БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ……………………………………………………...
1.1. Еволюція поглядів на сутність кредитних відносин і банківського кредиту……………………………………………………………
1.2. Інноваційний розвиток і місце банківського фінансування в його забезпеченні………………………………………………………………..
1.3. Особливості взаємодії банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки в сучасних умовах……………………….
Висновки до розділу 1……………………………………………………...
РОЗДІЛ 2. БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ: ЧИННИКИ СТРИМУВАННЯ ТА АКТИВІЗАЦІЇ …………………………………………………………………...
2.1. Фінансово-кредитне забезпечення інноваційного розвитку економіки…………………………………………………………………………
2.2. Мотиваційні чинники банківського кредитування інноваційного розвитку економіки……………………………………………..
2.3. Роль державних заходів у стимулюванні інноваційного розвитку…………………………………………………………………………...
Висновки до розділу 2……………………………………………………...
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ………………………………………………………...
3.1. Формування інноваційної стратегії розвитку банківських організацій ……………………………………………………………………….
3.2. Механізми активізації кредитної діяльності банківських організацій в інноваційній сфері………………………………………………..
Висновки до розділу 3……………………………………………………...
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...

ВСТУП
Актуальність теми. В останні десятиріччя в Україні спостерігається стрімкий розвиток відносин банківського кредитування. Банківське система стає провідним сектором економіки. Загальний інвестиційний потенціал країни характеризується низькою економічною ефективністю, що приводить до уповільнення інноваційного розвитку економіки. За умов, коли ступінь розвитку й динамізму науково-технічної сфери визначає конкурентоспроможність країни на міжнародних ринках в довгостроковій перспективі, значно актуалізується потреба в активному використанні існуючих сьогодні переваг банківського кредиту для часткового вирішення проблеми фінансового забезпечення інноваційного розвитку економіки.
Дана проблема актуальна для всіх країн світу, включаючи Україну, оскільки саме інноваційний шлях розвитку економіки дозволяє країні не лише зберегти або ефективно використати наявний науково-технічний потенціал, а й через його примноження забезпечити соціально-економічне процвітання нації в довгостроковій перспективі. Процес переходу до інноваційного розвитку економіки в Україні є надзвичайно суперечливим і складним, зважаючи на незавершеність ринкової трансформації та відсутність ефективного ринкового механізму. Одним з основних шляхів подолання існуючих суперечностей є своєчасна теоретична розробка та практична реалізація господарських схем, орієнтованих на генерування та спрямування в систему економічного відтворення додаткових інвестиційно-інноваційних ресурсів.
Надзвичайна важливість цих питань зумовила появу наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Теоретичну основу дослідження кредитування і з’ясування його ролі в економічному житті суспільства було закладено в працях таких представників світової економічної думки, як А. Сміт, К. Маркс, А. Маршалл, Й. Шумпетер, Дж. М. Кейнс, Г. Гросман, Е. Денісон, Р. Ландау, І. Фішер, Д. Норт та інші. Серед російських вчених варто відзначити напрацювання з цієї тематики Л. К. Гурієвої, І. Б. Гуркова, Х. Б. Дусаєва, В. Л. Іноземцева, Ю. П. Морозова та інших.
Різноманітні аспекти зазначеної проблематики висвітлено у працях вітчизняних вчених економістів: В. П. Александрової, Л. К. Безчасного, В. М. Гейця, А. П. Гречана, М. П. Денисенка, П. С. Єщенка, Б. А. Маліцького, Б. Є. Кваснюка, В. П. Семиноженка, Л. І. Федулової, А. А. Чухно, М. В. Шарка та І. А. Шовкуна, які займаються питаннями впливу інноваційних чинників на економічний розвиток, вивченням ролі держави в трансформаційних процесах.
Значну увагу до вивчення подальших шляхів розвитку сучасного суспільства та з’ясування місця в економічному вченні таких категорій як наука, знання, людський капітал, інтелектуальна власність та трансферт технологій у своїх роботах приділили Ю. М. Бажал, О. Ю. Буров, О. Б. Бутнік-Сіверський, В. Д. Базилевич, З. С. Варналій, В. І. Кондрашова-Діденко. Таким аспектам як кредитні відносини та фінансове забезпечення інноваційної діяльності присвятили свої роботи З. М. Васильченко, О. В. Васюренко, О. В. Дзяд, О. В. Красовська, М. І. Крупка, А. Я. Кузнєцова, О. О. Лапко, В. Д. Лагутін, Б. Л. Луців, Т. В. Майорова, П. В. Матвієнко, С. В. Онишко, В. Л. Осецький, А. А. Пересада, Б. І. Пшик, Ю. М. Уманців, C. А. Циганов, Н. І. Чухрай та інші.
Водночас, стрімкий розвиток економічних відносин в останні десятиріччя породив нові виклики на шляху становлення конкурентоспроможної національної економіки. Це ставить перед науковим співтовариством нові запитання, відповіді на які мають бути адекватні потребам сьогодення та найближчого майбутнього.
Особливої ваги набуває проблема комплексного вивчення ресурсної ролі банківського кредитування в інвестиційно-інноваційній сфері. Нагальна потреба прискорення інноваційного розвитку економіки формує попит на нові механізми залучення банківського кредиту в інноваційні процеси. Дослідження в цьому напрямі відкривають додаткові можливості для розробки і побудови ефективного механізму кредитування інноваційного розвитку економіки, а також розширення участі фінансово-кредитних інститутів у процесах суспільного відтворення в Україні. Важливість зазначених наукових проблем, їх теоретична та практична значимість, і при цьому недостатній рівень теоретичної розробленості в Україні, обумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, об’єкт і предмет дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною тематики науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною держбюджетною темою №06 БФ 040-01 «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя». Особистий внесок автора полягає у проведенні комплексного дослідження ролі банківського кредитування в забезпеченні інноваційного розвитку економіки України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розкритті сутності банківського кредитування інноваційного розвитку економіки, визначенні особливостей його здійснення в Україні, а також розробці комплексу теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо посилення ролі банківського кредиту в інноваційних процесах вітчизняної економіки.
Зазначена мета визначила постановку та розв’язання наступних завдань дослідження:
- проаналізувати еволюцію сутності банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки;
- узагальнити і систематизувати теоретичні та практичні засади банківського кредитування для повнішого розуміння економічної природи цього поняття в сучасних умовах;
- виявити й охарактеризувати особливості банківського кредитування інноваційного розвитку економіки;
- проаналізувати стан фінансового забезпечення інноваційного процесу в Україні та оцінити існуючу практику банківського інноваційного кредитування;
- дослідити основні мотиви активізації участі банків у кредитуванні інноваційного сектору економіки;
- визначити роль держави в регулюванні банківського механізму фінансування інноваційного розвитку;
- запропонувати шляхи активізації банківського кредитування інноваційного розвитку економіки України.
