Природа інноваційних процесів у постіндустріальному суспільстві :

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

На правах рукопису

Лебедева Лариса Валеріанівна

УДК 330.341.1 (043.3)

Природа інноваційних процесів у постіндустріальному суспільстві

Спеціальність: 08.00.01 – Економічна теорія та історія економічної думки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Зайцев Ю.К.
д.е.н., професор

Київ – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. НОВА ПАРАДИГМА ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ, ЧИННИКІВ ТА СУСПІЛЬНИХ ФОРМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ 12
1.1. Еволюція методологічних принципів дослідження економіки 12
1.2. Сучасні підходи до дослідження економічних систем 28
1.3.Постіндустріальна економіка та постіндустріальне суспільство у системі координат цивілізаційного підходу 37
Висновки до розділу 1 61
РОЗДІЛ 2. ІННОВАЦІЙНІСТЬ ЯК ОСНОВА ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО ТИПУ ЕКОНОМІКИ ТА СУСПІЛЬСТВА 64
2.1. Сучасні підходи до розуміння сутності та ролі інноваційних процесів в економічному розвитку 64
2.2. Становлення та розвиток інноваційної теорії 79
2.3. Знання та інновації як ключові фактори розвитку постіндустріального суспільства 89
Висновки до розділу 2 105
РОЗДІЛ 3. ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА 109
3.1. Принципи та методи економічної політики держави у сфері інноваційної діяльності 109
3.2. Інституціонально-правове забезпечення інноваційної діяльності у постіндустріальних країнах 119
3.3. Постіндустріальне суспільство як стратегічна потреба та мета економічної політики України 140
Висновки до розділу 3 153
ВИСНОВКИ 158
ДОДАТКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

ВСТУП

Актуальність теми. У наш час постіндустріальне суспільство набуває реальних форм у промислово розвинених країнах, воно повинно стати реальністю і для України, оскільки постіндустріальний тип економіки та суспільства забезпечує системні переваги, що знаходять свій вираз у економічному розвитку, зростанні добробуту населення, зміні їх мотивації до праці та ін.
У роботі зосереджено увагу на визначені ключових чинників, що забезпечують розвиток постіндустріального типу економіки та суспільства, насамперед, на природі інноваційних процесів, що перетворюються у системне явище, забезпечуючи синергетичний ефект не лише економічного, а й суспільного характеру. Тому, дослідження закономірностей становлення та розвитку постіндустріального суспільства вбачається актуальним як в теоретичному, так і в практичному плані.
До ключових чинників забезпечення якісної трансформації технологічного способу виробництва індустріального суспільства можна віднести систему постійних інноваційних змін у всіх сферах економічного життя суспільства. Тому, дослідження умов, джерел та способів формування постіндустріальної економіки стає нагальною проблемою та завданням економічної теорії. Ця проблема розкриває актуальність дослідження також системи сучасної мотивації економічного розвитку, поза якою не може бути сформована інноваційна економіка. Зрозуміти ж специфіку такої мотиваційної системи можливо лише дослідивши діалектичну взаємозалежність постіндустріального типу економіки та постіндустріального суспільства.
Проблема становлення та розвитку постіндустріального суспільства висвітлюється у працях таких зарубіжних та вітчизняних вчених: Белла Д., Гэлбрейта Дж., Інглегарта Р., Іноземцева В. Л., Дракера П., Коуза Р., Сакайя Т., Тоффлера О., Хантингтона С., Чухна А. А., Шумпетера Й., Фукуями Ф., Фрімена К. та ін.
Теоретичним і практичним аспектам ж ефективності інноваційної діяльності присвячені праці Антонюк Л.Л., Базилевича В.Д., Гальчинського А.С., Гейця В.М., Васильєва А.В., Завліна П.Н., Зайцева Ю.К., Краснокутської Н.В., Мединского В.Р., Мочерного С.В., Менша Дж., Наливайка А.П., Павленко І.А., Пахомова Ю.М., Поручника А.М., Савчука В.С., Санто Б., Семиноженка В.П., Твісса Б., Туган-Барановського М., Федулової Л.І., Фрімена К., Яковця Ю.В., Якубенка В.Д. та ін.
Водночас, значна частина проблем, пов’язаних з розумінням природи постіндустріального суспільства, сутності та ролі інноваційної економіки у його становленні, чинників формування якісно нової мотиваційної системи економічних суб’єктів залишаються не розкритими і потребують подальшого дослідження.
На основі зазначеного можна зробити висновок, що на даний час ще системно не обґрунтовано визначну роль інноваційних процесів у становленні постіндустріального суспільства, тож вирішенню цих проблем присвячене дане дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою «Сучасне постіндустріальне суспільство та шляхи його формування в Україні» (державний реєстраційний номер 0107V001332), а також у відповідності з темою Науково-дослідного інституту економічного розвитку КНЕУ імені Вадима Гетьмана №883 «Принципи та механізми партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України (державний реєстраційний номер 0109V001813).
У межах цих тем автором підготовлено розділ 3 «Економічна політика держави по формуванню інноваційної бази економіки як основа становлення постіндустріального суспільства», в якому досліджено методи та принципи економічної політики постіндустріальних країн у сфері регулювання інноваційних процесів, можливості застосування їх досвіду у реаліях України.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження внутрішніх стимулів організації інноваційних процесів постіндустріального суспільства в їх органічному взаємозв’язку з інституційними змінами нового постіндустріального ладу, їх значення як для економічно розвинених країн, так і для України.
Для досягнення поставленої мети в роботі передбачено розв'язання наступних завдань:
- окреслити сучасну парадигму дослідження надскладних соціальних та економічних систем;
- дослідити феномен становлення постіндустріальної економіки та постіндустріального суспільства з позицій цивілізаційного підходу;
- сформулювати ключові ознаки та моделі функціонування постіндустріального суспільства;
- дослідити суть інноваційних процесів у сучасному постіндустріальному суспільстві з позицій визначення закономірностей перетворення їх у цілісне системне явище;
- визначити та дослідити складові інноваційної політики постіндустріальних країн та можливості їх застосування в Україні;
- проаналізувати суть протиріч та недоліків інноваційної політики в Україні та розробити пропозиції щодо її вдосконалення на принципах цілісності та системності.
