СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ :

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В. Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

Корнілов Олексій Олександрович

УДК 331.522.4:330.342.3 «714»

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РОБОЧОЇ СИЛИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Лазаренко Володимир Євгенович,
доктор економічних наук, професор

Харків 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ……………………………………...……………13
1.1. Робоча сила як економічна категорія: зміст, вартість, ціна, еволюція наукових поглядів…………………….…………………………………………………….13
1.2. Передумови та фактори впливу на зміни якості робочої сили в умовах ринкової трансформації………………………………………………..………..50
Висновки до розділу 1………………………………………………...…………71
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РОБОЧОЇ СИЛИ В РІЗНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ……………………………73
2.1. Робоча сила: формування, розвиток у командній економіці………………….73
2.2. Формування та розвиток робочої сили у ринковій економіці…….………….88
Висновки до розділу 2……………………………………………...…………..127
РОЗДІЛ 3. ПІДГОТОВКА РОБОЧОЇ СИЛИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ………………………..………………131
3.1. Етапи та форми підготовки робочої сили.…………………………………….131
3.2. Роль освіти у формуванні кваліфікованих кадрів …….…..………………….148
Висновки до розділу 3………………………………………...………………..189
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...…………..192
ДОДАТКИ………………………………………………………...………………….202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………217

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Інтеграція України в європейське й світове співтовариство, становлення ринкових принципів господарювання, структурна перебудова економіки, зміна відносин власності вплинули на систему соціально-трудових відносин, кардинально трансформували ринок праці та умови формування, розвитку і відтворення робочої сили в Україні. Як зазначає А.Гриценко, динамічний розвиток сучасного світу ставить перед економічною теорією нові завдання, вимагає адекватного осмислення змін, що відбуваються. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває вивчення трансформаційних процесів узагалі і ринкової трансформації зокрема [1]. В умовах докорінної перебудови суспільних відносин важливе значення має комплексне дослідження проблеми праці і відносин, що формуються в процесі трудової діяльності. А.Колот неодноразово підкреслює, що з-поміж проблем, які безпосередньо пов’язані з модернізацією економіки, її інноваційним розвитком, винятково важлива роль належить науковому забезпеченню розвитку соціально-трудової сфери, від якої значною мірою залежать і темпи, і якість економічного та соціального розвитку [2]. В.Соболєв також дотримується думки, що зміни, які відбуваються в соціально-трудових відносинах в умовах переходу до посткапіталістичної економіки, потребують системних досліджень економічної природи найманої праці, обґрунтування джерел її соціальних ризиків, формування механізмів узгодження економічних інтересів найманих працівників, роботодавців і суспільства, соціального убезпечення найманої праці [3].
Формування, розвиток робочої сили, національного ринку праці є однією з найскладніших соціально-економічних проблем в умовах ринкової трансформації економіки. Перехід України до ринкової економіки супроводжується зростанням рівня та тривалості безробіття, розвитком вимушеної неповної зайнятості, активізує ряд соціально-економічних проблем.
Досвід реформування економіки України свідчить про необхідність посилення уваги до розвитку робочої сили та ринку праці як у теоретичному, так і в практичному плані. І першим кроком має бути осмислення та дослідження проблем ринку праці, економічної сутності та основних економічних моделей, а також соціально-економічного розвитку робочої сили.
Національна економіка в кожній країні є системою взаємодії та розвитку економічних процесів, єдністю багатьох підсистем, які утворюють єдине ціле, і для дослідження кожного її елементу, зокрема робочої сили та ринку праці, необхідним є дотримання загальних методологічних положень. Будучи формою функціонування провідного фактору виробництва, ринок праці є не тільки складовою єдиного національного ринку, а й рушійною силою розвитку економіки як цілого.
Глобалізація економіки, загострення міжнародної конкуренції по-новому поставили проблеми розвитку робочої сили, регіонального і національного ринків праці, регулювання зайнятості населення. На першому плані постало питання гнучкості ринку праці, його більшого пристосування до прискореної зміни структури і технологічної бази виробництва. Вирішення цієї проблеми щільно пов’язане з необхідністю підтримки зайнятості, обмеження безробіття, удосконалення підготовки та перепідготовки робочої сили, забезпечення соціальної захищеності робітників. В умовах глобалізації одним з головних напрямів діяльності Європейського Союзу (ЄС) стає пошук шляхів створення сприятливих умов функціонування єдиного ринку праці.
Входження України до СОТ активізує як позитивні, так і негативні процеси на ринку праці. Позитивними сторонами щодо зайнятості може бути підвищення попиту на робочу силу на окремих підприємствах (за умови випуску конкурентоспроможної продукції й розширення обсягів виробництва). Негативними сторонами є скорочення як ефективно функціонуючих, так і неефективних робочих місць та вивільнення значної кількості працівників. Ці процеси вимагають активних дій з боку центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних громад, а також чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади.
Незважаючи на зрушення, що відбуваються, в Україні зберігається застаріла галузева і професійна структура зайнятості ще індустріального типу, тоді як розвинуті країни переходять до зайнятості постіндустріального типу.
Особливу увагу при розробці державних програм зайнятості населення варто приділити проблемам рівних можливостей працевлаштування для жінок і чоловіків, вирішенню проблем статевої дискримінації при прийомі на роботу. У зв’язку з новими тенденціями у сфері зайнятості, що пов’язані з переходом до постіндустріального розвитку, який заснований на широкому використанні інформаційних технологій, інтелектуалізації праці, при проведенні державної політики зайнятості зростає значущість інвестування, професійної підготовки робочої сили, підвищення кваліфікації, безперервної освіти.
Ступінь наукової розробки проблеми. У світовій і вітчизняній літературі накопичено значний досвід дослідження проблем формування, розвитку і функціонування робочої сили. Внесок у розробку робочої сили як економічної категорії (зміст, вартість, ціна) зробили видатні зарубіжні вчені Т.Веблен [4], М.Вебер [5], Дж.Гелбрейт [6], К.Макконелл [7], К.Маркс [8], А.Маршалл [9], А.Маслоу [10], Ф.Махлуп [11], П.Самуельсон [12], І.Фішер [13], Е.Хансен [14].
Значний внесок у розробку проблем соціально-трудових відносин зробили вчені з близького зарубіжжя і колишнього СРСР, а саме: Н.Абакумова [15], М.Бєляєва [16], В.Буланов [17], А.Бутенко [18], Н.Волгін [19], Б.Гєнкін [20], В.Гімпельсон [21], В.Дорофеєв [22], С.Дятлов [23], І.Заславський [24], Р.Капелюшников [25], Л.Костін [26], А.Котляр [27], А.Кузьміна [28], С.Лебедєва [29], В.Маркин [30], Т.Разумова [31], Г.Ракитська [32], А.Рофе [33].