Об’єктом дослідження є економічні відносини між суб’єктами господарювання у процесі фінансування розвитку економіки.
Предметом дослідження визначено сукупність теоретичних, методологічних та організаційних засад банківського кредитування інноваційного розвитку економіки.
Методи дослідження. Головними методами дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи. Для осмислення сучасної економічної сутності категорій банківського кредиту та інноваційного розвитку економіки в першому розділі використано системний, загальнотеоретичний та еволюційний підходи наукового пізнання (п. 1.1, 1.2). У цьому ж розділі застосовано метод системного аналізу для дослідження особливості взаємозв’язку відносин банківського кредитування та інноваційного розвитку (п. 1.3). У другому розділі, за допомогою економіко-статистичних методів проведено аналіз сучасної практики банківського кредитування інноваційних процесів та функціонування системи фінансово-кредитної підтримки економічного розвитку (п. 2.1). Механізми державного впливу на процеси банківського кредитування інноваційного розвитку економіки та мотиви активізації забезпечення інноваційного розвитку фінансово-кредитними установами досліджено за допомогою системного та структурного підходів, а також із застосуванням елементів ретроспективного аналізу інформації та статистичних методів (п. 2.2, 2.3). Для дослідження ролі банківського кредиту в інноваційному розвитку економіки в третьому розділі застосовано методи абстрагування, аналітично-графічної формалізації, групування, порівняння статистичних даних, математичного аналізу та ймовірнісний підхід (п. 3.1, 3.2). При цьому всі явища розглянуто в процесі постійної взаємодії та динаміки. Всі розрахунки, а також економетричне оцінювання рівнянь моделі було виконане на базі програмних пакетів MS Excel та Eviews 4.0.
Інформаційна база дослідження. У дисертаційній роботі були використані результати досліджень вітчизняних та іноземних авторів, викладені в монографічних працях і періодичних виданнях, економічні звіти науково-дослідницьких центрів, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та відповідних міжнародних і закордонних організації, а також законодавчі та нормативні акти України та іноземних держав.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено комплексне дослідження процесу банківського кредитування інноваційного розвитку економіки й отримано практичні результати щодо вирішення питань, пов’язаних з активізацією діяльності банків в інноваційній сфері. Найвагоміші результати, які становлять особистий здобуток автора, характеризують наукову новизну дисертаційної роботи і виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
- визначено сутність банківського кредитування як системи економіко-культурних відносин між кредитором та позичальником, до якої належать не лише економічні, але й правові, етичні, організаційні та інші відносини. Доведення доцільності такого визначення базовано на тому, що сучасне банківське кредитування як процес є комплексом взаємопов'язаних організаційно-культурних, техніко-технологічних, інформаційних, фінансових, юридичних та інших операцій, які становлять цілісну систему дій спеціалізованого підрозділу банківської інституції щодо надання фінансової послуги як засобу задоволення потреби клієнта в досягненні ним економічного ефекту, в тому числі через реалізацію інноваційних проектів;
- розроблено економіко-математичну модель, що описує залежність обсягів потенційних кредитних ресурсів банківського сектору від таких показників, як грошовий дохід населення, результат фінансової діяльності підприємств, індекс споживчих цін і відсоткова ставка по депозитах, та аргументовано доцільність її використання для виявлення тенденцій розвитку грошово-кредитних відносин в національній економіці. Доведено, що дана модель уможливлює визначення тих сфер і/або секторів економіки України, державна підтримка яких спроможна активізувати банківське кредитування інноваційного розвитку;
удосконалено:
- зміст категорії «інноваційний розвиток економіки» через поєднання інституційного підходу та підходу, де інноваційний розвиток звужено до сукупності заходів у межах стратегічного управління. Нове розуміння інноваційного розвитку дає можливість вибудовувати ефективнішу національну інноваційну стратегію економічного розвитку;
- підходи до державного регулювання банківського кредитування інноваційно-орієнтованої економіки відповідно до загальнодержавної інноваційної стратегії розвитку національної економіки. Запропоновано реформування гарантійного механізму для створення повноцінної системи пільгового рефінансування комерційних банків, а також рекомендовано внести зміни у податкове законодавство в частині диференціації ставки податку на прибуток комерційних банків залежно від напрямів використання ресурсів фінансовою установою;
- методику застосування в Україні європейської системи оцінки показників інноваційної сфери шляхом виокремлення восьми основних показників з урахуванням особливостей національного статистичного обліку. Дана система уможливлює міжнародні порівняння за важливими позиціями, які є вагомими у визначенні конкурентоспроможності економіки в сучасних умовах;
дістало подальший розвиток:
- гіпотеза, що була теоретично обґрунтована Б. А. Маліцьким, І. О. Булкіним, О. С. Поповичем та Т. В. Шокун (щодо зміни ролі науки у суспільному розвитку залежно від рівня її фінансового забезпечення). З використанням математичного аналізу положення гіпотези підтверджено практично, а також виявлено, що за рівня фінансування наукової сфери, нижчого критичної межі (дану межу визначають емпірично для кожної країни), економічна функція інвестування не просто не виконується, але й відбуваються дестимулювання економічного розвитку. Хронічне недофінансування призводить до руйнування інноваційного потенціалу, науковий сектор повністю виключається з економічного життя країни, не здійснюючи на нього жодного впливу;
- методика використання коефіцієнтів монетизації економіки (коефіцієнтів Маршалла), шляхом адаптації її для визначення основних параметрів динаміки забезпеченості інноваційного розвитку живими грошима на прикладі економіки України, що дозволяє за допомогою статистичних методів оцінити рівень задоволення поточної потреби економіки в кредитних коштах.
Практичне значення одержаних результатів полягає у проведенні комплексного аналізу взаємозв’язку банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки, а також у розробці рекомендацій з активізації банківського кредитування інноваційного розвитку економіки. Одержані наукові результати можуть бути використані в наукових установах і навчальних закладах при виконанні наукових досліджень та при викладанні низки наукових дисциплін, а також державними інституціями в процесі здійснення інноваційної політики держави.