Об’єктом дослідження є постіндустріальна економіка та постіндустріальне суспільство як умова й результат формування, функціонування та розвитку інноваційної економіки.
Предметом дослідження є умови, закономірності та чинники перетворення сучасної економічної системи на систему інноваційного типу.
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем економічного зростання та майбутнього розвитку суспільства, теорій інноваційного розвитку економіки, розвитку економіки постіндустріального типу.
При формуванні системи методів дослідження були використані наступні сучасні підходи до аналізу складних економічних систем; цивілізаційний, формаційний, технологічний, інституціональний та інші підходи в їх взаємовпливу та взаємозв’язку.
У дисертаційному дослідженні використані наступні методи:
- загальнонаукові методи аналізу та синтезу, групування і порівняння при вивченні теорії і практики організації інноваційної діяльності;
- системний підхід та історичний – для дослідження теоретичних засад становлення та розвитку постіндустріального суспільства;
- методи вибірковий, статистико-економічний – для оцінки впливу інноваційної діяльності на ефективність виробництва та на загальний економічний розвиток країни;
- абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення і формулювання висновків.
Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, дані статистичної служби «Євростат» і Всесвітнього банку, достовірні електронні ресурси мережі «Інтернет», монографії та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає у наступному:
вперше:
- виокремлено особливості інноваційних процесів на постіндустріальній стадії цивілізаційного розвитку, а саме, доведено, що конституюючою ознакою інноваційних процесів нової епохи стає їх системність, цілісність та взаємозалежність як зі змінами в інституційному середовищі постіндустріального суспільства, так і в системі соціально-економічних відносин цього суспільства. Зазначені особливості інноваційних процесів у постіндустріальному суспільстві пов’язані з значною швидкістю поширення інновацій, скорочення циклу їх розробки, нелінійністю інноваційного процесу, зміною мотивації інноваційної діяльності, перетворенням інноваційної діяльності в економічну діяльність, появою нових сфер дослідження, основною задачею яких є збереження людини від самознищення.
удосконалено:
- розуміння поняття «інноваційний процес» у вузькому значенні, як процесу створення конкретної інновації, та широкому значенні, як циклічного процесу створення, поширення і використання інновацій;
- підходи до класифікації моделей постіндустріальних суспільств, зокрема, пропонується виокремлення трьох моделей суспільств, що базуються на постіндустріальному типі економіки, а саме: традиційно-інноваційного японського суспільства, раціонально-індивідуалістичного американського та культурно-етичного європейського. Японське постіндустріальне суспільство визначається як традиційно-інноваційне, оскільки у ньому економічні відносини між людьми базуються на міцній традиційній основі соціальних зв’язків, хоча, водночас, це одне з найбільш інноваційних суспільств за кількістю інноваційних розробок на душу населення. Американський тип постіндустріального суспільства визначено як раціонально-індивідуалістичний, адже збільшення прибутку виступає у даному типі суспільства найзначнішим мірилом успішності людини. Європейське постіндустріальне суспільство визначається як культурно-етичне за превалювання культурної сфери та багату культурну спадщину Європи, що, безперечно, є основою його формування.

отримало подальший розвиток:
- поглиблення розуміння понять «постіндустріальна економіка» як сучасної суспільної форми організації народного господарства, та «постіндустріальне суспільство» як типу соціуму, що базується на постіндустріальній економіці та має свої принципові відмінні соціокультурні риси по відношенню до попередніх типів суспільств. Таке розуміння базується на існуванні двох значень поняття «постіндустріальне суспільство» як теоретичної концепції майбутнього соціально-економічного ладу та саме суспільства, основою якого є постіндустріальний тип економіки;
- розуміння інституціональних засад інноваційної політики України щодо побудови економіки постіндустріального типу. Доведено неможливість економічного розвитку поза процесами формування постіндустріального типу економіки, без ефективної інноваційної та науково-технічної політики держави, що реалізуються як єдине ціле задля досягнення загальносуспільного прогресу.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають теоретичне та практичне значення. Сформульовані у роботі пропозиції можуть бути базою при визначені принципів, цілей та інструментів державної економічної політики, яка б виходила з завдань побудови інноваційної економіки як необхідної умови становлення та розвитку постіндустріального суспільства.
Висновки, окремі положення і методики їх доведення можуть бути також використані при: подальших дослідженнях методології економічного аналізу, а саме еволюції формаційного та цивілізаційного підходів до дослідження економічних систем; досліджені сутності понять «постіндустріальна економіка» та «постіндустріальне суспільство» як складових єдиного процесу, які, однак, позначають різні його сторони; подальшому дослідженні інноваційних процесів, інноваційної економіки, економіки знань, постіндустріального суспільства; розробці інноваційної політики України щодо формування інституціональних засад побудови економіки постіндустріального типу.