Безпосередньо проблеми ринкової трансформації, соціально-трудової сфери, економічної природи найманої праці, формування доходів та соціального захисту населення, форм реалізації власності на робочу силу, ролі професійної освіти у підготовці якісних робочих кадрів висвітлені у роботах таких вітчизняних науковців, як С.Бандур [34], О.Варецька [35], В.Герасимчук [36], І.Гнибіденко [37], О.Грішнова [38], А.Гриценко [1], Г.Задорожний [39], Е.Качан [40], М.Кім [41], А.Колот [42], О.Левченко [43], Е.Лібанова [44], Л.Лісогор [45], Ю.Маршавін [46], В.Онікієнко [47], Г.Осовська [48], М.Семикіна [49], С.Тумакова [50], С.Тютюнникова [51], Л.Шаульська [52], Л.Шевченко [53], Н.Ушенко [54], О.Яременко [55] та ін.
Аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми свідчить, що формування, розвиток робочої сили в умовах трансформаційної економіки, зокрема визначення сучасного змісту категорії «робоча сила» і її співвідношення з категоріями «людський капітал», «людський ресурс»; такі форми капіталу, як інтелектуальний, соціальний, культурний; питання адаптації механізму відтворення робочої сили, її мобільності в умовах ринкових перетворень досліджені недостатньо. Потребує більш глибокого теоретичного обґрунтування процес формування нової моделі ринку робочої сили, забезпечення його кваліфікованими кадрами.
Актуальність теоретико-економічної проблеми – комплексне вивчення важливої категорії, робочої сили в умовах ринкових перетворень, висока соціально-економічна значущість означеної проблеми для сучасного розвитку ринку праці України та недослідженість багатьох конкретних питань визначили мету і завдання дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планової теми науково-дослідницької роботи кафедри економічної теорії факультету міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна «Соціально-економічний механізм і наслідки ринкових трансформацій» (номер держреєстрації 0104U000675), де особисто автором розроблялося питання формування та розвитку робочої сили в різних соціально-економічних системах, етапи та форми її підготовки в умовах ринкових перетворень, обґрунтовані рекомендації з удосконалення системи формування кваліфікованих кадрів.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз і розкриття характеру соціально-економічного розвитку робочої сили, пов’язаних з її використанням в умовах ринкової трансформації, та наукове обґрунтування шляхів оптимізації національного ринку праці. Відповідно до поставленої мети у дисертаційній роботі вирішувались наступні дослідницькі завдання:
- виявити еволюцію категорії «робоча сила», сучасний її зміст і взаємозв’язок з категоріями «людський ресурс», «людський капітал» і такі форми капіталу, як інтелектуальний, соціальний, культурний;
- розвинути теоретико-методологічні основи аналізу відтворення робочої сили;
- визначити сутність процесів формування та розвитку робочої сили у командній, перехідній та ринковій економіці;
- запропонувати шляхи систематизації інструментів регулювання міграції робочої сили на внутрішньому ринку праці;
- обґрунтувати особливості процесу сегментації ринку праці, що відбуваються внаслідок реформування економіки, та визначити систему сегментаційних ознак робочої сили вищої кваліфікації;
- розробити пропозиції щодо оптимальних шляхів перебудови системи професійної освіти з метою посилення адаптації висококваліфікованих працівників до ринкових реалій та їх перетворення на головне джерело виведення економіки України на інноваційно-інвестиційну модель розвитку;
- розкрити систему пріоритетних заходів щодо зміцнення положення молоді на ринку праці, забезпечення її гарантованим першим робочим місцем.
Об’єктом дослідження є процес формування суспільних умов відтворення робочої сили в економічних системах.
Предметом дослідження є соціально-трудові відносини з приводу формування та використання робочої сили в умовах ринкової трансформації.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження становлять діалектичні методи, які дають можливість шляхом аналізу різних протиріч, визначення кількісних і якісних змін підкреслити перспективи розвитку робочої сили та ринку праці в умовах трансформаційних перетворень. Зокрема було використано такі методи:
- аналізу та синтезу – для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між факторами соціально-економічного розвитку окремих регіонів і станом ринку праці;
- історичний і логічний – для виявлення факторів, що зумовлюють формування та розвиток робочої сили у командній, трансформаційній та ринковій економіці;
- статистичний – для розрахунку динаміки різних показників, що характеризують робочу силу і ринок праці;
- співставлень та групування – для аналізу ситуації з розвитком робочої сили в країнах СНД;
- порівняльний аналіз – для уточнення загальних і специфічних складових у моделях регулювання ринку робочої сили України, розвинутих країн і тих, що розвиваються;
- графічного моделювання – для розкриття факторів, що впливають на форми державного регулювання ринку робочої сили.
Інформаційна база дисертації. Теоретико-методологічну базу дисертації становлять фундаментальні дослідження закордонних, російських і вітчизняних учених, монографії, публікації в наукових журналах, які лежать в основі теоретичної частини роботи. Основою побудови фактичної бази дисертації є статистичні збірники, дані аналітичних досліджень, законодавчі та нормативні документи України, Міжнародної організації праці, статистична база Міністерств соціальної політики, Освіти і науки, молоді та спорту України, Державного комітету статистики України, матеріали Державного центру зайнятості, Харківського обласного центру зайнятості, нормативні документи та статистичні дані Європейського Союзу з тематики дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному.
Вперше:
1. Виявлено і розкрито специфічні чинники дестабілізації ринку робочої сили в трансформаційній економіці (опортуністична поведінка держави стосовно суб’єктів соціально-трудових відносин, взаємна неузгодженість соціальної та бюджетної політики, а також позицій роботодавців і профспілок щодо прийнятних способів вирішення трудових конфліктів), які стримують формування ефективного механізму соціального партнерства (с. 107-109).
Удосконалено:
2. Уявлення про перебудову посткомандної системи соціального партнерства шляхом виділення ефективної послідовності дій (припинення опортунізму економічної політики завдяки реформуванню державного апарату і запобіганню його «приватизації» окремими фінансово-промисловими групами; посилення конкурентного середовища з метою розширення попиту на кваліфіковану робочу силу та заміни передінституціональних форм реалізації державних функцій інституціональними; зупинення деформацій в системі соціального партнерства шляхом створення її мотиваційних механізмів й інституційної інфраструктури) (с. 110-112).
3. Розкриття відмінностей у співвідношенні внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на розвиток соціально-трудових відносин у ринковій і транзитивній економіці: в ринковій економіці домінують екзогенні фактори (глобалізація та інтеграційні процеси), а в транзитивній – ендогенні (насамперед, способи та методи державного управління посткомандного типу) (с. 91-92).
4. Підхід до реформування системи підготовки робочої сили завдяки доповненню існуючої системи мережевою складовою шляхом поєднання часового (за періодами життєвого циклу робочої сили) та просторового (за місцем здійснення підготовки) компонентів з урахуванням особливостей співвідношення попиту на працю та її пропозиції залежно від характеру взаємодії цих компонентів з метою забезпечення належного рівня конкурентоспроможності робочої сили (с. 81-83, 131-133).
Дістали подальшого розвитку:
5. Систематизація соціально-економічних важелів державного регулювання міграції робочої сили за двома рівнями – загальнонаціональним та регіональним відповідно до динаміки кваліфікації працюючих: на загальнонаціональному рівні – прогнозування та коригування попиту на робочу силу різної кваліфікації, державна підтримка повернення працівників-мігрантів, стимулювання трудових мігрантів до інвестування національної економіки, виділення грантів; на регіональному рівні – стимулювання професійної мобільності робочої сили відповідно до потреб регіонального розвитку, створення наукоградів та технопарків з урахуванням регіональних та галузевих особливостей (с. 60-61).
