ВПЛИВ ДУХОВНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК (методологічний аспект) :

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.Н. КАРАЗІНА

КОЛІНЬКО ОЛЬГА ГРИГОРІВНА

УДК 330.01; 38.334.316

ВПЛИВ ДУХОВНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК
(методологічний аспект)

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник – Кім М.М.,
доктор економічних наук, професор

Харків – 2011

ВСТУП …………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ДУХОВНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ……………………………. 15

1.1. Актуалізація методологічного оновлення економічної науки
як потреба поглиблення пізнання сучасної господарської реальності …….. 15
1.2. Цілісність людської господарської діяльності та роль у ній
духовно-творчої складової ……………………………………………………. 46
1.3. Духовно-творча діяльність людини у світлі філософії
господарства як метаметодології дослідження господарського розвитку … 73

Висновки за першим розділом …………………………………………... 90

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВПЛИВУ ДУХОВНО-ТВОРЧОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНИЙ ГОПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК …………. 93

2.1. Господарський розвиток – сфера саморозвитку і самореалізації
людини як центру перспективи і центру конструювання універсуму.
Людина – суб’єкт господарювання …………………………………………… 93
2.2. Опредметнення як процес втілення духовно-творчої діяльності
людини у цілераціональному виробництві товарів. Інтелектуалізація і
соціалізація виробничих процесів ..…………………………………………..115
2.3. Олюднення як реалізація духовно-творчої цінніснораціональної
діяльності у відносинах «людина – людина» в умовах формування
коеволюційного господарського розвитку …………………………………. 134
2.4. Роль університетської освіти у формуванні цілісного
господарського світогляду як передумови духовно-творчої
самореалізації людини ……………………………………………………….. 157