Наукові результати дисертаційного дослідження використовуються Національним інститутом стратегічних досліджень при розробці конструкцій та моделей економічного розвитку України в умовах посилення світових глобалізаційних процесів (довідка № 293/306 від 23.03.2011). Також, наукові результати дисертаційного дослідження використані Науково-дослідним інститутом економічного розвитку ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» у розробці фундаментальної науково-дослідної теми №883 «Принципи та механізми партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України». Зокрема, автором досліджено механізм державного регулювання інноваційної сфери у постіндустріальних країнах, а саме США, країнах ЄС та Японії, та запропоновано шляхи використання їх позитивного досвіду в умовах України. Виокремлено основні недоліки інноваційної політики України та запропоновано дієві рекомендації задля їх усунення. За результатами дослідження підготовлено розділ заключного звіту: «Економічна політика держави по формуванню інноваційної бази економіки як основа становлення постіндустріального суспільства» (довідка № 13/14 - 02 від 24.03.2011). Науково-методичні матеріали, висновки та пропозиції розроблені та сформульовані у дисертаційній роботі використовуються Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки України при реалізації науково-дослідної теми Інституту «Розроблення організаційно-економічного механізму адаптації системи інноваційного розвитку України до світових стандартів» (№ державної реєстрації 0110U002310) (довідка № 14/119 від 18.03.2011). Окремі наукові рекомендації дисертанта використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при розробці лекційних курсів та проведенні семінарських занять з дисциплін «Трансформаційна економіка», «Основи економічної науки» та «Політична економія» (довідка від 24.03.2011).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій викладено авторське розуміння суті причин виникнення та ролі інноваційних процесів, що виникають у постіндустріальних суспільствах розвинених країн, а саме у традиційно-інноваційному японському суспільстві, раціонально-індивідуалістичному американському та культурно-етичному європейському, а також авторські рекомендації щодо становлення та розвитку сприятливого інституційного поля інноваційної діяльності в Україні, усунення недоліків її інноваційної політики. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, отримані та сформульовані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації автор доповідала на: ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Методологічні проблеми економічної науки» (15 – 17 жовтня 2009 р., м. Київ); ІV Міжнародній науковій конференції «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» (23 – 25 вересня 2009 р., м. Черкаси); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми моделювання складних економічних систем» (22 – 23 квітня 2010 р., м. Кривий Ріг); ІХ Всеукраїнській науковій конференції молодих учених і студентів «Трансформація господарського механізму в умовах кризи» (15 – 17 квітня 2010р., м. Чернівці); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні проблеми теорії та практики міжнародної економіки за умов глобальної трансформації» Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (28 – 29 жовтня 2010 року м. Київ); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Фінансово-економічне, обліково-аналітичне та організаційно-правове забезпечення відтворювальних процесів на шляху до економіки знань» Буковинської державної фінансової академії у м. Чернівці (25 – 26 листопада 2010 року м. Чернівці) та на наукових семінарах кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано: 14 наукових праць загальним обсягом 5,8 друк. арк., з них 10 – статей у наукових фахових виданнях обсягом 4,7 друк. арк., 4 – матеріали та тези конференцій обсягом 1,1 друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сучасний розвиток методології дослідження економіки означений розумінням переплетіння та взаємозв’язку всіх сфер життя, і економіки як його складової, його розвитку як єдиного цілого. Тому нині в економічному дослідженні превалює системний метод, синергетичний підхід та нова методологія дослідження – методологічний плюралізм.
Головним принципом сучасної парадигми дослідження постіндустріального суспільства стає людиноцентричність економічних відносин, перехід від абстрактних схем та моделей господарських систем до дослідження умов і чинників самореалізації в економічному середовищі людини, як цілісності її духовної, культурної, естетичної сторін, ролі інноваційного характеру змін у людині, суспільстві, технологічному способі виробництва з позицій забезпечення такої людиноцентричності.
У науковій літературі прийнято виділяти два основні методологічні підходи до розгляду історичного процесу – формаційний та цивілізаційний, що відрізняються методологією економічного дослідження. У всіх цивілізаційних процесах центральна роль відводиться людині, яка, починаючи з рубежу «осьового часу», «набуває першорядного, а то й головного значення» в історії, являє собою відносно відокремленого індивіда, який активно і цілеспрямовано діє як суб’єкт суспільних відносин. Для представників цивілізаційного підходу є характерним розгляд економічних явищ через призму системно – синергетичного аналізу.
Але, при всій відмінності цих двох підходів до характеристики історичного розвитку в основі вони дуже схожі. Так, дійсно, у формаційному підході основою виокремлення стадій історичного розвитку слугує матеріальне виробництво, виробничі відносини, тоді як у цивілізаційному підході – це розвиток продуктивних сил, насамперед людини як такої, все ж у кінцевому підсумку їх об’єднує одна ціль – це дорога до кращого майбутнього, яке можна назвати комуністичним, чи постіндустріальним, це суспільство, де відсутня експлуатація людини людиною, творчість – це основний вид діяльності, та створені умови для найкращої самореалізації особистості. Так, К.Маркс історичний розвиток поділяв на періоди особистої залежності, речової залежності та вільної індивідуальності, що хронологічно дуже схожі з доіндустріальною, індустріальною та постіндустріальною стадією теорії постіндустріального суспільства Д.Белла.
Сам Д.Белл, будуючи свою теорію, розумів «постіндустріальне суспільство» як аналітичну конструкцію, своєрідну модель того типу суспільства, що буде сформовано у майбутньому. Тепер же можна говорити про постіндустріальне суспільство не тільки як про термін для позначення нового соціально-економічного ладу, що побудований на приматі сфери послуг над сферою матеріального виробництва та розвитку науки як основної продуктивної сили, а розмежовувати постіндустріальне суспільство та постіндустріальну економіку.
Цю думку підтверджує відомий дослідник теорії постіндустріалізму В.Іноземцев, стверджуючи, що «поняття «постіндустріальне» може бути використане тільки для опису технологічного і господарського базису сучасних нам суспільств, але при цьому воно не визначає їх соціальної і політичної організації; …на базі постіндустріальної економіки може виникнути (і виникне) цілий ряд суспільств, кожне з яких повинне бути охарактеризоване і відповідно позначене не тільки і не стільки з погляду його технологічної організації, але перш за все виходячи з найбільш важливих соціально-політичних відносин, що складаються усередині цього суспільства» [65, с.143].
Тобто, на нашу думку, слід розрізняти постіндустріальну економіку та постіндустріальне суспільство, що виникає на її основі, оскільки «постіндустріальна економіка» як соціально-економічне явище має однакові риси у всіх розвинутих країнах, перш за все це країни Євросоюзу, США та Японія, тоді як постіндустріальне суспільство, що виникло на базі цієї економіки має свої особливості у кожній з цих країн.
Найважливішою рисою постіндустріального суспільства є докорінна зміна системи цінностей, що визначають поведінку людини, зміна суспільної свідомості практично у всіх сферах життя – в економіці, фінансах, політиці, науці, філософії, культурі. На нашу думку, можна виокремити два рівні ознак постіндустріального суспільства: загальносуспільний та рівень окремого індивіда. Загальносуспільний рівень включає в себе такі характеристики: значні витрати на освіту, науку, новітні технології; соціальне забезпечення населення, збільшення кількості вільного часу робітників, гуманізація праці та особливостей постіндустріальної економіки, таких як зміна системи вартісних оцінок створених благ, заміна приватної власності власністю особистою, створення передумов для подолання експлуатації людини людиною.
Рівень окремого індивіда містить наступні ознаки: творчий підхід до розв’язання будь-якого завдання, домінування потреб вищого порядку у самореалізації та суспільному визнанні над базовими потребами, високоморальні цінності у ставленні до інших, зниження ролі матеріальних мотивів діяльності, підвищення рівня освіченості людини, домінування інтелектуального капіталу як основного виробничого фактора, превалювання внутрішніх потреб над зовнішніми стимулами діяльності.