6. Уявлення щодо структури ціни робочої сили в транзитивній економіці шляхом включення до її складу соціального і компенсаційного пакетів працівників з метою належного узгодження інтересів роботодавців (забезпечення економії фонду заробітної плати) і працівників (мотивація до ефективної праці) та вдосконалення механізму соціального партнерства (за рахунок зниження конфліктності соціально-трудових відносин, формування соціального миру й громадянської згоди в соціально-трудовій сфері) (с. 115-116, 122).
7. Система виокремлення сегменту висококваліфікованої робочої сили за рахунок її доповнення статусним і мотиваційним критеріями з метою підвищення ролі цього сегменту у розвитку ринку праці трансформаційної економіки (с.176-179, 182-184).
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в роботі методологічні засади дослідження соціально-економічного розвитку робочої сили доповнюють понятійні положення економічної теорії. Практичне значення методологічних і теоретичних положень, висновків, рекомендацій, сформульованих в дисертації, полягає у поглибленні розуміння сутності процесів, що відбуваються у сфері формування та розвитку робочої сили. Основні висновки та ідеї можуть бути використані для наукового обґрунтування та підготовки органами державної влади документів законодавчого програмного характеру, орієнтованих на подолання проблем у сфері формування, підготовки, перепідготовки, використання робочої сили в сучасних умовах.
Практичні рекомендації, обґрунтовані у висновках до дисертації, можуть знайти застосування при розробці територіальних програм зайнятості обласних центрів зайнятості та програм економічного і соціального розвитку управлінь економіки районних, міських, обласних, державних адміністрацій (довідка №01-1124 від 22.06.2012 р.).
Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при розробці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, програм спецкурсів, а також проведенні лекційних та семінарських занять з таких дисциплін, як «Економічна теорія», «Основи економічної теорії», «Економіка праці та соціально-трудові відносини», «Політична економія», «Історія економічних вчень», «Основи підприємництва», «Соціальна економіка» та ін.
Теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертації на практиці були використані дисертантом при викладенні курсу «Економічна теорія» в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (довідка №0202-456 від 28.05.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати дослідження одержані автором самостійно. Із наукових праць, що були опубліковані у співавторстві з науковим керівником, до новизни увійшли результати, здобуті автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися і обґрунтовувалися на 7-ми наукових конференціях: VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (Харків, 2008); ХІІ, ХІІІ, XIV Міжнародних науково-практичних конференціях «Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти на сучасному етапі. Міжпредметні зв’язки» (Харків, 2008, 2009, 2010); Міжрегіональній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених, присвяченій 205-й річниці заснування ХНМУ «Філософія виживання: здоров’я молоді – майбутнє нації» (Харків, 2010); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Гендер. Екологія. Здоров’я» (Харків, 2011).
Публікації. Сформульовані в дослідженні положення, висновки та пропозиції опубліковано автором у 20 наукових працях загальним обсягом 8,69 друкованих аркушів, у тому числі 12 статтях у фахових наукових виданнях, ліцензованих ВАК України обсягом 7,49 друкованих аркушів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінки комп’ютерного тексту, в тому числі основний текст дисертації викладено на 201 сторінках. Матеріали дисертації ілюстровано 11 таблицями, 12 рисунками. Загальна кількість додатків 10, обсяг яких становить 14 сторінок. Список використаних джерел містить 197 найменувань на 14 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення наукових поглядів на робочу силу як економічну категорію, її зміст, вартість, ціну, зміну якості. Показано особливості формування та розвитку робочої сили в різних соціально-економічних системах. Запропоновано шляхи удосконалення робочої сили в умовах ринкових перетворень.
Спираючись на одержані результати дослідження, ми дійшли таких висновків:
1. Розвиток соціально-трудових відносин пов’язаний з модернізацією економіки, її інноваційним розвитком, і від цих відносин значною мірою залежать темпи, якість економічного та соціального розвитку. На трансформацію соціально-трудової сфери впливають такі фактори: організаційно-технічні, відносини власності, глобалізація економіки, соціальне партнерство. Говорячи про вплив глобалізації на соціально-трудову сферу, необхідно підкреслити і природу її негативних наслідків, суперечливий вплив на зайнятість, ринок праці, активізацію міграційних процесів тощо. Пом’якшення негативних впливів глобалізації на соціально-трудову сферу в Україні, здатність держави протистояти дестабілізуючим соціально-економічним факторам глобального порядку є своєрідним механізмом запобігання загрозам в усіх важливих сферах людської діяльності – зайнятості, освіти, міграції, науково-технологічній, культури, охорони здоров’я, охорони довкілля тощо.
2. Процес ринкової трансформації економіки виявився надзвичайно складним, суперечливим і супроводжується не тільки позитивними, але й негативними тенденціями. Негативною рисою розвитку та вдосконалення ринку праці і робочої сили, яка є прямим наслідком перехідного періоду, є вимушена неповна зайнятість, або приховане безробіття, існування якого зумовлене надлишком робочої сили стосовно до такої, що необхідна для виробництва продукції, яка користується попитом на ринку. Незважаючи на позитивну тенденцію скорочення прихованого безробіття протягом останніх років, його масштаби залишаються ще значними, тому формування, розвиток та вдосконалення національного ринку праці, робочої сили неможливе без ефективної державної політики зайнятості, яка повинна бути спрямована на забезпечення гнучкості ринку праці, зміну професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, підвищення мобільності працівників, легалізацію неформальної і нелегальної зайнятості, а також стимулювання трудової активності населення та попиту на працю. Для реформування ринку праці та зайнятості населення необхідно удосконалити трудове законодавство, забезпечити збалансованість професійної освіти та попиту на робочу силу для відповідності структури професійної освіти потребам ринку, підвищення якості робочих місць.
3. Перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки неможливий без створення дієвої системи соціального захисту, зокрема, системи гарантування реалізації прав громадян на матеріальне забезпечення у випадку повної (часткової), тимчасової (постійної) втрати працездатності, годувальника, безробіття (за незалежних від них обставин), а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством. Тому систему соціального захисту необхідно розглядати як систему економічних, суспільно-політичних, соціальних гарантій, які надають працездатним особам рівні умови для поліпшення матеріального стану за рахунок трудового внеску, а непрацездатним та соціально незахищеним верствам населення (інвалідам, дітям, пенсіонерам, сім’ям з дітьми) забезпечують реалізацію законодавчо визначених соціальних гарантій та рівня життя, який відповідає встановленому прожитковому мінімуму. А соціальна відповідальність держави, бізнесу, людини як важливий вид суспільних відносин і результат розвитку соціально орієнтованої економіки є важливим показником економічної, соціальної, політичної зрілості суспільства.