Основні наукові положення, висновки та рекомендації дисертації знайшли практичне застосування у роботі структурних підрозділів ВАТ «Кредитпромбанк» (довідка № 7306/39.1.3-2018-39 від 29.03.2007 р.), а також були використані в роботі Українського інституту науково-технічної і економічної інформації при виконанні науково-дослідницьких робіт у 2007 р. (довідка № 96 від 06.04.2007 р.). Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані при викладанні таких навчальних дисциплін, як «Економічна теорія» та «Мікроекономіка» для студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 013/560 від 28.09.2007 р.).
Особистий внесок здобувача полягає у виявленні та обґрунтуванні теоретичних аспектів взаємозв’язку банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки, а також в дослідженні практики банківського кредитування. Наукові положення, висновки та пропозиції, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску здобувача наведено в списку наукових праць.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були представлені на таких науково-практичних конференціях та круглих столах: Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, присвячена 60-річчю Великої перемоги «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку» (Київ, 10-12 березня 2005 року); Міжнародна наукова конференція «Парадигма економічної теорії: суть та протиріччя» (Київ, 17 березня 2005 року); Наукова конференція “До стабільного економічного розвитку України в умовах глобалізації / Towards stable economic development of Ukraine under globalization” (Київ, 29 березня 2005 року); Наукова конференція «Структурна перебудова економіки України» (Київ, 15-16 квітня 2005 року); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (Київ, 27-28 вересня 2005 року); Міжнародна науково-практична конференція «Творча спадщина М.І. Зібера: основні напрями економічних досліджень в контексті еволюції економічного знання та сучасної економічної науки» (Київ, 10-11 листопада 2005 року); Круглий стіл «Культурно-гуманітарна катастрофа: міф чи реальність» (Київ, 9 грудня 2005 року); Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, присвячена 15-річчю незалежності України «Шевченківська весна-2006» (Київ, 2-3 березня 2006 року); Міжнародна конференція студенті, аспірантів і молодих вчених по фундаментальним наукам «Ломоносов-2006» (Москва, 12-15 квітня 2006 року); VI Міжнародна науково-практична конференція «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні» (Київ, 14-15 квітня 2006 року); XV Міжнародна науково-практична конференція «Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція» (Чернівці, 11-12 травня 2006 року); V Міжнародна науково-теоретична конференція «ХХІ Столетие: альтернативные модели развития общества» (Киев, 26 травня 2006 року); V Науково-практична конференція «Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного державного управління» (Київ, 1-2 червня 2006 року). ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (Київ, 2-4 жовтня 2006 року).
Публікації. Результати дисертаційної роботи знайшли відображення в 14 наукових статтях, матеріалах і тезах конференцій, загальний обсяг яких становить 5,36 д.а., з них 9 статей у фахових виданнях обсягом 4,5 д.а. (обсяг авторського тексту 4,15 д.а.).

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до розв’язання науково-практичного завдання щодо визначення ролі банківського кредитування в інноваційному розвитку економіки та шляхів його активізації
Результати дослідження дозволили зробити наступні висновки:
1. Показано, що заходи з розробки, впровадження та активного економічного використання інновацій визначають конкурентоспроможність будь-якої країни. Моделлю розвитку, що може забезпечити високий рівень активності в інноваційній сфері, а відповідно й лідируючу роль національної економіки на міжнародних ринках, є інноваційний розвиток економіки. Формування системи суспільного відтворення, здатної інституційно та ресурсно забезпечити довгостроковий розвиток на інноваційній основі, визначено пріоритетом економічної політики сучасної держави. Обґрунтовано, що першим кроком до інноваційного розвитку економіки є побудова двох базових елементів – сектору правового забезпечення та сектору економічної підтримки. Правовий сектор покликаний регулювати й забезпечувати захист процесу створення та комерціалізації нового технологічного продукту. До економічного сектору належить система фінансового забезпечення, сектор комерціалізації та певною мірою механізми створення нового знання і підготовки фахівців з використання інноваційних розробок.
2. З’ясовано, що кредитні відносини зазнали значних змін в останні десятиріччя. Доведено, що нині сутність поняття кредиту недоцільно зводити до суми коштів, які кредитор надає позичальнику на умовах повернення, платності та строковості. Тому запропоновано визначати кредит як спосіб ефективного господарювання, що уможливлює неперервність процесів суспільного відтворення. Провідне місце у відносинах кредитування належить банківському кредиту. Банківське кредитування є головним елементом фінансової системи будь-якої країни.
3. Аналіз взаємозв’язку банківського кредитування та економіки країни показав, що особливої вагомості цей взаємозв'язок набуває у процесі переходу до економічного розвитку на інноваційній основі. Доведено, що головними точками перетину відносин банківського кредитування та інноваційного розвитку економіки є: а) довгострокове банківське кредитування інноваційних процесів; б) розробка та впровадження банківських новацій, що спрямовані на модернізацію відносин кредитування; в) своєчасний моніторинг економічної ситуації та високоефективний перерозподіл ресурсів на користь пріоритетних галузей; г) супроводження об’єкта інноваційного кредитування та заходи щодо комерціалізації інноваційного продукту.
4. Виявлено, що існуючі трактування та визначення банківського кредитування не відображають повною мірою нинішній стан розвитку кредитних відносин. Врахування у сфері кредитних відносин особливостей інноваційного процесу дозволяє розглядати банківське кредитування як комплекс взаємопов'язаних організаційно-культурних, техніко-технологічних, інформаційних, фінансових, правових та інших операцій, які постають цілісною системою дій банківської інституції в особі спеціалізованого підрозділу, спрямованою на довгострокову співпрацю з суб’єктом інноваційного процесу. Це уможливлює визначення банківського кредитування як системи економіко-культурних відносин, компонентами якої є економічні, організаційні, морально-етичні, правові та інші відносини.
5. Проведений аналіз показав, що загальна ситуація з фінансовим забезпеченням науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні є складною. З’ясовано, що внаслідок постійного недофінансування інноваційного сектору протягом останніх 15 років рівень конкурентоспроможності національної економіки знижується. Результати розрахунку інтегрального інноваційного індексу за методологією Євростату, уможливлюють висновок про значне відставання України за рівнем інноваційного розвитку та використанням наявного інноваційного потенціалу від країн Європейського союзу.
6. Дослідження національних банківських статистичних показників показало, що в економіці склалася ситуація, коли при розширенні масштабів кредитування спостерігається відносно низький рівень заінтересованості банківських інститутів у фінансовій підтримці інноваційного розвитку економіки. Доведено, що головними чинниками стримування банківського кредитування інноваційного розвитку економіки є: а) низька комерційна привабливість інноваційної сфери, зумовлена проблемами в законодавчому полі, неефективністю державної інноваційної політики; б) підвищена ризикованість інвестиційно-інноваційних операцій, що зумовлено насамперед відсутністю в Україні кваліфікованого менеджменту в інноваційній сфері; в) висока вартість кредитного фінансування через недостатню капіталізацію вітчизняної банківської системи та проблеми залучення інвестиційних ресурсів комерційними банками на внутрішньому ринку.