Також ми виокремлюємо три моделі суспільства, що виникають на базі постіндустріальної економіки: традиційно-інноваційне японське суспільство, раціонально-індивідуалістичне американське та культурно-етичне європейське. Всі вони мають свої відмінні лише їм притаманні риси, але спільними між ними є орієнтація держави на створення засад інноваційного типу економіки.
Економічне зростання держав у XXI ст. забезпечується провідною роллю науково-технічного прогресу та інтелектуалізацією основ¬них складових виробництва в усіх сферах економіки і головним чи¬ном у промисловості. Частка нових або вдосконалених технологій, продукції, обладнання, в які вкладено нові знання, в розвинених країнах становить від 70 до 85 % приросту ВВП. Освіта перетворю¬ється на одну з найважливіших сфер, що визначають перспективи економічного й культурного розвитку будь-якої країни. Всі ці зміни пов’язані з тим, що знання, і втілена у них інформація, стають головними факторами виробництва, разом із класичними працею, капіталом та землею. Інновації ж з одного боку є продуктом цих змін, з іншого тим явищем, що їх породжує. У будь-якому випадку можна з упевненістю стверджувати, що саме на розробці, впровадженні та використанні інноваційних розробок у виробництві і базується економічний прогрес у постіндустріальному суспільстві.
Поняття «інноваційний процес» слід розуміти у широкому та вузькому значеннях. Як процес по створенню окремо взятої інновації та як безперервний цикл розробки інновацій. У вузькому значенні інноваційний процес – це сукупність певних робіт по розробці, вдосконаленню та впровадженню на ринок інноваційного продукту чи послуги. У широкому зна-ченні інноваційний процес – це безперервний цикл виникнення товарів та послуг, що приходять один за одним в залежності від зміни поколінь техніки та технології.
Інноваційні процеси можуть бути охарактеризовані як сукупність безперервно виникаючих, якісно нових, таких, що базуються на новому технологічному рівні явищ, що забезпечують зміну поколінь техніки і технології, підвищують конкурентоспроможність суб'єктів госпо¬дарювання й економіки вцілому.
Особливості інноваційних процесів у постіндустріальному суспільстві полягають у наступному:
- значна швидкість поширення інновації між різними виробничими ланками;
- скорочення періоду дослідження та розробки новацій;
- дифузія інновацій, що набуває значних масштабів;
- інноваційна діяльність більше не є лінійним процесом, що передбачав лише поширення інновації створеної у науково-технічній сфері у галузь промисловості, а виникнення інноваційної розробки можливе на будь-якому етапі інноваційного процесу, що уможливлює порушення порядку проходження його етапів;
- використання інформаційних технологій в інноваційному процесі;
- системність та організованість інноваційного процесу на відміну від фрагментарності та локальності попередніх стадій цивілізаційного розвитку;
- мотивація до інноваційної діяльності (у постіндустріальному суспільстві ведення інноваційної діяльності здійснюється не лише для отримання надприбутку, а є умовою стабільного зростання компанії);
- перетворення інноваційної діяльності в економічну (продаж інтелектуальної власності, патентне право та ін.);
- поява нових сфер дослідження, основною задачею яких є збереження людини від самознищення.
Отже, дійсно, за умов постіндустріального суспільства інноваційний процес набуває своїх специфічних рис, що пов’язані насамперед з прискоренням науково-технічного прогресу, появою радикально нових технологій виробництва та необхідністю збереження навколишнього середовища від негативного впливу людської діяльності.
Дослідження інноваційних процесів в Україні є необхідним, тому що індустріальне суспільство як певна соціальна-економічна формація підходить до свого історичного кінця по причині обмеженості матеріальних ресурсів, на яких вона побудована. Тобто, альтернативи переходу до інноваційної економіки в Україні просто не існує, адже питання двадцять першого століття стоїть так: чи наша країна увійде до кола розвинених постіндустріальних країн, чи так і залишиться країною з нерозвиненими технологіями, в якій більшість населення знаходиться за межею бідності.
Майбутнє належить постіндустріальним країнам, адже ресурси, на яких вони базуються – інформація та знання, є невичерпними, з їх використанням ці ресурси не зникають, а навпаки, примножуються. Інновації ж слугують тим інструментом, що забезпечують стабільний розвиток цієї системи. У таких умовах першочерговим завданням держави є забезпечення функціонування ефективної інноваційної політики, що б гарантувала вільну розробку та використання інновацій у виробництві.
Сьогодні, не дивлячись на проголошений владою курс на побудову інноваційної економіки, ще не сформовано науково обґрунтованої інноваційної політики, яка враховувала б зарубіжний досвід формування інноваційних систем і водночас була б придатною до української дійсності.
Для України досвід постіндустріальних країн у побудові ефективної інноваційної системи може стати дуже корисним. Наприклад, побудова Сполученими Штатами Америки ефективної національної інноваційної системи, починаючи зі створення першопричин, умов для припливу іноземних інвестицій до країни, при цьому не втративши економічної самостійності та організації ефективної співпраці між освітньою та виробничою сферами народного господарства для забезпечення підприємств необхідними кадрами.
На нашу думку, система державних грантів у стратегічних сферах національного виробництва (літако- та суднобудування, космічна галузь, створення передових комп’ютерних технологій та ін.) була б дуже корисною для прискорення економічного зростання нашої країни, звісно, при прозорій системі їх розподілу та законодавчому забезпеченні. Також прикладами ефективного державно-приватного партнерства в інноваційній сфері є програми підтримки ризикових інноваційних проектів TIP та SBIR.
Для України був би досить корисним також досвід країн Європейського союзу в організації ефективної системи пільг та оподаткування інноваційних підприємств, особливо за умов відсутності пільг як таких для інноваційних підприємств в Україні, окрім технологічних парків. Також цікавою є система усунення адміністративних бар’єрів для підприємств, що займаються інноваційною діяльністю.
Для України досвід Японії в організації інноваційного процесу може бути використаний на етапах планування інноваційного розвитку та впровадження інноваційних розробок у виробництво, особливо що стосується взаємозв’язку наукових центрів та підприємницького сектору. Адже, японська модель організації дослідного процесу у великих фірмах заснована на принципах тісної кооперації науки та виробництва. У Японії добре відпрацьована система організації пошукових робіт та впровадження їх результатів на ключових напрямках НТР.