Висновки за другим розділом ……………………………………………….. 177

ВИСНОВКИ …………………………………………………………….. 180

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………….. 188

ВСТУП

Актуальність теми. Економічна наука уже не одно десятиліття перебу-ває в кризовому стані. Сьогодні немає цілісно розробленої економічної теорії чи концепції, яка могла б служити ефективним інструментом, що обгрунтовує побудову процвітаючого майбутнього для людства та розкриває шляхи створення умов для досягнення людиною щастя. І справа тут зовсім не у тому, що вчені-економісти не намагаються створити таку концепцію. Суть справи зводиться до іншого: економічна цивілізація зі властивою їй неоліберальною ідеологією ринкового фундаменталізму в принципі не націлена на цілісне розуміння, а тим більше розвиток людини. Вона розглядає її лише як засіб для отримання прибутку і самозростання капіталу. Між тим все більше мислителів, в тому числі вчених економістів, розуміють, що економічна цивілізація вступила в спадну фазу свого руху, про що знову з особливою силою нагадала занадто глибока фінансово-економічна криза, з якої до сих пір не може вийти світова економіка. Як показує аналіз, однією з головних її причин стало нічим не обмежене намагання економічної влади підкорити собі й ті сфери життєдіяльності людини і суспільства, які у принципі не можуть розвиватися згідно законів ринкового обміну, товарно-грошових відносин.
Занепокоєні проблемою пошуку шляхів виходу з нинішньої фінансово-економічної кризи, вчені, що розуміють недостатність мислення в економіч-них координатах, намагаються значно розширити поле наукового пошуку. Це обумовлено тим, що, по-перше, нинішня занадто складна перехідно-переломна реальність спонукає «по-новому осмислювати як попередні етапи розвитку, так і сьогоднішні перспективи, відшуковувати нові сенси у стрімко змінному світі, причому він змінюється швидше, чим це уловлює сучасна на-ука» [41, с. 70] . Це «неуловлення», на наш погляд, пов’язано багато у чому з тим, що в реальності, особливо соціально-економічній, все у більшій мірі стають задіяними ті причини і чинники, на які економічна наука кінця ХХ ві-ку не звертала уваги, тобто саме ті, що в загальному плані отримали назву неекономічні фактори, але від них у вирішальному ступені починає залежати реальна ситуація. Тому, по-друге, цілісне проектування економічних реформ потребує нових методологічних підходів до їх осмислення через призму по-заекономічних дисциплін. На цей надзвичайно актуальний і необхідний мо-мент як на іншодисциплінарну методику цілісного пізнання і сприйняття предмета соціально-економічного дослідження сьогодні звертають особливу увагу вчені Центру проблемного аналізу і державно-управлінського проектування Росії [52, с. 356].
Введення в сферу сучасних економічних досліджень позаекономічних причин і факторів необхідно тому, що саме в них слід шукати джерела і шля-хи розв’язання теперішніх найгостріших соціально-економічних проблем і протиріч, які до крайності загострили проблему виживання людства як особливого біологічного виду homo sapiens.
Кінець ХХ – початок ХХІ століть ознаменувалися корінною якісною зміною тренду світового господарського розвитку. Це виявилося в тому, що його головною засадою стало сполучення інноваційних технологій з національно-культурною ідентичністю господарюючих суб'єктів. Це свідчить про те, що в новому тренді розвитку, який розпочався, відбувається актуалізація духовно-творчої складової. Зрозуміти сам сучасний процес господарювання поза такою актуалізацією стає навряд чи можливо.
Тому в економічній науці настійно необхідним стає якісне оновлення методологічних засад досліджень. Цього ж вимагає й перехід до четвертої наукової революції, що співвідноситься зі становленням постнекласичної науки, головним об'єктом дослідження якої є людинорозмірні комплекси, специфіка яких полягає у тому, що їх пізнання не може здійснюватися в рамках однієї науки. Людина та її діяльність мають різні рівні, сторони, аспекти, а це вимагає міждисциплінарного всебічного пізнавального підходу, міжпредметних взаємозапозичень, переходу мислення на більш високий рівень пізнання – рівень метаметодології. У рамках постнекласичної науки стає необхідним принцип-вимога взаємодії наукового і позанаукового знання, тому що тільки така взаємодія може забезпечити осмислення та відображення цілісної реальності, у якій діє господарююча людина, а економіка постає як одна із сфер єдиного цілісного процесу господарства.
В економічній теорії усе більше вчених починають критикувати тради-ційну модель економічної людини, яку С.М. Булгаков порівняв з рахунковою лінійкою економічних егоїстичних інтересів. Однак не все тут так просто. Людина – істота більше егоїстична, чим альтруїстично налаштована. Якщо вона досягла якогось комфортного стану, то не хоче його втрачати, незважаючи на те, що іншим погано. Вона прагне зберегти і поліпшити такий стан за рахунок інших. Найбільш наочно це видно по сучасним США, у яких проживає приблизно 5% населення планети, але воно споживає близько 30-40% світових ресурсів. Теорія «золотого мільярда» не просто фіксує такий «порядок», але служить методологічною основою намагання його «вічного» збереження. На службу «золотому мільярду» поставлені наймогутніші сучасні технології маніпуляції свідомістю, через які людину прагнуть перетворити в ненаситного споживача, котрий не задається вічними питаннями про сенс життя, роль і місце людини у Всесвіті, про реальні наслідки підпорядкування суспільства всюдисущим купівле-продажним відносинам, про майбутнє роду людського, котре уже зараз ставиться під великий сумнів, якщо економічна влада, підім'явши під себе духовну владу, буде панувати абсолютно.
Насадження невтримного споживацтва, яке можна вважати основною причиною (поверхневою) сучасної світової економічної кризи, обертається також двома найгострішими кризами в інших сферах життєдіяльності суспі-льства: екологічною і духовною. Вони, взаємопереплітаючись, підсилюють одна іншу. «Загроза екологічної катастрофи людства пов'язана з ненаситною жадібністю споживчої свідомості, що вимагає від природи все нових жертв. Сама ця жадібність приховує духовну порожнечу масової секуляризованої свідомості, що наркотизує себе все новими споживчими ін'єкціями. Трагедія секуляризованого світу в тім, що в ньому цілі та засоби помінялися місцями: речі із засобів перетворилися в цілі, а духовний потенціал – у засіб виробництва речей» [153, с. 184].
Осмислення такого стану неможливо без розуміння тієї нової ролі лю-дини, котру вона повинна виконувати в суспільному виробництві, з необхід-ністю покликаного вирішувати проблему реалізації імперативу виживання людства шляхом коеволюційного розвитку суспільства і природи. У цьому руслі вчені почали досліджувати перехід до економіки знань і прийшли до висновку, що дану трансформацію не можна сприймати в рамках пануючого сьогодні технократичного підходу, тому що технос прагне до повсюдного панування, а значить – і до перетворення людини в роботоподібну істоту, якій не властиве все людське, насамперед людяність у міжособистісних від-носинах. Передумови для такого перетворення створені, більше того таке перетворення вже реально почало здійснюватися. Воно іде по лінії «інтелігент – інтелектуал – інтелагент». Якщо інтелігент є суб'єктом культури, духовності, служіння і моралі, який живе в закритому цілісному суспільстві, то інтелектуал з'являється як суб'єкт науки і техніки, носій ментальності, раціоналізму і технологій, котрий живе у відкритому атомованому (ринково-ліберальному) суспільстві; інтелагент – це агент комунікації, носій нової посткультурної технічної ментальності, у якій практично зникає духовність і моральність як найважливіші засади-властивості людини та її життєдіяльності-господарювання. Проте інтелагент не може забезпечити людське майбутнє. Для його творення необхідні людяні люди, які повинні залишатися духовно-моральними, розуміючими і мудрими, а разом з тим інтелігентними та інтелектуальними.
В сучасних умовах, коли «на карту» поставлено майбутнє людства, проблема духовно-творчої діяльності стає однієї з найбільш актуальних економіко-теоретичних проблем і вимагає розробки нових, насамперед методологічних, засад своєї розробки. До того ж у період, коли практично всі говорять про необхідність переходу до інноваційної моделі розвитку, чомусь мало хто акцентує увагу на тім, що самі інновації – соціальні, економічні, технічні та технологічні – результат духовно-ідеальної діяльності людини, духовного виробництва. Саме дослідженню духовно-творчої складової господарського розвитку, виявленню і розкриттю насамперед теоретико-методологічних засад її наукового аналізу присвячене це дисертаційне дослідження.
Серед учених-економістів, які аналізують роль людини в соціально-економічному розвитку, можна назвати Е.Б. Ахназарова, В.Д. Базилевича, В.В. Броницьку, О.В. Бузгаліна, М.Є. Горожанкіну, А.А. Гриценка, Г.В. За-дорожного, М.М. Кіма, А.І. Колганова, І.В. Колупаєву, В.В. Компанієць, Л.ф. Мізеса, А.О. Москвіну, Ю.М. Осіпова, Ю.М. Пахомова, В.М. Тарасевича, М.П. Хохлова, А.А. Чухна та ін. Значну роботу в сфері розробки методології дослідження цілісної господарської людської діяльності в сучасному розвитку суспільства провели В.В. Ільїн, В.О. Кутирьов, В.Л. Лєсков, М.М. Моісеєв, О.С. Панарін, В.С. Стьопін, М.Б. Шулевський та ін.
Однак спеціального комплексного дослідження впливу духовно-творчої діяльності на господарський розвиток у форматі економічної теорії поки ще не проводилося.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за темами: «Особливості формування соціального ринкового господарства в Україні в умовах глобалізації» (ДР №0103U004258) та «Соціальна економіка як визначальний пріоритет ринкової трансформації в Україні» (ДР № 0106U002230).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослі-дження, аналіз і розробка теоретичних положень, методологічних засад та обгрунтування практичних рекомендацій щодо посилення впливу духовно-творчої діяльності на сучасний господарський розвиток, особливо в трансформаційній економіці України.
Відповідно до поставленої мети у дисертаційній роботі вирішувалися наступні дослідницькі завдання:
розкрити актуалізацію методологічного оновлення економічної науки, насамперед економічної теорії як потребу поглиблення пізнання сучасної господарської реальності у світі, що глобалізується;
обгрунтувати необхідність дослідження цілісності людської господарської діяльності, в якій роль її духовно-творчої складової є визначальною;
у світлі філософії господарства як метаметодології дослідження госпо-дарського розвитку визначити зміст духовно-творчої діяльності як головного напряму формування економіки знань у сучасному світі;
представити особливості господарського розвитку як сфери саморозвитку і самореалізації людини, котра повинна розглядатися як центр перспективи і центр конструювання універсуму, а тому і головним суб’єктом господарювання;
розкрити опредметнення як процес втілення духовно-творчої діяльності людини у цілераціональному виробництві товарів через посилення інтелектуалізації та соціалізації виробничих процесів;
дослідити процес олюднення як реалізацію духовно-творчої цінніснора-ціональної діяльності у відносинах «людина – людина», який в умовах фор-мування коеволюційного господарського розвитку стає щонайважливішою передумовою виживання людства;
показати підвищення ролі університетської освіти у формуванні цілісно-го господарського світогляду, котрий стає необхідним щодо духовно-творчої самореалізації людини при виробництві матеріальних і духовних благ;
обгрунтувати практичні рекомендації щодо посилення впливу духовно-творчої діяльності на сучасний господарський розвиток України.
