України та деякі загальні проблеми їх вимірювання // Вісник НЛТУ України. – 2006. – Вип. 16.5. – С. 161–167.
40.Ватаманюк О. Проблеми у сфері нагромадження як один із ключових чинників занепаду директивно-планової економіки // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. – Сер. економічна. – 2006. – Вип. 36. – С. 20–26.
41.Ватаманюк О. Стимулювання заощаджень домогосподарств: підходи і проблеми // Вісник Львівської комерційної академії. – Сер. економічна. – 2006. – Вип. 22. – С. 158–164.
42.Ватаманюк О. Сучасна теорія споживання / заощадження: стан і перспективи // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2006. – Вип. 35. – С. 80–91.
43.Ватаманюк О. Визначники особистих заощаджень в економіці України // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 75–83.
44.Ватаманюк О. Динаміка, структура та чинники національних заощаджень в Україні у 1992–2004 роках // Фінанси України. – 2007. – № 4. – С. 58–68.
45.Ватаманюк О. Економічне зростання в Україні і процес заощадження // Вісник Львівського університету. – Сер. економічна. – 2007. – Вип. 37(1). – С. 107–113.
46.Ватаманюк О. Структура системи оподаткування як чинник особистих заощаджень в економіці України // Вісник НЛТУ України. – 2007. – Вип. 17.3. – С. 223–229.
47.Вахненко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки. –К.: Альтерпрес, 2000. – 152 с.
48.Вахненко Т.П. Перспективні напрями політики державних запозичень в Україні // Економіка і прогнозування. – 2005. – № 1. – С. 65–76.
49.Вітлінський В.В., Скрипник А.В. Аналіз діяльності податкової системи України // Фінанси України. – 2005. – № 12. – С. 19–31.
50.Воронов А. О проблемах преодоления дефицита и методах регулирования потребительского рынка // Вопросы экономики. – 1990. – № 1. – С. 26–32.
51.Воронова Л., Петрик О. Монетарний розвиток в Україні // Вісник НБУ. – 1998. – № 6. – С. 3–7.
52.Всемирная история экономической мысли: В 6 т. Т.6. Кн. 1 / МГУ им. М.В.Ломоносова. Гл. ред. кол.: В.И.Черковец (гл. ред.) и др. – М.: Мысль, 1997. – 782 с.
53.Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє / Пер. з англ. – К.: Основи, 1993. – 238 с.
54.Гаврилишин О., Ізворскі І., Ван Рооден Р. Зростання у перехідних економіках протягом 1990–1997 років: економетричний аналіз, який можна застосувати для України // Україна на роздоріжжі. Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ. Київ: Фенікс, 1998. – С. 18–53.
55.Гайдай Т.В. Інституція як інструмент інституційного економічного аналізу // Економічна теорія. – 2006. – № 2. – С. 53–64.
56.Гайдар Е. Логика реформ // Вопросы экономики. – 1993. – № 2. – C. 12–16.
57.Гальчинський А. Макроекономічні та монетарні передумови політики зростання // Вісник НБУ. – 2004. – № 8. – С. 6–8.
58.Гальчинський А. Стабілізація гривні: проблеми та перспективи // Вісник НБУ. – 2002. – № 7. – С. 9–12.
59.Гальчинський А. Стабільність гривні та проблема її забезпечення // Економіка України. – 2004. – № 2. – С. 4–11.
60.Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Основи, 1996. – 413 с.
61.Геєць В.М. Вибір шляхів до ринку // Перехідна економіка: Підручник / В.М.Геєць, Є.Г.Панченко, Е.М.Лібанова та ін.; За ред. В.М.Гейця. – К.: Вища школа, 2003. – С. 44–60.
62.Геєць В. Макроекономічний прогноз розвитку економіки України до 1995 року // Економіка Радянської України. – 1991. – № 4. – С. 16–27.
63.Геєць В. Пропорція “нагромадження – споживання” і стратегія розвитку економіки Української РСР // Економіка Радянської України. – 1990. – № 1. – С. 14–24.
64.Геєць В.М. Уроки та перспективи ринкових реформ і довгострокового економічного зростання в Україні // Економічна теорія. – 2004. – № 2. – С. 3–24.
65.Геєць В.М. Уроки та перспективи ринкових реформ і довгострокового економічного зростання в Україні (закінчення) // Економічна теорія. – 2004. – № 3. – С. 3–27.
66.Голубка С. “Економічна система” М.А.Балудянського. – Львів: Світ, 1998. – 229 с.
67.Горська О.В. Національні рахунки України (можливості аналізу і прогнозу). – Київ, 2000. – 70 с.
68.Грабинський І. Еколого-економічна система України. Порівняльний аналіз. – Львів: НТШ, 1997. – 240 с.
69.Гриценко А.А. Економічна теорія у сучасному суспільстві // Економічна теорія. – 2004. – № 1. – С. 3–8.
70.Гриценко А.А. Особливості ринкової трансформації інверсійного типу // Перехідна економіка: Підручник / В.М.Геєць, Є.Г.Панченко, Е.М.Лібанова та ін.; За ред. В.М.Гейця. – К.: Вища школа, 2003. – С. 37–44.
71.Гриценко А., Кричевська Т. Монетарна стратегія: шлях до ефективної грошово-кредитної політики. Стаття третя. Основні засади побудови і запровадження середньострокової монетарної стратегії в Україні // Вісник НБУ. – 2006. – № 7. – С. 8–22.
72.Гриценко А.А., Малий І.Й. Фіскальна політика в перехідний період // Перехідна еконо