На жаль, в Україні відсутня системна інноваційна політика. Адже, зараз бюджетні кошти на наукові розробки та підтримку інноваційної діяльності розпорошуються у бюрократично-корумпованих структурах, бюджетне фінансування науки недостатнє, та загалом відсутня будь-яка мотивація промислових підприємств впроваджувати ті самі інновації. Цьому є декілька причин: по-перше, економіка країни знаходиться на низькому рівні технологічного розвитку, будучи по своїй структурі сировинною, і тому підприємствам набагато легше працювати так як вони це робили десятками років, адже на національному ринку відсутня конкуренція на високотехнологічному рівні і немає необхідності у нововведеннях; по-друге, економіка України є високомонополізованою, що також значно ускладнює функціонування конкурентного середовища. У такій ситуації було б логічно ввести мотивуючі заходи для підприємств, що не проводяться, а навпаки податкові пільги для інноваційних підприємств скасовуються (ст. 21, 22 Закону України «Про інноваційну діяльність»), тож не дивно, що інноваційна активність підприємств України залишається на дуже низькому рівні (11,5% від загальної кількості промислових підприємств).
Тож, можна виокремити основні недоліки інноваційної політики держави в Україні:
1) недосконалість законодавства щодо державної підтримки науково-технологічної та інноваційної діяльності;
2) недостатнє бюджетне фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності;
3) нерозвиненість інноваційної інфраструк¬тури (бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів, тощо);
4) несприятливе середовище для залучення іноземного капіталу у сферу високотехнологічного виробництва;
5) структурна деформованість промисловості на користь виробництв низького технологічного укладу та високий ступінь зношеності основних фондів про¬мислових підприємств (у середньому 65 – 70%);
6) недосконала система захисту прав інтелектуальної власності.
Першочерговою завданням уряду повинно стати створення такого інституційного поля, що б мотивувало підприємців до інноваційної діяльності. Адже на теперішній день, в Україні домінує екстенсивний тип розвитку, що базується на застарілих технологіях та зношених основних фондах. Задля забезпечення сталого економічного розвитку України та входження її до складу постіндустріальних країн необхідним є не виробництво як таке, а інноваційне виробництво та наявність творчого інноваційного підприємництва, що й забезпечить даний розвиток.
Формування інноваційної економіки передбачає створення таких інституційних умов виробництва, при яких саме інновації стають основним джерелом максимізації індивідуального доходу власника активів. Щоб досягнути такої ситуації, необхідним є формування такого інституційного порядку, при якому не можливим стає використання особистої влади, тиску для отримання прибутку.
У сучасному світі немає альтернативи інноваційній економіці, цей факт є беззаперечним, оскільки ресурси екстенсивного розвитку вичерпують себе та на зміну їм приходять нові інноваційні технології й Україні, щоб бути конкурентоспроможною у сучасному глобалізованому світі, необхідно стати на шлях постіндустріального розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Марксово наследие и современная экономическая наука (круглый стол) / Л.И. Абалкин // Вопросы экономики, 2005. – №1. – С. 86 –132;
2. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки і комерціалізації : Монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.;
3. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін / Ю.М. Бажал – К. : Заповіт, 1996. – 237с.;
4. Башин М.Л. Наука, хозрасчет и эффективность / М.Л. Башин. – М. : Московский Рабочий, 1991. – 212с.;
5. Бекетов Н. Государственная политика инноваций / Н. Бекетов // Экономист, 2004. – №9. – С. 64 – 70;
6. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М. : Academia, 1999. – 773с.;
7. Бем-Баверк О. Основы теории ценности хозяйственных благ / О. Бем-Баверк // Австрийская школа в политической экономии. М. : Экономика, 1992. – 494 с.;
8. Берлявский Л. Г. Государственное управление наукой в России (конец XIX – начало XX вв.) / Л. Г. Берлявский // Известия вузов. Северокавказский регион. Общественные науки. – Ростов н/Д., 1995. – № 1. – С. 33 – 44;
9. Блауг М. Методология экономической науки, или Как экономисты объясняют / М. Блауг. – М., 2004. – 416с.;
10. Большая энциклопедия. В 62 томах. Т.29. – М.: ТЕРРА, 2006. – 592с.;
11. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. 4-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики, 1999. – 1248 с.;
12. Борьба с административными барьерами на пути развития предпринимательства. Практика стран ЕС (программный документ) / Поддержка развития малого предпринимательства СМЕРУС 9803. – М. : Ресурсний центр малого предпринимательства. – 2002. – 57 с;
13. Бренделева Е.А. Неоинституциональная экономическая теория : учебное пособие / Е.А. Бренделева. – М. : Дело и сервис, 2006. – 352с.;
14. Буднікевич І.М. Становлення регіонального ринку інновацій в Україні: Монографія / І.М. Буднікевич, І.М. Школа. – Чернівці: “Зелена Буковина”, 2002. – 200 с.;
15. Вальрас Л. Элементы чистой политической экономии или теории собственного багатства / Л. Вальрас. – М.: Университет. б-ка: Экономика, 2000. – 411c.;
16. Вишневский В. Почему Украина не инновационная держава : институциональный анализ / В. Вишневский, В. Дементьев., 2009 [Електронний ресурс] // Міжнародна асоціація інституційних досліджень . – Режим доступу :
http://www.instud.org/.../Dementyev,Vyshnevski%20pochemy%20Ukraina%20ne%20innovacionnaya.doc;
17. Водачек Л. Стратегия управления инновациями на предприятии / Л.Водачек, О. Водачкова. – М. : Экономика, 1989. – 167с.;
18. Галан Н. І. Державна підтримка малого та середнього бізнесу : досвід розвинених країн : Монографія / Н. І. Галан – Д. : Вид-во Дніпропетровського національного університету, 2007. – 188 с.;
19. Гаман М. В. Державне управління інноваціями : Україна та зарубіжний досвід : Монографія / М.В.Гаман. – К. : Вікторія, 2004. – 312 с.;
20. Гончаров В. Опыт формирования и управления ииновационной средой США / В.Гончаров // Проблемы теории и практики управления, 2008. – №6. – С.63 – 78;