7. Аналіз економіки зарубіжних країнах підтвердив існування основних двох моделей державного стимулювання участі фінансового сектору в інноваційному розвитку. В країнах з англо-американським типом фінансової системи заходи держави спрямовані на стимулювання розвитку відповідної фінансової інфраструктури. У країнах з фінансовою системою європейського типу методи управління також орієнтуються на заохочення ринкового розвитку інноваційної діяльності. Проте важливу роль у європейській моделі відіграють методи, що передбачають використання податкових пільг на інвестиції, науково-дослідні роботи, індикативне планування. Обґрунтовано, що фінансування інноваційної діяльності супроводжується значним ступенем невизначеності та ризику, тому в розвинутих країнах фінансові інститути, які беруть у ньому участь, отримують додаткові стимули, зокрема в сфері оподаткування прибутків і норм резервування коштів, інвестованих у ризикові проекти. З’ясовано: в Україні обидва види стимулювання практично відсутні, що стримує нарощування інвестиційно-інноваційного потенціалу українських банків.
8. Виявлено, що наявна статистична база щодо банківського кредитування інноваційного розвитку економіки не дозволяє безпосередньо оцінити рівень проникнення банківського кредиту в інноваційну сферу. Проте, опосередкований аналіз участі комерційних банків в інноваційній діяльності (за часткою довгострокових кредитів; кредитів, спрямованих на інвестиційну діяльність; динамікою відсоткових ставок по кредитах) не дозволяє отримати об’єктивні висновки у процесі досліджень, проведених у цій сфері. З’ясовано, що причиною цього є морально застаріла система збору статистичних даних про інноваційну діяльність державних спеціалізованих установ. Жодна із класифікацій кредитів, наданих банками суб’єктам економіки України, не дає уявлення про частку кредитів у фінансуванні інвестиційно-інноваційних проектів.
9. Показано, що гарантійний механізм, який у розвинутих країнах світу широко використовується для стимулювання залучення банківських кредитів у сферу інноваційного розвитку, в Україні має обмежену дію: відсутня чітка стратегія надання подібних гарантій по інвестиційно-інноваційних кредитах; не розроблено методологічну базу; не відповідає сучасним вимогам діюча в країні система гарантування вкладів, що посилює спекулятивну спрямованість банківського кредитування.
Зважаючи на вищесказане, для удосконалення діяльності банківських організацій у забезпеченні інноваційного розвитку економіки України необхідно здійснити низку заходів:
1. Розробити дієвий механізм поєднання державного і ринкового регулювання науково-технічної та інноваційної сфери. Що не означає виключення держави з економічного життя, а навпаки, свідчить про необхідність посилення її впливу. Однак цей вплив має здійснюватися ринковими методами. Першим і найважливішим кроком є залучення у спеціалізовані державні структури висококваліфікованих спеціалістів з інноваційній діяльності та делегування їм широких повноважень на прийняття рішень у межах їхньої юрисдикції для зменшенням кількості вертикалей підпорядкування.. Наступним кроком є впровадження механізмів, що дозволять зробити процес впровадження інноваційної продукції економічно вигідними – здатним приносити зиск підприємцю та інвестору. У рамках цих заходів необхідно орієнтуватися на щонайшвидше завершення процесу щодо вступу до СОТ, прискорення гармонізації національних стандартів із міжнародними; інтенсифікація міжнародного співробітництва в освітній сфері тощо.
2. Створити дієвий механізм реалізації законодавчих та нормативних актів у сфері інноваційної діяльності, що вимагає у першу чергу розробки системи моніторингу за виконанням цих актів та наявності санкцій за їх невиконання. Законодавство у сфері інноваційної діяльності має базуватися на Законі України «Про інноваційну діяльність» та Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Концепція має вибудуватися через активне застосування державного програмування науково-технічного процесу – чітке визначення та підтримка пріоритетних напрямів (програм) розвитку науки та техніки. Дана пріоритетність має бути закріплена на законодавчому рівні, і відбивати реальний інноваційний потенціал нашої країни. Визначення національних пріоритетних напрямів науки і технологій складається із трьох взаємопов’язаних процесів: формулювання головної стратегічної мети для країни, врахування загальноприйнятих світових пріоритетів та відображення національних особливостей, специфіки країни.
3. Основні фінансові показники, що відображають соціально-економічні процеси на мікро та макрорівнях, а також банківська статистика має враховувати інноваційний фактор. За базову методику обрахунку можна обрати інструкції, які використовуються урядовими установами Євросоюзу. Що дозволить отримувати більш об’єктивну та своєчасну інформацію про ситуацію в інноваційній сфері, а отже й дозволить здійснювати чіткі й виважені заходи інноваційної політики.
4. Розробити довгострокову стратегію розвитку банківської системи України, в якій передбачити механізми захисту вітчизняного ринку від експансії іноземного капіталу при одночасному униканні жорстких протекціоністських заходів. Мова йде про переорієнтування іноземного інвестора із сфери задоволення споживчого попиту на високотехнологічну сферу. Що може бути здійснено через введення у дію низки законодавчих змін. Зокрема, через включення податкових пільг до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Пільги полягають у диференціації ставки податку на прибуток комерційних банків у залежності від напрямів використання ресурсів шляхом зниження у разі їх довгострокового кредитування високотехнологічних проектів. Іншим прийнятним кроком є постанова Національного банку України щодо зниження норми обов’язкового резервування для банків, які спрямовуються кошти в НДДКР. Однак тут важливо задля збереження стійкості банківської системи надавати подібні преференції лише по тих інноваційних проектах, які пройшли державну сертифікацію.
5. Створити та забезпечити діяльність державного інституту гарантування повернення кредитів, спрямованих на інноваційні проекти чи часткового рефінансування комерційних банків, які надають пільгові кредити для реалізації інвестиційних проектів щодо розроблення та впровадження інноваційних розробок, що має регулюватися Законом України «Про інноваційну діяльність». Подібні заходи є дуже ефективним інструментом пожвавлення інвестиційної активності банків у інноваційній сфері. При створенні подібної інституції значну увагу потрібно приділити підбору персоналу. Працівники подібної установи мають мати значний практичний та теоретичний досвід роботи в інноваційній сфері. Підготовкою спеціалістів подібного напрямку має опікуватися держава – що на першому етапі полягає у відборі персоналу та обов’язкове направлення його на стажування в закордонні установи подібного роду. Діяльність інституту гарантування повернення інноваційних кредитів, за прикладом розвинутих країн, може здійснюватися шляхом встановлення диференційованої шкали гарантування кредиту (наприклад до 50 тис. дол. США – держава повертає 60-70% кредиту, при сумі більше 50 тис. дол. США – 50%). Відповідно, право на отримання подібної гарантії мають лише інноваційні проекти, які пройшли відповідний аналіз і відповідають чітко визначеним вимогам. Для підсилення діяльності такої установи дуже перспективним проектом виглядає створення національної бази даних по кредитних історіях, що стосуються інноваційної сфери.