4. Питання матеріального стимулювання в різних секторах економіки не є новим: здавна проблема з’ясування суті оплати праці, її джерел, а також функцій, які вона виконує в умовах різних економічних систем, привертала увагу економістів. В умовах ринкових перетворень чітко намітилася зміна факторів забезпечення кінцевої результативності підприємств і дискусійним залишається сучасне розуміння самого принципу розподілу за працею. Необхідно вдосконалити тарифну систему оплати праці, роблячи акцент на диференціації міжкваліфікаційних, міжпрофесійних характеристик, посилюючи регулюючу і стимулюючу функції заробітної плати, розширити застосування гнучких тарифних систем оплати праці. Треба повернутися до широкого застосування прогресивних норм праці з урахуванням інноваційного розвитку економіки, приділяти особливу увагу такому показникові, як продуктивність, пов’язуючи з ним оплату праці; відпрацювати механізм залежності оплати праці від результатів праці і внеску в результат діяльності виробництва. Світова фінансова і економічна криза негативно вплинула на макроекономічні показники України, що призвело до зниження розмірів заробітної плати, трудових доходів і зайнятості, зростання заборгованості з виплати зарплати. Тому виникла необхідність консультацій уряду з соціальними партнерами, здійснення системної модернізації економіки, фундаментальної реформи оплати праці.
5. У країнах з розвинутою економікою граничні темпи зростання заробітної плати та доходів не повинні перевищувати реальні темпи зростання продуктивності праці, а продуктивність праці підприємства напряму залежить від рівня оснащення основних фондів, який на даний момент в Україні невисокий внаслідок невеликих інвестицій в їх розвиток. Низькі темпи зростання продуктивності праці призведуть до зниження рівня заробітної плати робітників; в протилежному випадку вищий рівень заробітної плати повинен врівноважуватися зростанням цін, яке негативно позначиться на конкурентоздатності продукції. Оплата праці, яка не задовольняє сформованих соціумом потреб людини, спонукатиме працівника шукати місце роботи в середовищі, де існує можливість отримати очікуваний рівень прибутку. Для ефективного аналізу становища на ринку праці треба зазначити, що Україна є державою з відкритою економічною системою і її ринок праці давно вже є складовою частиною світового ринку праці, тому українці мають змогу працевлаштуватися за межами держави. Наслідком цього та неуважного ставлення до власного трудового ресурсу є те, що Україна стала однією з найбільших країн-донорів робочої сили в Європі. Обсяги міграції її населення, нарощування інтенсивності, залучення до неї значної кількості кваліфікованих працівників актуалізують вивчення цього процесу. Потрібно визначити основні соціально-економічні причини, які спонукають громадян до виїзду, та оцінити наслідки переміщення на розвиток економіки, чи може вітчизняна економіка позбутися факторів, які стимулюють відтік з країни трудового ресурсу.
6. В умовах ринкових перетворень можливості економічного росту залежать від інтенсифікації відтворення якісних параметрів робочої сили. Інтенсифікація відтворення й, насамперед, такого його елементу, як підготовка робочої сили, виступає найважливішим фактором забезпечення її відповідності застосовуваним засобам виробництва. Інтенсифікація підготовки робочої сили передбачає врахування економічних інтересів всіх суб’єктів цього процесу, а також його безперервність. Про інтенсифікацію підготовки робочої сили свідчить наступне: виділення підготовки в самостійну сферу застосування суспільної праці і її вдосконалювання; розвиток здатності працівника до кваліфікованої праці, підготовка висококваліфікованої робочої сили; глибокі якісні зрушення у всіх ланках системи підготовки й перепідготовки кадрів на основі посилення зв’язку навчання із продуктивною працею, вихованням. Підвищення конкурентоспроможності робочої сили, орієнтація сфери освітніх послуг на сталий економічний розвиток, відповідність поточних і перспективних потреб ринку праці у кваліфікованих працівниках є одним із важливих напрямів забезпечення економічної та соціальної стабільності країни.
7. У трансформаційній економіці спостерігається якісна й кількісна невідповідність факторів виробництва, подолання якої можливе через удосконалювання організації й стимулювання підвищення якості робочої сили. Ринкові перетворення істотно впливають на зміни як якісного, так і кількісного складу робочої сили за різними ознаками: за статтю, віком, рівнем освіти, трудовим статусом, за формами власності, за галузями. Формування різноманітних форм власності веде до змін зайнятого населення за трудовим статусом. Новим структурним показником є співвідношення між найманими робітниками, роботодавцями і самозайнятими. Якісна й кількісна невідповідність робочої сили засобам виробництва виключає творчий характер праці, приводить до ослаблення трудової дисципліни, високої плинності, завищенню заробітної плати з метою залучення більш кваліфікованих робітників, що негативно позначається на кінцевих результатах праці. Розв’язання даного протиріччя можливе через комплексне вдосконалювання господарського механізму в галузі відтворення робочої сили з метою підвищення її якості в системі підготовки й перепідготовки.
8. Перехід економіки України на інноваційно-інвестиційну модель розвитку неможливий без підвищення ефективності системи професійного навчання, що буде сприяти подоланню безробіття, викликаного дисбалансом між ринком праці й ринком професійної освіти. Вступивши в єдиний європейський освітній і науковий простір, підписавши Болонську декларацію, Україна більш активно взялася за розробку й впровадження нових освітніх технологій, що надалі приведе до підготовки висококваліфікованих фахівців європейського рівня, значного підвищення якості робочої сили. Досвід розвинутих країн щодо подальшого розвитку і реформування системи освіти, професійного навчання має для України велике значення як безпосередньо для вдосконалення цієї сфери, так і у зв’язку з входженням в європейський освітній простір, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної системи освіти і спеціалістів на міжнародних ринках праці.
9. Трансформаційні процеси вплинули не тільки на професійно-кваліфікаційну структуру зайнятості, але й зумовили кардинальні зміни в рівні кваліфікаційних вимог роботодавців, необхідності забезпечення відповідності кваліфікації працівників вимогам новітньої технології. Інтенсифікація підготовки робочої сили – це безперервний процес, що охоплює весь період трудової діяльності, всі етапи та форми навчання. Без трудового виховання в родині, дошкільному дитячому закладі та навчально-виховному комплексі – установі, об’єднуючій дитячий садок і школу, без загальноосвітньої підготовки, трудового навчання в школі, без професійного навчання; без підготовки та перепідготовки на виробництві, в центрах зайнятості в умовах ринкової трансформації неможливо забезпечити інтелектуальним потенціалом країну, бо складовими інтелектуального потенціалу суспільства і є наявність високого рівня освіти, науки і кваліфікованої робочої сили.
10. Узгоджені заходи на ринку праці і ринку освітніх послуг повинні зайняти важливе місце в реалізації державної політики зайнятості. Доцільно змінити систему рейтингів середніх шкіл, які зараз будуються на частці випускників, що вступили до вищих навчальних закладів. Оскільки в процесі перебудови економіки в Україні було втрачено «робочу» профорієнтацію цілого покоління молоді, необхідно розпочати послідовну роз’яснювальну роботу, розвивати систему профорієнтації серед учнів загальноосвітніх шкіл і проводити її не тільки з учнями, а і з батьками і вчителями, бо вони впливають на вибір учнем майбутньої професії та навчального закладу. У загальноосвітніх школах служба зайнятості вже розпочала роботу з надання профорієнтаційних послуг. Але для активної пропаганди робочих професій, відродження їх престижу потрібна активна позиція не тільки Міністерств соціальної політики, Освіти і науки, молоді та спорту, а й Культури. Необхідно створювати художні фільми, молодіжні серіали, виставки художніх творів, книги, де висвітлюються проблеми отримання робітничих професій.