Об'єктом дослідження є виробничо-господарські відносини сучасного розвитку як сфери творчої життєдіяльності людини, покликані забезпечувати високу якість її життя.
Предметом дисертаційного дослідження є смислове уточнення змісту і структури відносин духовно-творчої діяльності людини, розкриття її ролі в сучасному господарському розвитку людського суспільства.
Методи дослідження. У дисертації широко використовується метаметодологія - філософія господарства, що відкриває можливість розглядати і досліджувати людську діяльність як цілісний процес, який ґрунтується на самореалізації триіпостасевої - духовно-біо-соціальної природи людини, у якій духовно-творча складова виступає як фундаментально-актуальна засада-вектор сучасних господарських перетворень. У дослідженні використано метод сходження від абстрактного до конкретного при розкритті змісту духовно-творчої діяльності, процесів опредметнення, відчуження, соціалізації, інтелектуалізації та олюднення. Використовується метод порівняльного аналізу в дослідженні ролі людини як економічного і господарюючого суб'єкта. Характерні риси духовно-творчої діяльності та обґрунтування її пріоритетної ролі в переході до коеволюційного розвитку досліджувалися методами міждисциплінарних запозичень і щеплень та взаємодії наукового і позанаукового знання, які визнані актуальними та необхідними в постнекласичній науці, котра досліджує людинорозмірні комплекси. Структурний і статистичний аналіз використаний для розкриття тих реальних процесів, що властиві сучасній господарській трансформації як у глобальному масштабі, так і в національній економіці України.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження полягає у розробці комплексного методологічного підходу до пізнання духовно-творчої діяльності людини на основі цілісного розуміння процесу олюднення соціально-економічного розвитку і шляхів його реалізації в сучасній господарській облаштованості суспільства у форматі реалізації імперативу виживання людства.
Основні елементи наукової новизни результатів дисертаційної роботи зводяться до наступного.
Уперше:
1. Застосування філософії господарства як метаметодології при дослі-дженні економічних процесів дозволило обґрунтувати рефлективну природу категорій «діяльність», «господарство» і «біо-соціо-духовна природа люди-ни», кожна з яких включає-відсвічує дві інші та присутня у них у «знятому» вигляді, але відображає певну особливу засаду внутрішньої єдності одного й того ж процесуючого явища (діяльність - цілефункціональну спрямованість свідомих дій людини; господарство - всю сферу життєдіяльності людини; духовно-біо-соціальна природа людини - свідомо-духовні засади цілісної діяльності людини щодо творчості та реалізації господарських проектів).
2. Доведено, що в умовах становлення економіки знань головний пред-мет праці «переміщається» з навколишнього щодо людини середовища все-редину самої людини: предметом праці стає свідомість. Розкрито двоїсте значення свідомості як предмета праці: свідомість із погляду імперативу ви-живання людства співвідноситься з сферою духовного виробництва, де реа-лізація духовно-моральних цінностей стає пріоритетною щодо розвитку і удосконалювання інтелекту як переважно логіко-розрахункової функції ми-слення; в економічному форматі вона стає сферою зміцнення економічної, насамперед фінансово-віртуальної влади та зростаючої прибутковості за ра-хунок посиленого впливу технологій маніпуляції свідомістю, спрямованих на «створення» людини-споживача і споживацького суспільства.
Одержали подальшого розвитку:
3. Обґрунтування необхідності досліджень господарських відносин олю-днення у форматі міждисциплінарного підходу в силу їхньої внутрішньої су-перечливої складності та багаторівневості: вони охоплюють не лише еко-номічний аспект, але іманентно властиві цілісній людській діяльності. Олюд-нення – це сфера господарських відносин цілісної самореалізації людини, що у пізнанні проявляється як відбиття процесу одночасного піднесення і поглиблення розуміння-пояснення, окінцівленого макро- і мікрокосмами: піднесення реалізується через перевищення горизонту економічного бачення світу, сходження до більш високого рівня мегарозуміння – економіки як складової цілісності універсуму; проте таке мегарозуміння разом з тим є одночасно й поглибленням пізнання глибинної суті природи людини, яка не зводиться до традиційного бачення економічною наукою в людині лише вузького однобічного функціонально-економічного її аспекту – засобу виробництва прибутку. Це відкриває можливість адекватного розуміння логіки розгортання особливих форм творчої діяльності людини як реалізації її духовно-біо-соціальної природи на різних етапах розвитку господарювання через розв’язання його реальних суперечностей.
4. Розуміння господарства як категоріального відбиття глибинно-сутнісної площини реалізації відносин олюднення-розлюднення, пов'язаної не з виходом лише на традиційний предмет економічної теорії - продукт праці, а й з розумінням-реалізацією цілісної природи людини через повноцінний саморозвиток і самореалізацію на противагу однобічності, яка у граничному вигляді проявляється в антилюдяних, злочинно-кримінальних економічних практиках заради різкого зростання прибутку. Олюднення не може зводитися тільки до оволодівання людиною прихованими властивостями предметів-об'єктів (розпредметнення); більш сутнісне розуміння зводиться до усвідомлення цілісно-суперечливої природи людини та її реалізації у господарстві через утвердження засад і мотивів людяності господарської діяльності (для блага людини), трансформованих у свідомі соціально-економічні цілі самоолюднення і господарського олюднення навколишнього середовища.
5. Аргументація гіпотези, щодо необхідності висхідного сприйняття ціннісних начал, які у постнекласичній економічній науці стають необхідни-ми засадами дослідження людинорозмірних комплексів як сучасних форм пізнання і життєдіяльності у суперечливому процесі господарства-творення. У глобальній економіці це проявляється в актуалізації ціннісної конкурентоспроможності, що створює реальні передумови наростання тенденції до співробітництва як актуально-ефективного типу взаємозв'язків у знаннєємній виробничій діяльності людини (економіці знань); у економічній теорії – у необхідності надання пріоритетності ціннісно раціональним началам при аналізі економічних реалій імперативу виживання людства.
6. Визначення розвитку самодіяльності людини як процесуючого феномену, засадою-вектором якого є не просто технології і матеріально-предметне середовище життя, але саморозвиток свідомості людини, котра відповідально творить ідеальні культурні парадигми розвитку, що поєднують духовно-соціальні та техніко-технологічні ідеї, сенси, образи, зразки, як господарські інновації, яким слідують люди у своїй відтворювальній діяльності.
Удосконалено:
7. Аргументацію щодо безумовної пріоритетності духовно-ідеальної основи діяльності людини при розробці та реалізації проектів творення нового якісно інакше можливого господарства, що здійснюється через проходження певних послідовних «щаблів» від наміру і мотиву до якісно нового стану матеріально забезпеченого життя. На кожному етапі визначальна роль свідомості людини проявляється в медіаційному пошуку і впровадженні найбільш ефективних інноваційних господарських стратегій та шляхів реалізації соціально-економічних проектів.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає у розробці та обгрунтуванні пропозицій щодо поглиблення розуміння змісту і ролі духовно-творчої складової господарського розвитку при формуванні економіки знань, зростаючого її впливу в процесі переходу коеволюційного розвитку заради виживання людства. Сформульовані автором теоретико-методологічні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть служити методологічною основою розробки стратегії національного і регіонального господарського розвитку, спрямованого на перехід до цінннісної конкурентоспроможності, яка стає визначальною у глобальному світі.
Теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертації були вико-ристані у навчальному процесі Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна при викладанні дисциплін «Мікроекономіка», «Макрое-кономіка», «Міжнародна економіка», «Теорія господарства», «Основи мене-джменту».
Практичні рекомендації про перетворення м. Харкова в регіональний центр інтелектуально-духовного розвитку в умовах формування економіки знань і становлення освітнього суспільства через обґрунтовану в дисертації низку заходів: щорічне проведення Харківського інтелектуально-економічного форуму; створення карти інтелектуального потенціалу регіону; організацію постійно-діючого методологічного семінару-практикуму вчених і міських керівників; створення незалежного міського аудиторно-моніторингово-проектного центру соціокультурного і соціоекономічного розвитку та ін. надані Харківській міській раді та Спілці підприємців Харківської області.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися на 14 наукових конференціях, у тому числі: Другому міжнародному симпозіумі «Соціальна економіка у світі, що глобалізується: значення і роль у реалізації імперативу виживання людства» (30-31 травня 2006 р., Харків); Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (17-18 травня 2007 р., Полтава); Міжнародній науковій конференції «Світові кризи ХХІ століття: причини, природа, альтернативи подолання (Росія у глобальному контексті)» (28-29 квітня 2009 р., Москва); Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (15 травня 2009 р., Полтава); Четвертій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (19 травня 2011 р., Полтава); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Сучасні проблеми інтеграційних економічних процесів в Україні та світі» (24-25 квітня 2009 р., Харків); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Актуальні проблеми теорії та практики соціально-економічного розвитку і міжнародної інтеграції» (15-16 квітня 2005 р., Харків); Науково-практичній конференції Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт «Маркетинг, управління трудовими ресурсами» (19 травня 2008 р., Харків); Регіональній студентській науково-теоретичній конференції «Харків: минуле, сучасне, майбутнє. До 350-річчя заснування міста» (12-13 травня 2004 р., Харків); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Проблеми та перспективи економічного розвитку і міжнародної інтеграції» (21-22 квітня 2006 р., Харків); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і моло-дих учених «Актуальні проблеми теорії та практики економічного розвитку і міжнародної співпраці» (20-21 квітня 2007 р., Харків); Міжнародній науковій конференції «Держава-влада як центр господарського національного відро-дження», присвяченій 10-річчю наукового журналу «Соціальна економіка» (14-15 квітня 2010 р., Харків); Міжнародній науковій конференції «По ту сторону кризи: модернізаційний потенціал фундаментальної освіти, науки і культури» (19-20 квітня 2010 р., Москва); Міжнародній науковій конференції «Інакше можливе як проект духовної влади і виробництва великого духовного простору», присвяченій 70-річчю від дня народження О.С. Панаріна (24 грудня 2010 р., Харків).
Публікації. Основні наукові положення і результати дисертаційного дослідження викладені у 20 наукових працях, з них 1 одноосібна монографія (5,1 д. а.), 9 одноосібних статей у наукових фахових виданнях (4,6 д. а.), ре-комендованих ВАК України, 10 одноосібних працях в інших виданнях. Зага-льний обсяг наукових публікацій, що належать одноосібно автору дисерта-ційної роботи, становить 12,5 д. а.