21. Гринев Б.В., Гусев В А. Инноватика / Б.В. Гринев, В.А. Гусев. – Харьков : «НТК Институт монокристаллов», 2004. – 452с.;
22. Гэлбрейт Дж.К. Справедливое общество. Гуманистический вигляд // Новая постиндустриальная волна на Западе (антология) / под ред. В.Л.Иноземцева. – М. : Academia, 1999. – 632 c.;
23. Дагаев А.А. Фактор НТП в современной рыночной экономике : Учеб. Пособие / Дагаев А.А. – М. : Наука, 1994. – 206с.;
24. Державна контрольно-ревізійна служба в Україні [Електронний ресурс] // Головне контрольно-ревізійне управління України. Про фінансово-господарську діяльність Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Державного агентства України з інвестицій та інновацій. –Режим доступу :
http://195.78.68.73/kru/uk/publish/article/49231;jsessionid= 722801E876E35856EED3028458631506;
25. Дихтель Е. Практический маркетинг : Учеб.пособие / Е. Дихтель, Х. Хершген / Пер. с нем. – М.: Высшая школа, 1995. – 254с.;
26. Досвід запровадження урядових програм інноваційного розвитку / Т.В.Тарасенко, С.І. Архієрієв. – Х.: Золоті сторінки, 2007. – 96с.;
27. Дракер П. Як забезпечити успіх у бізнесі / П.Дракер. – К. : Україна, 1994. – 314c.;
28. Дубровская Е.С. Экономическое содержание инновационной деятельности / Е.С. Дубровская. – Казань : Издательство Казанського государственного технического университета, 2000. – 44с.;
29. Економічний огляд. Еconomywatch [Electronic resource] // Електронний журнал про політику, інвестиції та фінансові звіти. Статистика світового розвитку. – Режим доступу до журналу : http://www.economywatch.com/world_economy;
30. Евсеєва Л.А. Стратегия инновационной деятельности за рубежем / Л.А.Евсеева, А.Ф. Сергеев // Инновации, 2002. –№4. – С. 59-61;
31. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект) : Монографія / С.А.Єрохін. – К. : Світ Знань, 2002. – 528 с.;
32. Жилінська О. Проблеми фіскального стимулювання розвитку інноваційного підприємництва в Україні / О. Жилінська, Д. Чеберкус // Банківська справа, 2005. – № 6 (66). – С. 77-87;
33. Житенко Е. Д. Эффективность стимулирования инноваций [Електронний ресурс] / Е. Д. Житенко // Иннова¬ции. – 2004. – №3. – Режим доступу до журналу:
http://www.transfer.eltech.ru/InnovW/innov.html;
34. Завлин П. Н. Оценка еффективности инноваций / П. Н. Завлин, А.В.Васильєв. – СПб : Бизнес-пресса, 1998. – 216с.;
35. Зайцев Ю.К. Бюджетна політика, інновації та формування основ соціалізації економіки в Україні / Ю.К. Зайцев, О.В. Буряк // Формування ринкової економіки. – Збірник наукових праць. – Вип.20. – К.: КНЕУ, 2008. – С. 3 – 18;
36. Зайцев Ю.К. Функції бюджетної системи та забезпечення стратегічних цілей посттрансформаційного економічного розвитку України // Ю.К.Зайцев, О.В. Буряк // Вчені записки / М-во освіти і науки України ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». – К. : КНЕУ, 2008. – Вип.10. – 268с. – С.3–10;
37. Зайцев Ю.К. Сучасна парадигма методології досліджень постіндустріального суспільства / Ю.К. Зайцев, В.С. Савчук // Вчені записки. – 2009. – № 11. – С. 3 – 13;
38. Закон України «Про державні цільові програми» від 18.03.04 № 1621-ІV. // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=226543021&cat_id=223290499&ctime=1246710280532;
39. Закон України «Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» від 09.04.04 // Офіційний Вісник України. – 2003. – №50. – Ст.2609;
40. Закон України «Про зов¬нішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 №959 – ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 – № 29. – Ст. 377;
41. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 №1560-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991 – № 29. – Ст. 377;
42. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.02 № 40-ІV // Офіційний Вісник України. – 2002. – №31. – Ст.1447;
43. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.93 № 1977-ХП // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №33. – Ст.345;
44. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.91 № 3322-ХПІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. – № 12. – От. 165;
45. Закон України «Про наукову та науково-технічну експертизу»
від 10.02.95 № 51/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995 – № 9. – Ст. 56;
46. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=334%2F94-%E2%F0;
47. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» вiд 15.12.1993 № 3687-XII [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3687-12;
48. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від15.12.93 № 3688 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34;
49. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5.11.97 № 621/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 8. – Ст.2;
50. Закон України «Про плату за землю» вiд 19.09.1996 № 378 / 96 – ВР [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 378%2F96-%E2%F0;
51. Закон України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 № 168 / 97 - ВР [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 168%2F97-%E2%F0;
52. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» N 18-рп / 2009 ( v018p710-09) від 14.07.2009 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=433-15;
53. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.01 №2623 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2623-14;
54. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.99 // Голос України. – 1999. – 21 верес.;
55. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.03 № 1381-IV [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. –Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 723%2F97-%E2%F0;
56. Зінько Н. Інструменти стимулювання інноваційної діяльності (на прик¬ладі Індії, Ірландії, Сінгапуру, Фінляндії, Японії) / Н. Зінько // Регіо¬нальна економіка. – 2006. – № 4. – С. 220 – 226;
57. Зомбарт В. Буржуа : Этюды по нравственной истории современного экономического человека / В. Зомбарт. – М., 1994. – 444 с.;
58. Зубчанинов В.В. Научная деятельность и технический прогресс в крупнейших капиталистических странах / В.В.Зубчанинов. – М. : Наука, 1976. – 295с.;
59. Иванов М.М. США – управление наукой и нововведениями / М.М. Иванов, С.Р.Колупаева, Г.Б.Кочетков / отв. ред. Л.И.Евенко, Г.Б. Кочетков. – М. : Наука, 1990. – 216с.;