11. Реформування національної системи кваліфікацій стосується сфери освіти, сфери праці та соціально-трудових відносин, послуг та інтересів роботодавців і найманих робітників. З метою вдосконалення та реформування національної системи кваліфікацій треба вдосконалити проект Закону України «Про національну систему кваліфікацій», ухвалити нову редакцію Закону України «Про вищу освіту», нового Закон України «Про професійну освіту та навчання». На закріплення кадрів на підприємстві та їх професійне зростання впливає підготовка кадрів і підвищення їх кваліфікації на виробництві. Ефективність цього напряму професійної підготовки можлива лише за умов спрощення та скорочення процедури ліцензування освітніх послуг саме на виробництві, що допоможе професійному навчанню дорослого населення, ліквідації професійно-кваліфікаційного дисбалансу і професійному розвитку людини протягом життя. У формуванні безперервної освіти визначальна роль належить установам освіти (від дошкільних закладів до установ післявузівської освіти, освітнім системам на виробництві), основне завдання яких – це надання якісних освітніх послуг відповідно до потреб суспільства впродовж усього життя людини.
12. Ринок праці в умовах трансформаційної економіки поступово залучає до соціально-трудових відносин маси людей, інститутів і відображає зміни в зайнятості (галузеві, демографічні, регіональні та ін.) Формування пропозиції праці знаходиться під впливом ряду факторів: скорочення загальної чисельності населення, інтенсивність зовнішньої міграції, тенденція до старіння населення, зниження якісних характеристик трудового потенціалу та трудової активності окремих категорій населення.
13. Одним з факторів впливу на зміну структури зайнятості є поширення самозайнятості, або індивідуальної трудової діяльності. Причинами розвитку самозайнятості є зростання безробіття, низький рівень оплати праці на більшості підприємств, поширення можливостей для підприємницької діяльності. Важливою складовою ефективної зайнятості є її інституціональний простір, що являє собою сукупність цінностей, установок, норм і правил, які визначають взаємодію суб’єктів соціально-трудових відносин по використанню трудового і підприємницького потенціалу суспільства. У перехідній економіці інституціональний простір характеризується нестабільністю і незавершеністю.
14. В умовах ринкових перетворень пройшли апробацію різноманітні способи вдосконалення механізмів функціонування ринку праці з боку місцевих органів влади: поліпшення збалансованості робочих місць і трудових ресурсів, скорочення терміну вакантності робочих місць і часу бездіяльності працівників при зміні місця роботи, при плинності кадрів. Загальним для всіх апробованих моделей є те, що вони засновані на впровадженні обліку наявності і руху трудових ресурсів та робочих місць з використанням сучасних засобів збору й обробки інформації, економіко-статистичних методів і електронно-обчислювальної техніки. Це відкриває можливості збалансованому руху робочої сили на ринку праці, раціональному використанню трудового потенціалу різних соціально-демографічних груп працездатного населення. Для досягнення максимальної ефективності потоків робочої сили на ринку праці умови ще не створені, бо недостатній рівень кваліфікації кадрів, висока їхня плинність через низький рівень оплати праці негативно впливають на ринок праці. Також відсутні необхідні технічні засоби: обчислювальна техніка, ЕОМ, автоматизовані пошукові системи, дисплеї. Тому невідкладним є якісне забезпечення матеріально-технічної бази кадрового потенціалу державної системи зайнятості, працевлаштування, перенавчання і профорієнтації, оснащення територіальних служб зайнятості сучасними засобами збо¬ру й обробки інформації, комп’ютерною технікою. Необхідна розробка системи показників аналізу і оцінки потоків робочої сили, регулювання їх на ринку праці, бо без вирішення цих завдань ефективний аналіз стану ринку праці і робочої сили, управління рухом робочої сили неможливі.
15. Критерієм оцінювання стану відносин у сфері праці є якість тру¬дового життя, що всебічно характеризує рівень добробуту, соціального та духовного розвитку людини і визначається сукупним впливом економічних, соціальних, політичних, демографічних факторів. Значна частка життя економічно активного населення проходить на робочому місці, і тому стратегічні цілі реформування економіки не можуть не передбачати забезпечення високої якості трудового життя, яке слід розглядати як найважливішу сферу соціально-економічної діяльності, а забезпечення його високої якості є однією з головних передумов формування конкурентоспроможного суспільства.
16. Економічний розвиток України потребує відтворення її промислового потенціалу на високотехнологічній основі, ефективність якого має забезпечуватися інноваційною діяльністю підприємств, що вплине на відтворення робочої сили. Але процеси взаємодії із зовнішнім середовищем вітчизняних підприємств протікають в умовах недостатньо розвиненої ринкової інфраструктури, правового нігілізму суб’єктів господарювання, різких коливань ринкового попиту, високої динаміки змін у правовому просторі економіки. Все це має негативний вплив на розвиток і вдосконалення робочої сили.
17. Україна прагне побудувати розвинену соціально орієнтовану ринкову економіку, посісти гідне місце у світовому просторі, і для досягнення цього необхідно розв’язувати завдання глобального характеру, здійснити як можна скоріше прорив у всіх сферах соціально-економічного розвитку.

Ми рекомендуємо:
- розширити дію соціальних програм допомоги малозабезпеченому населенню, запровадити нові соціальні програми у сфері освіти, охорони здоров’я, підготовки і перепідготовки робочої сили, що відповідатиме Указу Президента «Про невідкладні заходи з подолання бідності»;
- реформувати систему кваліфікацій, яка ґрунтується на досягненнях системи підготовки кадрів, розвитку економіки в умовах ринкових перетворень, врахуванні національних особливостей та міжнародного досвіду створення єдиної системи кваліфікацій;
- оптимізувати освітню структуру населення, що має передбачити реалізацію системи заходів, які відображають пріоритети тактичного і стратегічного характеру та міститимуть елементи якісного, структурного, інформаційного змісту;
- реалізувати систему державного управління у сфері зовнішньої трудової міграції, регулювати міграційні процеси, щоб зберегти трудовий та демографічний потенціал.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гриценко А. А. Развитие форм обмена, стоимости и денег / А. А. Гриценко. – К.: «Основа», 2005. – 192 с.
2. Колот А. М. Соціально-трудова сфера в умовах глобальних викликів: тенденції, проблеми, можливості стійкого розвитку / А. М. Колот // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. – Спец. вип. у 3 т. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. – К.: КНЕУ, 2010. – Т.1. – С. 9–22.
3. Соболєв В. Л. Шевченко «Соціальні ризики та соціальна безпека праці» // В. Соболєв // Україна: аспекти праці. – 2010. - №5. – С. 51.
4. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен.: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1984. – 367 с.
5. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер.: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
6. Гэлбрейт Дж. Экономические теории и цели общества / Дж. Гэлбрейт.: Пер. с англ. – М.: 1976. – 267 с.
7. Макконелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2 т./ К. Р. Макконелл, С. Л. Брю.: Пер. с англ. Т.1. – М.: Республика, 1995. – 800 с.