Список литературы

В И С Н О В К И

Дисертаційна робота написана на надзвичайно актуальну тему, котра в певній мірі визначає світоглядні основи сучасної економічної науки і перш за все економічної теорії. У ній представлено спеціальне комплексне дослідження впливу духовно-творчої діяльності людини на господарський розвиток, чого у вітчизняній економічній науці у форматі економічної теорії до сих пір не проводилось. Для цього розкрито зміст духовно-творчої складової у сучасному господарському розвитку в аспекті виявлення теоретико-методологічних засад її впливу на економічну систему. Аналіз було проведено в руслі розробки трьох нових для економічної теорії проблем: формування економіки знань; обгрунтування тези про свідомість як новий предмет праці людини у постіндустріальному, інформаційному суспільстві та аргументації тези про те, що актуалізація духовно-творчої складової у сучасному тренді економічного розвитку є необхідною для поєднання інноваційно-технологічного розвитку з засадами національної ідентичності. Якщо з першої проблеми вже з’явилися у останні роки досить чисельні публікації, в тому числі і українських авторів, де виявляється зміст, особливості, суперечності і роль економіки знань у сучасному розвитку людства, то з другою і третьою науковими проблемами ситуація складається не так задовільно. Практично переважна більшість наукових робіт, де йдеться мова про свідомість як новий предмет праці, а також про вплив національно-культурної ідентичності, духовності на інноваційний розвиток належить закордонним авторам. Вони тут виступають піонерами наукових досліджень.
Проте в останні кілька років і в українських періодичних виданнях ця проблематика почала досліджуватися більш послідовно і глибоко. Саме в цьому напрямку проходить практичне запровадження нових методологічних принципів постнекласичної науки, об’єктом досліджень якої є людинорозмірні комплекси. Тут важливо, що людина як суб’єкт господарської діяльності представлена не просто як біосоціальна істота, а ще в ній реально «існує» і духовна іпостась, котра не признається традиційною механіко-матеріалістичною наукою, проте є визначальною у життєдіяльності людини. Саме розуміння духовно-біо-соціальної природи людини дозволило виявити основні напрями впливу духовно-творчої складової людської діяльності на господарський розвиток через розгортання таких процесів як опредметнення, інтелектуалізація, соціалізація та олюднення. Введення у них духовності, духовної складової показало, що економічна наука, перш за все економічна теорія як методологічна основа всього спектру економічних наукових дисциплін, потребує радикальної зміни кругозору вчених економістів, що можливе за рахунок виходу на рівень метаметодології – філософії господарства, у якій виробляються сучасні метафізичні знання. Без останніх сьогодні стає неможливою розробка практичних рекомендацій соціально-економічного розвитку заради людини, для її блага.
При такому методологічному підході стає зрозумілою роль свідомості людини у процесі суспільного виробництва, особливо в той період, коли знання (не лише наукові) стають визначальним ресурсом суспільного розвитку. Знання виробляються людиною у сфері розумової, інтелектуальної діяльності, тобто у її свідомості. Завдяки розвитку свідомості людина створює ідеї, смисли, образи, а потім уже втілює їх у нові знання і нові технології.
З іншого боку, статистичні дані показують, що сьогодні найбільш прибутковими і успішними у бізнесі є ті фірми і компанії, які безпосередньо зайняті у сфері свідомості людини. Звичайно, тут актуалізується проблема переходу від технологій high-tech до сучасних технологій high-hume, які дозволяють впливати на свідомість, формувати її у потрібному напрямку. Тому ці технології у більшості пов’язані з маніпуляцією свідомістю, насамперед через агресивну рекламу, яка сприяє швидкому поширенню принципів суспільства споживання, де за людиною свідомо закріплюється роль гедоністично налаштованої істоти, яка прагне лише комфорту. Про те, щоб виробляти у неї вміння і здібності критично мислити, сприймати рекламу, задумуватися над сенсом життя, обґрунтовувати і відстоювати життєво важливі моральні цінності, мова сьогодні не йде у сфері ринкових відносин, які намагаються підкорити собі усе суспільство.
У цій ситуації значно зростає роль системи освіти, через яку можна змінити свідомість споживача, роз’яснивши йому проблему імперативу виживання людства, необхідності переходу до коеволюційного розвитку, роль людських цінностей у процесі людської життєдіяльності. Це потребує кардинальних змін у системі вищої освіти, яка в останні роки зводиться до певного роду інструктажу за підручником і введення поверхневого тестування, що не націлює студентів на миследіяльність, критичну оцінку навчального матеріалу, а за ним і реальних подій. Таку систему освіти, яка базується здебільшого на американській моделі, доказово критикують, наприклад, Е. Тоффлер і Б. Гейтс, але у нашій країні ця критика поки-що залишається поза увагою державних органів управління освітою.
Тому в дисертаційній роботі значне місце приділено розумінню ролі університету у сучасному світі як центру духовно-культурного соціального розвитку, необхідності якісних змін у змісті університетської освіти, соціальному партнерству професора і студента у навчальному процесі, де вони сумісно «виробляють» нові знання, образи, цінності.
Розвиток якісної вищої освіти в умовах глобалізації стає запорукою вирішення найбільш складних суспільних проблем, сприяє підвищенню рівня і якості життя населення, а також зміні світогляду студентів у напрямку виховання потреби одержувати нові знання протягом всього життя і на цій основі самореалізовувати себе як творчу особистість, яка приймає на себе соціальну відповідальність за свої рішення і дії щодо своєї долі, долі людства і долі планети Земля.
Така логіка дисертаційного дослідження дозволила, по-перше, розробити комплексний методологічний підхід до пізнання духовно-творчої діяльності людини на основі цілісного розуміння процесу олюднення, який саме через духовність визначає зміст, характер і конкретні шляхи опредметнення, соціалізації та інтелектуалізації у сучасному господарському облаштуванні людського суспільства в форматі реалізації імперативу виживання людства; по-друге, виявити ряд нових актуальних методологічних моментів, що сприяють оновленню економічної науки, розширюють поле її наукових досліджень.
Перш за все слід вказати, що застосування метаметодології – філософії господарства – при дослідженні ходу та особливостей сучасних економічних процесів дозволило обґрунтувати рефлективну природу категорій «діяльність», «господарство» та «духовно-біо-соціальна природа людини», кожна з яких включає в себе і відсвічує дві, а також «присутня» у них у «знятому» вигляді. Ці категорії змістовно предстають як одне й те ж процесуюче явище, але відображають певну особливу засаду їх внутрішнього єдинства: при розгляді діяльності акцентується увага на цілефункціональній спрямованості свідомих дій людини; коли мова йде про господарство, то у фокусі розгляду постає вся сфера життєдіяльності людини; поняття духовно-біо-соціальної природи людини фіксує фундаментальну свідомо-духовну основу цілісної діяльності людини щодо творчості та реалізації різноманітних господарських проектів [107].