6. Модернізувати існуючу систему гарантування вкладів. Насамперед існує потреба у розробці єдиної методології щодо рейтингування банків, а також надання Фонду гарантування права проводити власну оцінку діяльності банків й узгоджувати з НБУ видачу кредитним установам ліцензій на здійснення певний операцій по залученню коштів. У майбутньому, у міру розвитку економіки необхідно розглянути питання запровадження гарантій за вкладами не лише фізичних, а й юридичних осіб.
7. Основним напрямом роботи Українського банку реконструкції та розвитку має стати не надання кредитів, а розгортання мережі закладів, які будуть надавати аудиторські, гарантійні, консультаційні та інформаційні послуги інноваційному сектору.

1. Антонюк Л. Л., Поручник А. М., Савчук В. С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
2. Аржевітін С. Етапи створення банківської системи України // Вісник Національного банку України. - 1997. - № 3. - С. 35-37.
3. Бажал Ю .М. Економічна теорія технологічних змін. – К.: Заповіт, 1996. – 238с.
4. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 431с.
5. Безчасний Л. К. Інноваційна складова економічного розвитку (Монографія). – К.: Ін-т економіки НАН України, 2000. – 262с.
6. Буров О. Ю. Людський чинник у формуванні інтелектуального капіталу // Інтелектуальний капітал. – 2002. - №7-8. - С. 42-45.
7. Бут А. П. Державна підтримка інноваційної моделі економіки // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2006. - № 2. – С.50-55.
8. Бут А. П. Інноваційна модель економіки України: передумови та перспективи становлення // Науково-технічна інформація. – 2005. - № 3 (25). – С. 15-19.
9. Бут А. П. Нові банківські технології як невід’ємний елемент інноваційної моделі економіки // Наук. вісник Чернівецького торговельно-економічного ін-ту КНТЕУ. – 2006. – Вип. ІІ. Економічні науки. – С. 30-41.
10. Бут А. П. Особливості взаємозв’язку інноваційної моделі економіки та банківських інститутів у сучасних умовах // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – Вип. 11(66). – С. 23-26.
11. Бут А. П. Особливості інвестиційного механізму забезпечення інноваційного розвитку економіки України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – Вип. 4(71). – С. 91-95
12. Бут А. П. Регулююча роль держави в інноваційній сфері // Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. – 2006. – Вип. 23. – С. 117-122.
13. Бутнік-Сіверський О. Б., Немчин О. Ф. Сучасний стан інноваційного розвитку України // Інтелектуальна власність. – 2003. - № 1. - С. 32-39.
14. Васильченко З. М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України // Фінанси України. – 2005. – № 9. – С. 140-150.
15. Васюренко О., Пасічник І. Шляхи розвитку кредитного забезпечення інноваційної діяльності // Економіка України. - 2000. - №2.- С.23-28.
16. Вільна електронна бібліотека [Електронний ресурс]: Small Business Administration. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Small_Business_Administration.
17. Вільна електронна бібліотека [Електронний ресурс]: Business Development Bank of Canada. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Business_Development_Bank_of_Canada.
18. Вільна електронна бібліотека [Електронний ресурс]: European Investment Bank. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/European_Investment_Bank. - заголовок з екрану.
19. Габріель Асланян. Державні цільові програми як бюджетний інструмент інвестування в соціально-економічний розвиток // Часопис ПАРЛАМЕНТ – 2005.-№7.- С. 2-13.
20. Галан Н. І. Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському Союзі // Фінанси України. – 2005. - №5. – С.147-154.
21. Геєць В. М., Семиноженко В. П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Перспективи. – 2006. – 272 с.
22. Геєць В. Іноземний капітал у банківській системі України // Дзеркало тижня. – 8-14 липня 2006. - № 26 (605).
23. Гоптапенко Ю. Правові засади побудови інноваційно-інвестиційної моделі економіки в Україні // Юридичний журнал. - 2004.- №6(24).- С.84-90.
24. Гуляєва Л. П. Англо-американська та континентально-американська моделі фінансового ринку: стратегічні орієнтири для України // Теорії мікро-макроекономіки. – К.: Академія муніципального управління. – 2005. – С.121-130.
25. Дзяд О. В. Фінансові аспекти інноваційної політики ЄС // Фінанси України. – 2005.- № 5.- С.140-146.
26. Денисенко М. П., Гречан А. П. Теоретичні засади інноваційного розвитку економіки України // Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки. – Київ: Об’єднаний інститут економіки НАН України. – 2004. – С. 105-119.
27. Другов О. О. Вплив фінансової системи на розвиток економіки України // Інтеграційні процеси та розвиток фінансової системи України: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (29-30 листопада 2006 р.). – Х.: ФОП Лібуркіна Л. М., 2006. – С.139-141.
28. Єгоров І. В. Федеральний принцип організації науки в Німеччині, німецькі наукові товариства і фонди // Проблеми науки. – 2003. - № 9. – С. 54-59.
29. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В. М. Геєця. – К.: Ін-т економічного прогнозування; Фенікс. – 2003. – 1008с.
30. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. д-ра екон. наук Ю. М. Бажала. – К.: Ін-т екон. прогнозування. – 2002. – 320с.
31. Єщенко П. С., Кваснюк Б. Є., Бірюков О. А. Нова модель держави. - Слов'янськ : «Печатный двор», 2002. – 142с.
32. Єщенко П. С. Рушійні сили економічного розвитку в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць / За ред. Єханурова Ю. І., Шегди А. В. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. – Вип. 9. – 425с.
33. Загоруйко Ю. Буш оголосив «Ініціативу американської конкурентоспроможності» // Дзеркало тижня. – 2006. - №12(591).
34. Званська В. А. Роль монетарної політики в забезпеченні економічного зростання // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір: Зб. наук. праць. – Львів: НАН України. Ін-т регіональних досліджень, 2006. – Вип. 3 (LIX). – ч. 1. – 444с.