8. Маркс К., Энгельс Ф. Капитал / К. Маркс, Ф. Энгельс. Соч. 2-е изд. Т. 23, М.: 1955. – 907 с.
9. Маршалл А. Принципы экономической науки. В 3 т. / А. Маршалл. Т.1.: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993. – 415 с.
10. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу.: Пер. с англ. – М.: Смысл, 1999. – 425 с.
11. Махлуп Ф. Планы перестройки международной валютной системы / Ф. Махлуп.: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1966. – 160 с.
12. Самуэльсон П. Э., Нордхаус В. Д. Экономика / П. Э. Самуэльсон, В. Д. Нордхаус.: Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2003. – 680 с.
13. Фишер И. Покупательная сила денег. / И. Фишер.: Пер. с англ. – М.: Дело, 2001. – 320 с.
14. Хансен Э. Экономические циклы и национальный доход / Э. Хансен.: Пер. с англ. – М.:, 1999. – 382 с.
15. Абакумова Н. Н. Компетентностный подход в образовании: организация и диагностика / Н. Н. Абакумова, И. Ю. Малкова. Томск: Томский гос. ун-т, 2007. – 365 с.
16. Беляева М. Г. Работник и работодатель: теория и практика контрактных отношений / М. Г. Беляева. Самара: СНЦ РАН, 2008. – 310 с.
17. Буланов B. C. Рынок труда: учебник / B. Буланов, Н. Волгин, В. Бобков и др. – М.: Экзамен, 2000. – 447 с.
18. Бутенко А. М. Воспроизводство квалифицированной рабочей силы в сельском хозяйстве / А. М. Бутенко. – М.: Экономика, 1970. – 157 с.
19. Волгин Н. А. Рынок труда и занятость: современные проблемы теории и практики / Н. А. Волгин / под общ. ред. Н. А. Волгина, В. И. Плакси. – М.: Изд-во РАГС, 2004. – 161 с.
20. Генкин Б. М. Проблемы функционирования социально-экономических систем: сборник научных трудов / Б. М. Генкин. Санкт-Петербург: СПбГИЭУ, 2007. – 290 с.
21. Гимпельсон В., Капелюшников Р. Нестандартная занятость и российский рынок труда / В. Гимпельсон, Р. Капелюшников // Вопросы экономики. - 2006. - №1. – С. 122-143.
22. Дорофеев В. Д. Социально-экономическое развитие России в XXI веке / В. Д. Дорофеев // III Всерос. науч.-практ. конф., июль 2004: сб. ст. Пенза: Приволж. дом знаний, 2004. – 153 с.
23. Дятлов С. А. Рабочая сила в системе рыночных отношений / С. А. Дятлов. С.-Петербург. Университет экономики и финансов, 1992. – 116 с.
24. Заславский И. Е. Современные проблемы регулирования рынка труда: федеральный и региональные аспекты / И. Е. Заславский. – М.: Парнас-Пресс, 2000. – 116 с.
25. Капелюшников Р. И. Структура российской рабочей силы: особенности и динамика // Р. И. Капелюшников. Препринт WP3/2006/04. – М.: ГУВШЭ, 2006. – 64 с.
26. Костин Л. А. Международная организация труда / Л. А. Костин. – М.: Экзамен, 2002. – 414 с.
27. Котляр А. Э. Рабочая сила в СССР. Вопросы теории воспроизводства / А. Э. Котляр. – М.: Мысль, 1967. – 176 с.
28. Кузьмина А. А. Формирование регионального рынка образовательных услуг: дис. канд. эконом. наук: спец. 08.00.05 / А. А. Кузьмина. – М., 2006. – 170 с.
29. Лебедева С. Регулирование заработной платы и обеспечение устойчивого экономического развития: методологические и методические подходы / С. Лебедева // Україна: аспекти праці. – 2008. - №8. – С. 12-22.
30. Маркин В. В. Социально-экономическое развитие общества: система образования и экономика знаний / В. В. Маркин // II Междунар. науч.-практ. конф., апр. 2005 г.: сб. ст. / [отв. ред. : В. В. Маркин, В. С. Григорьев] Пенза, 2005. – 234 с.
31. Разумова Т. О. Выпускники вузов на рынке труда России / Т. О. Разумова. – М.: Экономический факультет МГУ, ТЕИС, 2007. – 232 с.
32. Ракитская Г. Необъявленная реформа социально-трудовых отношений в 1990-е годы / Г. Ракитская // Вопросы экономики. – 2003. - №9. – С. 77-87.
33. Рофе А. И. Рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов для труда: учеб. пособие / А. И. Рофе, Б. Г. Збышко, В. В. Ишин; Под ред. проф. А. И. Рофе. – М.: Изд-во «МИК», 1998. – 154 с.
34. Бандур С. І. Організація та нормування праці: курс лекцій / С. І. Бандур. – К.: ІПК ДЗСУ, 2008. – 141 с.
35. Варецька О. Соціально-економічне підґрунтя трудової міграції населення України / О. Варецька // Україна: аспекти праці. – 2005 - №5 – с. 34-39.
36. Герасимчук В. І. Проблеми трансформації зайнятості і розвитку ринку праці України (методологія, аналіз, шляхи вдосконалення): монографія / В. І. Герасимчук. – К.: НАН України, 2001. – 503 с.
37. Гнибіденко І. Ф. Соціально-економічні проблеми зайнятості і соціального захисту населення в аграрному секторі економіки України: монографія / І. В. Гнибіденко. – К.: НАН України, 2002. – 326 с.
38. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини / О. А. Грішнова. – К.: Знання, 2006. – 559 с.
39. Задорожный Г. В. и др. Труд: проблемы управления и оплаты в транзитивной экономике / Г. В. Задорожный, В. В. Карпенко, С. В. Тютюнникова. – Х.: ХИБМ, 1998. – 178 с.
40. Качан Є. П. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / Є. П. Качан. – К.: Знання, 2008. – 407 с.
41. Ким М. Н. Трудовой потенциал: формирование, использование, управление: учебное пособие / М. Н. Ким. – Х.: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2003. – 250 с.
42. Колот А. М. Соціально-трудова сфера: стан відносин, нові виклики, тенденції розвитку: монографія / А. М. Колот. – К.: КНЕУ, 2010. – 251 с.
43. Левченко О. М. Професіональний потенціал: регуляторні механізми інноваційного розвитку: монографія / О. М. Левченко. - Кіровоград: КОД, 2009. – 375 с.
44. Лібанова Е., Шевчук П. Оцінка демографічної політики за допомогою поздовжніх і поперечних показників народжуваності / Е. Лібанова, П. Шевчук // Україна: аспекти праці. – 2008. - №2. – С. 25-31.
45. Лісогор Л. Напрями мінімізації соціальних шоків у сфері праці України / Л. Лісогор // Україна: аспекти праці. – 2009. - №7. – С. 3-10.
46. Маршавін Ю. Генеза ринку праці України / Ю. Маршавін // Україна: аспекти праці. – 2010. - №2. – С. 14-19.