Оскільки в умовах становлення постіндустріального, освітнього суспільства головний предмет праці «перетікає» з навколишнього відносно людини середовища всередину самої людини: предметом праці стає свідомість людини, то у дисертації розкрито двоїсте значення свідомості як сучасного предмета праці. З точки зору імперативу виживання людства свідомість співвідноситься з сферою духовного виробництва, де реалізація духовно-моральнісних цінностей стає пріоритетною щодо розвитку і вдосконалення інтелекту як переважно логічно-розрахункової функції мислення; у економічному форматі свідомість сприймається насамперед як сфера укріплення економічної, перш за все фінансово-віртуальної влади і зростаючої прибутковості за рахунок наростаючого впливу технологій маніпулювання свідомістю, спрямованих на «створення» людини-споживача і споживацького суспільства [66; 73; 74].
Подібні процеси ведуть до спрощення світосприйняття, формування одномірної людини, а у кінцевому підсумку до підриву засад життя, що співвідноситься з ідеологією постмодерну і швидким оштучненням світу – техносом. Це й стало основою того, що виникла проблема імперативу виживання людства внаслідок повсюдного натиску ринкових відносин і прагнення економічної влади до абсолюту. Життєствердний вихід із такої ситуації можливий лише через оплодотворення інтелекту духовністю. Для більш всебічного і глибинного дослідження цього процесу у науковий обіг була введена категорія «духовне олюднення», що відображає складну єдність відносин заглиблення людини у свою духовну сутність та її реалізацію у зовнішній світ господарства, завдяки якій стає можливим розкриття змісту цілісного процесу олюднення, що раніше трактувався лише як сукупність «біоолюднення» і «соціоолюднення». Олюднення як внутрішня єдність трьох своїх внутрішніх складових: духовного, біологічного і соціального постає як процес творчого творення людиною інакше можливого майбутнього через інноваційну господарську діяльність заради збереження людини і природи [71; 72; 78]. Тим самим підкреслюється, що господарювання не можливо розглядати поза ціннісною проблематикою, тобто лише з точки зору цілераціонального підходу.
Це також значить, що дослідження економічних, а вірніше господарських відносин, через які реалізується олюднення, можливе лише у форматі міждисциплінарного підходу, на що орієнтує постнекласична наука.
В межах лише економічної науки говорити про господарювання як процес олюднення вкрай проблематично, якщо взагалі можливо, бо саме господарство в силу своєї складності та багаторівневості охвачує не лише економіку, а виростає та охвачує цілісність самої людської діяльності. Тому у найбільш загальному вигляді олюднення являє собою всю сферу господарських відносин, де відбувається цілісна самореалізація людини як суб’єкта розвитку. В ході пізнання олюднення постає як відображення одночасного процесу піднесення і поглиблення розуміння та пояснення, які окінцевлені макро- і мікрокосмами: підвищення проявляється в тому, що розуміння цього феномену «перевищує» горизонт економічного світогляду, знаходиться по відношенню до нього на більш високому рівні мегарозуміння, обумовленому цілісністю універсуму; але таке мегарозуміння разом з тим означає одночасно і поглиблення, рух думки в глибинну суть природи людини, яка не зводиться до традиційного бачення у людині лише біо-соціальної істоти, а для економічної науки – до однобічного функціонально-економічного аспекту людини – засобу виробництва прибутку. Цим зумовлюється важливий науковий аспект – потреба виходу методології соціально-економічного дослідження на мегарівень – рівень господарства як сфери реалізації цілісної – духовно-біо-соціальної природи життєдіяльності людини – більш загального феномену, пізнання якого відкриває можливості адекватного розуміння логіки розгортання особливих форм життєвідправлення людини на різних етапах розвитку господарювання [64; 65; 78].
У дисертаційній роботі обгрунтовується розуміння господарства як глибинно-сутнісної ціннісної категоріальної площини реалізації відносин олюднення-розлюднення, що пов’язана не з виходом на традиційним для економічної теорії предмет-продукт праці, а з розумінням-реалізацією самої цілісної природи людини та її феноменально-змістовного виміру, відображаючого або поглиблення-розкриття цієї природи в саморозвитку і самореалізації людини, або спрощення-поверхневість її, що в граничному виді проявляється в антилюдяних, злочинно-кримінальних практиках заради різкого зростання прибутку. Олюднення не може зводитися лише до заволодіння людиною прихованими властивостями предметів-об’єктів, чи розпредметненням; більш суттєве його розуміння зводиться до усвідомлення самої природи людини і реалізації її у господарстві саме через утвердження людяності самої діяльності, коли людина початково має, перш за все, людяні (для блага людини) господарські мотиви і ставить відповідні цілі, реалізує їх через діяльність у двоєдиному процесі: само олюднення і господарського олюднення навколишнього світу [71; 72; 107].
Дослідження економіки у більш високому і широкому методологічному форматі філософії господарства дозволило висунути наукову гіпотезу про те, що в основі переходу до четвертої наукової революції, котра формує постнекласичну науку, лежить кардинальна перебудова свідомості та мислення людини, що спирається на висхідне значення і прийняття ціннісних начал. Вони знаходяться на більш глибокому рівні, чим традиційний рівень аналізу економічної науки, але стають абсолютно необхідними у пізнанні та дослідженнях людино розмірних комплексів як сучасних форм життєдіяльності у процесі господарської творчості. В глобальній економіці це проявляється в актуалізації ціннісної конкурентоспроможності, яка створює реальні передумови наростання тенденції до співпраці як актуально-ефективному типу взаємозв’язків у знання ємній виробничій діяльності людини (економіка знань); в економічній теорії – до необхідності визнання свідомості у якості нового основного предмета праці [74; 77].
Духовно-творча господарська діяльність найбільш повно реалізується через розвиток самодіяльності людини. Самодіяльність є процесуючим феноменом, а його основою-вектором є не просто технології та матеріально-предметне середовище життя, а насамперед саморозвиток свідомості людини, котра відповідально створює ідеальні культурні парадигми розвитку, що об’єднують духовно-соціальні та техніко-технологічні ідеї, смисли, зразки (інновації), тобто господарські новації, яким слідують люди в своїй відтворювальній діяльності [107].
Дослідження, проведене на засадах впровадження постнекласичної науки і уточнення природи людини як духовно-біо-соціальної істоти, сприяло посиленню аргументації щодо підтвердження тези про безумовну пріоритетність духовно-ідеальної основи діяльності при розробці та реалізації проектів створення якісно інакше можливого господарського життя, яке здійснюється у реальності через проходження 17 послідовних ступенів від наміру і мотиву до досягнення нового стану матеріально забезпеченого буття. На кожному етапі визначальна роль свідомості людини проявляється у пошуку і впровадженні найбільш ефективних інноваційних господарських стратегій і шляхів реалізації проектів [107].