35. Звєрков М. І. Інвестиційні джерела економічного зростання // Економіка та прогнозування. - 2002.- № 1.- С.63-68.
36. Йохна М. А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності.- К.: «Академія», 2005. – 400 с.
37. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації. Аналітична доповідь Центру Разумкова // Національна безпека та оборона. - 2004.- №7.- C. 2-25.
38. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред.. д-ра. екон. наук, проф. Л. І. Федулової. – К.: Основа, 2005. – 552с.
39. Карчева Г. Системний аналіз ефективності діяльності банків України // Вісник Національного банку України. – 2006. - № 11. – С. 12-17.
40. Ковалишин П. Венчурний бізнес у Канаді. Розвиток та вплив на економіку // Економіст. – 2006. - № 12. – С.55-57.
41. Кондрашова-Діденко В. І., Бут А. П. Роль інноваційної культури у забезпеченні інноваційного розвитку економіки // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. - №7 (74). - С.77-81.
42. Кондрашова-Діденко В. І. Інноваційний розвиток: шлях до інтелектономіки // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць. / За заг. ред. Шегди А. В. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. - Вип. 7. – 389с.
43. Кондрашова-Діденко В. І. Розбудова інтелектономіки – шлях до конкурентоспроможності суспільства країни // Проблеми мікро - макроекономіки. Зб. наук. праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. – К.: Академія Муніципального управління, 2006. - № 21.
44. Кондрашова-Діденко В. І. Трансформація економіки в інтелектономіку: основа європейської інтеграції // Вісник Тернопільського держ.авного економічного університету. Зб. наук. праць. – Тернопіль, 2006. - Вип. 5-1.
45. Конспект лекцій з магістерської спеціальності «Прикладна економіка». Том II. Базові модулі : «Прикладна економетрика», «Часові ряди», «Економічна динаміка» : Навч. посібник / О. В. Комашко, А. В. Ставицький, О. І. Ляшенко та ін.; Під ред.О. І. Черняка. — Донецк: ДонНУ, 2004.
46. Кот Л. Л. Банківський кредит у трансформаційній економіці: питання теорії, методології, практики. – К., Знання, 2003. – 93 с.
47. Красовська О. В. Роль та місце фінансових інститутів у сучасній економічній системі // Наук. вісник Чернівецького торгівельно-економічного ін-ту КНТЕУ. Вип. IV. Економічні науки. – Чернівці: «Ант ЛТД». – 2002. – С.28-34.
48. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України.– Львів: Вид. центр Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2001.- 608с.
49. Кузнєцова А. Я. Роль комерційного банку у фінансуванні інноваційних проектів підприємницького сектору економіки України // Регіональна економіка. – Львів: ІРД НАН України. – 2002. - № 4. – С.213-219.
50. Кузнєцова А. Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності. – Львів.: Львівський банківський інститут НБУ, 2005. – 320с.
51. Кузьмін О. Є., Комарницький І. І., За поточний І. В., Неміров Д. В. Інвестиційний механізм забезпечення стратегій ПФГ // Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми створення, становлення та розвитку: Вісник ДУЛП. – 1997. - №317. – С. 35-39.
52. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник. – 4-е видання – К.: «Знання». – 2004. – 205с.
53. Лапко О. О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254с.
54. Лисяк Л. В., Лебідь Л. В. Механізм стимулювання інноваційної діяльності в Україні // Вісник Дніпропетровського держ. фінансово-економічного інституту. Економічні науки. – 2004. - №2. – С. 102-10.
55. Луців Б. Л. Інвестиційний потенціал комерційних банків // Наук. записки Тернопільського держ. педагогічного ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: Економіка. - 2001. - № 9. - С. 74-75.
56. Маліцький Б. А., Бєлкін І. О., Попович О. С., Шокун Т. В. Перспективи приведення фінансування науки у відповідність із законодавством та потребами інноваційної моделі розвитку економіки // Наука і наукознавство. – 2003. - № 4. - С. 29-40.
57. Маліцький Б. А. Науково-технологічний потенціал України: сучасний стан та перспективи розвитку // Наука та наукознавство. - 2005. - №3. – С. 4-18.
58. Марцин В. С. Економічне регулювання інноваційної діяльності // Фінанси України. – 2005. - №5. – С. 44-53.
59. Матвієнко П., Притуляк Н. Комерційний банк у сфері інноваційного підприємництва // Банківська справа. - 1997. - №3. - С. 55.
60. Матеріали круглого столу «Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України» / Архієреєв С. І., Базилюк Я. Жаліло Я. А., Кондрашова-Діденко В. І. та ін. - К.: Національний ін-т стратегічних досліджень, 2006.
61. Міжнародний сайт по статистиці мережі Internet [Електронний ресурс]: Internet Usage in Europe (with the EU) – Режим доступу: http://www.internetworldstats.com/europa2.htm.
62. Мікроекономіка і макроекономіка / Будаговська С. М., Кілієвич О. І., Луніна І. О. та ін. – К.: «Основи», 2001. – 518с.
63. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2005. – 360с.
64. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2004. – 289с.
65. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2002. – 318с.
66. Огієнко В. І. Роль системи гарантування в забезпеченні стабільного розвитку банківської системи // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір: Зб. наук. праць у двох частинах. – Львів: НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Вип. 3 (LIX), Ч.1. – С.333-341.
67. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку: Монографія. – Ірпінь: «Національна академія ДПС України», 2004. – 434 с.
68. Осецький В. Л. Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики. Монографія. - К.:ІАЕ УААН, 2003. – 413 с.
69. Осецький В. Л. Стратегія нарощування інвестиційного потенціалу національної економіки // Фінанси України. – 2006. - № 7. – С. 38-49.
70. Осецький В. Л. Соціальний ресурс у стратегії інноваційного економічного зростання // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2006. - № 1(34). – С. 151-155.
71. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2008 року // Вісник НБУ. – 2008. - №2. – С.76.
72. Основні показники діяльності банків України на 1 грудня 2006 року // Вісник НБУ. – 2007. - №1. – С.68.
73. Офіційний сайт банківської групи KFW [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kfw.de/EN_Home/index.jsp.
74. Офіційний сайт Бостонського коледжу [Електронний ресурс]: Parisi M. L., Schiantarelli F., Sembenelli A. Productivity, Innovation creation and Absorption and R&D: Micro Evidence for Italy. – 2002 – Режим доступу: http://fmwww.bc.edu/ec-p/wp526.pdf.
75. Офіційний сайт Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
76. Офіційний сайт Укрпатенту [Електронний ресурс]: Показники роботи Укрпатенту за 2005 рік – Режим доступу: http://www.ukrpatent.org/ua/foryear5.html.
77. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/Statist/PROCENT/Discount_rate.htm.
78. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://bank.gov.ua/Statist/index.htm, http://www.bank.gov.ua/Statist/DANI/dani2006.htm.
79. Офіційний сайт Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.fg.org.ua/z13.htm.
80. Офіційний сайт NBER - Національного Бюро Економічних Досліджень [Електронний ресурс]: Crepon B., Duguet E., Mairesse J. Investment, Innovation and Productivity: An Econometric Analysis at the Firm Level. - NBER. - 1998 – Режим доступу: http://www.nber.org/papers/w6696.pdf.
81. Офіційний сайт SVB-Financial Group [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.svballiant.com/history.asp.
82. Офіційний сайт ПРОТОН [Електронний ресурс]: Human Development Report 2005. International cooperation at the crossroads: aid, trade and security in an unequal world. Published for the United Nations Development Programme (UNDP) – New York, UN Plaza, 2005. 372 p. – Режим доступу: http://hdr.undp.org/reports/global/2005/pdf/HDR05_complete.pdf.
83. Офіційний сайт Світового банку [Електронний ресурс]: World Development Indicators (WDI): 2005. Ukraine. – Режим доступу: http://devdata.worldbank.org/wdi2005/TOC.htm.
84. Офіційний Веб-сайт Європейської асоціації венчурного капіталу [Електронний ресурс]: Benchmarking European tax & legal environments. Indicators of tax & legal environments favouring the development of private equity and venture capital in European Union member states. Benchmark Paper Режим доступу: http://www.evca.com/images/attachments/tmpl_9_art_60_att_321.pdf.
85. Пересада А. А., Майорова Т. В. Управління банківськими інвестиціями: Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 388c.
86. Петрик О. Історія монетарного розвитку в Україні // Вісник Національного банку України. – 2007. - № 1. – С.2-12.
87. Петрук О. М. Банківська справа: навчальний посібник / за ред. д.е.н., проф. Ф. Ф. Бутинця. – К.: «Кондор», 2004. – 461с.
88. Пишний А. Система гарантування вкладів: реформи необхідні і неминучі // Дзеркало тижня. – 26 серпня – 1 вересня 2006. - № 32(611)
89. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки // Економіст - 2002.- №5.- С.20-33.
90. Постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.1995 р. «Про затвердження Положення Національного банку України про кредитування» // Податки та бухгалтерський облік. – 2000. - №9. – С. 57-61.
91. Про банки і банківську діяльність Закон України від 21.03.1991р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. - № 25. - С. 281.
92. Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року // Вісник Верховної Ради України. – 1991. - № 47.
93. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4.07.2002 р. № 40-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – № 36. – С. 26.
94. Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України: Постанова Верховної Ради України від 13 липня 1999 року // Вісник Верховної Ради України. – 1999. - № 37.
95. Про наукову та науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХП // Відомості Верховної Ради. – 1992. - №12.
96. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України від 11 липня 2001 року // Вісник Верховної Ради України. – 2001. - №48.
97. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України від 16 жовтня 1992 року № 2705-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 45. – с.3.
98. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 04 жовтня 2001 року № 2743-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 215.
99. Пшик Б. І. Особливості кредитування банками інноваційної діяльності // Вісник Української академії банківської справи. – 2003. – Вип. 1(14). – С. 86-89.
100. Рубан В., Чубуков О., Некрасов В. Інноваційна модель стратегічного розвитку України: методологія і досвід // Економіка України. – 2003. - №6. – С. 14-19.
101. Сайт газети The Times [Електронний ресурс]: World University Rankings: 2006. – Режим доступу:
http://www.thes.co.uk/downloads/rankings/worldrankings2006.pdf.
102. Сайт канадського національного статистичного агентства [Електронний ресурс]: Baldwin J., Hanel P., Sabourin D. Determinants of innovative activity in Canadian manufacturing firms: the role of intellectual property rights. –Micro-Economic Analysis Division Statistics Canada. – 2000 – Режим доступу: http://www.statcan.ca/english/research/11F0019MIE/11F0019MIE2000122.pdf.
103. Сайт Європейської Комісії, Департаменту інноваційної політики [Електронний ресурс]: European Innovation Scoreboard 2005. Comparative analysis of innovation performance. Published by the European Commission. Innovation. - Luxembourg, Office for Official Publications of the European Communities, 2006. 46 p. – Режим доступу: http://trendchart.cordis.lu/scoreboards/scoreboard2005/pdf/EIS%202005.pdf.
104. Сайт Європейської Комісії, Департаменту інноваційної політики [Електронний ресурс]: Methodology Report on European Innovation Scoreboard 2005. Published by the European Commission. Enterprise Directorate - General. - Luxembourg, Office for Official Publications of the European Communities, May 20, 2005. – 71 p. – Режим доступу: http://trendchart.cordis.lu/scoreboards/scoreboard2005/pdf/EIS%202005%20Methodology%20Report.pdf.
105. Сайт Стокгольмської економічної школи [Електронний ресурс]: Heshmati A., Asplund R., Olav S. Nes, Luuf H. Innovation and performance in manufacturing industries: a comparison in the Nordic countries. – SSE/EFI Work Paper № 457. – 2001 – Режим доступу: http://swopec.hhs.se/hastef/papers/hastef0457.pdf.
106. Саліхова О. Що таке високі технології? // Діловий вісник. – 2006. - № 10 (149)
107. Смовженко Т. С. Розширення спектра банківських послуг – основа отримання банком конкурентних переваг // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір (Збірник наукових праць у двох частинах). – Львів: НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Вип. 3 (LIX), Ч.1. – С.242-247.
108. Ситник К. Джерело розвитку держави // Голос України.- 1998.- №196.- С. 9-13.
109. Співак Л., Каракулева І. Функціонування та взаємодія банків та небанківських інститутів в Україні // Вісник НБУ. – 2006. - № 7. – С. 46-48.
110. Статистичний щорічник України за 2005 рік – К.: Державний комітет статистики України, 2006. – 575с.
111. Ткаченко Н. В. Об’єднання банків і страхових компаній // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - № 2(32). – С. 105-111.
112. Удовик С. Нашу інноваційну політику краще назвати деноваційною // Дзеркало тижня. – 2002. - № 39. – С. 9.
113. Україна на 46 місці у світі за конкурентоспроможністю // Дзеркало тижня. – 2007. - №18(647). – С. 7.