47. Онікієнко В. В. Розвиток ринку праці України: тенденції та перспективи: монографія / В. В. Онікієнко, Л. Г. Ткаченко, Л. М. Ємельяненко. – К.: НАН України, 2007. – 286 с.
48. Осовська Г. В., Крушельницька О. В. Управління трудовими ресурсами / Г. В. Осовська, О. В. Крушельницька. – Київ: Кондор, 2003. – 223 с.
49. Семикіна М. В. Соціально-економічна мотивація праці: методологія оцінки ефективності та принципи регулювання: монографія / М. В. Семикіна. – Кіровоград: Мавік, 2004. – 123 с.
50. Тумакова С. В. Государственное регулирование национального рынка рабочей силы: институциональные предпосылки и направления развития: монография / С. В. Тумакова. – Донецк: Ин-т экономики пром-сти, 2008. – 453 с.
51. Тютюнникова С. В. Формирование доходов населения в условиях рыночной трансформации экономики инверсионного типа: дис. док. екон. наук: спец. 08.00.01 / С. В. Тютюнникова. – Х., 1999. – 460 с.
52. Шаульська Л. В. Стратегія розвитку трудового потенціалу України: монографія / Л. В. Шаульська. – Донецьк, 2005. – 501 с.
53. Шевченко Л. С. Соціальні ризики та соціальна безпека праці: монографія / Л. С. Шевченко. – Х.: Право, 2009. – 280 с.
54. Ушенко Н. В. Людський капітал: регуляторні механізми відтворення: монографія / Н. В. Ушенко. – Донецьк: Юго-Восток, 2008. – 288 с.
55. Яременко О. Л. Інституціональні підвалини перехідних процесів у економіці: автореф. дис. док. екон. наук: спец. 08.00.01. / О. Л. Яременко. – Х., 1997. – 38 с.
56. Лисовицкий В. Н. История экономических учений / В. Н. Лисовицкий. – Х.: ООО «Р. И. Ф.», 2002. – 320 с.
57. Рофе А. О содержании понятий «трудовые ресурсы» и «рабочая сила» / А. Рофе // Человек и труд. – 1997. - №3. – С. 23-25.
58. Федоренко Н. П. Россия: уроки прошлого и лики будущего / Н. П. Федоренко. – М.: ЗАО «Издательство экономика», 2000. – 197 с.
59. Кирич Н. Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємств / Н. Кирич // Україна: аспекти праці. – 2008. - №3 – С. 39-42.
60. Кирич Н. Роль людського фактора у підвищенні ефективності роботи підприємства / Н. Кирич // Україна: аспекти праці. – 2008. - №5. – С. 46-50.
61. Мортіков В. Специфічність людського активу в економіці праці / В. Мортіков // Україна: аспекти праці. – 2008. - №2. – С. 3-5.
62. Stewart T. A. Intellectual Capital. The New Wealth of Organizations. / T. A. Stewart. - N.Y.-L., Doubleday / Currency, 1997. – 240 р.
63. Edvinsson L., Mаlone M. Intellectual Capital: Realizing Your Company’s True Value by Finding Its Hidden Brainpower / L. Edvinsson, M. Malone. – New York: HarperBusiness, 1997. – 225 р.
64. Nordhaug O. Human Capital in Organizations: Competence, Training and Learning / O. Nordhaug. – Scandinavian University Press Publishing, 1994. – 280 p.
65. Портер М. Е. Конкурентная стратегия: методика анализа отраслей и конкурентов / М. Е. Портер: пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 454 с.
66. Петрова І. Л., Шпильова Т. І., Сисоліна Н. П. Інноваційна діяльність: стимули та перешкоди: монографія / І. Л. Петрова, Т. І. Шпильова, Н. П. Сисоліна. За наук. ред. проф. Петрової І. Л. – К.: Дорадо, 2010. – 320 с.
67. Капелюшников Р. Проблема безработицы в российской экономике / Р. Капелюшников. - М.: Центр политических технологий, 1994. – 253 с.
68. Колот А. Трансформація інституту зайнятості як складова глобальних змін у соціально-трудовій сфері / А. Колот // Україна: аспекти праці. – 2009. – N8. – С. 3-14.
69. Корнілов О. О. Людський капітал в умовах переходу до соціально орієнтованої економіки / О. О. Корнілов // Економіка розвитку. – 2009. - №3 (51). – С. 26-28.
70. Мандибура В. «Людський капітал»: об’єктивна економічна реальність чи ідеологема? / В. Мандибура // Україна: аспекти праці. – 2009. - №2. – С. 26-33.
71. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. – К.: ТОВ «Знання», – 2001. – 254 с.
72. Кошулько О. Пошук шляхів удосконалення управління і збереження людського капіталу на вітчизняних підприємствах / О. Кошулько // Україна: аспекти праці. 2008. - № 6. – С. 39-44.
73. Кір’ян Т., Куліков Ю. Нове в теорії, методології та практиці людського капіталу / Т. Кір’ян, Ю. Куліков // Україна: аспекти праці. – 2008. - №4. – С. 26-31.
74. Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань / А. Колот // Україна: аспекти праці. - 2007. – №4. – С. 4-9.
75. Тумакова С. В. Социально-экономические проблемы рынка рабочей силы: теория, практика: монография / С. В. Тумакова. НАН України. Ин-т экономики промышленности. – Донецк, 2005. – 436 с.
76. Шевченко Л. С. Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз: монографія / Л. С. Шевченко. – Х.: Видавець ФО-П Вапрянчук Н. М., 2007. – 336 с.
77. Грішнова О. Л. С. Шевченко «Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз» / О. Грішнова // Україна: аспекти праці. – 2007. - №6. – С. 51.
78. Шевченко Л. Право власності на робочу силу як інструмент аналізу ринку праці / Л. Шевченко // Україна: аспекти праці. – 2007. - №7. – С. 3-8.
79. Герасимчук В. І. Соціально орієнтований ринок праці і проблеми його становлення. / В. І. Герасимчук. – К.: Вид-во Принт Експрес, 2000. – 32 с.
80. Вишневский Н. Теория стоимости в экономической науке / Н. Вишневский // Экономист. – 2007. - №5. – С. 35-45.
81. Колот А. М. Методологічні аспекти розвитку теорії розподільчих відносин /
А. М. Колот // Економічна теорія. – 2008. - №4. – С. 3-18.
82. Колот А. До проблеми розвитку теорії розподільчих відносин / А. Колот // Україна: аспекти праці. – 2008. - №8. – С. 3-12.
83. Курс экономической теории. Учеб. пособие под ред. проф. Чепурина М., Киселевой Е. – Киров: Гос. издат.-полиграф. предпр. «Вятка», 1994. – 624 с.
84. Экономикс: Англо-русский словарь-справочник / Э. Дж. Долан, Б. И. Домненко. – М.: Лазурь, 1994. – 544 с.
85. Баланда А. Фактори збалансованості ринку праці та безпеки суспільства: проблеми співвідношення / А. Баланда // Україна: аспекти праці. – 2008. - №5. – С.25-31.
86. Колот А. Вартість і ціна послуг робочої сили: теоретичні аспекти формування / А. Колот // Україна: аспекти праці. – 1998. - №6. – С.14-19.
87. Колот А. М. Мотивація персоналу: підручник / А. М. Колот. – К.: КНЕУ, 2002. – 337 с.