В результаті дослідження змісту і напрямів впливу духовно-творчої діяльності на сучасний господарських розвиток у дисертації розроблено та обґрунтовано низку практичних рекомендації щодо перетворення м. Харкова у регіональний центр інтелектуально-духовного розвитку в умовах формування економіки знань і становлення освітнього суспільства: щорічне проведення Харківського інтелектуально-економічного форуму; створення карти інтелектуального потенціалу регіону; організацію постійно діючого методологічного семінару-практикуму вчених і міських управлінців; створення незалежного міського аудиторно-моніторингово-проектного центру соціокультурного і соціоекономічного розвитку та ін. [71; 78].
Вихід із сучасної кризи, реалізація імперативу виживання людства, впровадження сценарію коеволюційного розвитку людини і природи потребують нового світосприйняття, яке формується постнекласичною наукою. Уявлення та знання про цілісніть світу і людини, цілісність людської діяльності потрібно формувати цілеспрямовано через розкриття духовно-біо-соціальної природи людини та єдності універсуму. З цією метою потрібно ввести в навчальні програми підготовки економістів спеціальні курси «Філософія та теорія господарства», «Аксіологія», а для магістрантів – курс «Екуніка (економічна універсуміка)». Духовно-творче начало є не просто однією із засад розвитку людини і суспільства. Сьогодні воно стає визначальною основою господарського розвитку і актуальної структури людської діяльності. Вихід з кризи і спасіння людини саме як людини потребує відродження духовно-моральнісних цінностей, творчої діяльності заради блага людини, а це ставить перед економічною теорією завдання входження у постнекласичний формат наукових досліджень, де людина є творчим суб’єктом, центром господарського розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алле М. Экономика как наука / М. Алле: Пер. с франц. И.А. Егорова. – М.: Наука для общества, РГГУ, 1995. – 168 с.
2. Андреев Ю. Новые «Три кита здоровья» / Ю. Андреев. – СПб., 2007. – С. 150-151.
3. Антипина О.Н. Загадка “новой экономики знаний” (“Парадокс Солоу”) / О.Н. Антипина // Вестник Моск. ун-та. Сер. 6. Экономика. – 2000 № 6. – С. 3-17.
4. Апанасенко Г.Л. Как сохранить славянскую популяцию? / Г.Л. Апанасенко // Новости медицины и фармации, 2007, № 10. С. 22.
5. Апатова Н.В, Быстрова М.В. Неоинституционализм и экономика индивидуального знания / Н.В. Апатова // Научные труды ДонТу. Серия: экономическая. Выпуск 103-1. – С. 65-70.
6. Арнц У., Чейс Б., Висенте М. Что мы вообще знаем? Наука, эзотерика и повседневная реальность. / У. Арнц – М.: ООО Изд-во «София», 2007. – 288 с.
7. Афанасьев Ю.Н. Может ли образование быть негуманитарным? / Ю.Н. Афанасьев // Вопросы философии, 2000, № 7. – С. 37-42.
8. Ахиезер А.С. Россия: критика исторического опыта (Социокультурная динамика России). / А.С. Ахиезер - Т. 1. От прошлого к будущему. – Новосибирск, 1997. – 684 с.
9. Ахиезер А.С. Философские основы социокультурной динамики / А.С. Ахиезер // Вопросы философии, 2000, № 9. – С. 29-45.
10. Ахназаров Э.Б. Контуры эволюции. / Э.Б. Ахназаров – СПб.: «Недра», 2002. – 440 с.
11. Ахутин А.В. Все еще только начинается. Памяти В.С. Библера. Анти некролог / А.В. Ахутин // Вопросы философии, 2001 № 6. – С. 148-161.
12. Багаутдинова Н.Г. Высшая школа сегодня и завтра: пути преодоления кризиса. / Н.Г. Багаутдинова - М.: ЗАО “Издательство “Экономика”, 2003. – 402 с.
13. Базилевич В.Д. Метафизика экономики: возможности необходимого / В.Д Базидевич, В.В Ильин // Философия хозяйства, 2009, № 6. С. 97-103.
14. Базилевич В.Д. Институционная экономическая теория: исторический аспект / В.Д. Базидевич, А.О. Маслов // Институционная архитектоника и механизмы экономического развития: Материалы научного симпозиума. – Х.: ХНУ, 2005. – С. 32-42.
15. Бакіров В.С. Класичні університети як доровкази цивілізаційного развитку / В.С. Бакіров // Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку. Міжнародна науково-практична конференція. – Харків, 200. – С. 15-26.
16. Балацкий Е. Институциональные конфликты в сфере высшего образования / Е. Балацкий // Свободная мысль – ХХІ, 2005 № 11. – С. 37-38.
17. Балыхин Г.А. Управление развитием образования: организационно-экономический аспект. / Г.А. Балыхин – М.: ЗАО “Издательство “Экономика”, 2003. – 462 с.
18. Батищев Г.С. Деятельностная сущность человека как философский принцип / Г.С. Батищев // Проблема человека в современной философии. - М.: Мысль, 1969. - 423 с.
19. Бауман С. Глобализация. Последствия для человека и общества. / С. Бауман – М.: Изд-во «Весь мир», 2004. – 169 с.
20. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек - М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 3676 с.
21. Бек У. Что такое глобализация? / У. Бек – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 248 с.
22. Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории. / Г.С. Беккер – М.: ГУ ВШЭ, 2003. – 672 с.
23. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. / Д. Белл - М.: Academia, 1999. - 956 с.
24. Белолипецкий В.Г. Уроки мирового экономического кризиса и их учет в проектировании направлений развития национального хозяйства / В.Г. Белолипецкий // Философия хозяйства, 2010, № 1. - С. 43-56.
25. Братимов О.В. Практика глобализации: игры и правила новой эпохи. / О.В. Братимов, Ю.М. Горский, М.Г. Делягин, А.А. Коваленко – М.: ИНФРА-М, 2000. – 344 с.
26. Бузгалин А.В. Десять принципов социально-ориентированного развития: новый проект? / А.В. Бузгалин // Философия хозяйства, 2010, № 5. С. 85-99.
27. Бузгалин А.В. Человек в экономике ХХІ века: пределы капитала / А.В. Бузгалин, А.И. Колганов // Социальная экономика, 2010, № 3. – С. 22-36.
28. Букович В. Управление знаниями: руководство к действию. / В. Букович, Р. Уилльямс – М.: ИНФРА-М, 2002. – XYI, 504 с.
29. Булгаков С.Н. История экономических и социальных учений. / С.Н. Булгаков - М.: Астрель, 2007. – 988, [3] с.
30. Булгаков С.Н. Основные проблемы теории прогресса / С.Н. Булгаков // Булгаков С.Н. Соч. в двух томах. Т. 2. Избранные статьи. М.: Изд-во «Наука». 1993. С. 46-94.
31. Булгаков С.Н. Под знаменем университета / С.Н. Булгаков // С.Н. Булгаков. История экономических и социальных ученый. - М.: Астрель, 2007. – С. 13-25.
32. Булгаков С.Н. Философия хозяйства / С.Н. Булгаков // Соч. в 2 т. Т. 1. – М.: Наука, 1993. - С. 49–297.
33. Бэттлер А. Глобализация, или Теория глобального капитализма (тезисы) / А. Бэттлер // Философия хозяйства, 2010, № 4. - С. 59-69.
34. Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада. / П.Дж. Бьюкенен - М.: ООО «Изд-во АСТ», 2003. – 444, [4] с.
35. Васильчук Ю. Постиндустриальная экономика и развитие человека. Статья первак / Ю. Васильчук // Мировая экономика и международные отношения, 1997. - № 9. – С. 74-86.
36. Васильчук Ю. Постиндустриальная экономика и развитие человека. Статья вторая / Ю. Васильчук // Мировая экономика и международные отношения, 1997 № 10. – С. 85-94.
37. Васильчук Ю.В. Социальное развитие человека в ХХ веке / Ю.В. Васильчук // Общественные науки и современность, 2001 № 1. – С. 5-26.
38. Васильчук Ю.В. Социальное развитие человека в ХХ веке. Фактор культуры / Ю.В. Васильчук // Общественные науки и современность, 2003 № 2. – С. 5-29.
39. Васильчук Ю.В. Социальное развитие человека в ХХ веке / Ю.В. Васильчук // Общественные науки и современность, 2003 № 6. – С. 28-40.
40. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / М. Вебер. – К.: Основи, 1994. – 261 с.
41. Волков Ю.К. Есть ли ресурс у капиталистической мир-системы, или Насколько практичной может стать утопистика? (размышления по поводу насущной проблемы футурологии) / Ю.К. Волков, Д.Ф. Пигин // Философия хозяйства, 2010, № 4. - С. 69-78.