114. Українська Правда [Електронний ресурс]: Зеленюк В. Три магічні причини процвітання нації: чи має їх Україна?. - 2006 – Режим доступу: http://pravda.com.ua/news_print/2006/8/11/45982.htm.
115. Уманців Ю. М. Банківська система України в умовах глобалізації світового фінансового простору // Фінанси України. – 2006. - №12. – С.88-100.
116. Філіповський О. В., Жук О. В. Промислово-фінансові групи в Україні: аналіз та перспективи // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону (Щорічник наукових праць) / НАН України. – ІРД. – Львів. – 2001. – Вип. ХХХІ. – С. 603-617.
117. Циганов С. А. Генезис банківських систем у трансформаційних економіках: структурно-функціональний аналіз. Монографія. – К.: Академкнига, 2006. – 412 с.
118. Циганов С. А. Банківське кредитування інноваційних проектів // Теорія і практика економіки та підприємництва: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Сімферополь. – 2004. – С. 63-65.
119. Чухно А. А. Нова економічна політика: Теоретико-методологічні засади // Економіка України. - 2005. - № 6. - C. 4-10, № 7. - C. 15-23.
120. Чухно А. А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. – К.: «Логос», 2003. – 631 с.
121. Чухно А. А. Твори: У 3 т. / НАН України, Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, Науково-дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України — К., 2006. - Т.2: Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика. — 512с.
122. Чухрай Н. І. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення / Національний ун-т «Львівська політехніка». - Л.: Вид. Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2002. - 316с.
123. Шовкун І. А. Фактор науки в економічному розвитку // Інвестиційно-інноваційна стратегія розвитку національної економіки. – К.: Об’єднаний інститут економіки НАН України. – 2004. – С. 67-83.
124. Шикіна Н. А. Роль інвестицій у процесі економічного зростання // Вісник соціально-економічних досліджень. - 2002.- Вип. 13.- 339 с.
125. Яцків Я. С. Науково-технологічна сфера України: загальностатистичні дані та спроба передбачення // Наука та наукознавство. – 2005. - №3. – С. 19-27.
126. Авксентьев Ю. А., Купель А. В. Украина. Год 1999 – время предпринимательства / Под ред. О. А. Слюсаренко. – Киев: СОПС Украины НАН Украины. – 1999. – 128 с.
127. Александрова В. Место и роль инновационного потенциала в общем инновационном процессе на этапе перехода к инновационной модели экономике Украины // Економіст. – 2004. - №5.
128. Андреев Ю. В. Греция в архаический период и создание классического греческого полиса // История Древнего мира. Расцвет Древних обществ.- М.: «Знание», 1983. - С. 69-93.
129. Аржевитин С. Из истории банковского дела // Мир денег. – 2000. - №2. – С. 8.
130. Банки и деловой мир [Електронний ресурс]. Солнцев О. Финансовый сектор. Перспективы развития и политика национальной конкурентоспособности. – 2005. - № 11(131). Режим доступу: http://www.bdm.ru/arhiv/2005/11/25-28.htm.
131. Благонравин М., Рубан О. Вывод технопарков из юрского периода // Эксперт. – 2006. - №9. – С. 50-55.
132. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-Центр, 1998. – 525 с.
133. Бруман Ю. С., Смоляренко В. Д. Технопарк в Китае // Инновации. – 2006. - № 7(94). – С. 35-37.
134. Бунге Н. Х. Теория кредита. – К., 1852.
135. Ведомости [Електронний ресурс] Чернов А. Творчество как часть бизнес-процесса. – 25 марта 2002 г. – Режим доступу: www.vedomosti.ru/stories/2002/03/25-45-01.html.
136. Веселовский М. П. Экономическая теория Маклеода. – СПб., 1865.
137. Войнович А. И., Соловьев В. П. Поддержка инновационной деятельности в регионах США: опыт малых предприятий и исследовательских центров// Проблемы науки. – 2000. – №2 – С. 28.
138. Гаттенбергер К. К. Влияние русского законодательства на производительность торгового банкового кредита. – Х., 1870.
139. Гулькин П. Г. Венчурные и прямые частные инвестиции в России: теория и десятилетие практики. – СПб.: ООО «Аналитический центр» Альпари СПб. – 2003. – 240 с.
140. Гуриева Л. К. Концепция национальных инновационных систем // Инновации.- 2004.- №4(71).- С.3-7.
141. Гурков И. Б. Инновационное развитие и конкурентоспособность. Очерки развития российских предприятий. - М.: ТЕИС. – 2003. – 236 с.
142. Дж. Горн. Джон Ло. Опыт исследования истории финансов / Пер. с нем. И. Шипова, с предисловием Н. Х. Бунге. – СПб., 1895.
143. Декларация о науке и использовании научного знания (принята Всемирной конференцией ЮНЕСКО «Наука для XXI века: новые обязательства», Будапешт, 26 июня - 1 июля 1999 г.) // Регионология. - 1999. № 4, 2000. - № 1. - С.215-226.
144. Денежное обращение и кредит СССР: Учебник/ Под ред. В. С. Геращенко. – 4-е изд., пераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1986.-375 с.
145. Дусаев Х. Б. Методологический аспекты классификации инноваций // Вестник ОГУ. – 2004.- № 1. - С.81-87.
146. Дианов Е. М. Результаты фундаментальных исследований – основа конкурентоспособной промышленности // Вестник Российской Академии наук. – 1999. – Т. 69. - №7. – С. 619.
147. Дроздов О. А. К. К. Гаттенбергер о создании денег коммерческими банками // Вестник СПбГУ. - 2005. - Сер. 5. - Вып. 2. - С. 88-97.
148. Завлин П. Н. Некоторые проблемы инновационного развития // Инновации. – 2003. - № 5. – С. 65-71.
149. Згуровский М. Общество знаний и информации – тенденции, вызовы, перспективы // Зеркало недели. – 24-30 мая 2003. - № 19 (444)
150. Иванюков И. Экономическая теория Маклеода. – СПб., 1870.
151. Игмас А., Игмас И. Сага о продуктах // Новый маркетинг. – 2007. - №3. – С. 24-31.
152. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы — СПб: Издательство «Питер», 2000. — 502 с.
153. Иноземцев В. Л. Неизбежность постиндустриального мира. К вопросу о полярности современного мироустройства // Постиндустриальный мир и Россия. – М.: РАН. Эдиториал УРСС. - 2000. – С. 84-104.
154. Караченцева Т. Теория кредита и его функциональна роль в экономике // Банкаўскi веснiк. – 2006. - № 31(360). – С. 1-46.
155. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. – М.: ГУВШЭ, 2000. – 608 с.
156. Кауфман И. И. Кредит, банк