88. Колот А. М., Куліков Г. Т., Поплавська О. М. Дослідження проблеми оплати праці: порівняльний аналіз (Україна та країни ЄС): монографія / А. М. Колот, Г. Т. Куліков, О. М. Поплавська та ін.; за заг. ред. А. М. Колота, Г. Т. Кулікова. – К.: КНЕУ, 2008. – 247 с.
89. Павловська О. Вплив доходів та заробітної плати на зайнятість населення. // Україна: аспекти праці. – 2008. - №4. – С. 3-8.
90. Спасенко Ю. Ринок праці кваліфікованої робочої сили: стан та умови ефективного розвитку / Ю. Спасенко // Україна: аспекти праці. – 2007. - №4. С.15-21.
91. Разные институты – разные мнения. Информация о заседании секции Научного Совета Минтруда РФ // Человек и труд. – 1996. - № 1. - С.87-88.
92. Мельник В. Еволюція поглядів на працю і природу трудових доходів / В. Мельник // Україна: аспекти праці. – 2011. - №1. – С. 11-17.
93. Шелешкова С., Спасенко Ю. Заробітна плата як мотиваційна складова продуктивної зайнятості / С. Шелешкова, Ю. Спасенко // Україна: аспекти праці. – 2006. - №2. – С.9-16.
94. Ушенко Н. Умови та фактори підвищення продуктивності використання людського капіталу України / Н. Ушенко // Україна: аспекти праці. – 2008. - №5. – С.37-45.
95. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: навч. посібник. – К.: Знання Прес, 2000. – 313 с.
96. Корнілов О. О. Особливості попиту та пропозиції робочої сили в сучасних соціально-економічних умовах / О. О. Корнілов // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Економічна серія. – Харків. – 2010. - №869. – С.31-39.
97. Грішнова О., Полив’яна Н. Управління людським капіталом у контексті реалізації інноваційної стратегії підприємства / О. Грішнова, Н. Полив’яна // Україна: аспекти праці. – 2007. - №5. - С.37-41.
98. Стефінін В. Система управління якістю праці на підприємствах / В. Стефінін // Україна: аспекти праці. – 2007. - №4. – С.45-49.
99. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. Управління трудовим потенціалом: навч. посіб. / В. С. Васильченко, А. М. Гриненко, О. А. Грішнова, Л. П. Керб. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с.
100. Петрова Т. Ринок освітніх послуг і ринок праці: проблеми взаємозв’язку та взаємодії / Т. Петрова // Україна: аспекти праці. – 2006. - №4. – С. 3-7.
101. Фокин С. Конкурентоспособность стран мира / С. Фокин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://geopub.narod.ru/student/fokin/2/4.htm
102. Білик О. Основні напрями забезпечення і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності / О. Білик // Україна: аспекти парці. – 2009. - №1. – С. 43-46.
103. Головінов О. М. Людський капітал у системі виробничих відносин: монографія / О. М. Головінов. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – 161с.
104. Методологические проблемы социологического исследования мобильности трудовых ресурсов // Под ред. Т.И. Заславской. – Новосибирск, 1974. – 252 с.
105. Вишневская Н. Рынок рабочей силы в ретроспективе ХХ столетия. / Н. Вишневская // МЭ и МО. – 2001. - №9. – С. 52-61.
106. Буцька І. О. Міждержавна трудова міграція та проблеми її регулювання / І. О. Буцька // Ринкова трансформація економіки. Збірник наукових праць. Випуск 8. – Харків: ХІБМ, 2004. – С.144-153.
107. Кількість учених в Україні – нижче критичного рівня / Прес-реліз УНІАН. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://health.unian.net/ukr/detail/ 213140
108. Гайдуцький А. П. Міграційний капітал в країнах, що розвиваються / А. П. Гайдуцький. – К. : УкрІНТЕІ, 2008. – 296 с.
109. Гайдуцький А. П. Економічний зміст і структура грошових переказів мігрантів / А. П. Гайдуцький // Економічна теорія. – 2008. - №3. – С. 32-39.
110. Зовнішня трудова міграція населення України. Український центр соціальних реформ. Державний комітет статистики. – Київ, – 2009. – 120 с.
111. Брич В., Шушпанов П. Шляхи вдосконалення регулювання зовнішньої трудової міграції населення / В. Брич, П. Шушпанов // Україна: аспекти праці. – 2010. – N4. – С. 28-30.
112. Про утворення Державної міграційної служби України: постанова Кабінету міністрів України від 24 червня 2009 р. № 643 // Офіційний вісник України. – 2009. - №50. - Ст. 1670.
113. Симончук Е. В. Профессиональная структура современной Украины / Е. В. Симончук // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2009. - №3. – С. 62-99.
114. Левченко О. Сучасна безперервна професійна освіта та підготовка кадрів в Україні: основні проблеми та напрями трансформації в контексті міжнародного досвіду / О. Левченко // Україна: аспекти праці. – 2006. - №1. – С. 30-35.
115. Валентей С., Нестеров Л. Человеческий потенциал: новые измерители и новые ориентиры / С. Валентей, Л. Нестеров // Вопросы экономики. – 1999. - №2. – С. 90-102.
116. Ильин Б. Л. Рабочая сила и ее особенности в период развитого социализма / Б. Л. Ильин. – М.: Наука, 1978. – 168 с.
117. Котляр А. Э., Трубин В. В. Проблемы регулирования перераспределения рабочей силы / А. Э. Котляр, В. В. Трубин. – М.: Экономика, 1978. – 168 с.
118. Цыпин Б. Л. Рабочая сила и ее особенности в период развитого социалистического общества (очерк теории) / Б. Л. Цыпин. – М.: Наука, 1978. – 168 с.
119. Рубин Б. Г. Воспроизводство рабочей силы высшей квалификации / Б. Г. Рубин. – Ростов н/Д: изд-во Ростовского университета, 1975. - 144 с.
120. Ягодкина И. А. Воспроизводство рабочей силы при социализме / И. А. Ягодкина. – М.: Мысль, 1979. – 230 с.
121. Гриценко А. Совместно-разделенные отношения. Труд, собственность и власть / А. Гриценко // Экономика Украины. – 2003. - №3. – С. 50-58.
122. Бляхман Л. С., Шкаратан О. И. НТР, рабочий класс и интеллигенция / Л. С. Бляхман, О. И. Шкаратан. – М.: Политиздат, 1973. – 320 с.
123. Воробьев Е. М., Гриценко А. А., Ким М. Н., Лисовицкий В. Н. Экономическая теория / Е. М. Воробьев, А. А. Гриценко, М. Н. Ким, В. Н. Лисовицкий. – Х.: ФОП Чиженко С. Ю., 2006. – 396 с.
124. Костишина Т. Стратегічні пріоритети формування конкурентоспроможної оплати праці / Т. Костишина // Україна: аспекти праці. – 2010. - № 7. – C. 21-26.
125. Яременко О. Л. Переходные процессы в экономике Украины: институциональный аспект // О. Л. Яременко. – Харьков: Основа, 1997. – 180 с.
126. Кулаков В. Рынок рабочей силы: основы функционирования