42. Володова О.В. Про необхідність підготовки переходу України до духовно-екологічної моделі сталого розвитку / О.В. Володова // Социальная экономика, 2010, 3 4. – С. 38-52.
43. Нобелівські лауреати Слобожанщини. / Ю.Л. Волянський, І.І Залюбовський, Б.Я. Пугач та ін. – Х.: Факт, 2005. – 296 с.
44. Гальчинский А. Экономическая наука: проблемы методологического обновления / А. Гальчинский // Экономика Украины, 2007, № 3. – С. 4-14.
45. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку / Валерій Михайлович Геєць ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. НАН України. – К., 2009. – 864 с. : табл., рис.
46. Гельман А. Что сначала, что потом? / А. Гельман // Литературная газета, 1986, 10 сентября).
47. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь. / Э. Гидденс - М.: Изд-во "Весь мир", 2004. – 120 с.
48. Глисби М. Контекстуальные ограничения в теории управления знаниями: культурные корни «компании – создателя знаний» И. Нонаки / М. Глисби, Н. Холден // Управление знаниями: Хрестоматия / Пер. с англ. под ред. Т.Е. Андреевой, Т.Ю. Гутниковой; Высшая школа менеджмента СПБГУ. СПб.: Изд-во «Высшая школа менеджмента», 2009. - С. 442-458.
49. Глобальна економічна криза 2008-2010 років: світовий досвід та шляхи подолання в Україні : монографія / [В.П. Антонюк, С.С. Аптекар, Н.А. Балтачеєва та ін.] ; під заг. ред. В.І. Ляшенка. – Донецьк : Юго-Восток, 2010. – 414 с.
50. Голяченко О.М. Історичні, соціально-медичні та морально-етичні причини вимирання української нації / О.М. Голяченко // Новости медицины и фармации, 2009. № 5. С. 24.
51. Голяченко О.М. Чому вимирає українська людність / О.М. Голяченко, Г.О. Слабкий, І.Ю Андріївський, А.І. Побережний, О.Ф. Гаврилюк, О.В. Олексієнко // Новости медицины и фармации, 2008, № 9. С. 21.
52. Государственная экономическая политика и Экономическая доктрина России. К умной и нравственной экономике. В 5 т. Т. 1. - М.: Научный эксперт, 2008. – 840 с.
53. Григорян Г.М. Историческая тенденция капитализма (политэкономический аспект) / Г.М. Григорян. – Харьков: ИД «Инжэк», 2008. - 240 с. Русск. яз.
54. Гридин С. Идеология гламура / С. Гридин // Газета «2000», 28.03.2008. – С. F8.
55. Гроф С. Величайшее путешествие: Сознание и тайна смерти: [пер. с англ.] / Станислав Гроф. – М.: АСТ, 2007. – 475, [5] с.: ил.
56. Гроф С. Революция сознания: Трансатлантический диалог. / Гроф С., Ласло Э., Рассел П. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2004. – 248 с.
57. Гуревич А.Я. Социальная история и историческая наука / А.Я. Гуревич // Вопросы философии, 1990, № 4. – С. 23-38.
58. Делягин М.Г. Мировой кризис: Общая теория глобализации. / М.Г. Делягин – М.: ИНФРА-М, 2003. – 768 с.
59. Драч Г.В. Культура или разум: конвергенция или дивергенция? / Г.В. Драч // Вопросы философии, 2003, № 8. – С. 39-54.
60. Друкер П. Эпоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества. / П. Друкер – М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2007. – 336 с.: ил. – Парал. тит. англ.
61. Дубянская Г.Ю. Глобальное и национально-государственное развитие в первой половине ХХІ века: императивные вызовы и поиск ответов: идейно-концептуальные основы / Г.Ю. Дубянская. – М.: МАКС Пресс, 2009. - 232 с.
62. Задорожна О.Г. Демократизація вищої освіти як необхідна передумова побудови українського освітнього суспільства // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації: Матеріали другої Всеукраїнської науково-практичної конференції (17-18 травня 2007 року, Полтава). Том 2. – Полтава: Скайтек, 2007. – С. 138-140.
63. Задорожна О.Г. Духовно-творча діяльність як відображення цілісності знання людини суспільства // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації: Матеріали третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції (15 травня 2009 року, Полтава).– Полтава: Скайтек, 2009. - С. 172-176.
64. Задорожна О.Г. Людина в сучасному суспільному виробництві // Маркетинг, управління трудовими ресурсами: Тези науково-практичної конференції Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт (19 травня 2008 р., Харків) – Харків: Вид. ХНЕУ, 2008. – С.
65. Задорожная О.Г. Влияние духовно-творческой деятельности на современное национальное хозяйственное развитие / О.Г. Задорожная // Социальная экономика. – 2010. - № 2. - С. 217-220.
66. Задорожная О.Г. Духовно-творческая деятельность человека как основание выхода из цивилизационного кризиса / О.Г. Задорожная // Мировые кризисы ХХІ века: причины, природа, альтернативы преодоления (Россия в глобальном контексте). Материалы конференции 28-29 апреля 2009 г. / Под общ. Ред. А.В. Бузгалина. – М.: Культурная революция, 2009. - С. 482 – 486.
67. Задорожная О.Г. Духовно-творческая деятельность человека в свете философии хозяйства / О.Г. Задорожная // Социальная экономика. – 2009. - № 2. - С. 98-103.
68. Задорожная О.Г. Духовно-творческая деятельность человека как основание современного хозяйственного развития // Сучасні проблеми інтеграційних економічних процесів в Україні та світі: Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих учених (24-25 квітня 2009 р., Харків) / Відп. ред. Л.І. Булаєнко. – Х: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2009. - С. 183-186.
69. Задорожная О.Г. Знание как определяющий ресурс национального общественного воспроизводства в условиях глобализации // Актуальні проблеми теорії та практики соціально-економічного розвитку і міжнародної інтеграції: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих учених. Тези доповідей (15-16 квітня 2005р., Харків) / Відп. ред. Л.І. Булаєнко. – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна,2009. – С. 26-29.
70. Задорожная О.Г. Образование, наука и инновации в стратегии развития Харькова // Харків: минуле, сучасне, майбутнє. До 350-річчя заснування міста: Матеріали регіональної студентської науково-теоретичної конференції (12-13 травня 2004 р.) – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. - С. 19-21.
71. Задорожная О.Г. Об очеловечивании научной деятельности / О.Г. Задорожная // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2010, № 884. - С. 15-20.
72. Задорожная О.Г. Очеловечивание как процесс реализации ценностнорациональной деятельности человека / О.Г. Задорожная // Социальная экономика. – 2009. - № 3-4. - С. 49-57.
73. Задорожная О.Г. Сознание человека как новый предмет труда при переходе к экономике знаний // Проблеми та перспективи економічного розвитку і міжнародної інтеграції: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих учених. Тези доповідей (21-22 квітня 2006 р., Харків) / Відп. ред. Л.І. Булаєнко. – Харків., 2006. - С. 15-19.
74. Задорожная О.Г. Сознание как новый предмет труда. Экономическая власть как главная причина кризиса новой эпохи / О.Г. Задорожная // По ту сторону кризиса: модернизационный потенциал фундаментального образования, науки и культуры. Материалы конференции 19-20 апреля 2010 г. / Под общей редакцией А. Колганова, Р. Крумма. – М., Культурная революция, 2010. – С. 252-261.
75. Задорожная О.Г. Университет в глобализирующемся мире / О.Г. Задорожная // Актуальні проблеми теорії та практики економічного розвитку і міжнародної співпраці: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих учених. Тези доповідей (20-21 квітня 2007 р., Харків) / Відп. ред. Л.І. Булаєнко. – Харків, 2007. - С. 87-91.
76. Задорожная О.Г. Человек в современном общественном производстве. Социокультурные факторы хозяйства / О.Г. Задорожная // Социальная экономика, 2006, № 3-4. – С. 52-61.