60. Игнацкая М.А. Новая экономика : опыт структурно-функционального анализа : Монография / М.А.Игнацкая. – М.: Едиториал УРСС, 2005. – 304с.;
61. Инглегарт Р. Культурный сдвиг в зрелом индустриальном обществе // Новая постиндустриальная волна на Западе (антология) / под ред. В.Л.Иноземцева. – М. : Academia, 1999. – 632 c.;
62. Инновационный менеджмент: Учебник / Под.ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997. – 327 с.;
63. Инновационный процесс в странах развитого капитализма (Методы, формы, механизмы) / Под ред. И.Е. Рудаковой. – М. : Изд-во МГУ, 1991. – 143 с.;
64. Иноземцев В. Л. Перспективы постиндустриальной теории в меняющемся мире [Електронний ресурс] // Новая постиндустриальная волна на Западе (антология) / под ред. В.Л.Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 632 c. –Режим доступу до книги :
http://www.iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/index.html;
65. Иноземцев В.Л. Постиндустриальное хозяйство и постиндустриальное общество / В.Л.Иноземцев // Общественные науки и современность, 2001. – №3. – С.140–152;
66. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество : природа, противоречия, перспективы. Учебное пособие / В.Л.Иноземцев. – М.: Логос, 2000. – 304 с. [Электронный ресурс] . – Режим доступу : http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000946/index.shtml;
67. Иншаков О.В. Введение / О.В.Иншаков // Встреча с простотой. – Волгоград : Волгоградское научное издательство, 2006. – С.16 – 25;
68. Ільєнкова С. Д. Инновационный менед¬жмент : Учебник для вузов / С.Д.Ільєнкова .– М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327с.;
69. Канке В.А. Философия экономической науки : Учебное пособие / В.А.Канке. – М. : Инфра-М., 2007. – 384с.;
70. Кондратьев H.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения / Н.Д.Кондратьев. – М. : Экономика, 2002. – 768с.;
71. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики / Л.И. Абалкин (отв. Ред. / и др. ). – М. : Экономика, 1989. – С.526;
72. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К. : Офіційне видання Верховної Ради України, 1996. – 51с.;
73. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Р.Коуз. – М.: «Дело ЛТД», 1993. – 192 с.;
74. Кохановский В.П. Философия и методология науки / В.П.Кохановский. – Ростов н/Д. : 1999. – 576с.;
75. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. Посібник / Н.В.Краснокутська. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.;
76. Крауз-Мозер Б. Теории политики. Методологические принципы / Б. Крауз-Мозер / пер. с польского. – Х.: Изд-во Гуманитарный центр. – 2008. – 256с.;
77. Кузнец С. Современный экономический рост : результаты исследований и размышлений. Нобелев¬ская лекция / С.Кузнец // Нобелевские лауреаты по экономике: взгляд из России; Под ред. Ю.В. Яковца. СП: Гуманистика, 2003. – 354 с.;
78. Лапко О. Інноваційна діяльність в си¬стемі державного регулювання : Монографія / О.Лапко. – К. : Інститут економіки та прогнозування НАН України, 1999. – 253 с.;
79. Лебедева Л.В. До питання про вимір економіки знань / Л.В. Лебедева // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2010. – Вип.3 (№39). Економічні науки. – С. 369 – 376;
80. Лебедева Л.В. До проблеми трактування поняття «економіка знань» / Л.В. Лебедева // Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах : IV міжнародна наукова конференція : тези доп. – Вісник Черкаського університету. Серія економічні науки. Випуск 152. – Черкаси : Вид. від. ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2009. – С. 163–168;
81. Лебедева Л.В. Еволюція методів дослідження у політичній економії / Л.В. Лебедева // Формування ринкової економіки. – Збірник наукових праць. – К. : КНЕУ, 2009. – С.206 – 209;
82. Лебедева Л.В. Еволюція поглядів на розвиток принципів та форм методологічного дослідження в економічній науці / Л.В. Лебедева // Економіка та підприємництво. – Зб. наук. праць. – К.:КНЕУ, 2009. – Вип. 23. – С. 9 – 16;
83. Лебедева Л.В. Економіка знань як необхідна умова становлення громадянського суспільства в Україні / Л.В. Лебедева // Фінансово-економічне, обліково-аналітичне та організаційно-правове забезпечення відтворювальних процесів на шляху до економіки знань : міжнародна науково-практична інтернет-конференція: тези доп. – Чернівці: БДФА, 2010. – С. 418 – 421;
84. Лебедева Л.В. Знання та інновації як ключові фактори розвитку постіндустріального суспільства / Л.В. Лебедева // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки: економіка, політологія, історія. – 2010. – №20 (121). – С. 13 – 23;
85. Лебедева Л.В. Інноваційна політика держави як інструмент боротьби з економічною кризою / Л.В. Лебедева // Трансформація господарського механізму в умовах економічної кризи : IX Всеукраїнська наукова конференція молодих учених і студентів: тези доп. - Чернівці: ЧНУ, 2010. –С.53–55;
86. Лебедева Л.В. Інноваційна політика США як приклад партнерства державного та корпоративного секторів економіки / Л.В. Лебедева // Збірник наукових праць Економічні науки. ПВНЗ „Буковинський університет". – Зб. наук. праць. – Вип. 6. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2010. – С.373 – 383;
87. Лебедева Л.В. Інновація: питання категоріального визначення та класифікації / Л.В. Лебедева // Формування ринкової економіки : збірник наукових праць. – Вип.23. – К. : КНЕУ, 2010. – С.15-24;
88. Лебедева Л.В. Методологія економічної науки як складова загальнонаукової методології пізнання / Л.В. Лебедева // Формування ринкової економіки : збірник наукових праць. – Вип.22. – К. : КНЕУ, 2009. – С. 24 – 31;
89. Лебедева Л.В. Особливості інноваційної політики країн постіндустріальної економіки / Л.В. Лебедева // Формування ринкової економіки. – Збірник наукових праць. – Вип.24. – К. : КНЕУ, 2010. – С. 3 – 14;
90. Лебедева Л.В. Постіндустріальна економіка та постіндустріальне суспільство: критерії розмежування та існуючі моделі / Л.В. Лебедева // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. – Чернівці : ЧТЕІ КНТЕУ, 2010. – Вип. 4(№40). Економічні науки. – С.29 – 36;