77. Задорожная О.Г. Человек в современном общественном производстве. Фактор знания и сознания / О.Г. Задорожная // Социальная экономика, 2007, № 3-4. – С. 79-91.
78. Задорожная О.Г. Человек в экономике знаний / О.Г. Задорожная /. – Полтава: Скайтек, 2008. – 65 с.
79. Задорожный Г.В. Неоэкономика как интеллектономика (о цивилизации одухотворенного интеллекта) / Г.В. Задорожный, О.В. Бервено // Экономическая теория на пороге ХХІ века – 5: Неоэкономика. – М.: Юристъ, 2001. - С. 99-112.
80. Задорожный Г.В. Возможно ли человечное иначе возможное? А.С. Панарин об иначе возможном как творческой самореализации православной космоцентричной личности и роли универс-итета в глобальном мире. / Г.В. Задорожный - Препринт доклада на Международной научной конференции «Иначе возможное как проект духовной власти и производство великого духовного пространства», посвященной 70-летию со дня рождения А.С. Панарина (14 декабря 2010 г.). – Харьков: ХНУ имени В.Н. Каразина, 2010. – 27 с.
81. Задорожный Г.В. Гламур экономической науки как выхолащивание сущностной рациональности / Г.В. Задорожный // Социальная экономика, 2008, № 1-2. – С. 20-26.
82. Задорожный Г.В. Духовно-нравственные начала социальной экономики (о постнеклассическом обществоведческом знании) / Г.В. Задорожный // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації.матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава: Скайтек, 2005. – С. 15-30.
83. Задорожний Г.В. Изменение типа социализации как следствие рыночной трансформации / Г.В. Задорожный // Научные труды Донецкого национального технического университета. Сер. экон. Вып. 89-1. – Донецк, 2005. – С. 34-40.
84. Задорожный Г.В. Интеллектономика как мировоззрение нового века / Г.В. Задорожный // Социальная экономика, 2002, № 3. – С. 3-23.
85. Задорожний Г.В. Соціальне партнерство – реальний шлях до відкритого суспільства. / Задорожний Г.В., Коврига О.В., Смоловик В.В. – Харків: ХІБМ, 2000. – 192 с.
86. Задорожний Г.В. Людська діяльність: зміст і трансформація структури у сучасному господарському розвитку. / Г.В. Задорожний, І.В. Колупаєва – Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2009. – 158 с.
87. Задорожный Г.В. О необходимости преодоления чисто экономического подхода в исследованиях человеческой деятельности как требование постнеклассической науки и актуализации духовно-нравственных ценностей / Г.В. Задорожный, И.В. Колупаева // Социальная экономика, 2007, № 3-4. - С. 46.
88. Задорожный Г.В. Человеческая деятельность как источник хозяйственного развития / Г.В. Задорожный, И.В. Колупаева // Социальная экономика, 2005, № 1-2. – С. 144-151.
89. Задорожный Г.В. Ценностная конкурентоспособность как новая стадія международной конкуренции / Г.В. Задорожный, А.О. Москвина // Социальная экономика, 2010, № 1. – С. 106-133.
90. Задорожный Г.В. Социальный экономист в эпоху ментальной эволюции / Г.В. Задорожный // Социальная экономика, 2002, № 1-2. – С. 161-179.
91. Задорожный Г.В. Трансперсональная психология как фундаментальное основание новой парадигмы экономической науки: о необходимости изучения духовного мира человека и перехода к социальной экономике / Г.В. Задорожный // Социальная экономика, 2009, № 2.
92. Задорожный Г.В. Трансперсональная психология, духовный мир человека и социальная экономия как новая парадигма экономической науки. / Г.В. Задорожный – Харьков: ХНУ имени В.Н. Каразина, 2009. – 39 с.
93. Задорожный Г.В. Хозяйство как «поле» реализации духовно-нравственной константы антропного принципа (о методологическом основании выхода из кризиса экономической науки) / Г.В. Задорожный // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: «Економічна». Вип.. 961. Харків, 2011. – С. 3-13.
94. Задорожный Г.В. Экономикс или социальная экономия? (размышления политэконома о постнеклассической экономической науке). / Г.В. Задорожный – Полтава: Скайтек, 2009. – 100 с.
95. Зеньковский В.В. Русские мыслители и Европа. / В.В. Зеньковский – М.: Республика, 1997. – 368 с. – (Мыслители ХХ века).
96. Интеллектуальное пространство современной России // Человек, 2008, № 3. – С. 11-24.
97. Каминская Т.М. Рынок медицинских услуг: опыт теоретико-институционного анализа / Т.М. Каминская – Харьков: ИПП «Контраст», 2006. – 296 с.
98. Капица С.П. Рост населения Земли и будущее цивилизации / С.П. Капица // Общественные науки и современность, 2003, № 3. - С. 128-146.
99. Карпенко И.В. Философское пространство культуры: человек философствующий и человек повседневности. / И.В. Карпенко – Х.: ХНУ имени В.Н. Каразина, 2006. – 292 с.
100. Кацуба А.В. Экономика знаний или знаниеемное хозяйство: альтернатива в условиях выживания человечества / А.В. Кацуба // Социальная экономика, 2008, № 3-4. - С. 146-152.
101. Ким М.Н. Предпринимательство и его тенденции на современном этапе / М.Н. Ким // Социальная экономика, 2005 № 3-4. – С. 66-89.
102. Ким М.Н. Социальная мобильность как фактор динамики средних слоев и среднего класса / М.Н. Ким, А.А. Ким // Социальная экономика, 2011, № 2. – С. 127-139.
103. Ким М.Н. Частная собственность и ее противоречия в смешанной экономике / М.Н. Ким, А.А. Ким // Социальная экономика, 2010, № 1. – С. 134-144.
104. Ким М.Н. О соотношении западно-европейской и православной цивилизации / М.Н. Ким // Социальная экономика, 2011, № 1. – С. 48-49.
105. Княгинин В.Н. Формула развития / В.Н. Княгинин, П.Г. Щедровицкий. – М.: ГУ-ВШЭ, 2003. – 23 с.
106. «Ковчег жизни» на стапелях эволюции // Новый мир, 2000 № 12. – С. 179-194.
107. Колінько О.Г. Духовно-творча складова людської діяльності як основа медіаційно-інновативного господарського розвитку / О.Г. Колінько // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Збірник наукових статей учасників Четвертої Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава: Скайтек, 2011. – С. 113-119.
108. Коллинз Ф. Доказательство Бога: Аргументы ученого / Френсис Коллинз; Пер. с англ. – М.: Альпина нон-фикшн, 2008. - 216 с.
109. Колпаков В.А. Общество знания. Опыт философско-методологического анализа / В.А. Колпаков // Вопросы философии, 2008, № 4. – С. 33-48.
110. Компаниец В.В. О законе духовно-нравственной детерминации общественного развития / В.В. Компаниец // Социальная экономика, 2010, № 1. – С. 149-165.
111. Корольков А.А. Духовная антропология. / А.А. Корольков – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2005. – 324 с.
112. Крымский С. Экспликация философских смыслов. / С. Крымский – М.: Идея-Пресс, 2006. – 240 с.
113. Кузык Б. Н. Цивилизации: теория, история, диалог, будущее: В 2 т. Т. II: Будущее цивилизаций и геоцивилизационные измерения. / Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец – М.: Институт экономических стратегий, 2006. – 426 с.
114. Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу. Под ред. Л. Харрисона и С. Хантингтона. - М.: МШПИ, 2002. – 320 с.
115. Кутырёв В.А. Бытие или ничто / В.А. Кутырёв. – СПб.: Алетейя, 2010. – 496 с. – (Серия «тела мысли»).
116. Кутырев В.А. Интеллигент – интеллектуал – интеллагент, или Кто с кем коммуницирует при всеобщей коммуникации / В.А. Кутырев // Философия хозяйства, 2008, № 2, с. 109, 111.
117. Кутырев В.А. Культура и технология: борьба миров. / В.А. Кутырев – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 240 с.
118. Кутырев В.А. Образование как образ (не)жизни / В.А. Кутырев // Социальная экономика, 2011, № 1. – С. 101-117.
119. Кутырев В.А. Экономизм и технология п