91. Лебедева Л.В. Протиріччя та недоліки інноваційної політики держави в Україні / Л.В. Лебедева // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наукових праць. Вип. 495. Економіка. – Чернівці : Чернівецький національний університет., 2010. – С.41 – 47;
92. Лебедева Л.В. Теорія постіндустріалізму як методологічне обґрунтування сучасної економіки / Л.В. Лебедева // Актуальні проблеми теорії та практики міжнародної економіки за умов глобальних трансформацій: збірник наукових праць: тези доп. – К. : Видавничо-поліграф. Центр «Київський університет», 2010. – С.120–125;
93. Лебедева Л.В. Постіндустріальна економіка та постіндустріальне суспільство: критерії розмежування / Л.В. Лебедева // Збірник наукових тез ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні проблеми моделювання складних економічних систем» / відпов. ред. Тищенко С.В. – м. Кривий Ріг, КЕІ ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», 2010. – С.67– 69;
94. Леоненко П.М. Методологічні аспекти історії української економічної думки (ХІХ – ХХст.). Монографія / П.М.Леоненко. – К.:ІАЕ УААН, 2004. – 434с.;
95. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т.23. – М., 1960. – 907с.;
96. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1861 гг. / К.Маркс – М., 1980. – 564с.;
97. Маршал А. Основы экономической науки / А.Маршал – М.: Эксмо, 2007. – 830с.;
98. Маршалл А. Принципы политической экономии / А.Маршал. Т. 1-3. – М., 1983-1984. – 1080с.;
99. Мединский В. Инновационный менед¬жмент / В.Мединский – М: Инфра-М, 2002. – 232с.;
100. Мединский В.Г. Инновационное предпринимательство : Учебное пособие / В.Г.Мединский, Л.Г.Шаршукова. – М: ИНФРА-М, 1997. – 240с.;
101. Меншиков С.М. Длинные волны в экономике. Когда общество меняет кожу / С.М.Меншиков, Л.А.Клименко. М. : Международные отношения, 1989. – 272 с.;
102. Милль Дж.С. Система логики силлогистической и индуктивной / Дж.С.Милль. – Типо-литография Товарищества И. Н. Кушнерев и Ко., 1897. – 812 с.;
103. Мильнер Б. З. Управление знаниями – вызов XXI века / Б.З.Мильнер // Вопросы экономики, 1999. – № 9. – С.108–118;
104. Михнева С.Г. Интеллектуализация экономики : инновационное производство и человеческий капитал / С.Г.Михнева // Инновации, 2003. – № 1. – С.49 – 54;
105. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент : Учебное пособие для вузов / Ю.П.Морозов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 285с.;
106. Наказ Міністерства освіти та науки України від 20 грудня 2002 року № 734 «Про реорганізацію Державного центру науково-технічної експертизи»;
107. Наукова і інноваційна діяльність в Україні : Статистичний збірник. – К. : Держкомстат України, 2008. – 360с.;
108. Національна інноваційна система України : проблеми і принципи побудови / Макаренко І.П., Копка П.М., Рогожин О.Г., Кузьменко В.П. / За ред. І.П.Макаренка. – К.: Інститут проблем національної безпеки, 2007. – 520 с.;
109. Нельсон Р. Эволюционная теория экономических изменений / Р. Нельсон, С.Уинтер. – М: Финстатин-форм, 2000. – 418с.;
110. Нестеренко Л. Економічна політика в соціальному ринковому господарстві / Л. Нестеренко, В.Рокоча // Економіка України, 1999. – №2. – С.30 – 38;
111. Никифоров А. Є. Національна інноваційна система: вибір України / А.Є.Никифоров // Економіст, 2005. – № 12. – С. 35 – 41;
112. Никифоров А.Є. Інноваційна діяльність : теорія та практика державного управління : монографія / А.Є.Никифоров. – К. : КНЕУ, 2010. – 420с.;
113. Норт Д. Інститути, інституційні зміни і функціонування економіки: монографія. Пер. з англ. А.Н. Несторенко / Д. Норт. – М. : Фонд економічної книги «Начала», 1997. – 180с.;
114. Нуреев Р.М. Теория общественного вибора. Курс лекций / Р.М.Нуреев. Москва : ГУ ВШЭ, 2005. – 531 с.;
115. Основи марксистсько-ленінської філософії. Підручник. Кер. авт. кол. Ф.В.Константинов. К. : Політвидав України, 1985. – 492 с.;
116. Основы инновационного менеджмента : Теория и практика : Учеб.пособие / Под.ред. П. Н. Завлина, А.К.Казанцева, Л.Э.Миндели. – М.: ОАО «НПО «Изд-во «Экономика», 2000. – 475с.;
117. Офіційний сайт Technology Innovation Program [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.nist.gov/tip/about-tip.cfm;
118. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ukrstat.gov.ua;
119. Офіційний сайт Державного фонду фундаментальних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.dffd.gov.ua/ index.php?m=17;
120. Офіційний сайт Світового Банку [Електронний ресурс] // Програма КАМ. Режим доступу :
http://www.worldbank.org/kam;
121. Павленко І.А. Інноваційне підприємництво у трансформаційній економіці України : Монографія / І.А.Павленко. – К.:КНЕУ, 2007. – 248с.;
122. Пахомов Ю.Н. Цивилизационные модели современности и их исторические корни / Ю.Н.Пахомов, С.Б. Крымский, Ю.В.Павленко и др. / Под ред. Ю.Н.Пахомова. – К.: Наук. думка, 2002. – 632 с.;
123. Побережников И.В. Переход от традицион¬ного к индустриальному обществу : Теоретико-методологические проблемы модерниза¬ции / И.В.Побережников. – М.: РОССПЭН, 2006. − 240 с.;
124. Поланьи М. Личностное знание : на пути к посткритической философии : Пер с англ. / Общ. ред. В.А.Лекторского. – М.:Прогресс, 1985. – 344с.;
125. Портер М. Конкуренция: Учеб. Пособие / М.Портер / Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2001. – 495с.;
126. Послання Президента України Верховній Раді «Європейський вибір. Концепту¬альні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки» від 30.04.02. – К. : ІВЦ Держкомстат України, 2002. – 74с.;
127. Послання Президента України Верховній Раді «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році» від 31.05.01. – К.: ІВЦ Держкомстат України, 2002. – 412 с.;
128. Послання Президента України Верховній Раді «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році» від 27.02.02.;
129. Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію науково-технологічного та інно¬ваційного розвитку України» від 13.07.99 // Відомості ВРУ, 1999. –ст.336;
130. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державний фонд фундаментальних досліджень» від 24.12.2001р. №1717;
131. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного департаменту інтелектуальної власності» від 04.04.2000р. №601;
132. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень» від